Meggi

Сторінки (3/242):  « 1 2 3 »

Бо люблю

Заколисану,  мов  дитину,
Покладеш  мене  тихо  спати,
Прийдуть  сни  кольорові  красиві
Дивувати.
Загорнеш  у  міцні  обійми,
Зацілуєш  тендітні  плечі.
У  обіймах  твоїх  надійних  
Спати  легше.
Серце  б'ється  спокійно  й  рівно,
Не  тріпоче  схвильований  пульс.
Сплю  в  обіймах  твоїх,  бо  вірю.
Бо  люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024


вона ж любила…Й він її любив

Ми  помиляємось  усі...  Живемо  далі!
Ми  не  вітаємось  в  юрбі.  Куєм  медалі!
Куєм  блага  і  капітал!  Все  тягнем  в  нірку!
Щоб  тільки  в  серці  залатать  велику  дірку...

Кудись  біжим,  одвічно  поспішаєм.
Доки  живі,  то  встигнути  все  маєм:
Робота,  дім,  комфорт,  розваги,  діти,
А  де  ж  любов,  коли  ж  тоді  любити?...

Коли  дивитись  в  очі,  обійматись
І  зорі  в  літні  ночі  рахувати,
І  один  одним  дихати  коли...
Ота  любов  нам  аж  тепер  болить.

Коли  за  гроші  вже  не  купиш  щастя!
І  дім  холодний  -  радість  в  нім  не  часто!
І  усміхатися  уже  не  має  сил...
Вона  ж  любила...
Й  він  її  любив...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024


Долюби-догойдай

Десь  далеко,  де  неба  край,
Де  за  подихом  кожним  -  воля,
Заховалося  серце  хворе...
Долюби  його,  догойдай.

Обігрій,  як  маленьку  пташку,
Що  забилася  у  куток.
Пригорни,  бо  йому  так  важко
Розгорнути  своє  крило.

Обійми  його  тихо  й  міцно,
Дай  тепла  своїх  щедрих  рук.
Скільки  б  ти  не  знесла  розлук,
Твоє  серце  з  тобою  вічно.

Б'ється  в  грудях,  не  зна  спочину,
Перемелює  всі  жалі.
Завжди  любляче,  завжди  щире,
Завжди  вчасно  і  на  порі.

Час  про  нього  тепер  подбати,
Так  як  дбають  дітей  батьки.
Будь  для  нього  і  мама,  й  тато...
Догойдай  його,  долюби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


літній дощ

Останній  теплий  літній  дощ
Ховає  віртуозно  сльози.
Я  дякую  за  нього,  Боже...
Також...

Може  тому,  що  можу  плакать
Не  виправдовуючи  сліз...
Бо  теплий  дощ  обличчям  скрізь
Щось  має  значить...

Як  маєш  значення  i  ти...
Торкнувшись  крижаного  серця,
Цей  лiтнiй  дощ  лишив  слiди  -
Розбитi  скельця....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


спогади

Я  пам'ятаю...як  померла...
І  день,  як  народилась  знов...
Ці  спогади  -  безцінні  перли.
Вони  -  любов...

Я  пам'ятаю,  як  горіла
І  згасла  в  небі,  як  зоря...
Ці  спогади  -  важке  похмілля...
Вони  -  це  я...

Я  пам'ятаю,  як  літала...
Як  падала  із  висоти...
Ці  спогади  я  поховала!
Вони  -  це  ти...

Я  пам'ятаю...  і  не  зможу
Зітерти  з  пам'яті  (болить)
ці  спогади...  Помилуй,  Боже!
Це  -  Ми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021


Давай ми просто БУДЕМО…

Давай  ми  просто  БУДЕМО...
І  все.
Без  заборон,  умов  і  упереджень.
Без  зайвих  правил,
Без  обмежень..
Один  у  одного  лише...
Я  буду  в  тебе  -  тихим  літом
І  огортатиму  теплом...
Я  спокій...
Я  любов...
Я  світло...
Твій  прихисток  і  джерело.
Ти  ж  -  серце!  Ти  -  моя  розрада!
Ковток  повітря.  Ти  -  вогонь!
Ти  неочікувана  радість
І  сяйво  погляду  мого...
Ти  -  океан...  Ти  -  неба  просинь...
В  твою  пірнаю  височінь
І  все  іще  не  вірю  й  досі,  
Що  ти  мій  ангел  -  моя  тінь...
Ти  випробовування  долі
І  подарунок  водночас...
Давай  ми  просто  будем  поруч...
Хай  Всесвіт  зачекає  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


я скучила…

Я  скучила...  Тобі  й  не  знати  як...
Жага  межує  із  фізичним  болем.
Мені  твій  погляд  -  рятівний  маяк
На  спотичках  доріг  і  перехрестях  долі.

Я  скучила...  Тобі  й  не  уявить...
Як  сумно  і  як  болісно  без  тебе...
Як  мушу  прокидатися...  І  жить...
Щодень.  Щоніч.  Від  неба  і  до  неба.

Я  скучила...  Як  впоратись  із  цим?
Від  почуттів  як  серце  врятувати?
Весь  білий  світ  тобою  став  одним...
Всім  світом  хочу  і  для  тебе  стати.

Я  скучила...  Боюсь  цього.  Страшусь.
Налякана  душа  тремтить  і  плаче.
Ти  так  багато  став  для  мене  значить,
Тож  я  тебе  у  серці  залишу....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


Ти не зможеш мене забути!

Ти  не  зможеш  мене  забути!
Я  тебе  не  забуду  теж...
Гіркий  присмак  ції  спокути
Вартий  тих  почуттів-пожеж.

І  таких  нас  немає  більше.
Ти  єдиний...  І  я  одна...
Вільні  духом,  але  невільні...
Доторкнулись  серцями  дна.

Так  трапляється,  так  буває,
Як  в  любов  з  головою  пірнеш...
Я  тебе  не  забуду  -  знай  те.
Й  ти  такої,  як  я,  не  знайдеш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021


Він. Вона.

Він  хотів  її  тіла...  Вона  -  глибини...
Він  шукав  її  губи...  Вона  -  його  очі.
І  писала  палкі  довжелезні  листи...
Він  -  лиш  коротко,  смайлами,  як  її  хоче.

Вона  вірила  в  диво  й  що  диво,  то  він.
Він  торкнувся  душі  -чергова  перемога!
Вона  серце  своє  розірвала  навпіл
і  йому,  як  дарунок,  поклала  під  ноги.

Хочеш  в  руки  візьми,  обігрій,  пригорни,
Хочеш  -  знехтуй,  відкинь,  відійди,  відсахнися...
лиш  байдужим  не  будь...  Її  серце  горить
і  безжалісне  полум'я  те  його  нищить!

Вона  вірила  в  нього,  про  нього,  йому...
Він  тримав  її  душу  в  страху  і  напрузі.
Стався  вибух...і  серце  пішло  в  глибину.
Не  близькі...не  знайомі...  не  друзі...

30.05.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021


я хочу бути ніжною

я  хочу  бути  ніжною...  дозволь
моїм  рукам  блукати  твоїм  тілом,  
моїм  губам,  як  я  того  хотіла,
в  цілунках  пристрасних  втрачать  самоконтроль.  

я  хочу  бути  дорогим  вином,
щоб  ти  хмелів  від  мене  і  не  міг  напитись,
щоб  ти  не  міг  на  мене  надивитись
і,  ідучи,  вертався  всеодно.

як  хочу  бути,  як  мільйон  спокус:
смачна  й  солодка,  і  нестримно  дика,
щоби  палав,  хотів  мене  усю,
щоб  ти  не  міг  без  мене  навіть  дихать!

я  хочу  БУТИ...  поруч,  зараз,  тут,
у  часі  й  просторі,  думках  -  то  неважливо...
і  маю  вдосталь  почуттів  і  сили,
які  тобі  в  дарунок  принесу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021


Я - одинокість… я - гора…

Я  -  одинокість...  я  -  гора...
Крута  і  майже  неприступна
і  у  підніжжя  каламутна
тече  самотності  ріка...

Стежки  сховалися  у  хащах.
скрізь  порожнеча,  пустка,  тінь...

не  руш  цю  тишу...
то  на  краще,
коли  немає  сновидінь.

Та  сняться  сни  і  ти  у  снах  тих
так  близько,  що  тремтить  душа
і  хочеться  забути  раптом,
що  я  -  гора...

і  хочеться  тобі  скоритись...
в  обіймах  плавитись,  як  лід...
забути  про  усе  на  світі
і  полетіть...

09.05.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021


Тишком-нишком

Тишком-нишком  шепоче  серце,
Що  тобі  я  уже  байдужа!
Але  я  ще  не  хочу  черствіть!
Я  люблю  тебе  досі  дуже...
Може  роки  якісь  минули,
Доганяє  тихенько  втома,
Щось  навмисне  чи  ні  забули
В  повсякденних  турботах  вдома.
Може  словом  сухим,  колючим
Роз'ятрили  на  серці  шрами  -
Ми  ж  умієм  любити-мучить,  
Як  в  найкращих  у  світі  драмах.
Та  не  хочеться  слів  і  фальші...
Все  насправді  настільки  просто:
Лиш  добро  переважить  шальки,
Лиш  любов  вище  неба  зростом!
Хай  якою  там  буде  доля...
Скільки  часу  відведено  вище,
Не  зречуся  цієї  ролі
І  любитиму  тишком-нишком....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021


ниточки

Від  тебе  до  мене  вічність  ...  і  ниточки
тонкі  і  прозорі  -  міцні,  як  сталеві  струни.
Беруть  свій  початок  в  мені  і,  як  ті  річки,
Впадають  у  тебе  безмежно  глибоким  сумом.

І  рвала  ті  ниті,  і  знову  в'язала  їх...
Тих  вузликів  вистачить  сотням  разків  намиста.
Крізь  ранки  і  будні,  дощі  і  лапатий  сніг
між  нами  нитки,  переповнені  дивним  змістом.

Вони  незліченні  й  щомиті  їх  більш  на  одну-
обплутує  серце  липка  і  жива  павутина.
Від  мене  до  тебе  вічність  того  вогню,
від  тебе  до  мене  вічність  тієї  сили.

