Романтичний егоїст

Сторінки (1/29):  « 1»

Друже

Де  ти,  друже?  Куди  зник?
Чому  немає  поряд,  чи  онлайн?..
Я  знаю,  ти  сказав  би  "вік,
не  той  уже,  щоб  тут  сидіти"..
Знай,
мені  б  почути  лиш  "привіт",
"як  справи?",  і,  усміхнене,  "бувай"..
Але  у  нас  не  спільний  більше  світ...
Я  завжди  поряд,
Я  з  тобою,
Знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013


***

Ти  десь  живеш  -  це  гріє  серце.
Кудись  ідеш,  чогось  -  смієшся.
Комусь  всміхаєшся,  цілуєш...
Щось  відчуваєш,  когось  –  любиш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013


Ти вже не мій

Немає  з  ким,  для  кого…
Той  сенс  життя,  що  є  навколо,
Давно  вже  зник.  Пропав,  утік,
І  полетів  із  вітром  в  поле.

І  ті  слова,  що  говорили,
Що  їх  писала  та  рука,
Тримаючи  перо  тремтіла
Від  подиху  твого  злегка.

Від  слова  так  душа  раділа,
Цвіла  коханням,  тінню  мрій.
Ти  був  усім.  Та  серце
Вже  отверезіло…

Ти  вже  не  той.
Ти  вже  не  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013


Бутафорія

Не  можу  я  більше  всміхатись
В  ці  маски  –  злі  та  зрадливі.
Та  годі  уже  сподіватись,
Що  будемо  жити  у  мирі.

Навчання,  хобі,  робота,
Розваги,  друзі,  знайомі.
Сонце,  сніг  чи  болото  –
Нам  інші  шляхи  не  відомі!

Брехня,  лицемірство,  кохання  –
Усе  це  злилось  воєдино.
Немає  вже  більше  страждання  –
Ти  ж  вже  «доросла  людина».

Театр  –  мистецтво,  не  зрада.
Паплюжимо  все,  що  навколо…
І  ллється  уся  ця  тирада
В  повітря,  у  світ,  в  невідоме…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013


Я нічого про тебе не знаю

Я  нічого  про  тебе  не  знаю.
Ти  про  мене,  скоріш  за  все,  теж.
Лиш  буває,  що  очі  згадаю…
Все  ж  у  пам’яті  не  збережеш…

Ще  ім’я.  Так,  ім’я  пам’ятаю!
Тільки  ти,  як  звертатись,  скажи…
І  ні  друзів,  й  сімї  я  не  знаю…
Тільки  голос.  Його  бережи…

Тільки  усмішку  –  зажди  щасливу!
І  веселий,  не  награний  сміх…
Я  тебе  не  впізнала  на  диво…
Лиш  відчула  той  щастя  потік.

Я  про  тебе  не  раз  ще  згадаю,
Ми  ж  у  мріях  не  маємо  меж…
Я  нічого  про  тебе  не  знаю.
Ти  про  мене,  скоріш  за  все,  теж…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013


Люби до болю в серці

Люби  до  болю  в  серці,
до  вібрації  душі.
І  хто  б  туди  не  вдерся
на  пам*ять  залиши,

Наївні  ті  страждання,
надії,  взяті  десь  з  казок..
Дитяче  те  кохання,
його  лякливий  перший  крок...

Ти  усміхаєшся?  Звичайно...
Для  чого  ж  плакати?  Ні-ні...
Ти  завжди  будеш,  надзвичайно,
мені  всміхатися  в  ві  сні...

Ти  завжди  будеш  жити  в  серці,
нехай  в  найдальшому  кутку...
і  на  запиленій  полиці...
Я  не  забуду.  Я  знайду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


Самотність

Хочеться  творчості,  але  вона  пішла
Сніг  за  вікном  і  байдужі  обличчя  людей.
Боже,  дай  спокою  і  подаруй  тепла.
Ця  клята  самотність,  Господи,  кожен  день!..

Я  так  стомилася  бути  завжди  сама...
Тут  же  моя  провина,  Господи,  чи  не  так?..
І  ніколи  нікого  навколо  нема.
Відбиває  відсутнє  серце  удари  в  такт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


Лист самогубця

Коли  ти  пишеш,  незнаючи  чи  це  хтось  прочитає,
повільно  виводиш  останні  слова...
Не  знаєш  ти,  та  й  ніхто  не  знає,
у  чому  сенс  жити,  поки  жива?

