Щоденники Вітру

Сторінки (1/43):  « 1»

але молімося з ніжністю

Ти,  що  ти  є  і  тут  і  там
нехай  буде  все  як  ти  вволиш  словом  своїм
і  думкою
нехай  буде  все  як  ти  скажеш  найменшим  відтінком  твого  бажання
в  твоїй  і  моїй  голові
нехай  не  зникає  тінь  твоєї  безніжності
нехай  не  тане  лід  твоєї  чудовості
не  заборони  мені  обожнювати  тебе
і  топтати  сліди  твої  позаду  тебе
дозволь  мені  любити  тебе  любуватись  тобою  і
плакати
дай  мені  слово  своє
і  крихти  духу  твого
і  шматки  днів  твої  вичерпних
повітря  твоє  густе  і  насичене
пробач  мені  кроки  невдалі  
і  вводи  мене  в  оману
залишай  без  відповіді  запитання
і  з"являйся  без  попередніх  знамень  
бо  твої  руки  й  зап"ястя
очі  і  променеві  кІстки
артерії  сонні  й  трахеї
до  дня  смерті  моєї/твоєї
і  поки  світ  та  львівська  бруківка  під  ногами
поки  сонце  по  венах,
страхи  мої  ніжні  й  істерики
у  тебе  до  мене
камінь.

п.с.  молімо(ся)  кожне  своє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013


yrf ö nb

яка  ти  добра,  яка  ти  гарна,  
як  тебе  вистачає  на  всі  ці  криваві  провини
не  чіпляєшся  за  дрібниці,  просто  любиш  це  не  робити
бачити  б  тобі  трамвайні  колії  в  очах  своїх,  але  ж  ти  не  дивишся  в  люстерка
кинути  б  тебе  у  всі  ставки  у  цій  прекрасній  країні
запхнути  б  твою  розумну  і  божевільну  голівку  у  всі  болота  на  цій  планеті
але  ж  ти  цього  прагнеш,  ти  ж  мчиш  до  цьогО  самознищення
самоспалення
самозречення
самовідання
задоволення
тобі  сняться  чужі  загублені  речі  і  двері,  із  яких  ти  ніколи  чомусь  не  виходиш
хоча  ні,  дивні  двері,  з  яких  ти  ніколи  не  вийдеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013


ні

що  в  мене  є:
в  мене  є  англійські  олівці  які  малюють  відтінками
в  мене  є  кілька  книг  німецькою  мовою
у  мене  є  врешті  кімната  із  чотирма  стінами
й  приємна  на  дотик  підлога

у  мене  є  багато  дивних  блокнотів
ловець  снів  зачаївся  над  ліжком
багато  маленьких  хороших  дрібничок  
від  яких  я  ніколи  не  зможу  відмовитись

в  мене  є  ти.
але  всі  на  відміну  від  тих  перечислених  речей  ти  не  робиш  мене  щасливою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2013


лет

шовкодні  не  прядуть  шовкопряди
зовсІм  не  прядуть
все,  що  є  -  зберігається  в  гландах
це  не  холод  -  це  просто  ртуть.
йдуть  законні  спадкоємці  престолів  і  
раптом  -  ти.
я  б  ніколи  не  вірила,  чуєш,  але  дотик  твоєї  руки
каже  більше  ніж  простори  мого  інтернету
каже  більше  ніж  рухи  планет
стигне  тихо  і  кров  і  лімфа  і  слина,
коли  ти  мене  ніжно  звеш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


ю.

і  листя  осіннє  кольору  нашої  крові
крові  в  серцях,  де  вона  там  мов  кіт  згорнулась  
калачиком
тихне  і  тихше  в  тобі  шелестять  всі  ці  звуки
звуки  втомлених  ніг  наших  гарних  ніг  по  асфальті

ти  просто  не  знаєш  як  говорять  мені  вокзали
звуками  голосу  твого  і  тих  пісень
і    не  просто  говорять  а  кричать,  що  я  закриваю  руками
мої  барабанні  перетинки  налякані  геть

як  мені  мерехтять  всі  ці  вікна
і  чути  як  тече  в  батареях  вода
наче  зламана  квітка,  наче  втомлена  Полтва
наче  моя  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


дівчинка

дівчинко  дівчинко  чому  ти  так  міцно  вчепилася  в  своє  горло?
що  в  тебе  там  таке  цінне,  що  ти  так  ревно  його  борониш?
-  древні  світи  порослі  лісами  з  повітрям  останнього  з  передподихів
з  післяпоштовхом  і  казарми  із  теплим  льодом  зігрітим  дотиком.
кровосховища  ненадійні,  магістралі  сумні  та  сонні
збляклі  ангели  з  електровудками..  їх  так  багато,  їх  цілі  сонми
акрилові  фарби  (на  всякий  випадок)  сім-карта  з  першого  телефону
добрі  мертві  осінні  видри  бавляться  десь  там  поряд...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013


vjüe

Завжди  оглядайся,  коли  тебе  кличуть
оброслі  мохами  і  клунками  люди
говори  їм  лиш  правду  у  стомлені  вічі
люби  їхні  сонці  заховані  в  грудях
***
вслухайся  в  розмови  (цілком  примітивні)
про  туманні  дороги  й  порожні  мечеті.
Лови  їхній  голос  мов  довгу  нитку,
вже  настільки  стару,  що  от-от  обірветься

