| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Красиві квіти первоцвіти
Білі, сині, жовті і блакитні,
Що із під снігу в місяць лютий
До світла і тепла
Свої голівки піднімають,
На рідний ліс і сонце
З любов'ю поглядають
І до бійців так промовляють:
"Завдячуючи Вам
Ми зиму простояли
І чобіт москаля
Нас не стоптав, не застрахав
І більше нам не дошкуляє".
Красиві квіти первоцвіти
Білі, сині, жовті і блакитні,
Що крізь сніг і кригу проросли,
І їх слова, і їх краса
До душі нам припадають
До боротьби нас надихають,
Весну і Перемогу
До України закликають
24.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Війна
Війна тепер
Вирує за дверима,
На рахунку життя
Кожна мить
І кожна хвилина,
Тож, як з годину,
Тебе вдома немає,
На серце мені
Неспокій лягає,
Вже по тобі
Я нестерпно сумую,
Тебе бачити хочу,
Хочу і чути,
Щомиті поруч
З тобою бути
І руку твою торкнути.
22.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Повний місяць в небі сяє,
Від нього погляду не відвести.
Душа моя до сяйва прагне,
Мов спраглий птах до вирію.
Прогулянка під сяйвом повного місяця срібним світлом любові сповнює душу, а для тіла то найкраща цілюща терапія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Гомоніла Україна.
Від краю до краю.
П'ятий рік як на Донбасі
З окупантом воювала.
Ні в день, ні в ночі спокою не знала.
І дітей своїх загиблих
На колінах зустрічала.
Гомоніла Україна,
Гомоніла і страждала,
Кров свою на сході
У війні з Москвою
За волю проливала.
Гомоніла Україна
І в селі, і в місті,
Змін швидких,
Як і старшин нових,
З давніх пір хотіла.
Вирували скрізь дебати,
Кипіли пристрасті затяті,
І в гетьмани стояла
Завелика черга кандидатів.
Часу дарма не марнували,
За спроби другої обрали,
Та не гетьмана, не воїна,
Коли війна з ордою-
Бо люмпени, хохли і малороси,
Новітня Чорна Рада,
Блазня з балагану вподобала,
На поганяло "Слуга народу",
Який не нюхав пороху,
В політиці не знає броду,
Ні мови, ні історії українського народу.
Взяли гору в цьому році
Люмпени, хохли і малороси.
За вибір ваш ще будуть вам
З очей великі роси.
З мазепових часів
Століття пролетіли,
Але за волю
Ви боротись не хотіли.
В багні імперії зросли,
Сміттям московським багатіли,
А велич рідної землі
Ви й досі ще не зрозуміли.
Для вас життєвий ідеал -
Бухло дешеве і дебіловий Квартал.
То ж буде вам
Налигач і батіг.
Москаль радіє,
Зуби шкірить
І бачить вже,
Як вас до возу він запріг,
І гонить до Сибіру.
01.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019
Цієї весни ще не садили,
А жарти зелені
Давно нам огидли.
Коли, як не зараз,
Хто, як не ми,
Станем стіною
Спина до спини.
Б'ються на фронті,
Гинуть наші сини.
Станемо муром
Супроти орди.
Скінчились дебати.
Увага! Комбати!
України наказ:
До зброї гукати,
Набої роздати,
Колону п'яту-
На зірках розіп'яти.
Зволікати не слід!
Полонених не брати-
До пекла скидати.
Рух не спиняти-
Напрям на схід.
Наказ терміновий,
Виконання в строк.
Рятувати найперше
Дітей та жінок.
Понад усе - Україна!
З нами правда!
З нами Бог!
21.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Москалі, москалі
В народів сім'ї
Ви нахабні зозулині діти-
Агресивні без меж
І завжди ненаситні.
Москалі, москалі,
Ви рідній, ординській землі
Ради не можете дати
Та охочі завжди
Вчений світ ви повчати
І в землі чужі
Свої чоботи пхати.
Москалі, москалі,
В сум'ятті від вас
"Стурбована" вільна Європа
Четвертий бо рік
Ніяк не второпа,
Як сталося так,
Що впала на вас
Превелика ця ...опа,
Коли Крим і Донбас
Стали ганьбою для вас.
Москалі, москалі,
Любите ви рублі дармові,
І за них у Європі
Холуїв купувати собі.
Та настане той час,
Коли нафта і газ закінчаться враз.
