Андрій Толіч

Сторінки (4/372):  « 1 2 3 4 »

Я втратив бездарно століття…

Слухай,  
я  втратив  бездарно  століття
Марно  випив  тонни  вина
Марно  вдихав  чисте  повітря
І  тебе  спустошив  до  дна
Тяжко  було  дивитись  повз  тебе
Сумно  було  тікати  у  даль
І  відчувати  твій  сум  без  потреби
І  цілувати  самотньо  печаль
Темним  двором  повертатися  від  тебе
І  у  душі  бути  темним  мов  ніч
Слухай,  
моя  у  тобі  потреба
Стихла  мов  лебединий  клич
Зниклі  слова  не  вернуться  ніколи
Більше  не  буде  знайомих  тортур
І  по  життю  я  до  болю  забуду
Мить  коли  я  тебе  забув!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848326
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2019


Як можна тебе не любити

Як  можна  тебе  не  любити
Усю  твою  ніжну  красу
У  голосі  оксамити
Й  пшеничну  косу

Як  можна  тебе  не  пізнати  
Всім  серцем  тебе  зрозуміть
Як  можна  тебе  не  шукати
У  пошуках  віком  блудить

Як  можна  тебе  зустрівши
Мимо  тяжко  пройти
Серцем  отупівши
Болем  зійти

Як  можна  тебе  не  любити
Згорає  від  думки  душа
Як  міг  я  тебе  не  любити
Любов  моя  -  не  твоя!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848041
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.09.2019


Стій

Місто  налякане  моїм  спокоєм  
Воно  не  звикле  такого
Ніби  поряд  моїми  кроками
Крокує  хтось  несвідомо
Ніби  у  темряві  й  холодно
Але  справжній  холод  позаду
Коли  у  притул  з  твоїм  поглядом  
Враз  відчув  відразу
Коли  з  твоїм  усміхом  побачив  біль
І  не  крикнув  перед  останнім  кроком
Стій!
Місто  налякане  твоєю  відсутністю
Парк  скучив  за  твоїм  голосом
А  я  награвшись  своєю  сутністю  
Стаю  кимсь  невідомим
Ніби  темрява  і  розвіялась
Але  справжня  ніч  позаду
Коли  впритул  із  тобою
Я  помирав  щоразу  
Коли  з  твоїм  усміхом  у  якому  біль
Я  не  посмів  промовити  
Стій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847827
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.09.2019


Світло в кінці тунелю є…

Світло  в  кінці  тунелю  є
Так  сказав  мені  один  наркоман
Він  побачив  його  коли  мчав  у  рай
Він  побачив  його  відчувши  свій  стан
Ще  казав,  що  тоді  зрозумів
Як  любить  він  неймовірно  життя
І  плакати  від  любові  зумів
У  сні,  мов  маленьке  дитя
Він  хотів  від  життя  насолод
Лише  заборонених  відчуттів  
А  відчув  лиш  лютий  холод
Від  крематорійських,  білих  стін
Але  світло  в  кінці  тунелю  є
І  його  завернули  назад
Для  того  щоб  він  розповів  
Який  прекрасний  квітучий  сад
Його  вени  мов  решето
Мов  неназваний  зоряний  шлях
Та  в  його  очах  добро  
Від  такого  синтезу  зносить  дах
Ще  каже  він,  що  щасливим  був
Коли  по  тілу  йшла  рідина  
І  ще  час  від  часу  чув
Як  говорить  із  ним  сатана
А  тепер  він  мов  справжній  маг
Із  захопленням  дивиться  в  світ
А  тепер  в  нього  справжнє  життя
Без  обмеження  в  кількості  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847171
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.09.2019


За тим усім…

За  тим  усім,  що  значили  слова
Блаженство  дум  і  попел  каяття
Тремтіння  губ  й  тяжка  мана
Оце  усе  твої  пусті  слова
Вони  мов  пекло  посеред  душі
І  навіть  в  серпні  протяжні  дощі
Не  порятують  серце  від  зізнань
Не  йтимуть  до  тяжких  прощань
Вони  мов  вітер  посеред  зими
Плюсують  холод  і  марнують  сни
І  в  розріз  із  життям  моїм  ідуть
Й  чим  далі  тим  мерзенніша  їх  суть
Твої  слова  померли  вже  давно
Їх  відгомін  мов  враже  знамено
Потріпане  на  стику  всіх  вітрів
Я  вже  давно  в  твоїх  словах  зітлів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846167
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.08.2019


Міражи

Міражами  життя  оповите  мов  осінь  серпанками,
Мов  місяць  зорями  у  травневу  ніч,
Ти  завжди  втікала  холодними  ранками,
Бо  насправді  не  в  наших  словах  була  річ.
Життя  за  тенетами  власних  ілюзій,
Надуманих  правил  без  справжніх  причин,
Ти  завжди  любила,  щоб  без  прилюдій
І  без  надії  у  вирі  подій.
А  потім  верталась  коли  сутеніло,
Не  тільки  на  дворі,  а  й  у  душі
І  зразу  здавалося,  що  в  серце  влетіло
Чуття  нового,  мов  навесні.

Змагатись  з  собою  та  жити  на  грані,
Боятися  погляду  й  тремтіти  як  лист.

В  житті,  ми  не  настільки  погані,
Лише  не  зуміли  втримати  зміст...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845084
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.08.2019


Сни про нас

Зневірою  охоплює  єство
Коли  долоні  торкаються  холоду
твої  рук

Коли  безмежжя  знамено
Лиш  має  вираз  голосу
Шепотом  твоїх  уст

Чіпляєш  долю  на  абордаж
І  не  віриш,  що  назавжди
Молиш,  щоб  на  час

Ти  віриш  в  свій  останій  шанс
Коли  її  погляд  мов  удар
Зриває  дах

Лишаєшся  на  самоті
Мов  безкрилий  птах

Ти  любиш  небезпечні  сни
Про  нас


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844978
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2019


По кожному заплаче небо…

По  кожному  заплаче  небо
Не  по  кожному  жінка
Не  сколихнеться  гілка
Не  отримавши  дотик
І  коли  зачепили  найтонші  ноти  
Не  кожна  душа  заплаче
Сльози  більше  не  вияв  суму
Сльози  тепер  вияв  душі
Що  показуть  де  мої  жінки
Були  і  є  коли  самі
У  пошуку  життів
Тамуючи  свій  гнів
А  я  мов  небо  плачу  сам
Позбавлений  оссан...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2019


Глибина твого серця…

Міряй  глибину  свого  серця  
Добрими  справами
Очікуй  повернення  твого  добра
Від  кожного  з  тих
Що  очікують  випивши  змолоду
Надто  багато  неозначених  лих

Кожному  з  нас  відміряли  висновків
Перше  ніж  ми  змогли  життя  зрозуміть
І  чекати  тепер  на  зміну  вимірів  
Ми  не  можемо,  мусимо  з  тим  усім  жить

Глибина  твого  серця
Це  добрі  справи  
Рани  твого  серця  
Це  також  вони
Зрозуміти  життя,  життя  твого  не  стане
Лих  пізнати  вистачить  й  короткого  дня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844683
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2019


Все зрозуміле, завжди надпросте…

Все  зрозуміле  завжди  надпросте,
А  найщиріше  завжди  зі  сльозами,
Коли  кидаєш  завчене  Люблю
Воно  не  завжди  має  спільне  з  почуттями.
Все  найболючіше  завжди  від  тих  
За  кого  ти  і  у  вогонь  і  у  воду,
А  часом  у  плацкарті,  як  вагон  весь  спить,
Ти  чужаку  розкажеш  більш  ніж  Богу.
Не  завжди  істинна  глибоко  в  царині  
Поезій,  проз  чи  філософських  бачень,
Та  завжди  там,  де  істенне  Люблю
Не  має  інших  чи  двозначних  значень.
Коли  обійми  міцні,  не  завжди  добро,
Можливо  так  від  тебе  щось  ховають.
Важливіше  коли  в  бездушному  метро,
Ти  в  натовпі  ТІ  очі  зустрічаєш.
Важливих  див  повсюду  й  кожну  мить,
Важливих  днів  ми  не  рахуєм  днями.
Коли  щасливий,  то  весь  світ  із  снів.
Коли  болить,  ти  проклинаєш  рани.

Все  зрозуміле  завжди  надпросте
Смачне  вино,  й  твої  ласкаві  очі...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844653
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2019


Одних віршів ти написав мільйон…

Одних  віршів  ти  написав  мільйон  
Одних  зізнань  там  був  мільярд
І  серед  проклятих  імен
Твоє  ім'я  в  перших  рядах.
Твоє  життя  в  перших  словах
А  далі  то  лише  слова  
На  виклик  днів  лише  мана
Оманлива  тяжка  душа
Лише  у  віршах  ти  був  мов  ти
У  круговертті  майбуття
Пройде  життя  зі  сторони
Залишаться  лише  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843906
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.08.2019


Так барвисто…

Так  барвисто  і  маревно
У  далекому  леті  комет
Ти  сіяла  життям  мов  зарево
Та  була  в  ньому  ніби  предмет
І  душа  твоя  мов  би  вигадка
То  з'являлася,  часом  і  ні
І  боліла  вона  мов  справжня
Спалюючи  темнінню  дні
Я  блукав  твоїм  тілом  безліч  раз
Твою  душу  там  не  знайшов
Так  барвисто  і  маревно
Я  від  тебе  ніччю  пішов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.08.2019


Нікому не має діла…

Нікому  немає  діла  до  окрилених  фраз
Ніколи  не  бачиш  те,  що  робиться  на  показ
І  завжди  скликає  спротив  приниження  креатур
В  той  час  як  виходиш  із  кабінету  тортур

І  йдеш  ніби  звично  вглядаєшся  у  тіла
Забувши  давно  де  в  людини  душа
Давно  вже  не  бачив  справжніх  снів
Бачиш  лиш  ті,  що  спонукають  до  див

А  потім  вглядаєшся  чи  то  не  таблетка  бува
І  бачиш  напевне,  що  то  твоє  справжнє  життя
Позбавлене  різних  прикрас  і  фарб
І  в  шоці  стоїш  безпорадний  ,  мов  юний  Мольфар

В  думках  лиш  галоп  із  дивних  ідей
Працює  на  знищення  близьких  людей
Жахливо  тоді,  як  зникає  надія  в  житті
Ще  гірше,  як  віриш  що  є  куди  йти

Бо  впрешся  у  стіну  своїх  заборон
Збудуєш  свій  власний  щасливий  перон
Але  ти  не  зможеш  звідси  втікти  
Тримають  тебе,  твої  власні  страхи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.07.2019


Не варто надію поїти гіркими словами…

Не  варто  надію  поїти  гіркими  словами
І  поливати  байдужжям  натхнення  не  варт,
Я  завжди  дивився  кудись  далі  за  нами
І  завжди  там  бачив  море  і  бачив  там  шквал.
Не  варто  було  тебе  так  тримати  за  руку,
Ти  врят  чи  мала  можливість  піти
І  тепер  ти  тікаєш  розриваючи  шрами
І  віриш,  що  так  ти  рятуєш  лишки  душі.
Не  варто  було  так  стискати  повіки,
Та  лячно  було  так  дивитись  на  світ,
Коли  в  нім  крім  тебе  є  лише  ночі,
Наповненні  вітром  і  ароматом  твоїм.
А  далі  безодня  чи  може  окрилення  лету,
Бо  ж  я  не  каміння  збирати  хотів.
Я  всесвіт  шукаю,  свою  я  шукаю  планету,
Хай  навіть  назву  її  ймення  твоїм.
Навколо  лиш  ніч  і  найбільше  чекаю  я  ранку,
Я  каву  не  п'ю,  бо  твій  це  напій,
Я  вірю  у  те,  що  розбиваються  повітряні  замки,
Я  мрію  про  те,  що  житиму  в  замку  своїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839910
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


З усім, що в тобі є…

З  усім,  що  в  тобі  є  тебе  беру
І  віддаю  усе  що  в  собі  маю
Я  морю,  вітру,  Богу  принесу
Любов  яку  я  досі  пам'ятаю  
Якій  пишу  пусті  вірші  
Яку  кляну  в  самотні  ночі
Яку  позбутися  молю
В  якій  я  бачу  твої  очі
Усе  що  в  світі  є  круг  нас
Усе  нам  повелінням  неба
А  маємо  лиш  вбитий  шанс
Когось  любити  більше  себе
Життя  летить  у  майбуття
І  дні  мов  сірники  згоряють  
Ти  десь  горнеш  своє  життя
Я  десь  його  благословляю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837316
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Бути живим…

Бути  живим  це  постійно  змагатись
Бути  живим  це  постійно  іти
Падати  і  підійматись  
Незважаючи  на  тривожні  сни
Бути  живим  це  лізти  зі  шкіри
Бути  живим  це  завжди  до  весни
Відчувати  і  щораз  боятись
Очікувати  найгіршого  у  житті
Бути  живим  це  жити  і  знати
Що  десь  там  на  межі
Зустрінеш,  щоб  покохати
Ту  що  з  народження  дана  тобі
Бути  живим  це  і  дань  і  страждання
Вибір  що  саме  робити  тобі
Падати  і  підійматись
Падати  і  лишатись  на  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834918
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Я не хочу знаків болю на твоєму чолі…

Я  не  хочу  знаків  болю  на  твоєму  чолі
І  твого  фіаско  я  не  хочу  бачить
Я  лише  знаю  -  одна  чашка  на  столі
Це  самотність  у  домі  значить
А  інша  чашка  не  зігріта  теплом
Долонь  отих,  що  зігрівав  ночами
Як  інша  доля  з  потрісканим  тлом
Оживає  лиш  упившись  снами
Ти  грієш  небо,  море  чи  поля
Думки  доріг  безмежний  трафік  
Ти  знову  вільна  в  досконалості  чужа
І  твій  тікає  від  мене  графік
Я  лише  хочу  бачити  слова
Ті  що  звучать  в  мені  вже  котрий  рік
Я  лише  хочу  крапельку  твого  тепла
Відчути  дотиком  до  рук  твоїх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833586
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


