| Сторінки (4/383): | « | 1 2 3 4 | » |
Минає рік від мого натхненного божевілля,
Коли я вперше у чорнім світлі впізнала чорне –
Не темно-синє, не фіолетове, не потворне,
А справжній колір, єдиний колір свого дозвілля.
Я пів життя прожила щаслива, але в омані,
Сама собі зірочки ліпила в калейдоскопі.
Моїй харизмі рожеве й біле непритаманні,
Та я ж принцеса, тому носила стрічки на попі.
Усім навколо завжди старалася догодити.
Не помічала: чим більше годиш, тим ти дурніша.
Але приходить потреба сплачувати кредити –
І раптом бачиш, що не для тебе вузенька ніша.
І ти руйнуєш ляльковий дім, бо ти вже не лялька,
І не принцеса, а справжня відьма, потворна й хижа.
Це відкриття не страшне – щасливе. О дивовижа!
Бо ти нарешті душі і тілу сама хазяйка.
Хай буде важко: я ж звикла жити в комфорті й тиші,
А тут ступаю на шлях новий, де незнано слизько
(В старій оселі згоріло все: ковзани і лижі),
Та це початок – і сподіваюсь: кінець не близько.
10.06.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
Зупини годинник, Майстре Часу!
Хай усе навколишнє завмре.
Бог оцінить, перервавши фразу,
Завтрашньо-сьогоднішнє омбре.
І можливо, що у цій Гоморрі
Хоч одна є праведна душа –
І не згине у вогненнім морі
Рід людський. О Майстре, поспішай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2018
Я не просто твоя, а твоя до останньої миті,
Яку Бог нам колись подарує на схилі років,
В нагороду за міць ланцюгів,
Що в обітницю злиті.
Я тобі віддала свою молодість, серце і цноту,
Залишила собі тільки зерна дівочих надій,
Проросли у голівці рудій –
Не прив’яжеш до плоту.
Я б і їх віддала, та тобі до них байдуже, милий.
І сама не плекаю – збуяли, не родять плодів.
Подарую! Якби хто хотів…
Боже, дай тобі сили!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
Я б хотіла читати потроху тебе щодня,
Крок за кроком сміливо вивчати твої шляхи,
Зрозуміти нарешті, де правда, а де брехня,
Відчувати биття твого серця і всі страхи.
Ти мені покажи, де найбільше тобі болить –
Поцілую й замовлю від хворості і від ран.
Тільки ти не ховайся! Життя – невловима мить.
Я течу, наче річка, а ти – пробивний таран.
Я не хочу змагань, ти і так чемпіон давно,
У моїм пантеоні для тебе – найвищий трон.
Я не знаю, навіщо тобі золоте руно
І захоплені схлипи-зітхання чужих матрон.
Я не знаю багато чого і тому мовчу
Або граю з тобою в цілунки й смішні слова…
Півжиття віддала б, аби ти зрозумів, відчув:
Я не просто читачка – я книжка твоя нова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2018
Вона для мене вмерла. Не за раз.
Та навіть крицю пробиває слово.
У вирі злості, заздрості, образ
Сама себе втопила поступово.
За нею плачу. Бо вона була
Колись весела, щира і завзята,
Мені чіпляла два своїх крила –
Так-так, була народжена крилата.
А потім… Не помітила, коли
Вона їх проміняла на посаду.
Звела навколо глиняні вали,
Сприймала співчуття, неначе зраду.
Як справжня королева – Снігова, –
Єдине цінувала: виконання
Своїх наказів. Важила слова
На терезах примарного визнання.
Хай Бог їй допоможе досягти
Отих висот, куди вона так пнеться!
Хай збереже її від самоти
І вийме скалку з крижаного серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2018
Так Бог дає: іду за кроком крок,
Неквапно, та невпинно далі й далі,
Не мрію дострибнути до зірок
І не чекаю вручення медалі.
Я просто йду. Новий торую шлях
Чи легко по асфальту чимчикую –
Не скаржуся, ні вголос, ні в думках,
І райдужне навколишнє малюю.
Хтось каже: дивна (розумій: дурна).
«Зніми свої рожеві окуляри!»
Не ображаюсь, бо вони й у снах
Бояться зняти маски і футляри.
Я намагаюсь бачити красу,
Усе робити з радістю й любов’ю,
У серці щастя і добро несу –
Підходьте, люди, пийте на здоров’я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2018
Я кавувала в суботу з самим Рафаелем!
А з Мікеланджело вчора зіткнулася в «Метро»,
Він зависав між полиць з парфумованим гелем –
Допомогла, а ще з джинсами, худі і светром.
З Паблом (тим самим, Пікассо) зустрілась в басейні –
Спостерігав незвичайні тіла і статури,
А на футболі, дивлюсь: то ж Сергійко Єсенін!
Хто ще з трибуни волатиме: «Всі баби дури!»?
Разом з Гомером сиділа у черзі до лора,
А у Хайяма купила хурму і гранати,
Скаржився, що виноградник... пі-пі... фітофтора
І відтепер не хвилюють жіночі принади.
Байрон торгує човнами, а Шеллі літає:
Другий пілот! Я летіла з ним у Барселону,
Там Меріме в універі французьку читає.
З Оскаром Вайльдом ходжу до одного салону
На манікюр. А з Артемом Сенчилом – на танці,
Там – уявіть собі! – Моцарт частенько лабає!
Що, ви не вірите? Не колотіть бурю в склянці,
Вийдіть з квартир, роздивіться – і... хто його знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806298
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.09.2018
І
Не просіть писати Вам листи,
Не чекайте ні зізнань, ні віршів:
Вибухають пристрастю сади, –
Наші вишні від японських ліпші.
Хочете, бузок Вам надішлю
Чи розсаду лагідних стокроток?
Ні, не маргаритки, не люблю
Навіть в іменах суперниць дотик.
Я ревную. До усіх вітрів,
Що над садом Вашим пролітають
І збирають відголоски слів,
З променями їх переплітають,
З кульками кульбабових хмарин,
З ніжним ароматом первоцвітів –
Для чужих тетянок і марин
В чарівному, не-моєму світі…
Стокротки – маргаритки.
ІІ
Не чекайте від мене листів ні сьогодні, ні завтра.
Ви в моїм пантеоні потроху зсуваєтесь долу.
На старих палімпсестах, бліда, проявляється правда,
І палац наших мрій перетворюється на стодолу.
Не давайте мені прочитати всі Ваші секрети,
Хай залишиться світлим, солодким оманливий спогад.
Геніальний актор, сценарист – розробляє сюжети,
Неповторно прекрасні, як учень справдешнього Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Она не просто с ним спала – она любила!
Детей, родителей, родню, его, дебила.
Кормить и сопли вытирать не уставала,
А он нашёл другую, дрянь! Одной, вишь, мало!
И как ей теперь жить?
Кому себя посвятить?
Но, слава Творцу, Илон Маск
Таких отправляет на Марс.
Она влюбилась в колониста Джо Мартелли,
Не вылезала из Мартеллиной постели.
Жаль, не надолго: ведь пока борщи варила,
Его Розита из Зимбабве охмурила.
И как ей теперь жить?
Кому себя посвятить,
Если смертельно обидели?
Но на Марсе тоже есть жители!
Он был зелёным, но она не испугалась:
Привычный цвет! И с марсианином осталась.
Вдруг «залетела» – не осилил эту новость,
С детьми отправил к маме в Киевскую область.
Есть для кого жить,
Кому себя посвятить!
Может, это призвание, фатум –
Нянчить зелёных неадекватов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806064
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 09.09.2018
У склянці кефіру обручки не виявиш,
Піску золотого із моря не виловиш,
Не можна – хоч скільки докласти завзяття –
На дні океану розкласти багаття.
У жодній півкулі всі гори не вмістяться,
З криниці ні зір не дістанеш, ні місяця,
Не будуть ніколи літати пінгвіни…
І доки є люди, не кінчаться війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805875
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2018
Не береться мене робота,
Зупиняюся знов і знов,
То кульбабова позолота
Налаштовує на любов.
Запашні золоті краплинки
На смарагдових килимах,
Наче сонця пухкі жаринки
Чи лелітки в пуховиках.
Простягнутися б на галяві,
У кульбабковому вінку,
Випасати хмаринки мляві
На прозорому повідку…
Щоб нікого ніде… Лиш джмелик
Заспокійливо хай дуднить…
Селфить сонце тихцем… Ой, леле!
Як увічнити щастя мить?..
18.04.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Кому потрібні поетеси –
Цей вир надмірних почуттів?
В коханні пристрасті і стреси,
А в некоханні – й поготів!
Поетка не картоплю смажить –
В серцях запалює вогонь!
То рознервує, то розважить –
І так до посивілих скронь.
Хто хоче жити на вулкані?
Іти крізь темінь навмання?
Подібно звивистій ліані –
І орхідея, і петля.
Сам обирай, чого ти хочеш,
Кого ти виплекаєш в ній.
Злякався? То сиди, молодче,
Читай поезію і мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805850
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.09.2018
Глупо. Конечно же, глупо! Но я не жалею.
Может быть, просто пока сожалеть не умею...
Мне без тебя в небесах одиноко и пусто!
Холодно – до невозможности!
А на поверхности бледно-зелёного моря
Перья качаются, с пенными волнами споря,
Кто белоснежнее... Только любовь и искусство
Не признают осторожности.
В свете закатного солнца рождается дева –
Кипень морская смывает с румяного тела
Перья лебяжьи, и светится нежная кожа
Неодолимым желанием.
Раз в небесах тебе, грешному, не было места,
С ними простилась и я – ни жена, ни невеста...
Я и сейчас на страдалиц земных не похожа –
Ни существом, ни названием.
Буду с тобой понемногу осваивать твердь.
Милый, научишь, как к звёздам без крыльев взлететь?..
(По картине Елены Дараган-Сущёвой)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2018
Мне с тобой не страшна предосенняя грусть.
Нам сентябрь машет жёлтым платком – ну и пусть!
Я бегу к октябрю, я уже не вернусь,
До свидания, лето!
Впереди непочатый клубок из дорог.
Путь осилит идущий! Твой единорог
Приведёт на единственно важный порог,
Где не спят до рассвета...
В тёплом домике с окнами на звездопад
Нет обид и несчастий, забот и досад,
Здесь всё вовремя, с толком, всерьёз и впопад –
Потому что с любовью.
И когда я тебя наконец-то дождусь,
Навсегда от дороги назад отрекусь
И сложу свои крылья – побега искус –
К твоему изголовью.
А что дальше, не знаю. Возможно, зима.
Карнавал впечатлений, страстей кутерьма,
В океане цунами, торнадо, шторма –
Я пылка, ты несносен!
Но из влаги и жара родится весна,
Мы поймём, как избушка нам стала тесна,
Захотим отыскать, без покоя и сна,
Ты весну, а я осень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805591
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2018
Мої вірші – сліпі недоношені жирафенята,
Ти на них і дивитись не можеш без болю й відрази.
Їхня хворість руйнує твій спокій і сталий порядок,
Якби міг, не торкався б і близько такої зарази.
Але ж ти дуже добрий, уважний і талановитий,
Не дозволиш – відкрито – позбутись бридкої причепи,
Наче оскароносець, лікуєш їх несамовито:
Відчуваєш провину, адже до зачаття причетний.
Ми давно зрозуміли, що реанімація марна,
Що жирафи – лиш привід, бо «нас» вже ніщо не врятує.
Сотворіння кумирів, на жаль, не минають безкарно.
