| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
На руїнах надій у горнилі війни,
У зчорнілу від крові годину,
Між страждань і плачу серед гаму юрми.
З ліхтарем я шукаю Людину.
Дим від згарищ їдкий застилає путі,
Темрява напливає стіною,
Та я вірю, я зможу людину знайти!
Вона йде десь тут поряд зі мною
Вже тремтить, вже згасає вогонь ліхтаря
Ще хвилина, він зовсім знеможе.
Як в пекельному сонмі шукатиму я?
Наділи її іскрою Боже!
На основі російських перекладів
Р. Баумволь, М. Поликовського, Р. Левізон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Ах ноти ваші – ніжності тортури
А я не перша скрипка в партитурі.
Так хочу я задумливо Вам вторить
Віолончелі звуком чи валторни.
Душі страждання - чом би не сюжет,
Та не вінок, лише один сонет,
Мій, мов горобчик у курній купелі,
Що не спішить до солов’їв капели.
Тенета долі то не ліри струни.
Тай спів який, коли у муках плоть?
Ні! Сперш печаль годилося б збороть !
Бо без прихистку серце повне суму,
А біль кохання - голий дріт під струмом,
Який торкнуть кому - не дай Господь!!
Ах, ноты ваши так нежны и зыбки,
А я играю роль не первой скрипки.
Мне хочется задумчиво Вам вторить
Виолончелью или же валторной.
Хоть у меня не выболело, нет,
И не венок сонетов - лишь сонет,
Единственный, на сердце копошится,
Как воробей в пыли. Он не садится
На ветку, силясь соловьём запеть:
Силки любви - не самый лучший повод!
Для этого бы надо... отболеть!
Как страшно нам - лишиться в сердце крова.
А боль любви - что оголённый провод,
Какой - не дай Господь! - кому задеть.
http://www.stihi.ru/2010/07/15/902
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728959
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.04.2017
Самотність, вслід дощам, над морем,
під вечір лине маревом прозорим,
з рівнин далеких й зовсім дальніх - вгору,
до неба аж, - обитель її - там.
І вже з небес спадає на міста.
Дощить, як яв зрослась в єдине з снами,
коли світанку жде провулок кожен,
коли нудьга і холод між тілами
і слів простих серця знайти не можуть;
а надто, як єдине ділять ложе,
залиті вщерть гіркою самотою,
тоді вона до моря йде рікою…
Die Einsamkeit
Die Einsamkeit ist wie ein Regen.
Sie steigt vom Meer den Abenden entgegen;
von Ebenen, die fern sind und entlegen,
geht sie zum Himmel, der sie immer hat.
Und erst vom Himmel faellt sie auf die Stadt.
Regnet hernieder in den Zwietterstunden,
wenn sich nach Morgen wenden alle Gassen
und wenn die Leiber, weiche nichts gefunden,
enttaeuscht und traurig von einander lassen;
und wenn die Menschen, die einander hassen,
in einem Bett zusammen schlafen muessen;
dann geht die Einsamkeit mit den Flüessen...
Rainer Maria Rilke
P.S. Висловлюю щиру подяку друзям з Житомира Олександру та Валентині Беремесенкам за розкішний дарунок – зібрання творів Р. М. Рільке німецькою мовою, що дозволяє уникати помилок, які трапляються в текстах з Інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669392
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.05.2016
Замре осінній ліс
І золотом черленим
опалої листви
пригорнеться до ніг.
Збирати буду я
крихітки днів знаменних.
Торкатись ніжно їх…
торкатись ніжно їх…
Докором не вколю,
тим рани не загою,
нас доля розвела
без нашої вини.
Як жаль , що час минув,
що ти не був зі мною
в обіймах тишини…
в обіймах тишини…
Уляжется листва –
и лес замрёт на вдохе,
И в душу низойдут
заветные слова…
И стану собирать
ниспосланные крохи,
Касаясь лишь едва…
касаясь лишь едва…
Не выскажу упрёк –
не напрягу виною,
И ни к чему урок:
судьбой разлучены…
Мне жаль, что вышел срок,
что не был ты со мною
В объятьях тишины...
