avavoo

Сторінки (1/8):  « 1»

Заповнимо коханням пустоту

Давай  заповнимо  коханням  ночі  й  дні,
Щоб  почуття  горіли  палко  й  ніжно.
Коли  ми  разом,  і  коли  -  одні,
І  в  літню  спеку,  і  коли  вже  сніжно.

Кохай  мене  за  те,  що  ще  горять,
Палахкотять  наші  серця  в  багатті,
За  те,  що  мрії  наші  ще  не  сплять,
Кохай  за  те,  що  ми  ще  не  розп′яті.

Давай  заповнимо  коханням  пустоту,
Щоб  на  землі  не  залишилось  лиха.
Кохай  мене,  коли  я  відійду,
І  проросту  травинкою  десь  тихо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017


Крижопільська Хроніка

Як  дзеркало  блищить  ставок,
Ковзають  плавно  водомірки.
Погасла  вже  ранкова  зірка
В  чарівних  зарослях  гілок.

Ось  рожевіє  небокрай,
Пташиний  спів  день  зустрічає,
Пастух  корівок  виганяє
Hа  пасовище  попід  гай.

Легкий  туман  осів  в  долину,
Прозора  пара  над  ставком.
Слідкую  я  за  поплавком,
Ще  мить  -  і  тягну  вже  рибину.

Неспішно  сонце  мідне  сходить,
Плюскоче  короп  в  дивнім  танці,
Чарівний  запах  ставка  вранці
У  сні  до  мене  ще  приходить.

                                                 ІІ
Вже  осінь  листям  шарудить,
Яскраві  фарби,  як  ніколи.
Зібралась  дітвора  до  школи,
Замріялась  ясна  блакить.

А  в  лісі  вигуки  гінців
Вселяють  страх  у  звірину.
І,  щоб  добути  свіжину,
Вдивляюсь  пильно  у  приціл.

Мисливці  раді  полювати  -
По  кабану  б"ють  номера.
Темніє,  вечір  і  "Пора",-
Лісник  запрошує  до  хати.

Потріскує  вогонь  в  печі,
І  смажитться  картопля  з  м"ясом.
А  на  столі  горівка  з  квасом,
А  в  небі  місяць  уночі.  


                                       ІІІ
Ocь  теплий  дощик  моросить,
І  краплі    падають  з  листочків.
Пора  чудова  для  грибочків  –
Опеньок  повний  кошик  вмить.

Чарує  око    ліс  осінній,
Доріжка  встелена  листвою.
Скрізь  пахне  дубом  і  сосною,
Туман  встає  довколу  синій.

Будинок  причаївся  в  лісі.
В  печі  потріскують  вже  дрова,
На  вішалці  рушниця  нова,
Та  білка  щось  ховає  в  стрісі.

Вже  сірий  морок    поспішає
Зіркам  відкрити  двері  в  простір.
Заглянув  повний  місяць  в  гості,
Красуня-ніч  всіх  нас  вітає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464750
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2013


Осінній ноктюрн.

Як  сумно  в  повітрі  кружляє  
Останній  осінній  листок.
І  день  поступово  згасає
Від  сірих  холодних  думок.

Над  полем,  пустим  почорнілим,
Літає  лиш  зграя  круків,
І  плугом  розрізане  тіло
Промокло  під  небом  віків.

В  долині  ще  тихо  дзюркоче
Прозорий  привітний  струмок.
А  серце  тепла  тільки  хоче,
Не  хоче  холодних  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456042
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2013


Aeternum vale

(Марина  Цветаева,  AETERNUM  VALE  -  перевод  на  украинский)

Aeternum  vale!  Вільна  знову!
Іду  шукати  нову  казку
І  нову  прірву,  зірку  нову,
До  перемоги  -  від  поразки!

Aeternum  vale!  Дух  окріп
І  новим  сном  зі  сна  злітаю.
Я  вся  -  любов,  і  легкий  хліб
Із  милосердя  не  приймаю.

Aeternum  vale!  Шлях  з  імлою,  
Веде  вже  інша  непокорність.
Між  нами  вічною  стіною
Неумолимо  встала  -  гордiсть.

-----------------------------------------

Марина  Цветаева,  AETERNUM  VALE

Aeternum  vale!  Сброшен  крест!
Иду  искать  под  новым  бредом
И  новых  бездн  и  новых  звезд,
От  поражения  —  к  победам!

Aeternum  vale!  Дух  окреп
И  новым  сном  из  сна  разбужен.
Я  вся  —  любовь,  и  мягкий  хлеб
Дарёной  дружбы  мне  не  нужен.

Aeternum  vale!  В  путь  иной
Меня  ведёт  иная  твёрдость.
Меж  нами  вечною  стеной
Неумолимо  встала  —  гордость.

