| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Приїхали товаріщі,
Комбіди із Рязані
До нас в село впроваджувать
Воєнний комунізм
Селяни всі зібралися
З обрізами й ножами
І гаряче зустріли
Російський більшовизм.
Зерна!? На тобі, на!
Молока?! Не здригнеться рука!
Гей, дядьку Юхиме, беріть їх на вила!
Червоні заброди, тут ваша могила!
Із Тульської губернії
прислали комісара,
Щоб викорінить на селі
Всіх куркулів як клас.
Його ми почастуємо
кулями з нагана
І для усіх товаріщєй
ще є в нас про запас.
Зерна?! На тобі, на!
Молока? Не здригнеться рука!
Агов, дядьку Гнате, їх треба рубати!
Свинцем і залізом їм щедро заплатим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Кольори червоні,
Стрічка тисне скроню
Шабля знов заводить
Скрипку у танок
А твої долоні —
Виноградні грона
Скоро в них забродить
Темний пелюсток.
Хай я буду п'яний
Світові в потіху,
Хай забуду зовсім
Звідкіля прийшов.
Залікую рани,
Залатаю стріху
Накладу на вірші
я за шовом шов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
Не вийобувався, не пиздів.
Не махав в усі боки руками,
І сто тисяч постів в інстаграмі
Не робив про вірші поготів.
Не поет, не публічна особа,
Не здіймав даремного галасу.
Невідомо, чому то так сталося,
Був трудар поетичного слова.
І знову
Йому нічого більше сказати,
Закипів свистом чайник бокатий
Цей єдиний його співрозмовник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
О другій ночі,
О третій ночі
З-за рогу
Швидка допомога
Одна, друга, третя.
Бинти кров'ю змочені,
Броня розкурочена,
Осколок під серцем.
Тримайся, друже,
Очей не мруж так -
Світанок вже мліє.
Ти ще не одружений.
Сиренами збуджене
Місто сіріє.
І світять віконниці
Відблиском синім.
І звідки ви взялись?
У ніч нашу тиху
Ви зі своїм лихом
Так нагло ввірвались.
До аеропорту
Поранені бортом
Прибули, дожили
Поки ви всі спали
Не чули, не знали
Очей не відкрили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Воякам Степової дивізії Костя Блакитного
Встає ранок, сіріє,
Мліє сивий туман.
Оточили чекісти,
Не спить отаман.
Чи він пише листа
і ворушить вуста
у останньому слові до брата?
Чи трофейний важкий
парабелум дістав,
де біліє на боці "geladen"(1)?
Де дивізія та степова молода,
Чи спішить тобі на порятунок,
Як тоді у гарячих херсонських степах
Відкривала червоних рахунок.
З двору кулі свистять,
Посікли рушника,
Міцно стисла приклад
Отамана рука.
І травнева роса
Припадає до скронь
Як упав комісар
Тоді на полігоні.
А весна аж тремтить,
травень соки розлив,
Канонада гримить
В атмосфері грози.
В криворізькім степу
Серед вихору куль
Вже і небо видніє крізь стріху.
Отаман міцно спить,
Парабелум мовчить
І біліє на боці "gesichert"(2).
Geladen - перекл.нім. "заряджено"
Gesichert - перел. нім. "безпечно"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Але ж я рок-рольщик! Що за вбіса бунт,
який там панк, якщо ти не дієш, не хочеш,
але мрієш лише
і либонь вулиці ті тобою не схожені
тисячу
і один раз з думкою, лиш про ту,
кого звеш музою.
У чохлі папка нот і усе, що душі
роз*ятреній потрібно було
ще вчора
А сьогодні лише музика людей,
котрі давно померли,
Лишивши по собі
вічність у кількох нотах.
Колись я втомлюсь, підійду
Заквітчаю волосся твоє,
дівчино.
Щось розкажу про блюз
про спонтанний джаз, Дркіна
і Кіно.
Цілий світ з-під ніг
ходить часом зовсім не
віриться
Що вже написана
про нас з тобою вдвох
і пустельну вулицю
пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818281
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2018
Бійниці-вікна, тліє схід
У склі кватирки
Хочеться пити, курим вслід
Останній зірці.
В дорогу рано, не губись
на тлі іржавім.
Ще буде щемно, як колись,
Ще будеш п'яним.
І між перестуком коліс
Нечесний обмін
За кілька вичавлених сліз
Ллє в склянку повінь.
Дзвенить натягнутий, мов дріт
Крик ластівочий.
Не проводжатиме в похід
той стан дівочий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2018
Розказав би тобі,
Як на небі зірки,
Як увечері тиша сідає.
Як волошкові,
зжурені очі твої
розітнули на полюси рай.
Розказав би тобі,
Як тривожить потік
днів що безповоротно минули.
Я б усі на землі
збудував би мости
Аби ти щось про мене почула.
Нервів пружний клубок,
дріт оголений, струм
Я крадій тих квіток
Що не зросли на клумбах.
Так буває, чомусь,
я хворію один
Самотужки хворію
схід сонця.
Ми б у ранок пішли
між безлюдних вітрин
щоб зустрітись на світлому боці.
Квітко, де ж ти зросла,
Що так щемить душа
Що так осінь притисла до скроні.