Ти  пишеш  рядки,  акуратно  виводячи  букви,
щоб  той,  хто  читав,  зрозумів  останні  слова.
Ти  не  віриш  в  дива,  бо  в  очах  твоїх  світ  уже  рухнув.
Ти  один.  Ти  самотній.  Немає  нікого,  нема!

Ти  готовий  на  гріх,  в  голові  вже  сформовані  плани.
І  немає  вже  сенсу  в  твоєму  житті...
Не  дарує  вже  радості  усмішка  мами,
і  ти  мрієш  забутися  у  небутті.

Тебе,  мабуть,  зневажатимуть  люди.
Та  тобі  буде  байдуже,  якщо  встигнеш  піти.
Тебе  більше  немає...  І  світу  не  буде.
Ні  сліз.  Ні  страждань.  Тільки  голос  "Іди"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


Крок за кроком

Крок  за  кроком,  по  хвилині
час  біжить,  минає.
Не  по  днях,  а  по  годині...
-  Як?  Ти  знаєш?
-  Ні  не  знаю.

Ми  втрачаємо  коханих.
Дань  виплачуєм  роками.  
Ми  не  бачимо  прогал.
Що  втачаєм  час...
віками.

Ми  назавжди  у  безлюдді.
У  самотності  проходить
те  життя,  що  у  шкарлупі
ми  проводимо..
нас  морить.

Морить  нас  не  існування.
І  не  жаль,  не  туга.
Не  любов  і  не  кохання,
не  складна  недуга...

Тільки  лиш  душі  страждання.
За  шістнадцять  років...
Вдруге.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


Суть не в тому

Суть  не  в  тому,  чи  віриш  чи  ні.
Суть  не  в  тому,  чи  хочеш  любити.
Це  ілюзія,  сон,  це  лиш  гра
У  якій  ми  повинні  прожити.

Суть  не  в  тому,  чи  зможемо  ми
У  житті  перше  місце  зайняти.
Суть  не  в  тому,  чи  добрі  чи  злі
Ми  повинні,  ми  змушені  грати!

Божа  воля,  це  доля,  сценарій  –
Суть  не  в  імені,  назві,  не  в  слові.
Нам  з  народження  вибір  не  даний,
Вже  спочатку  ми  були  в  неволі…

В  рамках  світу  –  вузьких  і  банальних.
У  стандартах  та  звичаях  люду…
Суть  не  в  тому,  чи  будем  страждати,
Суть  лиш  в  тому,  що  мусимо  Бути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013


це мине

Та  усмішка,  очі,  постава,
Ім’я  –  таке  ніжне  й  чуже.
На  серці  печатку  поставив,
І  тихо  шепнув:  «це  мине».

Той  крик,  що  як  лезо  рве  душу,
Той  сміх,  що  виходить  наверх.
У  голосі,  в  усмішці,  в  русі
Залишилась  частка  тебе.

Назавжди,  на  час,  на  годину,
Той  погляд,  що  в  душу  запав,
В  самотню  вестиме  пустиню…
Прошу  тебе:  зникни,    позбав…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013


