Олександра Василенко

Сторінки (1/18):  « 1»

Просьба

Я  чутко  охраняю  тишину:  
Мне  надо  миг  не  проворонить,  
Когда,замешкавшись  секундочку  одну,  
Войдет  Княгиня  в  костяной  короне.  
Согласно  этикету,поклонюсь,  
Скользнет  башмак  мой  по  паркету,  
Губами  к  одеянию  коснусь,  
С  лучом  которое  танцует  в  менуэте  
А  после  -кинусь  в  ноги,  лягу  ниц,  
Подол  покрою  поцелуем  рьяным.  
Как  узники  всех  мировых  темниц,  
Буду  просить  о  милости  тщеславно.  
Ведь  знаю:  сотни  лет  и  до  меня  
Из  уст  рабов  слетали  просьбы,  
Кровавые  писались  письмена  
Владычице  неумолимой,грозной.  
Когда-то  дерзкая,  сейчас  -  как  знак  
В  листке,  что  без  конца  и  без  начала.  
И  голос  тоже  чуточку  обмяк,  
Как  будто  никогда  и  не  кричала.  
Прошу  я  не  о  том,  чтоб  время  вспять.  
И  не  о  том,  чтобы  светло  и  ярко.  
Мне  надо  лишь  улыбку  целовать  
И  каждый  сердца  стук  считать  подарком.  
Прошение  это,я  ведь  знаю,  не  хитро.  
И  кто-то  посмеется,  что  все  тщетно.  
Но  верую  в  любовь  Твою  давно  
И  милосердие,  как  в  солнце  летом.  
Колени  пред  Тобою  преклоню:  
Оставь  мне  время  с  той,  кого  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703278
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.11.2016


Три жизни

Прости,  это  я  виновата  во  всем.
И  слово,  как  ворон  по  шраму  крылом.
Трепещется  сердце  в  руке  куликом,
С  размаху  -  об  стену,  с  души  -  кулаком.
До  хрипа,  до  боли,  до  крови  в  глазах,
Ни  тени  сомненья  в  господстве  правах.
Три  жизни  -  как  свечи,  червленая  нить,
Теперь  вот  и  мне  из  бокала  испить
Напиток  страданья,  напиток  надежды.
Не  будет  уже,  как  бывало,  как  прежде.
Три  раза  смотрели  глаза  в  мою  душу,
Боясь  молчаливое  время  разрушить.
Три  сердца  ко  мне  отозвались  теплом,
Хорошим  же  им  заплатила  добром...
Три  жизни  теперь  как  погибели  брешь:
Ползи  на  коленях,  раскаяние  ешь,
Ты  знала  одно:  только  жизнь  отбирать,
Испробуй,  как  страшно  ее  отдавать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703277
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.11.2016


Крик

Смотрю  на  входную  затравленно  дверь,
Вся  боль  -  до  последнего  края  теперь.
Послышались  мне  у  подъезда  шаги-  
Всего  лишь  от  слез  под  глазами  круги.
В  проеме  до  крови  родной  силуэт  -  
Табачные  грезы,  тебя  больше  нет.
Рукой  провожу  по  обшлагам  пальто,
Тебя  не  заменит,  мой  ангел,  никто.
Минуты,  часы...  Все  не  думалось  впрок.
А  чаще  -  из  глотки  паршивый  упрек,
А  чаще  -  молчание,  дурацкий  игнор,
Какой-то  совсем  незначительный  спор.
Стенной  календарь,  он  как  будто  ослеп,
А  дом  превратился  в  развалину,  в  склеп.
И,  наспех  отраву  куря  на  бегу,
Отчаянно  в  ночь  я  тугую  кричу
Замершим  сердцем,  ртом  рваным.
На  выдохе  жизни  ору:
МАМА...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703033
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.11.2016


Вечный дом

Под  ноги  -  лист  календаря,  
Больные  раны  октября  
Летят,  как  листья  клена  вниз,  
Паук  на  ниточке  повис.  
И  солнце  светит  с  вышины,  
Как  будто  снова  вместе  мы.  
Я  выбираю  вечный  дом.  
Лишь  тело  остается  в  нем.  
Уже  не  оборвется  нить,  
Никто  не  в  силах  разлучить.  
Душа  твоя  в  сердце  моем,  
С  тобою  вечно  мы  вдвоем.  
Нет  боли,  страха  и  обид,  
Лишь  только  высота  звенит.  
Хоть  в  горле  снова  острый  ком,  -  
Согрею  я  тебя  теплом,  
Любовь  и  память  пронесу,  
Как  от  заутрени  свечу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703030
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.11.2016


