petra pan

Сторінки (1/91):  « 1»

Пиши, не пиши

Я  знаю  достаточно  
о  тишине  чтобы
не  примагнитиваться  
взглядом  к  телефону  

Пиши  
Не  пиши  
Звони,  не  звони  

Как  радостно,  что  я  
здорова  не  тобой,  а  так  
слегка  болею  пустотой  
и  пишу  смешные  подражания

Пиши,  не  пиши  
Пропадай  или  ищи  встречи  

Все  равно  ты  завтра  
станешь  диагнозом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836910
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2019


some other reality

A  summer  night,  
streetlights  reflect  in  puddles  
I  would  run  away  
into  the  streetlight’s  beam  
I  would  walk  on  air
sleeping  shop  windows  
as  the  backdrop  of  
if  this  was  some  other  reality  
everything  would  be  fine
if  not  the  wish  to  converse  with  ‘
the  shop  window  dummy  
about  loneliness  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828210
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2019


Стоя на подоконнике

Стоя  на  поддоконнике  
выбирая  между  двумя  видами  притяжения  
к  асфальту  и  к  жизни  
устав  себя  к  этой  самой  жизни  
пристегивать  взрослыми  обязанностями  
и  дурацкими  здоровыми  привычками  
остается  надеяться,  что  вовремя  вспомнишь,  
что  асфальт  как-то  слишком  окончателен
асфальт  -это  почти  без  вариантов  
на  асфальт  еще  успеется.  
Так  пока  есть  роскошь  сказать  
асфальту  «не  сегодня».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827619
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2019


Екзорцизм

Твоїх  онуків  назвуть  «завезеними»  
Так  наче  їхали  вони,  а  не  ти.  
Вони,  до  речі,  не  знатимуть
хто  винен  вони  чи  
сім  ураганів,  що  пронеслись  твоїм  життям.  
Твої  онуки  не  знатимуть  на  ім’я  твої  урагани  
та  в  обличчя  твоїх  привидів
Вони  виросли  на  добрих  джинах  Діснея  
жувальних  гумках  та  привидах  твоїх  дітей  

Аж  поки  твої  привиди  не  прийдуть  по  них.  
Ах  поки  твої  онуки  не  змушені  будуть  
подорослішати  
     вивчити  старосла’янську,  латину  
 мову  постколоніалізму,  психоаналізу  
і  взагалі  занадто  розумними  стати  поліглотами  
щоб  заклясти  твоїх  привидів  
але  не  назад  в  темряву,  
а  з  темних  кутків  до  світла    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2019


* * *

Я  знаю  достаточно  
о  тишине,  чтобы  не  
не  примагнитиваться  
взглядом  к  телефону  

Пиши  
Не  пиши  
Звони,  не  звони.  
Не  важно.    

Как  радостно,  что  я  
здорова  не  тобой,а  так  
слегка  болею  пустотой  
и  пишу  смешные  подражания

Пиши,  не  пиши  
Пропадай  или  ищи  встречи  
Все  равно  ты  завтра  
станешь  диагнозом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821084
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2019


Инсталляция надежды

Инсталляция  надежды,
надежда  загружена.  
Открыть  надежду?  
Да,  нет,  точно  может  быть      
Может  быть  да,  но  нет  
Может  быть  нет,  но  все  таки  да  
Ведь  надежда  бывает  опасной.  
Надежда  бывает  болит  
больше  безнадежности.  
Как  будто  оттаиваешь  от  обморожения  
и  по  всей  тебе  иголки.  
Инсталлирование  надежды  -  
дело    в  общем  шипастое          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815954
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.12.2018


Містік (не зовсім фанфік або про мутантів)

Містік  може  виглядати  
як  будь-яка  дівчина  
з  зупинки    

А  на  справді  вона  синя,  
шкіра  у  неї  луската  
І  вона  може  змінювати  вигляд  
довільно.  

Містік  –  таємниця  
Чомусь  вона  обирає  
бути  гордою  своєю  митацією.    
Mutant  and  proud  

Згідна  була  вбивати  
за  право  носити  свою  шкіру  
коли  і  як  ій  заманеться.  
Була  також  горда  тим,  
що  мала  досить  мудрості  
знати  що  вони  за  нею  придуть;  
налякані  але  і  підбуренні  
зудом  заздрості  

Хто  вона  така,  ким  вона  себе  
вважає  ?  Що  це  дозволяє  собі?
Свою  справжню  шкіру  
і  до  того  ж  відсутність  одягу?  
А  ми  витрачаємо  останні  сили  
на  камуфляж.  
 
Відома  всім  таємниця  
в  тому,  що  за  кожним  рогом  
повно  мутантів.  
Повно  наче  б  звичайних  
а  на  справді  тих,  хто  пережив  всяке  
від  чого  і  посиніли,  і  від  чого  
шкіра  їм  стала  лускатою  
бо  мали  навчитися  дихати  водою  

Хтось  мутантом  народжується,  
хтось  стає  мутантом,
а  когось  падає  наче  радіоактивний  павук;  
хтось  мріє  про  одну  із  двох  сироваток  
щоб  мати  суперсили
або    щоб  від  них  позбавитися  
Хтось  не  знає  яку  обрати.  

Та  мало  хто  обирає  ходити  без  камуфляжу.  

Ах  да  забула  сказати,  
в  коміксах  Містік  частіше  .        
серед  лихих.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807468
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.09.2018


My Hamlet

I’ll  explain  myself  herein  as  much  as  I  am  able.  
Well,  call  me  Ophelia,  the  one  who  once  loved  Hamlet.  
He  said  “Doubt  truth  to  be  a  liar,  but  don’t  doubt  me  “
Oh,  Hamlet  and  his  search  of  truth  and  his  secrets.
Oh,  the  maddened  grace  and  the  graceful  madness
that  I  was  never  wise  enough  to  fear.  
His  kingdom  became  the  nutshell.  I  should  have  seen.  
I  thought  it  no  sin  and  very  little  danger  
when  he  dressed  in  insufficient  black  and  joked  
metal  sharp  about  the  pin’s  fee  value  of  his  life.  

He  came  to  me,  speech  in  disarray  and  said:
“When  I’m  awake  this  world  is  prison  and  Denmark  
is  getting  grayer  daily.  When  I  dream  it  is  a  savage  garden.  
I  suffocate  with  smell  and  feeling  of  decay.”  He  cried:
“Ophelia,  you  were  pure  once.  I  miss  you.  All  I  see  is  maggots,  
You  would  breed  sinners.  Why?”
And  then  I  saw.  Breed  worthless  maggot  food  and  prisoners  
yes  why  would  I  bring  anyone  into  somewhere  he  wanted,  
so  badly  to  escape?

Method  in  madness,  truth  in  lies,  lies  with  the  truth  
the  game  that  was  my  pain  but  not  my  business  
seized  to  matter.  All  I  knew,  he  was  somewhere  there  was  
no  place  for  me.
I  had  a  feeling  it  would  come  to  swords.  
For  all  he  abhorred  murder,  my  Hamlet  would  set  the  world
right  or  destroy  himself.  
Alas  poor  Hamlet,  it  ends  in  blood  and  no  one’s  throne.
It  ends  in  Horatio  and  I  sitting  by  the  stream  untangling  truth  from  lies
and  games  from  vengeance  or  ambition.  
Wishing  it  still  mattered.  
Wishing  there  was  anything  to  change

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790374
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2018


Ручка в чотири мегатони

1.
Я  знаю  секрет  
снаряд  чи  автомат  
ракета  чи  міна  
все  це  не  настрайшніша  зброя
все  що  вся  ця  металева    
фігня  може  –
 продукувати  вбитих  
реально  і  потенційно.
І  тільки  ручкою  
можна  створити  
месій,  мучеників  і  
монстрів.  
І  оптом,  словом
продати  будь-яке  вбивство.
Так  що  ручка  чи  клавіша  
зброя  страшніша  за  ракету.    

2.    
Я  обираю  варіант  вірити  
що  в  ручки  можуть  бути  
інші  функції  
окрім  бути  зброєю.  
Бо  спочатку,  на  початку  
будь  якого  більшого  розуміння  
чи  порозуміння,  було  
все  ж  таки  слово.  
Так  що  я  скоріше  бажаю
писати  роззброєння.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784386
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2018


like a story

Remember  sitting  in  your  kitchen  
making  up  stories  together
something  about  it  felt  
as  intimate  as  sex.    
I  should  know
 we've  done  both  

You  have  a  line  
from  our  song,    
tattooed  on  your  arm  

We  don't  have  a  song
We  just  like  the  same  music

Echoes  of  you
are  in  my  every  love  poem.  
Echoes  of  me  
are  in  your  novel.

We  never  wrote  anything
while  thinking  of  each  other.  
we  are  nothing  if  not    
professionals  of  plausible  deniability.  
I'm  just  an  old  friend  you  write  with.  

I  made  you  up.  
Created  us  out  of  ink,  loneliness    
 and  longing  like  we’re  a  story

Where  love  is  tragic  but  real  
Where  secrets  make  interesting    subtext
The  story  in  which  we’re  special  enough  together  
between  the  lines  
between  the  sheets  
between  the  laughter  and  the  warmth  
for  your  vows  to  her  
to  not  matter  all  that  much.  

Maybe  I  love  the  story  
more  than  I  love  you?

What  if  I  made  you  up?  
What  if  I  didn’t?
What  if  "the  other  woman"  
has  no  right  to  believe  
in  such  a  heartbreakeningly  
beautiful  story,  
because  your  wife  is  real  
because  you  reaturning  to  her  is  real
What  if  I  didn't  make  you  up?    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780251
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.03.2018


Лікування географією

Так  от  послухай,  
здам  квартиру  ї  поїду  
Кудись  до  пальм  наприклад  на  Балі.    
(ні,  я  серйозно!)
Буду  
   дивитися  на  океан  
     писати  вірші  
 пітніти  опівдні  
зустрічати  схід  сонця  
ходити  в  сарафані  
не  думати  про  те  
що  не  треба  б  думати  про  тебе

Бачиш  як  я  добре  все  придумала  ?
Буду  мало  плакати  
І  багато  мовчати
Буду  легко  розмовляти  
з  незнайомцями  вночі  
і  важко  згадувати  про  що  
нам  було  говорити  
вранці
буду  наче  гумова  лялька
здатна  до  слизько  прохолодної
безмежності.    
Аж  поки  не  зрозумію,  
що  лікування  географією  –  працює,  
але  дуже  обмежено.    
слухай,  я  нікуди  не  поїду  
а  ти  -  йди,  залиш  мене  тут  -  сумувати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780232
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2018


Supreme Bang

In  the  beggining  was  the  word  
and  the  word  did  beget  the  bomb.  
Desciples  of  the  bomb  have  no  religion  
but  the  explosion.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768809
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.12.2017


On the power of pens

 Psst,  I  know  a  secret:
the  sword  and  the  gun,  
the  bomb  and  the  rocket
aren’t  the  best  weapons.  
All  they  create  are  the  dead
and  the  not  yet.  
Only  the  pen  has  the  power
 to  create  monsters  and  martyrs.  
 To  sell  any  killing  wholesale.    
So,  yes,  the  pen  is  mightier  
than  the  sword.  