В моїм однокімнатті не потрібне світло…

В  моїм  однокімнатті  не  потрібне  світло
Тут  тіні  не  живуть  й  не  ходять  по  -  п'ятам
Кохання  ж  тут  від  темноти  принишкло
Утратило  надію  перетворившись  в  хлам

І  болем  пролягло  воно  крізь  люті  ночі
Крізь  вік  оскаржений  шаленим  дням
Й  не  запалає  світло  й  не  побачу  очі
Допоки  заживе  життя  в  болючий  шрам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832733
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


Не йми чуткам…

Не  йми  чуткам,  вони  німі  
Вони  облиті  самотою
Вони  мов  прірва  у  землі
Лише  лякають  пустотою
Не  вір  мені  коли  мовчу
Не  вір  мені  коли  благаю
Я  лиш  тебе  одну  люблю
Коли  молитву  промовляю
Не  плач  у  слід,  не  бий  в  набат
Пожежа  лиш  в  душі,  ти  ж  знаєш
Ти  вір,  як  зацвіте  наш  сад
Відчуєш  ти,  що  знов  кохаєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


Ти часто буваєш ночами самотня…

Ти  часто  буваєш  ночами  самотня  
І  кажеш,  що  так  ти  природня
І  кажеш,  що  вірити  заважає
Той,  хто  кохає  і  поряд  блукає
Ти  часто  буваєш  ночами  п'яна
І  це  не  тому,  що  відкрилася  рана
І  це  не  тому,  що  кров  витікає
Із  життя,  у  якому  виходу  немає
Ти  часто  ночами  у  небі  літаєш  
І  не  тому,  що  когось  кохаєш
І  не  тому,  що  не  зсохла  душа
Ти  часто  буваєш  надто  потворна  
Ти  часто  себе  на  показ  вбиваєш  
І  не  тому,  що  бачиш  як  помираєш  
І  не  тому,  що  життя  лайно
Ти  завжди  краща,  ніж  чисте  вино
Ти  часто  живеш  у  надуманім  світі
І  прокидаєшся  у  весняному  цвіті
Я  часто  бачу  тебе  уві  сні
Люби  себе,  врятуй  мене  в  собі...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831919
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Головне, ти за той вік мені пробач

Головне,  ти  за  той  вік  мені  пробач
За  той  весь  біль,  за  смуток  і  за  плач  
Що  виривав  тебе  усю  з  себе
Що  показав  нам,  як  життя  мине
Головне  ти  знай  ще  буде  час
Як  інші  люди  не  осудять  нас
Їм  буде  байдуже  на  те  що  ми  жили
І  байдуже  про  що  бували  наші  сни  
Головне,  що  ми  тоді  візьмем
Енергію  усю  надпиту  повним  днем
Енергію  усю,  що  видала  душа
Коли  у  повені  від  сліз  твоїх  була.
Головне,  ти  дуже  не  тужи
Життя  ж  бо  не  фужер  води
Це  й  терпке  віскі  і  сухе  вино
Але  все  ж  більше  життя  багно
І  головне,  мене  ти  не  люби
Відпусти  подалі  у  світи
Собі  налий  фужер  вина
Тільки  дивись,  не  лий  знову  багна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830807
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


Контури дотиків…

Контури  дотиків  на  вік  лишаються  у  твоєму  тілі,
Всесвіт  смаків,  проникає  й  вмирає  у  твоїй  душі.
Ти  завжди  була  надзвичайно  зваблива,
Ти  завжди  була  ніби  не  із  Землі.
І  кількість  доріг,  які  тобою  приходять  
Рівні  від  кількості  меж,  що  дозволяєш  собі.
Ти  завжди  була  за  зорі,  які  не  сходять
Ти  завжди  була  за  зорі,  що  лишаються  у  тобі.
Але  знову  дорога  і  нова  межа  за  порогом
І  знову  політ  до  смаків,  до  зорі.
Ти  знову  чужа  ніби  дотик  до  льоду,
Ти  знову  така,  ніби  не  із  Землі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829346
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.03.2019


Сміх печалі потрібен лише тоді…

Сміх  печалі  потрібен  лише  тоді
Коли  плачуть  налякані  жахіттями  сни
Коли  небо  щойно  відійшло  від  тортур
А  я  живу  без  жодних  креатур
А  я  пливу  по  течії  буття
А  течія  бурхлива  та  стрімка
А  течія  несе  моє  життя
До  майбуття?  У  небуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826962
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.02.2019


Помирай на першому подисі…

помирай  на  першому  подисі
завмирай  останньої  миті
ніби  ми  щойно  народженні
ніби  досі  ми  уже  квиті  
забувай  про  слова  у  відчаї
віри  не  йми  вони  не  живі
пригадай  як  сади  заквітчані
дарували  нам  ночі  смачні
прости  мені  наші  розлучення
знаєш  чому  я  їх  створив?
був  на  тебе  надто  розлючений  
але  все  ж  більше  неба  любив
на  різних  вітрах  ми  очікуєм
знаку,  що  десь  там  на  землі
кращі  нам  половинки  вділені  
кращі  як  один  одному  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826731
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Ти мовчала, ховаючи очі…

Ти  мовчала,  ховаючи  очі
І  вечір  з  тобою  клято  мовчав...
Думки  мої  тремтіти  поночі,
Що  я  тебе  уже  перекохав...

А  вранці

Ти  віддалялася  містом  таємним,  
Воно  ще  менше,  як  моя  душа.
Слова  підвладні  лиш  почуттям  померлим,
Та  наші  слова  не  родились  сповна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826578
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


Ти знову назвала біле чорним

Ти  знову  назвала  біле  чорним
І  знову  зміст  слів  став  повним
Як  скучив  я  за  підміною  значень  
І  як  за  відсутністю  наших  побачень  
Ти  знову  про  небо  кажеш  як  землю
І  знову  заводиш  пісню  буденну
Буває  що  сотня  твої  пробачень
Не  містить  у  собі  жодних  означень
Ти  знову  шукаєш  де  біль  оживає
Де  вона  люто  скули  стискає
Де  помирає  надія  бажань
Ти  гинеш  у  спокої  людських  зітхань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826035
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.02.2019


Багато очей дивилися у мої очі…

Багато  очей  дивилися  у  мої  очі
Багато  рук  торкалися  мого  чола
Багато  сподівань  я  покладав  на  ночі
День  не  цінив  -  тепер  розумію  дарма
Та  остання  зоря  лишає  на  призволяще
Погляд  мій,  що  шукає  тебе  серед  рос
Та  бачу  іншу  -  не  ту,  що  серце  приймає  за  краще
А  ту,  що  приносить  тілу  більш  насолод
Вона  не  моя  і  не  може  бути  чиєюсь  
Тіло  її  владарює  над  нею  сповна  
І  ніколи  вона  не  стане  моєю
Не  стане  моєю  і  та,  що  краща  -  земна.
І  так  у  безличчі  між  масою  тіл
Без  душ  і  стремління  до  щастя
Живе  не  один  у  прагненні  див  
Помре  не  один  відчувши  нещастя...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825907
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.02.2019


Нема свічі, яка б вказала шлях…

Нема  свічі  яка  б  вказала  шлях
Нема  вогню,  вогонь  давно  зачах  
Нема  сердець,  у  грудях  лиш  діра
Вона  вінець,  вінець  мого  життя
Нема  доріг,  якими  я  б  не  йшов
Немає  слів,  які  немов  би  шов
Діру  зашили,  серця  де  нема
Діра  б  тоді  лиш  пусткою  була
І  може  жив  би,  може  б  і  співав
Можливо  навіть  пусткою  кохав
Можливо  мав  би  шанс  простить  себе
Та  дірка  замість  серця  в  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825532
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.02.2019


Залишаться секретом…

Лишаться  секретом  слова  промовлені  вночі
І  тіні  від  скелетів  залишать  наші  сни
І  поряд  з  небом  там  де  існує  рай
Ти  колись  відчуєш  у  чому  край
І  ти  колись  побачиш  іншого  мене
Але  лише  тоді  як  зовсім  стане  зле
Тоді  коли  від  сонця  займеться  день
І  скине  жовте  листя  улюблений  твій  клен
Тоді  твоя  усмішка  застигне  мов  імла
Слова  залишиться  словами  це  ж  їхня  гра
І  ти  не  станеш  поряд  як  робила  це  щораз
В  тобі  займеться  сила  жити  на  показ
І  нам  нарізно  далі  шляхи  розрізав  рік
Тобі  у  дні  печалі,  мені  в  прощення  вік
Лиш  клен  без  листя  далі  жити  не  зумів
Скелети  у  печалі  запилені  без  діл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824472
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.02.2019


По різні полоси

Магістральні  шляхи  ліхтарями  життя
Розтинають  навпіл  моє  бачення  
Коли  твої  слова  лиш  прокльони  сповна
Трактують  як  справжні  значення
Й  коли  в  очі  твої  вдивляюся  так,
ніби,  щось  приховане  глибше
Розглядаю-  вглядаюся  але  нема
У  очах  тих  глибшого  змісту.
Лише  замість  душі  пересердя  на  світ
І  бажання  отримати  більше
Магістралі  це  те  що  рятує  мій  квіт
Не  згубитись  в  твоєму  безличчі
Поряд  бути  життя  так  скеровує  нас
Та  різнять  нас  зустрічні  полоси
Поряд  тисяч  людей  ми  втрачаємо  час
І  втрачаємо  право  голосу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824001
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.02.2019


І до ранку зі смаком вишні…

І  до  ранку  зі  смаком  вишні  
Із  затертою  вагою  бажань
Ми  блукаємо  містом  грішні  
Переповнені  струмом  зітхань
Заковані  власним  страхом
Закодовані  шифром  буття
Не  позбудемось  одним  махом  
Того,  що  нищить  життя  
Не  залежні  від  нас  двох  причини
Не  тамовані  болі  за  вік
Будуть  нас  єднати  із  тими
Хто  доводив  не  раз  вже  до  сліз
Хто  катівню  створив  в  себе  в  кухні
Хто  в  постелі  і  хто  у  душі
Ми  залежні  і  ми  всі  розпусні
На  устах  зі  смаком  весни
Бездоріжжями  чи  манівцями  
Пробираємось  містом  до  див
І  вмираючі  долі  між  нами
Не  породжують  нових  снів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823840
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.02.2019


Ти мій негатив

Уцілілих  буде  мало  після  тих  штормів
Буде  крах  журба  і  жалість  від  вмираючих  вітрів  
Буде  шкода  що  скінчилось  прагнення  бажань
І  не  знати  як  зуміти  оплатити  дань
За  усі  страждання  й  муки  за  поранені  слова
За  надщербленні  прохання  прощення  сповна
За  трагічне  споглядання  лету  диких  днів
І  коли  лиш  маса  фільмів  замість  мрійних  снів  

І  коли  лиш  ти  як  згадка  юності  та  див
Ти  моя  затерта  плівка,  ти  мій  негатив...
І  зуміти  осягнути  втрачене  життя
Я  не  зможу  (ти  це  знаєш)  поки  ти  чужа

Виявляти  тебе  завжди  буде  моя  ціль
Навіть  коли  марно  вірить  (я  благаю)  вір
Що  життя  не  пройде  знаком  самоти
Що  все  щастя  ще  далеко  і  ще  будуть  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823427
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.01.2019


Якщо кохаєш, то кохай…

Якщо  кохаєш,  то  кохай...
І  не  шукай  захованих  скелетів,
Якщо  кохаєш,  про  кохану  дбай
І  не  шукай  визнання  від  поетів

Якщо  у  серці  трепет  і  журба  
Коли  ті  очі  не  з  тобою  
Якщо  душа  щаслива  і  співа
При  дотику  із  рідною  душею
Коли  ти  поміж  лету  днів
Пригадуєш  лиш  ті  що  разом
Коли  без  неї  ти  не  маєш  снів
Й  сумуєш  справді,  не  показом

Якщо  кохаєш  -  то  кохай  
І  бережи  на  вік  кохання
Якщо  кохаєш  ти  літай
І  затрачай,  щоб  вберегти,  старання  

Бо  чорний  світ,  коли  один  
Бо  світ  пустий,  як  не  кохаєш
І  помічаєш  швидкий  плин
Днів,  які  на  самоту  втрачаєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822771
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.01.2019


Не торкайся до мого обличчя…

Не  торкайся  до  мого  обличчя  
Біль  на  двоє  від  дотику  ріже
Якщо  любиш  то  все  таки  зникнеш
Як  покличу  негайно  прибудеш
Не  кажи,  що  загруз  в  протиріччях
Серце  камінь  поки  не  сльози
Якщо  віриш  ти  все  таки  прийдеш  
Якщо  твій  то  на  вік  не  забудеш
Але  ти  ж  пиши  мені  вірші
Хоч  прості,  та  про  мене  й  мені
Якщо  жити  будемо  ще  раз
Ти  не  слухай  мене  -  не  іди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821511
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.01.2019


Я палю лиш тоді…

Я  палю  лиш  тоді  як  складаю  вірші
Вогник  мій  животіє  далеко  з  балкону
І  зливається  з  жаром  інших  вогнів
Людей  без  сну,  тих  що  люди  до  скону
Крізь  морок  і  важкість  довгих  ночей
Потік  крізь  шаленства  і  липкого  смутку
Ми  мусимо  збавитись  від  зайвих  речей
Які  перетворюють  кисень  на  трутку
Ми  мусимо,  певно,  це  важко  для  всіх
Взять  розуміння  себе  як  множину  
Не  нищену  осіб,  не  биту  в  поріг
А  власним  ім'ям  оповиту  людину
І  вірити  завжди,  що  Вогник  горить
І  знати  напевне,  що  лише  не  годину  
А  час,  поки  ти  зігріватимеш  мить
Й  коли  ти  не  братимеш  за  ката  провину
Бо  гріх  на  роду  залишається  всім
І  всім  нам  за  свій  відповідь  тримати
І  з  вогником  правди  з  балкону  своїм
Віршами  переконання  свої  оберігати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821008
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2019


Десь на дні є прагнення екстазу…

Десь  на  дні  є  прагнення  екстазу  
Не  завжди  показує  правду  відразу  
Не  завжди  ти  бачиш  себе
У  мить  коли  дно  відносить  тебе
І  маючи  спроб  невичерпний  баланс  
В  думках  пустоту,  а  в  кишені  аванс
Як  сотні  разів  до  єдиної  миті
Ніколи  з  життям  ми  не  будемо  квиті
На  жаль  завжди  воно  буде  праве
Хай  навіть  в  мені  повно  спроб  і  живе
Хай  навіть  і  я  визначаю  де  дно
Його  глибину  й  його  кисле  вино
Ніколи  не  буду  вити  на  місяць
Бо  місяць  виє  на  мене  завжди
Коли  мої  спроби  писати  вірші
Ламаються  грифелем  об  мертві  думки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820622
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.01.2019


Ми разом.

