три крапки

Сторінки (1/92):  « 1»

"Ріка шепоче монотонно…"

Ріка  шепоче  монотонно,  
стоять  гранітні  береги.
Не  видно  дна.  Вона  бездонна?
Її  можливо  перейти?

І  нависають  вічні  сосни,  
мов  гордовиті  сторожі.
Вони  мовчать.  Вони  безмовні?
Що  їм  вдалося  вберегти?

Тут,  серед  гір,  у  серці  лісу
повітря  ріже,  мов  ножі.
Його  душа  -  прозора,  чиста  -
шукає  гіршої  душі.

Життя  іде  невідворотно.
Шепочуть  тихі  голоси:
минулі  -  тихі  і  безплотні,  
майбутні  -  тихі  і  легкі.

02.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019


"в ніч на вчора мав випасти сніг…"

в  ніч  на  вчора  мав  випасти  сніг
на  прозору  січневу  кригу
замість  звичних  безсніжних  снів
біля  ліжка  лежала  інтрига

але  зранку  ховаючи  жаль
від  зажурених  перехожих
ти  говориш  собі  "я  ж  знав!
скільки  
можна?"

вже  сьогодні  зі  своїм  знанням
шостим  сьомим  та  восьмим  
чуттями
відчуваючи  гордість  що  знав
йшов  знесніженими  шляхами

йшов  розібраними  
тротуарами
йшов  заводненими  
стежками
йшов  до  вимушеного
трауру
із  заплаканими
жінками

19.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019


щоразу

щоразу  сюди  повертатись
щоб  бачити  небо
щоб  бачити  небо
ковтати  його  чистоту

щоразу  сюди  прилітати
як  вірний  лелека
як  вірний  лелека
що  знає  свою  висоту

щоразу  шукати  причини
і  дихати  глибше
і  дихати  глибше
вдихати  осінню  імлу

щоразу  втрачати  хвилини
ковтаючи  тишу
ковтаючи  тишу
а  з  нею  й  свою  самоту

08.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018


дещо

Де  мій  дім?
Де  вікна,  двері?
Де  мої  високі  стелі?
Де  суворий,  сірий  кіт?
Де  мій  тихий-мирний  світ?

Що  у  нім?
Що  світить,  гріє?
Що  у  ванній  руки  миє?
Що  готують  на  обід?
Що  утворює  мій  світ?

Дещо  геть  метафоричне?
Дещо  плинне?  Дещо  вічне?
Дещо,  схоже  на  любов?
Дещо  із  основ  основ?

"Так,  все  так,"  -
кричить  десь  злива.
"Так,  все  так,  "-
гримить  десь  грім.
"Зрозумій,
у  тобі  сила.
Ти  -  твій  світ,
і  ти  -  твій  дім".

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018


Моя залежність і незалежність

Моя  залежність  і  незалежність  -
солоний  присмак  морської  душі.
Що  було  другим  -  те  стало  першим.
Тепер  усе  це  належить  тобі.

Моя  відвертість  і  анонімність  -
покаті  схили  гірської  ріки.
Мій  тихий  спокій,  моя  нестримність  -
усе  це,  звісно,  належить  тобі.

Тобі  -  свідомість  і  підсвідомість.
Тобі  -  безмежжя  моїх  думок.

Тобі  -  усе  це.
Мені  ж,  натомість,
яскраве  світло
твоїх  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018


Минатимуть весни

Минатимуть  весни,  міцнішатимуть  сади.
Висаджені  дерева  будуть  рости  і  рости.
Цвіт  облітатиме,  з'являтимуться  плоди.
Стигле  насіння  падатиме  у  ґрунти.

Все  незмінне  залишиться  саме  таким.
Моря  їстимуть  береги,  ріки  будуть  текти.
Сонце  сходитиме  і  грітиме  білі  сніги,
а  на  захід  нестиме  наші  щоденні  гріхи.

І  минатимуть  люди,  втрачатимуться  роки.
Виростатимуть  діти,  діти  завжди  будуть  рости.
І  нові  покоління  клястимуть  наші,  старі.
Ми  нічого  їм  не  залишимо,  крім  весни

що  так  само  минатиме,  міцнішатимуть  сади.
Висаджені  дерева  будуть  рости  і  рости.
Цвіт  облітатиме,  з'являтимуться  плоди.
Стигле  насіння  падатиме  у  ґрунти.

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018


Чуєш, сестро, йдуть дощі?

Чуєш,  сестро,  йдуть  дощі?
Йдуть  дощі,
несуть  свободу.
Руки,  ноги,  дві  душі.
Дві  душі
одного  роду.

За  дощами  йдуть  вітри,
йдуть  вітри,
співають  пісню.
Чути  грізні  голоси.
Голоси
летять  над  містом.

Залітають  в  кожний  дім,
в  кожний  дім
приносять  ноти.
Їх  спиняє  часу  плин,
часу  плин
як  завжди  проти.

Чуєш,  сестро,  голоси?
Голоси
несуть  тривогу.
У  тривозі  дві  душі.
Дві  душі
одного  роду.

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018


залишати собі листи

залишати  собі  листи
залишати  у  собі  віру
нести  чужі  хрести
нести  не  знати  міри

тільки  б  кудись  іти
тільки  би  мати  сили
ховати  у  собі  сни
ховати  у  серці  діри

руйнувати  старі  мости
і  нові  будувати  вміло
говорити  про  все  це  тобі
говорити  не  знати  міри

бо  зрештою  тільки  ти
де  би  мене  не  носило
посеред  темноти
станеш  мені  світилом

2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018


"Зрештою, тільки відстань…"

Зрештою,  тільки  відстань
має  якусь  вагу.
Спить  невелике  місто,
плутаючись  у  снігу.
Спить  невелике  місто,
не  довіряючи  сну.
Тільки  нестерпна  відстань
має  якусь  вагу.

Тільки  пряма  дорога
цінить  свою  прямоту.
Вітер  не  має  змоги
збити  тебе  зі  шляху.
Вітер  не  має  змоги
забрати  твою  мету.
Тільки  пряма  дорога
має  якусь  прямоту.

Зрештою,  тільки  відстань
має  певну  вагу.
Сипляться  вічні  числа,
плутаючись  у  снігу.
Сипляться  вічні  числа,
не  заважаючи  сну.
Навіть  найменша  відстань
має  певну  вагу.

15.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017


"Окрім тебе…"

Окрім  тебе  існують  ще  декілька  тисяч
порожніх  ночей.
Холодних  ранків.
Існуют  мільйони  нестерпних  думок
про  те,  що  нічий.
Безглузда  ланка.

Окрім  тебе  чекають  ще  декілька  сотень
стурбованих  снів.
Величних  тіней.
Чекають  спокійно,  рахуючи  нас,
безсонячні  дні
у  білих  стінах.

Окрім  нас  ще  існує  невидима  кількість
поважних  причин.
Суворих  бачень.
Невидима  кількість  жахливих  секунд,
нестерпних  хвилин.
Відносних  значень.

Тільки  ти  усміхаєшся,  ніби  дитина.
Зруйновано  світ.
Забуто  слово.

Тільки  ти  усміхаєшся.  Тане  усе.
Окрім  тебе  -  лиш  ти.
Більше  нікого.

24.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017


"Ти стоятимеш біля криниці…"

Ти  стоятимеш  біля  криниці
з  кришталем
та  замуленим  дном.
Віра  спатиме  в  твоїх  зіницях
безтурботним
та  лагідним  сном.

У  руках  -  колоски  пшениці
та  бокал
з  вином.

Ти  стоятимеш  в  білій  одежі
із  легких
та  прозорих  тканин.
Вдалені  -  не  підкорені  вежі
з  величезною
кількістю  стін.

Вдалені  -  не  перейдені  межі
та  гіркий
полин.

Ти  стоятимеш.  Полудень  жовтий,
мов  листи  із
минулих  часів,
поглинатиме  крапельки  поту,
що  зростуть  на
твоєму  чолі.

У  тобі  заплескоче  свобода
на  межі
століть.

10.11.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016


"Час диктує свої правила, свої закони…"

Час  диктує  свої  правила,  свої  закони.
Час  невпинно  змінює  рамки,  кує  шаблони.
Час  ковтає  живих,  пропонує  взамін  тишу.
Час  щоразу  говорить:  "Ніц  їм  тут  не  залишу".

Він  пише:
"Відколи  міста  тут  будуються
не  колами,  а  квадратами,
я  більше  нічого  не  чую,
нічого  не  відчуваю,  брате.
Відколи  прийшов  на  ці  землі,
зорі  змінили  координати.
Тож  повертатися  стало  важче,
та  я  повертаюся,  брате".

Час  лишає  по  собі  руни  або  руїни.
Час  копає  рови  та  зводить  високі  стіни.
Час  ковтає  міста,  пропонує  взамін  тишу.
І  повторює  вперто:  "Ніц  їм  тут  не  залишу".

Він  пише:
"Відколи  тут  людей  стало  більше,
ніж  було  до  мого  приходу,
я  зовсім  нічого  не  їв,
я  постійно  пив  одну  тільки  воду.
Відколи  роздав  весь  свій  хліб,
рятуючи  крихти  цього  народу,
я  почав  цінувати  час,
тому  повернутись  маю  до  сходу".