в объятьях тишины…
http://www.stihi.ru/2011/09/24/34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573890
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.04.2015
В саду щасливих днів вростають вічним сни,
І вік земний тобі як той халат тісний.
Бо тіло, мов шатро, на чотирьох кілочках,
Що долею на тлінь приречені вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544214
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.12.2014
То образ чарівний - ефіром навіяний сон
А може надривно без шкіри реве саксофон
Скрижалі несуть божество дивовижних зіниць
Вражають фігури єством наче в партії бліц.
То тіней світіння – феєрія фарб і мигтінь
І переплетіння молитви і тліну хотінь
Гримасами Вітта плюндрують любові завіт
І ласка пролита чарує її дивосвіт.
Чи вазу митець сотворив і сіяє кришталь?
Чи фразу розмазав піїт – витікає печаль?...
А може шовкової Суті бентежний порив,
Себе перевершив - і збувся космічний прорив?!
Весь світ замутило, а може тебе і мене
Скорила Стихія навік - проявившись Вогнем
На что же похожий пленительный образ ли, сон?..
Быть может, без кожи, с надрывом поёт саксофон?
Скрижали хранят божество удивительных лиц,
Фигуры манят естеством, словно в партии блиц…
Теплеют ли тени – то фэнтэзи красок, и волн,
И переплетений… желаний волнующих сонм,
Что плясками Витта порочат любви волшебство,
И страсть, что излита, меняет её существо…
Изящную ль вазу творит стеклодув из стекла?
Размазал ли фразу пиит – и печаль истекла?..
А, может быть, шёлковой Сути смятенный порыв
Себя превзошёл – и случился вселенский Прорыв?!
Весь мир замутило иль это Стихия Огня
Себя воплотила, чаруя тебя и меня…
Аватар: Сергей Сапожников
Digital Art
© Copyright: Светлана Груздева, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509239
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.07.2014
Скажите мне, что может быть
Прекрасней дамы петербургской,
Когда она захочет свить
Любви изысканную нить
Рукой небрежною и узкой?..
Скажите мне, что может быть
Прекрасней дамы петербургской?..
© Николай Агнивцев
Прекрасней петербургских дам
Москвы пленительные девы,
Что всем умам и всем сердцам,
Грезам юнцов, мужей мечтам
Навек не пряхи - королевы,
Прекрасней петербургских дам
Москвы пленительные девы.
© Василиса Иванова. Триолеты
Прекрасней петербургских дам
И дев Москвы, хоть те моложе,
О украинки! – Вам отдам
Венец признанья навсегда –
Царицы!... Да и пряхи тоже
Прекрасней петербургских дам
И дев Москвы, хоть те моложе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502093
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 30.05.2014
Як згорнеться небесний килим,
Суворим буде друг наш милий.
Та від добра лишень добро,
Не бійся, все минеться миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496036
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.04.2014
...а дощ збігає по щоках,
слід залишає кожна крапля,
як і олжа... в твоїх словах...
...а дощ збігає по щоках,
невидима сльоза зблизька,
лиш ти «любив», хіба не правда?
а дощ збігає по щоках,
слід залишає кожна крапля...
першоджерело:
... а по лицу стекает дождь,
его я чувствую до капли,
как и слова твои... всё ложь...
...а по лицу стекает дождь,
но слёз моих там не найдешь,
ведь только ты "любил", не так ли?
... а по лицу стекает дождь,
его я чувствую до капли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493943
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.04.2014
Хаяме, хай небес нависли шати сині
І на вустах твоїх печать мовчання нині,
Та в затхлий жбан життя «хайямів» тисячі
Одвічний чашник влив, сховавши в винній піні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490892
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.04.2014
Скінчився бал і тьма відкрита
Та чути ще мені дано
Співає й плаче Маргарита...
Не пий, прошу, старе вино.
Шлях в заземелля квапить мене,
Я буду тихим наче тінь.
Котячі очі ждуть зелені
І Воланда чорніє кінь.