Ми  виключим  світло  у  домі
Так  легше  дивитися  в  очі
Ми  поряд  з  тобою  й  в  полоні
Шелено  чекаємо  ночі
Так  віриться,  день  що  минає
Нам  радість  несе,  та  все  ж...
Я  подумки  тебе  обіймаю
І  в  мить  цю  кохаю  без  меж.
Я  зручно  сиджу  на  дивані
Вдихаю  паруючу  каву
І  очі  твої  на  екрані
Всміхаются  із  -  за  океану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820306
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2019


Хай буде так, як кажуть люди…

Хай  буде  так  як  кажуть  люди
Хай  буде  так  як  хочеш  ти
Та  я  триматися  не  буду
Твоєї  грішної  краси
Я  вже  упитий  нею  сповна
Та  й  видається,  що  не  я
Тебе  люблю,  а  ніби  долю
Рука  писала  не  моя!
Чомусь  де  гляну  там  твій  образ
Куди  піду  там  завжди  ти
І  ніби  добра,  ніби  гарна
Але  це  не  мої  думки
І  ніби  дні  минають  роком
Й  хвилини  ніби  золоті
І  ти  ось  знову  ненароком
Вриваєшся  у  мої  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.01.2019


На прощання лише погляд…


На  прощання  лише  погляд.
Да  такий,  що  прямо  в  душу.
Я  забути  його  мушу,
Та  ніколи  не  забуду.

На  прощання  лише  сльози
Без  ридання,  тихі  й  ніжні
І  лише  весняні  грози
Нагадають  -  ми  колишні.

На  прощання,  лише  блюз
В  тому  барі  він  завжди  лунає.

Не  забуду  танцю  муз.
Він  у  погляді  твоєму  розквітає.

На  прощання  лиш  слова,
Всі  вірші  ти  вже  почула.
Та  прощальні  наші  дні
Ми  з  тобою  не  вернули...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819819
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.01.2019


Комети вдаряють в самісіньке серце…

Комети  вдаряють  в  самісіньке  серце
Обравши  найвлучніший  момент
І  гасне  надія  напившись  до  смерті
Отрут  зі  смаком  поем

Набрашись  до  повні  пяної  волі
Із  биткою  в  ніжних  руках
Ти  впевнено  йдеш,  хоч  слова  твої  кволі
Та  силу  я  чую  у  твоїх  ногах

Й  ніяки  комети,  дощі  й  позалюддя
Тебе  не  зупинять  в  ту  мить
Ти  завжди  зумієш  ударити  перша
І  зможеш  з  отим  спокійнесенько  жить

Ти  навіть  по  тому  можеш  всміхатися
І  ніжності  всякі  мені  шепотіть
Та  кров  проступає  і  скапує  зовні
Червона  мов  зболена  ніч

Комети  засіли  в  твоєму  серці
І  в  ньому  любов  животить
Я  з  твого  життя  зникаю  не  вперше.
Дивлюся,  ось  знову  комета  летить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819381
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.12.2018


Не скажу нікому про свій біль…

Не  скажу  нікому  про  свій  біль,
Про  пекучі  рани  й  тяжкі  ранки,
Про  бажання  жить  наперекір
Тим,  хто  підіймає  щораз  планки.
Не  побачить  сліз  жоден  із  тих,
Хто  малює  в  снах  свої  ескізи
Й  не  зроню  свою  небес  блакить,
Навіть  через  біль.  І  навіть  вибір  
не  стоїть  в  мені  як  шлях  долать,
Як  минати  небезпеки  ночі,
Як  молитися  чи  як  страждать
Я  вирішую,  хай  сльози  в  кровотоці.
Що  кому  окрім  моїх  думок,
Крім  благання  у  молитві.
Я  сковтну  у  горлі  свій  комок
І  вернусь  до  вічної  гонитви..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818539
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.12.2018


Лініями твого тіла

лініями  твого  тіла
зберігаючи  ніжність
ти  дивися  на  мене
ніби  я  необхідність
ти  торкаєся  до  мене
неначе  востаннє
тонеш  в  очах  моїх
береш  свої  бажання.
душею!
не  тілом  тебе  відчуваю
я  кохаю,  ти  знаєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817532
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018


О, як ти на мене дивилась…

О,  як  ти  на  мене  дивилась,
Як  пропадала  у  моїх  очах,
Неначе  у  вирі  топилась,
Купаючись  у  моїх  снах.

О,  як  ти  до  мене  торкалась,
Немов  до  самої  душі,
Струною  в  мені  вививалась,
Просила  не  сходить  зорі.

О,  як  ти  життям  моїм  гралась,
Мов  вередливе  дитя!

Й  мов  без  ножа  виймала,
Серце,  в  нім  краю  нема!

О,  Боже,  як  жити  без  тебе,
Як  мріяти,  дихать,  молить...
Як  впасти  й  не  встати  -  не  сила,
Без  долі  по  світу  ходить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817056
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018


Душа моя живе в епоху змін…

Душа  моя  живе  в  епоху  змін,
Під  ліхтарем  міських  окраїн,
Під  небом  із  плаксивих  рим
Із  думкою  що  я  є  Каїн...
Своїх  думок,  ідей  та  мрій,
Вразливих  сліз  в  критичний  час,
Коли  крізь  морок  лютих  пик,
Потрібно  бити  навідмаш...
Із  сил  усіх  які  в  мізку,
У  зосереджені  думок.
Як  перенести  це  в  кулак,
Розбити  стоголосся  мук.
Як  вигнати  оте  лихе,
Що  зіпсувало  всі  життя,
Як  досягнуть  одне  ім'я,
Що  дане  Богом  на  віка.
Як  жити  далі  у  собі,
Як  жити  далі  із  собою,
Коли  думки  в  мені  чужі,
В  окраїнах  все  ж  мого  болю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816792
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.12.2018


Коли моє вітрило, все ж спіймає вітер…

Коли  моє  вітрило,  все  ж  спіймає  вітер  -  
Це  буде  квітень,  це  буде  квітень…
Коли  моє  серце  спіймає  любов  -
Це  буде  знов,  найчистіша  у  світі  любов…
Коли  моя  Земля,  стане  землею  мої  дітей  -
Це  буде  життя,  наповнене  змістом  нових  ідей…
І  тоді…
Я  наповнюсь  як  вітрило  вітром
Новим  змістом  і  новим  буттям
Я  знову  стану  людиною  на  Землі
Із  повним  вітрилом  любові  та  снаги!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816593
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.12.2018


Пропонуєш? То вип'єм чаю!

-  Пропонуєш?  То  вип'єм  чаю!  
Я  зелений,  ти  ж  пам'ятаєш!
А  в  думках:
Я  у  небі  все  ще  літаю,
І  тебе  все  ж  щодня  чекаю.
Я  забути  не  зміг  твій  погляд,
І  давно  вже  забув  причини,
По  яким,  ми  уже  не  разом,  
По  якій,  ми  не  єдині.
Такі  завчені  рухи  по  кухні,
На  плиту  металічний  чайник,  
На  стіл  цукерки  ромашки...
А  в  душу  погляд  печальний!
А  в  думках:  
Яка  ж  ти  красива...
Яка  неймовірно  чужа!
Ти  була  колись  надто  хтива,
Але  й  хіть,  то  була  моя!
-  Як  живеш?  Все  ще  пишеш  картини?
Я  з  віршами  давно  зав'язав!
А  в  думках:
Ти  моя  єдина.
Ти  моя  неймовірно  чужа!
З  коридору  чую  голос:
-  Люба,  я  вже  вдома!  Привіт!
А  в  думках:
Ти  його  єдина?
Чи  моя  єдина  на  вік!
-  Ну,  окей,  я  піду,  бракне  часу.
Чай  смачний,  як  завжди  ти  уміла!
Щось  рідні  передати  хочеш?
Ні?
Ти  в  обійми  до  нього  линеш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815944
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018


У житті іншого не лишилося…

У  житті  іншого  не  лишилося,  як  писати  погані  вірші,
З  огляду  на  своїх  людей,  яких  топчуть  інші...
Ті,  що  колись  вважалися  людьми...
А  хто  тепер  вони,  коли  ми
У  створеній  ними  безстінній  тюрмі?
А  хто  вони  тепер,  коли  ми  невільники?
Наглядачі,  погоничі,  збрійникі?
Чи  все  ж  провідники  -  мойсеї  тупого  стада...
Не  вірю  їм,  їм  вистачило  плодів  із  мого  саду...
Й  не  до  душі  моєї,  бо  ж  свою  продажну  не  зміняють,
Бо  ж  свою  продану  викривляють,  а  я  свою  зберіг,
І  зате,  мене  гонять  і  душу  манять  в  брід...
Зась  вам  і  тьху  на  ваш  забрідний  рід!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815795
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.11.2018


Ти знову зі снів…

Ти  знову  зі  снів,  
В  круговерть  життя,
Із  людей,  попелищ  та  зрад.
Ти  знову  без  слів,
Знов  сумна  й  неземна,
Немов  лютневий  град.
Ти  скажеш  мені:
"Ти  втрачаєш  мене!",
А  я  знаю,  що  ще  й  не  знайшов...
Ти  різна,  мов  незбагненна  любов,
Невідома,  мов  віщий  сон!
І  навіть  коли  зрозумію  слова,
Збагнути  не  зможу  я  все  ж,
Ти  знову  мов  град,  мов  зима,  мов  душа
Приходиш  до  мене,
З  круговерті  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813025
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018


Ти б не простила…

Ти  б  не  простила  якби  я  пішов,
Якби  за  мною  закрилися  двері,
Ти  б  не  просила...
Лиш  дощ  за  вікном,
На  склі  вимальовує  дивні  химери...

І  я  не  хвилину  чекав,  цілий  вік!
Так  тяжко  зірвать  було  маску.
Я  світ  свій  поклав  до  твоїх  ніг,
Взамін  лиш  отримав  поразку.

Дивний  обмін,  цілий  світ  на  терор;
Життя  на  обмін  із  обманом!

Ти  мала  надію,  що  дощ  за  вікном,
Завжди  іде  разом  із  туманом...

Але  все  ж  туман  не  завжди  із  дощем,
В  цю  мить  він  був  чистий  мов  небо
І  я  осягнув  всю  тебе,  й  лютий  щем,  
Болем  знищив  у  тобі  потребу!

Ти  не  просила,  аби  я  не  йшов...
І  не  дивилися  навіть  у  очі!
Ти  не  простила!  
Лиш  дощ  за  вікном,  був  зі  мною  протягом  ночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810508
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.10.2018


Погляд зупинив, мов заборонний знак…

Погляд  зупинив  мов  заборонний  знак,
Посеред  міста  повного  очей
І  рушити  у  натовпі  ніяк,
Допоки  не  втамуєш  жар  ночей.
Той  погляд  мов  пекельний  сон.
У  нім  немає  сну,  лише  мана...
Я  мовчки  йтиму  у  полон
Аби  лишень  на  те  твоя  жага.
І  так  стою  століття  й  цілий  день,
А  твої  очі  світять  десь  з  небес.
Так  хочеться  сказати,  що  люблю,
Але  німий  у  натовпі  осліплених  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807950
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018


Словами не прощають…

Ми  завжди  були  готові  міняти  біль,  на  довгі  розмови.
І  обов'язково,  щоб  із  осіннім  чаєм...
І  навіть  коли  розмови  трансформуються  в  промови,
Ми  не  готові  знову  чути  біль  і  пручаємся  з  відчаєм...

І  ніби  коли  закриті  очі,  то  болить  менше.
Здається,  коли  ти  не  поряд  то  й  забуваю,
Але  тисне  усвідомлення  того,  що  ми  в  одному  місті.
Але  тисне  розуміння  того,  що  смертельно  скучаю...

Ми  завжди  були  готові  міняти  сварки  на  постіль...
Але  не  завжди  доля  нам  так  дозволяла!
Траплялося,  що  відчував,  що  воскресну,
А  коли  прокидався,  то  розумів,  що  помираю.

Бо  поряд  була  льодяна  твоя  половина  ліжка,
На  кухні  твоя  давно  замерзла  чашка!
І  у  душі  все  тисне  й  тисне  невідома  пісня,
Я  ритм  забув!  
Словами  не  прощають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807460
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018


Ангел, що без крил…

Де  б  ангелу  бувати  ранками?
В  думках  моїх,  в  твоїх  руках...
В  моїх  сумних  віршах!
Чи  сповіданнях...
Чи  в  прагненні  життя,  кохання  і  краси...
У  вияві  добра,  коли  серця  наповнюються  щемом...
Ласкавим  днем,
нам  посміхнется  Він!  
Дощем!
Поранений  твоїм  й  моїм  вогнем!
Ангел,  що  без  крил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807293
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.09.2018


Я зустріну тебе серед осені…

Я  зустріну  тебе  серед  осені!
Де  самотність  зустрів  колись...

