| Сторінки (2/142): | « | 1 2 | » |
Двійник
Про свого двійника нічого я не знаю.
Не зустрічав його, але він точно є.
У місті він живе, (казали – хата скраю),
На вигляд – ніби я, та ще й ім’я моє.
По вулиці іду – всміхаються блондинки.
Ох, видно, мій двійник – завзятий серцеїд!
У банку по TV прокручують картинку:
Чувак, на мене схожий, не виплатив кредит!
Питається один –Ну, як твоя красава?
-Нормально, говорю –Колеса поміняв.
Він зиркнув якось дивно: -Я про Клаву!
А я в житті ізроду не знав ніяких Клав.
Сюрпризи тут і там. Але цього замало.
Якщо все розповісти, то враз упадете.
Зустрілась незнайомка: -А я вас упізнала!
Ви батько одного з моїх дітей!
Божуся: -Це не я! І не моє це діло.
Кричу: -То мій двійник. Мерзенний ловелас!
А жіночка всміхається: -Ви щось не зрозуміли.
Я вчителька. Веду четвертий клас.
Я розповів їй чесно про всі свої пригоди,
І жінку зацікавила історія така.
Тепер ми часто звечора за тихої погоди
Гуляємо по парку. Шукаєм двійника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Полтавська антологія "Калинове гроно" т. 3
Людмила Дякунова.
"...Гусята летять у вирій.
Куди мені до гусят!"
Валерій Голуб.
Попереду мама-гуска,
За нею – виводок весь.
Тріпочуть крилятами густо,
Хто скаже, що світ без чудес?
Їх мама вчить віршувати:
Епітети, рима, сюжет,
Балада про рідну хату,
Про осінь сумний сонет…
Якби ж вони тутечки сіли,
Ми з ними би вчились писать.
Так ні ж бо! Летять у вирій…
Куди мені до гусят!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Вадим Собко."Інфляція думок". П/В Савчук О. О., Харків – Полтава, 2012
Повір у мрію, глянь подалі,
Зітри із роздумів печалі.
Попий чайку, до дна, до дна!
Адже на вулиці весна.
Валерій Голуб
Почав поему про печалі –
Сказали, щоб ішов подалі.
Купив із горя оковиту.
Вгатив до дна. Прокинувсь – літо!
Тепер пишу віршІ бравурні.
Все, що творив – закину в урну.
П’ю тільки «Моршинську». До дна!
Ну… думка щоб була одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Роман Хвил. Клуб Поезії.
…Веслом розбивати навіяні хвилі,
По вітру тримати заточений ніс.
І гордо корити замучені милі,
Ще й знати при цьому, що користь приніс.
Та мріям не збутись, я це розумію,
Не зможу вже вибрати точний маршрут.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
Щось тягне на дно, велетенське, як спрут.
Валерій Голуб.
Фінал кохання.
Гачу кулаком у замучені двері,
У шпарки стрімляю заточений ніс,
Кричу: -Відчини! Став на столик фужери!
Дивись, я букет і цукерки приніс!
Та мріям не збутись, я це розумію.
Тривожна здогадка у грудях пече.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
А ззаду дільничний торка за плече…́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Полтава. Антологія "Калинове гроно т. 3
Олександр Киян
Ти про мене хоч щось напиши,
Напиши просто так, задля втіхи.
Осінь – мати холодних дощів,
І шумлять відлупцьовані стріхи.
Валерій Голуб
Безперечно, я щось напишу.
Не хвилюйся, далекий мій друже.
Опишу неподобства дощу,
Мордобій на дахах осоружний.
Те, що осінь дубасить під дих,
(Видно, всипле усім на горіхи…)
-Олександре, хоч нас пощади!-
Голосять відлупцьовані стріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Полтава. Антологія "Калинове гроно" т.3
Анатолій Гальченко
Зникать не хочу, жити не дають
Холодні війни, розбрат, чвари, статки.
Мої брати на компроміс ідуть,
А я іду безкомпромісно задки.
Аби не бачить, що мене чека:
Чи не втоплюсь приречено в горілці,
Чи не зурочу душу, що зника,
Чи не повішусь на грушевій гілці?
Але я дав недолі відкоша:
Не затягла у чорторий горілка,
З лихого тіла не пішла душа,
Тому мене не витримала гілка…
Валерій Голуб
А насправді було так:
Настало літо – жити не дають
Не так ті війни, як сусідські груші.
Палке жадання їх мацнуть, куснуть
Зурочило мою стражденну душу.
Ця хіть непояснима, і така,
Що мимоволі йду до саду – задки,
Аби не бачить, що мене чека –
Пащека пса, чи сіллю з двохзарядки.
Заліз! Аж на вершечок! Ось вони!
Такі смачні, добріші, ніж горілка!
Наклав кишені, пазуху, штани…
Тому мене не витримала гілка.
========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Сайт спілки літераторів"Славутич"
Ігор Герасименко.
7-40 (СІМ СОРОК)
Цей жовтень на протязі вітряних тижнів
барвистий берет не зносив,
щоб ранок у спогадах золотом тішив
людей, що примчались на сім.
Цей місяць повсюди принади навісив
і в зали ясні запросив,
щоб ранок людей, що спішили на вісім,
до спокою звав, до краси.
Берези і клени натхненно настелять
яскраву теплінь килимів,
щоб ранок людей, що поїдуть на дев’ять,
у дійсність зі снів перевів.
Гумористичний переспів від В. Голуба.
Як сонце обіднє стежинки позначить,
Шумливих беру на приціл.
Бо ті, що прокинулись рівно в 12
Ще п’ють огірковий розсіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Сайт спілки літераторів "Славутич"
Сергій Коломієць.
У котре літо залишав
І повертався в нього знову.
Хатину степу довіряв.
Калитку вітром підпирав.
Із вирію шукав діброву....
Валерій Голуб
Укотре сам себе питаю:
У котре літо завертаю?
Дощі і хмарно, просто жах!
Калитка мерзне на вітрах.
Беру словник, немов двохтонку:
Тю! А калитка – це мошонка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Сергій Коломієць.
Сайт літераторів "Славутич"
У цьому світі загубився,
Мов з возу в дике літо впав.
Ішов по сліду. Запізнився.
Приліг. Під сонцем сон наснився.
Прокинувсь. Степ не упізнав...
Валерій Голуб
Хильнув стаканчик. Розморило.
Упав із воза в дикий степ.
Іржала радісно кобила
Щось про п’яничок-недотеп.
Приліг, і віщий сон побачив.
Прокинувсь – вірша зафігачив:
Щоби у світі не згубиться,
Не хміль шукай, а молодицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Юрій Лях. «Весна.» ( «Дажбожі внуки».)
* * *
Я випурхну весні назустріч,
В осонні пір’ячко скупаю,
І полечу писать попУрі
Із солоспівів свого краю.
Валерій Голуб
А я виспівую попУрі.
Нехай оцінить мене жУрі.
А з вами укладаю пАрі,
Що вмію грати й на гітарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Сергій Коломієць.
Клуб літераторів "Славутич"
Себе лише тоді збагнеш,
Як дзеркало твій лик покаже.
Умовність зніме буква з меж.
«Це я, Всевишній», -серце скаже.
Валерій Голуб
Збагнуть себе мені кортить.
Чи геніальний я, чи грішний?
В трюмо заглянув лиш на мить,
Там в ореолі хтось стоїть…
Вдивляюся… Це я? Всевишній?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
автор: insolito ID: 402849
Я растворюсь в твоей судьбе,
нет, не Шекспировской Джульеттой,
не Травиатой (на либретто),
я просто растворюсь в тебе
искомым символом любви,
бессменным лидером страданий,
в мечтах – безудержным желаньем
остаться вирусом в крови.
За девять Дантовых кругов
я расплачусь улыбкой грешной,
не делай выводов поспешных,
что к чувствам просто не готов.
Покорно жди, чтоб я пришла,
с венцом лавровым к месту казни
любви прошедшей, как на праздник,
я слишком многого ждала…
Валерий Голуб. Как ты посмел!
Да, я хотела все и сразу –
Любви, супружества, обнов…
Но вдруг ты ошарашил фразой,
Что к чувствам просто не готов.
Я не ослышалась? Нахал!
Ты сделал выводы поспешно!
А помнишь, как той ночкой грешной
На мне жениться обещал?
Так знай, пацан, что я отныне
Останусь вирусом в крови –
Бешихой, свинкой, пневмонией,
И непрерывными ОРВИ.
Чтоб избежать такой заразы,
Покорно жди, пока приду
Примерить кольца и фату,
И ДАНТОВЫ КРУГИ… закажем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Без тебе я - в анабіозі.
Без тебе – летаргічний сон!
Стою з букетом на порозі
У косметичний твій салон.
Ти неприступна недоторка,
Незмінно модна, «от кутюр».
Наводиш кожного вівторка
Свій манікюр і педикюр.
Тебе вигулює ротвейлер.
А ми збиралися гульнуть?…
І я, багатий, мов Рокфеллер,
У кулаці півсотні мну.
Біжу, пришпорюю планету.
Ти знову зникла, як міраж!
Беру мобілку:
-Де ти? Де ти-и-и?
-Привіт! Я тут. Приходь на пляж.
Спішу, пливу до тебе брасом,
В зубах тримаючи букет,
А ти… пірнула із Тарасом!
У аквалангах тет-а тет!
Ах ти чудовисько лохнеське!
Чому ти дражнишся на зло?
Сама ж писала есемеску,
Що буде краще, ніж було.
Але ж були колись моменти…
Серця забились в унісон,
Й мені казала компліменти:
«Ти приставучий, мов гудрон»!
В мені вібрує кожен атом.
Молю тебе сказати «так»!
Ти знову клацнеш дипломатом:
-Ну, я пішла. Пока, дивак!
А за вікном летять лелеки,
І малюків комусь несуть…
К бісам! Іду на дискотеку,
Пора спізнать жіночу суть.
А там знайомі: Зойка й Настя.
Кричу: «Бон жур! Парле франсе?»
Та Зойка зойкнула від щастя,
Сказала: - Згодна я. На все.
Та незборимі твої чари…
Я долю взяв на абордаж.
Хто там сказав, що ми не пара?
Я ідеальний твій типаж!
Затям, примхливая чаклунко,
Спізнаю губ твоїх дюшес!
І в безкінечнім поцілунку
Удвох полинем… до небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Запах любові
Як зайшла вона в палату –
Наче сонечком сяйнуло.
Як оті зелені очі
Усміхнулися на мить…
Щічки – вишеньки червоні,
Губки – присмак холосасу,
І халат сліпучо-білий
Накрохмалено рипить.
Янголиця яснолиця,
Мов послання сил небесних!
Кров моя зашумувала
Новозброженим вином…
Фея пахла шоколадом,
Ніжним подихом лаванди,
Спиртом, йодом, формаліном
І ледь чутно – тютюном.
Ніби музику ввімкнули:
Мікс із маршу Мендельсона,
Тріо крапельниць невпинно
Відбиває точний такт.
Реп – на клятву Гіпократа,
Соло – зойки породілі,
Та і реквієм десь чути,
Як не дивно, але факт.
Вправні пальці звичним рухом
Відсувають білі плавки,
І вганяють гостру голку
У відомий всім квадрат.
Але я лише всміхаюсь,
Болі я - не відчуваю,
Бо солодка мить торкання
Лагідніша у сто крат.
…А сьогодні дещо інші
Аромати колобродять:
Крім духів – одеколону
Підмішався певний тон.
Пахне баром, трохи димом,
Трохи гелем для інтиму,
Як звичайно, нікотином,
І ледь чутно – коньяком.
Ну для чого мені, доле,
Нюх оцей, як у тер’єра!?
Я кляну цей «дар природи»,
І… принюхуюся знов.
Мабуть я знайшов відгадку
На одвічне запитання.
От скажіть: як пахне щастя?
Пахне так, як і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Юрій Лях. «Дажбожі внуки», (Кременчук, 2006)
* * *
Наперекір тобі здіймусь я гордо,
Розправлю плечі від тяжіння літ.
О, доле, знов мені ти кривиш морду,
А я до тебе шлю палкий привіт.
Валерій Голуб
В поезії я розправляю плечі.
Пишу на біле, без чорновика!
Та доля витворяє дивні речі:
Кривлялась! показала язика!!!
То дулю скрутить, то скубне, то скаче,
І все це – абсолютно без підстав.
Але сьогодні… підморгнула наче…
І я цій МОРДІ оду написав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Антологія «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», Том 3,)
Олександр Печора
Поет уміє краще багатьох
Ловити миті, ткати думи віщі,
Аби відчути, розуміти вічне,
Щоб серце озивалося «тьох-тьох…»
В. Голуб
Я відчуваю, розумію вічне.
Повірите? Це не пусті слова.
Десь у ставку об’єкт біологічний,
А серце озивається – ква-ква.
А біля хліва я увесь горю.
Там щось живе страшенно хоче їсти!
І мимохіть снуються думи віщі,
І серце тенькне лагідно – хрю-хрю.
А от сигнал, миліший багатьох.
І знаю я давно його природу.
Це Галя із відром іде по воду.
А серце аж заходиться – тьох-тьох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Сайт спілки "Славутич"
Сергій Коломієць
Минувся день. Чи стався, чи не стався?
Мов неприкаяний пішов у ніч.
А ти один під зорями зостався
Услід прискіпливо у пам’яті вдивлявся,
І з місяцем до сонця рушив пліч-о-пліч.
Валерій Голуб
От не згадаю: стався, чи не стався?
Чи був той день, чи то лиш балачки?
Куди не глянь – набридливі зірки.
Вже й вірша написати постарався,
Тепер у пам’яті вдивляюсь у рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Сайт спілки літераторів "Славутич"
Сергій Коломієць
З якого вийдеш огороду?
З яких світів твоя зоря?
Чию сповідуєш природу?
З якого лику, чи народу
Душа замислена твоя?
В. Голуб
З чужого вийшов я городу.
Здіймалась вранішня зоря…
Сусідську я люблю природу,
В руках тримаю «нагороду» -
Кавунчик, диньку і буряк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
антологія «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», Том 3)
Олександр Міщенко
Обличчя хризантем
Я бачити не можу,
Вони для мене мов
Оплакана любов…
Валерій Голуб. Пародія
...А пики гарбузів
Я бачити не хочу.
Вони для мене мов
Утілення відмов.
====== ======
Олександр Міщенко (там же)
В обіймах осені пливу,
Неначе жінку, п’ю повітря
І напинаю тятиву
Розвихреного плином віття…
В. Голуб.
А скільки випито бува
П’янких літро-жінок повітря,
Щоби напнулась тятива
Розвихреного плином віття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Наталя Колісниченко
«Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», Том 3)
Чекання
Моя душа, відкрита небу,
Чекала вірша, а не грому.
Була аморфна, мов амеба,
Ув океані слів і втоми.
Її долоні не горіли –
У спалахах чекали тиші.
А я молилася несміло,
Аби загуркіт не повищав.
Та вразили мене натомість
Холодних блискавок кинджали…
Так, я обрала невагомість…
А ви чого іще чекали?
Валерій Голуб
Четвертий день чекаю вірша.
Вслухаюсь у сигнали з неба.
Чомусь прийом сьогодні гірший –
Точніш настроїть душу треба.
Але загуркіт став нестерпним.
Від грому розкололось небо.
Зі страху аж долоньки стерпли
У бідної душі-амеби.
Швиденько відростивши й ніжки,
Душа дала у п’ятку драла.
І я… сховалася під ліжко…
А ви чого іще чекали?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Валерій Голуб. АНТИода хрущеві.
Речу тобі, гаспиде, оду крізь зуби,
І ось я чому відірвався від справ:
Про тебе, субстанціє мору і згуби,
Шевченко писав. І Антонич писав.
Ти юнкерсом хижо над садом кружляєш,
Скидаючи бомби сповільнених дій.
Помітно й по пиці, що зле замишляєш,
А ми дихлофосом зустрінем - не смій!
І ти, очманівши від яду і цвіту,
Прокуреним басом заводиш пісні,
Коли я лаштуюсь шедеври творити!
Геть, іроде! Киш! Як ти вгувся мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Степан Піхалов. «Дарунки долі». «Піраміда», Кременчук,
ОСІННЄ
Палає вересень у лісі
багряним полум’ям палким
та всі здобутки літа місить,
мете, шиба у всі кутки.
Пече їх заморозком лютим,
ранковим опіком срібла,
рослин, неволею окутих,
шпига колючістю жала…
…Природа дише духом тлінним,
повсюдно в ній тяжка жура,
і меркне, меркне її зілля,
недугом болісним вмира…
Валерій Голуб
ЛІТНЄ
А хто сказав, що літо гоже?
Предивно чуть такі думки!
Пекельна спека перехожих
Мете, шиба у всі кутки.
А сонце зайде, теж не краще –
Блошино-комариний пік.
Кусають, упирі пропащі!
(Щоправда, блохи – цілий рік.)
Із горя в сад забрів. Ой нене!
Той білий гаспидський налив
Як гепне з яблуні на мене –
До крові лоба розгилив!
П’ю тепле пиво із бокала
В пуху від носа до чола,
А тут іще й оса пристала –
Шпига колючістю жала.
Куди не кинь – повсюди горе.
На всі боки – лиш смітники.
Он, почорніли помідори,
І пожовтіли огірки!
І від таких-от катаклізмів
Пече в душі тяжка жура.
Остання крихта оптимізму
Не народившись – помира...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
автор: Zanoza. ID: 429120
Мені пахнить весною зріла осінь.
Дзюркоче мокрим снігом тихе листя.
Ступлю на жовтобривий килим боса,
Покривши біле тіло лиш намистом.
Без суму лист десь покидає гілку,
Вона в дощі ховає свої сльози.
А він комусь чіпляється в гомілку,
Цілує чужі ноги при дорозі...
Валерій Голуб.
Звичний запах
Мені пахтить весною зріла осінь.
Бузковим духом вабить пріле листя.
Піду, пройдусь роздягненою в роси.
Накину для годиться лиш намисто.
Листочки ронить легковажна гілка,
І, граючись, на мене їх скидає.
Поцілить то у кульшу, то в гомілку,
Один прилип, де фіговий чіпляють…
Як та вовчиця, нюхаю повітря
І взимку, і в зелені сінокоси.
Ніщо на світі запах цей не зітре.
Мені пахтить весною зріла осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Наталя Святокум
Майже про любов
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399954
Не думайте, що я кривлю душею,
Коли слова, солодші меду, ллю:
Ні. За життя я вирила траншею,
І в ній, уже захищена, люблю…
Валерій Голуб.
Чисто конкретно про любов.
Покидали ми заступи, грабарку,
Вплигнули в недокопаний рівчак,
І там, на дні, любились палко-палко,
Захищені від ґедзів і зівак.
Бо вдома – ґвалт! Коза, собаки, діти.
Сусіди заглядають у шпаркИ.
З коханням просто нікуди подітись,
Ото лиш консервуєм огірки.
Тому завжди, як є така потреба,
Виходимо з лопатами у степ.
Яка краса в траншеї! Синє небо,
Пухка земля, і любощів вертеп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Лия. id=466416
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
Любовь внутривенно
Валерий Голуб
Не пугайтесь так! Выше голову!
Вы опять за штаны хватаетесь?
Я пришла делать вам уколы.
Нет, не в руку. И не мечтайте.
Молодеет душа и тело
От инъекций любви и ласки.
Нежность тоже введу я смело,
А катетер – так тот с опаской.
И не смейте бледнеть мгновенно,
Покрываться гусиной кожей…
Я любовь уколю внутривенно,
И вас больше не потревожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
автор: natali07
ID: 400559
* * *
Ти - складна синтаксична конструкція
Надскладна, нереальна формула.
Інтеграл невідомий закручений.
І веселий і страшно замученй.
Ні, цікавість моя не вдоволена!
Ти - складна синтаксична конструкція,
І складний дієслівний присудок.
Точно геній – звичайний висновок.
В моїх мізках від тебе обструкція.
Який ступінь твоєї валентності?
Чим пов’язані всі молекули?
Від яких шаленію я деколи,
Заблукавши в твоїй безмежності.
Валерій Голуб. Літературна пародія.
Подарую тобі транзистор.
Варикапи, з бантом – у теці.
Пачку тригерів золотистих
Ковалентній моїй поетці.
В базі чисел корелятивних
Ти шукаєш риму на «кекси».
І слова твої надто дивні:
«Я розетка, а ти – мій штепсель».
Що це значить? Не кажуть формули
Ні Лапласа, ні «стала Планка».
Від твоїх недвозначних поглядів
В мене скоро поїде планка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Олександр Букатюк
Опромінення коханням (самоіронічно)
Твоя краса – мов радіація,
все опромінює в мені.
Відпочиває моє раціо*
у Твого погляду труні.
Ти обіймаєш мене стронцієм
отрутних чар – аж гину я.
Але, благаю: дай ще порцію
цих атомів до забуття.
*раціо (лат.)-розум
Валерій Голуб
Відгук-пародія на вірш Олександра Букатюка
Жахну, як Чорнобиль!
Коли прийдеш, війнувши стронцієм,
То мій дозиметр аж зашкалює.
Спокуса від твоïх пропорцій
Реактор ядерний розпалює.
І двиготить він розтривожено
Від променевої хвороби.
Ой, треба ТВЕЛа* охолоджувать,
Бо зараз жахну, як Чорнобиль!
*ТВЕЛ – стержень з ядерним паливом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Щоб до кінця зрозуміти суть подій, які щоденно навалюються на наші мізки перед виборами президента, доведеться почати з геополітики.
З приходом до влади Путіна, Росії стало тісно в пострадянському просторі. Про це свідчать безперервні намагання відхопити кусок території у сусідів і постійне бажання будь-якими способами привести до влади у сусідніх країнах лояльні до Росії, а ще краще маріонеткові уряди. Якщо не діяла дипломатія, починалося пряме військове втручання.
Першою жертвою стала Молдова. Росія загарбала її частину - Придністров’я. Бажання Ічкерії отримати незалежність закінчилось двома чеченськими війнами. Путін без вагань поклав 12 тис. своїх солдат і майже 100 тисяч мирних жителів для збереження влади над Ічкерією.
Наступним був неспровокований напад на Грузію і анексія двох її частин – Абхазії і Півд. Осетії. На ці відверто загарбницькі кроки Захід відреагував досить мляво, незважаючи на те, що то були прямі порушення Гельсінкської угоди – договору про непорушність кордонів, що склалися в Європі. Це додало впевненості очільникові кремля, і на чергу стало здійснення його давньої ідеї-фікс – відтворення радянської імперії в колишніх кордонах. Але, як раніше писали «класики», без України Російська імперія неможлива. Україна з її людськими, промисловими і продовольчими ресурсами суттєво посилювала здатність імперії до нових завоювань.
В Україні на той час відбулась помаранчева революція і намітився новий вектор руху – Європа. Росія не могла цього допустити. Путінські пропагандистські центри почали шалену кампанію проти помаранчевої влади, дискредитуючи її в очах виборців. І пропаганда діяла. Діяла за принципом Гебельса: «У брехню, повторену тисячу разів, починають вірити». Київська влада почала втрачати популярність, навіть незважаючи на те, що економічна ситуація була тоді досить стабільною (долар, наприклад, коштував 5 грн.) Сприяла цьому ще й сварка між українським президентом Ющенком і прем’єром Тимошенко. На жаль, українське суспільство не набуло імунітету проти масованої цинічної брехні.
В унісон планам Путіна діяли і українські олігархи, в руках яких сконцентрована левова частка промисловості і капіталів. Їх лякала перспектива наближення України до європейського правового поля з його верховенством закону і чесним бізнесом. Отже, Путін і олігархи об’єднали свої зусилля в боротьбі проти помаранчевої влади. Величезні фінансові ресурси були спрямовані на підкуп депутатів, журналістів, телевізійників і маргінальних партійних лідерів. На виборах президента Путіну вдалось просунути свого ставленика – Віктора Януковича на пост президента України. Результат цієї поразки демократичних сил ми знаємо: анексія Криму, захоплення частини Донбасу, а головне – загибель 3,5 тисяч наших захисників – кращих синів України.