I  choose  to  believe
The  pen  has  uses  beyond  weapon.  
At  the  start  of  any  greater  understanding  
was  the  word  and  the  story  and  so  the  pen.  
I    use  it  to  tell  stories  
That  are  more  shield  than  weapon  
and  mostly  write  calls  to  open  arms.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768807
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.12.2017


Like it's the end of the world (16+)

She  ran  like  it’s  the  end  of  the  world  
as  fast  as  two  good    legs  and  fear  
will  carry  her.  

Homeless.

She  fucked  like  it’s  the  end  of  the  world  
Sending  moans  of    lonely  little  deaths
towards  the  ceiling.

She  ate  like  it’s  the  end  of  the  world
 handfuls  of  despair,  potato  chips  
and  vodka.  
                       
 It  wasn’t  the  end  of  the  world.  
The  damn  world  is  still  here.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767199
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.12.2017


Опублікуватись і померти ( бажано саме в такому порядку)

Я  знаю,  тиша  все  одно  поглине  
всі  «чому  я?»
Вони  не  мають  сенсу.  
До  того    ж    я  іще  жива.
Хоч  серце  і  стає  ,  коли  думаєш  
«ще  одного  дня  нема»

Мені  сказали,  що  залишилось  рік.  
Запізно  виявлений  рак.  
Питання,  що  робити?
Бігти?  Розізлитись  на  календар  ?
Спішити  жити  ?  Я  спробувала  все.  
Час  все  одно  не  зупинявся.  
Тож  я  тепер  здаюсь  сміливішою.  

Частково  тому  що  можу  
відправити  на…наслідки,,  
а  частково  бо  всі  таргани  в  голові
 про  що  подумають  люди  
мало  що  значать  
поряд  з  невідворотним:
«ще  день,  ще  двох  нема»

Що  я  роблю  нині?  
Відбиваюсь  віршами  від  небуття  
Поспішаю  написати  справжній  шедевр
чи  хоч  гідну  епітафію  
Я  лише  з  віршами  поспішаю,  
З  іншим  вже  ні.  
Хочу  опублікуватись    до  того  …як  ну  
…помру
Але  якщо  і  не  встигну,  
То  засмучусь  не  сильно.  
Вірші  залишаться    по  мені  все  одно      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2017


Publish and die (hopefully in that order)

I  know  the  silence  will  swallow  
every  “Why  me?”  anyway.  
So  why  bother?  Besides,
I’m  not  dead  yet,  even  though  
every  passing  day  stills  the  heart  and  
steals  the  breath.  
“One  day  less”.

They  said  I  had  a  year  left.
I  wondered  what  to  do?  Hurry?
Get  angry  at  the  calendar?
I  did.  Time  still  refused  to  stop.  
So  I  seem  braver  now.  

Part  of  it  is,  yes,  
the  finger  to  the  consequences,  
and  some  of  it  is  that  
what  people  think  and  all  my  
insecure  little  hang  ups,  
seem  unimportant  next  to
the  relentless  tick.  

You  wonder  what  I  do?  
I  throw  words  against  oblivion  
Writing  is  the  only  thing  I  hurry  with.  
Chasing  masterpiece  or  epitaph.  
I  want  to  get  published  before…  well,
But  even  if  not  –  I  wouldn’t  be  sad.  
The  words  will  stay  behind  anyhow…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2017


Molten mirrors

Living  is  walking  
in  a  hall  of  mirrors  
melting,  shattering,  
changing  frames  or  glittering  
in  the  eyes  of  others.  
Where  am  I  in  a  room
with  empty  walls?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765863
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.12.2017


Факт.

Факт:  география  плохо  рифмуется  
Донецк,  Дамаск,  Судан,  Судак  -
так,  перечисление.  
Вопрос:  А  где    Леппо?  
И  где  его  А?  Увезли  с  собой  беженцы?
   
Факт:  дом    иногда  становится  местом  во  времени
Пространством  то  ли  надежды,  то  ли  потери.  
Становиться  квантовым,  
Разделяемым  на  отдельные  воспоминание,
Меняющим  природу  в  зависимости  от  того  
Какие  телекамеры  на  него  смотрят.  
Факт:  Я  "отдолжила"  строчку  про  дом  у  поэтессы  
родом  из  Дарфура.  
Факт:  она  ничего  не  знает  про  Донецк.  

Загадка:  Что  общего  у  поэтессы  из  Дарфура,  
переводчика    из  Донецка
бывшего  менеджера  гостиницы  из  Кигали,  
и  бывшего  учителя  истории  из  Дамаска?

Ничего,  

Ничего  кроме  прилетело  и  пронесло  
Кроме  интимного  знакомства  з  тем  
чем  политика  со  вкусом  латте  отличается
о  политику  с  привкусом  коктейля  Молотова  
Кроме  того  как  это  –  уезжать  и  возвращаться    
(или  нет)
Кроме  того  что  в  чем-то  бывшие  все  четверо  
Факт:  никто  из  них
уже  не  гадает  о  будущем  

Или  так,  картина  маслом:  
Переводчик    из  Донецка  объясняет  поэтессе  из  Дарфура  
кто  такой  Молотов,  Нью  Йорк,  кофейня  2017  год.
В  кофейни  слышен  смех  менеджера  из  Кигали  
и  того  же  переводчик  и  Донецка  -  они  обмениваются  историями  
"решения  вопросов"  за  коньяк.          
Рядом  проходящая  девчонка  латина  из  Венесуэлы    
вдруг  возьмет  да  и    придет  в  голову  
 спросить  помнит  ли  он  пустые  полки,  своего  детства  
А  подает  им  кофе  студентка  выходившая  на  марш    
против  Трампа  в  розовой  шапке,  вся  такая  из  поколения  
«А  как  бы  поступила  Гермиона  Гренджер?»,
которая  вдруг  возьмет  и  увидет  
как  это  продолжать  стоять  под  стелой
 с  окровавленным    лицом  и    насколько    это  выбор.  

 Факт:  такой  встречи  никогда  не  было.  
Аналогии  не  аналогичны,  

А  слова  через  пом  мира  все  равно  пришлись  
к  месту  и  ко  времени      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762204
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2017


Жанна. Знову.

чи  то  дуркую  чи  то  
жанна  д’аркую  
шукаю  чи    пригод  чи  поля  бою
так  чи  так  закінчиться  все  вогнищем  

лікарю,      я  чую  голоси  
всі  про  вогонь  і  жодного  від  Бога    
лікарю,  це  не  я  –  це  вони.  
Ось  обладунок  –  одягай,  ось  меч  –  
бери  тепер  він  твій.    

лікарю,  я  чую  голоси:  
один  каже  –  життя  перемагають  з    мечем  
один  каже  –  життя  коротке  і  краса  трупа  не  має  значення  
один  каже  –  вогонь  очищує.  
один  каже  -    візьми  когось  на  вогнище  з  собою.    
один  каже  –  де  твій  стяг?  

лікарю,  один  мовчить…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759236
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2017


Rare is this love

Rare  is  this  love,  
keep  it  covered  
Rare  and  precious  
Keep  it  secret,  my  precious.  

Вокруг  у  многих  разных  
глаза  остро  режущие.  
Третьим  между  нами  
места  нет  втереться.  

My  purest  dirty  little  secret,
Многие  разные    чистоты  
нашей  с  тобой  не  поймут.  
У  меня  не  с  кем  как  с  тобой  
так  чисто  не  было  

Так  что  я  не  стыжусь  
я  всяким  разным  просто  говорю  
руками  не  трогайте,  пожалуйста,
глазами  не  мажьте,  пожалуйста.  
Sunshine,  понимаешь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2017


Патрія в неперевершеній мудрості своїй

Патрія  в  неперевершеній  
мудрості  своїй  
вирішила  жити  так,
 наче  нічого  не  змінилось:  
знімати  пам’ятники,  
перейменовувати  вулиці,
пити  так,  наче  завтра  настане  
А  також  займатися  іншими  
мирними  справами,  наприклад
блокадами  і  вибухами  

Таж  ж  сама  патрія  
проголошує  їх  героями  
Каже  якщо  не  дульче  то  
точно  декорум  ест.  
Каже  що  вони  бережуть  
наш  сон,  зве  захисниками.  

Отже  милостиво  дає  їм  право  
свої  нічні  страхіття    поміняти
на  наше  право  вимкнути  новини.  
А  що  робити  з  тими,  
хто  скаже  «  а  ми  не  посилали»  ?

Патрія  клянеться  їхніми  іменами  
І  нічого  не  знає  про  просту  
ту  реальність,    де  значення  не  має  
ні  «захисники»,  ні    «93  відсотки».  
Патрія  в  неперевершеній  
мудрості  своїй  
вирішила  не  засмучуватись
многими  знаннями.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754209
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2017


Stone cold sober

Краще  за  багато  наркотиків  
життя  саме  іноді  іноді
розширює  свідомість.
Коли  реальність  стає
реальною  в  квадраті  
нагадує  сама  себе  
в  підсиленому  вигляді  
все    стає  однаково  вірогідним  
отже  невірогідним  трохи  
як  та  сльоза  тверезість  
стає  неначе  тріпом,
 а  коли  кажуть  
«можеш  уявити?"
Можу
 все  це  і  трохи  більше  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2017


Dance, dance, baby

Когда  газировка  радости  
играет  пузырьками  в  крови  
это  тоже  танец  
Не  удержишь,
Не  важно  –
Танцуй

Когда  грусть    прорежет
Чем-то  холодным    и  острым  
Как  стекло
И  это  тоже  танец  
разбейся  на  осколки  сам  
И  танцуй

Когда    нет  выбора  
И  не  осталось  
больше    не  осталось  вариантов  
и  вдруг  запутаешься  
в  паутине  отпускания
и  это  тоже  танец  
стисни  зубы
 и  танцуй  

Когда  рядом  с  кем-то  
неожиданно  
(всегда  неожиданно)
вдруг  не  заметишь  
как  начнется  танец  
так  бывает,
 не  думай  много  
танцуй  

Даже  если  
не  умеешь  танцевать
Особенно  если
 танцевать  не  умеешь    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747695
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.08.2017


Запізно (зимовий ранок )

мені  без  тебе  холодно  
чи,  так,  середина  січня?
я  прокинулась  в  твоїй  футболці,  
але  на  розкладеному  дивані  
усміхаючись  до  стелі
криво
 а  цікаво  як  це  збоку  виглядає?
нічого  такого;  так  –  ром  і  спогади  
пізно  вже,  казав  ти
так,  на  три,  роки,  одруження  
і  переїзд  пізно.  
залишись,  сказав.
 і  я  саме  настільки  мазохістка
або  егоїстка    

вранці  я  за  кавою  жартувала    
так,  тепер  мала  вся  
ділова  і  носить  костюми
   вранці  я  забула
тебе  не  кохати  
повернула  футболку  
і  буду  далі  мовчати
про  те  що,  кохання
не  закінчується      
особливо,  якщо  
так  і  не  почалось

 і  про  те,  що  запізно
 це  таке  відчуття  
наче  зимовий  ранок  
чисто,  ясно  і  холодно.  

20.01.2017
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2017


That's what she said

У  меня  талантливый  язык...
Он  тоже  так  говорит.  
JK.  Шучу.  Жартую.
Я  вообщем-то  не  об  этом.

Я  цей  прикол  скронтабандила  
з  іншої  мови,  якою  я  сміливіша.
А  что,  мне  даже  нравится  вкус...
 пестрых  фраз  на  языке.

