| Сторінки (7/648): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "може трішки ФІЛОСОФСЬКИЙ" АВТОР: @NN@
********************************************************
Літа мої мов крила, сивІ та непокірні,
Літають серед ночі в зіркову далечінь.
До мене їм байдуже, зі мною йти не хочуть,
І дні мої як ночі проходять наче дим.
Але я не сумую, бо з цим ніщо не зробиш,
Оставлю їх на розсуд володарю віків.
Візьму до серця радість останніх днів погожих,
А смуток я залишу на користь ворогів.
Любов’ю огорнуся, мов шаликом пухнастим,
Закриюсь від негоди, ненависті й пурги.
А в пам’яті неспинно зринають наче птиці,
Оспівані матусею дитинства спогади.
Прощенням я умиюсь від злоби і блюзнірства,
І милістю своєю накрию батьків стіл,
До тебе, мій коханий, притиснусь дуже сильно,
Неначе в день останній ми бачимося з ним.
І мирним днем осіннім не стану сльози лити,
Прийму осінній промінь як дар моїх батьків.
До Бога з серце вірним прийду завжди покірна,
Бо в Бога не загине, той хто завжди із ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Хижаки" АВТОР: Ірина Кохан
**********************************************
Вовки завили в далечі,
Немов голодні бусурмани.
Крові людської їм завжди
Напитись хочеться без тями.
Та, що вовки, то їх наділ.
Так їм дано бажати крові.
Тай найстрашніше, що із них
Людина приклад взяти хоче.
В людській подобі лютий звір.
В сльозах людських нема потреби.
В душі не змилується він,
Хоч хто благав його із неба.
І очі в нього мов людські,
Та тільки погляд в них жорстокий.
В голодних пошуках завжди,
І слабших скуштувати хоче.
Впізнати цю тварюку складно,
Страшніше вовка він в стократ.
Бо в шкірі милого ягняти,
Іде у свій кровавий марш.
Він вибрав шлях собі безхмарний,
Бо м'ясо має він завжди.
І завжди буде тому горе,
Хто стане в нього на путі.
Бо він є кат у нашій зграї,
Йому дане земне життя.
Над нами він тут управляє,
Йому вся влада і казна.
Та ти не бійся друг мій щирий
Попасти в пащу тих вовків,
Бо можуть тіло вони гризти,
Душі не можна їсти їм.
Їх доля бути в пеклі грішнім,
Нема спасіння для таких,
А ти, мій друже, не журися,
Ступай собі у вічність літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Песенка" АВТОР: Lesya Vladimirova
*****************************************************
Печально с грусть улыбаться
воспоминаниям былым,
Те дни давно уже умчались
лишь фото терпеливо к ним.
На пожелтевшей фотокартке
улыбки бережно храня,
Души моей печальные обрывки,
из памяти воскреснут иногда.
Как странно, вроде бы недавно,
я был еще совсем другим,
Мое лицо тогда хранило
надежд прекрасных сладкий дым.
Как странно все-таки бывает,
тогда любовь моя цвела,
Теперь она совсем другая,
и изменился также я.
Но время вспять не возвратится,
любви оборванная нить,
Лишь фотография уныло,
хранит осколочный каприз.
Теперь ты эхо и не больше,
моя душа теперь с другой,
На фотографии не видно,
как изменились мы с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408680
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Роздуми!" АВТОР: горлиця
********************************************
Скажи для чого бути з Богом?
- Для нагороди в тім житі!
Скажи для чого нам любити?
- Щоб й нам любов була завжди!
Скажи для чого бути добрим?
- Щоб добрими були й до нас!
Тоді скажи мені, благаю,
Якщо не бути в тім житті,
Якщо любові не вертають,
І добрати нам не знайти.
То чи потрібно нам любити?
Чи треба в серці доброта?
Чи треба Бога нам молити,
Чи буде с того нам біда?
- Люби для того, щоб у серці
твоїм завжди весна була!
- Будь добрим завжди, якщо навіть
для себе не знайдеш добра!
- Молись, мій сину, хоч би якщо
уста твої були німі!
- Хай в тобі буде завжди сонце,
хоч і в пекельному вогні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408562
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "* * *" АВТОР: Ник.С.Пичугин
***********************************************
Ти, литий ворог мій, ненавидиш мене,
Коли я слабий ти штовхатимеш за те,
Коли впаду завжди смієшся з мене ти,
А якщо скажу щось, то мститимеш мені.
За те мій лютий ворог дякую тобі,
Що бачу завжди в тобі свої помилки.
Коли я злюся, ти навчиш мене терпіти,
А у ненависті навчиш мене любити.
За те мій лютий ворог дякую тобі,
Що хоч бажаєш завжди смерті ти мені,
Сам не бажаючи того ведеш мене туди,
Де сяє сонце і любов цвіте завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2013
У сніг пекучий горілиць впадУ,
У ночі місяць з зорями вкрадУ,
У сірий день хмарини всі зберУ,
У пам'яті своїй їх залишУ.
У луки свіжі долілиць майнУ,
У трав весняних листя колихнУ,
У світлий ранок роси наберУ,
У душу свою я їх покладУ.
У час святковий я до тебе йдУ,
У серця щирого любов собі візьмУ,
У радості життя ковток ковтнУ,
У серці своїм все це збережУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Самотність" АВТОР: Оптимістка
*************************************************
Як важко нам всім йти цією дорогою,
Самотньо блукаючи в хащах збудованих.
Самотньо ми риємось в душах знедолених,
Шукаємо в спогадах те, що заховано.
Багато нас крізь понурих і згорблених,
Роками важкими наш гонор покорений.
Самотньо блукаємо в дощ з завірюхою,
Не маримо більше життям позабутим вже.
Самотність і сум дві сестриці невтішнії,
Але не розлучні вони та й ще грішнії.
Крадуть наші дні повсякчас не питаючи,
Життя наше мов та отрута спиняючи.
То як від недуги страшної зцілитися,
З самотністю тою душею змиритися.
Знайти шлях до щастя колись позабутого,
Зрадіти життю серед днів тих загублених.
Скажу тобі, друже, свій скарб не ховаючи,
Багатство своє повсякчас зберігаючи,
То віра у Бога в душі моїй вічная.
Здолаю я з нею самотність невтішную!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2013
На площі біля парку стоїть гранітна глиба,
Навколо позбиралось людей велика сила.
То мовчазний Тарас в задумі споглядає,
Його прийшли вітати з вінками й прапорами.
Лунають гімну звуки, вінки під ноги стелять,
Цитують його твори і крізь плакати клеять.
А навкруги вирує лютнева ще погода,
Північний вітер дме і сніг лежить навколо.
Чому же ти, Тарасе, стоїш усе похмурий,
Чого же ти не радий, чому стискаєш губи?
Чому сумне обличчя, і погляд твій суворий,
Чого ти не всміхнешся своїм нащадкам кволим?
Дивися, он «Ляшки» із вилами повстали,
Вони, як люті змії, лишень й того чекали,
Щоб з іменем твоїм, всіх тих на вила взяти,
Хто не схотів із ними під ці знамена стати.
А он пришли оті, хто так тебе кохають,
Та слів твоїх простих у серці не тримають,
Не хочуть серце своє в любові зберігати,
А хочуть лишень кров із когось випивати.
Скажи же, мій Тарасе, чого такий ти лютий,
Чи ти так не хотів, щоб пам'ятником бути?
Чи може то не ти схотів на кручі вмерти,
І споглядати з відти, що коїться по смерті?
