| Сторінки (2/180): | « | 1 2 | » |
Ключовий момент. (гуморестка з діалектом)
У карпатськеє село,
Що десь між горами
Приїхали журналісти
Із телепрограми.
Ходіт вони по селі
Шось собі знімают
Люди з острахом плаями,
Лиш сі посувают.
Кожен хоче шось спитати,
З якої програми ,
Та не хотіт підходити
Боятсі реклами.
Одні кажут шо кіно
Хотіт тут знімати,
Другі кажут шо приїдуть
Мабуть депутати.
Зібралисі всі під баром,
Що коло сільради
І питаютсі у війта
Якоїсь поради.
Війт вдягнувсі в вишиванку,
Щоб солідність мати,
Влупив собі півлітрину
Й пішов сі питати.
Закликав їх в сіліраду,
Розпитав помалу.
Тай пішов казати людям ,
З якого каналу.
Кажут шо вни з передачі
Моменти з ключами
І шукают Михаська
З лісопилорами.
Село ото не величке-
Дві й пів полонини.
Так шо про се усі знали
Вже за пів години.
Сами більше сі втішила
Жінка Михаськова,
Тепер дума заживу
І я гонорово.
Задарма я Михаська
Все свого ганьбила.
Тепер вижу лотерея,
То велика сила.
Дивись йому від квартири
Ключі присотали,
Добре шо я його п*єного
Вчера не прогнала.
Хоч до дітька грошей вгрохав
Він вті лотереї,
Та тепер нова квартира-
Газ і батереї.
До вечора Михаська
Мила й поцувала,
Аж гульк уже на воротах
Народу навала.
Репортер у Михаська
Файненько питає
З якого він буде року
І як поживає.
Пита йго чи в Магадані
Він був на роботі
І чи "помніт" він Марину
В червоних чоботях.
Михаськові із подиву
Мову перемкнуло.
До чого тут та Марина,
І коли се було?
Михайлиха і собі
Аж рота відкрила
Й одним оком погляда
У кутку на вила.
Не забула вас Михаську
Отота Марина.
Передала вам цілунок
І привіт від сина.
Каже в неї усе добре
Є синок Аркаша
Який дуже хоче знати
Як живе "папаша".
На цьому то інтерв*ю
Враз сі закінчило
Бо Михайлиха вхопила
Із куточка вила.
І давай лупить потроху
Отих репортерів
А Михасько без ключів
Вискочив у двері.
Отакі в житті бувають
Ключові моменти
Замість ключів від квартири
Маєш аліменти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
УКРАЇНСЬКИЙ КРАЙ.
Я родився тут на Україні ,
Виріс тут і завжди тут живу,
Звук трембіти чую в полонині,
Чорноморський вітер я люблю.
Дід Дніпро скрегочи поміж кручі,
Дух козацтва понад степ літа,
Там над Бугом вербоньки плакучі ,
Де ще , люди , є така краса?
У Карпатах Довбуш зве до бою ,
Топірці опришкам видає ,
А Виговський тою булавою ,
В Конотопі московитів б’є.
На поліссі сурми , десь сурмують
Звуть до бою воїнів УПА,
Де ще , люди хлопці так воюють,
За свободу ,волю і права.
Цілий вік за тебе ,Україно
З москалями ми ведем війну,
Та не стали люба на коліна,
Не схилили голову свою.
Приспів:
Україно – степи і Карпати ,Чорне море ,Полісся розмай,
Хлібороби ,гуцули , солдати - це і є український наш край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Сніжно-білим своїм покривалом
Зима огорнула усе,
Дивлюся лелека з далека
Мені мою доню несе.
Це було немовби учора,
Таж сама зимова пора.
Погляну я доню на тебе ,
А ти вже доросла така.
Вітаю тебе моя люба ,
Бажаю здоров’я й добра ,
Бажаю щоб завжди весела
Й щаслива ти доню була.
Ще мирного неба бажаю,
Війна щоб скінчилась скоріш,
Тоді вже весільним віночком
З матусею нас ти потіш.
Життя хай веселим струмочком,
Біжить поміж двох берегів,
Бажаю і сина і дочку,
Й щоб смуток тебе не зустрів.
Щоб сонце з блакитного неба
Завжди посміхалось тобі
Щоб в тебе було все як треба
Щоб завжди жила у добрі.
Бажаю від Бога опіки,
Що ангел твій поруч завжди,
Щоб доля тобі посміхались ,
Щоб завжди з роси і з води.
18.01.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Ось і свято уже на підході ,
Зараз тихо дванадцять проб’є
Як на Заході так і на Сході,
Новий рік в Україну прийде.
Хтось зустріне його в ресторані
В Буковелі з шампанським в руках,
Хтось у дома на зручнім дивані
З привітанням рідні на вустах.
І не знати чи хтось з них згадає
Про солдата ,який на війні
Автомат до грудей пригортає,
Щоб ми зараз сиділи в теплі.
Щоб вітали ми рідних з святами,
Піднімали той келих вина,
Він в окопі сидить ,із братами
Стиснувши в руках РПГа.
З Новим роком усіх вас вітаю
Всім достатку ,здоров’я ,тепла,
А найбільше усім нам бажаю,
Щоб цьогоріч скінчилась війна.
І попрошу усіх , любі друзі ,
За солдата ,щоб перший ваш тост,
Бо він зараз в холодній ярузі
Заступає до ранку на пост.
Автор : Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Забіліло навкруги , сніг паде лапатий
Дуже раді малюки , хлопчики й дівчата.
Завтра свята , коляда ,настрій в всіх святковий.
Привітань прийшла пора ,із Різдвом Христовим.
Та чи хтось згадає з нас, за столом святковим,
Що в війні тепер Донбас ,не до свят військовим.
Чи помолимось за тих ,що десь там на сході,
В бліндажах сидять сирих в снігу й не погоді.
Що за наше майбуття ,в любу мить готові,
Поплатитися життям ,щоб лиш ми здорові.
Ми завдячуємо їм цим Різдвом Христовим.
Тож помолимось за всіх щоб живі й здорові.
Автор :Іван Мотрюк. 23.12.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Шумить в Карпатах праліс смерековий,
На Буковині букові ліси,
Десь на Поліссі бір шумить сосновий
На Поділлі сторічні дуби.
А люди йдуть милуються лісами,
Проводять на природі вихідні.
Нікому і на думку з них не спаде
Кому завдячують вони оцій красі.
Хто з насінини виростив смереку,
І з жолудя крислатого дубка,
Гніздечко хто підправив для лелеки,
Альтанку змайстрував біля струмка,
Сьогодні в день осінній ,золотавий
Лісоводів вітаю усіх
І від щирого серця бажаю,
Щоби Бог від біди вас беріг.
Особливо на сході країни ,
Де вирує жахлива війна,
Й лісоводи з всієї Вкраїни
Воюють за волю сповна.
Всміхається сонце ласкаве,
Співають в дібровах пташки
Цей день перемоги настане
І разом зберемось всі ми.
Розкладемо багаття яскраве,
Затягнемо гімн лісників.....
А потім візьмемось до справи
До відновлення наших лісів.
Тож ще раз колеги зі святом
І з вірою в наших бійців,
Щоб всі повернулись до хати
А ворог у пеклі згорів.
Автор : Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Плачуть гори, ліси й полонини,
Біль і смуток у всіх на очах,
Десь на півдні у бою загинув
Із гірської громади юнак.
Йому б лише жити і жити,
Кохати ,ростити дітей
Та пішов він Вкраїні служити,
Захищати свободу людей.
Стискається серце до болю,
На душі невимовна печаль,
Ми пишаємось друже тобою
І повір за тобою нам жаль.
Ти не перший загинув за волю
Й не останній також – то війна.
Та ридаєм ми всі за тобою
Бо перша могила твоя.
З тобою війна прикотилась
У гірське, невеличке село
Де кожна людина молилась,
Щоб ніколи цього не було.
У перше кортеж ми зустрінем ,
З героєм, в гірському селі.
І горе ми щиро розділим
Дорослі і діти малі.
Вічна пам’ять герою Вкраїни,
Пошана батькам від людей,
Перед вами стаєм на коліна,
Що зростили таких ви дітей.
Прийміть нашу щиру подяку,
Пробачте що ви а не ми.
Ми шлем вам підтримку всіляку,
Бо в кожного з нас є сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Всіх вітаю я зі святом
Шлю вам радості багато.
Я бажаю вам добра ,
Щастя ,радості й тепла.
Хай Господь у світлу днину
Вас голубить як дитину.
Хай Ісус мале дитя
Шле вам ласки без кінця.
З омофором Мати Божа
Нехай буде на сторожі.
Хай здійсняться ваші мрії,
Сподівання і надії.
Щоб вам завжди було мило
І весело і щасливо.
Щоб завжди були завзяті,
Усміхнені і багаті.
Щоб усе у вас велося
І задумане збулося.
Всім нам миру, перемоги
І щасливої дороги.
Щоб скінчилася війна
Й Україна розцвіла.
Ще раз всім добра і миру
Помоліться Богу щиро.
Хай молитви наші щирі
Будуть Господові милі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Борітеся хлопці за землю свою
За неньку свою Україну,
За пам’ять дідів ,що упали в бою,
За волю і правду єдину.
За нарід вкраїнський ,що довго страждав
Під гнітом ворожих чобіт ,
Що Бога відвічно за ласку благав,
За сльози маленьких сиріт.
За степ чорноземний ,родючий такий,
Карпати покриті лісами,
За вітер із Криму свіженький ,морський ,
Полісся з його болотами.
За матір стареньку ,що десь за столом ,
Тримає ікону руками.
В поклонах схиляється сивим чолом,
Шепоче молитву з сльозами.
За мову вкраїнську , співучу таку,
Пісні , що всесвітніми стали ,
За вроду жіночу завжди молоду,
За хлопців твердіших від сталі.
За трель солов’я у вишневім саду
Зелені , гірські полонини,
За діток зростають що вам на хвалу,
Хай сміх з відусюди їх лине.
Хай доля всміхнеться Вкраїні моїй,
Не буде врага супостата.
Нога хай ворожа не ходить по ній,
І міцно полюбить брат брата.
Хай Бог посилає вам ласку свою,
Вкриває своїм омофором,
Звитяги ,наснаги, завзяття в бою
А ми за вас молимось хором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
З днем народження , доню ,вітаю
І бажаю тобі від душі,
В першу чергу здоров’я до краю,
Бо воно найдорожче в житті.
Потім долі щасливої в Бога,
Щоб стелилась вона рушничком,
Від батьківського того порога,
Завжди всіяна тільки добром.
Хай на тім рушничкові розквітнуть:
Зелені весняні сади ,
Хай співають пташки там привітно,
Щоб не знала ніколи біди.
Щоб в весняному тому садочку,
Ти трояндою ніжно цвіла,
Щоб матуся весільний віночок
На голівку твою одягла.
Щоб ніколи не бачила горя ,
Щоб жила так як бджілка в меду
Щоб тобі посміхалася доля,
В тім веснянім ,квітучім саду.
Від людей щоб зазнала повагу,
Від коханого ніжні слова,
Щоб від Бога дістала наснагу
І щасливою завжди була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Заплакало небо ,здригнулась земля,
Гуркіт і крик звідусюди .
Ракети руйнують вкраїнські міста,
Гинуть невиннії люди .
Свято Василя, старий новий рік,
Родина в сімейному колі,
Та раптом ракети нежданий приліт,
Стогін не людський від болі.
Сьогодні дісталось будинку в Дніпрі,
Жили там мирнії люди ,
Хто розмовляв, сміялись котрі,
Не знали що зараз тут буде.
Раптом попадали стіни і дах ,
Крики і скрегіт заліза,
Уламки бетону ,хаос і страх,
Всюди із диму завіса.
Мамо, десь чути дитина кричить,
Хтось допомоги благає,
Стогін повсюди ,там хтось лежить,
Хтось у кутку помирає.
Що ж це ти робиш ,проклята Москва,
Нелюди в людській подобі.
Невже москалюги в вас серця нема
Хто вас носив у утробі ?
Скільки забрали ви людських життів,
Скільки ви долей зламали,
Сотні дітей і ще сотні батьків
Всіх вас давно вже прокляли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Стою на колінах і Бога молю,
Молю я за тебе солдате,
Щоб він захистив у жорстокім бою,
Поміг повернутись до хати.
Щоб ангела з неба до тебе послав,
Щоб завжди він поряд з тобою ,
Від куль щоб ворожих тебе вберігав,
Від зла захистив ,щоб собою.
Попрошу, щоб почув, він,молитву мою,
В якій я за тебе благаю,
Зіслав , щоб на тебе Він ласку свою,
І душу заповнив до краю.
За тебе благає родина моя,
Благає уся Україна.
За спокій завдячує кожна сім’я,
За посмішку кожна дитина.
Дай Боже ,солдате , удачі тобі,
Дай мужності , сили ,відваги.
Ніколи не був щоб ти друже в біді,
Зазнав від людей щоб поваги.
Щоб Матінка Божа тебе берегла,
Вкривала своїм омофором.
Щоб дома тебе дочекалась сім’я,
Щоб ворог втікав із позором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Палає Донбас , у зажурі Дніпро,
Плаче від горя Вкраїна.
Смутком Карпати усі затягло,
Схилилась у лузі калина.
Чорнеє море від злості штормить,
Сосни поліські ридають.
В степу чорнозем український горить ,
Подільські дуби засихають.
Згорьована мати у даль загляда
Хоче побачить там сина.
Батько старенький , мов та сновидА,
Біла від туги чуприна.
Там десь на сході вирує війна,
Гинуть вкраїнські солдати.
Ходить в зажурі дівчина сумна,
Хоче дитина до тата.
Спиніться погані і злі москалі,
Невже в вас родини не має.
Невже ви від малку жорстокі такі
І мати на вас не чекає.
Ще здавна колись ви від «батьки-царя»,
Від Леніна, Сталіна в страсі.
І знову при владі у вас сатана
І ви дуже раді тій власті.
Повстаньте прошу вас, устаньте з колін,
Вдихніть повні груди свободи.
Згадайте ,що з Київських ви поколінь,
Були ж колись «братні» народи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Піду я в капличку і свічку засвічу,
Хай шлях мій до Бога освітить вона.
Піду я до храму на вколішки стану ,
Хай Божая ласка наповнить сповна
Молитимусь щиро, проситиму Бога:
За долю Вкраїни, за долі людей .
Щоб Він подивився на наші молитви,
Звернув щоб увагу на сльози дітей.
Попрошу я щиро у трійці святої,
Щоб нам Україну вона зберегла,
Скоріш шоб до миру вона повернулась
Скоріш щоб скінчилась ця клята війна.
Звернуся я також до Діви Марії
І ласки у неї для нас попрошУ,
Своїм омофором скажу щоб накрила,
Пошарпану горем Вкраїну мою.
Небеснії сили , прошУ я вас щиро
Почуйте молитви несчасних людей,
Тих мам що за діток молитимуть Бога,
Почуйте молитви вкраїнських дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Ніжно, тихо навкруги ,вечір вечоріє
На посту стоїть солдат і тихенько мріє:
Бачить дівчину свою ,у білім вельоні
І себе в чорнім костюмі, стоять у салоні.
Вона ніжна чарівна ,найгарніша в світі
Кругом люди , всі щасливі святково одіті.
Навкруг музика лунає , весело співають
І щасливим нареченим всі долі бажають.