Я гуляю по лезу,
По лезу ножа
Що привітний, як твої долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
При дорозі зросли маки,
й вечір буде пізно,
в дорогу келихом вина з весняних гріз
частує місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794677
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2018
Весні присвячується
Вітрилом дужим пахощі розлогі,
І я стою один. Відцвів бузок,
І гріються, і гріються дороги:
Ми панки, ми тримаємо зв'язок.
Заграє небо заходом багряним
картина кисті вітру і вогню.
Хто дихає важким рудим металом -
Проторює на колії стерню.
Дороги кличуть, вітер у волоссі
заграв, забився з пульсом поміж скронь.
Весняний блюз у ритмі стоголосся,
З дівочих і усміхнених долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2018
У місті, що дихає крізь труби
Й оголює гаражні зуби
Цвіте абрикоса.
Неодягнена, боса,
Вона зовсім негрубо
до перехожих:"Коли буде сонце?"
А ті поспішають, лиш носом
Зачують, що в місті заводів,
Брудних переходів
Підземних
Цвіте абрикоса.
Відкрию віконце
із ґратами іржавими
і гратиму
для абрикоси
Етюди весняними барвами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728238
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2017
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка
Заточеними лезами
Додому шлях розстелять нам,
Загубленими нетрями
Гуляє лихо з кошиком,
Дзвенить, блистить монетами,
Засліпить тебе золотом.
Івасику-Телесику,
Не засинай над річкою,
Гуляють поруч месники
і сповивають нічкою
Годують білим порохом,
русалок попід зорями
Безмежним смертним мороком
Без пісні і без сорому.
Червоними очиськами
У плавнях лихо вороном
Кістлявими ручиськами
На всі чотири сторони.
Івасику-Телесику,
Тут трясовина з відьмами,
Тут птахами нечесними
тебе затоплять злиднями.
То що ж, посунься в човнику,
Та поділися стрілами,
До ранку вдвох ми доверху
Наб’єм човник царівнами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727754
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
Станційний доглядач
Розмете всі зорі на платформі,
А потім у звіті по формі
Де туга розвела чорні корені,
Зафіксує усі недостачі.
З металевої кружки армійської
Відсьорбне пів годинки дійсності
І злякається стати ледачим.
"Значить, падають зорі під ноги нам,
За ніч - тазик, там, де протікає
Ви тікаєте
Десь по вагонах
А я вирішив,
Що залишаюсь.
Чесно кажучи, віник до біса:
Їх доводиться брати руками
Подивіться - ось тут маю шрами
І пропалене зорями крісло.
Розумію, не ваша інстанція,
І, хоч сиплеться там десь,
За містом -
Підмітайте хоч зорі на станції
Аніж перед примарами бісер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2017
Сонях був надто зеленим,
Щоб бити на сполох,
А рожевий
Схід холодом
Усе відбивася у скронях.
Сонце, надто гаряче,
Щоб палити незрячих,
У віконце ломилося,
Щоб його хтось побачив.
І зсередини мертве
поле із соняхів
Спалахом пороху
Забило на сполох
Але
Пізно
Усмішка вогненна
не жалітиме навіть зелених
І впаде поміж стебел
Безглуздим, смертельним
Золотом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Усяке казали. І про вітер у скронях височенних лип, і про хриплий кашель п’ятиповерхівок, але, хай там як, а звук чули усі: гудіння мотору над містом темними нічками. У сусіда годинник із зозулею кував тричі, а потім поруч щось тихенько гуділо, трішечки так, знаєте, ненав’язливо. І все б нічого – собаки вити починали, світло мерехтить, у когось радіо говорити починало. Не працювало років зо п’ять, а тут раптом трансляція матчу футбольного на усю кухню. І що характерно, Карпати програвали знову. Ну то таке.
У неділю зранку бабці на базарі шепочуться, пліткують за якусь нечисту силу і молоко з бідончика розливають. Діди за партією у доміно ні-ні, та й згадають, що вночі гуло так, що на шахті чутно було. А з шахти у бік стадіону тикали. Був випадок, хлопці на даху дев’ятиповерхівки сиділи, то знайшли там смородинового варення три бутильки. Без закусі не залишилися тоді, але бутильки приперли, досі на підвіконні стоять.
Міліція шось поїздила – тихо усе. Ну тоді взагалі-то ще лоточок коло вокзалу ломанули, але то вже під ранок було. А потім якось на гаражах почули, як вдень гудить – ледь до облави не дійшло, але п’ятниця була, усі відпочивають, ми на шашлики збиралися. Не вийшло, загалом.
Місцева газета наче і намагалася щось написати з цього приводу, але далі пліток бабусь з базару старанно перенесених на папір справа не заходила чомусь. А тут одного разу йду під вечір додому, чую – гуде. Ну я тихенько у бесідку присів, думаю, зараз побачимо, що воно за пікіруючий бомбардувальник. Раптом щось репнуло прямо наді мною і через кілька секунд мене ним і привалило.
Мужик згори на мене ляпнувся. Проломив шифер над бесідкою і на столі лежить, матюкається. А на спині у нього вундервафля якась крутиться, з пропелером. Ну ми познайомились, прибалт якийсь, я тоді ім’я не розібрав. А навернувся він на бесідку, бо якийсь із шлангів у нього там на моторчику перебився. Я телефоном підсвітив – з воздушки хтось дав разок, ще пощастило, що все так вийшло.