І  як  би  не  було,  який  би  не  був  крихкий
цей  світ  у  промінні  твого  мовчазного  неба,
між  нами  лишається  вічність...  і  ниточки,
що  срібними  струнами  тягнуть  мене  до  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019


зі мною небо говорило

зі  мною  небо  говорило
дощем  і  снігом  по  землі,
тоді,  коли  украй  хотілось
звичайних  слів...
щоб  відчувати  їх  на  дотик
і  смакувати,  як  вино!
тих  слів  між  нами  сотні  сотен  -
ти  ж  не  сказав  ніодного.
мені  хотілось  слів  кохання,
польоту  думки,  висоти!...
я  чула  їх  колись...Востаннє
так  говорив  до  мене  ти!
із  тих-то  пір  така  крилата,
не  маю  місця  на  землі.
несказаного  так  багато,
та  як  дібрать  потрібних  слів?..

зі  мною  небо  говорило
то  білим  снігом,  то  дощем...
МОВЧАННЯ,  то  велика  сила,
та  ГОВОРИ  зі  мною  ще!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019


Стукає у шибу дощ

Стукає  у  шибу  дощ...
Хоче  розповісти
щось  цікаве.  Ну,  а  що?
Як  дізнатись?  Звідки?

Прислухаюсь  -  шелестить.
Не  вщуха,  хлопчисько.
Щось  собі  під  ніс  бринить,
нахилившись  низько.

А  мені  цікаво  -  страх!
Що  ж  на  думці  в  нього,
та  не  можна  геть  ніяк
зрозуміть  нічого!

Схлипне-стихне  -  як  уллє  -
розбігайтесь,  люди!
Сповіщає,  що  іде
пані  Осінь  всюди!

Сумно  й  радісно  йому...
Час  поплакать  є  ще,
тож  краплинням  по  вікну,
як  в  долоні,  плеще...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849465
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2019


КВІТИ

Квіти  всюди  :  в  тобі  ,  в  мені,
В  ній,  у  ньому,  в  руках,  зіницях,
У  волоссі,  словах,  вині,
На  чужих  небайдужих  обличчях…

Вони  квітнуть  –  летять  до  ніг
Пелюсток  невловимі  миті.
І  коли,  навіть,  випаде  сніг,
Квіти  в  серці  продовжують  жити

І  наповнювать  серцебиттям
Все,  що  думалось  не  воскресити.
Найпрекраснішу  квітку  –  життя,
Поливайте  ,  щоб  квітнуть  і  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807154
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2018


Насіннячко

Назбирала  насіннячка  квітів,
Розстелила  дбайливо  сушить,  
Щоб  наступного  щедрого  літа
Новим  квітам  душею  радіть.

Посортую  його,  поскладаю,
Підпишу  і  заховаю,  щоб  в  мить,
Як  весна  забринить  і  заграє
В  свіжу  землю  посіять  й  зростить.
Виростай,  моя  квітко!  І  кріпни.
Хай  стебло  буде  дужим,  гнучким,
Бо  попереду  ще  ціле  літо…

Так  не  хочу  прощатися  з  ним!      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806558
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2018


Розгубилася…

Розгубилася…і  не  можу  зібратись  купи.
Все  довкола  німе.  Тільки  айстри  цвітуть  вогняні.
Їх  пелюстки  до  мене,  мов  теплі  ласкаві  руки
Доторкнулися  –  повернули  мене  на  мить

Й  знову  пустка.  І  знов  цей  нестерпний  відчай.
Ніби  й  сонечко  променем  гладить  моє  чоло,
А  я  тану  повільно,  мов  жовта  воскова  свічка,
І  не  можу  підняти  в  небо  своє  крило.

Так  з’їдає  самотність,  руйнує  ізсередини.
І  спочатку  зникає  усмішка,  блиск  в  очах.
Як  би  там  не  було,  я  всього  лиш  слабка  людина,
Цілий  світ  на  хресті,  що  несу  на  своїх  плечах.

І,  здається  ось-ось  зламаюсь,  ось-ось  без  сили
Упаду  і  піднятись  ніхто  не  подасть  руки…
Дуже  сумно  і  страшно  лишитись  ось  так  –  безкрилим,
Коли  хочеться  неба  і  прагнеться  висоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.09.2018


МІЙ СЕРПЕНЬ

Мій  серпень  минув  і  подвір’ям  крокує  осінь,
Стелить  листом  доріжки  і  молить  не  гаяти  час
На  тривожні  думки  і  сльоту,  променисто  просить
Йти  сміливо  вперед,  не  звертаючи  погляд  назад.

Моє  літо  спливло.  Відспівало,  відгомоніло
Непомітно  і  швидко,  в  буденності  звичних  турбот.
Не  збулося  нічого,  що  мріялось,  що  хотілось
І  важкою  печаттю  на  груди  мені  лягло.

Вересневі  світанки!  Твої  кришталеві  роси!
Ніби  сплячу  красуню,  мене  пробудіть  зі  сну
Прохолодою,  свіжістю,  небом  своїм  високим,
Хочу  жить  й  відчувати,  що    дійсно  таки  живу  .

Бо  скінчилося  літо…  І  серпень  мого  рождення
Хай  бере  із  собою  весь  смуток  і  всі  жалі,
І  прокинеться,  сповнене  сил,  поетичне  натхнення,
Світлом  слова  проллється  в  нотатнику  на  столі.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.09.2018


Я квіти татові несу

Співає  травень  за  вікном.
Вплітає  дні  в  свою  косу
весна,  що  розлилась  кругом.
Ось  квіти  татові  несу...

І  стелються  мені  до  ніг,
і  тягнуться  мені  до  рук
шовкові  трави  запашні,
бо  квіти  татові  несу.

Звивається  змією  шлях
і  губиться  в  словах  жалю
весна,  обірвана  завчас...
Я  квіти  татові  несу!

Він  завжди  квіти  дарував,
усміхненим,  веселим  був,
був  сонцем,  що  мені  з-за  хмар
спускав  на  ниточці  весну

і  все,  що  обійняти  міг.
Усе,  що  дихало  навкруг  -
у  квітах  ніжних  і  сумних...
Я  їх  тепер  йому  несу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018


Я не люблю

Я  не  люблю  незручних  запитань.
А  їх  довкола,  як  роїв  бджолиних  -
гудуть,  кружляють,  вжалить  норовлять.
Чому,  завіщо,  в  чому  завинила?

Я  не  люблю  допитливих  створінь
у  Тому  сенсі,  як  ви  зрозуміли:
не  треба  лізти  в  душу  до  людини,
коли  туди  не  вхожа  навіть  тінь.

Я  не  люблю  сюрпризів,  як  таких,
коли  очікувати  можна,  що  завгодно.
Я  не  люблю  вдягати  щось,  бо  модно.
І  слів  незатишних,  колючих  і  різких.

Я  -  не  люблю.  Така  вже  в  мене  вдача.
Миритися  із  тим,  що  не  люблю
Першочергової  не  ставлю  в  тім  задачі.
Й  не  раджу  іншим.  Просто  не  люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018


Ти вже мені не на меті

Ти  вже  мені  не  на  меті.
Я  з  тебе  виросла.  Пробачиш?
І  мрії  зовсім  вже  не  ті,
і  я  вже  інша,  й  ти.  А  втім  -
усе  змінилося  на  краще...

Злетіли  цвітом  за  вікном
років  пелюстки  невловимі,
вже  не  зізнаюся,  що  й  нині
у  мій  важкий  тривожний  сон
часо́м  приходять  очі  сині,

не  протягну  тремтливих  рук,
щоб  доторкнутись  мимоволі...
Ох,  ці  вже  очі  волошкові  -
по  найболючішому  б'ють!
Така  вже,  мабуть,  наша  доля...

Вже  ніби  сонце  і  весна
струмує  й  променить  усюди.
Пробач,  та  досі  в  мене  в  грудях,
усупереч  усім  словам,
живе  любов.  І  жити  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018


ПОГОНЯ

Сміюсь  собі,  спинитися  не  можу:
я  за  тобою  гналась  все  життя!
Роками...Їм  не  буде  вороття.
Вони  лишились  там,  за  огорожею.

Парканами,  заввишки  до  небес,
відгородився  боязко  від  мене.
А  я  хотіла  просто  трішки  неба
очей  твоїх  -  одного  із  чудес.
І  музики  ще  голосу  твого,
мов  колискова  він  мене  гойдає...
І  дотику  твого  отой  окраєць
розбурхав  серце  сотнями  негод.

Тепер  сніжить.  Дощить  і  лихоманить.
Трясе  пропасниця  і  ломить  жар  кістки.
Я  гналась  за  тобою  скільки  сил,
вже  бачила  засніжені  сліди,
та  так  і  не  змогла...  не  наздогнала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018


Скло

Дивуюсь  власним  відчуттям:
дивлюсь  на  тебе  -  і  не  бачу.
Заплющу  очі  -  ледь  не  плачу  -
розплющую  -  однак  нема.

Я  точно  знаю,  що  ти  поруч.
Так  пахне  твій  одеколон...
Так  пахне  мій  в  тобі  полон!
Не  сплутаю  ні  з  чим!  Ніколи!

І  чую  дихання  твоє.
Як  серце  гучно  в  тиші  б'ється
і  стукіт  той,  мов  пісня,  ллється,
собою  наливає  все...

І  чари  голосу  твого,
нестримного,  легкого  сміху...
Я  грішна  в  тому,  чуєш,  грішна,
що  запалила  цей  вогонь

і  мало  в  ньому  не  згоріла,
палала  вже,  як  смолоскип.
Як  раптом  відчайдушний  крик
душі,  що  врятувать  просила...

Я  знаю  певне,  що  ти  тут.
Я  шкірою  те  відчуваю.
Та  бачить  -  сил  уже  не  маю:
крізь  тебе,  як  крізь  скло,  дивлюсь....  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018


Сонце

Спіймалось  сонце  на  димар
зимовим  тихим  ранком,
як  вигулькнуло  із-за  хмар
сьогодні  на  світанку.

Спинилось  там  перепочить,
набратись  сил  для  лету
й,  щоб  встигли  за  хвоста  схопить
свої  думки  поети.

Затрималось  хвилину-дві
і  знову  у  польоті,
бо  сонцю  треба  облетіть  
всю  кулю  у  турботах.

