СвітанОk

Сторінки (1/28):  « 1»

Ну як, ти знайшов вже мене вдосконалену версію?


Ну  як,  ти  знайшов  вже  мене  вдосконалену  версію?

Вона  бездоганна  в  усьому  і  краща  на  вроду?
Сяють  очі,  як  камінь  коштовний,  і  ширша  душа?
Ніби  вітру  сестра?  І  дає  тобі  повну  свободу?
Я  була  не  такою.  Ти  ж  цього  найбільше  бажав?

Може  завтрашній  день  принесе  тобі  долю  довершену,
Але  я  навіки  залишусь  твоєю  першою…

Чи,  може,  ти  досі  шукаєш:  мені  протилежність?

Таку,  що  підпалює  світ,  а  я  –  тільки  мости.
Таку,  що  розвалює  гори,  я  –  будувала  стіни.
Що  не  любить  обіймів  і  каже  тобі:  «Відпусти».
Я  боялася  втрат.  А  море  їй  по  коліно.

І  не  треба  чар-зілля,  щоб  відчувати  залежність  -
Я  й  без  нього  залишусь  назавжди  твоєю  безмежністю.

А  може,  від  схожих  на  мене  рятуєшся  втечею?

Бо  досить  із  тебе  складних  і  мрійливих  поеток,  
Що  без  меж  балансують  на  надто  тонкій  межі?
Роблять  символів  вірності  –  лебедів  –  з  білих  серветок
І  хоч  скільки  були  близькими  –  усе  ж  чужі.

Знову  полум'ям  снів  кожен  спогад  холодний  обпечений
І  я  завжди  у  серці  твоєму  буду́  порожнечею.

Може  ти  ще  чекаєш:  таку,  що  пронизує  поглядом.

Що  вривається  в  долю  фатально-упевненим  кроком,
Ту,  що  змінює  світ  у  своїй  пост-модерній  манері.
Ту,  що  змінить  тебе,  заплановано  чи  ненароком…
Та  хоч  скільки  разів  закривай  за  минулим  двері  –  

Я  залишуся  в  серці  твоїм  незнищенним  спогадом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660978
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


Я за тобою сумую так, що уже несила…

Я  за  тобою  сумую  так,  що  уже  несила.
Так,  що  судомить  душу.  Так,  що  «зриває  дах».
Ти  -  мій  незримий  спогад.  Ти  –  мої  зламані  крила.
І  я  бреду  безтямно  знов  по  твоїх  слідах.

Так  я  тебе  не  зна́йду,  так  –  лише  заблукаю.
Стану  повільно  тінню,  зникну  опівдні  десь.
Твоє  ім’я  для  мене  –  вогник,  що  не  згасає,
Твоя  усмішка  –  восьма  із  світових  чудес.

Я  за  тобою  сумую.  В  душу  вповзає  тиша.
Вперто  мені  шепоче:  «Більше  його  не  чекай».
Каже,  прийшла  надовго.  Вмощується  зручніше
І  випиває  мій  спокій,  ніби  малиновий  чай.

Так  за  тобою  сумую…  Більше,  мабуть,  незмога.
Хто  би  зумів  створити  Всесвіт  новий  з  нуля?
Завтрашній  день  без  тебе  –  то  безкінечна  епоха,
Кожна  секунда  якої  –  програна  битва  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631602
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015


5 хвилин до осені

Залишилось  5  хвилин  до  осені.
Я  її  зустріну  тет-а-тет.
Мрії  всі  повибігали  босими,
Грітися  на  згарищах  комет.

Сплять  будинки,  сплять  маленькі  вулички,
І  дрімає  втомлене  шосе.
От  вже  завтра  всі  вони  здивуються,
Що  їм  дивень-ранок  принесе!

Осінь  зачарує  диво-барвами,
Терпко-ніжна,  трепетно-проста.
Як  мелодія,  акордами  гітарними,
Душі  перехожих  огорта.

Ну  а  поки  зорі  з  неба  падають,
Покидаючи  приречено  блакить,
Літо  ловить  їх  в  долоні  і  загадує
З  нами  залишитись  ще  на  мить.

