| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
🌱🌿🍃
Принадна ніч.. Несамовита
Трава узором з квітів вкрита
Повітрям мліє дух весни
В сій пишності пречудні сни
Луна кантата барвінкова
Земля осяйно-проліско́ва
Дерев смарагд і малахіт..
Це квітень* сонцем шле привіт
*травень
🌱🌿🍃
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
У сукні, що вогнем здаля іскриться
Примчалася у дім Дияволиця..
"Чого тримаєш, дівчино-відьмачка?"
"Прилинь до мене, – зваблює хижачка, –
Ще є зв'язок, давай про нього дбати" –
Спокусливо старалась мене звати
Стоїть, взирає, бісова цариця
Енергія по тілу стрімко мчиться..
Я злякано дивлюсь, сховатись хочу
Магніт її глибокі темні очі..
У них вдивлятись вельми небезпечно
Згубити душу можна недоречно
Хотів її позбутись, полиши́ти
Жадобою нестримно серце вкрите..
Пручаюсь, наче вуж, зв'язала міцно
Але я стримуюсь (стараюсь, звісно)
Тут вкотре б проявити обережність..
Була любов – залишилась.. залежність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Що в нас з тобою, любче, залиши́лось?.
Прострація. Ніщо. Подвійне дно.
"Фініта ля комедія" — скінчи́лось.
А бу́ло ж так нічого.. — як в кіно!.
Мене увів в стосунки, як у казку,
Минулий біль собою заглушив..
Знов фатум. Вкотре визнати поразку.
Єдиний плюс — борг карми погасив?.
Надовго, було, сльози позабула
Тепер, впере́міш з ромом і вином
Іще раз сум залишення відчула..
Прощай. Прощаюсь. Видно, не дано..
https://youtu.be/_ZjLU2Xa5_w?si=B9mLIZ9ggf9jUYWo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
[i]Переклад (з англ. на укр.) пісні "Spanish guitar" Toni Braxton[/i]
Мала́ кімната, дим цигар..
Вони прийшли, ти грав
Всю ніч у танцях і напо́ях
Сиджу.. нікого - самотня.. заплющу очі
Про тебе мрію, та ти зовсі́м дізнатись про мене не хочеш!!.
Ох як я тебе б обійняла
Як іспанська гітара
Уночі мене зіграй..
Не покидай..
Якби ти мене б обійняв
Як іспанську гітару
Уночі.. допізна
Як пісня я.. як пісня я
Краде́ш.. серце з нотами
На мене подивись..
Впусти до серця, не гордись
Волію.. бути тією.. ніжністю
Безгрішністю.. та ти.. зовсі́м дізнатись про мене не хочеш!!!.
-----
Ох як я тебе б обійняла
Як іспанська гітара
Уночі мене зіграй..
Не покидай..
Якби ти мене б обійняв
Як іспанську гітару
Уночі.. допізна..
Уночі.. допізна..
Як пісня я.. як пісня я
-------
[i]Spanish words/Слова іспанською [/i]
--------
Сиджу.. нікого - самотня .. заплющу очі
Про тебе мрію, та ти зовсі́м дізнатись про мене не хочеш!!.
Ох як я тебе б обійняла
Як іспанська гітара
Уночі мене зіграй..
Не покидай..
Якби ти мене б обійняв
Як іспанську гітару
(Була би я в твоїх руках!.)
Як іспанську гітару.. Іспанську гітару..
Уночі.. допізна..
Уночі.. допізна..
Як пісня я.. як пісня я
Як пісня я.. як пісня я.. пісня я..
Як пісня я.. як пісня я.. грай усю ніч!.
Як пісня я.. як пісня я.. грай мене усю.. як іспанську гітару
Як пісня я.. як пісня я.. пісня я..
Як пісня я.. як пісня я.. пісня я..
Я б хотіла.. як пісня я.. як пісня я.. обійми!. Усю ніч..
...
https://youtu.be/RCXSh4LIN_4?si=GIHJUmps_winUWBT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Гнітючий душевний моральний стан
Тринадцятий враз дуркує Аркан
Ще трішки, і знов трансформація
Дурман в голові й інтоксикація..
Як вийти із цього дурдому живим
Розкаже із лампи придуманий джин..
https://youtu.be/Xr-ep3RQYpY?si=GoOdNMUTpWueKV8L
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Зціли мене від розпачу, від болю,
Від марних втрат, від суму, гіркоти
Хай буду за тобою, як горою,
Верни мене із дна до повноти
Хай всі мости зруйновані палають
До біса їх – збудуємо новий!.
Верни мене з безодні до причалу..
Й розпуки темінь щастям освіти
Верни мене із бою й попелища
У наш святий і праведний палац
Безумством горе скропимо з затишшя
Не сплутавши чуття за фальш, ерзац..
Зціли мене, благаю, закликаю,
Кляну дурні обставини й нефарт
Верни – бо знову листям обпадаю
У наш загублений осінній сад..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Стікає про́ливень по ринві,
Заграва жовтня – небокрай..
І ти.. усміхнений і милий
Це щастя. Мите, не лишай!.
Десь їжачок піймав листочок,
Каштани встелені навкі́л,
А ось видніється грибочок,
Трава пожовкла, де поді́л..)
Мене пригорнеш тепло й ніжно,
До тебе любо притулюсь..
Усе так райдужно, неспішно,
За це я Богу помолюсь!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Одіваю аспі́дне* плаття,
Купую ритуальний вінок
Почуття рву хутко на шмаття.
Знову фатум, черговий урок..
Юшить кров уві сні – несила
Невезінню немає геть меж.
Я любов ховаю в могилу.
Більше, серце, мене не бентеж..
Біль і сльози – ну скільки можна.
До безумства нонсенс довів.
Заспокойся, душа тривожна,
Більш не буде стражденницьких днів.
Вже не буде, і більш не треба,
Хоч раніше надія й була.
Нема у любові потреби –
Залишаюсь з собою одна..
[i]*чорне, смолисте[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Це була обідня пора. Та сама бажана полуднева перерва, на яку чекали усі, хоч толком від роботи і не виснажившись.
Як завжди одна і та ж їдальня. Знайомі обличчя, звичні обриси. Шмигнула повз хвилююче знайома фігурка, ледь зачепивши мене, що й не встиг оговтатись. Вічно заклопотана, чимось стурбована, і, водночас, безперестанно занурена у щось своє, незнане нікому, постать..
Хутко впоравшись із обідом, ми з другом вирішили пройтися, ‒ поговорити про те й про се. Знаєте, як ото буває: розмови про ні про що і про усе загалом.
У сквері неподалік я побачив її.. на гойдалці. Тиховій* розгойдував цю дівчинку, чи то вона його так, що й сама, здається, ставала тим леготом. Та, чесно кажучи, вона віддавна асоціюється мені з вітром, тільки усвідомив я це аж тепер ‒ досі не міг підібрати влучних відповідників.
Ця дівчина багато розказувала про знаки, символи і тому подібну загадкову суміш незбагненностей, тільки осягнути їх усіх, як здавалося, мені було невтямки. Хоч я і намагався.
— О, привіт, ‒ привітався я ще раз, ‒ куди ходила на обід? ‒ спитав, як завжди, зацікавлено. Бо мені було цікаво знати про неї ВСЕ.
‒ В ізоляцію.. Само..ізоляцію.. ‒ відмовила спокійно і дещо збайдужіло.. Я мимоволі стрепенувся. Бо чомусь після цих слів мене пройняло немов струмом.
Приятель знизав плечима, мабуть не второпавши нічого. Та він, таке враження, і не подумав нічого "второпувати".
Дивна дівчина. По-доброму дивна. Вона сама була для мене якимось суцільним символом, який щоразу хотілося розгадати, щосили бажалося пізнати.. Недосяжним, далеким образом, котрий.. зараз злився із вітром.
Поки я міркував про неї та про увесь ряд випадковостей, спонтанностей, причин, наслідків і зв'язків між ними, здається, минула ціла вічність.
