Маруся Корольова

Сторінки (1/18):  « 1»

ЩОБ ЧАС ЗНОВУ ЩЕЗ

Ранок.  Та  сонце  не  сходить,  
І  мають  ці  двоє  
Ще  один  шанс  
Сказати  щось  чуйне  до  сліз,  
Дивитись  у  душу  наскрізь.  
Та  на  жаль  
Земля  кружить  в  вальсі  
Та  із  автостанцій  
Щоразу  ідуть  
У  рейс,  щоб  зустрітись  ще,  
Щоб  час  для  них  знову  щез.  
І  думки  
У  протистоянні,  
Немовби  востаннє  
Ці  дотики  рук.  
Порвати  квиток  та  піти  
І  перед  собою  мости  
Спалити  
Чи  все  ж  
Знайти  своє  місце  
Й  кілометрів  двісті  
Проїхати  так,  
Зустрівши  світанок  у  склі?  
І  бачиться  їм  уві  сні  
Щось  одне.  
І  по  телефону  
Цей  голос  знайомий  
Запитує  знов:  
"Коли  ми  зустрінемось  ще,  
Щоб  час  для  нас  знову  щез?"  

4-5.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2013


ХУДОЖНИКИ

Послухай,  я  хочу  яскравого  сонця!
Мені  ця  зима  навесні  остогидла.
Я  хочу  примружити  очі  від  світла.
У  хмарах  весна  щось  зовсім  непривітна.

Давай  під  ВВ  з  їх  «Весною»  підемо
Небесні  висоти  від  сірості  й  бруду
Разом  витирати.  Ой,  стій,  бо  забуду:
Ще  фарби  візьми  для  нічного  півкруга.

Поїдем  в  Карпати,  щоб  ближче  до  неба,
І  дряпатись  будем  удвох  на  Говерлу:
Там  відстань  до  купола  зовсім  мізерна.
Гуашшю  малюй.  Акварелі  не  треба  -  
Вона  забліда,  і  дощі  її  змиють.
Візьми  от  ганчірочку,  витри  хмарину.
А  я  принесу  нам  до  сонця  драбину  -  
У  вирій  піднятися  хоч  на  хвилину.

А  як  зійде  ніч,  ми  підемо  до  річки,
І  фарбами,  що  для  нічного  півкруга,
На  чорному  тлі  намалюємо  дуги:
Небесну  й  дзеркальну.  І  зорі  ще  всюди.

Але  сидимо  у  вечірній  кімнаті.
Вікно  без  фіранок,  та  світла  замало.
Вже  захід  без  сонця  багато  стрічали.
То  що,  не  підемо?  Шкода.  Так  і  знала.

10-12.04.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013


Декадентське

Люди  не  надихають  –  
Вилинялі  очі,  спустошені  слова.  
Немає  куди  пірнути  –  
Всюди  мілка  глибина.  

Інтуїція  зірвала  голос,  
Підсвідомість  заснула  із  нудьги.  
Що  ж  відчувати,  
Коли  немає  глибини?  

Життя  напівпроживається  –  
То  спати,  то  бігти  недоспавши.  
Порив  миттю  припадає  до  землі,  
Всю  буденність  у  себе  увібравши.  

Хто  і  куди  нас  веде?  
Хто  веде  тих,  що  ведуть  нас?  
Цікаво,  хоч  хтось  дійде  
Туди,  де  вогник  не  згас?  

Сонце  ходить  дугою,  
Кола  описує  місяць.  
І  ми  водимо  хороводи,  
Не  знаходячи  місця.  

Що?  Кінець  світу?  Так  вже  давно!  
Живемо  в  магазинах  і  кіно  –  
За  вітринами  і  на  плівці  (тобто,  ні,  звичайно  ж,  в  цифрі).  
Самі  облаштовуємо  собі  дно.  

Немає  куди  пірнути?  Як?  Ні,  помилилась.  
Щодня  пірнаємо  і  вдаряємось  об  дно,  
Так  там  і  лишаємось  –  мілко.  
Але  ж  там  (тут)  комфортно.  Тому  все  одно.

16.11.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013


Лорелея (переклад з німецької)

Генрих  Гейне  

 Не  знаю,  що  сталось  зі  мною  
 І  чому  я  такий  сумний.  
 Казка,  вкрита  давниною,  
 Не  йде  мені  із  голови.  