День

Ранок.  Розплющую  очі.  В  кімнаті  темно,  сіро...  Дивлюсь  на  годинник:  до  будильника  ще  більше  години.  Не  хочу  спати.  Ще  раз  примружуюсь,  згадуючи  сни.  Встаю.
На  кухні  світлише,  ніж  в  кімнаті.  А  на  дворі  дощ...  От  тобі  й  зима.  Роблю  гарячий  шоколад.  Вмикаю  комп*ютер  і  занурююсь  в  "світову  павутину".  Обдумую  сьогоднішній  день.
Година,  півтори...  Вже  час  збиратись.  Що  ж  одягти?  Яка  різниця?  Там  дощ,  похмуро,  всім  людям  байдуже  на  тебе  й  твій  вигляд.  Зітхаю.  Виходжу  на  вулицю.
Де  ж  цей  трамвай?  Вже  двадцять  хвилин  на  зупинці.  Змерзла.  В  вухах  навушники  на  весь  звук.  Глушать?  Та  ні,  просто  притуплюють  той  біль,  ту  байдужість.
А  от  і  трамвай.  
Виходять  люди.  Якась  незнайома  дівчина  протягує  мені  квиток.Дякую.  Хм,  отже,  не  перевелися  ще  хороші,  безкорисливі  люди.  Приємно.
Їду.  Всю  дорогу  слухаю  музику,  думаю.  Мені  на  кінцевій,  зупинки  не  пропущу.
Вийшла.  Крокую  до  реакції.  Поспішаю,  бо,  як  завжди,  запізнююсь.  Мені  дають  завдання,  пояснють.  Я  дякую,  прощаюсь.  Їду  назад.  
Заходжу  додому.  Переодягаюсь.  Обідаю.  Знову  на  зупинку.  Тепер  приїхала  на  пів  години  раніше.  Дивно,  але  тільки,  коли  не  поспішаєш,  бачиш,  як  завжди  квапляться  люди.  Куди?  Навіщо?  
Дзвоне  телефон.  Подруга.  Найкраща.  Єдина.  Беру  трубку.  Слухаю.  Вона  й  не  уявляє,  як  приємно  мені  чути  її.  Ніби  через  телефон,  через  кілометри  йде  до  мене  тепло.  Мовчки  усміхаюся.  
Заходжу  в  міську  раду.  Сідаю  біля  решти  стажерів.  Реєструю  людей.  
Час  минає  швидко.  Їду  додому.  Тепер  в  трамваї  можна  підняти  ноги  й  спокійно  висіти  в  повітрі,  стільки  людей!  Ще  й  пробки.
Біжу  додому.  Перевдягаюся,  п*ю  чай,  їду  на  танці.  Знайомлюся  з  новими  людьми,  вчу  нові  рухи.  Весело,  цікаво.
Вечір.  Вже  час  спати.  Дивлюсь  на  телефон  -  він  вперто  мовчить.  Звичайно...  П*ю  гарячий  шоколад.  Кажу  "па-па"  інтернету.  Лягаю  спати.  Завтра  буде  новий  день.  Новий  ранок.  Нові  справи.  
Ловлю  себе  на  думці,  що  сумую  за  "старими"  людьми.  Засинаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394711
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.01.2013


Бутафорія

...Надворі  дощ.  Чи,  може,  вже  скінчився?..  Сіро,  віє  самотністю.  Справжня  осінь.  Чи  зима?  
Не  знаю.  Заплуталась.  Втомилась.  Втратила  сенс.
Відкриваю  вікно.  Приємний,  холодний  вітер.  Приводить  до  тями.  
О,  листок!  Мабуть,  останній.  Вже  пошарпаний,  брудний,  вологий...  Але  ще  "живий".  Остання  згадка  про  цю  осінь.  Останній  доказ,  що  вона  була...
Тримаю  його  в  руці.  От  якби  відправити  тобі  ним  листа.  Він  був  би  "справжнім".  Не  бутафорія.  Символ  природи,  життя.
Усміхаюся.  Це  вже  занадто.  За  межами  можливого.
Скоро  Новий  Рік.  Ні  настрою,  ні  планів,  ні  бажання  щось  змінити.  Для  чого?..
Підношу  листок  ближче  до  обличчя.  Нашіптую  йому  щось.  Відпускаю.  З  ним,  сподіваюся,  відпускаю  й  тебе.  
Розумію  -  самообман.
О,  вже  накрапує  дощик...  А  сніг?  Хм...  саме  він  є  символом  дива!  Нема  його,  нема  й  чудес...
Сумно  усміхаюся.
Він  долетить?  Звичайно,  ні.  Які  дива?  Для  чого?  Ми  в  них  не  віримо.
А  ти  живи.  Досягай  цілей.  Радій  кожній  миті.  Вір  у  неможливе.
А  головне  -  не  втрачай  сенсу.  
Дощ  стає  сильнішим.
Зачиняю  вікно.  Обличчя  вологе  від  крапель  дощу.  Чи  сліз.  
Від  сліз  неба.  Воно  ж  теж  живе.  Не  бутафорія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394710
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.01.2013


Силует

Чому  так  холодно?..  Вже  ж  весна..  Чи,  може,  знову  осінь?
Вигляну  у  вікно.  Там  силует?  Ні,  не  може  бути...  Ти?  Не  ти?..
Підбігаю  туди  з  надією  у  серці...  і  падаю  у  відчаї.

Тебе  нема.  Чому  так  важко  змиритись?  Ні,  навіть  не  змиритись,  ПОВІРИТИ  у  це.  Мені  сказали  це  вчора.  Чи  позавчора...  А  може,  ще  минулого  тижня...  Тоді  ж  була  весна,  а  зараз  -  осінь...  Чи  ця  осінь  лише  моя?..

Спершу  було  боляче.  Я  не  плакала.  Потім  було  байдуже...  А  зараз...  Зараз  я  навчилася  не  відчувати  болю.  Але  є  мінус  -  не  відчуваючи  його,  я  не  відчуваю  й  нічого  іншого.