Хай мила в неземному краї
У самоті я буду знов,
Слізьми твоїми заклинаю,
Не пий, не пий старе вино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013
Ось ти нащадок.
Бо для сина спадок
з рук батька пада.
Дітьми квітне світ.
Ось ти нащадок:
Du bist der Erbe.
Söhne sind die Erben,
denn Fäter sterben.
Söhne stehn und blühn.
Du bist der Erbe:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410887
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.03.2013
Моя любов немов горобина,
Та що в саду багряним листом вкрилась;
Що ми зустрілись не моя вина,
Моя біда що зустріч запізнилась.
В тобі не в’яне врода молода
І усмішки чарівність незгасима.
Що ти красива то ще не біда,
Моя біда, що ти така красива.
До тебе манить туги таїна
І очі дивним смутком оповиті.
Скажи мені чия в тому вина?
Що ти для мене наймиліша в світі.
Скажи чому сама, чому одна?
Чому і досі пари не зустріла?
Скажи яка біда, чия вина,
Душі твоєї обпалила крила?
Все ближче заметілі пелена,
Жовтіють трави й хиляться додолу.
Любов моя, моя горобина,
Чого ти ждеш, яку шукаєш долю?
Переплелися осінь і весна,
Жага сповита жовтим оксамитом.
Горить в саду, горить горобина
І обриває лист холодний вітер.
Що я кохаю не моя вина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Чи справді було, чи примарилось в сні,
В колисці кохання розгойдував вечір
Весну у саду твої очі ясні
І листя гаряче торкало нам плечі.
Минули ті весни та виросли сни,
Що ти в моїм серці посіяла рясно.
Тепер, щоб кохана в той сад нам піти,
Повинен тебе я у іншого вкрасти.
Не сторож тобі він, бо хто встереже?
Одвічної зваби флюїди незримі.
Та меч пересУду занесено вже
І голови наші готовий знести він
Знаходим ще люба ми сили в собі,
Щоб розум кохання снагу переважив
Щоб спокій сімейний і честь зберегти,
Для того ж і дано нам голови наші...
Коли ж білим цвітом сади зацвітуть
Укриють траву білим снігом неначе,
Впадуть, наші голови мила, впадуть
В жагучій нестямі у сніг той гарячий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2013
Не тужи, не журися кохана,
Не держи в своїм серці образ.
Бо цей світ то лиш зло і омана,
Бо жорстокий цей світ не для нас.
Знай. кохана, за вІтрами стрічними
Є для серця миліші світи.
І в один з них любов’ю увінчана
Ти за мною, не бійся, лети.
Там під шатами неба безхмарного,
Солов’їв не стихають пісні.
Там ти вродися квіткою гарною -
Я метеликом буду при ній.
І коли на склепінні досвітньому,
Ледь пригаснуть жарини Стожар
Я із вуст-пелюсток твоїх питиму
Найсолодший у світі нектар.
А щоб промені сонця південного
Не згубили тендітну красу,
Я з далекого лісу із темного
Тобі краплю роси принесу
Небо схилиться зорями стиглими
І одна нам до ніг упаде
Я своїми легенькими крилами
Пригорну і укрию тебе.
Я тебе, моя любенька квіточко,
Від джмеля боронити берусь.
І яке хай коротке те літечко
Я нап’юсь, тебе мила, нап’юсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2013
Ти прости мене мамо, Вкраїно прости,
Ти вже може в незлобі й забула,
Як я тілом безгрішним дівочим твоїм
Торгував в бардаках Істамбула.
Як за виторг купив депутатський мандат,
І народним зробившись по тому
Глитаям на поталу народ свій віддав,
Тільки б їздить у джипі крутому.
Ні. В Стамбулі не був я поміж торгашів
Людоловно – продажнього ряду.
Як не був і між тих хто в світлиці твоїй
Чинять в змові не раду а зраду.
Та душа моя стогне в пекельнім вогні,
Бо бідою і болем цей гріх на мені:
То з моєї вини!
…То з моєї вини!
