Діана Власт

Сторінки (2/112):  « 1 2 »

Ma belle

"Ma  belle,-  ти  сказав  мені,  -  злива  пройде,
А  за  зливою  -  ночі  весняної  повінь.
Поздіймаються  хвилі  і  вітер  зійде,
Вириваючи  з  надер  пошарпаний  корінь».

"І  тоді,  -  ти  казав  мені,-  сум  -  не  біда.
Біда  -  то  відсутність  значимої  туги;
Біда  -  не  коли  під  ногами  вода,
А  як  по  воді  тій  пускають  напругу."

І  ще  ти  казав,  що  година  -  не  мить  -  
Її  відчуваєш  щораз  похвилинно.
Хто  зна,  як  життя  поміж  нас  пролетить?
Життя  -  воно  мить,  що  горить  безупинно.

І  от  вже  в  очах  твоїх  відсіч  "Ma  belle"!
Не  знаю,  залишити  чи  залишитись?
Ти  станеш  чужим  із  десятка  людей
І  лишишся  рідним  між  сотнями  тисяч.

"Ma  belle,  -  ти  казав  мені,-  злива  пройде!
І  місяць,  і  сонце  зійдуть  одночасно!"
Злива  пройшла  -  я  шукаю  тебе...
Місяць  пішов  і  світанок  невчасний.

Ma  belle,  я  кажу  тобі,  -  сонце  на  сході
зійде!
А  ти  де?  А  ти  де?  А  ти  де?  І  я  де?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017


Как дыма тонкие клубки

Как  дыма  тонкие  клубки,
Ты  въелся  горечью  мне  в  глотку.
Одним  движением  руки
Толкнул  безжалостно  с  высотки.

Твои  случайные  мосты  
Моим  в  подметки  не  годятся,
Но  мне  придется  постараться
По  ним  вдруг  взять  и  не  пройти.

Ведь  ты  мне  точно,  как  фонарь,
Сквозь  темноту  ведущий  к  морю,
Как  легкий  утренний  загар,
Налип  эмалью  по  фарфору.

И,  как  сверхновая  звезда,
Вблизи  меня  внезапно  вспыхнув,
Так  режет  синие  глаза,
Что  невозможно  к  ней  привыкнуть.

Ты,  как  огонь  сжигаешь  воздух,
И,  как  угар,  -  нельзя  дышать.
Как  стук  в  окно  ночной  и  поздний,
Что  страшно  голову  поднять.

Да  ты,  как  лампа  с  керосином,
Даря  тепло  и  запах  жжения,
Сожжешь,  сгорая  ярко  синим,
От  неуклюжего  движенья.  

И  напоследок,  как  вагон,
Ползешь  по  склонам  мостовым.
Ты  -  незаряженный  патрон,
Что  точно  будет  таковым…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.03.2017


Такое очень может быть

Такое  очень  может  быть:
Любить  однажды,  мимолетом.
Сходя  по  трапу  самолета,
Как,  мимо  тех  троих  за  ним,
Развернут  профиль  оборотом.
Как  мне,  настойчиво  и  прямо,
Садясь  в  случайное  такси,
Окинуть  неслучайным  взглядом:
Быть  может,  не  найдя  машин,
Невозмутимо  сядет  рядом.
И,  отдаляясь  по  шоссе,
Полет  по  лесополосе  
Душой  значительней  и  выше,
Чем  самолет  над  нашей  крышей.
И  молча  верность  сохранить,
Минутой  слабости  отбросив,
Когда  так  хочется  любить,
Не  отвечая  на  вопросы.
И  не  ответив,  не  спросить  -  
За  миг  полвечности  прожить,
Но  в  первый  раз  тогда  понять,
Как  можно  молча  не  молчать.
А  я,  сойдя  на  полпути,
Вполне  легко  смогу  уйти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724547
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2017


Как дела, Долли?

Долли!  Как  дела,  Долли?
Ты  справляешься  с  этой  болью?
Я  молчу  -  это  слишком,  что  ли?!
И  все  те  же  ищу  дороги
Из  желтого  кирпича.
Но,  прошу,  не  руби  с  плеча  -
Не  бросай  эти  стаи  молний!

А  я  все  еще  жду  ответа  -  
Может  быть  скажешь,  где  ты?
Милая,  что  за  секреты?
Я  разбилась  об  эти  скалы
В  сто  часов,  а,  быть  может,  дольше…
Я  же  так  от  вранья  устала,
А  врать  -  в  миллионы  раз  больше!

Долли,  я  иду  в  изумрудный  город!
Перейду  все  моря  и  горы.
Когда  встретимся  -  просто  спой  мне.
Долли,  мне  даже  не  больно!
И,  может,  с  меня  довольно,
Но  я,  в  общем-то,  всем  довольна.
Когда  встретимся  -  спой  мне!

Если  справишься  с  этой  болью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2016


Будь ж е немного тише

Будь  ж  е  немного  тише,
Будь  же  немного  громче!
Я  небом  по  тебе  вышью
Тысячу  дней  и  ночь…
Одну.

Пусть  земля  эта  быстро  крутится  –  
Протяни  ко  мне  руки  свои,
Как  протянут  дороги  улицы
От  твоей  до  моей  двери.

Выглажу  резвые  реки,
Волью  их  в  глаза  твои,
Чтобы  глаз  голубей  вовеки
Не  искали  и  не  нашли.

Подарю  тебе  фонари:
Зажигай  их  и  днем,  и  той  ночью.
Я  светом  выведу  от  руки
Твой  адрес  в  четыре  строчки.

Иордан  из  волос  выплету,  
Все  ветра  из  тебя  вдохну,
Месяц  из  губ  выведу
И  ночь  для  себя…  
Одну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682668
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2016


Любить — это если нельзя

Любить  —  это  да  и  нет.
Умно,  потому  что  глупо.
Ответив,  не  дать  ответ,
Это  тихо  меж  резких  звуков.

Это  больно  вообще  без  боли,
Хотя,  вроде,  сейчас  не  болит.
А  может  оно  не  стОит,
Но  комом  в  зобу  стоИт.

То  ли  вверх,  то  ли  вниз  скользя,
Выше  гор,  у  земли  подножья.
Любить  —  это  если  нельзя,
А  если  нельзя,  то  нужно.

Это  слепнуть  и  вдруг  увидеть,
Оглохнуть  и  слышать  снова.
Дай  бог  мне  тебя  обидеть,
Суметь  зацепить  за  живое.

От  холода  в  ночь  раскрыться,
В  жаре  от  тебя  замёрзнуть.
Вообще  на  тебя  не  злиться,
От  злости  залиться  кровью.

Знать  —  ничего  не  знать,
Встречать  на  закате  рассвет.
Любить  —  это  только  дышать
Даже  там,  где  и  воздуха  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680171
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2016


Вроде тихими были волны

Вроде  тихими  были  волны,
Но  под  рёбрами,  где-то  меж,
Сильной  волной  всплеск
Пробивает  во  мне  брешь.
И  когда  подберётся  к  горлу,
Я  скажу  тебе:  просто  режь...

Режь  из-под  кожи  любовь,
И  не  кровью  зальёт  мои  раны,
А  польют  с  этих  ран  океаны
С  дельфинами  и  кораблями.

А  реки  мои  обогнут
Полземли  лишь  одним  поворотом.
Я  вольюсь  в  твои  горы  фьордом
Аккуратно,  но  очень  гордо,
И  все  скалы  ко  мне  повернут
Свои  липкие  серые  морды.

Даже  самые  жаркие  звёзды
Вод  моих  не  осушат,
И  в  сильнейшей  с  бывалых  стуже
Мои  реки  во  льду  не  закружат.
Во  мне  волн  виноградные  гроздья
Разрастаются  неуклюже.

Я  смогу  даже  вечно  жить,
Будто  хочешь  за  раз  всего.
Вот,  как  можно  кого-то  любить!
Может,  главное  —  знать,  кого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679322
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2016


Якби можна було

Якби  можна  було,
Я  би  перетворила  твоє  волосся  на  море,
Полинула  в  нім  з  головою,
А  ти  би  мене  рятував,
Коли  захлинулась  тією  водою...

