Променистий менестрель

Сторінки (13/1212):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Горить маяк й зозуля ще кує



Мелькає,
Мовби  дальній  наш  маяк,
Одна  зоря,
Твоя  одна  навіки...
Планида  днів
І  не  знайти  тих  ліків  –
Бреду  тепер
Крізь  заростей  дрібняк...

Все  без  порочне,
Змінне  і  минуще,
Як  найрідніші  душі,  
Що  пішли;
Усе  твоєму  серцю  
Віддали
У  цій,  сум'яття
Так  безцінній,  гущі...

Усе  в  мені,
Торкнутися  –  живе,
Сміється  й  горнеться,...
А  вже  немає?
Немов  зупинку
У  однім  трамваї...
І  спомин,  як
Ця  кров  моя  із  вен.

І  лиш  зозуленька
Іще  кує...
Лелека  в  дні  –
Останні  краплі  віку;
Як  в  невагомості
Чогось  на  стику?
Горить  зоря  маяк,
Знаття  –  й  я...  є...

16.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845205
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2019


Свой одинокий путь

Не  сам  ли  дух  избрал  её  когда-то  –
Судьбу  свою,  свой  одинокий  путь?
Не  сам  ли  он,  торжественно  и  свято,
Решил  дойти  и  вспять  не  повернуть?
Не  сам  ли  он  избрал  свой  Идеал,
Звезду  свою  не  сам  ли  он  избрал?!
                       Наталья  Спирина

Свой  одинокий  путь

Лишь  сами  мы
Свой  путь,  избрав  однажды,
Сквозь  скрип  преград
И  противотечений,
Не  ожидая  никакой  награды
И  обстоятельств,
Вопреки  и  лени.


Дух  возрождённый,
Сей  челнок  прозрачный  –
В  столь  дальний  путь
Межзвёздный  устремлён...
Но,  сквозь  все  пристани
Он  поздно  или  рано,
Вернётся  в  Дом  Божественный
Свой  на  поклон...

16.08.2019г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845204
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2019


у невидимім серця конспекті



він  малюється  сам
рідний  край  ув  очах
по  знайомих  стежинах  літаю
і  вже  інші  часи
менше  сміху  хоча
все  ж  місця  так  знайомі  гортаю

тут  скінчився  бензин
мотоцикла  котив
і  запитання  в  думці  де  збудусь
на  землі  хлопче  тут
де  сумління  мети
перетвориться  в  щастя  полуду

а  ось  тут  з  Татусем
в  річці  рибу  ловив
чорноволик  стрибав  в  очереті
як  же  вільно  й  спокійно
я  юність  вершив
все  в  невидимім  серця  конспекті...

14.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844994
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 14.08.2019


Миру немає альтернативи

Життя  несе,  життя  вирує,
А  світ  нестримний  і  крихкий;
дається,  що  навкруг,  взнаки,
щоб  жали  істину  земную...

Сміється  сонечко  і  літо,  
Бог  все  це  людям  вдарував  –
мо  все  ж  придумають  устав,
щоб  жить  у  злагоді  на  світі.

Вдогін  їм  Біблію  послав
і  цілу  свиту  із  Пророків.
Пройшла  лиш  пригоршня  тих  років,
як  світ  в  пожежі  запалав.

Б'ють  один  одного  віками,
з  перервами  в  десятки  літ  –
чи  добиваються  побід,
чи  навзаєм  копають  ями?

Щоб  не  подумали  там  що?
Планету  ділять  на  "городи,"*
щоб  захищати  від  у  родів  –
багатих  кошіль  і  ще  щось...  

Так  і  породжуються  війни
й  тут  не  проклюнутись  кінцю.
На  голови  дощі  з  свинцю,
ракети,  вогнемети,  міни...

Про  мир  все  плещуть  язиком,
а  під  полою  лишень  зброя.
Одну  лиш  зґвалтували  Трою?
Смерть  вдосконалюють  кругом!

*  городи  –  країни
 
Фото  з  Інтернету:  Барселона

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844930
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2019


віки вдивляєтесь на нас

                         *        *        *

віки  вдивляєтесь  на  нас
яке  майбутнє  на  причалі
ці  очі  з  мушлею  пейзаж
раділи  десь  й  були  в  печалі

чим  похвалитися  тепер
бо  світ  як  був  недосконалий
в  печерах  ватра  сміх  гетер
ракети  в  Космос  та  міняли

а  Хто  несе  любов  й  добро
як  на  граблі  не  наступати
на  хрест  і  піку  під  ребро
мізки  ще  довго  нам  не  мати

о  мушлі  вам  мільйони  літ
ці  хвилі  мудрості  шепочуть
спотворювать  навчились  світ
бо  золота  й  готівки  хочуть

любов  надіється  й  вита
достукатись  до  нас  не  може
ще  недосяжна  висота
лоб  в  лоб  стикають  нас  вельможі

перебираємо  в  руках
цей  скарб  нагадування  мудрий
що  не  єдиний  був  тут  крах
о  цей  пейзаж  надіє  кудрий...

11.08.2019р.

         *        *        *

века  всё  смотрите  на  нас  
к  чему  пришли  мы  на  причале  
глаз  раковин  немой  пейзаж  
там  были  радости  печали  

чем  похвалиться  нам  теперь  
несовершенен  мир  усталый  
костры  в  пещерах  смех  гетер  
ракеты  в  Космос  и  меняли  

а  Кто  несет  любовь  добро  
на  грабли  как  не  наступать  нам
на  крест  и  Пику  под  ребро  
мозги  видать  иметь  нам  рано  

ракушки  вам  миллионы  лет  
но  волны  мудрости  всё  шепчут  
здесь  искажённый  нами  свет  
жлоб  денег  золота  карету  

любовь  витает  в  облаках  
но  достучаться  к  нам  не  может  
а  высота  лишь  в  горьких  снах  
лоб  в  лоб  стыкают  нас  вельможи  

перебираем  вновь    в  руках  
напоминаньем  клад  сей  мудрый  
здесь  не  единственный  был  крах  
глядит  пейзаж  надеждо  кудрий...  

11.08.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844695
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2019


вічний ваш боржник


дівчатонька    мої  
я  вік  тепер  вам  вдячний  
як  в  квітнику  живу  
і  в  ніжності  сердець  
в  любові  хмарці  плин
цей  берег  ласки  я  чи  
на  крилах  що  дали  
стрілець  козеріг  телець

*        *        *

вечный  ваш  должник

о  девочки  мои
я  век  вам  благодарен
как  в  цветнике  живу
и  в  нежности  сердец
я  в  облаке  любви
и  в  тонкой  ласки  сари
вы  дали  крылья  мне
стрелец  козерог  телец

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844621
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2019


фантазії літа



літо  золоте
в  пломені  цвітастім
плинеш  до  душі
до  мого  причастя
як  люблю  тебе
в  пахощах  в  цих  травах
з  Божих  із  небес
в  прохолоду  ставу

літепло  скажи
є  на  світі  щастя
де  воно  живе
взяти  де  чи  вкрасти
посміємось  вдвох
в  радості  безвинній
ніжне  мрії  тло
в  китицях  гліциній

й  випливе  гніздечко
тихо  і  велично
хатонька  дитинства
й  Мама  нас  покличе
з  сестринятком  любим
ластівкою  серця
ти  спустися  з  неба
крізь  мольфара  скельця

в  босоногім  літі
в  гаї  де  ходили
там  за  ручки  взявшись
світом  полонились
сів  метелик  в  коси
вплетена  ромашка
а  під  ноги  роси
та  яскраві  маки...

09.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844431
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2019


Божий дар, чи сокира

Яка  важка  у  вічності  хода!  

Так  багато  на  світі  горя,  
люди,  будьте  взаємно  красивими!

Якщо  платити  злочином  за  злочин,  
то  як  же  й  жити...  на  землі?  

О  найстрашніше  з  літочислень  –  
війна  війною  до  війни!  

З  афоризмів  та  висловів
Ліни  Костенко

Божий  дар,  чи  сокира

не  котиться  возик
з  твоїм  надбанням
лиш  світло  сіянь  за  плечима
лелечих  крил  змах
швидкоплинний  лік  дням
в  бузкових  трояндових  римах

о  світ  піднебесних
рожевих  вітрил
й  душа  пелюстково-вишнева
ти  в  ніжній  Любові
омріяних  крил
прекрасна  що  первісна  єва

яке  ж  то  творіння
святе  йде  у  світ
сокирою  тесаний  грубий
готовий  завчасно
кинджалом  в  живіт
антихриста  знак  ті  хоругви

отямтеся  люди
світ  не  для  війни
планету  Творець  дав  і  небо
хай  вернуться  з  бійок
до  Мами  сини
де  розум  
лиш  в  мирі  потреба

маленька  планета
скіль  горя  на  ній
то  є  за  бездумність  нам  кара
не  вирвемось  з  лап
де  гній  шизофреній
не  справдимо  Божого  дару

07.08.2019р.

Патриотизм  в  самом  простом,  ясном  и  несомненном  значении  своем  есть  не  что  иное  для  правителей,  как  орудие  для  достижения  властолюбивых  и  корыстных  целей,  а  для  управляемых  —  отречение  от  человеческого  достоинства,  разума,  совести  и  рабское  подчинение  себя  тем,  кто  во  власти.  Так  он  и  проповедуется  везде,  где  проповедуется  патриотизм.

Патриотизм  есть  рабство.

Проповедники  мира  посредством  арбитрации  рассуждают  так:  двое  животных  не  могут  разделить  добычу  иначе,  как  подравшись,  так  же  поступают  дети,  варвары  и  варварские  народы.  Но  люди  разумные  решают  свои  несогласия  рассуждением,  убеждением,  передачей  решения  вопроса  незаинтересованным,  разумным  лицам.  Так  должны  поступать  и  народы  нашего  времени.  Рассуждения  эти  кажутся  вполне  правильными.  Народы  нашего  времени  дожили  до  периода  разумности,  не  имеют  враждебности  друг  к  другу  и  могли  бы  решать  свои  несогласия  путем  мирным.  Но  рассуждение  это  справедливо  только  относительно  народов,  одних  народов,  если  бы  они  не  были  под  властью  правительств.  Народы  же,  подчиняющиеся  правительствам,  не  могут  быть  разумны,  потому  что  подчинение  правительства  уже  есть  признак  величайшего  неразумия.



Страшно  сказать,  но  нет  и  не  было  такого  совокупного  насилия  одних  людей  над  другими,  которое  не  производилось  бы  во  имя  патриотизма.  Во  имя  патриотизма  воевали  русские  с  французами,  французы  с  русскими,  и  во  имя  же  патриотизма  теперь  готовятся  русские  с  французами  воевать  против  немцев,  и  во  имя  патриотизма  готовятся  теперь  немцы  —  воевать  на  два  фронта.  Но  не  только  войны,  —  во  имя  патриотизма  русские  душат  поляков  и  немцы  славян;  во  имя  патриотизма  коммунары  убивали  версальцев  и  версальцы  —  коммунаров».

Источник:  Толстой  Л.  «Христианство  и  патриотизм».  17  марта  1894.  Москва.  ПСС,  том  39.

https://monocler.ru/lev-tolstoy-o-patriotizme/






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844338
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2019


Лишь Бог пророк наш и судья

Уходят  птицами
с  немыми  лицами,
кто  говорил,  смеялся,  радовался,  жил...
Земля  вновь  вертится,
а  нам  не  верится  –
душа  ведь  взвилась,  что  табачный  дым...

Творец,  как  дирижёр,
тепло  Любви  простёр
в  энергоинформационном  полюшке,
откуда  –  смысл,  строка,
слова  и  музыка,
с  тобою,  наша  песнь  и  долюшка...

Отмерен  срок  и  час,
пока  горит  свеча  –
тепло  любви,  добра  нести  родным,  друзьям;
дороже  нет  следов
в  течение  годов
и  только  Бог  –  пророк  наш  и  судья.

04.08.2019г.  

Прощальный  снимок  Вояджера
Арена  человеческих  страстей.  Прогресса  луч  и  серый  сумрак  будней.  Иерусалим  и  Мекка  всех  религий.  Крестовые  походы,  реки  крови.  Цари,  придворные,  рабы.  Иллюзия  величия  и  власти.  Злодейства,  войны  и  любовь.  Святые,  грешники  и  судьбы.  Людские  чувства,  звон  монет.  Круговорот  веществ  в  природе.  Отшельник  и  суперзвезда.  Творцы,  идейные  борцы  –  здесь  каждый  проживал  свой  срок,  чтобы  исчезнуть  навсегда.  Богатство,  вера  и  стремленье  к  недостижимой  красоте.  Полет  надежд,  закат  бессилья.  Воздушный  замок  мечты.  И  бесконечный  ряд  известий:  рожденье,  жизнь  -  игра  со  смертью,  калейдоскоп  всех  совпадений,  вперед  и  вверх!  цикл  завершен.  Пора  уйти.  А  впереди  уж  брезжит  свет  иных  рождений.  Цивилизаций  и  идей.

Цена  всей  этой  ерунде  –  одна  песчинка  в  пустоте.

…14  февраля  1990  года  камеры  зонда  «Вояджер-1»  получили  последний  приказ  –  развернуться  и  сделать  прощальную  фотографию  Земли,  перед  тем,  как  автоматическая  межпланетная  станция  навечно  исчезнет  в  глубинах  космоса.

Рассматривая  фотографии  Земли  с  околоземной  орбиты,  у  нас  складывается  впечатление,  что  Земля  –  большой  вращающийся  шар,  покрытый  на  71%  водой.  Скопления  облаков,  гигантские  воронки  циклонов,  континенты  и  огни  городов.  Величественное  зрелище.  Увы,  с  расстояния  в  6  млрд.  километров  все  выглядело  иначе.

Все,  кого  вы  когда-либо  любили,  все,  кого  вы  когда-либо  знали,  все,  о  ком  вы  когда-либо  слышали,  все  когда-либо  существовавшие  люди  прожили  свои  жизни  здесь.  Множество  наших  наслаждений  и  страданий,  тысячи  самоуверенных  религий,  идеологий  и  экономических  доктрин,  каждый  охотник  и  собиратель,  каждый  герой  и  трус,  каждый  созидатель  и  разрушитель  цивилизаций,  каждый  король  и  крестьянин,  каждый  политик  и  «суперзвезда»,  каждый  святой  и  грешник  нашего  вида  жили  здесь  –  на  соринке,  подвешенной  в  солнечном  луче.
Это  трудно  представить,  но  весь  наш  огромный,  многообразный  мир,  со  своими  насущными  проблемами,  «вселенскими»  катастрофами  и  потрясениями  поместился  на  0,12  пикселя  камеры  «Вояджер-1».

Цифра  «0,12  пикселя»  дает  немало  поводов  для  шуток  и  сомнений  в  подлинности  фото  –  неужели  специалистам  NASA,  подобно  британским  ученым  (которые,  как  известно,  поделили  1  бит)  удалось  поделить  неделимое?  Все  оказалось  гораздо  проще  –  на  таком  расстоянии  масштаб  Земли  действительно  составлял  всего  0,12  пикселя  камеры  –  рассмотреть  какие-либо  детали  на  поверхности  планеты  было  бы  невозможно.  Но  благодаря  рассеиванию  солнечного  света,  область,  где  находится  наша  планета,  выглядела  на  снимке,  как  крошечное  белесое  пятнышко  площадью  в  несколько  пикселей.

Фантастический  снимок  так  и  вошел  в  историю  под  названием  Pale  Blue  Dot  («бледная  голубая  точка»)  –  суровое  напоминание  о  том,  кто  мы  есть  на  самом  деле,  чего  стоят  все  наши  амбиции  и  самоуверенные  лозунги  «Человек  –  венец  творенья».  Мы  никто  для  Вселенной.  И  звать  нас  никак.  Наш  единственный  дом  -  крошечная  точка,  уже  неразличимая  на  расстояниях  свыше  40  астрономических  единиц  (1  а.  е.  ≈  149,6  млн.  км,  что  равно  среднему  расстоянию  от  Земли  до  Солнца).  Для  сравнения,  расстояние  до  ближайшей  звезды  -  красного  карлика  Проксима  Центавра  составляет  270  000  а.  е.

Наши  позёрства,  наша  воображаемая  значимость,  иллюзия  о  нашем  привилегированном  статусе  во  вселенной  —  все  они  пасуют  перед  этой  точкой  бледного  света.  Наша  планета  —  лишь  одинокая  пылинка  в  окружающей  космической  тьме.  В  этой  грандиозной  пустоте  нет  ни  намёка  на  то,  что  кто-то  придёт  нам  на  помощь,  дабы  спасти  нас  от  нашего  же  невежества.

Наверное,  нет  лучшей  демонстрации  глупого  человеческого  зазнайства,  чем  эта  отстранённая  картина  нашего  крошечного  мира.  Мне  кажется,  она  подчёркивает  нашу  ответственность,  наш  долг  быть  добрее  друг  с  другом,  дорожить  и  лелеять  бледно-голубую  точку  —  наш  единственный  дом.

Астроном  и  астрофизик  Карл  Саган

https://moscowfix.livejournal.com/80764.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844036
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 04.08.2019


Перекличка однокурсников

Не  имея  возможности  встречаться  очно,  
мы  решили  делать  в  групповом  скайпе  
перекличку  однокурсников.  
Это  можно,  по  договорённости,  делать  
регулярно  с  условленной  периодичностью,  
естественно,  владеющих  компьютером.

Перекличка  однокурсников

Идут  года,  летят  событья  –
Нас  юность  всё  зовёт  туда,
Где  первая  лишь  борозда
Вела  в  мечты,  которым  сбыться...

Теперь  мы,  словно  на  весах,
Все  педсоветы  вспоминая,
Нюансы  жизни  точно  зная  –
В  Ньютонах  можно,  в  ватт-часах...

Эх  прокатиться  б  в  колесе  –
В  Дубовке*,  пятьдесят  с  лихвою
лет,  с  ждущей  перспектив  душою,
Пред  бегом  по  своей  стезе...

Какие  молнии  сердцами
Будили  чувственный  орган...
И  были  песни,  был  баян  –
И  мы,  такими  молодцами!

Да  и  страна  была  другой,
Хоть  с  перекосами  –  родная.
В  хрустале  душ,  перекликаясь,
Отчизна-мать  несла  покой,

Уверенность  –  всё  будет  классно.
Она  не  бросит,  как  сейчас  –
Уж  не  народ,  ненужность  масс.
Но,  чтоб  покорны  и  безгласны.

Ведь  СССР  –  в  небытие...
Наивных  всех  нас  в  мышеловку.
А  Горбачёв  и  Ельцин  –  ловко
Продали  нас  и  всё,  как  есть.
*        *        *
А  десь  здаля  примружив  очі
Петро  наш  Якович,  не  зле  –
Він  десь  в  Галактиках  живе
І  може  сни  шле  нам  поночі?...

