| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Весна була така після зими,
Що в скронях било, ніби двісті сорок,
Були лиш ми... І там були лиш ми...
І серед поглядів і слів прозорих
Були пісні, і танці, і любов,
І погляди, і запахи манливі,
І було Щастя на сто миль дібров,
І були зустрічі, тобі й мені ще милі
Були думки і плани, ще були...
Які чудні часи у рідній мові.
Наче були... А вже і "відгули"...
Скільки всього лише в одному слові.
А знаєш, я неначе, як колись,
Замріялась, присівши біля ґанку,
Неначе над жасмином повились
Знов бджоли ті... Розмови спозаранку
Не нагадали... Ні... Зронили знов
Ті бджоли ніжним запахом жасмину
Оту журбу, що всі ми звем ЛЮБОВ.
Вона приходить, жаль... що на хвилину ...
Комусь, мабуть, щасливим на життя
Судилось бути...Іншим - лиш у мріях...
Не вірить дощ, не вірю з ним і я,
А може й вірю... В цих перепетіях
Можливо оступитися на мить,
На хвилю в чужу сторону звихнути.
Та якщо в грудях до виття болить,
Усе на світі можна повернути.
Усе-усе... І винятків нема,
Життя ж не вічне, й гіркоту образи
Солодким поцілунком жартома
Любов забуде... То не просто фрази...
Коли кохання міцно проросло,
Ані зима, ані морозний вітер
Не зрушить Щастя квітнуче стебло.
Так було завжди... І оці сім літер
Рятують, підіймають із колін,
Вдихають запах осені у груди.
І правда в тому, що один лиш він
В житті для мене щастям завжди буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016
Немає сліз...Не можна говорити,
Сплелось в одне "колись", "тепер", "уже".
Не знаючи не варто і любити,
А взнавши - не люби чуже.
Вона давно нікого не любила.
Колись було, пройшло і відпливло,
Але надію у собі носила,
Що ген-колись ще буде, як було.
І були зорі, і були слова,
І місяць був, і голоси душевні,
Була надія, радість там була,
І згадки про любов то певні...то непевні.
Вуста вбивали й воскрешали знов,
Обійми десь носили над землею.
Запам'яталось так, як він пішов.
А ще...який щасливий, ніби, був із нею.
Буває ж так...то, наче карма з неба.
Хоч скільки не повторюй...так бува.
Не віриться, що люди окрім себе
Нікого більш не бачать...а слова
Із їхніх уст лунають безпідставно,
І серце - камінь, і мілка душа,
І граються життям чужим так вправно,
Що їхнє вже не варте ні гроша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Вона давно не носила пальто,
Вже і забула, який в нього запах.
Уже давно і не бачив ніхто,
Як вона гордо ходила у "шатах".
Як тоді тепло на серці було,
Як серед зимного дня квітли маки,
Як серед осені небо цвіло.
Тепло, добро, ніжність, щастя...Отак би
І зараз стало...Всього лиш на день,
А потім ще один, два, цілу вічність.
А плеєр стрімко гортає пісень
І не вбачає у цьому трагічність.
Під ноги шелестом стелиться лист
В тандемі з вітром - така мила пара.
Дощу осінній морозяний свист
Не розганя їх...Було так і вчора.
Вона давно не носила пальто...
Хтозна-чому...І сама не згадає.
Уже давно і не бачив ніхто,
Як посміхається щиро й співає
Вона...У всьому виною воно.
Хтось, може, скаже, що то неважливо,
А таке враження, що років сто
І не сміялась вона так щасливо.
Вона давно не носила пальто,
Вже і забула, який в нього запах.
Уже давно і не бачив ніхто,
Як вона гордо ходила у "шатах".
Воно ж потрібно так їй у цю пору.
Не восени, не узимку...давно.
І не підвласно це іншому зору,
Як ніжність рук у старому кіно.
Вона давно так хотіла його,
Щоб у душі не прижи́лись морози.
