| Сторінки (1/96): | « | 1 | » |
Чому не зразу розумієш,
як часом не помічаєш
і треба нам зупинитись,
бо завтра може не стати.
Секунди, а стали хвилини.
день перейшов у тиждень,
місяць, як рік і ти не встиг
Як плани ти перетворив у мрії.
У Бога немає релігії
Це все напридумали люди
І дві тисячі років ніщо не змінили
ми дальше бавимся в війни.
Боляче - знаю, але всі ми забули
що прийшли ми на землю
з єдиним завданням -
знайти щастя для себе, а не руйнувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
мені так соромно
так соромно за сльози
за ті слова, що краще б не сказала
за помішку - не тим давала
за ніжніть, що я роздавала
турботу, що усім лише мішала
мені так соромно
так соромно що я мовчала!
що я не бачила і йшла всліпу
що пробачала, пробачала...
і каплі у заміну не прошу
мені так соромно
так соромно за слабкість
що проявляю зараз на показ
ви зрозумійне - я не знала
що вибір є не тільки в нас
мені так соромно, так соромно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779981
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.03.2018
*
навпомацки, всліпу безногий
шукаючи красу - зомлів.
тепер йому потрібна допомога,
але без друзів народився він.
**
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017
я розумію радість і печаль,
пробачення і довгі прощавання.
я вірю у любов і доброту,
у спогади які не продаю.
я не розумію лиш одне,
як можна ті слова великі,
у якості своїх речей,
так впевнено кидати мимо.
ви грозитесь зубами навперід
і навколішках просите прощення,
а потім знову, язиком чешете
все те що клялись на роки вперед
махали ручками і майже що кричали
ви кинули в глибоку яму
як шкода, шкода мені стало
коли я знявши окуляри
повіривши тоді в слова
"величними" пропали в нікуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
простила я собі свої ж помилки
простила - і з легкістю я рушила вперед
усмішкою тепер встрічаю ранок
і з легкістю лягаю у ночі
і спав той камінь, що лежaв у грудях
і заблистіли очі голубі
прощаю я себе за своє ж минуле
я йшла за серцем і це найкраший вибір мій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017
ми недоторкані всі тварі
втікаємо від власних почуттів
і потяги, що й так мигають
замкнули двері - ми чужі!
прости мою наївність і пустоти
наш ідеал спотвориться у мить
як невблаганно руки молять,
а глупості усеж свої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016
і не пройшовши шляху з половини
міняєте мій курс щомилі,
не сформувавши думку до кінця
перебиваєте і кричите - а де мета?
не зміните моєї думи
не переконаєш
мій шлях, мої помилки
мій досвід й гіркота
поради вислухаю всі,
але я зроблю так як хочеться мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016
я так не хочу закінчити розмову
я так люблю помріяти ще трохи
та ніч, що плине довше ніж завжди
слова дрібні, дрібні мої думки
я хочу вірити. у що? не знаю
я хочу думати, але не варте
у пошуках нової втрати
я знов кидаю, це ще нова плата
прости мене. я - слабкодуха
візьму кайдани і піду у поле
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
повітряна кулька, червоного кольору
я сходила з розуму, помалу, поволі
спочатку у погляді замітила зірку
невдовзі я там загубилася в світі
маленьке дівчатко, беззахисне зовсім
тримало у ручці, стиснувши кулак
не трогай, дивися, вона не спинима
тут вітер утих, щоб його не забути
я так закохалась, пірнула по горло
мені так приємно знаходитись в дома
чекатиму довго, от скільки захочеш
я вірю в майбутнє і ми там з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
зупиніть мої думки
вони спинили час у світі,
вони загублять вас і ваші діти
прийдуть до мене за скорботою самі
зупиніть мої думки
там у ілюзії живуть тварини
харчуються ідеями чужих надбань,
крадуть всю славу у своїх родинах
зупиніть мої думки:
летіли помисли свободою укриті
тепер же тільки страх керується у світі
так в чому ж сила думки ви скажіть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
***
Як злість, що рветься із пекла до людей
Так доброта закрита в серці за дверима
Ти не гноби ті вчинки від чужих дітей
Вони не варті зради ще й від тебе
***
Замкнули вітер за дверима
І сніг притих, упав до тилу
Не шкода людям, аби не мішало
Краса зими лежить, вона є досконала
***
Як грязний сніг на чоботях розстане
Як сонце розпече нам тил
Як тільки вітер пісню заспіває
Весна промовить: "it's just for start"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2016
замерший подих у повітрі
кристали слів летять у нім
і швидко бігають ботинки
стараючись зігріти пальці ніг
каштанове, пряме волосся
червоний плащ звисає до колін
слабенький вітер у дорозі
розвіює нічний потік
як перший сніг впадає до асфальту
так і думки ширяють по землі
лиш ясні очі, що збивають з толку
ще мають світло в темноті
ти ніби заглядаєш у вітрину
вдивляєшся за склом у новий світ
ти маєш сили та не вміло
стараєшся прорватись в сітку мрій
чому питання нас заділо
чому без виграшу сюжет
чому цьому німа причина
наперекір ішла вперед
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
маленька амнезія не зашкодить
як тільки ворог переступить грань
я піду за далекі гори
і спокій тиші обрету
невидимим я стану світу
загублюсь серед нeмочі людей
змінити світ, що не посилі
залишу іншій я душі
серед зірок шукатиму відради
у темноті я мріями піду
і лиш коли із немочі присяду
я вам історію свою скажу
блукаючи серед галактик
не бачив я їх красоти
тому на березі я океану
залишу слід маленької ноги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2015
Застрявший погляд до землі
Спокійні, безтурботні лиця
І так манить, і так манить
Вернутись до билої ниці.
І як той ворон, вільний в небесах,
Ти все ширяєшся лісами
Ти губиш пір'я у полях
З надією, що не згасає.
Черешні спілі, сонцем наповити
Чекають гостів у сімейного стола
І двері лиш чуть-чуть прикриті
Чужинців кличуть до двора
Та непокора, весь той пил
Бурлить в середині чужого тіла,
А ти думками все летів, летів...
Шукаючи нового тилу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620611
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2015
давайте, зробимо паузу
затримаємось лиш на мить
відчуєм секу нду, її мовчання
полишем думки у стороні
давайте, зробимо паузу
відчуєм тепло у наших ніг
і тіні, що проходили
залишаться там же навік
вдихнувши повітря у повні груди
спитаєм себе як там майбутнє
і відповідь тиші голос зрива
нам необхідне нове життя
печатка в долоні, вільна пожертва
всі компроміси полетіли в небо
тепер ти вільний й твоя душа
і нову сторінку пиши не спіша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2015
кохання кажуть не безпечне
і почуття у нім безмежні
там лиш маленький промах є
не було там іще й тебе
та що тут вдієш, часу мало
наукою забив я світ
а те, що мама на ніч не читала
піснями вуха я забив
тут мріями забиті люди
рахують гроші й промахи твої
все ідеального чекають чуда
хоч мають грязні штаніки свої
відради їм щирішої не треба
за вічливість - плюють у чай
за поміччю всі чинять підло
у залі тільки рвуть свій зад
ось так народяться уроди
все компромісами живуть
читають книги мудрі-мудрі,
а вдома "Сімсони" їх ждуть
лежу... стараюсь думать про велике,
що можу я зробити вдень
і розумію, дух мій мертвий
він не прокинувся зі сну
маленька тут людина у кімнаті
скрутилася клубочком у кутку
старалась плакать та не вдало
прийшла сусідка, допиту тут буть
живуть самотні люди серед люду
глядіючи добра й тепла
кричали звуки хто зна звідки
не знала й матінка моя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2015
Я вірю, щастя не згорає
Вона ховається у тьму,
Що ми самі собі набрали
І відтворили на яву
Надія вічно є над нами
Літає птахом кожен день
Вона порхає між літами
І з кожним роком оживля
Які б тяжкі не були кроки
Майбутнє знає що і як
Нам не змінити попит буту
Нам треба ставлення мінять
Тому я буду йти на далі
Що світ не бачив, не шукав
Тому я буду щиро плакать
З усмішкою в устах співать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611680
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 06.10.2015
мені так жаль, що живу цим світом
що він людським багном упитий
що між плітками королі
насправді тільки хвастуни
так хочеться закрити очі
повірити у щось хороше,
але мій телегід не спить
новини ширить кожну мить
теракти, війни, ураган -
смішні слова коли десь там,
а тут ти ставши на жука
кричиш як різаний - "нове взуття..."
"і як тут жити?" - скажеш ти,
"потрібно щось міняти у житті..."
а що міняти, окрім себе
ніхто не буде проти тебе
ти вроді не гвалтуєш все підряд
та інколи співаєш навіть в такт
тому розслабся, тихше будь
там не до слів й думки забудь
єдина місія людського роду
"потрібно вижити серед народу",
а там і статус, і звання
грошей помалу додава
заткнувши пасть чужого вовка
сусід прийде відкривши рота,
а там як ти потерпиш час
зустрінеш усю "мудрість" в раз
відфільтруйте всі розмови
розпишіть на новий текст
спецефекти розтушуйте
наш редактор мо-ло-дець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604110
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.09.2015
надіюсь - це правда, надіюсь добро
я тут залишилась, життям не помилилась
похаю про щастя та як не надарма
кую я залізо, невпинний же час
тяжка вже та пісня, що кожен я день
включаю щоб стихнули крики людей
як вітряні помисли, хітркі ті слова
луною звучать щоранку дарма
і точно сказавши, що хочеш в житті
ти маєш надію, що збудуться мрії
і так кожен ранок, відкривши фіранку
ти крикнеш щодуху:"І знову, я тут!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603554
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.09.2015
Надоїли уроди, що довкола кружляють
Надоїли придурки, що постійно шукають
А знайшовши вважають що й того мало
Надоїло чекати із моря погоди
Надоїло прощати усім все довкола
А потім навмисне просити поваги
Задовбало те сонце, що не бачу я зранку
Задовбала трава, що зеленішою стала
Не прощаю я Бога, не просила й благала
Я - те що я є і немає потреби кусати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589244
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.06.2015
Людська метушня приваблює підлих
Шукають в кишенях руки непомітних
Прекрасного мало,горіло туманно
Нехай аби-як за те навкосяк
Ти маєш двоякість,помітно злоякість
І наче б робота,але на два боки.
Куди б не втікали шляхи всі відомі
Чого б не шукали втрачали б помало
Малесеньке личко і тіло у нормі
Ти наче б то вдома - надоїдливе слово
Вщухало бажання - маленьке кохання,
А ти ж то великий:" Давайдосвиданья!?"
Мені б у літак, я там вже бувала
Думками вже там писала прощання
Протухший чіскейк солодший у свято
Коли ти вже мав хвилину благання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
допомога так потрібна,
але нажаль ви всі далеко
і не рідні тут потрібні нам,
а зовсім різні, дикі люди.
під рок співати будемо пісні
і танцювати кожен раз до ночі,
ми будемо курити аж до німоти
і пити алкоголь до рідної тошноти.