А ось він біля род дому,на руках синочок,
У візочку мала доня якій минув рочок.
Посміхається солдат ,місяць сріблом сяє,
А десь там ворожий снайпер гвинтівку ладнає.
Знову глянув із просоння ,там мати старенька.
Клопочеться біля печі, будь здорова ненько.
Старий батько біля стайні ,порає худобу,
А сестричка, що найменша йде з школи до дому.
Грає вітер у листочках ,вечір догорає,
Тихий постріл десь здалека мрії обриває.
Солдат хилиться додолу, стиска автомата,
Не встигнувши побачити молодшого брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Чути плач із України ,
Степ стогне вітрами.
Обертаються в руїни
Села із містами.
У степу – там де козацтва
Вільний дух літає,
Акапельно з поміж птаства
Соловей співає.
Де Дніпра ревучий голос
Кричить про свободу ,
Де пшеничний ,ніжний колос
Тягнеться у гору.
Де червона калинонька
Схилилась над ставом ,
А висока тополенька
Хита в ліво в право.
Там жорстокий підлий ворог
Пре на нас війною,
Лишаючи тільки порох
Заді за собою.
Нищить він сади квітучі,
Поля хлібовії
На дніпровських сивих кручах
Дуби віковії.
Та вже ненька в обороні
На Донбасі стала,
Й двоголовій тій вороні
Крила обламала.
Піднімилася з колін
Голову підняла
І ударивши у дзвін,
Москаля погнала.
Вже в Рязані чути дзвону,
Саратів здригнуло
Мабуть це уже до скону,
Москву потягнуло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Починається новий день
Що несе він я ще не знаю
Може смуток , а чи пісень
Допомоги у Бога благаю.
Приспів:
Хай здійсняються мрії всі,
Хай скінчиться ота війна.
Материнські молитви ті
Боже почуй сповна.
Сонця промінь , землю ласка ,
Обігріти він хоче її
Материнська молитва та
Найсильніша понад усі.
Приспів:
Проблиск віри горить в очах,
Але в душі печаль
Молиться мати в сльозах,
Боже ,їй віри дай.
Приспів:
Вже по горах встає туман
У струмочку біжить вода.
Завдяки молитвам тих мам
Скоро скінчиться та війна.
Приспів:
Автор : Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
І знову сирена у місті луна,
На прапорі стрічка жалоби.
Містечко героя свого зустріча
Що впав за знамена свободи.
Йому б лише жити, стрічати весну,
Кохати і бути коханим
Та в бою поліг він за неньку свою.
Смертельними були ті рани.
Ридає матуся ,дівчина рида
Все місто навколішки стало.
Бо знову проклята , жорстока війна
У мами синочка забрала.
Не витримав батько ,сльоза на очах
Сестричка від горя ридає.
А стільки сирен по Вкраїнських містах
Тривожачи душі лунає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Заплакало небо і стогне земля
Дніпро завиває від болю
Під гул канонади ридає сім’я,
І чути десь відгуки бою.
Це «братній народ» , що поруч живе
Напав на мою батьківщину.
Століттями лихо до нас він несе
Віками він гнобить Вкраїну.
До захисту стали найкращі сини,
А поруч і дочки із ними ,
Щоб волю Вкраїні своїй зберегти.
У бій вони йдуть до загину.
Здригається степ і палають міста
Ракети несуться над ними,
Звідки у тебе ненависть така
«Братній народе» зрадливий.
Ти так мов татаро-монгольська орда,
Руйнуєш не знаючи жалю,
Править тобою один сатана
Моя Україна в печаллю.
Найкращих втрачає вона діточок
Стискається серце від болю.
У віянню тихім жалОбних стрічок
Сумуєм Вкраїно з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Вкраїнські хлопці і дівчата,
Що зараз там на переді
Я на коліна хочу стати
Й схилити голову в журбі.
За вас молити хочу Бога,
Просити доленьки для вас.
Легка щоб була вам дорога
Бо ви на захисті всіх нас.
За нас, в болоті по коліна,
В сирих промерзлих бліндажах
Ви ,щоб не впала Україна
Зброю тримаєте в руках.
Тривожні дні ,безсонні ночі,
Юність обпалена війною ,
Наповнені завзяттям очі –
Солдате я горджусь тобою.
Горджусь тобою наш солдате,
Несу подяку матерям
Які зуміли мужність дати ,
На заздрість нашим ворогам.
Знімаю шапку ,б’ю у дзвони,
Молюся , плачучи в душі
За тих, що ми щодня хороним ,
Хто впав на цій страшній війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Два сини й батько із прикарпаття
Пішли служити на війну
Була сміливість, було завзяття
За батьківщину йшли свою.
Два сини й тато бились завзято
Та браття в бою полягли
Плаче Вкраїна , заплакав тато
Заплачуть кляті вороги.
Містечко Калуш на вколіш стало
Стріча героїв молодих
Пора весняна сонце сіяло
І все це було лиш для них
В смутку Маруся ,плаче Настуся
У людей сльози на очах
І за синами рида матуся
Важке ж бо горе на ї плечах.
Автор :Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Ой полі кущ калини,
віти низько опуска,
Біля нього стара мати
Сльози хусткою втира.
Син поїхав у солдати
Захищати рідний край
Мати плаче у здогінку
Ти скоріше повертай.
Я би радий повернутись
Мамо рідна ти моя
Та в ворожому полоні
Знаходжуся зараз я.
Помолись за мене нене
Помолися за братів
Бо до дому повернутись
Дуже кожен би хотів.
Ой полі кущ калини,
Віти низько опуска,
Біля нього стара мати
Сльози хусткою втира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
О рідна нене, о Україно
Тебе піднімимо з руїни
От тільки звільним Крим ,Донбас
Рашистів проженем від нас.
Ще трішки рідна почекай
Надії й віри не втрачай.
Ми б'ємось мужньо і завзято
І проженемо супостата.
До праці ми візьмемось щиро
О тільки дочекаймось миру
Ми відбудуєм рідний край
І кожне місто буде рай.
Нам позавидують усі
Країни більші і малі.
Ми вірим в нашу перемогу
За це й помолимося Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
На Вкраїні моїй канонада
Мов весняна гуркоче гроза
Російські ракети і гради
Руйнують вкраїнські міста.
У відповідь їм джавеліни
Наводять на ворога страх
Це мужні сини України
Воюють із ними в руках.
Палають міста українські
Під ворогом стогне земля
Загарбники кляті рашистські
Принесли нам горе з Кремля.
Та грози не довгі - весняні
І вигляне сонце з хмар
Втечуть окупанти погані
Загасне війни цей пожар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
На Уралі клятий Путін
Мабуть з розуму зійшов
Зібрав військо з баламутів
Й на Україну він пішов.
Приспів:
І байрактари й джавеліни
В руках солдатів ЗСУ.
В боях за волю України
Дають прикурки москалю
Думав клятий москалюга,
Що у нього все в руках,
Лиш приперсі нахалюга,
Так отримав по зубах.
Приспів:
Світ підняла Україна
Придушити москаля
Впаде Путін на коліна
І не вилізе з кремля.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
На столі ікона .Матінка сидить
І слова молитви тихо шепотить.
По щоці збігає розпачу сльоза,
Молиться за сина матінка стара.
Приспів:
Мамина молитва щира і проста
Мамина молитва серцю дорога.
Вірте тій молитві, слухайте її
Мамина молитва щира від душі.
Голову схилила, Боже попожи,
Ти мого синочка в бою бережи.
Хай ворожа куля мимо пролетить
Хай окоп минає де синок сидить.
Приспів:
Мамина молитва щира і проста
Мамина молитва серцю дорога.
Вірте тій молитві, слухайте її
Мамина молитва щира від душі.
Тулить ту ікону ,сльозами вмива
Ще одну синочку таку віддала.
Буде оберегом для сина вона
Мати молить Бога, свічка догора.
Приспів:
Мамина молитва щира і проста
Мамина молитва серцю дорога.
Вірте тій молитві, слухайте її
Мамина молитва щира від душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Похилилась верба над водою,
Вітер хвилю по плесі погнав
Я прощаюся мила з тобою
На Вкраїну ж бо ворог напав.
До верби притулилась дівчина,
На очах забриніла сльоза.
Помолилася мати за сина
І за те щоб скінчилась війна.
Тихий плач понад ставом полинув
Вітер місяць на плесі хитнув
І юнак обійняв ту дівчину,
Обійняв і тихенько зітхнув.
Повернеться юнак до дівчини
І до мами вернеться синок
Проженем москаля з України
І зтанцюють весільний танок.
Автор : Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Вставай Поділля і Карпати
Вставай Полісся і Донбас
За батьківщину воювати
Вкраїна- мати кличе нас.
Приспів:
Вставай до бою Україно ,
До бою матінко моя
Тебе піднімемо з руїни
Відправим в пекло москаля.
До зброї хлопці і дівчата,
До зброї кличе рідний край
Москаля бити супостата
Який паплюжить наш звичай.
Приспів:
Напав на нас рашист проклятий
Що братом називав себе.
Та наш народ ,народ завзятий
Орду московську розіб’є.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Роки минають непомітно,
Уже на скронях сивина.
Лиш ти всміхаєшся привітно
Дружино ніжна , чарівна.
Приспів:
Згадаю я прожиті роки,
Що пролетіли наче сон.
Твої тендітні ,ніжні кроки
І милий ,лагідний твій тон.
Твої тендітні ,ніжні кроки
І милий ,лагідний твій тон.
Дорослі діти уже стали,
Дорога в кожного своя.
Але проблем не поменшало
Допоки ми одна сім’я .
Приспів:
На твоїх плечах люба моя
Робота ,хата , та сім’я
Не знаєш ти в житті спокою,
Про всіх піклуєшся сама.
Приспів:
Пробач кохана за незгоди
Якщо сказав щось я не так
Ти внас найкраща від природи
За це тобі мільйон подяк.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Ти чарівна така ,завжди ніжна , проста
Моє золото Оленько
Мов ранкова роса така чиста й жива
Моя долечко-доленько.
Приспів:
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість моя доленька.
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість моя доленька.
Ще у юній порі ти зустрілась мені
Полонила всю душу мою
При вечірній зорі цілувались тоді
І уперше сказав я люблю.
Приспів:
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість моя доленька.
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість моя доленька.
По життєвім шляху я з тобою іду
Шлях тернистий долаючи
І підтримку твою завжди сильну таку
У хвилину тяжку відчуваючи.
Приспів:
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість, моя доленька.
Моя Оля ,моя Оля ,моя Оленька
Моє щастя, моя радість моя доленька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Погляд твій ніжний жіночий,
Давно мені в душу запав.
Я щиро дивлюсь в твої очі
Давно мабуть їх покохав.
ПРИСПІВ:
Я бачу твої очі, такі прості дівочі
І погляд той що дивиться у даль.
Я бачу їх що ночі твої красиві очі,
Скажи чому у погляді печаль.
Я бачу в очах твоїх долю,
Моїх почуттів зорепад.
Як ми по житті із тобою
Крокуємо мила у лад.
ПРИСПІВ:
Я бачу твої очі, такі прості дівочі
І погляд той що дивиться у даль.
Я бачу їх що ночі твої красиві очі,
Скажи чому у погляді печаль.
Хотів би побачить кохана
Я погляд веселий такий,
Зоря щоб небесна яскрава
І місяць сріблястий , ясний.
ПРИСПІВ:
Я бачу твої очі, такі прості дівочі
І погляд той що дивиться у даль.
Я бачу їх що ночі твої красиві очі,
Скажи чому у погляді печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
З днем народження щиро вітаєм
В цей зимовий засніжений день
І від щирого серця бажаєм
Щоб всміхалося щастя щодень
Бажаєм щасливої долі
Удачі й завзяття в житті
Щоб сонце з небес мимоволі
Всміхалося завжди тобі.
Щоб посмішка щира ,ласкава
У тебе завжди на устах
І доля тебе щоб ласкала
Й життєвий щасливий щоб шлях.
Кохання як жар ,щоб палкого,
Міцного як криця чи сталь
Щасливого погляду того,
Що дивиться завжди у даль.
Бажаєм від Бога наснаги,
Щоб з Богом ти йшла пожитті
А також людської поваги,
Щоб радісні були всі дні.
Бажаєм тобі люба доню
Сама що бажаєш собі
Щоб щастя у своїх долонях
Ти завжди несла по житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
З іменинами щиро вітаєм
Вам здоров’я бажаєм з повна
Нехай успіх до вас повертає
І щаслива всміхнеться зоря.
Хай вам стелиться доля барвінком
По життєвім не легкім шляху,
Побажання лунають хай дзвінко,
В цю зимову прекрасну пору.
Хай всміхнеться удача завзята
І за руку вас тихо візьме,
Так як мама дитину на свято
По життю нехай вас проведе.
Бажаєм від Бога наснаги,
Від людей щоб повага була.
Щоб зазнали ви величі й слави,
Щоб не гасла щаслива зоря.
А Василь хай своїм омофором
Вас від горя й біди береже,
Із сім’єю і всім вашим двором,
По життю хай щасливо веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
В Вифлиємі славнім місті
Коли людство спало,
Над стаєнков в передмісті
Зоря засіяла.
Засіяла світлом ніжним
Промінням ласкавим.
Показала людям грішним
Стежку величаву.
І не стежечку вузеньку,
Широку дорогу
Щоб всі бігли до стаєнки
Молитися Богу.
Бо в стаєнці серед ночі
Бог малий родився.
Щоб народ розплющив очі
Бог змелосердився.
Біля міста на горі
Пастирі стояли
Вони в темній цій порі
Овець доглядали
Ангел Божий сповістив
Їм про цю новину
І ласкаво попросив
Витати дитину.
Пастирі як це почули
Скочили на ноги
І не мов про все забули
Бігли до дороги.
Із собою прихопили
Маленьке ягнятко
Та найперші обдарили
Божеє дитятко.
Десь на сході трьох царів
Зоря возвістила
Ті набрали всіх дарів
Також поспішили.
Миро , золото і ладан
Для Бога малого,
Несли вони в Вифлиєм
Від народу свого.
Ірод як о це узнав
Про царя нового
То військам наказ віддав
У піймати його.
Ангел Йосипу сказав
Про оцю тривогу
Той дитятко й матір взяв
І скоріш в дорогу.
До Єгипту допоміг
Дитя схоронити,
Ангел божий уберіг
Не дав Йсуса вбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Зійшла зоря, вже вечоріє,
На землю ніченька ляга,
На столі свічечка жевріє
Сім’я вечеряти сіда .
Вже батько сніп заніс до хати,
В куток поставив дідуха,
На стіл кутю поклала мати,
Вдягла вишИванку дочка.
Свят вечір тихо наступає,
Свята вечеря на столі
Малечу мати пригортає ,
Щось тихо шепче дітворі.
Надворі сніг паде лапатий
Вкриває землю килимком,
Вже коляда іде до хати
Щоб привітати нас з різдвом.
Гармошки чути десь далеко
Мабуть вертеп іде селом
Десь за вікном скрипить смерека,
Рідня зібралась за столом.
Вся Україна колядує,
Веселу ,щиру коляду
Щасливий настрій нам дарує
Ми всі радіємо різдву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Феєрверки вже чую стріляють
І годинник дванадцяту б’є
Ялинки вогнями палають
Двадцять другий на сходах уже.
