almost_happy

Сторінки (1/29):  « 1»

Ти смієшся, а я тебе просто ❤️

Ти  смієшся.  
А  я  тебе  просто  люблю...  
Поспішаю  до  тебе  на  потяг,  
Обійняти  пошвидше  за  ребра.  
І  не  вірю,  що  все  це  зі  мною.  
І  не  знаю,  чи  це  мені  треба.
Ти  смієшся.  
А  я  тебе  просто  люблю...  
І  готова  тебе  цілувати,  
І  тримати  тебе  за  руки,  
Доки  сонце  не  встане  вранці,  
Доки  світло  не  зронить  з  неба
Мабуть  це  мені  дійсно  треба.
Бо  інакше  мій  світ  не  існує.  
Я  в  уяві  тебе  малюю.  
Я  за  тебе  богу  молюсь.
Ти  смієшся.  
А  я  тебе  просто  люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018


Медальйон

Я  п'ю  холодний  чай  і  розбиваю  мрію,  
Я  топлюся  в  думках  аж  на  самому  дні.  
Залиш  своє  тепло,  я  трішечки  погріюсь,
Ти  цілий  всесвіт  завинив  мені.

Закрити  очі,  дихати  тобою,
Як  небеса  вдихають  океан.
Тримати  руки,  міцно,  аж  до  болю,
До  скреготу  зубів  й  душевних  ран.  

Не  хочу  бути  поруч  тимчасово,  
Ми  не  підвладні  часупростору  тепер.
Нехай  не  буде  надто  все  прозово,  
Не  загуби  мене  в  якийсь  четвер.  

Візьми  собі  мене  на  згадку,
Як  медальйон,  як  золоту  монету.
 Нехай  життя  розтавить  свої  крапки
І  стануть  на  місця  мої  планети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018


ти знову тут

І  сміх,  і  сьози,  і  любов,  
І  смуток,  і  твій  ніжний  погляд,  
І  блиск  в  очах,  і  безпристрасний  подив-
Усе  в  тобі,  усе  в  одній  тобі
Люблю  я,  аж  до  щему  в  скронях.
До  завмирання  вдиху,  
Стихання  струн
Тих  ніжних  звуків  нашого  мовчання.
О  ти  тут,  ти  знову  мила  тут.
Здійснилося  моє  бажання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018


закрию очі

Закрию  очі,  бачу  -  ти  стоїш...  
Така  зваблива,  ніжна,  молода...  
Зі  своїм  смутком  у  душі,  
Невпевнена,  немов  весна.
Стоїш  і  дивишся  собі,  
Як  пропливають  повз  маршрути
Всіх  пройдених  твоїх  шляхів...  
А  час...  Його  не  повернути.
Візьми  мій  спокій,  Бережи  його,  
Коли  палає  ненависть  у  душі
Коли  кричиш,  смієшся  і  мовчиш
Радієш  сонцю  чи  ідеш  у  ніч.  
Тримай  любов,  цю  недосвідчену  й  непевну,  
Народжену  у  світлі  соц  мереж.
І  збережи  її  для  себе,  бо  напевно
Вона  безсила,  та  не  має  меж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018


ти так потрібна мені

Ця  зустріч  така  особлива,  
Як  сотні  зустрічей  у  фільмах,  
Не  схожих  одна  на  одну,  
Невпевнена  і  соромязлива,  
Відверта,  щира,  щаслива.  

Не  смійся  так  загадково,  
Бо  посмішку  й  так  люблю.  
Дивилась  на  неї  б  вічно,  
Як  на  зірки,  на  воду  й  вогонь.  

На  світло  посеред  ночі,  
На  тьмяні  далекі  вогні.  
Спасибі,  що  ти  десь  поруч,  
Ти  так  потрібна  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018


обоє різні

Наскільки  вправно  я  ховаю  
своє  обличчя  від  людей-
Настільки  сильно  ти  тікаєш  
від  всіх  чужих  німих  очей.  