Коли ми аналізуємо події тих років, то стає ясно, що нинішня ситуація з виборами президента багато в чому подібна до брудної виборчої кампанії 2009 року. Тільки сьогодні інтереси основних гравців проявились іще рельєфніше. Путін втрачає довіру росіян, і йому зараз як повітря необхідна або «невелика переможна війна», або політична капітуляція України в результаті перемоги на виборах проросійського кандидата в президенти. При цьому кремлівський правитель розуміє, що війна проти України – дуже ризикована справа, адже зараз українська армія здатна завдати агресору таких втрат, що десятки тисяч похоронок можуть опустити імідж Путіна взагалі до нуля і привести до «двірцевого перевороту» в кремлі. Тому «військовий» варіант відкидається. Путін планує, що він продиктує майбутньому вибраному з його допомогою «кишеньковому» президенту України свої умови миру: визнання Криму російським, включення Донбасу в склад України як автономного, майже незалежного державного формування. Бойовиків треба перетворити на місцеву міліцію, із їхніх командирів сформувати уряд і адміністрацію. Місцевих суддів і прокурорів, що співробітничали з Януковичом, залишити на посадах. Україна повинна за свій рахунок відбудувати Донбас (а це десятки мільярдів доларів!) Депутати від окупованих територій увійдуть до Верховної Ради і, за замислом Путіна, сприятимуть формуванню там проросійської більшості. Україна зможе увійти до ЕС і НАТО лише після схвалення цього наміру референдумом ЛДНР як автономної частини України. Враховуючи багаторічне масоване зомбування місцевого населення, можна не сумніватися, яким буде рішення цього референдуму. Отже, Донбас стане фактично кайданами на ногах України на її шляху до Європи. Постає питання: чи потрібен нам такий «мир за всяку ціну» із частковою втратою свого суверенітету?
Московські правителі прекрасно розуміють, що діючий президент П. О. Порошенко в разі його обрання на другий строк ніколи не погодиться на ці кабальні для України умови «миру». Активно просуваючи декількох своїх кандидатів, вони лицемірно заявляють: «нас влаштує будь-хто, крім Порошенка». Під «будь-хто» вони мають на увазі проросійського кандидата і кандидатку, які мають високі рейтинги. Рейтинги ці не впали з неба. Вони виросли на грунті систематичної дискредитації і оббріхування діючої української влади. Основну роль у цьому сьогодні, як і в 2009 році, зіграли українські опозиційні політики і частина ЗМІ, які за гроші працюють на Путіна і олігархів. Як тут не згадати відомий вислів Симона Петлюри: «Нам не такі страшні московські воші, як українські ГНИДИ!» Отже, виходить, як у1918, як і в 2009 році, сьогодні ми наступаємо на ті ж самі граблі. Українці вчергове своїми руками нищать свою незалежність
Усі ми пам’ятаємо, що Тимошенко розпочинала своє депутатство в Раді у складі широкої післямайданної коаліції, але її непомірні політичні амбіції, паталогічна жага до влади і давно помічена психологічна особливість «руйнівниці в політиці» переважили єдність і співробітництво з іншими демократами. Зачепившись за несуттєві розбіжності в поглядах, вона стала в опозицію до існуючої влади. Лаяти владу зараз набагато легше, ніж разом з нею тягнути важкого плуга розбудови держави. А підтримують Тимошенко ті, хто забув, як легко вона здала інтереси України у часи свого прем’єрства, підписавши невигідний для нашої держави кабальний газовий договір із Росією. Тоді на спільній прес-конференції вона лише сміялась і згідливо кивала головою, коли Путін називав Віктора Ющенка «хануриком». А повинна була діяти по протоколу – забрати документи і в знак протесту покинути залу.
До речі, в інтернеті помічають на перший погляд дивне явище: російські тролі, якими там аж кишить, ніби по команді стали на захист Тимошенко. Як казав одіозний російський говорун: - Совпадение? Не думаю!
Другий кандидат у президенти – Зеленський, усе своє життя провів в Україні, але, як виявилось, погано знає українську мову. Коли журналісти нагадали йому, що для політика це недопустимо, він роздратовано відповів:
-Потому, что я думаю по русски!
Якось прямо на концерті він довго вибачався перед Кадировим за «невдалий жарт», але ні разу не вибачився перед Україною, коли в Юрмалі назвав її «дешевою порноактрисою». Він ні разу не вибачився перед президентом Порошенком за брехливі наклепи на нього, оформлені у вигляді їдких насмішок.
Журналісти виявили, що майже всі його антиукраїнські опуси знімались за російські гроші, і що в офшорі у Зеленського схована кругленька сума – 25 мільйонів гривень. У фільмі «Слуга народу» він усього-навсього зіграв написану кимось роль «народного президента», але погодьтесь, що грати завчені ролі і бути діючим політиком – це неспівставні речі. Голосувати за Зеленського, спираючись на враження від фільмів, можуть лише вкрай наївні і недалекоглядні виборці. Політтехнологи ховають його від журналістів (щоб раптом не ляпнув чогось лишнього), а в небагатьох інтерв’ю, які він дав раніше, проявились цікаві речі: його мова усипана жаргонізмами (Зуб даю! Все будет зашибись!), він поважає Путіна і клянеться, що укладе мир із Росією (вірогідно, що на умовах, які я описав вище).
В одному зі своїх виступів він назвав Віктора Ющенка «Синьйор голодомор». Оце вже за межею всіх моральних норм і простої людяності. Танцювати на кістках мільйонів українців, яких убила голодом радянська влада, це – кощунство! Зеленський – не українець. Я не про те, що він єврей. Він не українець по духу. Він просто клоун з російською ментальністю.
Виникає думка: а чи не є він «підсадною качкою» для українського політикуму, такою собі «Надією Савченко №2»? Її теж носили на руках, доки вона не почала говорити.
Тепер про діючого президента Петра Порошенка. Мабуть на жодного з попередніх президентів не було вилито стільки бруду. Для Путіна наш президент – кістка в горлі, бо його неможливо зламати. Разом із Путіном війною на Порошенка пішли українські олігархи. А їм, крім «заводов и пароходов», належать майже всі українські ЗМІ. Олігархи відчули небезпеку від щойно створених антикорупційних органів – НАБУ, НАЗК, ДБР, Антикорупційного суду. Скоро ці органи запрацюють на повну силу, і декому з олігархів засвітять тюремні нари. А легенда про те, що ніби-то сам Петор Порошенко щось украв із бюджету, не знайшла жодного підтвердження. Навпаки, він пожертвував зі своїх статків мільярд гривень на українську армію. Тому деякі із наших продажних ЗМІ винайшли нову тактику: якщо котрогось із державних чиновників звинувачують у корупції, вони записують його до «друзів Порошенка», штучно прив’язуючи президента до чергового скандалу. Якщо чорнухи не вистачає, її створюють по принципу «Із мухи – слона». Пам’ятаєте сенсацію: _»Порошенко поїхав відпочивати на Мальдіви!» Ну і що тут такого? Взяв відпустку і поїхав із сім’єю на відпочинок. До речі, за свій рахунок.
ЗМІ дружно замовчують досягнення Петра Олексійовича на посту президента. А їх стільки, скільки не було у жодного з попередніх президентів. Порошенко підняв українську армію практично з нуля. На початку 2014 року було всього 6 тисяч повністю оснащених боєздатних бійців. Чому так сталося? А тому, що міністром оборони Янукович поставив Лєбедєва – полковника російського ФСБ. За сприяння президента Порошенка були швидко запущені в роботу підприємства військово-промислового комплексу: харківський танковий завод, НВК «Іскра», харківський завод «Електротяжмаш», суднобудівні заводи «Іскра» і «Паллада», завод «Карпатнафтохім» і багато інших оборонних підприємств. Зараз готується до випуску новий ракетний комплекс «Грім» із дальністю до 500 кілометрів.
За останні роки побудована рекордна кількість нових доріг. За ці ж роки посаджена до в’язниць рекордна кількість корупціонерів. Це перші результати діяльності нових антикорупційних органів. Для контролю господарських розрахунків була створена і ефективно діє система «Прозоро».Україна суттєво зменшила енергетичну і економічну залежність від Росії. Вперше «Нафтогаз» виграв у російського «Газпрому» суд на 2 мільярди доларів. І цей же «Нафтогаз» вперше за всі роки перестав бути збитковим.
Ні в кого не викликає сумніву надзвичайно ефективна діяльність президента на міжнародній арені. Нашими союзниками стали найпередовіші країни світу. Томос і безвіз говорять самі за себе. Вперше з кінця 17 століття українська церква стала незалежною від Москви. За сприяння в отриманні Томосу ім’я президента Порошенка буде внесено у скрижалі історії.
І, нарешті: підприємства «Рошен» заплатили до бюджету більше 2 мільярдів гривень податків.
Висновок може бути лише один:
-Нам треба зберегти суверенітет України, укріплювати її обороноздатність і укласти мир з Росією на вигідних для України умовах.
-Нам треба зберегти розпочатий президентом курс до Європи.
-Нам треба і далі розбудовувати створені антикорупційні органи, які продовжать боротьбу з корупцією.
Усі ці пункти здатен виконати лише один президент – Петро Олексійович Порошенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
---------------------------
Навесні Євгена послали в командировку у Дніпро. Як на крилах летів, бо крім службових справ на нього чекала довгождана зустріч із тітками Людою та Іриною і їх родинами. Зустрічали радо. Після смачної вечері розговорились за столом.
- Ну як тобі ведеться «на гражданці», краще, ніж у війську, сміючись, запитала Люда. Вона розраховувала почути у відповідь якийсь жарт, але, на диво, обличчя Жені спохмурніло. - Розумієш, Людо, психологічний момент звикання до мирного життя дуже складний. Там, в АТО, один раптовий артналіт, точне попадання снаряду – і гуд бай. Адже наші блокпости фактично є стаціонарними мішенями для сепарів. Тому психіка напружена до краю. Ти повинен чути, бачити, відчувати, контролювати обстановку щосекундно. Коли я був у госпіталі після поранення, вночі хтось пройде по коридору, і я вже не сплю – прислуховуюсь. Але найскладніше, це гамувати злість, що підкочує, коли бачиш, як здорові накачані мужики живуть тут безбідно і спокійно. Відкосили від армії, і вважають, що війна їх ніколи не торкнеться.
Відчуваючи, що ця тема болюча для Євгена, Людмила перевела розмову на інше.
- Женю, ти кажеш, що наприкінці року підеш на дембель. Є в тебе якісь плани на майбутнє? Ти колись розповідав, що, працюючи барменом, отримував похвали і навіть придумав новий коктейль. То, може, підеш у цьому напрямку?
- Так, Людо, плани на майбутнє грандіозні. По-перше, якщо одна дівчина згодиться вийти за мене – оженюсь. Хто вона – поки-що секрет. По-друге, візьму кредит і відкрию в Києві невелику кафешку. Працюючи в «Елькафі», я набув досвіду ресторанної роботи. Для свого кафе я вже й назву придумав – «Вулик». Воїнів АТО буду обслуговувати безкоштовно.
------------------
Спекотний літній день добігав кінця. Тьмяно-червоний диск сонця, ніби щойно витягнутий із розпеченого ковальського горнила, повільно сповзав за горизонт.
- Ну що там повар нам готує? – майже віршованим рядком проскандував Дмитро Демуренко, виходячи з бліндажа. - Через п’ятнадцять хвилин буде готово, шеф, радо відрапортував Олексій Андрєєв, який сьогодні був у іпостасі чергового кулінара. Хлопці вже кучкувались біля низенького, збитого зі снарядних ящиків столика. Хто на пеньку, хто на коробці з-під патронів. Серьога дістав із підсумка пляшку горілки.
- Відставити! – строго прикрикнув Оса. (Оса – це позивний командира, Володі Цірика).
- Командире, тут і по п’ятдесят грамів на брата не буде, ну що з нами станеться – прохальним голосом прогугнявив Сергій.
- Я ж сказав – не можна. Тебе і без п’ятидесяти грам уночі не добудишся. А з двох до шести ранку ти на чергуванні. Залиш до Спаса. У свята сепари кіпіш не піднімають, мабуть усі там п’яні, як чопи. Так, хлопці, давайте швидше вечеряти, бо панове з ОБСЄ працюють лише в одну зміну – з дев’ятої до шостої, а як тільки стемніє, бойовики починають обстріли. Вірніше, там навіть не бойовики. Розвідка повідомила, що на нашій дільниці фронту з’явилися курсанти російських артилерійських училищ. Їх по ротації підвозять, вони тренуються на живих мішенях, тобто на нас, а потім їм виставляють оцінки за точність стрільби. Так що хутчіш, а то отримаємо «привіт від братнього народу».
На столі вже парувала каша з тушонкою, хлопці відкривали банки з консервою і салатами. Учуявши запах їстівного, під ногами крутився пес із промовистою кличкою – Шкодник. Цю назву він отримав після того, як колись вихопив із киплячого казанка кусок м’яса з кісткою і чкурнув із ним у кущі. Раптом Шкодник напружився, усім корпусом повернувся на схід, нашорошив вуха і тут же, підвиваючи, стрімголов кинувся до бліндажа.
- Всім в укриття! Миттєво скомандував Оса. Хлопці зірвалися зі своїх місць, а в п’ятидесяти метрах від них гухнув перший вибух. Осколки і грудки землі прошурхотіли над головами. Уже в бліндажі Євген відчув, як колихнулась земля – другий снаряд ліг десь поруч. Вибухи лунали один за одним. Із бетонної стелі тонкими цівками сипався пил – суміш цементу і гравію. Хтось рахував: сімнадцять… вісімнадцять… дев’ятнадцять… Десь після тридцятого снаряду обстріл ущух.
- Всім до бійниць! Увімкніть тепловізор, бо через пилюку нічого не побачите – командував Оса. Хлопці приникли до амбразур.
- Бачу! Метрів за триста перед нами БТР і десятків зо два сепарів ховаються за бронею, далі ще один БТР. Кількість сепарів там не можу порахувати – далекувато.
- Женя, спробуй кулеметом відсікти піхоту від броні. А ви двоє візьміть гранатомети, проповзіть по траншеї метрів сто, там буде краще видно, і підпаліть БТР. І миттєво назад, бо вас накриють вогнем – крізь шум пострілів кричав Оса.
Євген скоріше інтуїтивно, орієнтуючись по звуку мотора навів свій РПК і дав довгу чергу. Через кілька хвилин гранатометники зробили своє діло – БТР запалав, освітлюючи все навкруг. Женя тепер уже прицільно поливав вогнем тіні, що металися поблизу вогню.
Декілька куль цвьохнули зовсім поряд. По ньому теж стріляли. Через деякий час перестрілка почала вщухати. Метрів за сімсот другий БТР бойовиків потихеньку задкував, мабуть сепари підбирали убитих і поранених.
- Ех, жаль, немає ПТУРСа, ми б і цього йо…ули, пожалкував хтось.
Оса рапортував по рації. - Напад відбили. Орієнтовно у них не менше 7-8 «двохсотих» і «трьохсотих». Знищений БТР. У нас один поранений.
Коли повністю розвіявся дим з пилюкою і настала тиша, Женя відчув страшенну втому. Перед очима все ще мелькали вогні автоматних пострілів. Подумав: слава Богу, живий! На цей раз пронесло. Обтерши з обличчя пилюку, не роздягаючись ліг у ліжко і майже зразу провалився в глибокий сон.
…Він крокував по пустій вулиці якогось міста. Спереду на зупинці розгледів дівочу фігуру. Це Юля, здогадався Євген, і прискорив крок. Вона стояла, така ж красива і тендітна, як і тоді, коли побачив її вперше. Ледь помітна посмішка блукала на її повних губах. Жодна дівчина не вабила його до себе так, як Юля.
- Виходь за мене заміж, тихо попрохав Женя. Юля подивилася на нього своїми іскристими зеленими очима і на хвильку примружила повіки. Мабуть, це мало означати «Так». Женя простягнув до неї руки, але в ту ж мить Юля, зупинка і вулиця розчинилися в сірому тумані. Женя здивовано покрутив головою. Він стояв у веранді свого сільського будинку. Відчув, що вдома хтось є. Попрямував коридором у залу, подивився на пустий дідів диван і зайшов у освітлену кухню. Там бабуся поралася коло плити. Вона підняла на нього свій ніжний і трохи журливий погляд. - Це ти, внучку? Жаль, що ми з тобою тепер довго не побачимось.
-Ба, зовсім не довго! У вересні відпустка, я обов’язково заїду на декілька днів – гаряче заперечив Женя. Бабуся схилилась над плитою, помішуючи щось у каструлі. Женя глянув на чорний квадрат вікна. За вікном була ніч…
Розплющив очі. Бліндаж. Хтось мирно похропує уві сні. Довгенько лежав, роздумуючи, що б міг означати цей сон. Коли вийшов надвір, уже сіріло. На дереві у лісосмузі несміливо цвірінькнула якась пташка. Із кущів пролунав тихий голос:
- Пригни голову, служивий. Снайпери не сплять.
Євген упізнав голос Тараса Кириченка. -Тарік, це ти в дозорі? – запитав. - Та я ж.
Сів на перекинутий пеньок. Закурив. На місці їхнього столу зяяла воронка від крупнокаліберного снаряда. На її краю із землі стирчав пробитий осколком розплющений
казанок. Навкруг валялись залишки непочатої вечері. Недобре посміхнувся – гарно вціляють російські курсанти! Прибіг ситий і веселий Шкодник, помахав хвостом і полащився на привітання. Ось така вона, війна, з гіркотою подумав Євген. Але доки ми стоїмо тут, на голови наших матерів і дітей не будуть падати снаряди.
Він кинув недопалену сигарету і пішов спати.
Замість епілога
З невимовним болем читаю скупі рядки фронтового повідомлення: «6 серпня 2016 року поблизу селища Кримське Новоайдарського району на Луганщині загинули, підірвавшись на ворожій міні-розтяжці, троє бійців 93-ї бригади ВСУ, молодші сержанти Євген Садовничий, Дмитро Демуренко та сержант Тарас Кириченко.»
Підлий і жорстокий ворог, що прийшов на нашу землю, обірвав нитку долі молодого хлопця з Полтавщини, вірного захисника України, умілого солдата, патріота, розумного і перспективного громадянина нашої молодої держави Євгена Садовничого. Указом Президента України Євген нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, посмертно.
Світла пам’ять тобі, Женю, нехай Господь прийме і обігріє твою душу!
Поховали Женю у його рідному селі П’ятихатки, що на Кременчуччині. Провести Євгена в останню путь прийшли дуже багато людей з П’ятихаток, Рокитного і інших близьких і неблизьких сіл, а з Кременчука прибула ціла колона машин Автомайдану з ветеранами АТО.
Україна ніколи не забуде своїх захисників. Герої не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764885
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Ось така вона, війна.
Цей набридливий дощ і не думав закінчуватись. Крізь сіру завісу водяного туману було видко, як вітер сердито шматував темні насуплені хмари, а ті, ніби з помсти, злостиво жбурляли вниз усе нові й нові порції дощу. Краплі гучно барабанили по брезентовій покрівлі Хаммера, залітали в бокові вікна кабіни, змушуючи хлопців, що пильно вдивлялися в посірілий степ, сердито мружитись і час від часу витирати обличчя долонями. Машина трохи пригальмувала і з’їхала із напіврозбитої бетонки на ґрунтову дорогу. Водій увімкнув «передок». Хаммер ніби плив, похитуючись, у брудно-жовтій тягучій суміші з глини та води, і тільки добрі технічні характеристики рятували його від ризику навіки застрягнути в новоутвореному болоті, що на штабних картах гордо називалось дорогою.
Вже близько «сіра зона». Хлопці переклацнули затвори автоматів. У таку негоду диверсійні групи сепарів могли непомітно пробратись у наш тил і наробити тут усіляких пакостей, від мінування шляхів до прицільних обстрілів із-за придорожніх кущів.
До блокпосту добрались без пригод. Вивантажили ящики з патронами, воду в баклагах, мішок із продовольством, і, прикривши від дощу плащ-палаткою, як найцінніший вантаж, - пакети з «сухим борщем» - довгожданий подарунок від волонтерів. Євген подав сержантові накладну, щоб той розписався.
- У вас усе в порядку?
-Поки-що так. Двоє в дозорі. І Вася, наш снайпер, на позиції. Мокне, бідолаха. Сьогодні вночі сепари намагались підібратися до блокпосту. Ми їх вчасно засікли. Слава Богу, тепловізор не підвів. Накрили їх вогнем. Здається, одного поранили. А Васько, орієнтуючись лише по спалахах пострілів, завалив іще одного. Сепари почали драпати, навіть свого «двохсотого» залишили напризволяще. Ми його під ранок відвідали. Уніформа сепарська, а в кишені російський військовий квиток. Ось дивись, у пакетику загорнутий. Передаси командуванню. І ще передай, щоб зв’язалися зі спостерігачами ОБСЄ, нехай бойовики під їхнім наглядом заберуть свого трупа.
Євген гірко посміхнувся у відповідь.
- Ти гадаєш, що заберуть? Наші люди з Луганська розповідали, як вони ховають своїх убитих. Як собак. Вирили екскаватором два десятки ям, повкидали, засипали, хрести стоять косо-криво, і лише на деяких могилках таблички з номерами. А ті номерки через
декілька тижнів геть вицвіли від сонця і дощів. Може й захоче якась мати-росіянка поплакати на могилі свого сина, так і не знайдуть, де та могила.
Хлопці на блокпосту помахали руками на прощання, а Хаммер уже розвертався і рушав у подальшу путь. Поспішали, бо до вечора треба відвідати ще три блокпости.
По хисткому, наспіх відремонтованому мосту переїхали якусь невеличку річечку. Ну точно, як наша Канава, подивувався Євген. У його рідному селі П’ятихатки, що біля Кременчука, теж протікає отака річка-невеличка. І хоча там навіть риба водиться, та чомусь отримала вона трохи зневажливу назву – Канава. Колись, ще у третьому класі, він запитав у своєї бабусі Тоні: - Ба, а що треба, щоб ловити рибу? Бабуся була для нього найвищим авторитетом. Женя був упевнений, що вона знає все, адже вона вміє водити трактор! І Бабуся не підвела – розказала, що треба зробити вудку, а для цього потрібна лєска, гачок, грузильце, поплавок, і, звичайно ж, довге вудлище. Озброєний теоретичними знаннями, Женя побіг до дідуся, і той без проблем допоміг йому виготовити необхідні снасті.
Після першої риболовлі Женя радісно ділився враженнями: як клювало, як зірвалась рибина (отакенна!), і, розтуливши долоню, гордо показував свій перший улов – дві маленькі рибинки. Женю похвалили, а рибку тихенько віддали котові. Кіт потерся об женіну штанину, зацікавлено обнюхав руки і потім ще довго мурчав коло нього, примруживши очі. Мабуть мріяв про те, що тепер він буде надовго забезпечений рибною
продукцією. І кіт не помилився. (Коти взагалі рідко помиляються). Женя став заядлим і умілим рибалкою. Рибалив і на Канаві, і на Пслі, і де тільки він не був. І улови у нього нерідко бували такі, що огого!
Тут слід зробити невелику авторську ремарку: з десятимісячного віку і аж до закінчення 11 класу Женя Садовничий проживав у сім’ї свого дідуся і бабусі. (Щоправда, з першого по четвертий клас його забирала на навчання в школі мати, що мешкала тоді в Дніпродзержинську). Дідусь – Садовничий Анатолій Іванович, працював зварювальником, а бабуся – Садовнича Антоніна Миколаївна – трактористкою. Дідусь із бабусею стали йому справжніми батьком і матір*ю. Від них Женя перейняв такі прекрасні риси, як чесність, справедливість і любов до праці. Він намагався встигнути усе: їздив з бабусею на тракторі, косив траву, самотужки ремонтував мопед, допомагав по господарству, рибалив, грав у футбол і перечитав усі детективи, що потрапляли йому до рук. Коли бабусі було дуже ніколи, не відмовлявся і корову подоїти. А як став старшим (після закінчення училища), то провів у дім
водопровід. На початку 2014 року він поїхав до Києва. Там разом з бригадою друзів ремонтував квартири і офіси. Працював у ресторані «Елькафа». Останній фах, який
він набув – бармен. На початку 2015 року був призваний до лав ВСУ, і після навчання направлений у зону АТО. Позивний - «Бармен».
Літній день видався тихий і сонячний. Біля одного з блокпостів Женя забіг у селищний магазинчик за сигаретами. Застав у тісному приміщенні цілу юрбу покупців. Займаючи чергу, подумав, що це мабудь «звідти» приїхали за пенсіями. Раптом відчув чийсь пильний погляд збоку. Оглядівшись, побачив чолов’ягу років п’ятидесяти у досить-таки брудній футболці з портретом Путіна. Навколо очей у нього виднілись ледь помітні темносині кола, які бувають у людей, що довгі роки працювали у вугільному забої.