Чому же зараз в тебе заплакане обличчя,
Чи може то від снігу в очах твоїх іскриться,
Чи може то від сонця розтанули ті крихти?
Та ні, то від ганьби, стікають мокрі цівки!
Пробач, мені Тарасе, за ці мої розмови,
Так болісно дивитись на ті чернечі збори,
Піду я краще в поле, візьму до рук пшеницю,
Відділю чисте зерня від всього того сміття.
Піймаю вітер свіжий, нап’юся його сили.
Пірну в блакитне небо, омию в ньому тіло.
Розстелю собі постіль із трав зелено-косих
І ляжу спочивати на віки в чистих росах.
Не хочу я на кручі собі могили мати,
А хочу, як пшениця, зернятко засівати.
Бо може ще колись захоче хлопець інший,
Зернятко те знайти за все на світі більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407899
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Душа" АВТОР: Іванка Прокопишин
**************************************************
Душа моя, тобою я живу,
В тобі одній я плачу і мовчу,
Тобі одній про біль свою скажу,
Душа моя, як сильно я люблю.
Ти як напій вируючий в мені,
І муті всякої достатньо у тобі,
Ти іноді хмільна немов вино,
А іноді чиста як джерело.
Душа моя, як важко нам у двох,
Одне бажаєш ти, а розум навпаки,
Бажання всі твої наче смерть в житті,
Одні вбивають, ну а інші наче ні.
Душа моя, ти мій нестерпний біль,
Як нам з тобою заключити мир,
Як нам змінитись разом, щоб завжди
В нас були тільки гарнії думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "ПОРТРЕТ СЛОВАМИ" АВТОР: @NN@
************************************************
Що можливо сказати більше,
Про життя з Богом в серці мирне.
Чи словами все те опишеш,
Що душі моїй так потрібно.
Ранок чистий прийде неспішно,
Розіллється у ранні зорі.
Все надворі від сну ожило,
Без турботи, без турботи.
Умиваю я руки з милом,
Витираю лице сонливе,
А птахи вже кричать щосили,
І співають пісні дбайливо.
Запашної трави наріжу,
Дам кролям і козі поїсти,
Біля квітів постою трохи,
Полюбуюсь квітками ніжно.
День пройде, наче час минувся,
Ось і зорі вечірні близько.
На душі моїй стало сумно,
Що життя так минає швидко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Два друга йшли дорогою невпинно,
Одна дорога в них була постійно,
Ні поворотів, ні розвилок там не було,
Лишень одна дорога в далечінь майнула.
Ішли вони в любові без печалі,
А якщо десь когось і зустрічали,
То неодмінно друзі говорили,
Що ця дорога в них одна єдина.
Та ось пройшли часи любові непомітно,
Розвилка на дорозі наближалася невпинно,
І перший не здригнувшись повернув у право,
Бо відчував, що ця дорога й є та сама.
А другий повернути захотів на ліво,
Бо так він розсудив у собі вміло,
Бо розумом своїм судив, напевно,
Що з ліва буде завжди манна з неба.
А права сторона у гору піднялася стрімко.
Іти по ній ставало з кожним часом гірко,
І треба було працювати над собою тяжко,
Щоби змінити те з чим йти на гору важко.
Коли годинники життя земного зупинились,
Обидва друзі на суді небесному зустрілись,
І каже другий першому - Ти в цьому винен!
Бо не примусив шлях тоді обрати вірний.
А перший відповість йому - Мій друже!
Чи ти не сам не захотів себе напружить,
Чи ти не сам обрав той шлях для себе легкий,
Бо інший шлях для тебе був не певний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2013
Вірш написаний за мотивами твору: «Metanoe*» автор: @NN@
**********************************************************
Зміни себе! Бо й сам хочу змінитись,
Від того пекла, що в мені звільнитись,
Не докоряю й над тобою я не тішусь,
Лишень хочу з тобою щиро поділитись.
Так, легко завжди це комусь казати,
І зовсім вже не легко так зробити.
Але потрібно щось таки міняти,
Потрібно в собі демона убити!
І якщо треба лізти у копальню,
Де не можливо розігнути спину,
То треба лізти! Ритись до остання,
Щоб там, на дні, знайти алмаз спасіння!
Якщо ти скажеш сам собі небого,-
Я не змінюсь, бо Богу так завгодно!
То запитай себе тоді навіщо,
Господь до нас з небес спустився?
Чи не сказав Господь - Змініться!
Чи не казав він нам - Повірте!
Якщо не можна нам ніяк змінитись,
То нащо Бог закликав нас - Навчіться?
Так, дуже важко це зробити, згоден,
Бо рани точать тіло безупинно,
І тягне в низ, у пекло, темна сила,
Але потрібно нам повзти до світла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2013
Білий вітер твої коси ніжно, мамо, приголубить,
Ясне сонце сині очі сизим маревом заплужить,
Рік осінній наче листя з крони пишної спадає,
Літня осінь свіжим ранком тихо пісню заспіває.
Не журися, моя мила, що літа вже відлітають,
Бо то серце, що в любові, час підступний не здолає,
Бо в любові серце вічне і ніколи не згасає,
А як сонячний ліхтарик у ночі завжди палає.
Ти любов свою, як жито, в мене зрання засівала,
А тепер до свого столу хліб пахучий ти зібрала.
За труди твої великі щиро дякую матуся,
І любов твою дбайливо в своїм серці збережу я.
Будь весела і щаслива до останньої краплини,
Хай у серці твоїм завжди залишаються надії,
Хай незгоди і турботи не зламають дух твій сильний,
Бо у Бога не загине той, хто щиро в нього вірить.
У літах своїх, ще довгих, не шукай собі пригоди,
А у серці своїм, мамо, пошукай щасливу долю,
Ти в любові своїй, мамо, не загубишся ніколи,
І у вірі чистосердній не зазнаєш більше горя.
Будь щаслива і здорова, добрим серцем усміхнися,
Ніжно, мамо моя рідна, ти до мене пригорнися,
Щастя й долі я бажаю серцем щирим не лукавим,
І до свята твого мама я вірша цього складаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Дитя народжене тобою,
до серця ніжно притискаєш,
Як Матір Божая Христа,
його ти поглядом вінчаєш,
Воно іще таке маленьке,
та й мацюпусіньке до болю,
Що стала б його цілувати
аж до нестями без спокою.
Ай, мій гарненький, мій миленький, -
йому ти тихо промовляєш,
Руками лагідно , мов пташка,
від всіх навколо заховаєш,
Обіймеш тепло у обійми,
притиснися щокою ніжно,
І заспіваєш колискову
так ніжно, ніжно...ніжно, ніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
За мотивами твору: "Єднаймось, браття!" АВТОР: Ірина Кохан
**********************************************************
Люблю я рідний край,
Люблю свою країну,
І мови дзвінкий спів,
І МИРНУ Україну!
Шаную я батьків,
Шаную заповіти,
Але не хочу я
У КРОВІ РУКИ ВМИТИ!
Хай мирним буде день,
І ніч хай не тривожить.
Єднаймося брати,
Не проти, а для згоди!
Не проти ворогів,
Єднаймося завзято,
А для того, щоб ми
Не втратили багаття!
Хай світить у пітьмі,
Любов наша і віра,
Єднаймося брати,
Щоб в мирі нам всім жити!
Не думайте про тих,
Хто хоче нашій смерті,
Бо серед них лиш ті,
Хто буде завтра в пеклі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Десь у маленькому селі
за межами околиці Франківська,
Жила бабуся з дідусем
і кішка з іменем Марися,
У хаті вже давно не чутно
дитячих криків малюків,
Бо діти виїхали в місто,
залишили самих батьків.
