| Сторінки (13/1214): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Я кидаю листи, як під ноги – ворожі знамена,
У портал забуття, де ні щастя, ні горя нема.
Там розбиті серця спочивають, мов листя черлене,
Що вже снігом розлуки легенько торкнулась зима.
Там літають казки, ніби виткані з спогадів хмари,
Нездійсненні бажання на тлі гіркоти майорять...
В потаємні світи, де згорають любові примари,
Залітають листи. Та кохання слова – не горять.
21.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
[i]Дякую Касьяну Благоєву, моєму співавтору даного твору,
що допоміг створити його саме таким, як зараз[/i]
«Буває все в житті», – слова пророчі
Від батька й неньки чули ми не раз.
Час сонця. Парк. Світлина. Й раптом – очі!
То Янгол з неба дивиться на нас?!
У час війни, у дні, що стогнуть болем,
Де вий сирен несе мерзенне Зло,
Сини Добра піднялися до бою,
Щоб лютих орків знищити кубло!
Як Оберег, створили Коло Сили,
Що відмітає куль, снарядів град.
«Єднаймося усі!» - проголосили,
Честь, думка Гідних вийшла квадрат!
Земні, звичайні – мужні і величні,
Всім серцем вірю, зможуть нас спасти!
Та, Янголе мій любий, знову кличу:
«Явись! Мій світ від смерті захисти!»
…Без Тебе чорні дні, темніші ночі…
Коли весна вертається в гаї,
Над долею моєю сяють Очі.
Я щиро вірю, що вони - Твої
[i]PS. Це не фотомонтаж, натуральна світлина з парку Солом’янського району, 10 березня 2024 року. Я хочу вірити, що це очі Світлого Янгола, що захищає мене, моє місто і нашу країну від сил зла.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
[b]Мельничук Володимир. Останній репортаж[/b]
Він волонтером був. Беззбройним.
Безжальний – снайпера приціл.
Вже сонечко ховалось в кронах
І тиша залягла навкіл…
Він встиг лише сказати : «Мамо…»
І – постріл тишу розколов!
«Швидка» петляла між дворами,
І час – повільно так ішов,
Неначе в ступор, в невідомість
Все падало… Помер. Помер…
Він не загрожував нікому -
Майдана вічний репортер.
Будівлі… Вулиці… Обличчя.
Ось – зовсім юних пронесли…
До нього люди так тяглися!
І ось тепер ми знов прийшли…
Тут кров обуренням клекоче.
Тут геній злий посіяв смерть.
З його світлин – обличчя, очі,
Добром наповнені ущерть.
І знов питаємо «допоки?»
Коли чекати перемог?
А по бруківці – кроки… кроки…
І правду знає – тільки Бог.
19.02.2015
З перших днів, працюючи волонтером на Майдані, Володимир допомагав всім, чим міг – знімав відео та фото в найгарячіших точках Майдану, вивозив поранених, доставляв продукти, прибирав вулицю, приймав участь у зведенні барикад.
20 лютого 2014 року він також був на Майдані. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками. Серед цих людей були і Володимир Мельничук з дружиною Марією. Вони допомагали робити прибирання в приміщенні. Близько 17 години вечора вийшли звідси назовні на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу», де планували зустрітись зі своїм товаришем. На цей момент ранкова стрілянина на вулиці Інститутській вже припинилась. Вже сідало за обрій сонце, наче промовляючи своїми зникаючими за горизонтом променями, що небезпека вже відступила. Володимир якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому.
Але в цю мить пролунав іще один постріл. Володимир Мельничук був без каски та будь-якого захисту, але снайпер вистрелив саме в нього. Куля влучила йому в шию саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…». Це було останнє слово, яке він встиг промовити у своєму житті. Помер Володимир у 17-й лікарні міста Києва. Йому було 39 років.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[b]Сергій Шаповал. Крок у безсмертя[/b]
А він ще в січні був поранений…
Та знов і знову бачив сни,
Як попрощалися з кайданами
Вітчизни-матері сини.
Піддужав, та прийшов з дружиною,
Бо не прийти – уже не міг…
В той день багато так загинуло,
Що раптом став кривавим сніг…
Вони стояли під атаками,
За побратимом побратим…
Нам світить кров героїв маками,
Що їх Всевишній тут зростив
На тій бруківці, де загинули.
Та пам’ять вдячності жива.
Понад Майданом, над могилами
Пророчі класика слова
Ми знов повторимо давайте:
Тож «Поховайте, та вставайте!»
17.02.2015
Герой Небесної Сотні Сергій Шаповал загинув 18 лютого 2014 року. Саме в той день, коли мирна хода протестувальників під Верховну Раду закінчилася жорстокою бійнею, а вулицями Києва розтеклися криваві ріки. Загинув він від двох пострілів: у груди і живіт. Його тіло побратими знайшли в Будинку Офіцерів.
Сергій був активним учасником європротестів з перших днів. Після того, як в ніч на 30 листопада силовики жорстоко розігнали студентський майдан, Герой Небесної Сотні звільнився з роботи, записався в Самооборону та повністю присвятив себе Майдану.
Охоронець приватної фірми цієї зими став на захист десятків тисяч людей в центрі української столиці. Боротися за краще майбутнє Сергій вийшов разом із дружиною. Поки чоловік стояв на барикадах, його кохана Ольга рятувала людські життя. Під час Майдану вона працювала волонтером медичної служби. Для Сергія і Ольги — це був другий шлюб. Разом прожили сім щасливих років, крокували пліч-о-пліч і так до останнього дня…
Доля вже робила Сергієві попередження. Перше поранення він отримав на Майдані ще задовго до масових наступів правоохоронців в кінці січня 2014-го. Тоді чоловіка врятував бронежилет, який був одягнений під курткою. Можливо, це був знак, але зупинятися на півдорозі — це не про Сергія Шаповала. Чоловік викарабкався, і знову повернувся на Майдан. Боротися за справедливість та захищати слабших – таким має бути справжній чоловік, вважав Сергій та завжди дотримувався цього принципу. Йому було 44 роки.
Вічна пам’ять герою!
Герой України, кавалер ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[i]п. Ігорю Якубовському, композитору та виконавцю своїх пісень,
з повагою та любов"ю[/i]
Розлилась магічна прана,
Разом тішимось, співаєм,
Всі пісні – як з неба манна!
[i]Та чогось не вистачає…[/i]
Ніби все в нас – бездоганно,
Та ми часом помічаєм:
Є Максим, і є Руслана,
[i]Та когось не вистачає…[/i]
Хтось свої полишив справи,
[i]І за нами підглядає…
«Це не ви, Григорій Савич?» -[/i]
Несміливо запитаєм.
Ми зітхаєм справедливо,
Сподіваючись на чудо.
То скажіть усім правдиво:
[i]З нами Ігоря не буде?[/i]
У повітрі колобродить
Сплеск гітарного звучання…
[i]Чом маестро не приходить
Хоч попити з нами чаю?[/i]
04.02.2024
[i]PS. Пан Ігор був відсутній на даному пісенному Заході. Співали його учні - Руслана та Максим[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
[i]Максиму Кірсанову (виконавцю та хорошому другу)[/i]
Він у́смішку свою в очах несе,
В його вустах завжди палкий «привіт!»
Здається часом, що він знає все,
Прадавні саги та сучасний світ.
Співає він: «З любов’ю не жартуй»
І голос дужий, як струна, дзвенить.
Від стріл Амура, доле, нас врятуй,
В нім полум’я кохання струменить.
Він переможцем у «війні троянд»
Чи вікінгом іде до читача,
Його талант – як сяєво гірлянд,
Як помах крил, чи іскри від меча.
Він викладає, пише; повсякчас
На все, на все у нього досить сил.
Вгадали, що за постать серед нас?
Ну звісно, наш улюблений Максим!
04.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
[i]Присвячено Руслані П’ятницькій, жінці,
яка прагне та любить співати
[/i]
Жінок ми знаєм з іменем Руслана,
Вони для нас усіх давно відомі.
Ну от, наприклад, Писанка Руслана,
Красива жінка у зірковій долі.
Згадаємо гуцульські «Дикі танці»,
Тріумф Руслани, справжня перемога!
То ж, прокидаючись щоденно вранці,
Звернися ти з молитвою до Бога,
Нехай талант твій лагідно гартує,
Нехай надії трепетно плекає,
Пресвітлий янгол у вуста цілує,
Наставник хай завжди допомагає.
Хай труднощі, як білий сніг, розтануть,
Та будь завжди готовою до бою!
Бо жінка з світлим іменем Руслана
В усім живе в гармонії з собою.
04.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
[i]Під враженням від аудіо книжки
«Берен і Лутієн» Дж. Р.Р. Толкіна,
за редакцією Крістофера Толкіна[/i]
Срібний вітер хита ромен…
Твій танок вночі - диво з див!
Ти мани його, Лутієн,
В зоре-сяйво твоїх світів!…
Смертний Берен з усіх імен,
За твоїм услід – поспіша…
Покохай його, Лутієн,
Бо тремтлива твоя душа…
Камінь рабства з його рамен
Сам собою не упаде…
Тож знайди його, Лутієн,
Бо без тебе він – пропаде.
Бо кривава війна здавен,
В світ загрозу життю несе!
Ти врятуй його, Лутієн!
Будь щасливою попри все!
04.02.2024
[i]Ілюстрація Алана Лі[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
[b]Дмитрів Ігор. Пам’ять у вічності жива[/b]
Чоло високе. Добрі очі сині.
Любив країну та її людей.
Не з’явиться тепер – в своїй хатині,
Не пригорне вже матір – до грудей.
Матуся подалась на заробітки,
Щоб міг учитись на юриста син.
Бо тут інакше грошей взяти звідки?
Що ж, маминих надій не зрадив він!
Навчався і в Одесі, і в Франківську,
Диплом одержав, сам на ноги став…
Про совість пам’ятаючи синівську,
За хворим батьком ревно доглядав.
Та не судилось: батько не одужав,
Пішов у засвіт, нині вже в раю?..
За Україну син журився дуже,
Щоб жити гідно в рідному краю.
Коли повстали люди у столиці,
На всіх Майданах вирував народ,
В буремні дні пішов за правду битись
Наш калушанин Ігор-патріот.
…Хоч кличе ненька – та звестись несила…
Пішов на небо він без вороття.
Чотири кулі з даху підкосили,
Бо рани – несумісні із життям…
Плач, Україно! Не вернути сина,
Безсилі сум, молитва і слова…
Закрилися навіки очі сині,
Про подвиг пам’ять в вічності жива.
2015р.
На початку лютого 2014 року вперше приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Вдруге поїхав разом з друзями 18 лютого 2014 року ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Був весь час на передовій, із засобів захисту мав щит, шолом і окуляри; бронежилета у нього не було.
На ранок Ігоря Дмитріва не стало. Його вбили одним із перших під час атаки на Інститутській. Чотири вогнепальні поранення, які пошкодили легеню, нирку та аорту, були несумісні з життям. Йому було 30 років.
Похований у місті Калуш Івано-Франківської області на Новому цвинтарі Височанки.
Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Ігорю Федоровичу Дмитріву посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
[b]Віктор Чернець. Останній блокпост…[/b]
Мирний протест придушити силкується влада,
Їдуть «тітушки» найняті та силовики,
Та зупиняти їх вийшла місцева громада:
Всі на блокпост – відбирати «провладні кийки»!
Не пропустити у місто підступного ката,
Волю народу не дати втопити в крові!
Вікторе, осторонь ти не умієш стояти,
Бо за народ усі помисли світлі твої.
Джип із шаленою швидкістю – чорні бандити…
Що як прорвуться? У світлі сліпучому фар
Кинувся ти навперейми! «Будь-що зупинити!»
Спалах! Як боляче!.. Кров залила тротуар…
Не повернути… Та смерть не була твоя марна…
Вільна громада повстала. Чужі не пройшли.
Хай упаде на убивцю заслужена кара!
Вітю, уклін за твій подвиг тобі до землі!
22.02.2015
На трасі Одеса-Київ жителі села Маньківка та Умані біля села Подібна встановили блокпост на дорозі, щоб «тітушки» та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на великій швидкості 19 лютого збив Віктора, що спричинило смертельні наслідки. Йому було 36 років.
Присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Вічна слава Герою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
[b]Олександр Плеханов. Стрибок у вічність…[/b]
Відкритий погляд, непохитна віра.
Сашко навчався, танцював, любив,
Усім він так захоплювався щиро,
І все на світі встигнути хотів…
Створив скульптуру. Рветься на свободу,
З осмисленим поривом у очах,
Душа стражденна нашого народу!
Та підвестися – заважає страх…
У кожному із нас живе вагання.
Воно присутнє – у тобі, й мені…
Що думав він у мить свою останню?
Чи бачить він в своїй височині,
Як піднялись в борні сини Вітчизни?
Як звір стрибнув – і страх свій переміг!
Повстали ми – такі несхоже-різні
Орлів чужинських кинули до ніг
В єдинім вирішальному пориві!
Незламні ми – ні в чому і ніде!
Здолаєм ворогів ми в Україні!
Небесна сотня нас вперед веде!
16.02.2015
18 лютого, близько 15.00 Сашко вийшов з дому. О 18.00 зателефонував додому і повідомив, що з ним все гаразд і через дві години він повернеться. Саме у цей час розгорталися найзапекліші бої у центрі Києва між повсталими людьми і силовими підрозділами бійців, підконтрольними владі. О 20.00 його мама сама подзвонила, але на дзвінок відповів волонтер, який саме у той момент виносив його з-під куль. Чоловік встиг сказати, що Сашко у важкому стані і що він несе його у Будинок Профспілок. Пізніше на місце подій прибули лікарі і відвезли смертельно пораненого до міської лікарні № 17, куди прибули його мама і сестра. Деякий час медики боролися за життя Сашка, але після операції пояснили рідним, що його поранення несумісне з життям і врятувати його було неможливо...
Мама Сашка згадує яскравий епізод у час його роботи над дипломом у січні 2014 року, коли він замість наукової праці несподівано почав ліпити фігуру звіра. На зауваження відповів — звір є алегорією на український народ: «Він має осмислений погляд і вже вислизає із своєї шкури страху. Усвідомлює себе, розуміє свою силу і готується зробити останній ривок — щоби підвестися, встати». На запитання мами, чи є у цього звіра можливість і час, щоб встати, відповів: «Якщо і є, то дуже мало. Але він теж це розуміє. Бо цей звір живе у кожному з нас». (Записано зі слів сестри). Наразі ця незакінчена скульптура зберігається у мами загиблого.
Рівно через день після загибелі Олександр Плеханов мав отримати диплом бакалавра. Йому було 22 роки.
28 листопада 2014 року у Київському національному університеті будівництва і архітектури відбулася церемонія відкриття Меморіалу Герою Небесної Сотні, студенту архітектурного факультету Олександру Плеханову.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
[b]Сергій Байдовський. Пострілом в груди…[/b]
Груди! Відкрийте груди!
Боже! Кривава рана…
Тут… вже його не буде…
«Зовсім без болю,.. мамо!...»
Очі заплющив сині…
Втратила матір сина…
Кача - вздовж по Тисині…
Плаче… уся країна…
Тужить-рида дівчИна…
Юний… іще дитина…
Мати – в останнє сина
Бачить у домовині…
Ви долюбіть – за нього.
Недругам - не здавайтесь,
Проти насилля злого
В лави бійців ставайте!
Впав він у буревії,
Пам’ять гірчить сьогодні…
Виборем наші мрії!
З нами – Небесна сотня.
12.02.2015
Одна із останніх цитат на його сторінці в соціальній мережі - слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…»
Працював інспектором з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба». Рядовий Українського реєстрового козацтва.
Герою було лише 23 роки. Ці слова написала його дівчина: «Він мріяв про свою сім'ю і був би гарним батьком. Не встиг... Він багато чого не встиг. На барикадах пробув лише кілька годин…»
Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
[b]Артем Мазур. Небесний охоронець[/b]
Боляче – його нема – сказати,
Та людина в пам’яті – жива,
Ладен був Артем життя віддати,
Щоб була країна в нас нова.
Він пішов… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас.
З сивиною ранньою на скронях,
Прагнуть захистити, зберегти -
З неба простягають нам долоні,
Виставляють сонячні щити.
13.02.2015
Артем народився в Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Працював логістом та охоронцем. На Євромайдані перебував 2 місяці. Зрідка приїжджав додому.
18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний наступ Євромайдану на Верховну раду перетворився на криваве побоїще, чатовий 9ї чоти 15 сотні Самооборони Майдану Артем Мазур отримав надзвичайно важкі поранення. Від них і помер у лікарні. Йому було 26 років. Прийшов до тями лише один раз, але навіть не зміг нічого сказати… Рідні та друзі до останнього вірили в те, що Артему вдасться побороти смерть. Але у боротьбі за життя герой Небесної сотні програв. Зі згадок рідних: «Він був дуже чутливий до несправедливості…»
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
[b]Володимир Кульчицький. Куля в серце[/b]
Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…
26.01.2015
Володимир Станіславович прийшов на Майдан, бо там тривалий час перебував його син Iгор, який входив до числа однiєї iз сотень. “Буду тебе захищати на Майданi”, – казав пан Володимир синовi. Та про власний захист не дуже дбав. Мав лише шолом. Нi бронежилета, нi щита.
18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий день стояв на барикаді по вул. Грушевського.З предметів захисту у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок. Там він обмiнявся iз сином кiлькома словами. А той сказав: “Тату, я тебе люблю i дуже тобою пишаюся”.
Близько 22.30 на барикадах біля Будинку Профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира Станіславовича, пройшла наскрiзь…. Друга влучила чоловiковi в живiт. «Я не розраховував, що він вийде на передову, але він пішов саме туди. Далі пролунала фраза: «Коридор! Важкий!». І четверо людей пронесли тіло. Я впізнав його, коли його вже майже пронесли повз мене. То був мій батько» – розповів син.
Його занесли до Будинку Профспілок, але будинок невдовзі запалав. Син пана Володимира встиг забрати тiло батька. Разом iз працiвниками Червоного Хреста занiс його до Михайлiвського собору.
22 лютого Володимира Кульчицького поховали на кладовищi в Нових Петрiвцях – селi у Вишгородському районi Київської областi.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
[i](квартон)[/i]
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Швидше додому! Крокую квапливо.
Раптом – на гілці ліхтар новорічний!
Звідки взялося нечуване диво?
Я крізь замети сміливо прошкую!
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Кожну пухнасту сніжинку цілую,
Не загасити той промінь магічний!
Сяй же, ліхтарику, ясно і вічно!
Знаю – твій вогник тепло, не омана.
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Світло залишив для мене коханий!
В щирі обійми сміливо пірнаю!
Рідного, любого поклик одвічний -
Знов переміг! Хоч на вулиці, знаю
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
14.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Цвітуть ромашки серед типчаку,
Пелюстками сплелися, колосками,
У волоть сизу мітлиці легку
Волошки вмалювались з сокиркáми.
На білопінних гронах королиць
Метелики гойдаються завзято,
І коники з ногами танцівниць
З-під ніг моїх вистрибують строкато.
Пшениця золотиться на полях,
Там кукіль зрідка зблискує рожево.
І маками усміхнена земля
В моїй душі викрешує пожежу.
07.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Замітає снігом дивний сад,
Де цвіт яблунь вітер колихав…
Не поверне час тих днів назад.
Був ти поряд, тільки не кохав…
Дарував то сміх, то зорепад,
Хоч торкання всі заборонив…
А тоді – одну весну назад –
Ти пішов, і двері зачинив.
В серці – навіть дружби не зберіг,
Зник з думок навіяний етер…
Вчора перший сніг на землю ліг,
І тобі однаково тепер:
Що на серці – брила крижана,
Що жура в моїх очах сумних,
Що в холоднім домі край вікна
Мою душу засипає сніг…
13.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Заколи́шу тебе, замилу́ю,
Як легкий вітерець зело́.
Задивлюсь, як сніжинка цілує
Враз твоє дороге чоло…
Краплі срібла тремтять на віях,
У бездонних очах – пітьма…
Білим вельоном* сніговію
Нас ховає від всіх зима.
На вустах моїх – слід кармі́ну,
На твоїх – насолод печать.
Ну, цілуй мене в цю хвилину!..
Бачиш, губи уже тремтять…
Поєднання солодке коло
У захмарні веде світи!..
Розпливається все довкола…
В цілім світі – лиш Я і Ти.
*Вельон – вуаль, серпанок; легке, довге покривало
з тюлю, шовку або мережива.
10.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Я до Тебе прийду. Наче спрагла рілля, притулюся,
І обличчям щасливим уткнуся у дружнє плече…
На долоні твоїй із розхристаних скалок – зберуся,
Там, де іній на серці, одразу мені запече…
Щось тримає мене, наче в рамках, в холодних лещатах.
Це байдужість твоя все розкрити тобі – не дає.
Все блукають думки, ніби в полі малі потерчата,
Все шукають в заметах загублене серце моє…
Я засну до весни. Вітерець не підніме вітрила.
Сонний плес не загра швидкоплинний під кригою вальс…
Обійми, мов колись! Ворухнуться за спиною крила,
Й заспіває зима крізь хурделицю пісню про Нас…
01.12.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
Напередодні подзвонила.
-Ти як? Привіт!
-Як я? Всі вікна я зачинила, вітрам услід…
В Одесі – чуєш? – все замітає. А що у нас?
Лиш сильний вітер гілля гойдає, осінній вальс…
Як ти? У вас ще не засніжи́ло?
-У нас тепло́.
Велику хмару до гір прибило, ген, за селом.
Мене колише безмежна тиша, і пригортá.
Пташина в небі кругами пише мої літа…
Спадає вечір мені на плечі, і я з руки
Годую іноді тут овечок, і п’ю зірки,
Що віддзеркалює темне небо мені у чай…
Вернуся днями я знов – до тебе. Ну, не скучай!