Чим будете ви торгувати тоді,
І виродків ваших,
Катів на Донбасі,
Тримати в узді?
Москалі, москалі,
В українській землі
Окупанти ви злі,
Раз по раз ступаєте
На Гітлера й Сталіна биті граблі
Та вже розуміє і бачить весь світ
Ваші душі гнилі
І руки по лікті в крові.
Москалі, москалі,
Не буде вам місця на нашій землі.
Хіба що судилося вам
Зотліти в її глибині.
24.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804312
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.08.2018
Бурульками заплакала зима.
І куций лютий не кусає більше,
Бо вже зубів нема.
Як крига скресла,
Їх вода до моря віднесла,
Тож він на північ втік
І там в барліг на цілий рік заліг.
Сміється ж радісно весна –
Прийшла таки її пора
Зеленоока, юна і струнка
Від самісінького сонця
На крильцях жайворонків
До кожного із нас спустилася вона.
Прилетіли вже граки,
За ними будуть і шпаки.
В тихім лісі із-під снігу
Первоцвіти пробиваються до світла.
Неспатимуть вночі коти,
З вечора і до світанку
Серенад своїх співати
Їм буде до снаги.
На бузку в тіснім гурті
В промінні теплім осяйнім
Спілкуються шляхетно горобці,
І іх з маківки груші
З настанням весни
Вітають синички всюдисущі.
Весна прийшла!
Силу матінки-землі,
Мов сік із кленів і беріз,
Вливає нам у кров
Вгамовує зимову втому.
Весна, як Сонце,
Нас надихає, веселить,
Наші душі зігріва,
Їх до неба підійма.
Спонукає нас боротися і жити
Та за минулим не тужити.
Вона народжує нове життя,
Дарує всім любов і волю,
Наснажує творити кращу долю
Своїй сім’ї, державі і народу.
03.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Зима-літо, зима-літо…
Скільки вас прожито?..
А ви йдете, йдете,
І нові роки
З собою ведете.
Мов восени граки
Налетіли ці роки.
Не знаю вже,
Куди вас діти.
Чи сумувати, чи радіти –
Ви ж з нами працювали,
Орали землю,
Засівали жито,
З яким щоліта
Зростали наші діти.
Ми їх навчали,
Як по правді жити,
Радіти сонцю і весні
Та не коритися брехні.
Спекотні дні були
І дні холодні і голодні.
Все те було, немов сьогодні.
Ні сльози, ні дощі
Не змили спогади сумні
Скрутного часу по війні.
За мир і спокій
Дякували Богу,
Поволі поверталися до Нього,
Знайшли дорогу
До правди прадідів своїх.
Й розчистили від наклепів
Джерела свого роду.
І за дітей своїх ми можем порадіти –
Зросли ж людьми,
Що дбають Божі заповіти
І хама вигнали із нашої землі.
Але і в їхній долі
Чимало є випробувань.
Вони стають до бою
З проклятою російською ордою,
За рідну землю, гідність, волю.
Вони вже знають,
Як в цьому світі має бути.
В них є стійкий імунітет
Проти кремлівської отрути.
І сумніву нема,
Що наша сила
Путіну хребта злама
І знахаблілих москалів
Ми знищим,
Мов лиху заразу.
Влаштуєм їм
Ще Оршу і Конотоп,
А потім і Гаагу.
05.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Етюд осінній
Коли в осінню пору
Втомлена, одна
Багряним килимом
З роботи йдеш додому,
В думки свої занурена до дна,
І не зважаєш на красу природи,
З якої ти вродилася сама,
Й не бачиш, як горобина
Немов в огні палає.
Й червоні китяги важкі свої
До тебе простягає.
Й не чуєш ти, як жовтий лист
Від вітру подиху в страху тріпоче
З родинного злітаючи гнізда…
Тоді зненацька тебе наздоганя
Зухвалий вітерець з Подолу,
Навколо стану він кружля,
За плечі ніжно обійма,
Цілує щоки і уста,
Шепоче тихо: «Зачекай,
Я найкращий в місті перукар
І знаю я тебе давно, з тих пір,
Як вперше ти знімалася в кіно,
Й тоді тебе я ніжно обіймав,
Уста хмільні твої сміливо цілував,
Та мудрий режисер
За декорації тебе сховав,
Щоб я тобі не заважав.
А я ж з тобою був завжди,
Скрізь від горя і біди
Від злих вітрів оберігав».