Позаглядать  кругом,  зігріть
горобчиків  на  стрісі,
збудить  промінчиком  в  норі
лисичку  на  узліссі,
бурульками  десь  побриніть,
краплинками  поплакать,
берізку  змерзлу  по  корі
легесенько  погладить.
Погратись  блиском  у  сніжку,
натоптані  доріжки,
що  забруднились  у  піску,
увагою  потішить,
десь  облизати  гілочки,
що  мріють  за  весною...

Усіх  турбот  не  полічить
ні  влітку,  ні  зимою.
Щодень  невтомним  колесом
мандрує  небосхилом,
тож  хай  на  димарі  собі
ще  трішечки  спочине...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775636
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2018


Розчеши мені, мамо, коси.

Розчеши  мені,  мамо,  коси,
заплети  у  тугі  джгути,
синю  стрічку  -  весняну  просинь  -
у  волосся  моє  вплети.

По  голівці  погладь  рукою,
щоб  забулися  всі  жалі,
щоб  проблеми,  тривоги  й  болі
знов  здалися  такі  малі,

як  в  дитинстві,  що  босоного
топче  серця  тугий  клубок,
як  же  важко,  помилуй,  Боже!,
став  даватися  кожен  крок.

Розчеши  гребінцем  чарівним  -  
де  й  подінеться  втоми  слід,
розгодиниться  днина  сіра,
скреснуть  біди  мої,  як  лід,

заживе,  що  боліло  в  грудях
і,  оновлена,  знов  стою!
Щоби  легше  жилось  між  люди,
я  розчісую  доню  свою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018


Зірка

Перевернулось  небо  догори.
Із  ніг  на  голову  перевернувся  Всесвіт.
Упали  зорі.  І  тепер  горить
Холодним  сяйвом  серце.  Зимно  пестить

зимовим  сонцем  білим  чи  блідим...
І  холодно.  Так  холодно  і  гірко,
що  цілий  Всесвіт  -  ти  мені  один!
Вся  астрономія  -  твоя  єдина  зірка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018


Ангелові…

Ти  мов  торкаєшся  плеча,
стоїш  горою  за  спиною
й  коли  на  мене  всі  кричать,
чи  намагаються  повчать,
ховаєш  хутко  за  собою.

За  руку  ніби  скрізь  ведеш,
переді  мною  зносиш  терни,
щоби  мій  шлях  без  краю  й  меж
не  сяяв  полум'ям  пожеж,
не  била  ніг  колюча  стерня.

Мій  ангел!  Провідна  зоря!
Твоїм  очам  я  й  досі  вірю!  
Як  жити,  як  тебе  нема?
Душа  беззахисна  моя
під  небом  безкінечно  сірим...

Як  виказать  свою  печаль,
безмежну  тугу,    сум  глибокий...
Хтось  знов  торкається  плеча
і  сколихнулася  свіча...
то  поруч  ти  -  я  чую  кроки...

/татові/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018


МИНУЧЕ

...  бо  все  минуче  на  землі.
І  день,  і  ніч,  і  туга,  й  радість...
Кінець  журбі,  кінець  імлі
у  стоголосих  водоспадів.
У  всього  фініш  є.  Фінал.
На  зміну  осені  приходить
зворушена  й  сумна  зима.
Й  вона  не  вічна  у  природи.
Усе  пливе  -  спливає  час,
змерзають  і  скресають  ріки.
Лиш  ти  на  мене  вже...  на  нас
не  підіймеш  свої  повіки.
Ти  промайнув  як  день  і  ніч.
Твоєї  осені  так  мало
у  цьому  світі  протиріч.
Його,  як  і  тебе,  не  стало...

/татові/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018


Запаморочення

Спливаю  м'яко  по  стіні  -  
не  відчуваю  ніг.  І  тіла.
Мені  нема  до  тебе  діла...
Воно...  заснуло  у  мені.

Заклало  вуха.  Так  буває,
коли  пірнаєш.  Чи  кричиш...
Коли  так  голосно  мовчиш,
немов  мовчанням  сповиваєш

й  воно  усюди.Завжди.  Скрізь.
Так  дивно  якось,  фантастично.
Ти,  як  ота  погана  звичка,
тихцем  зникаєш  й  ніби  сніг

раптово  випадаєш  в  душу.
Незчуєшся  -  а  ти  вже  тут.
І  від  міцних  незримих  пут
німіють  руки,  терпнуть  дуже...

і  час  вже  не  тече  -  закляк,
і  звуки  поглинає  простір:
чи  крапає  вода,  чи  кроки,
не  розрізнити  вже  ніяк.

я  тихо  осідаю  долу
не  впоралась,  не  вбереглась,
хоч  вже  давно  тебе  зреклась,
укотре  втратила  свідомість...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017


ПОСВЯТА

Не  виміряти  глибини
І  висоти  цієї  втрати!
Чиєїсь  в  тім  нема  вини,
Та  біль  несила  подолати.

Згорнулись  два  твоїх  крила,
Перетворившись  в  білий  саван.
І  недоказані  слова
Між  небом  і  землею  стали.

Не  вистачало  нам  часу,
Ми  просто  жити  поспішали.
Тепер  сказати  б…  та  кому…
Татусь  пішов…  його  не  стало.

Спинилась  мить.  Спинилось  все.
Бо  серце  дороге  спинилось…
Якщо  ти  чуєш,  тату,  десь,
Знай,  що  люблю  тебе  щосили!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017


Сміх ( звичка)

Чим  голосніше  я  сміюся,
тим  глибша  в  моїм  серці  туга.
Земля  на  диво  дійсно  кругла,
тож  знов  зустріть  тебе  боюся.

На  мене  ти  чатуєш  всюди...
Я  неспокійно  озираюсь,
знічев'я  знову  усміхаюсь,  
коли  зустрінемось  між  люди.

Ця  звичка  не  мине,  не  зникне.
Допоки  житиму  і  поруч
десь  дихаєш  ти,  мрієш,  ходиш
я  голосно  сміятись  буду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017


Вогонь

Горіла  я...  І  у  своїм  огні
тебе  до  щенту  все-таки  спалила.
Яка  шалена  у  вогню  тім  сила,
що  і  мене  не  лишила  мені.

Горіла  я  -  й  перегоріла.  Стліла.
Остання  іскра  спопелила  вмить.
Обпечена  ще  скімлить  і  болить
душа  та  біль  уже  не  мучить  тіла.

Святий  вогонь  сліпих  любові  й  віри
по  вік  земний  я  дякую  тобі
за  те,  що  випік  із  моїх  орбіт
ті  почуття,  яким  немає  міри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017


ДОЩ

І  дощ  іде,  і  мокре  гілля  плаче,
і  день,  як  ніч,  і  ніч  мені,  як  мить.
Десь  загубилась  ниточка  удачі
серед  людей,  нещирості  й  молитв.

Надломлена,  як  той  незрілий  пагін,
на  роздоріжжі  під  дощем  стою,
а  він  співає…ніби  пише  саги,
вмиває  душу  втомлену  мою.

Під  життєдайні  краплі  підставляю
тонку  прозорість  олов’яних  рук
і  йду  по  лезові,  над  прірвою  по  краю
в  тумані  снів,  розчарувань,  розлук.

І  дощ  мене  тримає  ніби  ляльку
на  срібних  нитях,  спущених  з  небес,
щоб  серце  не  розбилося  на  скалки,
щоб  я  не  впала,  несучи  свій  хрест.

Тримай  мене,  лишилось  зовсім  трішки,
в  зворотній  бік  не  повертають  з  прощ.
Я  йду  до  щастя.  Босонога.  Пішки.
Й  мою  дорогу  поливає  дощ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017


Нещасливиця

Ніби  камені  у  потилицю,
шепіт  змій  по  кутках:  "Щасливиця..."
Молода,  красуня-розумниця,
упізнавана  в  місті  на  вулицях.

Щиросердно  і  доброслівно
кожна  з  них  укусила  б  все  рівно,
бо  не  може  так  трапитись  раптом,
щоб  щаслива,  а  їм  -  не  втрапить.

Недолугі  й  далекоглядні
все  влаштовують  жінці  оглядини:
як  одягнена,  чи  при  зачісці...
і  шукають  найменшу  зачіпку,

щоб  роздерти  на  клапті  немічну,
не  лишити  і  тіні  величі...

Їм,  зміюкам  отим,  однаково,
чи  сміялась  вона,  чи  плакала...
чи  згасає  вона,  чи  світиться,
чи  у  траурі,  чи  із  квітами...
чи  під  ноги  трава  їй  стелиться,
чи  упала  і  не  шевелиться...
чи  їй  пташкою  легкокрилою...
чи  дається  їй  крок  із  силою...
Їм  байдуже,  аби  не  їхньому
розсипатися  щастю  крихтами
через  їхнє  зловісне  шипіння
у  зеленій  від  заздрощів  піні.  

І  дарма,  що  на  схудлі  вилиці
впала  тінь  від  крила  нещасливиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2017


Ми із Зимою заодно

Вже  сніжне  порване  рядно,
Весна  постукала  у  шибку,
а  ми  з  Зимою  заодно  -
нанизуєм  печаль  на  нитку,

як  те  намисто.  У  вікні
танцюють  промінці  гарячі.
Та  рук  не  відпуска  мені
моя  Зима  -  красуня  спляча.

І  неба  синього  кришталь
так  важко  впав  мені  на  плечі...
Поплакати  б,  та  сліз,  нажаль,
не  стало,  тож  не  стане  легше.

Злила  б  сьозами  терпкий    сум
і  насаджала  в  серці  квітів,
та  розплела  свою  косу
Зима  й  сховала  все  на  світі.

...Лататиму  старе  рядно
снігів,  завчасу  посивілих,
і  виглядатиму  в  вікно
Свою  Весну  на  крилах  білих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2017


Кораблик

Я  втратила  свою  зорю
і  корабель  мій  збився  з  курсу
й  посеред  хвиль  бурхливих  мусить
тепер  тримать  хоч  на  плаву

мене.  На  дно  не  відпускати.
Тримай,  кораблику,  тримай!
Який  замріяно-ошатний
довкола  мене  океан...

Манить  мене...зове  у  безвість
і  тягне  серце  в  глибину,
а  там...  таких  безкрая  черга.
Втопив  таких  вже  не  одну.