… І тиша знову мене накрила, як оберіг.
Від слів твоїх розгорнулись крила.
І випав сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Де ти бродиш, мольфаре? Нависли над Києвом хмари.
А в Одесі – негода. Весь день заметіль мете.
Забіліли сніги у Карпатах твоїх, мольфаре?
Зазирни в свою душу, й мені розкажи про те…
Ти повідай мені, чи дзюркоче, не змерзла ще річка?
Чи стрічаєш світанки, коли виринаєш зі сну?
Чи пухнастим гіллям обіймає тебе смерічка,
Чи завмерло усе від зимового білого сну?
Чи блукають в Карпатах мелодій твоїх примари?
Над напоєм із трав при зірках ти собі зворожи…
Розжени, якщо можеш, думками над Києвом хмари.
Я благаю тебе, хоч про тишу мені розкажи…
26.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Я знов потрапила в зневіру.
Довкола клу́биться пітьма,
Бо дружба сіється нещира,
А у відносинах – зима…
Зима, зима!.. Як можна жити,
Коли в душі – омани страх?
Ні запалити, ні купити,
Нічим, нічим не пробудити
Цікавість у твоїх очах!..
Як старець немічний, недужий,
Хитається життя моє…
Хоча тобі – усе байду́же.
Світанок знову настає,
Та не приносить ранок квіти…
Я усміхаюсь крізь пітьму.
За всі занедбані «привіти»
Колись подякую йому.
Нещира дружба. Мертві квіти.
Ще раз повторений урок.
З несправжніх спогадів із літа –
Зробила в зиму перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Листків яскраві кетяги горять
Так полум’яно, що аж мружу очі.
Не знаю я – руси́н а чи варяг
Цей виноград назвав колись дівочим
За граціозну та гнучку красу,
Таку легку, безмежно-веселкову.
Як дівчина квітки́ впліта в косу,
Так ягідки розсипано довкола.
Нехай несправжній – дикий виноград,
Та в час, коли його торкає осінь,
Листків яскраві кетяги горять,
Як дівчини звабли́вої волосся…
18.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Пішли дощі. Я знову тут. Прошу, не сердься.
Серед тобою звитих пут намокло серце…
Тече по венах не любов, рікою лави,
А плаче, плаче серце знов дощем кривавим.
Вже не благаю я: «Пробач, і повернися!...»
Та, як почуєш серця плач, хоч усміхнися!...
Твій теплий погляд – до основ підсушить серце,
І дасть надію на любов… Прошу, не сердься!...
01.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність лиш мене бентежить.
Прийди, прилинь в наш почорнілий сад,
Примарний сон, мій скарб, моя залежність!
Злітають з кленів роки, як листки,
Метеликами падають під ноги…
Ні, не листки… То вишень пелюстки,
Що посипають думи та тривоги…
Останній місяць осені іде.
Та ніч-циганка нам обом ворожить.
О, тінь моя, нема тебе ніде,
А я без тебе жити вже не можу!
Сховаюсь серед тисячі облич,
Пірну в безодню, сонечком за хмари.
Як тоскно там… Поклич мене, поклич!..
Лиш місяць срібні розсипає чари…
Я знов в думках складу твоє ім’я.
Твоєї долі лиш торкнуся краєм.
Як річка з берегами – ти і я…
Дивись! Остання іскра догорає!
Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність знов мене бентежить.
… Не повернути часу нам назад,
Та доля килим зоряний мережить…
31.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
[i]Тані Яровициній - в День народження
[/i]
Засвітилася на небі зірка,
Проявилася цікава дата:
Нереальна цифра – дві четвірки.
Що про неї можна ще сказати?
Ро́ки, наче котик на осонні,
Зичать лиш радіти та мурчати…
Ти була собою в закордонні,
Прилетіла пташкою до хати.
Біля себе ти збирала гожих,
Вишиванку з гідністю носила,
Тож все подолаєш, знову зможеш,
Бо живе в тобі Тендітна Сила.
Та, що любить, та, що обіймає,
Сила Берегині – не новá,
Сила та, що цілий світ тримає!
Бо тобі лиш – два по двадцять два.
30.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Любов у смуток осені пішла,
Пташки́ замовкли, трави похились,
На чисте небо наповзла імла…
А я ж на тебе ледве не молилась!
Ти був – як промінь, як ясна зоря,
Як літній дощ, що ніжить та зціляє…
Метеликом у світлі ліхтаря
Моя душа довкола ще кружляє…
Та серце – серед втрат – не бачить ціль,
Нема розкритих рук, лиш гострі грані…
На жовтім листі проступає біль
Зображенням на сенсорнім екрані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Відлічують роки́ нам дзиґарі,
Та нам з тобою те усе байдуже.
Не зазираєм ми в календарі.
Важливо те, що знають наші душі.
Там щось співало, мріяло, цвіло,
Вдивлялося в слова, ескізи, фарби.
Уклін, Танюшо, за твоє тепло,
Що розливаєш щедро так, не марно.
Примхлива доля поєднала нас,
Таких ліричних, і таких несхожих!
У цей неле́гкий для країни час
Мистецтва світло, наче слово Боже,
Продовжуєш ти з гідністю нести,
В рядках палких, місточком поміж нами.
Непросто серед різних нас – плести
Єднання, але рідні ми – думкáми.
Хто пише серцем, творчості вогонь
Роздмухуєш ти, щоб засяяв всякий.
За світло, за тепло твоїх долонь
Від нас усіх тобі - ВЕЛИКА ДЯКА!
20.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Уже позолотила осінь крони,
А сивина твоїх торкнулась скронь…
Важка сльоза почáла перегони
Від мого серця до твоїх долонь…
Не відаю чи радість ти, чи згуба,
Чи ти моєї долі джерело.
Твої вуста мовчать. Чи знову любиш?
Чи я відчую рук твоїх тепло?
Я біля тебе – квітка на осонні,
Дороговказом ти – в моїм житті.
Сльоза солона на твоїй долоні
Прощання? Чи початок почуттів?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Увечері прийду в свій дивний сад
Послухати, як гомонять з зірками
Квітучі Айстри, що ще день назад
Цвіли примарним світлом поміж нами…
Ви говорили. Я була німа.
Ловила голос, видивлялась в очі…
Осінній вечір душу обійма,
Прощатись з Вами серденько не хоче.
Ці ніжні квіти – спогади і сум,
Але ж які, які вони яскраві!
Від них відходить благодатний струм
На зоряній далекій переправі.
Вони – хиткий між душами місток,
Що так боюся раптом розхитати…
«О, дай нам, доле, ще один квиток!» –
В голівки квіток буду я шептати.
Вже місяць повний у садочок зирка.
Злітаю в небо на хмарині мрій…
І розквітає Айстра* – світла зірка,
В душі моїй, що сповнена надій.
*АЙСТРА (лат. Aster), від грецького «asteros» - зірка, назва дана за форму суцвіть.
Є символом краси, скромності та чарівності, символом смутку за літом, втраченим раєм, за неможливістю піднятися в небо.
Айстра відома людям дуже давно, її вирощували ще скіфи, знаходячи в ній символ сонця та подарунок богів. Взагалі, майже у всіх народів ця квітка так чи інакше зв'язувалася з небом і зірками, що знайшло своє відображення в легендах. Стародавні греки вважали, що айстра виросла з порошинки, що впала з зірки.
Існує повір'я: якщо вночі стати серед айстр і уважно прислухатися, то можна почути ледь вловиме перешіптування – то айстри спілкуються зі своїми сестрами-зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
В хащах далеких, в лісі примарнім
Жив Сопілкар в своїм світі безхмарнім.
Той інструмент був чарівної сили,
Звуки мелодії – сонце будили,
Квіти бутони свої розкривали,
Ледве сопілка в лісі заграла,
І танцювали місяць та зорі
На річковому, у хвилях, просторі…
… Плаче душа у окремій господі,
Вільна від пут, почуттів та мелодій:
«Я б полетіла далеко, за хмари,
Тільки ніяк не знайду собі пари…»
Та Сопілкар про страждання не знає.
Чом від людей своє вміння ховає?
Має свій вплив на воді, і на суші,
Та не лікує зранені душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
У парку райські яблучка достигли.
А нерви – як натягнута струна…
Хвилини розставання вже побігли
Ламати світ, бо на душі – війна.
Не та війна, що Україну душить,
Ламає долі, пристані, мости.
Ні, внутрішня війна тривожить душу…
Я так прошу: «Мене не відпусти!»
Не відпускай! Та вже гірчить калина.
Вже чую я із далеку «курли!...»
Палає купина неопалима
Там, де колись з тобою разом йшли.
Вона – моя. Вона моя ікона,
Що від біди, коханий, захистить.
Та непотрібна, мабуть, вже нікому…
Ти вирішив. Прощай, мене прости…
Вже скоро осінь. Жовте і червоне
Цей парк старий рядниною затче.
Підуть дощі сумні, зважніють грона,
Не сяде пташка на твоє плече…
Вже вересень краплинами поволі
Звучить між нами, як старий рояль,
Що грає вальс сумний моєї долі…
Тож обійми, допоки ще – твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Не припиняй це! Колосом, житом – жити!
Зливою, краплями, хмарою – аж за край!
Сонечко любе, буду тебе любити
Пристрасно, віддано, тільки не зупиняй!
Не зупиняй – безголоссям – порив відвертий
Диких бажань серед спілих цупких ожин.
Чуєш? Іде війна. Я б могла померти
Тільки б не ти! Тільки б ти в цьому світі жив!
Не припиняй – потурати моїм бажанням.
Я віднайшла тебе в мороці самоти,
Щоб запалити очі твої – коханням,
Та й поєднати наші – навік – світи.
Вірю, що разом можем ми боронити
Та відстояти наш благодатний край!
Милий, хороший, буду тебе любити
В горі, і в радості. Тільки не припиняй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Співав цвіркун в буянні трав на всі регістри,
Коли раптово ти сказав: «Немає іскри…»
Палало світло від заграв на небосхилі…
Навіщо в мене ти украв хвилини милі?..
Мовчи! Нічого не кажи. Нічого більше.
Серпневий вечір, ворожи, бо буде гірше…
Вже видно дно, гірчить вино, темніє швидко,
Згортає небо полотно в блакитну квітку,
Що ще цвіте серед пітьми, та враз зів’яне…
Коли такого слова МИ між нас не стане.
З-за хмари срібний молодик лякливо зиркнув,
Та й потягнувся до води… І впала зірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Серпень кольору меду, з вечорами прозорими.
В очі дивиться айстрами – кольоровими зорями.
В зорепади вбирається, місяць схожий на диню,
На городах збирається все, що щедро вродило.
Кавунами пишається, пахне персиком теплим,
Любе літо кінчається, і душа наче терпне…
Від колосся звільняється переповнена нива,
І так хочеться трошечки нам затримати диво!
Неквапливість та млосність пити щедро, ковтками,
Та ще тиждень, до осені, не пришити нитками…
Пригадай все духм’яне, наливне, соковите!
Збережи цю мелодію – до наступного літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Ти до мене прийшов через гори й долини,
Там, де чиста водиця з каміння тече.