Кстати,  пошлость  прикол  и  почалося
Переводятся    на  другие  языки  плохо
А  фейк,  шип  и  прайд  -
загуляли  через  границы.
Зато  так  веселее,  хоч  і  дивніше.

Коли  мова  перестає  бути  розвагою,
вона  -  дуже  легко  може  стати  зброєю  
(Питання:  як,  проти  кого  і  чого)
Коли  вона  перестає  блищати    сміхом,
то  от  дивіться  -  надягає  кольори  
армії  інформаційної  війни.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743671
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2017


[ Lover, I need you to be patient ]

Lover,  please  be  patient
I’m  just  learning  to  be  one  as  well  
Secretly  addicted  to  the  fights  
that  I  used  to  believe  chose  me.  
The  fights  that  left  me  
beaten,  bruised  and  hurting.  
I  don’t  want  you  to  heal  the  bruises  
Lover,  I  need  to  know  
you  don’t  mind  the  colors.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741411
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.07.2017


[ The Patria in it's profoud wisdom ]

The  Patria  in  its
profound  wisdom  
decided  to  go  on  as  before  

to  drink  like  there  is  a  tommorow  
to  squabble,  rename  streets,  
erect  statues,  concern  itself  with  
other  trifling  peaceful  pursuits,  
like  blocades  and  car  bombs.  

That  same  Patria  
decided  to  declare  them  heroes
say  they  keep  us  safe  
and  let  us  sleep  at  night.

In  short,  exchange
 their  nightmares  
for  our  luxury  to  turn  
off  the  evening  news  

We  swear  on  their  names  
while,  they    simply  swear  at  those  
that  choose  to  ignore  
the  stark  simple  fight  
that  they  get  drunk  on  daily.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741061
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.07.2017


щоденикове

В  сутінках  сумно  стає,  
коли  тишею  затримує  
дихання  липневий  вечір.
Може  впав  серотонін?
Або  іще  якась  мерзенна  
змова  мозку  морочить  голову  
А  потім  згадаєш,  така,  
що  справжні  змови  мозку  
не  записуються,  а  в  цій  тиші  
точно  десь  є  рядки.  
Так  що,  ні,  сьогодні  мозок  
не  хоче  скрутити  цей  вечір  у  вузол
сьогодні  тобі  не  зв’язано  руки,
і  не  заліплено  рота  чимось,
що  зветься  «воно  того  не  варто»
Отже,  мала,  відсвяткуй  і  пиши.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2017


про зморшки

Не  варто  страждати  
через  зморшки  
перші  чи  наступні.  
Зморшки  –  відлуння  посмішок
Поезія  на  шкірі.  
Не  варто  лякатись  
Коли  на  тебе  раптом  
із  дзеркала  подивиться  
власна  мама.  
Це  значить  просто,  
що  ти  із  когось  і  чомусь.  
Від  химерного  носа  
до  набагато  більших  перекосів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2017


Персонификация

У  меня  нет  имени,  да  мне  оно  и  не  нужно.  Каждый  из  вас  придумывает  мне  имя  самостоятельно,  я  отдаю  вам  эту  честь.  Вам  кажется  что  я  бесконечно  разный  и  в  каждой  ситуации  я  живу  по  своему.  Глупые,  я  неизменен,  вечен  и  неистребим.  Раньше  все  было  легче.  Людям  было  чего  бояться  по  настоящему:  войны,  голод  и  прочие...удовольствия.  А  теперь  многие  ведут  жизнь  настолько  защищенную  что  страхи  их  стали  призрачными  и  сложными.  Но  дело  мастера  боится.  Видите,  вы  даже  в  поговорках  отдаете  мне  дань.  Вы  многого  боитесь,  сами  же  смеетесь  над  своими  страхами,  но  избавиться  от  них  не  можете.  
 Моя  власть  велика.  Не  обольщайтесь,  дорогие,  именно  я  руковожу  ващей  жизнью.  Я  могу  лишить  вас  всего.  Совести,  любви,  счастья,  мечты.  Все  это  только  громкие  слова  там,  где  есть  я.  И  вы  боитесь  этих  слов  ...  Снова  боитесь,  снова  бежите  или  стискивая  зубы  пытаетесь  кинуть  мне  вызов.  Наивные,  слишком  мало  кому  из  вас  это  под  силу.  Я  хитрее,  сильнее  и  правдивые  вашей  потрепаной  веры  и  надежды.    Да  и  слишком  многим  из  вас  я  удобен  ...  я  ваш  путь  наименьшего  сопротивления.  Поднять  лапки  и  хныкать  так  легко.  Вы  так  любите  себя  жалеть.  И  даже  если  не  жалеете  то  боитесь  это  делать  чтобы  не  проявить  слабость.  Но  меня  вы  не  проведете,  я  вас  вижу  на  сквозь!  Я  ваш  страх.Постарайтесь  расслабиться  и  распробовать  пряный  адреналин.  Мне  не  куда  спешить.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737478
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.06.2017


Вхопитися за обрій,

Вхопитися  за  обрій,
Або  йти  притримуючись  за  хмари  
Знову.  
Дряпатися  повітрям  з  темряви  думок.
Видряпатись  і  продзвеніти  посмішкою,
голосно,  до  самого  неба,  так  
щоб  хмари  самі  
як  цуценята  бігли  під  руки,
Знову  
Думати,  що  якщо  десь  і  є  Бог  
То  він  у  вітрі  між  гілками.
Нічого,  насваріться  на  малу  за  язичництво  
Малій  сьогодні  все  одно.  
Мала  сьогодні  як  істота,  
що  вперше  вийшла  з  моря  
Знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2017


Армагедом

1
Продается:  один  билет  в  первый  ряд  
на  конец  света.  
Она  в  тот  день  будет  занята.  
 
2
С  чего  бы?
А  вон,  видите,  она  торгуется  за  завтра.  
Не  нашла  себе  места  среди  зрителей  
(страх  с  попкорном  -  не  ее  сочетание  )  
И  решила  сама  побыть  шоу.  По  полной.  
С  полуголыми  танцами,
 с  губами  некрашеными  золотом  
и  волосами  цвета"отчаяние".  
Решила  умирать  если  не  с  музыкой,  
то  под  нее  
забыв  желательно,  что  все  счастливчики
уже  ушли  с  вечеринки.  
   
3
Похмелье  встретило  ее  на  утро
в  отвратительном  настроение  
и  крепких  ботинках.  
Готовой  бегать  по  плохим  дорогам  
и  стоять  долго  на  блокпостах,  
держась  только  за  «прорвемся,  малая»
Похмелье  говорило  сначала
«А  с    чего  ты  взяла  что  вчера  -  это  была  вечеринка»
А  потом  «Счастливчики?  Наверное  да,  хотя  не  знаю»
Ну  да,  никто  не  говорил,  что  выбирать  
что    именно    отдать  в  жертву  за  еще  один  день
обязательно  нужно  красиво.  

4  
В  конце  концов  конец  света  
становится  списком.  
Списком  дел,  контактов,  мешков  припасов  
и  координат  запасов,  в  том  числе  и  сил.
И  желанием  среди  беготни  и  поднятой  пыли  
Пропустить  день  когда  все  закончиться.
В  конце  концов,    конец  света  
не  заканчивается  
А  становится  обычным  делом,  если  не  вспоминать  
все  то,  что  унес  ветер  и  посыпало  пылью.  
В  конце  концов  конец  света  становиться  
домом.  
Потрепанным  –  но  уж  какой  есть.  

5
А  страшно  ли  если  в  конце  концов  
другого  и  не  надо?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730139
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.04.2017


Armagehome

1.

For  Sale:  
one  front  row  ticket  
for  the  end  of  the  world
Don’t  worry,  baby,  there’s  nothing  
about  what  comes  after  we  don’t  know.  
Look  at  her  there  …too  busy  to  attend  
Bargaining  for  another  day  in  a  world  of  
no  more  guarantees.  
The  aftermath,  is  secondary  
the  dust,  well,    is  much  more  certain.    

2.

Why?  
Being  the  spectator  has  never  been  her  scene  
Popcorn  and  fear  together  taste  weird  
She  tried  being  the  spectacle  …  dancing
in  a  little  bright  yellow  strapless  number
gold  lipstick  and  hair  dyed    the  
colour  of  despair.  The  end  days
were  upon  them  she  was  entitled
 or  determined  to  die  to  music    
to  try  to  forget    the  lucky  one's  
were  already  dead.  

3.
.  
Her  hangover  whispered
 "Who  said  this  was  a  party"  First  
Then  “Define  lucky?”  
The  high  wears  off  
The  party  is  not  a  good  enough  distraction  …

The  hangover    found  her  grim  in  boots  
tied  for  miles  of  bad  road.  
Running  around    -  preparing  
or  standing  at  checkpoints  holding  on  to  
“baby,  we’ll  make  it  through”.  
 Deciding  what  to  give  away  for  tomorrow
was  never  meant  to  look  pretty  
Or  hoping  to  miss  among  the
 running  and  the  bargaining  
and  the  dust  and  the  potholes  
and  the  being  angry
the  day  the  world  actually  ends    

4.

The  end  days  become  a  to  do  list,  
Like  everything  they  become  a  habit  
 A  bag  of  supplies  ,
a  list  of  contacts  
The  end  days  only  seem  out  of  the  ordinary  
If  she  looks  back  on  before,
 on  the  dust  covered
remains  of  whatever  
the    wind  didn’t  blow  away  
But  this  was  then  and  this  is  now  
or  any  other  banality  
The  end  days  become  a  to  do  list,  
a  home  –  the  paint  has  peeled
 but  it  will  serve,  it  has  too.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722281
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2017


On doing dishes

Nails  -polished,  
shoes  -polished,  
smiles  -polished,  certainly.  

Hair-  done  
dishes  -  done
the  proper  arrangement  
of  thoughts  -  done,  certainly.  

Haven't  you  heard,  
all  complications  that  make  one  a  mess  
are  solved  as  easily  
as  doing  dishes  in  rubber  gloves?  
The  job  is  done,  the  manucure  is  safe.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716082
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2017


wear and tear

Don't  bemoan  your  wrinkles  
first  or  otherwise.  
They  are  echoes  of  smiles,  
lines  that  are  nothing  but  records  
of  feelings.  Poetry  written  on  skin.  

Don't  shudder  when  you  see  
your  mother  smiling  back  from  
a  mirror  you're  looking  into.  
All  that  means  is  -
you  came  from  someone  
from  the  ackward  nose  down  
to  many  greater  flaws.  

What  matters  is  what  you  chose  
to  do  with  those  flaws.  
So  carry  the  wear  and  tear  serenly
with  a  youthful  glint  in  tired  eyes.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716081
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.02.2017


Мій тато тепер із каменю

Мій  тато  тепер  із  каменю  
Пішов  на  війну  і  став  кам’яним  
обличчям  на  меморіальній  дошці,
біля  входу    у  школу,  мій  тато  ходив
в  мою  школу,  тепер  ходять  до  нього.  
Мій  тато  тепер  із  каменю  і  
до  нього  тепер  водять  екскурсії  
а  він  іще  мій?  