Ти  сказала:  
"Прости  мені  й  досить  вже,
 відпусти  мене  в  неба  блакить!"

Я  тримав  тебе  поцілунками,
Я  тримав  тебе  ніжним  теплом,
І  безмежними  подарунками,
Із  душі  за  туманним  склом.
Я  благав  тоді  зупинитися,
І  не  йти  у  блакить  небес...
Я  просив  тебе  подивитися,
Ось  душа  біля  ніг  твоїх.

А  тепер  серед  золота  осені,
Аромату  тебе,  твоїх  сліз,
Я  німий  і  волаю:  "Досить  вже!
Я  самотність,  не  переміг!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806842
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018


Я у снах буду бачити очі…

Я  у  снах  буду  бачити  очі.
Твої!
Де  смаргдів  відблиск...
Ти  мов  вихр  увірвалася  в  свідомість.
Уособленням  щастя  стала,  для  моїх  зіниць!
Я  живу  у  цю  мить  ради  тебе!
Ради  того,  щоб  погляд  зловить...
І  тонути  у  ньому,  літати,  день  прожить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806680
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018


І знову…

Немов  пелюстка  розквітало...
Нове,  як  брунька  на  весні,
Майбутнє  в  серці  трепетало...
Життя  будило  у  мені.

Легке  народження  живого,
Небесно  -  ніжного  чуття,
Кохання!  В  нім  велика  сила!
Убив  його!  Це  карма  чи  життя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806654
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018


Через сотню душ…

Й  через  сотню  душ  до  сто  першої,
Через  сліз  потік  і  проклять,
Зрозуміть  одне  має  кожен  з  нас,
Що  життя  верне  нам  встократ.
Всі  обмани  поверне  сторицею,
Всі  крадіжки  і  знудки  з  душі,
І  слова,  що  злітають  птицею,
Повертаються  все  ж  тобі.
Погляд  злий  і  лихі  звинувачення
Ти  зустрінеш  десь  на  шляху  
І  "За  що?"  серце  тисне  питаннями
"Я  отримую  це  все.  Чому?"
Бо  ж  давно  і  відомо  це  кожному,
Біль  чужий  зовсім  не  болить,
І  у  стані  постійно  тривожному
Серце  тужить  і  в  небо  летить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805403
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.09.2018


Затиснений білими стінами…

Затиснений  білими  стінами
Стиснений  слабкими  словами
Чужими  задушений  думками
Ледь  живий  і  живу  лише  снами
У  поглядах  пастка  і  пустка
Чужим  здається  що  розпуста
Що  лиш  вона  штовхає  шлях  
Переді  мною  що  розгляг
І  манить  темінню  надій
Й  простих  і  не  досяжних  мені  подій:
Погляд  коханих  очей,
Жар,  з  коханою  ночей,
Парк  заповнений  теплом,
І  твоїм  неповторним  ароматом!
Рука  твоя  в  моїй  руці,
Обручка,  ТАК!
Я  на  межі!  

Сюжет  закінчується  сумно,
Білі  стіни,  декілька  книг,
І  списаний  зошит
Нікому  не  потрібних
Поетичних  битв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804510
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.08.2018


Манівцями душі…

Манівцями  душі,  попри  спротив  комет
Крізь  нечулих  слів,  непролазні  хащі,
Я  шукаю  світ,  що  втрачає  мене
Й  зуміє  витягти  із  брудної  пащі.
І  покладені  дні  на  олтарі  життя,
Відізвуться  колись  пустотою,
На  шляху,  де  появиться  оновлений  я
Не  буде  часу,  гризтись  самотою.
Знаю  важкі  слова,  наче  камінь  спада,  
Тут  поезії  мало,  все  більше  тут  сльози.
В  тім  життя.  Боротьба  за  оновленне  я!
За  просте  життя,  без  загрози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804509
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.08.2018


Без зайвих слів і дотиків…

Без  зайвих  слів  і  дотиків  руками,
Без  рухів  зайвих  -  на  показ.
Ти  дивишся  у  душу  прямо
І  моє  серце  розриваєш  враз.
Ніяковію,  наче  хлопчик.
Неначе  вперше  покохав
І  серце  в  грудях,  як  горобчик
У  клітці,  люто  заскакав...
Я  все  віддам,  лиш  твій  би  погляд,
Щоранку  так  до  скону  літ,
Мене  здіймав  до  раю,  й  сонце
Розтопить  врешті,  в  моїм  серці  лід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803998
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2018


Що мені з слів…

Що  мені  з  слів,  з  якими  не  болять
І  не  хвилюють  душу  і  не  нутрують  рани,
Іх  поміж  тисячів  надуманих  понять,
Є  лише  декілька,  що  заживляють  шрами.
Що  з  поглядів  які  всі  мимо  душ?
Які  холодні,  мертві  чи  сліпі!
Лиш  розумієш,  що  до  неї  ані  руш,
Бо  не  тобі,  ті  очі  не  чужі.
Твої  заблукли  поміж  тьми  комет,
Поміж  галактик  і  кварталів,
Твій  погляд  в  сірість  тротуарів,  
Не  проведе  тебе  поміж  планет.
Що  у  житті  тобі  окрім  думок?
Нічого,  лише  мрії  "Взавтра!"
У  горлі  сталевий  сидить  комок,
У  днях  самотніть  й  погляд,  у  далеку  марність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801100
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.07.2018


От би випадково побачитися…

От  би  випадково  побачитися,
У  центрі  міста  чи  у  ресторані
І  легкими  поглядами  обмінятися
Чи  навіть  вітальними  кивками.
Я  би  знову  тоді  почав  мріяти
І  пригадав  би  минуле  кохання,
Що  теплими,  літніми  ранками,
Пробуджується  у  мені  стражданнями.  
І  спомини  відроджує  болючі,
Наповненні  розпукою  розлук,
Вони  болять  в  мені,  вони  тягучі
І  ніби  уособлення  невзгод.
Але  важливо,  я  б  тебе  побачив
І  розченився  в  погляді  твоїм.
Давно  пройшло,  та  не  пробачив,
Що  вборонити  не  зумів  -
Новонароджене  кохання,
Двох  молодих  сердець,
Що  покладали  сподівання
І  вірили  -  оце  життя  вінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798617
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018


Не вірю я, що так минається життя.

Не  стало  слів!  Лише  очима
Я  зможу  все  тобі  сказати!
Ти  ж  магістралями  нічними,
Будеш  вічність  мандрувати.
Між  різних  тіл  і  душ  чужих,
Між  різних  міст,  країн  і  вдач.
Мене  любов  прогнала  в  світ!
Мій  спокій,  де  тебе  шукать?

Не  вірю  я,  що  так  не  минається  життя!
Зупинка  серця  в  розкадровці  фільму!
Ти  віриш  небу,  і  що  все  це  не  дарма,
Я  лише  в  те,  ще  світ  -  не  мій  без  тебе.

Так  нарізно  і  разом  по  життю.
Я  у  провінції  дощем  промок,
А  ти  в  столиці,  в  вічному  вогні,
Неону  і  фатальних  перемог.
Лиш  біль  по  -  ранках,  вечором  й  вночі,
Такий  ласкавий,  що  збиває  з  ніг,
Нагадує  мені,  що  ми  жили...
Ні!  Існували  в  тисячі  тривог!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798248
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018


Ах, теплий чай до смаку, майже ти…

Ах,  теплий  чай  до  смаку,  майже  ти!
На  дотик,  мов  твоє  волосся  в  ніч  спекотну.
Ти  забуваєш  те,  що  прожили,
Але  ж  забуть,  ти  всеодно  не  зможеш.

Хіба  можливо  стерти  із  життя,
Ласкаві  хвилі  моря  й  його  дотик,
І  дині  смак  й  холодного  вина,  
І  як  сіяли  твої  ледве  пяні  очі.

Чи  ж  можна  стерти  з  пам'яті  слова,
Ні  не  мої  -  Твої,  в  той  ранок  в  лісі.
Коли  від  рос,  ти  мокрою  була
Й  кричала  лісу,  що  кохаєш  все  сильніше.

Чи  ж  це  реально,  втратити  любов,
Коли  у  місті,  де  мільон  сердець,
Але  ти  відчуваєш  лиш  одне,
Яке  ти  знаєш,  є  твого  життя  вінець.

Ти  віддаляєшся  у  натовп  інших,
Зливаєшся  у  сірості  буття,
Але  ти  знаєш,  що  у  світі  іншім,
Лишилось  наше  недосказане  життя.

Так  станеться,  що  інше  тіло  й  очі,
У  мою  душу  ляжуть  і  в  постіль.
Але  ж  ти  пам'ятаєш  наші  ночі?
Я  ж  памятаю  чай  із  присмаком  твоїм!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798072
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018


Ніким не мовлені слова - вмирають…

Ніким  не  мовлені  слова  -  вмирають!
І  відлітають  прямо  в  Рай.
Вони  щасливі.  Їхня  доля  осяває,
Лиш  їм  відомі  істини,  заховані  в  думках.
Вони  пішли  такими  як  задумав
Їх  мовець,  що  в  яскраву  ночі  суть,
Їх  видумав  і  не  промовив,
Лишаючи  собі  їх  тяжку  путь.
І  не  були  травмовані  ким  іншим,
Не  використані  чи  проти,  а  чи  за
Лишилася  у  них  яскрава  іскра,
Слова,  очищенні  від  зайвого  лайна.
Їм  би  нести  освітлення  у  душі,
Ласкати  милозвучністтю  серця,
Але  їх  мовець  не  промовив  гучно,
І  тихо  вже  не  вимовить,  бо  їх  уже  нема!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797762
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.07.2018


Здається, що від світу я відстав…

Здається,  що  від  світу  я  відстав,
На  тисячі  думок  й  десятки  років,
Там,  де  я  щастя  планував,
Лишилися  лише  тіні  кроків.
Там,  де  буять  мало  життя,
Тепер  зія  пустир!  
А  я  втомитися  не  встиг  і  вже  згорів.
Ні  не  вогнем  горів,  не  пломенів...
Ніхто  не  розпікав  мене  і  не  клеймив.
Я  лише  тихо  говорив,  як  мав  волать!
Й  кричав  тоді,  як  просто  мав  мовчать!
Лише  коли  я  мав  іти,  чомусь  стояв.
Коли  мав  бити  я  приймав  удар.
Коли  всі  вверх  на  небеса,
Я  падав  стрімко  вниз.
Коли  всі  вниз-  я  відлітав  увись.
Чому  так  жив,  чиї  слова  приймав?
Свої  ж  пусті,  без  наслідків  казав.
А  її  очі,  то  лише  сумна  мана-  так  думав  я.
Вона  ж  була,  усе  життя-  одна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797761
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.07.2018


Слів багато, та всі ніби мимо…

Слів  багато,  та  всі  ніби  мимо-  
Часто  ті,  що  й  не  прагнув  сказати
Лиш  твій  погляд  гнітюче  і  мило,
Стимулює  мене  біль  пізнати.
Я  багато  думок  понад  ранок,
Посилаю  в  минулі  часи,
Моє  серце  нещасний  підранок,
Від  мисливця-тебе,  прагне  йти.
І  у  морі  зітхань  й  океані  любові,
Проживали  ми  гострі  часи,
Що  створили  наболені  рани  
Й  заживляли  тоді,  як  бажали  вночі.
І  не  мали  вони  перешкод  чи  неволі,
Заборон,  чи  ж  відвертих  табу.
І  зустрів  я  тебе  в  тихім  горі
І  покинув  віщому  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797400
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018


Усе, що я знаю про біль…

Не  мені  говорити  про  біль!
Не  зазнав  ще  такого,  щоб  не  стерпіти.
Лише  знаю,  що  біль  самоти  -
Найболючіших  з  тих,  що  можна  зустріти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796569
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2018


Такому милому створінню…

Такому  милому  створінню,
Чи  Бога,  а  чи  сатани,
Підвладні  всі  гріхопадіння,
Чи  тіла,  навіть  і  душі.

Такій  як  ти,  підвладне  море,
Підвладний  рух  Землі,
Така  як  ти,  рождає  горе,
Таке,  що  помічають  всі.

Така  як  ти,  лягає  поряд  
Чи  мого  тіла,  чи  душі,
І  виливає  лютий  норов,
Словами,  або  ж  на  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795429
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2018


Оповідання. Експресія зустрічі.

Експресія  зустрічі:  Він.