Буде  дощик,  вітер  листям  гратиме...
5  хвилин  лишилось  -  осінь  тут.
Листя  ляже  килимом  строкатим  -
Позначає  осінь  свій  маршрут.

Скоро  в  моді  будуть  парасолі,
У  нагоді  стануть  плед,  глінтвейн...
Кава,  чай,  хвилинки
меланхолії...
5  хвилин  лишилось  -  осінь  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603352
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.08.2015


там ↑

"Роки  невпинно  так  летять,  а  я  бажаю  вороття,
А  я  бажаю  вороття
в  минуле...
Бо  твої  очі  і  вуста
я  перед  образом  життям
Клянусь  -  тебе,  коханий,  не  забула..."
(  "Роки  летять"  -  Л.Сандулеса)  
 

Янголе  світлий  мій,  як  тобі  там  ведеться?
Сяйво  твоєї  душі  на  землі  мерехтить  ще  й  досі...
Тільки...  пташки  не  такі  уже  дзвінкоголосі.
Світ  втратив  барви.  Сонце  -  холодне  скельце...

Мій  ясний  промінчику!  Як  же  тебе  бракує!
Вітер  у  гіллях  дерев  тихо  схлипує  наче,
Небо  зі  мною  дощами  надривно  плаче.
Смутку  мого  всеосяжного  час  не  лікує.

Всесвіт  німим  став  без  ритмів  твого  серденька,
Без  твого  дихання  стало  холодним  літо.
Невідворотність,  спогадом  оповита,
Реальність  і  вічність  з'єднала,  мов  нитка  тоненька.

Світла  печале  моя...  Вічна  тривого  серця!
Більш  не  побачу  світанку  у  твоїх  зіницях.
Все,  що  лишилося  -  ти  мені  часто  снишся.
Хоч  в  снах  розкажи  мені:  як  тобі  там  ведеться?


Р.S.    www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505076  Минув  рік  відколи  ти  не  з  нами.  Проте  я  досі  не  змирилася...  Вічна  пам'ять  тобі,  світлий  мій.  Я  вдячна  долі,  що  ти  був  у  моєму  житті.  У  моєму  серці  для  тебе  завжди  буде  особливе  місце...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587208
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2015


Про журавлів і синиць (як у прислів'ї)

Відпускаю  усіх  журавлів,  бо  вони  вільні  птахи.
І  не  краще  синиця  в  руках  -  бо,  мовляв,  не  моя.
А  чуже  забирають  лише  лицеміри  й  невдахи
І,  буває,  вони  ще  стріляють  по  журавлях.

От  стає  холодніше.  Журавлі  відлітають  на  південь.
Зрозуміло  усім,  що  зима  -  це  достоту  як  я:
З  нею  складно  і  холодно.  А  журавель  -  не  півень.
Я  його  відпускаю.  А  синиця,  усе  ж  -  не  моя.

Я  лиш  поглядом  вдаль  проводжаю  ключі  журавлині.
У  руках  не  тримаю  рогатки,  не  ставлю  тенет.
Просто  хочу,  щоб  чесно.  Не  хочу  шукати  винних.
Просто  вірю  у  Долю.  У  Диво.  У  щось  неземне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562470
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2015


Талан/т

У  чому  мій  талан?
У  чому  мій  талант?  
У  чім  моя  вина,
Що  море  навкруги?
Далеко  береги,
А  я  собі  одна.

Чом  не  лікує  час?
А  доля,  мов  печать-
Не  зміниш,  не  зітреш?
Хвилини  кам'яні
Складаються  у  дні  -
Чому  не  мають  меж?

Коли  надходить  ніч
Чому  горить  в  мені
Запалена  свіча?
А  в  небесах  зірки  -
Малюю  від  руки...
Про  що  вони  мовчать?

Чому  мої  думки
Так  хочуть  навпаки,
Аніж  все  має  буть?
Чи  сліз  перлини  це?
Чи  дощ  іде  в  лице?
Чи,  може,  просто  ртуть?