Всі твої імена все одно промовлятиму всує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Не сховали поета усмішку
Ні мейкапери, ні трунарі,
Так і впхали, хильнувшего лишку,
До оспіваної ним землі.
І коли попрощалися рідні,
На труну нагорнувши грудок,
Залишивши букети елітні,
Він нарешті сказав: «Здрастуй, Бог!»
Відтепер чоловіку байдужі
«Комуналка», робота, платня,
Боротьба на суцільнім бездушші
І подружнє кубло-западня.
Лиш онуки – просвітлені личка:
«Почитай свої вірші, дідусь!..»
На узліссі розлога кисличка
Знов затіння дарує комусь.
У дуплі – кришталеві фужери,
Недопите червоне мерло,
Як скарби чарівної печери, –
Тут натхнення медово текло!..
І нехай мерехтять некрологи,
Видавництва смакують піар,
Не дано зіштовхнути з дороги
Тих, хто скинув облудний тягар.
І щоліта на плити червлені,
Де, здається, він спить вічним сном,
Хтось приносить кислички зелені
І фужери з червоним вином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2018
Ты знаешь: вселенная снова любовью беременна!
Пусть солнце садится, Земля остаётся в тени,
Песчинки в часах отбирают секунды у времени –
С невинной улыбкой легонько их набок сверни,
Чтоб замер песок на минуты, часы или месяцы,
А с ним – поезда, самолёты, суда, города.
Пусть сходят с ума астрономы, астрологи бесятся,
Сейчас ты со мной – пусть же время замрёт навсегда!
Восемь часов любви – словно единый миг.
Восемь часов без сна – в сердце опять весна.
Восемь часов без слёз – в облаке дивных грёз.
Восемь часов любви – счастье моё, живи!
В улыбке – запасы твоей нерастраченной нежности,
На несколько жизней нам хватит тепла и огня,
Но даже за гранью не спрятаться от неизбежности,
Судьба не подарит любви ни недели, ни дня.
Покрепче меня обними, поцелуй на прощание,
Снимаю с тебя бремя клятвы, измены печать.
Часы поднимаю, беззвучные пряча рыдания:
Пора возвращаться и миру тебя возвращать.
Восемь часов любви – словно единый миг.
Восемь часов разлук – медленный сердца стук.
Восемь часов потерь – в это, прошу, не верь!
Восемь часов любви – счастье моё, живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797661
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2018
Не случилось тогда, ничего не случилось...
Вроде, всё к тому шло: и вино, и коньяк.
Хохотала заливисто. Думал: влюбилась!
А она не дала. Вот такая... змея!
Ладно б, просто послáла: иди, мол, убогий!
Я бы тоже подальше послал – и адьё!
Но в спектакле, где главная роль – Недотроги,
Хошь не хошь, а приходится петь соловьём.
Мы сидели всю ночь на прокуренной кухне,
Я читал ей стихи о несчастной любви,
Гладил пальцы её, как последняя рухлядь,
Ни на что не способный седой визави.
А когда провожал, целовал на перроне,
Прижималась доверчиво; томно вздохнув,
Проронила: «Как жаль, что ты так непреклонен...» –
И исчезла, ресницами грустно взмахнув.
Мне б её удержать! Да не больно я прыток.
Издеваясь, «Прощай!» прогудел тепловоз.
Ерунда! Ведь по части почтовых открыток
Я мастак! Соблазнитель-поэт-виртуоз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773729
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.01.2018
Она лежала подо мной – и не дышала,
Пыталась делать вид, что спит, но не спала.
А мне на верхней полке было места мало,
И что-то падало всё время со стола.
Я только изредка мог ею любоваться:
Точёный профиль и кудряшек русых сноп.
Надеюсь, ей исполнилось хоть восемнадцать,
А то... В натопленном вагоне бил озноб.
Она спала. А я над ней всю ночь метался.
Безрезультатно. А ведь я в пикапе спец.
В тумане львовском растворилась. Я остался.
Да будь он проклят, ненавистный Трускавец!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770874
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 12.01.2018
Дивлюсь нескінченно на тебе… Нехай на екрані.
Нехай поміж нас кілометри, роки чи епохи.
Нехай ти не любиш, ножем копирсаєшся в рані –
Все пофіг.
Тобі написала мільйони сопливих листівок.
Хоча розумію: ти жодної з них не отримав.
Нехай ти липкий від обіймів повій, покоївок –
Є рима.
Не знаючи, хто я, пісні мої, вірші смакуєш,
Для тебе я крезі, безбашенна, трохи дебільна.
Клянусь: від сьогодні ти більше мене не почуєш –
Я вільна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Не можешь сдержаться, целуешь украдкой сосок –
Трепещущий, острый, со вкусом июньского моря.
Русалка смеётся – и звонкий её голосок
Ласкает и манит, прибою полночному вторя.
И ты уплываешь по лунной дорожке за ней,
С восторгом касаясь холодной искрящейся кожи.
(Вдали исчезает полоска прибрежных огней...)
Обычные девушки так на неё не похожи!
Блестящие локоны зеленоватых волос
Невинно струятся вокруг грациозного стана,
В глазах изумрудных – зарницы невидимых гроз...
Ты с благоговением шепчешь: «Осанна, осанна!»
Припал бы к ногам... Но в движении не разберёшь,
Какая она ниже пояса: рыба иль дева?
От мыслей таких пробегает сладчайшая дрожь,
И ты отдаёшься во власть неземного напева.
Не важно, где берег, куда вы плывёте, зачем...
А если утонешь – исчезнут и сотни проблем.
Лишь только б красотка в объятьях твоих извивалась
И эта волшебная ночь никогда не кончалась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767961
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 25.12.2017
Він хоче бути моїм коханим,
Хоча у мене на тілі рани.
Мабуть, це лепра (чи пак – проказа),
А може, інша якась зараза.
Йому те байдуже, він – кохає!
В мої діагнози не вникає.
Він дуже хоче зо мною бути,
Та це страшніше ковтка цикути!
Не розуміє, що я скажена,
Неадекватна і навіжена,
Найгірше ж те, що не маю серця.
А він на все це лише сміється!
Він хоче разом зо мною жити,
Щоб народилися наші діти,
Хоча би троє – розумні й гожі,
Були б на мене й на нього схожі…
Які ще діти? Я вже бабуся!
Не смішно зовсім, та я сміюся…
Він хоче бути моїм коханим!
Із ним могла б досягти нірвани –
І повернути колишню вроду,
Недоотриману насолоду,
Але… зв’язки усі розриваю.
Бо дуже-дуже його кохаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
Ти вигадав казку, в якій ми щаслива родина:
Ти мій чоловік, я слухняна і вірна дружина.
Всі родичі знають лавсторі – прекрасну і світлу…
От тільки між нами якихось півсвіту.
Як можна кохати, не знаючи смак поцілунків?
Боятися правди, що вийде колись з-за лаштунків…
Чекати на зустріч в астралі, «Фейсбуці» чи скайпі –
І пити самотнє «еспресо» у кнайпі.
Реальність жорстока, та треба до неї вертатись.
Тобі – у землячку гарненьку скоріш закохатись.
Мені – написати про наше кохання роман.
Продати – й чкурнути у твій Татарстан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
І кожний чомусь прагне в мене встромити своє:
Кохання, надії, думки, сподівання чи мрії…
Коли фільтрувати все це мені сил не стає,
Я тисну «delete» – і зникають набридливі змії.
Я теж не без того: беру, що погано лежить,
Позичити можу емоцію, образ чи слово,
Зробити своєю не мною народжену мить,
Чужими сльозами наповнити келих святково...
Багато не треба: захланність – це гріх, та не мій.
Від тебе достатньо хоча б аромату фіалок.
Фіалками пахне вогненний поранений змій.
Тепер це і мій аромат – смерті дохлих русалок.
03.09.2017 р.
Кажуть, що кістки, що гниють, пахнуть фіалками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2017
Вона приходила завжди «в останній раз».
Зітхала млосно і натхненно віддавалась.
Коліна (й вище) цілував – вона сміялась,
Стогнала голосно, стрибаючи в екстаз…
Завжди кохалася, немов в останній раз.
Слова кохання їй на вушко шепотів,
Вона ж про це кричати вголос не боялась,
З його страхів і несміливості знущалась,
А з мрій утримати назавжди – й поготів,
Адже сама балансувала між світів.
А потім зникла… бо прийшов нарешті час
Птахам-зальотникам у вирій відлітати.
А він чекає, не пускаючи до хати
Нікого… Мріє без жалю і без образ
Хоча б побачити її в останній раз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Когда ты ничего не хочешь
И совсем никого не ждёшь,
То к тебе непонятным скотчем
Прилепляется некто Ёж.
Он смешной и пыхтит потешно,
Любит мясо и молоко.
Хоть прилеплен к тебе, но нежно,
И с ним весело и легко.
Можно в салки играть словами
И по очереди молчать,
А холодными вечерами
Пить на кухне брусничный чай.
Мне теперь не бывает страшно,
И не скучно с ним никогда.
Говорите, так жить опасно?
Это полная ерунда!
Зоофилкой меня зовёте?
И мой выбор вам не хорош?
Я в любви живу и заботе!
Ну и что, что любимый – Ёж?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2017
Песня, шуточная
В любом краю и во все века
Главенствуют короли,
Их в хроники занесёт рука
Писателя той земли,
Где право властвовать им дано.
И пусть ты при жизни лев,
Посмертно гимны слагают, но...
Все песни про королев.
А что королева? Она была
Прекрасна, как лунный свет,
Всегда улыбчива и мила,
И не жалела монет.
Глаза её, словно две звезды,
Стране освещали путь,
Ланиты – призрачные сады...
Не хуже уста и грудь.
Её любили и стар и млад –
Такая она была,
Врагов мирил её нежный взгляд,
Улыбка на бой звала.
И всякий странствующий поэт,
Художник и музыкант
Считал за честь сотворить портрет...
И получить бриллиант.
Вокруг красавицы вился рой
Влюблённых в неё мужчин.
Но был спокоен и горд король,
Уверенный, что один
Бывает в спальне своей жены
И в сердце её живёт,
Смотрел спокойно цветные сны...
И отправлялся в поход.
Паж королевы был юн и свеж,
И страстно в неё влюблён.
Шепталась гнусно толпа невежд,
Что быть ему королём,
Что двери спальни преодолел
Пленительно-милый лик,
Что паж настойчив был и умел...
А кое-где и велик.
Но годы шли, превратился паж
В умелого удальца,
Как неуместный теперь типаж,
Спроважен был из дворца.
А что королева? Она взяла
Другого на эту роль.
Единственный, для кого жила,
Всегда был её король!
Кто скажет: «Сказка!», кто скажет: «Ложь!» –
Наверное, вам видней.
В романах рыцарских не прочтёшь
Про верность таких семей.
Но как ни клялся, впадая в раж, –
Крепка королевы дверь!
Вам песню пел её бывший паж,
Теперешний менестрель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747340
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 22.08.2017
Как её встретил, сейчас я уже не вспомню:
Был страшно пьян и, конечно, чертовски мил,
Но умудрился заляпать ей джинсы кровью –
После того как отбил от пяти громил.
Или от трёх... Впрочем, разница небольшая.
Помню: лежу, а напротив – её глаза...
Так и влюбился, какие они, решая:
Сине-зелёные... как это? Бирюза!
Звали девчонку красиво, но очень странно,
Как королеву французскую из кино.
К рыжей Марго я «приставился» как охрана.