Мій  тато  із  спогадів,  мій  тато  із  боляче  ой,
мій  тато  робив  будівельником,  але  сам  не  був  
цеглиною,  з  граніту  ніколи  не  був.  
Мій  тато    руки  мав    і  знає  математику.  
Вони  кажуть  його  нема,  так  он  висить  його  обличчя.  
Вони  кажуть  він  -  герой.  
Він  знає  математику  і  він  герой.    
Він  іноді  сварився  із  мамою  і  він  герой.  Із  каменю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2016


Mad World

Сойти  с  ума,
пойти  в  разнос,  
утопить  телефон,  
уехать  на  остров,  
сбежать  на  космическую  станцию-
выращивать  абрикосы.  

Сойти  с  ума,
смотреть  на  Землю  сверху,
топить  тишину  в  собственном  голосе
разговаривать  с  три  раза
фильтрованным  воздухом    
хотеть  поделится  абрикосами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700312
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2016


что такое осень

Бойся  солнце.  Плачь  дождь.  Это  я  иду  с  капюшоном  на  серце  и  с  лужей  в  душе.  А  голова  не  покрыта.  Пытаюсь  вспомнить,  я  потеряла  зонтик  или  что-то  другое.  Это  я  кричу  ветром.  Но  не  я  плачу  дождем.  Я  не  осень.  Я  смешнее.  Я  еще  рассмеюсь  в  лицо  этому  серому...  Вот  только  иронично  или  счастливо.  Вопрос  на  миллион  долларов!
                         
         Завтра.  Завтра  бабье  лето.  

                                         Сегодня.  Сегодня  меня  уже  нельзя  тронуть.  Можно  только  растормошить.  Я  как  обычно  далеко  на  своих  глупых,  крутых  и  бессмысленных  дорожках.    
       

                                                             Вчера.  Это  не  поражение.  Это  победа.  я  победила  одной  из  первых.  У  меня  есть  ...

уверенность?  ХИ!  Мудрость?  Хи  дважды.  Пофигизм.  Ну  что  же  пусть.  Если  пофигизм  -это  победа.  Так  и  запишем.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700110
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.11.2016


прогулка по воздуху

Bоздух  под  ногами.  
Обрыв  за  спиной.  
Я  иду  по  воздуху,  пошли  со  мной.  
Ой  Класс!  а  ведь  не  страшно.
Не  пропасть  и  не  напасть.  Прогулка.  
Без  каната.  
Тише,  молчи.
 Не  берись  за  руку  -упадешь  
Не  смотри  вниз-  проснешся.
Не  беги-испугаешься.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700109
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.11.2016


Марш хвилин

Хода  жительки  великого  міста
за  швидкістю  майже  біг,  
вирячені  очі,  запізнюєшся,  
як  завжди  запізнюєшся,  стирчать  із  орбіт.
 Я  так  не  хочу.  
Я  хочу  плакати  від  самотності  
під  жовтневим  дощем,
я  хочу  сміятись  і  танцювати,
коли  падає  сніг  в  святковому  грудні.  
Не  чути  ворожого  маршу  хвилин  
мені  набридли  хвилини  з  батогами.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2016


Бідність не порок. (la vie boheme)

Бідність  не  порок.  Саме  так.    
Пороки  звичайно  веселіші,
і  досить  дорогі,  от  чому  
аскеза    корисна  для  душі  

     ...і  гаманця  

І  досить  практична.  
Ну  правда,  мівіну  легко  готувати,
А  дірки  в    джинсах  знову  в  моді  
I  was  not  uncommon  once  

…з  більшою  зп.

В  цьому  місяці  або  плачу    за  світло  
або  взуття  купую.
 При  свічках  –  так  романтично.  
Бачьте,  звикаю  наче.  

I  am  uncommon  now
Уявлю  собі,  що  це  не  на  завжди,
Або,  що  поетка  як  і  її  колеги  чоловіки  
Має  бути  голодною  ...трохи  змерзлою
 
богема  вимагає  жертв.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016


притяжение и края

Я  почти  не  во  что  не  верю.
Вот  разве  что  в  то,
что  в  руках  появляется  дрожь,
когда  я  к  тебе  прикасаюсь.  
Разве  что  в  твою  улыбку  
и  в  лужу  мороженого,
в  которую  я  превращаюсь,  
растаяв  от  нее.  
Не  верится,  но  придется  поверить.    
в  то,  что  хочу  фотографию  твоей  смелости  
-  что  бы  помнить  ее  во  всех  деталях.  

Я  почти  не  в  что  не  верю,  но  
тебя,  клянусь,  послало  небо;
специальное,  для  безнадежных  случаев.  
Знаешь  почему?
Мы  как  природа,  так  падает  снег,
или  как  вода  и  скалы:
притяжение  и  сглаживаются  острые  края
Может  мир  иногда  и  кажется  пустыней  
но  мы  его  делаем  прекрасным.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685744
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.08.2016


None of the above ( автопереклад )

Свобода  або  смерть!
Чи  жодний  з  вищезазначених  
варіантів?
Чи  світ,  де  варіантів  більше  ніж  два  -
розкіш?

З  мене  може
 було  б  і  досить  
тільки  не  все  так  просто  

Я,  так  сталося,  
закохалася  в  Свободу,
коли  вона  безсоромна  
і  прекрасна  ходила  барикадою,  

Зачаровано  так  дивилась  на    неї,
що  не  помітила  може,
що  в  неї  на  прапорі  вишито  було.

Отже  я  -  бастард  революції.
Нас  не  з'їдають,  ні,  
нас  залишають  гнити  
чи  ставати  під  старість  
засохлими  і  гіркими.

Або  ми    самі  вчимося  любити  клітку  
красиво  так  прикрашаємо  її
мріями,  метушнею  і  малими  справами,  
залишаючи  місце  в  кутку  -
закопати  лють.  

Стаємо  вже  не  злими,  
а  диваками,  і  здивовано  
озираємось  на  цьому
 чужому  святі.  

Тож  я  цілую  на  прощання  
цю  сво  Свободу,  
і  віддавши  честь  героям  
іду  собі.  Іду  і  міркую:
чия  смерть?  кому  свобода  ?  
І  думаю:  як  жити,  обравши  
none  of  the  above.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2016


Прощання з Галахадом і Гендальфом

1
в  далекій  далекій  галактиці  
не  так  давно  
жили  книжні  діти,  
що  не  знали  ...
та  не  знали  майже  нічого  

вважали  себе  сміливцями  
називаючи  зло  на  ім'я,
на  ім'я  і  без  титулу
трохи  зверхньо  і  
не  ловлячись  на  страх.  
а  злу  все  одно.  

раніше  чи  пізніше  
м'якіше  чи  до  втрати  
     шкіри  
життя  стається  зі  
всіма  книжними  дітьми  

а  в  житті  немає
ні  Грааля,  ні  персня  
ні  Мордора,  ні  Мерліна  нема.
в  житті  орки  схожі  на  людей,
або  ще  гірше  -  є  люди.

2
А  якби  перстень  існував  
(уявіть)
книжні  діти  віднесли  б  його  
захисникам  Міста.  
захисникам  він  потрібен  конче,  
щоб  ВСЕ  ЦЕ  швидше  закінчилось.
(а  все  це  боїться  свого  імені?)

а  може  знищили  би  перстень  
і  потім  пожалкували  а  може  ні
а  може  не  отримали  би  місця  
на  останньому  кораблі  
а    може  забули  б  попросити  вибачення  
у  Гендальфа  
а  може  навчилися  би  з  цим  жити  ?

3
а  може  захотіли  б  
колишні  книжні  діти  
до  порожнечі
щоб  і  цієї  історії  був  автор,
 що  знає  закінчення  і  останнє  слово?

а  може  зохотіли  б  
до  білого  шуму  
замість  красивих  слів  
переписати,
відіграти  назад?

а  може  захочуть  
навчитися  писати  самі  
і  не  викидати  чернетки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2016


Морское

А  морю  и  небу  
ведь  все  равно  

до  моих  маленьких  
             проблем,  
до  моих  каверзных  
                     дилемм.

И  даже    до  того,
что  нет    тебя  со  мною  
я  филосовствую  от  
одиночества

Хочу  быть  как  море  
или  как  небо  
большой  полной  и  пустой  
как  спокойная  стихия
звучать
       прибоем  
                   не  разлукой

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679652
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.07.2016


Decomposition (переклад)

nothing  new  on  the  eastern  front  
how  long  can  nothing  change.  
metal  heats  before  death  
and  makes  people  cold.  
don't  even  talk  to  me  about  Lugansk
It's  been  just  gansk  
for  a  while  now  
lu  was  bombed  to  the  ground.  
red  ground.
my  friends  are  held  hostage  
and  there  is  nothing  i  can  do  netsk  
is  impossible  to  get  to  
and  drag  them  out  of  cellars  out  of  cells  
out  of  rubble.
you  write  verses  beautiful  like  vyshyvanky  
you  write  verses  perfect  and  smooth
compositions  of  golden  high  poetry.  
There  can  be  no  poetry  about  war.
about  war  -  de-composition  only
just  letters.  
and  all  the  letters  are  grrr
Pervomaysk  was  bombed  
into  pervo  and  maysk.
war  ended  there  again
peace  has  never  begun.
where  is  the  baltsevo?
where  is  my  debalstevo?
Sosura  wont  be  born  there  ever   again  
noone  will  be  born  there  ever  again.  
i  look  around  at  the  horizon  
its  triangular  and  traingular
and  a  field  of  sundlowers  
hang  their  heads  
they've  gone  black  and  dry.  like  me
terribly  old
i  am  no  longer  Luba  
just  ba.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2016


An essay on the battle fatigue of words.

The  AK-47s  make  the  world  go  round,  
drones  deliver  freedom  express  style,  
granades  determine  laws  
and  Mausers  make  history.  
Machetes  leave  warnings  on  limbs.  

Words  grow  tired,
go  cheap  brothel  bright  and  garish.
Words  become  bitter  like  absynthe.  
This  story  is  getting  old.

It’s  been  a  hundred  years.
A  century  of  rubble  like  rhymes,
of  dismantling  words  brick  by  brick.  
of  machine  gun  rhythms  and  looking  for  epitaphs  
for  those  who  came  back  alive.  
A  century  of  anthems  for  doomed  youth.  

You  want  the  truth?  War  will  not  end  us,  
just  diminish.  We  will  not  end  war-
just  limit  it,  this  much  we  have  learned.  
Among  all  other  things  we  are  made  of  it.  

Hide  in  a  cabaret    kind  of  life  
or  take  yourself  to  the  front  line  
wave  a  flag,  don  a  shirt  in  the  color  of  your  choice,  
loose  the  taste  for  peace.  
It  makes  no  difference.  

The  choice  is  not  about  the  color  of  the  shirt.  
Hard  times  breed  a  thousand  choices
day  by  day.  Some,  you’ll  thank  
all  the  gods    you  never  had  to  make.

A  thousand  choices  and  their  lack-
the  very  definition  and  curse  
of  times    you  never  chose.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668825
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.05.2016


эссэ о военной травме слов.

АК  сколько-то  там  регулярно  пытаются  править  миром,  
Дроны  экспрессом  доставляют  свободу.  
Маузеры  творят  историю,
 а  мачете  оставляют  предупреждени  там,  
где  должны  быть  ладони.  

Слова  становятся  горькими  как  абсент  
или  яркими  как  свет  в  дешевом  борделе.
Эта  история  стара  и  начинает  надоедать.
Сотня  лет.  Целый  век  рифм  как  руины,  
по  кирпичам    разобранных  слов,  
пулеметных  ритмов  и  поиска  эпитафий
для    вернувшимся  живыми.
Сто  лет  гимнов  обреченной  молодежи.