---------------------------------
*  лат.  Aeternum  vale  —  Прощай  навеки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401056
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.02.2013


сумний мотив

Який    жорстокий    і    сумний    мотив,
Погас    веселий    блиск    очей.
І    мідяки    нам    осінь    подає,
З    верби    здуваючи    плакучий    спів.

Мовчать    простори    зоряних    ночей    -
Твоє    тепло    не    може    їх    зігріти.
Обличчя    біле    кригою    стає,
А    пізній    час    такий    несамовитий.  

Ну,  що  ж  -  вже  не  звучать  пісні,
Замовкло  небо,  зблідли  зорі.
І  дивні  мрії  неозорі
Вже  розчинились  в  вічнім  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013


Пiд безмежною синню

Над  рікою  пливуть
Хмари  втомлено  тінню.
Кришталева  вода  відзеркалює  в  пахощах  трав.

Ти  мене  не  забудь,
Під  цією  безмежною  синню
Я  у  неба  кохання  для  нас  загадав.

Через  луки  й  поля
По  холодній  росяній  доріжці
Я  збігав  крізь  тумани  до  срібних  озер.

Зігрівала  земля
В  материнській  ласкавій  усмішці.
І  ранкова  зоря  догоряла  у  зарослях  верб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


Нудьга за маревом

(Вільна  інтерпретація  І.  Аненського)

Вже  колір  останній  погас,
Як  шепіт  в  північнім  благанні...
Зникає  все  враз  без  прикрас
В  моїм  божевільнім  коханні.

З  рахунку  збиваюсь    не  раз,
Далеко  не  видно,  сіріє...
Пронизливий  вітер  весь  час,
Потужно  хурделиця  віє.

Та  щось  моє  серце  двоїться,
Далеко  вона  -  я  це  знаю.
Ночами  мені  часто  сниться,
Що  я  її  палко  кохаю.

Та  мрії  моїй  вже  не  збутись,
Сніг  білий  і  мертвий  -    це  доля.
Настав  час  для  нас  розминутись
На  цьому  холодному  полi.

Ми  зблизились  -  все  це,  здається,
Тривало  одну  тільки  мить.
А  серце  у  грудях  ще  б"ється,
Та  тільки  уже  не  болить.

..............................

Вже  колір  останній  погас,
Як  шепіт  в  північнім  благанні...
Зникає  все  враз  без  прикрас
В  моїм  божевільнім  коханні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2013


***

(Стихи  Анны  Ахматовой  -  перевод  на  украинский)

А  ти  тепер  сумний,  такий  безсилий,
Відречений  від  мрії  і  від  слави,
Але  для  мене  невиправно  милий,
І  чим  темніший,  тим  ще  більш  ласкавий.  

Ти  п"єш  вино,  твої  нечисті  ночі,
Що  дійсно  є,  не  знаєш,  що  у  сні,
Але  зелені  ще  ці  згубні  очі,  -
Напевно,  спокій  не  знайшов  в  вині.

І  серце  тільки  -  тільки  смерті  просить,
Клянучи  всю  незграбність  долі.
Та  вітер    з  заходу  приносить
Твої  слова  сумні  поволі.
 
Чи  повернутися  до  тебе  я  посмію?
Під  батьківщини  блідим  небом
Співати  тільки,  згадувати  вмію,
А  згадувать  мене  не  треба.  

Минають  дні,  примножують  печалі,
За  тебе    Бога  як  мені  молити?
Вгадав:  моє  кохання  -  це  крижалі,    
Що  навіть  ти  не  міг  його  убити.

****************************************
А  ты  теперь  тяжелый  и  унылый,  
Отрекшийся  от  славы  и  мечты,  
Но  для  меня  непоправимо  милый,  
И  чем  темней,  тем  трогательней  ты.  

Ты  пьешь  вино,  твои  нечисты  ночи,  
Что  наяву,  не  знаешь,  что  во  сне,  
Но  зелены  мучительные  очи,  -  
Покоя,  видно,  не  нашел  в  вине.  

И  сердце  только  скорой  смерти  просит,  
Кляня  медлительность  судьбы.  
Все  чаще  ветер  западный  приносит  
Твои  упреки  и  твои  мольбы.  

Но  разве  я  к  тебе  вернуться  смею?  
Под  бледным  небом  родины  моей  
Я  только  петь  и  вспоминать  умею,  
А  ты  меня  и  вспоминать  не  смей.  

Так  дни  идут,  печали  умножая.  
Как  за  тебя  мне  Господа  молить?  
Ты  угадал:  моя  любовь  такая,  
Что  даже  ты  не  мог  ее  убить.

22  июля  1917
Слепнево

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013