Мужичкові під сорок, шорти, майка, пропелер. Палить якісь біломорини, корінастий, низенький. Каже, змайстрував собі на гаражах таку от річ, шо на спину чіпляєш і літати можна. Він взагалі льотчиком стати хотів, але по здоров'ю не пройшов. Лєтова поважає і політ валькирій, гармошку губну навіть має.
Шабашить слюсарем десь, у нас бурсу закінчував. А я дивлюсь – у нього шось червона майка, питаюсь чи то не кров – каже шо варення бутильочок луснувся у кишені, нормально все. Душевний мужик такий виявився, ми посиділи там ще, він попросив поки що нікому нічого не казати.
Домовились зустрітися по свободі, варення лупонути десь на даху під ГрОб. Попросив, шоб я йому через блютус пісень накидав, то я зараз фантома лєтова качаю. Та ось допишу та й піду бутильки мити на кухню – просив принести, тара все ж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719850
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
У найтемніші дні зими, коли люди прокидаються, працюють і відпочивають майже не відчуваючи сонячного світла, Небесний Чиновник одягає чорні рукавиці і краде собі з неба в кишеню наше сонце. В його рухах немає постраху, він повністю впевнений, що цього ніхто не помітить крізь молочну товщу хмар. Вони, страшенні снігові хмари, немов похмурі дредноути, сходяться бортами для того, щоб за кілька годин розгубити свою велич в лапатих сніжинках.
Небесний Чиновник хутко вкручує на місце справжнього сонця електричну лампочку, яких багато в під'їздах і ліфтах. По документах сонце весь час просвітило у нормальному для себе режимі і по документах повинно було б розтопити темні хмари-дредноути ще до того, як вони вийдуть з портів, але цього чомусь не трапляється.
Тим часом справжнє сонце дістається щипцями з алюмінієвої фольги і кидається у чайник, який приніс Абсолютний Вахтер, повертаючись з чергової нічної вахти. Вони з Небесним Чиновником різатимуться в дурня і брідж, обережно сьорбатимуть заварений міцний зелений чай, майже доведений у своїй концентрованості до чіфіра і розповідатимуть лише їм зрозумілі анекдоти, яким вчора виповнилося дві тисячі років.
А коли за вікном лютуватиме страшна віхола і лапатий сніг пластами лягатиме на землю, вікна, дахи і дороги - підійдіть до вікна і почаркуйтеся своєю чашкою з розписаним морозом склом - Небесний Чиновник і Абсолютний Вахтер підіймуть за вас чайний тост і синхронно прикусять кубик рафінованого цукру.
Можливо, саме в той момент десь під вашими вікнами у центрі снігового вихору народжуватиметься щось авантюрне, живе і таке щемливо пригодницьке. Таємниця чекатиме свого часу під захисною товщею снігу, щоб навесні зійти слабким паростком обабіч залізничної колії. Під справжнім, живим сонцем.
А під ним, знаєте ж, нічого нового. Так Еклезіаст писав. По документах, а по факту - хто його знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716625
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
До річниці бою під Крутами, таке от вийшло. Начитався різних історичних матеріалів, надивився навколо за три роки, сам не воював через вік, лише допомагав, але ризикну дещо написати, тож не стріляйте у піаніста.
Український воїн прийде до твоєї домівки неочікувано. Твій кіт одразу його признає, хоча раніше нікому не давався в руки. Вночі перед тим під твоїми вікнами кілька разів стрімко провиють карети швидкої, а зранку ти відкриєш двері і побачиш його у себе на порозі. Ти вже бачив його тисячі разів - на вокзалі, у лікарні, кафе і просто так, на вулиці.
Він вчив дітей у твоїй школі, був студентом-старшокурсником, молодим підприємцем і кандидатом наук у твоєму університеті. Ти вже співав для нього пісень влітку коло річки під гітару, підказував номер маршрутки на автовокзал, їхав поруч із ним у плацкартному вагоні.
Спочатку у твоєму гардеробі звідкілясь з'явиться щось у камуфлюючих кольорах, у телефонній книзі - кілька нових номерів волонтерів, а в історії браузера раз по раз проскакуватимуть посилання на якісь форуми власників легального гладкостволу, історичні матеріали про перший зимовий похід армії УНР і холодноярівських повстанців.
Твій проросійський сусід нервово палитиме на сходах і кожні 15 хвилин боязко підходитиме до дверного вічка - перевірятиме, чи не прийде український воїн за ним. Але на порозі не буде нікого.
А через деякий час, посеред однієї з найтемніших ночей, йому "загупає у двері прикладом". Він гляне у вічко і страшенно зрадіє - на якомусь бику в балаклаві з азіатським розрізом очей звисатиме метрова георгіївська стрічка і триколор. Відкривши двері з радісними прівєтствіямі асвабадітєлям, він отримає прикладом по зубах і вогневу точку у себе на кухні.
Потім прийдуть і до тебе. І ти міг би отримати таку ж вогневу точку у власній спальні, меню із гуманітарної допомоги і кілька зламаних ребер, а потім шукав би гроші на квиток в один кінець з окупованої домівки.
Міг би.
Але із дзеркала у прихожій тобі підмигне український воїн, а поверхом нижче із вікна твого сусіда-вчителя по биках із колорадками під під'їздом дасть чергу кулемет.
Український воїн вийде із твоєї домівки неочікувано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716624
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Якось буде отруєна осінь,
Буде ранок дурнішим за вечір,
І насниться, що кращим способом
Стане груба мотузка на плечах.