14.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016


Ґави кричать

Ґави  кричать.
Розуміючи  їхню  мову,
я  міг  би  відповісти,
о  котрій  прибуде  автобус,
на  яку  з  двох  платформ
та  скільки  в  автобусі  буде
вільних  місць.

Але  я  мовчу.
Я  теж  чекаю.
Я  теж  очікую.
Я  теж  на  цій
спорожнілій  автостанції,
на  якій  залишилось
дві  платформи,
одна  будівля
та  одна  каса,
що  не  продає  квитків,
а  працює  лише  як  довідкова.

Тож,
ґави  кричать.
Ніхто  не  розуміє  їхньої  мови.
Всі  чекають,
коли  прибуде  автобус,
на  якусь  з  двох  платформ
та  скільки  ж  в  автобусі  буде
вільних  місць.

05.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016


"Дми, дми, вітре…"

Дми,  дми,  вітре!
Дми,  обдувай  мою  пам'ять.
Я  -  беззахисний  охоронець,
що  вартує  її  всліпу.
Дми,  дми,  вітре.
Я  стоятиму,  ніби  камінь.
І  стоятиму  так  до  скону  -
берегтиму  пам'ять  свою.

Зачароване  море  липня.
На  човнах  ледь  помітні  слова.
На  піску  побудовані  дітьми
міста.

В  тих  містах  заживуть  люди.
Спроектують  будинки  й  мости.
Під  парканами  квіти  будуть
рости.

Я  ж  стоятиму  білим  храмом,
чорним  каменем,
ялівцем.

Берегтиму  власну  пам'ять
із  зникаючим
лицем.

19.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016


"Коли вона приходить до озера…"

Коли  вона  приходить  до  озера
морозним  ранком  пізньої  осені,
усі  птахи  відлітають  зсередини
або  на  зимівлю,  або  назовсім.

З  її  очей,  що  сльозьми  наповнені,
беруть  початок  всесвітні  повені.
Із  вуст  її,  що  малюють  усмішку
ростуть  слова  -  зазвичай,  без  кольору.

Щоразу  ніч,  що  її,  спустошену,
знаходить  там,  де  трава  не  скошена,
неначе  килим,  що  вкритий  інеєм,
співає  їй  колискову  пошепки:

“Поспи,  поспи,  най  міцнішають  крила.
Най  сни  принесуть,  кого  так  любила.
Поспи,  поспи,  най  птахи  відлітають.
Най  сни  дають  необхідної  сили”.

Коли  вона  приходить  до  озера
морозним  ранком
пізньої  осені.

11.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016


Заховай мене…

Заховай  мене  серед  соснових  лісів,
де  повітря  прозоре,
як  скло,
де  ніщо  не  говорить
«було»,
бо  існує  лиш  тиша  замість  сотень  слів.

Заховай  мене,  чуєш,  знайди  ті  шляхи,
що  ведуть  до  високих
дерев,
по  яких  з  кожним  кроком
вперед
розумієш  мотиви  осілих  птахів.

І  коли  ти  знайдеш  саме  такі  ліси,
де  існує  цілюща
вода,
де  панує  у  гущі
життя,
обери  один  з  них  і  залиш  там  рости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016


до Бо

Бо,
через  моє  лобове  скло
нині  видно  лише  кілька  метрів  шляху.
Далі  все  чи  з  пап’э-маше,  чи  то  в  снігу…
А  в  мене  ж  є  тільки  любов,
Бо.

Коли  мені  важко  стає  її  нести,
я  приходжу  до  них  і  дивлюсь  на  хрести.
До  тих,  хто  мене  лікував  і  ростив.
Хто  лишив  добро  у  моєму  житті.

Бо,
чи  потрібно  мені  добро,
якщо  чути  лише  про  засилля  біди?
Якщо  люди  ховають  себе  у  собі?
Чи  потрібна  мені  любов,
Бо?

Я  питаюсь,  бо  далі  є  або  сніги,
або  сонячна  сила  порушує  сни
і  вкриває  білим  світлом  шляхи.
А  мені  ж  лише  те,  що  маю  нести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


"Допоки ти спиш…"

Допоки  ти  спиш  там,  поміж  зелених  ялин,
світ  відмовляється  від  звичних  йому  хвилин
і  загортає  тіло  в  ковдру  гібридних  війн.
Лиш  сонце  тьмяніє  і  швидше  зникає  тінь.

А  тут  що  не  день,  то  сум  нескінченних  новин.
І  він  просякає  все,  до  найтонших  судин.
Кімната  –  то  й  є  твій  блокпост.  Сиди,  не  виходь.
Надходять  у  продаж  душі,  а  попит  на  плоть.

Допоки  ти  спиш  там,  серед  безсніжних  зим,
весь  світ  шаленіє  від  невиліковних  змін.
Так,  як  було  колись  –  лишилось  на  сторінках.
Не  історична  правда  не  перетреться  в  прах.

А  тут  все  нові  фронти  і  замість  куль  слова.
В  кожного  є  свій  кулемет  і  правда  своя.
Допоки  ти  спиш,  час  поволі  п'є  береги.
Лиш  сонце  тьмяніє  і  швидше  зникає  тінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016


"За крок до осені ми зупинились…"

За  крок  до  осені  ми  зупинились.  Тиша.
В  очах  печаль.
В  очах  печаль.
Дощі,  напевно,  змиють  кров,  але  залишать
у  серці  сталь.

Зустріли  вересень.  Могли  б  і  не  зустріти.
Розмито  грань.
Розмито  грань.
Народ,  що  навесні  саджає  вдома  квіти
Для  покладань  -

то  мій  народ.  І  в  тому  наша  із  ним  сила,
щоб  пам'ятать.
Щоб  пам'ятать
усіх,  хто  склав  за  вільну  Україну  крила,
і  власну  стать.

10.01.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016


"Як падав сніг…"

Як  падав  сніг,  білів  костел,
скликали  дзвони,
люди  мовчки  йшли.
Була  вечірня.  Спів  капел
без  мікрофонів.
Стрижені  ченці

розносили  серед  людей
слова  і  світло.
Люди  мовчки  йшли.
Спинялися  біля  дверей.
І  тільки  діти
бігли  в  метушні.

Спустився  вечір.  Тихий  сніг
лягав  на  землю.
Люди  мовчки  йшли
і  несли  звістку  від  волхвів,
що  в  небі  темнім
світло  від  зорі

осяє  світ.  Віднині  і
навіки  вічні.

Тож  падав  білий-білий  сніг.
Початок  січня.

07.01.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016


Марія

Скажи-но,  о  котрій  приходить  Бог?
З  якого  неба?  В  якій  одежі?
Останнім  часом  наш  з  Ним  діалог
не  містить  сенсу  -  і  це  бентежить.

Маріє,  я  ріс  на  твоїх  очах.
Ходив  до  школи,  грав  у  театрі.
Носив  сорочку  з  чужого  плеча.
Співав  народних  пісень  при  ватрі.

Під  шепіт  твоїх  молитов  я  спав.
Осінні  ранки  збирали  листя.
Туманом  вкривало  зелений  став
і  наш  будинок  –  теплий  і  чистий

Скажи-но,  на  милість,  чому  людей
ковтає  море  й  штовхають  гори?
Чому  безвір'я  не  має  очей,
але  руйнує  твої  собори?

Маріє,  то  скільки  іще  тривог
гуляє  світом?  В  яких  одежах?

Скажи-но,  до  кого  приходить  Бог?
І  як  зустріти  Його  належить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015


Місто…

Місто
темними  ліхтарями
дивиться  просто  в  душу.
Скрипуча,  дитяча  гойдалка,
схована  між  дворами,
іржава  й  непорушна.

Море,  не  знаючи  берега,
стриманими  ковтками
п'є  недопиту  сушу.
Крона  старого  дерева,
випещена  вітрами,
тиха  і  незворушна.

Осінь
знаходить
загублених
мертвими  чи  живими
і  повертає  в  стайні.
Місто,  що  стало  улюбленим,
без  почуття  провини,
губить  свій  перший  камінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015


У вас є ідол…

У  вас  є  ідол  -
йому  й  поклони.
Спільнота  клонів.
Спільнота  ігор.

Приходять  діти,
сідають  в  коло.
Невмита  школа,
з  пластмаси  квіти.

І  тільки  мови,
що  з  нами  демон.
Всі  знають,  де  він,
з  якого  дому.

Всі  чують  дзвони,
але  по  кому  -
не  всім  відомо.
Спільнота  клонів.

У  вас  є  очі.
У  вас  є  душі.

Відкрийте  душі!
Відкрийте  очі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015


ми

Ми,  вщент  напоєні  бризом,
зовсім  втомлені  від  новин,
якимсь  природним  капризом
зупинені  біля  Афін,
гойдали  собою  хвилі,
поїли  собою  дощі.
Нам  чорне  здавалося  білим
і  нестерпними  міражі.

Ми,  заколисані  часом
серед  сірих  бетонних  стін,
ладні  плисти  кролем,  брасом,
аби  тільки  кудись  пливти.
Гойдати  собою  хвилі,
поїти  собою  дощі.
І  не  рахувати  милі
до  спокою  в  нашій  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015


Світанок відкриє нам очі…

Світанок  відкриє  нам  очі,  сестро.
Відкриє  нам  очі,
дозволить  піти  за  ним.
На  партитурах  нічного  оркестру
записано  "Отче,
допоки  ми  є  -  храни".