Обоє  різні,  як  плюс  і  мінус,  
Як  день  і  ніч,  кактус  і  фікус.  
Обоє  схожі  -  такі  відверті,  
Такі  самотні  інтроверти.  

Бо  поруч  хто?  Міста,  вокзали
Чужі  початки  і  фінали.
Моя  любов,  твоя  відсутність,  
І  погляд...  Погляд  незабутній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018


Сподіватися

Жити  з  думками  "як  ти?",  
Сподіватися.  Милуватися
Твоїми  мимовільними  фотографіями.

День  за  днем,  ніч  у  ніч,
Сподіватися.  ображатися
На  твоє  суворе  мовчання.

Відчувати  кляту  самотність.  
Сподіватися.  Забуватися.
Бо  інакше  з'їхати  з  глузду.  

Розуміти  своє  беззсилля.
Сподіватися.  Вибачатися
Просто  інших  слів  не  потрібно.  

І  невпинно  чогось  чекати.
Сподіватися.  Посміхатися.  
І  повільно  повільно  вмирати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018


З тобою

Для  когось  ти  світло,  
Для  когось  ти  ніч,  
Для  мене  ти  сонце,  і  лиш  віч-на-віч
З  тобою  я  вірю  у  щастя  своє,  
З  тобою  я  знаю,  що  щастя  десь  є.  
І  хоч  часом  важко,  
І  часто  болить  душа  від  мовчання  
Й  не  сказаниз  слів,  
З  тобою  живу  я,  
З  тобою  весна.  
Без  тебе,  здається,  не  прийде  вона.  
З  тобою  душа  хоче  спокою.  
І  втомлене  серце  спочине  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018


Шаленій

Шаленій.
від  моїх  простих  фраз  із  двох  слів.
від  мовчання,
дорожчого  багатств  всіх  світів.

Шаленій.
від  полону,  в  який  забираю.
від  віршів,  на  які  я  тебе  надихаю.

Шаленій.
від  моїх  щирих  поглядів  світлих  очей.
від  теплоти  моїх  рук,
гарячих  поглядів  і  поцілунків.

Шаленій.
від  довгих  холодних  осінніх  ночей,
в  які  нема  кого  пригорнути,
немає  до  кого  доторкнутись.

Шаленій  від  думок...

від  безпорадних  і  настирливих  бажань,
і  нездійснених  мрій.
від  безглуздих  подій.
Шаленій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014


уривок

Як  я  хочу  знов  пригорнутисъ
І  відчути  твоє  тепло.
У  обійми  твої  загорнутисъ,
Заховатисъ  під  твоє  крило.
Я  з  тобою  хочу  летіти
Десъ  далеко  до  хмар,  до  зірок.
Хочу  разом  з  тобою  радіти,
Загортатисъ  в  космічний  пісок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013


Ми думаємо…

ми  думаємо,  що  зможемо  полюбити  лише  тоді,  коли  знайдемо  достойну  людину,  людину,  яка  варта  наших  почуттів,  наших  переживань,  уваги  і  терпіння.  але  забуваємо,  що  любов  не  вибирає.  і  знову  спотикаємось  об  старі  улюблені  граблі.  Закохуючись  у  цинічних  егоїстів.

ми  думаємо,  що  полюбимо  тоді,  коли  знайдемо  ідеальну  людину,  ідеального  чоловіка  чи  жінку,  в  стосунках  з  якими  буве  все  гладко  і  не  буде  суперечок  та  непорозумінь.  але  забуваємо,  що  ідеальних  людей  немає.  а  навіть,  якщо  вони  є,  то  їх  не  хвилює  наша  любов.

ми  мовчимо  тоді,  коли  краще  сказати  те  наболіле,  що  поселилось  у  нашій  свідомості  і  руйнує  день  у  день  наш  особистий  світ,  що  заставляє  не  спати  по  ночах  і  вовком  вити  десь  там,  у  найпотаємнішому  закутку  душі.