І що дурник замерз десь у лісі
До зими не знайшовши притулку,
А полковник так і помер в кріслі,
Не вдягнувши свого обладунку.
Тоді так напосядуть, так сказяться,
І Злий звиє, що він же мав рацію.
Розчепіривши з острахом пазурі,
Зарегочуть огидливо блазні.
Ми зустрінемось обов'язково,
Я тоді буду десь у дорозі,
На серветці лишу колискову,
Ту, що дурник лишив на морозі.
Він виводив ще теплими пальцями
Щось про маму і своє дитинство,
Про часи, коли в темному карцері
Спілкувався із маленьким принцом.
Ти згадаєш ті ранки над річкою,
Того друга, що гучно сміється,
І про те, що він завжди мав звичкою
Цілувати усіх, як нап'ється.
Зрозумій же ціну того коника,
що змайстрований дідом в дитинстві,
Він дорожчий за все в світі золото,
А Злий блазень не вартий копійки.
Твій улюблений втомлений лектор,
Родимка у коханої - крапочка,
І якщо не всесвітній прожектор,
То на кухні роздмухана лампочка.
Ти розплачешся, так, ти розплачешся,
Башлаччовським рвучким септ-акордом,
Злий нічого, нічого не значитиме,
Якщо є за що плакати хором.
Я приніс тобі трішечки світла,
Ледва-ледве зігрів в рукавичці.
Ось ключі від твоєї клітки,
А мені на наступній зупинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2016
У нас така велика чаша терпіння, що, здається, уже без дна. (с) Ліна Костенко
Коли Наутилус натрапив на перші кривавії рифи
І весь екіпаж був подумав, що дно вже ось-ось, майже тут,
У чашу, в якій Наутилус хотіли, без жартів, втопити
Залили ще два океани й для точності вбили ланцюг.
І стогне, реве наутилус, і пан капітан у каюті
При світлі старої лампадки останнього пише листа
Про те, щоб любили й чекали і не звинуватили спрутів
І що на усім його судні нема ніодного хреста.
І дивиться він у безодню крізь тріснутий ілюмінатор,
Й криваві, розбурхані рифи йому задивляються вслід
Чому, ну чому я підводник?
А в мене в руці детонатор.
І що там напишуть під грифом -
До раю мені буде вхід.
А я споглядатиму зверху на чорную тую безодню
І раптом я щось зрозумію - що, видно, замало терпів,
А наш Наутилус, вже мертвий, десь випливе прямо під сонцем
В далекому, кращому світі, крізь стежки підводних світів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
Сьогодні я ходив до командира,
В медалях і парадному мундирі,
А небо вже осіннім сіре-сіре,
А рукавиці в мене білі-білі.
Як завжди, ми з ним довго говорили,
Як правило про тих, кого ми били,
Кого чекали і кого любили,
До хрипу і про тих, що не дожили.
А потім довго пили, пили й вили,
І поглядом вологим через тіло
за плечі один одному гляділи,
лише на це нам і ставало сили.
А я все згадував про свої старі рани,
що нили мені часом вечорами,
І те, як накривали прапорами
під реквієми на телеканалах.
Про «дівчинку, що у сльозах чекала»
Ми знали, ми до крику усе знали,
А що тепер із нею стало?
Їх мало, їх завжди так мало.
А в командира очі сірі-сірі,
І чорна смужка на краю мундира,
І на граніті вибиті всі вбиті -
Сьогодні я ходив до командира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2016
Людина приходить з нізвідки,
Раптово, неначе гроза,
Приходу її стає свідком
Лише світанклва роса.
З забутого богом вокзалу
Людина виходить під дощ.
Запитаний шлях їй вказали
Між битих брудних огорож.
В кишені розгулює вітер,
Потічки води на плащі,
В блокнотику в'язанки літер -
Людина до когось спішить.
Приходить - а там не чекали,
Забули, не вірили в день.
Не знали, нічого не знали,
Що якось людина прийде.
Прийде, і одразу тепліше,
Та так, що не вистачить слів,
Говорять до нього тихіше
Найщиріших людських голосів.
Людина ухопить за душу,
Підлатає, зашиє, приспить,
Каменюку з душі легко зрушить,
І собі забере - хай болить.
А коли ніч зайде на посадку,
Із кишені хтось витягне ніж,
Полосне по людині за чарку,
І втече, лише двері навстіж.
І людина та піде внікуди,
Хоча, врешті, нізвідки й прийшла.
У поетів трапляються люди,
Що гуляють по лезу ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016
Щось таке, за що дають медалі,
І ніяк не прикрити бородами,
Коли впевнений, що вже все знаєш,
Щось таке називається Молодість.
У бажанні дикунському зрощена,
Будь-яких компромісів позбавлена,
Часом молодість гуляє площами,
І будує у лісі вігвами.
В неї кров із розбитого носа,
Відчайдушне, нестямне кохання,
Це вона на даху стоїть боса,
Плюючи на домашнє завдання.
Вона гріється коло багаття
Першого лісового походу
Й з верескливим дитячим завзяттям
Десь шубовснеться в річкову воду.
Твоя молодість завжди з тобою,
Справжня молодість чесна, розкута,
Що завжди полюбляла героїв
Й на сніданок по чарці отрути.
Щось таке, за що кращі вмирали,
Щось таке, коли не спить совість.