Будет моей! Мы поженимся! Решено!
Каждую ночь мы почти до утра гуляли,
И до сих пор на танцполе ей равных нет.
«Рыжая бестия» – так её называли,
А мне казалось, что ангельский виден свет.
Ну, я даю! Ничего себе затянуло!
Не попытался ни разу залезть в трусы!
Вдруг мне на улице девочка подмигнула –
Платьице школьное, ранец и две косы.
«Что за одна?» – удивился. «Да это Ритка!»
Не замечал без Марго ничего вокруг...
Каждое утро мне девочка-гимназистка
Строила глазки, идя впереди подруг.
Через неделю она, наконец, решилась:
«Может, в кино пошли бы? (А грудь – выдох-вдох...)
В «Синема» в восемь», – и в воздухе растворилась.
Я ещё школьниц не трахал, помилуй Бог!..
Что-то в ней было, не знаю, но ноги сами
К Рите несли – изменилась любви шкала...
Рыжая бестия с длинными волосами
В «Синема-Сити» у кассы меня ждала.
Я на свиданье впервые явился трезвый,
Но потемнело в глазах, гоню время вспять:
Как же я мог, ловелас, донжуан облезлый,
Без макияжа любимую не узнать?
Ритка-Марго – офигенная приколистка!
Мне никогда не удастся её забыть.
Не поженились мы, жалко. Марго – артистка,
Кинозвезда! Я – всё тот же. Но бросил пить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Я бы хотела остаться с тобой навсегда
В городе светлом, с летящими ввысь куполами!
Смоет мосты, перестанут ходить поезда,
Радио смолкнет, сражённое колоколами...
Ты нарисуй нам, пожалуйста, маленький дом –
Мазанку белую с синим узором на ставнях,
Их закрывать будем, чтобы остаться вдвоём,
И открывать, если грустно без солнца нам станет.
Я не умею просить, но прошу в первый раз:
Будь со мной рядом, когда не останется света,
Краски размоются и акварельный пейзаж
Станет ненужным свидетелем яркого лета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2017
Монолог дуже близької мені істоти
«Залишся на тиждень, а краще на місяць, на рік,
Допоки не вивчу на запах, на смак і на дотик,
Згорни ненадовго розкреслену мапу доріг
І дай мені випити вперше солодкий твій подих.
Залишся зі мною! Забудь про маршрути, квитки
І вимкни смартфон з органайзером, скайпом, Фейсбуком…
Нехай всі забудуть про тебе на довгі роки,
І ти їх забудь! Прорости в моїм серці бамбуком.
Пробий його наскрізь! Живися коханням й рости!
Розсиплюся ґрунтом, щасливий тобі прислужитись.
Ти хочеш світити? Мені одному лиш світи!»
Та я не торшер, щоби вічно з диваном дружити.
Так, це монолог мого улюбленого диванчика, якому я ніяк не можу віддатися досхочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746563
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.08.2017
А ти бачив, як плаче залишене в полі зерно?
Золотими сльозами стікає, спливає додолу…
Непотрібність вражає і тягне нестримно на дно,
Залишаючи біль безнадії на каменях молу.
А ти чув, як бринить перед тим, як порватись, струна?
Наче просить, прощаючись, вічно її пам’ятати.
Ми шануємо пам’ять, допоки не змовкне луна,
І минають безслідно події, і люди, і дати.
Чи ти знаєш, як серце в розлуці з тобою болить?
Чи воно в тебе є взагалі? Чи ти робот, машина?..
Закарбую слова, збережу кожну радісну мить.
І пробачу тобі. Я щаслива! Хіба ж в тому винна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Я зникну назавжди з твоїх думок,
Зі снів і мрій зітру солодкий спомин,
Я вигадаю тисячі умов,
Аби ти не знайшов новий мій домен,
Аби ти жив, неначе не було
Мене в твоїх обіймах невситимих,
Аби забув… Забув мені на зло,
Ховаючи під рукавами стигми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Ти знову лишився вдома –
Чекати мене з дороги.
Мережать обличчя втома,
Невпевненість і тривоги.
Але в телефоні голос
Розважливий і спокійний.
Латаємо вічне коло,
Де кожний відкрито вільний,
Не зв’язаний і щасливий,
В любові й порозумінні.
Змивають кохання зливи
З обличчя зелені тіні.
І я відлітаю з вітром,
Транслюю добро і радість!
Натхненна, мандрую світом,
Бо хочеться повертатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017
З цвітіння сакури почався календар –
Нова епоха, наша ера, літочислення:
З тобою знову народилися пречистими,
І наші долі десь вгорі, посеред хмар,
В одну з’єднав сумний небесний паламар.
Як пахне сакура, мені не довелось
Чомусь відчути, хоч пелюстками рожевими
Кружляють мрії, і казковими сюжетами
Зринають спогади про ніжність суголось…
Казати правду важко, та ми навчимось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017
Нічого не було. Ми не згрішили.
Хіба що подумки, у мріях чи у снах…
Та знов твої листи розворушили
Рої бджолині спогадів… Весна...
Грушевим цвітом сиплються під ноги
Напівзабутих віршів пристрасні слова.
Дощі осінні знищили дороги,
На тротуарах виросла трава…
Нічого не залишилось відтоді.
Чому ж так серце неприкаяне щемить?
Собі, колишній, усміхнуся: «Годі!
Перегорни сторінку!» Так... Ще мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Лечу з одним крилом.
Неначе не на місці,
А все вперед, вперед
І трохи догори…
Оглянуся: та ні,
Летіти ще літ двісті!
Попереду ж туман,
Болото, мочарі.
А десь посеред хмар
Палаци дивовижні,
Збудовані в думках,
Намріяні колись…
Від нездійсненних справ
Рятує нас Всевишній.
Вивчаючи себе,
Ти їж, люби, молись.
* «Їж, молись, люби» – х/ф з Джулією Робертс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2017
Ваші вправні, умілі пальці,
Наполегливі, безсоромні,
Заворожують в дивнім танці
Ніжних дотиків і торкань.
Намагаюсь триматись гордо,
Та мої почуття нескромні
Чітко зчитуються штрих-кодом
Безвідмовності поривань.
У прихованім тремі лона
Починає творитись диво:
Відчуттів соковиті грона
Обертаються на вино
І мелодією хмільною
Прориваються невловимо
На поверхню, де хід двобою
Передрішений вже давно.
Опиратись немає сили
Вашій пристрасті і напору,
Бо вібрації оживили
В тілі музику і красу.
Резонує порожня дека,
Рівень щастя підносить вгору,
Рвуться струни, страшенна спека –
Я вогонь почуттів несу.
Так упевнено і майстерно
Володієте інструментом!
І хоч рухаєтесь химерно,
Не втрачаєте голови.
Я покірна, не вередую –
Користуєтеся моментом…
Про єдине лише шкодую,
Що гітару забули Ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736669
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2017
Бродить по улицам чужим родного города
Мне доставляет удовольствие, как в юности.
Здесь жизнь моя как будто надвое расколота,
А небоскрёбы избавляют от сутулости.
Помолодевшие, покрашенные здания –
Когда-то серые, сейчас – в лилово-розовом –
Зовут вернуться, приглашают на свидание
С небритым юношей, поэтом и философом.
Он так умильно рассуждал об одиночестве,
О невозможности найти уединение
В огромном городе... о древнерусском зодчестве...
Потоком слов стараясь заглушить волнение...
Он был не прав: я одинока в мегаполисе,
Безлюдной кажется с толпой прохожих улица...
Жизнь по спирали: мы давно сыграли роли все,
А в нашем баре всё влюблённые целуются.
Мы изменились – я и город,– но по-прежнему
Нам интересно открывать друг друга заново.
Не интересно только мальчику потешному:
За тем философом давным-давно я замужем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725807
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2017
Лине піснею журавлиною
Із радянського «мракобєсія»
Над стражденною Україною
Автентична її поезія.
Коливається сонцеструнами,
Осипається дивоцвітами,
Сіє слово важкими рунами,
Тавруваннями не убитими.
Едельвейсами проростатиме
На вершині її самотності,
Крізь віки в небеса злітатиме
Осяйна королева осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725640
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 26.03.2017
Ще трохи, і я Вас наздожену:
Відзначу сорок другий рік юдолі.
Колись здавалось: Ви жили доволі,
Побачили і осінь, і весну,
Хоч виплакали не один пуд солі.
Але тепер, коли я на шляху,
Яким Ви йшли до мудрості земної,
Інакше бачу: все, що є зі мною,
Таке дитинне! Та нема страху:
Навчилася співати, хай сумної…
Ви встигли все, що суджено було,
І Вас нащадки будуть пам’ятати:
Кассандра, Мавка чи Марія-Мати…
Завжди добро перемагає зло…
І віру в це ніхто не зміг зламати!
Я вдячна вам за приклад, за урок.
Коли мене життя згина дугою,
Я думаю про Вас – і тятивою
Так напинаюся, що до зірок
Злітає дух надією живою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725639
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2017
На просторій і світлій терасі
Алоказія тішила очі,
Позувала для селфі охоче –
Королева в тропічній оазі.
Восени ж довелося красуні
До вітальні сумної звикати.
Швидко зблякли смарагдові шати,
А листочки, неначе чавунні,
Відпадають, вмирають невпинно.
І чого їй, здається, бракує?
У любові й теплі розкошує!
Та не гине ніхто безпричинно…
Ніби руки, бліденькі, тендітні,
До вікна простягає уперто
Два нещасних листки – і відверто
Хоче сонця! Тепер, а не в квітні!
Алоказія знов забуяє,
Відмолодне і вибухне цвітом!..
Ми сумуємо разом за літом,
Та коріння вона не втрачає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2017
Ваши письма, милорд, пахнут сладко: полынью и перцем.
И немножечко дымом сожжённых хорошеньких ведьм.
Все вокруг восхищаются Вашим чувствительным сердцем!
(Лишь одна королева мечтает скорей овдоветь).
Вы позволите, сир, преклонить перед Вами колени?..
Я не смею поднять грешный взор на пленительный лик...
Отпустите, милорд! Я клянусь без унынья и лени
Мадригалы слагать, ибо добр наш король и велик!
О величии Вашем узнала я не понаслышке,
С Вами ложе делить поэтессе – огромная честь!
Как могли ревновать к желторотику, просто мальчишке?
Да неужто возможно его королю предпочесть?
Проявите, молю, милосердие к бедному парню!
Он рассудка лишился, казнить полоумного – грех.
Отпустите в провинцию или отправьте на псарню –
И забудьте... Утонем же в омуте плотских утех!
Страстно стонете имя моё – я его ненавижу!
Соблазнительно длинное, томное – выдох и вдох.
Любоваться зарёй заманю на дворцовую крышу –
Кровь мою (или Вашу) впитает под стенами мох...
Ама́нта – устар. возлюбленная, любовница.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723002
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2017
В моєму серці жевріє вогонь,
Його тепло крізь шкіру проступає,
Іскринки щастя сиплються з долонь
І проростають чарівним розмаєм.
Дають натхнення пристрасним словам,
Народжуючи мрії кольорові…
Ці диво-квіти я дарую вам
З насінням світла, радості й любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2017
Замерзлі вікна потайки тремтять,
А дивишся – усміхнені неначе,
Гірлянди на ялинці мерехтять,
Вона ж стікає живицею – плаче…
Вмирає день – народжує новий.
Так само рік… Життя летить у вічність.