- Что, укроп, водки захотел?
- Я зайшов за сигаретами, відповів Євген, твердо витримуючи ненавидячий погляд шахтаря.
- Знаем мы ваши сигареты! Ужретесь, а потом лупите по Донецку из пушек.
- Вам так кажуть, що то ми. Розберіться самі, хто стріляє, і для чого. Якщо вам незрозуміло, то скажу - щоб ви ненавиділи Україну.
- Чего вы вообще сюда пришли? Убивать наших женщин и детей?
- Слухай, чоловіче, ти спочатку вистирай футболку, бо вождь твій замурзаний, а тоді у нього й запитай: «чего ты сюда пришел. И зачем привел сюда вражеское войско? А потім запитай у себе, для чого ти його позвав. Кричав же «Путин приди!»
- Кричал, ну и что? Это наши защитники. Я не хочу жить в государстве фашистов и бандеровцев.
- Це твоя справа. Продавай квартиру і їдь у свою улюблену Расєю. Кажуть, що Путін безплатно дає переселенцям по 10 гектарів землі за Уралом.
- А ты меня не посилай! Посылать будешь у себя на бендерщине. Донбасс – это Россия!
- Я з центру України. З Полтавщини. Чув про таку? Ти мабуть у школі погано вчився, либонь двієчником був, запитав Євген, посміхаючись.
-Да какое твое собачье дело, как я учился? – зовсім розпалився донецький.
- Якби добре вчився, то знав би, що конституції України, Росії, та й усіх інших країн не дозволяють, щоб місто, село, район чи область самовільно відокремлювалось від країни і до кого-небудь приєднувалось. Якби це було дозволено, то у світі панував би хаос. Тому у регіон, де підняли голови сепаратисти, вводяться війська, сепаратистів саджають, і там відновлюється мир і спокій. Єдине виключення є для
народів, які споконвіків проживають на цій території, і у яких немає іншої батьківщини. Таким дозволяється ставити питання про незалежність на
референдумах. Наприклад, Ірландія у Великобританії, Басконія в Іспанії чи Квебек у Канаді. Або Чечня в Росії, яка мала повне право на незалежність. Ну і що, ваш Путін дозволив? Щоб її утримати, поклав там у землю 15 тисяч росіян і 150 тисяч чеченців. А Донбас – це Україна. Куди йому приєднуватись, коли більшість, а саме 56% - це етнічні українці. Росіян - 40%, вони не жили тут споконвіків і в них є своя історична батьківщина.
- Где ты нашел здесь украинцев? На Донбассе все – русские. На вашей хахляцкой быдломове никто не разговаривает.
- Це тимчасово. Українцям Донбасу за довгі роки так промили мізки, що вони забули, хто вони є. А до 30-х років минулого століття тут переважно говорили на українській. Та під час голодомору у тридцять третьому вимерла більшість сільського населення. Трупи померлих українців цілими сім’ями повкидали в погреби, в канави, засипали сяк-так, а в їхні оселі переселили російських селян. Це одна з причин, чому тут так багато росіян. А ще раніше це були споконвічні землі Війська Запорізького. 300 років тому тут звучала лише українська мова, російської взагалі не розуміли.
- Вы не понимаете наших обычаев. Вы не слышите Донбасс! – зі злістю повторював чоловік, і відчувалось, що йому нічого більше сказати. Люди в черзі понуро мовчали, переводячи погляди то на Євгена, то на його опонента.
- Ми почуємо Донбас, коли він заговорить українською, відрізав Євген, забрав сигарети, здачу і вийшов на вулицю. Нервово закурив, і враз відчув, як йому на плече лягла чиясь рука. Рвучко обернувся і побачив чоловіка, який щойно стояв за ним у черзі. Чоловік приязно посміхався.
- Парень, ты все правильно сказал, молодец! Понятно и доходчиво обломал этого ватника. И знай, что не все у нас такие, как этот долбо…дятел, который тебя зацепил. В Лугандоне много людей за Украину.
- Чому ж ви мовчите?
- Не все так просто. Ты же знаєшь, кто у нас там при власти? Это же бандиты, головорезы. Что русские, что местные. Скажешь что-нибудь против, и запросто загремишь на подвал. Или вообще уроют. Нельзя болтать лишнего даже с соседями. Могут сдать. Так что вся надежда только на вас.
- Ми прийдемо. Рано чи пізно. Будьте певні! Євген міцно потиснув чоловікові руку, і, полегшено зітхнувши, впевненим кроком попрямував до своєї частини.
--------------------------------------
Випала вільна хвилинка, і Євген, лежачи на койці в бліндажі, увімкнув приймач. Намагався спіймати українську станцію, але вона йшла з якимись перешкодами. Глушать їх, чи що, подумав, і настроїв приймача на музику. Але музика скоро закінчилась і диктор почав говорити про політику. Євген зрозумів, що потрапив на хвилю сепаратистів. Транслювали виступ якогось Міхаїла Хазіна, діючого державного радника чи то Путіна, чи Медвєдєва. Прислухався: «Если мы хотим видеть Украину целой, но полностью подконтрольной России, тогда нужно забрать Донбасс и силой сменить руководство в Киеве. Потом начнем контрпропаганду. Население на самом деле не в восторге там. Да, там есть, грубо говоря, несколько миллионов патриотов, их исправить нельзя, поэтому их надо частично ликвидировать, а частично выгнать. Другой вариант: нужно Украину расчленить. Новороссия (а это южные и восточные области Украины) должны полностью войти в Россию. Сразу же начать деукраинизацию и денацификацию населения с полным запретом украинского шрифта, текстов, передач на украинском языке, преподавания на украинском. Киев и северная часть Украины должна стать аграрным государством. Без армии и промышленности. Западенцев – четыре области – надо отдать Польше»
- Сволота! Вилаявся Євген і вимкнув приймач. Згадалося, як колись на уроці історії по пунктах розбирали з учителем гітлерівський «план Барбаросса». Після окупації фашисти планували звільнити родючі українські чорноземи від «зайвого» населення і роздати їх німецьким колоністам. Українців хотіли частково ліквідувати, частково вивезти в Німеччину для рабської праці, а тих, хто залишиться, перетворити в кріпаків, позбавивши їх медичної допомоги, що сприятиме швидшому вимиранню. І в Гітлера, і в цього Хазіна методологія одна й та сама – ліквідувати українців. Схоже на те, що Росія перетворилася в фашистську державу. А щоб збити російське населення з пантелику, розгорнули шалену пропаганду, що ніби-то в Україні захопили владу фашисти, і Путін – послідовний антифашист – мужньо бореться, щоб захистити Донбас і Крим від фашистів. І тут Женя згадав про одну цікаву історичну деталь: ще років 70 тому британський прем’єр Вінстон Черчіль сказав свою знамениту фразу: «В майбутньому фашисти будуть називати себе антифашистами». І тепер його слова стали пророчими. Як у воду дивився стариган!
---------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764884
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
У більшості держав світу назви вулиць, площ, пам’ятників присвячені людям, які зробили видатний внесок у розвиток своїх країн, стали символами вартостей, які об’єднують суспільство. Зафіксовані у назвах імена історичних осіб мають важливий виховний ефект як приклад для наслідування і гордості за свою Батьківщину. Це чудово розуміли й очільники тоталітарних режимів. Тому в захоплених нацистами містах негайно з’являлись вулиці Гітлера і інших нацистських бонз, а міста і села СРСР рясніли вулицями Леніна, Сталіна, Троцького, Бухаріна, Берії і менших по рангу вождів. Час від часу когось із них оголошували ворогом народу, і тоді це ім’я назавжди зникало із топоніміки населених пунктів.
Змінити минуле неможливо, але мова йде про те, що із минулого нам потрібне в майбутньому? Які події та імена ми повинні пам’ятати, а які слід залишити назавжди на смітнику історії.
Велика частина наших вулиць носить імена діячів комуністичної партії і радянської влади. Хто ж були ці люди, і як вони прислужились Україні? В даній статті я спробую проаналізувати назви деяких вулиць Полтави і Кременчука, а беручи до уваги те, що майже в усіх містах України присутній цей «стандартний набір», то розраховую на широке коло читачів.
Отже, почнемо по порядку. Вулиця Артема. [b]Артем[/b] (справжнє прізвище – Сєргеєв), уродженець Курська. Після проголошення незалежності Української Народної республіки (УНР) у 1918 році він ініціював створення сепаратистської Донецько-Криворізької республіки, яка проголосила про вихід зі складу України і приєднання до Росії. Як бачите, історія повторюється. І що ж нам, так і залишити цю назву на радість сепаратистам? А може «оновити», назвавши вулицею Гіркіна-Стрєлкова?
Вулиця Блюхера. [b]Блюхер[/b] – радянський воєначальник. У 1919 році керував частинами російської армії, що вела бойові дії проти УНР. Як відомо, в результаті цієї війни Україна була захоплена більшовиками.
[b] Воровський.[/b] Більшовицький діяч, за національністю поляк. У роки громадянської війни боровся проти незалежності Польщі та України. На батьківщині його вважають ворогом польського народу.
[b]Дзержинський. [/b]Очолював сумнозвісний ВЧК. Запровадив політику «червоного терору» - одну зі складових частин ленінської ідеї про диктатуру пролетаріату. Теоретично це називалось «подолання опору експлуататорських класів», а щоб зрозуміти, як це робилось на практиці, наведу висловлювання підлеглих Дзержинському чекістів. Лаціс, один із його заступників: «…ЧК не суд и не трибунал. Не ищите на следствии доказательств того, что обвиняемый действовал против советской власти. Первый вопрос, который вы должны ему предложить, - к какому классу он принадлежит, какого образования, воспитания, происхождения… Эти вопросы и определят судьбу обвиняемого». А один із московських чекістів – Мізікін, цю тезу спростив ще більше: «…К чему даже эти вопросы о происхождении, образовании. Я пойду к нему на кухню и загляну в горшок. Если есть мясо – враг народа, к стенке»! Голова Кунгурського ЧК Гольдін відкрито заявив: «…Для расстрела нам не нужно ни доказательств, ни допросов… Мы находим нужным и расстреливаем, вот и все».
Судячи по «одкровеннях» цих патологічних головорізів, на їхній совісті, як і на совісті «залізного Фелікса» сотні тисяч жертв, лише мала частка з яких можливо була в чомусь винна.
[b]Свердлов [/b]Яків Михайлович (справжнє ім’я – Янкель Мойшевич). Голова ВЦВК. Один з ініціаторів розстрілу царської сім’ї. Автор директиви від 24 01 1919 р. про жорстокі каральні заходи проти повсталих донських козаків. Недавно в архіві політбюро знайшли лист голови ГПУ Ягоди до Сталіна (датований 1935 роком), в якому той повідомляв, що на складі виявлений особистий сейф Свердлова, який відкрили через 16 років після його смерті. Там були золоті царські монети на астрономічну суму (108525 рублів) і більше семисот золотих виробів з дорогоцінними каменями. От і вір тепер у казку про «криштальну чесність» більшовицьких лідерів.
[b]Димитров. [/b]Болгарський «Ленін». Прив’язав Болгарію до сталінського СРСР так, що її вважали сімнадцятою республікою. У 1999 році болгари винесли з мавзолею у центрі Софії мумію комуністичного вождя. Того ж року мавзолей висадили в повітря.
Наші партійні боси чомусь особливо полюбляли німецьких комуністичних діячів. Мабуть ЦК ВКП(б) розсилав на місця циркуляри з вимогою називати вулиці іменами Ернста Тельмана, Карла Лібкнехта, Рози Люксембург, Клари Цеткін, бо майже у всіх українських містах є такі вулиці. Може ці німці боролись за Україну, чи своєю діяльністю залишили вагомий слід в її історії? Та ні, їхня діяльність обмежувалась Німеччиною, і ніяких фундаментальних праць про Україну вони не залишили. До того ж, німецькі імена настільки незвичні для української вимови (особливо Карл Лібкнехт), що можуть позмагатися із відомою фразою «Карл у Клары украл кораллы». Недарма мешканці Полтави «свою» вулицю Карла Лібкнехта як називали колись Тригубівською, так зовуть її і тепер.
[b]Пархоменко[/b]. Уродженець Луганська. Командував червоною кавалерією у боротьбі проти України. Вбитий повстанцями Нестора Махна.
[b]Примаков.[/b] Командир харківського полку, який одночасно з наступом російських військ Мурав’йова підступно вдарив у тил армії УНР, щоб повалити уряд Михайла Грушевського.
[b]Постишев[/b]. Один з головних організаторів Голодомору 1933 р в Україні. За його підписом вийшли постанови «Про боротьбу з саботажем у хлібозаготівлях» та «Про занесення на чорну дошку сіл, що злісно саботують хлібозаготівлі». Занесення на «чорну дошку» означало повну ізоляцію села з припиненням підвозу продуктів і промтоварів. Такі села вимирали майже повністю.
[b]Павлик Морозов[/b]. Історію цього «правильного» піонера знає кожен. Віковічна людська мораль засуджує будь-які дії дітей, направлені проти своїх батьків. Ще у Біблії слово «батькопродавець» вважається синонімом ганьби. Але радянська влада намагалась прищепити нам іншу мораль, перетворити кожного у покірного гвинтика тоталітарної системи, для якого такі поняття, як совість і духовність є другорядними. Мабуть частково їй це вдалось, раз у нас до сих пір красується провулок ім. Павлика Морозова.
Обмежений формат газетної статті не дає можливості згадати всіх, чиї імена носять наші вулиці. Сподіваюсь, що ця публікація не остання. Очікую, що наведений фактаж доповнять інші автори. Але вже зараз вимальовується загальна картина: багато з названих осіб були ворогами української незалежності, а деякі ще й відвертими душогубами. Колись ми вірили міфам радянської пропаганди і вважали цих діячів героями. Але після розпаду СРСР відкрились архіви і ми дізнались правду про події тих часів і про жахливу кількість жертв, яку втратив наш народ від репресій, воєн і штучних голодоморів. Чи маємо ми право забути про це? Наші діти довідуються на уроках історії про злочини радянського режиму, а вийшовши зі школи, прямують по вулиці імені чергового ката України, діяння якого не тільки не засуджені, а навіть прославлені в назві. Чому ми тоді дивуємось, що діти нерідко байдужі до проявів несправедливості і брехні. Якщо ми не зробимо висновків із власної історії, то нові покоління будуть знову і знову наступати на ті ж самі граблі, не засвоївши істини, що є Добро, а що Зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592731
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
Уляна Задарма. Пародія.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507514
[b]Відгук.[/b]
Безперечно, з бодуна
Я йому сказала – На!
Відповів дивак – е, ні!
Ти ж не знаєшся в вині!
Покуштуй вино богем:
Дордоне, шато-де-крем,
Вермут, кот-де-монравель,
Вен-де пай, піно грюель,
Шенен блап, розетт, херес,
Брют, фетяску і шартрез,
Монравель, монбазильяк,
Ну а потім – сосиньяк*
А як ти промимриш: …сплю…
Я що хочу, те й зроблю.
Ой, яке важке світання.
А в душі одне питання.
Він з усмішкою (мурло!)
-Та нічого не було!
На столі парує кава,
Сальтисон морга лукаво,
Плов, цукерки, бастурма…
І усе це задарма?
Десь попахує борщем,
А гот-доги – в серці щем.
Круасани суперні,
І усе це Задармі?
P. S
Я чекала на одне -
Що кохає він мене.
Краще був би самогон,
Ніж "виновий" охломон.
* Не подумайте нічого поганого, є таке вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507908
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.06.2014
Цитата:
[i]Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
[b]Любовь внутривенно [/b]
Не пугайтесь так! Выше голову!
Вы опять за штаны хватаетесь?
Я пришла делать вам уколы.
Нет, не в руку. И не мечтайте.
Молодеет душа и тело
От инъекций любви и ласки.
Нежность тоже введу я смело,
А вот катетер – тот с опаской.
И не смейте бледнеть мгновенно,
Покрываться гусиной кожей…
Я любовь уколю внутривенно,
И вас больше не потревожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494024
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.04.2014
Злива над Чересполем
(радіоп’єса)
Дійові особи:
1. Генерал.
2. Полковник Кряжич.
3. Старший пілот Ігор Ямпольський.
4. Марина.
5. Світлана Петрівна, секретарка генерала.
6. Голоси з динаміка.
Генерал: (натискає одну з кнопок на пульті) –Третій відділ?
Голос із динаміка: -Так точно.
Генерал: -Полковника Кряжича до мене, будь ласка. (Знову натискає кнопку) –Світлано Петрівно!
Голос із динаміка: -Я слухаю.
Генрал: -Через 20 хвилин приготуйте нам дві кави.
Секретарка: -Вам як завжди?
Генерал: -Так, подвійну.
Входить полковник: -Пане генерале! Полковник Кряжич на ваш виклик…
Генерал: (перебиває) – Добре. Сідайте. Літаки вже в повітрі?
Полковник: -Так точно. Злетіли 20 хвилин тому.
Генерал: Полковнику! Зараз я відкрию деякі деталі нашої операції, які, через їх абсолютну секретність, не слід було знати нікому. Навіть вам.
Полковник: -Слухаю.
Генерал: Вам було доручено підготувати екіпажі, які в умовах сильного циклону доставили б у дружню нам Іларію цінне промислове устаткування та хімічну речовину ді-екс. В кожен із п’яти літаків «Ратмир» ви завантажили по 10 тон устаткування і 30 тон ді-екс.
Полковник: -Саме так.
Генерал: Із заходу насувається потужний циклон. Зараз він над територією Лужитанії. Так от, полковнику. Хімікат ми розсіємо в епіцентрі циклону, над Лужитанією.
Полковник: -Не розумію, генерале. Для чого?
Генерал: -Якщо ми цього не зробимо, то циклон, пройшовши територією Лужитанії, викличе інтенсивні опади у наших південних провінціях, а там зараз починаються жнива. Нам не потрібні втрати врожаю, тому ми за допомогою ді-екс змусимо основну масу води випасти у Лужитанії, за межами нашої території.
Полковник: -Але там теж… почалися жнива… і така маса опадів на невелику територію… можливі повені, людські жертви. Адже це, фактично, застосування кліматичної зброї! Чи не викличе це… дипломатичного скандалу?
Генерал (роздратовано): -Нехай це вас не турбує, полковнику. Наше першочергове завдання – продовольча безпека своєї країни. Дипломатичного скандалу теж не буде, це я вам гарантую. Ді-екс невидимий для радіолокаторів і лужитанійці його просто не помітять. Після розсіювання з літака він висхідними потоками підіймається над циклоном і поступово осідає, змушуючи грозові хмари випадати рясними зливами. Дозвіл на політ через територію Лужитанії ми отримали заздалегідь.
Полковник: -Завдання зрозуміле. Я військовий, і готовий без вагань виконати будь-який наказ Вітчизни.
Генерал: Правильно мислите, полковнику. Я сподіваюсь, що ви добре зробили свою справу, і підібрані вами екіпажі не підведуть?
Полковник: -Ні в якому разі, пане генерале! Всі ці люди абсолютно дисципліновані і віддані інтересам Батьківщини. Коли стосовно одного з них у мене виникли сумніви, я подбав про додатковий психологічний контроль над ним.
Генерал: (з тривогою) -Що ви маєте на увазі?
Полковник: -Йдеться про командира групи літаків, старшого пілота Ігоря Ямпольського. Тестування виявило у нього такі риси… ну, як би це пояснити… схильність до вільнодумства, загострене почуття власної гідності, чи що?
Генерал: -Чому ви його не відсторонили від польоту?
Полковник: -Це висококласний спеціаліст і на сьогодні його просто ніким замінити. До того ж, він торік уже проводив групу літаків через центр циклону у подібному польоті до Іларії. Я здогадуюсь, що той рейс теж був із викидом ді-ексу?
Генерал: -Надмірна здогадливість інколи псує кар’єру, пане полковнику. Подібний політ дійсно був. Тоді екіпажі підбирав ваш попередник, полковник Березанек. На жаль, він загинув. Автомобільна катастрофа. Але ми відволіклись. Що це за метод психологічного контролю стосовно Ямпольського?
Полковник: -Ним займається старший лейтенант розвідки, моя донька Марина. На тренуваннях я увів її до складу екіпажу як практикантку, і Ямпольський відразу закохався в неї. Марина навіть не доклала ніяких зусиль, передбачених планом. Так що все під контролем, пане генерале! Ямпольський тепер дивиться на Марину відданими очима і спішить виконати кожну її забаганку.
Генерал: -Непогано, полковнику. Але моя вам порада на майбутнє: ніколи не ставте рідних вам людей на бойові операції.
Полковник: -Та яка ж це бойова операція? Звичайний рейс транспортних літаків…
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки наближаються до епіцентру циклону.
Генерал: -Чудово! (Натискає кнопку). Перемкніть на шифрований зв’язок.
Динамік: -Готово.
Генерал: -Сапсан, я Беркут, прийом.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан, борт 212. Чую вас добре.
Генерал: -Сапсан, доповідайте, як там у вас?
Ямпольський (весело): -Тут у нас невеличке пекло. Блискавки! Бовтанка! Але прорвемось! Загалом політ проходить нормально. Всі екіпажі працюють у штатному режимі.
Генерал: -Зрозуміло. Будьте на зв’язку. (Кладе мікрофон). - Ну, з Богом, полковнику!
Полковник: (обережно) -Чи варто залучати Всевишнього до такої неоднозначної справи?
Генерал: -Не моралізуйте, полковнику Кряжич! (Знову бере мікрофон). -Сапсан, я Беркут. У зв’язку з важкими умовами польоту наказую звільнитись від сипучого вантажу з набором висоти і продовжувати політ.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан. Але в цьому немає необхідності! Бовтанка зменшується, і спереду я вже бачу просвіт між хмарами.
Генерал: (з притиском) -Старший пілоте Ямпольський! Ви мене добре чуєте? Повторюю наказ: негайно звільнитись від ді-екс!
Ямпольський: -Та чую я вас. Пане генерале! Даю вам слово честі пілота, що вантаж буде благополучно доставлено до пункту призначення.
Генерал: (зривається) –Якого пункту? Що ви собі дозволяєте? Ви усвідомлюєте, ЩО вас чекає за невиконання наказу?
Ямпольський: -Знаю. Але я знаю й те, що Конституція вимагає не виконувати злочинних наказів. Після торішнього викиду цієї гидоти, в Лужитанії загинув урожай. Від повеней постраждали люди. Я довго думав, чи ваш наказ тоді був просто перестраховкою, чи це була запланована диверсія проти сусідньої країни. Зараз я зрозумів: це – диверсія. Всім екіпажам! Ні в якому разі не скидати ді-екс!
Генерал: -Це зрада! (До полковника, зловісно) –Ну, полковнику, ви ще відповісте за вашого «повністю контрольованого» Ямпольського! Перемикаю вас на Марину. Говоріть!
Полковник: -Маринко, зайди в кабіну пілота і змусь Ямпольського виконати наказ. Управління літаком передай другому пілоту. Дозволяю застосувати зброю!
Марина: -Не можу! Ігор відправив другого пілота до штурмана, для уточнення маршруту, а сам замкнувся зсередини.
Генерал: - Марино! За всяку ціну умовте Ямпольського виконати завдання! Перемикаю вас на загальний зв’язок.
Марина: -Ігоре! Прошу тебе! Не занапащуй своє майбутнє. Виконай наказ і ми будемо разом. Цей інцидент забудеться як прикрий випадок. Пане генерале! Дайте слово, що з Ігорем нічого не станеться, якщо він зараз виконає ваш наказ.
Генерал: -Слово офіцера.
Марина: -От бачиш! Все буде гаразд. Тим більше… (схлипує)… пробач. Я не плачу. Це просто нерви… я тобі хотіла сказати… Ігоре, я не уявляю, як я буду без тебе… мені ніколи не було так хороше, як із тобою… (плаче)
Ямпольський: -Маринко! Прошу тебе, не треба, перестань! Я тебе кохав і кохаю, не зважаючи ні на що.Та сьогодні один із аеродромників випадково прохопився, що, мабуть, рейс надто важливий, раз полковник Кряжич поставив свою доньку, офіцера розвідки, шпигувати за екіпажем. То виходить, що ти говорила мені неправду?.. Ніби ти метеоролог, а батьки в тебе – вчителі? Значить, з твого боку це ніяке не кохання, а завдання з нагляду за «шалапутним» Ямпольським?