Тож пильнуй, щоб у тебе не вкрали
Щось таке, називається Молодість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2016
Учора в трамваї стріляли.
У нічному останньому рейсі
Якийсь чолов'яга із кейсом
Кричав, що зупинку проспали.
А кондуктор розклав табуретку,
Дістав із кишені чекушку,
Дві скляночки і сиру смужку,
Завернуті в білу серветку.
Кондуктор сказав, що він в курсі,
Що це вже не перша зупинка,
і що йому треба підтримка,
Інакше він зійде із глузду.
Зупинок трамвайних мільйони,
Чекають на нас - одиниці.
Кондуктору інколи сниться
Зупинка в лісах Арізони.
А той чолов'яга із кейсом
Божився, що вирушить пішки,
От тільки посидить ще трішки -
Боїться туди йти тверезим.
Водій же трамваю таємно
Щось креслить собі у сараї
Лише він один точно знає,
Куди він приїде напевно.
Він креслить проекти вітрила,
Готує броньовані двері
Й трамваю на білім папері
Він ніжно приварює крила.
А зранку спішить на роботу,
на бісові залізні рейки,
мерзотні рекламні наклейки,
що впилися в його кінноту.
А вчора в трамваї стріляли -
Чоловічок з останнього рейсу
До скронь щось приставив із кейсу
Й не стерпів, що зупинку проспали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2016
Божевільний будує фортецю,
Скоро вже як дванадцятий рік.
В нього є цілий замок на серці,
А у банках березовий сік.
Він ламає каміння руками,
І обріс бородою, як дід,
Він не спить і не їсть вже роками,
Божевільний будує, як слід.
Хтось його пожаліє, хтось вдарить,
Хтось підкормить - він вдячний завжди,
Хоч лише своїм замком і марить -
та не вчинить нікому біди.
Божевільний встає разом з сонцем,
А лягає, коли вже без сил,
Йому мур став його охоронцем,
А повітрям став цегляний пил
Хтось із нього глузує, хтось любить,
А комусь, як завжди, всеодно,
І про нього вже скоро й забудуть,
Якщо звісно не знімуть кіно.
Але в час, коли йтиме загибель,
І палатиме в сутінках світ,
Вірю я, що з мільйонів будівель,
Лише ця цитадель не згорить.
Будуть витися лицарські стяги,
І затопиться доверху рів.
У фортеці достатньо відваги
Й божевільний король королів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016
А у Ночі циганська хустка,
І браслети з циганського срібла,
Вона любить заслати пелюстками
Свої чорні, мов сажа, ікла.
Ніч свистить нам услід по-розбійницьки,
Одним оком на схід озирається
І в калюжі старим жовтим місяцем,
в підворіття втече, шкутильгаючи.
А у Ночі порізьблена люлька
І на ній загніздилась ворона,
Я відверто притримуюсь думки,
Що у Ночі волосся - солома.
Ніч пускає кілечка із диму,
Щоб нанизати їх на антени,
Ніч, по-правді, боїться людину,
І лякає нічними сиренами.
А під ранок, коли вже сірітиме,
Ніч підстрелить зорю із рушниці,
І босоніж бетонними плитами,
Здоганятиме шум залізниці.
Ніч махне раз циганською хусткою,
І браслети з циганського срібла
Стануть чорною-чорною кішкою,
Що до смерті боїться світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2016
Вовк казав, що я ніколи не виберусь з лісу,
І що сосни обступлять мене, накриваючи мертвою хвоєю,
А сова блиматиме, намагаючись роздивитися,
В моїх мертвих очах відбиток мисливця зі зброєю.
Лісовик з-за колоди кричатиме зляканим вороном,
І заклякне у небі напівмертвою рибою місяць,
Як лежатиму я в тому лісі у хащах прихований,
І гарячою кров'ю змочу сухе кленове листя.
Вовк хотів, щоб я став червоною тихою шапкою,
Щоб забув про свій ніж, моїм батьком мені подарований,
Вовк тремтів, нюхом чуючи кров під латами,
Озираючись нишком на лезо ножа загартоване.
А у лісі чомусь так до болю красиво поночі,
І сьогодні цвіте десь у хащах чарівна папороть.
Вовк гарчав: "Ти не встигнеш покликати помочі -
Вона в іклах моїх вічним сном засинатиме".
А я взяв із собою до лісу маленького цуцика,
Бідолаху колись знайшов поряд із матір'ю,
Вони з братом були іще зовсім куцими,
І скавчали за матір'ю, вили і плакали.
Я їх виховав, виростив зовсім із малечку,
Я їм був старший брат, хоч і з роду слабкого людського,
Вони чули мене завжди першими здалеку,
Захищаючи вовчим чуттям від двоногих.
Вовк благав, скавулів перед мною сльзами,
Увесь ліс обіцяв, і сову, і дерева. і листя,
Якщо я познайомлю його із синами,
Що вже виросли в мене, в моєму людському обійсті.
Я не знаю. чи важко їм зараз на волі,
Але в лісі так само шалено красиво поночі,
Тільки інколи залпи потрійного вовчого вою
Я у місячну ніч підтримую зовсім по-вовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2016
За вікном скаженна злива
Нав'язала спеці бій.
Ти така, така красива,
Я такий, такий нудний.
Запах літа в мертвих квітів,
Ваза до країв з вином,
Я до смерті хочу пити
Під цю зливу за вікном.