На дворі хлюпають калюжі
і з ранку сонця не встає,
У хмарах небо затягнуло,
холодний вітер в шибку дме,
Горіх старий біля веранди
осипав листя вже своє,
Осінній подих вже лунає
і ледь десь чутний клич зове.
Лелеки в вирій позбирались
летять у теплії краї,
А баба з дідом вже гадають,
що й як робити по весні,
Не спішно в хаті б'ють куранти,
зозуля в них вже не кує,
А баба в’яже діду светра,
бо в діда кров не гріє вже.
Дідусь у спокою душевнім
читає старий вже "Фітіль",
І одним оком поглядає,
що на екрані голубім.
Мариська біля діда умостилась,
пригрілась у куточку біля ніг,
А в телевізорі лунає дзвінко
кохання чийогось дивний крик...
Дід тільки оком подивився
та сплюнув нарочито вниз,
Та каже бабі, - Ти дивись,
який бездарний цей артист!
Чи це кохання? Це ганьба!
Ось ми кохалися, то да!
І гордо дід здимає груди,
дивись, мов баба, який я...
А бабі що до того діла,
аби не втратити рядка,
Сидить собі стара у кріслі
і в’яже светра кружева,
А діда крутить пофорсити,
неначе молодий ще він,
І чеше лоба він рукою,
немовби чубиться із ним.
А знаєш, баба, що тобі,
зі мною круто пощастило,
Бо міг би взяти я тоді
в дружину Машку Кухотило.
У баби руки затремтіли,
але все ж втрималась вона,
Ну думає, - Старий, рогаче,
не знаєш ти все до пуття...
А дід посміливішав трохи,
тай каже бабі навпростець,
Та я, стара, хоч зараз можу
ту Машку обійняти десь.
У баби аж щока надулась,
так скули виперли її,
Тай каже діду стиснув зуби –
Ти краще кицьку обніми!
Мариська далі від біди,
полізла заховатись у печі.
А баба вже кипить на всю,
та хоче діда спицею штрикнуть.
Старий козел, облізла шафа!
Не підбираючи слова,
Кричить до діда свого баба,
аж труситься її рука.
Старий подалі від біди
заліз по вуха в подушки,
Мовчить неначе онімів,
хай краще пройде бабин гнів.
Старенька трохи покричала,
та й заспокоїлась на тім,
У крісло умостилась знову,
та й почала в‘язати в нім.
Ідуть часи в мовчанні тихім,
і дід заглибився в журнал,
А баба стукотить щомиті,
неначе маятник там…там…
Не витримала перша баба,
та каже діду, – Йди сюди!
До діда светр прикладає,
а дід похнюпившись мовчить.
Ну, що, старий мій дідугану,
то може чай нам заварить?
Давай, старенька, вип‘єм чаю,
тай позабудем все за мить.
Усівся дід біля бабусі,
обнявши ніжно у плечей,
І тихо муркотить Марися,
пригрівшись біля цих дітей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406815
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.03.2013
Все, что дал Господь нам в руки,
Не напрасно и не зло,
Разум дан нам не для скуки,
Для души - познать ее.
Тот, кто трудится ретиво,
Разум свой не торопя,
Отыскать желает прежде,
Смысл жизни, бытия.
Если ты желаешь смерти,
Разум в том ты не вини.
Разум это наше эхо,
Что исходит из души.
Кто соблазну поддается,
Разум тут не виноват.
Если ты чего не хочешь,
Не принудит в этом вас.
Разум дан для пониманья,
Что добро, а что есть зло.
Если б разума не стало,
Как понять, что это, что?
И когда в душе грешим мы,
Разум сразу нам кричит,
Только, кто захочет слышать,
Когда сердце так горит.
Если скажешь НЕ ХОЧУ Я!
Отойди грех от меня.
То не жди, что сразу станет,
Все как прежде до греха.
Ведь не разум согрешает,
Согрешает в нас душа.
Потому душе так нужно,
Очищенье от греха.
Как же душу нам очистить,
От греха и от соблазн.
Разум тут не станет лишним,
Он поможет в этом нам.
И читая Книгу Жизни,
Разум ищет в ней ответ.
В переплете слов речистых,
Ищет истины привет.
Что душа наше - желанье,
Грех - желание грешить.
Чтобы душу нам исправить,
Нужно зло добром сменить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406569
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.03.2013
**** Чи знаю я…****
За мотивами твору: «Хіба ти знаєш?…» АВТОР: Ірина Кохан
************************************
Так, ти права, цього нажаль не знаю.
Не знаю я ні мову квіт, нажаль.
І снів твоїх природу я не знаю,
І рік потік ніколи не спиняв.
Так, океанів гул не змушу я мовчати,
Та чи прийде весна, також не знаю я,
І я не той, до кого промовляє,
Той хто все відає з початку до кінця.
Я як і ти звичайная людина,
Від матері і батька я росту.
Але все ж мушу я тобі сказати,
Що нам дано змінити - душу свою.
Не в силах ми змінити світ навколо,
І близьких нам людей змінити не дано,
Але дано нам душу свою вчити
Любові, милості і щирому добру.
Тому колючий я вінець життя приймаю,
Не намагаюсь розгадати диво я.
Я лишень хочу, щоби серце моє стало
Чистішим хоч на крапельку дощу.
________________________________________________
**** Пустеля почуттів ****
За мотивами твору: «Пустеля…» АВТОР: Ірина Кохан
****************************************
Скажи мій друг, чого боїшся ти?
Пустель палких, без жодного життя,
Засніжені обійми кришталю,
Чи полум'я нестерпного вогню.
Скажу мій друг, чого боюся я.
Пустель людських без щирості й добра,
Сердець лихих жалючих наче лід,
І полум'я моїх гріховних літ.
____________________________________________
**** Словесна пусто-тінь ****
За мотивами твору: «У павутинні нескінченних фраз…» АВТОР: Ірина Кохан
**************************************************
Слова, одні лише слова,
Як вгледіти в словах
Хоч крихту почуття.
Хтось каже я люблю,
А завтра придає.
А дехто і без слів,
Віддасть життя своє.
Слова не полетять
За нами в край землі.
Слова не зупинять
Хвороби і нудьги.
Нащо вона тоді,
Словесна пусто-тінь.
Тому щоб навчились
Ми чути і без слів.
___________________________________________
**** Коли стикаєшся з бідою ****
За мотивами твору: «Вічності.» АВТОР: Іванка Прокопишин
*****************************************
Коли стикаєшся з бідою,
Коли образа б’є тебе в лице,
То бачиш ти завжди чудово
Хто і як винен в тому є.
І вірно ти сказала про бездушність,
І вічність не у серці, а в душі.
А прагматичність вірна згуба,
Коли заміниш "я" на "ти".
Але скажу тобі відверто,
Нам легко думати про тих,
Кого хотіли ми змінити,
Та як змінитись нам самим.
Не в силах ми змінити інших,
Бо не хотіли б і самі,
Щоб хтось без дозволу і згоди,
Змінив би нашії думки.
_______________________________________________
**** ….ності ****
За мотивами твору: «У світі забагато ідеальностей.» АВТОР: Іванка Прокопишин
********************************************
Нема у світі ідеальності,
І якщо так здалось на мить,
То знай в твоїх очах оманливість,
І ти не бачиш світле в них.
Нема у світі геніальності,
Бо кожен з нас окремий світ.
І нам усім дано частинками
Талантів геніальний світ.
Нема у світі і банальності,
Простих речей приємний світ.