Тож  поіменно  спом'янемо,
Хто  вже  туди  переселився,
Хто  тут  зі  скрипом  веселиться  –
Усім  привіт  сердешний  шлем.

28.07.2019р.

*  Дубовка  –  Дубовая  роща,  парк  
       отдыха  в  Запорожье.
*  Петро  Якович  –  преподаватель  
       физики  на  физмате.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843418
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 29.07.2019


У часи від сенсу голі



Сторожі  від  часу  милі  –
прадіди  садили;
ой  садили,  гомоніли
і  водичку  лили...

Край  могили  у  ковилу  –
там,  де  річка  в'ється,
обнялися  вже  два  серця.
Життя  в  перехресті.

Мрії  в  них  багато  крилі  –
діточок  вродили
і  садочок  посадили
та  й  город  на  схилі.

Сторожі  ж  –  оті  тополі
до  небес  з  вітрами,
чешуть  хмари  над  ярами,
бо  вже  вищі  храмів...

Ось  й  часи,  від  сенсу  голі  –
п'ятим  поколінням
Та  й  хаток  катма  на  глині.
Згноїли  безвинних.

Молодь  вся  біжить  за  овид,
п'ятами  киває...
Від  тополь  пеньки  –  спиляли.
Совісти  немає.

Правлять  отакі  наднові.
Села  вимирають.
Люди  добрі  в  милім  краї  –
ведуть  не  до  раю.

25.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843056
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2019


Божий іспит

Не  з  нашим  розумом,  осягнути,  як  виглядає  Бог.
Я  тільки  знаю,  що  Той,  хто  запустив  моє  серце,
Той  запустив  і  Всесвіт.
Ліна  Костенко

             Божий  іспит

Невмируща  жура,  як  осінній  кивок  –
легкокрилим  туманом  спливає...
Непомітний  плин  щастя...  Життя  –  наш  оброк?
Кажуть  ще  –  тінь  ілюзії,  майя...

Ні!  Тримає  кохання  увесь  білий  світ,
підіймає  на  крилах  любові.
Ждуть  наснага  й  терпіння,  Небес  заповіт
і  Природи  спасіння  в  обнові.

Синусоїда  змін,  смуга  ночі  і  дня,
зліт  й  впадіння  черго́ве  в  невдачу  –
то  дорога  на  світлі,  в  незбіжних  тінях...
Божий  іспит  –  життя  наше  значить.

22.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842729
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2019


Поклик Любові

         

О,  моє  літечко  –
квітнеш  під  Сонечком,
Ласкою  й  ніжністю
вієш  на  нас;
Квітоньки  лицями,
пуп'янків  гроночка,
Душу  вчаруєте
миттю  і  враз...

О,  ці  жучки
і  яскраві  метелики  –
Так  притягальні
картини  добра,
Бога  в  них  погляд,
чи  Ангелів  то  лики,
Звуть  у  Любов  нас
Космічну,  без  зла...

21.07.2019р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842632
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 21.07.2019


Памяти Татьяны Зыковой

           Недавно  узнал  о  печальном  событии,  столь  раннем  уходе  
почитаемой  в  кругу  крымских  поэтов  и  музыкантов  –  нашего  доброго  друга,  замечательного  поэта:  Татьяны  Зыковой.
В  бытность  очень  часто  встречались  с  ней  на  мероприятиях  во  "Вдохновении"  –  культурно-просветительском  детище  с  многолетними  традициями,  уважаемой  Ларисы  Александровны  Архиреевой,  сообществе  любителей  поэзии  в  стенах  Медакадемии  в  составе  КСУ.  Творческие  вечера  Татьяны  также  проходили  в  Доме  офицеров,  Русском  центре,  библиотеках  и  на  иных  встречах  с  почитателями  её  неординарного  таланта,  в  разных  учреждениях  культуры  Симферополя.  
         Ниже,  после  эпиграфа  из  её  стихотворений  я,  Вячеслав  Шикалович,  написал  посвящёние  её  памяти.  Кстати,  мы  с  ней  принадлежим  к  одному  Союзу  писателей  Крыма.  О  её  уходе  на  Небеса  было  сообщено  и  встречено  всеми  горестно  и  с  большой  печалью  на  очередном  заседании  в  литературно-бардовской  мастерской,  бессменным  руководителем,  известным  в  Крыму  и  за  его  пределами  человеком  –  Владимиром  Грачёвым.  

Я  люблю  чистоту  поднебесья,
Ликование  птиц  –  пируэты!
И  надежды  на  радость  и  песню...
Эту  жизнь  я  живу  за  всё  это.
*    *    *
А  за  радость  я  вдвойне  платить  иду.
Видно  так  уж  мне  самой  судьбой  намечено.
Жизнь,  прости  за  всё,  вину  мою  –  беду,
Что  стихи  мои  печалью  мечены.
Из  стихотворений  Татьяны

           Памяти  Татьяны  Зыковой

Я  дождалась  весны  –  белый  радостный  май
Обнимал,  слал  мне  запахи  в  окна...
Всё  читала  тебя,  жизни  песню-роман  –
Блюзом  в  сердце  звучишь  и  не  блёкнешь.

Входим  радостно  в  мир,  как  в  распахнутый  зал  –
Ожиданием  чуда  и  сказки...
В  вальсе  кружатся  дни,  то  что  Бог  прописал,
Нотный  стан  зазвучит,  синеглазки...

Вспышкой  яркой,  любовь  обжигает  сердца  –
Порт,  кораблик  надежд,  покидает...
От  весны  до  весны,  с  лета  в  грусть  багреца  –
Жизнь  страницы  свои  раскрывает...

Как  букет  полевой  –  в  нём  ромашки  и  мак.
С  бубенцами  жизнь  песни  роняет.
То  в  тиши  –  одиноко,  со  сцены  в  аншлаг,
Путь  судьбы  нашей  разве  узнаем?

Я  дождалась  весны,  всё  ж  сбылось,  что  в  мечтах  –
Эту  ласку  Небес  унесу  я...
Для  землян  остаюсь  здесь,  как  в  песнях  –  в  стихах...
За  окном  голубочки  воркуют...

На  фото  –  друзья  и  почитатели  Татьяны  Зыковой,  
все  знакомые  лица,  круг  её  близких  друзей,  
на  одной  из  радостных,  творческих  с  ней  встреч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842540
рубрика: Вірші, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.07.2019


Фантастика?



Испепеляем  атмосферу,
Озона  слой  защитный  жжём,
Осанну  смерти  вновь  поём  –
Талантов  губим  в  Света  веру.

Изобретенья  под  сукно,
Изобретателей  в  могилу.
Нажива  для  дебилов  жила.
В  деньгу  все  Недра  –  вот  оно!

Ну  пусть  коптит  и  парникует  –
На  жизнь  одну  накопим  злат.
Народ  под  нарко  и  разврат.
–  Потонем?  –  Бред,  не  паникуем.

Какая  ждёт  нас  перспектива?
Так  ясно  всё,  как  Божий  день.
Сегодня  кормчие,  что  пень
И  в  окруженье  жалко-льстивых...

На  диски*  с  завистью  глядят,
Для  убиения  машина  –
Безумцам  в  коготках,  вершина!!!
Ужель  с  Землёй  всех  победят?

19.07.2019г.

*Диски  -  НЛО.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842457
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 19.07.2019


Мрій сліди


Відбринів  і  цей  день  в  пущу,
Де  вже  нічка  колобродить,
Та,  що  нас  за  носа  водить  -
Погадать  на  кави  гущі.  

Там  події  в  танці  кружать,
Місяць  ген,  що  чародійник  –
Все  по  колу  безнадійно
В  бігу  світ  шле  блідий,  мужньо...

Б'ється  море  в  темну  нічку
І  гортає  мірно  хвилі    –
З  ними  час  летить  безкрилий,
Та  життя  ховає  в  ничку...

Мрій  сліди  ковтає  море...
Босоні́ж  чаклунка-нічка
Перебігла  на  росичку  –
В  ранок  станула,  як  горе...

В  день  новий  розплющив  очі  –
Сонце  радісно  вставало...
З  сну,  від  того  карнавалу,
Соловейко  Мир  пророче!

19.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842446
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.07.2019


Повій вітре на Вкраїну

Вітер  віє,  вітер  віє;
Серце  тужить,  серце  мліє...
Вітер  віє,  не  вертає,            |
Серце  з  жалю  завмирає.
   
       З  однойменної  пісні  
       Степана  Руданського

           Повій  вітре  на  Вкраїну

Бе́реже,  бе́реже,  бе́реже  краю
Хлібного  рідного  –  земле  моя,
Як  же  тобою  любуюсь,  коханая,
Що  ще  лишилося  від  житія...

Тої  прозорої  річечки-красеня,
Де  жабенята  так  легко  пливуть;
Ряска  з  насіннячком  шепчуться,  ясеня.
Бабця  з  онукою  гусям:  "Вуть,  вуть..."

Бе́реже,  бе́реже,  бе́реже  краю,
Мій  незабутній  у  серці  навік...
Перекотиполе  того  кураю  –
Щастя  шукач  нині  наш  чоловік.

На  виживання  покинули  в  наймити  –
у  мозолях,  у  молінь  без  надій...
Брешете,  брешете,  брешете,  брешете.
Змін,  вітре  Божий,  розумний,  повій.

18.07.2019р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842340
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2019


50-летию Льва Болдова, Посвящение



Зачем  ты  ушёл,  дружочек  –
Поэтище,  небоскрёб!?
Не  мог  поступить  ты  жёстче,
Для  нас  это  –  оторопь...

Владенье  изыском  СЛОВА
И  Правды  носитель  наш.
Ты  был  из  мечты  пролога
И  ярких  стихов  витраж.

Ты  не  был  святой  иконой,
Умён  и  сердечно  прост,
Поэт  –  Богом  одарённый,
Талантом  встал  в  полный  рост.
Вячеслав  Шикалович

17  июля  2019г.

Лев  Болдов

Поэтам

Арестанты  графитовых  строк,
Диогены  в  рассохшихся  бочках,
Мы  мотаем  пожизненный  срок
в  добровольных  своих  одиночках.
Нам  на  плешь  не  напялят  венков
И  на  грудь  не  нацепят  медали.
Так  в  какие  ж  безбрежные  дали
Мы  глядим  со  своих  чердаков?

На  Парнасе  жирует  жульё.
Вдохновенье,  как  лампочка,  тухнет.
Наши  музы  стирают  бельё,
Хлопоча  на  обшарпанных  кухнях.
И  бежим  мы  из  сумрачных  нор,
Пряча  звёзды  в  дырявых  карманах,
И,  спиваясь  в  грошовых  шалманах,
Ищем  строчек  Божественный  сор.

И  плевать,  что  наш  путь  тупиков,
Что  напрасно  страдаем  ночами,
Но  пожизненных  наших  оков
Не  разбить  никакими  мечами.
Лишь  бы  видеть  небес  лоскуты
Сквозь  решётки  прокуренных  камер,
Лишь  бы  кто-то  неведомый  замер
Над  строкой,  что  вынашивал  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842247
рубрика: Вірші, Посвящение
дата поступления 17.07.2019


Перемен предчувствий грезы

139  годовщине  А.С.Грина  посвящается

Перемен  предчувствий  грезы

Грина  парус  вечно  с  нами  –
Ветр  надежд  меж  временами.

Край  романтики  летучий
Сквозь  сует  тоску  и  тучи,
Брег  презренного  металла,
Совесть  где  не  приживалась.

Меркантильность  –  душ  продажа.
Культ  Мамона*  –  Света  кража,
Клон  тьмы,  мафии,  бесчестья,
Жизни  ложной  перекрестье.

Фальшь  и  в  церкви  и  с  трибуны  –
Лицемерия  лагуна.
Против  Бога  –  преступленье,
Всех  народов  ограбленье.

Грин  –  подобие  Рассвета,
Всей  безнравственности  вето!
Красоты,  весны  безбрежье...
Перемен  предчувствий  грезы...

17.07.2019г.

*Культ  Мамона  торжествует.  Это  и  есть  
истинный  бог  мафии.  И,  согласно  библейскому
преданию,  его  тотальная  власть  в  глобальном
обществе  потребления  приведет  к  гибели  
земной  цивилизации,  к  концу  света.  
А  свет  -    это  мы,  люди.

http://a.mospravda.ru/crime/article/kakomy_bogy_molitsya_mafiya/

*Были  когда-то  в  древности  праведные  
и  святые  монахи,  а  у  тех,  что  теперь  
в  монахи  шьются,  нет  ничего  монашеского,  
кроме  рясы,  да  и  рясы  те  уже  
не  совсем  монашеские…  
Из  переводов  Николая  Лукаша



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842222
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.07.2019


В Любові край



Не  треба,  друже  милий,
В  журі  перебувать,
Журавочкою  квилити,
В  цій  казці  горювать...

Той  настрій  є  побіжним,
По  річці  вітерець...
Без  радості  ми  бідні  є  –
Нас  так  створив  Творець.

Дивись  навкруг  –  яка  Краса,
підтримуй,  бережи;
Звертаймось  до  Природи:  "сан",
Без  неї  нам  не  жить!

Як  –  без  повітря,  без  води,
Без  поля  і  землі?
Цей  гай  і  квіти,  і  сади
В  Любові  край  –  щаблі.

15.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842102
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2019


Порт прописки тайный



Кораблик  в  порт  плывёт,
В  тот  порт  прописки  тайный
И  звук  его  органный  –
Заворожённый  Тот*...

Прохладный  дождь  стучит
По  крыш  телам  защитным
и  листьям  безобидным...
Глядь  –  лето  и  промчит...

Конечно  всё  вокруг  –
Рассветы  и  закаты,
Восторгов  юных  старты
Замкнутся  в  мудрый  круг.

В  осенний  грустный  трон
Зимы  воссядет  Фея,
Весна  цветами  вея  –
Дань  лету,  тени  крон...

Вот  так  мы  и  плывём
Маршрутом  неизбежным,
Души  в  краю  безбрежном  –
С  причала  на  паром...

14.07.2019г.

*Тот  —  древнеегипетский  бог  мудрости,  
знаний,  Луны,  покровитель  библиотек,  учёных...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842022
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2019


Від ненависті до любові


Що  ж,  Господь,  змалював  землю  серцю  моєму,
Візерунки  її  –  радості  і  жури.
В  цих  злотавих  степах  в  дар  –  дитинства  поему,
Пух  її  ще  летить  у  зелені  яри...

Ти  Любові  доніс  суть  й  брильянт  діадеми  –
Всю  глибинність  ще  людству  щораз  відкривать,
Бо  у  душах  гуляє  ще  звір  невситимий,
Злоба  є  у  притулку,  не  мир  –  булава.

Чи  ж  то  трави  чаклунські,  чи  розум  на  сконі,
Непрощенне  навстріч,  чи  коса  на  косу?
Не  середні  ж  віки  –  XXI  на  дворі,
Нам  дикунство  б  змінити  на  Божу  красу.

11.07.2019р.

*Тот  —  древнеегипетский  бог  мудрости,  
знаний,  Луны,  покровитель  библиотек,  учёных...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841771
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2019


Світла світ

           

Широчінь  моя  безкрая,
Це  безмежжя  степове  –
Світла  світ  в  душевнім  раї,
Я  в  тобі  навік  увесь...

Увібрав  моє  єство  все,
Я  і  ти  –  одне  і  те  ж.
Це  земне  ранкове  росне
Різнотрав'я,  ним  і  йдеш.

А  зоря  все  обіймає:
"Все  від  Бога,  все  твоє..."
Небеса  людей  кохають
І  Природа  віддає...

То  ж  цінуйте  і  любітесь,
Бережіть  усе  навкруг  –
Чисті  води,  край  лебідок,
Ці  поля  і  дивний  луг...

10.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841477
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2019


Эти Крымские каньоны



Над  стеною  скал  нависших  –
Лоскуток  лазури  яркий,
Там  в  жары  настое  злаки,
Рыжих  персиков  афиши...

Здесь  ручей  журчит  прохладный,
Зелень  яркая  на  скалах,
Изумрудные  зеркала,
Щебет  птиц  и  скрип  цикадный.

Бдит  в  каньонах  крымских,  нега,
Романтическая  сказка
И  словам  не  властны  краски  –
Туристическое  эго.

Поэтическая  мекка,
Душ  и  тел  здесь  восхожденье.
В  жизни  лучшие  мгновенья,
В  ночь,  созвездья  Лиры  –  Вега...

05.07.2019г.

Пять  лучших  каньонов  Крыма

http://www.encyclopedia-stranstviy.com/2011/03/blog-post_20.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840943
рубрика: Вірші, Пейзажная лирика
дата поступления 05.07.2019


Божий шанс

 

Ось  в  перший  клас  –  лунає  свято,
А  вже  й  десятий  промайне...
Років  життя  немов  й  багато,
Мелькають:  шорти,  то  кашне...

Весна  життя  –  надій  метелик,
Цілунки  і  жура  батьків.
Швиденько  шлях  в  майбутнє  стеле,
Багацько  мріям,  супротив...

Непередбачуване  часто  –
То  лагідне,  то  все  в  шипах,
То  в  захваті  від  першо-рясту,
То  жорстке  з  скрипом  на  зубах...

Таке  воно  і  є  земнеє  –
Не  ідеальне,  ще  й  в  лапках.
...Тихенько  в'януть  орхідєї.
Все  ж  зве  у  Небо  крильми  птах...

То  ж  через  всі  оті  припони
Гартується  й  зроста  Душа.
О,  ці  життєві  перегони,
І  є  той  самий  Божий  шанс...

03.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840739
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2019


Горобина ніч

Ген  Місяць  надивляється,  та  кліпає  в  зірках...
Життя  мого  хвилюється  так  дорога  ріка...

Нема  нічого  вічного,  пливуть  картини  днів  –
Все  пройде,  що  намічене  на  доленці  мені.

В  минуле  червень  промайнув,  як  горобина*  ніч:
Лякала  блискавка  сосну  і  гримав  лячно  спіч*!

Об  скелю  море  хвилю  б'є,  а  ми,  що  той  маяк,
Неспокою  цей  світ  і  є  –  чи  щастя,  а  чи  ляк...

1  листопада  2019р.

*  Горобиними  ночами  називають  ночі,  коли  
темрява  перемежовується  з  блискавицями,  
спалахами  блискавок,  віддаленими  грозами.  
Вважаються,  що  в  таку  ніч,  налякані  горобці  
злітають  зі  своїх  гнізд.  Наскільки  мені  відомо,  
в  Україні  такі  ночі  ще  називають  горобиновими.

*  Що  таке  спіч?  Іменник  «спіч»  походить  
від  англійського  speech,  яке  перекладається  
як  «мова».  Це  слово  вживається  і  в  цьому  
значенні,  але  частіше  мається  на  увазі  «коротка  
вітальна  промова  на  урочистому  заході».