Ти таке доросле, літо,
Друзі з'їдуть хто куди.
П'ю поки ще є з ким пити,
Адже я не п'ю один.
Так не хочеться ставати
Тим, кому вже всеодно,
Тим, кому вже наплювати,
Що за злива за вікном.
Ну і чорт з ним, чорт зі мною,
Прийде час - придбай квиток.
Ми зустрінемось з тобою,
Тільки не пали місток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2016
У дирижабля сохнуть зябра,
Жовта пара, жовч і сніг.
Кавалерія і шаблі,
І вугілля на розбіг.
Залізниця, домни, руди,
Альманах і маніфест.
Чернь, окопи, хрест на грудях.
Мітинг, тероризм, протест.
Екіпажі на бруківках,
У валізі револьвер.
Типографія, листівки,
Бал, шампанське, кавалер.
Протигаз, завіса хлору,
Крейсер стрілив у пітьму.
Чорне, чорне, чорне море,
Варта проситься до сну.
Мертвий кінь, колючим дротом
обмотався командир.
Зранку нам одна турбота -
Вечір смерть несе. І мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
Учора вкрали сторожа
Отак був і нема.
Рушницю уже їсть іржа,
Хоч нишком, крадькома.
нема з ким грати в доміно
Під терпкий чорний чай,
І ні з ким глянути кіно
"Коханая прощай"
Осліп старий ручний ліхтар,
І лячно у пітьмі,
Не світять зорі з-поза хмар,
Дістали комарі.
Наш песик з голоду ось-ось
перегризе ланцюг.
Навіть на мить йому здалось,
що вовк собаці друг.
А сторож добрий не п'є,
хіба що по святах,
Його усякий впізнає
по втомлених очах.
Повірити не можу я
В таку свою біду,
Якою б не була ціна,
Я сторожа знайду.
Лиш марним пошукам услід
Спитаю я себе:
Коли сторожиш цілий світ,
Хто встереже тебе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2016
Вони завжди будуть сильнішими,
Завжди всміхненими і безжальними.
І спочатку ми будемо лишніми:
Як безправними, так і крайніми.
Вони завжди будуть вгодовані,
Професійними запроданцями.
Ну а наші, як водиться, голими,
Але чесними сіроманцям.
Вони завжди будуть обізнані,
І при грошах, і при покірності.
А ми дні пам’ятатимем тризнами,
наближаючи День Справедливості.
І ми встанем короткою чергою,
Тут вже як пощастить, не вгадаєш.
кому влучною чергою мертвою,
А комусь може прямо до раю.
Вони завжди будуть ціннішими,
і багатшими, і страшнішими.
А ми завжди будемо. Іншими,
Зате хоч на краплинку добрішими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645603
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2016
Від кислих рим аж зводить пальці,
Скрипить в шибках понуро ніч.
І тихо-вічно, як у казці,
І казка з нами віч-на-віч.
Так спить гітарний схриплий голос,
Так резонує пустота,
Так падає останній волос
На тлі розстрільного листа.
І нові сходять таємниці
З друкарської машинки «Кляп»
У стінах вічної темниці,
Між стосами скарбницьких мап.
Не пощастило казці з нами,
Нам бажано одразу все:
І золото, і ресторани,
І те, що Ряба там знесе.
Ми заловили, закували
У ланцюги до передпліч.
І тихо-вічно, як у казці,
І казка з нами віч-на-віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2016
Два набої на солдата, кулаком по цинках тушшю.
Нам хотілося ридати, бо вони світанок душать,
Щоб не так хрипів наш рупор, щоб собак нагодувати,
Щоб нікому і ніколи не хотілося ридати.
Спи спокійно, моє сонце, сновидіння вже без пауз,
Ніч втомился жбурляти нам софіти у вікно.
Шелестом плащів і ляском, в кобурі товариш маузер,
А в прихожій від напруги вже пітніє стремено.
Гаряче запротестує хтось у чесній лихоманці,
Раптом закричить у тиші, бо холоне в жилах кров.
Бо не можна ж так, не можна забирати прямо вранці
І вести до ешафоту нашу заспану любов.
Знати б де сідає сонце, де згасає Коза-Ностра,
Як і звідки наша мужність перетворюється в пил.
І чому про нас знімають фільм на плівці дев'яностих,
Трошки сірий, досить чесний і до болю рідний фільм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639105
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2016
Ламай паркан! Не заховають
За ним від нас жорстокий світ!
Що там таке на нас чекає?
Руками рви колючий дріт.
Роби підкоп, гризи зубами
І позтирай всі нігті в кров.
У нас нічого за плечами,
А там, казали, є любов...
Та що любов! Я чув, там можна
Носити меч, а то і два,
І ще, що королі вельможні
Відповідають за слова.
І уявляєш, Санчо милий,
Там вітряки програють суд,
І всі кістки, що перемили,
В музей історії здають.
Там табунами Росінанти
Пасуться в полі аж ген-ген,
А партизани на тачанці
Стають героями поем.
Ламай паркан, мій милий Санчо,
А я записку їм лишу.
"Хто залишився - хай не плаче,
а хто зупинить не прощу"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2015
За нами прийдуть, скажуть:"Одягайтесь!",
В і нас ще чайник теплий на плиті.
Нам пробуркочуть "Тільки ж не сховайтесь..."
І сядуть пити чай насамоті.
За нами прийдуть, виламають двері,
А в нас іще сидить голодний кіт.