Многоголосся  ковтає  море.
Ковтає  уміло,
ховає  у  ребрах  хвиль.

У  наших  містах  цвітуть  софори,
схожі  на  жовту  сіль.

Червоне  сонце  із-за  горизонту.
Червона  півкуля.
Серпневий  ранок  надій.
Малює  Отче  на  березі  контур.
Не  спить  зозуля  -
кувати  й  кувати  їй...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015


Ліхтарі нічного міста…

Ліхтарі  нічного  міста
роздягли  чуття  тривоги.
Назбирав  тобі  намисто
із  подій  впродовж  дороги.
Трохи  долі,  трохи  волі.
Трохи  роздумів  під  вечір.
Трохи,  трохи  алкоголю.
Звичні  речі.

Бриз  нагадує  минуле.
Море  хвилями  портрети.
Пам’ятає,  як  тонули.
Перший  з  другим,  другий  з  третім.
Трохи  сили  треба  крилам.
Трохи  більше,  ніж  потреба.
Для  розгону  треба  схили.
Трохи  неба.

Ліхтарі.  І  море.  Й  пам’ять.
Все  нагадує  про  тебе.
Хвилі  кличуть,  хвилі  манять
Так  не  треба.  Так  не  треба.
Трохи  лише  стане  тихше  –
помолюся  проти  ночі.
Став  сильнішим,  став  сильнішим  –
мозок  мантрою  шепоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015


Перепливи океан…

Перепливи  океан.
Двічі,  а  може  й  тричі.
Знаєш,  тобі  не  личать
шрами  від  колотих  ран.

Не  запливай  за  буї.
Згідно  із  гороскопом,
риби  чотириокі
і  в  кожному  з  нас  свої.

Переплети  русла  рік.
Кожному  дано  сили,
в  кожного  є  мотиви
і  є  відповідний  вік.

Не  забувай  про  святе.
Серце  тобі  не  бреше.
Серцем  відчути  легше,
що  океан  -  саме  те.

Перепливи.  Скільки  риб
гине  в  тобі  без  діла!
Згинуло  й  скам'яніло,
впало  роками  углиб.

Не  заблукай  у  воді.
Чітко  фіксуй  широти.
Лиш  дістанешся  плоту  -
риби  заснуть  у  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015


Якби не було тебе…

Якби  не  було  тебе...  Як  би  не  було  тебе?
Чи  у  моєму  серці?  Чи  у  моїх  судинах?
Чи  в  моїй  голові?  Чи  так,  що  мороз  по  спині,
від  думки,  наскільки  обличчя  без  тебе  бліде?

Я  питаю  щовечора  Того,  хто  за  кермом,
чи  правда,  що  ми  земноводні,  маємо  хвости?
Чи  правда,  що  тіло  бездушне  не  стає  простим?
Чи  справді  кров  моя  є  безалкогольним  вином?

Якби  не  твої  слова,  що  нам  настав  час  втікти,
то  я  б  не  став  утримувати  свої  кораблі
на  якорях,  рахуючи  довгі  сонячні  дні
до  миті,  коли  ми  знов  залишимось  без  мети.

І  сила  силенна  снів  про  все,  що  в  тобі  росте.
Всі  -  з  четверга  на  п'ятницю.  Кольорові  й  ясні.
Якби  не  було  тебе  хоча  б  у  моєму  сні,
тоді  і  моє  існування  було  би  пусте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015


"Приходиш - як тінь незабутого предка…"

Приходиш  -  як  тінь  незабутого  предка,
у  день,  коли  сонце  -  в  найкращій  із  фаз.
Порушуєш  норми  і  правила  гетто,
в  якому  нікого.  Нікого,  крім  нас.

Наснилось,  що  ти  у  Аральскому  морі,
і  човен  зелений,  і  хвилі  легкі.
І  на  берегах  заводських  акваторій
лиш  легкодоступні  є  чоловіки.

Приходиш,  сідаєш  навпроти,  мов  лотос.
Ніяких  релігій  та  жодних  святинь.
Питаю,  ну  як  там,  ну  як  там  на  флоті?
Все  ж  без  талісманів  та  без  берегинь.

Ховаєшся,  плачеш,  смієшся  очима.
І  тільки  листи  надсилаєш:  "брехня.
неправда,  що  в  моїх  думках  ті  мужчини.
хоч  справді  підкорюю  тихі  моря".

Приходиш  завжди,  коли  сонце  за  обрій.
Порожні  долоні  та  серце  пусте.
Порушуєш  грані  прихованих  фобій.
Хоча  й  розумієш,  що  я  -  не  твоє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015


мовчи

Мовчи,  бо  світ  тепер  ковтає  говірливих.
Твої  слова  до  Бога  не  дійдуть.
Мовчи  з  останніх  сил  і  навіть  понад  силу.
Не  говори  про  мир  і  про  війну.

Тепер  слова  в  усіх  своїх  можливих  формах
Перетворились  в  кулі  та  мечі.
Мовчи  -  бо  зараз  це  найголовніша  норма.
Про  що  не  брешуть  -  дихай  та  мовчи.

Кричать  лише  круки,  коли  вони  голодні.
А  ти  -  не  крук.  Ти  світлий  птах.  Мовчи.
Бо  всі  слова  твої  лиш  зникнуть  у  безодні.
Ні  пари  з  вуст  -  ні  вдень,  ні  уночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015


"Лиш твоя душа має запах карпатської хвої…"

Лиш  твоя  душа  має  запах  карпатської  хвої.
Насичений  свіжий  запах,  п'янкий  аромат  століть.
Все  важче  тепер  залишатись  самими  собою,
все  легше  себе  загубить  в  одну  необачну  мить.

Не  диво  чужого  неба,  в  якому  горять  зорі,
не  берег  чужого  краю,  де  видно  лиш  чорний  дим.
Не  запах  чужого  саду,  насиченого  горем.
А  чистий,  прозорий  вітер,  що  мій  зберігає  дім,

в  тобі  концентрує  спокій.  В  тобі  береже  мене.
І  вихри  чужих  історій,  і  прірви  моїх  шляхів,
і  смуток  очей  на  фото  –  усе  це  колись  мине.
Усе  це  затопить  морем;  зашишишся  тільки  ти.

Бо  твоя  душа  має  силу  гірського  потоку.
Силу  прапрадавніх  мольфарів.  Силу  небесних  сил.
І  скільки  б  не  було  ночі  -  буду  летіти  доти,
доки  даватимеш  змогу  не  втратити  білих  крил.

#вірші  #поезія  #poetry

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014


Син

Син  мій  прийшов  раптово.
Без  попереджень,  дзвінків.
Син  мій  прийшов  зі  словом,
сильнішим  за  сотню  слів.
Я  не  чекав  так  швидко,
все  рахувавши  роки.
Стан  мій  знов  напідпитку.
Я  зовсім  не  так  хотів.

Син  мій  приніс  листівку.
Очима  вказує  -  ось.
Ледь  відмотавши  плівку,
кажу  йому  як  жилось.
Усе,  що  було  -  сиве.
Усі,  хто  були  -  вже  десь.
Люди  -  тільки  красиві.
Минуле  дивне  якесь.

Син  лиш  стояв  у  дверях
і  мовчки  ковтав  слова.
Поміж  нами  пустеля  -
конверт  посеред  стола.
Вийшов,  бо  осінь  темна.
Усе,  що  у  мене  є  -
тільки  листівка  щемна:
«Тато».  І  серце  стає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014


"Сюди приходять кораблі…"

Сюди  приходять  кораблі,
самотні  білі  кораблі.
Великі  діти  сивих  хвиль
приходять  здати  якорі.

Беззахисні  герої  миль,
непередбачуваних  миль
швартуються  з  усіх  усюд.
Байдужі  їм  і  буря,  й  штиль.

Їх  зустрічає  різний  люд.
Примхливий  різнобарвний  люд.
І  прапорцями  тріпотять,  
ногами  змішуючи  бруд.

Та  хвиль  непереможна  рать,
віками  вихована  рать
їм  закриває  всі  шляхи,  
бо  тут  лишається  їх  стать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014


мить

Мить,  коли  ти  –  лиш  дотик.
Центр  цілого  світу.
Мить,  коли  ти  навпроти  –
найцілющі  ліки.

То  не  проблеми  –  попіл.
То  не  біда  –  зможу.
Мить,  коли  ти  лиш  дотик  –
промінь  у  негожу.

Сивий  туман  зі  сходу
ковтатиме  роки.
Йду  від  броду  до  броду,
аби  лиш  був  дотик.

Мить  –  це  подія,  вибух.
Посмішка  чи  подих.
Мить,  коли  ти  –  щось  штибу
саме  початку  коди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014


"Тихше, брате, тихше…"

Тихше,  брате,  тихше.  Ріки
змінюють  кордони  течій.
Захід  сходу  завше  дикий,
і  тому  -  це  різні  речі.
Тихше!  Чуєш,  серце  світу
розбиває  ішемія?
Ненависть,  чомусь,  відкрита.
Та  вони  пожнуть,  що  сіють.

Тихше,  тихше,  брате.  Спокій  -
це  початок  перемоги.
Лише  виважені  кроки
нам  скорочують  дороги.

Ріки  знову  повноводні,
люди  дихають  вільніше.
Сила  духу  є  в  народі,
що  іде  вперед  тихіше.