можливо, спортилось малесеньке дитя
можливо, стало все занадто тяжко.
не винні ми дрібненькі кріпаки,
але провина наша у такій турботі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
не знаю, що коїться
усе шкереверть.
коли заспокоїться
вже серце моє.
чекання, надії, малесенькі мрії,
нажаль то є сонце
припечене в даль
а як все зруйнує малесенький крок;
а як то є марно зануритись в мить
не хочу страждання!
я вірю в кохання!
то біль, то є радість
такая є вість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
можливо вчора щось там змінилось,
можливо ти вірив, що то є взаємно
насправді бажання спалило натхнення
і та моя радість лиш кучка вітхнення
слова ті жорстокі скажу я лиш раз
мені не так шкода, бо не у перший час
ти знав на що йдеш, а може і ні
я ж знала про кінець - тому слово "прощай"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
не буває так як у фільмах,
казка тільки у книжках,
серіальна ласка - пильна
і дитячі мультики фігня!
циніком із вами станеш
"тільки так у перший раз",
а насправді то лиш маска
кажу вам, то брєд є ваш
ми повірили в красоти,
що поет нам написав -
то фантазії польоту
не реаліті, нажаль...
так, ми хоче вірити в прекрасне,
спати ми лягаєм всі у снах,
а на ділі рожі корчим,
за спиною упадаєм в жар
чесноку би нам й побільше
хоч і з сорормом, але лиш так
зможемо всміхатись зранку
й прокидатись як в казках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
і не пізнать мені отого болю
і загублюсь я у почуттях
і не відкрию того щастя долі,
що всі шукають поміж нас
не буду знати страху втрати
не зможу щиро каятись в гріхах
не зроблю кроку першою на дотик
зневіра, втрата і не час
сльозам не вірю, так буває,
коли не плачеш не один же рік
а щирость як загублена перчатка
буває в моді лише раз
так що забути - то є вихід
така ідея. то мій шлях.
не йдіть за мною, то моя дорога
такий печальний мій фінал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
мій сильний біль втирає ноги
і відблиском пройшли дощі
моя дорога то є поле,
що значиться по всій землі
прощання, смуток - лиш докора
хай пронесеться у пітьмі,
а та людьська, мала покора
загубиться в чужій юрмі
не злая совість хай покаже
чужого серця спориші
хоча навіщо? все розмаже...
проникливітсть великої мазні
пишу рядки, про що не знаю,
так кожен раз... думки...лети!..
і хочеться чогось, не знаю
мої слова лиш відгуки...мовчи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
Звичайний день простого року, всі люди йдуть до цілі, як і вчора, і ти би йшов, кудись, якби не знав…
Він надіявся про забуття, про смерть іще існуючої долі. Маленька мрія, що так і не здійснилась, плекала його душу надіями на інших. Маленькі кроки, крок, а потім біг - тепер же тільки смуток. Цей день настав, настав як і кожен рік тому і, може, ще настане на наступний.
Щорічне свято однієї людини. Він «пуп землі» і центр всіх подій, усе для нього і поклоняються йому усі. Так має бути, для усіх принаймні. Але ти є не один…Таких як ти - сотні й тисячі у день, сусід з кімнати друга має також. І тут усе без жартів-дорікань. Можливо, так воно і є як бачиш ти, але червоний колір не для всіх такий як бачиш ти. Заплутано, я знаю.
Рюкзак, маленька книжка без картинок, бейсболка на довгий рукав, джинси, кеди в стилі молодіжного паркуру, приємне личко, тільки, завжди очі опущені вниз. Він йшов повільно, а навіщо кудись спішити, коли не знаєш куди йти. Та й до кого?! До тих лінивих, безпристрасних аристократів, що мають в венах якогось кольору там кров, до вічних егоїстів та «правильних» вельмож? Голова від них вже би спухла як тільки скажуть вам: «Пардон!». Такого щастя тільки і чекати, не всі ми можем жити так. Для вільної людини, із простого роду, можливе тільки бидло і слова книжок.
Не змінювалася і подорож за всі ці роки, і люди, що ішли на зустріч теж. Ніхто із них не знав про існування неба, бо пластик у руці їм цікавіший. Не знали і про те, що знає він сам. Він швидко розгадував згадки у лиці: ось жінка думає про свою собаку, яку лишила аж до вечора саму; а от і пара молодих, що вірить в чудо маленького дитя з небес; хлопчина – він подер штанину і як герой несе портфель своєї дами серця на плечі. Ніхто із них не знає про людину, яка уже давно читає їх думки…
Весна не втішала своїми кольорами і співами пташок. Вона лише кричала про нові можливості і то не його. Жаль, що не всім хотілось того ж чого і він. Нестерпна біль його очікувала з кожним кроком. Він сам її вигадував, збільшував та заглиблювався, щоб довести себе до межі. Йому було шкода всіх, окрім себе. А навіщо жаліти кусок м’яса який мовчить, не має друзів і перечить стандартам складеного суспільства.
Він знав і цього було достатньо, щоб захотілося втекти. Але його слабка моральність сили волі і м’якість серця не дозволила зробити це радикально. Він йшов, вдивляючись в обличчя та знав, що все лиш почалось.
У світі є безліч цікавих людей які мають більш цікаві моменти життя, іноді їхнє життя і є цілим моментом для написання роману, і не в одному томі. Чого варте життя героїні Анни Кареніної з однойменної книги Льва Толстого, а дивовижна подорож Сантьяго у море – надзвичайна повість великого і дещо депресивного Ернеста Хемінгуея «Старий і море» і звичайно не забутьмо про найвеличнішу історію людства і його спасителя Ісуса. Чому не можна було писати про когось із їхнього роду? Всі слова сказані без сарказму, але про них напишуть інші, адже їх простіше прикрасити епітетами та метафорами. Розкажіть мені депресивну історію такими словами, щоб її хотілось перечитати хоча б іще раз!
Наш герой лише студент. Живе в гуртожитку із різними, дикими та нестандартними людьми. Не має супер сили і не володітиме нею у майбутньому, хоча для мене бути людиною уже у їх числі. Він не отримає листа із Хогвартса, не знайде вхід до Нарнії і не пізнає сенс життя, навіть свого. Саме тому мені і хочеться написати про нього, як і про кожного із нас.
- Куди тримаємо шлях, мій друже? - Саша мав дещо поетичну душу. Він підкорявся рамкам, що були йому задані іще з дитинства, але вміло вмів їх обходити без шкоди для свого еґо і статусу.
- Ви знаєте, у мене заняття такі ж як і в вас, чи не так?
Кілька кивків головою і сміх вирвався на волю.
Але і Саша не знав те, що переважно знають усі його друзі про нього. «Один день!» І чому всім він такий важливий?
Уроки пройшли успішно, якщо вважати за успіх його невидимість. Ніхто не привітав, бо нікому нема діла до нього, а він і не нагадував, лицемірства у світі і так багато. Перекошені обличчя, не щирий сміх, призначений щоб понизити твою самооцінку, плітки які начебто і надають тобі популярності, але надзвичайно шкодять твоїй психіці. Повезло йому жити без всіх цих прикрас людського буття.
Музика чарує своїм багатством, витонченістю та впливом на світ. Вона надихає на подвиги, вона помирає коли ти перестаєш її слухати і кожен клік на твоєму плеєрі на мить убиває одну із них, а переключивши ти воскрешаєш іншу. Вона безкінечна своїми ідеями та неочікувана від деяких людей. Музика – це твоя свобода і саме такою наш герой її уявляв. Він поглиблювався у неї з головою і п’ятками, повністю, без останку.
На своє «ідеальне» день народження він склав список пісень які мав по-часово слухати. Це, напевне, найкраща з його видуманих ідей. Виходить, що і для нього «день, коли можна все» - важливий? А так би хотілось забути про своє банальне єство.
Школа. Усе, що він бачив – ноги. Не всім цікава така річ, але для нього… Взуття, як річ, що розкриває тайну ваших почуття і настрою, дещо характеризує вас, але нажаль не розкриває душу. А чого так шукає наш герой? Він шукає відкриту, щиру і просту людину. Ви такою не являєтесь, ви носите маски, як і всі, як і я. Таку різноманітність іще пошукати треба, виглядає так, ніби ролі безкінечні і вам немає меж.
Навчання, для бездарностей, пуста трата часу, а такими є більшість членів такої організації як школа. «І серед них я мушу існувати?! Молю пощади!» Але пощада по-суті нічого не змінить. Ні кого, ні чогось і навіть тебе. Це стане банальним спрощенням твого існування і перед наступною перепоною, яка має бути більшою і складнішою, ти знов опустиш руки, помолишся й про спиш своє бажання жити. А мрії? Вони зникнуть. Як і твоє існування.
Середина дня – другий акт вистави, безнадійної та приреченої на загибель.
Стежки щось не вели додому, тому він вирішив пройтися парком, порозглядати вулички й людей: малих й великих, сумних у властному горі і безтурботно веселих. Побрів, але увечері потрібно було йти до рідних стін. Там не чекало свято і вітання, не було друзів, ні рідні. Він жив самотнім, так необхідно. Лиш так він думав, що відчує смак й красу цього світу.
Насправді всім хочеться відчути празник, веселощів через край і він також у куточках слабості власної душі має таке бажання. Як часто у фільмах чи серіалах прикольних вітають головних героїв, так і він хоче повіситись, відірватись, щоб потім у носі відрубатись, а зранку, згадавши усе оте, широко-широко усміхатись. Щоб шарики лопали, серпантин розлітався, пунш розливався по столах, щоб всі веселились, забули турботи і разом насолоджувались рідкісним моментом молодості.
Він не бачив раю, тому постарався уявити і головне створити його настільки жахливим, щоб навіть бомжі не бажали там залишитись на ніч, але можна просто сховати свою чудову місцину. Талановитим хлопцем його не назвеш, але так як він грати в хованки ніхто не зможе. Оригінальність - то його.
Мистецтво перевтілення людей вабить його очі. Як швидко міняються вирази облич за спинами інших. Чому щирість стала нашим табу? Можливо усі ідеї про щастя колись здійсняться у плоті, але іменинник … щось з ним не так. Зламалась машина або згоріла плата, заміни не було вчасно і ремонту не підлягає. Люди і їхні маски – видовище для читачів.
Замітивши один нюанс, він виявив проблему. Читати вредно для думаючої людини, художня література – зло. В словах митців описано природу почуттів, яку, у дійсності, і не існує. Так фантазія творця реалізує ідею героя, спасителя наших душ. А читачі живуть же з цим! Принаймні, так він сприймає дійсність і сліпо вірячи рядкам, шукає того ж почуття хоч і знає, що суб’єктивна реальність руйнує початкове людське світосприйняття. І помилка в тому, що він повірив, проаналізувавши – він повірив і тепер, не бачить власне щастя, навіть в манівцях.