Друг отямив мене словами, що уже пора йти. Уривки його фраз я почув неначе десь на фоні, ніби здалека..
Глипнув на гойдалку ‒ звісно, нікого уже на ній не було. Але дух Її снував і дотепер.. пронизуючи усе моє тіло. До кісток, клітин, тканин, крові, і, здається, до самої моєї сутності.. Насправді це був просто вітер. Чи то вона, замаскована під вітрець?. Легка, "дитинна", грайлива, трохи смішна та, разом із тим..
Бентежно-віддалена.
Сподіваюся, я колись розгадаю її всю..
Відгадаю. Можливо.. Колись..
А зараз.. Час іти на роботу. Огорнувшись теплим вітерцем, як надією, що не тліє..
[i]*Тиховій, легіт ‒ вітер[/i]
https://youtu.be/db49ux7Hjuc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Активна, діловита, справедлива,
Жорстка, містична, чуйна, норовлива
То ніжна й делікатна, то "пацанська",
Душа "відьмацька", янгольська, "циганська"..
Спонтанна і допитлива, грайлива,
Спланована, байдужа, неможлива..
Весела, строга, вірю: світ ‒ структура,
Не маски це, така моя натура.. ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Серветка зжата і тремтить рука
Та що рука – ти весь дрижиш системно
Встаєш зі столу, мовиш: "Все, пака"
А я кажу́ "Па-па".. якось.. непевно..
Тривога не сигналом – всереди́ні
Психологічних траблів є жмуто́к
Народу купа, тут ми не єдині,
Ти вмощуєшся тінню у куток..
"І смішно, й грішно", і сповна плачевно,
Від сорому і стиду погорів?.
Абсурд в мовчанку грає тихо й ревно
Напевно то Десятки стан Мечів..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Малюю в голові своїй скарби
Бажа́ний з золота трофей — це ти
Складає в пазли мозок візерунки
З сюжетів обопільних бліц-малюнки..
Саморефле́ксія, і дисонанс
З ілюзій витканий про нас романс
В самообман занурююсь красивий
Пірнаю в прірву. Страшно.. Ти щасливий?.
Здається, з соцмереж пропа́ду я
На думці лиш просте його ім'я
Сон та́кож вже віддавна не береться
А може, все ж,.. надумала,.. минеться?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
[quote]...сни бувають реальніші за саму реальність... (c) [/quote]
А ніч малює ранок акварелями..
Спокійна, тиха, зле́гка слізна ніч..
Блукати би промоклими алеями
В розмовах із тобою, навсібі́ч.
Піти б поїсти мафіни неспішно,
Ввімкнути в плейлисті Яремчука,
Згадати, як маленькою утішно
Зробила перші кроки при́тьмом я..
Твій дійсний образ зобразився в сні —
В ілюзії, що звуть неважною,
Лиш там зізнався щиро ти мені
Як любиш дуже і по-справжньому..
Омиті щоки ро́сами — в сльозах,
Бо прокидаюся зі сну квапли́во..,
[b]Реальність ще реальніша у снах!.[/b]
Вона там зображається красиво*..
*щасливо
[i]19.02.23, 07:13, присвята (не про кохання)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
В старій одежі, перелатаній, ідеш крізь сніг і кучугури,
Довкола – золото, не радий ти повсюди що одні мішУри.
І часом мовить хтось по слову: «Віддай мені свою любов!!!!!»
І ось оглянешся раптово.. хіба комусь щось винен? знов?.
Цей світ весь зовні – від диявола, у смутку більше є наснаги.
Та й твої принципи і правила давно нікому нецікаві..
Не ймеш вже віри у щось краще, хоч тридцять років тобі лиш.
Ти трохи інший, але радше.. собі всю «правильність» облиш.
Плащем укривсь із голови до п'ят, це означає "не чіпати".
Тендітне світло, внутрішній маяк – усе при то́бі, й годі звати.
Та знову чути десь віддалено: "Мені любов свою відддаааййй!"
І от ідеш.. такий.. усталений.. а серце плавлене*.. у сталь.
(а серце *стомлене, на жаль..)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Навшпиньки крадеться зима,
В сувої осінь загортає.
Хай буде ще, най не вщуха, –
Мені вона не дошкуляє!.
Троянда сріблечком іскриться –
Любові па́лкий оберіг.
Гадаю думку – що ж їй сниться?
Жоржини теж окутав сніг..
Ти, як зима, прийшов неждано.
А я ще в осені була..
Й з тобою в літечко жадано
Весною сповнена ввійшла.
😊
[u]*Пейзажно-любовна лірика[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
Із року в рік всі вересні безжальні,
Печальні, хоч такі на біса гарні..
П'ятірка чаш в розкла́ді – не "вінчальна"..
Коли вже розпочнеться пік безхмарний?.
То Трійка меч, то ось Четвірка чаш,
Хоча навколо кубки – так, любов...
Здобудеш щось – розтратиш водночас,
Пустельник – ти, і Колісниця знов..
Жорстокість вересня – мов та посвята,
Тріумф зажу́ри*, смутку вознесіння..
Настане жовтень – буде в серці свято,
А поки.. лиш надії** голосіння..
[i]*мінору, осму́ти, печалі, приту́ги, журбо́ти[/i]
[i]**надії на краще[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
[quote]"А зранку ти знайдеш в улюбленому піджаку
записку про те, що тебе я без міри люблю..."[/quote]
Не ра́зом ми, супротиву не чиню,
Бо ж, що поробиш, – ма́буть, не дано..
Ту фразу хмуру, хтіла б, – не розчи́ню,
Тебе не бачу – та вже все одно...
Мені про тебе снився сон – це дивно:
Раніше були марення завжди.
Бо коли любиш сильно, інтенсивно,
То захлинає так, що ти – не ти…
На тебе права зовсім я не маю,
Бо так то бу́ло все уже давно..
Та час – формальний, штучний – відчуваю,
Любов – це лотерея, доміно...
Твої дарунки дивляться з полиці,
Листи в шухляді досі бережу,
Здається, сва́рки – це такі дурниці..
Брешу́ собі я, а чи не брешу́...
Як знати що в кохання сфері правда?
Реальність – де, хто зна, а де – уява?.
А день мине.. отак.. як все – до завтра,
І знов собі скажу́: любов – "заГРА́ва"..
До тебе притулитися не можу,
Тож маю я одне палке бажання:
Тебе повільним танцем заворожу,
І відроджу́ утрачене* кохання...
У плавнім танці прагну я зіллятись,
Знайомий запах знову відчувати, –
Хоч так на хвильку маю шанс торкатись,
Коли не можу просто обійняти...
Рука в руці, волоссі, рідна шия..
Дурманиш.., ніжно в очі заглядаю..
Я зовсім поруч, біля тебе, милий!!!
Так ніби наяву усе.. згораю...
Мить, зупинися.. спала зовсім маска?.
В танку́ я, і продовжую ридати...
О дійсність, не буди мене, будь ласка!!
Молю́, дай ще хоч трішечки поспати!..
[i]*загублене[/i]
https://www.youtube.com/watch?v=AEPnb9GdMts
https://www.youtube.com/watch?v=E7VgstsVS44
[i]Можливість коментувань та оцінок заблокована[i][/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Отак живеш чи, надто, — сновигаєш,
Снуєш без цілі, а чи навіть без мети.
У вихідні — танцюєш, в будні — випиваєш,
Занаджуєш себе в приго́рщу самоти.
Душевні рани цвіллю заростають,
Укрита попелом безпристрасна весна,
Іржаві цвяхи в серці вже й не заважають —
У ньому ж-бо давно вселилася імла.
Відтак, жиєш – без віри, сподівання,
Звиваєшся, як вуж, у суєті суєт.
Життєва проза беззмістовно-номінальна...
Але ж отак тоді й формується поет!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Колись мій Бог, мій Світоч, Аполлон
Віддав без страху серця свого ключ,
Він взяв мене, побачивши, в полон,
Відтоді йшли разо́м ми, обіруч..