Вчувай  їхні  долі  наповнені  світлом
та  тримай  їх'  долоні  (такі  всевидющі)
вдихай  жовті  спори  достиглого  літа
себто  вже  осені,  себто  моху

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2013


а мені його треба

Не  стягайте  із  мене  покривала  будь  ласка
за  ним  кілометри  морозу  -  я  просто  замерзну
вам  все  одно,  ви  твердошкірі  звичайно
а  мені  його  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013


бмс

твОї  тонкі  зап"ястя
боже  мій  сірий  які  вони  звабні
боже  мій  сірий  невже  ти  не  чуєш,  що  треба  мене  рятувати
що  треба  мене  колихати,  усипляти,  поки  я  ще  його  не  кохаю
.
світ  невеликий,  ти  постійно  втрапляєш  на  очі
і  світ  не  дитина,  світ  теж  тебе  хоче  хоче
а  боги  мої  сірі  тримають  мої  повіки
тримають  мене  за  вени
грають  джаз  у  сонячному  сплетінні
гріють  руки  у  теплому  попелі  серця
..  дмухають  у  обличчя,  шепочуть
ласкаво  "не  сердься"
боги  мої
любі
єдине  за  що  вам  вдячна,
за  те,  що  взиваю  ім"я  ваше  намарне
і  нічого  мені  за  те  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013


якби  я  могла  малювати  я  б  слала  до  чорта  світ
ловила  б  за  хвіст  комети
і  на  світанку  вдихала  б  ніч
із  різьблених  поглядів  і  кішок  на  львівських  балконах
моя  психологія  кришиться  болем
на  ваші  сповнені  сонцем
чи  ваші  зведені  жахом
вуста  
.
крематорії  здавна  бували  домом
порослі  гербарієм  з  безмовним  дозволом
палити  усе  що  тобі  заманеться
міста,  куди  ти  приходиш
дівчат,  яких  обираєш
людей,  що  тебе  обслуговують
сонця,  що  більше  тобі  не  світять..
маяки  перестали  тебе  турбувати
асоціації  більше  не  кличуть  додому
бачиш  пусту  коробку
бачиш  чиєсь  обличчя
і  розумієш  що  зрештою  у  коробках  завжди  було  більше  (з)вмісту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013


скільки. постійно.

Скільки  ще  вас  із  чудовими  ребрами
із  чудовими  шиями
із  тендітними  плечима
оголеними  стегнами
чи  короткими  шортами
Скільки  ще  вас  у  картатих  сорочках
з  феньками  на  руках
з  таким  бажанням  в  очах
і  теплим  подихом  космосу
.
от  поки  ви  будете
дивні  такі,  своєрідні
поки  ви  осьдечки
поки  ви  тутечки
поки  ви  сонечка
поки  ви  ЛАСТівки
і  поки  ви  дихаєте
Я  завжди  буду  любить  ваші  збиті  у  кров  коліна..
постійно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013


лексика

і  слова  твої  постають  зі  слини,  
мов  Венера  із  піни  морської
відбуваються  десь  в  глибинах
з  теплим  придихом  йдуть  на  зовні

твій  язик  сповиває  морфеми
визначає  частотність  звуків
творить  все,  що  вже  є  між  нами
своїм  танцем  незвичних  рухів

чи  китом  заляга  на  дно
і  виповнює  свіжу  тишу
так  зникає  моє  ребро  
й  повертаєшся  ти  колишня

я  віддав  би  за  це  все  інше
хай  печінку  або  легені
лише  б  в  твоїм  горлі-мушлі
були  завше  такі  моменти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013


прощі 4

Ми  мандрували  автостопом.  Зупиняли  машини,  неначе  одне  одного,  не  даючи  натворити  дурниць.
За  нашими  спинами  залишались  дерева  Отця,  осяяні  світлом  його  всевидющих  Долонь  і  навіть  більше.  Наші  кошики  були  переповнені  різним  непотребом  якихось  знайомств,  пустих  пляшок,  зайвих  слів  і  навіть  думок.  Ми  врешті  залишили  це  десь  на  одній  заправці,  де  волоцюги  одразу  почали  ділити  те  все,  час  від  часу  дивуючись,  і  приміряючи  наші  одвертості.
Ти  порівнював  автівки,  що  підвозили  нас  за  рупії,  з  дівчатами,  яких  ти  спізнав  ще  в  університеті.  І  це  було  дивно  чути  від  тебе  цей  феєрверк  смаків,  почувань  і  вражень,  враховуючи,  що  ти  не  пам"ятав  жодної  зовнішності.
Машини  перевозили  спеції  (а  отже  літо)  кудись  із  Канади  до  Мексики.  Великою  фурою  возили  медові  місяці  і  пошту,  набиту  запашним  гербарієм.
Ти  заприсягнувся,  що  якщо  ми  колись  припинимо  отак  бути,  то  у  нас  безумовно  буде  сад  або  навіть  Сад.  Ти  облаштуєш  величезну  бібліотеку  з  найкращими  (або  улюбленими)  творами  і  класикою,  щоб  зберігати  у  книгах  гербарій.
Авжеж...
Усе  буде.
Але  давай  плати  цьому  водієві,  бо  інакше  ми  не  поїдемо.
Ти  дістаєш  кілограмову  торбинку  цукру,  водій  погоджується  довезти  нас  аж  додому.
Бо  ці  перевізники  спецій  чомусь  страшенно  люблять  цукор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013