«Тяжкий був день, хоч й не столітній, а все ж для нього не простий. Та й він пройшов, як й все від віку, рахуємо ми знов і знов. Хоч й кажуть люди, що усі вже мертві, лишились ті, що хочуть жити тут. Не знаємо причини ми напевно, та все ж лишаємося тут. І як пробитись не старались скелі, вода обрамлює їм шлях. І при кінці дороги стане: гладкою, новою і чистою немов кришталь.»
Квітень 2014-2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576663
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Людьске буття банальне для вищих умів нашого суспільства, але надзвичайно різноманітне. Звичайно все трактується етапами розвитку як індивіда так і соціуму, що викарбуване у нашій підсвідомості і, незалежно від нашого бажання, відбувається у певному алгоритмі. Єдине, що у нашій власті - швидкість. Час нам не підвласний, зате швидкість проходження по великому рахунку залежить тільки від нас. Саме тому одиниці стають міліонерами в 21 рік, а комусь і життя не хватить щоб заробити собі на достойні похорони. Хтось скаже дискримінація, хоча, насправді, ви самі винні у своїй невдачі. Я не говорю, що всі зразу мають бути самодостаніми егоїстами та йти по головах, але самовдосконалення і реалізацію у цьому пагубному суспільстві таку можливість ви маєте.
Ми народжуємось, вчимось говрити, ходити, навчаємось вчитись і використовувати ці знання у необхідні моменти життя. Розвиток думок великою часткою залежить від зовнішньоьго серодовища: батьки, викладачі, друзі, а слідом і їхній вплив, виховання і встановлені моральні цінності. З часом вони коректуються нашими вподобаннями і захопленями. "На вкус и цвет товарищей нет". Заходячи наперед скажу, на мою думку, є три загальні правила котрі полегшують у деякій мірі наше буття:
1. зміни - ніщо не стоїть на місці, усе почате закінчується, ніщо не залишається як колись;
2. гумор - потрібно дивитись на світ з усмішкою і даром являєтся можливість посміятись над самим собою;
3. парадокс - не намагайся пізнати сенс життя, не втрачай час, оскільки життя - це тайна.
Кожна людина в певній мірі використовує свої знання і тоді це називається мудрістю. У кожного свої мотиватори руху. Блаженні ті, хто знає ради чого жити і куди хочуть йти, мають поставлену ціль і шукають шляхи її досягнення. Доля ще та сучка, завжди старається збити нас з колії і надає великі і маленькі випробовування, як тести, на витривалість і після дає неоцінимий досвід. Оскільки, час являється єдиною одиницею вимірювання нашого реального світу завдяки йому ми, як вид, зуміли, у деякому відношенні, досягти величності у самореалізації як у технічному так і у духовному світі.
По суті, знаючи всі цінності і можливості питання "що нам потрібно?" залишається відкритим. Можливо, з моєї сторони, виглядатиме надмірністю і цинічністю відповісти на це питання, але тут, як у демократичній країні із правом вільно говорити, я можу собі це дозволити. Усі ми шукаємо гармонію із самим собою. Бажання знайти себе і розвиватись, розуміти, що ти не пусте місце - необхідність для нас. Єдинство з собою як у будистів, самопізнання як у великих філософів, саморозвиток і вдосконалення - спортсменів і спадок геніїв науки.
Надіюсь, я відповіла на питання, хоча б самій собі, а може і комусь іще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576309
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 22.04.2015
що зміниться коли настане тиша?
залишишся у повній ізоляції думок,
коли почуєш серця стук?
чи ти захочеш повернутись до людей,
у гамірний мурашник міста?
занурившись у світ своїх ідей
чи зможеш ти покінчити той лиховісний звук,
що рветься у перед сягаючи до бою?
та як окупиш ти свій гріх,
коли постанеш перед старим народом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Морський прилив збавляє краски
Як чорне море й жовтуватий сніг.
Плескоте хвиля стомлені підошви,
Уявність дотику лоскоче їх.
Діти бездонні самотності й скрути
Ви полишіть ті думки всі майбутні.
Живіть тільки зараз, тепер є лиш час
Розпечене лезо не спасе навіть вас.
Завернувши тіло у тепле покривало її руки затягували його все сильніше – вона хотіла відчути біль фізичної форми. Повторюючи це дійство з кожним разом біль ставав слабшим. У очах не блистіло нічого, окрім пустоти, а в голові ширялись, з одного кута в інший, маніакальні думки. Вони породжують, у більшості, страх безвиході, занепаду душі і вона це прекрасно розуміла.
- А що я втрачаю? – вимовила у голос.
Тишина заново відповідала знайомим їй звуком. Прийшла ідея приниження власної індивідуальності. Нова пісня саморуйнування прозвучала у ній.
Філософські ідеї буття та психологічні методи не допомагали, вони лишень затягували вузол міцніш. Колись чула, що психологія робить життя складнішим, але використовуючи її простіше йти вперед. «Розуміння то одне, а знати - для чого потрібно воно… те питання.» А відповідей то є тисяча інша на них.
Зосередивши увагу на краях стола, вона ніби прилипла до подушки вухом і вже, майже засинала, але стабільність картинки порушила цятка. Дрібна чорна крапка крутилась, робила різкі і плавні повороти, її рухи були подібні до пошуку виходу, але через безмежжя варіантів куди піти само себе заплутало. Вона здійнялась і обперлась ліктем і так змогла краще роздивитись заблудну точку. Це була мураха. Мила і надзвичайно корисна тварина.
Задумка природи будується на помилках попередніх експериментах. Та і просто так, безпричинної появи не існує у світі. Закономірність, прогрес і деградація – все про плановано наперед вищими силами.
«Що це створіння робить тут, чому саме зараз і чому не божа корівка чи горобець у вікно не залетів?» Тисяча питань – одна відповідь. А розквасивши її пальцем я відніму життя, але для неї це буденний рух. Смерть для неї, а яка банальність по-суті. «Згадають про неї в мурашнику? Чи то лише копія?» Збільшивши масштаби, вона також дріб’язок.
Кожен день бігаємо по місту, заплутуємо доріжки щодень. Сотні проходять шлях по твоєму маршруту і перетинаються у часі. Склавши всі дні воєдино, взявши лиш певну ділянку землі по якій хоч раз у тиждень протягом року ти проходив – виводиться певна крива, імовірність появи якої із часом буде більш очікуваною хоч і похибки також реальні – зовнішній чинник не відкидається. Ти рухаєшся майже стандартно. Таких як ти міліарди, близько тебе теж не мало. Ви у величезному мурашнику і підкоряєтесь системі, що тайно ненавидите її, але все рівно залишаєтесь рабами.
Найсмішніше те, що саме ви і творці цієї системи, звичайно не особисто, але як раса… «Скажемо, він хитріший від мене і на той час був мудрішим.» Розуміння цього тебе не спасає від залежності до стандартів, що у тобі запрограмовані від суспільства, досвідом минулих поколінь і в кінці-кінців історією. І ти як мурашка бігаєш-бігаєш і зупинки не відчуваєш. День пройшов і ти його завершуєш сном, життя – смертю, і не один ти!
«Розуміння тебе не спасає…»
- Кінець же один…і коли він настане залежить від Нього?!
Хтось вирішив, що ти маєш права і обов’язки, бажання і можливості і їх границі. Іноді протягом твого короткого життя вони перетинаються! Людина, що отримує все чого бажає стає слабкою стосовно зовнішніх чинників, але й та, що бореться за кожен дріб’язок стає вразливою від внутрішніх переконань. Існує середина, звичайно! І живе вона лише мить.
Моменти – так почала вона вимірювати життя. Пам'ять нажаль у нас не ідеальна, але практичніше ніж будь-що інше у світі. Записки не залишають деталей, а от фотографії не показують усієї картини як є. Відео – занадто об’ємне й масштабне, а пам'ять – конфенденційна й гнучка, більше деталей хоч і змінних із плином часом і уявою, і, найважливіше, унікальна.
Вірою не наситишся. Люди прагнучи вічного життя і безпеки, особливо на смертному одрі. Їм постійно мало!.. Тому віру вони перетворили у фанатизм, любов – у пристрасть і секс, гроші – у релігію, а так і сама суть всіх цих слів і значення їх втрачається. Наступне покоління тоді зовсім заплутається.
- А що як це ілюзія? - ключове питання!
Сидячи у наповненій спогадами кімнаті, вона блукала думками між стінами істини душі. Вона вже не хотіла розрізняти реальність від видумки. Цей стан блаженної невизначеності. Звуки перетворювались у слова, слова у рядки, а між рядками суть. Їй часто було шкода, що ніхто так і не чув її думки, а раптом якийсь науковець завдяки проміжних ідей і висловів у ній доведе свою теорію нестабільності світла і вичерпності часу всесвіту, чи може художник знайде новий стиль і ми зуміємо почути краску, а може генію-інженеру прийде схема побудови літального апарату крізь чорну діру і ми познайомимось із іншими розумними видами у інші галактиці.
Вона так хотіла бути важливою, як і люба дитина, але річ не утім. Вона хотіла відчути себе серед еліти суспільства і самій задавати стандарти. Стояти у центрі залу серед розбалуваних дам і широких господ у красивому бірюзовому платті до землі, елегантно підібраними у пучок волосся та дорогими прикрасами. Тримати ігристе, розове вино у лівій руці та розмовляла із власницею власної корпорації про нові плітки знаті.
Хах! А чого ще може бажати дівчина із чашкою чаю біля вікна об одинадцятій годині ранку?
Питати дозволу ввійти стало в привичку, але тільки для неї. Матір же часто забувала про елементи ввічливості у її кімнаті і вривалась без стуку. Сьогодні не виняток. Тут не цікава розмова, жести чи загальний настрій, важливо те, що вона закінчилась як і все у цьому світі. От тільки мурашка, що так і тинялась по краю стола лишилась. Вона могла під час розмови зникнути з поля зору дівчини і таке часто траплялось, але це трудолюбиве створіння появлялось знов. «І чому воно не схаменеться?»
Боротись! На початку – це було необхідне для виживання і досі так є у більшості варіантів, але зараз появилась і друга форма боротьби – ради задоволення. Ми б’ємось об стінку замуровану у наші страхи, адже страхи не тільки нас зупиняють, а й мотивують до дій. Стіна візуальна, реальна, матеріальна чи ідеальна, гранична чи лишень одна із системи – скільки варіантів! А все ж залежить від нас. Стійкість наша випробовується кожен день і по можливостях наших.
Двадцять чотири години в сутки, сім днів на тиждень без вихідних, віднявши лише час на сон і то тільки глибокий і часткове безпам’ятство у хвилини слабкості – ось як у неї працювала фантазія.
«За що боряться люди? Чому Бог захотів створити всю цю каламуть? А якщо і не Бог то для чого, питання залишається? В чому суть цієї мурашки? А раптом, моя кімната перевернута догори дном? Я ж і є інопланетянкою для інших видів з іншого всесвіту!? Чому цифра сім іде після шестірки? Що станеться якщо з самого початку поміняти три і чотири місцями, вся логіка математики рухне?» І так кожен день.
- Стомилась… - це було сказано разом із видихом.