Марина: -Ні, коханий, ні! Я сказала тобі неправду якраз через те, щоб ти не подумав чогось поганого! Спочатку це й справді виглядало як завдання. Але потім, супроти всіх настанов, я по-справжньому закохалася в тебе. І тепер мені начхати на офіцерські погони і всі ті завдання! Я хочу бути тільки з тобою. Я кохаю тебе, чуєш?
Генерал: (до полковника) –Молодець, Марина! Відмінно працює! А того базіку з аеродромної обслуги знайти і покарати.
Полковник: -Це перше, що я зроблю завтра, генерале! …Але те, що вона закохалась, схоже на правду…
Марина: -Ігоре, чого ти мовчиш?
Ямпольський: -Зараз я нічого в світі більше не хотів би, як напевне знати, що твої слова – правда. Серце мені кричить, що це так, а голова говорить – ні. Я обізнаний з методами зовнішньої розвідки.
Марина: -Ти мені не віриш… Як це гірко! Я не знаю суті справи, але хоча б поясни: що це за бравада? Чому ти відмовився виконати наказ?
Ямпольський: -Я гадав, ти в курсі. Марино! Цей наказ - злочинний! Якщо я скину ді-екс, тут почнуться цілодобові проливні дощі. Будуть повені, руйну…
Полковник: -Що це?
Генерал: -Я вимкнув Ямпольського.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки пройшли центр циклону. Літак бортовий номер 212 змінив курс на 90 градусів і зараз летить у напрямку столиці Лужитанії – Чересполя.
Генерал: -Цього ще не вистачало! (нервово хапає мікрофон): -Борт 212, я Беркут! Наказую другому пілоту, штурману і помічнику різаком зламати двері кабіни, арештувати Ямпольського і взяти курс на Іларію. Дійте негайно!
Генерал: -Полковнику! У кого з екіпажу є зброя?
Полковник: -Екіпаж неозброєний. Штатний пістолет є лише у Марини.
Генерал: -Нехай вона використає його для арешту Ямпольського.
Генерал: -Борт 212, я Беркут. Другий пілоте, доповідайте: ви вже приступили до злому дверей?
Другий пілот: (стишено) – Не можемо нічого вдіяти, пане генерале. Марина стала біля дверей кабіни, навела на нас пістолет і ми стоїмо зараз із піднятими руками.
(Голос Марини здаля): -Годі базікати! Стояти!
Ямпольський: -Маринко! Пробач мені! Я – телепень. Але я кохаю тебе! Чуєш? Як ніколи в житті не кохав!
Генерал (зловісно до полковника): -Ну що, полковнику, догрались? Ви і ваша донька знехтували вищі інтереси Батьківщини. На вас чекає трибунал!
Ямпольський: -Аеропорт Чересполь, я борт 212. Прошу термінової посадки. Аеропорт Чересполь! Прошу посадки.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Борт 212 вийшов із режиму кодованого зв язку. Зараз він у прямому ефірі.
Генерал (сам до себе): -Залишається останнє…
Ямпольський: -Всім, всім, всім! Говорить пілот літака «Ратмир» Ігор Ямпольський! На борту літака знаходиться 30 тон хімічної речовини ді-екс, яку командування планувало розсіяти над територією Лужи…
Генерал натискає кнопку. Голос Ямпольського обривається.
Полковник: -Ви відключили зв’язок?
Генерал (втомлено): -Це не зв’язок, полковнику. Я привів у дію пристрій самоліквідації…
Полковник (з надією): -Самоліквідації радіопередавача?
Генерал: -Ні. Самоліквідації літака.
Полковник (істерично): -Генерале! Для чого ці дурні жарти? Ми не закладали в літак ніякої вибухівки. Там же люди. Там моя донька!
Генерал (повільно): Вибухівку заклала інша команда.
Полковник: Ви…ви…ви це… сер’йозно? О Боже!.. Доню!.. Доню! Моя кровинко! Як же я, старий дурень…
Генерал (владно перебиває) –Візьміть себе в руки! Ви військовий! Ви як ніхто повинні розуміти, що інтереси держави вищі за життя декількох її громадян! І майте на увазі: вам ще доведеться давати звіт за цей шарварок, що ви натворили!
Полковник: -Я… натворив? Ні, генерале. Натворили ви! Це ви ведете неоголошену кліматичну війну проти сусідньої країни. Це на вашій совісті п’ять невинних жертв. Ви – вбивця! (Полковник важкими повільними кроками виходить із кабінету).
Генерал: (сидить за пультом у заціпенінні. Його виводить із цього стану брязкіт блюдця.)
Секретарка: -Ваша кава, пане генерале.
Генерал: -Що? А-а, Дякую.
Секретарка: Мабуть таки понеділок і справді важкий день. Полковник вийшов від вас білий, як полотно. Та й ви на вигляд дуже стомлений. Не завадило б відпочити.
Генерал: -Так. День сьогодні просто шалений. Все на нервах! Таке не кожен витримує. Доведеться декого звільнити. (Починає колотити каву, але припиняє і знову сідає за пульт).
Генерал: -Спецгрупа «Дві троянди»? Командира негайно!
Динамік: -Я слухаю.
Генерал: -Терміново розпочинайте операцію «Вечірній поцілунок». Найвищий ступінь секретності! Об’єкт – полковник Кряжич. Після завершення негайно доповісти!
Динамік (вальяжно-зловісним тоном, подібним до голосів представників злочинного світу): -Буде зроблено, генерале!
Генерал: (натискує іншу кнопку): Нагородний відділ?
Динамік: -Так.
Генерал: -Підготуйте нагороди для екіпажу літака «Ратмир», бортовий номер 212. Посмертно.
Динамік: -Єсть.
Генерал: -А також нагороду для особи вищого командного складу.
Динамік: -Прізвище?
Генерал: -Полковник Кряжич. Загинув у ДТП.
На пульті звучить сигнал виклику: -Пане генерале! Це третій відділ. У нас біда! Щойно полковнику Кряжичу стало зле. Ми викликали швидку, але було запізно. Вона лише констатувала смерть від інфаркту.
Генерал: -Прикро… і сумно. Це велика втрата для нас… і для всієї країни. (Натискає кнопку): -Спецгрупа «Дві троянди»?
Динамік: -Так точно.
Генерал: -Відмініть операцію «Вечірній поцілунок».
Примітка: Для того, щоб «голоси з динаміка» звучали правдоподібно і відрізнялись від голосів генерала, полковника і секретарки, їх необхідно піддати аудіокорекції: звузити смугу частот (300 – 3000гц.), а на «голоси з літака» додатково накласти шумовий фон і потріскування грозових розрядів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493453
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Злива над Чересполем
(радіоп’єса)
Дійові особи:
1. Генерал.
2. Полковник Кряжич.
3. Старший пілот Ігор Ямпольський.
4. Марина.
5. Світлана Петрівна, секретарка генерала.
6. Голоси з динаміка.
Генерал: (натискає одну з кнопок на пульті) –Третій відділ?
Голос із динаміка: -Так точно.
Генерал: -Полковника Кряжича до мене, будь ласка. (Знову натискає кнопку) –Світлано Петрівно!
Голос із динаміка: -Я слухаю.
Генрал: -Через 20 хвилин приготуйте нам дві кави.
Секретарка: -Вам як завжди?
Генерал: -Так, подвійну.
Входить полковник: -Пане генерале! Полковник Кряжич на ваш виклик…
Генерал: (перебиває) – Добре. Сідайте. Літаки вже в повітрі?
Полковник: -Так точно. Злетіли 20 хвилин тому.
Генерал: Полковнику! Зараз я відкрию деякі деталі нашої операції, які, через їх абсолютну секретність, не слід було знати нікому. Навіть вам.
Полковник: -Слухаю.
Генерал: Вам було доручено підготувати екіпажі, які в умовах сильного циклону доставили б у дружню нам Іларію цінне промислове устаткування та хімічну речовину ді-екс. В кожен із п’яти літаків «Ратмир» ви завантажили по 10 тон устаткування і 30 тон ді-екс.
Полковник: -Саме так.
Генерал: Із заходу насувається потужний циклон. Зараз він над територією Лужитанії. Так от, полковнику. Хімікат ми розсіємо в епіцентрі циклону, над Лужитанією.
Полковник: -Не розумію, генерале. Для чого?
Генерал: -Якщо ми цього не зробимо, то циклон, пройшовши територією Лужитанії, викличе інтенсивні опади у наших південних провінціях, а там зараз починаються жнива. Нам не потрібні втрати врожаю, тому ми за допомогою ді-екс змусимо основну масу води випасти у Лужитанії, за межами нашої території.
Полковник: -Але там теж… почалися жнива… і така маса опадів на невелику територію… можливі повені, людські жертви. Адже це, фактично, застосування кліматичної зброї! Чи не викличе це… дипломатичного скандалу?
Генерал (роздратовано): -Нехай це вас не турбує, полковнику. Наше першочергове завдання – продовольча безпека своєї країни. Дипломатичного скандалу теж не буде, це я вам гарантую. Ді-екс невидимий для радіолокаторів і лужитанійці його просто не помітять. Після розсіювання з літака він висхідними потоками підіймається над циклоном і поступово осідає, змушуючи грозові хмари випадати рясними зливами. Дозвіл на політ через територію Лужитанії ми отримали заздалегідь.
Полковник: -Завдання зрозуміле. Я військовий, і готовий без вагань виконати будь-який наказ Вітчизни.
Генерал: Правильно мислите, полковнику. Я сподіваюсь, що ви добре зробили свою справу, і підібрані вами екіпажі не підведуть?
Полковник: -Ні в якому разі, пане генерале! Всі ці люди абсолютно дисципліновані і віддані інтересам Батьківщини. Коли стосовно одного з них у мене виникли сумніви, я подбав про додатковий психологічний контроль над ним.
Генерал: (з тривогою) -Що ви маєте на увазі?
Полковник: -Йдеться про командира групи літаків, старшого пілота Ігоря Ямпольського. Тестування виявило у нього такі риси… ну, як би це пояснити… схильність до вільнодумства, загострене почуття власної гідності, чи що?
Генерал: -Чому ви його не відсторонили від польоту?
Полковник: -Це висококласний спеціаліст і на сьогодні його просто ніким замінити. До того ж, він торік уже проводив групу літаків через центр циклону у подібному польоті до Іларії. Я здогадуюсь, що той рейс теж був із викидом ді-ексу?
Генерал: -Надмірна здогадливість інколи псує кар’єру, пане полковнику. Подібний політ дійсно був. Тоді екіпажі підбирав ваш попередник, полковник Березанек. На жаль, він загинув. Автомобільна катастрофа. Але ми відволіклись. Що це за метод психологічного контролю стосовно Ямпольського?
Полковник: -Ним займається старший лейтенант розвідки, моя донька Марина. На тренуваннях я увів її до складу екіпажу як практикантку, і Ямпольський відразу закохався в неї. Марина навіть не доклала ніяких зусиль, передбачених планом. Так що все під контролем, пане генерале! Ямпольський тепер дивиться на Марину відданими очима і спішить виконати кожну її забаганку.
Генерал: -Непогано, полковнику. Але моя вам порада на майбутнє: ніколи не ставте рідних вам людей на бойові операції.
Полковник: -Та яка ж це бойова операція? Звичайний рейс транспортних літаків…
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки наближаються до епіцентру циклону.
Генерал: -Чудово! (Натискає кнопку). Перемкніть на шифрований зв’язок.
Динамік: -Готово.
Генерал: -Сапсан, я Беркут, прийом.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан, борт 212. Чую вас добре.
Генерал: -Сапсан, доповідайте, як там у вас?
Ямпольський (весело): -Тут у нас невеличке пекло. Блискавки! Бовтанка! Але прорвемось! Загалом політ проходить нормально. Всі екіпажі працюють у штатному режимі.
Генерал: -Зрозуміло. Будьте на зв’язку. (Кладе мікрофон). - Ну, з Богом, полковнику!
Полковник: (обережно) -Чи варто залучати Всевишнього до такої неоднозначної справи?
Генерал: -Не моралізуйте, полковнику Кряжич! (Знову бере мікрофон). -Сапсан, я Беркут. У зв’язку з важкими умовами польоту наказую звільнитись від сипучого вантажу з набором висоти і продовжувати політ.
Ямпольський: -Беркут, я Сапсан. Але в цьому немає необхідності! Бовтанка зменшується, і спереду я вже бачу просвіт між хмарами.
Генерал: (з притиском) -Старший пілоте Ямпольський! Ви мене добре чуєте? Повторюю наказ: негайно звільнитись від ді-екс!
Ямпольський: -Та чую я вас. Пане генерале! Даю вам слово честі пілота, що вантаж буде благополучно доставлено до пункту призначення.
Генерал: (зривається) –Якого пункту? Що ви собі дозволяєте? Ви усвідомлюєте, ЩО вас чекає за невиконання наказу?
Ямпольський: -Знаю. Але я знаю й те, що Конституція вимагає не виконувати злочинних наказів. Після торішнього викиду цієї гидоти, в Лужитанії загинув урожай. Від повеней постраждали люди. Я довго думав, чи ваш наказ тоді був просто перестраховкою, чи це була запланована диверсія проти сусідньої країни. Зараз я зрозумів: це – диверсія. Всім екіпажам! Ні в якому разі не скидати ді-екс!
Генерал: -Це зрада! (До полковника, зловісно) –Ну, полковнику, ви ще відповісте за вашого «повністю контрольованого» Ямпольського! Перемикаю вас на Марину. Говоріть!
Полковник: -Маринко, зайди в кабіну пілота і змусь Ямпольського виконати наказ. Управління літаком передай другому пілоту. Дозволяю застосувати зброю!
Марина: -Не можу! Ігор відправив другого пілота до штурмана, для уточнення маршруту, а сам замкнувся зсередини.
Генерал: - Марино! За всяку ціну умовте Ямпольського виконати завдання! Перемикаю вас на загальний зв’язок.
Марина: -Ігоре! Прошу тебе! Не занапащуй своє майбутнє. Виконай наказ і ми будемо разом. Цей інцидент забудеться як прикрий випадок. Пане генерале! Дайте слово, що з Ігорем нічого не станеться, якщо він зараз виконає ваш наказ.
Генерал: -Слово офіцера.
Марина: -От бачиш! Все буде гаразд. Тим більше… (схлипує)… пробач. Я не плачу. Це просто нерви… я тобі хотіла сказати… Ігоре, я не уявляю, як я буду без тебе… мені ніколи не було так хороше, як із тобою… (плаче)
Ямпольський: -Маринко! Прошу тебе, не треба, перестань! Я тебе кохав і кохаю, не зважаючи ні на що.Та сьогодні один із аеродромників випадково прохопився, що, мабуть, рейс надто важливий, раз полковник Кряжич поставив свою доньку, офіцера розвідки, шпигувати за екіпажем. То виходить, що ти говорила мені неправду?.. Ніби ти метеоролог, а батьки в тебе – вчителі? Значить, з твого боку це ніяке не кохання, а завдання з нагляду за «шалапутним» Ямпольським?
Марина: -Ні, коханий, ні! Я сказала тобі неправду якраз через те, щоб ти не подумав чогось поганого! Спочатку це й справді виглядало як завдання. Але потім, супроти всіх настанов, я по-справжньому закохалася в тебе. І тепер мені начхати на офіцерські погони і всі ті завдання! Я хочу бути тільки з тобою. Я кохаю тебе, чуєш?
Генерал: (до полковника) –Молодець, Марина! Відмінно працює! А того базіку з аеродромної обслуги знайти і покарати.
Полковник: -Це перше, що я зроблю завтра, генерале! …Але те, що вона закохалась, схоже на правду…
Марина: -Ігоре, чого ти мовчиш?
Ямпольський: -Зараз я нічого в світі більше не хотів би, як напевне знати, що твої слова – правда. Серце мені кричить, що це так, а голова говорить – ні. Я обізнаний з методами зовнішньої розвідки.
Марина: -Ти мені не віриш… Як це гірко! Я не знаю суті справи, але хоча б поясни: що це за бравада? Чому ти відмовився виконати наказ?
Ямпольський: -Я гадав, ти в курсі. Марино! Цей наказ - злочинний! Якщо я скину ді-екс, тут почнуться цілодобові проливні дощі. Будуть повені, руйну…
Полковник: -Що це?
Генерал: -Я вимкнув Ямпольського.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Літаки пройшли центр циклону. Літак бортовий номер 212 змінив курс на 90 градусів і зараз летить у напрямку столиці Лужитанії – Чересполя.
Генерал: -Цього ще не вистачало! (нервово хапає мікрофон): -Борт 212, я Беркут! Наказую другому пілоту, штурману і помічнику різаком зламати двері кабіни, арештувати Ямпольського і взяти курс на Іларію. Дійте негайно!
Генерал: -Полковнику! У кого з екіпажу є зброя?
Полковник: -Екіпаж неозброєний. Штатний пістолет є лише у Марини.
Генерал: -Нехай вона використає його для арешту Ямпольського.
Генерал: -Борт 212, я Беркут. Другий пілоте, доповідайте: ви вже приступили до злому дверей?
Другий пілот: (стишено) – Не можемо нічого вдіяти, пане генерале. Марина стала біля дверей кабіни, навела на нас пістолет і ми стоїмо зараз із піднятими руками.
(Голос Марини здаля): -Годі базікати! Стояти!
Ямпольський: -Маринко! Пробач мені! Я – телепень. Але я кохаю тебе! Чуєш? Як ніколи в житті не кохав!
Генерал (зловісно до полковника): -Ну що, полковнику, догрались? Ви і ваша донька знехтували вищі інтереси Батьківщини. На вас чекає трибунал!
Ямпольський: -Аеропорт Чересполь, я борт 212. Прошу термінової посадки. Аеропорт Чересполь! Прошу посадки.
Жіночий голос із динаміка: -Увага, командному пункту. Борт 212 вийшов із режиму кодованого зв язку. Зараз він у прямому ефірі.
Генерал (сам до себе): -Залишається останнє…
Ямпольський: -Всім, всім, всім! Говорить пілот літака «Ратмир» Ігор Ямпольський! На борту літака знаходиться 30 тон хімічної речовини ді-екс, яку командування планувало розсіяти над територією Лужи…
Генерал натискає кнопку. Голос Ямпольського обривається.
Полковник: -Ви відключили зв’язок?
Генерал (втомлено): -Це не зв’язок, полковнику. Я привів у дію пристрій самоліквідації…
Полковник (з надією): -Самоліквідації радіопередавача?
Генерал: -Ні. Самоліквідації літака.
Полковник (істерично): -Генерале! Для чого ці дурні жарти? Ми не закладали в літак ніякої вибухівки. Там же люди. Там моя донька!
Генерал (повільно): Вибухівку заклала інша команда.
Полковник: Ви…ви…ви це… сер’йозно? О Боже!.. Доню!.. Доню! Моя кровинко! Як же я, старий дурень…
Генерал (владно перебиває) –Візьміть себе в руки! Ви військовий! Ви як ніхто повинні розуміти, що інтереси держави вищі за життя декількох її громадян! І майте на увазі: вам ще доведеться давати звіт за цей шарварок, що ви натворили!
Полковник: -Я… натворив? Ні, генерале. Натворили ви! Це ви ведете неоголошену кліматичну війну проти сусідньої країни. Це на вашій совісті п’ять невинних жертв. Ви – вбивця! (Полковник важкими повільними кроками виходить із кабінету).
Генерал: (сидить за пультом у заціпенінні. Його виводить із цього стану брязкіт блюдця.)
Секретарка: -Ваша кава, пане генерале.
Генерал: -Що? А-а, Дякую.
Секретарка: Мабуть таки понеділок і справді важкий день. Полковник вийшов від вас білий, як полотно. Та й ви на вигляд дуже стомлений. Не завадило б відпочити.
Генерал: -Так. День сьогодні просто шалений. Все на нервах! Таке не кожен витримує. Доведеться декого звільнити. (Починає колотити каву, але раптово припиняє і знову сідає за пульт).
Генерал: -Спецгрупа «Дві троянди»? Командира негайно!
Динамік: -Я слухаю.
Генерал: -Терміново розпочинайте операцію «Вечірній поцілунок». Найвищий ступінь секретності! Об’єкт – полковник Кряжич. Після завершення негайно доповісти!
Динамік (вальяжно-зловісним тоном, подібним до голосів представників злочинного світу): -Буде зроблено, генерале!
Генерал: (натискує іншу кнопку): Нагородний відділ?
Динамік: -Так.
Генерал: -Підготуйте нагороди для екіпажу літака «Ратмир», бортовий номер 212. Посмертно.
Динамік: -Єсть.
Генерал: -А також нагороду для особи вищого командного складу.
Динамік: -Прізвище?
Генерал: -Полковник Кряжич. Загинув у ДТП.
На пульті звучить сигнал виклику:
-Пане генерале! Це третій відділ. У нас біда! Щойно полковнику Кряжичу стало зле. Ми викликали швидку, але було запізно. Вона лише констатувала смерть від інфаркту.
Генерал: -Прикро… і сумно. Це велика втрата для нас… і для всієї країни. (Натискає кнопку): -Спецгрупа «Дві троянди»?
Динамік: -Так точно.
Генерал: -Відмініть операцію «Вечірній поцілунок».
Примітка: Для того, щоб «голоси з динаміка» звучали правдоподібно і відрізнялись від голосів генерала, полковника і секретарки, їх необхідно піддати аудіокорекції: звузити смугу частот (300 – 3000гц.), а на «голоси з літака» додатково накласти шумовий фон і потріскування грозових розрядів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493444
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 18.04.2014
(Дитяча п’єска на одну дію)
В ролях: Дід Мороз, Снігуронька, Русалка Лісова, Лицар, Баба Яга, Заєць(Чортеня), Білочка.
Декорації зимового лісу. На галявині – новорічна ялинка. Входять Дід Мороз і Снігуронька.
Снігуронька:
Дідусю, подивись! Який красивий ліс,
Ніби до свята вбрався нарочито!
Ялини в білому стоять, мов наречені,
І нас з тобою радісно чекають.
Дід Мороз:
Споконвіків, як Новий Рік надходить,
Природа завмирає урочисто,
Бо для зими це є найбільше свято.
Снігуронька:
А де ми будемо цей Новий Рік стрічати?
Дід Мороз:
Тут, недалечко. Вийдемо із лісу,
А там стоїть ошатний дитсадочок.
Нас дітвора чекає з нетерпінням,
Щомиті у віконця виглядає,
Готує вірші, танці і пісні.
А я несу їм подарунків торбу!
(Вбігає білочка):
Як добре, що сьогодні вас зустріла!
Я хочу всіх із святом привітати,
І дітям подарунки передам:
Ось ці смачненькі лісові горіхи.
Скажіть, що це від білочки…
Дід Мороз:
Ой, білочко, яка ж ти молодчина!
А ще до того щедра й працьовита.
Нехай тобі щастить у Новім Році!
(На прощання потискає білочці лапку, і вона біжить геть).
Вбігає зайчик:
Шановний Дід Мороз! Від імені всіх зайців
Дозволь тебе зі святом привітати!
Від зайчиків приніс я подарунок:
Прийміть оці смачні-смачні цукерки.
Ми тут порадились: малятам ти даруєш
Цукерки, іграшки, всілякі сувеніри,
Та я не чув ніколи й ні від кого,
Щоби тобі хоч щось подарували.
А ви ж, мабуть, з дороги зголодніли…
Просила дуже заяча спільнота,
Щоб саме вам віддав цей подарунок.
Дід Мороз:
Спасибі, зайчику, рости ж бо здоровенький!
(Гладить зайчика по голівці. Заєць низько кланяється і біжить геть).
Дід Мороз:
Давай, Снігуронько, підкріпимось хутенько,
На цім пеньочку трохи відпочинем,
Та й знову в путь…
(Дід Мороз і Снігуронька відкушують потроху кожен від своєї цукерки).
Снігуронька:
Ой лишенько, що діється зі мною!
В очах темніє, й дуже хочу спати. (позіхає)
Ти йди, Дідусю, Новий Рік стрічати,
А я отута… трошечки посплю.
(Позіхає, сідає на пеньок і міцно засинає).
Дід Мороз:
Снігуронько, негоже спати в лісі!
Зима таких помилок не прощає.
А раптом прибіжить голодна вовча зграя?.. (позіхає).
Дива!.. В яку ж це ми потрапили халепу?