Чи  вистачить  тепла,
А  чи  згорить  до  тла
Оця  свіча  в  мені?
Всі  мрії  -  мов  зі  скла.
О,  доле!  Мій  таланТ
Повернеться  чи  ні?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536281
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.11.2014


…земля тепер - пусткою, а серед янголів +1…

Боже,  скажи,  а  він  зможе  мені  наснитися?
Боже!  Дай  мужності  пам'ять  про  нього  нести:
Не  плакати  більше,  а  тільки  безмежно  молитися...
Всевишній,  йому  там  добре?  Я  знаю,  з  ним  поруч-Ти.

Боже,  будь  ласка,  нехай  він  потрапить  до  раю.
Він  був  як  промінчик  у  цьому  складному  житті.
Чому  ж  оцей  вогник  так  рано,  так  страшно  згорає?
Дай  світла  йому,  не  лишай  його  у  темноті.

Всевишній,  прошу  Тебе,  дай  мені  сил  змиритись!
Мій  Всесвіт  завбільшки  тепер  із  зернину  макову.
Відколи  судилось  серденьку  його  спинитись
Життя  моє  стало  таке  полиново-однакове.

Його  голос  у  пам'яті  завжди  звучатиме,  ніби  адажіо,
Він  залишиться  вічно  вродливим  і  молодим.
Лиш,  Всевишній,  прошу,  ти  помилки  тепер  пробач  йому-  Він-бо  смертний.  Йому  було  21.

Боже,  ти  добрий!  Тож  будь  йому  милостивий.
Врятуй  його  душу,  не  залишай  у  пітьмі.
А  нам,  що  живемо,  дай  мужності,  віри  і  сили.
І,  будь  ласка,  хоч  іноді,  дозволь  йому  снитись  мені.

Вічна  пам'ять  тобі.  Тебе  завжди  бракуватиме...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505076
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2014


Город

Этот  город  хорошо  всё  знает,
Просто  притворился,  что  он  спит,
А  насамом  деле  наблюдает
Как  в  моём  окне  свеча  горит.
Этот  город  хорошо  придумал
Как  меня  сегодня  удержать.
Мне  в  лицо  холодным  ветром  дунул-
Этот  город  хочет  поиграть.
Он-то  знал,  что  я  в  любовь  не  верю,
Просто  так  надумал  пошутить.
Песню  напевал  моим  потерям
Но  в  миноре  очень  скучно  жить.
Этот  город  мне  безумно  дорог,
Но  его  придётся  оставлять...
Нет,  сегодня  сдесь  совсем  не  холодно,
Просто  очень  хочется  бежать.
Я  ещё  вернусь  сюда  когда-то,
А  сегодня  -  ветер  перемен...
Мне  прощаться  с  городом  не  надо  -
Он  с  объятий  превратился  в  плен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475402
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 27.01.2014


Облачко

Хочу  быть  облачком-
Белым  и  нежным,
А  на  земле  оставить  надежды,
Оставить  счастье,  оставить  грёзы
И  те  минуты,  в  которых  слёзы.
Всё  то,  что  было,  хочу  забыть.
Против  теченья  устала  плыть.

Хочу  быть  облачком...
Чистым  и  светлым.
Появляться  на  небе  с  каждым  рассветом.
Смотреть  на  тебя  голубыми  глазами
И  пусть  ничего-ничего  между  нами
А  что  моё  прошлое?  Прошло  и  забыли.
Теперь  буду  облачком.  3десь  незачем  крылья.

Быть  может,  я  странная?
Так  ты  подумал?
Любовь  безимянная
На  грани  безумия
Пусть  не  коснётся.  Мне  будет  всё  равно
Вед  больше  не  нужно  делить  её  поровну.
Снежынкой  зимой  на  ладошке  ростаю  -  
Следа  за  собою  совсем  не  оставлю...

Хочу  быть  облачком!
Чтоб  безприградно
Пролиться  дождиком
И  просто  быть  рядом.
Ты  не  заметишь  и  не  почувствуешь
И  ждать  ответа  напрасно  не  нужно  мне.  