Презедент вже промову говорить
І в бокалах іскриться вино,
Хочу також вітання промовить
Що для вас приготовив давно
Бажаю , щоб в старому році
Негаразди лишили й біду
А в новому на кожному кроці
Ви щасливу здибали зорю.
Нехай зорепадом яскравим,
До вас щастя безмежне пливе,
Вітерцем нехай тихим ,ласкавим
Вас за душу воно обійме.
Хай вам доля килимом шовковим
Простеляє дорогу в життя
Щоби шлях ваш завжди був прозорим
І красиве було майбуття.
Щоб здорові були,не хворіли
Щоб усмішка завжди на вустах
Щоб нічого у вас не боліло
Якщо навідь уже у роках.
Нехай Бог вас святим омофором
Огортає усюди й завжди
Під його щоб ви сильним покровом
По життю крокувати могли.
Хай в новому прийдешному році
Мрії збудуться ваші усі
Хай будУть всі в щасливому шоці
І дорослі і діти малі.
Піднімайте бокали у гору
І іскристе вино пригубіть ,
В цю зимову засніжену пору
В новий рік ви тихенько вступіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
З новим роком любі друзі
Всіх щиро вітаю
Щастя , радості ,любові
Від душі бажаю.
Щоби вас в новому році
Біда оминала ,
Щоб завжди були веселі
І душа співала.
Щоб збувались ваші мрії,
Всі що загадали
На роботі щоб колеги
Завжди поважали
Щоби був достаток в домі
І повні комори
Щоби доля посміхалась
І не знало горе.
Ще бажаю щоб удача
Вас не обминала ,
Щоби завжди вона поруч
З вами крокувала.
Щоб не було перешкод
Щоб легка дорога
Не забули щоб молитись
І вірити в Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Боже , Господе , Ісусе
Мож до тебе я, звернуся.
І попрошу в тебе щиро,
Благодаті ,ласки й миру.
ПопрошУ ,я без обіди
Забери від мене біди
Залиши лише добро
Поряд завжди щоб було.
Ще прошу щоб , Ти простив
Все чим я колись згрішив
Якщо щось сказав в образу,
Прошу вибачення зразу .
А як щось зробив не так,
Значить повний я дурак.
Прошу щиро від душі ,
Боже вибачте мені.
Щиро вдячний я Ісусе ,
За все те чим я служуся
І також я вдячний Богу ,
За постійну допомогу.
Розмовляючи з тобою
Прошу поруч будь зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Не знаю що маю казати,
Які підібрати слова,
Щоб брате тебе привітати,
Й тобі побажати добра.
Учора здається з тобою
Ми були малими дітьми
І з друзями в літку юрбою
Втікали на Турію ми.
Тебе з катапульти пускала,
Стрибали у двох по ліжках,
Як мамі сусідка сказала ,
То мама сварилася жах.
А як ти в калюжі скупався,
Хотівши дістати м’яча,
Заплакав тоді, налякався
Та вилізти я помогла.
Чомусь ще згадала кайданки,
Ти ними себе приковав
Тоді я дзвонила до мамки,
До поки ти крик підіймав.
Здається недавно то було,
Та рОки невпинно спливли
Дитинство на раз проминуло
І вже стали дорослими ми.
На весілля поміг мені ,брате
Я завдячую щиро тобі
Хресним татом хотів дуже стати,
Ти моїй найдорощій дочці.
Хоч молодший від мене ти любий
Відчуваю підтримку твою
Ї ніколи тобі не забуду,
А взамін подарую свою.
Ще раз рідний тебе я вітаю
Із подружнім сімейним життям
І від щирого серця бажаю
У коханні завжди жити вам.
Нехай ваша сімейна дорога
Тихо в’ється долинов життя
Благодать щоб і ласка від Бога
Поряд завжди із вами була.
Нехай повниться сміхом дитячим
Завжди ваше сімейне гніздо
Щоб серця ваші вічно гарячі
Дарували всім радість й тепло.
Золоте щоб весілля гуляли
І для всіх ви були як взірець
Щоб правнуків своїх дочекали
І разом повели під вінець.
Хай іскриться шампанське в бокалах
І щоб солодко було усім
Щоб ця радість в очах не згасала,
Молодятам ми гірко кричім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Сьогодні святкують святвечір,
А у нас, ще є радість одна ,
Своє повноліття святкує
Найкраща сестричка й дочка .
Бажаєм здоров’я міцного
І щастя бажаєм сповна.
Щоб доля тобі посміхалась ,
Щоб завжди весела була.
Від Бога бажаємо ласки,
Щоб ангел був поряд завжди,
Сім’я щоб тобою пишалась ,
Щоб завжди з роси і води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Найкращій мамі і дружині
Ми шлем вітання щирі нині,
Бажаєм щиро від душі,
Щоб мрії здійснились усі.
Щоб завжди радісна, щаслива,
Здорова, ніжна й говірлива,
Щоб сльози радості в очах,
Усмішка щастя на вустах.
Щоб горе, біль, біда і лихо
Сиділи десь в куточку тихо ,
А щастя , радість і добро
З тобою поряд завжди йшло.
Любові й шани від дітей,
Завжди поваги від людей,
Від Бога ласки і тепла
На многі й благії літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858266
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.12.2019
ЛітА Божий ангел над миром,
Сповняючи мрії людей,
Я Богу завдячую щиро,
За двійко чудових дітей.
Красуня, розумниця дочка,
Матусина поміч вона,
А також Бог дав ще синочка,
Мені він завжди помага.
Здається ще зовсім недавно
Сказали ви перші слова ,
Ходити училися вправно,
За край ухопившись стола.
До школи, з букетами квітів ,
Ще вчора здається ви йшли.
Я радий за вас мої діти ,
Студенти вже коледжів ви.
За вас я молитиму Бога,
Щоб завжди щасливі були,
Легка щоб життєва дорога,
Щоб радість батькам ви несли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Всміхайтесь долі радісно й щасливо
І широко крокуйте в майбуття,
В перед дивіться впевнено й сміливо
І завжди будьте вдячні за життя.
Не все воно весняне і квітуче,
Бува й дощем осіннім занесе.
А іноді холоде, аж кусюче,
Зимовим вітром душу обпече.
Та після того завжди прийде літо,
Ласкаве сонце гляне із-за хмар,
І все навколо щасям обігріто,
Полине у кохання тихий жар.
Всміхнуться літу гори сивочолі,
Запахне свіжим хлібом із полів.
Трембіта забринить десь в Чорногорі,
Повіє вітром волі із степів.
Відчуєм запах лоьну із Волині,
А з Криму виноградом занесе.
Всміхнеться, люди,доля Україні,
Тож Богу ми подякуймо за все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844155
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.08.2019
Здоров'я міцного,
Найкращого всього.
Любові єдиної ,
Вірності лебидиної.
Краси не земної,
Щасливої долі.
Щастя безмежного,
Кохання обережного.
Від Бога наснаги,
Від людей поваги.
Сьгодні я ОЛЯМ бажаю усім,
Хай щастя і радість заходить в ваш дім.
Щоб радості сльози були на очах,
Коханий щоб завжди носив на руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842940
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.07.2019
Згадались руки дорогі,
Що ніжно так ласкають,
Такі тендітні і легкі,
До себе пригортають.
То пахнуть теплим молоком,
То хлібом, щойно з печі,
Або рум'яним пиріжком,
З повидлом, для малечі.
Усе уміють руки ті,
Завжди вони в роботі ,
Як не готують на плиті,
То миють при суботі.
Може із сапкою вони
На грядці щось копають,
А бо ж синок порвав штани,
Відразу зашивають.
А може донечки малі
Косички захотіли ,
Ті руки втомлені такі
І це робити вміли.
Вони і в горі і в добрі
Пригорнуть вас до себе,
Бо ви їм завжди дорогі
І ви їм завжди треба.
Цілуйте діти руки ті,
Пошарпані роками,
Та вічно лагідні й святі.
Вони такі лиш в мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Ластівка пташина гострокрила,
Де вона там хаті Божа сила.
Ластівка маленька чарівниця
На хатах під стріхами гніздиться
Кажуть де гніздечко вона має
Грім і блискавка ту хату обминає.
Вірять ще ця пташка-ворожиня
З лиць дівчат знімає ластовиння.
Вміє гарно ще вона співати,
Може вісточку коханим передати.
Символом жіночого начала.
У слов'ян давно ця пташка стала.
Про дівчат красунь якщо співають.
Часто ластівками називають.
Наш народ пташок оцих шанує
І ніколи їх гніздечка не руйнує.
Кажуть як гніздо оце розбити,
Кару мож від Бога заробити.
Бо як в нас співають вже століття
Ластівка провісник новоліття.
Недарма щедрівка-щедрівочка,
Каже :прилетіла ластівочка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Ніч усе накрила мороком своїм,
Спить усе довкола ,спить уже в весь дім.
Тільки над колисков матінка не спить,
Молитву до Бога щиро шепотить.
Молить в Бога долі ,щастя і добра,
Просить щоб дитина здорова була.
Спи моє хороше, сонечко моє,
Лагідно колише, молока дає.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Зранку пригорнула ,поїсти дала
В школу відправляє мама дитинча.
І зразу до неба молитва летить,
Просить Матір Божу, дитя сокотить.
Вернулось зі школи атестат в руках,
Треба далі вчитись у чужих краях.
Знову на колінах мама вечори
Просить щиро Бога: Боже бережи.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова́.
Навкруги гуляють, музика луна ,
На рушник ступає пара молода.
Туляться обоє наче голубки.
Матері ж до Бога щирі молитви.
Дякують за ласку , що дітей зберіг,
Знову просять долі тепер на двоїх.
Ніч усе накрила спить уже в весь дім,
Дякуймо ми щиро матерям своїм.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Вечір ніжно огортає
Карпатські вершини,
Прохолоду навіває
Вітер з полонини.
Поміж горами туман
Стелиться зворами*,
Мов портал відкрив шаман
Між двома світами.
На горі присіло сонце
Немов на прощання,
Промінець кида в віконце
Ніби шле вітання.
З косовиці косарі
До дому вертають
Громаділі молоді
Сіно догрібають.
Трель лунає цвіркуна
На свіжім покосі
А на плесі дітвора
Галасає й досі.
Чути голос пастуха,
Йде худоба плаєм,
Крик веселий дітлаха,
Десь сопілка грає.
Про любов свою дівчині
Парубок шепоче,
А над ними в яворині
Сорока скрегоче .
Сонце трохи відпочило
Й за гору сховалось,
На селі тихіше стало,
А чи лиш здавалось ?
Вітер місяцем легенько,
На ставі хитає,
Навкруги таки тихенько ,
Село засинає.
*звори - потоки (діалект)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
Стоїть заплакане дівча
І тулиться до мами,
На грудях та трима хлопча
Тремтячими руками.
Сльоза збігає по щоці,
Вітер хвилює коси,
Трима троянду у руці
За тата в Бога просить.
Благає щоб у небутті,
Далеко там на небі,
Не був ніколи в забутті
І мав усе що треба.
Щоб Бог його поцілував
За неї , маму й брата
І щоб йому там нагадав,
Що він найкращий тато.
Кладе троянду на плиту,
Душа тремтить від болю,
Він там на сході сироту,
В бою закрив собою.
Бринить у голосі струна,
На фото бачить тата ,
Що зможе зробить все вона,
Для себе, мами й брата.
Гнітюча тиша навкруги
Все огорта журбою,
Пропадьте прахом вороги
І зло візьміть з собою.
Нехай дитина ні одна
Не плаче на могилі,
Нехай закінчиться війна
На Україні милій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841891
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2019
Життя проходить не помітно,
Роки пливуть кудись у даль.
Та посміхайся всім привітно,
З минулим хай біжить печаль.
Нехай душа твоя радіє,
Життя прекрасне над усе,
Воно, тобі дитячі мрії
І ще на блюдці піднесе.
Промовить голосом сопілки,
Обійме вітром перемін,
Всміхнеться фартом і не тільки
Вдаряючи в удачі дзвін.
Зігріє променем ранковим,
Збентежить ризиком у снах.
Здійметься голубом казковим
Твоєї долі вільний птах .
Він пролетить над цілим світом,
Огляне з висоти життя
І повертаючись з привітом
Принесе віру в майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
Вечоріє. Сонце тихо
сіда за вершину,
Втомилося в синім небі
За цілую днину.
Вітер свіжий повіває,
Рухаючи хмизом,
Петляючи поміж гір,
Туман гонить низом.
Задумавшись, у явора
Упреться буває
Явір скрипне, відхилиться,
А той дальше плаєм.
Повз калину ,що над звором*
Сполокує віти,
Скупається ,обсушиться,
Сховається в квіти.
Із барвінком на узліссі
Словом перекине,
Ніжно м'яту приголубить
І дальше полине.
Край берега ,в очереті ,
Підніми тривогу
Розворушить комарів,
Шугне на дорогу.
По шляху пройдеться тихо,
Не здійма пилюки.
Й знову ковзне між дерева,
Хитаючи буки.
Пробіжиться над ставочком,
Торкнувшися плеса
І пустивши по воді
В різнобіч колеса.
Притулиться до смереки,
Старої тихенько,
Заколише на гіляці
Пташеня маленьке.
Обернеться попід хмари,
Огляне вершину
І плаями, попри явір ,
Знову в полонину.
*звір - потічок (даілект)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
Сади квітучі,
Дніпрові кручі,
Чарівний, милий, веселий край.
Співуча мова
Така чудова.
Луна повсюди пісень розмай.
Це все Вкраїна
Моя країна
Ніжна і рідна моя земля.
ПРИСПІВ:
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
Завзята вдача
Лиха козача ,
Козацька слава, козацький дух.
Вечірні зорі,
Любов до волі,
Вітер свободи, що ще не вщух.
Це все Вкраїна
Моя країна
Ніжна і рідна моя земля.
ПРИСПІВ:
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
Карпатські гори
І Чорне море,
Сонячні пляжі, пахучий мед.
Ліси соснові,
Такі чудові ,
Славою вкритий величний степ.
Це все Вкраїна
Моя країна
Ніжна і рідна моя земля.
ПРИСПІВ:
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
Тож посміхайтесь кажу вам друзі
Нехай повсюди лунає сміх.
В широкім полі, зеленім лузі,
На перехресті усіх доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841782
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2019
Давно дуже це було, важко пригадати,
Ще татари забігали тоді у Карпати.
Пустошили наші землі, різали худобу
І людей, що не потрібні вкладали до гробу.
Хлопців сильних відчайдушних в ясир забирали,
А з дівчаток найгарніших гареми збивали.
Якось схопили татари князівну-красаву,
На всі землі у окрузі мала вона славу.
Кажуть краси не земної, небесної вродини
Й душа в неї була чиста як карпатські води.
Щоб сховатися від батька, від княжого гніву,
На горі вони сховали прекрасную діву.
Доступитись не помітно до них було годі,
Схили стрімкі кам'янисті стали їм в пригоді.
Зважаючи що у лісі дичини багато,
Вони думали що легко будуть зимувати.
А на весні як пригріє поїдуть до дому,
Грабуючи по дорозі околиці знову.
І не раз княжна просила в татарів свободу,
Обітцяв за неї батько крупну нагороду.
Та не слухали татари, віра їх погана,
Вони її рихтували за жону для хана.
Як настали холоди і морози люті
Опинилися татари у великій скруті.