ми  думаємо,  що  мріємо,  але  насправді  наші  мрії  зводяться  до  мінімальних  матеріальних  благ,  без  яких  ми  могли  жити  10-20-30...  років  назад,  ще  з  народження.  боїмося  мріяти  по-справжньому.  не  віримо  в  чудо.  не  маємо  красивої  мрії.

і  ще  одне...  свобода.  ми  говоримо  що  ми  вільні.  але  забуваємо,  що  бути  вільним  -  значить  не  бути  рабом  своїх  думок.  свобода  -  це  можливість  вчиняти  так,  як  хочеться.  ми  отримуємо  "ілюзорну"  свободу,  залишившись  в  самотності.  тоді  вона  просто  втрачає  сенс.  а  любов  ніколи  не  повинна  забирати  свободи.  бо  тільки  свобода  забезпечує  справжнє  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430190
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2013


Лист

Аркуш  паперу  на  столі...  
Думки  загублені  на  ньому,  
І  знак  питання  на  стіні  
Кричить  безслівно  знов  "Для  чого?"

Сотні  питань  зривають  дах,  
Бо  відповідей  не  існує,  
Хіба,  вони  прийдуть  у  снах  
І  утопічний  світ  змалюють.  

Лист  незакінчений  вмирає,  
Не  знаю,  що  ще  написать.  
Не  маю  слів...  Ніхто  не  має,  
Бо  як  безвихідь  описать?  

Сумую  я...  Душа  сумує...  
Черствість  вбиває  й  егоїзм.  
Теплі  слова  вже  не  чарують,  
Приносять  лише  біль  й  трагізм.  

Так  важко,  що  й  не  зрозуміти,  
Чи  я  живу,  чи  просто  є.  
А  так  хотілося  радіти,  
Коли  на  шлях  життя  стаєш...  

Ті  перші  кроки  у  незріле,  
Доросле,  молоде  життя...  
Від  них  у  серці  накипіло,  
І  мозок  струєний  сміттям!  

Ті  перші  власні  помилки  
Незмінним  алфавітом  є,  
Вони  складають  ті  книжки,  
Якими  є  життя  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013


депресивна осінь

Розплела  залізниця  довгі  коси,  
У  даль  прослала,  у  незнану  даль.  
І  від  думок  вже  не  рятують  папіроси,  
У  голові  хард-кор,  в  душі-  печаль.  

Прощаються  вагони  із  нічним  вокзалом,  
Комусь  потрібно  зникнути  з  очей,  
Засвітить  фари  машиніст  кресалом,  
І  понесе  залізний  змій  людей.  

Зникають  геть…  А  я  одна  лишаюсь.  
І  холод  звідкись  взявся  на  біду.  
Я  з  потягами  мовчки  попрощаюсь,  
І  в  путь  очима  сумно  проведу.  

Розбудять  тишу  чиїсь  скорі  кроки,  
Хтось  поспішає  нищити  життя,  
Забути  час  і,  якось  ненароком,  
Збагнути,  що  в  душі  купи  сміття.  

Лягла  спочити  на  асфальті  осінь,  
І  мертві  зорі  світять  в  ліхтарях.  
Я  не  сама,  але  самотня  зовсім,  
І  слухаю,  як  помирає  в  грудях  страх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013


Чим більше…


Чим  більше  неба  ми  кладем  під  ноги,  
тим  більше  його  топчуть  чобітьми.  
І  м"якше  комусь  стеляться  дороги,  
та  задоволення  отримуєм  не  ми.  

Чим  ширше  відкриваєм  двері  в  серце,  
Тим  більше  холоду  впускаємо  туди.  
А  хто  зайде  -  ніколи  не  вернеться.  
А  як  вернеться  -  залишаються  сліди.  

