| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Починаючи читати цю книжку, хочу попередити всіх, що пам'ять у мене паршива, деколи на грані склєроза. Вчора в моїй голові відновились події річної давності а сьогодні ледве згадала що робила вчора).
Зараз мені 24 роки і вже немає двох зубів. На це у мене є два варіанта: або діло тут в паршивих татових генах або амфітамін, який нахрен виводить весь кальцій з твого організму, причому в дуже короткі строки.
Про це я розповім пізніше, а зараз хочу розповісти історію яка саме наштовхнула мене до написання книги. Історія першого кохання (або як я собі тоді думала).
Отож бо.
Сєрьожа
Коли мені було років 14, я була звичайною дівчинкою з району, лазила по стройках, слухала Рукі Вверх і пила Ром-колу. Та 8 серпня все змінилось, я побачила його. Він сидів на лавці та читав Подеревянського, і щось мене в ньому зачепило, чи то панамка на його голові чи то сережка у вусі. Звали його Сєрьожа. Сєрьожа був нєфар. Не знаю чому саме він, але в середу на Задорожньому озері, десь в кропиві я втратила з ним свою незайманість, і з того моменту все почалось…
Чи хотіла б я кардинально змінити все своє життя, повернути час назад та не трахнути його в той прекрасний сонячний день? Чи хотіла б я прожити свою молодість без сексу алкоголю та наркотиків? Чи зробила б я інший вибір?
Ні. :)
Декілька дні по тому, коли Сєрьожа, щоб похвастатись, розповів усім на районі про нашу пригоду, його відпіздили. Не знаю чому але всі подумали що він змусив мене до цього, хоча все було навпаки. Після того я його більше не бачила, але саме він відкрив мені двері в інший світ. По-правді кажучи відкрив він їх досить незграбно, але маємо що маємо.
***
…Інколи я думаю що народжена точно не для своєї сімї і не для її створення , не уявляю себе на місці моєї мами.. Робота, кухня, телевізор, вічне невдоволення всім, ніякої ідеї, ніякої мрії і мети. Невже для неї це справжнє сімейне щастя? Можливо щастя і полягає в повній стабільності та порядку, у впевненості на паро років вперед, у тому щоб бути як сусіди і не прати в неділю, у тому щоб знати всі релігійні свята та всі вітання про то де Ісус родився і хрещався… Можливо я просто не бачу того що вона щаслива, а можливо це так і є. Але в принципі що є в мене зараз? 7 грн. на карточці і розширені зіниці…
Ще з малку мріяла стати така як мама і мати такого чоловіка як тато.. Як же ж скоро змінюються всі думки, переконання та цілі, і напевно згодом я знову буду думати інакше.. Я справді знаю що колись буду думати інакше, і ще мене лякає до нестями, це самий більший страх, що колись в мені помру я…
Ваня
Після шаленого літа невдалих стосунків настала Осінь. Я збиралась на вечірку до якої готувалась 2 тижні. Міні-спідниця, кеди, очі навкруги чорні, лак на нігтях чорний, всі руки по лікоть в всяких фєнічках і браслетах з шипами, загалом ужас але тоді так модно було, і пиво в руці. На вечірці мали виступати багато рок-груп, думаю саме із-за Сєрьожі я й почала слухати таку музику. Вечір, я в середині, атмосфера зашибісь, людей повно, всюди пахло цигарками, пивом і ригатньою. Музика грала так голосно що закладало вуха, але всім все подобалось. І ось на сцену виходить а точніше виповзає в гавно п’яний ведучий, та проголошує під бурхливі оплески гурт який зараз має виступати. Гурт про який я ніфіга не чула і не знала. «Beetlejuice» - 4 хлопця які грають незрозуміло що, але їхня назва мені все рівно сподобалась. Проходить буквально якихось 30 секунд і я розумію що бачу на сцені Бога!