 Холодне  повітря  темніє,  
 Поважно  тече  тихий  Рейн,  
 Вершина  гори  бовваніє  
 На  порозі  вечірніх  дверей.  

 Сидить  найгарніша  дівчина  
 В  піднесеній  вишині,  
 Блищать  золоті  намистини  
 І  коси,  також  золоті.  

 Вона  їх  розчісує  ніжно  
 Малим  гребінцем  золотим,  
 Співаючи  гарно  пісню  
 З  мотивом  складним,  чарівним.  

 Моряк  у  маленькому  човні,  
 Охоплений  в  дику  печаль,  
 Не  на  рифи  дивиться  чорні  -  
 В  недосяжну  високу  даль.  

 Я  знаю,  накриє  хвиля  
 І  човен,  і  моряка.  
 І  це  своїм  співом  милим  
 Лорелея  зробила  сумна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414981
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.04.2013


Монолог. "Давай встретимся…"

 Давай  встретимся  снова,  
 И  сотрем  троеточия,  
 Чтобы  я  не  бродила,  
 Как  туман  тихой  ночью;  
 Чтоб  при  встрече  у  нас  
 Не  дрожали  колени,  
 Не  входили  в  беспомощность  
 Оцепенения;  
 Чтобы  мысль  не  мелькала,  
 Как  лампа  тревоги,  
 Будто  зря  перекрещены  
 Наши  дороги;  
 Чтоб  мы  шли  без  желания  
 Вновь  оглянуться,  
 Ведь  так  можно  ещё  
 Ненароком  споткнуться.  

 Давай  встретимся  снова,  
 Зачеркнём  запятые  
 И  напишем  постскриптум:  
 Нет,  мы  не  родные.  
 Чтоб  читать  между  строк:  
 Продолженья  не  будет;  
 Чтоб  потух  огонёк  –  
 Во  тьме  память  забудет.  
 Нарисуем  черту  
 Под  размах  наших  крыльев,  
 Чтобы  не  зацепиться  
 И  не  пасть  от  бессилия.  

 Давай  встретимся  снова  
 И  расставим  все  точки,  
 Чтобы  я  не  бродила,  
 Как  туман-одиночка.  

 10.01.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414426
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2013


Пылать нельзя гасить

 Ну,  как  ты  там,  так  далеко,  
 На  расстоянии  городов?  
 Не  слышно  от  тебя  звонков,  
 И  писем  нет,  и  нету  снов,  
 В  которых  я  бы  от  тебя  
 Услышала  хоть  пару  слов.  

 Да,  на  созвездие  одно  
 Глядим  задумчиво  в  ночи,  
 Но  ведь  о  разном  мы  молчим.  
 Как  две  потухшие  свечи:  
 Пылать  нельзя  гасить.  Про  знак  
 Всему  мы  миру  не  кричим.  

 Хоть  яркий  и  потух  огонь,  
 Клубится  змейкою  дымок.  
 Уйти  из  памяти  не  смог,  
 Чтоб  насовсем.  Ты  след  сберёг,  
 С  собою  чувства  не  забрал  –  
 Под  сердцем  тлеет  уголёк.  

 Он  может  вспыхнуть,  будто  вновь  
 Вернусь  в  минувшую  весну.  
 И  я  легко  поддамся  сну,  
 В  котором  снова  прикоснусь  
 К  прекрасным  чувствам.  Только  боль  
 Ударит  хлёстко  по  лицу.  

 (ночь  с  3.10  на  4.10.11)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414423
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2013


Связующие нити

 Уже  не  жду,  уже  не  жду.
 Понятья  «мы»  не  будет  точно.
 Как  далеко  ты  каждой  ночью.
 На  «нет»  оружья  не  найду.
 Меж  нами  связь,  меж  нами  связь  –  
 Две  с  узелками  тонких  нити.
 А  мне  бы  лишь  не  зацепить  их  –  
 В  осеннюю  провиснут  грязь.
 И  не  порвать,  и  не  порвать
 Два  алых  рельса  до  столицы.
 Придумываю  небылицы,
 Самой  себе  пытаясь  врать:
 Уже  не  жду,  уже  не  жду?
 Какая  глупость!  Не  поверю.
 Узлы  вяжу  я  еле-еле  –  
 И  ток  бежит  по  проводу.
 Зачем  бегу,  за  чем  бегу?
 Судьба  совсем  не  подгоняет,
 Но  голос  внутренний  всё  знает:
 Ещё  я  жду,  ещё  я  жду.