...тогда  безразлично  -  дождь  или  солнышко
в  сторону  личное  -  я  стану  облачком  

2011р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475337
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 27.01.2014


Земна чи приземлена… (молитовне)

Не  знаю,  земна  чи  приземлена
Та  мені  не  потрібен  Олімп.
Мої  очі  до  Бога  звернені:
"Боже,  дай  нам  насущний  хліб...
Сил  і  віри  дай  мені,  Господи,
На  тернистих  життєвих  шляхах,
Ти  за  руку  мене  веди
Моя  доля  у  Твоїх  руках.
О,  Всевишній,  благаю  Тебе,
Бережи  моїх  рідних  завжди,
Подаруй  мені  щастя  земне,
Від  найближчих  біду  відведи.
Силу  волі  і  мудрість  зішли
В  моїх  вчинках  і  в  моїх  словах,
Щоб  любов  була  в  серці  завжди
Й  не  торкався  його  гнів  і  страх..."
Я  Олімпу  вершин  не  прошу,
Ані  слави,  ні  перемог.
Лиш  шепочу  молитву  свою-
Вся  надія  моя  -  то  є  Бог.

2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472566
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.01.2014


Добре, що… (Компромісне)

Добре,  що  вчора  закінчився  наш  спільний  фотоальбом.
І  добре,  що  обоє  не  бачимо  сенсу  новий  заводити.
Це  значить  -  нема  запитань,  усе  зрозуміло  обом.
Ми  знайшли  компроміс,  починаєм  із  трансу  поволі  виходити.

Добре,  що  цієї  зими  мене  гріє  хоча  би  шипшиновий  чай  і  плед,
А  сни  про  тебе  не  викликають  терпких  депресивних  спогадів.
І  нема  відчуття  дежавю  від  старих,  ще  серпневих  газет...
Лиш  заплуталась  трішки  в  тенетах  прискіпливих  поглядів.

Все  чудово.  Я  вже  не  чекаю  твоїх  смс.
Мабуть,  все-таки  зв'яжу  для  брата  цей  темно-зелений  шарф...
Ця  зима  принесе  нам  /окремо/  багато-багато  чудес.
І  радію,  що  я  не  принцеса,  а  ти  не  якийсь-там  граф.

Мабуть  добре,  що  так  судилося  нам  згори  -
Зрозуміти  все  вчасно,  всміхнутись
Й  не  встромляти  у  спину  ножі.
Несподівано.  Зате  не  скажуть:  "Цей  сценарій  вже  зовсім  старий."
Це  реальність  вписала  курсивом  у  долю  круті  віражі.

...і  подумалось  :  добре,  що  він  не  часто  читає  мої  вірші,
а  я  замість  відвертих  зізнань  щось  бурмочу  під  ніс  невпопад.
Бо  тоді  він  би  знав  до  дрібниць  всі  деталі  моєї  душі
І  зібрав  би  на  мене  потужний,  майстерний  такий  компромат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2013


/не/ дівчинка

Юне  дівча  душу  свою  звіряє:
Їй  вже  сімнадцять.  Стільки  можливостей  має:
Світ  на  долоні.  В  ньому  любов  шукає.
Плутає  з  пристрастю.  Байдуже,  з  ким  не  буває.
Мама  хвилюється  вдома  і  доньку  чекає.
Всіх  її  "мегаісторій"  матуся  не  знає.
Думає,  вчиться  дитина,  знання  здобуває.
Донька  розумна  у  неї,  сумнІвіу  немає.

Дівчина  й  справді  розумна  і  дуже  вродлива.
По  вуха  закохана  й  до  божевілля  щаслива.
Але  не  довго  те  щастя  -  бо  ж  доля  зрадлива,
Як  би  затримать  кохання  оте  швидкоплинне?
Після  жагучої  ночі  він,  мабуть,  не  кине....
Знову  і  знову  зливались  тіла  воєдино...

Втримала  поруч.  Як  не  душею,  то  тілом:
"Це  аксіома?!  Так!  Ніби  чорним  по  білому!"
Так  вона  думала.  Так  вона  ним  горіла.
Та  в  нього  є  інша.  "Аксіома"  своє  віджила.
Дівчинка  плакала,  дівчинка  голосила.
Не  повернула  його,  хоч  і  не  відпустила.