Брате,  брате!  Вдома  мати
плаче,  дивлячись  новини.
Намагаються  брехати,
щоб  знесилити  людину.
Розкажи  їй  тихо,  брате,
що  весна  прийде  весною.
І  зображені  нам  грати
зникнуть  з  талою  водою.

Тихше,  брате,  тихше.  Спокій  -
Перший  крок  до  перемоги.
Ми  є  вільні  рівно  доти,
доки  вистачить  нам  змоги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014


Мамо, я знову у Львові

Мамо,  я  знову  у  Львові.
Відчуй  мої  радісні  ноти  у  голосі.
Мам,  тут  є  цілодобові
Місця  харчування.  Це  на  моїй  совісті.

Мамо,  тут  дихати  легше.
Знаєш,  коли  прокидається  місто  вранці,
Ти  відчуваєшся  вперше.
Вперше  ворушиш  трамвайний  квиток  пальцями.

Вперше  рухаєш  віями.
Світ  навкруги  неосяжний  і  добрий-добрий.
Розум  зайнятий  мріями.
Дивишся  на  свою  душу  і  бачиш  обрій.

Мамо,  я  знову,  мамо…
Пробач,  що  листи  не  пишу  і  не  друкую.
Я  стану  дорослим,  стану.
Зачекай  лише  мить,  лиш  єдиную  мить  малую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014


Впритул до кордонів

Впритул  до  кордонів.  Вікна  ковтають  дні.  
Рахунок  -  можливість  не  чути  убивчої  тиші.
Самотність  стає  антонімом  самоті.
Щоб  божеволіти  тихо  -  варто  писати  вірші.

Вдосталь  свободи.  Замало  волі  й  мети.
Тричі  на  день  у  молитві.  Тисне  одвічність  віри.
Самотність  дечим  відмінна  від  самоти.
Самотність  ураз  заповнює  минулого  діри.  

Кордони  закрили.  Закони  рухів  злі.  
Не  страхом  єдиним.  Обов'язок  матиме  стилі,
Як  розфарбують  навік  надії  бліді.
Як  дмухне  ще  раз  хтось  згори  в  наші  жовті  вітрила.

Львів  -  Чернівці
01.01.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014


Твій кадр існує

Твій  кадр  існує.  Всі  проби  нарешті  позаду.
Лишилась  лише  кульмінація,  вихід  емоцій.
Сил  тобі  вдосталь.  Подібну  життєву  блокаду  
далеко  не  кожен  актор  пережити  у  змозі.

Ні  гриму.  Ні  граму  брехні.  Б’є  годинник.
Ти  –  виворіт  часу.  Його  завойовник  і  зрадник.
Актор  не  завжди  повертається  у  людину.
Людина  завжди  проживає  актора  заради.

Потреба  розділення  –  то  не  твоя  проблема.
І  сплетення  істин.  І  вузол  претензій  та  рішень.
Твій  мозок  –  одна  величезна  циклічна  схема,
що  генерує  постійно  щось  протилежно  інше.

Продовжуй.  Впроваджуй.  Твій  кадр  існує  постійно.
Для  всіх  таємниця,  інтрига  –  зупинка  мотору.
Нехай  вигляда  останній  рядок  претензійно,  
та  я  аплодую  тобі  –  і  людині,  й  актору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013


Відколи

Відколи  вітер  став  для  тебе  вірним  другом,
відколи  вітер  став  тобі  співати  арій  –
на  моїх  светрах  зникли  олені  та  смуги
і  мозок  з  серцем  співіснують  вже  у  парі.

Відколи  море  розбива  твою  свідомість,
відколи  море  стало  ближче  і  частіше  –
я  завершив  свою  багаторічну  повість,
зайнявши  у  літературі  власну  нішу.

Відколи  сон  про  тебе  –  щось  із  потойбіччя,
відколи  сон  тобі  не  коштує  нічого  –
я  забуваю  профілі  твого  обличчя.
Звикаю  вже  до  розкладу  земного.

Відколи  я  змінив  відношення  до  тебе,
відколи  ти  мені  лише  як  світлий  спомин  –
я  із  полегшенням  дивлюсь  у  сине  небо.
І  з  посмішкою  повертаюся  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013


Лікар тихо казав…

Лікар  тихо  казав,  що  не  можна,  не  можна,  не  можна.
Наголошував  тричі,  мав  вигляд  бентежний,  тривожний.
Медицина  безсильна  у  випадках  страху  та  злоби,
бо  такі  відчуття  неодмінно  доводять  до  гробу.

Він  казав  це,  бо  бачив,  коли  помирає  людина  –
і  щоразу  сумнішав,  і  настрій  щоразу  єдиний.
І  питання  не  в  тому,  що  тут  не  існує  безсмертя.
А  у  тому,  що  світ  не  достатньо  з  собою  відвертий.

Та  казав  же,  казав.  Наче  сипав  горохом  об  стіну.
І  за  кожну  людину  молився  тихенько  у  спину.
Медицина  безсильна.  Людина  –  сама  собі  лікар.
Сам  собі  фармацевт,  що  вигадує  власнії  ліки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013


Чорнобиль

У  душі  маю  власний  Чорнобиль.
Вибух  стався  сім  років  тому.
І  відтоді  вичерпує  проби
з  мого  мозку  і  з  мого  жалю
професійний  настирливий  робот.
Я  тебе  розлюбив.  Не  люблю.

Саркофагом  з  пісень  та  пояснень
я  відтоді  рятую  себе.
Власних  років  я  зовсім  не  власник,
хоч  збудовано  ж  тихий  Тибет,
у  якому  і  віра  не  згасла,
і  не  згнив  таємничий  скелет.

Радіація  скоєних  вчинків
розбиває  дозиметри  вщент.
Почалося  розщеплення  взимку.
Дах  зірвало  в  єдиний  момент.
Я  шукав  порятунку  й  підтримки,
і  вважав,  що  то  весь  аргумент.

Вибух  стався.  Живу  із  боргами.
Лиш  паломництво  в  спільні  місця
розворушує  давнії  рани.
Запитанням  немає  кінця...
Але  я  не  витримую  драми,
я  продовжую  власне  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013


Поволі втрачаю зв'язок…

Поволі  втрачаю  зв'язок  із  тобою,
Втрачаю  всі  болі,
Втрачаю  роки.
Все  сталось  страшенно  сумною  зимою.
Все  сталось  без  волі.
Все  вже  навпаки.

Поволі  звільняюсь  від  спогадів  спільних.
Звільняюсь  від  втрати.
Звільняю  думки.
І  розум  працює  тактично,  повільно.
Працює  на  страту.
Вже  все  навпаки.

Поволі  вдихаю  нові  інтереси.
Вдихаю  свідомість.
Вдихаю  життя.
Тебе  було  менше,  ніж  болі  та  стресів.
Менше.  Натомість
Було  каяття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013


Лист

Твій  лист  (той  лист,  що  мені  Катя  –  листоноша  –
принесла  у  суботній  вечір),  Катре,
був  з  ароматом  всіх  можливих  перепрошень
Навіть  за  те,  що  й  нотувать  не  варто.

Він  нагадав  ураз  (той  лист  був  без  конверту,
із  маркою  та  правом  на  зворот)
усі  можливі  рими  на  твою  відвертість,
усю  безглуздість  втрачених  висот.

Він  був  з  минулого,  від  Павича,  або  ж  від
Маркеса  (що  має  власну  цінність).
Та,  виключаючи  надуману  набожність,
він  мав  відверту  швидкоплинність.

Той  лист,  єдиний  лист  за  роки,  був  від  греків.
Від  бідності  й  богатства  островів.
Від  моря,  давності.  З  полиць  бібліотеки,
якою  стала  ти  серед  світів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013


Затремтіла…

Затремтіла...  Моя  дівчинко...  Навіщо?
Розплела  свої  історії,  як  коси.
Вийшла  мовчки  з  них,  неначе  з  попелища.
Досить  турбувати  своє  серце,  досить.

Зруйнувала...  Моя  дівчинко.  Так  треба.
Не  існує  ідеальності  у  людях.
Не  тримай  порожню  тару  біля  себе.
Скло  на  кухні  правдою  тобі  не  буде.

Перевтілень  досить.  Таким  чином
Ти  втрачаєш  гордість  та  зусилля.
Йди  вперед  –  тебе  лиш  час  зупинить,
щоб  вказати,  з  ким  тобі  він  спільний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013


Ти

...Ти.  І  третя  ночі.
Блокує  мозок  слова,  коротші
за  "сублімація"  та  "поєдинок".
Себе  дурити  -  безглузде  діло.

І  третя  ночі.  І  жовтіє  місто.
Слова  коротші  за  те  намисто,
яке  назбирав  -  про  це  вже  писалось.
Одеса  стане  тобі  Версалем.

І  третя  ночі.  Я  вже  не  в  змозі
реагувати  на  втрати  в  дорозі.
Хвилини  довші  словосполучень.
Я  твій  найкращий  досвідчений  учень.

Я  твій  найкращий.  Я  твій  почутий.
Дарма,  що  осінь  прогнозом,  як  лютий.
Себе  дурити  -  піском  на  очі.
Лишаєшся  ти,  хоча  й  третя  ночі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2013


А колись ми зустрінемось…

А  колись  ми  зустрінемось  десь  у  далекому  Львові.
Очі  в  очі  поглянуть  два  до  болі  знайомих  світу.
Ми  роками  шукали  одне  одному  дивні  ролі,
все  писали  листи  в  ім’я  нашого  першого  літа.