Хотите  правду?  Мы  не  искореним  войну  :
мы  из  нее  сделаны.  Война  не  искоренит  нас.  
Мы  не  любим,  но  способны  учиться.  
Можно  спрятаться  в  жизни  как  кабаре.
Можно  отправиться  на  фронт.
Можно  надеть  рубашку  любого,  на  выбор,
 цвета.  Это  все  равно.  

Выбор  ведь  не  в  цвете  рубашки.  
Тяжелые  времена  плодят    выборы  сотнями,  
плюс  те  которые  к  счастью  не  пришлось  делать.  
Выбор  и  его  отсутствие    -  вот  проклятие  
интересного  времени,  которое  никто  не  выбирал.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668824
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.05.2016


Нечто вроде молитвы

Четыре  месяца,  неделя  и  
три  дня.  
А  интересно,  он  считает?
Может  быть  спросить?
в  новостях  говорят,  
что  не  было  обстрелов.  

Болтали  по  телефону,
все  вроде  хорошо,
треп  не  о  чем,  смех  
и  "я  тебя  люблю"  в  конце

Я  посылаю  нечто  вроде  молитвы  
куда-то  в  общем  вверх
"Пожалуйста...",  пожалуйста  что?
Пусть  будет  в  безопасности,
пусть  не  боится.  
Пожалуйста  -  я  соскучилась  просто.    

Я  не  умею  ждать,  поймите,
волнуюсь,  палюсь,  что  переживаю    
прошу  терпенья  
от  души  вот  стала  ненавидеть  телефоны,
Ведь  на  самом  деле:  ни  спросить,
не  сказать,  лица  не  видя.

Прошу  терпенья.  Прошу  за  него,
свернувшись  в  клубок  под  одеялом  
ночью,  когда  закончены  дела.  
Сначала  себя  в  покой  залогичить  пытаешься,
а  потом  сдаешься  и  все  равно  посылаешь
куда-то  вверх  
нечто  вроде  молитвы.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668520
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 26.05.2016


something like a prayer

Four  months,  one  week
and  three  days.  
I  wonder,  if  he’s  counting?
I  wonder,  if  I  should  ask?
The  news  say  today    
there  were  no  attacks.
He  sounded    good  on  the  phone:
all  small  talk,  laughter  and  an
“I  love  you”  at  the  end.  

I  send  something  like  a  prayer  
In  the  general  direction  of    up  above…  
Please…please  what  ?
Please  let  him  be  safe,  
Be  back  soon,  let  him  not  fear  
Please,  I  just  want  him  near.  
Sometimes  I  ask  for  patience,  
I’m  bad  at  this,  you  see.    

I  worry  way  too  much,  
and  let  it  show,  and  I  have  come  
to  hate  all  phones  with  a  vengeance.
It’s    really  not  that  strange,  
you  can  never  
ask  what  you  really  need  
or  say  enough  
or  ever  really  know  
if  you  cannot  see  his  face.

I  ask  for  patience,
I  beg  for  him  to  be  alright  
alone  at  night,  
curled  in  on  myself  under  a  blanket,  
in  the  idle  darkness,  
Between  logicing  myself  into  
some    sort  of  calm  
And  right  after  I  give  up  and  
send  one  more  entreaty  upwards.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667917
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2016


Закон Подобия


Так  ли  уж  неправильно      
лечить  подобное  подобным?  
Боль  болью,  жизнью  жизнь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


Нотатки про збереження не сферичних секретів у вакyумі

Правило  перше:  правда  неподільна,
Тож  маску  не  можна  знімати  
ні  на  хвилину

Правило  друге:  пам'ятай,  вони  дивляться  
У  всіх  диктофони  у  вухах,  не  дають  забути  
несказане.

Правило  третє:  не  жалкуй  про  параною  (не)природню.
Ніколи  не  знаєш,  що  видасть,
 а  холод  страху  по  спині  
не  дасть  розслабитись.  

Правило  четверте:  маєш  навчитись  брехати.
Мовчання  не  вистачить.  Завчи  роль,  
обери  костюм,  і  нехай  дивиться  зал.  
Перша  неправда–  що  так  легше.  

Брехня  найбільша  завжди  собі,  
не  причина,  так  ...  те,  що  кажеш  тоді,  
як  треба  себе  переконати,  
що  це  не  тебе  -  на  шматки  
у  вакуyмі  брехні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667558
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2016


Тающие зеркала

Жизнь  –  это  прогулка  
по  залу  зеркал.  
Кривых,  тающих,
разбивающихся  
меняющих  рамки  или
выблескивающих  в  глазах  других.  

Кто  я  в  комнате  с  пустыми  стенами?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663296
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2016


Купидон с пистолетом

Купидон  с  пистолетом                                                              
стреляет  слишком  метко.    
Венера,  угомони  сынка!  
Он  совсем  распоясался:

Забудьте  про  румянец  нежный
 чьей-то  верной  возлюбленной.  
Любовь-кровит.  
Старая  рифма  клише  потому  что,  
как  ни  крути,а  правда.  

Любовь  теряет  и  находит.  
Находит  как  откровение.  
Теряет  как  конечность.  
Отдать  считает  за  подарок...

А  вообще,  Купидон  –  вор,
а  любовь  –  обман.  
Там  где  улыбка  –  будут  зубы  
Там  где  тепло  -  поверьте  кислота.  


Любовь  обман  правдивый  самый
Ответ  –  но  самый  сложный,  
Вечный  вопрос,  что  не  возможно  
не  задать  хоть  раз  еще.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663293
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2016


Закрита лікарня для пам’ятників

Пам’ятнику  треба  заклеїти  рота.
Щось  він  розбазікався  геть,  
може  зрадник,  а  може  
про  минуле,  
                                 яке  хоче  бути  забутим?  

Пам’ятник  має  померти  
У  нього  обличчя  з  колоди  катів
чи  героїв.  А  ви  не  знали,
пам’ять  –  це  просто  гра  в  карти?  
В  нього  обличчя  
не  засудженого,  не  покараного    
До  нього  прийшли  по  справедливість.  
   Чи  помсту?
                                                   

Пам’ятники  не  відбиваються.  
Не  мають  гранатометів,
 З  пам’ятниками  весело  воювати.
Вони  не  мають  часу  на  захист.  
 Не  мають  часу.
                                   Історія  –  це  гра  в  помсту?                    

Пам’ятники    не  відчувають  ні  болю,  ні  каяття.  
Зовсім  без  совісті  і  без  стида.  
Всі  пам’ятники,  навіть  не  психопатам,  –  психопати.  
А  може  вони    неoсудні?
                                 А  може  їх  треба  лікувати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662963
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2016


Cupid with a gun


Since  when    does  Cupid  have  a  gun?
Venus  make  your  son  behave!  
He's  been  naughty,  making  pulses  race  
and  hearts  break  with    
way  too  much  efficiency.  

Bullets  spreading  around  what    feels  
very  much  like  a  wound  
and  not  a  gentle  swoon  of  someone's  
dear  and  true  beloved.  

Love  is  the  slow  bleed  
the  having  and  the  loosing.    
The  having  like  a  fever,  
the  loosing  like  a    limb.    
the  giving  like  a  gift.  

Love  is  a  lie  and  Cupid  is  a  thief.  
Let  him  who  brings  the  smile,  
                   bring  the  teeth.
Let  her  who  brings  the  sugar,  
                       bring  the  acid.  
Love  is  the  truest  lie  there  ever  was  
the  hardest  answer  
and  the  endless  question.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645325
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.02.2016


why so serious?

Є  сміх  такий,  
Не  радість  і  не  стримати  його.  
Чи  щит,  чи  може  зброя?  
Чи  родич  крику?  
Чи  крик  сам  по  собі?

Він  -відблиск  звуку  
на  гострому  краю  
тієї  посмішки,  що  нею  
завдаєш  самому  собі  болю.  

Що  не  вбиває  нас,  
те  робить  нас  …  
вільнішими  на  жаль.
Майстрами  сміху  
з  присмаком  металу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2016


Сон в зимнюю ночь (категория F-2)

Я  больше  не  проснусь  в  самоубийцы  час
Костлявая  с    косой  меня    не  встретит  утром  .  
Спокойна  я,  по  временам  смеюсь  
 И  мне  уже  довольно  много  ясно  
Сейчас  зима  и  в  час  живых
Тьму  солнце  не  разгонит.
Глаза  открыв,  закрою  снова  их  
И    в  предрассветной  мгле  
Захочется  заснуть  и,  если  повезет,  
 захочется  проснуться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628321
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.12.2015


Я себе соврала снова

Я  себе  соврала  снова  
       Но  и  что  же  тут  такого?  
               Ложь  -  галочка,  
                                           галочка  -  ложь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623906
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.11.2015


Сладкая жизкь (тире)

Полочки    -  приоритеты,  
результаты  -  конфеты,  
Жизнь    -  фабрика.  
 Они  -  глазурь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623905
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.11.2015


Freefall music (авто перевод)

Like  a  medium    summoning  the  dead  
I  recollect  my  
               dressed  in  black  
                   dumd  and  drunk  
                           dangerously  in  love  
                           and  lost  under  the  streetlights  
                                   age  of  eighteen.  
Once  in  while  
   the  memories  come  on  their  own  
                   like  ghosts  
                               wishing  for  vengeance  or  peace.
The  truth  is    they  
               leave  behind  nothing  but
                           insanity  
                                           and  music.  
Freefall  music  
       of  not  being  responsible  
                                                   even  for  yourself.  
A  luxury  
       poisonous  
                           but  tempting.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616051
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.10.2015


In a panic or manic

In  a  panic  or  manic  
И  только  пятки  сверкают.  
Again,  a  bicycle  sort  of  existence.
Остановишься  -  упадешь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614143
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.10.2015


О не вернувшийся с любви

Ничего    не  спрашивают    
и  ни  о  чем  не  говорят  
В  окопах  восемнадцати  тех  лет,
 где  любовь  так  похожа  на  снаряд.  
Кишки  наружу,  а  морфия  и  нет.  

Когда  все  кончилось,  кажется,  жива  
но  вот  дела:  флэшбеки  и  болит  фантомно
 там,  где  было  близко.  
Так  что  под  вечер  уже  нету  сигарет  
И  между  твоим  домом  и  пивной,  
где  растворялись  вечера  неосторожно,  
На  улице  разбитой  и  родной,  
сойти  с  ума  в  одно  дыханье  можно.

Сентиментальность  не  вернувшихся  с  любви  
проходит,  правда.  
Проходит  грусть,  
Есть  срок  у  всякого  страданья.
.  
И  вот  приходит  пониманье,  
что  считать  любовь  войной  довольно  глупо.

Вот  только  странно  так  
Вспомниш  и  забудешь,  забудешь,
что  уже  не  куриш,  что  много  лет  прошло,
что  повзрослела,  что  три  года  не  была  в  пивной,
что  стала  сильно  мудрой  и  другой      

Забудешь,  и  на  одно  дыханье,
 на  несколько  секунд,
Даже  с  любовью  новой,  мирной,  рядом  
вдруг  так  захочется,    что  б  разворочило  
 любовья  как  снарядом.      