Березень-Квітень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573050
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2015
*
спочили душі
новий час життя твого
золотий же вік
*
мій зелений чай
чашка кави там твоя
вічний вихідний
*
ми кличем сонце
сильний дощ небо нам дає
наступний раз крик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571199
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2015
стимулу життя не бачу
я давно уже не плачу
кожен день одне і те ж
кажуть час, а сам ж ідеш
затухає світло в грудях
й діаманти не блистять,
тільки риба свіжа тухне
так же можна й пробіжать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
подивилась я назад
злість втікає в вени
скреготить моя душа
жалість, втрачена надія
знаю, не одна така
дура безнадійна
бачиш й не така проста
сука, надоїло!
прочитала я вірші
не свої напевне.
і кінцем не назеве
дурість - протидія
правила складала в день
нічкою ридала
а питання: "що ти, як?"
посмішка обманна
розумію світ речей
пристрасті буденні
бачила чужий наліт
й мушу свій згрібати
ненавижу, ти ж прости
кожен день шукати
те чого не бачиш ти
та ще й вірою назвати
та болить вже голова
хватить нити з-поза ранку
маєш ціль - йди до кінця
завтра буде завтра
а сьогодні не забудь
вмитися уперше
та не пику ти свою
а шальнії нерви
загостри приладдя, зброю
серіали всього научають
ти сьогодні будь ось тут
так учила мати
та не рідная нажаль
як би й рідна, то надарма
так потроху, може й так
я доб'юся моргу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
допоможіть згорнутися в клубочок
забути все що снилось на яву
змінити краску, спригнути з трампліна
а потім різко повернутися назад
та чи згадає мати ту дитину,
що не жалівши час, втікла
і повернувшись, засміялась сміло,
і прощення забула поспіша
та як тоді скажіть ви ради Бога
ви просите прощення у кінці?
коли ти Бог - нема тобі спокою
всі просять те чого в тобі нема
і не прощає Він, не хоче тратить часу
він залишає слід в чужих серцях,
а ти вернувшись загубив причину
чому забули? що зробив не так?
Він дасть підказку, в тебе є ще думка
покаже шлях, що кращий є для всіх
будь екстрималом не напляжі в майці,
а у житті що й так давно є не легким
і сила є в тобі боротись
усмішка допоможе у біді
ти знай, тепер ти можеш
і капля віри не згаса в тобі
ми вірим - щастя за дверима
насправді, лиш ілюзія навкруг
і ми створили світ з пучини,
що називаємо буденністю дотуг
тяжка то праця, знати все напевно
і всі догадки то лиш пас
ми люди як наївні мавпи
довірились колись, тепер лиш убива
я хочу знати істину природи
немає почутів в мені
я хочу розуміти все до корки
а залишаються сухенькі спориші
прости мені за правду до нудоти
прости правила чужої гри
придумала собі я ноти
тепер не знаю що й куди
багато знань, а толку мало
занадто розумінь й понять
я вірю, що колись на взводі
Ти, Боже, скажеш що і як
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
моє життя приречене на смерть
і ці доріжки - міліардні варіанти,
змиває час, спліта думки...
вдаряє думка, проникає в суть
і призма світу безнадійна,
спасає віру лиш надія.
три слова, в кожного свої,
вони не змінять світ цей грішний,
але наш ідеал не змінний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
зійду із поїзда, напевне
можливо, й завагаюсь я на мить
прийму в потрібне невідоме
полишу муки в хмарі тьми
зістрибну я, вдихну у повні груди
й усмішку я очима покажу
хай жумають, так має бути
так мрії зігрівають у душі
спонтанний гріх - розплата вічна
прощення вщого з усіх
моя та кара не комічна
то жалість, туга пред усім
зневіра - посог керамічний
любов - затьмарені чужі слова
молитва Богу - знак предвічний
і чистий дух - майбутнього душа
слабкого є слова, признаю
ухмилка проникає звідусіль
вчорашню пісню полишаю
залишу я її на папірці
P.S.так я посилаю страх)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
пора змінити все, пора змиритись з світом
і думка, що зігріла тіло давно в кутку згоріла
із немочі пішли дощі, розлука на́йстрашніше...
колонки, навзогін мені, пісні противні - то не змінно
не хочу, нодоїло...мені так бридко на душі...
малюнок сохне, не картина, то встплеск лише мазні
пишу, я знову пи́шу, слова знайшлись десь у кінці
і мало віри, що допишу усе як треба генію, смішні
скажіть, невже вам лірика до смаку?
сладання слів - так портиться уява
мені не вперше рватись, поспіши
так зрониш ти останню каплю
прости мене... не варта я !
контроль завадив,іду я в ад,
там в мене справи невідкладні
прости мене... пусті слова, надарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Хватить спускати усе в унітаз,
хватить кричати в обголені стіни,
щоби почути не треба ричать
потрібно вслуха́тись печально.
Хватить сверлити у собі дупло -
дятли без користі працюють беспалтно
хватить життя заганяти в куток
воно же не винне у тупості долі.
Хватить ламати стандарти душі
світ ідеальний без тисячі масок,
хватить віддаватись як в останній же раз,
хватить вдивлятись скляними очами.
Люди - безжалісний думаючий скот
знає умови твоїх переходів,
а особистість, як членності вид,
хоче убити моральну свободу!
Хватить миритись, хватить чекать
світ буде жити і без доповнень
хватить блукати у своїх світах
мрії погиблі без віри у чудо.
"Хватить" говорю в останній я раз -
слово затьмарює справи.
як безнадійно втрачаєм ми час
як безнадійно шукаємо моря...
Хватить - прохання, як крик душі
лірика слів оповита мольбою.
Ви залишіть всі діла "на потом",
а завтра почнемо з новою грою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
-як сказати правду людям в обличчя?
-яким чином повірите ви?
-невже для правди немає нічого типічного:
як біль, кров із носа й певні діла?
-якщо скажу вам правду одвічну,
неспроможність втілити її у життя.
ми для тебе маєм роль фактично
там, де дибіл має щастя сповна.
маєш волю - дай їй вірватись!
хватить там скиглити, крикни десь там!
-а навіщо комусь знати проблеми чиї тось
якщо самотужки зібратись недомогла?
злість-первинна подоба скоту
перевага її у житті -
та що колись була добра турбота
може стати гавном на землі.
-а чи віриш ти людям?
де твоя правда?
та невже не брехав ти колись?
-як сказати, моя правда в скорботі,
бо не віриться їй у людей вже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Вона була одна: тілом і духом. Чорний, покритий мохом камінь був не зручним для неї. Постійний вітер надокучав, задуваючи срібні піщинки пляжу їй у обличчя. Але усе це дрібниці… Цей пісок, занурюючись у морську воду, перетворювався на золоті краплини, що переливались під променями сонця і це було красиво. Шум хвиль нагадував спокій, для якого, нарешті, настав час прийти до її свідомості.
Середина літа, але так не відчувалось їй. Вона одягнена у джинси та клітчасту сорочку. Четверте липня. Людей мало. Тиша. І їй майже комфортно.
Вечір насувається, старий місяць зійшов, дві чайки летять в різні боки; одна із них упіймала краба, змочила його у воді та почала дзьобати. Невдала спроба вхопити такого ж однієї пари, розсмішила її: «Маленькі, закохані діти…»
Сонце з’явилось, як і тінь на папері, а чайка, та ж сама, вмивається після вечері. Жовта, гаряча, кругла пляма на небі гріє змокрілі її штанини і холодні ноги не турбують, вона звикла до холоду світу. Як же звично для неї – сидіти просто неба і поглинати думкою весь світ. Холод пронизував спину і морський берег став новою дорогою вперед.
Океан – сильна стихія, зачаровує своєю легкістю та невимушеністю красоти. Небо вкривається від ніжно рожевої до червоної фарби. Безмежність, свобода, не важливість попередніх питань і значущість виникаючих вловлюється у поглядах відпочиваючих. Вона згадала слова із фільму і бажання почути «крик» океану заполонив її думки. Ставши як статуя, вона вслухалась у звуки, що долинали звідусіль, сподіваючись почути саме його. Промені сонця, як тисячі світлих ідей, що передаються на землю щоб освітити наші ясні голови, мерехтять на заході між статичними і непохитними будинками, де живуть, або стараються не виживати камінні фігури чужих силуетів.
На кінець дня люди стають повільними, а на пляжі так взагалі столітніми черепахами. І тільки наймолодші іще мають енергію, щоб грати у квача або ж на перегони, їсти морозиво. Як не дивно ці два різних типи людей гармонійно поєднуються в одному місці. Небо стає темнішим, перша зірка засяяла вгорі.
Здається, вона когось чекала, насправді ж, привикла жити в надії. Вдивляючись у погляди інших, читаючи настрій по проблисках в очах вона розважалась. Її вуха не чули шуму каруселі та галасу дітей, не чули про що говорили «дорослі» підлітки та омолоджені старушенції. Музика поглинула її душу ще у ранньому дитинстві, так і не полишаючи на самоті. Вона уявляла їх усіх у домашньому побуті, на самоті із своїми примхами, без гримас фальшивої усмішок та прикрас великої знаті.
Дев’ята година вечора, сяють ліхтарі атракціонів. Дитяча радість поширювалась між людьми та їхніми забутими проблемами. Їй сліпило очі від яскравості усіх цих кольорів і вона уже звикла до різних типів людей. Чорні, азіати, свої і чужі, веселі та смішні, тихі і крикливі – їх так багато і ти серед них. Інтернаціональність міста зашкалювала. Музика змінювала свої тембри, навіть почала повторюватись, але і надалі продовжувала змінювати настрій, не змінюючи усмішки на її обличчі. Наближалась година, через котру народ напливав страшною силою, як із суші так і з морської сторони. Всі рухались до берега, до центру подій і, насправді, вона не думала, що такий ажіотаж відбувається щоп’ятниці. Сьогоднішній день був важливим не тільки для неї.
Пробила десята година і вона почула з-за спини гучні хлопки – то пробивався салют до її, приглушених музикою, вух. Тривало це дійство півгодини, чаруючих тридцять хвилин. Часом салют надоїдав, оскільки був дещо одноманітним моментами, тоді вона розглядала реакції людей. І не важливо наскільки ти був злим, пригніченим, ображеним на це життя і людей довкола себе, яскраві спалахи на нічному небі додавали мить віри у чудо і красу, натхнення на надію цього світу. Незалежно від віку, усі перетворювались на наївних, маленьких діточок.
Вона гуляла з думкою щоб розслабитись і на початку – це означало напитись, тільки от тутешній закон не дає такому дійству можливості для реалізації. Отже, довелось знайти альтернативний, для неї, психологічний спосіб виправляти ситуацію. Сьогодні їй це майже вдалось. Прогулятись вона давно планувала, і тільки через місяць перебування тут вона змогла вибратись. Початок був складним. Проблеми колись забутого не відпускали та і нові не відставали «покращувати» їй життя.