Потому вітерець змовка,
Куйовдить зачіску твою,
Завиті пасма підійма,
Пустує з ними й жартома
Їх на чоло тобі кида,
Твого парфума вдихає аромат,
Й шепоче: «Маєш гарний смак,
Парфума аромат прекрасний,
Та саду восени все ж кращий».
Помахом руки
Йому ти мовиш: «Відійди»,
А вітерець не відстає,
Він просить пригадати,
Коли і з ким могла ти тут гуляти,
Хто до душі тобі припав,
Та в вирі днів буремних,
Він безвісти пропав,
Його ж ти ще чекаєш,
Й свою надію на добру долю
І Бога покладаєш…
Та невгамовний вітерець
Шепоче знову свою промову:
«Його на світі цім давно нема,
Але ніхто його не забува,
Він є в мені,
В блакитних пролісках, що квітнуть навесні,
В краплиночках дощу,
Що напувають спраглу землю досхочу,
В промінні Сонця,
Що всіх нас зігріва,
В пташках отих,
Що вдень і на зорі дарують нам свої пісні
В цім листі, по якім ступа твоя нога…
Згадай його та і почуй,
Як в тихім шумі листопаду
Алеями міського саду
Звучить, гуля мелодія сумна,
Бо кожен лист,
Політ свій перший і останній,
Скінчити біля ніг твоїх мене блага…
Тебе ж прошу, запам’ятай,
Його вже більше не чекай
Собі нічим не дорікай!
Минулим люди не живуть,
Але найкраще з нього все беруть,
В своєму серці бережуть,
І не вагаючись, вперед,
До щастя свого йдуть».
07.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Якщо обіцяєш
Вдень і вночі
Лагідной бути
І посміхатись мені,
То я навзаєм
Щиро віддячу тобі:
Відразу полишу
Горілочку пити,
Забуду і люльку
Смердючу палити,
Старанно буду
Хатню роботу робити,
Більше не стану
Тещу сварити,
А сусідку хвалити.
Та тільки тебе одну
Довіку буду любити,
Ще й на руках
Під вечір носити
16.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Планував я сьогодні
У смак покрутити педалі
Проїхати швидше, ніж вчора
І від хати моєї якомога далі.
Зорі в цей день
На бажання мої не зважали
І планам моїм не сприяли.
Тільки й проїхав о півдні
Кілометрів зо два.
А далі не склалися паззли.
Як став мені дощ на заваді!
Довелося вертатись на базу.
Небо живою водою
Щедро мене поливало
Блискавки й грім
Швидше й чимдуж
Крутити педалі мене спонукали.
10.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Метелик маленький,
Мов подих легенький,
Як квітка блакитна,
Лине в повітрі.
На подив людині
Летить проти вітру,
Простір і спротив
Сміливо долає.
Бо в тій стороні,
Звідки опір він має,
Щастя на нього чекає.
18.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Потвори зелені,
Мов гієни скажені,
По Криму гасають,
І тіло його роздирають.
Років десять Вовка Путін
Україні пута путав.
І щоранку ненці нашій
Щирим братом прикидався.
До союзу митного щодня
Тягнути її намагався.
На Майдані ж так спіткнувся,
Що з глузду-розуму звихнувся,
І в окупанта Криму обернувся.
Російським думцям невтямки,
Як і йолопу цьому,
Що вскочили вони в халепу.
Бо Крим одразу став
Росії і йому
П’ятою Ахіллеса.
11.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
"На величезній території цивілізація згасла. Нею, як стадо кровожерливих бабуїнів посеред руїн міст і трупів їхніх жертв, гасають більшовики". В.Черчілль
В нашій країні
При владі горили
І їхні родини,
Що звуться примати.
То ж не варто чекати
І сподіватися годі,
Що створимо ми
Добробут у кожній господі,
Допоки гасають на волі
Бабуїнів російських нащадки,
Онуки й сини окупантів,
Бандити, кидали і хами,
Горил кровожерливих зграї.
Не врятують від них
Ні молитви, ні храми.
Щоб стало до ладу
Життя у державі,
Кінчаймо на кухні дебати,
Берімо до рук
Вила, коси й лопати,
Та станемо гнати
Цих клятих злодюг
За ковані ґрати,
За ґрати, за ґрати!
13.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
«Сотню небесну – лицарів честі, незламного духу міць, за варту почесну залишив на небі Господь при собі»
Рабів до раю не пускають.
