Юлія Романівна

Сторінки (1/2):  « 1»

Навчи…

Не  йди,  благаю,  тільки  не  тікай,
Я  розумію,  що  втомився,  сама  винна.
Емоції  зашкалюють  за  край,
В  серці  зима,  а  у  душі  провина.

І  ллються  сльози  вдень,  і  у  ночі,
Повір,  так  не  ревіла  жодна  осінь.
Незрозумілі  ці  думки  на  самоті,
У  голову  вриваються  ще  й  досі.

А  ти  живеш,  живеш  і  знаєш  як
І  жити,  і  кохати,  і  радіти,
Навчи  й  мене,  бо  я  уже  не  та,
Яка  була  колись  на  цьому  світі.

Навчи,  як  ти  умієш  це  робити,
Я  те,  що  мала  так  незграбно  загубила.
Повір,  що  ми  знайдемо  ті  світи,
Де  пристрасно  і  ніжно  ми  любили…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013


Згадай

Ці  безкінечні  сварки,  сперечання
Я  хочу  так,  щоб  був  отой  момент,
Коли  мене  обіймеш  ти  і  про  кохання
Відкриєш  свого  серця  той  секрет.

Хочу  тієї  миті,  коли  згадаєш  осінь
Оту  холону,  що  поєднала  нас.
І  в  твоїм  серці  спалахне  бажання
Кохати,  так,  немов  в  останній  раз.

Ти  маєш  знати  те,  що  я  з  тобою,
Я  буду  завжди  там,  де  будеш  ти.
І  наші  мрії  теплою  весною
Полинуть  в  гору,  й  знатимуть  світи,..

…Що  ми  разом.  Ми  живемо  удвох
Одними  снами,  і  бажаннями,  й  думками,
Й  чекаєм  осені,  тієї,  що  колись  нас  двох
Змусила  палко  так  з’єднатися  вустами…
́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2013