2008  год.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613149
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.10.2015


Заговор молчания ( Не говори, не спрашивай)

Не  говори,  не  спрашивай
в  кричащей  тишине.  
Пока  услышать  не  придется.
Пока  взрыв  не  случится.
И  кстати  он  далеким
едва  ли  покажется  тебе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610097
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.09.2015


Осталось слишком мало метафор

Все  метафоры  поля  боя  попрятались  
(наверно  по  подвалам),
Когда  слишком  близко  оказались
   поля  боя  от  которых  не  отречься.  
 
Все  метафоры  с  кровью,  пусто  стали    звучать,  
когда  начали  поступать  в  больницы  раненые.  

Я  наблюдаю  как  солдаты  
     становятся  персонажами,
                                 становятся  идеями  
А  идеи  меняют  форму,  срывают  знаки  отличия  
И  бегут  прятаться  под  прикрытие  телеканалов.
(Ха,  метафора  поля  боя,  
     Что  ж  обвините  меня  в  двуличие)  

Я  хожу  по  хорошо  освещенным  улицам  
                       и  покупаю  заколки  
А  рядом  ходят  дети,  которые  различают  калибры  на  слух.  
Их  верность  в  первую  очередь  отдана    взрыву.  
Даже  когда  они  мечтают  вернуться  домой.  

Жизнь  моя  течет  ровно,  между  сегодня  и  завтра.  
Штормит  в  ней  только  чуть  больше    обычного.  
А  вокруг,  смотрите,  люди,  у  которых  мозги,
Как  аккуратно  собранные  сумки  –  
Порядок  посреди  руин  прошлой  жизни.
Они  уезжали,  молясь  стоящим  на  блок  посту
людям  с  автоматами  

Вокруг  осталось  слишом  мало  метафор.  
Сколько  стоит  бумага,  означаюшая  безопасность?
Чего  стоит  работающая  мобильная  связь?
Какова  цена  хлеба  купленного  под  обстрелом?  
Я  все  это  могу  назвать  и  перечислить
Но,  не  понять  до  конца.  

Я  не  понимаю  эту  войну  блокпостов,  
пустых  сел,  и  минометов.
А  еще  меньше  я  понимаю  эту  войну  
слов,    символов  и  идей.    

У  войны  свой  язых:  
Домбабве,  ответка,  зеленка,  
Колорадожидрбанероватосепа..
Слова  размножаются  почкованием.    
А  люди  выбират  стороны.  

У  войны  свои  легенды.  
Мне  никогда  не  выдумть  трагедию  столь  же  
высокую  как  армия  зла  распинающая  ребенка.  
Армии  была.Не  было  ребенка.  И  нет  зла.  
Были  только  слова.  
Вот  такая  вот  такая  то  ли  фэнтэзи,    то  ли  трагедия.  
Иногда  мне  хочется  чтобы  слова  тоже  могли  отдыхать.
Загорали  в  книжках,  которые  читают  на  пляже,  
а  потом  возвращались  работать  оружием.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606386
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.09.2015


Be poet

Write  to  the    mood  of  the  crowd,  
Till  it  vibrates  in  your  gut.
Be  everybody’s    rage.  
Be  prophet  on  a  stage.  
Be  loudspeaker.  
Beat  beat  beat  out,
the  rhythm  that  everyone  is  marching  to.  

Write  to  the  taste  of  solitude.  
Be  prophet  in  a  cave.  
High  on  mysteries  and  little  secrets.  
Be  orc,  speak  black.  
Be  one  face  among  many.  
Forget  the  crowd  exists.  

Write  to  the  music  of  the  everyday.
Be  linguist  of  silences,  
Be  as  kind  and  as  harsh  as  every  day  is.  
Be  a  hero,  be  the  first  to  run  away.  
Be  ordinary.  Be  all  this  
Be  poet.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606381
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2015


Полет (перевод Falling and flying часть 1 )

Паспорт,  пожалуйста.  
Причина  поездки:  
Я  за  ним  соскучилась  до  чертиков.
а  на  печати  визой  написано:
границы  и  километры-  ерунда.
Громкие  слова,  для  тихих  наших  дней  
но  прошли  недели,  недели  и  недели.  
Я  могла  бы  ждать  еще.  
Но  не  хочу.  Совсем  и  каждой  клеткой.  
Я,  аборигенка  рассветных  аэропортов  
и  идущих  по  кругу  поездов,    
не  знала,  что  бывает  так...
Может  дело  в  том,  что  я  вдруг  поняла,  
Я-  твоя.  
Как  в  той  песни,  помнишь?

Мужчина  в  кресле  справа,
 не  смотрите  так  на  меня.  
Я  не  могу  сдержать  улыбки  глупой.
Простите  мне,    так...временное  
 помешательсьво  под  названием  скоро.  

Нет  ну  это  же    смешно!  
Так  вот  почему  говорят  "по  уши".
Все,  попалась  и  не  вырваться...
И    я  бы  правда  закатывала  глаза,  
потому  что,  вот    абсолютно  не  могу  есть,
Если  бы  в  эту  минуту
не  была  так  счастлива.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602835
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.08.2015


Как ангелы становятся людьми.

Наказание  падшего  ангела  вот  в  чем:
Покоя  праведности  больше  нет,  
и  только  боль  знания  осталась.  
Если  мне  осталась  хоть  молитва,
Прошу,  услышь:
 Клянусь,  я  как  мог  старалcя.
Клянусь,  смотри,  ногами  что  тепень  в  грязи
клянусь,    когда-то  белыми  крылами.
 Как  пусто  это  все    сейчас  звучит  ...

Искусством  взвешивать  цену,  
Я  думал  лучше  овладел.  
Если  это  посчитать  гордыней,    
что  же  -  грешен,  ка...нет,  
не  в  покаяние  дело.
Ведь  есть  дела  такие,    
что  не  совершись
в  грязи  не  потоптавшись  






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602825
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.08.2015


Falling and flying

Passport,  please.
-Reasons  for  travelling?
Missed  him  like  all  hell.
The  visa  stamp  says:  
Borders  and  miles  
ain't  got  nothing
on  what  we  had.  
Loud  words  for  something  so  quiet
but  it's  been  weeks  
and  weeks  and  weeks  
and  I  could  have  taken  it  longer  
but  with  everything  I  am  
I  don't  want  to.
All  the  airport  dawns,  
all  the  trains  going  in  circles  
I  didn't  know  it  could  be  like  this.  
Is  it  that  I  realized  recently  -
I'm  yours?
Remember  that  song?  
Signed,  sealed,  delivered.      
Man  in  the  seat  to  the  right,  
stop    looking  at  me  like  that  
I  can't  help  the  goofy  grin.  
Forgive  me  please  the  temporary  insanity  of  
soon  ...soon  ...soon.  

This  is  truly  ridiculous.
Is  this  why  they  call  it  falling?  
It  actually  feels  like  I've  been  falling  
for  some  time  already  
and  now  have  spread  my  wings  to  fly...
to  you.  
Oh  but  you  make  me  think
in  the  most  purple  of  proses!
Even  when  you  are  not  there.  
Or  maybe  especially  then.  
And  I  would've  rolled  my  eyes  
at  this  inability  to  eat,  
If  I  wasn't  so  happy.  
Soon,  soon,  soon.

How  did  this  happen?
You  left  and  took  a    part  of  me  with  you.
You  left  and  a  part  of  you  stayed  behind.  
On  that  count  I  wasn't    fooled.  
I  know  you.  Enough  and  not  enough.  
It  was  like  there  was  wind  whistling  
in  the  places,  where  you  should  have  been.
in  my  bed,  in  my  head,  in  my  blood  
and,  hell,  my  heart.  
Enough  and  not  enough.
Didn't  you  hear  the  empty  spaces  
between  the  words  of  
"let's  stay  friends"  messages?
Then  one  day  
we  were  unable  to  talk  each  other  
into  what  just  looked  like  sense  
All  the  spaces  filled  up  with  plans.  
And  now,
soon  soon  soon.

I'll  never  say  any  of  this  to  him    
This  is  for  the  clouds  to  keep  
But  when  he  sees  me
he  will  read  all  the  falling  and  flying  
written  large
on  my  probably  monumentally  embarrassed  face.
Soon  now,  just  hours.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015


4:35 утра (БУМ! -2)

Бум!
За  окном  феерверк  
       или  стреляют.  
По  теории  невероятности
 ты  всегда  в  опасности.
Так  что  знание  ,  что  здесь  не  стреляют  
     не  спасает.
Что  остается.  БУМ!
Бежать  или  прятаться?
 Или  ругаться  на
   перенатянутые  нервы.  
Это  как  соревнование:
кто  сдастся  первый  
ты  или  предатели  нервы.
А  ночью  все  известно  
заранее    
В  сон-  как  на  заклание.
Память  в  кошмар  переоделся  
И  липнет  к  коже.
Не  закричать,  не  ударить  
не  выматериться.  
Проснешься,  а  вокруг    тишина.
4:35  утра  и  тишина,
 а  не  ТО,  что  приснилось.  БУМ!  
4:36  утра  и  черта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597802
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.08.2015


None of the above.

Death  or  glory
Or  none  of  the  above?
Is  a  world  with  more  than
two  choices  a  luxury?
I've  had  enough!

Wish  it  was  that  easy.  

You  see,  I  fell  in  love
with  Liberty,  when  
she  was  walking  a  barricade.  
Sublimely  shameless
 in  rags  and  showing  a  breast.  

Lover  like  I  was  looking
into  her  eyes  so  hard,  
I  didn't  see  what  she  had  
embroidered  on  her  flag.  

It  was  unavoidable.  

I  am  Revolution's  bastard  child  
We  do  not  get  eaten.
We  are  left  to  rot  or  grow  dry  and  bitter  
in  our  old  age.
Or  learn  to  love  the  cage.  

We  decorate  in  prettily
With  bits  of  dreams  and  industry  
And  make  a  secret  space  
to  bury  all  the  rage.  
No  longer  angry,  just  strange.

Or  maybe  strangers  at  the  party.

So  I  kiss  Liberty  goodbye.  
Salute  the  heroes  and  leave  the  fight.  
With  questions  on  my  mind:  
Whose  death?  Whose  glory  ?

What  to  do  about  Lib,
when  you  cannot  stay  and  
you  would  rather  not  leave?  
You  know  all  that  break  up  stuff...
And  by  the  way,  how  does  one    live  
with  choosing  none  of  the  above?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015


Музыка свободного падения

Я  как  медиум  мертвых    
       временами  призываю  свои  
         одетые  в  черное  
                     опасно  влюбленные  
                                     глупые  и  пьяные  
                                                   под  фонарями  шляющиеся  
                                   восемнадцать  лет.

А  иногда,  они  приходят  сами.  
                   Бесплотные,  
                                                     полузабытые.  
                                                     Желающие  то  мести    то  покоя
Как  приведения.

А  на  самом  деле  от  них  остались  
                                       обрывки  сумасшествия
                                                               ускоренное    серцебиение  
                                                                           черные  джинсы  и  музыка.  

Музыка  свободного    падения,
 когда  ты  даже  за  себя  не    в  ответе.  
Это  тоже  роскошь
                 пускай  ядовитая,  
                               но  соблазнительная.
                                       Сейчас  и  навсегда.    
                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595033
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.07.2015


Арендована мова

Позичте  мені  мову,
якою  бачити  сни.  
Бо  там  все  більше  картинки.  
Іноді  красиві,  але  
все  більше  страшні.