Якби  можна  було,
Я  би  перетворила  твої  очі  на  яструбів.
Ці  очі  так  схожі  на  яструбів!
Я  навіть  бачила,  як  вони  
Полишають  твоє  обличчя,
Як  полюють,
Як  вполювали  мої  звички,
Підхопили  мене  за  п'ятки
І  викльовували  живе  
Десь  у  районі  лопатки.

Якби  можна  було,  
Я  би  перетворила  твої  плечі  на  скелі.
І  я  така  хвиля,  
Що  силою  власного  життя  
Налітає  на  ці  камені,
Розсипається  на  молекули
Й  циклічно  повторить  те  саме.
Я  холодна  й  від  скелі  у  пламені
За  мить  нагріваюсь  до  стану
Пари...

Якби  можна  було,  
Я  би  перетворила  твої  руки  на  мости,
Перекинуті  через  мене.
І  я  би,  позбавлена  даху  і  неба,
Засинала  під  ними,
І  я  б  прокидалась  під  ними,
І  я  би  жила  під  ними.

Та  якби  можна  було,  
Я  би  перетворила  тебе
Тільки  на  тебе...
Я  би  перетворила  себе  
Тількі  на  себе...
Я  би  перетворила  нас  
Тільки  на  нас...
Я  би  перетворила  життя  
Тільки  на  життя...
Я  би  перетворила  любов  

Тільки  на  любов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016


Я не пью, но с тобой до дна

Я  не  пью,  но  с  тобой  до  дна,
Как  до  дна  головой  коснуться.
Так  прошла  не  одна  весна,
Не  дай  бог  мне  туда  вернуться.

Не  дышу,  а  в  груди  жмет
То  ли  воздух,  то  ли  от  скуки.
Мне  весь  мир  про  тебя  врет  -
Сволочи,  суки!

Я  не  слушаю.  Точка.  Точно.
Ты  хоть  сам  о  себе  соври.
Забери  меня,  где  захочешь!
Куда  хочешь,  но  забери!

Где  захочешь  живи  во  мне  -  
Я  открою  любые  двери!
Дело  не  в  том,  что  я  верю  тебе  -  
Я  просто  себе  не  верю.

Мне  не  раз  приходилось  лгать  -
На  том  все  мы  стояли  и  падали.
Я  что  хочешь  могу  сказать  -  
надо  ли…

Д.  Власт.  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670512
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.06.2016


Не від Христа хресна моя любов

Не  від  Христа  хресна  моя  любов,
Ходою  в  сто  років  по  скронях,  напевно.
Святі  довго  не  ходять  повз  мене
І  навряд  би  пройшли  коли  знов.

І  справа  не  в  тому,  що  винне  небо,
І  навіть  не  в  тім,  що  ніхто  виною.
Я  просто  не  знаю,  як  важко  без  тебе,
Бо  не  знаю,  як  легко  з  тобою.

Якщо  сон  мене  враз  не  знищить,
Най  відчую  твою  тривогу.
Я  щоранку  втрачаю  більше,
Аніж  потім  вночі  знаходжу.

Лиш  дві  речі  на  спомин  —  кохання  і  страх,
Що  постійно  чомусь  на  заваді.
Твоя  справа  —  
знаходити  правду  в  моїх  словах,
Моя  справа  —  
знаходить  слова  в  моїй  правді.

Не  від  Христа  хресна  моя  любов,
Ходою  в  сто  років  по  скронях,  напевно.
Святі  довго  не  ходять  повз  мене
І  навряд  би  пройшли  коли  знов.

Якби  ж  небо  в  собі  мало  бога,
Що  сортує  душевні  молитви,
Я  би  просила  одного  —
Більш  ні  про  що  не  просити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015


Верше мій, милий верше

Верше  мій,  милий  верше!
Під  ногами  зомліють  квіти.
Я  вигадую,  наче  вперше,
Те  найкраще,  що  створене  світом,  —
Кохання  і  вічну  пам'ять.

Якби  значилось  небо  краєм  —
За  сто  верст  ми  б  летіли  вище!
Навіть  вітер  між  рік  не  свище,
Тільки  ріки  ці  серце  крають.

Тільки  ріки  ці  мЕні  брешуть:
З  них  до  мене  ще  кожної  ночі
Ти  виходиш,  мій  милий  верше.
Береги  ті  мені  наврочать
Під  водою  тебе  зустріти.

Верше  мій,  пІдеш  зрання,
Під  ногами  зомліють  квіти.
Я  вигадую,  най  востаннє,
Те  найгірше,  що  створене  світом,  —
Пам'ять  і  вічне  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015


Атланти

Ночі  мені  не  для  сну.
Я  землю  холодну  й  пласку
тримаю  від  краю    до  краю.
Я  так  не  хотіла  брехати,
питати:  бодай  право  маю?
Нам  разом  нема  де  літати!
Сама  я,  на  жаль,  не  літаю...

За  руки  вхопили  Атланти,
обвили  твої  аргаманти,
тримають  по  дві  сторони.
Я  так  би  хотіла  упасти!
А  ти  бодай  щось  говори!
Хоч  серце  не  можна  украсти,
чомусь  моє  серце  в  тобі.

Чомусь  нам  з  тобою  ще  варто
ранкові  обходити  варти.
І  ранок  -  не  велика  втрата,
щоправда,  лише  для  двох...

Д.  Власт.  2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015


По принципам представленного времени

По  принципам  представленного  времени,
Кого-то  может  удивить  при  разговоре,
Что  я  на  всякий  счет  держу  свое  превыше  мнение.
И  мне  не  страшно  им  орудоваться  в  споре.

Я  не  люблю,  когда  кого-то  унижают:
Пусть  черного,  и  белого,  меж  этим,  также!
Хоть,  правда,  по  любви  я  их  немного  разделяю,
Но  вот  по  отношению  мне  все  равны,  что  важно.

О  чем  не  скажешь  в  обществе  привычном,
Я  геев  тоже  понимаю,
Но  только  принципы  известных  нам  приличий
Держать  советую  и  им,  и  натуралам.

Хулить  не  стоит  женщин,
Мужчин  не  стоит  тоже.
Ничуть  не  делается  меньше
Достоинство  людей  по  стати,  выбору  и  коже.

Религия  проста  и  сложная  по  сути
Но  в  выборе,  возможно,  принцип  первобытен!
Я  выбираю  бога  для  себя,  как  и  другие  люди,
Пусть  мне  ваш  бог  не  интересен  -  вы  его  любите!

И  в  каждом  обществе  присутствуют  ублюдки.
Из  ряда  вон  уйди,  а  между  прочим,  жди,
Пока  останутся  пустыми  предрассудки:
Религия,  цвет  кожи,  стать  и  выбор  по  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2015


ти мені коштував безлічі помилок

Ясні  речі  зрозумілі  без  торгу:
грають  тверезі,  кохають  сп'янілі...
Дотики  такі  ж  безжальні,  як  синці  на  шкірі:
один  раз  торкнешся  -  болітиме  довго.

Ти  торкаєшся  так,  що  спирається  видих  з  горлянки.
Хто  б  залив  ці  легені  вином,  та  бодай  і  водою?
Я  ненавиджу  зорі  -  то  єдині  твої  коханки,
ти  любив  би  їх  більше,
якби  більше  було  можливо.

Я  мовчу  вже  про  сніг  і  про  перші  весняні  ночі!
Ти  готуєш  свою  появу,
ніби  світ  це  побачить  востаннє.
Я  того  вже  чекаю  і  хочу!
НедотОркний  захід,  що  змінить  моє  світання.