Черга

Дай  себе  випити,  сонце!
Висмоктати,  як  жовток.
Хмари  шепочуть:  "Що  це?".
А  я  роблю  перший  ковток.
Дай  себе,  сонце,  вилизати
(Камінь  так  пестить  дощ),
Дай  тобі  все  виказати
Зараз,  а  не  якось!
Зубами  тебе  буду  рвати,
Ковтати,  допоки  не  знудить.
Казкові  твої  фрегати
Терплять  поразку  повсюди.
Набився  рот  повен  проміння,
пелюстки  із  горла  стирчать.
Давай,  проростай  у  легені  корінням!
Ти  -  страчений.  Ти  ж  -  і  мій  кат...
Нарешті  розсипся  у  грудях,
Тягнися  уверх,  ламай  ребра!
Соняшником  у  яскравій  сукні
З  поблідлого  рота  до  неба.
Під  серцем  посій  насінину,
Вишкарлупиться  -  буде  птахом,
Тягнутиме  нитку  незриму
Крила  пожовтілого  змахом.
Дай  себе,  сонце,  зжерти,
По  кісточках  рознести,
В  прозорі  покласти  конверти
Й  летіти  до  висоти.
Дай  мені,  сонце,  барви!
Я  хочу,  щоб  ранок  -  яскраво!
Я  хочу!  Я  маю  право!
На  що  я  іду  -  це  знаю.
Розступіться,  мені
Терміново!
Без  черги...
Начхати...
А,  дідько...
Кат  з  вами!
Останній  хто  в  черзі
За  сонцем?  
 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2016


Мій дім божевільний

На  столі  —  не  ваги,  —  терези,
А  на  шальках  —  всі  мрії  та  радощі.
Ти  весну  в  руках  не  тряси,
Сподівання  у  мене  крадучи.
Що  було  —  я  не  знаю,  що  стало  —
Те  бачу  сама.  А  поруччя
Проржавіло.  Дарма,  що  із  сталі.
У  річці  на  друзки  блискуче
Розбилося  сонце.  Насправжки,
На  смерть,  на  всю  вічність.
Уже  неможливо,  заважко,
Огидно  чути  від  всіх  про  гідність.
Я  не  хочу  додому.  Мій  дім
На  горі  божевільний  сто  років.
Не  з  тих  він,  хто  здасться  живим,
Не  підпустить  й  на  кілька  кроків.
Мій  дім  —  самогубця-невдаха,
У  нього  бинти  на  вікнах,
Йому  дуже  легко  з  розмаху
Пірнути  у  небо  птахом.
Ухоптвши  мене  за  рукав,
Побіжить,  як  страхіття,  за  мною.
Він  кричить,  він  довго  шукав
Можливість  під  ноги  упасти  травою.
Мій  дім  —  по  воді,  в  пальці  —  п'явкою,
Мій  дім  —  жовтоокою  чайкою.
Не  вміє  стояти  він  повагом,
На  світ  він  ще  дивиться  з  подивом.
Мій  дім…
...Відпусти…
Я  тікаю…
Я  падаю…
Падаю
В
Небо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016


Скелети теж бачать сни

Сплять  спокійно  скелети  у  трунах,
Загорнувшись  у  ковдру  із  зелені.
Вітер  могильний  грає  на  струнах
Старезних  лип.  Сонце  гріє  чай  у  келиху.
Мерці  усміхаються  снам  дитячим,
Довірливо  кліпають  струхлими  віями,
Вони  кольорових  метеликів  бачать,
Що  пестять  їх  волохатими  крилами.
Наснились  їм  сонце  та  луг  у  квітках,
Скелет  лічить  на  небі  зорі  яскраві.
Мертвець  -  пілігрім  у  казкових  світах,
Веселий  мандрівець  у  нашій  уяві.
"Усі  наші  нутрощі  -  вже  на  столі,
Холодна  вода  обливає  серце.
Чиєсь  невідоме  шмаття  старе
У  мертві  каркаси  швидко  наб'ється".
А  вже  в  домовині  кравець=хробак
Галантно  на  порох  його  перетворить.
Він  знає,  що  робить.  Він  майстер.  Відтак
Зелені  плащі  для  клієнтів  кроїть.
...І  мандруватиме  скелет  у  нім
До  наших  темних,  неспокійних  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651409
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.03.2016