                             Воробьиная  ночь

Насматривается  Луна,  моргает  во  звездах...
А  жизнь  моя  волнуется,  как  в  реченьке  вода...

Нет  в  мире  нынче  вечного,  плывут  картины  дней  –
Всё  ***  что  намечено  судьбинушкою  мне.

Июнь  уж  в  прошлое  мелькнул,  как  воробьина  ночь:
Пугала  молния  сосну  под  перекатов  мощь!

Об  скалы  море  волны  бьёт,  а  мы,  что  тот  маяк,
Сей  беспокойный  мир  и  есть  –  испуга  ль,  счастья  знак?...

1  июля  2019г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840558
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.07.2019


Много лет тому назад

Есть  интересные  даты  в  жизни  –  
например  50  лет  после  окончания  института.
Этой  дате  и  посвящено  стихотворение.

         Много  лет  тому  назад

Много  лет  тому  назад  я  стройным  мальчиком
На  приёмных  ковырял  затылок  пальчиком
И  с  законами  Ньютона  знался  кое-как,
А  девчонкам  стеснялся  подать  даже  знак...

Проучившись  ровно  год,  я  в  гимнастёрочке,
Щеголял  три  года  в  ряд  –  и  в  самоволочки.
И  с  калашником  в  обнимку  мне  дружить  пришлось,
И  девчат  целовать  тоже  мне  привелось...

Но  дорога  привела  опять  в  ЗГПИ,
Словно  дом  родной  нашёл  я  в  общежитии,
Где  студентская  братва  на  много  лет  вперёд
Покорила  сердца  и  взяла  в  оборот...

Разве  можно  позабыть  тех  наших  юных  лет
И  в  глазах  неповторимый  тот  хрустальный  свет?
Там  в  сердцах  бурлила  словно  свежая  шампань  –
Петь  так  петь,  танцевать  –  хоть  и  па-а-де-спань.

Что-то  было  в  шестьдесятых  неповторное,
Жизнерадостное,  светлое,  влекомое...
День  и  ночь  перекликались,  словно  сказка-быль
И  неслись  мы  вперёд...  Никогда  не  забыть...

Как  всегда  бывает  в  сказках  –  пролетели  дни,
Дни  счастливейших  познаний,  дружбы  и  любви.
Через  сессии  до  сессий  –  Госы  подкрались,
Вот  диплом  на  руках  –  годы  вскачь  понеслись...

И  сегодня  память  пенит,  вспышку-миг  тогда,
Вспомним  тех,  кого  невольно  унесли  года...
Наши  встречи,  хоть  на  фото  –  милых  лиц  глаза...
Краткой  жизни  Гимн  –  скатилась  со  щеки  слеза.

Пусть  простит  Господь  за  это  –  дарит  радость  нам  –
Продолжение  во  внуках  в  жизни  на  волнах.

Так  поднимем  же  бокалы  –  Мир  и  счастье  всем,
Продолженье  майи-сказки  –  наш  земной  Эдем!

50  лет  спустя          июнь  1969  -  июнь  2019  г.г.

Фото  через  20  лет  и  через  40  лет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840464
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 30.06.2019


Від балачок – до діла

       
В  житті  так  само,  як  в  природі:
Тут  змінний  настрій  –  там  дощі,
Ось  сонечко  –  гудуть  хрущі.
Все  здавна  й  вічно  колобродить.

А  диригент  зверх  фантазійний  –
Програму  вмить  всім  задає.
Всі  думають,  що  так  і  є...
Самі  лише  плануєм  війни.

Нові  ладнаємо  оркестри.
До  миру  б  треба  дорости,
Весь  час  підказують  Світи,
Та  не  про  нас  ще  мудрі  тести.

В  житті  не  так,  як  у  природі  –
Де  ряска,  чисті  де  річки?
Не  знадобилися  віки...
Навкруг  все  нищить  може  годі?

Для  теревень  хіба  –  двадцятки?
На  полюсах  льоди  в  моря...
В  пітьму,  глянь,  зникне  і  зоря,
Планета  ж  наша  –  в  Небі  цятка...

28.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840269
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2019


Непоправимый пробел

         

Как  же  порою  бывает  тоскливо,
Что  не  вернуть  для  добра  ни  секунд
Тем,  кто  давал  нам  последнее,  дивно,
Жизнь  подарил  всем.  Косая  чеку
Выдернула  неожиданно  рано,
Нерв  обнажив  и  лишив  тебя  сна.
Нет  и  в  помине  для  смерти  стоп-крана,
Незаживающая  ныне  рана  –  
Колющая  в  самом  сердце  вина.

Как  велико  понимание  долга  –
Дар,  их  любовь,  что  вернуть  не  успел...
Тянет  по  жизни,  как  нитку  иголка,
Каждого  непоправимый  пробел.

26.06.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840194
рубрика: Вірші, Интимная лирика
дата поступления 27.06.2019


Рука в руці

               
 
Ніби  поруч,  все  ж  окремо  –
Як  два  береги  ріки,
В  закрутах,  мов  дві  дилеми.
Погляди  витають  ревно  –
Шлях  один,  та  в  два  рядки...

Берег  берега  тягнувся:
Низько  цей,  той  на  стіні
На  мосту  нараз  стикнулись,
Долею  те  обернулось.  
З  чубом  він  –  коса  на  ній...  

І  тепер  в  селі,  чи  в  місті  –  
По  життю,  як  по  ріці,  
Що  два  грона  у  намисті,
Будь-які  зустрівши  вісті  –  
Ми  завжди  рука  в  руці...  

26.06.2019р.


                 Рука  в  руке

Будто  рядом,  друг  без  друга  –
Как  два  берега  реки,
А  в  излучинах  по  кругу.
Вдаль  по  полю  и  по  лугу  –
Путь  один,  но  в  две  строки...

Берег  к  берегу  тянулся:
Тот  высокий,  ниже  сей.
На  мосту  соприкоснулись,
Что  судьбою  обернулось.
Чуб  на  нём  –  коса  на  ней...

И  теперь  по  жизни  вместе  –
Вниз  теченьем  по  реке,
Вверх  попутным  при  зюйд-весте.
Всё  ж  любые  встретив  вести  –
Мы  всегда  рука  в  руке...

26.06.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840057
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2019


сільські будні

                 

прокукурікав  півень  ранок
ще  на  зорі  в  селі  дня  знак
вставай-но  друже  неборак
для  нас  то  норма  а  не  рано

корівку  випустить  на  пашу
курей  травичку  пощипать
води  з  колодязя  набрать
топтань  стежин  життєвих  наших

які  ж  бездонні  ночі  в  зорях...
о  як  же  швидко  промайне
це  літо  тепле  і  ясне
люба  робота  ніц  не  горе

чи  у  городі  чи  на  полі
лишень  би  дощик  прогулявсь
десь  тихо  мукає  теля
і  тягнуть  віз  бики  поволі

та  все  ж  як  манить  братці  небо
при  всіх  буденностях  життя
думки  в  Божественне  летять
безсмертя  й  аж
до  альфа  лебедя  денеба

24.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839856
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


Народження вірша есе


Щось  супроводжує  нас  повсюди  –
коли  ти  тільки  пробуджуєшся
і  промінець  сонця  гляне  в  очі,
а  ти  зустрічаєш  новий  день
чи  молитвою,  чи  усмішкою  серця...
Добре,  коли  ти  ліг  відпочивати  вчасно,
то  й  день  започаткуєш  рано  –
коли  багато  думне  мовчання  ранку
викликає  появу  Музи  в  новій  іпостасі...
І  вже  пливуть  перед  очі  в  ясній  уяві
земні  і  зовсім  неземні  картини:
чорно  білі  і  в  кольорах,  небачені,
швидкозмінні  –  красиві  пейзажі,
загадкові  далі  морські  й  острови...
І  все  це  доки  домочадці  твої  ще  сплять.
А  за  вікном  цвірінькають  птахи
і  хитаються  під  раннім  вітерцем  дерева...
Раптом  спливає  картина  передсвітанкового,
коротенького,  як  блискавка  сну.
І  ти  ніяк  не  можеш  пригадати
такі  близькі  і  дорогі  тобі  лиця...
А  також  деталі  сюжету,
кимсь    придуманого  і  зшитого  миттю...
Так  хочеться  повернутися  туди  знову...
Та  на  жаль  це  неможливо...
Перетнула  стежку  жура,  мов
підкреслила  нашу  виключну  обмеженість.
І  так  захочеться  з  неї  вирватися...
Хапаєш  чистого  аркуша  паперу,
цілуєш  руку  Музі...  і,  під  приливом  
зовсім  раніше  невідомої  хвилі  емоцій,
вже  цілеспрямовано  риєшся  в  кошику  слів...
І  ось  випливають  перші  фрази...
Починається  щось  фантазійне...

Народжується  новий  вірш!

21.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839672
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2019


Цей загадковий поклик моря

Замість  епіграфа

У  житті  все  повторюється  набагато  частіше,
ніж  можна  подумати.  
Море  нескінченно  більш  різноманітне.
Рейчел  Карсон

Мені  здається,  сюди  більш  приходять  за
свіжим  повітрям,  якого  так  мало.
Морське  повітря  зовсім  інше.  Воно  пахне
людськими  мріями.
             Кодзі  Судзукі.  Темні  води.

Коли  я  дивлюсь  на  море,  мені  здається,  
що  його  хвилі  несуть  мою  печаль.
                   Жюль  Верн

Цей  загадковий  поклик  моря

Ця  казка,  море  –  ти  мій  філософ
З  душею  дивною,  славний  лікар,
Твій  погляд  відданий  до  кінця,
Гіпнотизує  картина  ця...

В  твої  обійми  ступаю,  босий  –
Животворяще  єство  і  ліки,
Цей  усміх  й  виблиск  небес  гінця
І  кольорів  гама  до  лиця.

21.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839671
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2019


Посвящение к 130-летию Анны Ахматовой

Нет,  и  не  под  чуждым  небосводом,  
И  не  под  защитой  чуждых  крыл,  
Я  была  тогда  с  моим  народом,  
Там,  где  мой  народ,  к  несчастью,  был.

И  если  зажмут  мой  измученный  рот,  
Которым  кричит  стомильонный  народ,  
Пусть  так  же  они  поминают  меня  
В  канун  моего  поминального  дня.
                             Реквием        Анна  Ахматова

Источник:  https://anna-ahmatova.su/?page_id=929


Посвящение

к  130-летию  Анны  Ахматовой

Перелески,  речушки,  мосточки
Царских  лет,  революций  и  войн  –
Жизни  скачки,  равниной,  по  кочкам
И  зигзагами,  и  по  прямой...

Заколдован  конверт  на  роду.
Дух  соратник,  откуда  так  крепок,
Так  устойчив  под  бурь  ветродуй  –
Как  маяк  на  скале  в  век  нелепый.

Наша  жизнь  –  путь  эмоций  и  нервов,
А  когда  ты  ещё  на  виду
Попадаешь  в  чужой  воли  невод,
Скрежет  жёрнов  и  сердца  беду.

Ох  Россия,  что  стенд  испытаний,
Здесь  недаром  воспеты  семь  бед.
Кто  измерит  пределы  и  грани,
Чтобы  верным  остаться  себе.

Так  талант  пронести  сквозь  эпоху,
На  родной  жить  земле  до  конца
И  не  в  бронзе  молиться  итогу,
Всё  же  в  роли  остаться  истца.
                   Вячеслав  Шикалович
23  июня  2019г.

                                             Прочтите  по  теме  –  рекомендую:  
   Михаил  Ардов  О  А.Ахматовой  
   +  видео  чудесное  внутри:

   http://stuki-druki.com/authors/Ardov-Mihail.php

       И  ещё  его  печатные  воспоминания  :  
                                                   http://ahmatova.niv.ru/ahmatova/vospominaniya/
                                                   ardov-ordynka/ardov-vozvraschenie-na-ordynku.htm



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839460
рубрика: Вірші, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.06.2019


в перехресть серця граді


як  і  час  все  минає
і  тендітне  і  грубе
те  що  зле  і  що  любе
що  спізнав  й  що  не  взнаєш

о  душа  твоя  поле
хлібороба  відрада
у  п'янкім  серця  граді
ти  життя  моє  й  воля

простір  твій  задушевний
філігрань  з  оксамитом
із  пшениці  і  жита
так  палкий  достеменний

ти  моє  одкровення
є  колиска  любові
храм  земля  бо  на  крові
стежка  втрат  й  щастя  жменя

божий  дар  моє  плем'я
під  зірковим  кресалом
перехресть  ніжне  гало
що  не  день  то  дилема

як  і  час  все  минає
і  згортається  в  крапку
мо  й  розгорнеться  раптом
десь  хто  знає  хто  знає

18.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839197
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2019


там де волики міряли долю



десь  далеко  за  пругом  лунять
дні  де  волики  міряють  долю
тихо  котиться  віз  межи  поля
і  ніхто  їх  не  міг  перейнять

там  ще  правда    між  люду  була
і  замки  не  висіли  на  дверях
між  краянами  тепла  ще  ера
а  левконія  мирно  цвіла

через  річечку  кладка  й  по  ній
йде  бабуся  з  онуком  на  луки
де  корівка  недоєна  мука
під  кущем  чередник  в  напівсні

жайвороння  у  небі  співа
а  рядком  в  полі  соняшник  злотий
всі  голівки  до  сонця  під  ноти
та  вздовж  стежки  трава  мурава

спервовік  були  ближче  землі
гаптувало  там  літепло  душу
пам'ятати  повік  все  це  мушу
щем  серденька  по  тім  ой  люлі

17.06ю2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839080
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 17.06.2019


Душа у нас, що та крилатість


 
І  все  ж  життя  прекрасним  птахом  
з  рання  влітає  нам  в  вікно,
не  десь  у  раї  Феї  змахом,  
а  вдома,  як  не  раз,  давно...  

Коли  ти  вранці  посміхався,  
передчуттям  в  прекрасний  день  
і  кіт  з  тобою  ніжно  грався.  
А  клопіт  –  хай  стоїть,  як  пень.
 
Так  впустим  знову  казку-радість,  
занудьгувала  стільки  літ,  
душа  у  нас,  що  та  крилатість  –
злетімо,  друзі,  в  милий  Світ!  

Він  відгукнеться  добрим  сміхом,  
так  зрозумілий  здавна  нам  –
з-за  овиду  музично  й  тихо,
як  ми  в  солодких  мирних  снах.  

Надворі,  братики,  вже  літо  –  
буяє  й  квітне  все,  як  є!  
Бджола  і  джміль  гудуть  над  світом
 і  серце  весело  піє!  

Літо  10  червня  2019р.



Душа  ведь  наша,  
что  крылатость

И  всё  же  жизнь  прекрасной  птицей
с  утра  влетает  к  нам  в  окно,
не  где-то  в  рае  заграницы,
а  дома,  как  не  раз,  давно...

Когда  ты  утру  улыбался,
предчувствуя  прекрасный  день
и  кот  с  тобой,  придя,  игрался.
Да  не  тревожит  дребедень.

Так  впустим  вновь  ту  сказку-радость,
что  заскучала  без  тебя,
душа  же  наша,  что  крылатость  –
взлетим,  друзья,  в  Мир,  всех  любя!

Он  отзовётся  добрым  смехом,
с  улыбкою,  отзывчив  к  нам  –
знакомым,  звонким,  добрым  эхом,
как  мы  к  чудесным  сладким  снам.

А  на  дворе  ведь,  братцы,  лето  –
Всё  зеленеет  и  цветёт!
Шмели  и  пчёлы  по-над  светом    
и  сердце  весело  поёт!

Лето  10  июня  2019г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838323
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 10.06.2019


У Лукомор'ї

                         

Все  бу́ло  і  все  буде,  що  здійсниться;  
З  чиєї  волі  –  нам  не  все  одно?  
Не  втратити  себе  в  небеснім  ситці  
І  мудрості  тут  знайдене  зерно.  

Адже  скіль  Світла  бачили  з  дитинства,  
Відомо,  хто  нас  наповняв  Добром  –  
Трудились  Ангели,  Марія  Діва  
І  Душ  земних  та  друзів  весь  огром.  

Це  Лукомор'є,  всім  нам  в  дар  є  царство...  
Вкраїни  ж  –  меншості  лиш  капітал.  
Врятуємось  від  владного  варва́рства?  
Городять  за  гектарчиком  гектар.  

Собі  усе  у  ласощів  шматочки  –  
Пейзажі  де,  озера,  берег  рік.  
З  простором  –  дичина  була  б  й  грибочки.  
Тин  встав  –  там  мовби  звір,  не  чоловік.  

Чи  переродження,  а  чи  видіння?
Накоїв  –  "відмолюся,  Бог  простить..."  
Вже  років  тридцять  у  гріхи  падіння,  
Але  ж  злодійський  множать  апетит.  

"Христу  прийшлося  Хрест  свій  волочить.  
Про  бездоганність  нашу  б  всіх  привчить?..."

09.06.2019  р.
Легко  видно  цифри-перевертні  в  даті,
що  символічно.


     У  Лукоморья

Всё  было  и  всё  будет,  что  свершится;
По  воле  чьей  –  не  всё  ли  нам  равно?
Себя  не  потерять  в  небесном  ситце
И  мудрости  здесь  найдено  зерно.

Ведь  столько  Света  замечали  с  детства,
Известно,  кто  нас  насыщал  Добром  –
Трудились  Ангелы,  Мария  Дева,
Родные  и  друзья  все  большинством.

Ах  это,  Лукоморья  всем  в  дар  царство...
России  ж  –  меньшинству  лишь  капитал.
Спасёмся  ли  от  властного  дикарства?
Городят  уж  –  десятками  гектар.

Всё  превращают  в  лакомства  кусочки  –
Пейзажи  где,  озёра,  берег  рек.
С  простором,  чтобы  дичь  была,  грибочки.
Тын  встал  –  там  словно  зверь,  не  человек.

Как  быстро  –  на  глазах  перерожденье.
А  натворил  –  "отмолим,  Бог  простит..."
Лет    тридцать  длится  во  грехи  впаденье,
Но  воровской  всё  множат  аппетит.

"Это  Христу  пришлось  свой  Крест  тащить.
Нам  как-нибудь  удастся  проскочить."