Чим  більше  віддаємо  все  усім,  
тим  менше  повертається  взамін.  
Тим  менша  вартість  нашого  дарунку,  
Безцінних  цінностей  найвищого  гатунку.  

Чим  більше  намагаємся  довести  правду,  
тим  менше  усі  вірять  нам.  
Тому  й  бажання  відпадає  вже  назавжди  
доводити  комусь.  Вже  сил  нема.  

Наскільки  сильно  потребуєм  допомоги,  
настільки  щиро  відвертаються  від  нас.  
Сьогодні  друг,  а  завтра  майже  ворог.  
І  це  не  перший  й  не  останній  раз.  

Знову  довіра  розкриває  на  сторінці,  
найбільш  невідповідній  для  усіх.  
До  болю  стидно,  гидко,  як  самотній  жінці,  
а  за  спиною  чути  лише  сміх.  

Ну  як,  скажіть,  прожити  без  образи?  
Де  взяти  сили,  щоб  терпіти  світ?  
Підтримки  й  розуміння  не  було  ні  разу,  
Задумуємся,  чи  прощати  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013


Невиліковно вільна


Порожнеча...  
Я  її  вдихаю.  
Небезпечно...  
Я  кудись  зникаю.  
Протиріччя...  
Вибір  за  тобою.  
все  логічно...  
Ти  підеш  за  мною.  
Знаєш  правду...  
Сумніви  зникають.  
Люди  прАві...  
Всі  когось  кохають.  
Недоречно...  
Сльози  не  поможуть.  
Безперечно...  
Душу  щось  тривожить.  
Полонена...  
Я  комусь  потрібна.  
Незбагненна...  
І  невиліковно  вільна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013


Як мало часу…

Як  мало  часу  на  життя,  
І  щоби  правду  зрозуміти.  
Назад  немає  вороття,  
І  ти  звикаєш  ПРОСТО  жити.  

Як  мало  часу  на  тепло,  
Щоб  відчувати  й  дарувати.  
Вже  холод  стукає  в  вікно,  
Вагаєшся,  чи  варто  відкривати.  

Як  мало  часу  на  любов,  
І  руки  вже  не  пестять  чиїсь  щоки.  
Прийшла-пішла...  Прийшов-пішов...  
Лишились  борозни  в  душі  глибокі.  

Як  мало  часу  на  весну,  
На  промінь  сонця  і  буяння  трав...  
Ти  пробудилась  від  страшного  сну,  
Вбивала  і  сміялась...  Сон  вмирав...  

Так  мало  часу  залишилося  тобі.  
Життя  пронеслось  проливним  дощем,  
Любов  загинула  в  голубки  на  крилі,  
А  в  борознах  лишивсь  гіркий,  болючий  щем.
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013


Ти

А  ти…  а  що  ти?  
Снуєш  собі  по  кімнаті.  
Вдаєш  небайдужість,  
Приховуєш  свою  пихатість.  
Ти  дорослий,  різкий  та  беззаперечний,  
А  я  –  маленька,  й  чомусь  така  недоречна.  
Ти  світиш  яскраво,  
з  тобою  чомусь  так  весело,  
А  я  сама  собі  нецікава  
й  непотрібна  у  цьому  Всесвіті.  
Я  б  розігнала  на  небі  всі  хмари,  
що  мішають  світити  твоєму  сонцю.  
Я  би  стерла  зі  снів  кошмари,  
лиш  би  тримати  тебе  в  долонях.  
Я  б  говорила  з  тобою  гарно,  
але  цей  пронизливий  біль  у  скронях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013


Осінь

Пошикувались  хмари  в  ряд,  
Закрили  сонця  світлу  постать.  
Кружляє  вітром  листопад  
І  у  гіллі  сумно  голосить.  

Стихають  кроки  перехожих,  
Згасає  світло  в  ліхтарях,  
Лиш  тільки  листя  ледь  тривожно  
Танцює  вальс  на  вулицях.  