Хіба ж життя у цьому суть?
У рай і вільного не кожного беруть.
Вся ж суть є в тому,
Що взагалі рабів
Не має буть,
Ніде й ніколи.
Тому й повстав народ
І вся повстала Україна
Супроти зла, брехні і тиранії,
А в авангарді стали
Відважні хлопці молодії
Цвіт нації, її сумління,
За гідність, правду, за любов
До матері, дружини, до дитини,
І до землі, що їх зростила.
І дух свій, і молодеє тіло
Гартували у пекельному вогні
І в зливі крижаній із водометів.
Не залякали вас
Нічні збіговиська судів,
Ні постанови їх,
Мов черги з кулеметів,
Ні кулі осатанілих снайперів,
Ні бандюків численні зграї
Не зупиняли поступ ваш
На тім шляху,
Який свідомо ви обрали.
Ніхто із вас не шкодував,
Що вам на долю
Випав час тяжких випробувань.
Бо знали ви, що тільки ви
Здолати здатні супостатів.
Життя ж своє
За побратимів віддавали,
Коли з-під граду куль
Тіла вже мертвих,
Зранених та ще живих
За барикади відтягали
І від наруги ката рятували.
Нескорені в бою ви полягли
Своїм життям, звитягою своєю,
Країні любій волю дарували.
І з крові ж вашою святої
Держава й нація нова постала.
Довічна буде слава вам,
Дружинам вашим, дітям і батькам
Уклінна і сердечна шана.
01.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Дружині. Світлані.
Як боляче, як боляче мені,
Як серцю боляче, як боляче душі
Що лиш на мить, на мить єдину,
Являешся мені в жаданім сні,
І догукатися, і втримати тебе
Я в нім ніяк не можу.
Кричу, мов падаю в пітму,
Волаю, як один в пустелі.
Та ти мовчиш, мені на горе.
І жах і відчай застле розум,
Коли не мовивши і слова,
Від мене йдеш в далекій світ,
В якому не питають літ,
В який мене ще не беруть,
І невідомо, коли і де ще позовуть,
І чи тебе я там зустріну.
Коли в обіймах горя, не твоїх,
Я раптом прокидаюся від сліз,
Що душу й тіло окропили,
Отямившись від сну,
Благаю Бога і святих
Мене на суд скоріш призвати
І назавжди з тобою, рідна, поєднати.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Сорок сорок сиділи
Серед солом’яних стріх.
Сойок, сусідок сварливих,
Судом сорочим судили
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
«Людина, що не знає мови держави, в якій живе – гість, раб або окупант» К.Маркс
“Мова наша багата. Мова наша барвиста. Нікому її не здолати, ні нині, ні прісно»
Мова моя –
Українська державна,
Мова мого народу
Поперек горда стала
Окупанатам з північного сходу.
Ні вчити її,
Ні чути затято не хочуть.
То ж на своєму язИкє
У Раді Верховній нахабно торочать.
Від віку до віку,
Від роду до роду,
Мова боролась
За волю народу.
Мове моя!
Жила ти й живеш
І житимеш вічно,
Бо тільки тобою
Живуть українці
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Усвідомив нарешті я
Те, що з рік не міг збагнути –
Лейтенантом Шмідтом
Мені ніколи не бути.
І першим твоїм коханням
Вже ніколи не стати.
Все, чого не було,
Я не можу забути.
І ніяк не полишу
Сподівань даремних своїх,
Що скресне нарешті крига
В синіх очах твоїх.
Ти мені пропонуєш
Залишити все, як є.
Що ж, хай так і буде,
Як ти бажаєш,
В самотності, видно,
Справжнє щастя твоє
Потому, можливо,
Час кращий до мене прийде
І мрій нездійсненних тягар
З моєї душі спаде.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Волі й степу син,
Козацький кінь,
З вітром змін на краще
На широкий наш Майдан
Нам на поміч скаче.
Має він щасливу вдачу
Рятувати від кайдан,
Люд з неволі визволяти.
Здатен він й лани орати
Вміє він і воювати -
Рідну землю захищати,
Лицарів відважних
На собі в бою носити
Й ворогів підступних
Підковою чавити.
Ось наш кінь вже на Майдані
З новим роком нас вітає,
Гуртуватись закликає,
Й перемогу в цьому році
Правді провіщає
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
«Правда – гідності і справедливості основа»
У правді Бог, у правді Його сила
Брехня хоч зла,
Підступна й потайна,
Та все ж до піру.