Волосся – грива лева, очі ясні,
Усе в Аре́сі на́дило, мани́ло,
Тож мріяли про спільні дні прекрасні,
Але здійнялась поміж нами злива..
Тепер в кривавім місиві чуттів
Залишу я себе йому на згадку
(Мій Зевс так ревно й праведно хотів
Поставити все ж кому, а не крапку..)
До нього шлях, що пролягав, – стемнів,
То ж сонце з наших вулиць вже зайшло,
Дарма, що втримать щастя не зумів,
Що цвітом рясним квітло – одцвіло?.
В вікні його погасло, чи не спить?
Мені рядки вірша боронять спати..
То полум'я у серці ще горить?
Іду.. і не подумаю скучати!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Не носи мені більше дарунків,
І квіток не даруй — перестань,
Не проси про увагу й цілунки,
Ти вже їдеш — тож їдь, і нехай!
Не питай що в душі і назовні,
Не дивись соцмережі уже,
Нащо глянув на Місяць у Повню?
Тепер Бог хай Тебе вбереже..
Ти був грубий подекуди, — нащо?
Я просила про ніжність — дарма?
Ти казав, що без мене пропащий..
Та в душі моїй зараз зима!
Ну бувало, що лагідний був..
Одержимий, казав, не інакше..
Хай заглушить всіх пристрастей шум
Те, що було.. не буде — нізащо!
Ти вже їдеш — то їдь, прощавай!
Я на згадку собі** залишила..
Яд-емоцій пекельний безкрай,
Ну й "The Devil"* Аркана надсилу..
**Тобі
*15-ий Аркан
[i]Можливість коментувань та оцінок заблокована[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Шумлять степи, свищуть діброви,
Хвилює шепотом трава,
Здались, зняли важкі окови
Раніше збурені поля..
В зеленім килимі сонливо
Павук хатинку пропліта,
Підскоком дрізд гуля сміливо,
Гуде і томиться земля..
Все вітер грає колискову,
Листок із долу підійма,
А ліс.. кружля у нім шовково
Незримих полчищів дива
В лискучім березі при гаю
Зближаюсь з правіком планети,
Люблю тебе, мій рідний краю
ВідчАйно, віршами поетів
Захоплена, єднаюсь з світом,
Сную й дурманю наяву,
Вдихаю цвіт, зливаюсь з літом,
Свічусь любов'ю.. бо живу!.
У житі стрибунець дрімає,
Роса блискоче веселково..
Нічого значення немає,
Лиш тиша.. й спокій, що навколо..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Здавалося, то бу́ло так давно..
Здається, що це було так недавно..
Присутність твоя, злада* за вікном,
Сюжет не но́вий, ре́приза не давня
Здавалось, що то було так давно,
Окутував талан обох вінчально,
Ще не настало літо — одцвіло,
А час мовчить, чи голоси́ть повчально?.
Теплінь квітчала музи полотно,
Всміхалось сонце, сяяло загравно,
Здавалось, це вже було так давно.,
А, виявляється, зовсІм недавно!.
[i]*мир, спокій, злагода[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
[quote]"Уміння танцювати дає тобі найбільшу із свобод: висловити всього себе сповна таким, який ти є" (с)
"Я танцюю – тому що я щаслива. Я танцюю – тому що вільна" (с)
[/quote]
Відстукують бруківку каблучки,
Ступа граційно – меркнуть навіть зорі,
Браслет окреслив вигини руки..
Стою, вдивляюсь в Неї.. мимоволі
Есенція моїх мрійливих станів,
В терЕн чиїх очей убрався я,
Циганкою є із далеких лАнів,
І танці пАлкі – то її життя
ЗнатнИця* видна, досить колоритна,
Дурман вона для серця й голови,
Вважати варто, бо дівиця спритна:
СипнЕ щось в нАпій – глянь, не обдури!
Струнка красуня любиться в свободі,
Черпа в природі чарів водограй,
А я ж чекаю слушної нагоди,
Щоб заглянУть крізь тайн її вуаль..
Краса циганки розум чудно крає,
А голос ніжно флейту виграЄ,
Душа яскравим пломенем палає,
Як змійкою із танцю постає
І от вловила погляд мій буремний,
Сяйнули синню коси по плечах,
Підсіла, і промовила: "Даремно...
За мною тужиш.. – бачу все в очах!"
Підвівсь я рвучко, руку мою взяла:
"Кохати будеш, видно, все одно,
Але дитям ще я роздоллям стала,
Тож буть зі мною, любий, не дано"
Я з кавою залИшивсь наодинці,
Взирав у неї, як в святий ґрааль.
Побачити б у ній надій крупиці,
Та сум лиш бачив... І забуту шаль..
[i]*Та, що "знає", має [приховані, потаємні] знання, чародійка.. ну і, напевно, знана/знатна[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
[i]Дівчинці Анічці, яка "любить свою маму і ще
пінгвінчика (Гіну)",
а також дарує мамі кульбабку, сумуючи
через те,
що вона зів'яла...[/i]
Тебе я повстрічала,
Милесеньку й неждану,
Коли в кафе чекала
Я Макса і Діану..)))
Ти весело підбігла,
Немов моя малеча,
Щось палко гомоніла,
Вірша мого предтеча)
У зал ввійшла мамуся, –
Балакать розпочали,
Знайомством я горджуся!;)
Ми зовсім не скучали..
Тобі чотири рочки,
До універу хочеш,))
Хоч ходиш до садочку,
"Доросла!" – прошепочеш)
Бо знаєш всі планети,
Дівчаточко-перлинка,
І мудрих книг сюжети,
А мова – як хмаринка!
Ти іграшку тримала, –
Пінгвінчика носила,
Що змок – переживала,
Та біля мене сіла.
І щиро дивувалась,
Як з лАте щез ведмедик,
Й кульбабці, що зів'яла,
Жовтенькій, як Твій светрик..
Штанці спадали трішки,
Ти бігла й зашпортнУлась,
Не ринуло і слізки! -
Сміливо усміхнулась)
Тож взяла руку мою,
Щось смішно щебетала,
Я зріла за Тобою,
Й себе в Тобі впізнала..
Волоссячко хвилясте,
Допитлива і щира..
Що стрілися – це щастя,
Ти України диво!
Смішненька грамотійка:
Філологиня ж – мама!))
Це Ти, чи я, Софійка?..)
Емоцій тепла гама..)
Ти сонечко осяйне,
Маленька відчайдуха,
Дівчатко незвичайне,
Жвавенька балакуха!
Гуляли беззупинку,
Підскоком Ти летіла!
Дійшли ми до зупинки, –
Прощатись не хотіла..
Та сіла у машину,
І цьом не встигла дати,
Я зустрічі невпинно
Іще буду чекати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
О monami, сеньйора, леді, помпадур,
Я Ваш шляхетний славний, вірний самодур!
Мене зрікаєтесь, хоч я не шитий ликом (!!)),
Не прагнете, щоб був я Вашим чоловіком..
Велично поглядом проводите у даль,
І серце кров'ю обливається.. на жаль.
На жаль не збутись тайним мріям, що жевріють,
Та, попри все, — щорАз від Вас я шаленію!.. ))
15.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
[i]23.02.22[/i]
Невдовзі забубня́віє весна,
Й лелійно-зніжено спитає зиму
Чи досхочу насні́жилась вона,
Й вінково-красно уплететься в риму..
[i]13.03.22[/i]
Не дочекавшись явлення весни
Тужливо звістка неньці засурмила,
Що вже калина й соняхи* зійшли,
І цвітом маків* землю кров зросила..
Про сум то все символіка й єднання,
Так провесню судилося прийти..:
Тривога, час воєнний і повстання,
Конвой гуманітарний, блокпости..
Стрічки́ тероборони — не вінка,
Й не соловей — а зброя живо «грає»,
"Повітряна тривога — в укриття!",
Не хлібом нарід ворога стрічає..
Корабль русский сміло вже послали,
В полоні не́друг, підігнув хвости,
У бомбосховках ми життя сховали,
На ЗСУ надія, Бога й молитви́!