Не міряйся з людьми маленькими,
Бо хто найменший той велик!
___________________________________________________________
**** Кохати дуже ти хотіла ****
За мотивами твору: Хотіла… АВТОР: Іванка Прокопишин
***************************************
Кохати дуже ти хотіла,
Але й і ти кохала тіло.
Бо очі твої як той сніг,
Заплів оманою твій гріх.
Бо ти й як він хотіла знати
Те тіла сильного завзяття,
І ти хотіла пригорнуть
До себе пристрасті палання.
Але коли вогонь затих,
І пристрасть полум'я згасає,
В душі твоїй ти пізнаєш,
Кохання щирого не має.
Тому спитай себе ти щиро,
Чи ти кохатися хотіла?
Чи може справжньою любов,
В душі шукала ти невпинно.
Якщо шукаєш ти любов,
То не шукай її у тілі.
Шукай її серед душі,
У почутті, у почутті…
______________________________________________________
**** Ти вільний птах ****
За мотивами твору: «Іноді хочеться…» АВТОР: Катерина Дмитрецька
*********************************************
Ти вільний птах, моє дитя.
Якщо душа твоя літає - літай,
Літай неначе вільний птах,
У небі чистім високо співає.
А якщо спів той перерве туга,
Тугу ти вилікуй мовчанням,
Мовчання болісна струна,
Знайде мелодію кохання.
Якщо кохатись хочеш ти,
Кохай без тями до нестями,
І в зорі світлі ти тоді,
З коханим разом відлітаєш.
Якщо упасти схочеш ти,
То я заплачу від утрати,
А якщо виринеш із тьми,
Зрадію наче і не втратив.
Одне тобі скажу, дитя.
Завжди живи завітам згідно,
Любов’ю щирою люби,
І спробуй душу ти зцілити.
_____________________________________________________
**** Очей твоїх смарагди ****
За мотивами твору: «Не вір моїм смарагдовим очам…» АВТОР: Ірина Кохан
******************************************
Чи можу я забудь очей твоїх смарагди,
Чи можу стерти я, те що сказала ти,
Надії всі мої розбилися нещадно,
І в серці залишилися одні лише сліди.
Але я не хотів би, щоб ти мене жаліла,
Бо жалість як усмішка безжалісна твоя.
Хай краще розтавання і смуток кисло-гіркий,
Але ще не померла в душі любов моя.
_______________________________________________________
**** Место для сраженья ****
За мотивами твору: «Angel o Demonio» АВТОР: Julia Kushnir
*******************************************
Душа твоя вот место для сраженья,
И ангел с демоном не могут быть друзья.
Не сможешь оба чувства удержать ты,
Любовь и ненависть извечная борьба.
Не сможешь изменить другого не старайся,
Кто ненавидит, тот не любит никогда,
Лишь только если ненависть осилит,
И одолеет лютого в себе врага.
В сраженье этом нет другому места,
Один он сам осилить должен путь.
А ты люби, люби хоть это трудно,
Любовь твоя целебней твоих рук.
_______________________________________________________
**** Вірний друг ****
За мотивами твору: «І в серці віру хай примножать…» АВТОР: На-д-е-ж-да
*************************************
Зимовий вечір, вітер стогне,
І за вікном сніжок летить.
Тобі дивлюся щиро в очі,
Та на душі моїй болить.
Болить від мрій моїх багряних,
Що важко їх тепер здійснить.
Душа моя тепер блукає,
А вчора ще бажала жить.
Сльозами ділу не зарадиш,
В житті не має вороття.
Та тільки сніг із вій холодний,
Розтікся в краплях на щоках.
В очах твоїх тепло надії,
Ти вірний друг, я знав завжди,
І час важкий і безнадійний
З тобою зможу я пройти.
Не треба слів, тебе благаю,
Твій погляд більший за слова.
В твоїх руках, я певно знаю,
Знайду любові і тепла.
Мій щирий друг, крізь зими люті,
Крізь морок суму і жалю,
Пройду неначе в день пекучий,
І віру твою збережу…
__________________________________________________
**** Вогонь в душі ****
За мотивами твору: «Вогонь в душі палає…» АВТОР: Катерина Дмитрецька
*******************************
Вогонь в душі згасає,
І серце не болить,
А музика ще грає,
Життя в ній ще бринить.
Так хочеться ще жити,
Забуду що було,
І вірно все прожити,
Що нам іще дано.
______________________________________________________
**** Юна любов ****
За мотивами твору: «Сум…» АВТОР: Катерина Дмитрецька
****************************************
Як в юності любов прекрасна,
Так ніжна і така безстрашна,
Відверта і така зваблива,
А іноді і трошки жартівлива.
Бо в юності любов завжди чарівна,
Як сяйво від зірок вона барвиста,
Як промінь сонця нас вона зігріє,
І в серці нашім скресне люта крига.
Хай сяють дні твої завжди моя дитинка,
Любов твоя до вік хай буде чиста, чиста,
Ти душу свою не готуй для втіхи,
А краще вірою зміцни її на віки.
________________________________________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "Я слухаю тишу…" АВТОР: Ірина Кохан
******************************************
Тиха ночи обугленная гладь,
Молчат, угрюмо светят фонари.
В ночной тиши не слышно как кричат,
И лжи не слышно в сомкнутой тиши.
Как тишина порой необходима,
Что бы остаться с ней наедине.
Простить, забыть свои обиды,
Найти ответы в стонущей душе.
Молчание, беззвучность, пустота.
Провалы искривленного простанства.
А в голове слова опять роятся,
И мысли ищут выход бесконца.
Да, тишины лечебной очищенье,
Необходимо выпить иногда.
И в тишине бывает нам прозренье,
Если его найти жилаем мы тогда.
Угрюмых дней крикливая гряда,
Безвольно тает в тишине простой.
Лишь эхом отдается кутерма
И суета волненьем в час ночной.
Безжаластен ночной тиши оскал,
В ней не найдешь любовь и доброту.
Она безгрешна эта тишина,
Но в ней я умертвляю жизнь свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406414
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.03.2013
Десь далеко у горах
сяде місяць червоний,
Закружить білосніжна
заметіль снігова,
А навколо смереки
гілля своє підносять,
До блакитного неба
де засяє зоря.
Я піду через гори
до коханої свої,
Поцілую у щічку
і прижму до плеча,
Ах ти моя кохана,
чом сьогодні заспана,
Чом заспана ти люба,
чи була не сама?
Я ходила до річки,
я ходила у гори,
Бо тебе я шукала,
бо боялась біди,
Чом ти мій дорогенький
довго так не приходив,
Чи мне не полишив
ти з малими дітьми.
Моя мила кохана
як же тебе полишу,
Як залишу я душу,
що віддав я тобі,
Чи не знаєш кохана
як люблю безтями,
Як я люблю маленьких
діточок і тебе.
Чом ти милий миленький
довго так не приходив,
Я зварила вже їсти
у піч дров наклала,
Я тебе мій любимий
усю ніченьку ждала,
Усі сльози пролила
у молитві без сна.
Бо я милая тяжко
натрудився у лісі,
Заготовив я дрова,
щоб продати комусь,
Щоб за тії гроші
діточок нам до школи,
Одягнути як треба,
щоб не кривдили їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406309
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.03.2013
Слова лихі кидаєш ти на вітер,
Для тебе ті слова завжди пусті,
Не має значення для тебе що казати,
Аби лиш звуки були голосні.
Себе ти називаєш часто бл..ю,
То значить мабуть ти така і є.
А вуха мої в’януть від образи,
Що їм терпіти треба оце все.
