| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Тиша…
Щось глибоке, незвідане, незнане.
Так і пише…
Відлунням дотиків, чуттів. І манить.
Спокоєм чарує.
Тиша, немов той колір білий,
Немов ковдра, зіткана з думок.
Всі тони у ній: яскравий, темний, світлий.
…пелюстки зів’ялих і живих квіток.
Безголосся – це спектр почуттів,
Плетиво надій і розумінь.
Тиша містить все: радість, гнів.
Невидна ж вона, як небесна тінь.
Коли ж душа вся ниє плачем,
Коли ж думки кричать щосили.
Тиша огорне ковдрою неначе
Матінка, свої віддавши крила.
Тиша знає все.
Лиш з нею діляться усім таємним.
Так що ж це?
Те, що так і залишиться незвіданим, приємним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012