Дивні трави збирав, що ростуть в полонинах,
Лікував свою душу від зайвих речей...
Я чекала на тебе всі ночі і днини,
Я пушинкою сіла тобі на плече…
Рахувала любові безцінні хвилини,
Слідкувала – чи сонце тебе не пече?
Там, де ти, буйні трави та росяні квіти,
Розсіває проміння зерно золоте.
Наді мною каштани сплели свої віти.
Моя спрагла душа диво-сітку плете…
Не для того плете, щоби птаха зловити,
Що для нових польотів готує крило.
Берегинею стати, плекати, радіти,
Закривати від зла, дарувати тепло.
Там безжальна війна сіє зло на планеті,
Та молитва моя всі незгоди жене,
Бо каштани і трави в одному букеті
Наче руки твої, обіймають мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
В моєму суденці благенькому
Ні весел, ні днища нема…
Між правдою та побрехеньками
Давно вже пливу я сама.
Минуле лишилось за обрієм,
Майбутнє – ховає туман…
Між мріями мирними, добрими
Гойдає мене Океан.
Літаю самотнім журавликом,
Радію, що сонце встає.
Не хочу на інші кораблики,
Хоч шторм мене інколи б’є.
Мій човник у даль спрямовує
Лиш Доля – мій капітан.
Говоримо спільною мовою
Я, Вітер та Океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Минає серпень зорепадом див...
Вже скоро осінь... Він уже не прийде.
Дрібненький дощик тут колись блудив.
А тут у вись злітали змії-крила!
Гаряча кава, прохолодний день.
Не прийде він. Йому дорожче спокій.
Стирчать листи з усіх моїх кишень.
О, серця біль, тривати будеш доки?
Струмками сліз, дорогою благань,
Не повернути мить, не повернути!...
Ти - чемпіоном спринтерських змагань
Пішов собі... Та як тебе забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Вже ранок – сонце народив,
Усі готуються до свята,
А я спішу – у відділ див,
Де все із скла, пластмаси, вати,
І із фантазії людей,
Що трохи вміють ворожити,
Бо саме тут мій будній день
Яскравим дощиком прошитий.
Тут балаган, тут маскарад,
Тут радість, сяйво та прикраси,
Тут казка все – за рядом ряд,
І усміхаюся одразу!
Пірнаю в цей яскравий світ,
Бо саме тут я вірю в диво,
У цих метеликів політ,
В дитинства спогад невразливий,
Дивлюсь на іскорки гірлянд,
І сяйво ллється прямо в очі,
І цей яскравий маскарад
Додому весь забрати хочу!
Сніжинки, зайчики, білки –
Усі улюблені трофеї!..
Та ось торкається руки
Моєї – диво! – справжня фея!
В душі – вогонь, вона – моя,
Неначе світло Прометея!
Іду додому – інша Я.
Оновлена.
Зі мною – фея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Крізь скелясті шпилі́, крізь примарні мости
Я хотіла у ніжність твою прорости,
Де обійми п‘янкі, де кохання дива,
Я тягнулась до тебе, плети́ста трава…
І, коли твоє слово давало тепло,
Прокидалось в мені моє диво, росло,
Піднімалось, готове ростити квітки́,
Дарувати відраду в хвилини гіркі.
Щоб лунала мелодія, щастя мотив, –
Тільки б ти, з висоти, мені сонцем світив!..
…Знову прірва внизу. Не розкриєш вуста.
Знов мені недосяжна твоя висота.
Із глибоких щілин виповзає пітьма…
Я б коханням цвіла!.. а опори – нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці.
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?
Раз пройшлася коса –
Отже кров’ю із ран витікають
І життя, і роса,
Нам під ноги безжально лягають…
Ти сказав: «Відпусти.
Хай самотність іде твоя в люди,
І зійдуться мости.
Хтось тебе неодмінно полюбить…»
Маю досвід гіркий,
Та не вірю в байду́жі поради.
Відмітаю плітки,
Бо зі мною завжди – моя правда.
Не полюбить ніхто.
Люблять пиво, цукерки, трамваї,
Люблять власне авто,
Переважно. А жінку – кохають.
Там нестяма палка́,
До відча́ю, де дихать не сила!
Коли жінка – струнка,
Молода, і безмежно красива.
Їй дарують п’янкі
Поцілунки, як на́пій із хмелю,
Їй зривають зірки!..
Але ж мова моя – не про неї…
Дуже важко цвісти
Без турботи, де димно і жарко.
І тому – відпусти!
Відпусти… Не боюся косарки.
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці…
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Холодна серпнева ніч.
Тепла іще тіло просить…
Та дні, що летять навстріч,
Уже наближають осінь.
Я кутаюсь залюбки
В кохання свого примару…
Пливуть в небесах зірки…
Ні! Очі твої у хмарах.
В них ніжність і теплота,
В них світло пливе за обрій,
А місяць – твої вуста –
Шепоче : «Все буде добре!..»
Кохання, мене поклич
В той край, де панують весни!
Мій любий, з усіх облич
Твоє у душі – не щезне.
Гойдається навсібіч
Мереживна тінь фіранок…
Холодна серпнева ніч
Рожевий веде світанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
[i]«Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…»
Леся Українка[/i]
Люди є міцні, неначе дуб,
Різні, за природою своєю,
Є тонкі й плакучі, на біду…
Я, мій любий, справжня іпоме́я*.
Бо стебло тендітне, і душа,
Просуватись у житті не вмію…
Лиш мене коханий залиша́ –
Падаю униз, ламаю шию.
Ти пробач, що стовбур заплела,
Скинь мене, якщо немає сили.
Все тепло тобі я віддала,
Та не згину унизу я, милий.
Хоч не підіймуся в висоту,
Вистачить мені води і неба.
Лиш корінням – в душу проросту,
А квітка́ми – потягнусь до тебе.
*Іпомея (у народі Кручені Паничі) або в'юнок, витень – по-різному називають цю чудову садову ліану з великими лійчастими квітками.
У англійців вона називається Morning Glory, що можна перекласти як "ранкова радість" або "слава ранку". Рід іпомей дуже великий, налічує понад 500 видів, серед яких і наша берізка польова (в'юнок, повитель, повелиця, павутиця, повійка, полятиця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Чи була у радості, чи в біді
Чи мара, чи сон це?
Танцювала дівчинка на воді,
Як сідало сонце…
Все тепло, і радість, як в ту весну
В ті години милі,
Заплітала в море, на глибину,
У бурхливі хвилі.
Все штовхала в глиб, у безодню хвиль,
Це холодне літо.
В синій глибині все топила біль
…Нікому зігріти…
Не дала любов ніжних два крила,
Доля посміялась.
Танцювала трепетно, як могла,
Більше не боялась.
Та на дно не падав, не падав біль!
…Не заголосило…
На сипкий пісок, де шумів прибій,
Море відпустило…
Як метелик, пурхає там душа,
В морі сліз солоних
До хиткої гавані вируша́,
В морі не потоне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Серед списів смерек, там далеко, в прадавньому лісі,
Диво-камінь стоїть серед сутінок гі́лля та хмар.
Що приховує ліс в таємничій, казковій завісі,
Пам’ятають лиш предки, та сивобородий мольфар.
Колиха́ буревій час від часу скривавлені маки,
Чути звуки гучні, ніби стогне від горя душа…
На шорсткому «плечі» восени тут зітхатиме Мавка,
Що зчорніє в печалі від зради свого Лукаша́…
Тут колись наречені у духів зачаття просили,
Тут волхви́ на поля благодаті прохали й дощу,
Чабани з полонини сюди сир та «бриндзю» носили,
Їм у стогоні каменю чулось тоді «захищу́!»
Не проходить давно тут ні звір, ні ґаздиня, ні ґазда,
Хоч в сім’ї негаразди, сюди заросли всі стежки́.
Диха тихо земля. Відчувається сила одразу.
Диво-камінь стоїть, і стояти тут буде віки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
[i]«Там, де закінчуються слова,
починається музика»
Генріх Гейне[/i]
Не впізна́єш мене.
Бо давно вже твоя Атлантида
Потонула у зорях.
Прозріння тебе обмине.
Ніби в білих, прозорих,
Сліпучих снігах Антарктиди,
В лабіринтах бетонних
Блукає твоя Шагане́…
Не шукатиму душ,
Що ширяють на сьомому небі.
Не спинятиму час,
Бо кохання моє, як стріла,
Не торкається нас.
У атлантів немає потреби
Повертати із трас.
…А без тебе і я б не жила…
Тут безсилі слова.
Тут благання нема, і не треба.
Фрази стерті на порох,
Та ллються рікою вірші́…
Проростає трава.
Ми з тобою крокуємо поряд,
І між нами жива
Тільки музика, пісня душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Гей-гей-гей, мої Карпати,
Чарівний гуцульський край!
Буду силу тут черпати,
Тут, душа моя, співай!
Гей-гей, буки та смереки,
Звук трембіти вдалині,
Всі нащадки, діти, предки,
Переплетені в мені.
Тут світанки незбагненні,
Трави, скупані в росі,
Гей-гей-гей, країна-неня,
Твої діти ми усі.
Чебрецева наша доля,
Наша воля надміцна,
Гей-гей-гей, хай буде вольна
Наша рідна сторона!
Сині гори, бистрі ріки,
Потічки із гір стрімкі –
В моїм серці ви навіки,
Гей-гей, води гомінкі!
Зможу небо прихилити,
Ватру в серці запалю,
Цю красу з росою пити,
Гей-гей, край я свій люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Рожева хмарка сяє свіжістю –
Бабуся з флоксами сидить,
Прекрасними своєю ніжністю…
…І голос твій іще дзвенить
З такою слушною порадою,
З бажанням – зупинити мить,
Мою любов, що стрімко падала,
Піднести знову у блакить!
Звучить з турботою і ласкою,
Своє підставивши крило…
О, квіти, що здаються казкою,
Мого кохання джерело!
Той промінь, що в мені захований,
Палай світліше, не зникай!
З букетом флоксів, зачарована,
Спішу до тебе. Зачекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Як я хочу забутись в обіймах долонь твоїх!
Тільки ми, поміж нами лиш дотик долоні, і тиша…
Світ завмер, навіть стукіт сердець притих,
Глибина відчуттів все триваліша та густіша…
Бісеринки роси покривають твоє чоло.
Не відсмикуй руки! Випадковий союз не порушуй!
По маленьких судинах струмує твоє тепло,
Відкриває канали, пульсує, пробуджує душу.
Я її збережу, цю невинну поєднану мить,
Блиск очей приховаю. Нічого тобі не залишу…
В чорний день, коли лихо-біда прогремить,
Добрим словом тривоги твої і жалі заколишу.
Знаю, щастя згоріло, кохання твоє відцвіло.
Біля тебе я бути не можу, не мушу, не маю…
Але це відчуття, коли руку кладеш на чоло!..
Я всім тілом так міцно незримо тебе обіймаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Я так чекала на тебе. Істинно.
Всупереч усім розстрільним спискам.
