| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
А мені б з тобою, знаєш, теплоти…
Ніжності… і пристрасті до німоти…
А мені б з тобою чашку чаю –
Одну на двох, хоч ти не любиш так, я знаю…
А ще нам довгу теплу ковдру у клітинку…
І щастя галасливе у хатинку.
А мені б з тобою лише вдвох до ранку..
Та ні, дивитися б в ті зелені очі до останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
І небо запилене сумом,
вдихає презирливо цвіль.
Давно вже став мені кумом
оглушений тишею біль.
А роки все ж так.. Нівроку.
Сумирно ховаючи лють,
Ні в добре, ні в зле - ні кроку...
Десь посередині йдуть.
Даремно мрію позбутися
мисленнєвих огризків зграй..
Так можна колись схибнутися,
придумавши власний рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Сама себе не розумію:
То пристрасті прагну шаленої,
То ніжності й тиші натхненної,
То шукаю пригод авантюрних,
То годин розмірених і безлюдних…
Ось коханого палко цілую,
А за мить холодом морозним дую…
Сьогодні просто все як два на два,
А завтра життя – незбагненні дива…
Я і весела, я ж і сумна,
Я загадкова, я ж проста…
То хочу слави й лавровий вінок,
То хочу спокою, без всяких пліток..
Ох, незбагненна жіноча душа,
Не розумію… хоч ти і моя!=)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Так сложно..
Внезапно оказаться одной
Стать чужой в этом городе.
Невыносимо…
Да просто невозможно!
Дымно, грязно.
Ужасно противно.
Больно сильно
И сильно обидно.
Годы потрачены.
Мечты разбиты.
Мысли распылены.
Идеи забыты.
Раны раздёрты,
Но чувства убиты.
Вокруг лица размытые.
То трезвые, злобные,
то пьяные, добрые.
Нет, не добрые – безразличные,
Хоть сухие, хоть мокрые
Не от ливней,
Не от дождей –
От слёз, от жизни своей,
От одиночества горького,
От тонкой нити пророчества.
От судьбы неизбежной –
Отнюдь не ласковой и нежной.
Не дышу здесь –
Вырываю куски кислорода.
Еле сношу эту пыльную месть
Алчного города.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429180
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.06.2013
Брехням відповідь - мовчання -
ні питань, ні оправдання.
Сподівання ваші - марні,
бо до танцю не пристану.
Винні не залишаться безкарні -
Бог їм вліпить ще догану.
Тож, на здоров'я, складайте плітки!
Все рівно посохнуть злі язики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
І в чорній пітьмі я розгледів добро -
На смітнику, серед бруду й лайна -
До світла тягнеться квітка мала.
А в яскравому білому світлі побачив я зло -
Пекучим болем ріже очі воно.
Нам незнані Господні путі,
Бо ж і у тюрмах страждають святі,
Поки злочинці правлять свій суд,
З депутатських лож осквернюють люд.
Тож не сприймайте наш світ так буквально,
Не все в ньому гарно, не все є морально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013
Прости меня за то что я любить посмела
Так искренне, открыто, слишком смело.
Такой любви я раньше не имела:
Ты запрещал, но разрешало тело.
Любовь моя до бесконечности сильна
Она была с тобой упряма и груба,
Ведь импульсивна и шальна.
Еще с тобою зло шутила,
Порой казалось, что убила:
«всё, - думала, - уж нет ума».
Прости её, она ещё так молода
Чиста, наивна и глупа!
Но ты живой (и слава Богу!),
При здравии и невредим
Сумел показать ей нужную дорогу,
Развеять сладкий дым.
Я радуюсь твоей победе
Над легкомысленною леди.
Но лишь услышав сердца зов –
вновь обороняться будь готов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428712
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2013
Можливо, ти не Той..
І не про того мрію…
Не тим думками своє серце грію.
Та байдуже поки…
Ще кублиться надія.
Та ж молоді роки –
За хімічні дії.
Вони ідуть від серця,
А, може,й з голови…
У душу мені вдерся
Із закликом «Лови!»
Шалене, дике серце
Кипить від тої гри…
Від нині ти - джерельце,
Мої тортури і мої дари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
Нащо думки?
Нащо бажання?
Нащо ці марні сподівання?