Все  співали  пісень.  Рахували  роки  нашим  дітям.
Обіцяли,  що  станемо  ближче,  щоб  тільки  тримати.
Зупинялося  серце  щоразу,  щоденно,  щомиті,
коли  таємничо  запалювали  нашу  ватру.

І  чомусь  відведе.  І  чомусь  сором  вдарить  між  скроні.
Погляд  мій  зникне  в  безодні  суворих  та  ніжних  очей.
Я  наступного  разу  сховаю  обличчя  в  долоні,
щоби  відчути,  що  ти  –  лиш  утопія  моїх  ідей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


Незалежність

Та  й  вона  мені  каже:  "Дивись,  я  зникла!  Я  зникла...
Мене  розділили  на  нуль,  хоч  це  й  не  можливо.
Із  мене  зробили  мого  попередника  сиквел,
Не  докладаючи  жодної  зайвої  сили.

Усю  мою  сутність  розбили  на  декілька  партій.
Усі  мої  думи  загублено  поміж  стільцями.
Мене  пожирали  шматками  під  соусом  хартій.
Робили  це  довго  -  роками.  Роками!  Роками..."

Тож  вона  мені  каже:  "Дивися,  я  вже  повнолітня.
Мені  не  цікаві  союзи,  об'єднання,  спілки.
Мені  вже  важливо,  чим  дихають  мої  власні  діти.
І  чи  потрібні  їм  ще  ті  калинові  сопілки.

А  вони  мені  в  очі:  «Яка  там  калина,  країно?!
Не  треба,  вспокойся,  облиш,  насолоджуйся  часом.

Та  часу  так  мало…  Відчуваю,  що  скоро  загину,
хоч  тримаюся  міцно  за  мого  народу  пасок”.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


Мені три роки…

Мені  три  роки.  Я  пізнав  ціну  реінкарнацій.
Ціну  життя.  Ціну  думок.  Та  присмак  долі.
Усе  життя  -  лиш  зміна  різних  видів  декорацій.
Усе  тече  вперед,  розмірено  й  поволі.

Мені  три  роки.  Світ  вже  трохи  менший,  трохи  вужчий.
Набір  із  векторів  втрачає  свою  силу.
Я  народився  знову  нетерплячим,  нетямущим.
Але  із  вірою  у  півпрозорі  крила.

Мені  три  роки.  Володію  лиш  трьома  крапками.
Усе,  чому  навчився  –  у  коротких  текстах.
Щодня  тоненька  вертикальна  нитка  мого  шраму
упевнює  мене  у  тім,  що  не  порветься.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013


Так тихо стало…

Так  тихо  стало.  Лиш  чутно  стукіт
твоїх  підборів,  коли  ти  йдеш
із  мого  дому.  Ще  кілька  рухів  –  
і  знову  тиша  не  має  меж.

І  знову  тиша.  За  стільки  років
я  не  навчився  ковтати  дні,
які  дарують  тривогу  й  спокій,
які  проходять  на  самоті.

Які  проходять,  лишають  шрами,
вбивають  все,  що  на  глибині
між  мого  світу  півполюсами
(бо  вся  моя  цілісність  -  в  тобі).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013


Ти припиняєш чекати…

Ти  припиняєш  чекати.
Чекання  вбиває  тебе.
Істота,  що  має  хребет
свідомо  вдягає  лати

для  захисту  від  сподівань
на  краще  та  на  майбутнє.
Щоб  відчувати  відсутність
того,  що  розхитує  грань.

Ти  -  нетривалість  моменту.
Епізодичний  період.
Сумрак  -  всього  лише  привід
не  заплатити  ні  цента

за  всю  безтурботність  весни,
за  літні  примхи  і  зради.
Ти  виживаєш  заради
єдиного  дня  восени.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013


Я нікому тебе…

Я  нікому  тебе...  Я  нікому  тебе...
Мов  попсовий  мотив  без  претензій  на  змісту  глибини.
Але  я  фаталіст  і  мене  не  гребе
Те,  що  в  очі,  чи  поза,  чи  просто  по-зрадницьки  в  спину.

З  кожним  подихом  ти...  З  кожним  подихом  -  ти!
Я  поволі  втрачаю  всі  залишки  своїх  минулих.
Я  прихильник  відвертості  і  прямоти,
Тож  відкрито  читаю  себе,  щоб  всі  люди  почули

Що  найкраще  -  в  тобі...  Все  найкраще  -  в  тобі.
З  часом  прийде  до  мене  і  впевненість,  і  розуміння.
Поки  поруч  -  не  буде  з  тобою  біди.
Ти  -  мій  світ,  моя  віра  та  моє  єдине  спасіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013


Ще мить

Ще  мить,  секунду  ще,  хвилину…
Не  обертайся  і  не  йди.
Таксі  чекає  під  дверима.
Таксі  і  тонни  самоти.

Важке  повітря  літа  й  міста,
і  сяє  місяця  шматок.
Можливо  й  не  з  одного  тіста,
але  почали  спільний  строк.

Хвилину  ще,  а  може  й  вічність…
Розповідатиму  байки.
Буду  тримати  канонічність
і  рахувати  копійки.

Лише  поглянь  і  попри  звичку
скажи,  що  знаєш  наперед,
за  кого  ставитимеш  свічку
і  хто  тобі  тепер  поет.

25.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013


Коли ти зникаєш…

Коли  ти  зникаєш  у  буднях,
численних  хвилюючих  людях,
у  не  особистих  факторах  –
тоді  божеволію  раптом.

Коли  ти  зникаєш  –  чортами
я  наповнюю  власні  драми.
Малюю  їм  грати  та  волю,
кажу  їм,  що  геть  збожеволів.

Коли  ти  зникаєш  –  вертайся.
Я  навчуся  вальсу  і  сальсі.
Руками  стискай  мої  руки,
і  жодного  зайвого  звуку…

13.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013


Якщо ти не чуєш, Катре…

Якщо  ти  не  чуєш,  Катре,  як  стукотять  клавіші,
коли  хтось  важливий  по  тобі  опівночі  плаче  -
це  означає,  що  грані  твоєї  ненависті
до  особистого  серця  стали  вже  інакшими.

Стерлись  думки,  зникли  всі  залишки  самозахисту,
приводів  стало  більше.  Рухи  ковтають  повітря,
імітуючи  життєдіяльність  замість  радості.
Прикладом  для  наслідування  знову  стають  діти.

Коли  відчуєш,  Катре,  що  може  бути  запізно,
повертайся  до  світу  літер  та  обійми  його.
Не  буває  безвиході  із  будь-якої  кризи,
не  існує  лиш  чорного  шляху  замість  білого.

11:53
13.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013


Тим літом

Тим  літом  майже  вільний,  майже  ситий,
одягнений  в  найлегшу  з  одежин,
з  чужих  балконів  слав  тобі  привіти,
цілуючи  когось  у  ями  спин.

Спекотність,  вбивши  розум  та  безпеку,
штовхала  під  колеса  сподівань.
Перетворив  майбутнє  на  делеке,
минулому  не  встановивши  грань.

Плекав  надії,  рухався  назустріч.
Знаходив  пару  та  втрачав  жагу
до  тих,  хто  був,  як  абсолют,  співзвучний.
Бо  серце  ще  не  втратило  вагу.

09.07.13
13:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013


Не чекаю

Не  чекаю.  Ні  снів,  ані  днів,  ані  звуків.
Тривалий  період  блукає  душа.
Не  чекаю  ні  стуків,  ні  рухів,  лиш  руку
шукає  опівночі  поруч  рука.

Не  встигаю  за  світлом,  за  літом,  по  квіти.
Лишаю  на  завтра  до  тебе  листи.
Один  –  заповітом,  і  відкритий  для  світу,
а  інший  –  відвертий  і  майже  пустий.

Відчуваю,  що  хвилі  безсилі  без  цілі.
Тримаєш.  Тримаю.  Не  рветься  канат.
Не  чекаю  ні  ліній,  ні  лілій.  Незрілі
чуття  вимальовують  чорний  квадрат.

0:57
24.06.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013


Достатньо лише погляду…

Достатньо  лише  погляду  –  і  світ  
одразу  змінює  свої  координати.
Тоді  виходити  з  квартири,  як  з  палати,
втрачаючи  залежність  від  орбіт,

коли  твоя  свідомість  –  не  твоя.
Коли  чекаєш  більше,  ніж  суху  тривогу.
Коли  в  очах  від  диких  алергій  волога,
і  ти  мовчиш  під  наступом  плеяд.

В  тобі  тремтять  слова,  зриває  дах,
а  час  достатньо  швидко  змінює  картини.
Дощі  змивають  з  вулиць.  Давлять  рідні  стіни,
і  ти  лиш  культивуєш  власний  страх,

що  погляд  був  останнім.  В  тих  очах
не  більше  щирості,  ніж  звичного  терпіння.
Стає  твій  майже  поетичний  образ  тінню,
і  світ  стоїть  на  зморених  китах.

17.06.13
0:41

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013


човен

Почну  з  новин.  Я  заблукав.
І  мозок  серцю  не  володар.
Твоїх  очей  бездонний  став
став  величезним  синім  морем.