09.06.2019г.
Легко  видно  цифры-перевертни  в  дате,
что  символично.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838213
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.06.2019


під мрійним Місяцем


що  під  Місяцем  буває
мрійним  тож  скажіть
все  минає  все  минає
нам  в  цім  світі  жить

час  приходить  всіє  світло
світанковий  рай
перед  очі  все  розквітло
мила  в  світ  пора

солов'ї  і  синє  небо
різнотрав'я  квіть
річка  стиха  щось  про  себе
нас  благословить

стільки  різного  в  окрузі
поглядом  лови
пізнавайте  милі  друзі
стрінуться  й  Волхви

все  в  свій  час  у  серці  зійде,
як  свята  Любов
з  нею  світ  свій  зрозумійте
Душу  знов  і  знов

під  лелечій  дивний  погляд
як  хмарки  літа
шепче  срібляна  тополя
у  життя  злітай

08.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838091
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 08.06.2019


220-летию Дня рождения А. С. Пушкина


в  День  Вознесения  Господня.  
Эпиграф
из  стихотворения  философа,  поэта,  художника
Соловьёва  Владимира  от  1892г.
Да!  С  нами  Бог,  —  не  там,  в  шатре  лазурном,
Не  за  пределами  бесчисленных  миров,
Не  в  злом  огне  и  не  в  дыханьи  бурном,
И  не  в  уснувшей  памяти  веков.
Он  здесь,  теперь  —  средь  суеты  случайной,
В  потоке  шумном  жизненных  тревог.
Владеешь  ты  всерадостною  тайной:
Бессильно  зло;  мы  вечны;  с  нами  Бог.
Стихотворение  из  поэтической  тетради:  

Душа  и  слово

В  светлеющий  рассвет,  забрезживший  в  тумане
Шагает  человек,  рождённый  на  земле.
Засветится  ль  ему  звезда  в  долину  знаний
И  благодати  ль  там  он  ощутит  елей?

Высокие  мечты,  любовь  к  своей  Планете,
Мир  праведный  и  чист  –  смешён  и  чужд  ему.
Ведь  всем  внушает  тьма  в  ум  яхты  и  банкеты,
А  в  жизни,  друг,  прими:  пьянь,  наркоту,  тюрьму.

Ведь  в  эгоизма  век  ему  жестокость  ближе
И  сила,  не  любовь  приветствуется  здесь.
Лишь  в  материальном  смысл,  мечты  все  о  престиже...
Поймёшь,  без  Веры  здесь  –  хоть  плачь  или  хоть  смейсь.

Но  свет  зари  святой  –  Христос  явился  миру,
Светильник  нам  принёс  и  путь  наш  озарил.
Века  прошли  с  тех  пор  и  Пушкин  внемлет  лире,
Но  светлый  образ  Бога  в  сердце  приютил.

Слово  Александру  Сергеевичу:

"Веленью  Божию,  о  муза,  будь  послушна  
Давно,  усталый  раб,  замыслил  я  побег
В  обитель  дальнюю  трудов  и  чистых  нег."
"Напрасно  вкруг  себя  печальный  взор  он  водит;
Ум  ищет  божество,  а  сердце  не  находит."
"Туда  б,  в  заоблачную  келью,
В  соседство  Бога  скрыться  мне."

"Владыко  дней  моих!  Дух  праздности  унылой,
Любоначалия,  змеи  сокрытой  сей,
И  празднословия  не  дай  душе  моей.
Но  дай  мне  зреть  мои,  о  Боже,  прегрешенья,
Да  брат  мой  от  меня  не  примет  осужденья,
И  дух  смирения,  терпения,  любви
И  целомудрия  мне  в  сердце  оживи"

Финал  стихотворения:

И  вот  мы  здесь  с  тобой,  дух  Пушкина  над  нами,
Пред  алтарём  России  он  её  творил.
Он  мысль  освобождал  –  вперёд  пред  временами,
Язык  преображал  и  честь  боготворил.

В  чём  Пушкин  был  велик,  что  был  земным  пророком,
На  перекрёстке  лет  –  поверил  во  Христа.
Сегодня  вместе  с  ним  и  нам  дают  уроки,
Ведь  заповедей  ключ  –  Любови  высота!

06.06.2019г.    (сумма  цифр:  6+6+2  +19  =  33,  возраст  Христа).
         Как  известно,  случайностей  не  бывает,
         читайте  знаки,  Бог  –  это  Любовь!
         И  Он  всегда  с  нами.  Как  и  А.С.Пушкин.
Прочитано  в  Этот  юбилейный  день  в  Гурзуфе  
в  Музее  А.С.Пушкина  у  платана.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838000
рубрика: Вірші, Стихи к Праздникам
дата поступления 07.06.2019


Мы и время - к 235-летию города

Симферополь  наш
старый  и  новый

Я  помню  старый,
добрый  Симферополь,
что  смотрит  –
чистый,  тёплый  городок,
где  липы,  ели,
серебристый  тополь,
дарили  драгоценный  
холодок.

Остался  там  
копеечный  трамвайчик,  
троллейбус,  
так  доступный  на  Юга.
Наш  пляж  с  плотиной,
лодки,  берега...
Я  в  гимнастёрке  юн,  
безусый  мальчик...

Мы  в  парках
по  естественным  аллеям
бродили,  не  ценили
время  шаг...
...Вдруг  новый  взвился
купол,  золотея  –
заблудшим  веру
водрузить,  спеша.

Вот  Пушкинская
с  Домом  офицеров,
на  мраморе  где
сам  Владимир  эМ*  –
"шёл"  лимузин,
мажоров  нынче  эра,
где  мы  пешком,
он  на  колёсах,  Эмм.*

Достались  разных  
нам  времён,  печати
и  цены,  что  
в  Шевченко,  что  в  Спартак.
От  наших  дней
здесь  всё  теперь  не  так  –
гламурность  свадеб  
пышной  новой  знати...

Лишь  саксофон
звучит  с  аккордеоном...
Рвёт  сердце  
наших  песен,  ностальжи  –
куда  и  при  желаньи  
не  сбежишь.
Жить  нам  и  внукам
с  этим  странным  сонмом.
 
Но  важно,  что
средь  молодости  глав,
листая  там
беспечности  начала  –
почти  что  все
свою,  всё  ж  повстречали
судьбу,  как  дар,
Любовью  воспылав!

01.06.2019г.

*  Владимир  эМ  –  памятная  доска  о  выступлении  
в  стенах  Дома  офицеров  Владимира  Маяковского.

*  Эмм  –  в  словаре  молодёжного  сленга  употребляется
     как  выражение  размышления,  обозначает  паузу
     для  раздумья  в  устной  речи,  также  выражение
     сомнения,  неопределённости.

Смотреть  Симферополь  сегодня  –  
https://www.mycharm.ru/post/30373/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837228
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 01.06.2019


Белый пароход песня

               

Из  тумана  выплывает
Белый  пароход  –
Лепесткового  из  мая
Образ  милый  тот...
Незабвенный,  незабытый
                 край  родной  навек,
Трепетностью  перевитый  милый  брег...

Припев:    Шёпот  тополей,
           Клики  журавлей  –
           Светлые  мечты  
той  песни  юности  моей...

Будит  самое  святое
Родничок  души  –
Время  радости  златое
В  жизнь,  где  так  спешим.
Чтоб  раскрыть  все  горизонты,
                                         тайные  ключи,
Пробужденья  неизвестны,  горячи.

                 Шёпот  тополей,
                 Клики  журавлей  –
                 Светлые  мечты  
     той  песни  юности  моей...

И  стремленье,  и  смятенье  –
Мира  в  нас  посыл.
Миг  сердечного  цветенья,
Вспышка  пылких  сил.
Белый  пароход  витает  –
лучшего,  что  в  нас...
Не  вернуть,  но  как  взывает  тот  рассказ...

           Шёпот  тополей,
           Клики  журавлей  –
           Светлые  мечты  
той  песни  юности  моей...

30.05.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836984
рубрика: Вірші, Авторская песня
дата поступления 30.05.2019


Хотів злетіти до Христа…


Мов  би  злетів  від  краю  хати,
Ця  зачудована  мета  –
Хотів  бо  крила,  Боже,  мати,
Хотів  злетіти  до  Христа…

Але  ж  земне  таке  липуче,
Тримає  чіпко  –  як  злетіть?
На  краї  майже,  висне  круча  –
Залишить  як  життєву  квіть?

Та  розумієш  –  все  умовне
На  цій  життєвій  бистрині,
Земнеє  і  небесне  лоно
Давно  даровано  мені…

Через  ось  цю  таємну  призму
Летять  в  нас  райдужні  світи
Й  Христа  свята  Любов-харизма,
Що  будить  людяність  знайти…

З  Любов’ю  обійняти  Землю,
Бо  ж  Матір  є  одна  усім:
І  з  Космосу  голубо-зелу,
Й  нам  старт  у  сім  світів  по  сім…

03.04.2012р.
 


Взлететь  хотелось  до  Христа…  

Как  бы  взлетел  от  края  дома,  
Зовёт  чудесная  мечта...    
Так  жаждешь  крыльев  –  страсть-истома,
Взлететь  хотелось  до  Христа…  

Но  ведь  земное  так  липуче,  
Так  держит  цепко  –  как  взлететь?  
Уже  на  крае,  миг...  и  с  кручи  б...    
–  Оставить  как  сей  жизни  цвет?  

И  понимаешь  –  все  условно  
На  этой  жизни  быстрине,  
Земное  и  небесно  лоно
 Давно  подарено  ведь  мне…  

И  через  эту  тайны  призму  
Летят  в  нас  радужны  миры  
Святой,  Христа  –  Любовь-харизмы,
Найти  б  в  себе  добра  костры...  

С  Любовью,  чтоб  обнять  всю  Землю,  
Ведь  Мать  она  одна  нам  всем,  
Как  колыбель  её  приемлю  –
Нам  старт  здесь  в  семь  миров  по  семь…  

03.04.2012  г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836800
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 28.05.2019


Світло Христове – наш дороговказ



Думи  я́сні,  думи  світлі
Про  сердечний  світ  Христа...
Мрії  наші  в  травня  вітах,
Як  джерел  вода  свята...

Це  ж  Христос  про  наше  завтра
Мріяв,  шлях  наш  обновляв,
Розігнань  бажав  всім  хмарам.
Звав  –  на  подвиг  вдохновлять.

Слово  Боже  ніс  нам,  Правду,
Безкорисність,  Благодать.
Совісти  величне  право.
Бог  –  Любов,  про  це  всім  знать.

Всі  доніс  нам  заповіти:
"–  З  ними  йдіть  в  земне  життя
І  самі,  і  неофітів
Із  гріхів  –  до  каяття...

Шлях  в  шипах,  в  стерні,  колючий,
Як  не  пройдете  –  не  жить!  
Згинете  в  путі  гадючим,
В  жадобі,  у  злі  –  умить!"

27.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836652
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 27.05.2019


Дорогою тернистою

     
Дорогою  тернистою  
Идём  мы  по  Земле  –
Родившись  светлой  искрою,
Лишь  радость  на  челе.
И  Солнышко  нам  шлёт  тепло,
А  Небо  –  благодать.
Ещё  не  объявилось  зло,
Душе  ещё  летать...

Любовь  с  тобою  родилась  –
Всё  хочется  обнять.
Тропинка  трепетно  вела
С  рассвета  и  до  сна.
И  любопытство  в  мир  вело,
В  шатёр  природных  тайн  –
Так  было  радостно,  тепло.
Жизнь-сказка  –  расцветай!

И  пенье  птиц  и  мотыльки,
Кузнечики,  жучки  –
Растения,  трава,  цветы...
И  в  этом  хоре  –  ты!
Но  в  суете  –  пороков  тьма,
К  тебе  стучат  во  днях.
Придётся  со  всего  туман
Снять.  Ждёт  в  пути  стерня...

И  дома  принятый  обряд  –
Не  всё  в  нём  по  нутру,
С  гармониею  не  впопад,
Похоже  на  игру...
Те  правила  так  далеки,
А  чей-то  зов  в  мечту?
И  жаворонки,  и  сверчки,
И  звёзды...  Хоть  бунтуй...

Вопросов  столько  –  разберись?
Житейские  миры...
Вот  школа,  церковь,  догм  –  хоть  плач,
Судьбы  ж  своей  ты  ткач...
И  подкрадётся  вдруг  вопрос  –
Всего  Создатель  кто?
Земли,  Планет,  тебя?  Наш  кросс,
Дорог  к  разгадкам  –  сто!

Учителей  в  пути  не  счесть  –
У  каждого  талмуд,
Путеводитель  свой  за  честь,
В  свой  огород  ведут...
Шаг  вправо,  влево  –  "под  расстрел"...
Свободы  мысль  –  ничто!
"Заблудший  видно  ты  пострел  –
Со  мной  лишь  песня  в  тон."

А  интуиция  не  спит  –
Ой,  что-то  здесь  не  то?
Без  Правды,  Совести  –  рулить?
Так  это  ж  шапито.
И  понимаешь,  что  Творец
Един  во  всём  Миру  –
В  душе  твоей  Его  дворец,
С  Ним  в  холод  и  в  жару.

И  в  счастье  с  Ним  мы  и  в  беде.
Он  –  Правда,  Совесть,  Жизнь;
В  пути  Он  с  нами  и  везде.
Бог  –  слово  береги.
К  Нему  в  молитве  обратись,
Покайся  –  Он  простит...
Сын  принял  смерть  за  грешных  нас  –
Чист  сердцем,  как  алмаз.

Пред  Ним  мы  все  в  святом  долгу.
Христос  –  прости,  прости,
С  Тобой  отныне  всё  смогу  –
Летать,  Любовь  нести!

Несём  окрест  
         Благую  Весть  –
Христос  воистину  Воскрес!

26.05.2019г.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836556
рубрика: Вірші, Очерк
дата поступления 26.05.2019


Це Батьківщинонька в тобі



В  туманах  днів,  у  вербах  весен...
Чи  хлібне  поле  в  колосках...
А  соняхів  живі  колеса  –
За  Сонечком...  і  в  наших  снах...

Напоєне  і  життєдайне  
Повітря  Батьківщини  вік,
В  тобі  назавжди  –  Богом  даний
Священний,  предків  ще,  потік...

Сім'я  лелеча  над  тобою
Все  зве  у  первісне  гніздо,
Там  шепчуть  –  хвилька  під  вербою
І  очеретяний  кордон.

А  вздовж  шляхів  у  різноцвітті,
У  гулі  бджіл,  джмелів  –  той  світ,
Де  в  первозданних  поля  квітів
Й  народжувався  наш  політ...

В  самісіньку  у  серцевину
Випробувань  душі  на  зліт...
О,  це  життя  –  як  швидко  линеш,
Вже  й  фінішу  жорсткий  привіт...

25.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836425
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2019


10 Г классу, выпуска 1977года


СШ  N76  им.  А.С.Пушкина,  г.  Запорожья
                 ПОСВЯЩАЕТСЯ

В  дивном  прошлом,  там,  под  сердцем,
Память  лица  бережёт  –
Обнимает  грусть  по  венцы,
А  глаза  слезинка  жжёт.
Вместе  прожили  ведь  годы,
Не  забыть  их  никогда  –
Где-то  в  школе-пароходе
Плыли  мы  все  вдаль.  Туда,
Где  отмечены  страницы,
Где  и  быть  нам  суждено,
Сколько  каждому  «приснится»  –          
Столько  и  отмерено.

Сорок  два  уже  годочка
Промелькнуло  с  той  поры,
Как  расстались  –  в  одиночку
Божьи  познаём  Миры!
Пусть  появится  улыбка
И  припомнится  наш  класс…
Там  –  в  углу,  где  небо  близко,
У  доски  встречал  я  Вас…
Там  о  жизни  говорили,
Как  нам  в  ней  желанней  быть…
Если  б  ДНИ  ТЕ  ПОВТОРИЛИСЬ,
Если  б  ТАМ  ХОТЬ  МИГ  ПОБИТЬ…

1977г.  –  2019г.  май,  пора  последних  звонков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836316
рубрика: Вірші, Стихи к Праздникам
дата поступления 24.05.2019


по краю світла й пітьми


йшов  по  краю  землі
по  траві  шовковистій  під  небом
розумівся  на  мові  птахів
сьогоденність  життя
поглинають  роки
все  що  з  нами  за  овид  днів  репом
і  лиш  свідками  зорі
неймовірно  далеких  світів  мерехтять

і  чого  не  було
в  нашій  казці  придуманій  кимось
в  дерев'яних  вагонів
скрипуче-колісний  шалман
непотрібний  усім
кіл  смертей  чорним  писаний  гримом
хвиля  зниклих  навіки
у  пітьму  в  сіру  невідь  у  антироман

зла  й  добра  суєта
млин  цей  вічний  працює  на  тризну
вічну  істину  й  зиск
шукачі  чи  знайдуть  в  цім  краю
бо  людей  пошук  цей
не  цікавить  шляхом  безкорисним
мрія  ж  всіх  там  на  небі
почивати  в  тій  казці  земній  у  раю

24.05.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836315
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 24.05.2019


Да, ветераны мы…

Да,  ветераны  мы...
Профессия  такая  –
С  детишками  всю  жизнь,
весь  стаж  свой  трудовой.
И  строгим  надо  быть,
и  весело  играя...
И  красный  галстук  там
и  барабанный  бой.

             День  Победы.  День  пионерии.  Клуб  ветеранов
педагогического  труда  Симферополя  "Оптимист".
Зал  ГБУК  РК  "КРУНБ  им.  И.Я.Франко.
Почти  80%  -  и  я  в  том  числе,  начинали  
педагогическую  трудовую  деятельность  с  должности  
старшего  пионерского  вожатого  школы.  
         А  потом  через  все  ступени  -  Педагогический  ВУЗ,
учитель,  зам.  директора,  инспектор  РайОНО,  ГорОНО,
ОблОНО,  директор  школы;  или  воспитатель  детского  сада,  
директор  детского  сада,  пионерлагеря,  других  учебных  и  
культурно-просветительных  учреждений.
         Не  забывают  нас  и  наши  выпускники,  
и  молодые  учителя  города.

19.05.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836266
рубрика: Вірші, Стихи к Праздникам
дата поступления 21.05.2019


дзеленчить ранкова просинь

Сто  цикад  цвірчать  золотять
очеретяні  заслони
Гарсія  Лорка

*        *        *
дзеленчить  ранкова  просинь
степом  степом
сонечка  біжить  промінчик
з  неба  з  неба
золотиться  листом  топіль
тихий  усміх
просіяв  день  у  долині
весь  в  любові
ось  горобчик  по  дорозі
щось  шукає
все  підстрибує  у  танці
смішно  й  легко
я  думками  відлітаю
в  спокій  в  тишу
всесвіт  дивиться  на  мене
добрий  милий
там  далеко  й  в  серці  саме
Боже  любий
нерозлучні  ми  з  Тобою
у  польоті
день  поволі  розправляє  
ле́гкі  крила
з  очерету  на  сопілці
людям  граю
слово  це  комусь  у  душу
може  гляне
заспокоє  хто  в  журі  є
в  цім  ось  травні...

18.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835893
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Цей дивний світ

                       
Літа  мої  розквітчанії  в  літі  –
Ви  всі  в  мені,  нікуди  не  втекли,
Як  самоцвіти,  дні  горять,  лелітки
Далеко  десь,  там  журавлиний  клин...
Мені  там  п'ять,  сестричці  три  в  привіті,
Від  революції  –  тридцять  один.