Руйнуючи невпевнену логічність,
Ти досі тут. І нібито живий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Рік Новий вже стоїть під вікном
З міхом, повним добра, колядує,
Засіває відбірним зерном,
Не приймає дари – сам дарує.
Для зневірених зірку приніс,
Щоби радістю сяяли очі,
Світла й темряви мудрий заміс
Шлях показує в мороці ночі.
Хай наділить Новий Рік усіх
Тим добром, що найбільше бракує!
Хай вітання лунають і сміх,
В Україні хай мир запанує!
Щоби щирість усіх побажань
Переповнила чашу любові,
А магічність святкових вітань
Щоб здійснилася в кожному слові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709526
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2016
Що буде з нами, знаю наперед:
Спочатку ти вмиратимеш від хоті,
Вуста – нектар, слова – тягучий мед,
Тремтітимеш, немов літак на зльоті.
Коли від жару ланки ланцюга
Розплавляться сльозами золотими
І пристрасті гріховної нуга
Судинами захоплено тектиме,
Про все забудеш чи зведеш бар’єр
Між тим, що є, і тим, що має бути,
Мелодіями здиблених флоєр
Запрагнеш всі розлоги осягнути.
Нестримна повінь змиє перепон –
Мене на дно потягнеш за собою,
В намулі, без ікон і заборон,
Натішишся люботою двобою.
Тоді немов прокинешся від сну:
«Пробач, але не вільний я кохати!»
Тож істину цитую прописну:
Не можеш, то не варто й починати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708002
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.12.2016
А осінь жебракує за вікном,
Останнє листя опадає з вишні,
Сніжинки, як метелики принишклі,
Вкривають землю срібним волокном.
Зобачивши царицю крижану,
Жебрачка розсипається на порох,
А горобці голодні б’ють на сполох
І марно кличуть лагідну весну.
Потроху виморожує зима
Всі почуття в спустошеному серці,
Пелюстками у штучній бутоньєрці
Застигли обнадійливі слова.
На люстро перетворюється став,
Хоч береги в осінній позолоті,
Там хтось прегарний в ніжному фокстроті
Мій стан до себе міцно притискав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Двоє сміялися: я і гроза.
Грім гуркотів задоволено в вуса.
З личка небесного впала сльоза:
Небо вже плаче, а я ще сміюся!
Шляхом Чумацьким підстрибує Віз.
Хай не побачить ніхто моїх сліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2016
Серед грудня раптом задощило,
Хижі краплі з’їли білий сніг,
Знов натхнення щулиться безсило
І годинник уповільнив біг.
Крізь вікно дивлюся, як ворона,
Мокра і розбухла від дощу,
Бузини клює засохлі грона.
– Подруго, лети сюди, вгощу!
Не схотіла. Я усім байдужа.
Телефон мовчить, завмер «Фейсбук».
Тільки муза, квола і недужа,
Ніби кицька, ластиться до рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2016
Да, я опять несвободна, о, мой дорогой!
Но ведь и ты постоянно гуляешь с другой.
Верность хранить или ждать – не для нас, ты же знаешь,
Ты, как и я, тоже времени зря не теряешь.
Жизнь коротка, нужно каждый использовать миг,
Каждую встречу, движение, шёпот и крик,
Смело и честно до края идти, наслаждаясь,
В страсти сгорая и вновь для любви возрождаясь!
Может, когда-нибудь наши с тобою пути
Пересекутся – ты шанс этот не упусти.
Знаю, что после меня никого не захочешь,
Станут пустыми, постылыми дни, даже ночи.
И ты поймёшь, охладив свой безудержный пыл,
Что до меня ты не жил, не дышал, не любил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707055
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2016
Я всё равно скучаю по тебе.
Хотя не так, наверно: не скучаю,
А просто ничего не получаю
Взамен разлуки.
Я в твоей судьбе,
В неравной и бессмысленной борьбе,
Как битый пиксель,– опускаю руки.
И всё не так: и снег не очень бел,
Слабы предновогодние морозы,
Над морем не летают альбатросы,
И нет сугробов...
Новый мой несмел,
Нерасторопен, глуп и неумел.
Одно достоинство – любовь до гроба.
Налью вина. В объятьях хрусталя
Искрится кровь... Улыбка... Глаз не видно...
Я знаю: завтра мне не будет стыдно,
А что же дальше?
Как я без тебя?
Свою любовь на камешки дробя,
Забуду о предательстве и фальши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
Ну, вот и всё, закончилось кино.
Включили свет, и зрители выходят.
А ты одет не по погоде,
Но мы опять чужие, вроде, –
По крайней мере, так меж нами решено.
Беру такси, ведь нам не по пути.
Ты мне галантно отрываешь дверцу.
Твой пиджачок – ножом по сердцу:
Мороз выстукивает скерцо.
И я прошу тебя до дома подвезти.
Опять мы рядом: бывшие друзья.
Чужие? Нет, Ромео и Джульетта!
Мы из зимы вернулись в лето,
И от заката до рассвета
Кино модерное снимают инь и янь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2016
Ти про мене забув, ледве я розчинилась в тумані,
Стерла сіра імла слід цілунків на зблідлих вустах.
За спасіння душі я молилась в порожньому храмі,
І шипіли загрозливо змії на вічних хрестах.
За спасіння твоєї душі я так ревно молилась,
Бо моя вже пропаща давно. Я не каюсь, о ні!
Нам з тобою дорога до раю чи пекла стелилась, –
Ти пішов нею вгору, мене залишив у вогні.
Наче кадри кіно, я прокручую миті солодкі.
Ти умів бути люблячим, навіть якщо не кохав.
Простягни мені руку, дістань із сумної безодні!
…Ти мене загубив серед безлічі правильних справ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Розплакалась осінь тужливим прощальним дощем,
Останні листки спересердя стрясаючи долу:
Хай вид голизни викликає сум’яття і щем,
І хай пошкодують невдячні про осінь чудову!
Але істеричну сестру зупинила зима,
Накинула хутро пухнасте на скривджене гілля,
Усі діаманти свої віддала задарма,
Прикрасивши світ і прибравшись, немов до весілля.
Зима – наймудріша, вона ж бо і смерть, і життя.
Здається, в холодній задумі усе ціпеніє,
Насправді ж, зима – це морозу і жару злиття,
Кінець і початок, і прокид нової надії.
На зміну зимі неодмінно весна прилетить,
А рано чи пізно – невже це насправді важливо?
Достойно піти – теж мистецтво. Цінуй кожну мить,
Вона неповторна! І житимеш довго й щасливо!
На ранок тепло повернулось – і щезла зима.
Вітрисько-бешкетник підступно оголює віти,
Нема килимів, кришталю, діамантів катма…
А ті, хто був проти зими, знов не хочуть радіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2016
Ми збирали з тобою осінні кленові листки,
Милувались щасливо палітрою барв листопада…
Раптом я зрозуміла, що серце не рве на шматки,
Що кохання згасає, як вранці порожня лампада.
Ти захоплено-ніжно на вушко мені шепотів:
«Пригадай! Пригадай той листок, що злітає наосліп…»
В сірій муті очей тріпотіла жага почуттів,
І ти мріяв на дотик відчути мою спраглу осінь…
На нудотно-духмяній перині з минулих надій
Лиш єдине втішало – між хмарами смужка блакиті.
Ми не будемо разом. Все тлінне… Дарма не радій.
В поетичних рядках зберігай кращих спогадів миті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Я не хочу бути «однією із…»,
І тому майстерно уникаю близькості.
Хай на гріх нас підбиває хитрий біс,
Стійко я тримаюсь в межах товариськості.
Певну віддаль зберігаю поміж тіл,
Крок вперед, а два назад – її скорочую.
Знов і знов між нас будую частокіл,
Відрізаю хіть, а лагідність доточую.
Марно все, бо навіть вигином брови
Спокушаєте, чаруєте і вабите.
Я уперто називаю Вас на «Ви»,
Ще тримаюся, хоч Ви події квапите…
Знов даруєте комусь Чумацький Віз
І торкаєте серця звабливим голосом.
Не хотіла бути «однією із…» –
Половію на вітрах порожнім колосом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
І, може, іншого шляху немає,
Щоб з хаосу душі створити світ.
«Сковорода». Ю. Клен
Він світ творив із хаосу душі –
Високе небо, мерехтливі зорі,
Річки дитинства, чисті і прозорі,
І лагідні на дотик спориші…
Та небагато писано в мажорі:
Втопившись у кривавому терорі,
Мед втратили калинові вірші.
Пожовклим буком став юнацький дух,
Господнім гнівом чаша вщерть налита:
У хліборобів – ні зернини жита,
На покуті – розтерзаний дідух…
І хоч Німеччина була ще сита,
Вкраїнськість в нім жила несамовита –
Від горя він прозрів, а не оглух.
Позичивши в архангела перо,
А каламар – в Сковороди-пророка,
Ніс правду в люди. Хай вона жорстока, –
Із болем в світ являється добро.
Хто відповість: наблизившись до Бога,
Нам плакати й молитися убого
Чи краще спис встромити під ребро?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693118
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2016
* * *
А пам’ять б’ється рибою об лід…
Не вперше серце закриває ставні…
Він був ще вчора, впевнений і ставний,
Ножем мисливським різав житній хліб.
Лишився на столі глибокий слід.
За річкою на місяць виє вовк.
Мабуть, голодний… Тихо душить морок.
Зачерствів хліб. Мені давно за сорок.
Ніж затупився. Голос музи змовк.
Та пестить шкіру прохолодний шовк…
Він повернувся ранком дощовим!
З обвітреним лицем, у вовчій шапці.
Пожбуривши в куток домашні капці,
Знов крає хліб ножем своїм кривим
Мій небезпечний, дикий серафим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016
Я мрію написати Вам листа –
Чорнильно-паперового, живого…
Минуло літо, вересень настав.
Чекаєте... Та не достигло слово,
Не визріло – без Вашого тепла,
Потроху жовкне, як листки кленові.
Солоні сльози, попіл і зола –
Теж добрива, та тільки без любові.
Я Вам пишу на висохлих листках
І вітру-поштареві доручаю.
На порох розсипаються в руках
Нечитані листи з чужого краю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Постарайся забыть всё, что было,
И что не было, тоже забудь.
Всё пройдёт... Страсть ещё не остыла,
Но пора собираться нам в путь.
Засушу стебелёчек полыни
В дневнике среди новых стихов,
Горький запах сольётся отныне
С ароматами сладких грехов.
Подарю тебе отблеск улыбки,
Винограда прозрачную гроздь...
Я всегда совершаю ошибки,
Но не в этот раз, сладкий мой гость.
Смыли волны, наверное, сразу
Отпечатки босых наших ног,
И засыпала звёздочки-стразы
Пыль просёлочных горе-дорог.
На прощанье на карте отмечу
Место, где тебя помнят и ждут,
Нарисую – с надеждой на встречу –
Красной линией новый маршрут.
Расстояние – сущая малость,
Если любишь, дорога легка.
Ничего от меня не осталось:
Сладкий запах и горстка песка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686844
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2016
Бессмертники пробились на могиле
Сквозь мраморно-бетонную плиту.
Сиреневые звёздочки застыли,
Преодолев и смерть, и суету.
Их солнце жжёт, рвёт беспощадный ветер –
Растут, не ропщут, ведь они – не мы.
Цветут цветы на том и этом свете.
Бессмертные. Но только до зимы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686843
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.08.2016
Ты раздувал во мне уголёчек страсти,
Он разгорелся – и полыхнул пожар.