[i]*як символізм національно-визвольної війни,
любові до Батьківщини, пам'яті Героїв.. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Україно, рідненька, мила,
Чим Ти долю таку заслужила?..
Ми — ровесниці, ми — молоді,
Та чомусь Ти у горі й біді..((
Я із вірою в серці, молЮся,
Трохи плачу, але не боюся..
Дай нам, Боже, небесну підтримку
Українцям усім, мир в будинках..
Хвала армії, смерть ворогам,
"Я країну свою не віддам!"
Кремль — багнюка, путін — х*йло,
Ми з військовими відсіч дамо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
Алея, зустріч, губ сплетіння,
Ти мій довічний арештант.
БажАний гість мого видіння..
Мій персональний ад'ютант..
Готель. Блюз-рок і джаз-пісні.
Парфум.. і білий совіньйон..
Кохання пристрасні вогні,
І світанкОво згаслий сон..
Перон. Букет. Вагон, вікно..
Розлуки сльози, болі муки.
Нестримно дихаю у скло..
РозпАчливо торкаю руки.
Цілунок. Лист Твій, з портмоне..
Не знаю де себе подіти..
А що у нім? "Вокзал.." Моне..
Й Ремарка спогади.. до Дітріх..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
О люба рідненька Софійко,
Я знаю, читаєш цей лист..
Та треба триматися стійко,
Й до цього у тебе є хист..
Життєві незгоди не вічні,
Й вино — не найкращий твій друг,
Зусилля прийми титанічні,
Й на щастя гостри собі слух..
Хай часом не віриш у диво,
Як думаєш, жити — лайно,
Старайся знайти щось красиве,
Хай як би воно не було..
Хай Бог послугує опорою,
Як люди зрадливо пішли..
А зранку прокинешся новою..
Згадавши, що в тебе є ти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Ти маг, мольфар, чи Каліостро?
Твій погляд кличе на дуель.
Між нами крок, я чую гостро:
Ця зустріч – справжній колізей.
В уяві розгорнувся бій,
Ти зором можеш спопелити,
Я ще пручаюся.. Постій!..
Дилема: вбити, чи любити?..
Таки любити.. – шепчеш сміло,
Від слів цих струмом пробирає,
Я розтікаюсь.. мліє тіло..
Любов тантрично нас звиває..
То штурмом ти мене береш?
Чи просто.. спраглими руками?..
Не усвідомлюю я меж –
Така електрика між нами..
Складаєм зброю.. я в раю..
В раю.. в аду, а чи в полоні?
МабУть, у пеклі.. бо горю..
Палаю в вогнищі любові..
Тривожно дихаєш.. Хмілію..
Напився ти мене до дна..
О, що це бУло? Тверезію..
Фантом любові, чи війна?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Ми чкурнемо на диво в Палмас,
Де кохання й твоє cafuné***,
Ти ограниш мене, як алмаз,
Я споку́шусь, проситиму ще
Ми поїдем з тобою в Париж,
Тільки там укладемо парі
Буде fille чи fils** (ну авжеж!)
Й хто читатиме Екзюпері
Ми помчемо до Колізею,
Ти мене на руках понесеш,
Як Лілі́т.. і як Галатею
В обійми нестримні вбереш
Поїдем ми вдвох в Анталію,
А опісля запевниш не раз:
Коли вернемось в Італію,
Скажеш тисячу "ti amo"*-фраз
Понесемось разом де-небудь,
Завжди були би ти лиш і я..
Я і так на сьомому небі
Бути поруч з тобою щодня!..
___________________________________
[i]***лагідне погладжування по волоссю
**донька чи син
*кохаю[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
"Everything is dust in the wind" (c),
« ..марнота марнот — геть усе
марнота» (Екл. 1:2)
Життя не сите на пригоди,
І ти не ласий на життя,
У світі цім, бува, негоди
Межують з кризою буття.
Читаєш Франкла чи Пільюччі,
То хай тебе врятують ті,
Коли за обрієм лиш кручі,
І насміхаються святі..
ЗненАвидів усе, що маєш,
"Відправив" всіх, кого любив.
А зранку сонце.. зустрічаєш..
"Палата третя? Вам сюди."
😱😵🤯І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Так дивно швидко змінюється час:
Ще вчора літо гронами плодило,
І квітом травень малював пейзаж,
А зараз землю снігом рясно вкрило!.
Стою на роздоріжжі, не вгаваю:
Вплітаю в себе ніжний шлейф весни,
В руках із ягід й трав вінок тримаю,
І листя жмУток, й часточку зими!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Казково-білосніжно ступи через поріг,
Вплети сніжинки-бісер у гІлля ялинкове,
Вклонись в подяку Осені, як зазвичАй щорік,
І вичаклуй життя в три місяці чудове!
Агов, Зима, вітаю! Тебе чекала я.
Гірляндами так хочу осяять томну душу..
Як мандарин з цукерками очікує хлоп'я,
Гараздів з Твого дару собі сніжком натрушу.
Дивуй, вражай, іскрись, Царице фантастична!
Спокусно-феєрично в метелицю танцюй.
Хай будеш цього разу Ти здорово-незвична:
Життя не "короноване"* нам впевнено віншуй!
*мається на увазі, без "коронації" коронавірусу :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Так ненав'язливо вплелась у мрії,
Я поживав відлюдно, не збагнув
Як швидкісно розвинулись події,
В очах як шоколадних потонув.
Мій світ — це мікс буденності й бездії,
А ти сліпучим променем влилась,
Я жив непевно, не плекав надії,
Щоб думка про кохання вже збулась.
Натхненна й горда, маниш, провокуєш,
Я граней сонм знаходжу у Тобі.
Смілива й вперта, щОраз Ти дивуєш:
Земна — удень, і вогняна — вночі..
Тепер не знаю як без Тебе жити, —
Так стрімко й рвучко в серце увійшла,
Не вірив я, що можна так любити,
Любов без дозволу мене знайшла..
Життя з Тобою сенс мені дарує,
Бажання повінчатися веде,
Тепер я знаю точно — Бог існує,
Бо винайшов мені таку Тебе!..
*вірш від імені чоловіка 😊
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?
Як ввімкнути лайтове "тепер"?
До життя, де окремо, не звикнути,
Вже не той, де не разом, етер.
Як в пітьмі, ти без мене живеш,
Як наосліп — без тебе я,
Будь зі мною — щоб ти воскрес,
На любові ж стоїть Земля!*
*а не на трьох китах))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Цвіт каркаде — твоя любов,
Моя ти затишна неволя,
Сную тобою знов і знов,
Ти моя Леля, моя доля..
Мій вільний тихий буревій,
Ти первоцвіт, який дурманить.
Моя ти Фрейя, мій порив,
Ти диво, що не перестане!..
Чаруюча краса природи,
Ти тайна, досі непізнанна,
Ти найнежданніша погода,
Ти ладо, бажана, кохана..
Ти серця поруху портрет,
Ти чаша безміру надій,
Моя ти муза, й амулет,
Грааль священний моїх мрій.
Мій ти божественний нектар,
Ти берег моїх островів,
Ти мій палац, ти мій вівтар.
Ти.. матір двох моїх синів!..
*Написано від імені чоловіка 😌
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
В моих руках — все карты мира,
У моих ног — цветы и короли,
Ну что, виновный, вызывай факира,
Пусть может он излечит Твои дни!.
В любовь играя, наслаждаюсь,
Слежу без слов, на поводке держа.
Твоя наивность больно умиляет:
Ведь не о том зовет Твоя душа?..
Любовь — порой, война и бой,
Иначе жить ведь как-то пресно..
Не хочешь состязаний, дорогой?
Тогда долой! Неинтересно!
Мне легче взять все, оборвать,
Из нас двоих Ты проиграл!
Что суждено — не миновать?
Теперь уж я то точно правлю бал..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927342
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2021
Листком осіннім вкрилось літо,
Вода вже в чашці не літЕпна,
Душа розпачливо у сум одіта,
Шепчу їй: рік — і знову буде тепло!..