прощі 3

А  на  ранок  від  нашого  шляху  залишалися  тільки  шматки,  покраяні  шматки  уже  неживих  тіл  збитих  собак,  котів,  птахів.  І  ми  сказали  собі,  що  будемо  оберігати  їхні  вологі  душі  в  коробочках  з-під  чаю  або  в  коробках  з-під  взуття.  
Бракувало  їжі  і  запасів  тепла.
"Припиняйте  вже  цю  "монотонну  війну",  -  сказав  нам  жебрак  на  прикордонній  дорозі  і  пропустив  в  іншу  країну.
Ця  деградація  вимагала  пошуку  Бога.  Чогось  бракувало  за  пазухою,  чогось  присутнього.  Ти  сказав,  що  мабуть  Бог  міг  теж  податися  у  світи,  як  ми,  але  я  не  хотіла  в  це  вірити.  Хоча  бачила,  як  ВІн  з  важким  рюкзаком  сідає  у  поїзди,  Його  мимоволі  штовхають  ліктями,  іноді  хтось  каже  "перепрошую",  але  Бог  так  і  не  заходить  до  вагону.  Цілу  дорогу  Він  курить.  Він  знає,  що  ми  шукаємо  Його.  Йдемо  за  Ним  по  п"ятах  і  навіть  намагаємося  зупинити.  Трохи  Йому  смішно,  що  ми  такі  непристосовані..  
З  усіх  коробок  раптом  крізь  дирки  в  рюкзаках  до  Нього  починають  злітатися  душі,  труться  об  Його  колюче  підборіддя,  не  знають  меж.  
А  Він  каже  нам  "діти"  і  засинає.  Мабуть  ж  і  втомлений,  я  вкриваю  Його  пледом  і  думаю,  що  це  приємно  піклуватися  про  Бога,  тепер,  нарешті,  коли  Він  стільки  років  піклувався  про  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013


прощі 2

Річками  мандруємо  по  кілька  днів  поспіль.
Запитуємо  одне  одного  про  стиглість  усіх  цих  плодів  на  червоних  деревах.  
Наша  ноги  сповиті  водоростями,  бо  ми  йдемо  нерівним  дном,  спотикаючись  об  новий  клімат.  І  очі  наші,  незвиклі  до  таких  рівнин,  до  таких  штилів  в  серцях,  тягнуть  нас  у  вир  ілюзій:  що  рослини,  які  ростуть  з  дна  річки  є  косами  п"яних  русалок,  які  сплять  зарившись  в  пісок  чи  мул  і  знемагають  від  головного  болю,  вві  сні  тихо  стогнучи.
Ти  йдеш  і  убиваєш  собою  сотні  моїх  переконань  і  фактів,  і  доказів  і  навіть  просто  виявів  мови.  Від  тебе  знову  тхне  вбивством,  але  я  не  знаю  напевно,  бо  тримаюсь  від  тебе  на  відстані.
Нас  розділяють  тисячі  кроків  і  вічностей,  всесвітів  і  планет.  Все  вирівнюється  в  тонку-претонку  лінію,  що  пливе  на  заході  і  врешті  стає  горизонтом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013


прощі 1

Вниз
по  річці  у  країну  маленьких  індіанців.  Наше  каное  ненадійне,  наші  слова
непідтверджені,  наші  діла  невиправдані,  наші  тіла  незаймані,  наше  сонце
ніколи  не  зАйде.  Ми  разом  -  бо  нам  страшно  засинати  поодинці.
Вниз  за  течією.  Де  мені  заплітатимуть  дві  кіски,  а  ти  гратимеш  на  
там-тамі.  Вдихаємо  солодкавий  дим  і  мліємо  від  вичинених  шкур  тварин,  на
місці  яких  могли  б  бути  самі.  Ми  створили  собі  вігвами,  без  допомоги  
племені,  обдираючи  руки  до  крові,  оголюючи  ненароком  стегна,  стираючи  
між  нами  кордони  і  ставлячи  нові.  Нас  поважають.  Вождь  каже,  що  покохав  
би  мене  якби  я  була  старшою.
12річні  дівчатка  усміхаються  тобі,  звабливо.
Ти  маєш  лук  і  стріли,  ти  убив  оленя,  ти  убив  пуму,  ти  убив  бобра,  ти  
убив  лисицю  і  продовжуєш  убивати.  Від  тебе  смердить  тепер  кожним  
життєодбиранням.
Та  я  не  перестаю  приходити  до  твого  вігваму.  Щоночі,  щопотреби,  щобажання,  щопоклику.  Бо  мені  мало  того  солодкавого  диму  над  вогнищем,  
якщо  заглибитися,  то  мені  мало  і  тебе  і  навпаки.
Тому  ми  цілуємо  тінь  наших  вігвамів,  звук  твого  там-тама  і  розплітаємо  мої  кіски.  Прощаємось.  Вождь  тихо  каже  "Ак".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013