І  от  ти  думаєш:  ще  раз  я  дістанусь  зірок
і  зупинюсь!
Та  кожного  разу  хотілось  більшого:  
одна  помилка  мені  коштувала  іншої,
один  ти  мені  коштував  безлічі  помилок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015


Що як раптом я знову воскресну

Чи  могла  ця  весна  бути  втратою?
Ти  казав  мені,  може  й  даремно,
Що  всі  потяги  мають  два  напрямки:
Від  мене  й  до  мене.

І  що  все  ураз  може  змінитися:
Колись  місяць  на  землю  зійде  
Іншою  стороною.
Навіть  з  цим  ми  б  змогли  змиритися,
Аби  все  ж  залишались  собою.

І  в  ці  терпкі  столичні  весни
Тепліше  стає,  коли  знаєш,
Що  як  раптом  я  знову  воскресну,
Ти  глибше  мене  закопаєш.

Хоч  причин  на  те  може  не  бути,
Мені  просто  одного  досить:
Що  і  ти  про  це  теж  подумав.
І  про  це  було  б  варто  забути...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015


Пиши мені листи о третій

Пиши  мені  листи  о  третій  
ранку,
Над  заходом  виходь  від  сонця  повільніше.
Зав’язуй  рани,
В’яжи  старівшими  бинтами
І  на  крОві  затягуй  їх  сильніше.

Дзвони  мені,  коли  зв’язок  зникає  -
Я  слухавки  зніматиму  зітлівші.
Мене  не  біль,  на  щастя,  оминає  -
Мене,  на  жаль,  минає  твоя  тиша.

Кричи  на  мене,  як  мене  немає,
Коли  з  тобою  більшість  -  не  причина.
Я  тут
Початок  називаю  краєм
І  краю  більше,  ніж  комусь  повинна.

Пиши  мені  листи  о  третій  
ночі
І  сходь  з-під  неба  швидш,  ніж  сходить  місяць.
Якому  ж  бісу  бачились  ці  очі,
Що  він  створив  їх  в  тебе  на  обличчі?

Пиши  мені  листи…
О  третій…
Ранку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015


Точність

Твоя  точність  вбиває  мізерні  шанси  —
Шанси  на  кожен  огріх.
Єдине,  про  що  я  думаю  вранці  —
Наскільки  точний  годинник  на  моїй  руці
І  скільки  точного  часу
Лишилось  тобі  і  мені
До  того,  коли  ти  і  я  —  разом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015


Монолог Курета. Уривок з поеми "Курет і Наяда"


Моя  Наядо!  Ти  дивно  на  мене  дивилась.
Вода  вже  й  не  так  швидко  ллється,
І  як  тобі  все  це  вдається?
Ти  ж  навіть  на  мене  молилась…
Яка  ж  ти,  Наядо,  підступна!
Яка  ж  ти  мені  недоступна!
Бо,  навіть  руками  вхопивши,
Усе,  що  я  ними  тримаю  -
Власну  тремтячу  уяву.
Не  знаю,  Наядо,  не  знаю,
Чи  я  знову  витримать  зможу
Наступну  твою  появу
І  те,  як  ти  знову  зникнеш…

Невже  тобі  зовсім  не  шкода
Ті  мною  наплакані  води?
Невже  ти  мене  навіть  миттю
Ніколи  в  житті  не  кохала?
Невже  то  я  сам  кожну  хвилю
Здіймав  над  своїми  руками?
Хвилинами,  днями  й  роками,
І  сам  розбивав  їх  об  брили?
Дай  мені,  люба,  терпіння  -
Сам  я  давно  б  уже  здався!
Бачиш  те  чорне  каміння?
Я  би  на  нім  розіп’явся.
Жаль  мені,  жаль  мені,  шкода…
Хіба  то  і  бУла  свобода?
Мене  ув’язнили  ці  води
І  очі  твої  ув’язнили.
От  брешуть  з  тобою  нам  хвилі,
пророчать  невільницьке  горе,
Насправді  ж,  я  в  тому  полоні
Найдужч  ніж  колись  був  щасливий!
Наядо,  ти  в  випадок  віриш?
А  я,  уявляєш,  не  вірю!
Я  долю  в  долонях  відмірю
І  ти  вже  мене  не  покинеш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582366
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.05.2015


Коли помічаєш найменші зміни

Коли  помічаєш  найменші  зміни,
не  помічаєш  дещо  більше:
В  який  момент  наступають  зими?
Коли  стає  краще,  а  коли  гірше?
І  навіть  більше!
Рівномірно  наростаюча  маса
тебе  давить  щомиті  сильніше.
І  з  тим  ти  стаєш  сміливІше,
хоча  це  вже  заслуга  часу.
Хоча  все,  що  колись  траплялось
і  усе,  що  мало  б  траплятись,
сталося  й  станется  ніби  не  знами  -
важливо  те,  що  відчуєш  лиш  зараз.

Щось  таке  дивне  є  на  землі...
Може  хтось  на  небі  бачить  ці  ліхтарі
і  думає,  що  то  далекі  зорі  -
такі  ж  невимушено  прозорі
і,  між  іншим,  ледь  оку  помітні.
Вони  так  само  жбурляють  світло,
і  так  само  удень  зникають.
Здається,  то  продумана  схема:
коли  сонце  виходить  за  землю,
вони  вкрай  непомітно  згасають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582150
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.05.2015


Іноді запам'ятовуєш дні

Іноді  запам'ятовуєш  дні,  
Іноді  просто  дати.
Я  знаю  все,  що  варто  знати,
А  може  і  трішки  більше.
А  може,  наступного  разу,  коли  настане
така  ж  весна,
Мені  раптом  стане  все  ясно:
І  те,  чому  північ  завжди  наступає  невчасно,
І  те,  чому  світло  обов'язково  гасне,
І  те,  чому  сонце  на  сході  нещасне...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015


Пекучі сніги Антарктиди

Ти  -  солоний  прилив  океану.
До  сліпої  нічної  зорі,
що  яскраво  аж  в  душу  горить.
І  горітиме  з  горя  до  п’яну,
а  померши  ще  більш  заболить.

Ти  -  розпечене  сонце  пустелі.
Як  пісок,  що  гартується  світлом,
викликає  уперте  злослів’я,
аби  з  серцем  застигшим  під  небом,
я  сама  враз  раз'мякла  і  зблідла.

Та  в  мені  ти  холонув,
наче  скеля  розпечена  серпнем
охолоджує  болісний  норов,
омиваючись  хвилями  моря
і  від  холоду  мліє  та  терпне...

Ці  пекучі  сніги  Антарктиди:
най  в  поривах  сліпої  свободи
будуть  теплі,  перкрасні  й  голодні,
та  вони  все  ж,  як  грот  піраміди
тебе  лИшать  пустим  і  холодним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2015


Поки тебе не було

Поки  тебе  не  було,
я  писала  ті  самі  вірші.
Про  кохання,  життя  і  про  тишу,
і  про  тебе,  та  про  тебе  значно  рідше.
Але  така  ж  ти  моя  -
зірка  останнього  світу:
ковтками  гіркого  повітря
вриваєшся  крізь  слова.
Твої  телефонні  кнИжки  -
там  чиїсь  чужі  номери,
там  чиїсь  чужі  звички
і  світ  ногами  догори.
А  ти  гори!
Гори,  най  буде  з  тебе  попіл!
Я  його  розвію  під  небом,
зчиняючи  жорстокий  опір
усьому  світу,  що  житиме!
Житиме,  навіть  без  тебе...
Я  думала,  місяць  не  зійде,
а  сходить!
Я  ненавиджу  ці  заходи,  сходи:
вони  всі  однакові,
та  кожен  з  них  болить
по-своєму.
Хриплий  твій  голос  мовчить...
Як  сніг  на  підвіконні,
мовчить  і  обпікає,
проходить  думками  по  скронях
і  так  безнадійно  тікає.
І  я  знаю,  
що  як  сонце  з  морів  виринає,
ти  до  нього  біжиш  в  свої  сонячні  зграї
між  початком  світу  і  його  краєм.
І  навіть  там  тобі  хтось  вІрші  свої  читає...
І  навіть  там  тебе  хтось  сильніше  за  мене  чекає...
І  навіть  там  хтось  сильніше  за  мене  
кохає…

D.  Vlast.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015


Царство твоє земне, Еврідіко!

