| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
мені б стояти на краю прірви
в житі в житті в житах
вистояти перетерпіти перетертись на порох
іржавий спогад насправді - цвях, а зовсім не ворог
і бити на сполох - істерика, а не страх
мені б чекати на краю моря
спиною притулившись до хвиль
плавати перепливати перекочуватися на піску
щогли напружених сухожиль мають тонку луску
тому заганяй у кут, там неодмінно штиль
мені б стояти на краю прірви
серце витікає з-під ребер
вітер несамовито хапає за стан
стрибнути треба за обрій чи в океан чи в тебе (чому б і ні?)
однак куди стрибати, якщо прірва - в мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2015
Серпень, ти гарбузовим соком стікаєш поволі кудись у невидиму склянку, і хтось питиме тебе одним ковтком, не розбираючи смаку.
І все, що було сказано, стане легким калиновим спогадом, і люди похапцем ховатимуть уламки тепла в коробки, заплітатимуть у коси, загортатимуть у ковдри.
Серпень, ти наповнив нам груди медовим солодким сонцем, тому восени ми все почнемо спочатку - мріяти, дихати, літати, обійматися і писати нову, неодмінно щасливу історію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586681
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Скільки злетів і падінь може містити один єдиний день!
Скільки разів на добу серце каменем падає в п'яти і скільки - птахом випурхує з грудей! Це і є життя - вир, невпинне колесо, шлях, котрий тікає з-під ніг, хвиля, яка спочатку жбурляє тебе на дно, а вже наступної миті підносить до сьомого неба. Усе так, як і повинно бути: люди наздоганяють час, стигле вечірнє повітря повнить легені, книги читаються на одному подиху, народжуються нові мрії.
Світ нарешті зрушив з місця.
Отже, тепер я жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586680
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Почуття - це квіти.
Ніколи не зрізайте їх і не ставте у вазу, з якого б кришталю вона не була зроблена, щоб кожен, хто приходитиме у вашу оселю, захоплено питав "хто подарував тобі таке дивовижне диво?".
Неодмінно комусь захочеться перевірити, чи достатньо тепла вода, чи підрізані стебла, чи пелюстки такі ж оксамитові на дотик, як здаються.
І що довше чужі очі милуватимуться ніжністю, ув'язненою в кришталі, тим раніше вам доведеться сховати між сторінок книги ще один розкішний колись гербарій.
Тому нехай квіти ростуть.
Бережіть їх у своєму крихітному саду, що називається
с е р ц е м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586441
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Ми навчились вимірювати красу об'ємами талії і довжиною ніг, обирати з-поміж теплих облич ті, котрі бездоганно білі,
хоча переконливо говоримо один одному:
"краса насправді - в серцях".
Ми впевнені, що найгірші подруги - ті, у котрих завеликий ніс, а найжалюгідніші коханці обділені м'язистим торсом. І навіть дивлячись на ідеальне тіло, ми зневажливо кривимо губи - бо ж те, що в дзеркалі, безперечно краще.
Краса не врятує світ.
Бо ми не вміємо бачити її в інших.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586440
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Почати б розмову як зазвичай - але ж мама вчила не гортати нову сторінку, поки колишня не добігла кінця.
І ніяк не вирішиш - чи в тебе, як у Вишневської, що не день - то "латентне сновидіння", чи ти, як Холден Колфілд, поволі втрачаєш себе "над пропастью во ржи"?
Вирватися б із цього напівкінця, визнати б, що склянка наполовину порожня, що однією ногою стоїш в клітці, а інша загрузла в сумнівах. Тільки б нарешті вже рушити з місця, обрати одну з доріг, що ведуть вперед. Спокій - затятий інтроверт, і що більше дивишся собі всередину, то менше тебе залишається у твоєму тілі.
Може, якщо задихаєшся повітрям, котрим раніше дихав на повні груди, варто просто затримати подих?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586063
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2015
кожна зустріч у нашому житті - розділовий знак.
одні люди лишають по собі знаки запитання, інші - ставлять наприкінці речення три крапки.
з кимось тебе завжди розділятиме тире,
а хтось йтиме поряд, обережно малюючи після кожної фрази акуратну кому.
остерігайся тих, хто є тобі "другом" в лапках,
і бережи того, з ким хочеться жити під знаком оклику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586060
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2015
останнім часом враження таке, що стою серед розкішного саду, і висять наді мною десятки стиглих солодких яблук.
спокусливо підморгують мені кораловими щоками, ваблять, і котиться слинка, і пальці тягнуться, щоб зірвати бодай один із фруктів.