мантри

той  нещасний  блідий  грає  мантрами  мантрами  Неба  твого  і  Землі  і  моря  синього
ти  дослухайся,  коли  в  тебе  залишиться  одне  відчуття  відсутності,  ти  гадатимеш  мантрами,  знайдеш  їх  на  своїх  долонях,  в  лоні  тієї,  котру  любиш
прийми  ці  недаремні  Дари  міста  із  уст  цього  волоцюги
всотай  це  порожнє  повітря  навколо  твоєї  вулиці  і  цю  порожнечу,  яка  сталася,  щоб  помістити  в  цьому  тісному  місті  ще  оці  мантри
буде  вже  тобі  нарікати
до  ніг  твоїх  сипляться  контракти,  контракти  в"язнів  міста,  неформалів,  приїжджих,  навіть  провінціалок
а  ти  сприймаєш  їх  за  листя  в  осінньому  парку
задумайся
склади  умови
і  те  наступне,  що  ти  сприймеш  за  листок,
може  стати  твоїм  контрактом
запорукою  твоєї  осені
бо  зиму  достатньо  продихати
а  осінь..
а  осінь.....
коротше,  вслухайся  у  ці  мантри

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013


сиропи

Сиропи  твоєї  мудрості
розтікаються  моїм  горлом
і  течуть  не  униз,  до  нутрощів,
а  мандрують  сполоханим  мозком.

Я  сміюсь  і  кажУ,  що  проти,
проти  мудрості  і  окупації,
графоманії  і  закоханості..,
дайте  просто  сироп  від  кашлю.


#самолікуванняможебутишкідливимдлявашогосвітогляду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013


. .

ти  птахів  тривожність  при  першому  справжньому  злеті
і  відстань  між  нами  дорівнює  розмаху  крил
я  дИвлюсь  на  тебе  -  ти  стріла  у  чужім  арбалеті
і  слухаю  наче  ти  фіалкОвої    німфи  спів.

я  вся  зачарована  дивним  твоїм  існуванням
і  тягне  на  дно  мовчання  твоє  і  крик
ти  з"явився  десь  звідти,  де  народжується  світанок
але  те,  що  ти  робиш...
нагадує  темну  Ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013


па-па

Давай,  пропонуй  мені  випити  або  я  піду  деІнде
а  іще  нагодуй  мене  і  бажано  лише  поцілунками
це  не  важливо,  не  дивися,  що  я  по  секундочці  гину
моя  смерть  якщо  й  буде,  то  тільки  найвищого  із  гатунків

запроси  мене  в  ліс,  осяяний  диво-вогнями
я  хочу  нарешті  побачити  придуманих  мною  німф
хай  вони  осиплять  мене  золотими  своїми  піснями
нехай  мене,  мертву,  облутує  Святий  Плющ

нехай  мене  зболену  леліють  Вітри  усі  Ночі
а  Сонце  простягне  в  промінчиках  теплих  Сенс
я  трохи  звичайним  життя  ну  хоч  трошки  пожити    хочу
Ну  все,  Божевілля,  цілую,  я  повернусь,  бувай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2013


з богами

Вона  засинала,  долонями  зимними  укривши  собі  обличчя
і  що  їй  приснилося  знали  лише  боги,
її  древні  боги,  що  вимагали  ритуальні  убивства,
її  жахливі  боги,  що  панували  в  сумній  душі
вона  ніяк  не  могла  із  ними  змиритись:
вона  завжди  боялася,  що  вони  оживуть
і  обплутають  її  дім  павутинням
і  щось  заберуть,
щось  цінніше  життя  заберуть..
ті  боги,  напевно  були  комуністами,
бо  жовтії  зорі,  мов  зуби  старих  жебраків,
сяяли  вічно  в  її  чистій  утробі
і  горіли  з  очей,  що  гляділи  з-під  пишних  вінків.
вона  би  й  так  існувала,  кочуючи  десь  в  божевілля,
якби  хтось  колись  не  винайшов  скільки  машин..
//не  кожна  розбита  автівкою  думає  "вільна",
не  кожна  живе  із  невгасним  бажанням  "жить"//

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013


Недосягти неЗАЛЕЖНОСТІ

Коли  у  неї  починалася  гикавка  -
 вона  телефонувала  тільки  йому,
просила  не  згадувати,
 казала  "облиш  вже  це,
 іди  краще  стрічай  весну"

а  він  тоді  завжди  повертався  з  роботи  
і  намагався  заснути  в  метро..
і  десь  там,  у  тендітній  дрімоті,  
він  бачив  її  крило

а  вона  у  той  час,
обмотавшись  м"яким  рушником,
сиділа  на  кухні
 і  пила  гарячу  каву.

дзвонили  сусіди  у  двері,  що  знову  їх  залилО,
але  вона  не  звертала  уваги

"розумієш",  -  казала  вона,  ритмічно  дихаючи  в  слухавку,  -
"у  всьому,  що  Є  -  твоя  вина..
ти  уважно  мене  слухаєш?
Інші  чоловіки  -  не  такі  як  ти  -  примушували  моє  серце  пришвидшено  битись,  але  ти...  чомусь  тільки  ти
не  даєш  мені  спокійно  прожити.
Моя  діафрагма  схожа  на  сіру  маленьку  пташку,
налякану  пташку,
саме  тобою,  хлопче,
тому,  коли  я  розливаю  каву  із  чашки,  через  те,  що  ти  мене  згадуєш,  
я  хочу  вирвати  свої  нутрощі,  щоб  ти  більше  не  міг  на  мене  впливати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013


щоб ти помирав

Звичайно,  ти  інший  до  кінчиків  музикальних  пальців
і  до  тремкого  всередині  тебе  тепла
до  усмішки  вкритої  снігом-печаллю
чи  до  очей,  окутаних  шовком  добра