Вони нагріють молока в фужері
І приготують котику обід.
А іншим разом залетять у масках
І в чоботах брудних по килимах.
А потім відмивають все з запасом,
Й сміття розносять все по смітниках.
Ну а якшо не прийдуть - то ми й самі
до них підем із чайником й котом.
Вони ж без нас нудьгують, як без мами,
Ми ж з ними, як протон і електрон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
А написати б щось так просто,
Так сильно і по-людськи щиро,
Так світло, щоб аж стало млосно,
І щоб наївно так зігріло.
І може вистояти чергу
За олівцями без трагізмів,
За тихим вечором на річці,
За тим руденьким кошеням.
Щоб від цих літер стало тепло
Усім знавцям жорстоких істин,
Щоб їм ці літери як свічка,
Щоб теплим воском по руках.
І щоб по душах, так, по душах,
по ваших думах важелезних,
Що, вас зігнувши, душать, душать...
Щоб хоч на мить вони всі щезли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Коли помре король - нам скажуть не одразу.
Міністри засідатимуть таємно кілька діб,
І ката сповістять в таємному наказі,
Що любий наш король пішов у кращий світ.
А потім буде похорон і плакатиме варта,
Хоч варта і стомилась, та все ж вона стоїть.
Усі важливі справи перенесуть на завтра,
Й священники замоляться і блазень помовчить.
Коли помре король, нехай нам стане сили
Не втратити престол й корони не зронить.
Тепер ти чесний граф, мій зброєносцю милий,
І власний довгий меч при боці вже висить.
Коли помре король - заплаче королева,
І королівський сад спустішає услід,
А в тронний тихий зал повісять герб із левом,
Хоча уже ніхто їм не продовжить рід.
Ну ось помер король. І партія скінчилась,
Хоч пропонують ще, та щось я вже стомивсь.
Фігури на місцях і дошка вже закрилась,
А в шахи грати я ще так і не навчивсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
У нас на чорній вулиці
Ліхтар сліпий кусається.
І тротуари плутані,
В них безліч тупиків.
У нас для вас є милиці,
І місце навіть знайдете
Для пари неотесаних,
Та дуже чесних слів.
У нашім місті затишно
В нім клумби із верандами,
У нас є й білі вулиці,
Де п'яний, ситий сміх.
Лиш наша чорна вулиця
З брудними комендантами
І совістю криштальною
Чистіша за усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Чому спускаєш прапор, отамане?
У нас все просто: пан або пропав.
Хіба забув, як власними руками
Ще вчора ти той прапор підіймав?
Нехай подертий трохи - залатаєм.
Нехай брудний - там кров десь запеклась.
Він в нас один, а іншого не знаєм.
Під ним живемо і ховати - зась!
А пам'ятаєш, як за нього міцно
Ми стали один одному в плече?
Як він всміхався ворогові грізно?
Як нам його підрізали мечем?
А потім в лазареті після бою,
Коли нам зашивали рани злі -
Ми зашивали прапор із тобою.
З-під нього ми лишилися одні.
Чому ж спускаєш прапор отамане?
Давай обіймемося хоч останній раз.
Можливо, перед нашими синами
наш прапор - все, що лишиться від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Ось нарешті поріг
За спиною лиш ніч,
Там попереду піч
І на вікнах квітки,
Там всередині кіт
І собака в теплі,
Там позаду сліди
На холодній землі
Вітер смиче за хвіст
Тихо ниють кістки.
Наче хвіртка хисткий
В їх фортеці граніт.
Але ти все ішов
Крізь підйомні мости.
Ти останній герой,
Ти мости не палив.
Тих, кого зустрічав
Не згадаєш усіх.
Їх зажурений сміх
І останні слова,
Хто тебе проводжав,
Обійнявши наспіх,
Капелюхом услід
Тобі довго махав.
Ось нарешті поріг,
За спиною - гроза.
Там вологий вокзал
Непривітно димить.
А попереду - чай
І обійми в сльозах,
І просохла лоза
У каміні рипить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Переможений впав, витер тіло землею,
Вибив нею крізь себе надію і біль.
Переможений спав, марив сном, як трофеєм,
він - цієї землі неоцінена сіль.
Переможений встав, обтрусив обладунок,
панцир свій надломив, розколовся шолом.
Переможений знав, що життя – подарунок,
що воно вже не стане таким, як було.
Переможений йшов, шкутильгав через силу,
Раз у раз зупинявся, та далі рушав.
Переможений знов підіймався з могили,
він тепер не брикався і не поспішав
Переможений міг заховать обладунки
і смиренності рясу на себе вдягти.
Переможений зліг, та не тіпнулись руки,
знову повз, адже мав він до чого повзти.
Переможений їв із ножа свій сніданок,
бо у скруті не втратив він лиш аппетит.
Переможений млів, бо, стрічаючи ранок,
він завжди забував про усе лиш на мить.
Переможений звів серед поля фортецю,
він на ній тренувався і приступом брав.
Переможений вив від пустельної спеки
і від лютих морозів не раз заклякав.
Він нарешті прийшов, відпочивши хвилинку,
Переможця впізнав ще за помахом вій.
Переможцю він кинув в лице рукавичку,
Переможця він викликав знову на бій.
…
Переможений вмер, він, навіки убитий,
вічно в небі літатиме сизим орлом.