Lend  me  a  language  to  dream  in  
Я  поношу  і  отдам.
Отдолжите  язык,  на  котором  любить.
Отдолжіть  язик,  вдома  to  speak.
Отдолжите  язык,  на  котром  можна  
жизнь  to  the  bone  прожить.

Весь  и  всякий  язык-  арендованный.
Сьогодні  один,  а  завтра  другой  хазяин  ему.

Не  между  dreamом  сном  і  мрією,  
а  від  них  по  той  бік,  
среди  нечернильной  реальности  
опасности  слов  и  беспокойства  границ  
не  мову,  а  кілька  слів  дайте  найти  своих.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.07.2015


No answers

Cursed  with  the  talent  for  living  badly  
No  answers,  just  the  truth  in  every  crazy  move  
Learning  living  like  no  one’s    been  you  before.  
Noone  has  been  you  before.

The  search  for  you  is  easy  to  abandon
Stay  put,  stick  it  out,  after  all  you  must  
Those  truths  you  seek  are  selfish  .
It’s  not  a  quest,  it’s  an  escape  .

No  answers.  Just  running
 
 Fine,  running,  searching,  hoping  
No  paved  road  underneath  my  feet  
Looking    for  a  place  the    deeper  to  breathe  



No  answers.  Doesn’t  matter  .  

Graced  with    the  talent  for  living    badly  
And  wearing  my  weakness  too  often  on  my  sleeve
I’m  wondering    again  if  there  isn’t  a  higher  order  
among    the  calling  chaos,  the  dancing  fire  and  the  quiet  faith.  

No  answers.  Just  living.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015


Я буду. Сухеір Хаммад. (Переклад з англійської)

Я  не  танцюватиму  під  ваші  барабани    війни
Я  ні  душі,  ні  кісток  не  віддам  вашому  
- барабану  війни  
Я  не  танцюватиму,  під  те,  що  граєте  ви  
Цей  ритм    я  знаю  до  кінця  –  
В  ньому  немає    життя  

Я  зблизька  знаю  шкіру  по  якій  ви  б’єте  
Вона  колись  була  живою  
А  нині  розп’ята  та  вкрадена.  
Я  не  танцюватиму  під  вашу  розрекламовану  війну  
Мій  танок  не  для  вас,  не  вам  на  розвагу.    

Я  для  вас  не  буду  ненавидіти  
І  вас  ненавидіти  теж  не  збираюсь  
Я  для  вас  не  вбиватиму,  я  за  вас  не  помру
Я  не  буду  оплакувати  померлих
Вбивством    чи  віддавши  своє  життя  

Я  не  вашому  боці,  не  в  вашому  кутку  
Я  не  тацюватиму  під  ритм  бомб  ,
Тільки  тому,  що  всі  в  танку  
Всі  теж  можуть  помилятися  
А  життя  –  це  право,
Не  жертва,  не  випадковість  незначна
Чи  незнана.    

Я  власний  виготовлю  барабан  
Зберу  всіх,  кого  люблю  
І  наші  співи  затанцюють  
Ритмом  нам  будуть  голоси  
Ей!  Не  грайте  на  мені!

Я  не  віддам  вам  своє  ім'я  чи  
Вашому  ритму  свої  слова
Я  і  далі  тацюваму,  в  ритмі  що  обрала    сама  
Танцюватиму  і  виживатиму  і  далі  
Танцюватиму  і  перед  вами  не  відступатиму  

Серце  в  мене  б’ється  голосніше  за  смерть  
А  ваша  барабан    не  заглушить  мій  подух  
Навіть  і  на  чверть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015


Звонок

Город  позерствует  наклейками  –
на  бигбордах  
Гoрод  кричит  надписями  –
на  заборах  
А  рядом  небо,  облака,  весна.  

В  городе  занимаются  арифметикой.  
Банк,  супермаркет  или  обменка  –
Водоворот  из  цифр  или  сложные
уравнения  возможного.  
А  потом  звонок  "Привет  как  дела?"
"Пока  не  умерла"  "Ну  у  тебя  и  оговорки"
Хаха

Город  звучит  гитарами  у  станции  метро  
Кажется,  я  их  не  слышала  давно.  
"Что  принести?"  "Себя  и  что-то  к  чаю".
"Договорились,  через  полчаса  буду"
Тепло.  Город  больше  не  тянет  ко  дну.
Я  иду  и  город  меня  обнимает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570123
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 28.03.2015


Беспорядок

Ключи  в  умывальнике
Свитер  на  кухонном  столе  
Полдень  на  будильнике  

Пора  замаливать  грехи.  
Ведь  без  порядка  –  все!  
Конец  и  распадение.  
Слышите  в  тиканье  предупреждение?  

Ключи  в  умывальнике
Вилка,  для  смеху,  в  шкафу  –
 это  не  недостаток,  не  беспорядок  
Нет,  это  почти  преступление.  

Ведь  даже  перчаток  потеря  –  
событие  вселенского  масштаба
Я  вот  только  сейчас  догнала:  
Божественен  порядок  в  холодильнике  
И  голос  абсолюта  мне  слышен  из  будильника.  
При  выходе  из  дома
Помолюсь,  чтоб  не  пропал  вдруг  кошелек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550435
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2015


О ботинках и божествах

Ах,  если  бы  мы  были  божества!
Крутили  бы  светилами  шутя  
И  меж  реальностей  играли  в  прятки.  
Умели  бы  мы  тогда  жить  без  оглядки?  
Был  бы  горизонт  не  писан  нам  
или  мы  бы  на  горизонте  жили?
Но  мы  земные  существа  и  все  боясь  упасть,  
нам  и  на  Олимп,  не  то  что  на  Голгофу  
не  взобраться.  
Придеться  горизонтов  череду  
поменять  на  направления  и  координаты.  
Меркурия  сандалии  –  на  крепкие  ботинки.
А  крест,  что  на  плечах  –  спалить.  
Сложить  с  него  костер,  сготовить  ужин,  
и  возможно  обогреться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.11.2014


четыре часа в декабре

Я  как  героиня  романа
Меж  зданий  соткусь  из  тумана  
В  четыре  утра  в  декабре.  
Солнце  сегодня  не  встанет    
Солнце    решило  поспать.  
По  телу  остатки  ночи
Все,  больше  нет  мочи
"Мгновение,  продлись"  шепчу.

Но  я  героиня  обмана  
Все  что  было  -  игра,  мишура.  
И  в  общем  не  страшно,
Что    все  распадется
Как  только  реальность  проснется
Часам  к  десяти  утра.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2014


Пустыня

"go  thee  to  a  nunnery"  
Шекспир  "Гамлет"

Сердце  прорезала  нежность  
Под  перикардом  скопилась  любовь
Так  умирают  надежды
 И  тут-же  рождаются  вновь.      

Пусть  говорят  невежды,
Что  прекрасней  любви    чувства  нет,  
Я  им  не  верю,  я  знаю  
Один  небольшой  секрет.  

Любовь  родилась  в  пустыне  
Среди  колючек,  из  слез  и  вины,
Когда  вместе  с  Адамом  и  Евой  
Прокляты  были  и  мы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537814
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2014


Категория F (Посвящается Н. )

Я  решила  сегодня  с  утра,
что  сделаю  себе  татуировку.  
Три  символа:  F32*
То  ли  на  запястье,  то  ли  на  шее  повыше.
Так  или  иначе,  чтобы  к  пульсу  поближе.  

Чтобы  не  забывать  никогда,  
что  жизнь  есть  и  под  F32.  
И  есть  она  даже  тогда,  когда  не  нужна,  
 когда  ты  ее  и  в  цену  булавки  не  ставишь.  

Что  есть  она,  
когда  смех  перебродил  в  сарказм  
и  улыбка  сломалась  в  кривую,
когда  всех  лезвий  острота  не  выпустит  
ни  яд,  ни  отчаяние,  ни  крик  внутри  затерянный  впустую.  
 
Я  правда  больше  не  буду,
Я  отложила  лезвия.  Все.  Хватит  крови.  
Найду  салон  татуировок.  Найду  иглу.
И  в  последний  раз  поиграю  с  остротою.  

Стоп,  зачем  тебе  свидетельство  на  коже,  
того  что  лучше  оставлять  в  историях  болезни,  
в  палатах  или  в  кабинетах  психотерапевта?
(Тсс,  первое  правило  клуба  категории  F,  
Это  не  говорить  про  клуб  категории  F)
А  мне  не  стыдно.  

И  разве  мне  нужна  причина,  кроме    своего  хочу?  
I  was  и  еще  наверно  (чуть  чуть)  f-ed  up  на  голову,  remember?
Мне  татуировка  будет  напомнать,
что  я  себе  пообещала  жить  
и  что  не  убегать  и  не  нападать  себе  сказала.  

Последней  степени  банальность:
Шрамы  видно  все  равно,  не  спрятать  их  не  как  
Так  что,  я  решила,  что  на  запястье.
Потому  знаю  будет  так:
Последней  степени  банальность  
Вдох,  выдох  сжать  кулаки  
Вдох  выдох  расслабить  ладони  
И  к  воздуху  прикоснуться,  
а  под  конец  на  запястье  взглянуть.  
Вдох,  выдох  дальше  
 
*К  категории  F  в  международной  классификации  болезней  относятся  все  психические  и  поведенческие  расстройства.  F32  код  депрессивного  эпизода.  


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532884
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2014


Танцы с темнотой

Грязные  танцы  с  небытием
Не  могут  продолжаться  бесконечно.  
Есть  только  два  варианта  
Или  отдаться  или  уйти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528944
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.10.2014


Приплыли ( Руководство для стеднтов медиков, врачей и психологов о том как брать работу домой )

Весь  день  боюсь  как  профи  
По  мне  не  видно.  
Держусь  неплохо
Потом  домой…  

Домой  –  это  тоже  выходит  роскошь
Когда  дверь  закрыть  можешь
Неспешно  куртку  снять,  с    уставших  ног
Стянуть  ботинки.  

Тепло  и  тихо  дома.  Тихо  как….

Трясутся  руки,  ну,  привет,  приплыли,    
Напряжения  дня  отпускает,  так  бывает  
Все  хорошо  пока  дела,  дела  
Готовы  ужин,  книжка,    чай.

(Ромашка,  доктор,  и  даже  без  конька)

Все  правильно,  все  гладко…
Как  по  рецепту,  четко
Идите,  доктор,  к  черту.
Спать  давно  пора,  а  все  равно  не  спится.

Глаза  закроешь  ,  и    не  то  что  снится    
А  как  на  плеере  продолжает  крутится
 Бочек  гром,  и  «Женщины,  назад!»
Разбитая  башка,  Ой  мама!  хоть  бы  правильно  зашить!  
«Нет  никакой    больницы,  здесь  останусь»
И  парня  ведь  никак  не  убедить.  

Разбита  голова,  разбита  голова.  
Гром  бочек  вместо  пульса.  
«Втомився  я  і  вже  додому  хочу»  
Говорил  Сергей,  недавно
С  не  разбитой,    слава  Богу,  головой.