 15.11.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013


ЛІХТАР

Ліхтар  підглядає  в  самотнє  вікно.  
Безсоння  вже  вкотре  у  нього  гостює.  
І  зорі  не  бачив  ліхтар  так  давно,  
Лише  у  калюжах  на  небо  чатує.  
Чекає,  коли  ж  знову  підуть  дощі  
Та  вмиють  у  дзеркалі  око  невтомне.  
І  кожного  разу  у  сірій  ночі  
Безсоння  приходить  до  нього  бездомне.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413974
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.03.2013


Сугестія міста

Місто  бродить  в  душі
І  лишає  бетонні  укріплення
Від  навали  думок  і  візитів  натхнення  вночі.
Протидіяти?  Ні?
Це  хто  як  потребує  освітлення
Для  душевних  світів.  Творчість  просить:  «Лише  не  мовчи».

А  вона  за  фоно
І  вона  –  Лорелея  у  музиці.
Зачаровує  всіх,  хто  почув  ворожіння  у  нотах.
Кожна  клавіша  –  схлип
І  водночас  надія.  А  вулиці
Аж  заслухались.  Стихли.  Бо  це  ж  не  симфонія  в  кроках.

Це  бурхливий  потік
Із  піднесень,  падінь.  Лиш  блуканнями
Ми  знайдемо  мету  і  почнемо  по  нотах  іти.
Десь  фальшиво  візьмем,
Десь  порветься  струна  від  напруження,
Але  варто  іти,  бо  без  втрат  не  побачиш  мети.

Ніч  19-20.09.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413712
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.03.2013


КОНТРАСТИ

Асфальт  і  плитка,  вітрини,  «мило»,  
Авто  і  гуркіт,  реклама  пива.  
Взуття  і  одяг.  Матеріальність.  
Підбори,  золото.  Все  банальність.  

Бруківка,  стежка,  вітраж  і  кава,  
Велосипеди,  яких  чимало.  
Мистецтво,  книги.  Політ,  душевність.  
Босоніж,  квіти.  Це  не  даремність.  

Стояти  в  чергах.  На  щось  чекати.  
Кричати,  падати,  не  встигати.  

Іти  вперед  і  летіти  в  небо,  
Натхнення  шепіт  почути  в  себе.  

Бетонне,  штучне,  сліпе,  в  змаганні.  

Мрійливе,  вільне,  тонке,  в  коханні.  
 Життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413710
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.03.2013


Одеська ніч або Я…

В  очах  попелясте  відбилося  небо,
Підсмажене  сонцем,  нагріте  вітрами.
І  місяць  одеський  вбирає  у  себе
Усю  метушню.  Розчиняє  він  брами
У  ніч,  у  бездумність,  в  політ  поміж  хмари.

Я  небо,  як  тут,  українсько-турецьке.
Я  хочу  за  обрієм  в  море  пірнати
І  малювати  пензлем  мистецьким
Вогненні  й  бузково-пастельні  закати.
Милуючись  ними,  самій  покохати.

Я  море.  Я  ритм  відбиваю  у  хвилях.
Нехай  моряки  цю  мелодію  чують,
А  танець  -  то  шторм.  Він  вирує  у  милях  -  
У  штиль  кораблі  за  цим  танцем  сумують.
І  ці  силуети  в  безодні  чарують.

Я  вітер.  Вночі  я  в  розбурханім  морі
Станцюю  фламенко  із  хвилями  разом,
Без  меж,  почуттями.  Лиш  зорі  в  сувої
Складуться  у  звичний  замислений  пазл,
А  все  вируватиме,  як  і  щоразу.

Щоразу,  щороку  і  кожного  літа
Одесу  наповнюють  різні  сюжети.
І  знов  будуть  ночі,  і  знову  творити
Захоче  душа  на  своєму  мольберті.
Тут  небо,  і  море,  і  вітер  відверті.

Ніч  28-29.08.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


А, может, нам в небо?. .

Часы  громко  стучат  каблуками,  
чеканя  шаг,  
а  я  всё  никак  
не  выберу  вектор  движения.  
Совет?  От  кого?  Ведь  моё  отражение,  
словно  предатель,  со  мной  соглашается.  
Вот  взаимный  кивок  головами.  

Только  маятник  бьется  в  бессилии,  
и  всё  не  в  такт.  
Какой  он  чудак!  
Не  может  принять  решение:  
бежать?  Отдохнуть?  И  от  изнеможения  
дальше  плетётся.  Менять  траекторию  
не  намерен.  Зачем  ему  крылья?  