р.s.  Дівчинці  байдуже  -  в  неї  надмір  свободи:
Як  не  кохання  їй  хочеться  -  хоч  насолоди.
З  другим,  і  з  третім,  байдуже,  хоч  би  й  з  двадцятим  -
Дівчинці  більше  немає  чого  втрачати.
Дівчинка  просто  із  совістю  вклала  угоду:
Світлість  душі  проміняла  на  тіла  свободу.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462567
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.11.2013


Колись я так хотіла… або Звичайне диво

Колись  я  так  хотіла  спіймати  час  в  долоні:
В  минуле  повернутись,  заглянути  в  майбутнє,
Уміти  зупинити  секунди  неповторні
Чи  ще  раз  пережити  хвилини  незабутні.

Колись  я  так  хотіла  навчитися  літати,
Як  пташка,  мати  крила,  що  в  небо  підіймають.
Тоді  б  не  довелося  об  камінь  спотикатись
Та  треба  вже  змиритись,що  люди  не  літають...

Колись  я  так  хотіла,  щоб  було  вічним  літо,
Хотіла  по  веселці  пробігтися  босоніж,
Знайти  одного  разу  папороті  квітку,
Хотіла,щоб  сніжинки  не  танули  в  долоні...

Колись  я  так  хотіла  собі  звичайне  диво...
Щоб  оживали  раптом  яскравих  снів  сюжети...
Я  досі  ще  чекаю,  ховаючись  у  зливах.
Всі  дні  такі  буденні.  Звичайне  диво,  де  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.11.2013


Сірим по сірому

Якось  так  не  виходить,  щоб  зовсім  без  авторитетів,
Без  порад  від  сторонніх  і  хибних  орієнтирів.
Так  уже  повелося  -  багато  розмитих  сюжетів
І  ми  дуже  невміло  наводимо  чіткість  пунктиром.
Залишаємось  в  пастках  стандартів  і  стереотипів.
Нас  частенько  хвилює  питання:  "А  що  скажуть  люди?"
У  кіно  про  щасливих  шукаєм  собі  прототипів,
З  понеділка  чекаємо  знов  /апріорі/  на  чудо.
Але  все  як  було.  З  понеділка  і  з  Нового  року.
Кожну  долю  секунди  життя  відкладаєм  на  завтра.
Частенько  чекаєм  від  інших  вирішального  кроку.
Замість  вчинків  у  нас  гороскоп,ніби  магія  мантра.
В  нас  хронічна  відсутність  усмішок,  хоч  досить  сарказму.
Безліч  комплексів,  рамок  та  лінню  передозування.
І  щодня  задихаємось  ми  від  буденності  спазму.
Новий  день  висипає,  мов  з  сита,  питання,  питання...
І,  немов  черепахи,  ховаємось  в  панцир,  сповільнюєм  рухи...
Наш  страх  на  межі  параної  -  нікому  не  віримо.
Лиш  надія,  мов  краплі  роси  на  землі  у  посуху...
Є  відрізки  життя,що  написані  сірим  по  сірому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456435
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.10.2013


Сім кРоків

Сім  миль  безлюдних  доріг,
сім  кРоків  назустріч  Їй.
Її  вірші  -  твій  оберіг,
загорнутий  в  неба  сувій.
Схвильовано  між  рядків
читаєш  її  життя.
Постійний  гість  твоїх  снів
вона,  вона,  лиш  вона...
У  вузол  твої  думки  
зв\'язала  її  рука.
У  неї  дотик  легкий,
оболонка  душі  крихка.
Вона  просто  неподалік
та  якась  неприступно-терпка.
Своїм  будням  втрачаєш  лік,
просто  тонеш  в  коротких  гудках......

Крім  тієї  є  ще  одна
для  якої  ти  -  цілий  світ.
Ти  для  неї  душі  струна,
ти  -  її  черешневий  цвіт...
Вона  також  пише  вірші,
в  тих  рядках  -  невзаємна  любов,
її  снів  м\'які  спориші
по  яких  ти  босоніж  пройшов.
Її  ніжність  неначе  шовк.
Ти  не  бачив  її  очей!
Абісаль¤  ти  б  у  них  знайшов,
там  побачив  би  зорі  ночей...
Ваші  душі  десь  поруч  завжди
хоч  між  вами  сім  кРоків  мовчань,
сім  миль  суші  і  сім  води
і  мільйони  її  сподівань......