Не хочу – підводити риски.
Хочу бути твоєю долею, чи недолею,
Волею, чи неволею.
Запахом пороху на руках,
Слізьми, затиснутими в кулаках, солоними.
Полонянкою без полону.
Глибокою тобі – подякою.
Надійною. Ніжною. Всякою.
Нахабні насунили вороги.
В них танки, гармати і батоги.
Слова – колючі, як кущі тернові.
Чугайстре, любий, не стало мови!
Гірке похмілля. Та ти живий.
Непереможним є образ твій.
В твоїх руках байрактари, дрони,
Для перемоги та оборони.
За нас – Україна, за нас – природа,
За нас – козаки із усього роду!
Нам воля – дороговказом.
І ми переможемо – разом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Два дерева удвох переплелись.
Чи ві́ддана тобі я? Чи віддáна?
Тримаєш ти, чи затуляєш вись?
Коханка я, чи все-таки кохана?
Ти молишся, щоб бути нам разо́м,
Чи наставляєш душу мою грішну?
Любов, що так потрібна нам обом,
Іде від серця, чи дає Всевишній?
Чи відчуваєш ти тремтіння рук,
Коли твоєї ризи я торкаюсь?
О, не спиняй моїх солодких мук!
Я знов іду до тебе, і не каюсь.
Твоя молитва, як солодкий мед,
Вливається в уста мої і вуха…
…Якби я долю знала наперед,
Якби уміла провидіння слухать…
Служниця я тобі, а чи сестра,
Моя струнка ясновельможна панна?
Неправедна твоя зі мною гра,
Ти – гралася зі мною, і з коханим…
Мої ти соки випила до дна,
Зневагою кохання розтоптала,
І кинула, де вир і глибина…
І все – щоб я тобі лиш слугувала.
Два дерева удвох переплелись.
Я ві́ддана, як я тебе покину?!..
На друзки – лампа!.. Полум’я увись!!!
Тепер ми – разом. Разом – до загину.
Трохи про історію створення твору:
Служниця Стефа виросла та виховувалась нерозлучно разом з панною Аделею. І так міцно сплелися їх долі, що панночка ніяк не хотіла свою служницю від себе відпускати. Дражнила її, нібито Йосип приходить подивитися на служницю, не на панянку. Йосип поїхав з міста і став священником. І коли Стефа пішла до нього на сповідь, їй здалося, що його лагідне ставлення до дівчини – це і є кохання…
Не буду переповідати вам всього сюжету. Подивіться фільм «Віддана» (2020р), почитайте книжку «Фелікс Австрія» С. Андрухович. І зробіть свої висновки. Я свої уже зробила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
[i]«Розчаруй мене, і я піду,
І мені полегшає нарешті…»
Т. Яровицина, збірка «Я буду тінню твоєю, Світе!..»
[/i]
Заплатила – перлами душі,
А від тебе полетіла «решта»…
Розчаруй мене. Мої вірші́
Підуть спати в спогади, нарешті…
Ніжним поцілунком не буди.
Як не можеш дати – не барися,
Набери холодної води,
Так хлюпни́, щоб краплі піднялися!
Я прозрію. Змерзну. Утечу
У свою улюблену шпарину.
Жало помсти гнівом заточу.
Шал кохання наче шмаття, скину.
Знаю, можеш. Не твоє плече
Для хитких думо́к моїх опора.
…Тут ні дощ, ні вітер не січе,
Темно у шпарині, і знадвору…
Ні! Не треба світла, і води.
Я засну, і довго буду спати.
Не турбуйся. Ти собі іди
Іншого
метелика
шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
Він в дитинстві літав у снах,
Ой, які то чудові сни!
І душа була, наче птах!
Ясени мої, ясени…
Від світанку і до заграв,
Із фантазій його химер,
Над хатами то Змій шугав,
То прорізував вись Планер.
Лине Музика – серця спів
В неспокійній його душі.
Над усе він літать хотів!
Бо крилаті любив вірші́.
Все він спробував, навпаки,
До мети йшов, не нудьгував.
Він руками збирав Зірки́
І так щедро їх дарував!
Бо співуча його душа,
Бо по вінця у ній щедрот,
Бо, куди він не вируша,
«Ще співайте!» - кричить народ.
Як же мрія про свій Політ?
Чи порине ізнов у вись?
…Відривається від землі…
Він літає! Зліта!!! Дивись!
Картина Оксани Шапкаріної «Той, що збирає зірки»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Вечірній сад гілля додолу хилить,
З-за тину кущ гортензій вигляда.
Усі кущі колись садив тут милий,
А я була вродлива, молода…
Життя текло, несло свої уроки,
Сад зеленів, жовтів і знову цвів.
Гортає пам’ять дні, сезони, роки,
Коли ти на руках мене носив,
Коли гойдав на гойдалці стокрилій,
І цілував кармінові вуста,
У тому липні сонячних ідилій,
Коли в душі кохання пророста…
Обличчям я ховаюся грайливо…
Цей кущ колись для мене ти садив.
Гортензія – моє велике диво!
Але від тебе, любий – диво з див!
19.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Снився сон мені. Я – це маятник.
Піді мною горить вогонь.
Пропускає вогонь, як митник,
Теплоту від твоїх долонь,
Всі слова твої, вчинки, дії,
Від обіймів до позіхань.
Всі безмежні мої надії,
Всю бездонність моїх зітхань…
Відхиляюся вправо, вліво,
То у відчай, то у розмай.
То безодня внизу, то диво,
То чужи́на, то рідний край.
Коливаюся неодмінно
Від любові і до жалю́.
Не вбачаю у тім провини.
То ненавиджу, то люблю.
Радиш ти мені зупинитись,
Не злітати то вниз, то вгору.
Та від гойдалок тих – звільнитись.
Опинитися десь знадвору.
Там така собі мертва тиша…
Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно.
Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати,
Цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того,
Щоб той маятник розхитати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Оркестрик вальс Шопена відіграв,
Але пливе у парку шлейф мелодій.
Це дивне світло сонячних заграв,
Чудовий світ від вальсів до рапсодій!
Струмочок, наче срібло увібрав,
Між пишних клумб тихесенько дзюркоче.
І день іде спочити поміж трав,
Стихá пташиний галас неохоче…
Далеко ти… Горо́д твій заряснів,
В саду дозріли яблука та сливи…
Не разом ми уже багато днів.
Це – парадокс. Окремо ми щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Нам не стрибнути вище голови,
Не оминути наших літ завію…
Люблю тебе. А Ти мене – на Ви.
І випадковим дотикам радію.
Якими ти стежками приблудив?
В яких лісах росло твоє коріння?
Та ти – таку стихію пробудив!..
В родючий грунт упало те насіння.
Вливає ніч в сопілку самоти
Мої слова, що так тобі байдужі…
До тебе знов не можу – не прийти,
Далекий, невідомий милий друже.
Маро́ю біля лігва притулюсь…
Твою розмову з місяцем відчую,
Я так люблю, і так тебе боюсь!...
На вістрі жала в полі заночую…
Чи прийдеш на світанку до води?
Чи вовчу шкіру скинути зумієш?
Давай я обніму тебе, ходи!
Що хочу я? Сама не розумію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Була вечірка незбагнена.
Та що було, то відгуло…
Я знов самотня… І на ме́не
Дивилось небо крізь вікно.
Сховалось сонце. Сутеніло.
Вітали зорі-ліхтарі.
А я не стала, я не сміла
Ширяти в мріях угорі.
Ти був… До всіх ти був привітним,
Ти був десь там, удалині́…
Мені не вистачило світла.
Погасло сонце у мені.
29.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
У цій печері тихо і просторо.
Не сяє сонце, не шумить вода.
Ні промінь світла, ні павук, ні ворог
Ні звір, ні птах сюди не загляда.
Тут прихисток знайшла свій Еврідіка.
Тут спить душа. Ні звуку не луна.
Висока скеля. Сіра, гола, дика.
Десь поряд - пекло. Там іде війна.
Глибока тиша. Не лунають кроки.
Тут бАйдуже, чи рік минув, чи мить?
Тут на чолі малює доля спокій.
Панує тут Той, хто в скалі сидить.
І раптом – що це? Як промінчик світла,
Тріпоче, ніби ніжні крильця фей?!
В печері ніби усмішка розквітла
І заясніла. То співа Орфей!
«Ні, милий, не тривож мене, не треба!
Злетіло пір’я, не підняти крил,
Що так колись торкалися до неба!...
Заклякло тіло, не зламати брил!»
А голос за собою підіймає,
Все дужчає; все кращає луна;
А голос все лунає і лунає,
Та квітне, наче сонячна весна!
А голос то гучніше, то шепоче,
То водоспадом в серці гуркотить,
І Еврідіка відкриває очі,
Всміхається, і ось уже летить!!!
О, я жива! До тебе лину, милий!
Що там Лукаш, чи Крез, а чи Еней?
Коли твій голос розправляє крила
І кличе до життя! Співай, Орфей!
***
27.06.2023
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Ніч. Я без «броніка», без зброї.
Квартира. Вікна. Дві стіни.
Заснути можу тільки в строї,
В якому я прийшов з війни.
На ліжку донька спить «клубочком»,
Дружина бачить другий сон…
…В думках ми знову взяли «точку».
Крізь гуркіт – вибух! І полон.
І ось я вдома. Справді – вдома?
А в голові триває бій.
Важкі повіки душить втома,
Та я готовий знову в стрій!
Щоб опір ворога зламати,
Прогнати з рідної землі.
Щоб мирно жили батько й мати,
Щоб діти бавились малі,
Нам треба впоратись з бідою.
Повстали доньки і сини,
Щоб переможною ходою
Ми повернулися з війни.
14.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Вже червень дивну пісню відспівав,
Вже липень виколисує дерева,
А ти мені – серпанками між трав
Як марево відсвічуєш рожево.
Там конюшини пропадає слід,
Бо літо вже у вересень веслує…
Як боляче дивитися на квіт,
Який бджола закохано цілує…
08.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Я приїду до тебе. У зморений вечір ласкавий.
Скрип старенької хвіртки струною озветься в душі.
Крижаної води із цеберка нап’юсь замість кави
І босоніж пірну у зелені густі спориші.
Ти назустріч – поривом, синочок – усміхненим дивом,
Обіймає за ноги, гостинці шукає міські.
А на плечі нам небо, на кольорі стиглої сливи
Розсипає зернята – блискучі маленькі зірки.
Паничі кучеряві поснули під куполом ночі.
Ти лаштуєш вечерю. В повітрі дзвенять солов'ї.
Я тобі розкажу, що я іншого щастя – не хочу,
Лиш цілунки зривати, вдивляючись в очі твої.
26.09.2015
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Настирний рій нав'язливих думок
Весь день робочий в'ється наді мною...
З моїм пташатком втрачено зв'язок
В отій малій хатині під горою,
Де росяні світанки я стрічав,
Де з глека молоком поїла неня,
Де борщ смачний із запахами трав,
І дивний жук, затиснений у жмені...
Там козаки із дідових казок
Живуть в яру, що ген, за вишняками!