Здається  я  -  його  наступна...
Рятуй,  кораблику,  пливи!
Рви  хвилі,  бийся  їм  у  груди,
ось  тут  і  зараз!  Не  колись!

Розсіється  суцільний  морок.
Туман  осяде  по  воді.
І  нас  зустріне  синє  море,
бузковий  ранок!  Кораблі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017


Іній



і  почалась  я  саме  з  самоти.
із  неї,  як  мереживо,  сплелася:
тоненькі  пальці  -  шовкові  нитки  -
перетікають  у  тонкі  зап'ястя
і  вище...  в  білій  млості  передпліч,
заплутуючись  в  павутинні  ліній
автопортретів  і  чужих  облич,
я  згадую  твоє...  на  ньому  іній...
я  струшую  його,  а  ти  -  не  ти.
хтось  зовсім  інший  дивиться  у  вічі...
Ось  тут  я  й  почалась.  Із  самоти,
що  виплів  у  душі  холодний  січень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017


Море

Ти  приходиш  тоді,  коли  я  без  тебе  вже  звикла.
Знов  нізвідки,  немов  із  глибин  виринаєш  із  хвилями
мною  втоплених  спогадів,  знову  народжених  криками
переляканих  чайок  із  білосніжними  крилами.

Я  гадала  собі,  що  ти  не  повернеш  в  це  море,
бо  його  береги  надто  звузились.  Стала  річка.
Неспокійна  така,  бурхлива,  як  пава,  горда.
А…згубилась  між  трав,  як  з  віночка  блакитна  стрічка.

І  та  річка,  мені  здавалось,  уже  ніколи
в  свої  води  тебе  не  пустить  як  вперше  –  вдруге.
Тихе  плесо  у  заводі  все  ще  окреслене  колом,
яке  ген  розійшлось  скільки  ока  від  млосної  туги.

Обманулась  я  в  ній,  чи  вона  мене  зрадила.  Хтозна.
Там  за  пагорбом  знову  впадає  в  безкрає    море
Й  вимальовують  хвилі  в  тім  небі  знайомий  образ,
що  втопити  хотіла,  тримаючи  серце  в  покорі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017


Свято

Ти  більше  не  приносиш  мені  свято
і  я  вже  більше  не  твоя  свята.
Здається  це  якраз  отой  початок
такого  неминучого  кінця.

Нас  ще  тримають  купи  невидимки
колишніх  почуттів,  що  проросли
углиб  до  ядер  кожної  клітинки
і  прикипіли  краплею  роси.

Так  важко  відпускать  тебе.Так  сумно.
Глибини  спогадів  не  змить  водою  з  крана.
Минулось  свято...  мабуть  нерозумно
у  будній  день  чекать  його  так  само.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017


Клоуни

Аж  верне  від  щоденного  лицемірства,
щохвилинного  блазнювання  клоунів.
Віртуозно  жонглюючи  мовою,
пробираються  в  душу  крізь  дірки  
у  побитій,  як  міллю,  аурі.
Вберегтися  -  нема  можливості,
тож  і  носим  ошатні  траури,
не  фільтруючи  слів  крізь  сито...

Хто  сильніший  -    виживе.  Точно.
Певне  стане  одним  із  тих,
хто  жонглюючи  вправно  словом,
згасить  сонце  у  душах  людських.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017


Міражі

О,  спати  б  вічно!  Й  бачити  вві  сні  
твої  легкі  й  прозорі  міражі,  
як  у  пісках  безкраїх  жовтім  морі.  
Ти  -  вітражі    душі  мого  собору.  

Хоч  ти  мені    не  клявся  й  не  боживсь  
в  своїй  любові  неземній  ніколи,  
таж  ти  приходив  і  щоночі  снивсь,  
тримав  в  полоні  вічної  покори.  

І  я  у  ній  жила,  як  нежива.  
Мені  не  жити,  мені  спать  хотілось,  
щоб  знову  міражі  торкались  тіла  
й  в'язали  сни,  немов  снопи  в  жнива.  

Мені  хотілось  вірити  в  ті  сни.  
В  тім  міражі  хотілось  так  забутись.  
Та  іще  більше  хочеться  весни,  
в  якій  тебе  нема...  й  не  може  бути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017


Справжні цінності

У  кожного  завжди  болить  своє.
Своя  "велика"  в  кожного  дилема.
Мов  павучиха,  доля  нам  снує
усюдисущих  павутин  проблеми.

У  цього  ревнощі,  у  того  від  любові
йде  обертом  земля  і  голова.
Безбожно  палить  хтось.  А  інший  -  алкоголік.
Комусь  в  "бою"  розсічена  брова.

Хтось  переймається  лише    собою-
який  у  профіль,  як  він  у  анфас.
А  хтось  зі  спраглим  ділиться  водою
і  душу  відкриває  без  прикрас.

Дитя  пригорне  чи  підв'яже  гілку,
бабусю  проведе  під  рев  машин...
Годинникову  зупиняє  стрілку,
щоб  не  дорослішав    маленький  син.

Все  незначуще,  як  дрібна  мачина,
про  справжні  цінності  мовчи  -як  здогадавсь.
З  синочка  має  вирости  МУЖЧИНА.
Щоб  ДОЛЮ,  ДОНЕЧКУ  й  КРАЇНУ  не  продать.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017


Пульс

Ось  притихли  нарешті  кроки,
не  вслухаюся  в  шепіт  трави.
Я  шукала  в  тобі  свій  спокій
і  ,  нажаль,  не  знайшла...Прости.
Навпаки,  ти  гримів  громами,
землетрусами  душу  тряс!
І  під  натиском  впала  брама,
змерз  на  серці  кудлатий  ряст.
Почорніло  і  всохло  гілля,
опустилось  безсиллям  рук.
В  голові  ще  гуде  весілля,
та  у  небі  -  кружляє  крук.
Я  злякалась,  прикривши  очі
пеленою  тонких  долонь,
шепочу,  як  молитву:  "Досить!"

Й  кроки  стихли...Як  пульс  у  скронь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017


Цей світ живий!

Ні,  ні!  Не  може  буть!  Не  правда,
що  світ  гнилий,  що  світ  ось-ось  помре!
Він  вже  давненько  дихає  на  ладан,
але  ж  існує  все  іще,  живе.

Стрічає  сонцем  синій-синій  ранок
і  проводжає  ночі  розсипом  зірок,
в  безмежності  усім  знаходить  пару,
невчасно  може  й  на  короткий  строк...

Своєю  чергою  усе  пливе,  клекоче,
хлюпочуть  через  вінця  почуття.
Цей  світ  живий  і  жити  ще  він  хоче!
Чи  заслуговуємо  ми  на  це  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2017


Щемить

Щемить  від  слова  "щем".  Це  як  болить.
У  легшій  тільки  переважно  формі.
Коли  заколить,  здавить,  задзвенить,
легенько  тенькне  в  серці...  й  знов  у  нормі.

Щоденні  будні  під'їдають  плоть,
круті  і  нескінченні  каруселі
дрібних  і  звичних  нам  усім  турбот
втачають  сенс  в  спустошеній  оселі

слабких,  як  тінь,  блідих  безкрилих  душ.
Прокиньтеся,  життя  таке  коротке.
Воно  ж  усюди  -  у  пелюстках  руж,
в  росі,  що  випала  вночі  на  ній  укотре.

Хай  розпачем    зимовий  день  бринить
і  важко  ніби,  й  натерпілось  тіло...
Не  біль  то  в  грудях,  то  лише  щемить.
Ще  мить  -  і  сонце.  Й  вже  переболіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715721
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2017


Іди…

Святкуй!  Ти  переміг!  Твоя  взяла!
Я  видихлась...не  залишилось  сили,
щоб  вписувать  тебе  щодень  курсивом
у  кожну  зморшку  власного  чола.
Я  склала  руки  і  смакую  втому...
Чомусь  така  солодка,  ніби  мед.
І  руни  золоті  прадавніх  Вед
розставили  на  місце  крапки  й  коми.
Так  бути  не  повинно.  Я  здаюсь.
І  повертаю  дотики  до  серця.
Ти  вже  не  той.  Ти  скам'янів.  Зачерствів.
Іди...А  я  за  тебе  помолюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017


Хіба ти можеш не любить мене?

Хіба  ти  можеш  не  любить  мене?
Хіба  таке  узагалі  можливо?
Я  ж  квітами  зійшла  з  картин  Моне
аби  прикрасить  будень  твій  у  зливу.
Я  ж  дорого  плачу  за  кожну  мить
усмішки,  щоби  ти  не  знав  ніколи,
як  важко  дихать,  як  мені  болить,
що  ти  чужий  і  замкнене  це  коло.
Стискаю  пальці.  Ті  бліді.  Аж  сірі.
І  посміхаюсь  -  іскри  із  очей.
Ти  можеш  не  любить  мене?!!  Не  вірю!
Бо  більше  за  життя  люблю  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017


Отрута

Отрути  б...Щоб  лиш  мить  одна...  і  все.
Без  слів,  конвульсій  чи  судом  предсмертних.
Щоб  просто  ангел  в  чорному  плісе
провів  за  руку  крізь  зірки  на  терни.

Я  знаю,  що  на  рай  не  заслужу,
зробивши  той  ковток  один-єдиний.
Та  жить  без  тебе  також  гріх.  Божусь,
що  я  люблю    до  смерті  аж  однині.

І  в  тім  біда.  У  тому-то  і  суть,
що  зблідла  мертвенно,  п'ючи  кохання  трунок
і  що  кохання,  ніби  хрест,  несу,
шукаючи  в  отруті  порятунок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017


Якби не ти

Я  могла  би  звернути  гори
і  зростити  могла  б  сади,
подолати  пустелі  й  море.
Все  змогла  би,  аби  не  ти.
Я  могла  б  зупинить  цунамі,
буревії  і  смерчі.  Мости
я  могла  б  врятувать  між  нами.
Я  змогла  би...Якби  не  ти.
Я  померла  б  заради  тебе
і  воскресла  з  води  й  роси.
Я  б  змогла    прихилити  небо
нам  з  тобою  до  ніг,  а  ти...
Розбиваєш  мої  бажання,
мої  мрії  і  віру  в  сни.
Я  б  хотіла  здолать  кохання
і  змогла  би...Коли  б  не  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017


А ми ж могли….