Р.S  Насправді  -  усе  суєта.
Час  до  дірок  минуле  затер.
Твоє  серце  -  коробка  пуста.
Так  раніше  було.  А  тепер...

¤Абісаль  -  зона  найглибших  морських  та  океанічних  глибин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455935
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2013


Хворію непотрібністю тобі

Гірким  прозрінням  я  хворію,далебі.
Воно  усмішками  вже  не  маскується.
Хворію  непотрібністю  тобі
І  це,на  жаль,ніяк  вже  не  лікується...

На  все-про-все  залишились  вірші.
Ото  мені  й  уся  анестезія...
Та  неминучий  анафілактичний  шок  душі  -
У  віршів  цих  короткочасна  дія.

Це  значно  гірше,  ніж  сезонний  грип
Хоч  починалось  все  температурою.
А  може,це  всього  лиш  генотип?
Байдужість  не  лікується  мікстурою.

Бракує  Кальцію:  ламаються  думки
Зіткнувшись  з  гострими  кутами  наших  стін.
Тебе  нема  на  лініях  руки.  
Немає  сну.  Дозовано  морфін.

Протиотрути  від  печалі  не  знайшлось.
Так  недалеко  до  карнизів  й  підвіконь.
Немов  би  душу  викрав  мою  хтось...
Бракує  кисню...і  твоїх  долонь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452174
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.10.2013


Осінь в мені…

Осінь  в  мені  більше  не  болить,
Лиш  тремтить  дрібним  дощем  на  віях...
Електричним  імпульсом  в  подіях
Голос  твій  я  чую  кожну  мить.
У  минуле  пишемо  листи
До  людей,  які  там  залишились
Елементом  мрій,  що  не  здійснились  з
Лаймовим  відтінком  гіркоти.
Ирій*  наш  став  пусткою  без  нас...
Трохи  жаль  та  все-таки  змирилась.
Кажуть,  що  без  тебе  я  змінилась,
Але  в  цьому  винен  тільки  час.
На  кордонах  мрій  і  протиріч
Ирій  залишається  фантомом...
Чи  колись  ти  пригадаєш,  хто  ми
У  різноманітності  облич?


Присвячено  людині  з  минулого

*  \"Ирій  -  це  країна,де  існує  насправжки  те  ідеально-прекрасне  життя,про  яке  так  гарно  пишеться  в  книгах...\"  (с)  В.Дрозд  \"Ирій\"  (повість,що  належить  до  химерної  прози)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449305
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2013


Нестерпно

Любити  тебе  небезпечно,  як  йти  по  карнизу,
Неначе  тримати  лезо  кинджала  в  долоні,
Немов  відчувати  гнітючу  кисневу  кризу,
Чи  наповнювать  ртуттю  й  без  того  зіниці  холодні.

Чекати  тебе  -  безнадійно,  як  пролісків  в  січні,
Як  північного  сяйва,  живучи  десь  у  центрі  Європи,
Як  спинити  секунди  у  своїх  долонях  навічно,
Як  надіятись  вихід  з  пустелі  знайти  автостопом.

Це  все  так  тривіально,  як  мобільного  звичний  рінгтон,
Ніби  стрілка  секундна,що  вкотре  відмірює  коло,
Як  кленовий  листок,  який  вітер  приніс  на  балкон,
Ніби  зустріч  очима  впритул  заплановано-випадкова.

Забути  тебе  необхідно  та  надто  нестерпно.
Нестерпно,як  слухати  вкотре  цю  ріжучу  тишу.
До  крику,  як  пальці  до  крові  собі  веретеном.
Нестерпно  -  це  знати,  що  ми  вже  ніколи  не  будемо  ближче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447067
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.09.2013


Абстракція вірності

Вірність  сьогодні  абстрактне  поняття.  Печально...
Та  більшість  живе  і  якось  без  неї  обходиться.
Історії  зраджених  зараз  такі  тривіальні.
Здається,процес  незворотній,
Куди  усе  котиться?

Кохання  без  вірності  сенс  кардинально  втрачає.
Ціна  йому  --  гріш,та  й  того  буде  забагато.
Моральні  чесноти,як  рідкісний  цвіт,вимирають
І  душу  свою  все  простіше  стає  продавати.