Коли туди налагодять зв'язок
Між душами, серцями та віками?
11.08.2015
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Уже не треба… Хмарка легкокрила
Як пух кульбаб, за обрій відлетіла.
Не залишилось ні жалю, ні болю.
Женуть вітри клубок трави по полю.
Те, що колись тягнулось, зеленіло,
Засохло, відцвіло та заніміло.
Те, що корінням проростало в душу,
А потім відірвалося, байдуже…
Хай котиться, хай не злітає в небо.
Співати в парі вже нема потреби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
…Не торкайся її! Хай рожевий туман упаде
В ту долину, де росяні квіти чекають світанок…
Бо її вже нема… Лиш примара поволі бреде,
А легкий вітерець пустотливо торкає серпанок…
Ні, не диха вона. ЇЇ серце забрали з грудей,
А туди помістили осінню заплакану хмару…
То яку ж таємницю серпанок хова від людей?
Не питай… Не сполохай її! Не торкайся примари!...
22.02.2022
о 22годині 22хвилини
PS. Це був відгук на вірш "Танець сови" автора Гостя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
***
Були часи, коли співало, гріло,
і сонечком світилася душа!
Цей рік спливає. Темно. Мерзне тіло.
Викрешуються дні, як з-під ножа
злітає стружка. Олівці чудові.
Кохання, більше душу не хвилюй!
Візьми світлини із моєї долі
і світ новий, без болю, намалюй.
10.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Це – мої серпокрильці!!!
(Хоч це не чіпай, бо щемить…)
Їх не зловиш на гілці,
Вони перекреслюють мить,
Я їх чую «пищання»,
І знаю – уже не сама.
(Поміж нами – мовчання.
Зневага. Облуда. Тюрма)
…Ти пішов на світанні
Шукати своєї межі.
Чую звуки гортанні,
Чи знову самі міражі?...
Я так довго чекала:
«Мої повернуться пташки?»
А війна вивертала
Відносини, долю, книжки.
Часто бачу ночами
Над прірвою зірваний міст…
Що приводить до тями?
За вікнами радісний свист!
Це – мої серпокрильці.
Літає за ними душа.
(Бо вже терням, блукальцю
Моя заростає межа)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
Руїн та згарищ чорні силуети
Війна намалювала. Стогне край.
Під вибухи не пишуться сонети…
Та ти, Поете, голосно співай!
Хоч небо перекреслюють ракети,
Слова твої – як злитки золоті
Душі моїй нагадують сюжети
Єдині, найдорожчі у житті.
Співаєш ти, і роки-еполети
Злітають з пліч, як висохла кора.
Підхоплюють вуста, як естафету,
Краплини віри, радості, добра.
І нації здіймаються багнети,
Захисників міцнішають ряди!
Не замовкай, співай мені, Поете!
До перемог, крізь полум’я, веди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Ще вчора парашутики легкі
Здіймались в небо, обіцяли диво,
Де ти мені нашіптував казки,
І я була замріяно-щаслива…
Метелики із жовтими крильмИ
За виднокрай, у безвість відлетіли!...
Одна жарина блимає з пітьми,
Не зігріває ні душі, ні тіла…
Летить, летить над містом сивий пух!
Притрушує і спогади, і скроні…
Плете весна мереживний кожух,
Збираються у міста на долонях
Забуті клапті хмар… та ні, перИн!
Вбрання бруківку покриває біле.
Та що це? ПАда декілька жарИн!
Горять, горять, палають білі крила!...
Як лава, що по тілу струменить,
Від доторків твоїх жовтогаряча!!!
З’явися, любий, бо любов згорить,
Якщо тебе негайно не побачу!!!
18.05.2018
PS. Пам"ятний вірш, з багатьох причин... Чи згадуєш Ти, що колись розказав мені, як швидко пожирає полум"я той пух, що розсипають тополі?...
А ще... Люба подружка Таня, Київський вокзал, поїзд на Харків. Літературний фест "Крылатое Созвездие" 19-20 травня 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
[i]Картина художника-сюрреалиста Michael Cheval (Майкла Шеваля)
[/i]
Лепестки, будто с неба манна…
И холодной струей в лицо
Ветер… или дыханье Анны?...
Это крутит апрель кольцо
Абрикосовых, белых судеб,
Что так рано сорвались вниз…
Белых бусин в одном сосуде
Наш искусственный парадиз
Разрушается… Больно падать…
Но хохочет вослед апрель!
Разверзается бездна ада,
Это Кто-то наметил цель,
И не будет уже спасенья!!!...
Осыпается наш роман…
Сожаленье… или прощенье…
Анна! Анна!!!... пропал Жуан!!!*
________
*Дон Жуан, персонаж пьесы «Каменный гость» из цикла «Маленькие трагедии» А.С. Пушкина
04.19.2018
PS. Були такі спроби - взяти картину з інтернету, і спробувати написати, які асоціації вона викликає.
Ось що з того в мене вийшло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883870
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2020
Ты в ночИ распахни окно.
Свет луны сквозь меня струится…
Мы не виделись так давно!
Я влечу – неземною птицей.
И, коснувшись твоей руки,
Завершая полет астральный,
Засверкаю, как светлячки,
Стану видимой, и реальной…
Пробуждая в твоём аду
Пенье птиц, ароматы мая,
Я к ногам твоим припаду,
Поднимая, и поднимаясь…
Заколышутся тени в такт,
Дикий танец шмеля начнётся,
И, податливый на контакт,
Шмель взликует, цветок напьётся!
До утра будет течь нектар…
Все смешается: руки, губы…
Но… рассвета шестой удар
Этот райский тандем погубит.
___
Ничего уже не данО…
Ничему не бывать впервые.
Знай – раскрытым держу окно,
Как цветка лепестки живые.
?2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883576
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
Нереальностью зарастая,
Усыхает прекрасный пруд.
Мимо лебеди пролетают,
Не садятся на воду тут,
Где в былое ушла безбрежность,
Мелкой ряскою в берега…
А кувшинок неброских нежность
Тонко чувствую – не долгА…
Здесь последний рассвет растает,
Отражаясь, пойдет на дно.
Льдинкой первый мороз ужалит
Побелевшее полотно.
Разум – сердца порыв остудит
Мокрым снегом за воротник…
Ничего уже здесь не будет,
Если чистый погиб родник.
20.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883574
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
(з циклу «Психологічні казки»)
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Вірна прикмета, що щось таки має статися.
Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільними ряднами сірих хмар. А тут раптом – Небо!!!
Що я робила під тим важким навислим шатром? Шукала вчорашні спогади про часи, коли на світанні два Поети пасли Пегасів на березі весняної нестримної ріки. Як я збирала з трав чисті роси, і намагалася скласти із них слово «кохання» на золотавому річковому піску… І як слово те все не складалося… А потім у цей райський куточок потрапили спалахи софітів з владного Олімпу… В їх нещадних променях діаманти рос перетворилися на острівці ілюзій… А ті декілька росинок, що залишилися на денці душі, більше не бажали світитися…
І от сьогодні Темний Пегас владно увірвався в мій Загублений Світ! Він притягнув мене до себе так, ніби все своє життя мав на те повне право. І дужими помахами крил розігнав той туман, що сірими буднями застилав горизонт.
Твої променисті очі вабили, манили, обіцяли і вимагали... Хіба ж я могла встояти під цим поглядом?... Далі було щось бурхливо-неймовірне, незбагнене, пронизуюче, хвилююче, здригався світ, і ми разом з ним, ми помирали і воскресали, і коли я казала собі «все, досить!», піднімалася нова, більш потужна хвиля!!!...
Зараз Ти спиш, любий. А я споглядаю вечірнє небо. Воно ще неймовірніше, ніж вранці. Глибокого темно-синього кольору. А одна частина на обрії – ніби сніжна завіса, що приховує нашу таємницю… Срібна половинка місяця уже росте – я це точно знаю! Бо до появи того яскравого світла, що райдужним колом розливається довкола планети, ми з Тобою таки доклали певних зусиль!
Струмочки прани, що проходять через мене, вібруючи в кожній клітині, посилають у простір пучок Енергії Життя. Ти спиш… На чолі блищать бісеринки поту… Цікаво, чи можна з них скласти слово «кохання»?...
Але вже час спочивати… Я подумаю про те завтра.
15.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883570
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
[u]На конкурс «А як би Ви це написали?»[/u]
[i]Історія цього вірша досить цікава.
На одному з сайтів силами місцевих поетів проводився вищезгаданий конкурс.
За основу треба було взяти будь-який вірш І. Буніна.
Ось що в мене з того вийшло[/i]
[i]Мы рядом шли, но на меня...
(автор: И.Бунин)[/i]
Мы рядом шли, но на меня
Уже взглянуть ты не решалась,
И в ветре мартовского дня
Пустая наша речь терялась.
Белели стужей облака
Сквозь сад, где падали капели,
Бледна была твоя щека
И, как цветы, глаза синели.
Уже полураскрытых уст
Я избегал касаться взглядом,
И был еще блаженно пуст
Тот дивный мир, где шли мы рядом.
__________
[i](мій варіант твору)[/i]
Мы рядом шли, но болтовня
Не клеилась (такая малость!),
И в свете мартовского дня
Уже взглянуть я не решалась
Как тянется твоя рука
Коснуться щек, что побелели…
Капель, так призрачно-легка,
Играла соло на свирели;
Укрыть, обнять стремился куст,
Но холод пробирался ядом,
И был невыносимо пуст
Тот мир, где были мы – не рядом.
***
[i]Ілюстрація: «Розмова Онєгіна з Тетяною в саду».
Художник О.Самохвалов[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2019
Проси мене – напитися роси.
Пречистим словом чорну ниву зрошуй.
У шал торкань чуттєвих запроси,
Не випускай з обіймів, мій хороший!
Дай благодаті щедрої сповна,
Щоб зерна щастя проросли на ниві.
Співає в грудях радісна весна,
Струмочки розливаються грайливі,
Де серце диво-квіткою цвіте,
Коли слова твої тамують сльози.
У безвість відлітає все пусте.
На пелюстках – кохання чисті роси…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Літо, сонце, кружляють метелики,
ДИха липовий цвіт із вікна…
Це червневих щедрот срібні келихи
Наливає нам доля сповна.
Чуєш? Там, де чекання торкаються,
Наше срібло струною дзвенить,
Липа кожним листком посміхається,
Віддзеркалює неба блакить.
У пилку золотистому – джмелики
Сонцесяйний відкрили парад!
І кружляють, кружляють метелики
Під кохання п'янкий аромат…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Зі мною гралось сонце. Між гілОк
Пучком проміння райдуги пускало
На золотавий липовий пилок.
Струна від струн, від променя – до шалу
Пахучих квітів з ароматом зваб,
Що парочку метеликів дурманив…
Отак і я кохатися могла б,
Бо погляд твій – для мене з неба манна,
Бо рук твоїх, як променів, тепло
До себе манить… серцем пригортаюсь…
Я з сонцем, що занурилось в зело,
Пограюсь трохи, і тобі – зізнаюсь
Як мрію губ солодкий аромат
Висотувати, та не напиватись.