Я  скажу  тобі  «Привіт»  коли  ти  зійдеш  із  автобуса.  І  спробую  вкласти  у  привітання,  увесь  той  зміст,  який  колись  відчув  у  твоєму.
Ти  ж  знаєш,  що  я  готувався  до  цієї  зустрічі.  Ти  ж  знаєш,  що  я  довго  чекав  твого  приїзду  і  твоєї  згоди  на  цю  зустріч.  Звичайно,  я  відчуваю,  що  кохаю  тебе.  Ця  любов  є  тим  єдиним  чинником,  що  тримала  мене  в  Україні.  Я  відмовився  від  певних  можливостей  у  Польщі  заради  цієї  зустрічі.  Я  багато  покладав  на  неї.  Надто  багато  зробив,  щоб  вона  відбулася.  Надто  багато  втратив,  щоб  мати  змогу  у  цю  мить  дивитися  на  тебе.  Тому  і  вважав,  що  ця  моя  жертовність  у  одному  напрямку  повинна  бути  винагородженою  іншим.  
Безперечно  ти  пам’ятаєш,  як  ми  познайомилися.  А  я  ж  пам’ятаю  твій  солодкий  погляд.  Так  –  так  саме  солодкий.  Найсолодший.  І  коли  ти  подивилася  на  мене  на  тому  форумі,    я  відразу  відчув,  що  на  цьому  між  нами  нічого  не  закінчується.  Що  усе  лише  починається,  і  що  саме  у  цю  мить  між  нами  зароджується  щось  невідоме  і  незбагненне.  Саме  це  я  відчув  у  ту  мить.
Ти  тоді  була  у  білому  светрі  під  шию  та  світлих,  вельветових  штанах.  Той  одяг  підкреслював  у  тобі  свободу,  яка  так  яскраво  пломеніла  із  твоїх  темних  очей.  
- Привіт.  -    ти  тоді  промовила  до  мене.  
Так  ніжно  і  так  разом  із  тим  звично,  ніби  я  не  вперше  це  почув.  А  чув  це    щодень,  протягом  якогось  проміжку  часу.  Я  відчув  той  тембр,  той  мелізм  і  мені  відразу  стало  тепло  і  затишно  від  нього.  Я  відразу  відчув,  що  ти,  ніби  моя  повністю,  що  ми  з  тобою  пара  і  до  того  ж,  шалено  закохана.  Навіть  незважаючи  на  те,  що  ми  ще  й  досі  зовсім  і  не  знайомі.  
- Катя,-    промовила  ти,  простигнувши  мені  на  зустріч  ніжну  і  маленьку  долоньку.  
Мені  відразу  захотілося  її  поцілувати,  але  я  тільки  стиснув  її  і  відразу  по  тому,  як  ти  скривалася  пізнав,  що  стиснув  її  надто  сильно.  
- Андрій,-    сковтнувши  маленький  ком  у  горлі,  промовив  до  тебе.
- Хто  ти?-  запитала  у  мене  ти,  запитально  вдивлялася  у  мої  очі.  
- Я  тут  представляю  книгу!  -  відповів  тобі.
- Свою?-  ти  запитала  .  
- О,  ні  –  ні,  я  не  письменник.  Я  працюю  у  видавництві  і  ніби  продюсую  молодого  автора.  Я  продавець  книг.    Ось  вона,  до  речі!  –  вказав  я  на  одну  на  стенді,  де  були  розкладені  книги  нашого  видавництва.
Ти  якось  вимушено  взяла  книгу  у  руки  і  без  уваги  погортала  її.  Я  відчував,  що  тебе  це  дійсно  не  цікавить.  
- А  ти  хто?-  запитав  у  тебе.
- А  я  тут  зі  своєю  книгою!-    гордо  вимовила  ти  і  поступово  втрачаючи  цікавість  до  мене  починала  відходити  від  мого  стенду.  
Решту  робочого  дня  форуму  я  не  відпускав  тебе  із  своєї  уваги.  Весь  час  виловлював  тебе  у  натовпі  людей,  що  прогулювалися  великим  експоцентром.  Це  у  мене  виходило  чудово.  Я  весь  час  виловлював  або  твій  білий  светр,  або  біляву  голівку.
Ти  безумовно  пам’ятаєш,  як  того  ж  самого  вечора,  у  ресторані  готелю  ти  самотньо  сиділа  у  кутку  залу.  Я  підійшов,  ти  підняла  на  мене  очі.  Вони  були  сумні  і  навіть  той  алкоголь,  який  у  тобі  у  ту  мить  був,  не  робив  тебе  щасливішою.  Скоріше  навпаки.  Скоріше,  він  у  тобі  проводив  якусь  таємну  операцію.  Показував  тобі,  що  ти  не  там  і  ти,  можливо,  не  така,  як  маєш  бути.  І  по  тій  одинокій  сльозі,  яка  бриніла  у  твоєму  оці,  я  зрозумів,  що  тобі  потрібна  допомога.  Ти  звичайно  заперечувала,  аби  я  сів  поряд.  Ти  не  хотіла  цього.  Говорила  мені,  що  хочеш  побути  сама,  що  тобі  потрібно  подумати.  Але  та  сльоза,  говорила  про  зворотнє.  
Не  у  тім  справа,  що  чоловіки,  та  й  і  я  не  можемо  переносити  жіночих  сліз.  Не  у  тім.  Я  звик,  у  свій  час  до  них,  і  зрозумів,  що  вони  не  завжди  є  продуктом  емоцій.  Частіше  вони,  все  ж,  засіб  досягнення  цілі.  Хоча  потрібно  чимало  досвіду,  щоб  зрозуміти  ту  тонку  грань,  яка  розділяє  ці  дві  іпостасі  одного  і  того  ж  процесу  –  плакати.  
Я  настояв  на  тому,  щоб  у  ту  мить  лишитися  поряд  тебе.  
А  потім  ти  настояла  на  тому,  щоб  я  лишився  у  твоєму  номері.  
У  цьому  ми  були  спільні.  Я  не  був  із  тих,  хто  не  відгукається  на  такі  запрошення.
Ще  пізніше,  вже  наступного  дня,  коли  форум  закінчився,  я  настояв  на  нашій  майбутній  зустрічі  і  як  аванс  її,  продав  100  екземплярів  твоєї  книги  у  одну  із  книжкових  мереж,  якою  володів  мій  товариш.  Знову,  як  і  те  перше,  але  таке  звичне  привітання,  були  рідні  обійми,  ніби  із  минулого.  Ніби  щоденні,  звичні,  мої.  Ти  як  тисячу  мільйонів  разів  до  того  обіймала  мене  у  лобі  готелю.  Довго  не  випускала  із  обіймів  і  торохкотіла  про  те,  що  усе  у  нас  буде  ОК.  
- О,  я  вірив  тобі!
 Кожному  слову  і  кожному  твоєму  подиху  у  мої  уста.  Кожному  твоєму  дотику  до  мого  вуха,  коли  ти  промовляла  приємні  непристойності  мені.  Кожному  дотику  твоїх  пальців  до  моєї  шкіри.  О,  у  ту  мить  я  знав,  що  безмежно  закохуюсь  і  втрачаю  себе  і  свій,  напевне  знав,  спокій.
Нарешті  ми  розсталися.  Я  сів  у  таксі  і  у  заднє  дзеркало  дивився  як  у  таксі  сідаєш  ти.  Ми  їхали  на  різні  вокзали.  Але  у  ту  мить  я  розумів,  що  ми  були  із  однаковими  думками.  Вокзали  завжди  розлучають  людей.  Думки,  після  спільної  ночі,  завжди  поєднують  людей.  У  ту  мить,  я  ще  не  формував  у  собі  ідею  вокзал  –  думка.  А  лише  мріяв,  про  те,  як  одного  разу  і  напевне,  чим  найшвидше  вокзал  поєднає  нас.  
А  потім  була  бурхлива  і  міцна  любов  то  телефону,  скайту,  вайберу  і  інших  найнеможливіших  засобах  сучасних  комунікацій.  
Так  багато  слів  і  так  багато  емоції  було  у  нашому  спілкуванні.  Я  навіть  і  забув,  що  ти  письменниця  і  слова  то  і  є  твоя  робота.  Я  навіть  забув,  що  ми  були  лишень  один  раз  удвох,  але  твердо  пам’ятав,  що  не  маю  право  на  тебе.  Хоча  інколи  у  моменти  мого  розуміння  тебе  і  тремтливого  пригадування  тієї  ночі,  я  переконував  себе,  що  ти  моя  і  це  не  сон.  
Якщо  розглянути  мої  стосунки  до  тебе,  то  я  не  годен  їх  характеризувати  як  спокійні.  Щось  у  мені  сидить  таке,  що  не  дає  можливості  розслабитися  ні  мені  ні  моїй  пасії,  хай  навіть  я  її  підчепив  у  нічному  клубі.  Чомусь  та  власність  і,  не  інакше  як  пиха,  примушує  мене  бути  егоїстом  навіть  у  спілкуванні.  Я  не  те  щоб  не  терпів  відмов,  я  їх  не  сприймав.  І  коли,  при  виникненні  можливостей  стосунків,  але  були  потрібні  залицяння,  кіно,  букети,  цукерки  я  придумував  собі  масу  причин  не  розвивати  їх.
- Нічого  не  вийде!  –  казав  собі  і  спокійним  жив.    Час  від  часу  перебиваючись  випадковими  стосунками.
Тому  і  її  запрошення  було  тим,  що  дійсно  мені  подобалося  і  вело  мене  вперед  у  моїх  не  таких  бурхливих  сексуальних  подіях.  Я  надто  часто  представляв  собі  такі  любовні  сюжети  у  моїх  мареннях.  До  того  ж,  мені  було  цілком  зрозуміло  чому  її  я  сприймав  як  свою  дівчину.  Оскільки  проявити  самостійно,  першій  цікавість  до  чоловіка  у  моєму  розумінні  жінки  було  те,  що  однозначно  мінімум  -  я  шалено  їй  подобаюся.  І  ні  на  мить  свого  сумніву,  я  не  сумнівався  у  тому,  що  я  їй  подобаюся  і  у  нас  є  певні  шанси  на  майбутнє.
Чи  ж  любив  я  її.  Так!  
Це  не  була  та  шалена  і  описана  класиками  любов  із  усіма  атрибутами  душевних  мук  і  непомірної  радості  та  втіхи.  Це  була  звичайна,  спокійна  любов,  проте  із  впертим  розумінням  того,  що  вона  здійснена.  Реальна.
Я  видумував  собі  етюди  із  наших  можливих  зустрічей.  Вірив  у  те,  що  це  стане  правдою  і  чекав  на  нашу  реальну  зустріч.
А  ти  все  не  їхала.  Ми  мило  і  по  –  довго  спілкувалися  із  тобою.  Говорили  про  все  і  про  нас.  Про  нашу  ніч.  Про  той  форум,  про  твою  книгу  і  мої  продажі  її.  Я  дуже  старався  для  того.  Ну,  а  що  ж!  Я  вмію  продавати  і  знаю  куди.  Книга  з  поличок  також  розходилася  і  приносила  тобі  прибуток.  Я  розумів,  що  ти  вдячна  мені.  І  чекав  на  твою  вдячність.  Але  ти  не  їхала  до  мене.  Все  більше  і  більше  шукаючи  безглузді  відмовки.  Я  починав  сердитися  і  наші  розмови  із  довгих  і  теплих,  змінилися  на  короткі  і  злі  викрики.  
- Ми  розходимося  з  тобою,-  якось  навіть  промовила  ти.
Я  не  розумів  навіщо  говорити  цю  фразу.  Оскільки,  лише  одна  ніч  не  дає  можливості  відчути  нас  разом!  Хай  навіть  і  було  безліч  зустрічей  омріяних  і  обговорених  нами.  І  хай  навіть  у  мене  було  відчуття  кохання,  по  відношенню  до  тебе.  Але  зате,  чітко  починав  розуміти  відстань,  яка  з’являється  між  нами.  І  те,  що  вона  є  неодмінно  наслідком  появи  іншого  чоловіка.  І  тому,  коли  я  відчув  це,  я  так  же  легко  розлюбив  її,  як  трьома  місяцями  раніше  покохав.  Ну  така  вже  я  людина,  що  фрази  «А,  нічого  не  вийде!»,  цілком  достатньо,  щоб  припинити  муки  від  нерозділеного  чи  невдалого  кохання.
Але  коли  за  тиждень  я  зателефонував  тобі  знову,  ти  була  мила  і  люб’язна.  І  я  продав  ще  сто  екземплярів  твоєї  книги.
Нарешті  ти  погодилась  приїхати.  Я  не  знаю,  що  вплинуло  на  бажання  твого  приїзду.  Але  був  страшенно  задоволений  та  радісний  від  того.  Думав,  можливо  усе  вийде!
Твій  автобус  мав  бути  о  шостій.  
Я  від  самого  ранку  був  неспокійним  і  важко  переносив  той  повільний  і  тягучий  плин  часу.  І  чекаючи  пригадав  цю  нашу  коротку  історію  кохання,  уявно  розповідаючи  її  тобі.
І  ось  нарешті!
- Привіт!  –  промовляю  до  неї  ,  звичайно  хочу  обійняти  її  і  впитися  в  її  уста  і  вкласти,  щось  сокровенне  у  це  привітання.
Я  саме  так  собі  уявляв  нашу  зустріч.  Я  хотів  її  обійняти  так,  як  обіймала  мене  вона  у  лобі  готелю.  Я  хотів  її  поцілувати  саме  так,  як  поцілувала  мене  вона  поряд  із  готелем,  коли  ми  очікували  на  таксі.
Але…
Вона  не  захотіла  мене  обійняти  так,  як  тоді,  у  лобі  готелю.  Вона  не  захотіла  мене  поцілувати,  як  тоді  поряд  із  готелем,  коли  ми  очікували  на  наші  таксі.
- Стривай!  –  майже  викрикнула  вона  і  так  холодно  від  її  тону,-  я  мушу  тобі  пояснити…
Вона  детально  розповіла  про  те,  що  має  давні  стосунки.  Що  на  час  роботи  форуму  вона  були  із  ним  у  сварці.  Нещодавно  примирилися  і  тепер  виходить  заміж,  принаймі,  він  їй  освідчився.  Казала,  що  кохає  його  дуже.  Вона  пилко  і  жагуче  розповідала,  що  усі  помиляються,  підбирала  гарні  та  літературні  слова.  Я  зрозумів,  що  вона  готувалася  до  цієї  зустрічі.  І  пригадав  те,  що  вона  все  ж  письменниця.
Я  не  відчув  болю,  а  скоріше  якусь  дрібну  долю  розчарування  та  великий  потік  бридливості.  Ну  але  ж  я  був  готовий  до  того  і  знав,  що  нічого  не  вийде.
- То  хай  він  тобі  і  книги  продає,-  вимовив  я,-  чому  ж  ти  не  припиняла  користуватися  моїми  зв’язками…
Вона  змовчала,  лише  так  по  –  жіночому  надула  губи  і  пішла  вздовж  автобуса  до  виходу  із  автовокзалу.  Я  не  побачив  навіть  зміни  виразу  її  обличчя.  Відчув,  що  їй  абсолютно  байдуже.  Вона  не  оглянулася  жодного  разу.  І  на  стоянці  поряд  із  автовокзалом  підійшла  до  білого  авто,  поряд  якого  стояв  чоловік.  Обняла  його,  так  як  тоді  мене  і  поцілувала  так  як  тоді  мене.  
Я  пішов  на  перон  автовокзалу.  Мені  здавалося,  що  я  не  відчуваю  болю  і  не  відчуваю  розчарування  від  події.  Я  викинув  дорогущий  букет  білих  троянд  у  смітник  поряд  із  кіоском.  Чомусь  захотілося  закурити,  хоча  покинув  вже  майже  п’ять  років  тому.  
Коли  я  повернувся,  щоб  поглянути  на  те  авто  і  на  них,  то  на  їх  місці  уже  стояла  інша  автівка.  
Я  попрямував  до  зупинки  громадського  транспорту.  По  дорозі  набрав  по  телефону  до  свого  товариша  і  попросив  зробити  повернення  усіх  її  книг  із  магазинів,  де  вона  продавалася.
Вдома  на  мене  чекала  ментальна  пустка  і  пуста  валіза.  
Я  вирішив,  що  поїду  до  Польщі.