Наша любовь вдруг разорвалась на части,
Как перегретый слишком воздушный шар.
Я виновата, знаю: сама хотела,
Чтобы в сердцах огонь был, а не зола.
Ты же, холодный, руки согрел об тело
И подождал, пока я сгорю дотла.
Пепел я, серый пепел... Дотронься – нежный!
Мягкий на ощупь, ласковый и живой!
Ты погнушался... Переступил небрежно,
Словно не ты вчера ещё был со мной.
Пепел я, пепел, серый и невесомый...
Ветры, развейте! Больше любви не жду.
В будущей жизни девушкой незнакомой
Гордо, с улыбкой, мимо тебя пройду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2016
Шипить пісок гарячий під дощем,
І горобці вистрибують на плесі.
В Дністра люстерці, здряпаному вщент,
Сміється сонце в сірім піднебессі.
Поміж важких розгніваних хмарин
У піжмурки завзято з нами грає,
І сіється розмелений бурштин
Лелітками на дзеркало безкрає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681411
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2016
З-під білої скелі, з-під білої скелі
Співала русалка, очиська зелені.
Співала русалка про чари дівочі,
І линула пісня у місячні ночі.
У місячні ночі, у ночі безхмарні
Пісні розлягались, тужливі і гарні,
Тужливі і гарні, у спеку і стужу,
Слова западали прямісінько в душу.
З-під білої скелі співала русалка,
Щоночі під скелю приходив рибалка.
Приходив рибалка, занурював сітку
І слухав до ранку русалку-лебідку.
Він слухав до ранку її спів чудесний,
Вертався додому сумний, безсловесний.
Вертався і мріяв про чари дівочі,
З надією в серці очікував ночі.
Замислив рибалка у ніченьку темну
Вловити русалку на грішную землю,
Щоб тільки для нього русалка співала,
Щоб серцем дівочим його покохала.
Підкрався нечутно, за сітку вхопився,
В зелених очиськах навіки втопився…
І досі лунають пісні невеселі
З-під білої скелі, з-під білої скелі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681410
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.08.2016
У любимого моего
не было ничего,
только дерево мандариновое,
из семечки выращенное.
Пока было маленькое,
стояло на подоконнике,
за мной подглядывало.
Подросло – стало ревновать,
на окно не пускало,
царапало колючими ветками.
Но я была сильнее:
стаскивала его на пол –
и подоконник был мой!
И окно было моим,
из которого смотрело
мандариновое дерево
на вишни в палисаднике,
и ужасно завидовало,
когда дождь-баловник
искусными пальцами,
сильными и тонкими,
ласкал нежные листья.
И мне завидовало
мандариновое дерево,
когда любимый мой
ласкал МОИ лепестки,
вдыхал МОЙ аромат,
наслаждался соками
МОИМИ
на широком подоконнике,
ЕГО подоконнике.
И сбрасывало листья
от тоски и обиды
мандариновое дерево.
Тогда любимый мой
начинал беспокоиться,
переносил его к солнышку,
опрыскивал и подкармливал.
Трепетало и нежилось
мандариновое дерево
в руках любимого,
источало чарующий аромат,
соблазняло невинностью
белоснежных цветов...
Глупое растение
не подозревало,
что сладкую мандаринку,
из семечки которой оно выросло,
подарила я
своему любимому –
в ночь новогоднюю,
когда впервые стала его...
Счастливое
мандариновое дерево
светится оранжево,
горделиво несёт
приятную тяжесть
детишек-мандаринчиков.
И мы не наряжаем ёлку:
зачем она, если есть
настоящее
новогоднее чудо –
вечнозелёное деревце
с золотыми шариками?
Так приятно сидеть
на любимом подоконнике
рядом с умиротворённым
мандариновым деревом,
когда счастливый мужчина,
твой мужчина,
с сияющими глазами
целует круглый живот,
в котором зреет мандаринка,
им посаженная, из его семечки.
А в небе светится
огромный мандарин,
золотит снежные сугробы,
как в ту волшебную ночь,
когда началась история
нашей счастливой семьи
и мандаринового дерева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676381
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 06.07.2016
Вечорами, коли досадую
І боюсь від нудьги звихнутись,
Я про хлопчика цього згадую –
Неможливо не посміхнутись.
Він був схожий чомусь на цуцика –
Дуже лагідний і забавний.
Оченята – два чорних ґудзика,
Невисокий, стрункий і ставний.
Несміливий, не дуже впевнений,
Щирий, наче Свята Тереза,
Був у віру мою обернений:
Жив постійно на вістрі леза.
Він покірно чекав побачення,
Відчував настрій в кожнім слові,
Не висловлював звинувачення
У байдужості, нелюбові.
Але так шаленів від пристрасті,
Коли ми опинялись поряд,
Що, здається, як пес, повискував,
І натхненно невтомно порав.
В сірі будні весна ввірвалася,
Феєрверк, почуттів надмірність!
З ним я вперше, мабуть, дізналася,
Що це значить: «собача вірність»…
Може, в нього тепер є дівчина –
Не питала ніколи, каюсь.
Він колись стане справжнім пінчером,
Але я про те не дізнаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016
У кожного в мізках свої таргани –
Смішнючі такі комашки!
Ти бачиш мене – і скидаєш штани:
Хвилюють тебе монашки.
Найбільше кортить заборонений плід
Зірвати – і тупо зжерти,
А потім свистати послушницям вслід,
Гидкі даючи пожертви.
В очах блакитніє не сяйво небес,
А гострі скалки крижинок.
І вабить до мене один інтерес:
Хто виграє поєдинок?
Та я поза грою: подібний двобій
Смішний, а ти корчиш крутого
І прагнеш у душу вповзти, наче змій, –
Нічого немає святого.
Було ж у дитинстві: кіно, солов’ї
І перші шкільні поцілунки…
Залиті сльозами світлини твої,
В щоденнику вірші, малюнки…
Відстукує миті життя метроном,
Старіємо катастрофічно.
Назад повернутись не можна – облом:
Ніхто не чекатиме вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2016
Я занадто незалежна, неприступна, не… потрібна?
Стільки інших – милих, ніжних і поступливих – кругом.
Ти ж надії не втрачаєш: золота обручка, срібна…
Та мене не закувати в шлюб коштовним ланцюгом.
Я кохаю! І не проти зустрічати захід сонця,
Засинати й прокидатись у кільці надійних рук.
Тільки ти обрав, коханий, роль невдячну охоронця,
А мені потрібен лицар! Не дракон, а вірний друг.
Збудував надійну вежу. Добре, буду в ній сидіти.
Бо вона до неба ближче! Не тому, що з милим рай.
Та коли почнуть стрибати під моє вікно джигіти,
Пригадай прадавню казку й серденько собі не край.
Ти не втримаєш в неволі ту, що не боїться смерті.
Так, я звикла обирати, скільки, з ким, коли і де.
Крок у прірву – і підхопить вітер крила розпростерті!
І літатиму, допоки сонце сяде… І зійде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016
Соты мои наполняешь уверенно…
N.N.
Мої стільники ти наповнюєш впевнено.
Медом? Навряд чи, а швидше – смолою.
Давно в твою віру гріховну обернено
Дівчинку, що захопилася грою.
Так, грою в кохання до першого потяга –
Свисне, підхопить і виплюне в місті…
Мої стільники розсипаються порохом:
Віск перемерз. Це кінець. Без амністій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
відомий тільки останній кадр
а решта – це наша справа
Юрій Іздрик
Життя закручується сюжет,
Лайфсторі в нас неповторна.
Ти народився – придбав білет,
А далі – крутіться, жорна!
У когось драма чи бойовик,
А в інших – суцільний хорор,
Один в самотності жити звик,
Та більшість співає хором.
Тобі подобається кіно
Про зомбі чи динозаврів.
Я теж не думаю вже давно
Про те, що чекає завтра.
Реальність в темряві нас веде
Архівами фільмотеки.
А ми і в залі 120 D
Такі від життя далекі!
В кохання віримо і в добро,
У янгольські чисті шати
І в те, що, ставлячи на зеро,
Можливо джекпот зірвати.
Та хай відомий останній кадр,
Ніхто не читає титри,
Тримає паузу хронікар,
Очікуючи на сиквел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2016
Дала обітницю нікого не любити,
Допоки в душах не закінчиться війна,
Допоки ворог-людожер не буде вбитий
І не відступиться кремлівський сатана.
Але свою палку обітницю порушу,
Бо крізь броню добро у серці проросло,
Нехай цвіте і родить! Я любити мушу:
Лише любов і віра переможуть зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2016
Він мав би бути пристрасним і сильним,
Як буревій, змітати перепони,
Упевненим і трохи божевільним,
Щоб власні мати правила й закони.
А він лиш скиглить: «Ти мене не любиш…
Тобі й без мене весело живеться…»
Благословенні в Господа ті шлюби,
В котрих єднання розуму і серця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016
Ти б хотів до рук торкатись – і грудей,
А от чи душі торкнешся – то байдуже.
Не хвилює світ моїх думок-ідей…
А мене ТИ не хвилюєш, любий друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667471
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.05.2016
Усміхнена, як вранішня зоря,
Ховає сум на дні очей глибоких,
Вона йому гріхи свої звіря,
Даруючи сум’яття і неспокій.
Слова бринять у щирім каятті…
В чеканні неминучої розплати
Єдиного він прагне у житті –
Маленький срібний хрестик цілувати.
Звільняючи від ласої отрути,
Сплітаються в душі добро і зло…
Нічого не могло між ними бути,
Та щось-таки, та щось таки було.
Зітхає, не звабливо, просто так,
Його ж у жар кидає від бажання.
«О, Господи, молю, подай же знак:
Це пристрасть грішна чи святе кохання?..»
Думки вирують, та усе не ті,
Він слів ніяк не може підібрати
І мріє, як ніколи у житті,
На грудях в неї хрестик цілувати.
Звільняючи від ласої отрути,
Сплітаються в душі добро і зло…
Нічого не могло між ними бути,
Та щось-таки, та щось таки було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
Ти вів мене, тримаючи за руку,
Неначе я малесенька дитина.
Я підкорялась нібито, картинно
Страждаючи, впадаючи в розпуку.
Ти не зважав, прямуючи в майбутнє,
В якому ти і я – навіки разом,
Лишень любов була дороговказом –
Чи GPS – крізь присвятки і будні.
Я досі капризую і впираюсь,
Характер твій тестуючи на міцність,
Хоч впевнена (пробач за нелогічність!),
Що ти єдиний, хто веде до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016
Гіркуватий аромат аличі…
Осипаються пелюстки, мов сніг…
Обертаюсь я на мавку вночі,
Прокидаюсь для солодких утіх.
Під моїм напівпрозорим вбранням
Неймовірний шал нових таємниць,
Ти вивчаєш дивосвіт навмання
І цнотливо гасиш сяйво зірниць.
Оживаю від тепла ніжних рук,
Тане крига зимових небажань…
Крізь вікно зорить на нас віщий крук,
Пророкує сум нових розставань.
Жар обіймів – і розплавлений віск
Мого тіла під сталевим твоїм,
У зіницях грає пристрасті блиск…
А за вікнами гроза, перший грім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Намалюй мені ніч…
Микола Петренко
Намалюй мені ніч
без зірок – обіцянок любові,
без набридлих облич,
тільки сни – золотаво-бузкові…
В синіх водах ріки
відбивається темінь небесна,
потопають гріхи,
я ж лишаюсь, тонка, безтілесна,
серед ніжних сестер –
зеленаво-прозорих русалок.