Я  оперлася  спиною  до  стіни  біля  вікна.  Закрила  долонями  обличчя  -  щоб  не  закричати.  Від  відчаю...  від  жахливого  відчаю,  що  прийшов  на  зміну  невірі!  Тебе  нема  -  і  я  не  можу  цього  змінити.  І  від  цього  серце  рветься  на  шматки...  

Невже...  невже  твоє  ім*я  не  висвітлиться  більше  на  екрані  телефону?  Невже  не  буде  повідомлення?  Невже  я  не  почую  більше  твого  голосу...  Невже  в  мене  відібрали  все?..

Ти  не  помер.  Такі  як  ти  ж  не  можуть  померти.  Тебе  просто  більше  немає.

Самотня  сльоза  скотилася  по  зблідлому,  байдужому  обличчі.
А  твій  силует  і  досі  стояв  у  вікні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.01.2013


Вокзал

Вечір.  Літній,  тепло...  Дивне,  незнайме  відчуття.
Повільно  йдемо,  не  дивлячись  один  на  одного.  По  асвальту  чути  стукотіння  коліс  дорожньої  сумки.  
Зупиняємось.  Ось  і  колія.  Машинально  повертаю  голову,  виглядаючи  поїзд,  хоча  чудово  розумію,  що  почую  його  наближення  здалеку.
Ні,  не  вухами,  -  серцем.
Оглядаюся  по  сторонах,  на  інших  людей.  Вони  теж  прощаються  з  кимось:  батьки  проводжають  кудись  дітей  на  літні  канікули,  друзі  прощаються  до  наступної  осені...
Але  вони  не  надто  сумні,  вони  розуміють  -  буде  наступна  зустріч.
Я  не  розумію.
Ось  і  поїзд.  По  тілу  пройшов  мороз,  не  від  холоду...  від  страху.
Ми  подивилися  один  на  одного  лише  тоді,  коли  потяг  вже  мав  от-от  від*їхати.  Твої  очі,  зеленувато-карі,  не  виражали  нічого.  В  моїх  -  був  відчай...  Ти  ледь  чутно  прошепотів  "бувай",  я  беззвучно  відповіла  "прощавай"...
Різко  обернувшись,  ти  зайшов  у  двері  вже  від*їжджаючого  потягу...
Я  залишилась  сама  на  пероні.  Дивно,  я  не  відчувала,  що  тут  так  холодно...  Це  що,  дощ?..  
Я  прокинулася.  Перон,  потяг,  дощ  -  сон?..  Ні...  Це,  мабуть,  стан  душі.  Ти  звідти  вийшов...
Так  легко.  
Я  розплющила  очі  після  довгого  кошмарного  сну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394491
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.01.2013


…і все починається знову

І  все  починається  знову…
Самотньо,  без  тебе…
Не  скажу  я  більше  нічого,
Думки  полетять  мої  в  небо.

Й  душа  моя  з  ними,  в  блакить,
Замріяно  в  хмари  полине…
Я  й  серце  б  віддала,  на  мить,
Аби  лиш  його  ти  покинув!

Я  б  очі  блакитні  свої
З  пташками  у  вирій  пустила.
Можливо,  зустрілись  б  тобі…
Ми  знову  зустрілись  б,  можливо,

І  серце  забилося  б  знов!
Й  та  темная  пляма  у  ньому…
Той  біль,  що  лишила  любов,
В  тобі  відіб’ється  луною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013


Хоч

Сьогодні  просто  щось  не  так.
Сьогодні  просто…  не  з  тобою.
І  грає  радіо  не  в  такт,
Й  немає  неба  наді  мною.

І  ця  буденність,  цей  туман…
І  недосип,  і  нерви,  сльози.
Мені  набрид  самообман.
Й  не  розпочавшієся  грози.

Я  хочу  просто  хоч  кудись.
Я  хочу  просто  хоч  для  когось
Жити.  Сьогодні,  завтра,  вдома…
Скрізь.
Я  хочу  мати  Сенс.  Для  чогось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013


Лист

Я  напишу  тобі  листа,
Наперед  знаючи,  що  ніколи  не  прийде  відповідь.
Ти  колись  сказав,  що  усе  на  світі  не  спроста,  
Може  я  тоді  не  правильно  страктувала  цю  твою  сповідь?