А князівна дні і ночі до Бога могила,
Покровителів Русі про поміч просила.
Бачачи таке сторожа ,взлилась на княжницю
І хотіла її знищить ,ніби чарівницю.
Та не всі ординці смерті ,красуні бажати,
Бо від хана нагороду велику чекали.
Тож рішили над княжною вони суд вчинити
І "царівну" (так назвали) по свому судити.
Ось вже зараз прозвучить, вирок за хвилину ,
Та сурмить мисливський ріг на всю полонину.
Татарва мов навіжена повсюди літає
Думають, на їх обози вже хтось нападає.
Про князівну геть забули, вона рада тому,
Подивилась навкруги і гайда до дому.
А мисливець, що у ріг на вершині грає ,
Про події що навколо і гадки не має.
Та княжна не знала шляху , до тата й до мами,
Тож блукала дні і ночі лісами й горами.
На одній горі спинилась, щоби відпочити,
В ущелині зігрілася й залишилась жити.
На вершині тій по нині є камінь-лежанка,
Де колись відпочивала вродлива панянка.
Князь у битві з татарвою узяв полонених ,
Ті про княжну й розказали, в горах загублену.
І знайшов князь свою дочку,що в горах сиділа
Та, від горя й зневірянь, уся посивіла.
Ту вершину де панянку мужі відшукали
В честь князівни молодої СИВУЛЯ назвали.
Полонину де "царівну" татари судили,
На знак того -- ЦАРИНА, люди охрестили.
Біля них стоїть гора що РОГОМ назвали,
Кажуть з неї ріг мисливський почули татари.
*Сивуля - найвища вершина Горган (гірський масив у Карпатах)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841672
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.07.2019
Промінчик від сонця ласкавий,
Несміло фіранку пробив,
І всівшись на чуб кучерявий,
Синочка зі сну розбудив.
Поглянув він сонно в віконце
Розплющивши очі на мить,
Побачив там лагідне сонце
І неба ласкаву блакить.
Шуруючи заспані очі,
В душі ще десь бачачи сни.
з обіймів він вирвався ночі,
Пташині почув голоси.
Дерева ще вкриті росою,
Зі сну прокидається сад
Милуюсь я тою красою
Вдихаючи трав аромат.
Десь півень далеко співає,
Косарка ледь чутно бринить,
Легенько туман огортає,
Село вже дрімає не спить.
Вже вище піднялося сонце,
Проміння у росах блистить.
Я вдячний Небесна Царице
Що бачу сьогодні цю мить.
За все ,люди ,дякуйте Богу
За ранок за день і за ніч
Щасливу,успішну дорогу,
За кожну малесеньку річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841339
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.07.2019
Вийшов я на гору ,запах пречудовий,
Пахуть ніжно трави з полонин.
Пахне тут хвоєю ,хатою ,ріднею,
Свіжий вітер віє із вершин.
Глянув я довкола бачу всі простори
Рідної Вкраїнської землі:
Бачу любі друзі в прибережній смузі
Чорноморські наші кораблі.
Бачу степ широкий ,чорнозем глибокий.
Чути з гаю трелі солов*я
Погляд піднімаю: вугілля добувають,
Південмаш ракети випуска
Дивлюсь на Полісся люди роблять в лісі:
Добувають торф, а чи янтар.
На Поділлі також, працьовитьсть бачу:
Пахне молоком - цукровий цар.
Глянув у долину бачу Буковину:
Зеленіють букові ліси.
Нафтові запаси мабудь також наші
Здавна в Бориславі віднайшли.
Завершать простори мої рідні гори
Справжній туристичний рай.
Карпатсткі вершини, ліси й полонини,
Водоспадів зоряний розмай.
Все я обдивився й дуже засмутився
Україна ненька це моя.
Багата, чудова, різнопромислова,
То чому бідує ця земля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841309
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.07.2019
Чути гомін дитячий із плеса,
Спів пташиний летить десь у даль.
На узліссі стоїть Олеся,
А в очах не вимовний жаль.
Вчора вістка прийшла зі сходу,
Про нерівний запеклий бій.
Той що ніжно кохав ї вроду ,
Не належить вже більше їй.
Той що пестив її волосся,
Пригортав до своїх грудей,
Золотаве любив колосся,
Мріяв мати своїх дітей.
Той що мріяв разОм із нею ,
В осени на рушник ступить.
Любуватись хотів зорею...
Зараз в полі десь там лежить.
Він хотів збудувати хату,
В саду посадить деревце,
Почути від сина "тату"...
Невже так багато оце?
Але куля ворожа, зрадлива,
Що не має жалю,співчуття.
Мов зміюка ота - вжалила
Й обірвала його життя.
Він лежить до землі притулився,
Не згадає юначих мрій,
Ніби знею уже одружився,
І тепер він належить їй.
Повертаються діти із плеса,
Сонце тихо за обрій сіда.
Та небачить все це Олеся,
Бо у неї в очах журба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841170
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.07.2019
Поздоровлень сьогодні багато
Вітають зі святом усі
Дозвольте й мені привітати,
Вас тезки й тезкині мої.
Бажаю всім мирного неба,
Веселих і радісних днів
І всього для щастя що треба,
Ніхто щоб із вас не хворів.
Хай сонце ласкаве голубить
Пшеничні безкраї лани,
До бою хай сурма не трубить
Не треба нам тої війни.
Хай зглянеться Бог на Вкраїну:
На села її, на міста
Припинить на сході руїну,
Скінчилась скоріш щоб війна
В окопах Йванів всіх вітаю
Вам зичу я щастя й добра,
До дому вернутись бажаю,
Удача щоб з вами була.
Хрестителль Іван хай із неба
Від зла і біди береже,
Молитву до Бога від себе
Нехай за Вкраїну пошле.
Від Криму і аж до Волині
З Донбасу й до схилів Карпат,
Всім щастя бажаю я нині,
Веселих і радісних свят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Я сказав до душі, пробудись,
Досить скиглить уже - посміхнись,
Посміхнись і полинь в небеса,
Глянь, довкола вирує життя.
Бачиш сонця промінчик-пустун,
Поміж листя на землю ковзнув.
Зачепився за краплю на мить
і вона наче срібло блистить.
А на гілці в гнізді пташеня,
Дзьоб відкрило - батьків вигляда.
Кошенятко маленьке в кутку
Лиже лапку пухнасту,руду.
Там дівчину юнак обійняв,
Він для неї вірша написав.
І шепоче їй ніжно: "Кохаю".
Чути гомін пташиний із гаю,
Десь на плесі купаються діти,
Бо коли ж будуть літу радіти.
Чути запах скошеної м*яти -
Косовиця почалась в Карпатах.
По-під берегом в*ється ріка
Що пливе не відомо куда.
Вже пшениця в полях дозріва
Мабуть скоро почнуться жнива.
Життєрадість в повітрі бринить.
Бачиш неба ласкаву блакить,
Називається все це життя,
То від Бога нам ласка така.
То ж потрібно радіти життю
Посміхатись завжди майбуттю.
Не робити нікому біди
І щасливому бути завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841063
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.07.2019
Бачиш сонце ласкаво, привітно
Пестить душу букетами мрій,
Так п'ятнадцять пройшли не помітно,
З чим вітаю тебе , сину мій.
Вже дитинства безжурність позаду,
За плечима вже школи роки,
Юність пише життя серенаду,
Відкриває в майбутнє шляхи.
Бажаю щоб доля до тебе
Поблажлива завжди була,
Щоб Матінка Божа із неба
Від горя і бід берегла.
Бажаю здоров'я й надії ,
Щасливий щоб був ти завжди,
Юнацькі хай здійснятся мрії,
Щоб завжди з роси і води .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
У далекії часи у сиві давнини,
Присуноло страшне лихо в ліси Буковини.
Десь з-за моря татарва до них залетіла
І зелена Буковина враз почервоніла.
Багряними потоками кров людська стікала,
Дуже сильно татарва тоді лютувала.
Порізали буковинців у полон забрали,
Котрим вийшло врятуватись у гори втікали.
Там у горах не приступних , де могучі кручі,
Село собі заснували у лісах дрімучих.
Земляні вали довкола, кам'янії брили,
Щоб ніякі вороги до них не ступили.
Бо ж прокляті бусурмани від них не відстали
А по горах і лісах втікачів шукали.
Так і жили вони в страсі в постійній тривозі.
Над річкою Черемошем немов у облозі.
І почули таки турки ,икляті бусурмани ,
Що гуцули десь у горах фортецю заклали.
Довго нетрями ходили лісами блукали
Одяг гарний свій парчевий на дрантя порвали.
Тай мармизи оті їхні ще більш почорніли
Бо знесилилися дуже і їсти хотіли.
І якось одного разу Івась і Маринка
В околицях випасали сільську худобинку.
Бачать вони орда турків із лісу з'явилась
І відразу до худоби ,їсти заходилась.
Тут Маринка до Іванка:"Біжи любий брате
І розкажи людям нашим про військо прокляте. "
І побіг Івась плаями до села-фортеці ,
Повідомив односельців що у небезпеці.
А Маринка крізь чагарник до орди підкралась
І немовби не навмисно туркам показалась.
Татарва її спіймала, скрутила до болю
Наказали в село вести усіх за собою.
І Маринка не злякалась ,нетрями страшними ,
Вела турків-бусурман ,лісами густими.
Промовляючи до них, голосом зі страхом ,:
"Ще цю гору перейдім й в селі будем махом. "
Так завела вона їх в ущелени-скали,
Де жили лиш дикі звірі й птахи пролітали .
Як стемніло навкруги ,турки страх дістали.
Небо немов батогами, блискавиці рвали.
Тріскалася громовиця , дерева ламались
Та від вітру із землі з коріннями рвались.
Клекотіло все довкола, гуркало , стогнало,
Раптом гору ,що над ними немов розірвало.
І в провалля , що зробилось ринула водиця,
Затопила все довкола, страшно подивиться.
Із ущелени отої озеро зробилось
І вороже кляте військо всьо в ньому втопилось.
Лиш Маринка на горі лишилась стояти,
Біля неї ще із турків їх паша проклятий.
Вихопив він свою шаблю стяв голівку дівці
І пустив на сиру землю червоної крівці.
І як тільки крапля крові на камінь упала
Так відразу на тім місці калиною стала.
Турок глянув на те чудо,торкнутись хотів,
Та як тільки простяг руку ураз спопелів.
А де озеро блистіло чистою водою,
Ліс смерековий з'явився ніби сам-собою.
Поглянути на то люди дивуватись стали,
Ліс ,що з озера зробився, Дівочим назвали.
І тепер в наших Карпатах, ліси смерекові,
Поміж ними квітнуть села немовби казкові.
А у селах живуть люди, гуцулами звати,
То їх предків тій Маринці вдалось врятувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Вітаю тебе ,доню мила,
Здоров'я бажаю сповна,
Щоб завжди була ти щаслива,
Як квітка щоб завжди цвіла.
Бажаю кохання палкого,
Удачі , завзяття , добра,
Підтримки і ласки від Бога
Й повага в людей щоб була.
Лунає хай музика дзвінко ,
Щоб в радості завжди жила .
Хай стелиться доля барвінком,
На довгі й щасливі літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821788
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.01.2019
Ялинки вогнями сіяють
Бокали налиті вина.
Зновим роком усіх я вітаю,
Здоров'я бажаю сповна.
Бажаю всім щастя і долі,
Веселих і радісних днів.
Завзяття ,удачі і волі,
Щоб з нас не робили рабів.
Нащадкам щоб гордо і щиро
Дивитись ми в очі могли,
Щоб гасло свободи і миру,
Крізь бурі незгод пронесли.
Щоб хлопці зі сходу вернулись,
Не плакали щоб матері.
До Бога щоб всі навернулись
Дорослі і діти малі.
Любов щоб серця наповняла,
Біда щоб з вітрами пішла.
Душа щоб завжди розквітала
І пісня щоб з вами була.
Дівчатам бажаю ще вроди,
А хлопці щоб сильні були.
І ще раз для всіх нас свободи,
Щоб завжди з роси і води.
Тримайте міцніше бокали,
Годинник вже зараз проб'є
Хай збудеться все що бажали,
У році що вже настає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Тихо,вітер кедром легенько хита
Тихо,пролітають невпинно літа.
Тихо, чути запах зелених смерік,
Тихо, так минає і ще один рік.
Ніжно, мамин погляд мене обійняв,
Ніжно, із портрета мене оглядав.
Боляче, стало мені на душі,
Боляче, бо ж портрет на гранітній плиті.
Тихо,з наступаючим ,мамо, сказав,
Тихо, свічку я запалив і поклав.
Сумно, серце знову стискає печаль,
Сумно, та назад не вернешся, а жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Закурило снігом, бачу у дворі,
Та не змінить настрій, ця зима мені.
Бо соьгодні свято в мене і в дітей,
Дружина і мама з'явилась в цей день.
Ми її вітаєм, щиро, від душі,
Літній настрій шлемо в зимовій порі.
Щоб завжди щаслива, здорова була,
І немов троянда ,щоб завжди цвіла.
Бажаємо віри: в Бога і людей ,
Завжди ,щоб за приклад для своїх дітей.
Від людей поваги і усяких благ,
А від Бога ласки і різних наснаг.
Щоб не знала горя і ніяких бід,
Від нині на завжди і на многа літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
За обрієм сонце сідає
На небі видніє зоря
Вкраїну вже ніч огортає
Влягається спати вона.
На заході десь у Карпатах
Матуся вклада діточок,
Співаючи своїм зайчатам,
Про завтрішній день співанок.
На півдні десь там біля моря
Де хвиля на берег біжить.
Дитя не відчувши ще горя
Тихенько в подушку сурмить.
На півночі там на Поліссі,
Де пахне соснова смола,
Хатина стоїть на узліссі ,
А в ній засинає маля.
У сні посміхаючись радо
Заснуть українці малі,
На сході лише канонада
Заснути не дасть дітворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2018
Вже вересень місяць на небі,
В полях закінчились жнива.
Вітаю зі святом колегів,
Вітаю із днем лісника.
Лунає хай музика дзвінко,
Щоб завжди весела душа,
Хай стелиться доля барвінком,
Наснага щоб завжди була.
Біди щоб не знали ніколи
У радості завжди жили,
По плечі щоб стали нам гори
І ліс щоб садити могли.
Щоб мужньо терпіли невдачі
І завжди вставали з колін.
Сучасники наші не вдячні,
В майбутнім чекаймо уклін.
Бажаю усім непокори
І сили кремезних дубів,
Щоб менше ворожих докорів,
А більше тверезих умів.
Без хмарного мирного неба,
Багато зелених лісів.
Щоб зАвжди було все як треба,
Народ щоб завждИ розумів.
Бажаю також довголіття,
Щоб людям змогли довести,
Що в лісу є теж «повноліття»,
Й рубаєм ми стиглі ліси.
На вирубках садимо нові,
Як нам посадили діди.
І все це - як в замкнутім колі
І в цьому не має біди.
Бажаю людської поваги,
Щоб гордо ви йшли по землі.
Від Бога любові й наснаги
Найкращого всього в житті.
Щоб люди всі вами пишались,
Нащадки щоб дяку несли,
Професії щоб не цурались,
В повазі щоб завжди були.
