| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Стою на роздоріжжі, не знаю що робити.
Покинути її, чи далі дарить їй квіти.
Ходити з нею за руки,
але боюсь потрапити в її пути.
Я загубився, не знаю що робити,
і як на цім світі далі жити?
Куди підти, куди сховатись,
вже набридло всі ці ігри гратись.
Душа стомилась, а серце ледве б'ється,
відчути справжні почуття мені не доведеться,
вона як інші від мене відвернеться,
та моє серце знову б'ється...
Я вже стомився не знаю що робити,
але не хочу останню надію вбити.
Вона десь в моїй душі тліє,
і мозок мій від перевантаження боліє.
Вже набридло в сплячому режимі жити.
Потрібно стерти все,
і перестановити, змінити "інтерфейс",
щоб душа розцвіла, як чарівний едельвейс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Богдан і Тарас державність творили.
Богдан і Тарас не курили і не пили.
Богдан - козак бравий і сміливий,
Тарас - душевний і щирий.
Ці два титани україну підіймали,
та їм москалі й поляки заважали.
Шабля й перо такі різні,але для
ворогів однаково грізні.
Їх імена в народних піснях звучать,
а в школах і університетах їх
особистості вчать.
Богдан і Тарас піднімали народ до бою,
Богдан і Тарас, завжди в серці зі мною.
А ми сьогодні спимо,
Богдану і Тарасу за нас соромно...
Нород в ярмі іде в нікуди...
- Просніться люди!
Забули ми свою історію,
забули скільки людей
за нашу рідну землю полягло.
А нам "всеодно?"
Не поважають сьогодні ні
Богдана ні Тараса,
ми вже як третьосортна раса.
Не знаєм минулого,
не маємо майбутнього.
З майбутнього покоління
не буде чогось путнього.
Богдан і Тарас вам соромно за нас...
Молодь купається в алкоголі,
їм не побачити власної волі...
Дівчата і хлопці "пихтять".
Хіба не хочуть дітей своїх мать?
Богдан і Тарас простіть молодь
тупу і хлуху, яка погубить державу свою.
Не має справжніх патріотів,
не має щирих українців.
Нас скоро поселять в резервації
і будемо сидіти в клітці.
Та як на це можна спокійно дивитись?
Краще об стіну вбитись.
При владі жиди і москалі.
Богдане, чому ж від вашої шаблі
не здохли вони всі?
Тарасе, батьку простіть,
не знає народ, як на цім світі жить.
Україну навпіл пиляють,
що буде далі з нами не знають.
Двомовність, криму автономію,
хочуть роздерти суверенну тереторію.
Богдан і Тарас, я знаю,
як душі ваші болять,
зламали народ і всі вже тихо
в могилах своїх сплять.
Продали Україну, продали народ
колишнім ворогам,
не достанеться нічого тепер нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425410
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.05.2013