Життя слоїв не відлічити,
Із дня у день — одне і те ж,
Себе, як осінь, хочеться зігріти..
Тепло душі ж немає меж..
Як дощ спада, шепчу я мантри
Про те, що хочу, чим горю,
Куди планую далі мандри,
Священну подорож життя свою..
Зі сну, бува, нелегко прокидатись,
Там все, що хочеш, вдосталь є,
Але не все чомусь спішить збуватись, -
В життя на мене бачення своє..
Спроквола темна ніч надходить,
І спорожніло небо від зірок,
То ж як дощі осінні не проходять,
Зігріюсь літнім* плетивом думок!..
*літнім — в сенсі про літо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Я спрошу тебя: сколько можно
Мне покоя совсем не давать?
Понимаю — почти невозможно
Все из памяти взять и унять.
Я спрошу тебя: как так несложно
На чувствах больных играть?
Даже хуже — "неосторожно"
С души моей нож не убрать..
Я спрошу тебя знаешь ли ты:
За все в этом мире свой счёт!
И без всякой пустой суеты
Это знает даже идиот.
Тебе бы пыл свой усмирить:
Ну не быть нам вдвоём с тобой,
Так как отчасти лишь любить
Уж совсем вариант не мой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923362
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2021
Что хочу – осуществлю,
Хоть коня, а хоть – в избу.
Коль влюблю любого парня,
Ведь любого я пойму.
Волевая, пробивная,
Вся, как будто, из огня.
Только, кажется, другая..
Я немножко.. для себя..
Кой-когда хочу летать,
Птицей стать, запеть, порой,
Усмириться и мечтать
Иногда, что мир другой.
Пусть закат я повстречаю,
Мне позволь побыть.. собой..
Сейчас вдоволь я поскучаю,
А завтра уж.. коня, и в бой!
-----------------------------------
Пускай мне сегодня уныло,
Позволь мне всплакнуть чуть-чуть,
Завтра я вспомню: жизнь красива,
Но и я не иная ничуть!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021
Я любила Тебе, любила.
Любила Тебе я без меж.
Твоїх губ упиватися соком..
Сподіваюся, Ти мене теж.
Я любила Тебе обіймати,
Чути запах Твій на собі.
Пригортати Тебе і ласкати..
Нащо втратив мене Ти тоді?
Я любила Тебе відчувати,
Струн душі торкати щораз.
Не хотіла Тебе полишати.
Але змусили надмір образ..
Ось розбилось все вщент і прах.
І тепер не залишилось мрій.
Не малюю Тебе я в снах.
Адже Ти уже більше не мій..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
Так було тихо-тайно, наче уві сні.
Когось Ти тремко й палко видивляв.
Чи то блукав Ти несміливо у собі,
Чи то потАйки в небо заглядав?..
Дивись ласкаво в очі — то є зорі.
БайдУже тільки, друже, не дивись.
Не знаєш, любий, Ти своєї долі..
І я не скажу.. Милий, Богу помолись!
Усе, що прагнеш вІдати — в Тобі.
Лише націлься серцем (чуйно) знати.
Не бійся, раптом, якщо закортить
Душі своєї щось бентежне запитати.
Наляканий хлопчиську, Ти не сам.
У Тебе космос, зорі є й планети.
Відкинь ураз перестороги, і хутчіш
Тягнись і мчися до завітної мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Як можеш ти так...без зусиль
В душі моїй розбурхать штиль?
Гадала я, що обросла бронею,
Та ти розбив мої Помпеї…
Як парость, горнуся до тебе,
Нічого більшого не треба..
З тобою тане весь мій лід.
Та сон це.. Стрітися нам слід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Краї обходжу Твого серця,
Мина мої Ти береги,
Між нами тишею озветься
Усе, що звалось якось "ми"..
Ти – гордий лев, я – спритна кішка,
З Тобою схожі ми чи ні?
А час швидкий, чи то неспішний..
Я забіжу* якось вві сні!.
*Ти забіжи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Шукаю відблиск щастя у зірок.
Чекаю знову втішного прогнозу.
В житті цім серед безлічі стежок
Мене стрічали метаНЕморфози.
Я вірю у фортуну, попри те
Часом долали мене рок чи фатум,
В ці дивні миті чула я себе,
Неначе то не я веду "парадом".
Сумбур в житті бував не раз химерний,
Мінливість супроводжувала часто,
А присмак втіхи досить ефемерний
Ловить доводилось, як птицю щастя.
Земля кудись щезала із-під ніг,
Пручались хвилі раю, як гадюки.
Ти, доле, усміхаєшся мені?
Який сюрприз ще піднесеш у руки?
То "хто кого", кохана велич-Доле?
Моя Ти бранка, а чи я – Твоя?
Життя прожить – не перейти то поле,
Хоч горда Ти, але й не здамся я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Краса чудна, зажурена, глибока,
О, скільки б ти до ніг їй не вклонивсь,
Вона на тебе дивиться звисОка,
Вона сповита жалем за «колись»…
Краса смутна, затаєна, жорстока,
О, скільки б ти на неї не моливсь,
Вона така пекельно одинока,
Як вирішив піти – хоч озирнись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2020
...Забудь про ідеали мармурові.
Відкинь, урешті, рафіновані пости.
До чого вся ця приторна розмова?
Усе, що є — це тиша. Ну і я, і Ти..
Оплач свою маленьку дивну втрату —
Себе неідеального ущент розтрать
На лаври, мінарети, шалі, шати.
На долар, леї, і на євро. Двадцять п'ять!
Розмінюй "Я" на лик Єдинорога,
Малює Еґо хай надумані світи.
Мій милий! Все, що є — це віра в Бога.
Ну і ще трішечки — у наше спільне "ми"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Довгі століття страждав
гордий титан Прометей,
але муки його тривали не вічно.
Прийшов час і його звільнення…
Весь день в ланцюгу. Як пес Цербер, зриваєшся
Життя свого в’язень. Либонь, карма така?
Рандеву із питанням (де в собі замикаєшся):
Хто є я? Хто є ми? Бог все ж є чи нема?
Приймай, що світ містичний, нерозгаданий
Сценарій-ребус власний поспіхом не відгадати
Та тим не менш. Кілометраж один, вже заданий
Вперед іди. Наважився – тож мусиш не вгавати
Шекспір сказав: “Весь світ – театр, в нім актори – люди”
Нам кажуть двічі в одну річку не ввійдеш
А що з цих патетичних «слоганів», хай будь що буде?
Ти – Воїн. У себе ввіруєш – то Шлях свій віднайдеш
Не бійся, не тривожся, не руйнуйся
Тривога, страх – то все є гість твій, а не орендар
Вдихни поглибше, болі всі відкинь і структуруйся
Думки вгамуй. Єдині вірні серцю ліки – СПОКІЙ дай
Буддист? Чи мусульманин? Може, раб ти Божий?
Ти граєш в карти? В кості? А чи в доміно?
Ти атеїст? Агностик? Просто перехожий?
ТИ вибираєш. Граєш ТИ. Тобі по вірі твоїй буде і дано
[Боги – ті взагалі не грають в ігри – їм усе одно]
Люби, добро даруй, цінуй, молись, гартуйся
Життя – для Зрілих Путь, Свідомий, не простий
Всі люди грають в ігри, тож муштруйся:
«Рer aspera ad astra» – крізь терна до зірок!
Щасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667460
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 21.05.2016
О мужній генію свободи!
Ти слово «воля» облюбив,
І спраглий, лишений спокою,
Його народу оживив.
Ти гордий, втомлений і славний
Ішов у даль, із кроку в крок.
Ніколи ти не озирався,
І біг вперед, поміж зірок.
Ішов свідомо… Й довго думав
Як світ печаллю оповився,
У ньому стало море лиха,
А біль із кров'ю перелився.
Ти йшов і знав – не все так складно,
І не погано, як здається,
Не все так зле лиш при одному –
Коли надія в серці ллється.
Вона, як в серце струменить,
То промінь світла в глиб кидає,
І віра – зброя головна,
Бо людству душу очищає.