Медовий червень причарує сад,
Де нам удвох так солодко кохатись…
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Твой проливной дождь,
Мой озорной снег,
Веток-ресниц дрожь,
Стрелок-минут бег…
Чистая полоса
Или косая рябь?
Светом глаза в глаза
Все фонари вряд
Тянутся от меня,
И попадают в цель.
А от тебя, маня,
Звезд золотая цепь
Тайный узор плетёт…
Как эта сеть прочна!
Сеется разговор,
А на устах – весна!
Чуткий дрожит звон,
Зреет в груди грех…
…Твой озорной тон,
Мой проливной смех!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2019
Я не пишу. Пробач мені. Пробач.
Зима холодним подихом накрила…
Веде душа свій споконвічний Плач
В Долину Сліз. Я опускаю крила.
Бреду я самотою між людьми,
Бо плач з слізьми не хочу римувати.
Шумлять тополі – одинокі Ми.
Лиш вітер з нами може загравати.
Скуйовдить чуб, і далі вируша,
Його сережки манять, не глибини…
Я не пишу, пробач. Мовчить душа.
Забудь усе. Колись твоя – Ірина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018
[i]По мотивам картины
Кристиан Шлое (Christian Schloe)[/i]
Не о любви тебя прошу.
Забудь заезженное слово!
Пока живу, пока дышу
«Ты мне нужна» - скажи мне снова.
Ты отвечаешь: «Час назад,
Ты вспомни, до небес взлетела!
Еще возьму тебя стократ!...»
Довольно! Оторвись от тела.
Блуждает в сумерках душа.
В своей пустой холодной пытке
Она томится, чуть дыша…
А ты мне – Солнышко на нитке.
Оно сиянием бодрит,
Лучом печаль с лица снимает,
Но ничего не говорит.
Как нежность фраз – не обнимает.
Лучей блестящие ужи
Холодным светом донимают!
И я шепчу тебе: «Скажи!
Я ничего не понимаю!»
…Я с края бездны соскользну
(Пустой очаг, холодный ужин)
И, замолчав, уйду ко дну…
Придёшь, а ты уже не нужен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2018
[i](Із циклу «Психологічні казки»)[/i]
Бачиш, який сьогодні повний Місяць?...
Висить над містом, і його дивне примарне світло манить мене до себе. Так само, як зіниці твоїх очей, коли вони світяться від пристрасті…
О, ні, не розповідай мені, що Місяць – це позбавлена життя, мертва планета, на якій немає ні води, ні повітря, саме каміння! І що насправді його поверхня просто відбиває сонячне проміння. Я не хочу заглиблюватися в надра суворої раціональності, яка з математичною точністю може пояснити будь-яке явище, що здається нам дивовижним.
Я хочу вірити своїм очам, своїм відчуттям, своєму очікуванню Дива. Ти – моє неземне Диво! Не бажаю знати, що в тебе є свій, темний, бік, де ніколи не буває сонячно. Мої губи прагнуть пізнати смак твоїх губ, і кожною часточкою відчути ту хвилю збудження, що пробуджує глибинні вулкани твоєї жаданої планети. Відчути, розгорнути сріблясті крильця, що піднімають над хмарами буденності, і злетіти, прихопивши тебе з собою. Щоб кОхатися отам, серед зоряного пилу, розганяти хвостаті комети, але не помічати нічого, окрім зірок, що сяють в твоїх очах!
Бачиш, який сьогодні повний Місяць?... Іди до мене!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815012
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Вже Осені багряні силуети
Життя заполонили через край.
Під листопад не пишуться сонети.
ЗлітА з дерев казковий дивограй.
На тротуарах кришаться монети,
Лежать слова, як злитки золоті.
Ти про любов співай мені, Поете,
Що в мріях загубилась у житті!
Дощами в небі пишуться сюжети.
Душа вже не витає серед хмар.
Вже долею підписані бюджети,
Що не включають мед весняних чар.
Лягли на плечі роки-еполети,
Пташиний спів не звеселяє гай…
Зів’яли квіти мрій. Та ти, Поете,
Не замовкай! Співай мені, співай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018
[i]Автору С.О. в День народження, з любов’ю[/i]
Вже осінь розстеляла килими,
Уже пташки збиралися в політ,
Коли дитя з прозорими крильми
Усміхнене, з’явилося на світ.
А світ чекав появи малюка
Ромашкою простягнутих долонь.
Тебе вела Всевишнього рука
До вівтаря, де жертвенний вогонь
Палає вічно серед громовиць.
Та ти уперто не приносив жертв.
Найяскравіші серед блискавиць
Зрізав під корінь невблаганний серп.
Твоя неопалима купина
Кохання розсівала серед трав.
Казилася падіння глибина.
Ти сліпнув, глухнув, знову прозрівав.
На вістрі зла – яскравих барв шукав,
В чужих коморах – потаємних прав,
В світах ілюзій подумки блукав,
І сам себе за вольності карав.
Дракона суть вогненно-золота
Просила найпалкіших почуттів!
Ти тілом серед вибухів літав,
І був, немов комета, серед тіл.
Під Небо те, що падає згори,
Готовий був підставити плече.
Ти рухами нещадними творив
Кохання, що не гріє, а пече.
Те полум'я, що жерло і пекло,
Улесливі приносило дари.
Від них душі лиш тепло не було,
І Доля – покотилася з гори.
~~~~~~~~
Тоді ти знов прийшов до вівтаря.
Уже криваві рани замість крил…
Кров, зі сльозами, прийняла земля,
Коли новий вівтар ти склав із брил,
Що їх позбутись дав собі зарок.
…Зі шкірою зривав минуле з плеч.
Отой гіркий засвоївши урок,
Усе частіш ховав у піхви меч.
~~~~~~~~
Цвітуть зірки ромашками в полях,
Як душ, що загубились, світлячки.
З молитвою обрав ти інший шлях,
Тепер для всіх засвічуєш зірки.
Хай буде світлом – обрана стезя.
Хай пишуться поеми та вірші!
Хай щедро зігріває всіх і вся
Те золото, що світиться в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Как птицелов, подходит Осень,
Из лета тянет тетиву,
Что все цветы под ноги скосит
На пожелтевшую траву…
Час увяданья неизбежен.
Сезон дождей заменит зной.
…Когда-то был ты очень нежным
И очень бережным со мной.
В тебе была такая сила,
Такая верная рука,
Что до небес преподносила
Головку каждого цветка.
Пускай невзрачна повилика,
Пусть стебель слаб,
Негордый вид,
Она была равновеликой
Тебе, спасаясь от обид…
Союз двоих был безмятежен,
Покуда я была – твоя…
Прошла любовь. Ты с Нею нежен,
Пустой сосуд для звуков – я
Ловлю чужие вздохи, взгляды,
Там нет меня, очерчен круг
Где мне с тобой бывать – не надо…
Там – территория подруг
Завистливых, амбициозных,
Умеющих словцом «отшить».
Неужто думал ты серьезно
С влюбленной женщиной дружить?
Не стерпится. Веревкам виться,
Но надо помнить про конец.
В сезон дождей приду напиться
Настойки горькой из сердец
Разбитых в ожиданьи чуда.
Я неизбежностью жива.
Свои полеты помнить буду
(Что мне завистников молва?).
Тебе два слова, на прощанье:
«Потворствуя – не навреди».
Уже сентябрь из лета тянет
Туманы, тучи и дожди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2018
Авторы, читатели и гости портала,
кто еще не ознакомился с новой поэмой автора
Herr Veliborr von Purr-pur-а,
прошу на мою страницу, в рубрику ЧУЖИЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2017
Хто бажає привітати одного з авторів порталу, хорошу людину і доброго друга
Herr Veliborr von Purr-pur-ааа з Днем нарождення, приєднуйтеся!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
[b]Вірш поетеси Лялі Рубан, що був надрукований у виданні «Сонце опівночі», Київ, вид. «Молодь», 1982р[/b]
Один з моїх улюблених
*****
Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш? - запитує у мене, у серці давній запаливши біль.
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна. Але сьогодні я служу тобі.
Чого бажаєш? Забуття чи дива? Для тебе все, не гаючись, зроблю!
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога, як можеш дати щастя - дай йому!
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад?!
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ!
- А ревність?! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін!
- Яке це має значення для мене! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя!
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
Саме сьогодні народився [b]Юхниця Євген Леонідович[/b], український поет, сценарист, підприємець, організатор, засновник професійної бухгалтерської газети «Все про бухгалтерський облік», дитячого міжнародного журналу «Пізнайко», журналу «Дніпро», огранізатор нашого чудового сайту «Клуб поезії» і прочая, і прочая.
Приєднуйтеся до вітань!
http://www.poetryclub.com.ua/evgen.php?pts=bio
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728772
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.04.2017
19 березня, напередодні Всесвітнього дня поезії та в день народження української поетеси Ліни Костенко, в привітних стінах Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка відбулося свято поезії - Перший Всеукраїнський поетичний стартап "Дотиком душі".
Організаторами заходу стали Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка, Чернігівська обласна організація Національної спілки письменників України, журнал "Літературний Чернігів", поетка Ліна Ланська.
На заході була присутня професійна колегія у складі: Артюхової Л.Г. – начальника відділу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Аліференко І.М. – директора Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Мамчич О.Б. – голови Чернігівського обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України", Арсенич-Баран Г.В. – голови Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України, Ткача М.М. – головного редактора журналу "Літературний Чернігів".
Поетичний стартап – це не звична зустріч тих, хто любить поезію. Це шанс для будь-кого, хто володіє словом і хоче донести його до слухача, бути почутим і почути інших. Саме тому в проекті не було ніяких обмежень.
На участь у стартапі було подано близько 60 заявок з різних куточків України, кожному було надано 5-6хвилин для виступу, і мелодійний дзвоник попереджав, якщо автор надто захопився і перевищив регламент.
Музичні паузи допомагали трохи переключитися з поезії на інші таланти. Студенти Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького подарували чудові музичні хвилини, учні Чернігівського ліцею побуту продемонстрували дефіле в етнічному стилі, лауреат Міжнародних конкурсів Іван Євтушенко виконав музичні твори на гітарі, Сергій Марков – гість із Києва – зіграв на гітарі. Східний танець у виконанні Олександри Ковтун приємно здивував глядачів.
Запашна брейк-кава в перерві всіх об’єднала: і учасників, і гостей.
Ну, і звісно були зустрічі старих друзів, приємні знайомства та відкриття, фото- та кіно- зйомки, просто тепле спілкування.
Свято закінчилося підбиттям підсумків і нагородженням учасників. Усі отримали нагороди – дипломи та символічні сувеніри.
Наприкінці виступив головний редактор журналу "Літературний Чернігів" Михайло Ткач. Ось витяг з його виступу:
Михайло Ткач: «Твори, які тут прозвучали, більшість з них високого рівня. За виключенням звичайно. Але навіть та поезія, яка може у початківця, який тільки починає, має якісь огріхи, але воно все одно було тут прочитано з душею, бо написане було з душею, і тому залишило великі враження.