Вся  вірність  --  в  теорії,в  практиці  зрада  за  зрадою.
Підхоплюєм  ритм,за  яким  вже  живе  кожен  другий.
Ідем  внікуди,  манівцями  і  падаєм,  падаєм,
Незграбно  встаємо  і  знову  ідемо  по  кругу.

І  знов  новий  день,через  призму  ілюзій  побачений...
Ще  трішки  надії  у  закутках  серця  лишилося,
І  ще  кілька  зрад,які  ми  коханим  пробачили
Приречене  "вчора"  ще  раз,ніби  фільм,  відтворилося.

Пробачити  варто,бо  й  нам  десь  на  небі  прощається.
Кохання  --  абстракція,  хоч  би  й  хотілось  навзаєм.
Минуле  позаду  і  там  назавжди  залишається.
Пробачити  слід,але  ще  один  шанс  буде  зайвим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444077
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.08.2013


Слова

Зірок  дарма  запалених  немає
Та  є  дарма  несказані  слова.
Багато  не  промовлених  "кохаю",
"Пробач  мені"  не  сказаних  дарма.

Несказані  слова  бринять,  мов  струни,
Акордами  мінорними  звучать.
Як  часто  лихословлять  грішні  люди!
А  словом  щирим  їх  уста  мовчать.

Слова  бувають  часто  необачними
Пусті,  мов  Торічеллі  пустота
Колючим  холодом,  бува,  позначені
Слова  могутні-істина  проста.

Слова-то  наче  зброя  без  ліцензій
Вони  щитом  бувають  і  мечем.
Словами  зводимо  і  стіни,  і  фортеці
Слова  руйнують  навіть  те,  що  бережем.

Мовчання-золото.Словам  ціни  немає,
Бо  не  повернеш  сказаного  знов.
Хай  слів  ніхто  на  вітер  не  кидає
Отож,уважні  будьте  до  розмов...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440485
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.07.2013


Мінімум рими

За  минулим  закриваючи  двері,  
Не  знаю  далі
Як  іти
Як  і  ти  я  збилась
Із  вірного  шляху

В  моєму  світі  зовсім  темно,свічу
Засвіти
За  світи,за  обрій  реальності
Лечу,мов  поранена  птаха

Спогади,які  і  досі  тривожать,
На  частини
Покраю*
По  краю  прірви  крок  за  кроком  
Я  йду  без  страху

Кажуть,час  добрий  лікар
Та  серце  ще  досі
Щемить
Ще  мить  і  я  знову  знайду  спокій
Не  буде  краху

За  морем  даремних  надій
Є  ще  одне  море-море
Відчаю
Від  чаю  п'яніючи,  
Прагнучи  раю  -  стаю  на  плаху

*покраю  -  поріжу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427095
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.05.2013


У долі нема кавер-версій…

У  долі  нема  кавер-версій,
Змиріться  із  цим,  виконавці!
Для  близьких  у  кожному  серці
Обмежена  кількість  вакансій.

У  Всевишнього  на  екрані
Йде  завжди  пряма  трансляція.
Давно  вже  готовий  сценарій,
За  нами  лиш  інтерпретація.

Проте  ми  не  пишемо  дублів-
Ми  ж  не  кіно  знімаєм...
Як  вчиним,  то  так  вже  і  буде.
Життя  невблаганно  минає.

Який  наш  фініш  і  де  він  -
Місце  і  час  призначено.
Ми  просто  до  нього  йдемо,
Допоки  всіх  сил  не  втрачено...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422818
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2013


…хочу тобі розказати…

Біль  не  проходить  з  віршами...
Можливо,  його  стає  більше...
Та  я  вже  не  плачу  ночами
Й  кохати  не  можу  сильніше.
Я  більше  не  вмію  літати
І  сни  мої  всі  чорно-білі,
Я  хочу  тобі  розказати  
Про  в  серці  моїм  заметілі,
Про  вітер,що  в  душу  закрався,
Про  сльози-замерзлі  льодинки,
Я  хочу  щоби  ти  дізнався  
Про  серця  биття  без  зупинки,
В  очах  відображення  неба,
Осколки  розбитої  мрії...
Тобі  цього  всього  не  треба,
Бо  ти  цього  не  зрозумієш...
Якщо  будеш  вчитись  літати
Колись  тобі  вдасться  злетіти,
Якщо  ти  не  вмієш  кохати-
Так  просто  цього  не  зуміти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422194
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2013


Нікому не присвячено…)

Написано  багато-
Нікому  не  присвячено.
Я  вчилася  літати,
Але  вже  крила  втрачено

Я  вчилася  любити,
Й  любила  до  безтями.
Кому  ж  мене  судити,
Коли  усі  з  гріхами?