Але, що зробиш з нею якщо хвора,
Душа у неї майже чорная діра.
Та щось таки в ній є іще від Бога,
Раз Бог подарував і їй життя.
Помолюся за неї і за себе,
Хай Бог відніме ті гріхи від нас,
Що зробиш коли часом дуже хворий,
Як злікуватися у той жахливий час?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2013
Зірки світлі
в чистім небі
заіскрили,
Опустилися
на очі
твої вії,
Спи маленький
мій синочку
тихо, тихо...
Хай насняться
тобі зграйки
лебедині.
Серед неба
наче зоряне
намисто,
Закружляють
в білім танці
зірки світлі,
А із ними
в ритмі вальсу
затанцює,
Місяць новий
він давно на них
чатує.
Спи синочку
мій маленький
ніжно, ніжно,
Хай насняться
тобі хмарки
білосніжні,
Як по небу
вони мирно
полетіли,
У казковий світ
вони тебе
возили.
Там зустрілися
тобі
чарівні друзі,
З ними разом
грались ви в м’яча
на лузі,
Ну а потім
ви пішли
квітки збирати,
І дівчаткам
ті букети
дарувати.
Спи синочку
мій маленький
мій гарненький,
Не журися
ти ніколи
мій рідненький,
Бо твоя
матуся завжди
буде поруч,
І всі біди
в серці свому
вона зносить.
Хай у тебе
буде тільки
світла доля,
І журба і смуток
хай повз тебе
пройдуть,
А у серці
твоїм хай
завжди панує,
Та любов
що я щодня
тобі дарую.
Спи синочку
мій маленький
ніжно, ніжно,
Хай насняться
тобі хмарки
білосніжні...
Спи маленький
мій синочку
тихо, тихо,
Хай насняться
тобі зграйки
лебедині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405977
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.03.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "Інший" АВТОР: Vlad Voloshun
*****************************************************
Колись я йшов до свого думу і міркував про сенс життя,
А на автобусній зупинці лежало тіло без життя.
Та підійшовши ще поближче - п'яничка то без каяття.
На дворі було трішки зимно, північний вітер гнув гілля.
Сказав собі, - чого він грішний лежить узимку на землі,
І став його я піднімати на лавку далі від біди.
Та важким виявилось тіло, кричу йому що маю сил,-
Зробіть зусилля, хоч би трішки, щоб я підняти вас зумів!
Та він насупившись з просоння, махнув рукою,- Відійди!
Так відштовхнув мою він руку, і знов розлігся на землі.
А я понурившись з обіди пішов додому весь в думках,
Що міг йому допомогти я, коли б він сперся б на руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2013
Привіт, мій друже, як у тебе справи,
Сьогодні зранку щось змарнілий вид?
Та щось спалося у ночі погано,
Все думку думав і журив весь світ!
Чому ж, мій друже, ти такий сердитий,
Що заподіяв тобі цілий світ?
Не хоче розуміти він мене проклятий,
Хоч я кричав йому завжди і скрізь.
Він тільки хоче, щоб його почули,
А інших чути, то відразу, - відійди.
Яка мені від того завжди мука,
Коли хтось не бажає в такт зі мною йти.
Лиш ти, мій друже, вірная порука,
Завжди без слів зі мною згоден ти.
Коли сумую я, то ти також сумуєш,
Коли всміхнуся, посміхнешся й ти.
Яка чудова в нас з тобою дружба,
Ні слова поперек не скажем ми.
Так привітався він до свого друга,
Що був у дзеркалі у ванній на стіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2013
Предисловие:
Этот стих посвящается знаменитой певице Анне Герман и ее
мужу Збигневу Тухольскому.
************************************************************І
Она была прекрасна и стройна,
лицо ее сверкало от улыбки,
Любви полна была ее душа,
в ней - искренние чувства без ухмылки.
Ей выпала нелегкая судьба,
не каждый смог бы вынести такую,
Отца убили в детстве без суда,
а мама от убийцы пряталась повсюду.
Войну прошла в скитаниях по миру,
братишка умер в северном краю,
Горьки воспоминания ее былые,
но душу сохранила все ж свою.
Так выпало судьбою ей нелегкой
найти приют на польском берегу,
Где повстречала позднею весною
ту половинку, кто сказал ей – «Я люблю».
Ему в ущелье каменном запела,
а может, пела вовсе не ему,
А Матерь Божию за все благодарила,
молилась перед Богом наяву.
Не знало сердце, полное надежды,
что не допила чашу горькую свою,
И та поездка от Форли к Милану,
лишь приведет ее к параличу.
Оковы гипсовые ей надели,
надежды рухнули навеки в пустоту,
Лишь только, вечно верный ей, любимый
берег в ней веру чистую свою.
Не в силах выдержать свою ущербность,
кричит ее душа, глотнув слезу,
И, обращаясь к свету, умоляет -
«Дай, Боже, я хоть пол сама протру».
Ползут года в немыслимой болезни,
лишь вера мужа держит на плаву,
А он подарит ей фортепиано, сказав –
«Пой, милая, я так тебя прошу!»
Он верит искренне, он верит сердцем,
что запоет она еще не раз ему,
И вера эта исцеляет от болезни,
она встает, благодарит любовь свою.
Звучат аккорды нежности незримой,
а голос Божий разливается в тиши,
Душа ее поет ранимой Эвридикой,
а слезы счастья льются, радостью полны,
Танцуют пальцы по аккордам белоснежным,
с надеждой смотрят на нее его глаза,
Она поет, поет проникновенно -
«МОЙ МИЛЫЙ, это «ЭХО…» для тебя»....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405422
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "ecstasies" АВТОР: @NN@
***************************************
О, Господи, я милости твоей прошу,
Не будь ко мне суров в день осуждения.
Что в этой жизни я еще понять смогу,
Открой, прошу, мне истину прозрения.
Моя душа осколками наполнена,
Изранена она от грешного глумления.
Прошу Тебя, мой Господи, прощения,
За безрассудных дней мои стремления.
Как я хотел бы водами очиститься,
От Твоего истока вечного крещения.
Мой Господи, прошу тебя безудержно,
Спаси меня от моего хотения.
Устал в грехах своих искать изюминки,
И заблуждаться в днях своих бессмысленных,
Прошу Тебя мой Господи о зрении,
Для жизни истинной, а не безумия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405378
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.03.2013
Я не люблю тебя и это правда,
Любовь ушла, ее уж не вернуть.
Я не люблю тебя и это правда,
Ведь сердце мне свое не обмануть.
Любовь ушла, не выдержав экзамен,
Погас огонь томящийся внутри.
Любовь ушла, повеяв расставаньем,
И этот путь должны и мы пройти.
Мне жаль, что все окончилось разлукой,
Но не забуду я твои глаза.
Мне жаль за все, но только лишь о встрече,
Я не жалею больше никогда.
Я не виню себя за эту встречу,
Я рад, что ты была в моей судьбе,
Ты пронеслась по ней как южный ветер,
Как солнца луч в полночной тишине.
Согрела ты меня в своих объятьях,
Но что теперь могу я изменить.
Я не люблю тебя, а это значит,
Что мне пора сегодня уходить.
Я не люблю тебя, и если сможешь,
Не говори не нужных острых слов,
Я не люблю тебя, и если можешь,
Прости меня за эту в сердце боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2013
Я згоден з людьми, які застерігають нас від розчарування у стосунках з іншою людиною. Лишень хочу навести приклад непорозуміння.
В одному селі жив чоловік, у нього на подвір’ї росла яблуня і слива. Яблука були солодкі як мед, а слива кисла як лимон.