і все б гаразд, тільки - чи то зростом мене обділили, чи то гілля занадто високо, однак не дістати мені жодного яблука.
лишається стояти і жадібно дивитись, як приходять високі люди, приносять драбинки і лишають по собі зовсім голі дерева.
а тобі ще рости і рости.
проте яблук хочеться негайно, бо помреш зі спраги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585896
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.06.2015
так буває, ластівко, так трапляється -
щось знаходиться, щось втрачається,
слів бракує, словами граються,
озираються, зупиняються.
все минає, ластівко, все міняється,
що тривожило - забувається.
рани гояться, біль тамується,
все міняється, все лікується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
пливе соковитою зливою лави
вельветова грива м’якої заграви
цілуй мене милий схвильованим левом
цілуй мене тепло сливово вишнево
солоними лапами першої хвилі
і наші вітри на одному вітрилі
і наші слова спільні словооктави
вплітають у шерсть мідногривої лави
пливе над очима над тілом над пилом
вельветова північ холодним чорнилом
і натяки голі в своєму зухваллі
у посмішці грають на вістрі емалі
усе що найглибше найтонше найм’якше
на заході сонця смакує інакше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
"Грудень. Я досі впевнена, що сніг - цукор, його можна їсти,
чайними ложками вишкрібати з суглобів старого, хворого на артрит саду,
можна зліпити з хрумкого, білого тіста
справжню Снігуроньку, чи, принаймні, снігову бабу.
А ввечері мене болить горло, кашель судомить груди,
термометр під пахвою, ртуті не вистачає,
тоді я тихенько плачу, і застуда
зненацька минає, коли ти мовчки цілуєш мене в чоло,
і поїш малиновим надто солодким чаєм."
"Осінь. Я підросла на шість з половиною сантиметрів,
я вмію посміхатися куточками губ, як ти, і рахувати до ста.
Чому навіть у сірому, зношеному своєму светрі
ти така невловимо чарівна, затишна і проста?
Я вже зовсім доросла, я вмію чистити яблука і навшпиньках зазирати в сервант,
що карамельками лоскоче погляд і на кінчику язика тане,
ти кажеш, що мені личить шкільна форма і рожевий ранець,
а я найбільше люблю білий ошатний бант".
"Спека. Цвітуть рубінами маки, з вишень бризкає сік,
вітер розвіває волосся, сонце змащує плечі вершковим маслом,
ми зовсім як сестри, я трохи вищенька, а твоїй красі, мамо,
ніколи не зів'янути з часом.
Я бігаю на город, ношу тобі в жменях для страв
пахучий кріп, крихітний зелений перець, огірки, часник,
смородинове листя, ароматне, мов найдорожчий парфум від Діор.
А ввечері ми читаємо "Маленького принца", кілька казок,
посаджених в записник,
хороший роман чи натхненну п'єсу,
де кожен зустрічний сон - неодмінно актор."
"Щастя. Ти будиш мене поцілунком у теплу щоку,
відгортаєш з очей неслухняне пасмо,
плачеш, я плачу теж.
Це - мов свіжа пульсуюча рана, рубець якої гоїтиметься в майбутнє.
Моя душа, тиха й пастельна, мов беж
благословенна тобою
сьогодні вдягнé білосніжу весільну сукню."
Знаєш,
ці миті могли б бути нашими,
я б складала їх у красиву коробку,
поряд з першим поцілунком і зовсім дитячим шрамом.
Я б носила квіти не до твого надгробку, а додому
якби
ти почекала, поки я виросту, мамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431826
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.06.2013
Вдавай, що між нами нічого не було.
Не приходь, не стукай у двері,
не муляй мені у горлі клубком кислих,
зіпсованих слів,
не принось мені шоколаду, ним я не звикла тлумити гнів,
не зривай квітів на чужих квітниках -
все одно стебла твоїми руками тхнуть.
Навіть якщо ховаєш правду в рукав - нитки мовчання мене до неї ведуть.
Не совай у поштову скриньку нудотні вибачення і вірші, які написав не ти.
Найгірше - коли ще досі любиш, зібрати волю в кулак -
але назавжди піти.
Купи собі нарешті один дешевий квиток у якесь забуте Богом місто,
наче в тісну дерев'яну клітку:
загорни у ганчірку свій мотлох - шматок спогадів, щоб поїсти,
потріскане мило і обшарпану зубну щітку.
Нехай тебе тепер сповідає розпуста і алкоголь,
адже ти - не аскет, і тим паче, не лицар.