Хай гримнуть литаври гучніше:
Вставай ,Україно,вставай,
З профсвятом давай веселіше
Своїх ЛІСНИКІВ привітай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2018
Весняний день до мене посміхнувся
І сніг з дахів краплинами стіка,
Промінчик сонячний на дереві хитнувся,
А в душу знову лізе сумота.
Вітають всі жінок, бажають долі,
Здоров*я , щастя й радості в житті.
Весняний день веселий мимо волі,
А в мене біль і смуток на душі.
І я з родиною також до мами,
У день жіночий привітати завітав,
Душа вмивалася пекучими сльозами,
Коли я свічку на могилу їй поклав.
Життя в очах, мов кадри з кінофільмів,
Пливло ,лиш інколи спиняючись на мить.
І не відчую більше маминих обіймів,
Вона вже більше не пригорне й не зганьбить.
Пробач матусю ,що не догляділи
І дарували мало радості й тепла.
Запізно ,мамо,ми це зрозуміли,
Коли ,ти вже у вічність відійшла.
Ви, матерів, даремно не турбуйте,
В житті даруйте ласку і тепло.
До поки ще живі вони шануйте,
Вселяйте в душі щастя і добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2018
Здоров'я міцного,
Найкращого всього.
Щастя безмежного,
Кохання обережного.
Любові єдиної,
Вірності лебединої.
Краси не земної,
Щасливої долі.
Від Бога наснаги,
Від людей поваги.
Щоб радості сльози були на очах,
Коханий щоб завжди носив на руках.
Хай щастя і радість наповнюють дім,
ОКСАНАМ сьогодні бажаю усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775520
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.02.2018
Бачив маму свою у вісні,
Посміхнулась так ніжно й привітно.
Не сказала ні слова мені,
Підморгнула лише непомітно.
Вже здається і часу пройшло,
Мабуть час не загоює рани,
Смутком в душу чомусь занесло,
Як згадав ,що не мама її з нами.
Пригадались хвилини святкові,
Пригадались і буднії дні.
Дотик ніжний немов колосковий,
Чомусь чітко згадався мені.
Погляд ніжний й водночас суворий,
Постать рідна така і близька,
Сміх веселий,дзвінкий і бадьорий,
Завжди добра й відкрита душа.
Знову серце стиснулось до болю,
Пригадались минулі роки,
Ми ж порадитись бігли з тобою ,
Хоч самі уже були батьки.
Як заходжу у батьківську хату
На дивані присяду чи де...
Аж кортить запитатися :тату,
А коли уже мама зайде.
Мабуть пізно тепер вже казати,
На душі вже залишився гріх,
Що не завжди умів поважати
І не завжди послухати міг.
Поважайте матусь своїх рідних,
До поки вони ще живі,
Поважайте багатих і бідних,
Молоді вони в вас чи старі.
Не соромтесь поваги до мами,
Притуліться її до грудей,
Нехай злагода буде між вами
І своїх так навчайте дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2017
1 Бачу ,я календар на стіні,
Ще залишилось пару листочків.
Рік минув так немовби в вісні,
Добігають останні деньочки.
2 Кому радості,щастя і долі,
Він приніс не жаліючи пліч.
Кому смутку печалі і болі
Теж носив він як день так і ніч.
3 Хтось у ніжних обіймах дівочих
Розважався ,любив і кохав.
Хтось не спав і молився що ночі,
У бліндаж, щоб снаряд не попав.
4 Хтось з`явився на Божому світі,
І життєвий свій шлях розпочав.
Хтось не вспівши на тішитись дітям,
Свою книгу життя дописав.
5 Так не маючи впливу на долю,
Ми не зрячи пливем по житті.
То стискаючи зуби до болю,
То всміхаючись тихо собі.
6 Хто всміхнувшись,а хто зі сльозами,
Відірвавши останній листок
Від безсилля махнувши руками,
В Новий рік знову зробимо крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017
АВТОР: Перед сьвитами усі
Порєдкі штурмуют
Шось побіліт , дісь підмиют
А дісь підмалюют.
Тай до хати шось новеньки
Хочесі купити ,
Бо таки шо не кажи
Сьвита то є сьвита.
Одна жінка також в хаті
Файно побілила
І до мужа причепилась -
Шось би ше купила.
Чоловік не мав ніц проти
Файненько зібравсі
І за нею на базар ,
До міста подавсі.
Ходіт двоє по базарі,
Він сумки таскає,
Вона ходи з дамськов сумков,
Фо́рми поправляє.
Уже ніби всьо купили,
Ше тюлі хотіли
І тут якраз(шлях би трафив , прости Боже)
Кумасю зустріли.
КУМА: Слава Йсусу Наталочко.
ЖІНКА: На віки Галино.
КУМА: Ти вже певно всьо купила?
Жінка: Я? лиш половину.
Якраз іду тюль купити
До домочку свого,
Хочу аби файна була
Й не було ні вкого.
Продавщиці №1: Ходіт сюди , гречна пані
Маю різні тюлі
І у кухню і у спальню
І у вистибюлі.
КУМА: О , дивисі , справді файні
Білі й кольорові.
ПРОДАВЩИЦІ №2: І у мене не погані,
Є і імпорто́ві.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №1: Оцей сувій розкрутіт
Най по обзираю.....
Така собі най би була,
Такої не маю.
ПРОДАВЩИЦІ №2: Подивіться , люба, в мене,
Зараз розмотаю,
Вчера лиш привезла з Польщі.
КУМА : А може з Китаю.
ПРОДАВЩИЦІ №2 Який Китай чиста Польщі,
Я сі присігаю.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №2:Оди вижу якась файна,
Шось ми впала в око.
КУМА:Таку в кухни повісила
Маріка Сорока.
ПРОДАВЩИЦІ №1: Ше дивітсі на сю в мене,
Не правлю богато,
Я не така живодера
Як та пилихата.
КУМА: Дивись ,кумо, справді файна,
Шей парчем покрита
Жінка: Шось вона мені не конче,
Дуже йкась забита.
ПРОДАВЩИЦІ №2: НЕ слухайте ви ту дилду
Стоїт наче вишка,
Присувайтисі до мене ,
Новорічна знижка.
Полюбуйтись яка файна
Аж хочисі брати.
ЖІНКА: Ви на ціну подивітсі
Півтора зарплати.
ПРОДАВЩИЦІ №1: В мене жінко оцініт,
Маю файну розу,
Сеї ше нема нівкого,
З нового завозу.
КУМА: Ой , лиш ,люба ,не бришіт,
Не шукайте лиха,
Вчери таку причіпила
Наші головиха.
ПРОДАВЩИЦІ №2: Кажу вам ходіт до мене,
Панєночки милі,
Подивітсі яка красна,
Колір: морські хвилі.
ЖІНКА: Я вже виділа сі хвилі,
Правда трохи прані,
Сушилисі в лісничої
Торік на парка́ні.
ПРОДАВЩИЦІ №1: Може така ,вам підійде ,
Ше на вікно маю.
КУМА: Точно такі висіт в хаті
В Парані із плаю.
Продавщиці №2: Отакі ше є з нових
Квадратики , крапка.
Кума:Така сама стоїт в барі
У Йвана Карапка.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №1: Покажіт мені ту першу,
Шо я вам казала,
Шось мені таки вона
Дуже в око впала.
Тай кума про ню мовчит,
Рот не відкриває,
Значить точно у селі
Такої не має.
ЧОЛОВІК:(кладе сумки й кури) Ой коби се був не піст,
А були м*їсниці,
Надавав би я вам кожній
Жіночки по пиці.
АВТОР: Отак можут сі жінки
Мозок закрутити
Якшо би ше треба шторів
Застали би й сьвита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764600
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.12.2017
.
На галявині калина
Пишний одяг одягла,
Вона так немов дівчина,
Що чекає жениха.
Сніжно-біле плаття в неї
І намисто з ягідОк.
Зайчик навкруги стрибає
Починає гопачок.
За калиною , ялина
У зеленому вбранні,
Теж вся сріблом пригарнена,
Мабуть в дружки йде її.
Біля них берізка біла
В смутку віти опуска,
Заміж теж вона б хотіла
Та не має жениха.
З-за горбочка явір-красень
Виглядає молоду,
Поруч нього братик-ясень,
В дружби проситься йому.
Бук креслатий на поляні,
Мов завзятий тамада,
У ранковому тумані
Все з гори - це огляда.
Наче в бубон ,десь далеко,
Дятел стука на сосні.
І веселу свою пісню
Розпочали снігурі.
В такт до дятла дуб старенький
Скрип свій ніжний віддава,
А горобчики й синиці
Снігурам допомага.
Барви різно-кольорові
Застрибали на снігу-
Це промінчики ранкові
Вже прокинулись зі сну.
Сонце ніжне , світанкове
Із-за лісу вигляда
І весілля - це казкове
З новим днем воно віта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Останні години злітають
І рік ще один промине.
Веселі в новий всі вступають,
В старому лишають сумне.
Бажаю ,щоб в новому році
Здійснилися мрії усі,
Щоб щастя на кожному кроці
Бажали і рідні й чужі.
Щоб радість гірським водоспадом
Вривалася в ваші серця,
Іскрилася там зорепадом,
Якому не має кінця.
Щоб радості сльози струмками
Збігали із ваших очей,
А смуток ходив щоб кругами,
Шукаючи ваших дверей.
Здоров*я пливло щоб рікою,
В якої нема берегів,
Щоб завжди пишались собою
Й ніколи ніхто не хворів.
Щоб війни пішли всі з димами,
Минув ,щоб і голод і страх.
І голуба миру віками
Тримали всі міцно в руках.
Любов щоб в серцях розквітала,
Як квітнуть весною сади.
Щоб завжди людина кохала
Й коханою була завжди.
Щоб кожен звернувся до Бога,
Щоб гордість свою надломив,
Щоб сумнів минув і тривога
І Богові душу відкрив.
Щоб доля до нас посміхалась ,
Щоб посмішка була завжди,
Біда ,щоб від нас відцуралась
Щоб друзям ми радість несли.
В бокалах вино вже іскриться
Ялинка вогнями сія
Рідня вже до столу спішиться
Сідаю до нього і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Сидить гуцул під смереков
Люльку набиває,
А чи довга я ше твоя?
Смерека питає.
Ой не знаю моя люба
Шо тобі казати,
Чую хотіт ті мажори
Тебе продавати.
Вже продали газ і нафту
Світло й то продали,
Вже нема що продавати
Тебе відшукали.
Тай як будеш газдо милий
Тепер віживати?
Де будеш худібку пасти,
Ягоди збирати?
Чим ти будеш дітий гріти,
Чим іх прогОдуєШ,
І з якого матер'ялу
Хатину збудуєш?
Вже не вчуєш трембітоньки,
Шо за душу крає
Бо не буде вівчарика,
Хто тобі заграє?
Тай не підеш в полонину
З сім'єв відпочити,
Бо захотіт олігархи
Аби їм платити
Вже за всьо платьет в вкраїні,
Всьо уже продали
Ше коби на то повітрі
Лічильник поклали.
Чого мовчиш?-газдо любий-
Тож треба волати,
Чи немаєш- мій соколи-
Шо на се сказати?
Не мовчу,я зелененька,
А думку гадаю.
Бо я чую оці крики
Не лиш в нашім краю.
Чую кричать на Волині
На півдні і сході.
Та чи криком шось зарадиш
Не знаю та й годі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762986
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017
В закарпатському краЮ
Десь там між горами ,
В сиву-сиву давнину
Сім*я проживала.
Донечка у них була,
Краси не земної
Ні опишеш ,ні змалюєш
Вроди чарівної.
В очах неба голубінь
бездонна сіяє,
Коса руса,шовковиста
До землі сповзає.
Над усе любить природу,
З нею розмовляє,
А природа навзаєм
Їй відповідає.
Ділить силу від дерев,
Від косичок вроду,
Від пташок дарує пісню
Про мир і свободу.
Але якось на село
Чужинці напали
І ту дівчину-красуню
до полону взяли.
Та природа не змирилась
До захисту стала
Всіми силами своїми
Їй допомагала.
Птахи очі ворогам
Що сили,клювали
А дерева і кущі
Гіллями тримали.
Аж тут вп*ялася стріла
Дівчині у ногу
І красуня молода
Впала від знемоги.
Тихо зойкнула вона ,
Глянула на небо,
А чужинцям-ворогам
Цього було траба.
Вони кинулись до неї
Мов собача зграя ,
Але й тут за ню всупилась
Воленька Святая.
Руса коса розплелася,
В землю в коренилась
І де дівчина лажала
Вільшина з*явилась.
Від подиву вороги
Ніби остовпіли.
І де ділася красуня
Так не зрозуміли.
Розлючені таким чудом
Сильно лютували:
Підпалили те село,
Людей повбивали.
Злі вогненні язики
Полум*ям палають,
Але сили надприродні
Вільху захищають.
Все згоріло навкруги,
Попелом сивіє,
Тільки вільха в попелищі,
Стоїть, зеленіє.
Час минув і подорожній
Став тут відпочити,
Вже хотів бува іти ,
Та зостався жити.
Щось тримало його тут,
Збудував хатину,
Й біля вільхи поселив
Він свою родину.
Стало більше все людей
Край цей любувати,
Ось і виникло село --
Зветься ВІЛЬХОВАТИЙ.
Автор: Іван Мотрюк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2017
У роздумах небо похмуре,
Схилилась верба до води.
І листя її жовто-буре,
Пливе не відомо куди.
То спинеться тихо на плесі,
В задумі чи плисти чи ні,
То раптом шугне між каміння,
Віддавшись на волю воді.
До берега тихо приплило:
Спочити б ,хоч крішку,хоч мить.
Вода підіймилась бурхливо
І знову в незнаність біжить.
До каменів боляче б*ється,
В стрімкі водоспади паде,
Вода ж все біжить і сміється,
В краї не відомі несе.
Так люди пливуть мимоволі
В бурхливім ,сучаснім житті.
На милість віддавшися долі,
Мов листя вербове воді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2017
Зажурилась Україна,
Україна-мати.
Зажурилось Чорне море,
Степи і Карпати.
Зажурилась ,сльози ронить,
Туга душу крає:
Кожен день в боях за волю,
Синочка втрачає.
Розгорілася на сході
Та війна проклята.
Гинуть хлопці молодії,
Сини-соколята.
Зажурилась,плаче.просить,
Спиніться --благає.
Та невже в вас супостатів
Матерів не має?
Чому мовчать,не голосять
І не б*ють тривоги?
Прокидайтась ,сивочолі,
Вставайте на ноги.
Не дивіться, як на крові,
Синів :ваших,наших.
Заробляють,всміхаючись,
Беручи найкращих.
Зажурилась -- бо не чують,
Чи бояться чути.
Страшно їм із колін встати,
Спину розігнути.
Подивитись правді в очі,
Вдихнути свободу,
Годі -- крикнути --знущатись
З простого народу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743687
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2017
Професій на світі багато,
Важливі усі як одна
і треба в житті вибирати,
Тобі довподоби яка.
Пшеницю хтось сіє у полі,
За літо врожай принесе,
Дітей хтось навчає у школі
Теж бачить старання своє.
Хтось виявив вчасно недугу,
Людину на ноги підняв
І завтра похвалиться другу,
Не дурно штани протирав.
Хтось глянув у небо високо,
Долоню приклав до очей,
Побачив літак синьобокий-
Не марно не спав він ночей.