і  річ  не  у  тім,  щоб  любити  тебе  -  не  любити
або  бути  як  з  другом  й  підбирати  добірні  слова
Поклонятись  тобі  як  найкращому  із  поетів
і  при  першій  нагоді  віддати  за  тебе  життя

тут  потрібно  було  б  для  початку  тебе  зрозуміти
хоч  це  номер  один  з  неможливих  у  світі  справ
відучити  тебе  так  багато  щоночі  курити
бо  як  там  б  не  було  -  я  не  хочу,  щоб  ти  помирав

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013


оТАК

пустотливі  маленькі  лошата  біжать  до  води
заходять  глибоко,  каламутять  свідомо  воду..
алігатори  поглинають,  хапаючи  їх,  мов  думки  на  льоту
і  їхні  душі,  уже  без  нав"язливих  тіл,  здобувають  свободу

мишенятя  втікають  у  нірки  свої:
цей  світ  завеликий,хоча  люди  кажуть  занадто  тісний.
цей  світ,  як  обійми  -  солодко-терпкий
і  з  хижаками  в  заДУШливих  закутках  скрізь..

ти  ввечері  прийдеш  до  маленької  хвіртки
але  сам  же  забудеш  чому  ти  прийшов
опівночі  звідти  на  вулицю  вибіжать  діти
щоб  убивати  перехожих  в  собі

а  ти  ловитимеш  їх,  благатимеш  припинити
і  сльози  твої  будуть  заливати  спітнілі  вуста..
діти  будуть  сміятися,  й  убивати  в  собі  перестигле  літо
кров  звуком  упалого  яблука  буде  осідать,  мов  роса..

це  все  западе  у  твій  мозок
ти  поступово  припинятимеш  їсти
якийсь  випадковий  зупинить  тебе  і  скаже  утомлено:  стій
-  ти  сто  років  втрачаєш,  а  це  є  всього  лиш  діти
вони  хочуть  помститись,  не  треба  втручатись,  нехай..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013


олрлртгнрщо

пустотливі  маленькі  лошата  біжать  до  води
заходять  глибоко,  каламутять  свідомо  воду..
алігатори  поглинають,  хапаючи  їх,  мов  думки  на  льоту
і  їхні  душі,  уже  без  нав"язливих  тіл,  здобувають  свободу

мишенятя  втікають  у  нірки  свої:
цей  світ  завеликий,хоча  люди  кажуть  занадто  тісний.
цей  світ,  як  обійми  -  солодко-терпкий
і  з  хижаками  в  заДУШливих  закутках  скрізь..

ти  ввечері  прийдеш  до  маленької  хвіртки
але  сам  же  забудеш  чому  ти  прийшов
опівночі  звідти  на  вулицю  вибіжать  діти
щоб  убивати  перехожих  в  собі

а  ти  ловитимеш  їх,  благатимеш  припинити
і  сльози  твої  будуть  заливати  спітнілі  вуста..
діти  будуть  сміятися,  й  убивати  в  собі  перестигле  літо
кров  звуком  упалого  яблука  буде  осідать,  мов  роса..

це  все  западе  у  твій  мозок
ти  поступово  припинятимеш  їсти
якийсь  випадковий  зупинить  тебе  і  скаже  утомлено:  стій
-  ти  сто  років  втрачаєш,  а  це  є  всього  лиш  діти
вони  хочуть  помститись,  не  треба  втручатись,  нехай..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013


ще не завершено. покритикуйте будь ласка)

скоро  прийде  весна  і  розтануть  сніги
і  шкіра  твоя  розтане,  кохана
так  ніжно,  стікаючи  вниз  по  руці  молочним  шляхом  або  туманом
 і  ріки  тектимуть  тепер  у  зворотньому  напрямку
бурхливим  потоком  із  шиї,  бити  шаленим  нестримним  ключем
мандруючи  тілом  твоїм,  мов  весняний  струмок
 і  птахИ  -  то  твої  повіки  прилетять  і  опустяться  тихо  на  твої  нарешті  блакитні  очі
і  ребра  оголені  вітер  обніме  або  малюватиме  осінь
а  врешті,  крізь  них  проростатимуть  перші  квіти,  мабуть  підсніжники

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013


ти псуєшся; я псуюся

ти  псуєшся;  я  псуюся

оце  схоже  на  шлях,  довгий  шлях,
де  один  робить  крок,  а  інший  два  і  заходить  далі
це  дикі  перегони
між  секундою  і  вічністю

це  як  бажання  поцілувати  тебе  на  прощання  і  не  залишити  запаху  твого  тіла  на  губах
це  коли  хочеш  поцілувати  щоку,  але  тягнешся  до  губ,  
хочеш  пофліртувати  і  закохуєшся,
а  потім  сидиш  перед  дзеркалом  і  ріжеш  своє  спотворене  щастям  кохання  обличчя,  і  напинаються  тугі  жили,  щоб  збунтуватися  проти  тебе
ти  безсильна
тобі  ще  йти  багато  кроків,  а  ти  вже  за  межами
а  він  переганяє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013