Змінилось все! І люди, і друзі, і сам етап у соціумі. Вона змінилась… хоча, насправді, просто розкрилась. Їй стало не страшно як колись, відчуття свободи і цілеспрямованості поглинав невпевненість і недосконалість. Розуміючи, що ідеалу не існує, вона захопилась стати ідеалом, якого не бачив світ. Старалась бути привітною та стандартним шаблоном, при тому залишатись індивідуальністю на самоті.
Дивний був місяць, так багато подій і людей. Переживання переросли до минулого часу, почуття – у майбутні пригоди, люди залишились друзями, а друзі стали іще ближчими, ніж були. Проблемою залишалось її ставлення до цих «рідних» людей – це нейтральність до них і їхніх почуттів, це пофігізм на їхнє ставлення до тебе, адже ти це ти і вони вже мали б і звикнути. Але байдужість всесвіту до цих питань була важливішою для неї.
Не знаючи що робити далі, вона вирішила попрямувати назад, до метро, а там уже і до «нового» дому. Цей «новий» дім був не для неї. Вона б не хотіла так жити, але для початку все було нормально. Початок і має бути не зручним, як той камінь. Мало хто народжується генієм, але більшість ними стають. Вона хотіла вважати, що стане одним із них – для того і старалась, хоча якщо вважати старанням просте практикування свого уміння, тобто, те що можуть всі, чи таланту – це занадто банально і, особливо, не справедливо для тих, хто не додумався або ж і не бажав їх розкривати світу, вона – використовувала свої можливості як могла.
Сидячи в метро з годину можна з’їхати з глузду, така доля обійшла її, але, за якихось п'ятнадцять хвилин, думки переповнювали настрій від однієї пісні до іншої. Ідучи уже знайомими кварталами до свого будинку, вона мріяла, як маленька, заповнена інформацією від любовних фільмів та молодіжних серіалів, дівчинка. Білі принци не існували для неї, але реальні на білих мерседесах, відважні і ризикуючі. Вона мріяла, що один такий знайдеться на її шляху, або ж буде чекати з квітами в руках біля входу. Нажаль, наш світ реальний і казки тут записуються на папір.
Процедура обжирання, тобто чай і печиво, з тіткою мила розмова про сьогоднішній день, була наступним етапом. Звичайно ідеї про тусовки десь на Манхетені у якомусь крутому клубі з друзями інколи приходили, але і миттєво зникали, коли вона згадувала хто вона і чи зможе влитись у це середовище так само швидко як і у самотність, в якій живе не перший рік.
Заснути швидко їй природа не давала. Постійно лягати о дванадцятій годині ночі, а засинати близько трьох, уже стало звичним. Саме тому вона брала склянку води з плеченьками або якісь фрукти щоб поїсти у ліжко і звичайно без якихось безглуздих серіальчиків онлайн не обходилось. З часом, утома отримувала перемогу над бадьорістю і, закликаючи у підмогу сон, оволодівала нею. Хоч завтра і вихідний день для більшості, субота для неї складно-банальний робочий день.
У кого ранок, а комусь обід відкриває очі вперше. Для когось смуток то лиш настрій, комусь момент, що не змінює твій стиль, для неї ж то робота щохвилинна(без неї успіху нема). Ще молода, енергії із океан, життя змінюється і постійні новинки. Нова країна, друзі і пріоритет. Вона та ж сама, змінилась лише рівнина під ногами. А літо тогорічне – то пам'ять на віки, історії навчальні і моменти смішні, люди не традиційні та парадоксальні, знайомства по симпатії та експерименти більш радикальні, практика незамінна і почуття дорогоцінні. Це її пам'ять. Це її день життя.
04/07/2014
P.S.чекайте продовження, що року я писатиму про новий день із мого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532436
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.10.2014
як жаль вмирати з середини,
як тісно у своїх думках
коли чекаєш вже незгоди,
ти мріями тиняєшся в світах.
душа не схаменулась із роками
психізм зламав усе живе
ти незглибинно дорікаєш, марно...
твоя душа давно згаса.
і ціль тріщить, тонка віщиця,
хрупкі мої слова втікли.
віконце світить - все як треба
та тут уже й тебе нема
сарказм тих шуток, злі іскринки
твій погляд мовчки убива
і пофігізм тих діл даремних
вдаряє сильно і туди де треба
ти не здавався надто довго,
ти закликав всі сили й лиш добра
і прилетіли ті лелеки,
але сусідського крильця
тут заздрість не спасає, що ти!
тут сильний біль тебе зжира,
а жалість як маленька туга
згасає у твоїх руках.
ти любиш ніч, і дощик теплий,
ти йшов вперед до перемог
ти майже здався, ти лелека,
що не злетівши упада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
я хочу вірити у почуття
я хочу знати як це,
коли не можеш розказать,
що хочеш розказати.
коли балагаєш силу волі
осмілитись піти,
коли ти наздогнавши долю
тікаєш іще швидше ти назад.
ті почуття, що не згасимі,
і час і відстань - всі малі,
проблеми є - та й біс з ними
ми тільки вчимося всі жить
прохання чисте не здолати,
усмішка накликає страх,
а що, як рамптом то помилка,
а раптом то не є мій шлях
ми відрікаємось родини
і залишили друзів просто так.
ми вірим у свою лиш віру,
у правильність своїх лиш прав.
я ж хочу вірити у почуття
яке ще не вдалось відчути
я хочу знати - як то так,
що світ зімкнувся лиш в одній людині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
все ж дороги ширші стали,
вужчі стали лиш думки.
все ж ми ноги не зламали,
стіни уявили ми міцні
бачу ясно - все на краще,
хоч і мило не бери,
а сьогодні сонце красно
нам дарує чайові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
мій Боже, що я роблю
у цій підземній тишині,
невже ти не знайщовши чуда
закликав всіх на манівці?
невже позабувались миті,
коли були ми ще дітьми
і як, скажи, ми маєм жити
коли тікаєм у ліси.
напевне ми не варті того чуда,
що Ти ховаєш, і не дарма,
бо як ми тільки його вчуєм
ми не попросим каяття.
тож зараз - ти почуй молитву
коротка, з віршика, вона,
прости, за те що я дитина
маленька, не слухняна і Твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
моя п'яність нікому не видна,
моя простота занадто наївна
і вірність всім друзям плекала надію,
а щирість у людях - плека недовіру.
простіть мені віру,
простіть і надію.
я вірю у чудо,
я маю мрію.
я п'яна в житті
і хочу там бути,
бо там я лише
без маски красива.
які ми всі схожі,
шукаєм щось щире.
знайшовши - все губим,
згубивши - все молим.
так плекаємо віру,
шукаємо віру,
а мрію плекаймо
і починаймо ми дію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
я людина і це моя провина,
моя злість й надія,
моє падіння із небес.
я безнадійна дура,
що скиглить кожен день у трубу
і тому моя причина
доброту уже ніхто не цінить
всім настрать що ти і як
"жизнь гавно и мы в ньом какашки"
лозунг світу і рекламний щит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
ти мав сльози-гіркоти?
ти знав, що смерть уже так близько?
ти відчував провину й біль???
так знай - ти жив одвічно...
тепер ти знаєш смак у щастя,
ти бачив радість на очах
ти матимеш свободу пляски...
ти жив, живеш, ти знаєш, чи не так?
твої провини - прощені всім світом
і небеса тримають кулаки
так знай, що смерть не забере усе на світі
тому, що ти і є усе у нім....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014
чекаємо звістки - куди і навіщо,
для чого нам вістка, не пишемо ж листи.
чати, імейли, твіт, інстаграм:
життя як у сімсах - наступний мій байт.
питання у аску і друзі фейсбучні,
всі плаття діорні, шанельний парфум
у сайтах знайомства шукаєм замочки,
а ключ то забули - завишений мур...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
закликаю не любить,
не втрачайте віру в щастя,
не зрадьте вірності своїй.
закликаю не тікати,
не шукати мрії в інших,
не втрачати іскри.
закликаю жити,
як подобі Бога на землі
і творити власний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
я скучила за мрією, що живе у моєму серці
і мою мрію з мраззю порівняли, хоча і не даремно...
щоб добитись її - мені прийдеться іще багацько потрудитись
і не мало ще голів пройти
прошу прощення у всіх людей, що так вірили у мене -
не виправдала я всіх тих ваших мрій,
бо маю свою - нездійсненну...
простіть за нерішучість у моїм серці,
за пристарасть, що стухла так і не загорівшись.
я так би хотіла щоб всім було добре,
щоб без перепон у дорозі, але розумію,
що тоді гра б і не називалась життям.
простіть мене за мою необізнаність,
за пробіли, що вилідяються занадто різко
ідеалу у світі напевне не знайти
і хоч маю знання у голівці маленькій
вони якось слабо проявляються в мені.
простіть за ту бридоту в серці,
що часто випускаю я у гнів
і за слова всі лишні...
простіть провини мілкі й глибокі,
простіть ще дитя мале, зелене
воно лиш мріє про свободу,
що прагнемо всі, але не так як усі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
я хочу крикнути у простір
щоб голос ще луною віддавав
щоб слова молвити не було можна,
бо крик душі ще не докричав
це як аналіз рідної природи
своїх провин і похибок життя
і фіксувавши кожен дотик долі
ми звинувачуєм чуже маля
брехня і правда - практика велика
нам люди піддаються співчуттю,
а прожиток нових реалій
ми віддаєм на користь відчуттю
я хочу крикнути у простір
щоб голос хриплий вам співав
і пісня світу,що живе в утробі
й земля здригнулась як мале дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
поверніть мені моє дитинство
я хочу падати з дерев,
у хованки ігратись з дітьми
і кликать маму на весь двір
поверніть мені моє дитинство
я хочу з тінню у доганялки грать,
скакати, пригати, кричать,
а потім з'їсти щоколад
тоді так весело було і легко,
пісні співались в голові,
я влазила в малі щілинки!
сумую за оцим усім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
ми як люди всі безсилі,
нам потрібна поміч.
ми як люди безнадійні,
бо не вірим в щирість.
ми страшимося всі кари
без прояви зброї,
ми біжимо всі до влади
як колись до Бога.
нам реальність - то як дикість -
відрікання сили,
нам потрібна незалежність
як дитині зрілість
тож тепер ми повернулись
не розумні дії,
новий рівень - то є думка
не важлива дітям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
мої почуття приглушені криком
моя душа покалічена вітром
пустота сліпить нам очі,
але я не бачу чого серце хоче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
затихли думки - невдалі рядки
затихли думки у тайни зірок,
де очі ясні завмерли навік
і море небес - є тому уклін
затихли думки - невдалі рядки
ми вірили, щастя лише у зірок
нехай же плекає - душа замирає
і молячи Бога тікаймо у долю
захли думки - моє дорікання
хай буде у вік моє те бажання
і почерк кривий на небі зірок
моє невблагання закриє замок
затихли думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Ти не знаєш для чого це потрібно?
чому ніч беззоряна, для чого є вона?
ти знов без сну лягаєш під теплу ковдру
і усе ж стараєшся заснути,
щоб побачити цей сон.