Царство  твоє  земне,  Еврідіко!
Очі  не  опускай.
Ти  імена  пам'ятаєш?
Кожне  із  них  пам'ятаєш?
Моє  лиш  не  називай.

Царство  твоє  піднебесне  —
яка  зла  іронія  слова!
До  смерті  була  я  готова,
а  стрілами  стрінули  весни
Життя.
Ох,  як  полилося  по  веслах!
Ох,  як  заливало  у  скроні!
І  твОї  холодні  долоні
ховають  мої  почуття.

Царство  заходу,  Еврідіко!
Звідки  взялися  ті  ріки?
Лишень  не  розплющуй  повіки
і  в  очі  його  не  дивись...
Яка  нетерпима  утіха  
і  мить  ефімерної  долі:
сама  так  просилась  на  волю,
а  волі  замало  тобі.

От  і  лови  мене,  Еврідіко!
Із  царства  покірного  неба
сп'янілу  і  ледве  живу,
бо  я  лиш  до  тебе  молю
і  світ  кляну  теж  лиш  до  тебе,
до  тебе,  тікаючи,  зву.

І  все  ж,  так  тяжіють  повіки  —
за  ранком  їх  смуток  мине.
Пробач  мене,  царство  земне  -  
Царство  твоє,  Еврідіко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015


Ну вас на х

Верно,  что  вера  моя  ослабела,
Да  не  в  Бога,  и  пусть  он  простит,
Ведь  в  него  я  последние  годы  не  веря,
Потеряла  уверенность  сил.

И  теперь  мне  придется  не  раз  извиняться,
Что  пишу  языком  не  своим.
Так  бы  всем  нам  пора  до  корней  поменяться,
Чтоб  узнать,  чей  порыв  победим.

Столько  лет  говорю,  не  имея  то  против,
Что  по-русски,  держа  нрав  в  узде.
А  теперь  мне  противно,  но  пишется,  впрочем,
Чтобы  поняли  "эти"  и  "те"!

Кто  мне  брат?  Покажи  свои  руки!
Что  ж  ты,  бл#*ь  их  держал  за  спиной?
Я  теперь  предпочла  б  разорваться  от  скуки,
Чем  назваться  "московской"  сестрой.

И  такой  здесь  расклад  -  в  половину  колоды!
И  все  дело  в  количестве  карт.
Если  честно,  теперь  перед  словом  уроды,
Мне  мерещится  "русский  стандарт".

Мы  народы?  Мы  всё-таки  люди,
Хоть  не  хочется  вас  признавать...
Ну  вас  на  х"@,  а  там,  будь,  что  будет...
Мне  уродов  не  жаль  прогонять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558075
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.02.2015


Трохи про слова

Слова  тяжіють,  наче  в  океані  сніжні  плити,
Але  ж  мовчання,  й  справді,  -  найсильніші  грати.
І,  певно,  найпростіше  в  світі  -  говорити,
Та,  точно,  найскладніше  -  знати,  що  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015


Я шостий намалюю океан

З  листами  осені,  з  зимовим  першим  снігом,
Із  літнім  заходом  чи  сходом  на  весні  –
Не  суть  у  тому,  чи  вогонь  наскрізь,  чи  крига,  
Та  серед  іншого  я  знатиму,  де  ти.

І  будь  ти  першим  чи  останнім  в  світі,
Чи  сотим  поміж  тисячі  людей  –
Я  знаю,  як  тремтять  твої  повіки
І  як  блукає  подих  між  грудей.

І  тонкий  відблиск  аметистового  цвіту
В  твоїх  розважливих  очах
Мене  проводив  між  очей  усього  світу
І  лиш  твої  знайшов  у  власних  снах.

Ні  протяги,  що  рвалися  крізь  двері,
Ні  дим,  що  виїдав  мої  думки,
Ні,  навіть,  дощ,  що  тік  насмішливо  зі  стелі,
Не  стали  приводом  сховатись  чи  втекти.

Я  шостий  намалюю  океан  –
Його  поверхня  зніжено  блакитна
Перетинатиме  лиш  твій  меридіан
У  найсправжнішому,  із  вигаданих,  світі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015


Наївність, Гаваї та укулеле

Якщо  все  складеться,  як  ти  мрієш,
я  розливатиму  напої  в  барі  на  Гаваях,
а  ти  гратимеш  на  укулеле.  Шкода,  що  не  вмієш,
та  це  не  обов’язково  -  грай,  як  знаєш.

А  ввечері  нап’ємося  текіли,
та  ще  й  так,  щоб  душа  оніміла!
І  співатимемо  пісні  ,
яких  самі  ніколи  не  знали,
бо  слова  для  музики  затіснІ,
щоби  їх  перед  серцем  співали.
Я  називатиму  кожну  зірку
твоїм  ім’ям  без  нікчемних  приставок,
та  стане  твоїм  ціле  небо,  ба  більше,
стане  твоїм  кожен  захід  й  світанок
і  їх  відображення  в  тлі  океану.

І  берег  тобі  пролунає  в  коханні
моїми  і  тільки  моїми  словами!
Ти  гратимеш  дуже  і  дуже  погано  -
для  мене  ж  це  краще  ніж  форте  й  піано,
аби  ти  був  там,  біля  мене,  най  п’яний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015


За кожним звуком різко ти приходиш в мене

За  кожним  звуком  різко  ти  приходиш  в  мене,  
Сама,  заплутавшись,  шукаєш  вихід.
Тісні  зашпарини  думок  моїх  шалено
Зривають  з  уст  понівечений  видих.

Здалася  ти  мені  така  холодна  -
Мов  вітер,  пориваючи,  впиваєшся  в  обличчя.
Я  не  така,  як  ти,  свавільна  і  голодна,
Хоча  щораз  до  серця  підкрадаєшся  все  ближче.

Тобі  замало  сну  в  моєму  домі,
Ти  тихо  риєш  собі  ями  глибше,
Приносиш  сум  і  неминучу  втому.
Яка  ж  ти  принципова  і  цинічна  -  тиша...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015


Тоні-моряк всіх морів знає колір

Тоні-моряк  всіх  морів  знає  колір,
Всіх  проституток  портових  в  обличчя.
Він  знає,  де  саме  кінчається  обрій
І  ,думає,  знатиме,  де  стріне  вічність.
Очі  у  нього  знебарвленно  сині,
Наче  він  з  моря  вичерпував  воду.
Тоні  не  має  ні  Бога,  ні  віри,
Точніше,  він  «мав  це  все»,  в  певному  роді.

І  звісно  ж,  як  водиться  всім  в  його  колі,
Він  не  боїться  ні  сили,  ні  слова,
Лише  його  мужні  і  стомлені  брови
Розкажуть  про  слабкість  нещасної  волі.
Хотілось  би  чорта  спіймати  за  роги
й  кохати,  не  знаючи  болю  та  втрати,
Та  Тоні  -  моряк,  і  насущні  тривоги
Йому,  так  би  м’яко  сказати,  «до  ватри».

І  знати  б  йому,  що  остання  надія
В  його,  вже  притлівшому,  видиві  долі  -  
Красива,  жорстока  й  підступна  повія,
Що  п’є  його  душу  з  очей  разом  з  кров’ю.
І  може  той  ніж,  що  за  честь  проститутки
Стирчатиме  підло  у  Тоні  з-під  ребер,
Йому  стане  Богом  і  смерть  на  розпутті
Для  Тоні  знайде  тихе  місце  під  небом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015


Обвивають до п'ят холоди

Обвивають  до  п'ят  холоди,
Лід  доріг  оперезує  стани,
Тануть  вікна  в  ранковій  пітьмі,
Наче  сніг  на  обличчі  тане.