І  човен  мій,  що  тихо  плив,
втонув  у  нім.  Суворий  вітер
із  вуст  твоїх  у  формі  слів
нагадує,  що  треба  жити.

А  далі  був  осінній  шторм,
який  загнав  в  страшне  болото.
У  відчуттів  немає  норм,
а  в  почуттів  немає  строків.

Та  човен  мій  втонув.  Зима
його  накрила  шаром  льоду.
Лише  слова,  твої  слова
мене  врятують  у  негоду.

12.06.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013


Твої вчинки змушували мене мовчати…

Твої  вчинки  змушували  мене  мовчати  кожного  разу.
І  кожного  разу  все  довше  виправдання  тобі  шукати.
Мої  нерви  давно  померли  б,  мабуть,  від  хронічного  сказу,
якби  я  не  навчився  зазначати  під  кожним  текстом  дату.

Таким  чином  я  раціонально  фіксую  свої  відчуття
у  просторі,  часі  та  (як  не  банально)  у  власній  пам’яті.
Я  не  звертаю  уваги  на  те,  що  робить  моя  самота,
коли  мої  пальці  написанням  подібних  віршів  зайняті.

Що  ж  до  тебе  –  тобою  був  зайнятий  простір,  якого  нема.
Лишилось  тихе  минуле,  з  якого  мій  час  виціджує  зло.
Щодо  згадок  –  то:  очі  твої  живі;  посмішка  трохи  крива;
повідомлення  ввечері,  зранку.  І  ніжних  долонь  тепло.

Я  все  пам’ятаю.  І  пам’ять  –  мій  ворог,  не  варто  ховатись.
Та  з  кожним  періодом  існування  нашого  псевдо  світу
мені  все  важче  вигадувати  причини  тебе  повертати
і  перетворювати  своє  серце  на  скульптуру  з  граніту.

30.05.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013


З тих пір я скам’янів

З  тих  пір  я  скам’янів.  Ураз
твої  листівки  всі  зблідніли.
Єдиний,  хто  не  бреше  –  час,
але  й  на  нього  треба  сили.

Я  скам’янів.  З  тих  пір  зима
додала  тільки  трохи  смутку.

Молитви  в  будь-яких  церквах,
вірші  про  звершення  й  здобутки,

пісні  заспівані  за  мить,
щоранку  погляди  на  вікна  –  
усе  живе.  Прозора  нить
зв’язала  за  спиною  лікті.

І  каменем  я  став  з  тих  пір.
Чи  може  скам’яніли  руки?
Моїм  думкам  немає  мір
від  нетривалої  розлуки.

20.05.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013


Я не бачив моря…

Я  не  бачив  моря.  Тільки  ріки,  ріки…
Величезні,  менші.  Повноводні  й  ні.
Я  не  чув  прибою.  Тільки  крики,  крики…
Болісні,  дитячі.  Наяву  й  у  сні.

Смак  солоний  чувся.  Не  морський.  Інакший.
Чи  то  сліз,  чи  крові.  Чи  то  суміш  двох.
Був  в  сім'ї  великій,  був  у  ній  найстаршим,
та  не  бачив  моря.  Протягом  епох

захищали  правду,  добивались  правди.  
Карбували  пам’ять  кількістю  могил.
Солов’ї  співали,  плакали  цикади.
Не  надовго  в  правди  вистачало  сил…

Та  я  йшов  за  нею.  Я  не  бачив  моря.
Лиш  червоний  прапор  –  символ  перемог.
Не  журюсь,  не  плачу  –  то  всього  лиш  доля.
Море  –  мрія.  Інше  –  з  Богом  діалог…

9.05.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013


Подзвони мені

Додзвонись  мені.
Розкажи,  що  вітер
принесе  весну
і  твої  листи.
Мов  без  імені
у  цілому  світі.
Загубив  мету.
Розтрощив  мости.

Додзвонись  мені.
Я  не  чую  часу.
День  у  день  думки
копіюють  стан.
Заколисані
темно-сірі  маси
одягли  замки
чи  прийняли  сан.

Все  розхитано.
Ззовні  та  у  грудях.
День  у  день  слова
ліплю  в  голові.
Зайві  літери
висіваю  в  людях.
Час,  нажаль,  сплива…
Подзвони  мені.

24.03.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013


Якби мені тепла долонь…

Якби  мені  тепла  долонь…
Твоїх  долонь  м’якого  струму.
На  небезпечній,  біля  скронь.
І  вбивства  без  вогню  та  шуму.

Такого  дотику  якби,
що  не  важливим  було  б  жити.
І  не  згадати  б  самоти,
яка  в  мені  пустила  віти.

Мені  б  тепла.  Мені  б  руки
назустріч,  без  умов  кабальних.
Плетуть  отруйні  павуки
на  вітах  одиночні  спальні.

Якби  тепло  твоїх  долонь…
По  колу  думи,  наче  коні.
Якби  ж  то  ти…  Тоді  б,  либонь,
я  не  стояв  на  підвіконні.

11.04.13
13:26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013


Ніч

Коли  настане  ніч  і  потяг  прошмигне,
лишаючи  по  собі  моторошний  звук  –
усе,  що  вдень  було  забуте  й  неживе
у  мозку  розіллється,  як  гаряча  ртуть.

Усе,  що  вдень  було  минувше  і  чуже
ураз  набуде  змісту  і  страшенних  сил.
І  навіть  те,  що  вдень  здавалось  міражем
твої  думки  про  спокій  розітре  у  пил.

Залишиться  лиш  сум.  Суворий  і  ламкий.
Повітрям  захлинеться  невагомий  сон.
Нехай  настане  ніч  і  прошмигне  швидкий,
лишаючи  позаду  спогадів  перон.

04.04.13
23:07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013


І навіть якщо…

І  навіть  якщо  ці  слова
таки  мають  магічну  силу  –
я  казатиму  всім  про  крила.
І  чекатиму  на  дива.

І  навіть  якщо  ця  зима
поглинатиме  й  далі  весну  –
я  проситиму  в  неї  чесно,
лиш  для  тебе  сонця  й  тепла.

І  навіть  якщо  вже  нема
ні  стабільності,ні  надії  –
перетворю  тебе  на  мрію.
І  чекатиму  на  дива.

24.03.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


Вона

Вона  зійшла  з  твоїх  малюнків.
Вона  стояла  близь  вікна.
Ніхто  не  думав  про  стосунки.
Розпочиналася  весна.

Вона  палила.  Місяць  сяяв.
Була  тоненька,  мов  струна.
І  ти  просив  собі  не  раю,
А  її  близького  тепла.

Вона  тобі  подарувала
Цілунок,  щастя,  сенс  життя.
Синонімів  коханню  мало,
А  найвірніший  –  забуття.

Вона  лишилася  до  ранку.
Вона  зосталась  назавжди.
Ви  й  досі  граєте  в  мовчанку,
Коли  вона  руйнує  сни.

08.03.13
13:47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013


Вітер

Тривалий  вечір.  Вітер.  Шлях  згори  донизу.
Дорослі  діти  ще  не  відчувають  кризу,
та  вже  крокують  до  крамниць  із  секонд  хендом.
Вони  полюють.  Полювання  стане  трендом  .

Адже  немає  зброї  задля  чи  заради.
Адже  з  усіх  сторін  чекаєш  лиш  на  зраду.
Адже  сьогодні  -  вітер,  завтра  -  хуртовина.
Дорослі  діти  швидко  йдуть  до  магазину.

Купують  для  життя,  життя  та  щось  від  смерті.
Вдягають  навмання  усе,  що  геть  відверте.
Адже  нема  мети,  нема  ідеї.  Вітер.
У  головах,  у  владі,  навіть  поміж  літер.

Тривалий  вечір.  Зимно.  Шлях  угору  знизу.
А  гучномовець  все  твердить  про  псевдокризу…

11.02.13
Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013


Розумієш…

Розумієш,  шановна  мати
моєї  шановної  матері,
ти  бачиш  занадто  багато
сплюндрованої  демократії.
Ти  чуєш  занадто  багато
популізму  та  демагогії.
Не  за  це  воював  твій  тато,
не  за  ці  покоління  убогі.

Розумієш,  моральні  догми,
за  останнії  двадцять  вигнили.
І  земля  вже  давно  не  стогне,
і  не  щедра  дарами  стиглими:
вона  затаїла  дихання  -
що  чекає  на  неї,  чорную?
Ледве  пахне  влітку  липами
у  покинутих  селах  просторих.

Розумієш,  шановна  мати
моєї  сім’ї  величезної.
Мені  важко  теє  казати,
та  немає  в  нас  незалежної  –
ані  думи,  ані  ідеї;
ба  навіть  слова  всі  фільтровані.
Кожен  сам  собі  вже  Прометей
чи  прихований  Лис  фарбований.

18.02.13
0:53

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013


Серпень

/цикл  "реінкарнація"/

Такий  суворий  серпень,  наче  лютий.
Нестерпний  жах  в  очах  від  почуттів
за  тих,  хто  поруч  є  і  не  забутий...

І  сніг  наснився  знову  дивним  чином.
Наснився,бо  тривоги  заметіль
захтіла  резонансом  з  часу  плином…

Не  ворушись,  дай  лиш  запам’ятати
твоїх  очей  з-під  лоба  постріл  вглиб.
Мені  з  життям  у  дурня  вже  не  грати…

Пробач.  Пекельний  серпень  б’є  чортами.
Ховає  сни  та  ночі  від  людей,
торкаючи  до  їх  сердець  руками.