Вона хотіла його...лиш того,
Що, незалежно, які там прогнози,
Чи хуртовина, чи дощ моросить,
Чи серед осені сонцем завіє,
Того, якого не треба просить,
Того, що серце холодне зігріє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Ой скільки, мамо, стоптано стежин
У нас з тобою серед трав п’янких,
Серед ромашок, лілій і жоржин,
Серед жасмину квіточок терпких.
Ой скільки, мамо, пройдено стежин
Через колючі зарості шипшини,
Що виросли із рясноти краплин
Тих сліз, що завдають слова дитини.
Їх так було багато, просто тьма,
Стежок, доріг, що завивали часом.
Та знаєш, в мене кращої нема,
Ніж ти, людини! Ми з тобою разом,
Як кажуть, незрушимая стіна,
Ми вдвох, як дві росини на покосі.
Хіба ж у світі то не дивина,
Що так було і буде, є і досі,
Хоча зимою, навесні і влітку
Міняє шати яблуня в дворі,
А осінь у букеті іншу квітку
Знов принесе у жовтні на зорі,
Та неподільні, мамо, ми з тобою,
Попереду мільйон шляхів топтати.
Я обіцяю, м’ятою й росою,
Й барвінком тобі стежку застеляти.
Ой скільки, мамо, стоптано стежин
У нас з тобою серед трав п’янких,
Я принесу тобі букет жоржин
Рожевих, білих, жовтих. Чи яких?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Люблю я приходити в гості до ночі,
Спокійно і тихо, лиш чути думки.
Усіх вона вислуха й долі дівочі,
Немов у романі, горта сторінки.
На кожній зізнання, на кожній розлука,
Страждання, зітхання, надії...любов,
На кожній, як правило, ніби три звуки:
"Кохаю...чекаю...чому..." З тих розмов
Лиш сумно зітха ніч у відповідь...Чудно.
Чому і навіщо хтось знову питає.
Вона все мовчить, ні, їй зовсім не нудно.
А ніч все мовчить, вона просто не знає...
Навіщо, чому - то одвічні тривоги.
Куди або з ким - не розкаже вона.
У світі для кожного власні дороги,
Для кожного в світі своя сторона.
Не варто шукати ще кращої долі.
Там краще, як кажуть, де нас ще нема.
І клену - лиш клен, а тополя - тополі.
"І віл знайсь з волом" - кажуть все ж недарма.
І вірші, і пісню, і музику серця
Так легко вночі у життя відпускати,
Як місяць, мов чистої думки озерця,
Лиш сонним крилом обійма коло хати.
А може й нехай, хай мовчить собі тихо,
Не судить, не ганить, не гра, не співа.
Хай плаче й радіє душа всім на втіху...
Тоді лиш відчуєш - душа є жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
А вчора було перше квітня,
І плакали вулиці зранку,
Сира прохолода обідня
Сиділа собі десь на ґанку.
Відразу немов все замовкло,
Спинили думки відголоси,
А листя, неначе й не жовкло,
Вітрами розвіяло коси.
Немов рік за день пережито,
І знову вбереться у квіти
Вже вишня моя. Гордо й сито
Бджола буде радо гудіти
На вітті. А там, бач, і літо,
І знов теплі ночі і мрії.
У парку так липовим цвітом
Згадаються наші надії.
І стоптана стежка мовчанням
Лиш спомин про нас збереже,
А вітер сварливим зітханням
Не займе там коси уже.
А ми там бували...бували...
Згадались чогось ті часи
І очі, що щастям сіяли
...й коханням...А скільки краси
Було у словах і у тиші.
Здавалось, все решта пусте.
А зараз чуже все, колишнє...
Та липа ізнов зацвіте.
Учора було перше квітня,
І плакали вулиці зранку,
А з ними і липа столітня
У парку чекала світанку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Карпати - куточок зимової казки,
Домівка засніжених білих вершин,
Земля щиросердної доброї ласки,
Стрункої смереки і гордих ялин.
Карпати - молитва народу Вкраїни,
Це мрія небесна, нетануча мить.
Лунає тут мова моя солов'їна,
Лунає тут пісня, що душу хранить.
І серце радіє, і горя не знає,
І щастя до себе в обійми гука,
Бо більшого дива у світі немає,
Ніж свіжої хвої задуха п'янка.