Ліловіє Дністер
пелюстками духмяних фіалок…
Простелив молодик
до крайнеба по чистому плесу
золотистий хідник
і веде мене, наче принцесу.
Зупинити б цю мить,
стерти пам’ять! Якби ж то можливо…
Нитка долі бринить
і сплітається з іншими криво…
Ти себе змалював
поруч, в сяйві нічного світила,
і за руку тримав,
і ладнав мені янгольські крила…
Дивовижний політ
в освіжаючих струменях вітру!
Ми з тобою – весь світ!..
Ти малюй. А я все потім витру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Ты меня не читаешь –
Глотаешь страницы запоем.
И обложку сдираешь,
И рвёшь, чтобы больно – обоим.
На форзаце пером
Нацарапал умильные рожи.
Тут, пожалуй, облом –
На тебя они очень похожи.
Пропускаешь портреты,
Пейзажи и все монологи.
Для тебя все сюжеты
Рассказов довольно убоги.
Хочешь страсти, интриг,
Приключений, щекочущих нервы…
Но есть автор у книг.
И читатель ты вовсе не первый.
Да и разве читал?
Тупо складывал буквы и фразы.
Настоящий финал
Пропустил, исправляя рассказы.
Получился роман –
Как пословица – ёмкий и вечный.
Только это обман:
Наши встречи с тобой быстротечны.
Прочитал, пролистал,
Насладился и бросил – мальчишка!
И обратно бы сдал,
Да не примут: потрёпана слишком.
Не рыдаю, не злюсь.
Может, книжки не чувствуют боли?
Я в чулане пылюсь
И ужасно боюсь крыс и моли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656670
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2016
Позбався дурної звички:
Хай місячні чоловічки
Не стукають нам у шибку,
Коли вертають із шинку.
У темряві зблідли тіні
Думок… У зірок світінні
Торкається твого яна
Моя інь-красуня п’яна.
У вигинах ліній долі
Заплутались дві юдолі,
Рожева і чорна-чорна –
Для ляльки й самого чорта.
Монахиня чи блудниця –
Для недругів таємниця,
Хай порпаються до тризни
У грішних шовках білизни.
Навчися мене торкатись
Крізь вікна сумної хати
Очима або думками,
Леліяти диво-снами.
У тиші і порожнечі
Готуй мені путь до втечі –
Чумацьким Шляхом до неба,
А нижче мені не треба.
З тобою або без тебе…
За мене замов молебень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
У високій траві виграють на кларнетах кобилки,
В конюшині джмелі розімлілі смакують нектар.
Я смакую тебе, виправляючи давні помилки,
Золотить мою спину безстидний небесний ліхтар.
Ти заплющуєш очі, цнотливо ховаючи погляд,
Все одно з-під повік визирає роз’ятрена хіть.
Полірую тобі запліснявілий горе-світогляд,
Повертаю на правильний шлях без сумнівних жахіть.
Твої сила і міць каменіють у вправних долонях,
Аргументи сприймаєш з готовністю і без вагань,
Вирушаєш у путь на баских необ’їжджених конях,
Переможно здіймаючи хвилі солодких зітхань.
У повітрі бринить баркарола спекотного літа,
Ми давно потонули у морі смарагдових трав.
Ти палаєш нестримним вогнем юнака-неофіта,
Наближаючи полум’я вже не далеких заграв.
Накриває гроза розпашіле зажохане поле,
Електричні розряди звільняють жагу блискавиць,
Грім гуркоче; тремтить і здригається листячко голе,
Відкриває принади солодких і грішних суниць.
Ні гроза, ні дощі нас не можуть сьогодні злякати,
Ми нарешті звільнились від сумнівів, інших химер.
Ти казав, що ніколи не зможеш мене покохати.
Звісно, ти помилявся, от тільки тоді чи тепер?
Баркарола (від італ. barca – «човен») – народна пісня венеційських гондольєрів. Баркарола характеризується помірним темпом и метром 6/8, нагадуючи плавне погойдування на хвилях.
Неофіт – новоохрещений; нещодавно посвячений, новий послідовник певного вчення.
Зажоханий – рос. запыхавшийся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640820
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2016
Закружляв в осіннім вальсі листопад,
Цей козак-заброда запальної вдачі,
Він поглянув так закохано на сад,
Що вже яблуня листом жовтавим плаче.
Він постукав, обережно і тихцем,
У сумне моє віконечко дощами,
Розіллявся на подвір’ї озерцем
І хлюпоче горобиними ночами.
Як пуховою хустиною дитя,
Він туманами укутував долину,
Задивився, мов прощаючись з життям,
На струнку дівочу вроду тополину.
Довго-довго і замріяно дививсь,
Так закохано, прощаючись навіки.
Та листочок не злетить опалий ввись,
Повернутись до джерел не зможуть ріки…
Дув щосили у кларнети восени
I під звук мінорний лагідної пісні
Мовчазній, холодній айстроньці-княжні
Він освідчувався у коханні пізнім.
За верлібром Сергія Овченка «Листопад»
https://www.facebook.com/profile.php?id=100003207350568
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2016
* * *
Вас так багато і так мало водночас,
Ви є щодня, але мені цього не досить.
Вітрець голубить крижані вербові коси,
Вербиця стогне від обіймів чи прикрас…
Ви хто? Самітник чи таємний ловелас?
Кокетувати з Вами – справа непроста:
Коли Ви поряд, я втрачаю чарівливість.
Колючий сівер, не приховуючи хтивість,
Катує пристрасно крижинками вуста…
Кому, скажіть, Ви зараз пишете листа?..
Сівер – (діал.) холодний вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Я называться не имею права Мастером,
Пока со мной не будет рядом Маргариты.
Евгений Янковский. «Мастер»
Маргарита – как статус, как должность, награда,
Как помощница, муза, для взора услада,
Благодарность и откуп, успеха залог?
С Маргаритой стать Мастером каждый бы смог!
Но никто почему-то подумать не хочет:
Для чего Маргарите бессонные ночи?
Чтоб возиться с недо- или не-Мастерами?
Нет, увольте! Исправьте ошибки в программе!
Ты стань Мастером сам, без неё, и тогда
Приведёт к Маргарите (возможно!) звезда.
Если нет – не спасай свой роман, пусть горит!
Не хватает на всех Мастеров Маргарит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2016
Гарний хлопчик з короткою стрижкою
Йде по вулицях рідного міста.
В бутіку парасолі зі знижкою…
Довгонога студенточка з книжкою…
А на хлопчику форма плямиста.
Ніби все, як раніше: регочеться
На шкільному подвір’ї малеча.
Людям тиші і спокою хочеться!
У полоні російському льотчиця…
І на сході така ж колотнеча.
В супермаркеті планова акція
Допомоги на фронті військовим.
Під будинком всихає акація…
Майбуття – абсолютна абстракція…
І здається таким дріб’язковим,
Що до того вважалося знаковим,
Надзвичайно важливим, неначе
Безкінечне життя… Гробом лаковим
Закінчиш чи сосновим – однаково…
А важливо одне: мама плаче…
Молодята на лавці цілуються.
Що війна? Їм, пробач, не до того...
Білий клен до шовковиці тулиться…
З гарним хлопцем прощається вулиця.
Треба вірити, що ненадовго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016
У ніч Різдва мені Господь дав зрозуміти,
Що я, як Він, можу любов вмістити,
Що можу я, як Він, любити.
Максим ОЛЕЙНІЧЕНКО
Перше побачення – це завжди хвилююча подія. Особливо, якщо ти вже небайдужа до хлопця, з яким маєш зустрітися. Ліля і хотіла цього, і боялась: раптом вона, реальна, не сподобається Максиму?
Вони спілкувалися вже досить давно. Познайомились у «мережі», годинами «зависали» у «ВК». Зазвичай Ліля не впускала віртуальних знайомих у реальне життя, але Макс був таким гарним, веселим, цікавим – і наполегливим, – що дівчина не змогла відмовити. Щиро кажучи, вона вже була зачарована привабливим юнаком…
Поки йшла до Старого міста, знову і знову прокручувала в голові інформацію: військовий, контрактник, тому на сторінці тільки одна світлина, та й то така, що не дуже роздивишся. Згадала, як подруга лякала: «Може, він маніяк?» Смішно… Ні, вона так не думала. Ліля знала про Макса майже все: чим займається, що любить, яку музику слухає, як звуть його собаку… І те, що вона, здається, дуже-дуже йому подобається…
Посеред площі стояв худенький хлопчина з білою трояндою в опущеній руці. Ліля засумнівалася: невже це він? Ніби схожий. Але чому він такий малий? Хіба про такого вона мріяла?
Ліля була дуже розчарована. Намріяний красень-військовий виявився тендітним хлопчиком, сором’язливим і надзвичайно милим, так само уважним, ввічливим – але ж майже дитиною! Насправді вони були однолітки: обом по двадцять одному року. Ліля знала про це і раніше, але не надавала значення. Двадцять один – вік абсолютного повноліття. Проте поряд з Максом дівчина почувалася старою і пошарпаною. Кому це сподобається?
Втекти одразу не змогла. Максим був такий радий її бачити! Подарував троянду, поцілував у щічку – так просто і невимушено, ніби робив це багато разів. Лілі нічого не залишалося, як слухняно взяти його під руку і дозволити вести себе вечірнім містом. Щиро кажучи, було приємно. Макс був цікавим співрозмовником, а ще справжнім джентльменом: обережно підтримував дівчину на сходах, подавав руку – і ці невеличкі знаки уваги вигідно вирізняли його з-поміж інших Лілиних кавалерів. Тому коли на Алеї закоханих Максим ніжно торкнувся її вуст, вона несподівано пристрасно відповіла на поцілунок…
А вдома, стоячи під струменями гарячої води, повторювала, як мантру: «Я його не кохаю! Я його не кохаю!»
Наступний тиждень боролася сама з собою – і з Максом. Він телефонував – вона не відповідала, писав у «ВК» – ігнорувала. Розуміла, що втрачає не тільки друга… Але навіщо він їй здався?!
Ліля була у тому віці, коли пора вже замислюватися про майбутнє: вдалий шлюб, діти. А що Макс? Він ще зовсім дитина! Так, милий, проте який з нього чоловік? Ні, не треба морочити хлопцю голову. Хай заспокоїться – і забуде.
Стійко трималася майже місяць, хоч Максим не полишав спроб порозумітися. Аж раптом коротке повідомлення: «Нам необхідно зустрітися цього тижня. Будь ласка!» Зрозуміла чи, швидше, відчула якось по-жіночому миттєво: його забирають на фронт. Одразу зателефонувала. Так, їде в понеділок. Призначила побачення, сама.
Він приїхав на батьковій машині. Схудлий, змарнілий, але щасливий. Ліля відчула: щасливий завдяки їй. Цілував її, ніби востаннє. «І справді, – промайнула зрадлива думка, – раптом я ніколи його більше не побачу?» Стискалося серце… «Як, цей хлопчик – на війні? А я, жінка, яку він кохає, відмовлю в його останньому бажанні?..» Не відмовила…
Максим телефонував щодня. Не можна було питати, де він, що робить, тому вона починала розмову незмінно: «Ти не голодний? Що ти їв? Ти не мерзнеш?» Ловила себе на думці, що ставиться до нього по-материнськи, і це дратувало. Навіщо, ну, навіщо їй такі стосунки?