Іспанський вечір

Надходить  час  -  і  таємничий  вечір
В  широкополому  сомбреро  із  лози
Захоплено  цілує  Смерть  у  плечі,
Дарує  їй  намисто  із  сльози.
Ідальго  йде  із  донною  своєю
Курити  запашний,  терпкий  тютюн.
Біліє  на  плащі  юна  камея,
Нахаба-вітер  крутиться  в'юном.
У  мареві  п'янющого  світила
Чоловіки  неспішно  курять  мак.
І  Смерть  носовичка  на  брук  зронила,
Немов  комусь  давала  знак.
А  ритми  танучого  в  спеці  танго
Пливуть  по  венам.  як  вино  з  чорниці,
Як  перестиглий  плід  солодкий  манго
Сидять  на  гілках  сонні  птиці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2016


Ви така смішно-поважна…


Ви  така  смішно-поважна
В  літній  суконці  в  горох.
Я  не  вірю,  що  несправжнє,
Пережите  нами  вдвох.
Хоч  убийте,  не  спроможна
На  останній  цій  межі,
Панночко  ясновельможна,
Знищить  наші  вітражі.
Надто  ніжно  я  торкалась
Чорних  пелюстків  долонь,
Надто  щиро  усміхалось
Сонце  з  брудних  підвіконь.
Хоч  була  занадто  вперта  –
Крапка  й  камінь  вниз,
Я  для  Вас  –  чергова  жертва,
Дивний  Ваш    каприз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015


І рукавичка, й завиток її волосся. .

Проміння  сонячне  сьогодні
Як  перевесло,
Дзвенить  трава  і  вся  земля
Немов  воскресла
Я    бачу  знову  заметіль,
В  пухнастім  ранку
Тоненьку  дівчинку  в  пальто
На  сірім  ганку.
І  рукавичка,  й  завиток
Її  волосся,
Наче  мальовані  на  склі,
Мені  здалося.
Вологі  очі  від  снігів,
Уста  гнівливі
І  на  тендітному  плечі
Краплинок  злива.
Хто  винен,  а  хто  не  правий  -
Яка  різниця?
Чи  пишна  панна  Ви  були,
А  чи  служниця?
Перші  слова  несміло  Ви
Тоді  сказали,
Як  своє  серце  віддали,
Моє  -  забрали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015


Ти сказала, образившись…

Ти  сказала,  образившись,:
«Просто  піду!».
Червоніли  маленькі
Сліди  на  льоду.
В  царство  бога  Плутона
Сходила  ти.
Я  вже  знала  –  мені
До  тебе  не  дійти.
Я  вже  знала  –  в  хурделицю,
В  розпал  зими
Мусим  шлях  торувати
Віднині  самі.
Я  вже  знала  –  удвох
Нам  не  йти  обіруч.
Ти  про  мене  забудь,
Марно  серця  не  муч.
Але  знай  :  коли  зійдеш
Зі  шляху  в  пітьму,
Ялиновим  гіллям
Я  тебе  обійму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015


Дівчинка на кулі

Дівчинка  на  кулі.
Гімнастична  зала.
Зимні  вітри  дули,
Я  когось  чекала.
Раптом  –  золота  завиток.
Поставила  себе  на  кін,
Мені  б  волосся  того  ковток
Серед  пошерхлих  стін.
Дівчинка  на  кулі,
Прозорих  рамен  грація.
Навіть  крижинки  зітхнули,
Вітри  влаштували  овації.
Під  порожнім  куполом
Досі  пахне  миро.
Бути  й  тобі,  дівчинко,
Чиїмсь  кумиром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015


Я повернулась

Я  повернулась.  У  притихлий  сад,
Який  ще  пам'ятає  нашу  юність,
Заходжу,  мов  у  світлий  вертоград,
Пірнаю  в  спогадів  духмяних  буйність.
Криваві  олеандри  вийшли  на  парад,
Мала  голубка  туркає  в  каплиці.
Іще  раз  я  побачу  це  навряд  -  
Блакитна  смерть  зорить  в  мої  зіниці.
Міліє,  заростає  рястом  став,
Колише  сонце,  сколоте  на  друзки.
Як  ти  живеш,  коханий,  яким  став,
Припнувши  свою  душу  на  мотузку?
Її  впізнає  ще  старезний  бук,
Який  гойдав  моє  зболіле  тіло,
Кора  тримає  ніжність  наших  рук...
Її  з  тобою  пестили  несміло,
Коли  саджали  той  малий  квітник,
Де  будуть  бавитися  наші  діти...
Тепер  тут  пустка.  Сон  ізник.
І  з  кожним  днем  вся  тяжче  жити.
Обвитий  тишею,занепада  палац  
В  химерних  поцілунках  тріщин
І  проростає  виноград  крізь  плац,
Дереться  по  стінах  все  вище  й  вище...
Як  рясно  розрослась  шипшина!
Дарма  колись  ти  знищив  мій  портрет.
Не  відчуваю,  графе,  я  провини,
Що  всюди  бачиш  ти  знайомий  силует.
Пелюстки  руж,  немов  заграви  вогнищ,
В  яких  спалили  всі  мої  книжки.
Запізно.  Марно.  Так  уже  не  зробиш  -
Ізнов  щоб  перетнулися  стежки.
...Тремтить  свіча  в  забитому  вікні.
А,  може,  то  намарилось  мені?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Графиня