Карпати - це сон новорічної ночі,
Овіяний сніжною ковдрою всюди,
Чиї світанкові усміхнені очі
Ніколи в житті я уже не забуду!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Може звичка, а може кохання.
Та хто зна? Лиш Всевишній один...
Чи були твої щирі зізнання,
Чи, можливо, слова - лише дим,
У якім я блукаю і досі...
Навіжена...самотня...сумна...
Допомоги в коханні не просять.
Нічия у цім зовсім вина.
А, можливо, твоя...Та хто знає...
Люди кажуть, не треба судить.
Час для мене поволі минає,
Над чолом потускніла блакить.
А, можливо, це просто негода.
Ну і з ким же отак не буває?
А ми - люди - це наша природа...
То кохає, то враз не кохає.
Все на світі, як є, недаремно,
І з очей вітер скине вуаль,
Тільки жаль й трохи сумно, напевно,
Що кохання сплива...просто жаль...
А якби не спливало, то може
Не написані бу́ли б пісні,
Вірші, музика...Це допоможе
Написати ще сотню й мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
В житті найважче тим, хто вміє любити...
Несправедливо ніби...та ось так...
Їм мало просто дихати і жити...
Якийсь, напевне, це життєвий знак.
Всі люблять, та кохають...одиниці.
Не варто більшого від когось вимагати,
Бо не напитися ніколи із криниці,
Яка не звикла...все...для когось віддавати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Чому так ніч самотньо мружить очі,
До них зірками в вікна заглядає?
А може їх побачить знову хоче...
І як любов до неї знов вертає?
Заснули вікна тисяч...Та нестримно
Витає сонно думка лиш одна...
А раптом відбувається щось з ними?
Вони удвох...Там він і лиш вона.
Їй так давно, давно це вже не снилось.
Не руште їх...А ти...любов...прийди.
Їй так давно для когось знов хотілось
На шибці серця малювать сліди.
Дай Бог, щоб знов кохання чистим небом
У ній і в ньому разом проросло.
Дай Бог, щоб їм обом це бу́ло треба...
Дай Бог, щоб все отак у них було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Ніч вже засинала у полоні клена,
І за плечі вітер ніжно обіймав.
Тихо причаїлась там любов шалена,
Ніби хтось на неї все іще чекав.
Загубила стежку, позмивали роси
Квіти під ногами...Лиш сама рілля.
А вона - чарівна і дарма, що боса.
Погляда їм вслід ще сумно звіддаля.
Обернулась гірко і сльозу згубила,
Пошепки "Прощайте" кинула до ніг.
"Я між вами жити і цвісти хотіла.
Ви мене прогнали. І холодний сніг
Буде поміж вами назавжди, навіки,
Він тепер нехай вам принесе тепло,
Як мене не буде"...Витерла повіки
І пішла в нікуди, як і не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Широкий степ укрився сніжним мохом,
Між вербами посвистують вітри.
Не осягнути оком, ані слухом
Красу толоки...Тихо..."Раз, два, три..."
Тут жовтим вусом очерет шепоче,
Ген десь почується, як стрімголов маршрутка
Біжить. І я в ній, скучила...і так додому хочу.
Вмить похапцем збираюсь...шапка, сумка, куртка.
Мене стрічає став сопінням сонним,
Легкий сніжок з-під ніг пошле вітання.
Я поспішаю кроком невгамовним,
Я маю лиш одне в душі бажання.
Я маю лиш бажання охопити
В обіймах цю чарівну дивину.
Не потривожить і не осквернити,
Лиш обійняти...лиш на мить одну.
Я поспішаю греблею додому,
Видніється мій двір, моя світлиця.
Я бачу постать милу і знайому.
Бабуся і дідусь уже біля криниці.
Ось вгледіли мене, біжать чимдуж стрічати,
Я обійму їх міцно й палко поцілую.
Я кожен раз так хочу їм сказати,
Що я люблю їх, дуже їх ціную.
Крикне авто за поворотом вслід нам
Та біля двору за хвилину стане.