Експресія  зустрічі  :  Вона.

Мене  дуже  дратувала  та  зустріч  і  найбільше  те,  що  я  все  ж  змушена  із  ним  зустрітися.  Прийдеться  йому,  якось  ніжно  це  усе  пояснити.  Але  він  такий  впертий,  що  можливо  й  будуть  проблеми.  Он  як  він,  з  натиском  мене  переконував,  що  потрібно  зустрітися.  Не  змогла  відмовити.  Шкода,  що  тоді  коли  ми  познайомилися  я  не  запитала  із  якого  він  міста.  Як  на  зло  він  був  із  того  самого,  що  і  Дмитро.  Можливо  навіть,  що  вони  знайомі.
Всьому  виною  та  книга.  Потягло  мене  друкувати  її  за  свій  кошт.  Усі  накопичення,  що  так  довго  збирала,  потратила  на  неї.  А  вона  не  продавалася.  Зовсім.  І  у  одну  книгарню  ставила.  У  інші.  В  інтернеті  продавала.  Не  йде.  Мало  відгуку.  Нема  рекомендації.  Нікому  не  потрібна  молода  і  невідома  письменниця.  Хай  навіть  і  усі  хто  читав,  давали  схвальні  відгуки.  От  їм  і  повірила.  Вклалася  дурепа!  Майже  сто  тисяч  пішло.  І  що  тепер,  запилені  книги  на  балконі  і  зась  грошей.
Дізналася  про  той  книжковий  форум.  Думала  останній  шанс.  Купила  місце  на  два  дні.  Буду  продавати  самостійно.  Можливо,  якісь  серйозні  книгарні  звернуть  увагу.  Все  марно.  Підходили,  дивилися.  Дехто  нахваляв,але  ніхто  не  купував.  Продала  декілька  екземплярів.  Хіба  дорогу  додому  тим  відбила.  Розчарувалася  повністю.  
Він  стояв  недалеко  від  мене  із  своєю  розкладкою.  О,  біля  нього  був  натовп.  Підходять,  гомонять  із  ним.  Відразу  видно  ,  що  він  із  сфери  людина.  
Так  і  подумала  підійду,  познайомлюся,  можливо  чимось  допоможе.
- Привіт.  -  промовила  до  нього.
Він  відразу  зацікавлено  на  мене  подивився.  Рідко  хто  із  чоловіків  дивиться  на  мене  по  –  іншому.  В  очах  відразу  запалав  вогонь  і  не  стало  сумнівів  у  тому,  що  у  нього  на  думці.  Як  і  вважала  він  видавець.  От  би  поговорити  про  свою  книгу.  Але  де  там  мені.  Он  які  у  нього  на  стенді.  А  я  навіть  оформлення  зробити  нормальне  не  могла  оплатити.  Така  вона  у  мене  вийшла  бліда  і  темна,  як  пізня  осінь.  Не  змогла,  звичайно,  проговорити  із  ним  про  свої  проблеми.
Тому  і  вирішила  тоді  увечері  випити.  Зустрілася  із  одногрупницею.  Потім  ще  у  ресторані  готелю  випила  пару  келихів  білого.  Сп’яніла  і  найшов  такий  сум,  така  розпука,  що  хотілося  плакати  і  рвати  на  собі  волосся.  Здавалося,  що  ледь  стримуюся,  чи  щось  ледь  стримує  мене  від  нервового  зриву.  Ну  звісно  було  шкода  потрачених  коштів.  Але  встократ  більше  болю  давало  розуміння  того,  що  остаточно  зрозуміла  –  я  не  талановита  і  мені,  не  бути  письменником.  Прийдеться  повертатися  на  роботу.  У  маркетинг,  або  їхати  у  столицю,  влаштовуватися  у  газету.  Не  найгірше,  що  може  бути  у  житті,  але  все  ж  мріялося  про  інше.  Про  зовсім  інше.  
Тоді  підійшов  він  і  так  тонко  зрозумів  мій  стан,  що  не  змогла  йому  перечити.  Сиділи  у  ресторані  довго  і  довго  розмовляли  про  все.  Він  був  дуже  розумним  і  обізнаним  у  тонкощах  книжного  ринку.  Видавалося,  що  знав  усіх  і  все.  І  та  його  впертість,  яка  тоді  мені  видалася  впевненістю,  так  захоплювала.  Проганяла  його.  Знала,  до  чого  може  довести  такий  мій  стан.  Не  вперше  була  така!  І  він  весь  такий,  із  запалом.  Розповіді  про  видавничий  світ,  про  книгарні,  про  продажі.  Такі  цифри  називав  –  я  мліла.  Дійсно,  деякі,  я  би  сказала  не  дуже  цікаві  автори,  заробляли  ну  дуже  пристойні  гроші.  А  я?  А  я  не  можу  і  пару  штук  у  книгарню  продати.  
Розмовляли  довго.  І  я  знала  що  так  буде.  Коли  вийшли  із  ресторану  і  ліфтом  підіймалися  на  поверхи  до  своїх  номерів,  запропонувала  йому  залишитися  у  мене.  Він  не  відмовив.  
Ніч  була  довго  і  ніжна.  У  ліжку  він  виявився  не  таким,  як  у  житті.  Не  жорсткий,  а  чуйний  і  чуттєвий.    Була  задоволена.  Прокидалися  довго  і  солодко,  відтягуючи  розлуку  сексом  і  пестощами.  Все  ж  прийшлося    розлучатися,  оскільки  номер  був  заброньований  на  дві  доби  і  у  дванадцятій  покоївка  прийде  прибирати.  Він  також  був  змушений  їхати,  оскільки  мав  декілька  зустрічей  по  дорозі  до  свого  міста.  
Коли  чекали  на  таксі  у  холі  готелю,  чомусь  дуже  відчула  до  нього  тяжіння  і  сум  від  скорого  розлучення.  Він  ніжний,  чуйний  і  вчора,  реально  допоміг  запобігти  тому  стану,  у  який  повільно  тягла  розпука  та  алкоголь.  А  він  відчув,  ніжно  і  сильно  відчув  мої  погляди  і  мій  стан.  Дивно,  звідки  така  чуттєвість  у  здавалося  міцному  чоловіку  із  бізнесу.  Дійсно  приємно  було  його  обіймати.  Він  ароматизував  дорогим  парфумом,  але  так  тонко,  що  вчувався  його  аромат,  справжнього  мужчини.  
- Я  продав  сто  екземплярів  твоєї  книги,-  промовив  мені  спокійно,  ніби  я  продавала  так  щодня.
- Кому,  куди,-  промовила  я  захоплено  і  несвідомо  кинулася  йому  на  шию.
Притисла  обійняла  і  прошепотіла  на  вухо:
- О,  ти  мусиш  бути  винагороджений,  йдемо  десь  і  я  покажу  тобі  свою  вдячність!
Я  відчула  я  він  збуджується,  але  у  відповідь  промовив:
- В  нас,  ще  вистачить  часу,  на  усе…,  правда,-    залюблено  подивися  у  мої  очі.
О,  звісно  правда,  звісно  правда!  Я  мліла  від  такого  чудового  ранку  і  таких  незвичайних  подій.
Потім  я  довго  дивилася  на  його  машину  і  спину,  що  відображалася  на  задньому  сидінні  таксі,  аж  поки  не  втратила  її  у  насиченому  трафіку  міста.  Моє  таксі  несло  мене  на  залізничний  вокзал  із  сповненим  вдячності  і  суму  настроєм.
А  потім  був  прекрасний  місяць  спілкування  на  відстані,  продажу  книг  та  згадок  нашої  ночі.  Я  дуже  хотіла  приїхати,  але  справи  на  роботі  тримали  мене  і  не  давали  змоги  вирватися.  До  того  ж  він,  мав  відрядження  то  до  Польщі  та  ще  кудись.  
А  потім  повернувся  Дмитро.  Повернувся  і  я  не  змогла  йому  не  пробачити  ту  біль,  яку  він  завдав  мені  покинувши  рік  тому.  Я  й  книгу  ту  написала  лише  тому,  що  не  могла  тримати  у  собі  той  розпач.
Він  повернувся  іншим.  Кращим  і  спокійнішим,  до  того  ж  із  відчуттям  провини  і  бажанням  заслужити  вибачення.  Був  шалено  милий,  був  ніжний  і  довго  плакав  на  кухні,  коли  закінчив  читати  мою  книгу.
У  нього  усе  вийшло  із  його  справою.  Фірма  розвивалася  і  нарешті  він  отримав  великий  заказ  на  розробку  якоїсь  –  там  програми.  Я  не  дуже  цікавилася,  але  він  мав  гроші.
Єдине,  що  не  влаштовувало,  це  було  те,  що  він  був  змушений  повернутися  у  своє  рідне  місто  і  те,  що  у  ньому  жив  Андрій.
Андрій  напружував!  Надто  часто  телефонував  і  вимагав,  ну  просто  нагло  вимагав  зустрічі.  Я  не  могла  придумати  причину,  яка  звільнить  мене  від  його  дзвінків  і  спілкування.  До  того  ж,  ще  було  три  сотні  книг,  які  добре  було  б  продати.  А  без  нього  я  це  не  зроблю.  
І  якось,  коли  Дмитро  не  зміг  приїхати  на  вихідні  я  зібралася  у  те  місто.  Вирішила,  що  мушу  все  сказати  Андрію,  незважаючи  на  залишок  у  сто  книг  на  моєму  балконі.  Грець  із  ними  у  Дмитра  маса  грошей.
Я  зійшла  із  автобуса  і  побачила,  як  до  мене  наближається  великий  букет  білих  троянд.  Андрій  із  хорошим  і  позитивним  настроєм  мчав  до  мене.  Було  помітно,  що  я  йому  потрібна  і  що  він  кохає  мене.  Такі  очі,  і  у  них  насичення  уваги  і  мріливість  про  те,  що  він  робитиме  зі  мною  за  годинку  у  своєму  ліжку.
- Не  вийде,  хлопче,-  подумала  я  і  намагалася  відсторонити  натиск  його  губ  до  моїх.
- Чекай,  я  мушу  тобі  щось  сказати,  -  промовила  різко  до  нього,-  я  вже  давно  у  стосунках,  і  тоді  коли  у  нас  все  так  гарно  сталося  у  готелі,  я  не  була  із  ним.  Ми  тоді  посварилися  і  він  поїхав…,  а  тепер  повернувся  і…,  я  кохаю  його,  пробач…,-  промовила  я.
Він  ледь  змарнів,  але  лишався  все  такий  же  задоволений.  Я  навіть  трішки  розчарувалася,  що  не  побачила  розчарування  у  ньому  і  принаймі  суму  від  втрати  мене.  Натомість  він  промовив:
- То  хай  він  тобі  і  книги  продає,чому  ж  ти  не  припиняла  користуватися  моїми  зв’язками…
Я  мовчки  пішла  вздовж  автобуса  по  валізу.  Він  також,  розвернувся  та  пішов  у  напрямку  автостанції.  
- Дурна  я  тобі  казати…,  треба  було  ж  десь  розпродати  той  непотріб,-  подумала  я,-  хоча,  який  же  все  ж  невдячний,  дотинати  тими  книгами…
Побачила  як  на  паркові  автостанції  зупиняться  автомобіль  Дмитра.  Великий,  молочного  переливу  джип.  Із  нього  виходить  мій  успішний  мужчина.
- Що  б  я  з  тобою  робила  по  життю?  Хоча  ніч  була  чудова  і  з  книгою  допоміг.  Дякую,-  подумала  я  про  Андрія  і  про  те,  що  не  буду  більше  писати,  падаючи  у  міцні  і  кохані  обійми  Дмитра.

Експресія  зустрічі:  Аркаша.