Бог був бас-гітаристом. В мене відняло мову і спаралізувало, на очах сльози, серце перестало битись, одним словом я безнадійно закохалась. В такому стані я простояла весь їхній виступ, тоді мені здавалось що нічого кращого та геніального в світі немає ніж їхня музика, тому зібравшись силами та зарядившись сміливістю я беру листочок і ручку і біжу за куліси за автографом. Побачила його, стала перед ним, не можу нічого сказати, просто суну йому листок. На моє щастя він здогадався що я від нього хочу і накалякав щось). В залі було досить темно, тож я не змогла роздивитись що він написав. Вибігши на світло, тобто в туалет, бо світло було лише там, я почала роздивлятьсь.
«Be yourself. Ваня» Мого Бога звати Ваня) Тепер це моє улюблене ім’я і саме так я назву свого сина.
Останні години вечірки я просиділа в тому ж таки вонючому туалеті, згадуючи як він грав на гітарі, як рухався, як дивився на мене даючи автограф. Його почерк, його футболка з скейтерами, його чорне волосся і голубі очі… Душа перевернулась, серце вискочило, сльози щастя ллються з очей немов сусіди зверху заливають. Я вперше закохалась.
Кінець вечірки, ніч, дощ, маршрутка, мерзнуть руки бо рукавиці забула в гардеробі, дім, ліжко, спати…
Прокинувшись наступного дня та подивившись в дзеркало на своє запухле від сліз обличчя на розмазаний макіяж і почувши як від мене несе перегаром – я згадала Ваню, і знов почала ревіти. Я взагалі то часто плачу і на це немає бути якоїсь вагомої причини, ну наприклад я часто плачу коли бачу по ТВ різдвяну рекламу Кока-коли з фурами, я легко можу розревітись побачивши передвиборчу агітацію якогось депутата. Я невпевнена що я взагалі нормальна але думаю в тому щось є.
Десь під вечір я вибралась в «Ляльку».
«Лялька» - культовий заклад який знаходиться в підвалі лялькового театру, де збираються митці, невизнанні поети, філософи, алкоголіки, художники, музиканти ну одним словом львівська ентилігенція. Я теж туди ходила з друзями, бо це було модно.
Памятаю що чай у Ляльці ще тоді коштував 90 коп. а з лимоном гривня, сигарети коштували 1.75 тобто коли мені батьки давали на вечір 5 грн – я була мажоркою просто ппц.
Вечір, музика, пєм чай та під столом передаєм по колу бутилу портейна щоб не запалили. Звісно я почала розповідати друзям про Ваню. Львів то є маленьке село а Лялька центр села де всі всіх знали, і як не дивно одна моя подружка Марта знала мого Бога, та навіть більше! Вона мала його номер)
В цей же вечір після години роздумів що ж йому написати, почала грати пісня групи Скай, слова якої я йому і настрочила в смс:
«Я просто не розумію, я просто хочу спитати тебе, чому ти настільки красивий.»
…зараз я собі навіть не можу уявити хто б на таке повівся)) ..але тоді він відписав!!!
В такому романтичному стилі ми переписувались цілу ніч і ще три дня, після того він запросив мене на побачення.
Я як досі пам’ятаю це: Я – ужасні голубі джинси в кльош, чорний гольф і вся морда червона бо просто до ужаса встидалась. Він - ..точно не пам’ятаю але виглядав кльово) Зустрілись ми біля розкарячки*
Розкарячка – пам’ятних херзна кому але у вигляді розкаряченого тіла, тому і розкаряка.
- Привіт)
- Прівет)))
- Ну шо йдем?
- Куда?
- В трамвайчик на чай.
В трамвайчику було затишно і пусто, ми сиділи і шось гоорили, він був абалденним!
Я зажди була впевнена в собі, ну не то щоб впевнена просто знала шо не уродіна і що на мене ведуться пацани, тому знала шо мене є шанси на нього. Так і сталось, ми почали зустрічатись. Я ходила до нього на репетиції, він познайомив мене з своєю групою, ми ходили по кабаках всі разом, інколи я навіть в нього ночувала. Я дуже добре пам’ятаю коли прийшла до нього ввечері і він надягнув на мене свою футболку в скейтери, взяв гітару, ми сіли на ліжко і він почав мені щось спіати.. Мабуть я ніколи цього не забуду.. Я була закохана і він був ідеальний.