Розпинають тебе яничари –сини.
Бо струмина життя знов повз мене текла,
Бо ізнов моя хата із краю була,
Бо від страху мовчав я й мовчав не за так,
Я свій голос продав за гладенький маслак.
Я свій голос продав за гладенький маслак
Що кумир мій украв з громадського котла,
Всіх кумир обдурив, йому смішно до сліз,
На тій кістці кумир сам все м‘ясо обгриз.
…Ти простиш в материнській любові сліпій,
Та в годину пекельної скрути
Дай нам Боже від згуби тебе вберегти…
Бо не простять ні діти ні внуки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402568
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2013
То від любові світ пішов
Та забаривсь у злої долі,
І пролилась рікою кров,
Бо від любові світ пішов.
Та виграє веселка знов
То Бог нас кличе до любові
Бо від любові світ пішов
І забаривсь у злої долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Україно моя, Українонько,
Як хотів я співати пісні
Соловейком в твоєму гіллі,
Як розквітнеш ти, серце, калиною.
Спів веселий землі безпечальної
Від Деснянських замріяних плес
Я хотів до високих небес
Донести переливами жайвора.
Вкласти в пісню хотів лебедину,
Богу вічному щиру хвалу
За козацьку відвагу твою
І за вдачу синів соколину.
Та сини твої вовчими зграями,
Розіп’явши тебе на хресті,
За пожитки гризуться твої,
Роздираючи одіж останнюю.
Люд державний численними юрбами,
Що страшніші батиївських орд,
Оббирають нужденний народ,
Повдягявши мундири з тризубами.
А козацькі чини величавії
Продали вже корогви святі
Й на догоду злочинній орді
Препокірно кивають булавами.
Чи побачу тебе я щасливою?
Чи й в останні години свої
Каркать круком судилось мені ?
... Над твоєю судьбою вдовиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2013
Як бути? День і ніч несу тягар покути.
Як подолать мені бажань гріховних пута?
Хай навіть милуєш. Та пред лицем Твоїм,
Як стану, коли зір пече вини отрута?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400757
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.02.2013
Коли живе в душі надія,
Надією душа живе.
Надією душа радіє
Коли живе в душі надія.
Хай, недосяжна, манить мрія,
Хай у стремлінні вік спливе,
Коли живе в душі надія,
Надією душа живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Тебе втрачаю я кохана,
Вже що було не повернуть.
Мов кров що витікає з рани
Тебе втрачаю я кохана.
Бунтує пам’ять невблаганна,
Минулого не зміниш суть.
Тебе втрачаю я кохана
Вже що було не повернуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Вже краще мила хай мене розбудить,
А серце? Аж колись перещемить.
Щоб не збудили плітки пересуди,
Вже краще мила хай мене розбудить.
Дарма душа благає: будь-що-буде
Незбутнім сном забутись дай ще мить
Вже краще мила хай мене розбудить,
А серце? Аж колись перещемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Я спомином собі лиш серце краю
Коли один у нашому саду
Сновидою в снігах густих бреду,
Чи привидом стою серед розмаю.
Там яблуко твоїх гарячих губ,
Спокусою непізнаного раю,
Знов маревом навіяним зринає,
Пекучу в кров вливаючи жагу.
Нам сказано, і в тому правди сила:
Жадать дружину ближнього то гріх.
А я жадаю і не каюсь мила.
Твого едему звідавши поріг,
Чи ще ввійду коли до раю тілом?
Та душу вже від пекла не вберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399346
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.02.2013
Як ущухнуть в серці
стомлені тривоги,
Заметілі білі
скроні заметуть,
Щирою душею
повернись до Бога
І збирайсь неквапно
в незворотню путь.
Позгортай в клубочки
пройдені дороги,
У хустину чисту
правду, що нажив.
Мудрість урочистим
хай смиренням вродить,
Якщо сіяв в серці
мудрість а не гнів.
Не готуй з собою
срібла ані злата,
У краях тих дивних
гроші не в ціні,
Бо дорожче злата
там любов від брата,
Якщо любиш брата
на святій землі.