«Втрачаєш час, – застерігала подруга Наталя. – Довго ще збираєшся няньчитись зі своїм Максиком?» Що відповісти? Хіба могла вона кинути Максима тепер, коли йому і так непереливки? «Підтримуватиму його, доки він в АТО. Це мій внесок у боєздатність Української Армії, – жартувала Ліля. – Хай на одного щасливого солдата буде більше. Чим ще можу допомогти?»
Дні минали, життя продовжувалось. Ліля помічала дрібниці, на які раніше не звертала уваги. Місто жило мирним життям, але нікого не дивували хлопці в камуфляжі, військові машини, що вночі гуркотіли бруківкою. Волонтери збирали «гуманітарку», діти малювали жовто-блакитні прапори і писали солдатам листи. А на Алеї закоханих вечорами не знайдеш вільної лавочки…
Ліля почала зустрічатися з Юрою, Наталчиним братом. Він був не набагато старшим, але у свої двадцять шість дечого досяг: працював завідувачем одного з відділень успішного банку, їздив на «крутій» іномарці, нещодавно купив квартиру. Запрошував дівчину в наймодніші ресторани, подарував абонемент у СПА-комплекс. Здавалося, він все знає про жінок: що їм треба, чого вони хочуть, як і скільки. Так, звісно, адже пройшов у столиці тренінг «100 способів задовольнити жінку», чим надзвичайно пишався. От тільки Лілю задовольнити не міг. Її дратувала Юрієва зверхність, його всебічна обізнаність, бажання навчати її гарним манерам, виховувати вишуканий смак. «Але ж чоловік має бути розумнішим, сильнішим, – наставляла її подруга. – Ти ж сама хотіла дивитися на чоловіка знизу вверх». А з Максом вони були майже рівні, щоправда, Ліля носила височенні підбори…
Дівчина розуміла, що потрібно розповісти Максимові правду, але не могла. Йому там і так важко, єдина радість – спілкування з коханою. А раптом він щось собі заподіє? Ні, не можна. Хай уже повернеться щасливо додому, тоді дізнається. Але як дивитися йому в очі? Для нього ж це буде справжня зрада! Адже Макс не розуміє, що кохана його – несправжня, тільки грає роль, а сама тільки й думає, як би його кинути… Ще й подруга «заспокоїла»: «Не журися! Може, його взагалі вб’ють, то й не прийдеться щось пояснювати!» Ліля жахнулася! Як їй язик повернувся? Хлопець там воює, аби ми спали спокійно, а вона… «А сама?»– вкололо сумління…
Наближався час Максимового повернення, і Ліля все більше непокоїлась. На Новий рік Юра зробив їй пропозицію руки і серця – гарно зробив, вишукано, продумано. Встав на одне коліно, коробочка-сердечко… Все, як вона і мріяла. Наталка інструктувала брата, це точно. Замість троянд – орхідеї (троянди – це ж банально), обручка – тоненька, зате з діамантиком. А ялинка прикрашена червоними бантами… Все було ідеально – а Лілію нудило. Не відмовила і не погодилась: «За етикетом дівчина має подумати». «Добре, тільки не довго. Бо я вже замовив зал у «Клеопатрі» на 14 лютого. Хіба ти не мріяла одружитися у День святого Валентина?» Мріяла, це правда…
Максим повернувся на Різдво. Їхня рота мала на Святвечір уже бути вдома, але автобус зламався в дорозі. Ліля їла кутю в батьківській хаті й уявляла, як хлопці сидять у холодному автобусі. Мабуть, вперше щиро молилася за подорожніх: «…Ангела-охоронителя i наставника пошли (а подумки: «Рабу Божому Максиму»), щоб зберігав i позбавляв їх від усяких лихих перешкод, видимих i невидимих, ворогів, провадив у мирі та здоров’ї i знову цілими й неушкодженими повернув…» – і сльози котилися самі собою.
Вони домовлялися зустрітися 7 січня, після Різдвяної служби. Ліля не збиралася зустрічати воїнів, які мали повертатися напередодні, пояснювала, що їде в село до батьків на Святу Вечерю. Насправді ж не вважала себе Максимовою дівчиною, не мала духу стати поряд з батьками, дружинами героїв. І не уявляла, як і коли скаже Максу, що збирається заручитися – не з ним. Знала, що йому буде дуже боляче – і плакала сама…
Літургії майже не чула. Ще ніколи так пристрасно не молилася. «Господи, дай мені розуму! Настанови і навчи мене!»
Вийшла з церкви і побігла до гарнізону. Ще здалеку почула марш, яким зустрічали автобуси. Діти з повітряними жовтими і блакитними кульками, привітальними плакатами, жінки з квітами, дехто з тортами і коробками цукерок, курсанти з прапорами. «Ге-ро-ї! Дя-ку-є-мо!» – розлягалося над площею, а тоді всі заспівали Гімн.
Максима помітила не відразу. З обох боків його обіймали батьки. Він гладив маму по волоссю і ніжно їй посміхався. І стільки турботи було в його погляді, чоловічої сили, мужності і лагідності водночас, що Ліля задихнулась від… Ніжності? Захвату? Кохання? Вона не знала. Але так захотіла, щоб і її цей мужній воїн обійняв, погладив по голові… Вони зустрілися очима, Макс посміхнувся. «Це моя наречена, Ліля, Лілюся, – мовив до батьків, тоді простягнув руку до дівчини: – Йди сюди, маленька!» І вона підійшла. Цілувала хлопця, як справжня наречена. І нарешті заспокоїлась, бо зробила вибір, єдиний правильний вибір: обрала справжнє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634904
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Ти мені не присвячуєш вірші,
Я тобі не готую сніданки.
Не питатиму в тебе на біржі
Місця музи, дружини, коханки.
Весняним осипалися квітом
Ночі пристрасті – та не зі мною.
То чому ж перегони зі світлом
Відбиваються в серці луною?
Не запросиш до танцю ніколи,
Я не зможу тебе обійняти…
Хай п’янить аромат матіоли!
В тебе жуйка зі свіжістю м’яти…
Вигинаюсь в екстазі дугою
(Підіграти тобі захотіла).
Ми пов’язані міцно жагою:
Я – романтики, ти – мого тіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Лорд з’явився у нашій родині випадково, як і всі інші собаки. Малюка-ротвейлера виплекав не знайомий нам до того хлопець, родич одного з друзів чоловіка. Придбав цуценя за великі кошти – з документами, гарним родоводом, рік ростив його і виховував. Та сталося так, що змушений був поїхати з міста, залишивши свого улюбленця бабусі. Ротвейлери, як відомо, пси немаленькі, сильні і досить небезпечні для тих, хто не вміє з ними поводитись. Тому бабця була не в захваті від такого співмешканця. Почали шукати, кому б подарувати «цуцика». Так Лорд став нашим.
Пам’ятаю, як його привезли. Чоловік з усією обачністю готувався до зустрічі нового собаки. Не маленьке ж песеня, незнайоме, ще й ротвейлер! Про цю породу кажуть: «дурні пси, непередбачувані, зі змінами настрою, можуть навіть хазяїна загризти…» Пам’ятаю, я теж тоді ставилась до ротвейлерів з пересторогою. І от цей «монстр» тепер член нашої родини.
Микола, чоловіків товариш, привіз Лорда у багажнику «Жигулів». Під’їхав майже до вольєра, а відкривати боїться. Каже, що вдома ледве його до багажника запхали, а в дорозі пес так гарчав і бився головою, що тепер, може, взагалі скажений. І справді, на багажнику вм’ятина.
Чоловік надягнув куртку, рукавиці, щоби, в разі чого, Лорд його не покусав. А мені чомусь стало смішно. Відкрили багажник, Лорд одразу вистрибнув. Я уявляла його набагато вищим. І зовсім не злякалась. Поки хлопці отетеріло вирячували очі (боячись кричати на мене, щоби не розізлити собаку), я вже обіймала песика, гладила і говорила до нього. Легенько за ошийник завела до вольєра. Тоді вже і чоловік підійшов, а потім дуже на мене сварився.
Спочатку Лорд жив у вольєрі, але сумував, тоді ми поселили його на подвір’ї як звичайного сторожового собаку. Він був дуже смішний! Такий сильний, що ніхто не міг його втримати, а думав, мабуть, що він ще маленьке цуценя! Стрибав на всіх, хто підходив: покладе лапи на плечі (чи на груди, це вже як кому пощастить) і дихає з присвистом щасливо, висолопивши великий рожевий язик. Часом і на землю міг звалити, якщо не втримаєшся на ногах. А скільки ми через нього отримали синців! Оббіжить навколо тебе, закрутить ланцюг навколо ніг – і як рвоне! Найбільше діставалось мамі: то хотів погратися і вкусив за ногу (бо ж думав, що він легенько), то на землю завалив. Тому мама, проходячи повз Лорда, намагалася бути суворою, нерідко й водою з відра його поливала, щоб заспокоївся. А скільки ланцюгів розірвав! Почує, що повз подвір’я віз тарахкотить, так рвонеться, що сталеві кільця розлітаються! Спробуй тоді його спіймати! Одного чоловіка слухався. Нарешті придбали ланцюг для бугая, дуже товстий і важкий, щоправда, Лордові було байдуже, він його зовсім не відчував, але і не зривався більше.
Ми прочитали, що ротвейлери були виведені ще у Стародавньому Римі, щоби нападати на колісниці. Тому коли Лорд бачив коня чи колесо, яке обертається, – біснувався! Гавкав навіть на чоловіка, якщо той їхав на велосипеді. А коли зривався з ланцюга, всі навколо ховалися по хатах: наш ротвейлер не одного собаку прикінчив. Це ж бійцівська порода: схопить зубами за загривок, раз тріпне – і все… Через те інші пси його боялися, аж присідали.
А котів як не любив! Колишній господар вчив його з дитинства: «Кіт!» – і це був сигнал вбивати. Ми так і не змогли відучити його від цього. Коли Лорд бачив кота, перетворювався на дикого звіра. Навіть наша кицюня Анфіска не вбереглася, підійшла необачно на небезпечну відстань – і поплатилася життям… Ох, і отримав же він на горіхи від мами за це! Проте так і не подолав цієї інстинктивної ненависті до котячого племені. На щастя, це був єдиний його недолік.
Лорда всі любили! Кожний намагався пригостити кісточкою з руки, дати смачненького. Він був такий наївний, безпосередній, велика дитина! Так смішно крутив безхвостим задом, вітаючись і очікуючи на смаколики, що не можна було втриматись від реготу!
Любив гуляти з нами в лісі. Чоловік вів його на повідку через село (не можна було інакше, бо всі навколишні жахалися ротвейлера). Але то так здається, що вів. Насправді Лорд тягнув його з усієї сили, затягав ошийник, хрипів, мало не задихався. Ми не встигали за ним, майже бігли до самого лісу. Коли ж на узліссі чоловік відстібував повідець, Лорд не міг натішитись свободою: бігав навколо, але недалеко, і жодного разу не втік, не зробив шкоди. Нагулявшись, любив повалятися зі мною в траві або поборотися з чоловіком чи сином. Одного разу хотів погратися з коровами, які паслися на полі: стрибнув на одну, а ті, організувавши кругову оборону, почали наступати на бідного собачку. Лорд спасував – і корови бігали за ним усім стадом по полю, аж доки господар його не забрав.
Дуже любив купатися – і в річці, і в ставу, і коли чоловік поливав його теплою водою зі шланга, тільки боявся мами з відром.