Правду кажуть що твоє перше кохання буде впливати на всі подальші твої вподобання. Я і досі дурію від чорненьких, худеньких хлопчиків з голубими очима.
Ми зустрічались може місяць може два.. Все було класно але в один прекрасний вечір він купив мені пиво ( Чернігіське преміум) посадив на стільчик в кухні і сказав шо нам треба розійтись що він мене не вартий і шо я знайду кращого.
Я плакала дня два. Я ж його любила. Сильно.
Я навіть написала про нього пісню на музику пісні «Девочка мент» групи Оратанія:
Ти стояв там на сцені І грав рок-ен-рол
Ти прикольний пацанІ трохи любиш футбол
За тобою вмирає ціла купа дівчат
І я мріяла бути з тобою хоч раз
Ти співаєш про Кучму але ти не расист
І я люблю тебе бо ти басгітарист
Ти басгітарист, басгітарист, бо ти басгітарист
Ти сучка басист, ти блін гітарист, басгітарист...
В тебе чорне волосся і голубі очі
В тебе кульчик у вусі і я тебе хочу
Ти сказав мені що хочеш бути зі мною
Я забула про пиво маму друзів та школу
Ти запав мені в душу і в серце моє
Але ти блін скотина кинув мене!
Ти кинув мене ти кинув мене
Ти кинув мене, ти кинув мене,
Бо ти кинув мене, ти кинув мене...
Цілий місяць ходила я заплакана вся
Але потім згадала шо то всьо є фігня
А колись може скоро я стану відома
І ти зновсь захочеш бути зі мною
і тоді я скажу тобі позно малиш!
Бо ти просто якийсь там басгітарист!
Ти басгітарист, бас гітарист
Бо ти сука басист.
Виклала пісню в нет, каменів назбиралось кучя, всі в захваті були, а Оратанія запропонувала записати її на студії. Але як завжди цього не сталось бо є на світі алкоголь який не дав нам того зробити, плюс вокаліста з мене хренова, ні голосу ні слуху, хоча в 12 років я співала по всій Швеції, Данії, Польщі і Норвегії, але це вже інша історія.
З того часу я бачила його ще паро раз з якоюсь абалденною бландінкою. Інколи слухаю іхні пісні дома коли в гавно п’яна. Госпаді який ужас вони тоді грали..
Ну, історія першого кохання такою і має бути, романтичною, захоплюючою та сповненою переживань. Але я дещо не договорила…
А саме те, як він з групою завалився в кафешку, де я сиділа з подругою і купив всім пиво крім мене. Не договорила я й те, що жив він навпроти гуртожитку де жив мій колишній з яким я зраджувала йому мільйон тисяч раз, про те що він запросив мене на день народження свого друга, а я привела туди свою неадекватно йобнуту подружку яка посеред фуршетного стола зняла кофту і почала мазати стрептоцидовою мазью свою нову татушку на сісьці. Не договорила я й те що заразила його чесоткою яку й сама під хватила п’яна в гавно в поїзді від якихось панків.