Нема  ідей.  Лише  твої  малюнки.
Такий  суворий  серпень,  як  тоді,
коли  ми  розірвали  всі  стосунки…

09.02.11
00:37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013


мовчання

Вже  й  клавиші  холодні.  Ранок  наче.
Ще  зроду  я  не  бачив  таких  снів...
Цікаво,  хто  тут  перший  з  нас  заплаче.
І  ще  скажи,  що  я  так  захотів.

Мовчання  –  ніби  спосіб  спілкування.
Тремтять  долоні.  Дивлюсь  у  вікно.
То  не  нервове,  то  таке  зітхання.
Якесь  то  дивне  про  війну  кіно.

Стіна.  Чолом  –  стіна.  Велика,  цільна.
Надіюся,  що  це  гіпсокартон.
За  рогом,  на  сусідній  –  божевільня.
Він  бреше  іноді,  отой  фантом.

Змиривсь  із  змістовим  нерозумінням.
Найлегший  спосіб  кинути  палить.
Слабка  –  то  кава.  Доза  дуже  сильна.
Не  варто  більше,  досить  говорить.

Мовчить  усе.  Мовчать  пляшки  в  пакетах.
Мовчать  околиці,  годинник  та  листи.
Мовчить  усе.  Мовчать  назад  білети.
Чекають  черги.  Отже  мушу  йти.  

01.08.11
00:05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012


Чому тремтять долоні перед боєм?

Чому  тремтять  долоні  перед  боєм?
Адже  знайома  зброя.  Ворог  –  я.
Союзників  по  рознарядці  троє.
Але  тремтять…  І  зайва  метушня.

Один  не  встиг  листівки  надіслати.
Один  до  хати  дзвонить  третю  ніч.
Мені  ж  поміж  очей  ті  вії-грати,
яким  шептав  колись  «не  в  тому  річ…»

У  наступ  звично  звучно  каскадером.
Мої  горять  галери.  Ворог  –  я.
Союзники  ховають  атмосфери
від  снів,  яким  не  буде  вороття.

14.12.2012
1:01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012


Сонце зійде

Сонце  зійде,  і  ранок  дозволить  піти,  не  залежно
від  напрямку:  до  чи  від  тебе.  Біля  священних  воріт
все  одно  докладатиме  кожен  із  нас  як  належить,
із  якими  думками  пройшли  до  воріт  цілий  світ.

Сонце  зійде.  На  зміну  невпевненій  вірі  приходять
твердолобе  знання,  розуміння  та  кіпа  сумлінь.
Нас  з  тобою  колотить  в  цій  небездоганній  колоді
пострадянських  сивих  голів  та  утрачених  поколінь.

Сонце  зійде  тоді,  коли  небо,  яке  ти  тримаєш,
втратить  всі  свої  зорі  –  найвагоміший  свій  аргумент.
Ми  –  маленька  спільнота,  схожа  на  зменшену  зграю.
Сонце  зійде.  Прокинься.  Не  проґав  цей  важливий  момент.

04.12.12
00:11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012


Змовники

Очима  чорними-чорними  
(а  при  денному  світлі  -  карими)
читаєш  мої  вірші-човники,
лишаючи  їх  безкарними.
Ледь  чутно  ворушиш  віями,
ковтаючи  літери  літрами.
Думи  по  тілу  зміями
довгими,  теплими,  хитрими.

Руками  в  повітрі  все  вальсами,  
танго  та  пасадоблями.
Літери  гострії  пальцями,
вигуками  непідробними.
Бачиш  думки  міжрядковії,
сховані  під  діафрагмою.
Все  найстрашніше  вже  скоєно.  
Лишилося  стати  флагманом.

Напам'ять  вивчаєш  локацію  
кроками  моніторними.
На  шрифт  накладаєш  санкції  
очима  своїми  чорними.
Уголос  цитуєш  римами,
торкаючи  мої  човники.
Отже  себе  не  стримуєш.
Отже  тепер  ми  змовники.

29.11.2012
22:51

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012


Голоси

Менi  зав'язали  очi,  зiтхнули  i  повели.
З  одного  боку  регоче  червоний  рогатий  тип,
а  з  іншого  боку  янгол  плете  сіро-жовтий  шарф.
Плете  і  співати  прагне  гучніше  небесних  арф.

Мені  дарували  небо  у  вигляді  фотокарт.
Заповнювали  потребу  натиснути  кнопку  "старт".
Червоний  зливався  із  нею,  хитався  та  реготав,
а  янгол  сказав  котофею:  "Достатньо  ловити  ґав".

Мені  відчайдушно  світло  улили  поміж  очей.
Пов'язка  летить  iз  вітром  мимо  чужих  тіней.
Червоний  рогатий  згодом  вибачення  попросив,
а  янгол  десь  палить  на  сходах,  імітуючи  голоси.

28.11.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012


Салют!

Салют!  Я  скучив.  Поговорим?
Про  те,  як  топчуть  нашу  мову.
Про  те,  як  зраджують  наш  рід.
Про  демократію.  Про  світ,
що  став  порожнішим  неначе,
але  мовчить,  бо  він  терплячий.

Читаю  нині  про  війну  -
страшенну  Другу  Світову.
І  знаєш  що?  Мені  здається,
Європа  врятувалась  серцем.
Таким,  що  чує  голоси
і  не  тремтить.  Таким,  як  ти.

Пробач,  що  світло  моїх  слів
тьмяніє,  як  абсурдний  міф.
Я  ж  зарікався  не  писати...
Я  зачастив  у  рідну  хату.
Мовчання  б'є  у  скроні  так,
що  вже  не  чую  його  смак.

У  тиші  божевілля  більше.
І  культивую  його  віршем.
Мовчання  забиває  в  кут.
Я  скучив.  Відпишись.  Салют!

10.11.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012


Краплi

Прислухайся  –  краплі  співають  балади.  
Високими  нотами  ріжуть  по  склу.  
Проси  у  них  мудрість  та  слухай  поради.  
Вони  не  завадять  тобі  у  біду.  
 
Якби  не  тривожили  їх  гвинтокрилами  –  
певно  б  частіше  спускались  сюди.  
Лягали  б  на  вікна  стрічками  красивими,  
і  не  просили  б  попити  води.  

29.10.12  
23:17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012


Час

Час  ковтає  тебе,  наче  сонце  ковтає  дракон,  
у  якого  не  три  голови,  а  лише  величезна  пащека.  
Без  обіцяних  слів,  без  умов  та  стальних  заборон  
час  ковтає  тебе.  
 
Валер’яну  дарують  в  аптеках,  
у  додаток  з  одвічним  «здоров’я  своє  бережіть».  
 
Час  розводить  руками,  говорячи  про  небезпеку  
загубить  відчуття  твоїх  дотиків  навіть  на  мить.  
 
26.10.12  
00:44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012


Нічний трамвай

Нічний  трамвай.  Пустеля.  Порожнеча.  
Мені  в  думках  лиш  ти  та  запах  втечі.  
У  роті  лише  смак  адреналіну.  
Нічний  трамвай  без  гальм  та  без  зупинок.  
 
Вгамовую  себе  вже  третій  місяць.  
В  душі  коти  вже  не  шкребуть,  а  місять.  
Вночі  слова  шикуються  у  черги.  
Здається,  ще  попереду  четвертий.  
 
На  коліях  блищать  роси  краплини.  
Нічний  трамвай  несеться  без  зупину.  
Колеса  стукають  так  само,  як  монети  
в  моїй  кишені.  Це  якщо  відверто.  
 
В  думках  мені  лиш  ти  та  кілька  років.  
Звикаю  до  незвичних  поворотів.  
У  місті  брудно.  Поза  містом  –  тихо.  
Мовчиш  собі.  Мовчиш  мені  на  лихо.  
 
Нічний  трамвай.  Пустеля.  Бездоріжжя.  
Я  вже  одного  разу  у  молитвах  вижив.  
Останнє  коло.  У  депо  чекають.  
Нічний  трамвай  мене  наздоганяє.  
 
0:20  
26.10.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012


Янголу

В  твоєму  домі  завжди  тепло,
в  твоїх  очах  завжди  любов.
На  рівних  герцах  своє  серце
ти  віддаєш  нам  без  умов.

Добра  твого  безмірна  кількість
вкриває  все,  що  навкруги.
Твоїх  моральних  звичок  стійкість
не  допускає  й  тінь  туги.

До  мудростей  твоїх  у  чергу
шикуємося  з  року  в  рік.
І  кожен  день,  якщо  відверто,
ми  молимося  за  твій  вік.

Бо  у  твоєму  домі  серце.
В  очах  твоїх  любов  живе.
Для  нас  найважливішим  сенсом
є  відчуття,  що  ти  в  нас  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012


Дума

Щоранку  вбиває  струмом,
вештаючись  у  душі,
єдина  про  тебе  дума.

Щоранку  шукаю  ключі
від  сотні  залізних  сейфів,
блукаючих  у  душі.

Дума  про  тебе  дрейфом
рухається  в  голові.

Дума  про  тебе  струмом
вештається  у  мені.

Дума  про  тебе  зникне.
Зникне,  нарешті.  Чи  ні?

16.10.12
21:16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012


Хвилі

Чи  то  океан,  чи  то  море  –
хвилі  хвилюють  зір.
Жовті  піщані  простори  -
краще  холодних  гір.