Під час останньої прогулянки купався зі мною в ставу, а потім заліз у болото. Коли поверталися додому, біля нас зупинилася автівка: знайомий запропонував підвезти. І не встигли ми з чоловіком зреагувати, як Лорд уже сидів на колінах у водія. Той закляк. А Лорд зручненько вмостився (замастивши болотом і господаря, і салон машини) і гавкає до нас: «Чого ви? Сідайте!» Ледве забрали його. Знайомий був цьому надзвичайно радий, навіть не ображався, що довелося мити і прибирати.
Таким Лорд і залишиться у нашій пам’яті – великою дитиною, смішною і наївною…
Не стало нашого улюбленця на Святвечір. Захворів напередодні Нового року, і як ми не намагалися його вилікувати – помер…
Кажуть, що коли людина помирає на Різдво чи Великдень, її душа одразу потрапляє до раю. Сподіваюсь, що і наш Лордик зараз бігає за метеликами у своєму собачому раю…
Сьогодні вранці на стіні старої хати, біля якої стояла зимова Лордова буда, обсипалась штукатурка – і проявився силует собаки, ніби відбиток нашого чотирилапого «малюка». І як після цього не вірити в дива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634267
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
Он придумал любовь – смастерил из обрывков сонетов,
Заселил миражами холодный безжизненный дом,
Подменяет реальность мозаикой книжных сюжетов,
Оставляя опять настоящую жизнь «на потом».
Он играет в солдатики, куклы, другие игрушки,
Посвящает Мальвине стихи, уступая кровать…
Собирает магнитики и сувенирные кружки,
Не надеясь когда-нибудь в новых местах побывать.
В новогоднюю ночь, только ёлка зажжётся огнями,
Все желания могут исполниться – лишь пожелай!
Загадай всё, что хочешь: «Феррари» и дачу в Майями,
Белоснежную яхту с красотками, собственный рай…
Представляешь Мальвину – не куклу, живую – в постели?
Настоящую, тёплую, нежную… Хочешь – бери!
Только бедный Пьеро, перепачканный в серой пастели,
Грустно дует соломинкой радужные пузыри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2016
Я бачу, тримається міцно
Обручка на Вашому пальці.
Чому ж притискаєтесь тісно,
Кружляючи пристрасно в вальсі?
Це танець такий? Розумію.
Я звикла до інших – не парних.
Пробачте мені аритмію
І декілька па незугарних.
Щоб з ритму не збитись, рахую:
«Один, два, три», – і без упину
Невидимі кола малюю,
Рівненько тримаючи спину.
Ви гарний партнер, безперечно,
Мене ведете так уміло,
Упевнено, що небезпечно
На Вас відкликається тіло.
Я Вам віддаюсь – без останку,
Підвладна лише Вашій волі.
На «раз-два-три» згідна до ранку
Для Вас не виходити з ролі.
Нехай у вузькому корсеті
Не дихаю майже… О, згляньтесь!
Мене на слизькому паркеті
Кружляйте, кружляйте, кружляйте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015
Я дуже рада, що без мене ти щасливий,
Нарешті спокій у душі твоїй настав,
І проминатимуть тепер життєві зливи,
Далекий будеш від вогню моїх заграв.
Я справді рада, чесно-чесно! Бо з тобою
Щаслива може бути кожна, та не я.
Кохання справжнє – не займатися любов’ю,
А жити поруч день у день, – оце сім’я.
Мене кохати – незабутньо і цікаво,
Зі мною жити – то вже справа непроста.
Мабуть, котрусь задовольнить ранкова кава,
А інша хоче, зірку з неба щоб дістав.
Мені ж обіцяних зірок давно не треба,
Я хочу все – або нічого. Ти зробив
Свій вибір. Я щаслива буду теж без тебе.
Не зміг утримати – то, значить, не любив.
Своє ти щастя відшукав у іншій жінці.
Чому ж щоночі ти у мене на сторінці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Замерзле місто сковує зима,
І вороння збирається у зграю…
Вуста закрижаніли, слів катма,
Щоб вимовити: «Я тебе кохаю».
Сніг наші запорошує сліди,
Мороз в душі малює візерунки…
Прошепочу: «Будь ласочка, не йди!» –
Пригадуючи зустрічі й цілунки.
І ти почуєш в хрускоті гілок,
Закрижанілих, як скляні гірлянди,
Мій голос, в ароматі цигарок
Відчуєш смак зів’ялої троянди.
На місто налетіла заметіль,
Та голос мій міцнішає потроху.
Визбирую слова, тамую біль,
Невпевненість долаю і тривогу.
Всього три слова: «Я тебе…» Але
Як вимовити їх? Ні, я не знаю.
Заціпило немов, зробилось зле –
І знову сніговій до виднокраю.
Відбитком неосвітлених вітрин,
По вулицях невидимою тінню
Блукає самота. Ти теж один,
Молитви зносиш темному склепінню.
Твої слова хоробрі і живі,
Не замерзають і не ціпеніють,
Не лускають на друзки в голові.
Скажи мені їх! Бачиш, я не вмію…
І стане місто теплим, весняним,
Оазою віднайденого раю,
Ти тільки розтопи, врятуй, звільни
Простих три слова: «Я тебе кохаю!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Я часом хочу жити, як Ґоґен*:
Втекти від всіх на сонячний Таїті,
Покинути занудний Карфаген**
З обридлими яскравими графіті.
Від вулиць порохнявих і реклам,
Від натовпу з порожніми очима –
Світ за очі! Залишити бедлам,
Де я для всіх – однісінька причинна.
І байдуже, де житиму і з ким
(Бо я і тут одружена наосліп), –
Купатимусь у водоспаді рим!
Та від безумства не втечеш на острів…
(Використано репродукцію картини Поля Ґоґена "Дружина короля").
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2015
Моя зухвалість роздягнула день,
Аж сонце засоромлено сховалось.
Життя пунктиром із Ніщо в Ніде
Дійшло нарешті – навпіл розірвалось.
Без перемовок, мов первинний клич,
Твоє ім’я перемогло буденність;
У галереї обраних облич
Приваблює очей твоїх вогненність.
Нехай стирає день цю акварель,
Написану карміном і сльозами –
Палкої млості пристрасна дуель
Переплела нас віршами й тілами…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619807
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626341
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2015
Пробач мені цей холод і туман,
Північний вітер і нічні морози,
Пробач мій недописаний роман,
Самотність і невиплакані сльози.
Пробач, що місяць світить не для нас,
Що нікому обняти і зігріти,
Вогонь в каміні вже давно погас,
І в ліжечках сопуть не наші діти.
Пробач! Мені не вистачило сил
Твою звільнити душу від спокути.
Не змити твані з білосніжних крил!
Пробач, що не даю тобі забути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Не «прощай»! Не «прощай», а «до зустрічі», милий, – я знаю.
Завтра їдеш на фронт, але в нас ще попереду ніч.
Вимкни світло, нехай тьма затопить від краю до краю,
І світитимуть зорі очима небесних облич.
Мій коханий солдате! Без берців, плямистого строю
Видаєшся хлопчиськом, та я це тобі не скажу.
Ти мій бравий вояка! Упевненість личить герою.
Що за воїн без мужності, сили чи без куражу?
Поцілуй мої очі, допоки від сліз не солоні,
Хай обличчя твоє відіб’ється на денцях зіниць…
Пригорну до грудей і зігрію холодні долоні,
І спокусниця-ніч не залишить між нас таємниць.
Наші спраглі вуста не наситять цілунки до ранку,
Колихатиме пристрасть на хвилях солодких зітхань…
Все для тебе зроблю! Накажи! Будь-яку забаганку,
Мій смішний генерале, я виконаю без вагань.
Збожеволів годинник і стрілками крутить, як хоче.
Ти пришвидшуєш теж рух життя у полоні тіснім.
Перехоплює подих, в обіймах вмираю… Тріпоче
Серце в млосній знемозі, в шаленстві тремтить навіснім…
Я ненавиджу ранок! Ненавиджу сонце і світло!
Бо ти мусиш іти… До побачення! Не прощавай!
Я чекатиму рік, все життя – скільки буде потрібно!
Тільки ти повертайся! І Боже тобі помагай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Не випускай мене із очей полону,
Міцно тримай, в’яжи мотузками фраз.
З рук твоїх вириватимусь! Перепону
Зводити буду з посмішок і образ.
Ти не зважай, бо це мій останній захист,
Перед падінням з вежі – удар ножем.
Ти переміг давно, що тепер сказати?
Бранок в полоні милують? Та невже?
Зрадниця-сукня шовком з плечей сповзає,
Пальці новий торують по шкірі шлях…
Мій переможцю! Хочу тебе – навзаєм –
Перемогти на скачках в твоїх полях.
Ти на коні тримаєшся ледь позаду:
Вигини тіла, мірні стрибки грудей –
Вже нагорода! Ти оцінив мій задум?
В мене, коханий, безліч таких ідей!
Часом гірка буваю, колись солодка,
Та не нудна! Бо ж молодість промайне.
Поки душа жива і міцна обгортка,
Знову і знову перемагай мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625550
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2015
Я тонкий сірничок – не поліно старе
І трухляве, що дім зігріває.
З нього користі більше: воно, поки вмре,
Ледве жевріє, а не палає –
Вистачає надовго родині тепла,
І по смерті – на добрива попіл.
З сірника – навіть з пачки – яка там зола?
Лиш іскринка – у темряві постріл.
Спалахнеш сірничком – і миттєво згориш,
Може, встигнеш когось запалити…
А як ні – теплим вогником в небо злетиш,
Де зірки… Щоби з ними світити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015
Якщо хочеш залишити слід – образ в літературі,
Закохайся в поета, співця всіх жіночих принад.
Ти забудеш про сон, про нудьгу і обличчя похмурі,
Бо відтоді поллється чаруючих слів водоспад.
І дізнаєшся раптом, що ти – королева і фея,
Неймовірна красуня, богиня нічних серенад,
Афродита, Єлена Прекрасна, Ассоль, Галатея…
Компліменти солодкі – шербет, пахлава, мармелад…
Закохайся в поета, розкрий і обійми, і душу,
Все йому дозволяй – раз єдиний на світі живеш.
Схилить він небеса, перетворить на море калюжу!
Тільки знай, що поет має бути закоханий теж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
Я ніжна і м’яка, як крем-брюле,
Солодка, як гарячий шоколад,
П’янка, нестримна – справжнє божоле…
Не божеволій від моїх принад!
Бо я смачна – сьогодні, день один,
Не мрій і не закохуйся, зажди.
Вкраду тебе на декілька годин,
Пограюся і зникну назавжди.
Це не навмисно, просто я така,
Мабуть, були хороші вчителі…
Давай дружити – ось моя рука.
Та не цілуй мене… Не треба… Ні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015
Ты мне друг и немножечко брат –
Терпеливый, надёжный, родной.
Моим чувствам не очень-то рад:
Не сестрой меня видишь – женой.
Прикасаешься нежно к губам
(Поцелуй – молчаливый протест),
К обнажённым плечам, волосам…
И мне кажется, это – инцест.
Мне с тобою легко и тепло,
Ты хранитель секретов моих.
Говоришь: навсегда. Повезло,
Что ты друг – не бойфренд, не жених!
Отвечаешь на первый гудок,
Словно ждёшь, когда я позвоню.
Всё мечтаешь в стихах, между строк,
Прочитать, что я тоже люблю.
Да, люблю тебя! Ты же мой друг!
Потому из объятий бегу.
Но прервать заколдованный круг
Столько лет всё никак не могу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015