Як я й казала, згадати я можу далеко не все, після Вані було ще багато хлопців з своїми історіями, розповім саме цікаве і те що принаймні пам’ятаю)
***
Набридло все.. Хочеться хоть колись прибрати в шафі, гарно все поскладати, хочеться повикидувати всі шмотки яких я не ношу.. але шкода. Хочеться піти відбілити зуби, хочеться зробити нарешті епіляцію у всіх місцях, постирати тупарилі написи у мене на стіні, які були написані пастою до взуття, п’яними придурками, хочеться поняти смисл жизні, хочеться щоб був безлімітний Інтернет. Хочеться в Київ до Сані і в Одесу до Рулі. Хочеться більше ніколи житті не ходити в клуб Метро де повно негрів і арабів!!! Хочеться щоб хтось подарував відео карту або оперативку або хоча б вебку, бо я напевно ніколи того не куплю. Хочеться поставити двері в своїй кімнаті з вулиці щоб пацани через вікно не лазили, бо підвіконник вічно в болоті. Хочеться написати афігенний блог який колись став би книжкою. Хочеться кинути курити, пити, гризти нігті, спати в обід, відкривати пиво телефоном. Візу замутити, також було б не погано. Випрати нарешті всі свої білі речі від плям, попрасувати їх всіх, шоб вони пахли як в нормальних людей а не ваняли всякою гадостю. Купити диван. Дочитати Райцентр Люко Дашвар, і Село не люди ще раз прочитати. Хочеться послати к чортовой матєрі свого директора. Дебіл кончений. Хочеться щоб King Cross нахер згорів. Хочеться перестати матом крити. Хочеться щоб того року яблуня під вікном нарешті вродила. Хочеться збитись з всякої гадості. Хочу операцію на вуха зробити ато я як чебурашка. Хочеться полюбити Боржомі. Хочеться щоб по швидше зникли всі синяки на ногах, хочеться пам’ятати звідки вони взялись. Хочеться щоб мама і брат не носили мої речі! Хочеться бути вищою на 5 см і легшою на 5 кг. Хочеться щоб сіські були більші а попка менша. І хочеться нарешті виспатись…
" А любив би тебе, а немиту.."
Знаєте, бувають шикарні хлопці, багаті, красиві, розумні, веселі а головне що в них є якась своя срана ізюминка! І навіть інколи нам щастить бути разом з такими, взаємно любити один одного, бути щасливою ідеальною парою, планувати разом майбутнє і придумувати імена майбутнім дітям. Це ж блін класно! В мене були такі і думаю я була щаслива. Я почувала себе на рівні зі всіма, як ніби я роблю щось правильне і розумне , як напевно і закладено в мозгах ще з ДНК! І все було добре, життя проходило легко, і в планах було багато хороших мрій, і всі були за, і я це розуміла.
То ж чому я ніколи неможу зберегти це, чому коли я вроді би щаслива я починаю втікати від цього? Хіба може щось типу щастя набриднути чи схарити? В когось таке було? Було, коли хочеться все нахрен кинути і відчути себе вільною, навіть якщо ти його любиш, кинути всі ті мрії і плани які ви будували з ним, з батьками, закреслити блін все щасливо-правильне майбутнє яке могло б бути?
Навіщо? Я думаю, що ніколи навіть сама собі, не зможу цього пояснити. Це якийсь нєізвесно-чортовий кусок ізвіліни який є в моїх мозгах. І думаю я навіть хотіла б його вирізати з голови, але не можу, бо цей маленький кусочок сатани, просто не дає мені такого думати всерйоз.
+ Чорнобиль.
Це єдині два варіанта якими я можу пояснити свою поведінку, сприйняття життя та абсолютну нелогічність і маразм думок про майбутнє.
Чому я не можу любити Олега? Шикарного Олега, де в нас буде все, де ми будемо щасливі?
Чому я маю до безтями вже декілька років любити полубомжа-алкоголіка Ваню? Чому коли я бачу його то починаю плакати від щастя? В нього немає мобільного, а навіть коли є, то він його пропиває. Але я завжди бачу якусь дрібничку яка в принципі нічого може і не означає, але для мене, вона як райдуга в паршиву грозу, як літній дощ коли парить… І вот в мене прям як в мультику зьоздочкі в очах! І я розумію, що не зря всьо в тому світі є, що є ще сука щось, що може мене оттак просто зкалашматити! І радує що в житті деколи трапляються такі моменти і вот аж афігенно стає!
Я не знаю чому для мене деякі бздури є такими важливими, але так є.
А бздуром було то, що весь цей час він знав напам’ять номер мого мобільного, і знав його напам’ять навіть коли був в гавно).
Ваня - це саме та людина, яка може подарувати тобі якийсь нещасний ґудзик, але ти будеш носити його з собою завжди і всюди. І цей ґудзик стане твоїм талісманом, і ти будеш любити той ґудзик і того Ваню, які би дивні вони не були. І ти відчуєш себе чимось особливим чимось достойним мати кусочок від Вані, кусочок від його афігенного плаща.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389794
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.01.2013