В іншому селі жив інший чоловік, в нього також росла яблуня і слива. Але яблука в нього були кислі як лимон, а сливі солодкі як мед.
От одного ранку вони зустрілися на ринку. Почалася дружня розмова, хто що любить.
Перший каже:
- Я так люблю яблука вони такі солодкі.
Другий відповідає:
- Та вони ж кислючі мов лимон.
Перший:
- Та ні, то сливі кислі.
Другий
- Якраз сливі солодкі як мед.
Так вони посварилися і пішли кожний до своєї оселі.
Чому Ви запитаєте так вийшло?
Дуже просто, бо ми не розуміємо просту істину. Інша людина, то інший світ. В нього інше сприйняття, погляди, почуття. Може він ніколи не відчував те, що ви відчули змалку.
Саме тому ми часто зневіряємось у людях, бо сприймаємо їх своїми очима, міряємо своїми поглядами,оцінюємо своїми почуттями. Бо інших просто не маємо.
Щодо листування у віршах. Зрозуміло, ображати іншу людину – ганебний вчинок, навіть звичайними словами. Якщо ви не згодні, дійсно, краще промовчати, тим паче, якщо опонент не хоче чути іншої думки.
Але, якщо людина просто помилилася, чи не варто їй сказати своє бачення ситуації? У прийнятній формі,зрозуміло!
Тимпаче, якщо людина шукає таку підказку, підсвідомо.
Це можна зробити і в приватній формі, але якщо людина не проти коментаря, то чому не зробити це у коментарі.
Ще раз наголошою, що форма має бути прийнятна для автора, не образлива, і не стосуватися його як особистості.
Тому, я також бажаю всім ставитися з розумінням до поглядів іншої людини. І не має значення, чи вона поет, чи ні.
А на останок додам свій вірш.
**** Відображення ****
Привіт, мій друже, як у тебе справи,
Сьогодні зранку щось змарнілий вид?
Та щось спалося у ночі погано,
Все думку думав і журив весь світ!
Чому ж, мій друже, ти такий сердитий,
Що заподіяв тобі цілий світ?
Не хоче розуміти він мене проклятий,
Хоч я кричав йому завжди і скрізь.
Він тільки хоче, щоб його почули,
А інших чути, то відразу, - відійди.
Яка мені від того завжди мука,
Коли хтось не бажає в такт іти.
Лиш ти, мій друже, вірная порука,
Завжди без слів зі мною згоден ти.
Коли сумую я, то ти також сумуєш,
Коли всміхнуся, посміхнешся й ти.
Яка чудова в нас з тобою дружба,
Ні слова поперек не скажем ми.
Так привітався він до свого друга,
Що був у дзеркалі у ванній на стіні.
Шануймося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405154
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.03.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "Останній подих… обірвалося життя…" АВТОР: Катерина Дмитрецька
***************************************
Буває якось бачиш таку сцену,
дитя людське бире щеня до себе,
І каже, - Мамо, подивись яке гарненьке,
яке маленьке і сіреньке,
А вушка в нього зовсім білі.
Візьмемо, мамо, в хату, дуже миле.
І серце мамине не втримає облогу,
від тої ніжності дитячої простої.
Ну добре, Катю, так тому і бути,
але сама його вигулювати мусиш!
Щеня від радості притиснулось до Катюши
і язичком своїм лизнуло її руки.
Так те щеня маленьким опинилось
в дитячій казці і росло тепер невпинно,
І роки ті минули дуже стрімко,
собака виросла з щеняти дуже швидко.
Почала в хаті мітити шпалери,
обдерла меблі і погризла двері,
Бо тож собака, їй потрібна воля,
не може вона жити тільки в домі.
Не витримали того в мати нерви,
собаку ту відправила за двері.
Стоїть самотній пес біля порогу,
а навкруги осіння вже погода.
Зима прийшла як ворог лютий,
у пса від холоду замерзли довгі вуха,
А зграї дворових собак навколо
вже гострять ікла, щоб встромити в нього.
Зацькований прийшов він до будинку,
де ще щеням приймали його взимку,
Та згасли всі останнії надії,
коли почув він з хати гавкотіння.
Не витримав такої він наруги,
хай краще б народився десь у лузі,
Хай краще б виріс він у зграї дикій,
щоб не дивитися ніколи людям в вічі.
Від болю того пес пішов нагнутий,
бродив дорогою неначе день минулий,
Думки його були оскаженілі,
лишень колеса фури помсту зупинили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404865
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 28.02.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "Дитина із простягнутой рукою…" АВТОР: Катерина Дмитрецька
*********************************
Не жалости, но милости прошу,
Подайте мне одежду иль еду,
Не проходите мимо не глядя,
Когда протянута дрожит моя рука.
Не жалости, но милости прошу,
Не оскорбляйте словом нищету мою,
Ведь я и так уже сижу в грязи,
Не вытирайте рядом ноги вы свои.
Не жалости, но милости прошу,
Не упрекайте в этом мать мою,
Ведь не судили вас за те грехи,
Которые когда-то совершили вы.
--------------------------------------
Но если милость не нужна ему,
А только б жалостью насытиться ему,
То проходите мимо не глядя,
Ведь жалость без любви всегда пуста!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404862
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Кульбабкова мрія…" АВТОР: Ірина Кохан
*********************************************
Подивлюся на небо блакитне,
сонця промінь зігріє обличчя,
А на луках зелених неспішно
підростає кульбабове листя.
Час мине і вони розквітнуть,
піднімаючись в гору швидко,
І дитячі жовтенькі квіти
все застелять навколо пишно.
А дівчаткам від того радість,
квітки спішно вони зривають,
І у коси свої дівочі
ці кульбабки вони вплітають.
Бо ці квіти неначе сонце
на зеленій траві палають,
Від кохання й весни чекання
запашною жагою манять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Вечоріє…" АВТОР: Ірина Кохан
*************************************************
Вечірні зорі колискові, яскравий промінь заграє,
В обійми сонні, наче кволі, мене цей вечір обійме,
Я тихо голову схиляю в обійми ніжні і легкі,
Я мовчки, начебто, співаю колиски мамині й свої.
В вечірніх променях дбайливих я позіхаю і лечу
В дитинство ніжності й любові, до батька з мамою піду,
Я в час осінній цей вечірній в обійми їхні припаду,
Я наче годинниковий майстер цей час на завжди зупиню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: сборник"НЕМНОГО О ГРУСТНОМ" АВТОР: @NN@
*******************************************************
Намисто грона бурштинове на гілці кетягом звисає,
Осіннє листя наче пасмо на сиву голову спадає.
Зашелестять в гаях берези і відповість їм дуб в діброві,
У вирії летять лелеки, а серце зупинитись хоче.
На річці очерет нагнеться, бо вітер річкою кружляє,
І сонце в багряній купелі за обрій десь уже сідає.
Туман вечірній йде над полем, роса на листя опадає,
А день іще неначе кволий ледь-ледь до ночі наближає.
Зашелестить опале листя, ногою зрушене із місця,
А серце моє не зі мною, десь полетіло з жовтим листям.
Колись з тобою воно мліло, в саду осіннім залишилось,
Бо осінь нашої любові з лелеками десь тай поділась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Я так хочу
выпить до дна
Жизни глоток
пьяный слегка.
Пусть говорят
жизнь не легка,
Я им скажу
чуть лишь слегка.
Я поднимусь
ввысь облаков
И опущусь
в чащу лесов,
Там где идут
грибные дожди
И у реки
поют соловьи.