И  я  устала,  Серый.    Вон  из  головы...  
Совесть  поимей,  мне  завтра  в  ночь  дежурить…

Завтра  надо  сигарет  купить,  и  может  быть  еще  лекарства.    
Все  спать  спать  спать.  А  как  там  Серый?
Сигарет  купить?  
А  я  ведь  как  патан  сдала,  
Уже  два  года  не  курю.  
Привет  учебник,  точно  ведь  приплыли.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528937
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.10.2014


Выпуск новостей (БУМ!)


Снаряды  бьют  по  точкам  
Прямо  в  чье-то  окно  
БУМ!  
Война  раскрашивает  жизни  по  цифрам.  БУМ!  
Ему  десять  месяцев.  Его  хоронила  вчера.  
А  ему  едва  едва  двадцать  два,  он  жив,
Но  может  еще  от  жизни  устанет  ,  
на  пособие,  едва  сводя  концы  с  концами.  БУМ!  
(об  этом  репортажей  во  время  войны  не  бывает)  
Она  шла  домой  в  четыре  часа  
БУМ  !Не  дошла,  в  больницу.  
Еще  одна  семья  кого-то  чуть  не  потеряла  
БУМ!  Кому-то  на  мине  ногу  оторвало.  
(Взять  эту  ногу  в  руки  и  бежать  
так  быстро  как  несет  нога  вторая  
Из  квартиры,  которая  вдруг  стала  опасная  
И  как  будто  чужая.  
Бежать  или  этой  ногой  перед  кем-то  помахать?
(А  что,  ага,  нога  вместо  плаката!)  

БУМ!БУМ!  Ученья  в  соседнем  селе
Я  слушаю  новости  и  канонаду  
(За  бред  про  ногу  бы  извиниться  надо!)  
Война,  гляжу,  шлет  привет  мне  зонтикам  и  пляжу
БУМ!  Не  фига  себе  как  стреляют!
С  белого  августовского  полдня  дремоту  жаркую  сгоняют.  
БУМ!  
Здесь  ученья,  там  руины.  Там  подрываются  на  минах,
Здесь  бычки  напуганные  позабивались  в  глину.  
Стекло  по  улицам,  по  пляжу  вопросы.
БУМ!  И  нам  и  там  быстрей  хватай  детей  и  ходу.
В  дорогу  или  на  обед,  подальше  с  пляжа,  от  снарядов  дальше.  
БУМ!  
Когда  утихнет  все,  может  скажут  в  новостях  как  так?
Как  так  расположились  точки?
Как  так  выпали  цифры,
что  там  есть  там,  а  я  есть  здесь?
И  стоит  ли  учесть,  
что  обо  всем  происходящем  думают  бычки?  
БУМ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014


Улица К

         [color="#8c00ff"]В  мае  на  улице  К  цветут  каштаны.  Они  уже  не  помнят  Ту  Войну,  не  помнят  руин  ,  они  помнят  только  парады.Среди  них  не  осталось  старых  каштанов,  которые  могли  бы  под  майским  ветром  нашептать  истории,  вернувшихся  с  Той  Войны.  Дома  на  улице  К  молчаливы,  но  они  помнят.  Они  могли  бы  много  чего  рассказать  о  войне,  ведь  их  строили  взятые  на  войне  в  плен.В  те  дни  на  Площади  рядом  с  улицей  К    стояли  виселицы.  Одних  вешали,  вторые  строили,  а  третьи  охраняли.  Несчастье  и  боль  не  выбирает  сторон.  Этот  секрет  записан  в  глазах  тех,  кто  охранял.  
   Так  что  каштаны  улицы  К  майскими  днями  часто  слышали  «Лишь  бы  не  было    войны»,  «Чтобы  больше  никого  не  отправляли  воевать»  ,  дома  на  улице  К  пропитывались  мыслями  Знающих,  о  войне,  которую  не  покажут  в  кино.  Но  слова  эти  и  мысли  стали  эхом,  плохо  слышным  отзвуком.  Приведения  с  виселиц  были  изгнаны  с  площади  кофейнями  и  бутиками.  И  это  было  правильно.  Мир  праху  повешенных.Именем  Холмарка  и  Беннетона,  аминь.  Так  Площадь  получила  свою  независимость.
     Потом    на  площади  остановились  часы,  в  огне  и  дыме,  зимней  ночью.  По  законам  фантастики  или  страшного  сна  на  улице  К  время  закрутилось  в  узел.    Дома  улицы  К  смотрели  на  то  как  на  расстояние  двухсот  метров  и  семидесяти  лет  от  ужаса  виселиц  и  охраны,  люди  снова  стояли  на  коленях.  Смотрели  как  Улица  К  ушла  на  положение  осады.  Смотрели  на  баррикады.    Так  дома  улицы  К  пришли  к  выводу.  что  семьдесят  лет  меньшее  расстояние  чем  двести  метров.  
         Ведь  казалось,  что  бутики  и  кофейни  –это  всего  лиш  мишура.  Казалось  также,  что  судьбой  Площади  становилась  революция.  В  октябре,ноябре  или  декабре  не  имеет  значения.  И  уже  виделось,  что  улица  К,  (пусть  по  ней  никогда  не  проходил  фронт)  принадлежит  войне.    Не  символически,  не  раз  в  году,  не  красиво  и  по  парадному,  а  самой    плотью  разобранной  брусчатки,  под  ногами  бегущих  от  пуль  людей,  самим  страхом  и  мужеством  Знающих,  в    затихающем  городе.  В    притихших  городах.  


[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497535
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 08.05.2014


Сны Алисы

Сны  повзрослевшей  Алисы  
Наполняются  жизнью  день  ото  дня  
В  них  так  легко  потеряться  
Вот  только  остаться  нельзя.  

Все  аллегории  к  черту  рушатся  
Все  в  прямом  смысле  и  в  полную  силу  
И  прямо  сейчас.  
Шляпник  советует  не  тревожиться
и  ставит  прибор  для  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014


Великі і малі справи на перехресті історії .

Час  настав  гамірний  і  прапоровий  .  
Алхімічний  час.  
Автоматно  навкруги  і  якось  не  весело.  
Пахне  кров’ю  і  тхне  війною,
Бідністю  тхне  і  не  до  кінця  розбитими  мріями.  
А  життя  іде  то  заклопотано,  то  роздумливо  
І  інколи  навіть  сміливо.  

Сміливо,  бо  не  на  часі  ніс  відвертати,  
Не  уникнути  того  смороду.
Дим  пахнув  майбутнім  і  шинами  
І  не  змиєш  запах  ні  з  волосся,  
Ні  з  останньої  куртки.  

Роздумливо  бо  все  ж  
Якнайчистішою  залишитися  хочеться  
Завтра  наступить,  планета  прокрутиться,
А  от  чи  настане  майбутнє…
Тут  або  думай,  що  робиш  і  на  чому  стоїш,
Або  молись  кому  догукаєшся.      

І  звісно  заклопотано  бо  життя    не  зупиняється.
Тим  від  кулі  воно  відмінне.  
Іде,  то  в  чергах  дратівливих,  
То  в  справах  малих  і  корисних,
То  в  справах,  таких  щоб  вижити,
І  в  один  котел  справ  великих  стікається.  

А  про  час  цей,    про  справи  великі
Не  ми  легенди  напишемо,
А  ті  що  прийдуть  за  нами.  
Придумають  казку  для  класу  десятого  .  
Може  скажуть  чи  ми  герої  були,  чи  блазні  
Скажуть  точно  хто  жертви  були,  а  хто  звірі  роз’ярені  
Ми  ж  є  люди,  жили  собі  і  старалися.  
Правду  мали,  боролися,  билися,  говорили  і  вірили.    

Вигорить  злість,  висохне  кров,
Безсоння  і  кошмари  розсіються.  
Мрії  красивішими  словами  покриються.
І  залишиться  шум  віддалений,
Відлуння  гамірного  часу,  
рядками  на  сторінці  історії.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014


Странно

 
Странное  место  Земля.  
То  придавит  тяжестью  серой,  каменной,  
То  норовит  сбросить  невыносимо  быстрым  вращением  

Странное  время  ночь.  
То  укроет  одеялом  теплым,  мягким,
То  напоит  ядом    медленным  и  горьким.  

Странное  чувство  любовь.  
То  ударит  в  живот  и  собьет  дыхание,
То  подарит  крылья  совсем  как  у  ангела  

Странная  история  сон.      
То  расскажет  правду  самую  разправдивую,  
То  соврет  до  смерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013


Вокзальное воспоминание

Ты  уезжал  без  проводов  на  платформе,
без  белого  платка.  
И  слава  Богу,  это  был  бы  перебор,
и  не  слегка.  

Ты  любил  меня  без  громких  слов,
без  тысячи  признаний.  
Но  были  тихие  слова  
«Я  скучаю  без  тебя»    
 А  иногда,  вроде  как  игра  
«Ты  где?  Кофе  не  с  кем  выпить.
Приходи  сюда"
Любил  как  друга.  Да?  

Ах  ерунда...
 Все  глупости  мои,  что  в  голове  
ты  видел  насквозь.    
И  нет  во  мне,  того  чтоб  извиняло  их  
Ни  красоты,  ни  хрупкости  хрустальной  
Я  осколок,  но  не  хрусталя.  
Я  больна,  но  не  красиво.  
А  у  тебя  была  она...  

О,  ты  о  ней  вздыхаешь  долго.  
И  всяких  «до»  и  «после»  с  ней  у  тебя  три  тысячи  наверно
Ты  от  нее  отмерил  столько  дней  и  столько  изменений,  
что  где  уж  мне?  Что  где  уж  я,
Я  так…была  и  нет,  и  редко  вспомнишь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414094
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.03.2013


Поэма о глупой женщине

Жила  в  доме  у  нас  женщина  одна.
Была  она,    наверное,  умна.  
Очки  и  костюмы  носила,  
работу  любила.  
Правда  долго  оставалась  одна.    
Страдала-  вздыхала,  и  вот
наконец  мужчину  нашла.  

Вышла  замуж,  ребенка  родила  
Растет  дочка  -всем  хороша.  
Все  ей  интересно.  
Прошло  несколько  лет  
и  понимает  она,  что  дочка  
тоже  умна…

И  думала  она:  
"Дочери  нужно  помочь  
Ведь  может  случиться,                                              
что  все  повторится.  
И  будет  несчастной  дочь."

Она  больше  ей  не  читала  книжки  
И  не  ругала  за  двойки.  
Зато  заплетала  косички  
Барби  дарила  и  платьица  шила.  
Волосы  мыла  -  красатульку  растила.    
Красатулька  росла.  Вот  уже  школа  
прошла…

Но  раньше  пошли  мальчишки.  
Она  не  боялась  и  не  волновалась  
А  даже  гордилась  слегка  
"Вот  как  получилось!  Все  предотвратилось
Я  все  же  была  права"

До  того  вечера  пока
В  слезах  и  порваном  платье
дочка  домой  пришла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398237
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2013


Не трагично, а так…

В  душе  бесы  играют  в  догонялки  
В  голове  кавардак.  
В  общем  все  как  обычно:  
Не  трагично,  а  так...  

Без  грехов  и    без  подвигов,  
Без  смеха  и  без  слез.  
Хотя,  кажется,  не  понарошку,  
Но  все  таки  как-то  не  всерьез.  

А  в  сумке  таблетки  от  жизни.  
Я  все  лечу  симптомы,  а  причины  не  как  
И  радуюсь    тихо,  что  все  как  обычно  
Не  трагично,  а  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398234
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2013