Я  напишу  тобі  листа,  
де  згадаю  забуту  тобою  істину.
ти  читатимеш  це  і  весна
ненароком  у  пам  яті  вистрибне...

я  напишу  тобі  листа,
Коли  писати  вже  буде  нікому.
я  згадаю  тебе  від  вина,  
чи  від  відчаю,  коли
людиною  стану  не  потрібною.

Я  напишу  тобі  листа,
Коли  від  болю  у  небо  витиму.
Пробач  мені  за  банальні  слова:
“я  навіки  тобою  житиму.“

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


Песиміст

Скажіть  мені  –  життя  не  має  Сенсу?
Чи,  просто,  я  вже  докорінний  песиміст?
Скажіть  –  чому  не  гріють  вже  слова  із  тексту?
Чому  мені  незрозумілий  їхній  зміст?..

Скажіть  мені  –  чому  жорстокі  люди?
Чи,  просто,  я  з  народження  сама…
Скажіть  –  невже  так  й  далі  буде?
Чому,  чому…  Пояснення  нема.

Скажіть  –  чому  залежні  люди?
Не  від  шприців,  наркотиків,  вина…
А  лиш  від  тих,  хто  поряд  буде…
І  озирнешся  –  їх  уже  нема.

Скажіть  мені  –  життя  не  має  Сенсу?
То  взагалі  чи  є  у  ньому  зміст?..
Слова  вплітаються  поміж  рядками  тексту…
Я,  мабуть,  докорінний  песиміст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013


Я, здається, померла сьогодні вранці.

Я,  здається,  померла  сьогодні  вранці.
Бо,  як  звичайно,  не  змогла  відкрити  очей.
Ні,  тут  не  темно,  а  навпаки,  як  в  танці
Відчувається  та  ейфорія  осінніх  ночей.

Дивно,  але  у  мене  не  котяться  сльози.
Страшно…  я  ж,  наче,  втратила  те,  що  було  дорогим…
Люди,  життя…  і  щоденні  осінні  грози…
Я  не  сумую  за  тим,  що  було  живим.

Я  не  мрію  знову  розплющити  очі,
Які  були  блакитні.  Чи,  може,  зелені?...
А,  знаєте,  тут  не  потрібні  гроші.
Тут  і  без  них  можна  кататися  на  каруселі.

Я,  здається,  померла  сьогодні  вранці.
А,  може,  вчора,  чи  більше  року  тому…
Мене  немає  відколи  ти  обізнався.
Не  пам’ятаю  де…  вже  й  не  гадаю  –  чому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013


Я просто хочу його собі

Я  просто  хочу  його  собі.
Я  просто  хочу  тебе  для  себе.
І  жоден  дощ/хмари/вітер/сніг
Не  затьмарять  для  мене  неба.

Я  просто  хочу,  щоб  як  у  всіх.
Я  просто  хочу  твій  голос  чути
не  двічі  в  місяць,  чи  раз  на  рік,
а  так,  щоб  я  не  могла  забути.

Я  просто  хочу  твій  біль,  страждання
Нарівно  ділити  життя.
Мені  не  потрібне  твоє  кохання.
Мого  нам  вистачить.  До  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013


Романтичний егоїст

Люди,  не  будьте  поетами!
І  не  любіть  -  обпечетеся.
І  не  діліться  секретами...
Ви  стільки  сили
не  наберетеся.

Люди,  живіть  так,  як  хочете!
Спробуйте  бути  щасливими...
шляху  свого  не  скорочуйте...
не  почувайтеся  винними...

Люди,  будь  ласка,  закохуйтесь!
В  цьому  ж  і  щастя  і  біль...
Радість.  А  потім  розходитесь...
Але  ж  досягнута  ціль...

Люди,  будь  ласка,  не  слухайте,
Я  ж  черговий  песиміст.
Вірю,  щасливими  будете...

Щиро  ваш
Романтичний
Егоїст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013


Людям

Я  в  вас  вірю.  Чуєте?
Ви  ж  живете,  любите...
Часто  помиляєтесь.
Потім  -  щиро  каєтесь.

Ви  не  розумієте...
Без  емоцій  дієте.
Раз  за  раз  втрачаєте.
Через  це  страждаєте.

Я  вас  люблю.  Вірите?
Знаю,  знов  покинете...
Може,  не  зважаючи...
Або  -  точно  знаючи.

Ви  байдужі,  чуєте?
без  сльозинки  губите...
Я  не  нарікаю...
Просто  знаю.
Знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013


Синдром самотності

Синдром  самотності  і  самобутності
Бажання  скаржитись  і  опускати  руки.
Ілюзія  потрібності.  Розуміння  відсутності.
Вміння  приховувати  душевні  муки.