Ребра твої обіймати…


Ребра    твої    обіймати...
Навіть    не    тебе,    а    шкіру,    кістки    і    серце,    наче    пусту    оболонку    чи    до    болю    коханий    предмет.
І    я    так    лежу,    отак    обіймаючи...
У    вухах    замість    твоїх    слів    пульсують    навушники.    Ти    кажеш,    що    це    небезпечно.    бо    так    зовсім    не    чутно    кроків.    Холодні    пальцістраху    починають    лоскотати    мене    і    я    сміюсь,    відганяючи    його    із    запевненням,    що    вже    давно    зав"язала    зі    стівеном    кінгом.
На    стіні    навпроти    мого    ліжка    грає    на    Чомусь    Міс    Фантазія.    Тебе    ж    насправді    немає.    
Але    там,    у        паралельному    світі,    ти    настільки    реальний,    що    я...    я...    Я    починаю    хотіти    тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013


светр


...і    я    кажу:    цей    светр...    він    повністю    вицвів...він    наче    помер,    коханий,    він    наче    я...    у    ньому    погасли    сльози-комети,    які    я    старанно    щодня    берегла..
я    майже    благаю:    зніми    його    з    мене!...неначе    щоденні    турботи...дивно,    але    цей    улюблений    светр    мене    душить...у    ньому    живуть    неймовірні    істоти...
Сонечко,    я    спали    його    на    мені...зроби    ну    хоч    щось,    щоб    більше    отак    не    боліло..
ти:    люба,    бо    це    не    светр,    ти    зовсім    гола    стоїш    і    обриваєш    на    собі    шкіру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013


"Вона померла" част. 1

Запускаю  змію  в  її  м"яке  волосся,
цілуючи  ніжно,  майже  натхненно-п"яно..
ти  бездиханна  лежиш  чи  то  просто  мені  здалося,
але  чому  ти  уперто  мовчиш,  кохана?...

Чому  ти  уперто  не  хочеш  мене  обіймати?
І  холодом  віє  з  твоЇх  всевидющих  долонь?
Ти,  як  завше,  з  схильністю  до  сумування..
Ти  учора  уже  проспала  й  не  розказуєш  дивний  сон.

Твої  очі-озерці  неждано  покрила  крига.
Так  надворі  ж  весна!  Ми  чекали  її  разОм..
І  чомусь,  як  пергамент  (не  шовк)  відчуваю  на  дотик  спину,
твою  спину,  кохана,  наче  пристань  останню  пташок..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013


отак. квіти.

темні  вулиці  помирають  холодно.
випускаючи  дух,
огидний  дух,
дуже  смердячий  дух,
дуже  затхлий  і  зотліло  останній

коли  сонце  торкається  трупів  у  їх  долонях  -  
воно  ніжно  тремтить,  наче  незаймані  квіти,  гвалтовані  Вітром

коли  ти  мовчиш  я  теж  промерзаю  -  таке  те  мовчання  холодне
й  таке  те  мовчання  категорично-неясне,  що  мене  виганяє  з  дому
я  виходжу  і  духи  померлих  вулиць,  вони  забиваються  в  моє  горло
вони  гніздяться  під  моїми  ребрами
тисячі  померлих  вулиць

ти  уявляєш  як  воно?  як  воно  отак?  отак  бути?

розривають  мої  ребра  аж  до  певності  що  я  н(а)епевно  не  оживу
що  я  загину
і  таки  напевно  помру,  бо  кров  витікає  крізь  зламану  спину.
і  я  все  ж  надіюся,  що  буду  варта
і  крізь  мої,  ще  не  зовсім  зотлілі  ребра  будуть  проростати  квіти
леліяти  ніжно  ,  обіймати  тремким  корінцем  і  жаліти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013


наркоммм…

Вона    наркоманка    -    змішує    цукор    із    сіллю
п*є    іноді    кров    ні    разу    зовсІм    не    скривившись
вона    любить    вино    і    свіжопобілені    стіни
своєї    душі,    з    якої    ти    втомлено    вийшов

Вона    любить    себе    й    ненавидить    звабливих    кокеток
настільки    звабливих,    що    можна    було    б    подавитись...
вона    по    дворах    із    одним    із    знайомих    поетів
шукає    халяву,    щоб    можна    безплатно    напитись

а    ввечері    дома    годує    бродячу    кішку
\"я    така    ж    як    і    ти\"    -    цілує    її    в    чоло
виганяє    до    ранку    настирливі    спогади    з    ліжка
ф    вже    зовсім    ванільно    дивиться    часто    в    вікно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013


джазові дощі

Притуляю    тебе    до    ран,    
наливаю    у    склянку    джазу
ми    п'яніємо    так    щодня,    кожен    раз,
   хоч    нам    завше    мало

я    стрибаю    в    відкрите    вікно
а    ти    ловиш    спросоння    губами
...    І    поглинаєш    мене    цілком
разом    з    мінусами    і    плюсами

твої    очі    мене    свердлять
добираючись    вглиб,    до    магми
звідти    холодом    в    вічі    жар...
І    якщо    ти    згориш    -    отже    мене    не    вартий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013


summer

колись  ми  з  тобою  зустрінемось
і  на  червоне  перебіжимо  дорогу
ти  скажеш:  "від  мене  не  дінешся"
..і  ми  плестимо  задушевні  розмови

-  мені  неймовірно  подобається  твоя  проза!
-  я  просто  в  захваті  від  твоєї  поезії!
по  три  краплі  щирості  в  кожному  слові
за  відсутності  фальшу  й  буденності

за  вікном  на  холодну  бруківку  лягає  весняний  сніг
але  в  душі  так  тепло,  що  ми  не  змовляючись,  вигукнем  "літо"!
і  задзвенить  тихим  сріблом  об  шибку  вдаряючись  сміх,
так  що  аж  хтось  розвернеться  й  скаже  "тихо"..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013