В Переможця – фортеця і панцир побитий,
і розколений навпіл старенький шолом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2014
Попід небом вечірньо-зірковим
Серед шумного дотику трав
Де, полюючи, ухкали сови,
Вартовий в охороні стояв.
Вартовий із травинкою в роті
І руками в кишенях плаща
Супротивився тихо дрімоті
І під носа собі щось бурчав.
А в душі вартовому щемило,
Хоч і думав про те, про старе,
Щось всередині тіпалось, мліло.
Думав мертве - насправді ж живе.
Ні губної гармошки ні друга
Не було з вартовим уночі.
Лише обрій-сіріюча смуга
І старий автомат на плечі.
Вартовий не прогавив атаки,
Не стріляв у повітря дарма
Й на носилках все рвався спитати,
Чи ні в кого гармошки нема...
Він колись знову стане до строю.
Серед шумного дотику трав,
Де, полюючи, ухкали сови
Вартовий в охороні стояв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2014
Візьми мене з собою,
Хоч ранньою росою
Хоч тихою сапою, та все ж мене візьми
В краї далекі люті
В стежки давно забуті
Де в небі вічна сутінь не поспішай один.
Візьми мене під серце у дзеркальці старому
У тихій-тихій казці, забутій вже давно.
Візьми мене під хрестик, я буду із тобою
В степу куліш варити, як в старому кіно.
Візьми мене без сміху, без докору німого
Я стану у пригоді і потом і слізьми.
І в ніч зіркову чисту, як того вартового
Візьми мене з собою, будь ласочка візьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
Де була ваша гордість,
коли під дощем
Ви для мрії копали могилу?
Де була ваша совість,
коли майже вщент
кришталеві палаци трощили?
Де була ваша віра,
коли із землі
пробивався надії росточок?
Де була ваша сила
в ті темнії дні,
коли звірі розплющили очі?
Вам не знати печалі, смутку, журби
після смерті останнього друга...
Лиш питання одне: Ви були взагалі?
Мабуть, ні, й, сподіваюсь, не будете!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2013
Раптовий спалах у весняній ночі,
Далекий гуркіт… Потім стало тихо,
Не стиснулися с жахом карі очі,
Ніхто тоді не знав, що сталось лихо.
На ранок – свято, прапори, паради,
Та все вже полетіло шкереберть,
З енергоблоку у вогні вже міріади
Радіаційних променів там сіють смерть.
Хапай все найцінніше і тікай,
Поки не доторкнулась злая доля.
Усе, що за життя нажив – лишай,
Бо смерть вже підкрадається поволі.
Коли все стихло – вже не долічитись
Десятків тисяч героїчних душ,
Дитина сиротою залишилась,
Не зацвіте під хатою бузковий кущ.
Хоч Прип’ять буде чиста вже через сотні років,
Й туди, як у музей буде відкритий шлях,
Ніколи не забудем тих героїчних кроків,
І пам’ять про героїв живе в наших серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Шумлять тополі та бузок
розкинув тяжко віти
посеред міста: колись тут
кричали радо діти.
Заходить сонце, засина
і шелестить тривожно
Безлюдна Прип’ять – жити тут
давно уже не можна.
Шепоче дуб: «Я знаю все
Біда лягла на плечі,
я пам’ятаю, було це
в квітневий теплий вечір:
Спочатку вибух, далі – шум,
Пожежники, машини.
А люди сплять та й не почули
про смерть в квітневій днині»
І потекли з усіх усюд
машини як по венах,
і вчені винесли присуд -
не жить на хворих землях!
Помовкли села, та завжди
я пам’ятати буду
людей, що врятували світ
ніколи не забуду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Він прийшов із заметілі,
із туману по росі,
Він зігнав тужливі тіні
прямо з серця та душі.
Наче ратищем, він словом
По оковах рубонув,
І повів він твердо знову
Пісню, що ніхто не чув.
Запалала мерехтливо
Захвильована душа.
Чи повіриш ти у диво?
Прислухайся, поспішай!
Ти повір у казку знову,
В містику навколо нас,
Пригадай оті три слова,
Що для них прийде ще час…
Цього хлопця звали Бардом,
Склавши кобзу у футляр,
по землі він ходить в мандрах,
й на людей наводить чар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Що бачило небо? Світанок життя,
Колиску народів і день їх кінця
Мізерні трагедії кволих людей,
Й видовища бою, живий Колізей.
І лязг ланцюгів у рабів на ногах,
І місто в пекельнім повстанні,
А ще смертний труд у сибірських бурлак
І постріли перед вигнанням.
Дими попелищ, що стовпами стоять
У спаленім Єрусалимі,
Й піднятий до бою калиновий стяг
Козацький по всій Україні.
Так буде завжди, вслід за плином віків
Не зморщить чоло ясне небо
І будуть життя споглядати зірки
І інших, що йдуть після тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
Ти просинаєшся вночі,
Ти часто уві сні кричиш,
Твій погляд як весняний град,
Ти в батька син та в чорта брат.
Твої думки топили в річці,
Стріляли при СРСР
Не обірветься долі стрічка,
хоча для рідних ти помер.
Сталевий маєш ти характер,
Сталеві наміри в житті,
Хоч молодим вже помирати,
Та з піснею й не в самоті.
Бунтар ти з самого початку
Й бунтар ти, звісно, до кінця.
У деспотичному порядку
Покажеш ти свого лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013