Самовдосконалення.  Мета  до  зміни  світу.
Дружби  і  кохання  гострі  невзаємності.
Мрія  про  улюблені  білосніжні  квіти.
Прагнення  відсутньої  у  людей  цікавості.

Почуття  забулося  без  слова  радіти.
Життя  злилось  у  безбарвності,  
Серце  переламане  ніде  більше  діти.
Загубився  вихід  десь  у  многогранності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013


Я не забуду тебе

Мені  би  до  клавіш  –  чорних  та  білих,
Мені  б  до  безбарвних  снів…
Хочеться  більше  облич  щасливих.  
Радості  й  теплих  слів…

Хочеться  більше  рими,  і  щоб  вона  складалась.
Мрію,  щоб  хтось  оцінив  не  талант,  а  суть.
Мені  б  до  людей,  яким  би  я  рідною  здалась…
І  олівець…  щоб  малювати  хоч  що-небудь.

Мені  б  до  нового,  чогось  нерозгаданого  і  смішного.
Я  не  такий  песиміст,  як  здаюсь  очам.
Хочеться  чогось  ніжного  і  простого.
Хочеться  зрозумілою  стати  вам.

Мені  б  у  осінній  вечір,  хоч  на  хвилинку…
Що  там  забула?  Мабуть,  стару  себе.
Запашного  дощу  ще  самотню  краплинку…
Моя  золотиста  осінь…
Я
Не  забуду
Тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013


21. 12. 2012

Кінець  світу  вже  відміняється
Без  вагомих  на  те  причин.
І  грішник  більше  не  кається
А  для  чого,  якщо  живий?

Люди  знову  людьми  набуваються
І  втрачають  останній  сенс.
Та  ніколи,  мабуть,  не  згадається,  
Що  був  світ,  який  так  і  не  щез.

Знову  все  на  місця  розставляється,
І  буденність  вмикає  газ...
І  до  звичного  дні  повертаються
Та  живучо-існуючих
Поглинають
Нас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013


Занадто багато тебе

Занадто  багато  тебе.
У  піснях,  у  рядочках  поезій...
Навіть  вітер  (навмисно?)  несе
згадки  радості,  мрій  та  претензій.

Ти  далеко,  чи  близько  (дарма)
Серце  ритм  відбиває  середній.
Ейфорії  в  душі  вже  нема.
Вже  не  б’ється  в  любові.
(даремній)

Але  Ти  все  ще  є,  все  ще  в  снах.
Дуже  рідко,  як  марево,  плинеш.
Потихеньку  зникає  той  страх,
що  у  першій  поезії...
згинеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013


Будь ласка, вбийте мене в мені

Будь  ласка,  вбийте  мене  в  мені,
щоб  більше  не  було  проблем  у  пошуках  ідеалу.
Тоді  я,  мабуть,  зможу  співати  пісні...
Боже,  яка  різниця  чи  це  допоможе  моєму  вокалу?..

Будь  ласка,  вбийте  мене  в  мені,
щоб  я  не  втрачала  надій,  не  шукала  болю...
Досить  вже  тримати  в  собі
слова,
що  так  і  рвуться  на  волю.

Будь  ласка,  вбийте  мене  в  мені,
щоб  я  полюбила  чай  із  запахом  м  яти...
Щоб  я  ніколи  нічого  не  бачила  в  сні
й  нарешті  змогла  як  людина  поспати.

Будь  ласка,  вбийте  мене  в  мені.
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013


Кінець

Це  кінець.  Може,  ні?..
Може  пауза...Хитрий  сценарій.
На  яву?  Чи  вві  сні?..
Я  не  знаю,  не  знаю,  не  знаю!

Це  життя.  Може,  смерть?..
Денне  світло.  Чи,  може,  пітьма?
Я  живу?  Чи  це  сон?
Чи  я  є,  чи  мене  вже  нема?..

Ці  питання...вони  риторичні?
Сенс  життя.  Він  існує  чи  ні?
Це  любов.  Чи,  можливо,  вже  відчай?..
Пригадай.  Що  таїться  в  тобі?

Я  потрібна?  Не  знаю,  не  чую...
Всі  мовчать.  Чи  це  я,  мов  німа?
Я  живу,  чи,  можливо,  існую?
Сенс  життя.  Чи  його  вже  нема?..
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2013