Хтось борщик зварив не спішивши,
Чи кашу якусь запашну
І люди смачненько поївши,
Завдячують щиро йому.
А хтось на торішньому зрубі
У ямку поклав деревце
І думає тихо в зажурі,
А хто ж буде вдячний за це.
Чи повар,що борщик смачненький,
Зварить на сухеньких дровах,
Дідусь в окулярах старенький,
Стиснувши газету в руках.
Людина ,що встала з недуги,
З листочка читаючи лік,
Чи може в кафе дві подруги,
Що вип*ють березовий сік.
Учитель ,що в кріслі зручному
Читає дитячі вірші,
Чи дрова привізши додому,
Ґазда у якомусь селі.
Турист ,що у дощик чи спеку
Облюбує - це деревце,
Поет ,що опише смереку,
Замовить за нього слівце.
Людина будуюча хату,
Складавша на неї життя,
Чи може заможна, багата,
Що долар для неї сміття.
А може конструктор відомий,
Стиснувши в руках олівець,
Накреслить літак невагомий
І скаже що він молодець.
А може і сам десь він вдома
Запалить в задумі сірник
В людини ,що дерево сАдить,
Пофесія горда - ЛІСНИК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742348
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2017
Я,стою на горі дивлюсь в дальнії далі,
І чомусь на на душі проминають печалі.
Десь трембіти гудуть мелодійно і чисто,
А у серці моїм гарно так урочисто.
Запах трав з полонин вітер ніжний заносить ,
Там паде водоспад ,а душа свята просить.
Приспів:
Гей , гей ,гей,гей під звук трембіти
Гуляйте всі, старі і діти.
Гей,гей,гей,гей під ї звучання,
Здійсніть усі свої бажання.
Гей,гей,гей,гей під спів пташиний,
Летить та пісня з полонини.
Гей,гей,гей,гей душі розмаї,
Летить ця пісня вдальні далі.
Посміхаюсь усім,краю мій ,я співаю,
У полоні п*янкім так немов би літаю.
І луна з верховіть , пісня щира,юнача,
Через прірву століть , я у казці неначе.
Там гуцулка моя, гарна вся розмаїта,
Я кохаю її нам співає трембіта.
Приспів:
Бачу я, цю красу,що навколо буяє
І букет почуттів ,душу всю огортає.
Віковічні ліси,полонини квітучі,
Водограї дзвінкі,люди вічно співучі.
Краю мій чарівний , славнозвісні ,Карпати
Вас не мож не любить , вас не мож не кохати.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2017
В школі вчителька Миколу
Малого спитала,
Чом не вивчив він урока
Якого задала.
Звів Микола чорні брови
Й відповів помали:
"Сумку вчора мою сіном,
Батьки прикидали."
На наступний раз, Миколко,
Мусиш ти то знати,
Знову викличу тебе ,
Я відповідати.
Та Миколка посміхнувся,
Позіхнув файненько.
"На наступний раз не буде"-
Відповів тихенько."
"І чому ж це?"-Запитала,
Вчителька сурова.
"Бо зе день не з"їсть все сіно,
Бабина корова."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734349
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.05.2017
***
Потемніло навкруги,
Смуток огортає.
Тихий вітер ,на воді,
Місяцем хитає.
Вже невидно ніде світла,
Пташки не співають,
У хатину край села ,
Зорі заглядають.
Бачать жінка за столом
Голову схилила,
З-під опущених повік,
Сльоза покотила.
Вже на скронях сивина,
Сріблом пробиває,
Зажурилася вона ,
Думка душу крає.
Не така уже й стара,
Рано ще сивіти,
Мабуть гріх має вона ,
Ніде правди діти.
Зорі дивляться із сумом,
вітер повіває.
Жінка молиться й думками
В минуле вертає...
***
Зеленіє все навколо,
Буяє красою.
Край села дівчата й хлопці
Зібрались юрбою.
День вже видно із-за гір,
Зорі догорають -
Це вчорашні школярі
Сонце зустрічають.
Перший ніжний промінець
Золотавить воду,
Біля дівчини юнак
Хвалить її вроду.
Вона юна чепурна,
Ранні роси в косах.
Він мов кам'яна стіна,
Вийти заміж просить.
Гарна пара.Люди збоку
Щастя їм бажають,
Лиш одні чорняві очі,
Заздрістю палають.
І не те , що очі люблять,
Не те ,що кохають,
Просто заздрять тій дівчині,
Щастя не бажають.
***
Захмарилось небо синє,
Сонце потемніло.
Над ставом , що край села,
Дівчисько сиділо.
Чорні очі лукавії
По плесу блукають,
А в голові злії думки
Роями літають.
Дізналася вона вчора
Про зустріч над ставом.
І лихим вогнем палючим
Серце запалало.
Подзвонила до дівчини,
Гарно привітала
І що хлопець ї кинув,
Між іншим сказала.
Та, не вірила,бо ж клявся,
Вік її кохати,
Але гордість взяла гору,
Не стала питати.
Тільки вирішила нишком,
Щоб ніхто не бачив,
Підійти до того ставу,
Де зустріч призначив.
***
Туман стелиться землею,
Густими клубками,
Над ставом стоїть хлопчина,
З сумними думками.
Нема чомусь дівчиноньки,
Що її кохає.
Тільки вітер над водою
Туманом ганяє.
Позад нього тінь майнула,
відлягло від серця,
Зараз гляне в оченята,
Сині мов озерця.
Та почувся сміх дівочий,
Лукавий до болю,
Що сказала : насміхнулась ,
Любка над тобою.
Не ти її сокіл ясний,
Зрадливо шепоче,
Тепер вона у обіймах
Іншого тріпоче.
Як не віриш подзвони їй ,
Та їй не до того,
Мабуть витерла вона
Вже номера твого.
***
Розплакалось синє небо,
Дощик накрапає.
В верболозах дівчинонька
Долю проклинає.
Кляне долю,його кляне,
Себе не забула.
Краще б я про те кохання
Не знала ,не чула.
Чому,ти так,мій соколе,
Моя каро Божа,
Чи я тебе не кохала,
А чи я, негожа ?
Навіщо так серце краєш,
Марила тобою,
Закликав мене до ставочка,
Сам стоїш з другОю.
А ще дзвониш телефоном,
Біда б тобі,лихо.
Подивилася на воду,
Заплакала тихо.
Мамо мила, нене люба,
Що маю робити ?
У ставочку вода чиста,
Не хочеться жити.
Не зважилась, не схотіла.
Гріх брати на душу.
Нащо, мамо, породила,
Нащо жити мушу ?
***
Все покрилося снігами,
Виє хуртовина.
Над ставочком ,що замерз,
Зламалась калина.
В яворині за селом
Скрегоче сорока.
В чорнобрової весілля,
Плаче синьоока.
Плаче бідна, сльози ронить,
Живота ховає.
Як ми дальше жити будем ?
У когось питає.
Поїдемо.Пробач,мамо,
Пробач, рідний тату.
Бо не можу принести вам
Я, сорому в хату.
Поїдемо в двох до міста,
Там легше сховатись
І не буде чорноброва
Над нами сміятись.
Розплакалась,як згадала,
Що з батьками буде.
Вони хворі,вже старенькі.
Чи поможуть люди ?
Нащо ж,мамо, народила,
Мене в ту годину ?
Чом, ти батьку, так виховав ?
Не вбила дитину.
Ой,чому ж це я,на батька
І маму говорю ?
Сама винна,полюбила,
Сама зарадь горю.
***
Гуде стогне хуртовина,
Снігом завіває.
В чорнобрової у хаті
Теж щастя не має.
Нема щастя,нема долі.
Чоловік лютує.
На чужій біді ,ти, щастя,
Люба, не збудуєш.
Чоловік у кожнім селі
Має любку збоку
І що ночі у вісні
Кличе синьооку.
Вона йому: і сяк і так,
Не кричить ,не лає,
А він каже поміж люди,
Що ї не кохає.
Сама чула позад себе,
Як шепочуть люди,
Що не буде її щастя,
Не буде,не буде.
Але вона горда з себе,
Вперту вдачу має.
Ходить пишна по селі,
Мов від щастя сяє.
***
Вже весняне сонце світить,
Світить не вгріває.
Ходить дівчина по місті
Притулку шукає.
Та нема де притулитись,
Роботи не має.
Хто погляне на живіт-
Зразу відмовляє.
Ходить бідна тиняється
Від дому до дому,
Заробляє копійчину ,
Долаючи втому.
Не кляне,лиш молиться,
Просить в Бога долі.
Не для себе безпутньої,
Для дитини свої.
Прости ,Боже,безталанну,
Прости,я благаю,
Дай лиш долю тій дитині,
Що під серцем маю.
***
Розквітає все довкола,
Веснонька буяє,
В темнім небі срібний місяць
З за хмар виглядає.
Тихесенько вітер віє,
Вербоньку хитає,
Біля неї молодичка
Плаче,умліває.
На руках трима дитину,
Лиш погодувала.
Доле моя не щаслива,
Доле...й заридала.
Плаче,горне до грудей,
Сльозами вмиває,
Раз покладе під паркан,
Знову підіймає.
Пробач,сину,пробач,любий,
Таку маю долю.
Я, самого не покину,
Тутечки постою.
Знову кладе,накриває.
Сльози заливають...
Вони ,тебе,приголублять,
Бо своїх не мають.
Відійшла.Змахнула сльози,
Воно ворухнулось.
Не стрималась.Заплакала.
Знову повернулась.
Воно глянуло на неї,
Сині оченята,
Простягає до грудей
Свої рученята.
Пригорнула.Заплакала,
І знову поклала.
Сама стала під вербою
Тяжко заридала.
Засвітилося віконце,
Хтось іде від хати...
Чи побачать,приголублять ?
Доленько проклята.
Побачили,пригорнули.
Ціла затремтіла...
Не беріть - це мій синочок,
скрикнула й зомліла.
***
Захмарилось ,потемніло,
Дощик накрапає.
Чорноока молодичка
Мужа виглядає.
І не знає.Чи він прийде,
Чи десь заночує ?
Потай шука синьооку,
за нею сумує.
Він нічого їй не каже.
Вже не б'є,не лає,
Та сама вона те бачить,
Що ї не кохає.
Якщо прийде не всміхнеться,
Навіть як не п'яний,
Тільки скаже:на роботі
День чомусь поганий.
А вона в душі ще більше
Кляне, проклинає,
Синьоокій тій дівчині
Нещастя бажає.
***
Місто вкрилося туманом,
Вітер повіває,
Хоче туман розігнати
Та сили не має.
Лежить жінка у кімнаті
До ліжка прикута,
В синіх очах пролітають
То радість то смута.
Усе чує, розуміє,
Боже милий Боже.
От лиш тільки розповісти
Нічого не може.
Біля неї синьоокий
Хлопчина гуляє,
Мамо люба,мамо мила,
Ледве промовляє.
Славу Богу добрі люди
В біді не лишили,
Біля себе і синочка
І ї прихистили.
Вже минає третій рочок,
Як ніхто не знає,
Де вона і хто вона...
Син сльозу втирає.
Я,віддячу , люди добрі,
Дай лиш Боже силу:
Розплатитись,розповісти,
До поки в могилу.
***
Раннє сонячне проміння
Крапельки збирає,
Кольоровим різнобарв'ям
По деревах грає.
Літня жінка сидить в парку,
Газету читає.
Біля неї хлопченятко
Біляве ганяє.
Нараз дідусь біля них
Різко зупинився,
Глянув в сині оченята,
За серце вхопився.
Доне моя...Ще раз глянув,
На слові спіткнувся,
З ким ,ти миле ангелятко,
Де твоя матуся ?
Сів на лавку біля жінки,
Сльоза заблистіла.
Вам погано...?
Поглянула,сама побіліла.
Фотографія.Я, знаю...,
Ходімо за мною.
І вхопивши за рукав,
Тягла за собою.
***
Літнє сонце,через штори,
Проміння кидає.
Жінка лежить і в думках
Молитви читає.
Двері тихо відчинились,
Постать в дверях стала,
Тату, тату найрідніший,
Тихо прошептала.
Усміхнувся, сів на ліжко
Сльози покотились.
Не говорячи ні слова
Всі Богу молились.
Стала жінка потихеньку
Вставати ,ходити
І про роки ,що в розлуці,
З батьком говорити.
Розповіла як ї люди,
Добрі підібрали
І не знаючи її
Померти не дали.
Батько слухав,хвалив Бога
І людей і долю
І її ,що фотокартку,
Носила з собою.
Лише дякуючи їй,
жінка упізнала,
А так,Боже милостивий,
Стільки б ще страждала.
***
Зеленіє все довкола,
Пташечка співає.
Синьоока молодичка
До дому вертає.
Та вертає не сама ,
З сім'єю вертає,
Одна біда травить душу,
Матері не має.
Не витримала її втечу,
Не дав Бог їй силу,
Занедужала,зламалась,
Пішла у могилу.
Та відляга їй від серця,
Як тільки згадає,
Що зглянувся Бог на неї,
Другу маму має.
Що не дала їй померти
У місті під тином,
Лікувала,доглядала
ЇЇ з малим сином.
***
Вечоріє.Вітерець
Дихає тихенько,
Хита листя на яворі,
Зелене,легенько.
Край дороги чоловік.
Стоїть,зажурився.
Вагається підійти.
Чи не запізнився ?
Чи пробачить синьоока,
А чи гонорова,
Чи повірить:обманула,
Обох чорноброва.
Чи повірить,що шукав ї
Цілі дні і ночі,
Спав і бачив у вісні
ЇЇ сині очі.
Наважився, підійшов,
Душу страх стискає.
Пробач,мила,синьоока,
Тихенько благає.
Поглянула,підійшла,
Сльоза покотилась.
Стільки років про цю зустріч
Я Богу молилась.
Молилася та просила
І Бога І долю,
Щоб дозволили зустрітись
Ще хоч раз з тобою.
Пригортається до нього,
Сльози витирає...
Мамо,мамо це мій тато,
Синочок питає.
Він здригнувся,взяв на руки,
Притулив хлопчину.
І крізь сльози ледве мовив:
Сину,любий сину.
***
Зорі дивляться із сумом,
Вітер повіває.
Жінка плаче за столом
Сліз не витирає.
Боже любий,Боже милий,
Нащо,так зробила
Стільки болю і страждання
Я,всім учинила.
Вітер віє, ніби шепче:
Чуєш,чуєш,чуєш
На чужому люба щасті
Своє не збудуєш.
Зорі згасли,сонце сходить,
Тихенько світає.
Жінка дивиться на воду,
Думка душу крає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2017
Сади розквітають так буйно та пишно:
Розквітла вже слива , черешня і вишня.
Птахи вже домівки свої влаштували,
В садочках гарненько та ніжно співали.
Та раптом погода нараз помінялась,
Весна зеленкоса кудись заховалась.
Не видно вже весноньки ніде нема,
На білім коні повернулась зима.
Труснула востаннє своїми торбами
І все навкруги закурилось снігами.
Не чути вже співу , замовкли пташки,
Стоять у зажурі , під снігом сади.
Благаємо , весно, назад поверни,
Навіщо у квітні цієї зими ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730011
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2017
Знову про маму згадали,
Вже рік як не має її,
Здається ще вчора матуся
Всміхалася ніжно мені.
Зібралась до церкви родина,
І смуток у всіх на очах,
За тебе попросим рідненька,
У щирих своїх молитвах.