Бо з плином часу
Викриє себе, дурна.
І вилізе на світ, на осуд і на сміх,
Мов з торби шило.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Вже другий Спас
Прийшов до нас
На зиму сонце повертало,
Вітри північні дошкуляли,
Лани під пар стеляв туман
Край поля ліс стояв в журбі –
Пташками ж бо не гомонів.
З похмурих хмар
Дощі сповзали,
Спраглу землю напували,
Життя й надію
На рік прийдешній дарували.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Летять години,
Минають дні -
То сонячні, то дощові,
Минють дні -
Щасливі і сумні,
Літа минають.
Осіння паморозь ранкова
Лягла на скроні,
І дні, мов листя,
З клену долу опадають
Життя мого.
Колись настане і останній,
Не пізній і не ранній,
Той час, якого не чекаю.
На повні ж груди поки
Я життя вдихаю,
Щодня зорю ранкову зустрічаю,
Зусиль можливих докладаю,
Щоб до кінця пройти
Єдиний і правдивий шлях
Від Госопода до серця свого,
Який зовуть "любов до Бога".
Невимовна краса Землі
Ще тіло спонукає жити,
А душа вже прагне
Над горизонтом полетіти
В безмежжя зір,
І звідти зіркою Землі світити.
16.09.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013
Пів віку пройшло
Та, як у дитинстві,
Наснилося знову мені:
У весняній зеленій порі,
Крильми руки розкинувши,
По теплому сонячнім промені
Я босоніж біжу,
Та казкова стежина
Незворотньо мене полонила
І в синь неба легенько здійма.
Пухка там хмаринка
Ніжно мене обійма
І бабусиним голосом
Стиха мені промовля:
"Люба дитино,
Спускайся до долу,
Зарано піднявся ти вгору.
Твоя не скінчилась
Земна ще дорога"
Та неслух малий,
З неба спускатися я не спішу
І білим лелекою далі лечу
Понад Сулою, хрестами Мгаря
Без страху падіння
Колиску свою споглядаю.
І душа моя вільна
Вже не знає земного тяжіння,
Дзвінко у щасті співає,
Немов до Творця на гостини
Запрошення має.
19.11.2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
"Лелеко! Лелеко!
Летиш ти далеко?"-
Кричала малеча
У небо під вечір.
"До рідного краю
Лечу я здалека"-
У відповідь з неба
Діткам клече лелека.
"Де б я не бувала
І високо як не літала
Немає на світі
Нічого миліше
Від теплого ставу,
Килимового лугу
Та білої хати,
Із стріхи якої
Я в світ полетіла.
То здорові зростайте,
Розумні і дужі.
До рідного краю
Й людей небайдужі.
Рідну землю любіте,
Мов ніжну матусю.
То будете мати
Щасливую долю
На батьковім полі,
На власній землі.
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Літо тепле, ласкаве
У вербових обіймах
Прозору Сулу
Ніжно гойдало.
В ніжності тій
Тихо я плив
І луків бальзам
Легенями пив.
З того напою хмільного
Небо високе
До річки упало,
Тіло ж засмагле моє
Хмаринкою білою стало.
В неозорім просторі
Вільний вітер
Зухвало його підхопив.
Краю мій рідний!
Холодного вітру я не боюся,
В час потрібнний
Не раз ще до тебе вернуся,
Не в гості на мене чекай -
Живою водою,
Благодатним дощем
На спрагде посулля проллюся.
27.09.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Мила! Люба! Відгукнися!
І при цьому посміхнися,
Я тебе прошу мене не бійся,
Бо я й сам щодня жахаюсь,
Що у , Скорпіона, до без тями закохаюсь.
Ти ж до Швеції відбудеш
І ім’я моє забудеш.
Що ж тоді мені робити,
Як не до неба о півночі
Сірим вовком вити.
Любиш ти співати в хорі,
Я виконую лиш соло,
То ж і пісня сіроманця
Давно мені відома,
А у повний місяць
Мене не втримать вдома.
Та все одно
Я так тебе боюся,
Що зі страху
В ночвах утоплюся.
А доки ще живу
За тобою не тужу
Тобі здоров’я зичу .
Щоб була завжди щаслива,
І тобі під ніжки доля
Модерні килими стелила
Тепла і затишку.