Та ж то таке… дірки пусті!
Бо ж не дадуть збирать зірки,
Скоріш поодривають руки:
народу задля муки -
собі на втіху. Суки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
Добре, бувай!
Не плач щоночі,
Просто кохай!
Ну, підніми очі..
Мене не забувай…
Та ну, утри сльози..
І далі пиши, співай
Вголос, щоб я чув крізь грози…
Прошу, посміхнись…
Ось так.. краще вже..
Дочекайсь лише…
Так має бути, не злись..
пригорнись міцніш…
ну все… давай!
Цілую! Бувай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Неозираючись іду вперед
з надіями до викоханих мрій,
уваги не звертаю на той брєд,
що так принизливо кидає в спину рій.
І, може, я у дечім неправа...
Чи, може, й справді, щось роблю не так,
та далебі, люди, - це ж не ваша справа!
Нащо плітки і докори? На все є Бог і він дасть знак.
Усі ми люди про́сті, усі ми не святі:
у кожного є свої помилки і свої гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013
Боже, як прекрасна ця пора року! Сонце ніжно торкається своїми промінчиками величезних різнобарвних крон дерев, заливаючи їх золотистим сяйвом. Деяким промінцям пощастило – їх не зачепив життєрадісний жовтий листок (життєрадісний, бо він здається мені вічно усміхненим жовтогарячим смайлом, що так часто можна помітити на футболці у якогось веселого хлопчини… ну або дівчини… ну хоча і у дорослих мужиків теж… та й у тіток… ну, коротше, у людей… обов`язково веселих, не інакше! Так-так… про що ми там? Ой, ну так промінці… Так от, ці вільні промінчики повністю пронизують срібними нитками пухнасте кронище могутнього дерева, торкаючись самої землі. І от сидячи у цьому, на перший погляд, звичайнісінькому міському парку з досить непримітною, навіть десь примітивною назвою «Дубовий гай»… Ахахахахахаха!!! Вибачте мій раптовий приступ сміху – щойно оце помітив, що в нашому «ДУБОВОМУ гаю» насправді лише з десяток дубів, зате навколо одні клени… ще є кілька верб біля води та чимало зебр, які виглядають з-за шеренг кленків. Ахаха! Та не треба так таращити очі! Це не опечатка і тим більше не дія якихось «чудодійних» препаратів, що проникли в глибини мого скромного мозку. Так-так, «чимало зебр»! Саме так я називаю стадо сором`язливих берізок, які ніби чогось побоюючись тендітно виглядають із-за сильних спин кленків. Ой оце тільки тепер зрозумів чому клени стоять ніби шеренгами і їх значно більше ніж дубів! Та ж тут справжнісінька війна! Війна за виживання! Могутні дуби постаріли, стали неповороткі, їхні гілки постійно тріщать, ламаються, генерали-дуби стали вразливими і їм важко протистояти молоденьким кленам-солдатикам! А останні ж щодуху атакують! З року в рік їх стає все більше і більше… скоро ці загарбники приберуть до своїх лап увесь гай, кожен шматочок вільної землі, кожен метр. Отакі вони підступні ці клени. Хоча чи маю я право їх звинувачувати, докоряти? Це ж природний відбір – виживає сильніший. Тож залишається тримати кулаки за генералів й спостерігати за цими біовійнами в парку… Так от, сидячи на лавочці цієї погожої днини у цьому звичайнісінькому парку, я з превеликим задоволенням милуюсь одним із таких генералів.. здалеку він схожий на якесь неймовірне божество – величезне, осяяне яскравим світлом чудо природи. Навіть дивлячись в інший бік, ти все одно куточком ока помічаєш його сяйво, твій погляд, мов магнітом, тягне до нього. Й ось коли, ти вгледів це золотисте чудо – воно приковує погляд до себе, тобі вже не хочеться дивитись на щось інше, похмуріше, менш величне, звичайне. Здається, від нього віє теплом й у повітрі вчувається ледь помітні нотки смачного медового запаху. Звісно, що і всі інші дерева гарні, просто прекрасні, та їм нізащо не зрівнятись з цим ошатним золотим гіпнотизером.