А  ми  ж  могли  ні  слова  не  сказати,
ні  пари  з  вуст,  ні  звуку,  нічичирк…
Могли,  але  …слова  палкі  і  затяті
злетіли  з  вуст  і,  ніби  дикий  вир,
змітають  досі  на  шляху  мораль  і  розум,
здоровий  глузд,  тверезість,  сенс,  резон
і  протидіяти  несила  їм,  не  в  змозі
спинити  потяг  слів  і  на  перон
зіскочити  на  швидкості.  Упасти
хай  доведеться,  витерти  сльозу.
Я  хочу  видерти  себе  з  твоєї  пащі
і  до  тієї  ж  пащі  знов  себе  кладу...
Слова,  слова...  думок  бентежні  крила,
мов  горобці  -  злетіли  -  не  піймать.
Горять  в  душі  червоних  слів  вітрила,
а  ми  ж  могли  ні  слова  не  сказать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016


Вічність

Лиш  день  минув,  а  ніби  ціла  вічність.
Тягучі  у  самотності  хвилини.
Знов  проситься  у  гості  хворий  січень
до  мене.  Й  до  моєї  половини.
Мене...  вже  дві.  Нас  раптом  стало  двоє,
відколи  біль  навпіл  мене  роздер
і  мою  душу.  Я  тепер  потвора...
Напівжива...  чи  мертва  вже  тепер?
Ще  наче  й  чую,  бачу...Відчуття
ще  не  полишили  понівечену  душу.
Але  навіщо?    Що  без  тебе  я?
Ти  рівновагу  Всесвіту  порушив,
коли  змовчав  на  поклик  мій  любить.
…Збираю  рештки  щастя  у  поділ,
як  крихти  хліба,  щоби  далі  жить…
Кохання  вже  на  требищі  лежить
і  вічністю  минає  день  один…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016


Любити

Ще  так  мені  хотілося  любити
і  так  мені  уже  не  до  любові...
Десь  у  полях  все  колоситься  жито,
налите  сонцем  і  бажанням  жити,
а  я  печалюсь  з  долі  молодої.
Здавалось  би:  радій,  прийдешній  день
такий  сліпучо  новий  і  чарівний,
тож  пий  його,  співай  йому  пісень,
руки  собі  не  опускай  лишень,
бо  ти  для  нього  власна  Чураївна!
Із  тебе  починається  зоря
рум'янощока  в  росянім  намисті...
Із  мене?...День  новий  почався?...Я...
Припала  сріблом  молодість  моя,
та  хочеться  іще  тебе  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016


Викриття

Мене  викриває  доволі  нервовий  сміх.
Я  завжди  сміюся,  коли  ти  десь  поруч.  Близько.
Я  завжди  нервую  і  щось  говорю  наспіх,
тріпочучи  ґудзики  чи  намистинок  низку.

Очей  підійняти  несила  –  боюся  слів,
що  ранять  раптово  байдужістю  і  столикістю…
А  сонячні  зайчики  в  погляді  десь  на  дні
мене  викривають  із  надсвітловою  швидкістю.

Усе  в  моїй  постаті,  рухах  і  вчинках,  поглянь,
зібралось  в  єдине  і  доказів  більш  не  треба.
Я  світлом  пронизана,  світла  того  печаль
мене  викриває  в  моїх  почуттях  до  тебе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706072
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2016


Коли сніжить…

Коли  сніжить,  стираються  гріхи,
усе  довкола  первозданно  біле,
і  світ  увесь  –  прозорий  лід  –  крихкий,
який  ми  намагаємось  щосили
уберегти  від  подиху  зими,
від  гострих  списів  крижаних  бурульок.
Спинитися  б,  завмерти,  хоч  на  мить,
у  сніговерті  й  білих  кучугурах,
щоб  вибухнути  новим  почуттям,
новим  бажанням  жити  і  творить.
Оновлюється  у  мені  життя,
коли  сніжить….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2016


Новий день

Скінчився  день.Іще  один  із  тих,
що  як  липка  прозора  павутина,
мене,  мов  муху,  обмотав  й  затих,
бо  в  його  сіті  втрапила  людина.

Я  не  пручалася,  бо  знаю  -  зайвий  рух  -
сигнал  для  нападу  на  необачну  жертву,
а  далі:  пазурі  чи  ікла,  пір'я,  пух,
нестерпні  муки  в  прагненні  померти...

Навіщо  це?  Кому  потрібен"труп"?
Ходячий  привид  чи  якась  сновида?
Скінчився  день.  І  цей.  І  все  навкруг
сховав  у  сутінках  вчорашньої  огиди.

Я  прийняла  його.  Іще  один  цей  день.
І  подумки  ним  знов  перегораю...
А  завтра  на  поріг  новий  прийде...
Він  буде  іншим.  Хочу.  Вірю.  Знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016


ПОЛОН

За  сімома  печатями  печалей
іще  шевелиться  і  жевріє  душа.
Не  спалено  іще  мости  й  причали  -  
іди  за  Сонцем,  а  чи  за  зірками  -
найяскравішою  з  Великого  Ковша.

Вона  тебе  до  мене  приведе.
Так,  ніби  та  живе  у  мене  в  грудях.
Бо  яскравішою  вона  щораз  стає,
як  ближчим  ти  хоча  б  на  крок  стаєш,
чи  голос  твій  вчувається  усюди.

Молюсь  високим  янголам-зіркам:
зірвіть  з  очей  полуду  і  оману,
бо  місця  не  знаходиться    рукам,
бентежно  й  тісно  зболеним  думкам
в  полоні  почуттів  й  самообману.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016


Зима на порозі

Відкрити  б  очі  -  а  уже  весна!
Довкола  пелюсткові  хуртовини...
Ще  несмілива,  та  проте  рясна
тендітна  зелень  у  патьоках  зливи...

Відкрити  б  очі  прямо  в  зелен-май,
щоб  ступні  пестили    шовкові  трави
і  солов'їна  йшла  луна  за  гай,
і  теплі  ночі  зорі  в  ноги  слали.

Прокинутися  б  у  розмай  тепла
в  стрімких  потічках  крижаних  водою...
Та  на  порозі  білому  зима
стоїть  у  гості  одною́  ногою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2016


Гребінчин край

Гребінчин  край  –  Євгенова  колиска,  
так  щедро  викупана  в  сонці  і  росі.
А  очі  чорнії  ,  мов  з  кожного  обличчя,
промінчиком  торкаються  душі.

Оспівано  тебе,  мій  рідний  краю!
І  возвеличено  у  всій  твоїй  красі!
Немає  в  світі  більшого  нам  раю,
як  гордо  жити  в  імені  твоїм.

Плекать,  творити,  берегти  і  множить,
щоб  крізь  віки  пишався  Наш  поет
містечком,  що  ім’я  славетне  носить,
і  людом,  що  у  краї  тім  живе.

Ще  б  спокою  у  душах,  в  небі  миру,
гараздів-злагоди  у  кожен-кожен  дім.
А  вишиванкою  на  плечі  ляжуть  сили
і  з  серця  злине  життєдайний  спів.

З  малого  починається  країна:
з  води,  з  травиці,  вулиці,  села…
Гребінчин  край  –  частинка  України!
Хоч  би  маленькою  якою  не  була!

Частинка  величезної  родини,
де  всі  –  сім’я:  далекі  чи  близькі.
Пишаймося  –  ми  діти  України!
Хай  мрії  здійснюються  світлі  і  легкі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2016


Божевільна

Як  виявилося  -  ти  був  правий!
Кохання,  почуття...усе  то  добре.
Та  світ  довкола  той  же  -  не  новий,
тож  дурнем  треба  буть  або  хоробрим,

отак  кохать,  не  пам'ятаючи  себе.
Так  самовіддано  тремтіти  від  любові
і  виливатись  нею  в  кожнім  слові,
усе  що  скажеш  знаючи  вперед.

І  я  така.  Я  схоже  божевільна!
(усе  ж  таки  хоробрість  -  не  про  мене)
Моє  кохання  схоже  на  свавілля,
бо  світ  довкола  зник.  І  не  поверне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016


У мене до тебе осінь

У  мене  до  тебе  осінь:
зворушлива,  тиха,  німа...
Лише  шелестить.  Не  просить.
Не  стогне  і  не  голосить,
а  тліє  собі  сама...

Задимлено  десь  принишкла,
потроху  дощами  кропить.
Легесенько,  ніби  кішка,
до  серця  торкнеться  й  зникне
нечутним  м'якеньким  кроком.

Нервово  тріпоче  коси.
Обірваним  жовтим  листом
холодні  зігріє  роси...
У  мене  до  тебе  осінь:
безмежна,  прозора,чиста...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016


А осінь майже відійшла

І  майже  осінь  відійшла...І  журавлино
так  кликала  мене  у  свій  політ
прозорим  небом,  безкінечно  синім,
лишивши  тіла  бренного  граніт.

Так  кликала,  такої  голосила,
за  руки  відривала  од  землі!
І  спати  не  давала  -  все  косила
всі  сни  мої    й  ховала  у  ріллі.