П-ів:
Годинник все клацає - іде спішить час,
цукерки на паличці вже не цікавлять нас,
книжки усі розумні здається для усіх,
а ти усе сидиш, чому це так важливо?
У голові бардак і це уже звично,
не знають куди йти думки - дивні вони,
а люди думають про щось нереальне
і усе ж стараються заснути,
відтворивши мрії в сни.
П-ів:
Годинник все клацає - іде спішить час,
цукерки на паличці вже не цікавлять нас,
книжки усі розумні здається для усіх,
а ти усе сидиш, чому це так важливо?
І ти кричиш голосом крику
правду шукаєш, може вона є...
І, можливо, це лише закони
по яких живуть усі,
яких не змінити...
Годинник все клацає - іде спішить час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
весна за вікном
холод замінює тепло
весна за вікном
але ти знаєш, що все як і було
весна за вікном
а лінь іще зимова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
мені не подобається жити
і все життя то лиш гонитва
ми час втрачаємо в дорозі
але в теорії все можем
і час зупинки взнати наперед
і щось в минулому догнать
нам вічно змінами живеться
бо нам не місці не сидиться
наш світ - то імовірність
закручує як серпантин
прикольні чіпси у дитинстві -
майбутній успіх у житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
мій рок вже кайфу не приносить
моє життя мене гнобить
мій світ - то ворогам на користь
бо вже побули всі у нім
і прикрість долі не поможе,
і дотик щастя пролетить
моє кохання не пригоже,
на варті НЛО стоїть
не знаю я усе на світі
обмежена суспільством диким
і кислота в моїй душі
давно давно обняла камінці
не жалість огорта щоночі,
не сльози, бо щось там болить
мене карають лише очі
бо радість потухає в мить
забути хочу, хочу вмерти
лиш раз дається це життя,
а з боку виглядає надаремно,
бо нитки зверху тягнуть вниз
мій рок вже кайфу не приносить
і ніч під музику не та
гріхом я людям не поможу,
хоча ніхто не говорив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
ви не плачте коли я помру
ви не плачте до сміху і болі
ви згадайте, що насправді люблю
ваші посмішки милі й забавні
ви не плачте коли я помру
ви не плачте, бо сльози не лічать
ви ті сльози даріть малюку
що йде вперше у власну величнісь
ви не плачте коли я помру
я не думаю, що все так погано
є на світі і добро, є і зло
так чому би не бути у середині
ви не плачте коли я помру
бо є різні у світі причини
щоб забрати когось навіки
і щоб сонце світило у днину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
І як іще тримається руїна
Підкошена моя родина
З тобою в бій і до могили
Пішли молодики всі вмілі
І як іще земля не дрогне
Від звуків милості людей
Тримаючись і молячись до крові
Стоїть, боїться і тремтить
І як іще ми дивимось на небо
Шукаємо там Бога серед хмар
Уже ми не чекаємо і знаків
Ми віримо, що устигне жар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
стомилась - понівечена душа
зірвалась - погрубішали слова
бісилась - відривала всі серця
грозилась - непотрібні нам діла
боронилась - від світу напевне
довірилась, але надаремно
дивилась - чорніли небеса
гонилась - ламаючи гілля
зарилась - шукала там тепла
корилась - бо так лише й жила
напилась гіркого я зілля
дожилась - немає вороття
любилась, але сама
стомилась - лишилась же одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
не дуже люблю я людей
і їхнє пихате обличчя
подобу створінь на дворі,
що звемо в народі багно
і навіть якщо я відкрию
обличчя своє всім навкруг
ніхто мене не образить,
бо по-фігу мені на всіх
всі прагнете ви ідеалу
у символи вірите сну,
а ділом усе оминає
припахлії руки багном
не кличу я всіх там подумать
про вчинки, що вже натворив
ви краще зробіть так я треба,
а потім і в компі сидіть досхочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
"Фантазія важдивіша знань"-
Погодилась відома людина
Вона пролетіла весь світ
Знаннями покорила всіх інших
Есперементом досліджував істину
Не вірив, що світ є складним
Проклав науку у вічність
Добавив нові лиш загадки
Людина творча, розумна
Самотня у сво́їм житті
Свою геніальність-пусто́ту
Світу віддав назавжди
Ідеї відверті, нечувані злети
Ми космос пізнали в тобі
Дякуєм щиро за фомули вміли
Альберт - то людина віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
пропущу, не дам упасти
без надії сподіватись
без терботи йти вперед
і з гріхом дружити
там де чорт на язиці
там покриті манівці
і стежна із брехнею -
сірий світ з бронею
ти за язиком своїм сліди
щоби гріх не завести,
бо брехня вдіва кандали
і ти з ними мусий йти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
[i]"маленький поцілунок прошу,
любов відчути хочу трошки
і зрозуміти ваші всі вірші"
[/i]
[b]
Як це чарівно я скажу вам. Не винна, що страждання сама собі наношу, бо так привикла жити в самоті, що і не замітила в собі ту темну, чорну ношу. Та ноша - пустота у серці. Немаю я там почуттів. Страждаю та ще й інших закликаю, щоб не одна була у горі я своїм.
Так прикро, що я цього не знаю. Не знаю що таке любов, кохання, палкі і щирі почуття.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476728
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 03.02.2014
ми - всі діти невловимі
всі блукаєм - неспинимі
і шукаєм прихисту,
ми неначе діти
чарівність часу - ми не ціним
дітьми хотіли буть важливим
тепер наоборот сходини стали
дитинство, молим про пощаду!
ми - всі діти невловимі
душею рвемось, щось бажаєм
життя благаєм неможливе,
бо в чудо ми наївно вірим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
дивилась фільм
старий сценарій
а люди всеж нові,
я бачу все те саме
цілунок - подарунок
мій розпач - то лиш сміх
слова на вітер розкидали
та незважа на той порок
мені сподобалось нова ідея
дивилась пеші я рази
відвертість там і не мішала
усмішка хильна - то не гріх
сумна мелодія у вухах грала
і споглядала навкруги
що думають усі ті люди,
що перше чують? а чи те?
прохали душі про покору
прохали щастя як усі
що вірячи в нову покрову
гріхи омила лиш за раз
прощаюсь, вперше за ті роки
молитву чув уж Ти не раз
і знаєш, то лише розмова
прохання тут вже ні до чого
я люблю, вірю і молю
прощаю, роблю лиш добро
стараюсь і в наївність граю
бо так душа уж не в гріху
дивилась фільм
там все прекрасно
зірки так близько до людей
ти лише думка - і усе насправді
і спогади від третього лиця
думають так все є дійсне
так правильно й усе!
дивилась фільм
там музика звучала
мурашки іноді йдуть по руках
і прикро стало - так банально
що люди вірять, як і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Слова...
Ви такі різні. Кожен раз вимовляю вас і кожен раз все інше. Так ніби не існуєте постійно, а тільки копіями розлітаєтесь по світу. Так іноді здається, що ви просто не існуєте. Живу у пустоті думок, які формулюю у вас.
Я вже розумію, що не висплюсь.
А якби я не говорила? Ніхто б не почув і слова. Ні сміху, ні звуку ікання, навіть, пчиху нормально. Ніхто би не чув, була б невидимка. Серед люду б загубилась, ніхто б не замітив.
А іноді так і хочуться, сховатись від світу, бо вже надоїв. Надоїли ті люди - скрвавлені душі, надоїли їх вчинки - бездумні сподівання й надії, надоїдо їхнє життя - безглузде виживання на Землі.
А що ви говорите? Непотрібні звуки вивітрюєте, у колись чисте, повітря. \"Прив. ЛОЛ. Пок. Чел.\" - що це за символічні позначки спілкування?
Стали коротші, стали всі знаками.
Слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476085
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 31.01.2014
червоні очі, білий сніг
щось у душі шкребеться
і жовте сонце все ж до ніг
спускається до ночі
ослабилась моя душа
зима, закам'янілі руки
і ніби, зупинилась тьма,
бо срібло упадає в муки
мій сміх - сарказм душі кривої
хай думають, що добре все
насправді ж - помирає воля,
прийдемо ж до нової долі
мої слова не в риму стали
спустілії думки мої
і числа року мимо вух пускала,
а рамки стали вже міцні
коли себе я закувала?
коли здалась життю?
і Бог сказав, що вже застряла
і не боролась я у нім
закрила очі, сині окуляри,
бо розовий не колір мій
так чисто і спокійно стало
коли закрилась я в собі...
так я тихо помирала,
так слова тяжкими стали
постіть мої слова наземні
простіть, бо то лиш я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
до чогось повернулись
щось загубили по шляху
щось бачуть поперед собою
а комусь й тут пригод є досхочу
хтось, кажуть, істину глаголить
хтось істину в житті знайшов
когось і совість не спинила
комусь в житті не повезло
ми, люди, знаків не побачим
те дзеркало розбить нам тре
щоб очі не гляділи
тих символів, що більш не ті, що треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
біля тебе - я ніщо,
біля тебе - все живе,
а я лишень мала примара,
що й миті жити не дано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
створю свій світ!
де все так, як я того хочу,
де лишаться спогади мої,
де люди не хочуть нової мочі
створю свій світ!
де я є одна
буду дивитись на інших
і радити: що, де і як
створю свій світ!
де ангели всі люди
де тварі природні
і погляди живі
створю свій світ!
що й книга не опише
що фільм не покаже
що не створять думки
створю свій світ!
де ніхто не побаче
ніхто не відчує
і не заплаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
очі злипаються,
ніч насувається,
місяць затьмарений
сон надвигає
зорі співатимуть,
місяць кружлятиме,
ти підподушкою
з ковдрою злитий
і що би не було
серцю спокійно...
музика грає...
все те що треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
між злом й добром блукають душі
одна із них і я
між пеклом й раєм заблудились
одна із них і я
усі шукали прихисту в надії
я разом з ними
усі безперестанку йдуть
я разом з ними
ідуть всі мовчки, тихо
ідуть, очуй не піднімуть
ідуть, куди нсамі не знають
і з ними поруч я блукаю
опинилась тут недавно
питала щось - ніхто не чув
я може й тихо розмовляла,
але ж і тишина навкруг
так було тихо...
вуха нам гуділи
ми всі хотіли щось сказать,
але неначе язика пришили
і ми всі мовчки все гляділи
із стінки в стінку, так як грань
і не стомились ноги
нам зупинитись не дано
а ми і не жаліли ноги
де ми були, що тут робили?
всі очі все питали в стінах
чекали чуда начу діти
хоч діти були й серед нас
так хтось звернув!?
щось сталось?