- О,  ужгородський  прибуває,  зараз  щось  перепаде,-  подумав  Аркаша,  повільно  і  похитуючись  прямуючи  до  перону  №2  автостанції.
Там  знервовано  проходжувався  вздовж  перону  чоловік  із  букетом  білих  троянд.  Гарний,  великий  і  свіжий  букет.
- Скільки  ж  то  бабла  він  затягне,-  думав  Аркаша,-  певно,  ну  тища,  ну  мінімум.  І  для  чого…,  щоб  бабі  подарить,  таке  бабло  тратить,  не  розумію,-  скрушно  хитав  головою  безхатько.
Автобус  прибув.  Пасажири  повільно  виходили  із  салону.  І  відразу  попадали  в  обійми  до  своїх  рідних.  Аркаша  із  простягнутою  рукою  і  невиразним  бурмотінням  підходив  до  пасажирів.
- Дайте  нещасному  на  хлібчик!
Хтось  зневажливо  кидав  погляд.  Деякі  відразу  матом,  а  дехто  і  давав  яку  копійчину,  яку  можна  було  увечері  конвертувати  у  пійло,  від  якого  все  горіло  в  животі,  туманило  очі,  але  ставало  легше  голові  та  в  житті  і  до  того  ж,  приймала  на  ніч  Лілька.
Аркаша  дивився,  як  той  мужик  із  букетом  радісно  підбіг  до  своєї  дівчини.  Такий  весь  святковий  і  натхнений.  А  вона  ні.  Поставила  руку,  відхилися  від  поцілунку  і  щось  швидко  промовила  йому.  
Він  різко  повернувся  і  пішов  по  тротуару.  Його  обличчя  було  нейтральним  і  лише  мінімальна  зневага  відчувалася  у  розрізі  його  рота.  Букет  викинув  у  смітник.  Він  красиво  визирав,  великими  білими  бутонами    із  запльованої  сміттєвої  урни.
- Ох  то  подарочок  Лільці  буде!  Ото  вже  їй  буд  приємно,-  прокректав  безхатько  дістаючи  букет  із  урни.
Закинувши  свій  клунок  на  плечі,  дріб’язок  пасажирів  ужгородського  у  кишеню,  гонорово  поніс  ароматний  букет  до  теплотраси,  де  його  очікувала  кохана  Лілька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795381
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018


Без наслідків не буває жодних причин…

Без  наслідків  на  буває  жодних  причин!
Аби  мати  силу  вірити  треба  говорити  із  Ним!
Аби  кроки  здавалось  тихішими  треба,  просто  мовчки  іти
І  вірити,  вірити,  вірити  у  те,  що  бездоний  шлях  до  мети.

Без  умовностей  бувають  лише  істинні  слова!
Решта  просякнуті  різними:  "А  що?",  "А  хто?",  "А  як?"
І  коли  ти  ладен  вірити  будь  -  кому,  бо  ти  ж  одинак,
Завжди  знаходиться  хтось,  що  бє  тобі  прямо  у  тімя,  або  навіть  у  пах.

І  що  дивно,  ти  не  відчуваєш,  як  думав,  той  пекельний  біль,
Не  ріже  мозок  струмом  глумливий  й  нудний  сум,
Лише  сіяє  думка  на  небі  замість  темних  хмарин,  
-  Ти  ж  одинак?  Невже  повірив,  що  можеш  бути  не  один  !

І  болем  відразу  сковує  інші  думки,  
Відразу  пригадую  жінку  якій  присвятив  свої  найкращі  вірші,  
Ту,  яка  грюкнула  дверями,  аж  посипався  прадавній  пил  
Із  шафи,  де  скелети  ховають  таємниці  наших  війн.

І  думаєш,  я  б  повернув  її  і  по  -  іншому  розквітав  би  мій  сум,
І  можливо  вже  б  татом  називав  мене  маленький,  ще  досі  не  народжений  мій  син  -  пустун,
Але  скелет  відкривши  двері  благає:  -  О  ні,  аби  лишень  не  вона!
І  розумієш,  що  згідний  з  скелетом  на  тисячу  відвертих  "Так!"

Але  кроки  все  сильніше  і  сильніше  у  повітрі  гримять,
І  все  тихіше  й  тихіше  я  ладен  слова  свої  вимовлять!
І  безкарно  вдивляюсь  в  обриси  різних  жіночих  тіней,
Щоб  можливо  побачити  ту,  що  б  повірила  в  справжність  моїх  ідей.

Щоб  забути  як  складаються  сумні  вірші...
Щоб  просто  писати  прозу  про  щасливі  дні...
Про  те,  що  пережите,  давно  відійшло  внікуди...
А  мені  лиш  залишилось  без  скелетів  дивитися  в  очі  її!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795104
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.06.2018


Невже вірші для того, щоб приймать удари…

Невже  вірші  для  того,  щоб  приймать  удари.
Пишу  я  щоб  удари  ті  приймать?
Без  дотику  до  серця  струмом  вдарить,
Той  холод,  що  несе  з  собою  страх!
Зневір  давно  набрав  вже  повні  груди,
Що  видихнуть  вже  їх  котма,
І  застрягають  між  серцевим  ритмом  люди,
Яким  не  час  зі  мною  йти  до  дна.
А  ті  хто  мав  ділить  зі  мною  трасу
Чи  взлітну  полосу  мого  життя,
Давно  сховалися  від  часу,
Коли  я  вказував  шляхи  на  небеса.
Ну  що  ж,  не  дивно  -  страх  ламає  й  сильних,
Не  кожен  ладен  вірити  в  себе.
І  лише  ламаючи  питанням  вільних,
Я  помирав  в  віршах,  не  досягнувши  дна.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794273
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2018


Якщо хочеш, щоб небо зорями…

Якщо  хочеш,  щоб  небо  зорями,
Осявало  твій  шлях  щоденно,
Молися  щиро  перед  храмами
І  зневагу  вбивай  натхненно.
Якщо  віриш,  що  не  дарма
Ти  прийшов  у  світ  і  підеш  не  даремно,
Якщо  чуєш  не  тільки  слова,
А  як  промовляє  Всесвіт  таємно.
Коли  дивишся  й  бачиш  дива,
Дня  народження  у  серпанку.
Розумієш,  що  жити  пора,
Кожну  мить  від  вчорашнього  ранку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794092
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2018


Дивні життєві парадигми…

Дивні  життєві  парадигми!
Суттєво  зменшую  біль,  
Й  відразу  на  душу  лягають  стигми,
Й  надто  тривожним  робиться  хміль.
Ретельно  у  скронях  натовп,
Тяжких  проходить  дум,
Ретельно  ранить  матом
Й  підштовхує  до  мене  сум.
А  я  і  радий  брати!
Вже  й  звик  до  нього  так,
Що  як  приходить  радість
Враз  відчуваю  страх...
Допоки  вітер  ранить,  допоки  душу  рве,
Той  сум  мене  поганить  і  від  життя  веде,
Таких  як  я,  не  мало  -  їх  помічаю  скрізь  
Ми  не  лишаєм  храми,  свої  пекучих  сліз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791593
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2018


Аеропорт не вокзал ментально…

Аеропорт,  не  вокзал  ментально!
І  навіть  вернувшись  із  тисяч  шляхів,
Життя  озирається  на  минуле  вокзально,
Що  бачив  на  них,  і  що  з  них  хотів.
Що  прагнув  покласти  життю  на  спокуту,
Чим  згордував  і  кого  чарував?
Чим  марив,  кохаючи  серцем  спокусу,
Й  кого  від  прокляття  душею  сховав!
У  чому  та  істина  -  у  пошуку  щастя?
У  чому?  
Можливо  у  прагненні  див!
Слова  на  папір  -  цим  я  кличу  нещастя?
Молюся!
 І  втечу  готую  від  сльозових  жнив.
Я  надто  погряз  у  думках  самоїдства,
І  надто  шукав  чим  завадить  собі
І  лише  вокзали  зі  мною  ментально  
Із  огляду  на  мої  майбутні  шляхи.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786737
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018


На рану сиплеш цукор? Не спіши…

На  рану  сиплеш  цукор?
Не  спіши.
Не  той  ігрідієнт  до  болю.
Лиш  кров  прилипне  до  душі,
А  біль  ти  лиш  відчуєш  кволо...
Ти  справді  хочеш  болю?
Сипли  сіль.
Чи  хоч  її  залий  розпукою  й  сльозами...
І  не  турбуйся  просто  вір
Отримаєш  в  кінці  кінців  бажане...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783690
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2018


Думка сльозами щокою вниз…

Думка  сльозами  щокою  вниз,
Тоненький  шлях  лишає  -  
гіркоти,
Виблускує  на  сонці  й  у  моїх  снах
Болючий  шлях  минулий  -  
самоти...

Тянуться  дні  молитвами  мов  суд,
В  якім,  я  сам  суддя  і  позивач,
Суджу  сльозу  й  не  відчуваю  бруд,
Від  вироку,  якого  заміняє  плач.

Солоними  слізьми  думками  вниз,
Гіркий  шлях  болю  -  перемога  ночі.
Що  видумав  собі  збрехавши  в  очі,
Зайнявши  вільний  від  усіх  карниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780735
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018


Ти прости…

Днем  за  днем  сивиною  буяє  волосся,  
Серце  сумно  ридає  й  очікує  див,
Ти  наснилася  мені,  а  навкруг  тебе  стигле  колосся,
Ти  прости,  що  тебе  тоді  не  простив.

Марно  жив,  бо  ж  попереду  тисяча  спроб!
Ціла  купа  бажань  і  здійснених  ілюзій!
Натовп  дивних  у  ньому  й  зовсім   непотрібних  заброд!
...розумів  надто  довго,  що  життя  іде  без  прелюдій...

І  не  спиниш  його  і  не  вернеш  хоча  би  на  мить,
Хоч  на  подих  один  чи  лишень  останню  годину,
Коли  ти  в  риданнях  просила  від  серця  -  простить,
Я  лиш  гордо  сказав,  що  простить  це  не  в  змозі  людина!

Далі  тисячі  спроб  і  безмежжя  обличів  і  тіл,
Марні  дні  у  чеканнях  веселих,  бездушних  ночей,
Ти  прости,  що  тебе  тоді  не  простив!
А  тепер  лиш  в  житті  прагну  твоїх  очей.

Щоб  побачити  в  них  ту  любов  неземну,
Те  кохання  душі,  що  тоді  згордував!
Я  не  знаю  чи  зможеш  мене  ти  простить,
Що  тоді  тебе  все  ж  простити  не  зміг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777654
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018


Розрізай мене навпіл…

Розрізай  мене  навпіл

Разом  із  моїми  сумнівами

Разом  із  моїми  втечами

І  предтечами  моєї  страти

Розділяй  мій  біль  на  половини

На  насолоду  і  на  її  очікування

На  сподівання  і  заклинання

Моєї  зневіри  твого  вироку

У  сподіванні  біль  солодшає

У  надії  біль  не  терпкий

І  серце  моє  молодшає

Коли  устами  ти  торкаєшся

Очей  моїх  у  болі  зверхніх…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775374
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018


Знову розчинятися в місті…

Знову  розчинятися  в  місті
Блукати  з  думками  тісно
По  окраїнах  твоєї  душі
Окраїнах  у  твоєму  сні
Знову  дихати  тобою
Твоєю  морозною  красою
Омитою  тонами  дощу
Спаленою  у  жарі  благодатного  вогню.
Знову  тиснути  на  себе
Любити  нічого  не  треба
Ліпше  холодному  місту
Бити  вікна  у  яких  душам  тісно
Знову  мріяти  тобою
Твоєю  вітряною  наготою
Одітою  лише  у  думки
Зігрітою  лише  каменем  у  душі
Знову  в  холодному  місті
Жити  в  безмежності  див
Бути  не  тільки  собою
А  й  уособленням  злив

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774242
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2018


У дотиках твоїх шаленство магістралей…

У  дотиках  твоїх  шаленство  магістралей,
У  поглядах  твоїх  є  трішки  самоти,
Лише  коли  ти  дивися  у  сірі  далі,
Я  дійсно  розумію,  що  живе  в  тобі.

В  зізнаннях  по  –  житті,  твоя  небесна  тайна,
Нескорена  вона,  хоч  погляд  зрадив  вже.
Хай  навіть  ранками,  ти  надто  є  печальна,
Але  не  владарює  вже  тобою,  те  чуття  сумне.

І  навіть  морок  ночі  і  лякливі  сни,
Тобою  все  ж  панують  в  новолуння.
Не  зупиняйся  в  півдорозі  –  йди,
Та  де  чекаю  я  й  минулого  відлуння.

Воно    сіріє,  ген  у  далині,
Сумне,  незрозуміле  й  вже  чуже.
Й  коли  спокійний  сон,  стрічаєш  в  самоті,
Ти  не  лякайся,  то  в  майбутнє  доля  йде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773614
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018


Ще так багато залишилося кроків до тиші…

Ще  так  багато  залишилося  кроків  до  тиші,
Значних  і  широких  мов  доброта,
Щоб  бачити  серце  своє  у  тій  висі,
Де  прагнення  жити  панує  сповна.

Де  витвір  мистецтва  не  матеріальний,
Духовний,    наповнений  людської  душі
І  шлях  твій,  не  завжди  там  вертикальний,
Так  більше  можливостей  бути  в  собі.

Так  більше  людина  в  тобі  оживає
І  тягне  тебе  до  пошуку  мрій,
І  коли  серце  твоє  щиро  кохає,
Ти  осторонь  нього  ніколи  не  стій.

Іди  ти  за  ним  в  тихі  мрії  кохання
І  прагни  завжди,    де  живе  доброта,
І  тіла  єднання,  не  процес,  а  зізнання
Того,  чого  прагне  на  справді  твоя  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767233
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017


Утікати вік не будеш!

Утікати  вік  не  будеш!
Все  одно  ж  дійдеш  до  краю,
До  безмежного  безкраю
Доль  людських...
Де  спочиває  гонор  твій,
Й  твоя  любов,  
Чи  ж  зустрінеш  її  знов?
Ту,  чи  іншу-  модернову,
Може  дивну,  кольорову
Чи  чужу,  холодну  й  тяжку  -  
Поглядами  і  думками,
І  болючим  словами,
На  краю  того  безкраю,
Де  тебе  я  зачекаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765854
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2017


Душі своє…

Словам  своє-
Лиш  тишу  розривать  безжально,
Лиш  серце  розбивать  печальне.