І радість моя щира та помітна,
Бо це приїхала моя рідненька мама.
Бо чи то є ще щастя більше в світі,
Ніж бути поряд. То для мене свято,
Коли ми всі разо́м...батьки і діти...
Дідусь, бабуся, мама...І на небі тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Вона його вже більше не чекала.
За шибкою ніч з вітром говорила.
Їх просто так двох доля розтоптала.
Ось так бува...Й комусь вже буде мила...
І він комусь...та думати ще тяжко,
Як вже не їй, а іншій на пероні
Він пригорне до серця руку...Важко...
І їй подзвонить...іншій...у вагоні.
Таке життя. Стрічаються ж бо люди
В житті для чогось, вищої мети.
Отак й вони надалі і повсюди
У різні боки собі будуть йти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Скажи мені, що більше вже не любиш.
Спини мене і серце зупини.
Скажи йому, хай не шука повсюди
Тебе крізь натовп. Ти його спини.
Скажи, хай зупиняє опівно́чі
Всі сни, де ти всміхаєшся мені.
Не хочуть більше плакать мої очі.
І, навіть, як співатимуть пісні
Про те, що просто хочу, як колись,
Побути там, де й ти, бувало, був.
Ти просто сам спини і зупинись,
Прикинься, що в житті зовсім не чув
Ти тих пісень. Удар гіркою в скроні
Ти правдою мені і зупинись.
Все, що було, лишилось на долоні.
Те все було...Та жаль, що лиш колись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2013
Не знати і не чути.
Півподиха зробить.
Не дихать на всі груди.
Не бачити блакить.
Здійматись ввись і падать
На груди споришу.
З одним крилом пташина.
У Бога попрошу
Для неї сил злетіти
Із волею у вир,
Навчити її жити.
Мов ангел-поводир,
Нехай її повсюди,
На кожному шляху
Стрічають добрі люди.
Пташині шле снагу
Хай сонечко духмяне,
Сміється звіддаля.
Тоді і щастя стане,
І знов проснуся Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
Як жаль, що від кохання не лікують,
А уявіть, якби отак було...
Пігулку взяв, і спомини не чують,
Як у груді колись давно пекло,
Як в сум'ятті звивались звуки серця,
Як пережите скрипотом лілей
В душі вже більш ніколи не озветься.
О, як би було гарно для людей
Таких, як я, навіки все забути,
Думки завіять і згубить навік.
Слова з пісень, що безсердечно в груди
Щемлять...Кохання падає з повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
А скільки перснів у світі? Багато!!!
Про них говорять, співають пісні.
Повір, для мене було тоді свято,
Як ти любові краплинку мені
У вечір таїнства Нового Року,
Як має бути, сам став на коліно,
Подарував й попросив мою руку.
Цей день в душі моїй буде нетлінно
Навік палати. І вітром весняним
Знесе роки, мов заквітлий жасмин,
І десь далеко серпанком багряним
Сховає слід у душі. Наче тин
Між нами виріс. Не смій забувати,
Як ми щасливі були, й не сумуй,
Кажу собі, за тим перснем і святом.
Ти...тільки іншій його не даруй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013
Шепочуть верби про щось до калини,
Над квітом липи пташина снує,
А над стежиною бродить дівчи́на,
Милує слух, як зозуля кує.
В роботі зайнято пурхають бджоли,
А в очереті, немов вечорниці.
Дитячий сміх чутно на видноколі,
З відром прямує дідусь до криниці.
То мій дідусь, він глава всього роду,
Ось мужньо ставить відро він з водою.
До нього я поспішаю в суботу.
"За тиждень скучила так за тобою!"
Йому кажу я, і взявшись за руки,
В обіймах ми поспішаєм додому.
Вже чую я для душі милі звуки
Мого села. Не зважає на втому
В дворі бабуся. "Моя ти красуне,
Я так за тиждень скучала, повір!"
Ще за двором я кричу, не стиджуся
І стрімголов забігаю у двір.
Якого щастя ще в світі шукати?