Бо я і сам… страшенно хочу спати.
Посиджу трохи, а тоді Снігурку розбуджу…
(Вмощується на пеньку і засинає міцним сном).
(Навшпиньки входить заєць. Підходить до Діда Мороза і Снігуроньки, пильно вдивляється в їхні обличчя, потім зове когось жестом).
(З-за сцени):
Ну що?
Заєць:
Вони вже сплять!
(Входить Баба Яга)
Баба Яга:
Сплять? Йес! Усе іде по плану!
(«Заєць» скидає маску зайця, під нею маска чортеняти. Смикає за бантик, що на короткому заячому хвості, бант розкручується і перетворюється на довгий хвіст чортеняти. Кривляється до глядачів).
Чортеня:
Ну! Всі побачили, хто в лісі найсильніший?
За п’ять хвилин вона обох приспала!
Баба Яга:
Я ж недарма зовуся Бабою Ягою,
Бо я розумна, хитра і підступна!
Чортеня:
Якими чарами ти їх зачарувала?
Баба Яга:
Не вистачало на них чари тратить!
Купила он в аптеці клофеліну,
І непомітно всипала в цукерки,
А ти, дурненьке чортеня, їх пригостило! (насмішкувато смикає за носа)
Чортеня:
Ти ба, а я й не здогадався…
Баба Яга:
Мене цікавить торба подарунків.
Заради неї я й пішла на діло!
В цій торбі є, напевно, шоколадки,
А ще ляльки, машинки, ведмежата…
(мрійливо):
Як я люблю їм відривати лапки!..
Чортеня:
І голови поскручуємо теж?
Баба Яга:
Еге ж! (гладить його по голівці).
(Баба Яга підходить до Діда Мороза, штовхає його ногою, забирає торбу).
Ану, розлігся!
Чортеня: (штовхає ногою Снігуроньку).
Ну, розляглась!
(Баба Яга і чортеня швидко розв’язують торбу, смикаючи її кожний до себе, похапцем дістають цукерки, жадібно їдять, викидаючи з торби іграшки, топчуть і футболять їх ногами, голосно плямкають, щось вигукують, по-дикунськи регочуть).
(Входить Русалка Лісова).
Я молода Русалка Лісова.
Он там я у дуплі спокійно спала,
Але прокинулась від гамору якогось.
І бачу я, що ця нечиста сила
У діток хоче Новий Рік відняти.
Не можу я стерпіть такого неподобства!
Баба Яга(глузливо):
Ти ба, вона стерпіть таке не може!
Іди вже спати у своє кубло,
Бо я тебе перетворю в ялину,
А лісники тебе зрубають завтра!
Чортеня:
Чисто в натурі, на кого батон крошиш!
Русалка Лісова (із сумом):
Не зможу я перемогти цю нечисть…
(Через деякий час вираз її обличчя змінюється із сумного на радісний)
Заждіть! Я Лицаря покличу на підмогу!
(гукає до лісу):
Гей, Лицарю, агов, приходь хутчіше!
(Заходить Лицар)
Ти мене кликала, моя прекрасна панно?
Русалка Лісова (схвильовано):
Мій Лицарю, ти сильний і сміливий.
Чи ти зумієш цю Ягу прогнати?
Лицар:
Я все своє життя зі злом боровся.
Боровся, і завжди перемагав!
(Підходить до Баби Яги)
Баба Яга:
Пацан, ти що, посмів змагатися зі мною?
Тебе зі світу ізведу одною лівою рукою!
Я зараз чари напущу, й перетворю тебе на мишу.
Сама ж в кота перевернусь,
Тебе я з’їм, і кісточок не лишу!
(Чарує):
Летіла сова, шалена голова, та й сіла на дишло.
А я ворожу, тебе ворожу, перетворись на мишу!
(Лицар, усміхаючись, іронічно дивиться на Бабу Ягу).
Баба Яга: (розгублено)
Ти ба, сьогодні щось не вийшло…
Лицар:
Не вийшло, і не вийде!
Бо я тебе ніскільки не боюся!
Баба Яга (злісно):
Ах ти бридкий паршивий лицаряко!
Та я ж тебе ворожною мітлою заколю!
Чортеня:
Так його! Мочи!
(Тримаючи мітлу в обох руках держаком уперед, наче списа, вона, розігнавшись, кидається на лицаря. Лицар робить швидкий крок убік і Баба Яга, розминувшись із ним, з розгону встромляє мітлу в декорацію, що стоїть на сцені. З причитаннями і прокльонами вона намагається вивільнити мітлу, падає. Підходить Лицар і виймає меча).
Лицар:
За всії злі діла, що ти творила,
Тобі кінець прийшов, нечиста сило!
Баба Яга (навколішках):
О, добрий молодче, помилуй, не губи!
При всім народі чесно обіцяю,
Що злого я вже мислити не буду.
Мені й самій набридло зло творити:
Робити підлість, порчу насилати –
Я свою душу (каюсь!) занедбала,
І втратила моральну чистоту.
Іще в дитинстві так мені кортіло
Образити, штурхнути, насміятись,
Аби когось довести до плачу.
З поганих звичок виросли злі чари,
Й мене перетворили на Ягу.
Але це зло я вижену із себе!
Я хочу усміхатися привітно.
А ще я добре знаюся на травах,
І буду ними лікувати хворих…
…Оці дарунки я віддам негайно,
І Дідуся Мороза розбуджу. Добре?
Лицар:
Ну, добре!
(Баба Яга поспіхом збирає іграшки, ласкаво звертається до Діда Мороза):
Дідусику Морозику, вставай!
Чортеня:
Снігуронько, шановна панно, прокидайтесь!
(Дід Мороз і Снігуронька підводяться, труть очі, позіхають)
Дід Мороз:
Мені такий чудний наснився сон,
Що ніби в нас украли подарунки.
Так ось вони…
Снігуронька:
А я клянусь, що бачила в ві сні,
Як Лицар переміг нечисту силу.
Русалка Лісова:
Так і було.
(до лицаря)
Ходімо, друже, ми своє зробили…
Снігуронька:
Не йдіть! Давайте разом Новий Рік стрічати!
Баба Яга:
Візміть і нас! Я покажу вам хвокуси й шаради!
Дід Мороз:
Ну от і добре! Спільним товариством
Дітей на святі будем веселити.
Заждіть! Ви чуєте? У лісі голоси!
Снігуронька:
Та це ж назустріч нам спішать малята!
(На сцену вибігає малеча. Звучить музика. Починається Новорічне свято.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466384
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.12.2013
Гортаючи сторінки «Таємної історії», або: у Києві Бузина, а в Росії Дядько.
Здається, що за роки незалежності вчені-історики, отримавши доступ до архівів, нарешті окреслили цілісну картину історії України, звільнили її від більшості «білих плям» і недомовок радянського періоду. Але разом з серйозними дослідженнями останнім часом немов зі скриньки Пандори посипались нові «історичні» концепції, що трактують історію України в зовсім іншому, як правило, негативному забарвленні. Основними розповсюджувачами цих опусів (досить часто - анонімних) є «жовта» преса та інтернет. Тут не завадить згадати основні постулати сучасного неоімперіалізму: зараз важливіше заволодіти умами людей, аніж навіть заволодіти територією. В потрібний момент зомбоване населення саме віддасть цю територію ідеологічному агресорові без війни, шляхом вільного голосування. Враховуючи величезну аудиторію інтернету і не менше число читачів низькопробних таблоїдів, (у яких є програма ТБ на тиждень, але немає нічого українського), можна уявити собі кількість людей, охоплених пропагандою зневаги до України та її історії.
Цікаво, що ця міфотворчість має чіткі інтелектуальні градації – для «двієчників» з історії достатньо міфу про те, що назву «Україна» та українську мову придумали австріяки в кінці 19ст., розповсюдили її серед галичан, а ті, в свою чергу, принесли її в центральні та східні області. Міф другий – для «трієчників»: Якщо наша держава називалась колись «Київська Русь», значить мешкали тут «русскіє люді», вони були гетьманами і козаками, а українці – то прийшле з Галичини населення, до того ж ополячене і орумунене. Як бачите, простежуються чіткі намагання авторів цих «історій» посіяти ворожнечу між Заходом і Сходом України, розділити суспільство на два ворогуючі табори.
Проте чимало більш освічених українців не сприймають такі примітивні побрехеньки на історичну тематику. Для зомбування таких намагаються знайти інші методи. Основний із них - тенденційне, викривлене висвітлення вже відомих історичних подій.
Світова історія – величезний масив фактів і документів (часто – суперечливих). Добросовісні науковці намагаються якомога правдивіше подавати історичні факти, знаходити системну логіку в подіях, виділяти головні тенденції і напрямки історичного процесу і відсіювати вторинне. Але є і недобросовісні. Є некомпетентні, а є такі, що працюють на замовлення певних зацікавлених структур. Останні підлаштовують хід подій і портрети історичних осіб під генеральний план замовника. Часто такі фальшивки мають науковоподібну термінологію і створюють видимість правдивості. Як приклад навмисної дискредитації нашої історії і українських діячів минулих епох візьмемо черговий опус Олеся Бузини «Тайная история Украины-Руси».(Київ, «Довіра», 2007). Єдине, що чітко проглядається в нарисах Бузини, (які він чомусь називає історією), це намагання за будь-яку ціну очорнити наших героїв, посіяти в серці пересічного читача зневагу до всього українського. Чого варта хоча б характеристика найвідоміших наших історичних осіб в інтерпретації цього «таємного історика»: Грушевський – бородатий троль і доктор навколоісторичних наук, Тарас Шевченко – вурдулак, Іван Франко – божевільний, Ярослав Мудрий – покровитель кіллерів, Богдан Хмельницький – дезертир, ловелас і п’яниця. Чому п’яниця? – так саме прізвище Хмельницький говорить про це! Такими от «залізними» аргументами підкріплює Бузина своє «історичне бачення», яке інколи підозріло скидається на тривіальне марення параноїка.
І в той же час Бузина з усіх сил намагається обілити злочин царя Петра, скоєний проти українців, коли з його наказу Меншиков винищив до ноги все мирне населення Батурина. «…Но первым успел Меншиков. Его летучий отряд…9 ноября 1708г. захватил столицу гетмана и сравнял ее с землей. Население города было целиком уничтожено. Жестокость Меньшикова в Батурине – вполне в духе времени – ни выше, ни ниже среднеевропейского уровня» (с.203). Але з логікою в Бузини є помітні проблеми, отож буквально через три сторінки він забуває про свої докази і ми маємо змогу дізнатися про справжні тогочасні європейські традиції ведення війни зі слів процитованого Бузиною чеха Крмана, і порівняти їх з методами азійської орди, притаманними російському царю-самодуру. «…беглый атаман (Мазепа - В.Г.) вел себя хуже Карла Xll. После взятия местечка Веприк в плен к шведам попало две тысячи русских солдат и столько же местных жителей. «Король, - пишет очевидец Крман, - всех помиловал, но Мазепа нескольких своих подданных, брошенных в ямы, замучил голодом». (с.206)
Тут треба пояснити, що ні Карл, ні Мазепа взагалі не брали в полон мирних жителів. Йдеться про дві тисячі місцевих козаків, які перейшли на бік Петра і були ворогами гетьмана Мазепи. Отже, з одного боку декілька козаків, кинутих в ями, а з іншого боку двадцять п’ять тисяч по звірячому забитих жінок, стариків і дітей.
А тепер про турецького султана Сулеймана і українську полонянку Роксолану: «…Неудивительно, что к сердцу этого «юриста на троне» и протоптала потайную тропку украинская «интердевочка»… Как ей это удалось? Этой маленькой неприметной сучке, ничуть не похожей на буйнотелую Ольгу Сумскую…» (с.106) «Мы радуемься, что ее сдыхались. Страшно даже представить, какое бедствие принесла бы эта баба отчизне, не утащи ее на аркане татары…»(с.111).
У своєму україножерстві Бузина інколи втрачає відчуття міри і законів людської моралі. Скільки треба мати в душі ненависті до свого народу, щоб назвати нещасну полонянку валютною проституткою-«інтердєвочкою»!
Нелюбов до України часто набуває у Бузини просто-таки анекдотичних рис. Ось, наприклад, його намагання вилити чергову порцію бруду на чудове українське місто Львів: «Сегодняшний Львов не стоит того, чтобы его завоевывать… Кафе, где днем невозможно помыть руки… проститутки страшного вида, к которым опасно не то что прикоснуться, но и приблизиться…» (с.128)
Як видно, «респектабельний історик» не заморочувався у Львові пошуком архівів. У нього були зовсім інші наміри.
Не забув Бузина згадати і про маловідомі широкому загалу військові реформи гетьмана Розумовського: «…А вот о хорошем прусском унтер-офицере с палкой в горячке «культурної розбудови» как-то не позаботились. Хотя именно он мог вдохнуть боевой дух в банды слоняющихся без дела малороссийских дезертиров»(с.229).
Отже, шановний читачу, наші славні козаки, що незадовго до того Польщу повалили, не заслужили у Бузини більшої честі, ніж постати «бандою малоросійських дезертирів».
А от у цьому уривку наступає, як то кажуть, момент істини, розкривається справжня ціна «бузинячих» досліджень і рельєфно проглядаються відомі медицині симптоми: «Мне приходилось перечитать немало хроник – польських, чешских, англосаксонських, франкских. Смею заверить: наша «Повесть» (Повесть Временных лет- В.Г.) – одна из увлекательнейших. Читаешь и просто дрожишь от удовольствия – на каждой странице колют, рубят, режут, бьют морды, хлещут ведрами мед, насилуют девок – сплошная «пропаганда жестокости и насилия»(с. 36). Оце вже відвертий прокол. Ясно, як божий день – не читав він нічого! Якби Бузина справді заглянув у Західні середньовічні хроніки, то він би не тремтів - його б просто тіпало «от удовольствия». Бо там фігурує і «Ніч довгих ножів», і Столітня війна, і докладні описи катувань інквізиції, (чого тільки варта одна їхня книга «Молот ведьм»!), і отруєння політичних конкурентів, і закулісні криваві інтриги королівських дворів.
Читаючи цю серію пасквілів на видатних українців, я ловив себе на думці: а кого ж похвалить Бузина, чи є хоч хто (окрім німецького унтера з палицею), хто запалить у цій блудливій душі хоч крихту любови до рідної землі? Виявляється, є! Царський генерал Іван Паскевич, уроджений полтавець, що залив ріками крові повстання в Польщі і в Україні. При згадці цієї особи теревені Бузини набувають довірливого, хвалебно-ліричного звучання, особливо коли йдеться про стосунки між генералом і царем: «…это была обычная человеческая симпатия. Если хотите, дружба… Все самые громкие победы империи в царствование Николая 1 будут одержаны украинским генералом… Так что же я могу испытывать к нему, кроме чувства исторической благодарности?»(с. 247).
Тут приходять на думку слова колишнього президента республіки Індія Джавахарлала Неру: «Немає нічого гіршого для молодої незалежної країни, ніж інтелігенція, вихована колонізатором».
Бузина в своїх інтерв’ю не приховує, що пише на замовлення. Хто ж цей багатий замовник, якому Бузина продукує опус за опусом? Неважко здогадатись, кому потрібна саме «кишенькова», керована ззовні Україна, ослаблена внутрішніми чварами, з великою масою людей, які тужать за радянським минулим, не люблять Україну, зневажають її мову, народ і історію. Колись у КДБ теж намагались примусити відомих істориків писати «редагований» варіант історичних подій, але серйозні дослідники всіляко ухилялись від такої співпраці. Одного не додумались генерали КДБ – залучити до такої «творчості» психічно хворих. З усього видно, що їхні наступники врахували цю помилку.
Безсумнівно, що підкреслено хамський стиль викладу цього «історика» зумовлений бажанням догодити господареві і таки отримати обіцяні тридцять срібняків. Бузину не лякає дурна слава невігласа, у нього про всяк випадок є своє виправдання: «…Славы можно достичь разными способами. Например, стать виртуозным художником и превзойти Рембрандта в искусстве светотени. А можно объявить традиционную живопись отсталым искусством и собственноручно вознести на пъедестал себя и намалеванный в припадке наглости красный, черный или желтый квадрат» (с.303).
Бузина вже намалював свій «шедевр». Сірий овал на купі історичного сміття, із кольором безпросвітної каламуті замість очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465794
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2013
У тиші нічній, до господи
В єдинім небеснім строю
Безсмертна душа мого роду
Приходить у пам’ять мою.
Я чую грядущого рокіт,
І предків далекий мотив.
Орійці мої світлоокі,
Де нині ваш плуг золотий?
Орійці, і скити, і руси –
Ви різні у назвах лишень –
Стривоженим поглядом Буса
Вдивляєтесь в нинішній день.
А буйні вітри не вщухають,
Жбурляють сніги з верховіть.
Супроти бандитської зграї
Народ на Майдані стоїть.
Плечима підіпремо небо!
В минуле нема вороття.
І нашу Вкраїну для мене, для тебе
Вкарбуємо в Книгу Буття!
Нам буть сіячами довіку.
Новий розвидняється день.
- Дай Боже вам повні засіки -
Ледь чутно лунає з давен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465286
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2013
Спустів наш берег.Тільки сум та осінь.
На пляжі гуси лопотять крильми.
А пам ятаєш? Ще недавно зовсім
Піщані замки зводили тут ми.
На сірім тлі осінніх меланхолій
Наш синій птах у небо відліта.
Любове! Відпусти й мене на волю!
Забути дай ті очі і вуста.
А здалеку весілля: “Гірко! Гірко!”
На тім весіллі наречена ти.
Якби ти знала, як на серці гірко,
І наших замків сліду не знайти.
Ще прилетить сюди весна крилата.
І громовиця ще сяйне не раз.
І солов'їні ночі будуть грати...
І буде тут любов. Але без нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013
* * *
[i]Я растворюсь в твоей судьбе,
нет, не Шекспировской Джульеттой,
не Травиатой (на либретто),
я просто растворюсь в тебе
искомым символом любви,
бессменным лидером страданий,
в мечтах – безудержным желаньем
остаться вирусом в крови.
За девять Дантовых кругов
я расплачусь улыбкой грешной,
не делай выводов поспешных,
что к чувствам просто не готов.
Покорно жди, чтоб я пришла,
с венцом лавровым к месту казни
любви прошедшей, как на праздник,
я слишком многого ждала…[/i]
автор: [b]insolito[/b]
ID: 402849 дата надходження: 20.02.2013 21:15:29
[b]Как ты посмел! [/b]
Да, я хотела все и сразу –
Любви, супружества, обнов…
Но вдруг ты ошарашил фразой,
Что к чувствам просто не готов.
Я не ослышалась? Нахал!
Ты сделал выводы поспешно!
А помнишь, как той ночкой грешной
На мне жениться обещал?
Так знай, пацан, что я отныне
Останусь вирусом в крови –
Бешихой, свинкой, дистонией,
И непрерывными ОРВИ.
Чтоб избежать такой заразы,
Покорно жди, пока приду
Примерить кольца и фату,
И Дантовы круги… закажем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459498
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 09.11.2013
Чаклунка одягла свої обнови,
Ясного сонця стишила ходу,
Старанним пензлем обвела діброви,
І вже смакує грушами в саду.
Розсипала бурштинове намисто —
І на м’яких шовкових моріжках,
Під таємничий шепіт падолисту
Добродій-жовтень ходить по стежках.
Відсвічують багрянцем дивні чари,
Тремтять на листі крапельки роси,
І сонце нишком супиться крізь хмари
На тихі приворожені ліси.
Перегортає землю сивий леміш,
Мов сотні раз прочитані томи,
І сіє смуток з радістю впереміж...
Надворі осінь стріпує крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013
Невтішний день…
Птахи летять за обрій.
І рветься в небо
Тихий сум полів.
Я слухаю
В замріяній жалобі
Тужливий гук
Далеких журавлів.
Зостаньтесь!
Бо хвилюються озера!
Куди ж ви?
Зашуміли береги.
Нам любі
Ваші
Рицарські манери.
Заждіть!
Ще стільки
Сонця навкруги.
Та невмолимий,
Мов закон природи,
Той помах крил
Приречено-тяжкий.
А осінь
Вже
В моїй оселі бродить.
Весняних мрій
Затоптує стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
[b]Олександр Букатюк
Опромінення коханням[/b] (самоіронічно)
[i]_Твоя краса – мов радіація,
___все опромінює в мені.
___Відпочиває моє раціо*
___у Твого погляду труні.
_Ти обіймаєш мене стронцієм
__отрутних чар – аж гину я.
_Але, благаю: дай ще порцію
___цих атомів до забуття.
*раціо (лат.)-розум
[/i]
[b]Валерій Голуб
Відгук-пародія на вірш Олександра Букатюка
Жахну, як Чорнобиль!
[/b]
Коли прийдеш, війнувши стронцієм,
То мій дозиметр аж зашкалює.
Нейтронний душ твоïх пропорцій
Реактор ядерний розпалює.
І двиготить він, розтривожений
Від променевої хвороби.
Ой, треба ТВЕЛа* охолоджувать,
Бо зараз жахну, як Чорнобиль!
*ТВЕЛ – стержень з ядерним паливом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446683
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.09.2013
Серпень... Час, коли падають зорі.
Холод Вічності дише вогнем.
Я люблю, я чекаю цю пору—
В зорі мчати гарячим конем.
Я матерію світу розкраю.
Хочу знати, що істина є.
Отче наш, із небесного краю
Даждь нам днесь нове СЛОВО твоє.
Хай плодяться у колбі хімічній,
Хай живуть, деградують, жують.
Я людина. Душа моя - вічна.
Я - єство. Я - абстрактне. Я - суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2013
- Вот это да-а! Снадобий столько
Наприпасла твоя жена!
Бутылки, баночки на полках…
Прям жуть, не ведьма ли она?
- Не-е, брат, у ней такое хобби,
И в травах Машка знает толк...
Да вот, крушину высшей пробы
Я сам вчерась на кухне толк.
Как будет снадобье готово,
И настоится на спирту,
Так ты, дружбан, скажи лишь слово,
И все болезни – по борту.
- Дак мне ж с утра… во здеся… шкворнем
Все стало в глотке… Колет в грудь.
Давай чего-ль по рюмке дернем
Для профилактики, чуть-чуть.
- Вот это дело! Щас. Полечим.
Настой омелы, семь листов.
Пожар души мы враз облегчим,
Ну и попутно от глистов.
Настой ромашки по рюмашке.
Он, брат, целебный, спиртовой…
Лечили печень, скажем Машке,
Когда она подымет вой.
Закусим, дернем валерьяны
От сердца, сглаза и спины.
Ну а теперь, коль ты не пьяный,
Нальем по рюмке белены…
Бутылки, баночки валялись,
Игрался пробкой пьяный кот.
Врачи на «скорой» удивлялись—
Какой живучий наш народ!
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445258
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 25.08.2013
Стугоніла земля під копитами коней.
Не здолати. Незмога. Останній поліг.
А згорьована мати, йдучи до полону,
Так розпачливо кликала діток своїх...
Наші ниви стовкли. Нанівець столочили.
Вп’явсь у тіло терновий вінець лихоліть.
У багнищі, брудноті, з останньої сили
Наша скривджена Ненька понині стоїть.
Натерпілась наруги від царських сатрапів,
Приблудила в совєцький засмічений рай.
О народе мій рідний! Куди ж ти потрапив?
Спорохнілі закони. Подвійна мораль.
Наші душі схололи без віри, без волі.
Розпряміть свої плечі, егей, орачі!
За святі обереги, за кращую долю,
За Вкраїну ми схрестимо наші мечі!
...Степовим вітерцем, через доли і води
Я полину в широку замріяну даль,
Де розложисте дерево мого народу,
Де розмовонька рідна й правічна печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2013
На столі лежала купа баксів.
Сіркою тягнуло від заграв.
Князь Безодні, чорний, наче вакса,
З визиском сьогодні гендлював.
Він водив булькатими очима,
Ґедзів оббиваючи хвостом,
В мізки проникаючи незримо –
Чи нема захищених хрестом?
- Грішники! Як нині вас багато!
Мабуть, справді Бог покинув вас.
Ваша доля – потемки блукати.
Я для вас – один-єдиний шанс.
Завше й скрізь вас мають за нізащо.
Чи в житті хто досягнув свого?
Але я вас виручу з напасті.
Полюбіть себе, бо варті ви того!
Я вже вам готую нову долю:
Розкоші, і пестощі красунь.
Вашим богом буду я і долар!