Ми в Бога попросимо ,нене,
Щоб ласку свою Він воздав
До раю де праведні душі.
Він душу твою відіслав.
За нас ,ти ,не раз помолилась,
Тепер не відкриєш уста,
То ж ми приклонивши коліна,
За тебе благаєм Христа.
А завтра цілою сім*єю,
На цвинтар ми, мамо , підем,
Народження день твій стрічати.
Зі смутком в душі ми будем.
Запалимо свічки тихенько,
Вінок хтось поправить мабуть.
У кожного тьохне на серці
І різні думки промайнуть.
Тепер ми тобі в подарунок,
Носитимем ,мамо ,свічки,
Якщо щось в житті не додали ,
Прости нас ,мамусьо, прости.
Не хочеться вірити ,мамо ,
Та горе лікує ж бо час ,
Якщо ми почнем забувати,
Прошу не вини , мамо,нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723634
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.03.2017
Зібралися гості до хати
Веселі , усміхнені всі.
Зі святом , щоб вас привітати,
Поважні в роках молоді.
Весілля сьогодні гуляєм,
А нуж бо ,музико, заграй.
Ми весело всі заспіваєм,
Старосто бери наливай.
Збирайте всіх друзів довкола,
Весілля у нас не просте
І пара у нас сивочола,
Весілля у нас золоте.
Пів-віку минуло від тоді,
Як їх поєднались серця,
Сплелися до купи дві долі,
Щоб разом прожити життя.
Не завжди всміхалася доля,
Роки ж бо не легкі були,
Зазнали і радості й горя,
Та завжди пліч-опліч ішли.
Хоч бабця й боролась за владу,
Стиснувши в руках повідка.
Тримаючи мужньо осаду,
Не ліз дід під ї каблука.
Спочатку у мандри подався,
На поїзді провідником
Навчатись також записався
Мабуть від дружини тайком.
Та жінка його заявила
Про мандри свої забувай
Дитину йому народила,
В колгосп чоловіче вертай.
Сама прибирала у школі
Любила завжди чистоту
Встигала і в хаті і в полі
Зробити усе до ладу.
Устигла дітей народити
В житті показати їм шлях
Завзяття іскру не згубити
В своїх завжди ніжних очах.
Ви мабуть обранники Божі,
Сам Бог мабуть вас обирав,
Були у житті дні й негожі,
Долати він їх помагав.
Не кожному дано на світі
Прожити разом пів-життя,
Вітають і внуки і діти,
Далека і близька рідня.
Бажаємо щастя і долі,
Веселих і радісних днів,
Щоб з нами в сімейному колі
Дружили своїх правнучкІв.
Бажаєм здоров*я міцного,
Любові у вашій сім*ї,
Щоб горе не стріло нікого,
В душі щоб були молоді.
А ну ж бо до столу смачного,
Кухарко , гостей закликай,
Та їсти не будем сухого,
Старосто бери наливай.
Чи в мене щось сталось зі шлунком,
Чи гіркне на столах їда ,
Нехай солодИть поцілунком
Ця пара стара-молода.
Заграй нам музико гучніше,
Заграй так щоб чути усім,
А ми веселіш , веселіше,
Цій парі всі гірко кричім.
ГІРКО,ГІРКО,ГІРКО..............!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719195
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.02.2017
Думки десь мої погубились,
Почати як цього вірша,
Слова немов в горлі спинились,
Немов оніміла душа.
Помер ,ти мій друже зарано,
Сказати я хочу , тобі.
Життя наче кадри із фільму
Спливають в моїй голові.
РазОм ми з тобою прожили,
Дитинство і юність свою.
РазОм веселились , тужили,
Ганяли м*яча на лужку.
Ми їли із миски одної,
Із кружки одної пилИ,
Ми друзями були з тобою,
По-братські з тобою жили.
Бувало в дитячому гніві
Пускали у рух кулаки,
Та в кого таке не бувало,
Адже ми були парубки.
Катались разОм ми на санях-
Коли приходила зима,
Сховавшись від тата та мами
Курили разОм кратькома.
У школі ганяли футбола,
На річку , у ліс по гриби.
Все сяяло щастям довкола-
Безжурні дитячі роки.
І юність-пора парубоча-
Також прмайнула разОм:
Забави ,увага дівоча,
Веселі пісні за столом,
Усміхнені лиця довкола,
Поїздки в сусіднє село.
Не скажеж ти більше ніколи:
"Все дійсно отак і було."
А потім шляхи розійшлися
У кожного доля своя,
Дружини і діти знайшлися,
Почалося власне життя.
Та доля тебе не жаліла,
Не надто вже добра була:
Сім*я якось враз розлетілась-
Складна ж бо ця штука--життя.
Не зміг ,ти стерпіти удару.
Зламався якОсь , а чи-що?
Чи може за когось ця кара?
Та яккось не так все пішло.
Тобі б лише жити та жити,
Хоч важко у цьому житті,
Родині і дітям служити,
Радіти пташкам на весні.
Дівчаток своїх подружити,
Гойдати внучат на руках.
Та що нам про це говорити
Не знає ніхто ж бо свій шлях.
Стискається серце до болю,
Як бачу тебе на столі,
Здається не давно з тобою
Ганяли по цьому дворі.
Сумуєм усі ми тут дуже,
Та віримо Бог все простить,
Спочинь же у мирі мій друже,
Нехай тобі там пощастить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715391
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2017
АВТОР: Перед сьвитами усі
Порєдкі штурмуют
Шось побіліт , дісь підмиют
А дісь підмалюют.
Тай до хати шось новеньки
Хочесі купити ,
Бо таки шо не кажи
Сьвита то є сьвита.
Одна жінка також в хаті
Файно побілила
І до мужа причепилась -
Шось би ше купила.
Чоловік не мав ніц проти
Файненько зібравсі
І за нею на базар ,
До міста подавсі.
Ходіт двоє по базарі,
Він сумки таскає,
Вона ходи з дамськов сумков,
Фо́рми поправляє.
Уже ніби всьо купили,
Ше тюлі хотіли
І тут якраз(шлях би трафив , прости Боже)
Кумасю зустріли.
КУМА: Слава Йсусу Наталочко.
ЖІНКА: На віки Галино.
КУМА: Ти вже певно всьо купила?
Жінка: Я? лиш половину.
Якраз іду тюль купити
До домочку свого,
Хочу аби файна була
Й не було ні вкого.
Продавщиці №1: Ходіт сюди , гречна пані
Маю різні тюлі
І у кухню і у спальню
І у вистибюлі.
КУМА: О , дивисі , справді файні
Білі й кольорові.
ПРОДАВЩИЦІ №2: І у мене не погані,
Є і імпорто́ві.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №1: Оцей сувій розкрутіт
Най по обзираю.....
Така собі най би була,
Такої не маю.
ПРОДАВЩИЦІ №2: Подивіться , люба, в мене,
Зараз розмотаю,
Вчера лиш привезла з Польщі.
КУМА : А може з Китаю.
ПРОДАВЩИЦІ №2 Який Китай чиста Польщі,
Я сі присігаю.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №2:Оди вижу якась файна,
Шось ми впала в око.
КУМА:Таку в кухни повісила
Маріка Сорока.
ПРОДАВЩИЦІ №1: Ше дивітсі на сю в мене,
Не правлю богато,
Я не така живодера
Як та пилихата.
КУМА: Дивись ,кумо, справді файна,
Шей парчем покрита
Жінка: Шось вона мені не конче,
Дуже йкась забита.
ПРОДАВЩИЦІ №2: НЕ слухайте ви ту дилду
Стоїт наче вишка,
Присувайтисі до мене ,
Новорічна знижка.
Полюбуйтись яка файна
Аж хочисі брати.
ЖІНКА: Ви на ціну подивітсі
Півтора зарплати.
ПРОДАВЩИЦІ №1: В мене жінко оцініт,
Маю файну розу,
Сеї ше нема нівкого,
З нового завозу.
КУМА: Ой , лиш ,люба ,не бришіт,
Не шукайте лиха,
Вчери таку причіпила
Наші головиха.
ПРОДАВЩИЦІ №2: Кажу вам ходіт до мене,
Панєночки милі,
Подивітсі яка красна,
Колір: морські хвилі.
ЖІНКА: Я вже виділа сі хвилі,
Правда трохи прані,
Сушилисі в лісничої
Торік на парка́ні.
ПРОДАВЩИЦІ №1: Може така ,вам підійде ,
Ше на вікно маю.
КУМА: Точно такі висіт в хаті
В Парані із плаю.
Продавщиці №2: Отакі ше є з нових
Квадратики , крапка.
Кума:Така сама стоїт в барі
У Йвана Карапка.
ЖІНКА до ПРОДАВЩИЦІ №1: Покажіт мені ту першу,
Шо я вам казала,
Шось мені таки вона
Дуже в око впала.
Тай кума про ню мовчит,
Рот не відкриває,
Значить точно у селі
Такої не має.
ЧОЛОВІК:(кладе сумки й кури) Ой коби се був не піст,
А були м*їсниці,
Надавав би я вам кожній
Жіночки по пиці.
АВТОР: Отак можут сі жінки
Мозок закрутити
Якшо би ше треба шторів
Застали би й сьвита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709924
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.01.2017
Останні години злітають
І рік ще один промине.
Веселі в новий всі вступають,
В старому лишають сумне.
Бажаю ,щоб в новому році
Здійснилися мрії усі,
Щоб щастя на кожному кроці
Бажали і рідні й чужі.
Щоб радість гірським водоспадом
Вривалася в ваші серця,
Іскрилася там зорепадом,
Якому не має кінця.
Щоб радості сльози струмками
Збігали із ваших очей,
А смуток ходив щоб кругами,
Шукаючи ваших дверей.
Здоров*я пливло щоб рікою,
В якої нема берегів,
Щоб завжди пишались собою
Й ніколи ніхто не хворів.
Щоб війни пішли всі з димами,
Минув ,щоб і голод і страх.
І голуба миру віками
Тримали всі міцно в руках.
Любов щоб в серцях розквітала,
Як квітнуть весною сади.
Щоб завжди людина кохала
Й коханою була завжди.
Щоб кожен звернувся до Бога,
Щоб гордість свою надломив,
Щоб сумнів минув і тривога
І Богові душу відкрив.
Щоб доля до нас посміхалась ,
Щоб посмішка була завжди,
Біда ,щоб від нас відцуралась
Щоб друзям ми радість несли.
В бокалах вино вже іскриться
Ялинка вогнями сія
Рідня вже до столу спішиться
Сідаю до нього і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016
Жінка в хаті побілила
Навела порєдкі:
По поличках всьо розклала
Від швабри до ниткі.
Чоловік прийшов додому-
Чоботи в болоті-
Зароблєв він копійчину,
В весь день на роботі.
Ледви сунисі у хату
Ступив до порога,
Як на дверих вздрів табличку:
"Помита підлога"
Знімив чоботи в подвір*ї,
На пальцьох до хати,
Хоче сісти відпочити
Та й шось похлебтати.
Знімив з себе старі лахи,
Як привичку має,
І у шафі на поличці
Шось чисте шукає.
Але тамка де ше зрані
Він кинув футболку,
Лижит напис на папери:
"Твоя друга полка."
Перешукав у тій шафі ,
Аж піт тече з лоба,
Й на поличках і в шуфляді -
Нема гардероба.
Кричит з люті він на жінку:
"Де є моє шматі"
"На поличку поскладала-
Каже-в старій хаті".
Перебравсі.Відшукавши
З горем ту одежу,
Йду думає перекушу
Та й трохи полежу.
На пальцьох зайшов на кухню,
Банєк відкриває:
Борщик файний , ароматний,
Аж слина стікає.
По привичці він рукою
Посігнув по миску,
Сльози болю і страждання
З*явились на писку.
Там де вчери ше миски,
Як завжди стояли,
Нині чайник із окропом
Кохана поклала.
Закричєв , як пес скажений,
Й мати полетіли,
Але борщик пахнув файно
І їсти кортіло.
Прошвирнувсі він по кухни,
Знайшов таки миску,
Потім ше хвилин пітнадціть,
Відшукав і лижку.
Ше на кофлю,ніж і хліб,
Мусів чєс згубити,
Й як зійшли на небі зорі ,
Сів той борщ спожити.
Накидавши за драбину ,
Борщику смачного,
Рішив мужик відпочити
Від усього того.
Телевізора включив,
На ліжко вложивсі
І на тумбочці пульта
Шукать заходивсі.
Та де тамка уже пульт,
Мовби вітром здуло,
Знову дісь переложила,
Думка промайнула.
Всередині в чоловіка
Всьо ходором ходи,
Отже бісове насіння,
Клятої породи.
На другий день він писєтко,
Присотав до хати,
Сам роззувсі на подвір*ї,
А псу шо знімати.
Жінка глипнула на него,
На пса , на підлогу.
Чоловік заткав відразу
" не кричи небого,
Се писєтко із застави,
Породи такої,
Шо буде мені шукати
Усі речі мої.
Я не буду по-пів днини
Шарити по хаті,
Аби лижку відшука ти ,
А чи якесь шматі.
А ,ти , Будеш солоденька ,
За ним сі дивити,
А не думати в одної,
Шоб де помінєти."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709112
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.12.2016
Осінь смутком все довкола
Тихо огортає,
Але в душах українців,
Дух волі палає.
Україну ,рідну неньку,
Вороги спалили
Й між собою , супостати,
Збручем поділили.
На своїй землі на рідній,
Хоч в чужій державі,
В місті Львові отамани
Зібрались у справі.
Вирішили до Києва
Вони йти походом ,
Припинити , щоб знущання
Над рідним народом.
Розділились на три групи,
Вкраїнські солдати,
Щоб кордони більшовицькі
Легше подолати.
Першу групу Бессарабську
Вороги розбили ,
Як лиш тільки за Дністер
Повстанці ступили.
Про Подільську , другу групу,
Багато писали,
Її рейд по Україні
Подвигом назвали.*
Четвертого листопада,
Коли усі спали,
Головна Волинська група
В похід виступала.
Зброї у них було мало,
Пішли майже голі,
Та з вірою в перемогу,
З жагою до волі.
Під проводом Тютюнника,
Дякуючи Богу,
Без пострілу розброїли,
Польськую залогу.
Біля села Журбовичі
Чекістів розбили,
Коростень на другий день,
З боєм захопили.
Та не довго святкувалась
Ота перемога,
Бронепотягом приїхала
Чекістам підмога.
На Радомишель пішли:
Змучені боями,
Обшарпані , обвіяні:
Морозом , вітрами.
Обігрілись у Заньках,
Трохи відпочили
І на зустріч другій групі
Знову поспішили.
У сусідньому селі
Зустріли котовців,
Що на конях налетіли,
Мов орда половців.
Не злякались тютюнниківці,
До бою вступили.
І не мало там ординців,
У снігу згубили.
Так з боями , нескорені,
З великим обозом,
Просувались вони далі
Снігами й морозом.
Біля села Городське,
Переправу мали,
Під кулями півзамерзлі ,
Тетерів здолали.
Побачивши , що не зможуть
Києва дістатись,
Не зустрівшись з подільцями,
Змушені вертатись.
Виснажені , на-пів босі
І майже без зброї
Не втрачали ні надії,
А ні волі тої.
А у бою за Леонівну
Дві групи стрічались,
Через ніч , утому , холод
Так не розпізнались.