О геніальний волелюбцю!
Тебе ми вічно прославляєм,
Твої вірші, вчення святії,
Мов «Отче Наш» напам'ять знаєм.
Тобі, наш Велете-Кобзарю,
До ніг ми мусим поклонитись,
Бо в жилах кров твоя свята
Навік не перестане литись.
В ній Твоє слово протікає,
І правдою тече між люди,
Тебе, Тарасе пресвятий,
Лиш грішник, й той не позабуде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2013
"Цього разу Ти знову прийшла... Чітко за календарем, але без запрошення, майже неждано-негадано, але тихо, і без жодного спротиву... Persona non grata…"
Головні герої:
1) Вона (моя Душа) у вигляді тонкої мембрани, яка нашіптує цю безпросвітну безглузду осінню арію себе (мене) самої;
2) Осінь (Nostalgie);
***
Стоїть, обеззброєна Душа, віч-на-віч із Тобою. Тільки Вона і Ти. Під Твоїм пильним прицілом. Ти вдивляєшся так глибоко і проникливо, що Вона аж струшується, тремтить і ледь чутно видає свої останні ноти, не приховуючи цим самим свою слабку, крихку... зотліваючу суть.
Ти вистрілила вкотре... цього разу кинула свій листок до Її ніг, і цим змусила вступати в дуель. Вибір без вибору? Але Вона вже здалася, давно вже віддалася Тобі... Добровільно і не примусово. Вона вся Твоя, бери її і тікай стрімголов, тікай і танцюй своє спопеляюче танго!
Знову вплела Її в свої осінні тенета... Без Її згоди тихо прийшла і нашептала свою осінню арію, а Вона (Душа), приворожена, і зачаклована, повелася і пішла услід... Безлика, слабка і безвольна.
Напівпрозора, оголена, Вона тамує подих, і захоплюється... Тобою... О золота моя, моя трагічна і така нещасна... Nostalgie... Дивно: Вона - раб Твоїх обіймів, поглинута в них повністю і безповоротно, але так бажано, що не хочеться визволятися і втікати на волю!.. Бо воля - Твої обійми.
Замкнуте коло.
Амінь.
***
Серце знаходить відгомін свого ледь чутного биття в глибоких закутках душі, і Ти вп'ялася в нього, золота осінь, своїми ніжними і, водночас, гострими пазурами, не відчуваючи болю та не чуючи безпомічного стогону, видавлюючи із серця еліксир смутку і туги.
Ти, о моя Nostalgie, прекрасно входиш в роль, справляєшся, як завжди, - дивуєш мене і зачаровуєш...
Живися мною, випивай останні роси літа своїм холодним смертельним поцілунком. Яке блаженство відчувати його на собі, втішатися і зігріватися ним, пекельним і таким жагучим!.. Це - добровільна жертва, втішайся цим, магічна таємнице... Бо я - Твоя рабиня, і Ти - мій тихий осінній смуток.
Амінь
***
О прекрасна золота осінь, заворожуюча мрійлива осінь... Заспівай мені меланхолію душі, станцюй своє золоте танго наодинці з вітром, розірви струни печалі і зупинись на хвильку, оговтайся... Лови момент, поки жива я... Загіпнотизована Твоїм вічним смутком, я вся Твоя... Лови момент...
Амінь
***
Ми (Я і Вона) не чекали Тебе, не молилися на Тебе, і навіть не марили Тобою у своїх снах. Але Ти все ж прийшла... Неждано-негадано, тихо і без жодного спротиву. А що основне - без запрошення. Ну що ж...
Мої овації, о моя золота і прекрасна безпощадна осінь, що танцює танго на моїй невидимій плоті. Ти перемогла і на цей раз...
Амінь.
P.S. Вдячна Тобі за порятунок... В Твоїх теплих пістрявих шатах я знайшла себе, і загубилася ще більше.
Потримай ще трошки, молю.
Не тримай так довго, відпусти... І спопели. І зачаклуй. І востаннє станцюй своє безжальне осіннє танго.
Амінь. Або просто Nostalgie
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414567
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2013
"Згуба та, що осінь зветься, раптом в сон мій задивилась,
та чи знала вже про все це, що сама мені наснилась?.."
В шатах бронзи, через край йшли думки мої у ніч,
Сіли в спогадів трамвай і зустрілись віч-на-віч.
Навіть осінь-чарівниця не пізнала тих думок,
Ну хіба ж це таємниця: думи - як букет квіток!
Чорнобривців, хризантем, ніжно вбраних у осіннє,
І в магічнім тім тандемі перли білі, мов весільні.
Листям падають думки у безмежжя листопаду,
І скрегочуть, байстрюки, не знайдуть собі розраду.
Ледь відчутний теплий вітер промайне і залоскоче,
Стрипинеться і застигне: знов і знов, - ну що він хоче?
Ось і місяць зазира в непроглядну сіру тишу,
Щоб закохана зоря тихо мовила: "Не лишу".
Капне дощик в унісон, зашурхоче лист від нього,
Знов пробудить гарнізон всього тихого, старого.
Причаївся дуб старезний; затаївсь в своєму сні
Навіть вітер навіжений у багряному човні.
Верби віти розпустили, простягли барвисті коси,
І степи всі напоїли миром тим, що зветься роси.
Чарувала осінь-мати, милувалася творінням,
Одягла дива у шати за омріяним велінням.
Завертілась, закружляла у барвистому вінку,
З вітром вальс все танцювала у весільному танку.
Не спинялась ні на мить, невблаганна, чаклувала,
Дивувала всіх старанням, цілу ніч отак не спала!..
...В марафоні гармонійнім зародилося життя,
У мелодії осінній все знайшло свої місця.
Задивилась осінь-мати на надуману красу,
Так не хочу прокидатись із уяви свого сну!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414566
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.04.2013
Студентство крилате – чарівна пора,
Згадай Ти лишень ці роки.
В них суму і горя практично нема,
Доценти якісь диваки.
На 1-ому курсі нічого не знаєш,
Усе, що не є – дивина.
Лиш бігаєш всюди, ледве встигаєш,
І вільного часу нема.
Оговтавшись трохи, ввійшовши в процес,
Відчуєш життя Ти казкове,
І все не набуте запустить прогрес, –
Такий консерваторсько-новий.
В процесі навчання відчуєш щораз
Потребу у сні і на парі,
Заснеш Ти на лекції мабуть не раз,
Не виняток – на семінарі. :)
Четвер стане днем нестачі продуктів,
Тоді ось згадай про дівчат:
Як купиш їм вафель, може і фруктів, –
Є шанс, що варити навчать. ;)
В гуртожитку ночі веселі, – ще б пак,
Та чом тільки ночі – і дні!
Доводиться спати не в себе, – отак!
То ж як студроки є сумні?
Про літо лиш мрієш, Різдво і пікнік,
А сесія – опам'ятання:
Не встигнеш згадати що вивчив за рік,
Як наново вчиш все до рання.
Та годі, – настала щаслива пора,
Це ж сам розквіт сил, ну і знань.
А ось і весна у свій час надійшла,
Тож вчися, студенте, й кохай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2013
Прощаюсь із дитинством цим казковим,
Подякую за все, що відбулось,
Із сумом пригадаю що не сталось
Та в пам'яті залишу що збулось.
Скажу "бувай" чарівним чистим митям,
Всім світлим, незабутим почуттям,
І лісу, що ділили ми щовечір,
І другу, що в нас спільні відчуття.
Спливло усе найкраще в даль безмежну,
Замело за собою білий слід.
Та все це закарбую собі в серці -
Усі чудові миті своїх літ.
Ростемо ми, міняємось, взрослієм,
Лаштуємось під наш нелегкий час,
Та часточка дитинства не зотліє, –
Навік жеврітиме у серці в нас.
Позаду перші кроки, перші спроби, –
Усе, що серце змусить завмирать.
Веселі миті і життя уроки,
Чудна дитячість – що ще написать!
Подякую я Богу за минуле,
Помолюся за світле майбуття,
І подих у надії затамую,
Все ж знаючи – попереду ЖИТТЯ.