Зітхнула  депресивно  осінь.  
Птахи,  злітаючи  у  вись,  
На  крилах  спокій  геть  відносять  
і  гублять  вічне  "Не  журись"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013


Ненависть

В  тобі  нема  нічого.  В  тобі  вже  давно  нема  нічого.  Нічого  цікавого,  потрібного,  вічного,  справжнього.
В  тобі  нема  моїх  поглядів,  моєї  посмішки,  щирості  слів  і  теплоти.  В  тобі  немає  жовтогарячих  заходів  сонця  і  зоряних  ночей,  гострого  вітру  і  пекучих  сліз.  Немає  щемливого  болю  і  прискореного  серцебиття,  немає  суперечок,  довіри,  зітхань  і  мовчання.  
Ти  -  порожня  бляшанка,  забута  роками.  Холодна,  залізна,  гостра,  спаплюжена  кимось.  
Я  ненавиджу  тебе.  Ненавиджу  твою  порожнечу,  твої  пробіли,  твій  вакуум.  Ненавиджу  твої  слова,  що  наче  мильні  бульбашки,  радують  лише  мить,  а  потім  раптово  тріскають,  розсипаються  тисячами  краплинок,  попадають  в  очі  і  печуть…  
Ненавиджу  твій  спокій,  твої  обладунки,  якими  ти  захищаєшся  від  усього  світу  і  тим  самим  відгороджуєшся  від  мене.  Я  ненавиджу  забуття,  що  радує  візуально  на  папері,  залишаючись  лише  словом.  
Я  ненавиджу  свою  любов  до  тебе,  яка  поселилась,  наче  паразит  у  моєму  серці  і  точить  уже  роками,  смокче  життєдайні  сили,  хороший  настрій  і  навіть  бажання  жити…  Ненавиджу  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429293
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2013


Маски

Чорно-біле  німе  кіно  сьогодення...  
Час  в  прострації.  
Натовп  крізь  мене  пливе.  
Музи  немає,  немає  натхнення.  
Маски  нації  
Все  зруйнували  живе.  
Хвороби  людей  не  лікуються  часом.  
Час  -  тільки  день,  
Днів  в  житті  не  злічить.  
Люди  вже  звикли  до  своїх  масок.  
Люди  вже  звикли.  
Без  масок  не  жить.  
Кожен  -  актор  у  своєму  театрі.  
В  кожного  -  роль,  а  в  тій  ролі  душа.  
Ховаємо  лиця,  що  навіть  не  варті  
Ні  скарбів  світу,  ні,  навіть,  гроша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013


Сентябрь (Stigmata)


Згасає  остання  зоря.  
Вже  скоро  світанок  прийде.  
Він  виходу  вже  не  знайде.  
Простити  не  зможе  земля.  
На  травах  з*явилась  роса.  
Вона  врятує  його.  
Вона  вмиє  руки  його.  
Холодна,  як  мокра  сльоза.  
Дерева  простоять  вічно,  
Ховаючи  правду  в  гіллях,  
Тримаючи  в  листі  той  страх  
І  злякані  мертві  вічі.  
Ніхто  не  дізнається  те,  
З  чим  жити  тепер  йому.  
Не  взнає  правду  оту,  
Що  розум  у  нього  краде.  
Він  міг  би  бути  простим,  
І  жити  сам  по  собі.  
Він  міг  би  любити  її,  
І  не  вбити  за  слово  "прости".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013


Зникле у сні

Де  чекання  плело  павутину  свою,  
Де  упала  сльоза  після  слова  люблю  
Де  думки  стали  вітром  й  лягли  на  вуста,  
Поцілунки  злетіли  й  пішли  в  забуття.  

Там  тепер  ти  одна,  змерзла  зовсім  давно,  
Там  і  він  не  один,  і  йому  всеодно.  
Все  забути  він  зміг,  щастя  в  небі  втопив,  
Ну  а  ти  від  страждань  помирала  без  сил.  