…………………

і  коли  ти  робитимеш  щось  божевільне  -  ніхто  не  осудить,  не  вихлюпне  критику
в  твоє  обличчя
наче  торішні  помиї,  що  смердять  задрістю
наче  торішнє  опале  листя
і  ти  собі  вільний  за  тією  межею  Системи,
яка  зазвичай  всіх  ламає
і  ти  майже  богемно  тягнеш  руки  до  Сонця
і  ти...  ти  згораєш..
бо  те  що  ти  не  такий  як  всі,  
ще  нічого  не  значить,  нічого  не  значить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013


. . і

коли    ти    поринаєш    у    свої    думки    -    ти    помираєш    на    кілька    секунд
і    я    вже    не    намагаюся    тебе    оживити    -    я    хочу    померти    разом    з    тобою
твоя    смерть    не    пахне    гниллю    -    у    ній    прихований    всесвіт
мені    охоплює    тоді    такий    невідворотний    відчайдушний    страх,    що    я    ніколи    не    зможу    померти
і    коли    цей    фатальний    відчай    поглиблюється    -    він    перетворюється    в    блаженство
блаженство    миті,
яка    неймовірно    мучить    мене    і    тягнеться    вічностями
іноді    мені    байдуже    до    тебе.    але    то    лише    іноді.
а    ці    дивні    відчуття,    коли    ти    відлітаєш    в    небо?    вони    ж    щось    значать?
...
мені    просто    страшно    померти,    кохаючи    мовчки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013


знаєш, що?

знаєш,  що?
коли  тобі  здається  що  ти  сполохав  голубів  своїми  дурними  думками,  то  це  зовсім  не  так.  насправді  сталося  дещо  набагато  страшніше.  десь  відбулися  астрально  нестерпні  речі,  які  я  через  занадто  слабку  свідомість  не  зможу  збагнути.
і  ти  теж  не  зможеш  збагнути,  але  не  звалюй  усе  на  думки  чи  прості  випадковості.
якщо  так,  то  скажи,  навіщо  хлопчик  з  телескопом  в  центрі  Львова?  Кого  він  хоче  ним  звабити?  Будуть  проходити  люди,  розносити  хвороби,  мов  щоденні  газети,  і  будуть  лізти  тобі  в  душу,  хлопчику  з  телескопом.  Он  бачиш,  навіть  я  не  втрималася..
Тобі  байдуже?  стоячи  серед  міста,  біля  шумного  шосе,  ти  заглядаєшся  на  свої  зірки,  наче  на  оголених  дівчат  і  тебе  ніщо  не  хвилює.  і  ти  не  хвилюєш  Ніщо.  бо  воно  знає,  що  ти  у  цей  момент  не  Тут.  А  отже  не  змінюєш  Долю,  і  мабуть  це  йому  на  руку..  але  й  чим  тобі  то  шкодить?  
цілуйся  зі  своїми  зірками  і  давай  їм  про  себе  знати,  бо  може  у  своїм  світі  ти  ніхто,  а  там,  серед  зірок,  ти  маєш  особливе  Право  торкатися  їх  своїм  серцем,  змінюючи  кислотність  душі.
Хлопчику  з  телескопом,  я  думаю  у  тебе  немає  минулого.  Все  що  відбулося  з  тобою  минулої  миті  уже  не  твоє.  Але  в  тебе  дома  на  старому  буркотливому  дивані  непотрібною  зграєю  лежать  гостинні  пальта.  і  ти  весь  сама  гостинність,  коли  приходить  пора  платити.
і  коли  хтось  плює  тобі  в  душу,  то  ти  не  зважаєш,  ти  витираєш  просто  об"єктив  свого  телескопа,  суцільну  призму  і  то  настільки  сильно,  що  чути  звуки  розрізаних  пальців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013


сусіди…

Ти    надто    любиш    глибинні    відвертості.    Іноді,    знаєш,    воно    вже    доходить    до    зверхності.
ти    відкриваєш    навстіж    двері    квартири    і    ми    провадимо    свої    задушевні    розмови...
сусіди    слухають    їх,    записують    і    пишуть    з    них    власні    книги.    Вони    розходяться    неймовірними    накладами    і    займають    друге    вже    місце    після    Біблії.    
Вони    вже    видали    про    нас    більше    книг,    ніж    можна    собі    уявити,    а    ми    і    далі    п"єм    на    кухні    холодний    час(й),    і    в    нас    є    про    що    говорити.    
Сусіди    вже    мають    розкішні    будинки    у    кожнім    куточку    Планети,    вони    не    знають    що    в    нас    є    Космос    й    з    продуктами    повні    пакети...
Любий,    вони    скоро    помруть    і    прийдУть    замість    них    інші    сусіди.    ТакОж    цитуватимуть    нас    й        хотітимуть    в    розкоші    жити..
бачиш,    коханий,    дехто    ніколи    не    зможе    збагнути..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013


монстри

Вона  боялася  глибоко  дихати.  бо  до  неї  приходили  монстри.
Підглядали  за  нею  у  ванній  кімнаті.  Їх  іноді  було  просто  досить,  а  іноді  забагато.  
і  вона  до  безтями  боялася  монстрів..  цілувала  образки  перед  сном  в  кімнаті.  сушила  запашне  зілля  і  співала  закляття,  обрізала  коси  і  приносила  в  жертву  Морані.  
..і  монстрів  було  без  ліку  багато.  настільки  багато  що  таких  не  існує  чисел.  коли  її  питали  вона  казала  "чотири",  хоч  насправді  не  вміла  далі  чотирьох  рахувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013