Ділам  своє-
Все  в  поспіху  і  манівцями,
До  здійснення  мети  й  запобігання  драми.

Душі  ж  своє-
Рятунок  і  молитва,
І  жаль,   що  трісла  скрипка.
На  тонкому  вузлі,
Струна  тріпоче,
І  більше  твоє  серце  не  шепоче,
Не  плаче  й  не  летить  у  мої  сни.
Не  вірить  в  дні,  лише  у  темні  ночі.
І  десь  далеко  твої  очі,
Мов  привид  дивляться  в  мої.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765493
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017


Дощем по твоєму життю…

Минаючим  дощем  по  твоєму  життю,
Тупим  ножем  по  останньому  поцілунку,
Тепер  я  вже  той,  що  скаже  я  йду,
Ховаючи  від  сорому  очі  у  душі  затінку.
Тепер  я  вже  той,  що  в  глухій  самоті,
Без  долі  жаги  словами  жанглює,  
А  ще  пару  років  тому,  хоч  було  це  ніби  у  сні,
Душею  спомин  борозною  нутрує.
А  дощ,  він  пройде  і  вигляне  сонце,
Так  сухо  навкруг  і  так  тепло  тобі,
Ти  прагнула  більшого,  ніж  дивилась  в  віконце,
Ти  бачила  себе  вирішальною  у  чиїйсь  меті.
Але  ж  то  життя  -  нерозгадана  тайна,
І  безліч  зіпсутих  спроб  і  зізнань,
Ти  просто  не  вірила  у  те,  що  кохання
Насправді  значніше  усіх  виправдань

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762623
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017


Хай навіть реальність має свої кути…

Хай  навіть  реальність  має  свої  кути  і  загострення
Хай  вдивляються  в  мене  із  затінків  душі
Мрії  мої  і  думки  мною  ж  мені  не  прощені
Що  гартують  мене  без  відтінків  очевидної  біди
І  навіть  коли  у  спокої  марно  все  ж  мариться
Твоє  обличчя  із  –  за  моєї  ковдри
І  навіть  твій  теперішній  в  тренажерці  хвалиться
Які  борщі  ти  йому  готуєш  і  ще,  про  ваші  постельні  подвиги
Я  не  мілію  від  того  потоку  інформації
І  не  втрачаю  дар  мови  коли  ти  мені  снися
Я  маю  до  тебе  готові  декларації
Ти  всеодно  у  моєму  житті  залишися
Хай  спогадом  чи  ароматом
А  може  лише  думкою
Бо  ж  мрією  моєю  ти  так  мріяла  стати
А  стала  мені  лише  незнайомкою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760909
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017


Місто наповнене змісту…

Місто  наповнене  змісту,
Слів  і  благанням  тісно
В  квартирах-голубятнях,
В  мізках  повних  сумяття,
Життю  повного  втеч.
І  як  водиться,
за  браком  молитв  і  предтеч,
Самотою  -  набатом  гатить,
Думка,  що  може  хватить?
В  каламуть  по  коліна,
Гнута  спита  вже  до  коліна
Від  боїв  і  гострих  кутів.
Прегне  серце  кривджене  див...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757421
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2017


І навіть коли вікно закрите фіранками…

І  навіть  коли  вікно  закрите  фіранками,
Я  відчуваю  твою  присутність  у  тому  домі,
І  довгими,  осінніми,  мокрими  ранками
Мій  погляд  туди  направляє  хтось  невідомий.
Я  навіть  знаю,  як  ти  виглядаєш.
Твою  мяку  ходу  і  лінію  бедер
І  також  знаю,  що  мене  ти  шукаєш,
Серед  тисяч  тобі  поки  невідомих.
І  навіть  коли  ми  розминаємось  тротуаром
І  ні  ти,  і  ні  я  не  піднімем  очей,
Я  никну  в  собі,  обпікаюся  жаром,
Можливих  між  нами  пекучих  ночей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753801
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017


Півтіні.

Зникає  день,
Ховаючи  півтіні.
Зникаю  й  я.
Тону  у  височінь  
Своїх  думок  і  мрій  донині,
Про  погляд  твій,
Що  мріється  й  ́горить.
Не  має  слів,  
Лишилися  лиш  знаки,
Без  почутів  минає  третій  лік,
Моїм  рокам  вже  б  діток  обіймати,
А  не  шукати  шлях  у  хащах  рим.
Нема  життя  поза  моїми  днями,
Гнітюча  біль  лиш  й́  та  чужа.
Коли  ж  я  власне  вже  дорослим  стану!
Коли  півтінь  сховається  моя?





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746403
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017


Коли замісь моїх слів…

Коли  замість  моїх  слів  ти  обираєш  дії,
Я  комплексую,  бо  значить  у  мене  бездарні  вірші.
І  погляди  інших  чоловіків  на  твоє  тіло,
Нервують  мене  більше  ніж  життя  без  мети.
І  навіть  коли  у  ліжку  мокрого  від  наших  сліз,
Я  відчуваю,  що  плакав  лиш  я,  а  ти  ні,
І  коли  я  все  скочуюся  далі  вниз,
А  ти  весь  час  "на  коні",
І  у  шумній  компанії,   де  я  ізгой,
Ти  смієшся  разом  із  ними  наді  мною...
Я  вию  у  безсилі  стати  стіною,  крицею,  кременем  і  мечем,   твоїм  безсмертим  Творцем!
Я  потопаю  все  більше  у  прагненні  див,
Ти  шукаєш  реалізацію  свої  снів.
Я  віддаляю  тебе  від  мети...
Ти  помираєш  у  моєму  житті...
Іди...
Відпускаю  тебе  через  біль,
Через  подих  моїх  півмертвих  надій,
Через  смерть  власного  Я.
Мокра  від  сліз  поезія  моя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745536
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017


Буває, стиха промовляє доля…

Буває,  стиха  промовляє  доля,
Напоєна  вином  життя.  
Буває,  що  напишись  горя,
Задивляється  поза  моря.
А  інколи  відчувши  щастя  
В  простих  і  лагідних  очах
У  натовпі,  цілує  зорі
В  безмежжі  дива  в  напівснах.  
І  прагне  у  висоти  думки,  
Де  світло  тлом  є  для  душі
І  зустрічаються  у  поцілунку,
Справжні  Ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744842
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2017


Світ стоголосо хай кричить од болю…

Світ  стоголосо  хай  кричить  од  болю,
Волає  пекло  без  моїх  зізнань
І  навіть  за  гріхи,  що  спродав  долю,
За  міру  щастя  від  свої  бажань.
За  ті  хвилини  у  які  без  смутку,
Без  тяжких  дум  тебе  повів  
І  напував  я  душу  трунком  
І  в  правді  душу  розділив.
Той  дотик  призабутий  на  століття
І  поцілунок  уст  завяв  повік.  
Я  по  життю  забув  ті  лихоліття,
Які  провів  без  дотиків  твоїх.
Мов  без  життя  із  каменем  у  грудях,
Як  птах  у  клітці  при  кінці  життя.
Сіяє  погляд  у  сумних  спокутах
У  нім  надщерблена,  поранена  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743646
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017


Коли моїм очам…

Коли  моїм  очам  вдається  зрозуміти  твій  сьогоднішній  образ  
І  коли  ти  не  казися  від  найменшого  мого  подиву,
І  навіть  коли  ми  із  друзями  у  пабі,  і  ти  любиш  мене  не  на  показ  
Я  дійсно  дивуюся  тому,  що  ти  буває  позбавляєш  себе  супротиву.
Чи  ти  помічала,  які  у  нас  після  того  ночі?
Які  поцілунки  і  який  у  тебе  особливий  смак
І  літає  по  квартирі  дійсно  справжній  спокій,
Але  частіше,  ти  ігноруєш  мене  і  кожен  міг  уваги  знак:
Квіти,  цукерки,  вино,  поцілунки,  ніжні  слова  і,
О,  горе,  вірші...
Мов  би  я  не  на  піку  душі.  
Спалений  поглядом  і  минулим  життям...
Годі  шукати  прагнення  гамм!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738603
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2017


Коли я врешті навчуся дихати…

Коли  я  врешті  навчуся  дихати  
Й  від  того  вміння  оживу  поглядом
Я  стану  світло  людям  вірити
І  не  буду  жити  зогляду.
Я  даруватиму  себе  справжнього,
А  не  того,  що  в  інших  віршах
Шукає  в  тривожних  незмогах  
Вже  років  десять,  як  втрачений  шанс.
А  стану  таким,  як  створила  природа
Без  комплексів  темних  і  слів  не  моїх,

...то  мрії  святі...,
Аби  лише  згоду  на  щастя  дали
Ідеальні  істоти  в  небеснім  краї!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738282
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017


Срамиш долю…


Срамиш  долю  в  храмах!
Чуєш  дише  зло  -
Напуває  тіло.
У  благаннях  дно…,
Днів,  що  терпко  стисли  -  скроні  і  думки,
Понад  шляхом  свистом  -  
Мрії  золоті!
Срамиш  люд  навколо  ,
Берег  без  кінця
І  вино  по  вінця.  А    у  тім  й  біда,
Що  лякає  гонор  -    долю  і  життя.
У  стосунках  мерзне  зморена  душа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737949
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2017


Безлюдний світ мовчить…

Безлюдний  світ  мовчить  пересторогами
Удари  батога  лишають  слід
Який  веде  незвіданими  дорогами
Туди  де  сльози  прикрашають  мить  
Туди  де  вітер  дме  вітрами  гожими  
Де  тепло  скрізь  і  навіть  у  душі  
Не  вийде  бути  байдужими  перехожими
Й  життя  щодень  проходить  не  у  сні
Й  життя  проходить  не  думками  світлими  
Не  спомином  і  не  віршем  
А  справами  щодень  здійсненними  
І  радісним  поверненням  з  дощем
Щасливих  днів  сіяючих  у  радості
Кохань  безмежжя  у  твоїх  очах  
Щасливим  бути  й  берегти  тверезості
У  поглядах  і  у  спокійних  снах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737931
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017


Замкнене серце у грудях.

Я  маю  відчуття  замкненого  серця  у  грудях.
І  навіть  тоді,  коли  всміхаюся  на  людях-  
Я  лукавлю,  бо  відчуваю  себе  беззахисним,
І  лише  поряд  із  нею  минає  бажання  краху.
В  ті  миті  я  довершенно  щасливий...
У  інші  дні  я  помираю.  
Стискає  серце  у  лещата.
Я  леметую,  що  утрата  занадто  болісна  мені...
Насправді,  ні!  Я  звик  вмирати  
І  розбивати  мрії  тих,  хто  часто  був  в  віршах  моїх...
Їм  є  від  того  й  насолода,
Підкреслення  думок  в  Ітого:
"Ага,  він  завжди  був  таким!"
Яким?
Беззубим  і  простим  мов  шмата?  
А  чи  нездарим  до  розплати,
З  життям  своїм?

Серце  замкнене  на  вік
Я  живу  по  інший  бік
Там  свобода  у  вині,
Темному,  сухому  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737168
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017


Я сміюся над усім…

Я  сміюся  над  усім
Лиш  би  не  відчути  втому  
Я  випив  весь  адреналін  
Тепер  би  тільки  не  упасти  в  кому
Чужих  сполук  нервового  вінця  
Відчув  на  повну  душу
Й  тепер  чекати  мушу  до  кінця
Й  ридати  я  безслізно  мушу
І  дочекатися  життя
Що  ще  не  йде  до  старту  
І  плаче  зморено  мана
Що  не  зловила  шансу  
А  дні  біжать  в  потоці  снів
Окутують  зізнанням  
Що  я  допоки  ще  не  жив
А  лиш  горів  бажанням

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736927
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2017


А заболіло враз, як відійшов…

А  заболіло  враз,  як  відійшов,  
Лишив  її  стояти  на  узбіччі,
Під  травневим  зливним  дощем
Із  смаком  самоти  торішнім.
Печаль  в  очах  не  скоротила  мить,
Вона  була  така  ж  липка  й  тягуча
І  те  що,  часом  ледь  щемить,  
Ударом  в  серці  відгуло  разючим.
Дощу  потоки  мили  сльози  враз,
Так  ніби  очі  з  болю  й  не  ридали,
Вони  були  прекрасні  напоказ,  
Мене  ж  від  тебе  далі  віддаляли.
Не  відболіло,  хоч  пройшли  роки
Й  слова  лишились  досі  несказанні,
Коли  в  мені  шумлять  твої  дощі,
Моя  душа  спокійна  молитвами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735885
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017


Подихом, повним серцем…



Подихом  повним  серцем.
Очима,  що  сповнені  благ  -
Люблю  і  живу  я  мертвим,
Впиваючи  власний  страх.
Встелене  прагнення  квітами,
Омите  безліччю  злив
Й  лише  засипане  привітами  -
Твій  погляд  у  житті  я  не  зустрів.
І  марно  чекати  на  прощення,
Життя  згасає  мов  день,
Чи  ж  вірно  чекати  на  здійснення,
Давно  призабутих  мрійних  ночей?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735371
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2017


Плаче весна…

плаче  весна,
за  вікном  грози  люто  вітають  тебе,
ти  від  мене  пішла,
залишилось  лиш  марно  любити  живе,
що  лишилось  по  тобі
у  світлій  моїй  стороні,
бо  ж  недовго  лишилось  чекати
як  прийдуть  осінні  дощі.
й  приведуть  мені  в  дім,  комок  самоти,
що  лиш  чаєм  гарячим  і  ромом  тікає  на  мить
Інші  сльози  в  очах  моїх  
та  інші  думки...

ти  ж  дощем  не  вернулася,
ні  жовтим  осіннім  листом.
ні  конвертом  паперовими  
і  не  мобільним  дзвінком.
лише  в  памяті  погляд,
у  ту  мить  як  від  мене  пішла  
і  як  радо  вітала  мене  моя  самота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734516
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017