Ми  з  прапорцями  –  там  стоїть  ця  дата.
Після  війни  четверта  осінь  лиш,
Все  в  відбудовах,  підхопив  нас  Тато,
А  під  ногами  –  мурава  спориш...
Життя  ще  все  попереду,  там  знати  б,
В  які  краї  ти  з  нами  забіжиш?

Зигзаг?  А  може  та  стріла  удачі?
Калейдоскоп,  чи  Божа  тятива?
Береться  де?  І  що  ця  доля  значить?
О,  як  в  цім  світі  тільки  не  бува...
Лише  Господь  вперед  планує  й  бачить,
Шле  благодать  і  молитов  слова.

Дає  нам  вільний  вибір  на  дорогу,
Слова  напутні,  заповідей  звіт.
Не  забувай,  виконуй,  як  підмогу  –
То  є  кермо  на  сотню  твоїх  літ.
І  як  весь  час  ітимеш  з  ними  в  ногу,
Знайде́ш  і  Віру,  й  в  Небеса  політ.

16.05.2019р.

На  фото:  Запороріжжя  7  листопада1949р.  
           Демонстрація  в  р-оні  театру                          
                           им.Щорса  (нині  им.Магара),
           який  тільки  щойно  будувався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835766
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.05.2019


Без Віри як на світі жить?


Бува  –  взявсь  морок  за  плечем
І  серце  зціпить  так,  
Ось-ось  сльоза  зійде  з  очей,  
Жури  шле  смутку  знак.  

І  сил  лише  з  Небес  берем,  
В  молитві  благодать,  
Читаємо  до  сну  і  днем  –  
Прощення  повертать.  

Й  просвітлення  розтопить  лід,  
Душі  вже  сил  злетіть  
І  розквітає  Божий  плід  –  
Пройшла  негоди  тінь.  

Без  віри  як  на  світі  жить?  
–  Є  прірва,  жаху  сон...
Геть  сумніви,  переступить  
Безвір'я  Рубікон.  

14.05.2019  р.


Без  Веры  как  на  свете  жить?

Бывает  –  мрак  окружит  вас
И  сердце  стиснет  так,
Вот-вот  слеза  сойдёт  из  глаз,
Шлёт  грусть  печальный  знак.

И  силы  лишь  с  Небес  берём,
В  молитве  благодать,
Читаем  перед  сном  и  днём  –
Прощенье  возвращать.

И  просветленье  снизойдёт,
Готов  душой  взлететь
И  расцветает  Божий  плод  –
Уйдёт  ненастья  тень.

Без  веры  как  на  свете  жить?
–  Тупик  за  тупиком...
Сомнений  тлен  переступить,
Безверья  Рубикон.

14.05.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835607
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2019


У серці кожному

           
Тече  весна  по  милій  Україні,
Іще  одна  –  духмяна  і  жива.
Засієм  –  прийдуть  радісні  жнива
І  усміхнуться  Небеса,  так  сині...
Любові  в  серці  стрінуться  слова,
Та  мир  в  душі  устоїться  віднині.

Порозумітись  всі  ми  тут  повинні.

15.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835605
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2019


Восторга жизни Ойкумена


Ференцу  Листу  посвящается

   Восторга  жизни  Ойкумена

Досталось  каждому  из  нас
Немного  радости  и  сказки:
Сирень  весной,  а  летом  маки,
Зимой  метели  пересказ...

Осенней  грусти  полонез,
Струящий  в  разноцветье  листьев,
Романсов  прелесть,  песен  Листа  –
Души  струн  нежный,  тонкий  тест...

Бутон,  раскрывшийся  в  сей  мир,
Как  жизнь  мила  в  своём  полёте,  
Вселенной  дар  в  итог  пошлёте  –
Неповторим  людей  клавир...

Любовью  одарённым  быть,
Восторга  жизни  –  Ойкумена.
Пылать  вулканом  вдохновенья
И  веру  Божию  испить.

14.05.2019г.

Друзья,  мне  посчастливилось  бывать  в  Веймаре  в  домике  Ф.Листа.  Слушайте  же  эту  неповторимую  бесподобную  музыку  Ф.Листа!


Вокальное  творчество  Ференца  Листа  охватывает  различные  жанры  —  духовные  и  светские.  Наибольшую  ценность  представляют  его  песни  (всего  их  около  девяноста).
Круг  поэтов,  к  которым  обращался  Лист,  широк:  здесь  и  современники,  и  авторы  XVIII  века  или  эпохи  Возрождения;  композитор  писал  свои  произведения  на  ори-гинальные  немецкие,  французские,  итальянские,  вен-герские  тексты  (Лишь  к  стихам  русских  поэтов  («Мо-литва»  Лермонтова,  «Слепой  певец»  —  мелодекла-мация  по  балладе  А.  Толстого)  он  обращался  в  не-мецких  переводах.).
Большинство  песен  Листа  вдохновлено  образами  не-мецкой  поэзии.  Наиболее  значительны  произведения  на  слова  Гёте  (шесть)  и  Гейне(семь).  Эти  поэты  были  спутниками  Листа  на  протяжении  долгих  лет:  обратившись  к  их  текстам  еще  в  начале  40-х  годов,  композитор  оставил  до  четырех  редакций  некоторых  роман-сов,  получивших  завершение  лишь  в  70—80-е  годы.  Из  французских  поэтов  первое  место  в  вокальном  твор-честве  Листа  занимает  Гюго  (шесть).  Немногочислен-ные  песни  на  венгерские  тексты  отличаются  многообразием  настроений  (скорбная  лирическая  «Прощай»,  героическая  «Бог  венгров»,  эпическая  «Венгерская  ко-ролевская  песня»;  с  образами  Венгрии  связана  и  бал-лада  на  текст  австрийского  поэта  Ленау  «Три  цыга-на»).
В  своих  песнях  Лист  продолжает  линию  развития,  на-меченную  Шубертом  в  его  поздних  романсах,  утвердившуюся  в  творчестве  Шумана  и  нашедшую  свое  за-вершение  у  Вольфа.  Для  Листа  типичен  декламационный  склад  мелодии,  чутко  следующей  за  изгибами  стиха,  наряду  с  широким  использованием  красочных  возможностей  фортепиано.  Он  часто  применяет  варь-ированную  строфу  или  трехчастность;  встречается  и  сквозная  форма.
Можно  выделить  несколько  типов  листовских  песен.
Первый  рисует  безудержную  радость  любви,  страстный  восторг,  льющееся  широким,  свободным  потоком  неодолимое  чувство  (сонеты  Петрарки,  песни,  позже  обработанные  для  фортепиано  под  названием  «Ноктюрны  „Грёзы  любви"»).  Близки  к  ним  более  сдержан-ные  песни,  передающие  смутное  любовное  томление,  неясную  грезу,  мечту  о  любви  —  здесь  особенно  изысканны  гармонии,  нередко  строящиеся  на  сопоставлении  мажора  —  минора  или  отдаленных  тональностей  («Как  дух  Лауры»,  «Радость  и  горе»,  «Песнь  Миньоны»  и  другие).
Многие  песни  посвящены  воплощению  настроений  скорби,  страдания,  разлуки,  одиночества  («Прощай»,  «Отравой  полны  мои  песни»,  «Сосна»,  «Тот,  кто  свой  хлеб  в  слезах  не  ел»,  «О,  где  он?»,  «Дочь  рыбака»  и  т.  д.).  В  последний  период  творчества  усиливаются  мыс-ли  о  смерти,  о  бренности  всего  земного  («Покинута»,  «И  мы  думали  о  мертвецах»).
Особую  группу  составляют  песни,  связанные  с  образ-ами  природы  —  то  спокойной,  то  бурной,  но  всегда  ве-личественной  («Горные  вершины»,  три  песни  из  «Вильгельма  Телля»).
Немногочисленны,  но  очень  образны  песни-баллады,  в  которых  развертываются  сменяющие  друг  друга  кра-сочные  картины;  для  них  характерны  спокойная,  пове-ствовательная  мелодия,  сопровождение  с  изобрази-тельными  моментами,  свободная  смена  темпа,  то-нальности,  фактуры,  сквозная  форма  («Лорелея»,  «Три  цыгана»).
Столь  же  редки  песни  героического  склада;  выход  за  сферу  лирических  чувств  подчас  приводил  к  созданию  произведений  искусственно  приподнятых,  внешне  па-фосных,  лишенных  искренности.  Среди  них  выгодно  выделяются  песни  на  венгерские  тексты  и  особенно  богатырская  «Венгерская  королевская  песня»,  использующая  старинный  куруцкий  напев.
М.  Друскин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835508
рубрика: Вірші, Посвящение
дата поступления 14.05.2019


На брегах Тавриды


Ах  этот  синий  славный  Понт...
Священный  брег  под  небесами  –
Сей  Крым,  любимый  всеми  нами,
Мечты,  летящи  в  горизонт...
Лёт  облаков  –  небесных  птиц,
Свидетелей  немых  и  вечных,
Эмоций  всплесков  человечьих,
Тень  древних  крепостей,  бойниц...

Прекрасны  миги  здешних  мест  –
Пред  красотою  преклоненье
И  шёпот  волн,  и  скал  стремленье,
Миндаля  и  сирени  цвет...
Сердечной  музыки  оркестр
Под  запахи  весенней  нови  –
Вздох  вдохновенья  в  Божьем  слове
И  интуиций  тайных  ветр...

Наш  созерцатель  –  мудрый  Понт
И  наш  попутчик  благосклонный,
Для  алых  парусов,  ширь-лоно.
Брега  Тавриды  –  всё  ж,  оплот.
Объять  ли  необъятья  свет  –
Души  наш  посох  в  сотворенье
Любви  в  строке  стихотворенья?
Жизнь,  словно  миг,  –  земной  привет...

12.05.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835293
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 12.05.2019


Чёрный снег



Весны  победной  в  мыслях  очертанье.
Здесь  снег  с  землёй,…  а  где-то  там  мой  дом
За  горизонтом…светлым  ожиданьем  –
Мы  от  него  на  запад  всё  идём.

Который  раз  в  окопах  день  рожденья.
Декабрьских  стуж  поющая  свирель…
Привычный  запах  дерева  кореньев,
Где  обезглавлена  снарядом,  плачет  ель.

И  пацаны  вчерашние  «в  рулетку»
Со  смертью  игры  страшные  ведут.
Здесь  не  в  ромашку,  а  скорее  в  решку…
Лишь  знает  Бог  –  когда  и  чью  звезду.

Чем  дальше  дом,  тем  ближе  край  агоний
Фашистских  стай,  что  вороньём  кружат…
Какой  дурак  придумывает  войны,
Где  чёрный  снег…?  –  Всё  ж  надо  их  дожать!

Победе  гимн,  чтоб  созерцать  воочию  –
Безумный  праздник,  торжество  Добра!
Чтобы  трассирующим  светом  ночью
Сопроводить  последнее:  «Ура!»

Но  это  завтра,  как  там  решка  скажет
Свой  приговор?  Сегодня  кружек  стук  –
Сто  грамм  армейских  самый  раз,  а  также
Хлеб  вместо  торта,  соль  и  мёрзлый  лук…

А  молодость  несёт  над  круговертью
И  хочет  верить  в  светлый  долгий  Путь…
«Да  будет  так!»  Витает  Дух  над  смертью,
Шепнув  на  ухо:  «Мальчик,  счастлив  будь!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835044
рубрика: Вірші, Стихи к Праздникам
дата поступления 09.05.2019


О чём ты думаешь, Солдат?

З  Днем  Перемоги,  дорогі  друзі!
Немає  строку  давности  жертви  
життям,  заради  нашого  з  вами  
мирного  майбуття,  
старшого  покоління  країни.

О  чём  ты  думаешь,  Солдат?

О  чём  ты  думаешь,  Солдат?
И  где  сейчас  то  поле  брани,
Где  окрещён  был  первой  раной  –
Теперь  далече,  не  видать…
Однополчан  там  схоронил…
Среди  полей,  среди  ромашек,
Не  позабыть:  Ванюшек,  Сашек  –
В  разведку  с  ними  ты  ходил.

Могил,  окопов,  блиндажей
Там  столько  выкопано  было…
Под  небесами  тело  стыло
От  холода,  сырых  дождей…  
В  затишьях  редких  меж  боёв
Ты  сочинял  приветы  с  фронта;
Потом  смотрел  родное  фото
С  тоской  и  грустью  до  краёв…

О,  друг  сердечный,  дорогой  –
Семи  смертям  в  глаза  смотревший,
В  пожарах  битвы  загоревший,
Ещё  дымит  окурок  твой,
А  сердца  остановлен  ход  –
Был  выстрел!  Кровь  из  дымной  ранки,
Обнявшись  с  пулемётом  в  ямке  –
Видать  настал  и  твой  черёд…

Смахнув  со  лба  солёный  пот  –
Орудие  к  «прямой  наводке»
И  кто  кого  -  судьбой  короткой
Вмиг  наградит!  Таков  исход...
…И  всё  ж  Берлин,  в  руинах,  пал!
Да,  мёртвым  небеса  сроднились…
А  у  живых  глаза  светились  –
Мир  завоёванный  настал!

От  супостата  оградил
Страну  свою  в  голодном  шоке
И  матерей,  детей  от  рока.
…Как  сердце  болью  бередил.
Ты  выстоял  и  победил!
Потом  Парад…  и  блеск  медалей…  
С  войны,  придя,  всё  поднимали.
Служил  ты  честно,  не  ловчил.

Кому  Тебя  сегодня  жаль?
…Теперь  вот  здесь,  в  своей  квартире  –
Ты  –  как  мишень  в  условном  тире:
Ни  спрятаться,  ни  убежать…
Опять  тоску  лишь  осязать:
От  мыслей  памяти  нетленной,
От  ран  физических,  душевных  –
Кому…  и  что…  теперь  сказать?

О  чём  Ты  думаешь,  Солдат?
Не  тот,  у  Бранденбургских  врат,
Прошедший  сквозь  набат  и  ад,
А  нынешний  –
седой  мой,
     Брат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834998
рубрика: Вірші, Стихи к Праздникам
дата поступления 09.05.2019


І день новий


                                         *        *        *

І  день  новий  –  
як  пісня  й  заклик  Феба,*  
Кричущий  з  квітки  в  небо  пелюсто́к,  
Душі  цей  не  байдужий  шепіток  
І  серця  стук:  
"  Життя    –  вперед,  так  треба!"  

День-крок    
у  передбачення  чи  в  невідь,  
В  не  до  кінця  пророчий  цей  політ...  
Спуск  і  підйом,  з  лиця  солоний  піт.  
Привал  –  у  тінь.  
Й  шляхом  з  Землею...  з  нею...  

4  травня  2019р.

*Феб  –  (гр.  Phoibe)  –  один  з  епітетів
Аполлона  як  божества  світла


*        *        *

И  новый  день  –
как  песня,  как  награда,
С  цветка  кричащий  в  небо  лепесток,
Души  не  безразличный  шепоток
И  сердца  стук:
"Я  жизнь,  вперёд,  так  надо!"

Сей  день,  как  шаг
в  предвиденье  иль  в  нечто,
В  не  до  конца  предсказанный  полёт...
Спуск  и  подъём,  с  лица  солёный  пот
И  передышка  –  в  тень.  
Путём  с  Планетой...

4  мая  2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834444
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.05.2019


Мій шлях і доле ти моя

           *        *        *

Мій  шлях  і  доле  ти  моя  –
Серед  полів  й  дібров
ти  серцю  милий...
Сон  на  чумацьких  пагорбах  ковилу,
Під  пісню  рідну  солов'я...

Мій  шлях  і  я  по  ньому  йду.
Нелегко,  час  весь
бути  на  підйомі,
З  душею  на  зв'язку  в  небеснім  домі,
В  цвітастому  духовному  саду...

03.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834363
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2019


Війна – це так підло, не треба!

*        *        *

Війна  –  це  так  підло,  не  треба!  
О,  люди,  не  треба  війни!
Бо  щастя  не  стане  під  небом  
Взамін...  Там  загинуть  сини...  
Не  вірте  і  лже  патріотам,
Жадоби  багатств  в  них  огром.
Злочиннійша  є  ця  робота  –  
Щоб  множити  смерть  під  хрестом.

Нікому  нема  оправдання  
Взаємним  убивствам  людей.  
З  обох  сторін  лишень  страждання
За-ради  фальшивих  ідей.  
Затіявших,  совість  не  мучить,  
Якби  її  мали  в  ці  дні  –  
Давно  б  мир  став  тут  неминучим,  
Цвіли  б...  А  про  війни  ні-ні!  

Забудьте,  що  ціль  є  –  УБИВСТВА,  
Віддайте  синів  матерям!  
Бажаючим  війн  –  є  кропива,  
На  лобному  місці,  під  страм!  

2  травня  2019р.


                                 *        *        *

Война  –  это  подло,  не  надо!
О,  люди,  не  надо  войны!
За  жизни  нет  в  мире  награды
Взамен...  Там  погибнут  сыны...
Не  верьте  и  лже  патриотам,
Заинтересованным  в  том,
Преступная  это  работа,
Чтоб  смерть  умножать  под  крестом.

И  нет  никому  оправданья
Взаимным  убийствам  людей.
С  обеих  сторон  лишь  страданья
За-ради  фальшивых  идей.
Затеявших,  совесть  не  мучит,
Коль  ею  владели  б  они  –
Давно  б  мир  Планетой  озвучен,
Цвела  б...  А  о  войнах  ни-ни!

Забудьте,  что  цель  есть  –  УБИЙСТВА,
Отдайте  сынов  матерям!
Желающим  войн  –  есть  крапива
И  лобное  место,  под  срам!

2  мая  2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834193
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.05.2019


Бувальщина



Взаємних,  для  шукань  умов,
Нам  Бог  дав  цю  святу  можливість  –
Спізнати  СЛІВ  на  мирній  ниві...
Та  ж  заганяємо  любов
Сиріткою  гуляти  в  лісі,
Перечекати  в  за  кулісі
Ту  бурю,  що  бува  з  розмов.

Що  ж  виробляють  люди  з  слів?
Прости  нас,  збуджених  о,  Боже.
Вже  й  шепче  тяма,  що  негоже...
Прилив  проходить  –  вже  й  відлив,
Та  по  інерції  несе,
Тут  зупинитися  б  і  все...
Себе  ж  у  плямив,  розум  змив...

На  самоті  все  зрозумів  –
З  нічого  буря  розговілась...
Це  ж  треба  –  за  словесні  вила,
Роздмухать  вогнища  той  міф...
Неврівноважених  прости  нас
Бог  –  що  Марина,  що  Христина,
Як  і  Микита,  стелять  гріх...

Світає...  Сонечко  вже  знов...
То  ж  кажуть,  час  лише  лікує,
Жди  –  розум  в  лоба  поцілує.
Й  дивись  –  вертається  любов,
сиріткою  гуляла  в  лісі,
перечекала  в  за  кулісі
Ту  бурю,  що  бува  з  розмов...