Мы  боимся  взлетать.  Вот  и  крылья  
Срослись.  Иди,  
попробуй,  взлети!  
И  снова  терпим  крушение.  
Что  там,  выше  нас?  Что,  не  стоит  усилий?  
Или,  может  быть,  мы  не  у  тех  спросили?  
Или  в  небе  не  место  нам  было?..

11.01.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413292
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2013


ТРЕБА ЗАСНУТИ

за  мотивами  новели  М.  М.  Коцюбинського  "Intermezzo"  

 Ні,  не  кричіть,  
 Не  вмикайте  голосні  звуки,  
 Не  вбирайтесь  в  яскраві  барви  -  
 Я  так  хочу  заснути,  
 Але  поки  що  марно.  

 Ні,  помовчіть,  
 В  тиші  зможете  день  повернути,  
 Не  вмикайте  штучного  світла  -  
 Мені  конче  треба  заснути.  
 Але  й  ця  спроба  зникла.  

 Сон  сповістить  -  
 (Підсвідомість  не  обманути)  -  
 Що  відчути  за  день  не  встигла.  
 Ось  чому  мені  треба  заснути.  
 Перед  втомою  вже  безсила.  

 Та  розбудіть.  
 Сон  реальністю  перетнути  
 Вчасно  слід.  Для  життя  це  важливо.  
 Мені  треба  на  мить  лиш  заснути,  
 Щоб  мені  не  відмовили  крила.  

 01.02.12

Варто  просто  прочитати  новелу  М.  М.  Коцюбинського  "Intermezzo",  і  творче  натхнення  одразу  ж  завітає  до  Вас  у  гості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013


Те, чого не буде

Ранок  не  стане  свідком  наших  обіймів.
Сни  не  сплетуться  у  вузлик  сп’янілих  картин.
Не  знаю,  чи  ми  одне  одному  так  необхідні,
Та  я  почуваюсь  сама,  парус  мов  без  вітрил:
Я  гублюсь  в  глибинному  морі  блакитного  світу.
Аж  тут  розумію:  тону  у  безмежжі  очей.
Не  хочу  кричати  «рятуйте».  Ніхто  й  не  помітить,
Вже  зіткано  павутиння  підступних  ночей.
До  нього  ми  й  втрапили.  Марно  шукати  вже  винних.
Хоч  разом  в  одних  ми  тенетах,  але,  поміж  тим,
Ранок  не  стане  свідком  наших  обіймів,
Сни  не  сплетуться  у  вузлик  сп’янілих  картин.

13.03.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013


Одна площина

Думки  юнака-гітариста-романтика

 Ми  в  одній  площині,
 Але  ми  мимобіжні.
 Ти  витаєш  у  сні,
 Все  нагадуєш  ніжність.
 Дух  твій  в  кожному  дні,
 Його  шлейф  не  лишає
 Мене  на  самоті,
 Але  в  прірву  кидає.
 Ми  ідемо  разом,
 Та  водночас  окремо  -  
 Кожен  своїм  шляхом
 Відкрива  собі  небо.
 Ти  взяла  у  полон.
 Після  нього  -  лиш  страта.
 Це  була  непомітна
 І  солодка  атака.
 Знову  цей  п'янкий  сон
 Мене  кинув  за  грати.
 Я  не  вирвусь  один
 Із  обмежень  кохання,
 А  не  вистачить  сил
 На  мовчазне  прощання.
 Стала  міць  моїх  крил
 Важконосним  стражданням.
 Тож  іду  по  землі,
 Сріблом  куль  твоїх  збитий
 І  прикутий  крильми
 До  зів'ялого  цвіту
 Почуттів,  що  у  сні
 Ще  несуть  в  собі  ніжність.
 Ми  в  одній  площині,
 Але  ми  мимобіжні.

10.05.12

Якось  мені  довелося  зустрітись  із  надзвичайно  творчим  та  чуттєвим  юнаком.  Він  гітарист,  і  відчуває  душу  людини,  як  струна  гітари  відчуває  найлегший  дотик.  Ми  із  ним  "на  одній  хвилі",  тому  повідали  один  одному  власні  інтимні  історії  кохання.  Після  цієї  розмови  юнак  створив  меланхолійно-чуттєву  композицію,  а  я  написала  цей  вірш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013


Повсякденне

Бензинові  вулиці,  
Небо  в  калюжах,  
В  повітрі  витає  байдужість.  
Запилене  місто.  
У  ньому  так  тісно  
І  зникла  жіночність  і  мужність.  