Дмухнув вітерець - стривожив океан листочків, пронісши їх хвилею різнобарвних переливів по всіх закутках парку. Це сама красуня Осінь власною персоною. Як же граціозно вона, ця дівчина-кокетка, розпустила свої золотаві коси на вітру. Пасма її волосся піднялися у повітрі завитушками й опустились: на дерева, будинки, лавки, воду і землю. Вони були повсюди…
Я зачаровано дивився на це казкове дійство. Сидів я на лавці сам, навпроти мене - троє парубків розпивали пиво, сміялись, розповідаючи якісь свої, мабуть, кумедні історії і не помічали ні дівчини-кокетки з густим золотавим волоссям, ні величних осяяних сонцем божеств, і, навіть, не помітили, як навколо них розгортається багатовікова біовійна за виживання. Вражає, що людей більше не захоплює природа – це геніальне Боже творіння… Більшість з них, ніби оглушені й осліплені дзвоном блискучих монет, насмішливо кинутих скупим начальником на кафельну підлогу, а вони, божевільні, падають на коліна та радісно збирають по копійчині чесно зароблені гроші... все збирають, збирають і збирають.. А все інше лишається непоміченим, не гідним їх уваги. І лише деякі люди з нашої планети (можливо, оті що із смайлами на футболках, але, звісно, не факт) ще вміють помічати непомічене, бачити у звичайному навколишньому середовищі щось надзвичайно захоплююче і щиро насолоджуватись цим.
Ось, що іноді можна побачити у звичайнісінькому міському парку з непримітною назвою, просто сидячи на лавці у футболці зі смайлом…
Р.S. Якщо ви справді вважаєте, що весь секрет у футболці зі смайлом – переконливо запевняю, що це саме так! Швидше одягайте її і галопом біжіть до парку з такою ж непримітною назвою, сідайте сам(а) на лавці навпроти трьох парубків з пивом, подивіться навкруги й скажіть із захопленням: «Боже, як прекрасна ця пора року!» Ви однозначно побачите щось нове, надзвичайне, те чого не помічали раніше! Гарантую!!! І не забудьте: смайл обов’язково повинен бути жовтогарячим, а не блідно-жовтим, і не дай Бог помаранчевим (тим паче, якщо Ви з Донеччини!) чи якимсь там іншим! Категорично жовтогарячим!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413596
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Хватит жить в мечтах -
твори свой путь!
Всех несогласных пошли нах...
Живи, борись, настойчивым будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413593
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2013
Ні милості, ні жалю не потребую!
Досягну всього сама.
Хто не вірить наївно – дарма!
Я давно зачекалась бою!
Вірю в Бога й істину –
Та лиш сподіваюсь на сили свої!
Краще з честю загину
Ніж прийму огидні жаління твої.
Та не візьму подачки будь-якої
Від одвічно примхливої долі,
Бо миліша бідність на волі
Чим багатство в соцполоні .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Холодна я
Та до тебе лиш.
Бездушна я –
З серця мого – киш!
Недосяжна я
віднині й назавжди!
Безжалісна я
Й пощади не жди!
Безгрішна я
Перед тобою.
Та зраджена я -
забери гріхи з собою.
Осліпла я –
Тебе більше не бачу.
Оглухла я,
Бо чути тебе не хочу.
В безпам’ятстві я,
І тебе забула.
Здуріла я,
А може й не була.
Відроджена я
Для величного.
Ожившая
Для путі нового.
Забута я,
Надіюсь, тобою.
Могутня я
Й готова до бою!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Коли ти один –
Чисте безхмарне небо
Здається пустим.
І все навколо даремне, то
Наче туман чи дим..
І праця твоя непотрібна,
неоцінена ніким,
Ні для кого вона…
Й ні за чім…
Коли ти насамоті
Й тебе не чекає ніхто –
Колючою палкою тугою
Тягнуться твої дні.
Тривожні думки гонять на дно:
«Хто тебе пожаліє, обніме, хто?
Хто підтримає зараз і потім, хто?
Хто не дасть здичавіти,
здурівши насамотині, хто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Нельзя ошибаться,
если даже и не пытаться.
Нельзя обмануть,
если всего лишь не врать.
Нельзя проиграть,
если ты не сражался.
Ведь нельзя потерять
то, что ты никогда не искал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2013