Як спереду ляже
шлях твердий як скеля,
Що від нас у вічність
чумаків повів,
Хай під ноги босі
Бог тобі простеле
Ту любов якою
ближнього любив.
Як ти в полі бою
воїн був відважний,
Не хвались у Бога
кров’ю перемог.
Гори трупів вражих
разом переважить,
Зраненому даний,
лиш води ковток.
Під Чумацьким шляхом
сяйво пломеніє.
На землі без тебе
день новий почавсь.
Хай тобі простяться
всі гріхи земнії,
Так як серцем добрим,
іншим ти прощав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2013
Мов у вогні сліпучих блискавиць,
Проти дверей вбрання твоє згоріло.
Видіння те, на мить мені, відкрило
Красу, достойну царських багряниць.
Я в гріх упав, бо не відвів зіниць.
Твій бачив стан і повне зваби тіло,
Що лиш богам дано дивитись сміло,
А смертному було там - впасти ниць.
І згасло все. Лиш темряви примари
То вже швидка така небесна кара . . .
І йти мені крізь марево ночей.
Та я пройду, бо знаю: морок згине,
Коли, у сяєві твоїх очей,
Скажу: Прекрасна ти, МОЯ БОГИНЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398646
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 06.02.2013
Любов твоя – страждання океан,
Де човен мій шукає щастя острів.
Та зустрічає берег рифом гострим,
І обрій застила густий туман.
І кров б’є в скроні, мов гармати постріл
І вже здається: світ всуціль обман,
І біль образи, й ревнощів дурман
Мій човен гонять у незнаний простір.
Та де б не опинивсь я в білім світі
Твої міцні мене чекають сіті.
Їх силу я ще досі не зборов.
І в мандрах дальніх не позбувшись болю,
Спішу до тебе, зболений тобою,
Бо, знаю, зцілює твоя любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398239
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.02.2013
Не зупинити часу біг.
І вже питає день прожитий:
То, що залишиш по собі ?
То, що ж залишиш по собі,
Коли дожнеш до краю жито.
Дім збудував і діти є,
Онуків ждати ще не пізно.
Садок здійма віття своє,
Вже сад здійма віття своє,
Та ще хотілось скласти пісню.
Таку щоб вміла веселить,
Душевні зцілювала рани...
Щоб в неї тугу перелить,
Щоб тугу в пісню перелить,
Коли на серці важко стане.
Бо чи ж даремно в плині днів
Доріг подолано немало.
Та іскра правди, що нажив,
Та правди іскра, що нажив,
Щоб вже не згасла, не пропала
Щоб світлим спомином чи болем
Озвалось в пісні пережите...
Щоб білий світ покинуть з Богом,
Щоб світ цей залишився з Богом.
Коли дожнеш до краю жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2013
Любов розбита, як безцінна ваза,
Що в друзки розлетілась увсебіч.
Життя без тебе – гра, не варта свіч,
Та поміж нас гадюкою образа.
Нам ту змію здолати тільки разом,
А ми свій біль тамуємо опріч
Переболить, та згодом, ясна річ,
Бо заживають рани не відразу.
Ріка буття не спиниться, бурує.
Не вернеш днів тих, що прожиті всує,
В ті самі води ти не зайдеш знов.
Є сили дивні в небі неозорім,
Що на круги свої вертають зорі.
Та й тим не сила повернуть любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397715
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 03.02.2013
Осінь
Спадає лист, спадає, мов здаля,
із в’янучих вгорі садів небесних,
він падає із заперечним жестом.
І поміж зір німих, крізь ночі бездну
В самотність падає важка земля.
Все падає. Ти лиш навкруг поглянь:
В падінні світ впадає в безнадію.
І лиш Єдиний здержує падіння,
Підставивши безмірно ніжну длань.
Herbst
Die Blätter fallen, fallen wie von weit,
als welkten in den Himmeln ferne Gärten;
sie fallen mit verneinender Gebärde.
Und in den Nächten fällt die schwere Erde
aus allen Sternen in die Einsamkeit.