Де  пейзажі  заходу  стали  кроком  у  страх,  
Де  кохання  померло,  мовчки  визнало  крах,  
Там  і  ти  простягала  слабкі  руки  до  зір,  
І  себе  проклинала,  й  сльози  лила  без  мір.  

Він  тепер  не  для  тебе,  він  тепер  все  забув,  
Як  не  дихав  без  тебе,  як  в  обіймах  тонув.  
Все  хороше  забулось,  стало  світлом  в  кінці.  
Щастя  знов  посміхнулось,  та  тепер  не  тобі.  

"Не  руйнуй  наше  небо,-  ти  благала  його,-  
Будь  зі  мною,  не  треба  задувати  вогонь!  "  
Він  не  мовив  ні  слова,  мовчки  поглядом  вбив.  
Тут  не  треба  розмови,  тут  все  ясно  без  слів.  

Серце  знов  сколихнулось,  забурлилася  кров,  
Може  щастя  вернулось,  може  буде  все  знов?...  
...Але  це  лиш  прощання-  легкий  потиск  руки...  
Боже,  де  ж  те  КОХАННЯ,  що  рвало  на  шматки?!
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013


Можливо ти, можливо я…

Можливо  я...  Можливо  ти...  
Можливо,  осінь  розлучила...  
Палають  полум"ям  мости  
І  тануть  восковії  крила.  

Усі  слова  -  порожній  звук,  
а  я  їм  вірити  хотіла.  
Розбилась  віра  об  стіну  
і  на  шматочки  розлетілась.  

Колись  я  вимріяла  щастя,  
Плекала  ніжно  почуття,  
Але  ти  принц  не  з  тої  казки,  
Ти  сон  з  реального  життя.  

Можливо  ти...  Можливо  я...  
Можливо,  доля  розлучила...  
Стираю  з  стін  твоє  ім"я,  
Бо  у  зневір"ї  загубилась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013