Душолюб я! Знахар і відун!
В черзі бились у чеканні кушу.
Грішники і так, юрба зівак…
Кожен з них хотів продати душу.
Торгувались. Люто, за п’ятак!
- Десять тисяч? Заломив ти, кореш.
Шість шістсот! І вдарим по руках.
Скріпим кров’ю. І тоді не збореш
Тої клятви даної – в віках!
А як знак подам - ти вб’єш і вкрадеш!
Зрадиш друга, матір і жону.
При нагоді і вітчизну зрадиш.
Я за те воздам. Ти згоден? Ну!
З натовпу підтакнули гуняво,
Погляди відводячи убік:
- За такенні гроші на халяву
Вб’є і зрадить кожний чоловік.
Що нам та душа? Гони монету!
К жизні в нас конкретний інтерес:
Руки щоб по лікті у браслетах,
Пиво, жрачка, і безпечний секс.
Та один не згодився з юрбою.
В грішнім серці народився Бог.
- Люди! Ви торгуєте судьбою!
Він шахрай, брехун і демагог!
Не губіть ви душ у цім свавіллі!
Вічну душу дано неспроста,
Бо вона зродиться в новім тілі,
Як із зерня пагін вироста!
- Гарно ти співаєш соловейком!
Скільки тут емоцій, де Шекспір!?
Ти собі дозволив зайве, Швейку.
Й хрестика не зняв ще до сих пір!
Загарчав, дихнув смердючим ротом,
Звівся з-за стола, мов чорний крук.
- Хочеш, щоб тебе взяли в роботу?
Я мільйони душ прибрав до рук!
- Звір ти є. Призвідник руйнування,
Ворог людства іспоконвіків,
Споживач енергії страждання.
Ти для цього й сієш біль і гнів.
Спонукаєш розбрат і розруху,
Горя й сліз помножуєш число.
Розум твій, відірваний від Духу
Здатний породити тільки зло!
- Бачу я, ти забагато знаєш.
А як менше знаєш, краще спиш.
Ти магістра всіх наук повчаєш!
Про якусь там совість торохтиш.
Так, я п’ю енергію страждання,
Щоб не підіймалась вище хмар.
Це моє природжене бажання.
Я для цього світу – санітар.
Де ненависть, кров – я бенкетую,
(Аж, бува, нагулюю жирок.)
Там, де лад і спокій – голодую!
Ось таке воно життя, «дружок».
В тім, що я такий, самі ж ви й винні.
Я вас не примушую грішить.
Ріжетесь, б’єтесь, п’єте, як свині,
Я ж повинен це усе спожить!
- Бідний Князь Пітьми, сама невинність!
Скоро крильця виростуть між ріг.
П’ять хвилин тому не ваша милість
Спокушала цю юрбу на гріх?
Крадії, пройдисвіти, блудниці…
Чи не жаль «магістру всіх штибів»
Цих людей, зневажених і ницих.
Задля чого душі їх тобі?
- Щоб тобі вмиралось веселіше,
Слухай, я на вухо відповім:
Душі вибираю щобрудніші.
Так, для апетиту. Я їх їм.
- Влада над бездушною юрбою…
Ось воно, стремління Князя Тьми.
За усіх, обманутих тобою,
Будеш проклят Богом і людьми!
- Не тобі мене страхати Небом.
Грішник ти, нікчемний сірячок!
Смерть твоя уже за крок від тебе.
Снайпер вже намацує гачок.
Стій на місці, вперте сотворіння!
- Якщо й згину в цьому шабаші,
Йду у вічність як вінець творіння,
А не раб, позбавлений душі.
Він пройшов крізь натовп онімілий,
Завагався… Ні! Таки пішов!
Бив громами у вухах замшілих
Переможний стукіт підошов.
Знявся вітер. Світло дня померкло.
Глупа ніч сахалася примар.
Всі страхіття Дантового пекла
Вивергнув розбурханий Тартар.
Злі почвари клацали зубами,
Хижа зграя круг от-от зімкне.
Шепотів пошерхлими губами:
«Господи, не покидай мене!»
Із вогких кутків сичало гаддя,
Простягало щупальці слизькі…
Там, у далині, горить багаття?!
Ні! То сонця довгожданий схід!
- Десь ти помилився, харцизяко!
Я ж не мав лишитися живим?..
Він не знав, що неприступний захист
[b]Небо[/b] вже розкинуло над ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444093
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.08.2013
Вони все чекають, що прийде їх час,
Все зирять – «таваріщ», чи «пан» ти.
Привиддями Берії бродять між нас
Затяті совки-окупанти.
Лютить їх і мова, і пісні могуть.
Їм в радість кремлівські куранти.
Мов діти нерідні на матір плюють,
Лобзаючи «старшого брата».
Історію нашу взяли в острогИ,
І спритно призначили ролі:
Хто за Україну – для них вороги,
Хто проти Вкраїни – герої.
За що ж так завзято Вітчизну клянуть
Ці люди, духовні мутанти,
Які народились і виросли тут,
А в суті своїй – окупанти.
О, земле, здвигнись, щоби дух клекотів
В байдужих, покірних, відсталих.
Ще вулиці звуть іменами катів.
Ще ідоли на п’єдесталах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2013
[i]За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то отдасте... [/i]
[b]Т. Г. Шевченко [/b]
Була у Петербурзі історія така:
Лисенький чоловічок гукав з броньовика.
Казав, поділим землю, заводи роздамо –
Багато і привільно тоді заживемо.
І буде на прилавках усякий гарний крам –
Ковбаси по два двадцять, наркомівські сто грам…
І вже до горизонту повернуті носи –
Там привид комунізму і запах ковбаси.
Ті мрії легковірні далися нам взнаки.
Не сталось, як гадалось, скоріше – навпаки.
Голодомори, війни косили, мов коса.
Не вистачало хліба – яка там ковбаса.
І от вона з'явилась у брежнєвські часи.
По кілограму в руки, і більше не проси.
Був на вершині щастя радянський патріот –
Нічого, що з крохмалом, зате без ГМО.
У чергах довжелезних знайомилися ми,
Ходили на паради боротися за мир.
Вже Україна вільна шляхи свої прямить.
На роздоріжжі долі загаялась на мить.
Той лисий чоловічок зурочив нас мабуть –
Не стало суддів чесних, державників не чуть.
Купивши нас за гречку, прийшов до влади хам,
Ну а за те добавив пенсійний вік жінкам.
Безкарно розікрали заводи і ліси,
А нам на те начхати – нам дайте ковбаси!
Не хлібом же єдиним на світі живемо,
А хлібом з ковбасою!
Їмо. Їмо. Їмо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440432
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399954
[b]Наталя Святокум
Майже про любов
[/b]
[i]Не думайте, що я кривлю душею,
Коли слова, солодші меду, ллю:
Ні. За життя я вирила траншею,
І в ній, уже захищена, люблю…[/i]
[b]Чисто конкретно про любов.[/b]
Покидали ми заступи, грабарку,
Вплигнули в недокопаний рівчак,
І там, на дні, любились палко-палко,
Захищені від ґедзів і зівак.
Бо вдома – ґвалт! Коза, собаки, діти.
Сусіди заглядають у шпаркИ.
З коханням просто нікуди подітись,
Ото лиш консервуєм огірки.
Тому завжди, як є така потреба,
Виходимо з лопатами у степ.
Яка краса в траншеї! Синє небо,
Пухка земля, і любощів вертеп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439936
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 27.07.2013
Гортаючи сторінки антології «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
[b]Микола Кочерга[/b]
(Цитати з віршів).
[i]…А я ковтаю ногами босими
святу енергію землі…
…Та порох в’ ється з-під стопи,
вона не відчуває втоми…
…Важку здорожену стопу
кладу в траву, що в росах захмеліла…
…Горіх дивується – роззувся
й хотів босоніж по траві…
…Залишити б маленький слід…
…Так хочеться іти, іти…
…Йду по сузір’ях, що в росах сховані…
…Тролейбус топче холод ночі…
…Нічна дорога, наче ієрогліф…
[/i]
[b]Так хочеться іти, іти...[/b]
Нічна дорога, наче сфінкс.
Тролейбус топче холод ночі.
Спішить моя самотня тінь –
Знайти! Знайти її, урочу!
Йду по сузір’ях, що в росі.
Вуста пошерхли, стерпли ноги,
І бачу я маленький слід –
Порожню пляшку край дороги.
Так хочеться іти, іти…
Пита горіх, куди я рвуся?
Він за компанію роззувся,
Гайнув босоніж у світи.
Чимсь пахне стежка у степу.
Ще до мети не менше милі.
Важку здорожену стопу
Кладу в траву, щоб відпочила.
Невже я не знайду її?
Ось магазин. І тут немає!
І знов енергію землі
Ногами босими ковтаю.
А може й пива прихопить?
Щоб зрозуміть, нарешті, хто ми?
Аж порох в’ється з-під стопи,
Вона не відчуває втоми.
Не буду плакати услід
Тому роззутому горіху.
Узяв я пляшку на обід,
І повернув під рідну стріху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439063
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 23.07.2013
1
-Начудовуйся
останнім
тихим ранком—
Враз над вухом
хтось чужий
прошепотів—
Вже у просторі
відкрилася
фіранка.
В паралельний світ
потрапити хотів?
На бруківку не звертай!
Іди за мною—
Діловито научав
мій дивний гід.
Раптом—темрява,
закутана
імлою...
Вечір.
хмари.
Степ...
Невже це
перехід?
-Так, приїхали...
Тихіше!
Хтось крадеться.
Захищайся
від раптового
стрибка!
Небезпека скрізь.
Тобі вже
не прийдеться
Пити пригорщами
воду
зі струмка.
--Друже лагідний,
ми що,
сягнули пекла?—
Жалить скроні
рій запитань
і думок.—
Що тут коїться?
Від кого небезпека?
Де ми зараз,
І до чого той
струмок?
--Знай,
обставини у нас тут
дещо інші:
Кожен другий — злодій.
Тюрем вже нема.
За законом джунглів
правлять
найхижіші.
Інколи здається,
що ввесь світ—
тюрма.
Ми й з природою
б’ємось,
мов дуелянти.
Поле зла
навкруг
руйнує все живе.
Непомітно
почалось,
з грибів-мутантів.
А тепер
потік отруйний
греблі рве.
А напровесні
були в нас
три дороги...
Із надією
І вірою в любов
Зачинали
наші прадіди
з порога
Нові села
серед пралісних дібров.
І лунав
до них із неба
Глас розлогий—
Будьте!
ДОКИ НЕ ПРИМИРИТЕСЬ ЗІ ЗЛОМ.
Та сказав хтось:
Нащо ці перестороги?
І пішли ми
через совість—
напролом.
Віра? Честь? Любов?..
Хіба що для забави.
Той безликий
ХТОСЬ
Давно зомбує нас
Напівнатяком
облесним
і лукавим:
“Ти люби себе!
Живеш на світі раз!”
І все рідше
діточок
несуть лелеки.
І все рідше
серце хочеться відкрить.
Хтось,
обмацуючи
наші попереки,
Поцікавиться
байдуже:
“де болить?”
Пащекують
надокучливі кумири.
Тужать клятвено,
на Біблії рука,
Обіцяючи
Роботу, хліба, миру...
Давня пісня. Чули.
Ще з броньовика.
На етапи гнали
сірі кардинали
Дисидентів.
Нашу совість,
інтелект.
Ми майбутнє,
Генофонд свій
розстріляли,
І потомків
не тривожить
Духа злет.
Десь поділись
Рафаелі і Ван-Гоги.
Виставляєм
унітаз
на вернісаж.
Споглядають,
наминаючи хот-доги,
У екстазі
не помітивши
пропаж.
Пересмішника убили—
темно стало.
Відтоді
і в храмі Божім
не були.
Ми нітратами
вола
понапихали.
Ми ерзацем собі
душі
натовкли.
А природа
б’є наосліп
неврожаєм.
Від задухи
позіхає
океан.
Бо планету
прямо в серце
ми вражаєм
Термоядерним вогнем
випробувань.
Бачить Всесвіт неозорий
нашу неміч.
Нашу нехіть
докопатись до причин.
Ентропією
важкий
космічний леміш
Все зрівняє.
Не залишить
на почин.
Відчуваємо,
що близько вже,
над краєм.
Зіллям душі спопеляємо
дотла.
Ниці втіхи
ми пожадливо
хапаєм,
Мов недоїдки
із панського стола.
2
Ось і місто вже
снує вогненні зблиски.
Гуркотить
машинним ревищем
спідвей.
-Чуєш постріли?
Бритоголові
близько.
Банда підлітків
полює
на людей.
--Друже,
як же ви призвели
до такого?
От у нас:
Добро панує,
мудрий лад...
Не радій.
Від нас
проміння поля злого
Вже несе в світи
руйнівний свій
заряд.
Раптом зойкнув
і схопився він
за серце.
Людську плоть
таки знайшла
одна із куль.
Як же легко
вмерти в цім
скаженім герці!
Геть, мерщій із цього
пекла!
Ось той пульт.
Я лечу кудись.
Шалено стука в скронях.
Тисну кнопки навмання-
"Надир"!
"Зеніт"!
В забутті
зринає думка—
Мабуть промах!
Я роздвоївся.
Згубився.
Де мій світ?
3
Все.
Скінчилось!
Височить мій дім
за рогом.
До під'їзду
ноги радісно
несуть.
Що це?
Ліфт німий...
Запльована підлога...
Регіт, лайка...
Ні!
Цього не може буть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2013
Їхали козаки,
Та й за три червонці
Підмовили Галю
На бензоколонці.
Дала Галі мати
Чорні бровенята,
Та не вчила Галю
Цноту шанувати.
Приспів:
Ой ти Галю,
Галю молодая,
Мала ти дівочість,
Як була малая.
А тії козаки –
Хлопці й непогані,
Та не надто вірні
Дружинам коханим.
І вже наша Галя
Любка і коханка:
Сьогодні у Гриця,
Завтра у Іванка.
Туди–сюди Галя,
Та нема і сліду,
А від неї хлопці
Підхопили СНІДу.
На цвинтарі тихім
У свіжій могилці
Душі козаченьків
Каються в помилці.
Тут мораль прадавня
Вірна і понині –
Не зраджуй козаче
Коханій дружині.
А для жонолюбів
Є альтернатива:
Не виходьте з двору
Без презерватива.
Приспів:
Ой ти Галю,
Пишна та красива,
Не кохайтесь хлопці
Без презерватива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2013
[b]автор: natali07[/b]
ID: 400559
дата надходження: 12.02.2013 22:59:29
* * *
[i]Ти - складна синтаксична конструкція
Надскладна, нереальна формула.
Інтеграл невідомий закручений.
І веселий і страшно замученй.
Ні, цікавість моя невдоволена!
Ти - складна синтаксична конструкція,
І складний дієслівний присудок.
Точно геній – звичайний висновок.
В моїх мізках від тебе обструкція.
Який ступінь твоєї валентності?
Чим пов’язані всі молекули?
Від яких шаленію я деколи,
Заблукавши в твоїй безмежності.[/i]
[b]Варикапи з бантом[/b]
Подарую тобі транзистор.
Варикапи, з бантом – у теці.
Пачку тригерів золотистих
Ковалентній моїй поетці.
В базі чисел корелятивних
Ти шукаєш риму на «кекси».
І слова твої надто дивні:
«Я розетка, а ти – мій штепсель».
Що це значить? Не кажуть формули
Ні Лапласа, ні «стала» Планка.
Від твоїх недвозначних поглядів
В мене скоро поїде планка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437552
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.07.2013
[i]…А ти не згадаєш про тихі сліпі вечори:
Чи можна ось так віддаватись розтерзаній вірі?..
Те звичне «люблю» ти мені просто так говорив?
Чому ж тоді щось пробігало у мене по шкірі?..[/i]
ID: 433436
дата надходження: 25.06.2013 00:17:32
автор: Malena
* * *
Та знай, ловеласе, і досі тебе я люблю,
Хоча помічаю – щось бігає в мене по шкірі.
Ті згадки про вечір нещадно ловлю і давлю.
Ну як після цього стулити розтерзану віру?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436500
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 10.07.2013
Гортаючи сторінки антології «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
[b]Олександр Міщенко[/b]
[i]Обличчя хризантем
Я бачити не можу,
Вони для мене мов
Оплакана любов…
[/i]
* * *
...А пики гарбузів
Я бачити не хочу.
Вони для мене мов
Утілення відмов.
=======================
[b]Олександр Міщенко [/b](там же)
[i]В обіймах осені пливу,
Неначе жінку, п’ ю повітря
І напинаю [b]тетяву[/b]
Розвихреного плином віття…
[/i]
* * *
А скільки випито бува
П’янких літро-жінок повітря,
Щоби напнулась тятива
Розвихреного плином віття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435796
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 07.07.2013
Літературна антологія «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
[b]Анатолій Гальченко[/b]
[i]Зникать не хочу, жити не дають
Холодні війни, розбрат, чвари, статки.
Мої брати на компроміс ідуть,
А я іду безкомпромісно задки.
Аби не бачить, що мене чека:
Чи не втоплюсь приречено в горілці,
Чи не зурочу душу, що зника,
Чи не повішусь на грушевій гілці?
Але я дав недолі відкоша:
Не затягла у чорторий горілка,
З лихого тіла не пішла душа,
Тому мене не витримала гілка…[/i]
[b]А насправді було так:[/b]
Настало літо – жити не дають
Не так ті війни, як сусідські груші.
Палке жадання їх мацнуть, куснуть
Зурочило мою стражденну душу.
Ця хіть - непояснима, і така,
Що мимоволі йду до саду – задки,
Аби не бачить, що мене чека –
Пащека пса, чи сіллю з двохзарядки...
Заліз!
Аж на вершечок!
Ось вони!
Такі смачні, добріші, ніж горілка!
Наклав кишені, пазуху, штани…
Тому мене не витримала гілка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435067
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.07.2013
Ольга Оленич. «Шлях смерті». (Кременчук, «Танграм», 2002.)
[i]Він був гарний, як моя смерть.
…Ми кохались сім років.
Але щасливою я
була декілька секунд...
[/i]
* * *
Якщо вже зовсім точно – сім секунд.
Оце такі мужчини в нас завзяті!
За рік – секунда! Хоч на серці бунт,
Задумала свого не упускати.
Масаж, дієта, фітнес, рандеву,
І ранок з калькулятром стрічаю.
Ще п'ятдесят три роки проживу,
Й хвилину щастя все-таки спізнаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434741
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.07.2013
Жив-був письменник. Чесно й нелукаво.
Та долі у митців прихильної нема.
Було: здіймався в ореолі слави,
Або змовкав, забутий усіма.
Але в той рік… Тоді були аншлаги,
І на його вистави сунув люд.
Ніхто не знав тоді ще про ГУЛАГи.
Рік сорок сьомий награвав прелюд.
А ще – чутки. Подейкували тихо,
Що в Придніпров’ї голод. І зима…
Племінника згадав він раптом. Лихо!
У нього ж батька й матері нема!
Володьку, брата, розстріляли німці.
Померла жінка з горя й від турбот.
Війна печалі розлила по вінця.
Де ж хлопчик? Скрутно зараз, лишній рот…
Зигзицею летів на Полтавщину.
Знайшов! Обняв, і в місто – на плечах.
- Ще потерпи. Ти будеш жити … Сину!
А хлопчик спав, і бачив хліб у снах.
Григорію! Тобі Господь поставив
Два обеліски в пам’яті у нас:
Один за твої книги і вистави,
А другий – що дитя від смерті спас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2013
(Юрій Лях. «Дажбожі внуки», Кременчук, 2006)
* * *
[i]Я випурхну весні назустріч,
В осонні пір’ячко скупаю,
І полечу писать попурі
Із солоспівів свого краю.
[/i]
Мій текст.
А я виспівую попУрі.
Нехай оцінить мене жУрі.
А з вами укладаю пАрі,
Що вмію грати й на гітарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433731
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 26.06.2013
(Юрій Лях. «Дажбожі внуки», Кременчук, 2006)
[i]Зігнало першим подихом зими
З дерев самотніх галасливу галич.
Іду крізь пізню осінь полинялу,
А в юнім серці хочеться весни.
Кружляють гави колами над містом.
Бурчать на ранок метушні автівки,
І я іду, мов зліплений із тіста,
Ледь відірвавши ноги від бруківки.
Цей мокрий день почався із учора,
Осіннім щемом душу обійнявши,
І перехожих по квартирах-норах
Дощами-пугами злозичливо загнавши…
[/i]
[b]Я в часі заблукав... [/b]
Ледь ноги відірвав. Тепер стою,
Допоки шлях проб’ють мені автівки.
Ворони каркають на голову мою,
Мороз проймає підняті кінцівки.
Війнуло першим подихом зими,
Осіннім щемом клятий дощ періщить…
Я в часі заблукав: Де я? Де ми?
І в юнім серці хочеться вже їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433407
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 24.06.2013
Город гудел своей глоткой бетонною –
Сонмище судеб и дел.
Ловко играл он в рулетку притонную
С теми, кто счастья хотел.
Ночь завлекала блатными аккордами,
Жадно глотая людей.
Сыто рычала машинными мордами
В желтый туман фонарей.
Снег долгожданный безжалостно вывален
В омут растаявших вод.
Медленно брел, в безысходности вывалян
Очередной Новый Год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432934
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2013
Щоб далеко зайти, інколи навіть далеко ходити не треба.
Обережний: перед тим, як дихнути вільно, він зважив всі «за» і «проти».
Спочатку смикнуло за язик, а вже потім стукнуло в голову.
Змія Горинича дуже зручно гнати в три шиї.
Життя: короткий гамірний епізод серед вічної тиші.
Навіть пластмасова ложка дорожчає до обіду.
Любитель зимової риболовлі: ех, знати б, де раки зимують!
Скільки ж треба мучити совість, щоб вона заговорила?
Не такий смачний заборонений плід, як його малюють.
Варто один раз заварити кашу, і начальник все життя буде їсти поїдом.
Він виводив із себе навіть тих, хто замкнувся в собі.
Лінощі – ще одна форма збереження енергії і маси.
Вдихаючи ковток свіжого повітря, пам’ятай: його вже видихнула наша чорна металургія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432568
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 20.06.2013
Степан Піхалов. «Дарунки долі». «Піраміда», Кременчук, 2008
[b] ОСІННЄ[/b]
[i]Палає вересень у лісі
багряним полум’ям палким
та всі здобутки літа місить,
мете, шиба у всі кутки.
Пече їх заморозком лютим,
ранковим опіком срібла,
рослин, неволею окутих,
шпига колючістю жала…
…Природа дише духом тлінним,
повсюдно в ній тяжка жура,
і меркне, меркне її зілля,
недугом болісним вмира…[/i]
Мій текст
[b]ЛІТНЄ[/b]
А хто сказав, що літо гоже?
Предивно чуть такі думки!
Пекельна спека перехожих
Мете, шиба у всі кутки.
А сонце зайде, теж не краще –
Блошино – комариний пік.
Кусають, упирі пропащі!
(Щоправда, блохи – цілий рік.)
Із горя в сад забрів. Ой нене!
Той білий гаспидський налив
Як гепне з яблуні на мене –
До крові лоба розгилив!
П’ю тепле пиво із бокала
В пуху від носа до чола,
А тут іще й оса пристала –
Шпига колючістю жала.
Куди не кинь – повсюди горе.
На всі боки – лиш смітники.
Он, почорніли помідори,
І пожовтіли огірки!
І від таких-от катаклізмів
Пече в душі тяжка жура.
Остання крихта оптимізму
Не народившись – помира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431902
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 16.06.2013
Розмріялися квіти на осонні,
Розмаяли по літу кольори.
Лелечий клекіт будить тишу сонну,
І пахнуть медом західні вітри...
Погамувавши спрагу в росах чистих,
Донесхочу награвшись вітерцем,
Спекотний день хова в гаях вітистих
Розпаленіле бронзове лице.
А нива виколисує колосся.
Аж ген пашніють золоті хліба,
І на тендітні пелюстки волошці
Упала неба крапля голуба.
Тугим вітрам душа моя відкрита.
Стою, примружений, під сонячним дощем.
Надворі літо. Світлооке літо.
Скороминуще літо. Літо ще!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013
[b]автор: Zanoza. ID: 429120
дата надходження: 03.06.2013 14:24:35
[/b]
[i]Мені пахнить весною зріла осінь.
Дзюркоче мокрим снігом тихе листя.