Кому  ж  мене  картати?
Для  цього  в  мене  совість.
Нема  чого  ридати-
Це  не  печальна  повість

Це-трішечки  реалій,
Які  спускають  з  неба.
А  серце  не  зі  сталі,
А  жаль,такого  треба

І  знову  на  папері
Рядочками-рядками
Я  вчуся  забувати
Те,що  було  між  нами

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421330
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2013


По вулицях не ходять повільно…

По  вулицях  не  ходять  повільно-
Це  невиправданий  урок
І  дивляться,  як  на  божевільну
Коли  поволі  стишуєш  крок

По  вулицях  не  ходять  повільно...
Помічаєш?  По  вулицях  мчать...
Заручники  часу,невільники...
Немає  в  них  крил,щоб  літать

Немає  ні  крил,ні  сміливості
Тільки  кроки  відстукують  такт
Позбутися  б  цієї  сонливості
І  стати  вільним,як  птах

Та  де  там!  Ми  часу  заручники
Здається,це  вічний  полон
На  зап'ястях-міцні  наручники
Хоча  і  серця  в  унісон

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *

По  вулицях  не  ходять  повільно...
Та  давно  зупинилась  душа
Напевне,я  таки  божевільна  -
Розповідаю  про  це  у  віршах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421150
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2013


Зоріти

Може,  треба  ще  трохи  дозріти,
Гартуючи  душу  дощем
Поки  -  можемо  тільки  зоріти,
А  палати  пізніше  будем...

Нам  ще  треба  багато  прожити
І  пройти  босоніж  по  стерні
Аж  тоді  ми  почнем  дорожити
Тим,що  ми  живемо  на  землі

І  це  дар  великий  -  зоріти
Його  треба  вдячно  нести
Промінчик-бо,  може  зігріти,
А  полум'я  -  обпекти

Ми  будЕм  яскравіше  зоріти
Від  морозу  і  від  зими
Хоч  би  в  зАпалі  не  зотліти!
Бо  для  когось  зоріємо  ми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421107
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2013


Життя

Сюжет  багатоплановий,
Ми  в  нім-маленькі  гранули,
Ще  поки  не  розтанули-
Цінуймо  кожну  мить.
Змиваймо  грим  з  свого  лиця,
Здіймаймо  маски  докінця,
Відкриймо  душі  і  серця
Щоб  легше  було  жить.

Спішить  годинник  на  стіні,
Після  ночей  подібні  дні,
А  світ  не  тільки  у  вікні,
Хоч  бачимо  лиш  там.
Усе  завжди  в  наших  руках,
Та  часто  зупиняє  страх,
А  часом  сльози  на  щоках...
Кому  ж,якщо  не  нам?

До  щастя-сліз  ще  сім  краплин
Та  сто  несходжених  стежин,
А  непідкорених  вершин...!
Здолати  б  хоч  одну...
I  вже  не  треба  нагород
За  подолання  перешкод,
Бо  щастя  близько,  вже  от-от  -
Два  кроки  крізь  пітьму...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420964
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.04.2013


Надто /рамки моєї реальності/

Рамки  моєї  реальності
Надто  вузькими  стали
Просто  багато
нейтральності
А  сили  волі  мало

Трохи  бракує  історії
Проте  ілюзій  достатньо
Надто  багато  теорії
А  от  на  вчинки  не  здатні

Надто  багато  намріяно
Хоч  сенсу  трохи  бракує
Надто  багато  наївності
І  слів,яких  ніхто  і  не  чує

Надто  хотілося  вижити
Надто  боялися  впасти
Слід  надто  багато  залишити
Щоб  повернути  щастя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420945
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.04.2013