Для мене більшої втіхи немає,
Як до грудей своїх рідних прижати
І за столом випить чашечку чаю,
Із миски взяти пухкенький вареник,
З городу ось вже примчав і кавун.
Бабуся з маком спекла ще й крученик,
А на тарілці чекає дерун.
"Бабусю, дякую, більше не буду!"
Я найріднішим очам промовляю,
В селі моєму я скрізь і повсюди
Пісні про щастя душею співаю.
О дай же, Боже, моїм найріднішим
Здоров'я, сили й не знати жалю!
Я кожен вечір молюсь за них в тиші,
Бо більш за все їх на світі люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432714
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2013
Який прекрасний і чудовий цей наш світ!
Такими барвами блакить переливає!
Широким листом тополина шле привіт,
Калина гордо ґронами співає.
Який прекрасний світ навколо нас!
Дзвінкими хвилями гуляють первоцвіти,
Шепочуть пісню пишні трави, бо вже час
Не існувати нам...На повні груди жити!!!
Який щасливий час! У молодість ми вбрались,
Пора радіти, мріяти, любить.
Нам все по силах, слід лише зібратись
І не проґавить цю єдину МИТЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Я сплю, мабуть…збирається на дощ,
Завжди любила,як шепоче вітер,
Я часто думаю, що то у шибку хтось
Замість дощу мені палкі привіти
Іздалеку з любов'ю посилає.
Так дивно. Ну скажи, кому і хто?
Задарма геть нічого не буває.
Накину я на плечі лиш пальто
І вибіжу у двір, ану ж бо ти,
Такий нежданий, і промок бушлат.
Я геть розвію млу від самоти.
Але не ти…То інший йде солдат.
І скільки ще обманювати стану,
Ні…не когось, себе. Отак завжди.
Коротка стежка до жалю й обману.
Ти почекай, та дочитай же ти.
У кожного на світі долі різні,
Як жаль, що не судилося пройти
Нам вдвох. Та щось міняти надто пізно.
Ми розійшлись на просто «Я» і «ТИ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
В полі вітер свистить, і шепоче верба,
Зорі в небі яскраво палають,
Хай покине їх смуток, розпука й журба,
Хай ніколи вони не згасають,
Як не згасне любов, що живе у серцях
Й буде жити віками, я знаю,
Бо вона, наче сонцем окрилений птах,
Що до неба, мов вітер, злітає.
Хай весна їй дарує лиш квіти і ласку,
А зима не лякає снігами,
Бо кохання – це серця прекрасная казка,
Що завжди буде жити із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013
Ми сьогодні тут зібрались,
Щоб усмішку дарувати.
Так для вас усі старались:
Треба нам аплодувати!
Це не наші забаганки
І не просто таки фарс,
Просто якось ви ізранку
Завітайте у наш клас.
На уроках, мов в неволі,
Сидимо щодня у школі.
«Яні в сумку кинув муху-
А вона дала по вуху».
Жити б десь у чистім полі,
Де уроків геть нема.
Та у рідній серцю школі
У душі завжди весна.
Школа нам,як друга мати,
В серці, що живе навік,
Ну а рідний-рідний тато-
ЖАРТ, ВЕСЕЛОЩІ та СМІХ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431559
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.06.2013
Хоч сивина торкнулася до скроні,
Та Ти – прекрасна й досі, як колись.
Візьму Твої натруджені долоні
І полечу у неба синю вись.
Хоча позаду стоптані стежини,
Та в майбутті – не пройдені шляхи.
Твоє життя – квітучії долини,
Усе на світі Тобі, рідна, до снаги.
Ти – оберег наш, віра і надія,
Ти – наша гордість, щастя і добро.
Ти – світла мить і нездійсненна мрія,
Яка дарує радість і тепло.
Нехай здоров'ям заіскрять дороги,
Й молитва буде завше зігрівати.
Нехай життя забуте про тривоги,
Бо Ти – бабуся, і дружина, й рідна мати.
Бо Ти – найкраща, незамінна, найрідніша,
Ти – зірка в небі там, де місяць сновига,
Твій погляд зцілює, мов загадкова тиша,
І я люблю Тебе, бабусю дорога!