Ступлю на жовтобривий килим боса,
Покривши біле тіло лиш намистом.
Без суму лист десь покидає гілку,
Вона в дощі ховає свої сльози.
А він комусь чіпляється в гомілку,
Цілує чужі ноги при дорозі...
Хоч зникне все у небутті без згадки,
Багрянець, мов й не загорався завсім,
Так смерть завжди стає чиїмсь початком -
Мені пахнить весною зріла осінь..
[/i]
[b] Звичний запах
[/b]
Мені пахтить весною зріла осінь.
Бузковим духом вабить пріле листя.
Піду, пройдусь роздягненою в роси.
Накину для годиться лиш намисто.
Листочки ронить легковажна гілка,
І, граючись, на мене їх скидає.
Поцілить то у кульшу, то в гомілку,
Один прилип, де фіговий чіпляють…
Як та вовчиця, нюхаю повітря
І взимку, і в зелені сінокоси.
Ні час, ні простір запах цей не зітруть.
Мені пахтить весною зріла осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430903
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 11.06.2013
Вот! Написала заявленье:
Прошу принять меня в ОМОН.
Потерянному поколенью
Устрою я Армагеддон!
Я Баба Ешка. Баба Ешка!!!
И ты перечить мне не смей!
В избу мою на курьих ножках
Заходит часто САМ Кощей.
Да, я сердитою бываю,
И, чтоб унять на сердце хмарь,
Электровеник я включаю,
И улетаю на дискарь.
А там… встречаются мужчины…
Да вон стоит. Да-да, вон тот.
Красивый! Ни одной морщины!
(Моя попытка номер сто).
Я покажу ему Кощея,
Он будет жарко целовать.
Ведь я такая… Ну вa-a-ще я!
Как будто снова двадцать пять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430249
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 08.06.2013
Дід Панько продав телицю,
Добре поросятко,
Та й зібрався до столиці
Накупить манатків.
Каже баба -купиш юбку,
Макітру хорошу,
Ну, й собі щось... дешевеньке.
Та не тринькай гроші!
Сидить баба на припічку,
Діда виглядає.
А вже ж того баламута
П’ятий день немає.
Заявила в міліцію:
-Ой, шукайте діда!
Чи живий він, чи здоровий,
Чом назад не їде?
А міліція прислала
Отаку відписку:
“Ваш супруг—владелец фирмы
«Пантелей енд Пріська.”
Понапрасну отвлекли вы
Мужа от работы.
Для милиции же поиск—
Лишние заботы”
Геть щось баба не второпа:
Спаси Матир Божа!
Того, що їй написали,
Зрозуміть не може...
Раптом чує: шум мотора,
Хряпнули дверцята...
У піджаці новомоднім
Дід зайшов до хати.
-Стрічай, бабо, бізнесмена,-
Гукнув він з порога.—
Жаль, що мало часу в мене,
Жде назад дорога.
Відтепер я дистриб’ютер,
Менеджер і брокер.
Взяв кредит, придбав комп’ютер,
Та й офіс нівроку.
Маю “Турбо-Запорожця”.
Експортна поставка!
Ось дивись, в кишені пейджер,
Тільки щось не гавка.
Як зумію подолати
Негативний приріст,
Баксів стільки буду мати,
Що тобі й не снилось.
А приїхав я сьогодні
Тебе попрохати,
Щоб ти, бабо, дала згоду
Шлюб наш розірвати.
Бо забрати тебе в місто-
То вже було б диво.
В тебе ж п’яти порепані,
І вдача лайлива!
Я вже “новий українець”,
Ти мені не рівня...
Забажав я взяти жінку
Панського коріння.
А де взяти? Близ готелю,
Де офіс наймаю,
Стільки ходить їх гарненьких,
Що й ліку немає.
Секретарка—чисто фея!
Талія тоненька...
Запросив її в кафе я,
Зігріла серденько.
-Якби знала, що ти ласий
До тоненьких талій,
Я б тобі в узвар сипнула
Циганистий калій!
-Отруїть за якусь кралю?
Ну, ти, бабо, гониш!...
Що ж. Між нами все пропало.
Віддзвонили дзвони.
-А ти думав, за тобою
Буду умлівати?
Іди з хати, волоцюго,
Гультяїще клятий!
Твої друзі товстопузі,
І оті дівулі,
Ось побачиш: тобі скрутять
Отакенну дулю!
-Я торчу! Ти вже, в натурі,
Мов тим жалом дишеш.
Маю бізнес я легальний,
І є, типу, “криша”.
-В тебе “криша” поїхала,
І в голові шпарка!
Тобі ж, діду, молодиця—
Мертвому припарка.
В тебе ж грамоти три класи,
Знань тих - кіт наплакав.
А що вмієш рахувати,
Ти б і не балакав.
-Не зацитькуй мене, Мотре!
Бо не маєш сенсу.
Я вже третій раз, чи вкотре,
Був у екстрасенса.
Він за сотню долю править,
Має гороскопи,
То сказав: про мене знають
Навіть у Європі.
-Таке диво розгадати-
Невеликий клопіт:
Все село тут тебе знає,
А живем в Європі.
-Хоч в Європі, та не буду
В цім хуторі скніти.
Будь здорова. Тримай бакса,
Купиш собі “снікерс”.
-І я ж тебе почастую,
З печі рогачами!
Отой цмукерс будеш гризти
Кутніми зубами!
-От психічка! Таки всипле
Мені на горіхи.
Бабо! Збіглися сусіди!
Завершай свій... бріхвінг.
По дворищу дід пронісся,
В кабіну упхався,
І рвонув машину з місця,
Аж кофта здулася.
Ще раз баба кочергою
Услід погрозила,
Пожурилась... Бог з тобою,
Їдь, як я немила.
Горе горем, а в господі
Клопоту чимало:
Треба вже сапать в городі,
Курка заквоктала...
2
Вже й зима настала люта.
Сніги, заметілі.
Вийшла баба до комори
По якомусь ділу.
Ба! Дід стоїть коло хвіртки,
Клямкою дзеленька.
Старий платок поверх шапки,
Пальтечко благеньке.
Геть промерзли вже чоботи,
Вуса зледеніли.
Ще й гукає: -Впусти, Мотю.
Є до тебе діло.
-Чого ж ти оце старцюєш
В отих штанцях куцих!
Мабуть, бакси вже не гріють,
Бо тремтиш, як цуцик.
-Прогорів мій бізнес, Мотю.
Вовчі там закони…
Якщо й піду на роботу-
Тільки до ОМОНУ.
Якби... борщу гарячого,
Сала, цибулину,
Та на піч...Впусти, бабусю,
Бо отут і згину.
Зглянься, Господом благаю,
Впусти до світлиці.
Я й дрівець тобі врубаю,
Принесу водиці.
А як стане на погоду,
Поклепаю коси.
Там, дивись, вкошу отави,
Доки будуть роси...
Пожаліла баба діда.
Впустила до хати.
Покупала, обігріла,
Що іще сказати?..
Як поліз наш дід на піч—
Злазити не хоче.
На черіні розімлівши,
Бабі щось шепоче:
-Ми вже разом сорок років,
Моя добра феє.
Ждала ти, як Пенелопа
Ждала Одісея...
А дідам пораду дав би.
Хай кожен послуха:
Не форсіть! Тримайтесь баби,
Як вовна кожуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429364
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.06.2013
[b]Любов Костакова. «Приречена на самотність»
Полтава. «Друкарська майстерня». 2007. [/b]
[i]...Пишу про кохання вірші,
А ніби їм добрі вишні…[/i]
* * *
Доки їм – дається легше тема,
Пишеться розкутіше, мудріш…
Я вже замахнулась на поему,
Та… скінчились вишні у відрі…
[b]Любов Костакова. (там же)[/b]
[i]…Туман над ярами, над горами – сніг,
Я плачу ночами, а в тебе з вуст сміх.
У Києві дощ, а в Карпатах - туман.
Такий у природі подвійний обман… [/i]
[b]Репліка обуреної авторки (написана замість неї пародистом)
[/b]
Хто там вади відшукав
У моєму творі?
В нього для подібних справ
Мало кругозору!
Тема вірша про обман
Висвітлена чітко:
«Над Карпатами туман,
А в Києві - тітка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429119
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.06.2013
Ох, уж, эти юные невесты –
Водка с сигареткою под торт.
И взасос целуются в подъездах,
Несмотря на вечный дискомфорт.
Ох, уж, эти Светы, эти Люды,
Что на шпильках в стужу и мороз…
А вокруг свирепствуют простуды,
Молодеет остеохондроз.
Да, красивы Поли эти, Лены –
Томный взмах искусственных ресниц…
Силиконы, полиэтилены,
Чтобы женихов повергнуть ниц.
Спору нет: им это удается.
В городской весенней суете
Глянет так, что сердце вдруг забьется,
Мучая открытым декольте.
А вобще, наряд не так уж важен.
Лишь бы он был чистый, и к лицу.
Ведь глаза без спроса все расскажут.
Не таясь. Любому молодцу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428932
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2013
Троянда розцвіла, дощами вмита.
Краплинки, наче сльози в пелюстках.
Липневим буйством розгулялось літо,
А ти вмирала в мене на руках.
Не помирай, матусенько! Благаю!
Ти ж так чекала літнього тепла!..
Та вже в далекі сині небокраї
Душа твоя хмаринкою пливла.
Рідненька матінко, моя голубко сива,
Нема тебе. Лиш фото на стіні.
І ти на нім, ще молода й красива,
Привітно усміхаєшся мені.
В тій усмішці і пісня колискова,
І теплий дотик рідної руки,
І казка пошепки, і щире мудре слово,
І з вишнями найкращі пиріжки.
Прийми, Всевишній Боже, її душу.
Спливла печаллю свічка в образах.
Кладу я на могилку хліб насущний,
І дві троянди в росяних сльозах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Ми розум славимо разом з відвагою бійця,
І в чорно-білім світі цім б’ємося до кінця.
Вперед! Нехай живе король! І порухом руки
Наш полководець посила на ворога полки.
-Я ферзь, я поруч короля, я бравий генерал.
Ламаю лави ворогів, наношу контрудар.
Коли виходжу в свій гамбіт — тремти, чужий король!
Колеги, згодьтесь, що у грі за мною перша роль.
-Я перепрошую, але доповнить мушу вас:
Гамбіт—це добре, та гарде для вас міцний ляпас.
Староіндійський захист Я тримаю “на ура”.
Іду в атаку лобову, тому що я — тура.
-Маестро, як це розуміть, це що за новина!
Себе на хвильку уявіть в дебюті без коня.
Це ж нонсенс! Хід конем бере найкріпший каземат.
Я долю партії вершу! Від мене шах і мат!
-Хвилинку! Треба уяснить нам істину сповна.
Скажіть мені: чи може кінь рівнятись до слона?
Це ж очевидно! Я — і кінь. Ну, хто сильніший з нас?
Пішак останній скаже — слон! А не якийсь… пегас.
-Хоробрі воїни мої! Для розбрату не час.
Я ваш улюблений король. І я люблю всіх вас.
Тож граймо в шахи! Зараз вам секрет відкрию:
О-он
У нашім залі вже сидить майбутній чемпіон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2013
[b]Юрій Лях. «Дажбожі внуки», (Кременчук, 2006)[/b]
* * *
[i]…Наперекір тобі здіймусь я гордо,
Розправлю плечі від тяжіння літ.
О, доле, знов мені ти кривиш морду,
А я до тебе шлю палкий привіт.
[/i]
* * *
В поезії я розправляю плечі.
Пишу на біле, без чорновика!
Та доля витворяє дивні речі:
Кривлялась! показала язика!!!
То дулю скрутить, то скубне, то скаче,
І все це – абсолютно без підстав.
Але сьогодні… підморгнула наче…
І я цій морді оду написав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426670
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 22.05.2013
[b]Ольга Оленич. «Шлях смерті». (Кременчук, «Танграм», 2002.)[/b]
[i]…Фарбую своє волосся
у чорний колір,
вдягаюсь у все чорне.
Я люблю чорний колір.
А білий – мене дратує.
[/i]
Чому? По-перше, чорне – не марке.
По-друге – зважте – в нім тепліше взимку.
І я ж не сяду в чорний «Ламаркен»
У білому, як некультурна Химка.
П’ю чорну каву, чорний шоколад
З ікрою (тільки чорною!) смакую,
І мрію вийти заміж в… Ашхабад.
А білі вже чомусь мене дратують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426446
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.05.2013
[b]Олександр Печора[/b]
[b]Антологія «Калинове гроно»[/b]
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3, с.226)
[i]Поет уміє краще багатьох
Ловити миті, ткати думи віщі,
Аби відчути, розуміти вічне,
Щоб серце озивалося тьох-тьох…
[/i]
* * *
Я відчуваю, розумію вічне.
Повірите? Це не пусті слова.
Десь у ставку об’єкт біологічний,
А серце озивається – ква-ква.
А біля хліва я увесь горю.
Там щось живе страшенно хоче їсти!
І мимохіть снуються думи віщі,
І серце тенькне лагідно – хрю-хрю.
А от сигнал, миліший багатьох.
І знаю я давно його природу.
Це Галя із відром іде по воду.
А серце аж заходиться – тьох-тьох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425959
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 19.05.2013
[b] МУРКА[/b]
(переклад з російської.
[i][b]Можливо, перший переклад в Україні!!!)[/b]
[/i]
Прибула в Одесу банда із Ростова.
Шулери, бандити з Дончака.
Банда та займалась темними ділами,
Стежило за нею Губчека.
Темне кладовище, тільки вітер свище,
А в розвалі стрілись тет-на-тет
Зеки, хулігани, злії вуркагани -
Скликали негайний комітет.
Говорила баба, звали її Мурка,
Хитрою й сміливою була.
Відморозки-вурки, й ті боялись Мурки
За її кривавії діла.
Мурко, моя ти Мурочко,
Мурко, моя кицюнечко.
Мурка, Маруся Климова –
Крізь сльози вимовлю.
Бо пішли провали, почались облави,
Стали вуркагани пропадать.
Як же нам дізнатись, хто із нас шалава,
Щоб скоріше зрадника скарать.
Раз пішли на діло, випити схотілось,
Ми зайшли в фартовий ресторан.
Там сиділа Мурка в шкіряній тужурці,
А із-під поли стирчав наган.
Мурко, в чому справа? Не мовчи, Шалаво!
Я хіба тебе не одягав?
Перстні і браслети, шубки і жакети
Чи не я для тебе здобував?
Драстуй моя Мурко, Мурко дорогенька.
Драстуй моя Муро, і прощай.
Ти зашухерила всю нашу малину,
Так отримай дев’ять грам на чай!
Мурко, ти моя Мурочко,
Мурко, моя кицюнечко.
Мурка, Маруся Климова –
Крізь сльози вимовлю.
[b]МУрка (Автентичний текст)
[/b]
Прибыла в Одессу банда из Ростова,
В банде были урки, шулера.
Банда занималась тёмными делами,
И за ней следило Губчека.
Темнота ночная, только ветер воет,
А в развале собрался совет —
Это хулиганы, злые уркаганы,
Собирали срочный комитет.
Речь держала баба, звали её Мурка,
Хитрая и смелая была.
Даже злые урки — и те боялись Мурки,
Воровскую жизнь она вела.
Мурка, ты мой Мурёночек,
Мурка, ты мой котёночек,
Мурка, Маруся Климова,
Прости любимого!
Ведь пошли провалы, начались облавы,
Много стало наших пропадать.
Как узнать скорее, кто же стал шалавой,
Чтобы за измену покарать?
Раз пошли на дело, выпить захотелось,
Мы зашли в фартовый ресторан.
Там сидела Мурка в кожаной тужурке,
А из-под полы торчал наган.
Мурка, в чём же дело, что ты не имела?
Разве я тебя не одевал?
Кольца и браслеты, юбки и жакеты
Разве ж я тебе не добывал?
Здравствуй, моя Мурка, Мурка дорогая,
Здравствуй, моя Мурка, и прощай!
Ты зашухерила всю нашу малину,
А теперь маслину получай!
Мурка, ты мой Муреночек,
Мурка, ты мой котеночек,
Мурка, Маруся Климова,
Прости любимого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425787
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 18.05.2013
Говорят, несчастливый наш век. Но могуч и неистов.
До сих пор наши судьбы вершат короли и шуты.
И чем больше умнеем, тем больше непознанных истин.
Мы стремимся к Мирам, недомыслив земной красоты.
На дедовских могилах возводим свои небоскребы,
Где порой Город Призраков ночью выходит из тьмы.
На экранах – убийцы слагают на нас фоторобот.
Неуютно нам жить. Но живем в этом городе мы.
И теряется сущность явлений в потоке сенсаций…
Кто там ищет пришельцев? Они уже здесь! Повезло!
Наполняют наш быт всеми благами цивилизаций,
Но крадут у нас память о том, что добро, а что зло.
Эти гости «оттуда» гуляют теперь по столицам,
В лабиринтах отелей и в гуле пустых площадей.
И зловещие черные метки видны на их лицах,
И ни капельки жалости в блеске стекляных очей.
Сердце рвется в груди, как шальная безумная птица.
Путеводную нить не сгуби в этом мире вещей,
Ежедневно вдыхая из воздуха яд безразличья…
Хорошо, если Ангел-Хранитель на правом плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422585
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2013
Владимир Михайлов. "Проказы слова" (Кременчуг, "Березка", 2004)
ДВЕ КУХНИ
[i]Роятся хореи и ямбы
В горячей моей голове.
На праздник варю дифирамбы,
Как в будни супы варишь мне.
[/i]
* * *
Сварю дифирамбы на праздник.
Сонеты стушу поутру.
Нажарю верлибриков разных,
Романсов на терке натру.
На кухне жена копошится…
Эх, жаль, что конфорки лишь две.
А то ведь такое роится
В горячей моей голове!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421486
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 28.04.2013
В. Г. Михайлов. "Проказы слова". Кременчуг. "Березка". 2004
[i] [b]Приближение
[b][/b][/b]
В затылок лето мне дышало.
Навстречу осени я шел.
И не заметил, как усталость
Легла на щеки, словно шов…
[/i]
* * *
Зимой печали - исключаю.
В затылок дышит морозец...
И с оптимизмом отмечаю,
Что вместо шва – уже рубец.
Весна в лицо пахнула маем.
Любовь, шампанское, коньяк…
С кем был – не помню. Где – не знаю.
Но только на щеке – синяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421353
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 27.04.2013
Поетична антологія «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
Галина Вовченко
[i]Залізти в мушлю.
Знов.
Надовго.
У морок. В тишу. В супокій.
Сховати кігті.
Скласти роги.
-Чого ж стоптав ти сховок мій?[/i]
* * *
Залізла в мушлю.
Не сидиться.
Вгострила кігті – і на бій.
Не дай Господь, до молодиці
Всміхнеться ласо милий мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420500
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 23.04.2013
Речу тобі, гаспиде, оду крізь зуби,
І ось я чому відірвався від справ:
Про тебе, субстанціє мору і згуби,
Шевченко писав. І Антонич писав.
Ти юнкерсом хижо над садом кружляєш,
Скидаючи бомби сповільнених дій.
Помітно й по пиці, що зле замишляєш,
А ми дихлофосом зустрінем - не смій!
І ти, очманівши від яду і цвіту,
Прокуреним басом заводиш пісні,
Коли я лаштуюсь шедеври творити…
Геть, іроде! Киш! Як ти вгувся мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420031
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.04.2013
Сказали: не споешь ты за Ротару.
И внешностью ты тоже… не Алсу.
А барды дворовые на гитарах
Бренчат вовсю про девичью красу.
Забытой сиротою в этом мире
Бредешь одна–одной в людской гурьбе.
Твои неидеальные кумиры
Другим цветы дарят, но не тебе.
Готова ты простить и небреженье,
И грубость – остроумье дураков.
От пошлостей отчаянно краснея
Несешь как крест надежду на любовь.
Свою тоску доверишь только скрипке,
Полузакрыв движением смычка
Ту милую, чуть грустную улыбку,
И романтичность в розовых очках.
- Сожги свод правил! Стань бойчее, злее -
Советы получаешь ты порой.
Но мир с тобою чуточку теплее.
Прошу я: не меняйся. Будь такой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2013
Сергій Петренко. Збірн. «Проникновенность», (Кременчук, 2006, вип. 1)
Стомився звук, що пестив почуття
В моїй душі, омріяній тобою.
На серці біль, тривога, каяття.
Кохання, переплетене з журбою…
Мій текст:
Моя душа омріяна тобою,
Оточена тобою, мов фортеця,
Обстріляна очима, і без бою
На милість переможниці здається.
Ти так жагуче мріяла про душу,
І ось я твій, як ти того хотіла…
Але задать питання тобі мушу:
Чому байдужа ти до мого тіла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
I
Живешь, не ведая, когда
Пробьет твой звездный час…
Короче, к Сеньке, шурину
Спешил я как-то раз.
Намедни шурин мой нагнал
Канистру самогону,
И дегустация была
Незыбленным законом.
Так вот, шагал я к шурину
Тропинкой через рожь.
Вдали чадели трубы,
И вечер был хорош.
Но вдруг смотрю – штуковина
Размером с самосвал
Нахально с неба валится…
Вот это карнавал!
Слегка притормозивши,
Зависнув над землей,
Махина приземлилась
Как раз передо мной.
Ишь, разлетались всякие,
Нет на них креста!
Но я же нюхом чувствую:
Все это неспроста.
И точно: люк раздвинулся,
Образовал дыру…
А вдруг оттуда вывалят
Агенты цэеру???
Пока я так раздумывал,
Из люка прямиком
Ко мне выходит… девушка
В серебряном трико.
Я в жисть не видел телки
Прикольней и крутей.
Мисс Мир ( и даже Валя!)
Бледнеют перед ней.
Такая вся красивая,
И ладная такая,
А взглядом гипнотическим
В сознанье проникает!
И говорит мне (мыслью!
Не открывая рта!)
Что рада познакомиться,
Земля – ее мечта.
Она с созвездья Лиры,
Тут к ним рукой подать,
(Ну, если, разумеется,
Пространство изгибать).
Приводит, типа, формулы
Научных достижений,
А я тайком любуюсь
Плавностью движений.
Глазищи эти дивные
Кого захошь пленят!
Потискаться бы с нею…
Да жалко, что женат.
Но как я не додумался:
Она ж читает мысли!
А я про что тут грежу?
Неловко как-то вышло.
Смотрю, чуть-чуть замешкалась,
Немая тишина…
- Не убивай желания –
Сказала вдруг она.
-Со мною это в первый раз,
И это очень странно,
Когда мужчина дал сигнал,
Что я ему желанна.
У нас так было в древности,
Ну а сейчас – прогресс.
Любовь ушла в историю,
Ведь страсти – это стресс!
Детей рожать уж не спешат
Мои одноплеменницы.
Да и зачем? Их можно взять
На фабрике младенцев.
А если кто решится
Иметь свое дитя,
Так ведь мужчины наши
Отцовства не хотят.
Они ушли в проблемы
Пульсаров, черных дыр,
Выводят теоремы
И борются за мир.
Но в детстве я слыхала
От бабки Овергинды,
Что от любви рождались
Всплошную вундеркинды!
Поэтому хочу я
Сына или дочь,
И ты, Василий, в этом
Должен мне помочь.
И тихо смотрит на меня
С надеждою во взгляде.
А у меня борьба в душе
Между «нельзя» и «надо».
Жена, вродь, пальчиком грозит:
«Видали ловеласа!»
И… И я хотел уж возразить,
Но проорал: «Согласен!»
Ведь надо ближнему помочь,
Валек, не матерись…
…Она шептала мне сквозь стон:
«Мой сладкий барбарис».
Мятежных чувств прорвало шлюз:
Не девка – динамит!
Я только понял: будет сын,
Смотрю – рассвет горит.
Спросил ее:
- Ты прилетишь?
Ведь не смогу забыть.
Одевшись, улыбнулась,
Сказала:
- Может быть.
И вот в иллюминаторе
Махнула мне рукой,
И улетела, в нАтуре,
Нарушив мой покой.
Осталось ночку эту
Мне только вспоминать…
Во бля, опять, как в юности:
Я ж не спросил, как звать!
II
В душе кипящий гейзер,
В глазах туман… И вот
Я к Сеньке направляюсь,
Включив автопилот.
Мы с ним научным диспутом,
Без мата, кривотолков,
Последние события
Распределим по полкам.