30.04.2019р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833917
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.04.2019


Огонь души

           

Здесь,  средь  своих,  
душ  родственных,  как  сам  –
Любви  сосуды,  
не  забыть,  что  значим...
Как  сердце  к  сердцу,  
словом  прикасаясь...
Друг  в  друге  мы  
смеёмся  здесь  и  плачем...
Автор

Огонь  души,  немеркнущий  огонь,
Зажёг  Господь  частицею,  навечно.
Теперь  в  пространстве  этом  бесконечном,
В  мерцанье  звёздном,  средь  лучей  погонь,
С  мечтой  и  мыслью  на  Земле  прекрасной
Он  поселил  всех  нас,  ведь  не  напрасно.
Над  головой  всегда  Его  ладонь...

Средь  соловьёв  и  шелеста  дубрав  –
Здесь,  не  в  простом  краю,  в  час  испытаний,
Путём  восторга,  радости,  страданий,
Побед  и  поражений  суть  познав.
Неся  в  себе  сосуд  любви  хрустальный
И  Бога  замысел  заветный  и  сакральный  –
Прожить,  себя  чтоб,  не  переиграв...

О,  эта  жизнь,  ниспослана  с  небес,
С  каким  сокровищем  она  сравнима?
Не  для  богатств  и  не  для  славы  нимба
В  краю  полей  и  гор,  где  мудрый  лес  –
Располагает  всё  для  размышлений,
Ума  и  интуиции,  не  лени...
Чтоб,  даже  умерев  –  ты  вновь  воскрес!

О,  славный  отрок,  лишь  познав  себя,
Пред  Богом  облачив  предназначенье,
Достойно,  чтоб  пройти  здесь  обученье,
Ты,  волею  своею,  всех  любя  –
Иди,  тропой  тернистою,  ступая,
Бесчестья  и  позора  избегая,
О  Совести  и  Правде,  лишь  скорбя.

29.04.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833911
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 30.04.2019


Великодній дзвін



Дзвін  Великодній,  
бісером  кружляє  
Над  цим  смарагдом  
ніжності  полів...  
Хвилястим  плином  
до    небес  звиваєш  
Мій,  серцю  край  –  
що  ближчав  і  ріднів...  

До  тополиних  
входжу  я  алей  –  
Могутніх  вісниць,  
здалеку  знайомих,  
Мені  їх  шелест,  
для  душі  –  єлей,  
А  юних  днів  
пройдешніх,  тут  фантоми...

Дзвін  Великодній...  
Цвинтар,  всі  рядком,  
Жило,  що  дзвінко  –  
схлинуло  і  збу́лось...  
Лиш  чайки  з  неба
помахи  крилом  –  
Привіт  звідтіль:  
"Так,  бу́ло  дітки,  бу́ло...
МИР  ВАМ."  

28.04.2019  р.



Пасхальный  звон

Пасхальный  звон,
всё  бисером  кружился
Над  изумрудом
прелести  полей...
Волнистой  цепью
в  даль  небес  всё  вился
Мой,  сердцу  край  –
всё  ближе  и  родней...

И  вот  вхожу
в  аллею  тополей  –
Могучих  вестниц,
издали  знакомых,
Их  шелест  мне
на  душу,  как  елей,
А  юных  дней
былых,  встают  фантомы...

Пасхальный  звон...
Кладби́ще,  все  рядком,
Жило,  что  звонко  –
поглотило,  стихло...
Лишь  белой  чайки
взмах  с  небес  крылом  –
Привет  оттуда:
"Было,  дети,  было...
МИР  ВАМ."

28.04.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833805
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 28.04.2019


Всё знал



Всё  знал  Ты,  мой  Христос  –
Всю  ту  бескрайность  дела
И  в  жертву  нам  принёс
Свой  Подвиг,  своё  тело…

Так  щедро  исцелял  –
Небесная  работа.
Ты  многих  осиял,
Не  большинства  когорту…

Что  мучило  Тебя?
Непониманье  оных…
Но  вынес  всё,  любя
Нас  –  братьев  своих  кровных.

А  темень,  окружа
Невежеств  всех  сознанья,
Стремилась  удержать
Свет  Истины  –  путь  к  знаньям.

И  до  сих  пор  творцы
Надуманного  права  –
Живые  мертвецы
Чернят  святую  Правду.

«Люби  своих  врагов!»
…Пусть  карканье  воронье
Разносит  дух  Основ
От  древности  до  ноне.

Поклонимся  Христу  –
Послу  Любви  и  Света.
Простим  же,  кто  «Ату!»
Прозренье  ждёт…
 с  Рассветом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833693
рубрика: Вірші, Интимная лирика
дата поступления 27.04.2019


Веретено життя



Цей  час,  коли  ти  повен  сил
І  крила  за  плечима  –
Неси,  Земля,  мене  неси,
Ще  й  поряд  побратими.

Вітрила  повні  вітру  й  звізд,
До  мрії  зовсім  близько...
Вперед!  Крутись,  земная  вісь!
Десь...  школи  вже  колиска...

Чим  далі...  золоте  руно,
Все  менше  манить  блиском...
Життя  пряде  веретено́,
Взнаєш  –  ми  лиш  туристи...

Лебідки,  лілій  і  троянд,
Клич  осені  і  весен,
Як  моря  й  неба  цей  брильянт  –
В  журби  пливе,  процесій...

О,  Боже  –  загадка  всім  нам
І  книга,...і  відгадки...
В  думок  шукаєш,  табунах
До  Істини  здогадки...

І  дощик  сіє,  й  сніг  іде,
Онуки  підростають.
Який  тепер  короткий  день...
Ось  Віра  все  зростає...

24.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833580
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2019


І що воно – життя?

*  *  *

І  що  воно  –  життя?
Кому  якесь  дісталось...
Подібно  лопуху
Під  тином,  а  чи  за.
Як  сонечка  комусь
І  ласки  може  мало...
Й  зростає  та  душа,
Як  дика  дереза...

О  Небеса  на  всіх
Так  мудрі  і  ласкаві  –
В  обіймах  і  лопух
Й  забута  дереза...
Комусь  життя  своє
Подібне  до  забави,
Дай  Боже  під  кінець
Молитись  образам...

За  всіх  моливсь  Христос  –  
Убогих  і  багатих
І  Світла  всім  бажав,
Прозріння  між  людьми...
Крізь  терни  і  шипи
Продертися  затято,
Бо  Правда  й  Совість  ждуть
Й  де  наче  край  пітьми...

23.04.2019р.

*  *  *

И  что  такое  жизнь?  
Кому  какой  досталась...  
Подобно  лопуху  
Под  тыном,  или  за.  
И  солнышка  ей  там,
Как  ласки  может  мало...
Растет  тогда  душа  –  
сиротка  дереза...

О  Небеса  на  всех  
Мудры  и  не  лукавы  –  
В  объятьях  и  лопух,  
Забыта  дереза...  
Кому-то  жизнь  своя  
Подобием  забавы,  
Дай  Бог  хоть  под  конец  
Молиться  образам...

За  всех  молил  Христос  –  
Убогих  и  богатых  
И  Света  всем  желал,  
Прозренья  меж  людьми...  
Постигнуть  все  шипы,  
Палаты  иль  заплаты,
Ведь  Правда,  Совесть  ждут  
И  там,  где  край  от  тьмы...

23.04.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833579
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2019


Верби мої, верби

    З  Вербним  Воскресінням  вас,  дорогі  друзі!

Верби  мої,  верби  
пісня

Верби  мої,  верби  
і  сережок  дощ  –
Ви  –  у  Серця  небі,  
сльози  хоч  не  хоч...
Ви  –  дитинства  пісня...  
тане,  наче  дим...
                                                                             Біль  душі  мій  грійся    
спомином  про  дім.

Там,  в  бузковій  сині,  
винести  я  зміг
Незабутні  й  нині  
щастя  й  дива  сміх;
Поле  трав  і  квітів,  –  
той  казковий  рай,  –
І  найкращий  в  світі  
світла  небо  грай.

Хай  ніщо  не  зрадить  
тих  безхмарних  літ.
Радість  не  завадить,  
шле  минуле  зліт...
Обійму  я,  верби,  
ваших  рук  красу.
Запах,  ваші  весни  
я  в  Душі  несу.

31.01.2004г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833469
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 21.04.2019


Обновление души


Весна,  весна!  Как  воздух  чист!
Как  ясен  небосклон!
Своей  лазурию  живой
Слепит  мне  очи  он.
Весна,  весна!  как  высоко
На  крыльях  ветерка,
Ласкаясь  к  солнечным  лучам,
Летают  облака!
Е.А.  Баратынский

           Обновление  души  

Пусть  в  этот  день
весенней  сказки,
когда  вступает
новь  в  права
и  все  немыслимые
краски,
да  свежей
зелени  молва

уносит  нас
в  ту  нежность  далей,
где  песня  
льётся  красоты...
Ненастоящего
не  стало...
Так  веришь  –
сбудутся  мечты.

И  Мир  привычно
всех  обнимет  –
ведь  ждёт  пождёт
нас  так  давно...
Непониманья
тленность  сгинет,
иллюзия
предстанет  сном.

18.04.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833201
рубрика: Вірші, Пейзажная лирика
дата поступления 18.04.2019


Весна идёт

               *        *        *

Весна  идёт  –
цветёт  в  туманах,
всплакнёт  дождём
и  брызнет  свет!
И  пусть  до  лета
малость  рано,
всё  ближе  к  нам
мечты  корвет...

А  жизнь  из  под
ресниц  струится,
всегда  спешит  –
не  опоздай!
Мелькают  дни,
мелькают  лица,
куда-то  мчатся
поезда...

Дарить  любовь
такая  радость,
ведь  ради  этого
живём,
а  настроения  
отрада  –
свет  вдохновенья
в  окоём...

14.04.2019г.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832700
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 14.04.2019


Передвістя



Знову  весна,
заповідник  щастя,
вквітчані  віти:
"Ми  тут,  ми  тут..."
Скоро  й  бузку
ці  духмяні  напасті
скличуть  в  той  дім,
де  родивсь  –  пом'януть...

Скличуть  серденько
забитись  часто...
Тою  стежиною
збігти  в  сад...
Усмішки  вбачить
так  рідні  –  у  Тата
й  Нені  вже
десятиліття  назад...

Ось  на  стіні
мов  би,  як  ікони  –
вічно  живі  з  нами
в  світі,  тут...
В  веснах  пасхальні
живуть  передзвони,
капає  віск
у  життя  простоту...

12.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832436
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 12.04.2019


Эта жизни стезя драгоценная


Тени  шепчут  на  ухо  тайны
эха  Вечности  новизну  –
на  мелодию  свет-Монтана,
человечьей  души  весну...

Как  сей  мир  не  любить  –  скажите,
прямо  в  сердце  струится  цвет.
Молча  смотрят  слова:  "Живите,
только  в  радости  –  до  ста  лет!"

Идеален  ли  мир?  Мы  с  вами?
Но  не  стоит  грустить  о  том.
Были  встречи  ведь...  под  часами...
Жизни  будни  потом  вдвоём...

Не  заметили  дни  подарки...
Огорченья  превыше  их.
Как  прекрасно  весною  в  парке,
так  споём  этот  жизни  стих...

Ведь  сейчас  мы  так  близко...  рядом
и  любовью  искрят  глаза.
А  весна  так  пьянит  нарядом,
да  и  как  коротка...  стезя...

11.04.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832434
рубрика: Вірші, Интимная лирика
дата поступления 12.04.2019


Серцем писані дні



В  синьоокому  краї
у  безодні  часу,
десь  на  дні  того  раю
я  хвилини  несу,
бо  пливуть  незабутні
і  живі,  як  тоді  –
по  весні,  а  чи  в  грудні,  
тіні  буднів  подій;
переповнених  чимось
з  терпко  болісних  снів,
постають  безпричинно,
серцем  писані  дні...

13.08.05р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832241
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 10.04.2019


Тут портал в антипод

       

Фантазійні  світи
зустрічають  нас  там...
Гості  хочуть  знайти  –
мо  зійшли  із  Нотр-Дам?

Ну  а  може  вони
з  Фаетону  прийшли?
Ти  мене  ущипни
близь  туману  імли.

Кружать  в  висях  орли.
Дивні  статуї  сплять?
І  віки  не  змогли
погляд  їм  осліплять.

Бачать  моря  смарагд,
Чатир  Даговий  схил  –
їм  повітря  екстракт
будоражить  й  змах  крил...

Пам'ять  снів  ожила,
статуй  очі  ясні...
Якби  вміння  орла  –
в  небеса...  не  на  дні,

в  зачарований  світ,
на  планеті  Земля,
в  хміль  заквітчаних  віт
персиків  й  мигдаля́...

Хміль  від  чого  заніс
в  світових  літ  цю  даль  –
в  задзеркаль  антреприз,
в  мрії  вічну  вуаль?

Лише  тут,  з  вами,  хміль
від  життєвих  турбот
покидає...  вся  біль...
Враз  –  в  портал  антипод!

09.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832097
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2019


У рідному небі

               
Життя  унікальне,
як  макове  зерня,
лиш  дайте  розквітнути
світлому  в  серці  –
воно  подарує
й  загіпнотизує
несхожістю  думки,
як  і  відкриттями...

У  рідному  небі
хмарки  відпливають,
дивуються,  милі,
на  людську  розруху:
на  кинуті  хати,
безрадісні  лиця,
де  зло  павутинням
плете  повитицю...

І  все  зрозуміло
давно  людським  душам  –
звідкіль  все  дме  вітер
тим  протягом,  наскрізь.
Життя  ж  унікальні
діток  і  онуків
тим  МАНІакальним
здамо  в  жадні  руки?

07.04.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831993
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2019


М. Волошину посвята



 Я  иду  дорогой  скорбной
в  мой  безрадостный  Коктебель...
По  нагорьям  тёрн  узорный
и  кустарники  в  серебре.
По  долинам  тонким  дымом
розовеет  внизу  миндаль...

Максимилиан  Волошин


Що,  мій  друже,  мій  Максе  –
одержав,  що  хтів?
Зачудованії  ці  свічада,
Міріади  зірок,  
малахіт  камінців,
Карадагські  фантазії  чари…

Таємничий  цей  Всесвіт:
безодню  світів!
І  сувої  мальовані  неба…
Вічно  змінний  цей  простір
до  серця  добрів,
 До  Любові,  Землі  і  до  себе?

Ці  смарагдові  пагорби,…
окіл,  як  вірш  –
Чаша  моря  з  глибинами  таїн
Надихає,  цілує  
натхненням  від  Лір,
В  зачарований  світ  повертає…

Та  і  де  він  ,  той  світ  –  
тут,  чи  там?  Лиш  Творець
У  собі  нам  дарує  Нірвану.
Як  і  ми,  любий  Максе,  
ти  вічний  є  герць*
Із  думок,  в  потойбіччя,  за  грані…

Бачив  далі  і  глибше  –  
казав  нам  про  це
Словом,  пензлем  і  поглядом  мудрим;
Та  веселість  і  щирість,  
для  нас  є  взірцем
Простоти  –  не  здаватися,…  бути.

І  твій  погляд  з  небес  
на  стежки,  де  ходив,
Усамітнення  пив,  що  кохання  –
Той  ковток  Кіммерії  
від  цеї  «орди»,
де  суєт  й  лицемірства  пізнання…

10.09.2009р.

=  В  даному  випадку:  
Герць*  -  Боротьба  думок,  поглядів  тощо.

=  Максиміліан  Александрович  Волошин:  
(Кириенко-Волошин  1877  -  1932)


Волошину  М.А.
                               посвящение


Отроком  строгим  бродил  я
По  терпким  долинам
Киммерии  печальной...
Ждал  я  призыва  и  знака,
И  раз  перед  рассветом,
Встречая  восход  Ориона,
Я  понял
Ужас  ослепшей  планеты,
Сыновность  свою  и  сиротство...

Максимилиан  Волошин


Его  душа  –
мятежный  остров
среди  мирских  несовершенств,
Вселенной
равновесья  остов
и  Коктебельских  дум  
клише.
О,  сколь  сказанного
принёс  он
и  несказанного
унёс,
морских  безбрежий
мог  быть  плёсом
и  он  же  –
мудрости  утёс.
Он  не  питал
к  мечте  иллюзий,
а  просто
строил  Красоту.
Преображались  души,
люди
в  его  лучах
средь  будней  туч.
И  до  сих  пор
на  Киммерии
чтят  музы
Карадагских  гор
восход
Волошинской  стихии.
А  Дому  в  радость
каждый  гость.

27.06.2007г.

П  Р  Е  Д  У  П  Р  Е  Ж  Д  Е  Н  И  Е
Максимилиан  Волошин
«Гражданская  война»

Из  цикла  «Усобица»

Одни  восстали  из  подполий,
Из  ссылок,  фабрик,  рудников,
Отравленные  тёмной  волей
И  горьким  дымом  городов.

Другие  —  из  рядов  военных,
Дворянских  разорённых  гнёзд,
Где  проводили  на  погост
Отцов  и  братьев  убиенных.

В  одних  доселе  не  потух
Хмель  незапамятных  пожаров,
И  жив  степной,  разгульный  дух
И  Разиных,  и  Кудеяров.

В  других  —  лишённых  всех  корней  —
Тлетворный  дух  столицы  Невской:
Толстой  и  Чехов,  Достоевский  —
Надрыв  и  смута  наших  дней.

Одни  возносят  на  плакатах
Свой  бред  о  буржуазном  зле,
О  светлых  пролетариатах,
Мещанском  рае  на  земле…

В  других  весь  цвет,  вся  гниль  империй,
Всё  золото,  весь  тлен  идей,
Блеск  всех  великих  фетишей
И  всех  научных  суеверий.

Одни  идут  освобождать
Москву  и  вновь  сковать  Россию,
Другие,  разнуздав  стихию,
Хотят  весь  мир  пересоздать.

В  тех  и  в  других  война  вдохнула
Гнев,  жадность,  мрачный  хмель  разгула,
А  вслед  героям  и  вождям
Крадётся  хищник  стаей  жадной,
Чтоб  мощь  России  неоглядной
Pазмыкать  и  продать  врагам:

Cгноить  её  пшеницы  груды,
Её  бесчестить  небеса,
Пожрать  богатства,  сжечь  леса
И  высосать  моря  и  руды.

И  не  смолкает  грохот  битв
По  всем  просторам  южной  степи
Средь  золотых  великолепий
Конями  вытоптанных  жнитв.

И  там  и  здесь  между  рядами
Звучит  один  и  тот  же  глас:
«Кто  не  за  нас  —  тот  против  нас.
Нет  безразличных:  правда  с  нами».