Правильних  форм  схили  –
оманливі  міражі.
Дай  мені,  Боже,  сили
з  розуму  не  зійти.

Хвилі  вкривають  берег,
бережно  омива.
Божеволіти  легше  серед
тих,  кому  ворог  зима.

Скільки  каменів  змито,
скільки  ще  у  піску…
Вічність  загрожує  світу
тим,  що  плете  самоту.

Хвилі  створили  повінь,
вітер  їм  допоміг.
Боже  чекає  на  сповідь,
адже  недарма  зберіг.

07.10.12
15:37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012


2

В  мені  тече  чиясь  інша  червона  кров.
Пам’ятаю  чітко  тих,  хто  був  після  та  до.
Руки  шкіру  ременів  відчувають  досі.
І  янгол  досі  яблука  зелені  носить.

В  очах  стільки  доріг,  та  на  всіх  камінь.
Десь  заживають  рани,  десь  лікую  сам  їх.
Зовсім  скоро  це  неподобство  має  скінчитись.
Та  я  так  люблю  вічнозелені  квіти…

Дай  мені  назустріч  лише  трохи  терпіння.
Я  знаю,  як  боротись  із  проклятою  лінню.
Скоро,  скоро,  вже  зовсім-зовсім  скоро
заграють  музику  мою  усі  монітори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012


Далі

Далі,  ніж  є,  мабуть,  неможливо.
Душа  шкереберть.  Як  осіння  погода  –
жовта,  волога  та  дуже  примхлива.
У  зиму  летить,  не  чекаючи  згоди.

Далі,  мабуть,  лиш  темінь  та  ями.
Дорога  розмита.  Рілля  у  воді.
Ляльковий  театр  грає  лиш  драми.
Актори  дорослі.  Ляльки  молоді.

Далі,  напевно,  не  буде  проміння.
Сонце  в  зеніті.  Вже  сходить  зоря.
Душа  шкереберть,  бо  нема  розуміння.
Немає  підтримки.  Та  й  часу  нема.

0:04
04.10.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012


Один

Один.  Брехня,
що  не  сумую.
Брехня,  що  тіло
не  римую
з  твоїми  пальцями.
І  лід
у  холодильнику
стоїть,
аби  до  сажі  не  зотліть.

На  мить
майнули  в  голові
очей  магніти.
Вольові
думки  вриваю
на  тобі.
Аби  не  крикнуть
уві  сні.

Один.  Брехня.
Неспокій.  Світ.
Нічний  ліхтар
замість  софіт.
Мовчання
зв'язує,  як  нить.
Брехня.  Брехня,
що  сам  і  не  болить.

02.10.12
0:58

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012


Кава

Порожнечу  наповнює  бруд.
Більше  кави,  а  цукру  –  так  само.
В  голові  розгорнув  самосуд.
Все  минає,  неначе  за  планом.

Я  втомився  чекати  розмов.
Більше  кави.  Все  більше  емоцій.
А  навколо  кричать  про  любов...
Моє  серце  боїться  цих  опцій.

Крок  за  кроком.  Словами  вкрива.
Більше  кави,  але  менше  сенсу.
Моїх  роздумів  жирна  крива
не  дивує  лише  екстрасенсів.

Розумнішає  воля  душі.
Досить  кави.  Занадто  свавілля.
Почуття  розписав  у  вірші.
Залишилось  прощатися  з  біллю.

23.09.12
23:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012


Шляхи

Шляхи  у  долі  наперед  відомі.
Але  лиш  їй.  Наповнені  усім  –
від  щирої  любові
до  того,  що  не  відкидає  тінь.
Крокуємо,  очікуючи  міни
у  кожній  миті  нескінченних  днів.
Готові  до  незмінності  та  зміни,
готові  до  безкольорових  снів.

Готові  до  добра,  і  до  незгоди.
До  слів,  наповнених  коханням  та  теплом,
і  до  мовчання,  що  не  має  роду,
та  інколи  стає,  мов  ремесло.
Ковтаємо  образи,  як  пігулки.
І  посміхаємось  від  щирості  дітей.
Але  так  рідко  вхоплюємо  думку,
що  є  найголовніше  у  людей.

Найголовніше  –  відчуття.  Найголовніше  –  воля.
Найголовніше  –  сила  почуттів.
Єдина,  хто  не  зраджує  –  то  доля.
Єдиний,  хто  не  бреше  –  серця  спів.
Тож  бережімо  голос  там,  у  грудях!
Тож  бережімо  ноги,  що  ідуть
шляхами  долі.  Інше  –  звісно  буде.
І  пам’ятаймо,  що  наш  час  –  то  ртуть.

17:28
08.04.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012


Навпошіпки

Навпошіпки,  ледь-ледь  торкнувши  голос,
ледь  видихнувши  запах  кави  в  простір,
наспівую  мотив.  Він,  наче  тихий  полоз,
повзе  крізь  сонцем  вкриту  м’яку  постіль
до  клавішів,  до  вух  та  до  чужих  сердець.

Моїм  вустам  бракує  тільки  ритму,
який  задати  можуть  лиш  твої.
Мені  здається,  пісня  от-от  зникне.
Що  крапка  замість  трьох  уже  стоїть.

0:18
18.09.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012


Надія полоненого

Полонених  вбиває  не  те,  що  вони  полонені,
а  надмірна  увага  до  їхніх  закритих  очей.
За  очима  ховають  останню  надію  та  темінь.
За  спиною  –  лиш  тінь  позавчора  широких  плечей.

У  полоні  важливим  моментом  вважається  слово.
Не  беруть  до  уваги  -  останнє  чи,  може,  вступне.
Кругозір  полоненого  звужує  Всесвіту  коло
до  овалу  зіниці  надії,  що  от-от  мине.

Полоненого  ледве  рятує  герой  поза  часом.
Лиш  різниця  в  матерії  –  Бог  він  чи  кращий  дружбан.
Головне,  щоб  в  очах  розуміння  й  надія  не  вгасли,
бо  тоді  не  потрібна  рука  допомоги  плечам.

23:49
08.09.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012


Загублена ти

Ти  не  плакала,  ні.  Твої  речі
вже  покоїлись  у  багажі.
Ти  не  прагнула  тихої  втечі.
І  не  хтілось  чудес  у  житті.

Поверталась  до  темного  бару,
бренді-колу  вливала  до  рота.
Кожен  третій  складав  тобі  пару.
Кожен  другий  казав  «ти  гидотна».

Не  буття,  і  не  мрія.  Сьогодні.
Паралельно  бувало  життя.
Ти  шукала  себе  де  завгодно.
В  голові  не  думки  –  маячня.

Від  нагадувань  сльози  з’являлись,
та  одразу  зникали  в  очах.
Бо  із  ними  в  тобі  виринали
сором,  біль,  дикий  відчай  та  страх.

Ти  не  плакала,  ні.  Твій  автобус
на  кордоні  стояв  п’ять  годин.
Ти  шукала  загублену  гордість
в  лабіринтах  душевних  руїн.

31.08.12
21:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012


Крок

В  моїх  руках  –  всі  фото  та  записки,
в  твоїх  очах  –  надія  та  знання.
Ми  друзям  віддаємо  серце  стислим,
а  забираємо  мов  після  каяття.

На  сповіді  не  ходимо  –  ми  горді.
Я  знаю,  що  ти  знаєш  наперед.
Я  музику  вивчаю  по  акордах,
на  тексти  накладаю  трафарет.

Ти  спільними  зусиллями  з  душею
свої  думки  ганяєш,  як  коней.
Пил  протираєш  на  своїх  трофеях,
і  сердишся  на  чесність  від  людей.

Але  в  роках  –  все  більше  розуміння.
В  очах  –  все  більше  мовчазних  думок.
Залиш  у  спокої  нерівності  сумління  –
до  вірності  залишився  лиш  крок.

05.09.12
0:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012


Сум

Ще  менше  часу  для  думок,
ще  менше  для  думок  об’єктів.
Життя  всихається  в  струмок,
даруючи  на  все  акцепти.

Сумні  думки,  чуття  живі,
безбарвні  роздуми  про  вітер.
Куди  несе?  Чому  не  йти?
Та  скільки  ще  списати  літер?

Гріхи  чергуються  в  душі.
В  душі  загалом  більше  хламу,
ніж  від  усіх  дверей  ключів.
І  ще  –  відкрита  панорама

сумних  думок,  живих  чуттів,
безбарвних  роздумів  про  вітер.
Куди  несе?  Чому  не  йти?
Та  скільки  ще  списати  літер?

07.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012


Простір

У  просторі  покинутого  серця,
у  вічному  червоному  вині,
усе  занадто  живо  та  відверто.
Настільки,  що  морозить  по  спині.

Усі  думки  стікають  у  відстійник,
де  зайві  –  зо  дві  треті  –  помира.
Третина  лише  –  думи  самостійні,
та  їхня  доля  стисла  та  сумна.

Усі  слова  зникають  у  безодні,
шукаючи  підтвердження  в  очах.
Вони  такі  повітряні,  холодні
і  гарантують  тільки  біль  та  страх.

У  просторі  живуть  лише  тривоги.
І  кожна  з  них  –  несуча  у  житті.
Обличчя  їхні  карі  та  вологі.
Настільки,  що  морозить  по  спині.

28.08.12
23:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012