И, осаждая огурцом
Божественный первак,
Я начал потихонечку:
Мол, Сеня, так и так…
Мол, повстречался с энэло,
Там девка – просто класс!
Хоть и с другой планеты, но
Похожая на нас!
У Сеньки круглые глаза,
Он водкой поперхнулся:
- Да у тебя, братан, шиза,
Иль ты ва-аще рехнулся?
За что тебя я уважал,
Что ты пацан реальный.
Не, я, Васек, с тебя тащусь,
Маньяк ты сексуальный.
Семен служил в десанте.
Быка он валит с ног.
И я наезды эти
Отразить никак не мог.
Вопрос эзотерический,
И спорить я не стал.
Принял на грудь пол-литра,
И на этом завязал.
III
Уже и шарик солнца
Стрельнул на небосвод,
Когда я с электрички
Домой побрел в обход.
В привычном гуле дизелей
Немного отошел,
И кинул взгляд на длинный ряд
Событий и крамол.
Кажись, гутарили мы с ней,
Как людям развиваться.
Как человечеству помочь,
Чего нам опасаться,
Как для полетов применять
Космическую пыль –
Блин! После встречи с шурином
По пьяне все забыл!
Уж пол часа, не менее,
Кругами я хожу.
Грызут меня сомнения:
Что жонке расскажу?
Она как ясновидица,
Враз вычислит, что лгу.
Да у тебя же – скажет – все
Написано на лбу!
Не Валька, а валькирия,
Взорвется, как вулкан,
Потом молчит неделями:
«Пшел вон, эротоман!»
Ну нет уж! Я с повинной
Ей в ноги повалюсь,
И выложу всю правду…
Прости меня, Валюсь!
Сначала молча слушала,
С каменным лицом,
А после улыбнулась,
Как раз перед концом.
Я думал, заартачится,
Так нет, гордится мной,
Что, вроде, как бы, справился
С задачей внеземной!
Хотя, как позже я узнал,
У ней засела мысль,
Что с окаянным шурином
Мы в стельку напились.
И чтобы безнаказанно
Пьянствовать и впредь,
Я, чисто для отмазки,
Придумал эту бредь.
IV
Смотрю по телевизору
Сверхмодный суперхит,
Но все равно мне лайф не в кайф –
За ней душа болит.
Прошло уже два года,
А мне не по себе,
А я все ожидаю
Девчоночку с небес.
Быть может и с сыночком
В один прекрасный день
Она ко мне нагрянет
Из дальних ойкумен…
И, скомкав сигарету,
Пойду в ночную тишь.
Вглядеться в бесконечность,
Которой …не постичь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416245
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 06.04.2013
День просыпался несмело пурпурной зарей на востоке.
Вот и край солнца явился, прохладу полей освещая.
Дивный Амур златоглазый летел, в этом свете купаясь,
То ли с любовной охоты, а может опять на охоту…
Он горделиво окинул всю землю блистающим взором,
Дабы пронзить свою жертву стрелою Амура.
Вперил он зорче свой взгляд, и дыханье его участилось,
Ибо узрел сластолюбец объект вожделенья и страсти.
Шла она легкой походкой всходящему солнцу навстречу,
Полураскрыв свои алые губы в нежнейшей улыбке.
Ласковый утренний бриз развевал ее белые кудри…
Как ее звать, мы не знаем, но вправду – прелестна.
Жизнь без сией чудной дамы была бы ошибкой –
Томно подумал Амур, и спикировал наземь.
Тут же в нагого прекрасного юношу вмиг обратился,
Фиговым листиком скромно прикрывшись, (верней, лопуховым).
И преклонившись пред нею, колени ее обнимая, -
О, несравненная! – вскликнул. – Так стань же скорее моею!
Я хоть и Ангел, вестимо, ничто мне людское не чуждо.
Видишь, как смертный, от страсти к тебе умираю!
Ну не томи же, прекрасная ликом Венера!
Только коснусь твоих губ я, и станешь ты девственно юной.
Хочешь, мой свет, подарю тебе Рог Изобилья?
По четвергам выдает он духи, шоколад и тушонку.
- Ах, не смущайте меня, соблазнитель коварный!
Если согласье я дам, вы помнете мне платье.
Шеф моей фирмы, помятое платье узревши,
Гневно вещая, укажет перстом мне на двери.
Рог Изобилья… возьму. Вещь хорошая, видно.
Вы ж приходите, ничуть не сумняшеся, в гости.
Трапезу я приготовлю, а муж вас попотчует лепо.
«Талер» он любит, а я обожаю «Текилу».
-Аз говорю, значит есть еще женщины, чистые нравом! –
Благоговейно изрек наш Амур, почесавши затылок. –
Ежели я, с моей внешностью, опытом, шармом
Так и лечу восвояси ни с чем, несолЕно хлебавши.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415391
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2013
Тяжка ця ноша. Кров і піт від неї.
Та різкою взамах: -Ану, неси!
Ревла юрба. Вищали фарисеї-
Якщо ти бог, хоч сам себе спаси!
За що вони мене так ненавидять?
Бо я відкрив їм, що живуть у злі.
Прости їх, Отче! Що творять – не видять
Незрячі твої діти на землі.
- Я посланий, щоб ви пізнали Бога.
Вручив мені Він Слово осяйне.
Багато добрих діл зробив від нього.
За котре з них караєте мене?
- Бо ти серед народу смуту сіяв.
І віру нашу древню смів хулить.
Казав, що ти Христос, що ти Месія…
Одна лиш смерть тебе угомонить!
Не відповів. Даремно бісер тицять.
А на плечах не хрест – пекучий біль.
Та враз відчув: чийсь жаль, неначе птиця
У серце б'ється. Десь отам, звідтіль!
Він серцем чув печаль ту незречиму,
Він бачив лиця чесні і смутні.
Он дівчинка з брунатними очима
Губами ворухнула: "Боже мій!"
Я все стерплю. Хай збудуться писання.
Вже світить вогник віри пломінкий!
...Палило сонце пагорби піщані.
В безсмертя йшов Син Божий, Син людський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2013
Пітьма скрадається з екрану,
Байдужість душі занедбала,
І всіх нас модифікувала -
Жуємо жуйку і рекламу.
Байдужості в порожні очі
Жбурну я світло кришталеве.
Звалю конструкції сталеві,
Що вивергають морок ночі.
Ось так, у латах Дон Кіхота
Я розпочну свою роботу.
І хай не тішаться зухвало,
Що одного мене – замало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413497
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2013
«Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
Наталя Колісниченко
Чекання
Моя душа, відкрита небу,
Чекала вірша, а не грому.
Була аморфна, мов амеба,
Ув океані слів і втоми.
Її долоні не горіли –
У спалахах чекали тиші.
А я молилася несміло,
Аби загуркіт не повищав.
Та вразили мене натомість
Холодних блискавок кинджали…
Так, я обрала невагомість…
А ви чого іще чекали?
Мій текст:
Четвертий день чекаю вірша.
Вслухаюсь у сигнали з неба.
Чомусь прийом сьогодні гірший –
Точніш настроїть душу треба.
Але загуркіт став нестерпним.
Від грому розкололось небо.
Зі страху аж долоньки стерпли
У бідної душі-амеби.
Швиденько відростивши й ніжки,
Душа дала у п’ятку драла.
І я сховалася під ліжко…
А ви чого іще чекали?
======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412946
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 27.03.2013
Ми літали з тобою в захмарних повітряних замках.
Спочивали від неба на лоні пругких споришів.
Зав’язала ти світ, моє сонечко, звабна коханка.
Тихим лагідним словом горнулась душа до душі.
Накували зозулі кохання сто літ і удачі.
І не вірилось нам, що у світі є місце журбі.
Згасли зорі на небі, коли тебе з іншим побачив.
Я спалив кораблі, не заглянувши в очі тобі.
Чорні краплі дощу на осіннім оголенім вітті,
І крізь шарпання вітру чийсь голос металом дзвенить-
“ТИ КОХАННЯ ЗГУБИВ! Воно вмерло для цілого світу!”
Гірко плакала осінь, і годі її зупинить.
Голос той, ніби кат, моє серце мордує невпинно.
До хреста прибиває мене на Голгофі сідій.
Одспівала любов журну пісню свою лебедину,
І завмер її звук на обірваних струнах надій.
І піду я в те місто, де сніг замітає дороги,
Сірі будні життя коротати в тенетах оман.
Там немає тепла. Там нема ні Любові, ні Бога,
Лише злото регоче, що все на цім світі - обман.
Рукотворні руїни у землю вросли вік за віком,
І скульптури стомились дірявить небесну блакить.
Я до статуй кричу , до сліпих, перекошених вікон-
Назовіть мені ціну, щоб нове кохання купить!
А скульптури мовчать. Лише льодом відсвічує мармур.
Де ж бо їм осягнуть таємниці людських почуттів...
За все золото світу любові не купиш ти. Марно!
А все інше - ерзац. Од віків і во віки віків.
Все повториться в світі. І двоє взялися за руки.
Погляд ясних очей. Ніжний дотик довірливих уст.
Вічна Пісня Пісень поведе їх крізь радість і муки...
Я квітневим дощем на закоханих тихо проллюсь.
І розкине весна перед ними зеленії шати.
Ніжні квіти конвалій складуться в вінки запашні.
Він шепне їй: кохаю тебе, й буду вічно кохати!
І ВОСКРЕСНЕ ЛЮБОВ!..І відляже від серця мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Анатолій Бахчеван. (м. Кременчук).
ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ
Прощалися ми з Літом у саду.
Воно в альтанці проти мене сіло,
І говорило щиро: "Ще прийду!",
І сумно жовтим листям шелестіло.
Свою палітру кольорів сповна
Роздарували квіти хризантем.
Я молодого пінного вина
Наповнив келихи: востаннє разом п’єм.
Щось, Літечко, в тобі я пропустив,
Щось недодбав, у чомусь зазівався…
А промінь той, що листя золотив,
За чорну хмару сумно заховався…
А Я ЩЕ НЕ ДОПИВ!
Прощалися ми з Літом у саду.
Воно в альтанці проти мене сіло:
-Ніштяк, Толян, - сказало. – Ще прийду! –
Портвейном за шість сорок пригостило.
Ми випили по чарці, все путьом.
Та Літо, мабуть, сильно захмеліло,
Бо почало збиратися біжком
І пляшку недопиту прихопило…
Щоб я таке нахабство пропустив?
Щоб я в такому ділі зазівався!?
Я Літо вмить за петельки схопив –
Ідеш – іди. А я ще не допив!
Щось не добрав. До норми не добрався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410708
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 20.03.2013
Надпростір. Знову я лечу в незвідані світи.
Позаду тисячі парсек. Далеко до мети.
А думка лине в рідний край, і чую я у снах
Спів силіталових птахів у лазерних тонах.
Я кіборг. Мозок мій проріс нейронами в метал.
Я відчуваю рух рулів, і дюз гарячий шал.
Єдине ціле з кораблем, і рух — моє життя.
Мій шлях - корекція орбіт. А далі - небуття.
Але до того, як злечу в останній свій політ,
Я хочу бути там, де є живий зелений світ.
Відчути мить, коли зі сну пробуджується ліс,
І пташка, скупана в росі, п’є воду з тихих пліс.
Тож треба втримать поле-псі, і визначить градій,
Щоб приземлитись на отій планеті голубій.
І от сигнал. На весь екран - Земля. Земля внизу!
Лиш три хвилини шість секунд у мене є часу.
...Тут пісня жайвора бринить десь високо, з-під хмар.
Снує бджола у пелюстках, збирає свій нектар.
Шепочуть верби до води. А річка — синь до дна.
Немало бачив я планет, але така — одна...
-Ой мамо, в лісі, за ярком, сідало енело!
Ураз почули ми з Юрком, як дуже загуло.
Срібляста куля у вогнях, червоних, наче кров,
Упала, трошки побула, і полетіла знов!
-Синочку, любий пустунець, який ти фантазер!
Нема ніяких енело, це знають всі тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2013
Любов Костакова. «Приречена на самотність»
Полтава. «Друкарська майстерня». 2007.
Пишу про кохання вірші,
А ніби їм добрі вишні…
Доки їм – дається легше тема,
Пишеться розкутіше, мудріш…
Я вже замахнулась на поему,
Та… скінчились вишні у відрі…
Любов Костакова. (там же)
…Туман над ярами, над горами – сніг,
Я плачу ночами, а в тебе з вуст сміх.
У Києві дощ, а в Карпатах - туман.
Такий у природі подвійний обман…
Репліка обуреної авторки (написана замість неї пародистом)
Хтось там вади відшукав
У моєму творі?
В нього для подібних справ
Мало кругозору!
Тема вірша про обман
Висвітлена чітко:
«Над Карпатами туман,
А в Києві - тітка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409382
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.03.2013
Сергій Петренко.«Цвіт калини». (Комсомольськ, «Горішні плавні», 2003).
…В другому часі, в тому ж руслі
Подібних явищ розвиток подій
Нас насторожує і губить,
На кращу долю, сповнення надій…
…На нас вже осінь наступає,
Даються лихоліття навзнаки.
Тобі ж бо жити, рідна Україно,
Твої започатковано віки!
* * *
Гнівна відсіч автора вредному пародисту.
(написана замість автора самим же пародистом).
Пройшли вже явища, так почались події.
Я книгу видав. (Діло не нове!)
Та злобний пасквілянт затьмарив мої мрії
Про славу і визнання світове.
Він книжку прихопив мою швиденько,
Все нишпорив, шукав слабкі рядки,
І гучно об’явив: ось пан Петренко
Не знає, що є навзнак, що – взнаки.
При цьому ще й єхидно так сміється:
- Дивись, я можу й приклад навести:
«Хто навзнак падав, те взнаки дається…»
І вирішив я так відповісти:
Невже ж ти, спец в мистецтві підколоти,
Не здатен розібратись в суті справ,
Що в мові я творю нові звороти!
Недолугізми, неуче! Пойняв?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408102
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 11.03.2013
Ветки кудрявой ивы
Смотрят в окно тоскливо.
Ветки ивы кудрявой
Шепчут: открой… открой…
Но ничего не мило
Мне без ушедшей милой.
В сердце печет отрава,
Пусто душе одной.
Ты мне, смеясь, сказала:
- Вот я русалкой стала -
В косы иву вплетая
Ласковой той весной.
Только сегодня - осень.
В поле синеет озимь.
Вслед журавлиной стае
Лето ушло с тобой.
Как я люблю, родная.
Как без тебя – не знаю.
Сердце стынет и стонет,
Сердце зовет – вернись!
Снова с тобой красивой
Сядем под нашей ивой,
Тихо она уронит
Первый осенний лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407830
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2013
Альманах «Кременчук літературний 2005».
Петро Шульга.
ВІЧНЕ
Ламати істину не треба,
Бо істина у нас одна:
Ще не було землі і неба,
А Україна вже була.
* * *
Де ж притулилась Україна
У ще не створених світах?
Вона висіла на дротині,
А чи пливла на трьох китах?
І ні землиці, ні травиці…
У тій безодні неживій
Ти, Петре, навіть молодицю
Не поцілуєш у траві!
Ну як же без землі і неба?
На чім стоять, куди злітать,
Як зануртує муза в тебе
Щось геніальне написать?
У мене прагнення єдине:
Підкорегуй, поете, час.
Нехай постане Україна
З землею й небом водночас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407536
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 09.03.2013
Мені тринадцятий минало...
Співали десь по вулиці.Смеркалось.
Зганяв хлопчак ягнят на водопій.
Два паничі до хрипу сперечались,
Кресали істину в дискусії палкій.
То панові племінники, студенти.
Один з Варшави, а другий з Москви.
Затяті хлопці, вічні опоненти,
Їм хоч стріляй - по своєму, і квит.
-Как славно пели нынче про Маруську!
Хотя грубы одежды этих жон,
Но их язык, по сути, тот же русский.
Вот только сильно польским искажен.
Пан поляк відпарирував учено:
-Пшепрашам бардзо, алє то нє так.
То мува польска, тилко змосковщена!
-Опять ты против! Экий ты чудак!
Одно бесспорно: эти малороссы
Вовеки не подымутся с колен.
А раньше было, наставляли косы.
Поместья выжигали в прах и тлен!
Однако, нынче нет у них стратегов.
Пророков, что от Господа даны.
И будут ли?…
-Ми нє позволям тего.
І вперше тут погодились вони.
Малий вівчар в кріпацькій одежині
Ішов з роботи втомлено на тік.
Він чув оті слова, бридкі, чужинні,
І франтів гнівним поглядом обпік.
-Гляди-ка, мальчик! Смотрит с осужденьем.
Похоже, возомнил, что мы пьяны.
Пари! Развеселю в сие мгновенье.
Лови пятак! Ну-с, мы, надеюсь, прощены?
Не зворухнувсь хлопчак. Насупив брови.
-Не взял! Какой же гордый, свинопас.—
Сміявся лунко вітер у діброві...
-Хохленок! Как зовут тебя?
-Тарас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2013
(и серъезно, и немного в шутку)
Милые женщины – матери, жены, подруги.
Пусть без печали пройдет каждый день ваш и час.
С детства нас грели теплом ваши нежные руки,
Ваша улыбка и ласковый свет ваших глаз.
Все, что есть лучшего в нас – это ваша заслуга!
Вы пробуждаете в душах весенний рассвет.
Пусть же весна принесет вам тепло, а не вьюгу,
Нежный букет за любовь и за добрый совет.
С вашей подсказкой нам строить и жить веселее,
И не прислушаться к вам может только пижон.
Царь Соломон не напрасно ведь был всех мудрее,
А потому, что имел он аж тысячу жен!
Мы вас готовы любить прямо с первого взгляда,
Жаждем при первой возможности вас обнимать.
Если подарите ключик от сердца – отрада.
Только не надо замок после ссоры менять.
Милые женщины! Будут и штили, и грозы.
Дай же вам Бог, чтобы беды ушли за порог.
И чтоб всегда на столе были свежие розы,
И чтоб в родном очаге не угас огонек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406916
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2013
Затямте: я не нуль. Я – одиниця!
Один з когорти сильних і сміливих
На чаті абсолютного порядку
І повної прозорості думок.
Лавиною мчимо ми по тіснинах
Гігантської друкованої плати,
Долаючи мільйон пе-ен бар’єрів,
Повсюдно форматуючи буття.
А струму стимулюючі удари
Нас направляють у потрібний сектор –
Ліквідувати всіх, хто заважає
Гармонії ритмічних коливань.
Хтось там спіткнувся. Крок убік і – спалах.
Слабак. Заглючив! Так йому і треба!
Умить карає всевидюще око
Упертих, недолугих і невдах.
А ми – вперед! Скоріш до бази даних
На площу надвеликих інтегралів,
Де хмарочос трьох’ядерного бога,
Де заклик єрихонською трубою
Розбуджує двовимірні простори.
- Бійці! Ви зір і слух цивілізацій!
Так будьте по той бік Добра і Зла.
Винищуйте несхибною рукою
Усіх, хто має архаїчні риси:
Душевну слабкість, жалість, співчуття.
Хай вас не ятрять докори сумління.
Я думаю за вас. А ви – рішуче
Утвердіть абсолютне право сили
І бездоганну логіку понять.
Бо тільки точних вимірів краса
Врятує світ від хаосу й сум'яття!
І вал екстазу, мов живе сріблО
По зімкнутих шеренгах прокотився.
- Ви чули? Безкінечність нам підвладна!
Прекрасне силіконове майбутнє -
Воно вже близько! Вже на горизонті!
Ура! Мене призначили смотрящим!
Щодень оберігати нашу мову –
Чудову суміш бейсику і фені –
Від виправлень і всяких посягань.
У нас, як у пітбулів – мертва хватка.
Крокуємо, веселі і затяті,
І шлягер «Передсмертний хрип діода»
Скандуємо зі сміхом на вустах.
Нехай невдахи й досі скніють в ДОСі.
…Та що це? Зникло поле електричне…
Який там бевзь на «Пауер» натиснув!?
Як темно… Страшно… Чом нас убивають?
Виходить, ми прості маріонетки
В чужих руках… А нам же обіцяли…
Почути кожного… Безжалісні сатрапи!
Допоможіть! Не хочу помира…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406439
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.03.2013
Цей вірш я присвячую світлій пам’яті Олексія Покамістова, інженера Крюківського вагонобудівного заводу, репресованого в 1937 році разом з групою працівників і безпідставно звинуваченого у шкідництві. Незважаючи на катування і тиск на сім’ю, він єдиний із усіх не визнав себе винним і не оговорив нікого з колег. Тільки через двадцять років Олексій Покамістов, пройшовши пекло ГУЛАГу, повернувся в Кременчук. Всі інші учасники так званої “шкідницької групи” були розстріляні ще в 1937 р.
На допит викликали серед ночі.
В кутку чорнів залізний сейф, як дот.
І лампа Ілліча сліпила очі,
І слідчий щось писав собі в блокнот.
— Ми судимо тебе за намір зради —
Луною по склепіннях загуло —
З метою повалить радянську владу
Ти на заводі звив своє кубло!
Тебе давно вже взяв я на замітку,
І класове чуття не підвело,
Бо варто лиш було смикнуть за нитку,
І ось воно - шкідницьке ремесло.
Ти вісь проектував з тонкої сталі.
В вагонну вісь дефект навмисно вніс
Із замислом, що сам товариш Сталін
В вагон зайде. А потяг — під укіс!?
— Абсурдне звинувачення! Не згоден!
Коли ми завершили цей проект,
Нам обіцяли навіть нагороди
За міцність і новаторський ефект.
Все, що було у світі найновіше,
Ми втілили в майбутній наш вагон.
Він легший, досконаліший, міцніший.
До речі: він товарний. Де ж резон?
— Революційну совість не обманеш!
Красива казочка, та є одне “але”.
Ти що, очкарь, мене за дурня маєш?
Ось тут зізнання всіх твоїх колег!
…Рядки брехливих доказів і свідчень.
Не відрікайтесь, друзі! Нащо ж так...
Я ж вірив вам! Невже тортури й відчай
На цім папері залишили знак?
— Ну! Прочитав? Що, правда очі коле?
Потер набряклі руки м’ясника.
— Ви справді вірите, що вороги навколо?
Чи то партійна лінія така?
— Мовчати! Закарбуй собі на носі:
Тут лише я питання задаю.
Хизуєшся, що не зізнався й досі?
Ми зараз допоможем… мать твою!...
І били. Аж здулися жили бичі.
Терзати плоть – давно набутий фах.
Підняв криваве місиво обличчя:
— Ці прапори... Як червоно в очах...
— Оклигав! Що, відчув на власній шкурі,
Як нам, чекістам, правити лапшу.
Ми й не таких ламали товстошкурих.
— Ось тут підписуй!
— Ні. Не підпишу!
...Світ вирина із темряви помалу.
Ось та межа. За нею – небуття.
Що я? Мільйони безвісти пропали.
Загинули нізащо, без пуття.
Хіба це влада рад? Стелили м’яко.
Ні, не такий ми обирали шлях.
А марення кремлівського маньяка:
“До комунізму !..” На людських костях?
— Вставай! Піш-шов !.. — І люттю грають жовна —
Молися, гад! Затвердили згори
Зустрічний план на честь річниці Жовтня:
Ще розстрілять вас сотні півтори.
Зіницю стволу точно в серце править.
Ще подих... Ну ж бо… Подих! А не хрип…
І мов крізь сон: “Наказ! Цього — відставить.
Ще не зізнався. Дуже впертий тип.”
Кріпись, Альошо! Двадцять літ розлуки
«Великий мудрий вождь» тобі відвів.
Ти ще не знаєш про нелюдські муки,
І холод льодяний
колимських таборів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2013
Ты длинноногая богиня
Невероятной красоты.
От изумленья рот разинув
Смотрю я, как играешь ты.
Ну вот! Испортилась «Ямаха».
Я — автослесарь. Починил.
Ты мне играла фуги Баха,
(Чтоб этот Бах сто лет прожил.)
Я пахну дымом и автолом,
А ты шанелью номер пять…
Вот это будет по приколу,
Когда решусь тебя обнять…
Но на твои сто девяносто
Моих сто семьдесят (почти.)
Да разве дело только в росте?
Моею будешь ты, учти.
Мы пили кофе по-турецки,
Потом гуляли до пяти.
А это вам не цацки-пецки,
С такой по городу пройти.
Бодрят как марши звуки Баха.
Ты мне подарена судьбой.
Ну наклонись ко мне, Натаха!
Давай поженимся с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405856
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 03.03.2013