А  я  стою  один  меж  них
В  ревущем  пламени  и  дыме
И  всеми  силами  своими
Молюсь  за  тех  и  за  других.
               Максимилиан  Волошин

Склоняясь  ниц,  овеян  ночи  синью,  
Доверчиво  ищу  губами  я  
Сосцы  твои,  натертые  полынью,  
         О  мать  земля!  
   
Я  не  просил  иной  судьбы  у  неба,  
Чем  путь  певца:  бродить  среди  людей  
И  растирать  в  руках  колосья  хлеба  
         Чужих  полей.  
   
Мне  не  отказано  ни  в  заблужденьях,  
Ни  в  слабости,  и  много  раз  
Я  угасал  в  тоске  и  в  наслажденьях,  
         Но  не  погас.  
   
Судьба  дала  мне  в  жизни  слишком  много;  
Я  ж  расточал,  что  было  мне  дано:  
Я  только  гроб,  в  котором  тело  бога  
         Погребено.  
   
Добра  и  зла  не  зная  верных  граней,  
Бескрылая  изнемогла  мечта...  
Вином  тоски  и  хлебом  испытаний  
         Душа  сыта.  
   
Благодарю  за  неотступность  боли  
Путеводительной:  я  в  ней  сгорю.  
За  горечь  трав  земных,  за  едкость  соли  –
           Благодарю!  
   
                   7  ноября  1910





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831741
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.04.2019


Хліб і хміль



Ти  –  лебідка  моя,  степовая  зоря...
Із  небес  сизаря  лет,  де  ніжності  ряст...
Закосичення  верб  і  праматінки  серп.
Вітер  пісню  простер  –  Батьківщиноньки  герб.

Крізь  граніт  й  сивість  круч  руслом  врізався  Дніпр,
не  забуть  Прип'ять  й  Случ,  дні  на  Березині...
Славна  Хортиця  спить,  сняться  їй  ще  снопи  –
Тарас  Бульба  летить,  пилюга  з  під  копит.

О  лелечі  краї...  Душі  рідні  мої...
В  верховітті  топіль  –  чумаченьки  по  сіль...
Серця  стримана  біль  –  то  є  пам'ять-кошіль,
не  забуть  хліб  і  хміль,  плуга  тягне  ще  віл...

Де  тепер  орачі?  До  життя  де  ключі?
До  АТО  не  пошлють  діток  керманичІ́.

Все  собі,  а  не  вам  –  двадцять  п'ять  літ  оман.
Розум  –  браття  мої,  до  тюрми  крадіїв!

03.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831666
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2019


Ріка і чорногуз, і маки пісня

     

Цей  любий  край  там  за  вікном  –
о,  скіль  разів  тебе  я  бачив...
Та  ось  біжить  маленький  гном  /                                                  
і  молить,  щоб  його  пробачив        /  2р

за  те,  що  він  в  мені  давно
чатує  час,  з  ним  найдорожче...
У  цьому  світі  так  дано  –                        /
не  обіцяй,  вернутись,  конче...      /  2р

За  віщо,  гноме  мій,  прощать?
Благаю,  ще  побудь  зі  мною,
бо  край  мій  любий  весь  в  очах,  /
в  мені  навік,  не  стороною...              /  2р

Тож  мій  маленький,  в  серці  гном,
лишень  впаду  в  траву  й  ромашки  
вся  радість  та,  болючим  сном  –  /
ріка  і  чорногуз...  і  маки...                        /  2р

02.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831523
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2019


Віще серце

             

Що  встигнемо  у  світі,  доки  вирій,
Сказати  і  вмолити  глибину...
Акації  і  верби  посивілі,
На  пагорбах  шумують,  вже  без  сну...

Тече  вода  у  річці  край  діброви,
Їй  очі  помутились  від  часу,
А  берег  і  самотній,  і  удовий.
Земля  втрачає  первісну  красу.

Бо  люди  розгубилися  узбіччям
Вселенського  високого  життя  –
Стидаються  дивитися  у  вічі,
Прозорого  не  бачать  до  пуття.

Зблукали  чорний  кут,  та  все  замало.
Невігластво  у  закуденьки  зве.
Цей  Божий  світ  завузили  в  кружало,
Перетворили  в  дзеркало  криве.

То  ж  схаменімось!  Серце  віще  чує,
Що  йти  без  Віри  і  Любові  –  клин!
Висока  ціль  святі  шляхи  торує,
Що  їх  Поводирі  нам  нарекли.

29.01.2009р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831407
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2019


Приблизим же звёзды

По  вере  вашей  Дано  будет  вам
         (Мф.9:29).  
Приблизим  же  звёзды

И  кто  же  летает
в  сем  тягостном  мире?
Дух-Свет  на  клавире
все  грусти  растает.
Каждодневность  сует,
непреложность  забот  –
прячут  будущность  Свет
в  тусклый  мелочный  грот.

Да,  сей  крест  нам  нести
шаг  за  шагом  к  Любви.
Зло  настырно  в  пути
нас  отвлечь  норовит.
Но  мысль  посылаем
вперёд  к  горизонту  –
за  лунностью  Понта,
за  видимым  краем

двойник  наш  причальный,
таинственный  многим...
Сознанья  пороги
пройти  сквозь  печали...
Свет  за  Верою  ждёт,
он  всегда  был  и  есть  –
этот  радости  мост,
наша  Совесть  и  Честь.

Вот  здесь  наши  взлёты,
для  Вечности  крылья.
Мечты  станут  былью  –
приблизим  же  звёзды!

01.04.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831285
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 01.04.2019


Хлюпає Конка крильми лебединими

*    *    *

Хлюпає  Конка  крильми  лебединими,
Рідна  моя,  не  спіши…
В  ніченьку  теплу  й  спекотними  днинами
Душу  мою  вколиши…

Що  повертається  в  дні  ненагляднії  –
Де  очерет  шепче:  «Мій
Хлопчику,  виростеш,  стрінуться  манії
Всепоглинаючих  мрій.

Край  не  забудеш  ніколи  цей,  в  пам’яті
Зблиском  віконця,  сюди  –
В  дні  найсвятіші,  де  совісті  паростки
В  серці,  мов  бджілок  меди…»

12.07.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831072
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2019


Молодим



О  книга  життя,  закодована  Небом,
відкрити  з  кінця  не  вдається  її  –
лише  поступово  життєві  потреби
читань  по  сторінці  й  допустять  в  краї.

І  це  лише  перша,  з  закладених,  мудрість,
а  їх  відкривати  ж  –  за  ціле  життя...
Тож  вас  ще  чекають  і  штилі,  і  бурі,
та  берег,  і  море  –  нестримне  буття...

Змогти  й  проти  течії  перемагати,
терпіння  й  характер,  настирність  мети  –
спокусам    і  примхам  всім  протистояти,
 кораблик  свій  курсом  правдивим  вести.

Ось  так,  поступово  –  за  пругом  всі  далі
вестимуть  до  цілі,  яку  ставиш  ти.
Тож,  через  поразки  і  через  медалі  –
припони  усі  подолати  й  пройти.

І  з  кожним  світанком  радіти  дню  треба,
бо  Воля  і  Віра  веде  до  побід  –
земне  є  для  цього  і  Божеє  небо,
тож  Совість  й  Любов  відведуть  вас  від  бід.

27.03.2019р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830824
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2019


Я посылаю Вам любовь

     *        *        *

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  струны  сердца  заиграют,
всё  лучшее  пусть  извлекают,
и  в  радость  душу  облекают,
пусть  забурлит,  взыграет  кровь.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  вновь  откроется  страница,
пусть  жизнь  другая  Вам  приснится,
чтоб  там  живой  воды  напиться,
друг  друга,  чтоб  понять  без  слов...

 Я  посылаю  Вам  любовь  –
отбросьте  грустное  томленье
и  цепкой  суеты  владенье,
тревожный  страх,  оцепененье,
Вы  станьте  Человеком  вновь.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
чтоб  обрели  здесь  равновесье
и  устремленье,  откровенье,
уверенность  и  вдохновенье,
так  обретите  счастья  кров.

Я  посылаю  Вам  любовь  –
пусть  отзовётся  тем  созвучьем,  
что  сердце  знает  наилучше,
пусть  Вас  сомнение  не  мучит,
с  надеждой  жду  Вас  и  с  мольбой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830500
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 26.03.2019


Ведь было настоящее

       

Не  забывается,  друзья,
ведь  было  настоящее  –
то  утро  чувств,  где  ты  и  я,
вокруг  происходящее...
Как  обманули  нас  легко,
карманы,  душу  вывернув,
так  сладко  шепчут  на  ушко,
все  униженья  –  нам  в  вину.

Всё  припорошено  теперь
приманками  и  подлостью,
как  ловко  нам  закрыли  дверь  –
рот  жаждут,  для  надёжности.
Капканы  внукам  и  силки
без  перспектив  и  радости.
Ответы  –  разве  плутовски:
"  Нет  денег."  Ждать  лишь  пакости.

23.03.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830090
рубрика: Вірші, Гражданская лирика
дата поступления 23.03.2019


С былых времён и днесь

           

Ах  отзвуки  пьянящие
немыслимых  высот  –
летим  над  всем  изяществом
божественных  красот
себя  мы  тешим    мыслию
причастности  к  сему,
рисуем  жизни  линии
сует,  сквозь  кутерьму.

А  где-то  всё  в  гармонии,
как  будто  бы  в  раю...
Да  нет,  я  без  иронии
ту  быль  передаю  –
сначала  там  мечталося,
как  нам,  землянам,  здесь.
У  них  давно  сверсталося...
Приди  –  святая  весть.

Как  будто  в  нереальности
и  не  сюрреализм?
Суть  не  в  маниакальности
и  точно  не  снобизм.
Вот  разве  переходное
от  первобытных  снов  –
агрессо-злостно  модное.
Как  чумку  б  глубже  в  ров.

Забыть  сие  бескрылое
паучье  бесовство  б  –
давно  в  душе  постылое
тьмы:  в  пропасть  сватовство.
Простите,  силы  светлые,
что  задержались  здесь.
Сознанья  видно  квёлые
былых  времён  и  днесь.

21.03.2019г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829986
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 22.03.2019


Тернистим шляхом


О  скільки  слів  говорено  про  мир...
Якби  ж  оті,  від  кого  це  залежить
прислухались,  сьогоднішні  громи,
то  смерть  УСІМ,  а  не  легенька  нежить.

З  тих  пір,  як  жадоба  –  усьому  кут
й  мізки  потвора  ця  вже  захопила  –
у  пастку  притягальним  став  маршрут.
Тож  на  коні  тепер  нечиста  сила.

І  вже  своє  невігластво  пасе  –
з  гордині  їх,  а  чи  по  своє  віллю.
Ніщо  захоплених  вже  не  спасе,
бо  владою  зіпсовані,  цивільно.

Один  до  Совісти  і  Правди    шлях,
хоч  непростий,  та  іншого  не  буде.
І  щоб  там  чорний  гурт  не  замишляв,
та  потяг  справедливості  розбудить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829534
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2019


Душа и Я

         

Здесь  на  Планете
Я,  Душа  со  мной  –
вот  в  этих  далях,
где  зима  и  лето.
Смысл  Акаши:
с  Планет,  где  был,  заветы.
Наш  Путь  и  крест
под  Божией  звездой.

Так  будем  Ты  и  Я
лететь  и  верить
в  то,  что  нужны
Вселенной  с  тех  времён,
когда  Всевышний
создал  без  имён...
Я  и  Душа,  что  в  самой
высшей  мере...

В  Вселенский  мир
мы  были  внесены,
где  зал  хрустальный
в  самом  центре  звёздном...
Понять  зачем
сначала  невозможно,
но  страха  не  было,
как  и  стены.

Простор  бескрайний,
невообразимый  –
лишь  только  мыслью
пожеланья  миг...
О  бесконечность,
столько  здесь  постиг  –
теперь  смогу
и  всё  преодолимо...

17.03.2019г.

В  чем  разница  между  Высшим-Я  и  душой?

Прежде  всего,  Высшее-Я  —  это  уникальная  часть  тебя.  Это  часть  того,  что  мы  называем  «супом  Бога,  с  твоим  именем  на  нем».  Это  часть  твоих  Акаши  [запись  о  путешествии  твоей  души].  Это  —  ты,  часть  Бога,  которая  является  тобой,  пребывающая  на  планете.  
Важно  помнить,  что  каждый  раз,  когда  ты  воплощаешься,  —  с  тобой  приходит  одно  и  то  же  Высшее-Я.  Осознаёшь  ли  ты,  какого  друга  ты  здесь  имеешь?  Высшее-Я  проходит  с  тобой  через  все  твои  воплощения!  Когда  ты  устанавливаешь  контакт  со  своим  Высшим-Я,  ты  устанавливаешь  контакт  со  всей  семьей  —  с  чем-то,  о  чем  тебе  уже  известно,  и  с  чем  ты  уже  был.   Акаши  —  это  запись  всего,  чему  вы  когда-либо  учились.  Она  является  частью  системы  твоего  врожденного,  которая  также  является  частью  твоего  Высшего-Я.  Когда  вы  НЕ  пребываете  на  Земле,  Высшее-Я  не  существует.  Это  то,  что  полностью  принадлежит  дуальности  Человека  на  планете.
А  теперь  я  хочу  рассказать  о  душе,  потому  что  она  очень  отличается  от  твоего  Высшего  Я.  Тебе  должно  быть  ясно  следующее:  в  старой  энергии  не  все  люди  способны  были  установить  связь  с  той  своей  частью,  которая  является  душой.  Душа  была  намного  выше  их  сознания  и  была  для  них  всего  лишь  концептуальным  понятием.  Теперь,  с  началом  новой  энергии  [после  сдвига  2012  года],  мы  хотим,  чтобы  вы  начали  учиться  тому,  как  установить  контакт  с  Создателем.  
Что  есть  душа?  Почему  она  отличается  от  Высшего-Я?  
Для  объяснения,  мы  часто  прибегаем  к  понятиям,  которые  довольно  сложно  поддаются  объяснению,  на  любом  языке.
Душа  —  это  искра  Бога.  Она  вечна,  и  у  неё  нет  твоей  Акаши  внутри.  Вместо  этого,  у  нее  есть  отпечаток  Творца,  и  она  представляет  всё  сущее.  Некоторые  из  вас  могут  почувствовать  её,  когда  они  попадают  в  сердцевину  души,  в  процессе  медитации.  Именно  тогда  она  выходит  на  первый  план,  и  ты  чувствуешь  её  на  самом  деле.  
Ты  знаешь,  что  это  не  Высшее-Я.  Она  выше  этого.  И  тем  не  менее,  она  всё  же  принадлежит  тебе,  как  Человеку,  так  как  ты  —  многомерное  существо.  Это  поддерживается  твоей  дуальностью,  так  как  это  является  и  телесным,  и  духовным  одновременно.
Душа  —  это  не  то,  что  общается  с  тобой  при  помощи  слов  или  мыслей,  или  то,  что  дает  тебе  интуицию.  Она  намного  больше,  чем  это.  Она  —  не  по  другую  сторону  завесы!  Она  —  с  тобой,  и  она  сокрыта  в  каждой  частичке  твоего  телесного  Я.  Это  —  твоя  красота;  великолепие  всего,  что  есть.

(Крайон,  http://www.kryon.su/?p=324)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829530
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 18.03.2019


Памяти поэтессы и певицы Юлии Началовой

Горели  листья  в  праздничном  огне
И  осень  молча  любовалась  лесом.
Ты  в  первый  раз  в  любви  признался  мне
И  называл  меня  своей  принцессой.

А  мне  казалось  –  не  настал  мой  час,
Что  о  любви  мне  думать  ещё  рано.
Я  отвечала  весело  смеясь,
Что  ты  –  герой  не  моего  романа.
                       Слова Юлии  Началовой

             Памяти  
поэтессы  и  певицы  Юлии  Началовой

Как  всё  бывает  неожиданно  и  сразу  –
уходит  мир,  который  был  в  тебе,
такой  большой,  сердечный,  ясноглазый...
Не  отменить  ни  при  какой  мольбе.

Светило  Солнце.  Облака  вдруг...  Дождик  плачет.
И  опустился  вечер  не  спеша...
Луна  такая  же  и  смотрит  не  иначе,
лишь  улетела  птицею  душа...

А  птица  эта  и  поэт,  и  соловейко  –
звездою-вспышкой  быстро  пронеслась.
Такой  талантливой  мелькнула  чародейкой,
запомним  яркие  твои  крыла...

16.03.2019г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829316
рубрика: Вірші, Посвящение
дата поступления 16.03.2019


Неоціненна доля жіноча


Іще  раз  я  пройду
по  тернистій  дорозі
під  зорею,  що  трепетно  світить  в  імлі
й  на  перетині  тім,
на  знайомому  розі,
де  нажив  щонайперші  свої  мозолі

я  побачу  тебе,
мою  рідну  Матусю
у  хустині  простій  та  в  турботах  мирських,
в  цьому  спішному  світі
і  вічному  русі  –
все  життя  на  бігу  без  перерв  й  вихідних...

О,  ця  доля  жіноча  –
ця  жертва  сердешна.
Хто  оцінить  її  на  шляху  у  життя?
Діточок  приголуб
уночі  і  щоденно...
Що  ж  собі?  Та  нічого...  Вже  без  вороття...

На  коліні  стоять
нам,  мужам,  до  жіноцтва  –
Берегині  ви  наші,  матусі  й  жінки.
Їм  у  дар  хутко  квіти,
з  одежі  –  обнова,
поцілунки  й  обійми,  щоку  до  щоки.

13  березня  2019р.

Молитва  матері  в  дорогу  дітям.  

"В  ім'я  Отця  і  Сина  і  Святого  Духа.  
Прошу  матінку  Божу  дитя  моє  (ім'я)  
В  путь-дорогу  благословити.
Огороди,  Пресвята  Богородиця,  
Дитятю  мою  плащаницею  своєю  святою,  
Різою  своєю  золотою.  
У  будь-якому  шляху,  на  будь-якій  дорозі  
Дай  рабу  Божому  (ім'я)  неушкодженим  пройти.  
Захисти  в  лісі  дрімучому,  в  полі  широкому,  
У  болоті  хиткому,  в  синьому  морі,  
У  швидкій  річці  від  людей  лихих,  
Від  тварин  злих,  від  напастей  і  бід.  
Я  –  мати,  я  дитя  благословляю,  
В  дорогу  проводжаю.  
Ключ  Моїм  словам.  Замок  моїх  справах.  
В  ім'я  Отця  і  Сина  і  Святого  Духа.  
Амінь.  Амінь.  Амінь".


       Неоценимые  женские  судьбы

Еще  раз  я  пройду  
по  тернистой  дороге  
под  звездою,  что    трепетно  светит  во  мгле  
на  знакомом  на  том,
перекрёстка  пороге,
где  впервые  мозоль  взбух  в  домашнем  тепле

я  увижу  тебя,  
мою  милую  Маму  
в  том  платочке  простом  и  в  заботах  мирских,  
в  мире  спешном  всегда
вечном  беге  и  гаме  –
торопясь,  жизнь  без  сна,  отпусков,  выходных...  