Мої боги (здуріти можна)

Сьогодні  боги  прокинулися  раніше.  У  їхніх  жовтих  водянистих  очах  відроджувався  Карфаген.  Вони  діставали  з-під  подушок  впольовану  здобич  і  відпускали  на  землю.  Люди  ловили  її  і  приносили  їм  в  жертву.  Стоячи  під  їхнім  сивим  Небом  я  задирала  голову  вверх  і  сподівалася  бачити  там  Дажбога  або  Перуна.  Але  їх  не  було.  Ні  натяку.  Там  не  було  також  Зевса,  Афродіти  і  загублених  підков  Пана.  Але  там  були  Боги.  Не  багато.  Всього  зграйка  полохливих  богів.  Я  подумала,  що  маючи  божественну  владу  вони  могли  б  використовувати  ще  якісь  кольори,  крім  сірого,  але  вони  не  використовували.  Ця  сірість  різала  очі,  викликала  нудоту.  Сірі  мішки  недбало  затягнені  на  їх  (далеко  не  ідеальні)  тіла  глузували  з  мене.  Ці  боги  мали  все  Небо,  але  завжди  бачила  їх  тільки  над  сірим  озером,  окутаним  туманом...  Вони  сиділи  разом,  мов  до  сімейної  фотографії.  Я  уявляла  собі  їх  жовті  очі,але  задихалася  сірістю.  Будучи  зухвалим  дівчиськом,  яке  втратило  сенс  життя,  я  видерлася  на  Небо,  до  богів  з  надією,  що  мене  звідти  скинуть  (в  холодне  сіре  озеро).  Але  боги  усміхалися,  як  колись  усміхався  мій  божевільний  дядько,  виглядаючи  з  палати  на  Кульпарківську  вулицю.  Я  страшенно  злилася,  хотіла  щось  сказати,  але  одразу  ж  забувала..  Тому  я  стояла  і  тупо  витріщалася  на  богів,  а  вони  поблажливо  у  відповідь.  Під  їхніми  ногами  був  Вічноіснуючий  пил  і...Нічого,  нічого,  крім  жменьки  пилу  під  ногами.  А  де  величні  хороми  як  на  святому  Олімпі?!  Де  золоті  багатства  Дажбога?!  Де  рай  врешті-решт?!..
Я  захлиналася  риданнями,  упавши  перед  ними  навколішки.  Які  убогі  в  мене  боги!...
...а  вони  поблажливо  посміхалися  сірими  посмішками  у  відповідь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013


імпровізація

-  Ти  не  можеш  без  мене  жити?
-  Я  не  можу  без  тебе  спати.
Роздроби  свою  душу  на  крихти  і  віддай  привокзальним  птахам.
...
Навіть  монстри  під  моїм  ліжком  притихають,  коли  я  пишу..
Вони  мовчать,  але  теж  не  вірять,  що  з  того  щось  вартісне  вийде.
Я  покину  писати  -  і  вони  вже  зОвсім  мене  замучать:
я  помічатиму  нові  знаки,  я  відчуватиму  нові  муки.
...
Я  мабуть  синиця  звичайна,  бо  взимку  годуюсь  з  твоїх  долонь,
дивлюсь  в  очі  твої  благально  і  старанно  визбирую  льон.
Я  потім  плестиму  із  нього  рядки:  такі  ж  сині,  тонкі  і  шовкові,
де  слів  золотавих  крон  
більше  ніж  в  виноградній  галузці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013


что. . ?

ну  и  что  что  твои  глаза  снова  врут,  рассекая  кожу
в  моих  венах  сейчас  пустота  и  немного  дождит  похоже..
мои  ноги  избиты  в  кровь  -  я  шагала  сквозь  Твои  Земли
но  теперь  мы  навеки  врозь,  куда  возващатся?  что  делать?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013


дзвінок що викликає ангелів

Старий  дзвінок  біля  твоїх  вхідних  дверей  викликає  ангелів.  Ймовірніше  за  всі  молитви  і  медитації  в  пустелі.  Це  його  немудра  властивість,  про  яку  він  мабуть  не  знає.  Отож  я  тисну  на  нього  двічі...і  прислухаюся..  Цей  лукавий  дзвінок  тепер  знає  моє  ДНК  і  все  про  внутрішню  організацію  мого  тіла.  Він  щоразу  буде  дивитися  на  мене  поглядом  колишнього  коханця,  для  якого  б  відтворення  іигинів  мого  тіла  на  папері  по  пам"яті  не  було  б  проблемою.    ..я  чую  сонати  кроків  за  дверима..  спокійні,  врівноважені,  так  ніби  щодня  ходять  по  затхлих  квартирах  нереалізованих  музикантів.  Якийсь  механізм  дверей  ламається  і  вони  вкотре  втрачають  невинність,  відчиняючись.  І  навіть  якби  ти  був  брудним  волоцюгою,  поки  дзвінок  споровоковуватиме  саме  тебе  на  відчинення  дверей,  то  він  буде  залишатися  для  мене  дзвінком,  що  викликає  ангелів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013