Життя як воно є – ось це пролог:
Невинне, чарівне і, все ж, чудове.
Наступне – це життя не без тривог.
Гірке, бурхливе, юне, зовсім нове...
Не знаю я незвідане майбутнє,
На все ж у світі Божа воля є,
Та постараюсь жити далі путньо,
І вірити у щастячко своє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2013
А знаєш, я живу в світі з акулами,
На них так важко полювати,
Як тільки проти течії, - мейнстріму,
То вже до смерті ладні закусати.
Боюся вийти з дому, ще злякаються,
Для них я ж психопатка, істерична,
В них зуби ріжуться, тому й кусаються,
А я лиш хочу бути іншою (а це для них незвично)
Гаремом сунуть, наступом беруть,
І ще питають : ”А Ти що, дурепа?
Як хочеш проти течії пливти,
То в Твоїй смерті є у нас потреба!"
Наївно витріщаюся, хрещУся,
О, що від мене хочете, не знаю!
Та ж я лише живу, люблю, сміюся,
Я просто серце світу відкриваю!
Регочуть підло, нагло, не вгавають,
Такі всі з пафосом і в гримі, от падлючки!
Крізь зуби кажуть, що давненько зжИли
Себе "оці мої ідейні штучки".
Підточать зубки риби триклятущі,
Проплинуть попід муром і стіною,
Щось скажуть, типу: “Ми є невмирущі”,
Та й проковтнуть безжально з головою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413916
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.03.2013
With your recognized soul
I am truly alive
If it causes to live alone.
And this makes a big hole
In my heart, in my mind,
Gosh, that breaks even horrified storm.
Won't it be just as film?
It's a plot that remains.
You know life is without a dream.
I have different points
On the scenes of your games
Even when the participant fails.
...I will sing for a moment.
I'll stop and then smile.
After watching your movement
I will go... You know why.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413915
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2013
Я цілую Тебе у фіалкових снах,
Але вибач за те, що не знаю кого.
Бачу ніжність, надію в Твоїх очах,
Але тайну обличчя не бачу Твого.
Я до Тебе лечу, розрізаючи крила,
Кров по спИні моїй стікає.
Бачу постаті сяйво, о, яка я щаслива!
Хоч до кого лечу, я не знаю.
Ти зразкова моя таємниця
Чи обман мій, а чи ж оберіг?
Душа моя, любові жриця,
Уся згорить, як зайдеш за поріг.
Погода прикра, листя опадає,
У серці в мене лірика гнітюча,
Та в тиші силует Твій уявляю
Й полОнить мрія трепетна, жагуча.
Не знаю точно хто Ти є і де,
Та в серці визріва надія.
Можливо, дивний випадок зведе,
Для мене ж Ти - солодка мрія.
Я хочу жити, знаючи, що знайду.
І в серці палко так тоді щемить,
Як уявляю образ Твій, як зайдеш
Крізь арку мрій, що ніжністю горить.
Сумна погода, гірко й на душі,
Сльоза стікає, трохи в горлі душить,
Та як знайду тебе, повір, тоді
Журба в моїм житті зотліти мусить.
Бо я не звикла у самотності блукати,
Тож я не здамся, милий, бо Тебе
Хоч вічно, все одно буду чекати,
Знайду той шлях, - до Тебе що веде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
Я хочу жити в диво-світі,
Де без тривог, і без образ,
Де тиша лагідних думок,
Та лиш омріяний екстаз.
Де птахом вільно полетіти
Можливо навіть і без крил,
Де все, що можна захотіти,
Прийде одразу, без зусиль.
Де хвилі ніжно плескотять,
Виблискують пастельним тоном,
Де зорі вічно миготять,
Меланхолійно грають дзвони.
Я прагну пахнути, як квітка
Дурманить п'янко пелюстками,
Я хочу, щоб були навіки
Пов'язані ми почуттями.
Волію маяком світити, —
Освічувати людям шлях,
Я хочу мудрості навчитись,
Людський не бачить сум в очах.
Як мені добре Тебе знати,
Не замітати всі сліди,
Як не Тебе — кого кохати?
З ким йти до спільної мети?
Без сенсу ще чогось хотіти —
Лише з Тобою я в Раю.
Бо як без крил мені злетіти?
З Тобою мрії — наяву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
Бажаю Тобі здійснення всіх мрій,
І хай Тобі без мене добре жити,
А я, наприклад, не така, як всі —
Тебе вже я не зможу розлюбити.
Твоє вже відпливло кохання геть,
Колись його торкнути Ти не смів,
Колись воно було для нас святе,
Тепер священне підло осквернив.
Пішла любов, її вже не повернеш,
Лиш згадками, віршами і піснями,
Нехай у серці відгуком озветься
Колись небесне, дороге кохання.
Я просто вже не вірю в чудеса,
А я ж то думала, вони існують.
Бо Ти прийшов, тепер Тебе нема,
А диво зникло, мов його й не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2013
Колись була мета мого життя
Труїтися у вищому шаленстві
І поринати в хвилю забуття,
Тонути в незбагненному блаженстві.
Душили сильно пахощі кохання,
Ставали в'ялі квіти враз п'янкими,
Манили ніжно пристрасті зітхання,
При цьому серце билося нестримно..
Та знав би Ти, що зараз я молюся
Поглинула мене щоб самота,
І муки ці солодкі, я клянуся!.
Вони, о Боже, сенс мого життя..
Так важко сіру стіну цілувати,
Побілену зрадливим порятунком.
Рятунок є, та як його дістати?
Лиш Твоїм незбагненним поцілунком!.
Як хороше у небо заглядати,
Овіяне лиш дивними думками..
Як добре шлях Твій стиха цілувати,
Що Ти стоптав повільними ходами!.
Як важко захлинатися в журбі,
Щодня від сліз пекучих потопати,
Нелегко зізнаватися Тобі...
Як хочеться Тебе не відпускати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2013
Як важко заблукати у собі,
День-ніч мовчати, не зронивши й слова,
О Господи, як болісно одній,
"Душа на грані" - ось така промова.
Вже зараз друг мій - нагла самота,
Тепер спілкуюсь я щодня з журбою,
І що сказати? Біль лиш огорта
Відтоді, як Тебе нема зі мною.
Як прикро усвідомлювати й гірко,
Що знову ходиш в замкнутому колі,
На думці завжди Ти, - так, моя зірко,
І не втечу від власної я долі.
Як дивно жити, ніби й не живучи,
Ходити, мов в тумані, - так банально...
Нестерпно, о, як, Боже, як жагуче,
Кохаючи страждати, - все буквально...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2013
Нічна напруга, паралель,
Летить у космос мій трамвай,
Душа вже стоптаних алей
Шукає в безвісті свій рай.
О водію, не зупиняйся,
Рушай в незвідані світи,
Спіши! Спіши! Не озирайся!
У цей момент лиш я і ТИ!
Сміливо вікна відчини
Назустріч невгамовній тиші.
Приспи її чи розбуди,
Та обіцяй, що не залишиш!..
Поборем час, його немає,
В цю вічну мить лиш я і ТИ.
Трамвай же їхать не вщухає,
Між нами спалені мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2013
Туманно я барвами світла живу.
Сьогодні є, зараз — це все, що я знаю.
Омріяну сутність і безмір Твою
Плекаю й лелію я згадками Раю.
Пастельно-багряний відтінок весни,
Я враз прокидаюсь ранковою даллю.
Нічною оманою входжу у сни,
Зливаюсь з Тобою і знов відпливаю.
Ці спальні мішки, фіаско і втеча...
Я гаряче чую сніг тіла Твого.
Безмежністю душу Твою забезпечу,
Відійду й повернусь — доб'юся свого.
Повітряно й легко підношусь з зорею,
Сьогодні є, зараз — зірковий мій час.
Я збуджена й спалена, злилася з нею*.
Загадуй бажання — я впала якраз.
Втікаю до Твого, як рідного, дому,
Симфонія вітру кайдани кує
Байдужістю зимного мідного дзвону.