Я  писала  про  це  листи,
Слала  їх  випадковим  людям,
Адресуючи,  все  ж,  тобі,
Кожен  вдих  зупиняючи  в  грудях.

Такі  зими  покажуть,  хто  ми,
Такі  зими  приходять  не  часто.
Ця  зима  недосяжна,  як  ти,
Ця  зима,  як  і  ти,  невчасна.

Ця  любов,  як  і  я  в  тобі  -  
Незначна,  та  відчутна  втрата.
Сподіваюсь,  що  ці  листи
Колись  знАйдуть  свого  адресата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014


так і я до тебе

Як  восени  тягне  лист  до  землі,
так  і  я  до  тебе...
Як  сонце  на  захід  біжить  до  води,
так  і  я  до  тебе...
Як  хвилі  на  берег  спорошений  ллються  у  повні,
так  і  я  до  тебе...
Як  видих  з  легень,  зігріваючи,  рветься  на  зовні,
так  і  я  до  тебе...
Як  пересмішників  крики,  мов  марево  в  гіллі  лунають,
так  і  я  до  тебе...
І  як  перший  сніг  досягнувши  землі  пригортає,
так  і  я  до  тебе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014


нестерпні зливи

Так  влаштоване  людське  буття:
Із  усього,  що  є  на  світі
Нас  цікавить  лиш  смерть  і  життя,
Та  лише,  коли  варто  жити.

Нас  оточує  безліч  людей:
Є  такі,  що  тікають  зранку,
Є  такі,  що  чекають  ночей,
Підсипаючи  попіл  у  склянку.

Можна  навіть  себе  зрозуміти,
Можна  вірити  в  Бога  й  мовчати.
Та  замість  того,  щоб  вчитись  жити,
Ми  навчилися  гарно  вбивати.

Як  ловити  примарну  мить,
Коли  повні  легені  жаху,
Коли  падає  сонце  ниць,
Коли  вії  тремтять  від  страху?

І  я  думаю,  страх  -  то  зміїї,  -
Обвивають  спочатку  п’яти,
Бо  лишивиши  на  спинах  крила,
Забирають  можливість  літати.

Все  б  життя,  мов  пустий  вагон:
Ген,  душа  із  пекучим  перцем!
У  касира  купуй  жетон
І  залазь  в  нього  з  легким  серцем.

Та  серце  занадто  жорстоке
І  совість  занадто  хтива:
Хотілося  бичити  воду  -
То  й  маєш  нестерпні  зливи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014


У бідного Далі відняло раптом крила…

У  бідного  Далі  відняло  раптом  крила…
Ти,  певно,  забув,  про  що  я  говорила,
і,  може,  згадав,  про  що  я  мовчала.
Просто  я  тебе  добре  знала:
надто  добре,  щоб  бути  поруч,
надто  погано,  щоб  лишити  без  тями.
Коли  всі  повертали  праворуч,
ми  вперто  тікали  прямо.

Коли  ніч  тушить  в  вікнах  пожежі,
ми  в  собі,  як  в  безмежній  вежі.
І  навіть,  коли  ранок  усе  вбиває,
є  відчуття,  що  про  нас  ще  хтось  дбає.
Ці  почуття,  наче  онкохвороба:
в  собі  найсильніше,  а  в  нас  розриває.
І  ти  знаєш:  з  цим  нічого  не  зробиш,
а  все-таки  вихід  шукаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014


Федеріко Гарсія Лорка. Генріка.

Непорушно  в  тишу  загорнувшись
дається  важко  кожен  крок.
Тисни,  невільний,  на  курок!
Тут  нам  на  двох  один  урок:
нехай  з  нас  двох  я  божевільний,
та  вільний  все  ж  аж  до  зірок.

…………………………………...

Мій  маленький  ФуЕнте-ВакЕрос,
я  помру  -  ти  скажи:  "No  lo  creo!»
Он  на  гори  повис  рясно  вереск  -
як  я  хочу  вернутись  до  тебе!
Андалузіє,  плач!
Та  ж  поплач,  Гренада!
Може  й  ти  ще  поплач,  
стара  Альба  Бернарда.
Ах,  Далі,  я  тепер  без  тебе
довше  ніж  зАвжди.
Нема  нас  без  правди,
А  без  тебе  -  неба.
Де  ж  мені  тоді  стане  жити?
За  сонячним  сходом?
Я  молив  до  всіх,
а  до  кого  молити,
ідучи  по  небесних  сходах?

…………………………………...

Я  -  Федеріко!  Я  -  Генріка!
Твоя  «Генріка»  з  розуму  зводить!
Я  -  остання  під  сонцем  репліка:
а  все  ж  таки  сонце  сходить…
Чи  то  сам  я  до  нього  сходжу?
Не  багато  тепер  я  хочу:
пам’ятати  усе  до  тебе
У  llegan  hasta  el  cielo  -  
І  досягнути  неба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014


Запах кави в його волоссі

Поміж  стінами  львівських  вулиць
Запах  кави  в  його  волоссі
Ледь  торкнувся  моїх  зіниць
Та  поплівся  міцним  колоссям
В  кожні  двері,  віконні  рами
Неприступних  для  нас  фортець.
Надто  півні  співають  рано  -  
Невже  ночі  прийшов  кінець?
Що  зникає  в  появі  ранку?
Більше  того  не  стане  знов.
Хто  кохання,  а  хто  коханка,
Хто  любимий,  а  хто  любов?
Вічна  втрата  моєї  віри  -  
Ти,  мов  спокій  у  літній  шторм.
Я  любила  так  наші  зливи
За  твоїм  обімлівшим  склом.
До  майбутнього  нам  далеко:
Все  б  теперішнє  перейти.
Де  літали  твої  лелеки?
Де  лягали  твої  мости?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014


Море! Ти вічність

Море!  ти  вічність:  
ні  серця,  ні  краю,  
та  як  душу  крає,  
як  сильно  болить.  
За  руку  візьми  мене!  
Я  знаю,  я  знаю  -  
ти  арфами-рифами  
звучи  в  голові.      

Свинцевими  кронами  
в  тобі  зорепади.  
Не  вистачить  обрію  
для  нас  і  для  них.  
Заплакані  хвилями  
зірки  в  них  палають,  
і  ніби  всі  зорі  ці  
горять  у  мені.          

Сталеві  армади  
рушають  на  північ  -    
ти  ллєшся  під  ноги,  
а  ніби  з  душі.  
Ти,  море,  вже  справді  
зі  мною  віч-на-віч!
Заходь  в  мої  скроні,  
живи  у  мені!      

Море  холодне!  
Здіймайся  ще  вище!  
Пускай  свої  хвилі,  
мов  стріли  вогню.  
Море,  візьми  мене!    
море,  ти  ж  вічне!  
Може  в  тобі  я  
безсмертя  знайду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014


Я не надто люблю ці ранки

Я  не  надто  люблю  ці  ранки,
у  застінках  залишки  ночі,
твої  гірко-приторні  очі
у  мареві,  як  від  афганки.
Розкидані  поспіхом  речі,
солоні  спустошені  склянки  -
останні  мої  коханки.
Світ  валиться  прямо  на  плечі!
І  тіні  в  душі  зашаріли  -  
вони  вже  живуть  надто  довго,
й  вмирають  так  само  довго.
Якби  ж  їх  хоч  сонце  гріло...
Я  хочу  сказати  прямо,
відкривши  в  собі  фіранки:
я  не  надто  люблю  ці  ранки!
Як  же  я  не  люблю  ці  ранки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014


Афіні Палладі

Афіно!  Дитино  світла!
Скажи  мені,  як  упіймати  повітря?
Скажи,  скільки  блискавок  вдарить  у  серце?
Афіно,  чи  є  в  тебе  серце?

Скажи  мені,  як  обігнати  тіні
Власного  трохи  прозорого  тіла?
Афіно!  Ти  зрадниця  чи  героїня?
Скажи,  що  горить,  що  оманливо  тліє...
Ти  вічно  жила  чи  ти  вічно  вмирала?
І  як  же  ти  блискавку  в  руки  піймала?
Яка  ти  холодна  й  до  болю  нестерпна!
Ти,  замість  зірок,  розкидаючи  зерна
Знала  прекрасно,  що  з  них  проростають
Такі  ж  як  і  ти  обпікаючі  стерня.