Я скажу вам, що поезію я особисто за таким критерієм визначаю: це в першу чергу думка і душа, і звичайно новизна образу і новизна слова. І в цьому заключається сьогодні не дивлячись на те як написано: чи традиційно, чи це вірш модерний, чи це вірш авангардний, чи це білий вірш, але якщо в ньому побутує це що я сказав, значить це справжній вірш, і він хвилює, і саме більшість таких віршів було прочитано на цьому прекрасному вечорі.
Я хочу все-таки назвати імена, які… звичайно, всі вірші прозвучали прекрасно, і вони мене прекрасно здивували часом і більшість із них запали в душу, але найбільше, що мені запало в душу, що я відмітив, я не претендую на якусь істину, але те, що мені лягло на душу найбільше, я хочу назвати імена цих поетів:
Олена Вишневська м.Нетішин Хмельницької обл..
Міха Невідомський м.Буча
Ірина Кулаковська м. Чернігів
Єлена Дорофієвська м.Вишгород
Тетяна Олійник м.Чернігів
Надія Ермоленко м.Чернігів
Ліна Ланська м.Чернігів
Олексій Маслов м.Чернігів
Наталя Бороденко Рівненська обл..
Олена Таран м.Чернігів
Оксана Дністран м.Ніжин
Володимир Кравченко м.Чернігів
Лариса Дущак м.Чернігів
Раїса Шанська м.Чернігів
Людмила Житникова м.Чернігів
Сергій Таранець м.Чернігів
Наталія Дорошенко м.Чернігів»
Звісно, більшість із поетів – місцеві, безумовно це талановиті особистості, дехто певне друкується в журналі, приємно, що Михайло Михайлович відмітив для себе авторів з інших регіонів. Трохи здивувало те, що в цей список потрапили деякі автори, яким ще треба шліфувати свою майстерність, бо не всякий твір, написаний з душею, можна назвати поезією. Цікаво, чи ввійдуть ці твори в Альманах, куди мали увійти кращі твори всіх учасників?
Потім все товариство фотографувалося на фоні вишиванки, до якої приклали умілі руки всі присутні в залі.
Приємно здивував поетичний марафон, де автори один за одним читали по одному своєму віршу, а пряма трансляція одразу розміщувалася на одному з інтернет-ресурсів.
Хочеться висловити подяку усім, хто долучився до свята, відгукнувся, зустрічав, виділив кошти та приміщення, виступав, розважав, пригощав, збирав усіх, ведучим свята, екскурсії по бібліотеці з цікавою розповіддю про древню і сучасну історію, усім-усім, помітним, і тим, що лишилися в тіні.
А особлива подяка – Ліні Ланський. Дякую, серденько, бо без тебе б цього свята – просто не було.
Наснаги тобі, подальшого ентузіазму, натхнення, тепла, любові.
Чекатимемо на запрошення наступного року!
PS. Любі друзі, хто бажає побачити фото з зустрічі - запрошую на мою сторінку у ФБ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725471
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2017
Вітаю всіх друзів, далеких та близьких!
З подивом дізнаюся, що не всі зрозуміли, що цей мій профайл закритий (не впевнена тимчасово, чи назавжди, бо як мені здається, все в руках Божих)
Отож повторюю іще раз. Я відкрила новий профайл тут, на сайті. Буду виставляти свої нові (і не нові) твори там, бо хочу спробувати почати все наново (отака забаганка).
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27938
Буду рада всім, хто захоче мене там відшукати.
Я на цьому сайті з квітня 2013р. Писати вірші почала десь з кінця 2012р. Бачу, відчуваю, що давні треба б трохи відшліфувати. Ось цим і буду періодично займатися.
Весни вам, тепла, добра, натхнення, миру, злагоди, кохання.
Хай щастить!
Ваша Ірина
[i]PS. На фото - книжки, в яких були надруковані мої твори[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017
Привіт усім!
Я закриваю цю сторінку. Не знаю на який час. Можливо тому, що я трохи переросла ту емоційну поетку, що з'явилася тут в квітні 2013.
Багато приємних та корисних подій сталося з того часу. Значно розширилося коло мого спілкування, і разом з тим зросла міра відповідальності за те, що я пишу. Як наслідок - мене прийняли до ВТС КОНГРЕС ЛІТЕРАТОРІВ УКРАЇНИ.
Усіх друзів, та бажаючих спілкуватися, читати мої нові (і не нові) твори - запрошую на мою нову сторінку Livoberezhna forever:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27938
Наостанок - вірш іншої поетеси, який мені дуже близький:
* * *
Всё, что было со мной,- позабыв, принимаю на веру.
Смутно высится в памяти контур прошедшего дня...
Каждый пройденный шаг распыляется в ту атмосферу,
Что, свиваясь кольцом, начинает тревожить меня.
Если б вместе смешать все мечты, и дороги, и были,
И осознанный чувствами каждый момент бытия,-
Закрутился бы столб ураганно-мерцающей пыли,
И такая, как есть, из него получилась бы я.
[i]Надежда Веселовская[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Когда в закат я
в переддверье ночи
Уйду, остыв
от перебора тем,
Я здесь оставлю
только многоточье...
И два стиха,
не связанных совсем.
20.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718904
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2017
Шановне товариство, останнім часом на сайті розвелося безліч БОТІВ та ТРОЛЕЙ, що самі нічого не пишуть, а нормальним авторам заважають займатися творчістю. Просто засилля якихось авторів АБС та ЙОКЛМН!!!
Вони не просто заважають, а заманюють облудливими обіцянками дармових грошей (при цьому отой ЗАНГ, що придумав цю ідею, ХТО ВІН?)
Ні імені, ні прізвища, ні професії, ні освіти, ні адреси.
Тому маю таку пропозицію до адміністрації сайту. Треба всіх авторів переєструвати не за поштовою адресою (як зараз), а за номером телефону (як уже давно зроблено на всіх солідних серйозних сайтах).
Щоб кожен, хто зареєструвався, ніс ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за свої дії. Бо і вірші крадуть, і ідеї, і мізки пудрять, і дозволяють собі у відкритому ЧАТІ мерзенну хамську поведінку, не гідну звання не те що автора, поета. Поведінку, не гідну звання культурної людини.
Отже, пропозиція: всіх нових авторів реєструвати ВИКЛЮЧНО за № телефону. Та і всім іншим було б добре перейти на НОВУ, прогресивну систему.
Одразу буде видно, ХТО Є ХТО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2017
Спасибо - Владимиру Семёновичу. Ни в коем случае не хочу превзойти его талантливую вещь. Просто эта песня - навеяла мне что-то такое...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qnhW1AGx4Xw[/youtube]
На косе я стою, у закрытых земель.
Там, подбитый в бою, бриг нарвался на мель.
Уплывающим вслед смотрит сотнями глаз,
Но в наносах от бед киль как якорь увяз.
Почему не белеет твой парус тугой?
Что есть силы кричу: «Погоди, дорогой!»
Через тьму проложу я дорогу лучу,
Погоди, дорогой, я маяк засвечу!
Пусть сорвётся с прикола и нос, и корма,
Бросит рвать и коверкать, развеется тьма,
Сгинет ложь, волны новую песнь запоют,
Ты с почётом займёшь своё место в строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2017
Отражается небо
В лужах – синим – до слёз.
Растворяется небыль,
Как следы от колёс.
Поднимаются души
В пред-весенний полёт.
Зимний холод разрушен,
И синичка поёт.
*****
2(15) февраля - Сретенье. В этот день считали, что происходит первая встреча весны с зимой.
Нередко в этот день наступала оттепель и появлялись лужи. В этот день отмечали: если на дворе появились лужицы (курица водицы напьется), то весна будет дружная и теплая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718454
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717802
Читайте, і думайте своєю, не чужою головою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Шановне товариство!
Я хочу всіх вас попередити та застерегти.
Не піддавайтеся на затію ЗБИРАННЯ ГРОШЕЙ будь-кому!
Ніякий адміністратор ні на якому сайті цього не допустить.
Я знаю сайт Український Портал Поезії, там жіночка хотіла, щоб власним коштом видали книжку дитячих віршів, і хотіла збирати на те гроші. Адмін сайту її заблокував.
Бо ніхто не хоче ніяких фінансових пірамід типу МММ Мавроді, і не хоче особисто за це відповідати.
Гроші можна збирати в колективі однодумців, де люди добре знають одне одного. Нехай той же ЗАНГ у своїй Баришивці організує клуб поетів, і там збирає кошти.
ПОДУМАЙТЕ!!! У самого ЗАНГа - Baidarama - це вже ЧЕТВЕРТИЙ (!!!!!!) профайл!!! Четвертий!!! Так кожен користувач може завести безліч профайлів, і тягнути з довірливих людей гроші. Так серйозні справи не робляться!!!
Не вплітайтеся у фінансові піраміди! Майте свою голову на плечах! Краще допомогайте рідним та близьким, нашим бійцям - через волонтерів і т.і.
Не піддавайтеся сумнівним аферам!!!
З повагою, Ірина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Шановні, любі мої подруги і просто знайомі!
Доки ми будемо терпіти оббріхування кращих поетів сайту?
Проголосуйте в Еволюції сайту поезії ЗА творчість цих самобутніх поетів, що несуть тепло, радість, слова кохання всім і кожній!
Покажемо зарозумілому ЗАНГу, що ми ЛЮБИМО цих авторів!!!
Підтримайте мене, будь ласка!!!
[img]http://aromat.lg.ua/upload/iblock/d62/d62a8dad8df91ec89b7fad538acf652a.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2017
Огненной птицей, согласно поверью,
Смело стучится (открой ему двери!)
Год Петуха. Отступает остуда,
Дарим улыбки друг другу как чудо.
Два мандарина* несём как подарок!
Вкусен и сочен, душист он и ярок,
Маленьким солнцем горит на ладони,
Холод, неверье, усталость прогонит.
Будем шутить мы, смеяться, общаться,
В души впускать долгожданное счастье,
Будто победу во всех викторинах.
Сила огромная - в двух мандаринах.
**********
Сегодня Огненный Петух наконец вступает в свои владения! Китайцы встречают Новый год всегда в красном, за праздничным ужином. Убирают дом заранее, чтобы не вымести ненароком пыльцу счастья. Встречают ярко, шумно и весело, жгут фейерверки, отгоняя злых духов.
Традиционно дарят детям красные кошелёчки с мелкими монетками. И друг другу – два мандарина*. Обязательно – два!!! Потому что на китайском языке звучание этих двух слов – два мандарина - очень близко к звучанию слова «золото». Порадуйте своих близких! Пожелайте друг другу достатка, тепла и добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715045
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 29.01.2017
Согрело солнце золотом дома,
А небо – серых туч во мне – серее…
На улице, в душе зима, зима,
И я бороться с нею – не умею…
Придавленность к земле теряет высь,
Клочками снега глушит, будто ватой.
На юг смешинки счастья унеслись,
Легли на мысли тени угловато,
Как серость дней на город мой легла,
В столбах и проводах переплетеньи.
Но дарит солнце лучики тепла
Сиянием. И отступают тени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2017