цікаво стало всім навкруг
як так(!), він міг зірватись,
із ланцюга своїх підков...
to be continue...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
як страшно іноді буває
коли не знаєш, що чекать
коли без перестанку ти питаєш
у відповідь лиш чуєш жаль
як страшно іноді буває
всі люди йдуть, а ти стоїш
і Бога молиш про пощаду
не вірний шлях ти обирав
як страшно іноді буває
і голос протинає страх
як гірко плаче наше чадо
всіх поколінь не омина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
украсти лекше
використай чимдуж
створи з початку
а тоді й тривож
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
як часто людям чогось не хватає
як рідко задоволені ви всім
чому для себе забираєш
моє, що й так було вже не значним
для чого душу відриваєш,
чому без відповіді йдеш,
для кого я ось тут старалась
щоб чути лише шум листків
порощатись буду грубо із тобою
для чого нам пусті слова
і так ти все про мене знаєш
тому іди в дорогу сам
прощу тобі, забуду зради
залишу все у страшнім сні
лиш йди, тебе благаю!
забудь доріженьки сумні
я стала сильна - ти це бачив.
я буду рухатись вперед
лиш прошу: ти більш не вертайся
я зможу бути в самоті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
прощаємось немов востаннє
кохаємо немов навіки
ми творим наче вперше
ми вірим наче діти
ми губим наче не замітно
ми кажем нече вже ніхто не чує
ранимо немов до крові
тікаємо немов далеко
простіть, забудьте
любіть життя у часі
ви мрійте на майбутнє
тоді й прийде кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
допоможіть вернути знаки
усі що будуть і були
мені не стане прикро на початок
якщо усі згорять мости
якщо зненацька, причаївшись
полишать вільнії думки
якщо упавши до пречисті
не зникне все те зло пітьми
словами говорили люди
чому для нас все не значне
і як знаходимо ми чудо
ховаєм голови в піски
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
знищили слова із середини
почорніли всі серця надії
мрія загубилась у лісах,
а життя із долею і не спішать
а до чого їм спішити
коли все і так є сірим
коли ти усе мовчиш
і безперестанку спиш
а ти всатань, плечі розведи
борись до крові, до останку
залиш невдачі, йди вперед
і не скигли, немовлятко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
З чого б почати нашу історію. Історію не про любов, не про людське життя, хоча, що це за історія без драми та страждань, що це за історія без щирого кохання та поцілунків… І такі бувають історії, повірте… Це історія про те, що я бачу просто зараз, що відчуваю просто зараз, про що вірю просто зараз, про що мрію, страждаю, розумію і кидаю у прірву.
Як летіли з чорного неба, летіли до долу, безупинну, без передишки і вагань… Так не хотілося тоді нікого, нічого, не розуміючи для чого весь цей світ. Політ – ось, що було важливим на той момент… Слова відлітали із уст, вони переставали існувати на волі, вони просто ставали не важливими для всіх… А що у наш час є важливим для всіх на світі, що стає важливішим за почуття, за любов, за здоров’я, дорожче за рідних, за щастя – гроші… Маленькі купюри, папірці які не несуть по-суті ніякої цінності, але як люди бігають за ними усе життя, безперестанку… Пуста трата часу, чи не так?
Пролетіли, менше хвилини пройшло, але як пролетіли…Красота народжується з малого та елементарного. Один рух, одне слово, одна маленька деталь в космосі, маленька ідеє в думці може перетворити бридке каченя у лебедя. Про красоту говорили всі, писали вірші, присвячували все своє життя. Але я ще не побачила щоб красота спасла цей світ, тому не бачу сенсу присвячувати їй своє життя. Я бачу красоту в деякому іншому вимірі ніж ви напевне…Красота для мене прирівнюється до чуда, до непояснювального і дивовижного. А що для мене чудо розповім чуть-чуть пізніше.
Музика у вухах дзеленчить, музика живе усюди. Просто не вірю людям які не вірять, що музика живе у них, у природі, у маленькому стуку, у бджілці й вітру дерев, у твоєму серці і душі. Зараз наші падаючі чують музику також, просто вона звучить різкіше, чутливіше і майже магічно перетворюється у життя. Так створюється щось нове, саме у такі моменти я вірю, що світ зміниться на краще. Хоч та віра зникне через п’ять хвилин, але зраз вона живе і розквітає у мені.
Люди, сміливі дії, сміливі думки, але бездумність і бездушність губить їх. Сучасний світ хоч має багато знань, але це не означає, що він вміє користуватися цим добром, що плекали наші предки століттями. Думки не просто так приходили до їхніх голівок, вони працювали, пізнавали світ і себе, в першу чергу себе, вдосконалювали себе і своє життя, вони розуміли, що тільки так зможуть добитись чогось величного. А що зараз? Риторичне питання, адже ви знаєте відповідь, але я повторю слова, банальні та звичні. Зараз ера користувачів, безумного використання ресурсів які, на жаль, не безкінечні, корисливість перемагає самовладання людської думки. Так зникає багато корисного та необхідного для нас в майбутньому, для наших дітей, але ми зараз переймаємося тільки собою і своїми проблемами. Знецінення у моїх очах…
А наші падаючі герої летять, бачать чисте небо, голубе й прозоре водночас, свіже, але вже зморене нашими діями. Не страх зараз керує ними, а почуття захвату. Політ зачаровує їх, він полонив їхні почуття. Як я завидую їм…Хочу за ними впасти, хочу просто туди де вони… Як це красиво, словами не передати… Їхній політ це їхнє життя - це все, насправді все, що вони мають, єдине… До секунд перейшло діло, до маленьких часточок часу і діла. Секунди – вони як причепливі мухи в жаркий день прилипають до тебе як до…ну, знаєте хто. Раз, два, три, чотири, ще трішки й кінець настане… Момент цілющої наснаги… Простір і час завмер для наших літунів, все навколо завмерло для них, світ на мить перестав дихати в буквальному сенсі, всі у світі дивляться на них.
Трагічно бачити як помирає людина, навіть коли вона є не знайомою для вас. А коли помирає рідний, друг чи просто колись познайомились з цією людиною в минулому, просто не віриться… Ха, а чому я заговорила по смерть? Для нашої історії вона не підходить…
Летимо!.. і…..БАХ! Ми впали. А куди? До якого місця ми попали? Очевидність першої вашої думки настільки банальна і зрозуміла, що є правильною відповіддю для нашого випадку, але ви, як і більшість у цьому забутому місці Богом, не хочете прийняти це за єдину правду, за єдиний вихід із ситуації… Ви не винні, то все я. Ха.
Про кого ми там говорили? Ах, та – герої! Забудьте вже про них, настає нова історія нових новин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472323
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2014
не вірю я людям
не вірю, що не хотіли втікти
не вірю, що не проклинали весь світ,
ненавидили своє ви тіло
не вірю я людям
не вірю, що не хотіли любить,
не хотіли забуть навіки
загубитись у гущі тих лісів
не вірю я людям
звіряла сама
сама я людина
прожила сповна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
привіт мій світе, ти до мене,
до моїх не просторих стін?
що тут зубув, чого чекаєш?
чи може просто пробігав?
поп'єш ти чаю, може кави
з'їсиш печенько не одне
і може книжку прочитаєш,
заснеш на скомному стільці.
привіт життя, чого бажаєш?
чай мій ще і не остив.
заходь у гості, тут тепліше,
і тут тебе не проженуть.
о доле! вчасно, ти якраз.
розмова є у нас,
нажаль, не з пречудових,
але важлива своєчас.
розмова трьох була так довго,
що місяць засинав із сонцем,
що півень вже співав не раз
і я вже збилась з толку.
все говорили про діла всесвітні
про душі, що не цінять їх,
так шкода стало, на хвилину
та і слова щось не в'язались в язиці
пізніше всі пішли, спустіла хата
чашки не миті, грязні тарілки
усе так ніби і не було насправді
лишився тільки посуд, весь брудний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470763
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2014
прости мені мольби у часи негоди
прости мені мольби коли всі рвуться душі
ми забуваємо всі блага, що даєш нам кожен день
ми забуваємо молитви у нам гожий день
пробач мені дитині наглість, що скребеться
пробач мені дитині всі гріхи тодішні
ми не забудем ласку, надану з дитинства
ми не забудем милість, що назад не вернеш
поиолюсь, напевне - від гріха подальше
помолюсь, напевне - серцю стане лекще
не загублю віру, що мене плекала
не загублю віру, бо без неї пану
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470754
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2014
уже скоро, приближайтесь!
мені не скоро-ви втікли?
як же швидко ви дізнались,
що прокисло у душі.
ви дорікали вміло,
ви пропускали клятви мимо вух
ви загубили щастя іскри
я ж не знайшла своє життя!
благання, проповіді чисті
прохання, вірності пусті
ви не плекали квіти особисті
тому любов вітікла ігриста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
"привіт знов, після догих кількох тижнів...
чого бажаєте?
нову історію, новий вірш чи ще щось...чи просто мій маразм про життя???
розкажу про бажання яке я приховую навіть від самої себе...
я хочу кохати, закохатись і бути коханою...
зараз вкотакті навіть пісня лунає така символічна і така бажана для мого серця...
happy together - the turtles....така...така бажана...
любов-для більшості уже знайоме відчуття...
любов...про неї всі співають, всі складають вірші, а я що???
я ж також достойна цього дарунку...
Ти довів мене до заспокійливих... знай...
то перебір медикаментів скоро буде, а ще й захворіла я...
Ти що не можеш дати йому поштовх куди йти, чи насправді потрібно чекати саме третього курсу?
блін, та до того часу, мене не реально буде впізнати...
я уже відчуваю як втрачаю розум і помаленьку стаю божевільною...
і навіть це признаю.
хочу ніжних дотиків і пестоців, хочу відчути його дотик на своїй щоці...
хочу прокидатись з нестерпним бажанням почути його голос...і бажано що і у нього також, хоча це вже не важливо....
просто кохати і знати що ти божеволієш від неї...
хіба це так складно...
так нєєєєєє
довбані принципи, якими мушу керуватись, я знову залишаюсь сама...
красота - вона відійде на другий план коли ти зробиш перший крок...
ось перший крок мені важливий капец як сильно...
ну а як ти хочеш щоб тебе побачили й почули....
ось недавно один так зробив і молодець...вітаю його і знімаю шляпу за відвагу...)))
але мало першого кроку ви думаєте???
для мене це все....
більше і не треба...
потім там звичайно щось і може не вийти, але то вже мій інший дибілізм...
перший крок як я розумію то найскладніше...
навіть якщо я по тобі сохну, і думаю тільки про тебе, я його не зроблю...
і ніхто не знатиме про мою залежність твого погляду чи саркастичної посмішки....
банальності ви скажете, а мені 19 років, а я ще ніразу не цілувалась))))
і як вам ця новина???
зараз я пчихаю як скажена, бо нарешті говорю правду сама собі)))
я плачу...з посмішкою...допоможіть....!!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470341
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.01.2014
про нас говорять всі країни
ми кричемо на всю країну
голоси зриваєм й дах,
чому ж ніхто нас не зупине
допоки не настав наш час?
а скоро буде дуже страшно.
не кажу я про суїцид,
не про війну, що в світ полине
я про не розумний людьський вік
про капости, що мов дитячі миті
наївності проник в чужі думки
що хтось почув, а потім зникнув
у пустоту глибинності проник
й замовк, бо так лиш тре
а зараз всі, як навіжені
на вулицю кричать біжуть
і думають, що щось там змінить
простояти у кількості чужих думок
а потім стати до легенди?