Я так хочу
в любви утонуть,
Сердцем своим
в глубины нырнуть.
Ты говоришь
любовь не верна,
Я улыбнусь,
ты не права.
В сердце своем
любовь я найду,
В этой любви
весь мир обниму.
Я поднимусь
на облака,
Где есть любовь
наверняка.
Я так хочу
друга найти,
С дружбой его
в дорогу идти.
Пусть говорят
дружба слаба,
Я им скажу
она дорога.
Я не порву
тонкую нить,
Дружбу свою
смогу сохранить.
Даже когда
душе нелегко,
С другом идти
всегда хорошо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404304
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 26.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Не помиліться в друзях…" АВТОР: На-д-е-ж-да
******************************************
Якщо мене спитають - Чи маєте ви друзів?
То я промовчу тихо, не маю, що сказать.
Бо маю я багато знайомих, та не друзів,
З якими можна тільки про щось порозмовлять.
Яка у вас погода, які новини свіжі,
Яка у когось сукня, чи дійсно так було?
Для них все це потрібне, та я змінився нині,
Мені потрібне зараз - духовне джерело.
Тому для мене ДРУЗІ, це щось найважливіше,
Ніж щирії розмови про сіре майбуття.
Якщо мене спитають - Так що для тебе друзі?!
Скажу я їм відверто, не знаю до пуття.
Бо другом той зоветься, хто з’єднаний з тобою
Невидимим для ока, незламним ланцюгом.
Бо цей ланцюг, то віра, бо цей ланцюг, то ніжність,
Бо цей ланцюг любові є чистим джерелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Мне одиноко…" АВТОР: ДРУГ
*******************************************
Как непонятна одиночества причина,
Зачем Господь рассыпал нас везде?
Среди родных, знакомых, близких,
Нам не найти друзей понятных нам в душе.
Они живут как многие другие,
Не нужно им души своей познать.
Заботы, увлечения и прибыль,
Вот, что им нужно только познавать.
Ведь вера не приносит в деньгах прибыль,
Любовь не для того, чтоб нас любить.
Быть с Богом значит быть по жизни
Дающим, а не просящим всю жизнь.
Но даже, если мы увидим вдруг кого-то,
Кто, вроде бы как мы, идет в пути один.
Нам почему-то сложно вдруг найти то что-то,
Что б нам идти как прежде, но уже двоим.
Наверное, так нужно, чтоб были мы как искры,
Разбросаны по свету в дали таких как мы.
И только, если сможем пройти свой путь тернистый,
То обретем единство мы в Боге, ОН ЕДИН.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Мне вчера приснился дивный, дивный сон,
Как мой город стал волшебным за моим окном,
Среди улиц, переулков и домов хожу,
И руками в черных лужах звезды я ловлю.
Мне сегодня вдруг приснился дивный, дивный сон,
Будто я в тебя безумно стал сейчас влюблен,
Мы с тобой вдвоем танцуем в вальсе заводном,
И кружатся в такт нам звезды в небе голубом.
Завтра мне приснится тоже дивный, дивный сон,
Что я с другом своим верным дружбою скреплен,
Мы вдвоем одной веревкой связаны навек,
И по жизни нашей длинной нам идти весь век.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2013
Передумова:
Цей вірш написаний з метою викликати у читача почуття відрази від одного лишень слова "Війна", бо в наш час молодше покоління вже не розуміє, що таке війна (у плані почуттів). Опис якогось бою не дасть їм повної уяви про ЖОРСТОКІСТЬ війни, бо в наш час показують дуже багато фільмів про вбивство, і для них це "буденність".
Людям, які не бажають псувати собі настрій, не раджу читати цей вірш!
****************************************************
Сама залишилась вона у півзруйнованій хатині,
Померли батько і брати, і чоловіка також вбили,
Та й серце мамине в жалю не витримало більше горя.
Залишились лише сини, притислися до ніг навколо.
Розруха, голод і журба накрила хвилею країну,
Ще від недавно тут жила в любові мирная родина.
Та ворогів жорстокі зграї життя прийшли занапастити,
Вони, як люті бусурмани не можуть мирно в світі жити.
Вона притислася до хати, дітей ховаючи під крильця,
Не може розумом прийняти, що їй прийшлося пережити.
Ще юне, начебто із виду, наскрізь поморщене обличчя,
А коси в неї зовсім білі, як у лелеки в весну пір‘я.
Вона стоїть, немов заклякла, бо смерть наблизилась до неї,
Своїх дітей вона притисла, та куля їй пройшла крізь серце.
І крик дитячий - МАМО, МАМО! Безсило руки її звисли,
А краплі крові, наче сльози, дітей в майбутнє освятили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2013
Так хочеться когось навчити, подарувать комусь знання,
Щоб вміли люди говорити мов птиці в час, коли весна,
Щоб в сяйві чистого проміння пісні лились немов струна,
Та й у коханні нашім ніжнім слова плелись би як лоза.
Так хочеться знайти підтримки, відкритись серцем без жалю,
Щоб хтось таки мені сказав би, як вірно те що я кажу.
Щоб і мені також навчитись, хто може вчити я молю,
Таке потрібне ваше вчення про світ в якому я живу.
Так хочеться пірнути в вирій, своїх приємних почуттів,
Щоб ті думки словами вміло нанести з часом на папір.
Щоб у гармонії з думками лились слова немов вода,
Та симетричними рядками лягали з чистого листа.
Та що поробиш, коли серце невміло плутає слова,
Що думки наче те намисто, коли розірвана струна,
Що в непоборному бажанні знайти слова для почуттів,
Так вийде завжди безталанно нанести твір свій на папір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
В горах лавины часто сходят, снегами белыми гремя,
А ледники монументально хранят осколки хрусталя.
Крутая высь гранитных кряжей уперлась в небо остротой,
А ветры шумно завывают, когда идут на скалы в бой.
Для них преграды нет на свете, они преграда для других,
Оригинальные скульптуры природа заложила в них.
Других таких уже не встретишь, не повторим у скал портрет.
Одним лишь им на этом свете был создан вечный монумент.
Они безжалостны к невеждам и не прощают слабость тем,
Кто вызов бросит им беспечно, с насмешкой усмехнувшись всем.
Однако те, кто уважает жестокий мир скалистых гряд,
Как птицы поднимутся в небо и с высоты на них глядят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403461
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2013
Вірш написано за мотивом твору: Політ поета-початківця АВТОР: Марічка_Київ
********************************
Кому потрібні ці слова,
Кому потрібні рими строки,
В душі бринять, немов струна,
Надій розбитих вщент осколки.
Поет - не назва, не турнір,
Поет - не промінь серед ночі.
Поет - це ти, коли один
Малюєш почуттями строки.
Не в римі сила - в почуттях,
У правді сказаній тобою.
Поет - це ти, твоя душа,
Що також висказатись хоче.
Ти не шукай хвалебних слів,
Не вір тому, хто хвалить тільки.
Шукай у собі еліксир
Від болю в серці і не тільки.
Бо Богом даний дивний дар,
Слова складати нам до купи,
Для того, щоб дивитись нам
У дзеркало своєї думки.
Бо хто сліпий, той не прозрів,
Хто не шукав, той і не знайде.
Хто серцем своїм не згорів,
Той не воскресне в час останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Сірий верлібр" АВТОР: Ірина Кохан
************************************************
Буденна сірість моїх почуттів,
Нестерпний смуток, суєта думок.
Все це не я, - мій вередливий крик,
Це тільки мариво моїх думок.
І як в тумані дні мої летять,
І обірвуться наче й не було.