Жінка, що стоїть у тебе перед очима, безнадійно віддана, мов Ассоль -
чекала не зрадника, а неодмінно принца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427466
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.05.2013
Моїм першим надсолодким манго був саме ти -
нудьга не мала над нами влади,
фруктові, жадібні поцілунки матово прилипали до скла
бо, коли твій соковитий подих мені підборіддя гладив,
тоді ця любов не гріла, а щонайменше пекла.
Не маючи ані крихти в роті, з нервами, обрізаними до м'яса, я куштувала трохи твоєї плоті,
спрагла й оголена, мов натурниця для Пікассо.
Кусень здорового глузду - таки божевільна страва,
та я кохала тебе безтямно, насичено-терракотово,
так, як облизує гірський схил густа вулканічна лава,
пристрасна та волога,
Я прокидалася поруч, посміхалася мимоволі,
а коли в нас лишалося ранку на три поцілунки і один спогад,
ти, мов терплячий скульптор,
ліпив з мого серця розкішний букет магнолій.
Я кохала тебе більше, ніж ти міг собі уявити -
і ніж могла уявити я.
Чужі жінки викликали у мене страх, або навіть - злість,
кожен зайвий погляд, кожне нове ім'я нестерпно пекучі,
коли зсередини гусінь ревнощів їсть.
Я стежила за тобою, читала усі листи,
перевірила кожен неохайний аркуш,
"читай між рядками, крихітко, саме там необачно ховають правду"
Гадаєш, мені до смаку влаштовувати істерику, сварку?
коли я так боюсь тебе втратити - що ладна вбити за зраду.
Я ж не знаходила собі місця.
Тривога тиснула серце, шорстка, мов котяча лапа.
Ти охолов, перестав голитися, голос неначе стерся.
І раптом - спакувавши валізи і кинувши мені погляд,
мов ляпас,
Лишив мене наодинці із відчаєм...і без серця.
Відколи ти зачинив за собою двері моїм ключем,
минуло вже хтозна-скільки днів,
Хто, окрім тебе, зуміє кохати так трепетно й ніжно,
що цвістиме душа?
Час мене на багатті моєї ж ніжності невблаганно спалив
адже навіть в кохання повинна бути межа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427383
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.05.2013
Що, не можеш заснути?
Невже совість вгризлась тобі в ключицю
і по сонній артерії тече у куточок ока?
Починаєш займенниками свої виправдання
щоразу,
коли коїш якусь дурницю...
Опускаєш погляд, обриваєш фрази з півслова -
і виходить суперечка, а не розмова.
Кидаєш слухавку,
кидаєшся у крісло,
так,
"легковажно" схоже на "ненавмисно".
Ти не можеш заснути?
Отже, совість сильніша в тобі за втому...
Але
чи легко словами різати по живому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426138
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 20.05.2013
...одягати светра на голе тіло
запивати неспокій учорашнім порцеляновим чаєм
з холодної чашки
гасити всередині те, що вночі горіло
водою з-під крана
розстібати штору
впускати ранок, малахітовий, як фісташки
і снідати вкотре тільки твоїм "кохана"...
моя самотність -
незастелене ліжко, яке ще тебе не знає,
безлад у шафі, режим "без звуку" на телефоні
мандариновий запах від скоринок на підвіконні
і серце у холодильнику
моя самотність - тижнями на лічильнику
моя самотність - валізами на пероні...
... Нелегко о сьомій ранку відривати всі сни від ран
і щомісяця клеїти зустріч на календар
мені ця любов - наймістичніший талісман
а відстань - уже непомірно тяжкий
тягар
даремно
пручатися
повсякденність часто буває тісною
нам ще часто так розлучатися
із тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426135
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2013
колись ти кохатимеш іншого до нестями,
цілком божевільна ітимеш за ним наосліп,
і глибоко в грудях, поглинутий почуттями,
тебе не врятує проникливий власний досвід.
коли ця любов, наче хвиля, підступна й хитра,
зітре твою гордість, мов крихітний мис на мапі,
згадай - своє серце, як стиглий солодкий цитрус
ти колись для колишнього вже поділила навпіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425453
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2013
Зізнайся, іноді тобі сняться сни, м'які і теплі, мов абрикоси. Ти смакуєш їх усю ніч, і вони гріють тебе в животі соковитим ненародженим щастям. Ти носитимеш його під серцем зо три дні, поки не проросте літерами у горлі. Або - нотами у вухах.
На екваторі твоєї мрії вже давно - розкішний оазис: щоночі з-під вій там проростає новий спогад. І тільки ти вирішуєш - бути йому безплідною пальмою чи подорожником, який прикладатимеш до надтріснутих вилиць.