Хотіла  може,  щоб  померзли  взиму-
крім  них  нічого  не  тримає  тут!
А  ті,  мов  крила  сірі  журавлині,
крізь  товщу  снігу  мріями  зростуть

і  візьмуть  легко  під  вітрило  бренне  тіло  -
мов  парашутиком  кульбабовим  злетить...
А  осінь  майже  відійшла...у  небо  синє...
лиш  під  ногами  тихо  листом  шелестить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701928
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2016


Усе ще

Не  можу  сказати,  що  жити  без  тебе  не  можу,
бо…  ранок  приходить.  Залазить  мені  під  вії.
І  я  неохоче,  та  все  ж  відкриваю  очі,
піймавши  на  думці  себе,  що  живу,  хоч  і  тяжко  хворію.
не  можу  сказати,  що  марю  тобою.  Знаєш,
я  якось  собі  опритомніла  посеред  вулиці.
Сказати,  що  стерлося  раптом  усе  із  моєї  пам’яті  –
та  ти  ще  гудеш  у  моїй  голові,  як  гуде  у  вуликах.
Ти  все  ще  скрегочеш  зубами  і  кінчики  білих  пальців
штрикаєш  голками,  немов  в  кабінеті  забору  крові.
Ти  все  ще  в  моєму  серці,  на  першій  шпальті.
Ти  все  ще  в  мені.  Але…я  вже  звикла  до  болю
і  дещо  затерлись,  поблякли  нестримні  емоції.
Усе  ще  люблю.  І  тримаюсь  за  тебе  схоже.
Але  твоїх  поглядів-слів  дієтичні  мізерні  порції
спустошують  душу  і  п’ють  її  до  порожнього.
Мені  не  лишається    простору,сенсу,  кисню,
щоб  дихати  вільно,  на  повні  груди,  любити,  вірити,
що  я  можу  жити  без  тебе.  Що  в  мене  вийшло
прокинутись  вранці.  Без  тебе.  І  жити  після.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016


ПРЯЖА



Наплутано...  як  у  коробці  з  пряжею.
То  весело,  то  сумно.  Все  це  наживо.
То  спиці,  то  гачки...  Переплелося,
а  розібрать  -  не  вистачає  злості,
не  вистачає  сили  і  терпіння,
і  страх  вже  очевидного  прозріння.
Бо,  що  не  нитка,  то  однак  од  мене:
сама  омана  і  сама  натхнення.
Своїми  власними  руками  намотала
клубків  стонадцять  хворої  уяви.
Тепер  плету,  розплутуючи  пряжу,
а  час  покаже...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016


Невпевненість

В  тіні,  у  сутінках,  за  темними  лаштунками,
куди  не  зронить  сонце  жодного  промінчика,
ховаюся  віршем,  душею,  думкою
і  тріпочу,  немов  весняна  гілочка.
Сама  до  себе  тишею  звертаюся:
«Гори,  палай,  пусти  на  волю  ангела!»
Пообіцяю  –  розчарую  –  каюся.
Щось  надто  сильно  серце  моє  ранило.
Шось  надто  болісно  торкнулося-ужалило,
посіяло  у  душу  зерно  сумніву
і  я  розгублено  по  закутках  ховаюся,
стріляючи  у  ніч  очима-кулями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2016


Привид

На  годиннику  друга.  І  за  склом  повнокровна  ніч
сіє  зорі  крізь  сито.  Булькаті  холодні  зорі.
У  суцільному  мороці  привид  моїх  облич
вже  укотре  мене  намагався  втопити  в  морі
моїх  власних  проблем,  вічних  сумнівів,  відчаю,  мрій,
неспокійної  вдачі  і  хворих  на  грип  фантазій.
Так  гойдає  щоночі  те  море  бурхливе.  Бій
знов  приймаю  щоранку  із  інших  боїв  повертаючись.
Відшукати  б  себе  і  обличчя  за  номером  «раз».
Моє  власне  обличчя.  Спокути  питаюсь  у  привида.
Він  щораз  засіва  мені  постіль  голками  образ,
прикриваючись  тишею  –  найважливішим  приводом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2016


Птаха

Увесь  трагізм  у  тому,  що  любов
та  сама  птаха:  в  клітці  -  то  безкрила.
Непіймана  ж  -  махне  крилом-вітрилом
і  в  хвилях  неба  зникне.  Без  розмов.

Якщо  піймав,  та  втримати  несила,
вона  відчує  і  пручатись  буде.
Грудьми  заб'ється,  щоб  розправить  крила
і  вільною  втекти  в  холодний  грудень.

Коли  ж  в  полоні  затишно  і  тепло,
смиренно  заспокоїться,  обм'якне,
без  зайвих  слів  і  непотрібних  реплік
своїм  крилом  огорне  і  до  краплі,

до  дна,  до  скону  не  покине  серця.
Розділить  небо  навпіл.  Стане  охоронцем.
Любов  -  вогонь.  Любов  -  то  птаха  Фенікс.
Якщо  не  спалить,  зійде  тобі  Сонцем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016


Ніби

Чорні  цятки  граків  роблять  небо  осінньо-невтішним,
ніби  осінь  –  то  втрата.  Або  іще  гірше  –  злочин!
Загострились  хронічні.  Дрімає  в  куточку  кішка.
Сонце  (  знати  б  чому)  стало  рідше  заходити  в  гості.
Час  депресій  прийшов.  Вітаю.  Чого  ж    так  довго?
Я  стомилась  чіпляти  усмішку  кожен  ранок…
Всім  щоосені  знову  хочеться  вірити  в  Бога,
а  натомість  –  холодні  дощі  на  самотній  ганок.
Поверни  мені  літо!  Моє  безтурботне  літо!
Я  благаю.  Молю.  Уклінно  тебе  прохаю.
Жодна  осінь,  хай  навіть  тепла,  у  цьому  світі
не  поверне  твого  «прощай»  і  мого  «кохаю».
Розбиваюсь  на  скельця  калюж,  облітаю  листом…
Чорні  цятки  у  небі  нагадують  крихти  хліба.
У  пронизливих  протягах  я  захолола  й  втихла.
Я  в  цю  осінь  тебе  розлюбила…  Здається.  Ніби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016


Хочеш?

Не  питаюсь  дозволу  прийти
/як  до  тебе  можна  не  приходить?/.
В  лабіринтах  пластикових  лоджій
власні  б  тільки  не  згубить  сліди
і  не  злитися  дощами  в  стічні  води...
Сіпаються  в  кутиках  очей
прірви  слів  і  гори  із  речей
за  моєї  мовчазної  згоди.
І  хотіла  б  може  не  прийти...
Тільки  невидимки-павутинки
поміж  нас,  немов  міцні  джгути  -
стягують  докупи  половинки
серця  нашого,  розбитого  навпіл.
Ніби  й  зажило,  а  кровоточить…
То  чого  ж  від  мене  ти  хотів?
/Тоскно  в  грудях  шелестить,  мов  спів/
не  прийду  до  тебе  більше,  хочеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016


Звичайна людина

Я  звичайна  собі  людина.
Дім-робота,  робота-дім.
Є  собака  та  кіт.  Будинок.
Мікрокосмос  моєї  родини.
І  довкола  прекрасний  світ.

Стрімголов  він  біжить  по  колу.
Весни  змінюють  осінь.  Літа.
Та  так  само  спішу  додому,
Де  матуся  зове  до  столу
і  лінивого  мне  кота.

І  журюся.  А  з  тим  -  пишаюсь!
Всі,  що  є  на  землі  хвилини,
мов  у  дзеркалі  відбиваюсь
видноколами,  виднокраєм,
у  єдиній  своїй  дитині...

Як  звичайна  собі  людина!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016


Б О Л И Ш

Я  впораюсь…хоч  ти  мені  й  болиш…
Мережиш  усмішками  відчуття  провини.
Зрослись  в  роки  незаймані  хвилини.
Душа  зрослася  з  попелом  горищ,
Де  ти  в  щоденниках  і  зошитах  гориш,
Аж  світяться  ночами  палітурки.
Щоб  загасити  біль,  я  граю  з  ним  у  жмурки,
Пірнаючи  босоніж  у  спориш
Із  головою  й  серцем…  а  колись
Ти  так  в  мені  палав  вогнем  любові
І  був  із  серцем  у  таємній  змові,
Хоча  у  грудях  вже  стримів  огненний  спис!
Тепер  запізно,  чуєш,  вже!  Облиш!
Я  перетліла.  А  стражденне  тіло
Застрягло  в  часі  зліпком  скам'янілим,
В  якому  ти  приречено  тремтиш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016


Протеже

І  труднощам  рукою  помахаю
Легке  па-па.  Агов,  ну  де  ви  там?
Хм…Злякалися…того,  що  я  кохаю?
Що  кусень  льоду  в  грудях  вже  підтав?

Злякалися…  такої  вам  і  треба,
Мерщій  тікайте  враз  піджавши  хвіст!
Любов  мене  на  крилах  вище  неба
Підійме  хвацько,  зовсім  як  колись.

Жалітися  не  хочу.  І  в  печалі
за  привидом,  марою  –  годі  вже!
Я  одягаю  посмішку  й  сандалі
І  йду  в  любов,  як  щастя  протеже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016


МАНА

Позбутися  б  ції  мани.
На  горло  наступить  зміюці,
щоб  серце  не  пекло  щомить
й  голки  не  штрикала  колючі.

Здушить  гадюку.  Заточить
за  товстелезні  мури-стіни,
щоби  не  чуть,  як  буде  вить
й  на  стелю  дертися  по  спинах.

Замурувать.  Зв'язать.  Зашить.
Скарать  мовчанням.  А  по  тому
дивитись  осторонь...І  жить...
Без  почуттів.  Чуттів.  І  втоми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016


СНІГ

Ти  висипав  мені  у  душу  сніг...
Увесь  свій  сніг...  і  навіть,  не  помітив,
Що  сни  не  йдуть  до  тебе  уві  сні
І  пада  сніг  посеред  твого  літа.

Ти  виліпив  фортецю  з  кучугур
І  я  у  ній  (щаслива…?)заховалась,
І  десь  посеред  льодових  фігур
Я  захолола  й  вже  не  воскресала.

Поплакати  б...  та  тільки  скалки  сліз
Дзвіночком  кришталевим  голосили,
допоки  тихо  падали  у    сніг!  
А  там  -  мовчати...знову,  що  є  сили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016


Кудись поділися вірші

Кудись  поділися  вірші...
Всі  рими  розлетілись  прахом,
мов  спори  чорної  парші.
Чи  мо'  роз'їло  їх  в  іржі
людської  жовчі,  корчі  й  страху.

Кудись  та  ж  зникли...а  куди?
Усюди  заглядала:  в  душу,
у  кран  проточної  води,
у  погріб...у  твої  сліди...
і  не  знайду  -  зізнатись  мушу!

Чи  не  стараюсь?  Чи  боюсь?...
що  як  знайду  -  то  не  спинюся
й  не  стане  місця  у  раю
мойого  серця  кораблю.
Як  він  на  мілині  -  схилюся,

скорюся  долі,  обросту
молюсками  й  столітнім  мохом
й,  пізнавши  істину  просту,
я  знову  віршем  проросту,
хай  несміливо  і  потроху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016


Надвечір'я

Надвечір  тихо  ляжуть  тіні  під  вікно
і  сонце  гратиме  у  піжмурки  у  листі.
Мов  діамантове,  між  травами  лягло
росин  тремтливих  зоряне  намисто.