Не  даруйте  мені  лілеї.
Я,  мій  графе,  зовсім  не  свята.
У  заквітчаних  смутком  алеях
Грає  ніжні  вальси  самота.
Біля  замку  сплять  старі  озера,
Марить  ранок  на  потрухлому  човні
Й  несподівано  така  весела
Витанцьовує  легко  в  моєму  вікні  
Золота  бринослова  бджола.
Позіхає  в  костьолі  дзвін.
Я  сьогодні  туди  не  прийшла  
На  доземний  холодний  уклін.
Я  збирала  довірливі  квіти,
Що  підморгували  сяйни  сто.
Ліпше  їм  на  вікні  овдовіти,
Ніж  прикрасить  моє  намисто.
Бо  тоді  все  повториться  знов:
Срібні  остроги,
Блакитні  плащі,
Білі  лілеї,
Повинна  кров…
Вкотре  страчена
Йду  в  дощі  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


III

Достигли  тремтливі
Яблука  часу,
Дерева  втрачають
Багряну  цноту.
Сонячній  лампі
Забракло  гасу.
Я  загорну  тебе  в
Теплу  турботу.
Спи,  моє  щастя,
Міцно  засни.
Завжди  я  йтиму
Поряд  з  тобою.
Нам  ще  вітати
Пісню  весни,
Нам  брати  реванш  у
Життєвім  двобою.
А  поки  в  хованки
Грайся  з  добою.
Мені  ж  –  виконувать
Божу  волю.
Коли  безсилля  –
До  бою,
Коли  несила
До  болю.
А  тобі  –
У  міражі
Різнобарвні
Вітражі.
Не  стояти
Тобі
На  межі
Ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013


У великому череві риби

У  великому  череві  риби
Сумно.
Цілувати  старі  картини
Нумо!
Полотняні  мальовані  зморшки
Розгладимо,
Воскові  не  натруджені  руки
Розправимо.
У  великому  череві  риби
Порожньо.
Сиплеться  з  неба  тополине
Борошно
На  полущені,  запилюжені,
Зганьблені,
Недомиловані,  недоціловані,
Зранені,
Бачені  в  снах  жіночі
Обличчя
Місяцем  тихо    спливають  у
Вічність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2013


***

Забути  все.
Іти  під  білим  громом.
І  стати  відголоском,  напівтоном.
Забути  все.
Отак  узяти  й  прорости,
Як  набубнявілий  овес,
По  вінця  сповнений  увесь
Рожевим  молоком  роси.
Або  з  корінням  у  пітьмі  
Між  черепів  і  перегною
Гортати  здавнені  сувої.
Чи  настромитися  грудьми
На  терпкі  списи  конюшин,
На  чорні  стиглі  стебла  маку,
 Крук  з  лорнетом  і  у  фраку
Буде  кружлять  між  порошин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434431
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.06.2013


Спокусниця

На  майдані
Судили  розпусницю.
Вологі  роти  рвані  –
Хто  спокуситься?
На  майдані
Стояла,одягнена  в  хутра,
На  скривавлені  рани
Сипалась  дрібна  пудра.
На  майдані
Судили  розпусницю.
Набубнявілі  очі  п’яні  –
Хто  заступиться?
На  плечах  оголених
Зблискує  хижо  місяць,
Воля  твоя  не  вволена  –
Захочуть  –  й  повісять.
Беззахисні  ноги  коріння
Торкаються  та  гайвороння,
Вхоптвши  твоє  шепотіння,
Сідає  на  підвіконня,
Летить
у
Безсоння
й
бездоння
творити  нові
беззаконня
так,  ніби
й
не
святі  судді
Приходили  в  твій  альков
Втішатись  з  тобою  ганебно
Й  бубніти  старих  молитов
У  розтріскане  хворе  небо.
Усе
сторчголов.
На
майдані
спокушені
судили
спокусницю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013