Wir alle fallen. Diese Hand da fällt.
Und sieh dir andre an: es ist in allen.
Und doch ist Einer, welcher dieses Fallen
unendlich sanft in seinen Händen hält.
Rainer Maria Rilke, 11.9.1902, Paris
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397713
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.02.2013
Дай Господи в Твоєму Слові
Затаєну нам звідать суть.
Дай грунтом благодатним будь.
Щоб сіяне тобою Боже,
Умножилося збіжжям гожим.
Знайти буття першооснову...
Дай Господи в Твоєму Слові.
Благословенне раз Тобою,
У нас в устах благослови
І сподоби і призови,
І в душі ще не зачерствілі
Дай нам зерно посіять зріле.
Хай зійде правдою святою
Благословенне раз Тобою.
Хай світить Слово те над світом,
Хай душі зцілює земні,
Любов’ю, що долає гріх.
І хай же явиться пред люди
Не блиском пишної облуди...
Прозріння вистражданим світлом.
Хай світить Слово те над світом.
В багатстві чи у злиднях лютих
Не дай нам серцем загрубіть,
Не дай нам душу загубить.
За мідь дрібну за сяйво злата.
Не дай нам проміняти брата,
Не дай ім’я своє забути
В багатстві чи у злиднях лютих.
Дай нам піднятися народом.
На межах втрачених століть
Не дай половою зотліть.
Не бур’яном, не ковилою,
Не пустоцвітною травою
А древом, що рясніє плодом...
Дай нам піднятися народом!
квітень 2003р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397515
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2013
СОНЕТ
Я певно, хворий, на душі туман,
Мені обрид цей люд, ці ґречні фрази
Я бачу в снах далеких царств алмази
І весь в крові широкий ятаган.
Мені здається, й це вже не обман
Мій предок був татарин чорномазий
І гунську лють , невигубну заразу,
Мені лишив у спадок бусурман.
Мовчу, томлюсь і відступають стіни…
Ось океан весь в білих пасмах піни,
Вечірнє сонце і прибою гул.
І міста майорять блакитні бані,
Жасминові цвітуть сади духмяні.
Ми бились там… Згадав! Я вбитий був.
СОНЕТ
Я, верно, болен: нА сердце туман,
Мне скучно всё – и люди и рассказы,
Мне снятся королевские алмазы
И весь в крови широкий ятаган.
Мне чудится (и это не обман),
Мой предок был татарин косоглазый,
Свирепый гунн… Я веяньем заразы,
Через века дошедшей, обуян.
Молчу, томлюсь, и отступают стены:
Вот океан весь в клочьях белой пены,
Закатным солнцем залитый гранит,
И город с голубыми куполами,
С цветущими жасминными садами,
Мы дрались там.… Ах, да! Я был убит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397509
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.02.2013
Осінній день
Вже вдосталь літа. Господи покрий
своєю тінню сонячний годинник
і в лан годинний відпусти вітри
Підгонь щоб запізнілий плід достиг,
дай двійко днів літеплих на прощання
та хай довершить солодкість остання
смак виноградних кетягів важких
Тепер бездомний не збудує дім,
Тепер самотній хай не жде розради,
Йому ж бо над листами зорювати
Читати знов, та знов туди – сюди
Алеями бродить під листопадом.
Herbsttag
Herr, es ist Zeit. Der Sommer war sehr groß.
Leg deinen Schatten auf die Sonnenuhren,
und auf den Fluren lass die Winde los.
Befiehl den letzten Früchten, voll zu sein;
gib ihnen noch zwei südlichere Tage,
dränge sie zur Vollendung hin, und jage
die letzte Süße in den schweren Wein.
Wer jetzt kein Haus hat, baut sich keines mehr.
Wer jetzt allein ist, wird es lange bleiben,
wird wachen, lesen, lange Briefe schreiben
und wird in den Alleen hin und her
unruhig wandern, wenn die Blätter treiben.
Rainer Maria Rilke, 21.9.1902, Paris
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395814
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.01.2013