Розійшлися вони з боєм,
Село залишили -
Переправу через Тетерів
Шукати спішили.
Ця не зустріч для волинців
Фатальною стала ,
Та вони про це не знали -
Переправа ждала.
У Малих Миньках спинились,
Стали до спочину,
Краще були не спинялись
А йшли без зупину.
Сімнадцятого по полудні
Рушили в дорогу.
Та котовці оточили
Узяли в облогу.
Зав*язався бій кривавий,
Важко описати,
Невеличка річка Звіздаль
Може розказати.
Оточені котовцями
Повстанці не здались,
До останнього патрона ,
Всі мужньо тримались.
Залишені керівництвом,
Холодом зморені,
Хлопці бились за Вкраїну
Немов навіжені.
А котовці розлючені
З шаблями літали
Поранених , скалічених,
Без збройних рубали.
Це останній бій для групи,
У цьому поході.
І до нині його пам*ять
Живе у народі.
Багатьом не пощастило
Із цього загону,
Замучених , знівечених -
Взято до полону.
Їх знесилених , побитих,
Мов овець отару,
Під конвоєм відправлено
До міста Базару.
Там зігнали на майдан
Базарців чимало .
Й "Чрезвычайная пятьорка"
Читала ухвалу.
Сам Котовський перед тим,
Як вирок читати,
Запропонував добровільно
В кінноту вступати.
Та ніхто не ворухнувся -
Люд немов закляк -
Відповів за полонених
Вістовий Щербак:
"Знаємо ,що нас чекає.
Смерть нам не страшна ,
Та Вкраїну ми не зрадим,
Бо вона одна."
"Ще не вмерла Україна" -
Лунало майданом,
Невеличке те містечко
Вкривалось туманом.
Але пісня обривалась,
Швидкостріл гримів,
Хлопці , мовби підкошені,
Падали у рів.
Мертві падали з живими -
Ворог лютував.
І промерзлою землею
Всіх їх загортав.
Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**
Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.
*-твердження О.Шпилинського
**- під Базаром 21 листопада 1921 р. розстріляно 359 повстанців(історична довідка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701878
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016
Зажурлива осінь надворі,
Потемніло усе навкруги.
Лист опав.Зажурились тополі.
Все чекає приходу зими.
Хмари до низу пустились,
Не видно величних вершин,
З туманом вони поріднились,
Зупинивши немов часу плин.
Короткими дні уже стали.
Сонце туманом бреде.
Навкруги знову сутінки впали,
Мабуть дощик осінній піде.
А вітер не знаючи втоми
Гуляє собі поміж гір.
Про теплеє літечко спомин
В душі не згаса до цих пір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2016
Плачуть ліси віковічні ,
Гори в задумі димлять ,
В смутку болота північні ,
Хвилі на морі бурлять.
Приспів:
Знову в сльозах батьківщина :
Плаче і Крим і Донбас.
"Де ви сини України ?" -
Волає з могили Тарас.
Степ , де відвіку свободи
Дух попід хмари літав,
Де вільнії жили народи
Зараз в вогні запалав.
Приспів:
Ворог підступний , зрадливий ,
Вовк у овечім хутрі,
Лис кольоровий , брехливий -
Хоче Вкраїну собі.
Приспів:
Вставаймо з колін побратими :
Карпати , Полісся і Крим.
Ми ж бо країна єдина ,
Борімося з ворогом тим.
Приспів:
Борімось , хоч зранені крила,
Бо є ще завзяття у нас,
Щоб щиро всміхнулись в могилах :
Хмельницький , Франко і Тарас.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699326
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2016
Куди не глянь , усюди ліс,
Ген до небокраю -
Це Бистриця стрічає всіх –
Перлина цього краю.
Вітаєм вас в своїм селі,
Що росквіта красою ,
Розкинулось воно собі
Між гір понад рікою.
Тут велич гір ,що навкруги :
Сивулі,Плоски,Гропи.
І вже недовго підійти
До центру – до Європи.
Тут річка шлях свій почина,
Що Бистрицею зветься,
З-під Кливи Чорної вона
Аж до Ворони в*ється.
Сірко-воднева є вода -
Хвороби всі долає,
А навкруги така краса –
Душа відпочиває.
Фонтанчик в брилі кам*яній
Водою струмениться,
Вода стіка по брилі тій,
Аж любо подивиться.
Хребет у нас є вододільний –
Він воду розділяє,
А у холодную пору
Від вітру захищає.
В нас дендропарк «Високогірний»,
Його в Європі знають,
Із різних закутків землі
Дерева тут зростають.
Є озеро гірське у нас –
Легендами покрито –
Говорять Довбуш , у свій час ,
Ходив до нього пити.
Ще кажуть в озері є пструг ,
Спина аж мохом вкрита,
На голові величний круг –
Із золота і оксамита.
А навкруги все гори , гори –
Туманами вкриті ,
Попід ними полонини –
Трави соковиті.
Глянеш з гори на село,
Важко не радіти ,
Поміж гір участки в*ються ,
Мов з дЕрева віти.
Наше село Рафайлова
Колись називали,
На честь хлопця засновника,
Якого так звали.
В повоєннії роки
Про річку згадали.
І її ім*ям село ,
Отоді назвали.
Є своя в нас сільська рада ,
Дитсадочок , школа.
І карпатськая привітність
Аж пашить довкола.
Амбулаторія також власна,
Всіх стріча привітно ,
Але в нас гірське повітря –
Тож хворієм рідко.
Є в селі в нас три лісництва ,
Будинок культури –
Все вписалось гармонійно
До інфраструктури.
В центрі церква дерев*яна –
Красою сіяє,
І всіх , майже вже століття,
До Бога скликає.
Недалеко друга церква .
Теж кличе до Бога.
Чуть скромніша за красою ,
Але не убога.
Зразу вна була костьолом ,
Поляки тут жили ,
Потім прийшли комун яки –
Ресторан зробили.
А як тільки самостійна
Вкраїна створилась ,
У будові тій столітній ,
Знов церква відкрилась.
А навколо , все ліси ,
Ліси смерекові .
Шумлять праліси карпатські ,
Немовби казкові.
Пам*ятають ці ліси
Й радості , й тривоги –
Бо ж падали ми на коліна ,
Й вставали на ноги.
З не запам*ятних часів ,
Ще при княжім ладі ,
Ми були в Русі-Вкраїні ,
Були в її складі.
Потім Польське королівство
Нами керувало ,
Після Австрія вхопила
Й довго не пускала.
Аж в двадцятому столітті
Свобода дихнула,
ЗУНР вкраїнці утворили ,
Та не довго була.
Знову Польща захопила,
Знову у недолі,
Потім прийшли комун яки
«Визволять» з неволі.
Ще німецькі окупанти
Трохи керували ,
Але «браття» комуністи
Таки не віддали.
Але Бог поміг позбутись
Ярма Україні
І тепер ми проживаєм
У вільній країні.
А коли ті окупанти
Бились між собою,
Наші хлопці не сиділи
Бралися за зброю.
Були в нас січовики –
Мали нагороди,
Також йшли й на Закарпаття
Шукати свободи.
Були в селі й бандерівці,
Мужньо воювали –
Не одного москалі
На Сибір заслали.
Та не можна сумувати ,
Тут душа радіє,
Від карпатської краси
Серце наче мліє.
З поміж гір отих величних,
Між лісів казкових .
Біжить річка бистроплинна
До країв тих нових.
З гори глянеш на долину –
Гордість мимоволі,
Ми зате що тут живемо
Щиро вдячні долі.
Мальовниче в нас село ,
Хоч і не багате.
Запрошуєм щиро всіх ,
До нас завітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2016
Чомусь мені згадалося дитинство,
І юність , і вже старшії роки ,
І ніжне те ласкаве материнство,
Що дарувала мама нам завжди.
Приспів:
Навіщо ти ,мамо , так рано
Покинула нас на Землі,
Мабуть , що опора погана
Ми були мамумусю тобі.
І знову бачу очі ті ласкаві ,
Засмучені і радісні в той час ,
Ті руки , що завжди були у справі
Й встигали приголубити ще нас.
Приспів:
За ночі недіспані , мамо ,
Велика спасибі тобі
За те , що будила нас рано ,
Коли ми були ще малі.
Приспів:
Ми за молитви також вдячні , мамо ,
Що вимолили долі усім нам.
І вас прошу завдячуйте так само ,
Своїм ще не померлим матерям.
Приспів:
Ми вірим , мамусю , що чуєш,
Подяки ці щирі усі
Й на небі за нами сумуєш,
За це також вдячні тобі.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695907
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2016
Вже двадцять років пролетіло
Як я коханую зустрів-
Чимало різного cтерпіли ,
Чимало різних почуттів.
Було і горе і сварились,
Бувало різне у житті,
Та Богу дякувать мирились-
Разом долали дні лихі.
Були і щастя дні погожі-
Нам сонце сяяло згори,
Разом ми були на сторожі,
Щоб не закінчились вони.
Я щиро вдячний своїй долі,
Я щиро вдячний миті тій,
Коли зустрілись ми обоє,
Й здійснилась найжаданна з мрій.
Згасають в небі ясні зорі,
Що в ніч оту світили нам.
Й життя минає мимоволі,
За тебе ж вдячний я Богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
У карпатськім розмаїтті,
Між лісів і полонин-
Де смереки віковічні
Мов спинили часу плин.
Де дзвінкі ,стрімкі потоки
Поміж горами пливуть,
Водограєм водоспади
Із вершин карпатських б*ють.
Там озера невеличкі-
Вода чиста як сльоза,
Навкруги крислаті буки-
Охорона мов така.
В цьому краї чарівному
Мальовниче є село,
Що хатками по горбочках
Понад річку пролягло.
У карпатській цій перлині
Я дівчину полюбив
І сім*ю свою щасливу
Разом з нею там створив.
Так як річка та стрімка,
Що вода аж піниться-
Мальовниче те село
Зветься БИСТРИЦЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681014
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 31.07.2016
У всіх тепер ноутбукі,
Компютери телефони,
Андроїди , планшети
Шей якісь айфони.
Усі тепер прогресові,
Кожен усе чує
До сусіда за паркан,
Йто телефонує.
Та шо тамка за паркан,
У другу кімнату,
Синок дзвони по айфону
Ходіт сюди тату.
Тепер дітвах
Говорити ледве шо уміє,
А на тому телефоні
Вже сі розуміє.
Навіть тота стара баба,
Шо має три кляси,
Сидить в скайпі цілий день,
З другов точи ляси.
Колись діти від книжок
В двоє сі згинали,
Тепер внеї ноутбук
Їй всьо по цимбалах.
А про твори й перекази
Нема шо казати,
Бо шо тепер з інтернету
Їм ото скачати.
Але шо ми про дітей,
Будем говорити,
Ґазди пита в інтернету
Коли йти косити.
Колись їсти вна варила
По старих рецептах,
Тепер чита в інтернеті
Шо там саже Ектор.
Навіть секс по інтернеті
Тепер мож купити
Правда я не уявляю,
Як се мож робити.
Колись дітий буські несли,
В капусті шукали,
Скоро спита інтернет:
"Дочку замовляли."
Колись жінки у грідках
Днами пропадали,
Шось сапали , шось пололи,
Чи жука збирали.
Тепер в інтернеті
Шось там прочитає,
Побрискає тим по грєдці,
Бурєн пропадає.
А вна знову у контах
З кимось шось торкоче,
А з за компа устає,
Коли піци схоче.
Поміч є той інтернет,
Для дітей , для мами,
Ше коби він нас навчив,
Робити руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675300
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.06.2016
Вийшов на гору крутую,
Поглянув в безмежную даль.
Враз смуток у серці розтанув
І зникла у вічність печаль.
Побачив Карпати величні,
Зелені базкраї ліси,
Трембіти почув голосисті
Нема більш такої краси.
Побачив овечу отару,
Вівчар, що в кошару жене,
Побачив гуцулку-красаву,
Що їсти йому вже несе.
Зараз обніми він ніжно
Гуцулку-красаву свою.
І лиичко її білосніжне
Всміхнеться від щастя йому.
Засяють її оченята,
Полине між горами спів.
Хай чують величні Карпати,
Кохання своє він зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Кум купив нову рушницю
П'ять зарядів має,
Й на кабана на хоту
Мене витягає.
Я охотнік нікудишній,
Шо буду казати.
Коло стайні якусь курку
Можу зарубати.
Та кум каже ти не бійся
Все буде доладу,
Мушу я йго положити
З п'ятого заряду.
Ато якраз йкісь кабан
Біля села ходи,
Вже понищив по сусідах
Майже всі городи.
Ось зібрались ми із кумом,
Взяли рюґзачину,
Не забули прихватити
Півторалітрину.
Звечора ми як годиться
Шалашик поклали,
Й шоб голодним не сидіти
Вечеряти стали.
На вечерю ми з собою
Багато не брали
Дві хлібини , цибулину
І два кіля сала.
Дежурили ми добряче,
На волос не спали.
Перед ранком кабани,
Появлятись стали.
Кажу дивись онтам куми
Якийсь хряк гуляє,
Кум поглянув у бінокіль
Два , відповідає.
Кум прицілився добряче
Як влупив з дуплета,
Так кум Грицько без штанів
Вибіг з туалета.
А кабан як і стояв
Ні слухом ні духом,
Кум йому іще дуплет,
Цілив мижи вуха.
Кабан трохи похилився,
Так ніби здихає,
Але кум іще в рушницю
П'ятий заряджає.
На ходу кум іще п'ятий
Отой раз сріляє,
Прибігаєм , ато чучело,
Вітер розвіває.
Дивимось навколо нас
Людей ціла сила,
Хто з сокиров , хто з ціпком,
В кого в руках вила.
Люди нас за терористів,
Із кумом приймили
І АТО вони для нас
Добряче вчинили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673157
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.06.2016
Україно , Україно
Наша рідная земля
Чом у тебе Україно
Така доленька важка?
Від коли ти утворилась,
Ще за княжиських часів,
Кожен тебе роздирає
І шматує з всіх боків.
Спершу турки-бусурмани,
Потім ляхи й москалі.
І не має тобі щастя,
На родючій цій землі.
Вже здавалось укріпилась,
Та недовго протягла,
Зграя власних " патріотів"
Розікрала,ростягла
Крим забрали москалюги,
Хочуть ще забрать Донбас.
Та ми вірим Україно
Щастя вернеться до нас.
Заживем і ми щасливо,
Діти наші і батьки.
Зміцнемо ми тебе рідна,
Щоб боялись вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Колись величнії заводи,
Колись величнії міста.
Тепер усі в вогні палають
Бо вже прийшла до нас війна.
Вже наш сусід отой зі сходу,
Що завжди всюда воював,
На нашу зазіхнув свободу -
Своєї він так і не знав.
Ще із часів царів-монархів
Завжди вони свій нарід б'ють,
З часів комуни,олігархів
З колін піднятись не дають.
Там Соловки,розстріли, тюрми -
Народ тримають у руках,
А тут своди чути сурми -
Народ вкраїнський на ногах.
Злякались можновладці кляті
В Росію "матушку" втекли
Та посіпаки їх прокляті
Війну на сході почали.
А "матушка " отому рада
На допомогу в той же час
Гуманітарки повні " града",
Заводи різнії від нас.
Та Україну не здолати
Вирує в нас свободи дух
І від Донбасу до Карпатів
Вкраїнець українцю друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2016