Затягне  пісню  в  верховітті  соловей,
аж  озоветься  в  грудях  сильно  і  натужно...
І  всі  сценарії  не  зіграних  ролей
потонуть  в  дзеркалі  весняної  калюжі.

А  слідом  ніч  підхопить  цей  романс,
свічки  запалить  вогниками  вікон
і    пелюстками  білими  зима
під  вітром  плаче,  ніби  з  того  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


Ранкове

Щоночі  точить  боротьбу  зі  мною  ранок.
Щоразу  в  муках  прокидаюсь.  Як  підранок.
З  розбитим  тілом.  І  серцем.  І  головою,
і...  не  з  тобою.

Б'є  в  груди  сонце  біле  спицею  проміння,
мене  засліплює  до  сліз  і  оніміння...
Лиш  яскравішою  стає  в  тобі  потреба
в  самого  неба.

Тихенько  плавляться  до  ніг  ранкові  тіні.
Подвір'я  всипали  вишневі  заметілі
і  день  новий  ізнов  згорить  за  краєм  неба,
як  я  без  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016


Таки весна

Таки  весна!  І  в  двері  вже  не  стукає  -
вона  дереться  вперто  в  душу:  "Ну,пусти!"
Тривожить  серце  надрізкими  звуками.
Я  ж  не  готова  тебе  слухати,  прости!

Мені  іще  співають  колискові
зимові  хуги  й  сніжні  заметілі.
Глибокі,  вкриті  кригою  розколи
не  гояться  на  змученому  тілі...

Сніжить  з  очей...Із  вуст  лиш  тільки  пара...
Слова  поодинокі  мерзнуть  зльоту,
долонь  безкрівних  холод,  погляд  -  хмара.
Медових  мрій  іще  порожні  соти.

І  не  борюсь.  Не  вистачає  сил  -
замулилися  внутрішні  потоки.
Довкола  світ,  а  я  його  краси
чомусь  не  бачу  з  власної  коробки.

Лиш  кроки    озиваються  в  мені
і  пробіжить  спиною  прохолода...
Пора...Весна...А  серце  навесні
Ожити  має,  як  зі  сну  Природа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016


Шоколад

Все  чекала,  що  піде  на  лад
і  усе,  що  набридло  й  згіркло
перетвориться  на  шоколад,
а  на  ділі  -  від  бублика  дірка!

Все  чекала,  схрестивши  пальці
і  шепочучи  мантри  в  тиші...
Вже  погавила  кілька  стацій,
і  завчасно  зійти  не  вийшло,

бо  чекала  -  а  може  ось  тут
переломний  момент  у  долі!
Поїзд  далі  примав  свій  маршрут,
все  позаду  дрібніло  поволі,

доки  зовсім  щезало  в  ніч,
доки  стало  нестерпним  чекання.
Маю  право...У  чому  річ?
Шоколаду  мені!  Й  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


Дивний лот

Булькоче  в  горлі  вир  високих  нот,
шипить  і  плавиться.  Ось-ось  та  й  закипить.
Та  на  кону  сьогодні  дуже  дивний  лот:
наразі  саме,  хто  кого  перемовчить.

Стріляє  блискавками  красномовний  погляд
ще  мить  і  мабуть  просто  зірве  дах.
Ти  все  торочив  злісно  про  якісь  там  "роги"
про  неминучий  наш  сімейний  крах.

Кричав,  зривася  хвилею  істерик
волосся  скуб  і  обіцяв  убити...
А  я  мовчала  й  посміхалась  -  стерво!
Бо  так  як  ти,  ніхто  не  вмів  любити!

Тож  вся  ця  сцена,  цей  безглуздий  страйк,
який  щоразу  вивертає  шлунок,
всього  лиш  свідчення  того,  що  справжній  рай  -
твого  кохання  щирий  поцілунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016


Вікно

Важка  гардина  легко  вкрала  промінь
з  єдиного  вікна  у  цій  кімнаті.
Немов  Дамоклів  меч,  зависла  невагомо
зловіща  тиша  у  невизначеній  статі.

Нависла  стеля  скелею  над  мрії,
стискаються  немов  тугі  лещата
безликі  полотняно-білі  стіни...
О,  тихий  біль...триклятий!  клятий!  клятий...
густою  лавою  вливається  у  простір
крізь  всі  шпарини,  отвори  і  діри.

Яка  ж  холодна,  крижана  безмежно  постіль!
Слова  колючі:  чорні,  сині  ,  сірі...

Такий  короткий  день  -  та  ніби  лабіринт,
яким  блукають  часто  непритомні  душі.  
Я  мрію  виборсатись  із  ції  нори
на  світло  з  темряви  одвічних  "треба"  й  "мушу".

Встаю  і  впевнено  крокую  до  вікна,
важку  гардину  різко  обривають  руки  -
столітній  пил,  мов  хмара  підійнявсь,
поволі  падав  долу  і  кудись  зникав  -  

нарешті  світло  й  життєдайні  звуки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016


Старе кіно

У  нашому  кіно  я  тільки  титри
устигла  прочитати.  От  і  все.
Кохання  голуб  позбирає  крихти
та  зламки  слів...й  старанно  віднесе
в  старе  кубло  у  лівім  підребер'ї,
під  себе  підімне  і  затуркоче,
як  над  дитятком  хворим,  щоб  не  стерлись
не  загубились  спогади  дівочі.
Оберігає,  загортає  в  крила
і  не  летиться  вже  йому  з  гнізда.
А  я  ...  усоте  вже  передивилась
старе  кіно  про  тебе...  і  про  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016


Холодна

Укотре  вже  прийшла  мені  холодною
така  очікувана  -  й  не  моя  весна!
Ні  квіточки  нема  крайока  -  жодної,
просвіту  в  небі,  сонечка  нема.

Мов  крила  птахи,  на  вітру  тріпочуть
прозорі  залишки  колись  барвистих  мрій
і  хтось  торішнім  стомленим  листочком
шепоче-бавиться  у  гіллі  "твій-не  твій".

В  німому  смутку  горнеться  до  світла
незаймана,  як  перший  сніг,  душа.
Холодною  стаю  потроху...  Квітень
бруньки  зелені  несміливо  ліпить
й  дощу  дзвінкого    зронює  кришталь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016


Проліски

Білила  часу  витерлись  до  дір,
через  які,  мов  проліски  з-під  снігу,
геть  виснажені,  кволі  і  бліді,
проклюнулися  спогади  й  синіють.

Зеленим  вістрям  легко  підняли
і    кинули  на  розтерзання  душу.
Такий  дрібний  ти  був  з  небес,  згори...
Такий  чужий,  далекий,  незначущий.

І  як  багато  стало  тебе  тут  -
між  пролісків  небесного  відтінку.
Спливає  час,  а  ти  яку  весну
лишаєшся  у  пам'яті  нетлінним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016


Сонячна відпустка

У  сонечка  мабуть  відпустка.  Вже  котрого  дня
сумними  пейзажами  тисне  на  груди  негода.
Завішене  хмарами  небо  до  стріх,  на  гілля
намисто  нанизує  з  крапель  -  на  них  саме  мода.

Лоскоче  легені  колюче  повітря.  Зі  сну
видавлює  сльози  весняний  сполоханий  вітер.
Усе  зачекалось  на  теплу  привітну  весну
і  сонячних  зайчиків  -  перших  провісників  втіхи.

А  сонечко  спить,  загорнулось  у  вовну  хмарин,
плекає  і  множить  червоне  своє  ластовиння.
Як  раптом  прокинеться  кволий  помінчик  малий,
щоб  стало  у  сонечка  духу  і  сили  підтримать.

А  поки  ще  мариться  чиста  прозора  блакить
і  душі  людські  ще  дрімають  під  впливом  погоди,
тихенько  збігає  відпустка  у  сонця.  Ще  мить
і  знов  стоголоссям  нарешті  проснеться  природа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016


Прости мені

Прости  мені...  Я  знову  чула  осінь,
що  ніч  усю  топталась  під  дверима  -
парфумами  і  вранці  пахли  роси,
тяглися  шлейфом  до  воріт  незримим.
Затрималася  там.  Торкала  хвіртку
й  невпевнено  відсмикувала  руку.
Пекла  і  тисла  на  зап'ястку  бирка,
що  осінь  -  смуток,  осінь  -  то  розлука.
Трималась  добре.  Лиш  тремтіли  пальці,
дрижало  гостре,  схудле  підборіддя,
а  небо,  ніби  чорно-синя  смальта
на  сході  вже  спалахувало  міддю.
То  ранок  поспішав  промінням  в  душу
і  золотив  подерту  сукню  щедро...
Прости  мені...за  осінь.  Ти  не  мусиш
до  дна  зі  мною  пить  осінній  вермут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016


(не) Бійся

Що  серце  раптово  утратить  свій  ритм  і  наповненість  пульсу,
бо  викид  адреналіну  не  справить  на  нього  враження.
А  почуття  із  вибуху  перетворяться  на  емульсію,
яка  не  ріже    вже  більше  вени-артерії  наживо.
І  запах  тіла  не  зносить  даху.  Тільки  у  підсвідомості
залишає  чорні,  бездонні,    порожні    камери  схову.
Що  ти  існуєш,  чи  може  живеш  уві  сні,  так  би  мовити,
за  живе  не  зачепить  і  навряд  чи  прийдеться  до  слова
Чи  пекуче  безсилля  розіб'є.  Покрутить  нещадно  руки,
як  майбутнього  світло  спливе    бездоріжжям  без  букв  і  цілей-
зневір'я  полює  на  нас  з  тобою  розкішними  круками
Опирайся  щосили  потрапивши  в  лапи  їм  .  І  (не)бійся,
Що  серце  раптово  утратить  свій  ритм  і  наповненість  пульсу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016


Весна

Розширюю  рамки  власних  думок...І  претензій.
Зриваю  пелюстки  усім  незабудкам.  Вони
лиш  єдиним  помахом    майже  сухого  пензля
так  просто  візьмуть  і  заборонять  прихід  весни.
Я  б  не  хотіла,  щоби  ось  так  -  напівдороги
в  півсонця,  в  півнеба  і  якось  наполовину.
Срібний  дзвоник  у  вухах  -  сигнал  перестороги  -
час  позбутись  огидного  почуття  провини.
Бо  вона  вже  у  дверях  -  бачу  гарячі  очі,
кольорові  стрічки  і  волосся  шалені  хвилі.
Тихше  серце  моє...Весна.  Не  злякай.  Хай  змочить,
нехай  змиє  минуле,  якщо  їй  таке  під  силу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016


Амнезія

Непритомно  зливаю  все  зілля
у  місцеву  каналізацію  -  
не  звільнила  таки  амнезія
відчуття  чогось  утраченого.
Спорожніли  до  дна  вже  ємності,
що  по  вінця  залиті  пам'яттю.
Тільки  біль,  як  синдром  залежності,
лиже  серце  довгими  спазмами.
Десь  у  ступнях  поколюють  жалощі
і  відсутність  чогось  важливого,
кропивою  по  тілу  мов,  жалить  ще
відчайдушно.  З  новою  силою
Добиваючись  втрати  свідомості.
Не  забула  тебе    -  не  подіяло.
Через  надлишок  псевдоскромності
пожинаю  все  те,  що  посіяла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016


Миша

Я  -  сіра  миша  сірих  буднів.  Бруд,
наруга,  лайка  і  щоденний  клопіт
оточують  довкола:  там  і  тут  -
тільки  й  дивись,  бо  десь  хвоста  відтопчуть.