Визнай, коли лежиш горілиць на хрусткій траві і впускаєш небо у груди - саме тоді розумієш, що виріс із цього зношеного тісного світу, що навіть тіло - не більше, ніж звичка, бо
насправді
в Тобі весь Всесвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425451
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.05.2013
Наодинці з собою ти чиста,
мов білий аркуш,
дозволяєш тиші вливати у вуха Muse,
вагітнієш спокоєм, вигрібаєш з-під серця сварку,
і кожне слово зализуєш, як укус.
У тебе від смутку
росте тоненька зморшка на лобі,
ревнощі дошкуляють сіллю в куточках губ,
ти просочена його ніжністю до суглобів
і ладна з його очима узяти шлюб..
Скільки ночей ти засинаєш під один і той самий спогад,
який вже давно став для відчаю затісним?
Пам'ять - мов пастка, дійматиме до живого,
поки не викраде
дні
наодинці з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424949
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2013
обіцяй,
що грітимеш мені руки взимку тільки в своїх кишенях,
дихатимеш вночі в потилицю, цілуватимеш в ямочки на щоках,
будеш моїм серцем, радістю, повітрям в легенях,
медом у кухлі свіжого молока,
улюбленим светром, ковдрою і неосяжним щастям,
чекатимеш мене вдома, обійматимеш щоп'ятнадцять хвилин,
обіцяй, що нікому тоді не вдасться
звести якусь іншу долю між наших спин.
обіцяй, що горітимеш мені в грудях - обов'язково
"поряд" - завжди найтепліше слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424948
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.05.2013
Коли ти ввійшла, я напевне знав, яка у тебе душа -
свіжа й терпка, мов апельсинова цедра,
таку ховають у складки суконь, щоб запах пристрасті
нікого не спокушав,
навіть якщо остання - надмірно щедра.
Коли ти ввійшла, я відчував на смак
твоє ягідне серце крізь панцир корсету й ребер.
Я був переконаний, що творитиму знову,
однак
нікого більше не малюватиму, окрім тебе.
Ти натомість бажала тільки один портрет -
цей намір мені у скронях місячний кратер виїв,
між нами замість сполучника "і" стояло лише "тире" -
там, де твоя обручка змикалась кільцем на шиї.
Ти приходила щосуботи, стукаючи підборами об бруківку біля мого вікна,
стримано посміхалась, поспіхом переступала поріг,
і в безладі акварельно гірких кімнат
лишала по собі післясмак, який я так натхненно беріг.
Я довго і ніжно віддавав тебе полотну,
намагався вкласти у нього хоча б мізерну частку
своїх нудотно-болючих ночей
боявся, якщо в гарячу каву твого волосся без зайвих розмов пірну,
одразу мене зсередини обпече...
Між нами напнулася осінь, мов пуповина,
годувала мене тижнями, самотою, а на сніданок - мокрим опалим листям...
Скажи, скільки б коштувала твоя оголена спина,
якщо б я платив поцілунками тільки кистю?
Останній мазок лягав на твій комір, неначе жертва,
благаю, заший мене навіки в своїх рукавичках,
щоб пальці взимку не мерзли.
Впадати у відчай - надто погана звичка,
якщо я все життя кохатиму тебе пензлем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424164
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.05.2013
Він вивчив її напам'ять від п'ят до кінчиків кіс,
Перерахував усі веснянки на її вилицях і навіть на підборідді,
Його чоловіча сміливість танула, наче віск
від жару її волосся з відтінком міді.
Він не спускав очей з її спини в червоному светрі,
у чергах намагався стояти якнайближче, щоб ніжитися від присмаку її парфумів
який давно вже в'ївся у кожному сантиметрі
його бездоганних краваток або костюмів.
Він крадькома стежив за нею в кав'ярнях,
коли її регіт вибухав у грудях, як несподіваний постріл,
а іноді вона приводила інших,
чужих і гарних,
тоді він кидався на вулицю і не тямив себе від злості.
Він знав усі її жарти, підслухані, мов крадіжки,
і ладен був віддати душу дияволу за єдиний дотик устами до її плеча,
натомість вгризався до крику у хтиві стегна на ліжку,
давився брудом чиєїсь плоті, проте мовчав.
Щовечора у нього в кімнаті пахло димом і тютюном,
адже надто боляче було хапати повітря замість її руки,
тіло йому роз'ятрювали жінки,
тижні з роками спливали, немов вода, але
глибоко захована під ребром
його душа була така ж вогненно-руда.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013