Нас  сонце  стрічає,  
Та  ми  забуваєм  
Його  пригостить  теплим  чаєм,  
Покликати  в  гості.  
Лиш  пухнем  зі  злості,  
Що  вічно  кудись  поспішаєм.  

Світанки  не  милі,  
А  ночі  безкрилі,  
Від  втоми  усі  онімілі.  
А  краще  ж  літати,  
Душею  співати,  
У  посмішку  все  увібрати!  

Та  де  там.  Ми  йдемо,  
Долаєм  проблеми,  
Придумуєм  в  побуті  сцени  
І  не  помічаєм:  
Шляху  вже  немає,  
А  досі  на  щось  ми  чекаєм…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412664
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.03.2013


Повсякденний етюдик

Наче  вулик  гуділа  кав’ярня.  
Їх  було  там  далеко  не  двоє.  
Поруч  брязкав  стаканами  бармен,  
Чулись  звуки  гітари  й  гобоя.  
І  ДіДюЛя  вже  грав  монотонно  
На  потертім  і  змученім  диску.  
І  розмови  точились  бетонно  
Від  буденності  нудної  тиску.  

Він,  вона.  Їхній  світ  був  у  межах  
Цього  столика  з  чашками  кави.  
Вона  мов  незвойована  вежа,  
Він  вдає,  що  холодний.  Лукавлять.  
А  у  душах,  мов  буря  у  склянці,  
Що  не  вийде  за  межі  –  не  пустять.  
Вони  зовсім  іще  не  коханці  –  
Навіть  подумки  це  не  припустять.  

Йшла  розмова,  здається,  про  книги.  
Він  дивився  в  усміхнені  очі,  
В  поведінці  вже  танула  крига,  
Неприступність  рвалася  у  клоччя.  

Сонце  стрімко  сідало  за  обрій,  
Силуети  малюючи  чітко.  
Існували  вони  лише  двоє,  
Відчуваючи  це  досить  хитко.  
Він  писав  на  серветці  щось  чуйне,  
Вітер  в  шибку  співав  колискову.  
Та  знов  людно,  нав’язливо  шумно,  
І  буденність  вповзала  в  ромову.  

Телефонні  дзвінки  розбивали  
Це  єднання  світів  наодинці.  
Вони  знову  себе  віддаляли,  
Розрізаючи  по  половинці.  
Раптом  втрутилась  офіціантка,  
Стіл  спустів,  як  пустіють  планети.  
Залишилися  лиш  філіжанки  
На  розірванім  клоччі  серветки.  

22-24.02.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


"Таланты дарят нам на небесах…"

 Таланты  дарят  нам  на  небесах.
 И  бездыханна  кисть  в  моих  руках.
 Она  беспомощна  без  вдохновенья
 И  без  особого  уменья
 Увидеть  свет,  где  только  тьма,
 Добыть  оттенки  и  цвета.
 Но  безнадежно  влюблена
 Я  в  недоступные  творенья.

 Таланты  расцветают  на  земле
 При  лунном  свете  в  полной  тишине.
 И  муза  лишь,  в  рассвете  тая,
 Всё  сокровенное  узнает:
 Как  строки  сплетены  из  слов,
 И  голос  внутренний  каков,
 И  избавленье  от  оков
 Она  ночами  наблюдает.

 Таланты,  словно  крылья,  нам  даны.
 Они  рождают  ночью  наши  сны.
 И  силуэт  танцующий  так  манит
 В  свой  мир,  где  только  танец  балом  правит.
 Движенья  воплощая  наяву,
 Я  в  ритме  экзотическом  живу
 И  сквозь  простор  по  воздуху  плыву,
 А  музыка  всё  выше,  в  небо,  тянет.

 Талант  прекрасен,  как  метеорит,
 И  может  вспыхнуть  ярко  лишь  на  миг.
 Он  ненадежен  –  пробуждён  он  страстью,
 Пусть  он  изменчив  и  в  цвету  опасен,
 Но  только  он  наполнит  цветом  быт
 И  впечатленья  в  творчестве  хранит.
 Он  душу  неподдельно  воплотит
 В  слова  и  музыку,  и  в  танец,  в  блики,  в  краски.

 Ночь  15-16.07.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412345
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2013