вони там змінять все що треба
вони підуть то до кінця,
а ти простудиш собі нирки
і лікуватись будеш ще зо рік...
так що робити? що робити?!
мене питати не варіант
я є не вар'ят на майдані
і не голослівний бюрократ
я лиш говорю, що в голівці маю
і вірю лиш в істину єдину:
все що не робиться сьогодні в світі
все буде краще у кінці.
і навіть всі страшні події
дають подумать наперед.
і кращими стають не люди,
а їхні дії, що бачимо тепер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
кінець, усе скінчилось
ми можем жити без турбот
збираєм сумку, поскладались
продумаєм ми Новий рік
як буде весело, шампанське
старий і новий колектив
ми буде просто відриватись
на те нам даданий НОВИЙ РІК...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
так хочеться повірити у ніжність
у теплі, вірні почуття
щоб кожен день неначе в пісні
я знов і знов верталась в небуття...
так хочеться повірити у ніжність,
що мріє кожен кожну мить
і віршики чужі здійснились
де все коханням дорожить...
так хочеться повірити у ніжніть
де вірять люди в небеса
і бачучи чиюсь наївність
прийдуть, обіймуть незважа...
так хочеться повірити у ніжність
коли довкола злість-імла,
де люди позабули щирість
і кожен день вертаємось із дна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
стежки ковзкі,маленькі, не значні
похмурі лиця на дворі
і час довкола нас все підганя
для нас цей час німий.
колись, можливо, люди встануть
усе замре, засне на мить
тоді настане трішки раю,
тоді для світу ти живи.
зірки на небі не розтають
й айзберги вдарятимуть у берега
тоді навколо тиша для усіх настане
моє, твоє, чуже життя.
кожен в світі все біжить до цілі
кожен в світі шукає сенс життя
і як за правилом німого кола
метелик облетить й сіда.
чому для тебе все таке важливе
чому ми забуваєм суть
коли довкола сонечко сіяє
і насмішки горять в душі.
забули про любов, про щастя,
забули про просте життя
ускладнили усе життя намарно
і все, кінець, це прірва є моя.
зневіра в щасті це найбільша втрата,
зневіра нас веде до забуття
надія лишеться іще маленька,
але для люду не важливе вже вона.
як іскри вірно падають на землю,
як знать для чого фізика дана
для чого вчити всі закони світу
коли не віриш в їхні чудеса.
ми всі розумні, навіть супер-люди
багато знань набралося людьми
віки нові, нові переконання,
а ось життя...життя у нас старе.
що, для чого, де й коли-
ми маєм що спитати
знайдемо відповідь і не одну,
але прийдуть нові питання.
дії, правильність і розрахунки
за кожне слово ми відповіли
і межі норми, що зазначені чужими
не вписуюсь навіть я для них
маленькі рани у душі моїй
і тіло все більш у нас стражда
для чого думи всі ті ваші
коли вам серце потім виривать.
бажання втіхою ми заміняєм,
а мрії - втратили вже сенс
для слів знаходимо нові все правила
для смерті ми уже пусті.
стараємось, сорочки рвемо
та з часом погаса бажання проживать
біжим із часом в одній ми фазі
і не знаходим часу для важливих нам подій.
для щастя треба мало часу
як і більшість з нас вважає
немає ключика для всіх
бо кожен з ключиків - це ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
****
Коли ти уже на взводі
І все криком проводжаєш
Давай закінчимо на оді,
Коли ти спиш і засинаєш
І знову всім потрібно знати,
Де ти, що ти і коли,
А мурашкам треба спати
І не бачити мури
Не біситися вже тяжко
Та й для чого той «Бумбокс»
Коли усе і так напряжмо
І у кишені маєш кокс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
стріть мені пам'ять
так ніби з початку
так ніби все чисто
і без зволікань
стріть мені пам'ять
щоб знала лиш слово
єдине з усіх
слово "люблю"
стріть мені пам'ять
познайомте з людьми,
кажіть лише правду,
а то знову зіб'юсь
стріть мені пам'ять
залиште дитячі думки,
і хай я стрибаю
і щось поламаю
стріть мені пам'ять
залишіть на одинці
нехай я пізнаю
всю сутність свою
стріть мені пам'ять
я вас благаю
не хочу я знати
цей сірий наш світ
стріть мені пам'ять
єдине прохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
останній раз, останнє слово
за мною йде ку́ча народу...
ідуть, всі п'яти пробивають
дорога із кміння вже була
кінець не близький нас чекає
ми не вернемося на край
забули сенс, для чого?..
тепер шукай, та й діло то твоє
сказати може кожен в світі-
та щось конкретне, без турбот...
ми будем вічні у своїй "Свободі"
так ти її й знайди!..
свій(!) вихід глупості своєї...
тепер ти вільний
тепер ти свій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Уже падало листя до землі, наближалася зима... Теплий одяг повдівали люди. Вітер ставав все противнішим і жорсткішим. А запах, свіжий, холодно-пронизливий, святковий запах Різдва, який відчувався на вулицях маленького американського містечка, полонив усіх. Діти чекали його цілу осінь, як чуда, як чогось нового...
Початок грудня, але тільки з наступного тижня, максимум двох, почнеться справжня, снігова зима. Настане і той день, колись і ви відчуєте цей холодний подих осені. А зараз у парку віє вітерець, вигулюють собачок, котиків, черепашок та багато інших домашніх улюбленців. Голуби воркують біля закоханих які ось-ось будуть йти по інших справах, окрім любування на озерце. Люди починають швидше рухатись, щоб зберегти тепло… Все відбувається по-колу, все обертається по своїй осі, йде своїм часом і законом… Таке життя, така наша людська доля…
Вона вже вкотре втрачала плинність часу. І чому саме інтернет - всемогутня, всеінформуюча, всезнаюча з людських домислів і чуток павутина захоплює ЇЇ перед сном. Останній вихід в світ, прощання і побажання хороших снів рідним, близьким, друзям. Чому? Ніхто не знав, та й навіщо…
Кожен ранок, як будь-який інший день Вона готувала свіжу чашку кави, смажила два бутерброди з сиром, змішувала салат із уже нарізаної зелені – це сніданок, стандартний сніданок сильної, вільної, цілеспрямованої і вільнодумної жінки. Звичайно, що вмикала Свій недавно куплений нетбук і дивилася новини або обновляла Свої статуси, заходила на всі сайти де заєрестрована і перечитувала нові статті про нові речі. На одному із таких сайтів Вона дізналася про кавоваріння і тепер могла зварити будь-яку каву на будь-який смак.
Можливо, цей день і був би вирішальним в Її житті, але доля примхлива і зробила його просто нестерпним. Метро поєднувало усіх людей, усіх станів та меж вольності. Кожен запах перетворювався в своєрідний букет приємного, холодного чи теплого вітру, це залежно від температури назовні. Чому саме в цей день Вона помітила цього безпритульного? Відповідь буде недоречна і, на мою думку, елементарна. Усі ви читали, усі все розуміють. Замкнута особистість, лютий погляд зі сторони, на якусь мить, тобі здасться, що Він зараз дістане пістолет і вистрелить в тебе. Це перше враження, перше, що Вона побачила в Його очах.
Двадцять третя хвилина восьмої години ранку, наближався поїзд... Люду, як на диво, було мало. Вона мала б поспішити увійти всередину, на своє робоче місце в гойданні дороги й транспорту, де довкола знайомі, сумно-веселі, бадьоро-сонні обличчя, які змінювали один одного щодня. А на роботі Її чекала нова мігрень. Співробітники не витримували натиску та звільнювались через нервові та фізичні зриви. Останнім часом, бос ніби зірвався з ланцюга, тепер робота була нестерпною для всіх, окрім Неї. Їй нічого втрачати, нічого віддати. Стандартне, сучасне життя так собі, але доволі нормальне, особливо для такої жінки.
Не знаючи, не помічаючи як Він проводжав Її до роботи і додому, як пильно глядів на Її манеру ходьби і поправляння зачіски після кожної сказаної фрази за столом у великій компанії, як красиво Вона усміхалася на кожен жарт, як притоптувала, коли мерзла біля зупинки магазину продуктів. Він хотів підбігти допомогти з сумками, обійняти, щоб не мерзла, взяти таксі і провести додому. Але єдине, що Вона бачила - це те, що Він лише безробітний: нещасна людина, яка проживе день на одній хлібині і ковтку води із фонтану.
В один момент щось продзвеніло в Його голові, і давши слово зробити Її щасливою Він почав діяти. Брався за будь-яку роботу тільки щоб дати Їй все, про що Вона мріяла. Він тяжко працював. Найскладніше було почати, але з часом до всього привикаєш коли маєш мрію, маєш вищу мету. Прибиральник, охоронець, винищувач щурів та багато інших невдячних робіт чекало Його попереду, але він витримав усе. Одного разу йому повезло, як буває з багатьма головними героями, Фред, нещодавній житель просто неба, допоміг знайти добре оплачувану роботу у міській школі. Тепер до мрії лишилось трохи…
І надалі продовжувалося підпілля, спостереження за Її життям – це єдине, що потрібно для Нього, побачити як Вона заходить до підземного, швидкісного черв’яка, який довозить всіх на непотрібну їм роботу, та проводжає Його холодним поглядом із жалю і болю.
Цей день настав раптово. Він як грім з небес серед білого дня. Цього дня Вона заговорила до Нього, спитавши щось несуттєве для нас. Він не знав, що зробити, що сказати... Так бажання переросло у страх. Страх може поєднати й може відштовхнути двох людей, все залежить від ситуації, характеру, від людей. На жаль, тут страх мав негативний наслідок.
Як ви думаєте, що було далі, як склалася доля? Можливо, хтось хоче щоб вони були разом, уявляєте, як Він під’їхав до Неї на лімузині, або просто машині, сказав декілька слів про любов і вони жили довго і щасливо, мали велику сім’ю і добро у ній, ще й померли в один день для хеппі-енду. Інша версія дається песимістам - різні світи, різне життя, Вона покохала іншого чоловівка, таким же чином розбиває серце нашому жителю парку й вулиць міста. Щодо моєї версії готові? А моя версія – це смерть. Банальна, неочікувана, або до дурості логічна смерть. Можна навіть здогадатися, що помре саме Вона... Так, Вона... Нещасний випадок, елементарна сукупність подій і наслідків у життєво-пустому, песимістичному русі.
Сумна історія. Його страждання й плач про несказані слова, невиконані бажання... Думки крутились, навколо одні й ті ж слова: « Не встиг, не встиг...» Не можливість, бездіяльність часу й ангелів, зневіра у добрі. Щось вбиває просто зсередини. Наступна думка, в банальних історіях, – самогубство. І все?! Так я вас розчарую – ні!!! Нема ніякого метро, Її та Його, немає Фреда і колег - пустота довкола. Нічого не існує, навіть ехо не чується у далині. Все написане брехня! Лишився тільки парк, передзимовий холод Різдва, озерце і я...
Травень 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412748
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2013