Афіна  -  матір  темряви!
Скажи,  як  почути  незмінну  тишу,
Не  чути,  як  ти  наступаючи  дишеш,
Не  знати  і  вигину  твого  обличчя!
І  скільки  триватиме  вічність?

Афіно!  Вогню  підневільна!
Чи  ти  наймудріша,  чи  ти  божевільна?
Скажи,  скільки  блискавок  вдарить  у  серце?
Афіно,  чи  є  в  тебе  серце?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014


Ми далеко від дійсності на берегах

Ми  далеко  від  дійсності  на  берегах
Давно  висохших  рік  розпалились  собою
У  вогнях,  що  горять  в  тих  чужих  небесах
І  в  серцях  прокладаються  міцно  стіною.  

Що  ж  ти  так  цього  болю  в  душі  не  хотів
І  у  вікнах  вночі  не  вмикаючись  світло
Розриває  всі  темні  куточки  душі
І  так  боляче  з  тим,  і  не  скАзано  тихо.

І  краса  тих  невидимих  зрощених  крил
В  мене  ніч  без  думок  про  нездійснене  вкрала.
І  якщо  те  кохання  приносить  лиш  біль,
Я  би  краще  і  завсім  про  нього  не  знала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014


Випадкові зливи

Випадковість  солодких  осінніх  злив
складається  в  зважену  закономірність.
Чи  я  все,  чого  ти  не  хотів  і  хотів?
Ледь  помітна  тремтяча  вірність…

Між  плечима  на  захід  і  все  наскрізь,
є  у  тому  така  ж  надто  сильна  втіха:
в  нас  одна  лиш  на  двох  непохитна  вісь,
хоч  далекі  і  різні  над  душами  стріхи.

В  нас  одна  лише  мить  між  роками  тих  злив,
між  ударами  крапель  об  стомлені  вікна.
Хто  ж  іще  у  той  час  окрім  нас  розумів,
що  ця  мить  більше  значить,  ніж  ціле  століття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014


Я по-русски говорить не зарекалась

Я  по-русски  говорить  не  зарекалась
И  пишу,  чтоб  всем  было  понятно:
Где  же,  суки,  вы  такие  взялись?
Да  это  так,  ну,  крайне  деликатно.

И  я  о  праве  говорить  не  вправе...
Да  вам  известно  это  слово?
Пусть  жизни  нашей  не  исправить  -
За  жизнь  мы  платим  чистой  кровью.

Но  эта  кровь  вам  будет  все  дороже,
И  все  так  просто  дУши  не  оплатит.
В  аду  я  видела  такие  рожи!
И  не  спасут  вас  медные  распятья.

И  тем  другим,  всех  видов  повидавшим
Практически,  а  в  общем  -  кроме  правды,
скажу:
Вам  некуда  стрелять?  В  себя  стреляйте!
Ведь  ваши  чувства  выдохли  на  ладан.

Ну  а  по  мне,  уж  лично,  не  скребутся
черти,
И  на  душе  мне  нисколько  не  плохо,
Что  я  "царю"  не  желаю  смерти
быстрой,
А  желаю  мучительно  сдохнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522470
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.09.2014


В мій дім не ходять поштарі

В  мій  дім  не  ходять  поштарі,
Дороги  заливають  сріблом.
І  той,  хто  гасить  ліхтарі
Над  моїм  ліжком  гасить  світло.

Останні  дні  весняних  злив
Там  десь  далеко  гомоніли,
Один  набридливий  мотив
Ви  мені  в  душу  мою  влили.

І  ніби  холодно  без  вас,
І  аж  занадто  без  вас  тихо.
От  я  й  не  знала  весь  цей  час  —
Чи  то  ви  горе,  чи  то  втіха...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014


Все чувства пилота

Смотри!  Я  летаю!
Скользят  ваши  крыши
в  окне  самолета.
Все  чувства  пилота
над  раем  и  выше.

И  смотришь  на  землю:
артерии  -  реки.
Луна  будто  ближе
спадает  на  веки,
я  тень  ее  вижу;
глаза  твои  вижу,
но  плакать  не  вправе.
И  я  -  самолет!
Последний  пилот
в  свинцовой  оправе…

Пора  расставаться
пока  еще  дышим.
Так  больно  сдаваться,
когда  нас  сбивают
над  собственной  крышей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517072
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.08.2014


Одіссей

Лане,  не  дивись  мені  у  вічі  -  
В  темряві  тіні  безмежні…
Де  ж  та  моя  незалежність?
Я  її  втратила  двічі!

Море  -  дитя  океану,
Серце  в  землі  обгорілій.
Тихше,  коханий,  я  знаю:
Це  ти  наганяєш  хвилі.

Очі  мого  Одіссея,
Як  я  вас  хочу  згадати!
Де  довелось  вам  блукати?
Гляньте  хоч  раз  на  ці  скелі.

В  неба  є  місяць  і  зорі,
Хто  ми  для  них?  Я  не  знаю…
Хмари  на  брилах  Сінаю
Стали  п’янкі  та  прозорі.

В  ніч  за  туманами  хвилі
Землю  мою  омивають.
Там  вже  тебе  не  чекають
Всі,  хто  чекав  тебе,  милий.

Тільки  у  північ  на  скелях
Я  майже  кожної  ночі
Бачу:  вернутися  хочуть
Очі  мого  Одіссея…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014


Мені сьогодні наснилось, як ти засинаєш

Мені  сьогодні  наснилось,  як  ти  засинаєш...
Все  ніби  чудово,  одне  лише...  Знаєш,
Я  досі  не  знаю,  хто  ми...
Ми  будемо  всюди,  куди  нас  послали.
І  може  тоді  мене  вже  не  спитають,
Хто  я  і  хто  ти.

Світ  розтікався,  як  краплі  туману,
Я  довго  чекала,  коли  він  буде  п'яним.
І  запах  бензину  в  тобі
Ущент  спалив  місто  наших  обманів.
Я  жила  у  тобі,  як  живуть  у  дурмані
Наркотичного  поля  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014


У нього квітень, у мене січень

Як  так  сталося:  
У  нього  квітень,  у  мене  січень.
Наче  світ  однаково  обертається...
І  ми  поруч,
Та,  як  в  мене  зима,  в  нього  літо.

Як  так  сталося:
Він  надто  далеко,  я  поруч.
І  все,  що  зі  мною  траплялося,
Для  нього
Зі  мною  нарізно,  а  мені  пліч-о-пліч.

Як  так  сталося:
В  нього  сонце  встає,  в  мене  місяць.
Наче  світ  однаково  обертається...
І  ми  поруч,
Та  у  нього  квітень,  у  мене  січень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014


Мовчи

Мовчи!
Немає  правди  у  словах,
У  тиші  істина  видніша:
У  ній  відвага  і  мій  страх.
Мовчи,  мовчи  —  я  з  тим  сильніша.
Най  я  потому  не  згадаю,
Як  різко  голос  твій  звучав.
Коли  за  вікнами  світає,
Най  місяць  спить  на  тих  очах.

Мовчи!
Коли  приходять  інші  люди,
Коли  питатимуть  про  час,
Коли  наповнюються  груди
Повітрям  вимовлених  фраз.
Хай  всі  невіруючі  вірять,
Що  нас  ніколи  не  було.
Як  мої  очі  колір  змінять,
Ти  в  них  дивись,  як  ще  ніхто.

Мовчи...
І  як  дзвонитимуть  у  двері,
І  як  чекатимуть  мене  —
Мовчи,  мов  сонце  у  пустелі,
Мовчи  й  тоді,  як  все  мине.
Не  треба  вимушених  слів:
Вони  б  мене,  напевно,  вбили.
Та  ти  ж  один  мовчати  вмів
Про  те,  що  інші  говорили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014


Аляска і Нагасакі

Ти  пахнеш  снігами  Аляски.
І  хоч  я  не  бачила  тих  снігів,
А  тим  більше  не  знаю  їх  запах,
Та  ти  пахнеш  снігами  Аляски
І  хвилями  східних  морів.