Так що робить і де шукать,
Те сховане реальне джерело.
А смуток наче пасмо на моїх думках,
Любов не вилікує ран моїх пітьму,
Їі шукаю палко, не знайду,
Все тільки мариво. Куди ж тепер я йду?
Осінній вітер лязгає в вікно,
І листя осипаються дощем.
Останній спомин літньої жари,
Перед холодним сірим зимнім днем.
Так що робить, куди я маю йти.
Як сірість днів моїх мені здолать.
О, Боже, милий, я тебе молю,
Дай світло, щоб не мусив я шукать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Берег любові" АВТОР: Аліна Голик
**********************************
Сильною рукою обніму твій стан,
Свіжою лозою заплету капкан,
Сіті я розставлю на твої шляхи,
В пристрасну безодню нам з тобою йти.
Ще колись недавно ти була мов лань,
Мирно й безтурботно час в душі минав.
Та коли на схили вийду я твої,
Мов у лапи лева втрапиш ти тоді.
Заплету в безтяму, затягну вузли,
Заберу, що мала ти в своїй душі.
Лишу без покою, спокій відніму,
Серце твоє наче склянку розіб'ю.
Та коли насичусь тілом я твоїм,
Станеш не потрібна почуттям моїм.
Вип'ю до останку кров твоїх думок,
Залишу в безодні проклятих дірок.
Бо ти не втікала, коли я ішов,
Серце не ховала від моїх розмов.
В прокляту безодню пристрасті пішла,
Та любов безгрішну так і не знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Богохульство" АВТОР: Ева Фадеєва
************************************
Боже мой, будь со мною вовеки,
И молитву мою Ты прими.
Ведь ослепли глаза без веры,
Руку мне, я прошу, протяни.
Наша жизнь в лёд бесчестья одета,
Кто замерз, как нам их отогреть?
Сердце каменное без веры,
Как спасти нам его, уберечь?
Я иду сквозь огонь упрямо,
На Земле столько горя и бед,
Только знаю я, сердцем верю,
Что сумеешь свое Ты сберечь.
Кто душою своею стремился,
И любовь твою уберег,
Тот сумеет опять возродиться,
В воскресенье Твоем святом.
Я не стану винить Тебя в бедах,
Что лежат у меня на пути.
Знаю, в этом виновен я с Евой,
Что вкусили плохие плоды.
Ты же дал нам свободу и выбор.
В этом нету Твоей вины,
Что наш выбор был неразумным,
К смерти нашей пути привели.
Не дано нам понять всех истин,
Путь Господень неисповедим.
Невозможно одной песчинке,
Обозреть и понять весь мир.
Но и если мне кто-то скажет,
Что дорога сея не верна.
Я скажу, что другой не знаю,
Где любовь есть и доброта.
Кто погасит светильник в доме,
Не найдет в нем уже ничего.
Разве сможет хоть кто без Бога,
Излечить хотя б одного?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402987
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.02.2013
Мої брати і сестри милі,
І Ви, Батьки мої любимі,
Я вам подякувати хочу
За вашу ніжність і турботу.
За мир і злагоду в душі,
Що ви даруєте мені,
За щирі й вірнії слова
І за правдиві почуття.
Пробачте милії мені
За всі слова мої лихі,
За неправдивість чи за сміх.
Моїх думок – мій гіркий гріх.
Пробачте милії мені
За дії кволії мої,
Що гіркий спомин ваших днів
Я щиро з вами не ділив.
Але, що можу я зробити,
Чи можу разом всіх змінити?
Хто дав нам владу чи слова,
Щоб біль назавжди відійшла.
Як гірко нам бува коли,
Не в силах щось змінити ми.
Але у тузі цій страшній
Є промінь світла золотий.
Це промінь щирої рідні,
Підтримка брата чи сестри.
Надійний тил моя рідня,
Я щиро дякую щодня.
За то ви милії такі,
Що серцю ріднії мені.
Дитинства спогадів туга
В нас міцним коренем вросла.
Не стану більше я тужить,
А келих хочу свій іспить,
За вас рідня моя і ви,
Сестричка мила і брати.
Цей келих я за вас підняв,
Щоб сірий день яскравим став,
За те, щоб в серці назавжди
Лишились ріднії мої.
Я зичу вам завжди добра
І щирих усмішок життя.
Бажаю міцним стать в душі
І всі негоди перейти.
Бажаю вам здоров‘я я
І мирного завжди життя.
Бажаю стати вам, брати,
Міцним фундаментом сім‘ї.
Запам‘ятайте назавжди,
Любов існує у душі!
Не забувайте ви добра
І не робіть ніколи зла.
Так в правді завжди ви, брати,
Шукайте істини усі.
Хай серце ваше серед зла
Знайде дорогу до добра.
Любові щиро зичу вам,
Хай світить ясне сонце там,
Де ваша хата і рідня,
Де шляхом стелеться життя.
Що можу ще вам побажати,
Чи можна словом все сказати.
Я вип‘ю келих свій до дна,
Хай буде щира в вас судьба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Вечір цей святковий пам‘ятати варто,
Забринить у серці загадковий ритм,
Закружляєм в танці, білосніжнім вальсі,
Заіскрить на сонці кришталевий дим.
Ніжні твої очі щиро усміхнуться,
І зігріють серце лагідним теплом.
Я до тебе ніжно мила пригорнуся,
І станцюєм разом з ритмом в унісон.
Вечір цей святковий пам‘ятати варто,
Забринить у серці загадковий ритм,
Закружляєм в вальсі, білосніжнім танці,
Задзвенить на серці новорічний дзвін.
Вальсу ритми ніжні серце зачарують,
Закружляють плавно у полоні снів.
Затанцюєм разом в срібному намисті,
У святковім танці новорічних мрій.
Вечір цей святковий пам‘ятати варто,
Забринить у серці загадковий ритм,
Закружляєм в танці, білосніжнім вальсі,
Запалає зірка наче в такт із ним.
Ми з тобою мила закружляєм в танці,
Щирої любові незліченних днів,
Там де вітер грає на цимбалах майстра,
Що для нас з тобою написав цей твір.
Вечір цей святковий пам‘ятати варто,
Забринить у серці загадковий ритм,
Закружляєм в вальсі, білосніжнім танці,
Засліпить на щастя бурштиновий пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402729
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.02.2013
Вірш написано за мотивами твору: "Ходім…" АВТОР: Ірина Кохан
Зимовий вечір,
Спогадів туга.
Твої обійми,
Наче жар пекучий.
Ти йдеш?
Чому? Чому така лиха?
Чому тепер мене не любиш.
Ти граєшься зі мною мов з щеням.
Чи я іду? Ні я не йду!
Якщо ти йдешь,
то хай так краще буде.
Але любовне мариво - отрута,
І я отруту цю іспив до дна.
Ти манеш маривом
Нестерпним і жалким.
Твої обійми,
Наче жар пекучий.
Я лиш в останнє
Візьму твої руки.
А серце рветься
Наче в клітці дикий звір.
Чому любов нестерпна і лиха,
Чому так болісно мені дається.
Тому що мабуть інше почуття,
Насправді-то коханням зветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402442
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2013
Вірш написаний за мотивами твору: "Солоні спогади" АВТОР: Ірина Кохан
**********************************
Бувають спогади солодкі та гіркі,
Твої чомусь солоні наче сльози...
І серце твоє крається в пітьмі
Від водозграю мокрії долоні.
Але спокусою уяву не травмуй,
І крикам ворона не вір тепер ніколи.
Пекучу лаву залиши в покою,
А серце своє вірою злікуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013