Жовтенятко

Залюблена  у  блакитні  очі,  я  з  повагою  простягаю  тобі  черепки  як  доказ  зразковості  наших  стосунків.  Кожен  з  нас,  сліпо  вірячи  у  світле  спільне  майбутнє,  убив  мрії  сьогодення,  вгамував  свою  втому.  Надія…  Безсмертна  і  вічна  надія  розсипається  розбитим  склом,  розлітаючись  уламками  вусібіч.  А  ми,  намагаючись  не  показувати  людям  свої  прикрощів,  весело  притрушуєм  ЦЕ  опалим  пожовклим  листям.  І  там,  у  яскравих  барвах  осені,  під  пекучо-гарячими  сльозами  дерев  стихає  благальний  шепіт  ще  живої  недозагубленої  душі  кохання.
Давай  прикрасимо  цей  ритуал  солодко-задушевними  піснями.  Щоб  аж  щеміло  серце.  Щоб  трепет  крил  щойно  впійманої  птиці  нагадав  незабутнє.  Щоб  вітер  не  зривав  шати  з  дерев  і  не  кидав  увесь  цей  смуток  мені  до  ніг.  
Давай  відсвяткуємо  свято  смерті  нашого  кохання  сухим  ковтком  з  порожніх  келихів  уявного  неіснуючого  трунку.  
Не  стримуй  вітер,  хай  осінь  подарує  свою  ліричну  журливу  пісню  на  прощання.  Нехай  бринять  струни  і  не  стихає  тихий  спів,  нехай  він  розливається  луною  поміж  цих  зніяковілих  самотніх  дерев  і  піднімається  вверх,  до  безмежного  вічного  неба,  пестить  його  блакить  і  невагомим  маревом  окутує  усі  закутки  нашого,  такого  маленького  і  тісного  світу.  Нехай  заставить  наші  серця  битися  сильніше,  донезмоги,  до  болю  в  грудях,  пульсації  у  висках  і  тремтіння  рук.  Нехай  ця  мелодія  змусить  хвилюватися,  сумувати  за  втраченим  скарбом,  не  дозволяє  радіти  безглуздим  вчинкам  і  вважати,  що  все  здійснено  вірно,  послідовно  і  логічно.  Нехай  цей  реквієм  за  нашими  мріями  збентежить  наші  думки,  змусить  зупинитись.  Перестати  бездумно  і  бездушно  критикувати  один  одного,  нарікати  на  невимушені  непорозуміння,  а  просто  дасть  сили...  Хоча…  Ця  ода  нашому  загиблому  коханню  тепер  уже  не  змінить  нічого.
Не  стримуй  осінь,  хай  вітер  подарує  нескінченний  вальс  пожовклих  листочків.  Нехай  вони  кружляють  собі  у  своєму  останньому  танку,  допоки  ми  не  відчуємо  їх  шерхіт  під  своїми  чобітьми.  
Ми  вбили  наше  кохання.  Вбили…  Гострими  болючими  словами…  Втопили  гіркими  сльозами,  оббрехали  порожніми  обіцянками,  зґвалтували  брудними  ритуалами.  Ми…  Злі  і  ненаситні  потвори,  безсердечні,  підлі…  Ми…  Вбили  і  поховали  наше  Жовтенятко.  
Надія,  така  колись  безсмертна  і  вічна,  тепер  розбита  і  розсипана.  Давай  скинемо  черевики,  потопчемось  на  могилі  нашого  кохання.  Нехай  з-під  купи  опалого  листя  проклюнеться  хоч  один  уламочок  і  боляче  поранить  нам  ноги.  Щоб  ми  відчули,  як  воно  бути  пораненим,  терпіти  біль,  знемагати  від  болю,  втрачати  сили  від  принижень  і  неможливості  нічого  вдіяти,  а  просто  повільно  вмирати.  ВМИРАТИ!  В-м-и-р-а-т-и…  Розумієш?  Ні,  не  розумієш.  Навіть  не  здогадуєшся..  Адже  ми  втратили  наше  Жовтенятко.  Втратили…  Раз  і  назавжди.  

P.S.  Середина  жовтня…  Пора  навечір*їв,  твоїх  недовір  і  невір,  і  осіннього  вітру…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428693
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.06.2013


Подивись…


Подивись  на  небо  і  пригорни  мене,  
Відшукай  у  зорях  спокій  для  душі,  
Милуйся  красою.  Вона  швидко  мине,  
Скасуй  відлік  часу  моїх  почуттів.  

Відчуй  запах  волі  і  вдосталь  вдихни  
Безмежні  простори  небесних  країв.  
Почуй  ніжний  голос  моєї  струни,  
Що  глибоко  в  серці  народжує  спів.  

Поглянь  як  майстерно  мозаїку  склали  
У  небі  зорі,  місяць  й  хмарки.  
Вони  нам  сьогодні  всі  чари  віддали,  
Бо  ми,  може,  завтра  не  будемо  ми.  

Збагни  насолоду  у  темряві  ночі,  
Відчуй  ніжний,  ангельський  поклик  у  вись.  
Дай  волю  бажанням,  закрий  свої  очі,  
Забуть  про  весь  світ  і  мені  посміхнись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013