Ти  сон  японки  з  Нагасакі.
Я  точно  не  бачила  її  снів...
І  не  знайома  з  жодними  японками,
Та  ти  сон  якоїсь  жінки  з  Нагасакі  –
Тихий  сон  паралельних  світів.

І  в  усіх  моїх  попередніх  втратах
Винні  запах  Аляски  і  її  сніги,
Як  в  усіх  моїх  майбутніх  втратах
Винні  Нагасакі  і  японські  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014


Ходила тінь, на жаль, не по п'ятах

Ходила  тінь,  на  жаль,  не  по  п'ятах  –
Її  життя  не  на  мою  погоду.
Верталася  додому  на  свята
І  іноді  приходила  в  суботу.

Вона  окремо  стала  жити  ще  торік,
Її  цікавили  театри  з  алкоголем.
Мені  здавалося:  ось  дім  і  ось  поріг,
Та  перейти  його  являлось  важким  болем.

А  вчора  з  неї  вирвалась  душа,
Вони  з  моєю  й  краплею  не  схожі...
Бо  та  в  мені  й  живого  місця  не  лиша,
А  ця  свята,  здається,  милість  Божа.

Ходила  тінь,  на  жаль,  не  по  п'ятах,
Ми  з  нею  бачилися  рідко.
Як  я  піду  на  совість  чи  на  страх,
Вона  суддею  стане,  винною  і  свідком.

Ходила  тінь,  на  жаль,  не  по  п'ятах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014


Десь там ще чулися останні кроки

Десь  там  ще  чулися  останні  кроки,
Відлуння  поспіхом  промовило  "прощай"...
Я  все  життя  ще  чутиму  оте  "ПРОЩАЙ"!
На  все  життя  бодай  би  вистачило  року.
Ти  йшов  ,  здавалося,  назустріч  ночі,
Але  зустрів  той  зраджений  світанок,
На  призволяще  викинутий  ранок–  
Його  жбурнули  прямо  в  наші  очі.
І  тінь  твоя,  відділена  від  тіла,
Запалювала  мертві  ліхтарі,
Я  їх  вже  бачила  на  вівтарі,
Коли  прощатися  з  життям  хотіла.

Я  обійняти  зможу  цілий  світ
І,  як  захочеш,  я  скажу  тобі,  що  бачу,
Коли  я  очі  закриваю.  Я  пробачу!
І  я  пробачу  всіх!
Хоч  ти  мене  одну  пробачити  не  зміг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014


Стіл і стара керасинова лампа

Стіл  і  стара  керасинова  лампа,
Зів'ялі  троянди  та  стомлена  ніч.
І  час  відбивають  уявні  куранти  –
За  стіл  сіла  тиша  в  ночі  віч-на-віч.

Фітіль  запалився,  вогонь  в  лампі  стоне,
По  стінах  повзе  мляво  ситцева  тінь.
Лиш  мій  силует  у  руках  її  тоне,
Вона  дише  і  рже,  наче  зляканий  кінь.

Знімаючи  сукню,  знімаю  обличчя  –
Нехай  на  столі  до  зорі  полежить.
Спускаючи  душу  до  п'яток  і  нижче,
Я  знаю,  як  їй  у  цю  ніч  заболить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014


Комусь у світі стало тісно

Комусь  у  світі  стало  тісно  –
Такі  вже  повелись  часи.
Хотіли  знати  своє  місце?
Дивіться  далі  за  носи.

Вам  скільки  попелу  в  обличчя,
Коли  б  відчули  його  смак?
Та  суть  не  в  принципах  чи  звичках,  
Бо  звички  є  і  у  собак.

Вам  дали  слово,  вас  не  чутно,
Закрили  рота  -  шум  і  ґвалт.
І  ба  в  душі  від  того  брудно,
Що  страх  лицем  б'є  об  асфальт.

Сміття  виносили  із  дому
Та  покидали  за  вікном.
Дурні  шукають  правду  в  тому,
Що  в  мозок  вкручено  гвинтом.

І  всі  герої  в  мідних  клітках:
"Не  відчиняй,  бо  зараз  вб'ю!"
Та  гляньте,  пане,  все  відкрито,
Ви  душу  дурите  чию?

За  кого,  пане,  в  церкві  свічку
Ви  запалили  у  руках?
Як  вам  пов'яжуть  чорну  стрічку,  
Кому  ви  явитесь  у  снах?

Невже  ви  вірите  у  долю?
І  якщо  так,  скажіть,  в  яку?
Ми  разом  з  вами  ще  помолим
За  душу  вашу  й  за  свою.

Ви,  може,  так  боялись  Бога,
Що  на  колінах  перед  ним
Чоло  розбили  об  пороги
І  стали  трошечки  "святим".

Чакайте,  пане,  ще  побійтесь  -
Ми  намалюєм  з  вас  ікон!
Як  вас  багато!  Плачте,  смійтесь!
На  вас  не  вистачить  корон.

Як  вам  не  вистачило  світу,
І  що  ж  вам  кажуть  голоси?
Хто  вам  бажає  довгі  літа,
У  кого  треба  попросить?

Ви,  певно,  пане,  заблукали  –
Ми  скажем  вам,  куди  іти.
Здається,  в  пеклі  вас  шукали
За  дАрма  місце  берегли.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014


все, что построить было нам не в силу

Все,  что  построить  было  нам  не  в  силу  -
Все  рушилось,  увы,  неоднократно.
Не  в  первый  раз  я  здесь  теряю  силы,
Не  в  первый  раз  иду  за  тем  обратно.

Да,  я  порой  во  всем  не  знаю  меры,
И  та  пора  грозит  быть  постоянной.
Мне  быть  умнее  не  хватило  веры,
А  быть  сильнее  не  хватило  знанья.

И  как-то  странно  все  определилось:
На  верность  Богу  не  случилось  клясться.  
Кто  знал,  что  на  такую  милость
Прощать  будет  труднее  чем  прощаться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484159
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2014


Я більше не є, мене більше не буде

Я  більше  не  є,    мене  більше  не  буде
І  менше  не  стало,    чи  ж  я  то  була?
І  хоч  би  мовчала,  та  ти  ж  мене  знаєш,  
І  хоч  би  не  знав,  то  б  на  волю  плила.  

 Мені  не  сказали,    я  більше  не  знаю
Від  кого  тікати,    до  кого  втекти.
І  ночі  замало,  слова  вилітають.
Не  можна  мовчати,  не  можна  піти.

І  воля  звалила  мене  на  коліна,
І  сила  знесилена  впала  до  ніг.
Любов  -  моя  віра  і  мОя  провина.
Хто  з  нею  літав,  той  без  неї  не  зміг.

Не  було  би  страху  і  я  б  не  боялась
Летіти  й  упасти,  вмирати  і  жить.
Не  було  би  щастя  і  я  б  не  прощалась
З  собою  на  віки  й  з  тобою  на  мить.

Ті  очі  не  хочуть  від  ранку  до  ночі,
Від  ночі  до  серця,  від  серця  до  нас.
А  серце  питає,  від  кого  тікає,
А  серце  чекає,  як  спиниться  час.

І  може  я  вийшла  за  край  і  не  знаю
Дороги  назад,  як  вернутись  тепер?  
І  я  би  мовчала,  та  не  вистачає,  
Так  не  вистачає  себе  і  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014


не вбивайте його

Глухим  звуком  розбавлені  постріли  
Захопили  в  полон  і  спинили  час.
Я  ж  на  віки  лишилась  без  голосу.
Не  вбивайте  його,  я  благаю  вас!  
Як  над  ним  буде  синєє  небо,  
А  до  долу  холодна  земля  -
Тож  і  є  теє  самеє  пекло,  
То  ж  і  є  та  незрушна  стіна.