Судьбы  женские  эти,  
сердечная  жертва.  
Кто  оценит  весь  путь  от  самого  венца?  
Детвору  приласкай  
ночью  и  ежедневно...  
Что  ж  себе?  –  Ничего...  До  земного  конца...  

На  колене  стоять  
нам,  мужам,  к  берегиням  –
вас  хранить  и  беречь  бурям  всем  вопреки.
В  дар  цветы  и  одежды
любимым  княгиням:  
поцелуи,  объятья,  щеку  до  щеки.  

13  марта  2019р.

Авторский  перевод  с  украинского

Молитва  матери  в  дорогу  детям.  

«Во  имя  Отца  и  Сына  и  Святого  Духа.
Прошу  Матушку  Божью  дитя  мое  (имя)  
В  путь-дорогу  благословить.  
Огради,  Пресвятая  Богородица,  
Дитятю  мою  плащаницей  Своей  святой,  
Ризой  Своей  золотой.  
В  любом  пути,  на  любой  дороге  
Дай  рабу  Божьему  (имя)  невредимым  пройти.  
Защити  в  лесу  дремучем,  в  поле  широком,  
В  болоте  зыбком,  в  синем  море,  
В  быстрой  реке  от  людей  лихих,  
От  животных  злых,  от  напастей  и  бед.  
Я  –  мать,  я  дитя  благословляю,  
В  дорогу  провожаю.  
Ключ  моим  словам.  Замок  моим  делам.  
Во  имя  Отца  и  Сына  и  Святого  Духа.
Аминь.  Аминь.  Аминь».

Фото  з  Інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828873
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Ах этот старенький диванчик

         *        *        *

Ах  этот  старенький  диванчик  –
был  молод,  как  и  мы  тогда...
Какие  страсти,  кукарача,
глаза  напротив  навсегда.

Орех  свидетель  за  окошком,
уж  верно  вырос,  шелестишь  –
грустишь  о  нас  хотя  б  немножко?
О,  память  –  в  прошлое  летишь...

Летели  вдаль  легко  и  страстно
на  крыльях  сердца  по  волнам  –
то  притяженье  океаном
казалось  даром  было  нам...

И  те  мелодии  младые,
что  пел  нам,  постаревший  в  час  –
диван  философ,  в  дни  златые,
своей  любовью  нас  потряс.

8  марта  2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828620
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 11.03.2019


До 205 річниці з Дня народження Тарас Шевченко



*        *        *

Ми  вкупочці  колись  росли,
Маленькими  собі  любились.
А  матері  на  нас  дивились
Та  говорили,  що  колись
Одружимо  їх.  Не  вгадали.
Старі  зараннє  повмирали,
А  ми  малими  розійшлись
Та  вже  й  не  сходились  ніколи.
Мене  по  волі  і  неволі
Носило  всюди.  Принесло
На  старість  ледве  і  додому.
Веселеє  колись  село
Чомусь  тепер  мені,  старому,
Здавалось  темним  і  німим,
Таким,  як  я  тепер,  старим.
І  бачиться,  в  селі  убогім,
Мені  так  бачиться,  нічого
Не  виросло  і  не  згнило,
Таке  собі,  як  і  було.
І  яр,  і  поле,  і  тополі,
І  над  криницею  верба.
Нагнулася,  як  та  журба
Далеко  в  самотній  неволі.
Ставок,  гребелька,  і  вітряк
З-за  гаю  крилами  махає.
І  дуб  зелений,  мов  козак
Із  гаю  вийшов  та  й  гуляє
Попід  горою.  По  горі
Садочок  темний,  а  в  садочку
Лежать  собі  у  холодочку,
Мов  у  Раю,  мої  старі.
Хрести  дубові  посхилялись,
Слова  дощем  позамивались…
І  не  дощем,  і  не  слова
Гладесенько  Сатурн  стирає…
Нехай  з  святими  спочивають
Мої  старії…  –  Чи  жива
Ота  Оксаночка?  –  питаю
У  брата  тихо  я.  –  Яка?
–  Ота  маленька,  кучерява,
Що  з  нами  гралася  колись.
Чого  ж  ти,  брате,  зажуривсь?

1849р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828339
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 09.03.2019


Тарасе наш! триптих 205 з Дня народження

До  205  річниці  з  Дня  народження

                 Тарасе  наш!            
             триптих

Респектабельні  пілігрими…
«ходять»  по  шевченківських  місцях.
Вербують  верби  у  монографії.
Вивчають  біо  і  гео-графію.
Полюють  в  полі  на  три  тополі…

А  цікаво,  багато  б  із  них  потрафили
Пройти  шляхами  його  долі?
Ліна  Костенко
                       «Заворожіть  мене  волхве…»

Тарасе  наш!
           триптих
 І.
Тарасе  наш!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  в  очах  твоїх  спізнає
Мою,  твою  й  свою  вину...

Вину  й  безвинність,  Світло  й  сірість
Усіх  після  Христових  днів:
Чи  фанатизм,  чи  дні  без  Віри;
Патріотизм  –  чи  шовінізм.

Хто  може  змалювати  правду
В  цій  неправдивій  стороні?
Хто  для  народу  дбає  право
У  цій  неправедній  борні?

Тарасе  наш!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  на  віршах  все  ще  грає
Заради  зиску  й  полину?

Чи  той,  хто  вчену  ступінь  творить
На  долі,  що  тобі  болить?
Другий  на  мові  заговорить,
Що  розридаються  й  воли...

Та  всі  тлумачать,  слина  в  боки:
„Концепція,...  міфологізм,...
Мутація  і  поклик  моди...”
Оце  змагання  –  модернізм!

Тарасе  наш!  Прости  вже  грішних…
Садок  вишневий  розквітай!
Бджіл  і  хрущів  той  гул  утішний
Дай  Бог,  розбудить  нас...  в  літа.

ІІ.
Тарасе,  серденько  твоє,  –
Летить  у  висях  незбагненних
І  дивиться  на  Землю-Неню,
Чи  правда  в  нашім  світі  є?

Чи  діти  вже  порозумілись,
У  дружбі  й  щасті  поселились,
В  полях  Вкраїнських  сміх  кують
І  радість  за  потребу  мають,
Державу  вже  не  лихоманить
Й  онуки  в  мирі  мо’  поснуть?

Де  славна  Хортиця  шумує,
Чи  ж  пам’ятають  козаків?
Їх  слово  й  діло  славне  й  мужнє  
Чомусь  навчило  сіряків?
Пани  добріші  може  стали?
–  Та  де?  Посліднє  розікрали
Вздовж  незалежності  років…

Тарасе,  мрії  не  збулись!
Пани,  як  при  тобі,  вскубуться
За  ті  клейноди,  що  й  були  –
Ще  довго  біди  не  минуться,
Мотають  жили,  як  колись…

«Все  йде,  все  минає  –  і  краю  немає,
І  листя  пожовкле  вітри  рознесли»*
А  правда  не  збулась  –  в  хулі  десь  конає
І  хто  їй  дасть  раду,  як  Совість  змели?

Чернеча  гора…  Стільки  часу  минає.
Тарасе,  скажи  –  чи  з  колін  ми  звелись?  
О,  грішний  народе  мій,  в  мріях  до  краю  –
В  подушці  сльоза.  То  ж  проснешся  коли?!

ІІІ.
Тарасе,  чом  водночас  з  тобою  не  жили?
І  чому  білим  світом  босоніж  не  брели?...  
Отам  де  тин  і  вишня  єднають  два  двори  –
Вже,  духом  об’єднавшись,  ми  б  знались  до  пори...

Ділили  б  тиші  спокій,  чи  стогін  вітровій  –
Не  так  би  одиноко  котились  сльози  з  вій...
Та  Бог  дає  нам  завше  свої  шляхи  в  буття  –
То  ж  брате  наш  Тарасе,  осібне  й  каяття...

*  Т.Г.Шевченко,  «Гайдамаки»


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828338
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 09.03.2019


Поздравление. Галактик баллада

     Поздравляем!

Мы  дружно  
наших  женщин  поздравляем  –
здоровья,  радости  желаем.
Благодарим,  что  есть  на  свете
и  ласка  ваша  и  тепло.
Лишь  с  вами
на  сердце  светло.
Мы  дарим
все  цветы,  что  в  лете,
целуем,  любим  вас  всегда  –
пусть  счастливо  летят  года!

8  марта

                   Галактик  баллада

О,  жизненных  далей  красоты  земные  –
успеем  пройти  ли?
А  может  быть  это  фантазии  сны  есть,
что  магией  свили?

И  кто  ж  их  рисует  сим  светом  чудесным
да  пламенем  сердца  –
кудесник  ли  Неба,  нам  мало  известный,
душой  смог  увлечься?

О,  эти  просторы  о,  эти  курганы
в  цветах  распростертых
звучат  гимном  сердца,  священным  органом,
людей  интровертов...

Летим  над  простором,  открытым  восторгом
и  птицей  крылатой,
ведь  смысл  нашей  жизни  в  полёте,  бесспорно  –
галактик  баллада...

8  марта  2019г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828223
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 08.03.2019


Жінці

Зі  Святом  дорогі  жінки,  берегині  нашого  дому,  
наше  найдорожче  багатство,  наше  ВСЕ  -  
будьте  здорові  та  щасливі.  Терпіння  і  витримки  
в  сьогоденні,  нехай  Вас  береже  Бог  -  
разом  все  витримаємо.                          

Жінці
 
Як  відображення  весни
і  мрій,  і  млості  від  чекання  
у  сні  серцевого  страждання  –  
час,  що  з  тобою  не  мини,
зі  мною  будь,  моє  кохання...

Цвітіння  сакури,  мій  друг,  
такої  ніжності  сумління,
як  потяг  дотику  в  стремлінні,
прийшло  посланням  на  мій  пруг
з  дощу  пелюсток  на  коліна...  

Жар  почуттів  живи,  не  снись  
в  рожевих  мріях  лиш  на  грані.
Кимсь  послане  випробува́ння  –  
на  диво  щастя  надихни  
у  світ  краси  на  ніжнім  стані...  


04  березня  2019р.


   Женщине

Как  отражение  весны
и  грёз,  и  неги  ожиданья
в  тени  сердечного  страданья  –
минуты  без  тебя  пресны
и  длятся  тягостною  данью...

Цветенье  сакуры,  мой  друг,
такое  нежности  влеченье,
как  будто  бы  прикосновенье,
пришедшее  посланьем  вдруг
с  дождя  цветенья  на  колени...

Горенье  чувств  в  стране  любви
иль  розовое  ожиданье?
Ниспосланное  испытанье  –
на  чудо  счастья  вдохнови
в  мир  красоты  на  хрупком  стане...

04  марта  2019г.

Авторский  перевод  с  укр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827741
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 04.03.2019


Порочный круг

Корысть  —  словно  пыль,  которую  лукавый  пускает  человеку  в  глаза  для  того,  чтоб  он  не  знал  ни  справедливости,  ни  долга,  ни  чести,  ни  дружбы.
А.  Оксеншерна

Если  у  человека  появится  хотя  бы  одна  корыстная  мысль,  его  твердость  обернется  малодушием,  его  знание  —  безрассудством,  а  чистота  —  порочностью.  Вся  жизнь  его  будет  загублена.  Вот  почему  древние  считали  бескорыстие  величайшим  достоянием.  Тот,  кто  обладает  им,  вознесется  над  целым  миром.
Хун  Цзычэн      

Порочный  круг

Когда  поймёт  сей  человек  убогий,
что  из  времён  Корейко  воспарил  –
набив  карман,  презрев  себя  и  Бога,
земной  закон  и  тот  переступил.

Как  лжемогуч,  как  беден  ты  душою,
друзей  предав  и  людям  не  был  друг.
Поправши  Совесть,  Правду,  всё  святое  –
нашёл  не  счастье,  а  порочный  круг!

Теперь  сидишь  на  кучке  золотой
и  гложет  мысль,  как  спрятать  всё  подальше?
Страх  постоянный.  Стук  –  не  за  тобой?
Вот  и  цена:  "Моё,  что  было  наше."

01.03.2019г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827344
рубрика: Вірші, Гражданская лирика
дата поступления 01.03.2019


Ми там що проліски

 

Тут,  на  цій  сцені  Будинку  офіцерів  
співав  під  час  служби,  не  забути  днів...
Звало  таємниць  передчутя  крізь  сфери  –  
майбуття  дороги,  трепетне  в  мені.

День  п'янив  світанком  –  Вічність  відгукнулась,  
зорі  говорили:  "Щирістю  стели."
На  руці  сніжинки  блиску,  мов  минулість  –  
юності  надії,  промінець  пролив...  

Зміна  караулу,  за  плечем  калашник,  
пролісок  де  й  взявся,  цей  пестун  весни  –  
на  південнім  схилі,  ніжний  і  відважний,  
душі  доторкнулись,  ніц  тобі  ціни...  

Хата  шле  привіт  свій  птахом  іздалека,  
рідні  крізь  турботи  –  думи  шлють  мені...  
І  в  очах  у  Мами  смутку  поволока...  
Річка,  поле,  маки  –  бачу,  мов  у  сні...  

А  було  це  в  середині  шістдесятих.  
Служили  тоді  три  роки.  

25  лютого  2019р.



Мы  там  что  подснежники

Здесь,  на  этой  сцене  Дома  офицеров
пел  во  время  службы,  не  забыть  тех  дней...
Воздух  тайн  предчувствий  предрекал  сквозь  сферы
будущность  дороги,  что  всего  важней.

День  пьянил  восходом  –  Вечность  отзывалась,
звёзды  говорили:  "Мы  с  тобой,  дружок."
На  ладонях  марта  блеск  снежинки  талой
юные  надежды,  луч  в  душе  разжёг...

Смена  караула,  за  плечом  калашник,
взгляд  привлёк  подснежник,  баловень  весны  –
здесь,  на  южном  склоне,  нежный  и  отважный,
души  прикоснулись,  нет  тебе  цены...

Где-то  дом  крылами  машет  издалёка,
сквозь  родных  заботы  –  думы  обо  мне
и  в  глазах  у  Мамы  грусти  поволока...
Речка,  поле,  маки  –  вижу  вас  во  сне...

А  было  это  в  середине  шестидесятых.
Служили  тогда  три  года.

25  февраля  2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826780
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2019


Там де всьому початок буває

         *        *        *

Там  де  всьому  початок  буває,
виростали  де  серце  й  душа  –
як  струна  з  тих  країв  заспіває,
то  й  пригорнеться  Муза  вірша...

Тож  летять  почуття  до  гніздечка  –
народились  всі  витоки  там...
Скрипка  плаче,  здригається  дека,
рідних  душ  там  сердечність  вита...

Світанкова  зоря  засіяє,
знову  радість  стріча  новий  день,
на  сопілочці  вітер  зіграє  –
мрії  вдаль  до  побід  поведе...

23.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826560
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


У полоні очей

             
53  -  літтю  з  дня  зустрічі

Я  побачу  тебе  в  журавлинім  відлунні,
коли  вихор  часу  із  мережі  зітхань
верне  знову  в  той  день  у  холодному  лютні,
де  тебе  цілував  на  порозі  чекань...

Зачиналось  життя  з  почуттів  непорочних,
де  було  ще  по  тому  багато  розлук;
і  писались  листи  і  вірші  серед  ночі,
а  при  зустрічах  чувсь  твого  серденька  стук...

Чому  час  так  летить  і  життя,  мов  на  крилах?
Патефон,  телевізор,  комп'ютер,  смартфон...
Побіліли  з  тих  пір,  моя  люба  і  мила,
не  забути  ж  як  я  в  твій  потрапив  полон...

Забуяє  весна,  як  і  та,  романтична...
Для  онуків  повтор,  а  для  нас  Бога  дар  –
через  погляд  твій  там  об'єднав  нас  Всевишній.
Хай  же  зве  у  очах  льону  квіт,  не  біда.

лютий  1966  -  лютий  2019  р.р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825903
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019


Иллюзия в ночи

       

А  звёзды  без  волнения
всё  светят  нам  с  небес
и  не  нужны  им  мнения
сейчас,  и  позарез.
О  том,  что  лишь  влюблённым,  да
их  свет  необходим  –
здесь,  на  земле  и  все  года,
как  нега  и  интим.

Вскочили  астрономы,  вдруг
и  замер  телескоп:  
"Нам  как  без  звёзд,  обширен  круг
созвездий  –  стоп,  стоп,  стоп..."
На  вахте  мореплаватель
и  штурман,  услыхав  –
корабль  едва  не  сел  на  мель,
без  звёзд  судьба  плоха.

Поэты:  "Неприемлемо  –
без  звёзд  мы  как  без  рук,
их  свет  нам  так  лелеемый,
как  всплеск  любовных  мук."
Но  звёзды  только  холодно
смотрели  с  высоты...
Лишь  свет  остался  –  их  давно
уж  нет,  одни  мечты...

17.02.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825782
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 17.02.2019


Я люблю твои ступни.

 Дорогие  друзья!  От  всего  сердца  поздравляю  Вас  с  Днём  влюблённых.  Будьте  счастливы  в  любви.  Дорожите  своим  выбором.  Учитесь  любить  и  прощать.

"Любви  всего  мало.  Она  обладает  счастьем,  а  хочет  рая.  Обладает  раем  –  хочет  Неба!  
О  любящие,  всё  это  есть  в  вашей  любви!  Сумейте  только  найти."
                               Виктор  Гюго

"Я  люблю  твои  ступни  за  то,  что  они  прошли  сложный  путь  по  земле  и  воде,  сквозь  ветра,  пока  не  встретили  меня."
                             Пабло  Неруда

Я  люблю  твои  ступни.

Пора  прекрасная  любить
приходит  в  одночасье  –
готовность  эти  миги  пить
восторженно  встречаем.

Для  сердца  огненности  шквал
и  для  души  отрада  –
сражён  бываешь  наповал,
хоть  ожиданья  радость...

Другой  встречаешь  горизонт
и  зори  оживают  –
волною  шепчет  тихо  Понт,
ведь  о  любви  всё  знает...

Услышать  Ангела  бы  глас  –
кто  нам  судьбою  послан?
Не  появился  б  ловелас
и  донжуаны  после.

Что  ж  –  встретить  всем  свой  звёздный  час  –
пройти  чрез  чувств  крещенье.
Давно  желал  нам  счастья  Спас  –
дал  выбор,  совесть,  мненье.

День  влюблённых
14.02.2019г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825410
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 14.02.2019


Ви хочете в казку

*        *        *

Ви  хочете  в  казку  –
вам  п'ять,  як  раніше?
По  цій  ось  зеленій
стежині  у  рай...
Тоді  краще  разом
вернімось  в  скло  тиші  –
де  ми  ж  і  були,
закортіло  за  край...

13.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825409
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2019