В північнім сяйві
Щиро я тобі бажаю
І разом із тим застерігаю,
Що у Швеції зима
Дуже люта завива,
То ж коли її почуєш
Ти за рідним краєм
Щемно засумуєш,
Огороди і садок,
Чорнобривці і бузок
Любі пригадаєш,
Ненароком і ім’я моє згадаєш,
І з днем народження мене
Листом до запитання
Можливо привітаєш.
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
«Гвозди бы делать из этих людей
Крепче бы не было в мире гвоздей»
Н.Тихонов «Баллада о гвоздях»
Огороди, огороди…
Від Гребінки до Хорола
Самотужки вас зкопала,
Я і радив пан Азаров,*
Скородила, засівала
Всеньку весну в спекотне літо
Я віс любі доглядала.
Огороди, огороди…
Разів шість я вас полола,
Проривала, поливала,
Щоб буливи огороди,
Кращі з кращих у районі,
Щоб сусіди не кивали,
На мокрець і огірочки кволі.
Огороди, огороди…
Рідко я буваю вдома,
Бо як зморить мене втома,
Той ночую під скирдою,
Вибачайте мені, дітки,
Гуси, свині і корова,
За дні скрутні, коли буваєте голодні.
Огороди, огороди…
Любим вам не дорікаю,
Свою ж вроду і здоров’я
Я щодня на вас втрачаю.
Дуже вже недобачаю,
Де буряк, а де будяк
Не розрізнити аж ніяк.
Огороди, огороди…
Зустрічаю з вами зорі
І вечірні і ранкові,
На руках моїх мозолі,
І спини не розігну.
Все, що з вами зароблю,
По аптекам і лікарням
До копійки рознесу.
Огороди, огороди…
Від Гребінки до Хорола,
А ні щастя, а ні долі,
Все навколо – огороди,
Про життя красиве марю,
Коли з вечірніми вогнями,
З депутатськими піснями,
Як гіркі мої літа,
Мимо нас, мимо нас
«Хюндай» по рейках проліта.
2012 р.
* 13.04.2011 на засіданні Кабінету Міністрів України з приводу поліпшення ситуації на продовольчому ринку та сприяння виділення земельних ділянок під огороди прем’єр-міністр М.Азаров радив українцям таке: «Не треба скігліти, треба брати лопати в годувати свою сім’ю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
«Купіть собі велосипед.
Не пошкодуєте, якщо
Залишитесь живим»
М.Твен «Приборкання велосипеда»
На дорозі у Мгарі,
Проти церкви на горі,
В день Святого Миколая,
Мабуть за гріхи мої,
За хвоста спіймав я ґаву
Та й з розгону скочив
Колесом в глибоку яму.
Ровер, любий мій,
На прізвисько «Меріда»
Схарапудився з такого дива,
Раптом гопки став,
Щоб я трішки політав
Без гальмівного парашута.
І політ, хоч стався куцим,
Та з асфальтом жорстко я зіткнувся,
Що з місяць ще скрипіли ребра
Й гуділи дзвони в голові.
Та лиха година ця
Не була мені остання,
Хоч на тому світі супостат
Вже й роззявив пащу
І лапища до гори здійняв
Цього дня він не мене,
А облизня спіймав,
Бо в мить останню
Ангел-охоронець
Під плече моє упав
І тим життя мені урятував.
Вам же, друзі, тим, хто ровера придбав,
Я даю пораду: приклад з мене не беріть
На дорозі ґаву не ловіть!
01.06.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Великий спорт, тяжка то справа,
Виснажлива щоденна вправа,
Коли до долу стікає піт з чола
Та мокрі груди і спина.
І крізь одяг паморозь солона проступа,
А на арені в невидимій напрузі
Рвуться м’язи і згора душа.
Там тисячі згоріли вже до тла.
На зміну ж їм щорік
Зроста когорта молода
Завзятих, дужих, до слави не байдужих
Немов приречені, вони ідуть у бій
За Сонця промінь свій,
Та долі посмішка одному припада.
Змагання фінішу добігли,
Прийшла тріумфу мить,
Обранець стає до п’єдесталу
І всі поразки й болі забуває.
Щасливая душа його радіє і співає
Й зо стягом лине ввись під звуки гімну.
А невдахи, мовчки зносячи образи
І ковтаючи поразки гіркоту
Шикуються в честолюбивців лави
Щоби й собі колись
Здійнятися у сяйві слави
Та перш за все
Себе стократ перемогти.
1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012