Життям заплатити любов не дає.
О, губиш мене безпідставно, ах, Ти!..
Бажаю, вдивляюсь в заплакані очі.
Твої... ясно-сині дзеркальні світи.
Плекаєш мереживо світла. Я хочу...
*із зорею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2013
Пам’яті Сашка Качуровського, що його так безжально поглинула вода…
О Господи, скажи, що гірш є смерті?
Чи гірш є щось від чорної біди,
Що юний вік укоротити сміла,
І попливла в незнані нам світи?
О смерть злорадна, в розквіті років
Ти юну душу викрасти посміла,
Лиш рідне тіло для його батьків
Так нагло і зухвало залишила…
Є різні люди: злі, дурні, невдячні,
Та ангела забрав Ти навесні,
І світло разом з ним. Стає аж лячно,
Що він прийде хіба що уві сні…
О земле рідна! Родиш, забираєш,
І світ цей розпізнати не даєш.
Комусь таку можливість залишаєш,
Комусь життя могилі віддаєш...
Тебе нема, нема і Твого слова,
Та Бог – то справедливість, як-не-як,
Ми погляд Твій, усмішку, рухи, мову
Назавжди збережем в своїх серцях!
І рідні, близькі, друзі, всі, хто знають,
Навіки пам’ятатимуть Тебе!
Лиш ясна згадка сумом сповиває,
Тебе ж хіба земля лиш огорне...
О, як жорстоко в світі повелося:
Нас покидають чисті, світлі, щирі…
Провести в вічний путь нам довелося.
І що тепер? Лиш пустка у квартирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2013
Ти білим лебедем по озеру пливеш,
Крильми чарівно зупиняєш хвилі,
Коралі із лілей комусь плетеш,
Не відчуваєш, як проплив Ти милі.
В нічній осінній тиші, в самоті
Щось по водиці мрійливо малюєш,
І так здається, ніби вдалечі
На когось тайно, палко Ти полюєш.
Застигла крижана вода
Зігріта Твоїм сніжно-білим тілом.
І хто ж така ота ВОНА?
Земля покрита ледве теплим снігом...
Свобідний й ніжний, гордо пропливаєш,
Співають німфи: «Ти наш князь озерний!»
Та час від часу зачаровано зітхаєш,
Про себе знаєш, що такий нікчемний…
Туманно шепче вітер сонні фрази,
Сонливість якось зрадно навіває,
А Ти пливеш, незнаючи образи…
На вітра. Та чомусь страждаєш.
Ти – брат небес, Ти – цар царів, свобода,
Нептун безсмертний, вічний водограй.
Закохана у Тебе вся природа,
Ти голос тиші, граф журби – це знай!
Вербиці свіжим віттям огортають,
Як смутно біля берега проплинеш.
Щось світлі очі пристрасно шукають,
Небесний погляд раптом в небо кинеш.
А місяць мовить: «Годі, зупинися!»
І трави сумно кажуть: «Зачекай!»
І все навколо молить: «Оглянися!
Життя одне, не втрать, ну постривай!»
Та Ти пливеш у мареві з зірками,
«І хто ж Ти?» – дуже тиша хоче знати,
А розум переповнений думками,
Бо Ти і сам це прагнеш розгадати.
То хто ж Ти, бідний безпритульний,
По течії що хоче вдаль блукати:
Нічної тиші відданий патрульний,
Чи той, кого не можна наздогнати?
…Ти білим лебедем по озеру пливеш,
Крильми чарівно хвилі зупиняєш,
Коралі із лілей чомусь плетеш,
І тихо сльози в озеро роняєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411345
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2013
Проведу я пальцем по небесній сині,
Сонцем опаную всю блакитну даль,
Музика трембіти грає десь в долині,
В ній я заховаю всю свою печаль.
Зацвіркочуть дзвінко коники у травах,
Променем озветься весь ранковий гай,
Захлюпочуть стрімко потічки у ставах,
Я назву це в думці — України рай.
Простягло колосся жито золотисте,
Вмилися листочки краплями дощу,
Все навколо світле, чисте, променисте,
Я Тебе, Вкраїно, більш за все люблю.
Заплету в волосся Твоє хмільно-темне
Всю красу природи, водограй бажань,
Маки червонасті заплету у коси
Та ідею вічну визвольних змагань.
І вклонюся, Мати, за Твоє терпіння,
Стерпнуть ніжно руки у Твоїм теплі,
Прошепочу тихо я Тобі моління
Відгуком сумним у бувшині віків.
Ті степи духмяні, ночі солов'їні,
Черешневий* запах у моїй душі.
Пригорнусь до Тебе, мила Україно,
Присвячу Тобі свої пісні й вірші.
Обіцяю – рід ніколи свій не зраджу,
Мову дзвінголосу в серці збережу.
Мучена, стражденна моя Україно,
Пронесу крізь шлях я істину живу!
*Черемшини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2013
Так тихо бронзу своїх снів
По небу ніжно розливаю,
Щоб вкотре в світі власних мрій
Сказав Ти праведно: “Кохаю”.
Я огортаю Твою тінь,
Ти пригорни мене, малечу,
Так ніби вперше і востаннє
Віддай мені себе в цей вечір.
Пристав любов свою до рани,
Так ніби болю і нема.
Не оглядайся, що навколо
Для всіх давно цвіте весна.
Накинь пальто собі, до речі,
В цей надто спраглий грішний день.
І не бери мене за плечі -
Зігрійся маревом пісень.
Пристань до сонця золотого,
Його журба не відняла.
І не пускай мене нікому, -
Для всіх мене давно нема.
Не називай мене весною, -
Сьогодні й завтра ще зима.
Я наче завжди із Тобою,
Хоча ніколи не була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408216
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2013
Привіт, мій цвіте, моя пташко!
Пишу я знову, бо люблю.
Ти вибачай вже, що так часто,
Та прочитай мій лист, молю!
Я на війні, і Ти це знаєш,
Змирився я, що, може, й вмру,
Та згадка, що живим тримає –
Це Ти – ким завжди я живу.
Я знаю, доле, відчай знаю,
І в болі серденько кричить,
Що не мені шепнеш «кохаю»,
Що не для мене прагнеш жить.
Та, втім, дозволь "негідні" речі,
Кохання свого ж в'язень я, –
В уяві пригорнуть за плечі...
У думці вимовить ім'я.
Я зустріч першу пригадав,
Згадав старесенький ставок...
Деталь найменшу карбував..
Кохана, як живе синок?
В дитини – Твої сірі очі
В них спокій – теплий океан.
В очах цих бачу сни пророчі,
Без них життя моє – капкан.
Безсонна ніч уже не вперше,
Та як прийдеш у сон охоче,
Я знаю – знову стане легше…
О Боже! Кляті, згубні ночі!
Твій, мила, в'язень я навічно,
Мені грозять нестерпні муки
Без Тебе... та вони не вічні
Відносно нашої розлуки.
Без Тебе ледве виживаю.
Коли життя моє на грані,
Твій клаптик сукні прикладаю
Й продовжую я... існування.
А коли промінь попадає
Мені раптово на обличчя,
Священний блиск Твоїх очей
Відтворюю, як щось незвичне.
І день за днем отак мине,
Я ж буду всіх богів благати,
Щоб Ти пробачила мене,
Що я не вмію не кохати…
Щоб Ти простила: я невільний –
Посмів піддатися красі
Твоїй душевній, ясній, чистій,
Як доторк світла навесні.
Я вже не смію зазіхати
На Тебе, вимріяну мною...
Ти варта щастя, і кохати
Того, хто вже давно з Тобою.
Хоч невблаганна Ти, я знаю,
Та добра будь й мене прости
За все ж останнє вже прохання:
Про мене сину не кажи!..
Нехай же батьком стане він –
Той, хто посмів Тебе любити.
Йому довірив я Тебе
Й за це себе я ладен вбити...
Я побажаю вам кохання
І завжди світлого життя.
Іду!.. Моє буття – страждання.
Прощай! І бережи дитя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2013