Хоч сивина торкнулася до скроні,
Та Ти – прекрасна й досі, як колись,
Нехай роки летять, мов дикі коні,
Душа ж пірна у молодості вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013
Промінням сонця намальоване село
Волошками й барвінком поросло.
Стежина в’ється вдалечі гаїв,
Милує вухо солов’їний спів.
Старий ставок розкинувся навколо,
Його вода, мов зорі в небесах,
Виблискує, співає своє соло,
Аж серденько зліта, неначе птах.
А сонце вже поволі засина,
Десь пісня українськая луна
І лине в золотії пшениці́,
Несе надію й віру всім в руці.
В пітьмі стоять білесенькі хатини,
Укрила ніччю матінка дитину.
Поснули всі, лиш ніч одна не спить,
Та місяць в небі сонно мерехтить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431327
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2013
Запахло жасмином у мене в дворі,
Задумалась знову про тебе.
Чогось нагадалось...о цій ми порі
За руки кружляли під небом.
А ти пам'ятаєш вечірні пісні,
Танцюючи там опівно́чі?
Не знаю чому...знов згадались мені
Твої так закохані очі.
Злетілись роки всі до мене під двір,
Не хочуть ніяк відпускати.
Мені ти чужий, та в одне лиш повір,
Сидітиму я коло хати,
У пам'яті все на віки́ збережу.
Про нас й ти не смій забувати!
Напевно, ніколи тобі не скажу,
Що присмаком свіжої м'яти
Для мене залишишся ти у думках,
У серці ж...розквітлим жасмином.
Ти житимеш вічно у наших піснях,
Де пахне росою і цмином...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
А між нами знову кілометри,
Сотні недоспіваних пісень.
Я не знаю більше з ким ти, де ти,
В голові слова киплять лишень,
Мов над цвітом вишні снують бджоли.
Як це символічно, ну скажи?
Не забуду я тебе ніколи.
Ти не забувай мене, пиши!
Бо не відірвать мені від себе
Ні краплини рідної душі.
Навесні знов вишня пахне медом,
А зі мною лиш мох вірші́...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Мені ніколи не буде досить
Роси кохання на тво́їх вустах.
Мені ніколи не буде досить
Ходити тихо в твоїх думках.
Хоч світло й темряву враз поміняти…
Мені не досить тепла навесні.
Мені не досить так просто кохати.
Цього не досить, не досить мені.
Я хочу в думці твоїй словом «мила»
Розправить крила і жити навік,
У серці міцно тримати вітрила,
У вухах піснею палко шуміть.
Я хочу свіжим ранковим сум’я́ттям
Круг тебе всюди назавжди пливти,
І щоб найбільшим у світі прокляттям
Було для тебе несказане «МИ!».
Я хочу щастя. Хіба це багато?
Хіба у віршах не пишуть про нього?
Хіба не модно у снах колихати
Думки про того, хто вартий усього?
А як же кажуть: «Навік я з тобою!»?
Це хтось, напевно, не просто придумав.
Не омиваючи стежку сльозою,
Душа в душі. Ти про це не подумав?
А я не згодна лише на частину.
Нехай хтось інший радіє й цьому…
Я не чекаю від моря краплину,
Я своє серце віддам лиш тому,
Хто лиш зі мною, як цукор у каві,
Розтане повністю, знайде ключі,
І у очах моїх, мов у заграві,
Для себе світло віднайде вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
А я таки скучаю за тобою,
Дарма, що кілометри чи мости
Між нами стали. Тихою ходою
За тобою серце буде йти.
І нехай сміються магістралі,
Хрипотою стогнуть залізниці.
Пам'ятаю ще, як на вокзалі
Проводжала я твої зіниці.
Якби знала, що тоді востаннє
Були ми удвох, мабу́ть би я
Хоч на мить перенесла прощання
І ще раз на тебе з віддаля,
Хоч ще раз поглянула б на тебе,
Щоби на вікИ запам'ятати
Ту лиш мить, що раз підносить небо...
Я тепер ту мить буду кохати.
(Наталі Кривенко, 2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013