Зима  вже  виссала  останній  оптимізм  -
все  роздивляюсь  на  собі  сіреньку  шубку...
Я  прийняла  б,  як  божество,  той  катаклізм,
що  всотав  з  шубою  мене  б...  і  світ,  як  губка.

Весна  спішить  із  щебетом  пташок,
аж  спотикається  у  непролазних  хащах!
Я  б  теж  змінила  сірий  кожушок  -
та  як  змінити  мені  мишаче  на  краще?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2016


СТРАТА

І  що  тепер?  Скажи!  В  який  забитись  кут
посеред  стін  німих  прозорої  кімнати?
Ти  за  межею  їх...  а  я  лишилась  тут.
Чекаю  вироку.  І  виконання  -  страти.
І  перед  очі  звідкись  попливло  кіно:
я  знову  бачила,  як  ти  кохав  і  вірив,
що  у  любові  завжди  принцип  доміно
й  вона  не  може  бути  просто  звично  сіра.
Вона  фонтан.  Ріка.  Барвистий  водограй,
Яскрава  райдуга  в  погожу  літню  днину.
Садка  весняного  квітучо-білий  рай,
легкі  безмежно-оксамитові  рівнини.
Вона  шалений  буревій,  що  на  шляху
своїм  змітає  легко  всякі  перепони...
А  може  тільки...  мертвий  флюгер  на  даху
мого  будинку,  де  схолов  старенький  комин?
Кіно  скінчилося  -  минув  останній  кадр.
У  кінескопі  лопотить,  мов  стрічка  втрати,
мого  кохання  полонений  диво-птах,
що  й  стане    мені  власне  тою  стратою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016


Кажуть

Кажуть  вона  холодна,  ніби  луската  риба.
Кажуть,  що  замість  серця  в  неї  шматочок  льоду.
Шкода,  ніхто  не  знає,  як  він  добряче  скривдив
недоторканно-білу,  чисту  дівочу  вроду.

Кажуть  вона  сновида.  В  місячні  ночі  виє.
Біла  сорочка  сяйвом  знову  десь  ніч  та  й  прорве.
Знали  довкола  люди  -  мріяла  в  серці  звити
тепле  кубельце  щастя.  Дзеркало  тільки  криве.

Кажуть,  дивачка  й,  мабуть,  все  ж  таки,  божевільна,
бо  завжди  відкритий  погляд,  посмішка  на  вустах.
Відьма,  говорять.  Варить  вдосвіта  свіже  зілля.
Не  помічали  зроду  на  грудях  її  хреста.

Кажуть  то  й  кажуть.  Люди  злі  і  таки  недобрі.
Заздрість  та  в'їдливий  осуд  точить,  як  той  черв'як.
Може  дивачка.  Відьма.  Може  вона  й  холодна.
Тільки  з  людською  "щирістю"  іншою  бути  як?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016


не болиш

Ти  більше  -  дивно  якось!  -  не  болиш  мені...
Я  повністю  звільнилася  від  тебе!
Десь  досі  блимають  непіймані  вогні
далекої  грози  за  краєм  неба.
Вона  шалено  прокотилася  життям,
як  золота  нестримна  колісниця.
Добряче  грюкало  в  шибки  то  тут,  то  там,
гарчало,  як  розлючена  тигриця.
У  грудях  пекло  і  душило,  і  пекло,
ловило  сни  мої  на  всюдисущі  вудки,
щоками  лавою  з  очей  моїх  текло,
блакитні  сіяло  у  серці  незабудки.
І  раптом  -  тиша.  І  довкола  світ,
дощем  омитий  і  освячений  озоном.
Ти  не  болиш...і  не  горить  твій  слід...
Здається  начисто  все  почалося  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016


Човен

Ми  волею  долі  з  тобою  в  одному  човні:
зустрічні  вітри  то  напнуть,  то  зламають  вітрила.
Мене  не  питай  чи  кохаю  -  беспомічне  "ні"
лише  прошепочуть  примотані  ременем  крила.

А  серце  у  грудях  покльовує  дрібно  й  мовчить,
у  ньому  давно  не  спалахують  ноти  та  іскри.
Лиш  мрії  злетілись  зірками  до  нього  спочить  -
кришталь  мого  серця  від  світла  їх  ледве  не  трісне.

А  погляд  тримає  і  сонце,  й  таку  глибину,
що  геть  забуваєш,  що  люди  говорять  не  знаками.
Таке  відчуття,  ніби  ходиш  босоніж  по  дну,
де  небо  крізь  воду  блакине  і  трішки  заплакане.

Тонкими  руками-гілками  чіпляюсь  за  тінь,
що  завжди  десь  поруч  і  дихає  холодом  в  шию.
Я  загублена  в  часі  між  білих  безмежних  стін
там,  де  серце  до  тіла  нитками  наживо  шила,

щоб  не  втратить  реальність,  тримати  дірявий  дах
і  земля  не  спливла  чи  не  щезла  із-під  кволих  ніг...
Ще  розкриє  міцне  крило  поневолений  птах...
Хай  на  щастя  з  тобою  в  одному  пливемо  човні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016


Квіток ромашкових настій

Сідає  сонце  золоте,
не  по  зимовому  яскраве.
Усе  в  цей  день  не  так.  Не  те.
З  погодою.  У  власних  справах.

Втопає  місто  у  воді,
по  вулицях  крокує  повінь.
А  що  коли...А  що  ж  тоді?...
Як  ми  забудем  серця  мову?

Як  раптом  -  порожньо  в  очах,
і  з  вуст  -  лише  уламки  речень,
й  не  гріє  шалик  на  плечах
вселенського  бажання  втечі.

А  що  як  все  довкола    -  повз?
Саме  життя  десь  тільки  поруч?

З  брудною  лайкою  проповз
Повз  серце  захмелілий  сторож.

БЕЗЗВУЧНО:  зупинись,  постій,
поговори  зі  мною  нишком.
Квіток  ромашкових  настій
Ще  пахне  у  волоссі  трішки....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016


Слід

Я  йду  твоїми  білими  слідами...
У  скроні  гупає  щосили  серце.
У  кожної  із  єв  свої  адами.
Ти  -  мій  Адам!  Однині  і  до  смерті.

Я  йду  тобі  услід  і  не  звертаю,
гарячим  подихом    торкаю  спину-
не  замете  той  слід  і  не  розтане,
не  зникне  в  небо  безкінечно  синє.

Так  натоптав,  що  навіть  серед  ночі,
коли  не  видко  навіть  ні  стежок,  ні  зір,
я  не  зіб'юся  і  в  одній  сорочці,  
бо  на  самому  серці  ти  його  запік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016


Хата

Приземиста  хатина  вдалині
сумним  біліє  необдертим  боком,
скрипить  крилом  на  мертвому  млині
така  ж  сумна  і  ледь  жива  сорока.

І  сад  старий  сумує  сухостоєм,
гнилими  яблуками  в  сивім  бур'яні,
сумує  кладовищами  героїв,
давно  полеглими  у  не  своїй  війні

мого  дитинства  край  вишневоцвітний,
отой  пшенично-сокирковий  рай.

Нема  вже  хати...Та  все  ж  так  привітно
мене  стріча  мого  дитинства  край.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016


Закарбована в осінь

Закарбована  в  осінь  душа
шелестить  облетілим  листям,  
прохолодою  втоми  змішав
почуттів  і  кохання  лишки
вітер  з  присмаком  терпких  змін,
ніби  ягід  яскравих  осінніх.
Мила  осінь,  чому  не  він,
а  лише  заметілі-тіні.
Перехрестя  кривих  доріг
перед  очі  стають  несміло...
Щоб  у  серці  собі  зберіг
закарбоване  в  осінь  тіло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016


Вечір

Вечір  змією  стелиться,
кришить  по  небу  зорями,
дихає  свіжістю.  Зморено
хлюпає  темряву  з  келиха.

Віттям  тонким  гойдається,
ніч  підганяє  хмарами,
бродить  повільно  з  парами,
місяцем  посміхаючись.

Знову  застрягне  тишею
на  спорожнілих  вулицях,
де  ліхтарями  мружаться
в  ніч  оченята-вишеньки.

Вже  поглинає  величчю
ночі  тривожне  соло...
Лиш  у  душі  метелики
все  ще  летять  по  колу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015


Ранок

Благаю  ранок  не  приходить...
і  не  калічити  мій  сон.
не  каламутить  тихі  води,
солодкий  не  гірчить  полон...

не  вити  з  мене  срібні  ниті
на  кужіль  із  забутих  мрій.
Обидва  серця  вже  розбиті.
Обидві  долі  -  буревій.

Благаю,раночку,  не  треба!
Хай  спати  буду  цілу  вічність!
А  він  гадюками  під  ребра
холодним  заповзає  січнем...

Не  треба,  раночку,  чекай!
Хай  охолоне  моя  туга,
переросте  повільно  в  рай,
дозволить  народитись  вдруге.

Та  будить  серце,  душу  й  тіло-
аж  іній  проступа  на  шкіру...
Мій,  раночку,  я  лиш  хотіла
не  втратить  до  світанку  віри...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015