Молитва


Поволі  стаю  на  коліна,  
На  очі  набігла  сльоза,  
Невчасна  і  непотрібна,  
Додолу  упала  вона.  
Тіні  сідають  на  плечі  
Тьма  огортає  мене.  
На  стіни  повісився  вечір,  
Годинник  впевнено  йде.  
Я  мовчки  закрию  очі,  
Так  легше  плакать  слізьми.  
А  серце  крильми  тріпоче,  
Невільного  птаха  крильми.  
Повільно  складаю  руки  
І  зношу  їх  до  грудей.  
Я  роблю  вперше  ці  рухи  
І  я,  як  мільярди  людей…  
Шепочу  слова  пророчі,  
Придумую  їх  на  ходу.  
На  мить  відкриваються  очі,  
І  знову  я  в  транс  упаду.  
Я  молюсь  своєму  богу,  
Хоча  і  не  впевнена  в  нім.  
Я  молюсь  на  тебе  одного-  
Тобі  би  на  голову  німб.  
А  серце  щось  знову  стискає  
І  сльози  течуть  по  щоках.  
Я  просто  тебе  кохаю,  
Та  щастя  не  в  моїх  словах.  
Я  хочу  спинити  годинник  
І  здерти  той  вечір  зі  стін.  
Я  хочу  скінчити  молитву,  
Та  не  можу  сказати  “Амінь”.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013


Я знаю правду

Десь  там,  у  відчинених  вікнах  твоїх,  
Я  чую,  як  плаче  поранений  птах.  
Відмовитися  він  зумів  від  утіх,  
Не  зможе  літати  уже  в  небесах.  
Розмазані  фарби  і  руки  в  крові…  
Що  я  наробила  дійсно  не  знаю.  
Пейзажі  надій  зіпсовані  всі  
І  зародки  мрій  повільно  вмирають.  
Я  плачу  ночами,  аж  стогне  земля,  
Душа  знов  болить,  так  давно  не  боліла.  
Я  пишу  на  стінах  твоє  ім*я…  
Коханий,  пробач,  я  не  хотіла.  
Безглузді,  банальні  фрази  мої  
Ніяк  не  піднімуть  зранені  крила.  
Сторінки  з  життя  вже  горять  у  вогні,  
Я  нищу  минуле.  Я  так  захотіла.  
Мені  б  тільки  час,  і  я  гори  зверну!  
Мені  б  тільки  час,  і  я  знайду  сили!  
Я  Всесвіт  Вселенний  до  ніг  покладу,  
Щоб  разом  з  тобою  ми  були  щасливі.  
Я  хочу  до  тебе,  голубе  мій!  
Я  хочу  голубкою  твоєю  стати!  
Будь  ласка,  не  злись,  а  просто  зрадій,  
Що  я  вмію  вірно  і  щиро  кохати.  
Зі  заходом  сонця  я  зніму  кайдани,  
Зірвусь  з  ланцюга  і  до  тебе  втечу.  
Я  слізьми  своїми  загою  всі  рани,  
Міцно  обійму  і  не  відпущу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013


стіна

В  моїй  душі  стоїть  стіна  
зі  слів  несказаних  тобі.  
І  з  кожнем  днем  все  більш  вона  
Зриває  дах  на  голові.  

В  моїх  долонях  сохнуть  мрії,  
Що  випали  з  очей  слізьми.  
У  цих  очах  нема  надії  -  
Згубилась  в  закутках  пітьми.  

Ти  не  питай  у  мене,  хто  ми,  
Бо  я  змовчу.  Бо  слів  нема.  
Моя  любов  –  суцільна  втома.  
Твоя  любов  –  вічна  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013


щастя

Я  щаслива,  а  що  мені  треба..  
Бумбокс  на  повторі,  в  вікні  кусок  неба,  
Пара  друзів  онлайн,  які  й  так  не  напишуть,  
А  у  пам»яті  спогади,  що  ніколи  не  лишуть.  

Безліч  розумних  фраз  все  ще  існують,  
Слова  –  повітря,  але  так  загартують.  
Вчора  була  слабкою,  а  сьогодні  стала  силніше.  
Хотілось  бути  собою,  хотілось  стати  ніжніше.  

Хотілось,  як  завжди,  дуже  багато,  
Але  правда  життя  –  неможливо  все  мати.  
Мені  досить  тебе,  ну  і  ще  розуміння.  
Хай  все  буде,  як  є,  до  душі  оніміння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013