Я  не  хочу  так  -  лИше  у  пам'яті,
Лиш  в  уяві  прийти  на  побачення,
Постиравши  коліна  об  камені,
Щоб  просити  у  нього  пробачення.
Як  від  нього  стіна  проростає,  
що  й  душі  моїй  не  обійти  -
Я  відмовлюсь  від  вічного  раю,  
Щоб  змогли  ми  у  пекло  втекти.

Горизонт  -  то  умовні  кордони,
Та  ж  душа  їх  ураз  обліта.  
Хай  життям  нашим  правлять  закони,
А  коханню  най  прави  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014


Я уйду далеко, я открою другие дома

Я  уйду  далеко,  я  открою  другие  дома,
Чтоб  и  сам  ты  другой  и  с  другими  бы  смог  там  проснуться.
Чтоб  другая  метель,  другой  снег  и  другая  зима.
Я  уйду  далеко,  где  под  ветром  чужим  листья  гнутся.

И  себя  отражать  я  смогу  в  тех  чужих  зеркалах,
И  смогу  понимать  я  чужие  пространства  и  души.
И  в  чужих  городах  говорить  на  чужих  языках,
Хоть  всегда  понимать,  что  и  там  никому  ты  не  нужен.

Там  смеются  и  плачут  совсем  по-другому,  не  так.
На  звонки  отвечают  совсем  не  знакомые  люди.
Там,  где  каждый  рассвет  так  похож  на  последний  закат,
Где  и  сам  не  поймешь,  чего  завтра  с  тобою  не  будет.

И  за  мной  по  пятам  той  же  памяти  след  дорогой
Отражается  с  небом  в  утренних  заспанных  лужах.
Поворачивай  звезды!  Я  возвращаюсь  домой!
Только  там  тебя  ждут,  только  там  ты  кому-то  был  нужен.

Там,  где  в  летнюю  ночь  на  веранде  уснула  луна,
Там,  где  кто-то  пролил  в  поднебесье  молочные  звезды.
Там,  где  громче  морей  мне  моя  закричит  тишина,
Где  за  окнами  плачут  мои  виноградные  гроздья.

Где  тихонько  под  утро  к  двери  подползет  старый  кот,
И  его  полусон  отпугнет  молодая  собака.
Где  так  долго  стоять  нам  пришлось  у  закрытых  ворот,
Когда  ждали  в  рассвет  выходящего  из  полумрака.

Я  уйду  далеко,  я  открою  другие  дома,
Чтоб  и  сам  ты  другой  и  с  другими  бы  смог  там  проснуться.
Чтоб  другая  метель,  другой  снег  и  другая  зима.
Я  уйду  далеко,  чтобы  снова  назад  мне  вернуться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2014


Усе мине, кохана, все мине

Пітьма  пронизує  у  серці  до  клітин,
А  холод  обпікаючи  до  себе  пригорне
Та  прошепоче  тихо  голосом  твердим:
Усе  мине,  кохана,  все  мине...

Він  бачити  мене  не  захотів,
Та  пам'ять  слів  його  пекучих  не  верне.
Хтось  інший  мені  часто  шепотів:
Усе  мине,  кохана,  все  мине...

І  я  до  скону  сходу  боячись,
У  заході  побачу  відображення  себе.
Скажу  собі,  секунди  не  злічив:
Усе  мине,  кохана,  все  мине...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014


Нам буде за що пліч-о-пліч поборотись

В  нас  різні  й  далекі  зірки  світанкові,
На  всіх  у  нас  спільне  хіба  що  минуле.
Ми  з  вами  росли  на  одних  колискових,
Ми  з  вами  однаково  їх  не  забули.

Та  я  ж  не  прошуся  до  вас  на  коліна,
За  стіл  не  сідаю  надвечір  навпроти.
І  все  ж,  я  так  вірю,  що  в  кращу  годину
Нам  буде  за  що  пліч-о-пліч  поборотись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014


Божевільна

Я  ці  слова  ще  не  сказала,
Не  написала,  не  почула...
Вони  –  це  все,  що  завжди  мала,
Я  їх  ще  досі  не  забула.

В  них  зміст  глибокий,  наче  море,
В  них  біль  і  радість  –  все  єдине.
Вони  і  щастя  в  мене  й  горе,
У  них  весь  час,  що  швидко  плине.

Та  мить  настане,  я  в  це  вірю,
Коли  скажу,  що  врешті  вільна!
І  вам  віддам  всі  свої  мрії,
Що  вам  судить?  Я  –  божевільна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014


У зволожених стінах вокзалів

У  зволожених  стінах  вокзалів,
В  напівтемній  спекотній  зашпарині,
Я  ховаюсь  від  ближніх  і  дальніх,
Наче  в  сні,  в  техногенному  мареві.

Запах  бруду,  палаючих  викидів
Через  очі  в  серця  нам  в'їдається.
Та  ж  не  все,  що  в  теплі-добрі  висидів
Нам  в  отвіт  тим  добром  повертається.

А  від  легкозаймистої  совісті
Не  лишилось  ні  сліду,  ні  попелу.
Я,  мов  з  тих  непрочитаних  повістей,
Де  надія  і  віра  -  отруєний  опіум.

Вже  й  реальність  примарно  віддалена,
І  невинність  віками  порушена:
Бо  за  гроші  не  тіло  віддали  ми  -
Ми  торгуємо  власними  душами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014


На носу привокзальных составов

На  носу  привокзальных  составов
Разъяренной  толпы  обезличенной  
От  неясных  и  глупых  уставов
Отступает  ее  безразличие.

То,  что  сказано  громким  призванием
Наступает  на  горло  подошвами.
Ни  к  чему  эти  все  оправдания!
И  без  них  от  того  уже  тошно  мне!

Но  сильней  этой    приторной  жалости
Режут  в  бок  только  ветви  предательства.
Как  так?!  Детские,  дерзкие  шалости
Стали  звоном  мечей  надругательства...

На  веньце  этой  цивилизации
Разрастается  чья-то  иллюзия.
В  каждом  "Я"  только  смех  и  прострация?
В  каждом  "Мы"  только  звук  и  прелюдия?

В  ожирневшей  системе  моральными
Остаются  законы  с  "гвардейцами".
Что  ж,  считая  людей  килограммами,
Свое  слово  считай  килогерцами.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477251
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2014


Ты - соленый прилив океана

Ты  -  соленый  прилив  океана...
До  бодрящей  вечерней  зари,
Что  так  ярко  прям  в  душу  горит,
Но  сгорая  во  мне  с  горя  пьяной,
Умирая  сильнее  болит.

Ты  -  горячее  солнце  пустыни,
Как  песок  нагреваешь  в  накале
До  упорной  озлобленной  брани,
Чтобы  с  сердцем  на  месте  застывшим,
Не  остыв  стала  сладкой  и  пряной.

Но  во  мне  ты  остыл.
Как  скала,  опаленная  зноем,
Охлаждает  свой  яростный  пыл,
Омываясь  волнами  у  моря,
Растерзав  водяные  пласты.

Обжигающий  снег  Антарктиды  :
Пусть  он  кажется  вечно  свободным,
Пусть  горячим,  прекрасным,  голодным  -
Только  все  ж  он,  как  грот  пирамиды,
Остается  пустым  и  холодным.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2013


Мне кажется, я вас когда-то знала

Мне  кажется,  я  вас  когда-то  знала.
Я  помню  этот  взгляд  и  плечи.
Наверное,  с  тех  пор  я  вас  искала,
У  окон  вспех  сжигая  свечи.

Мне  кажется,  вы  были  мне  знакомы,
Мы  с  вами  говорили  о  разлуке.
Но,  как  во  сне,  в  его  законе
Я  вас  забыла,  ваши  руки.

Наверное,  мы  быстро  повзрослели
И  обрели  несменную  усталость.
Нам  ни  о  чем  теперь  те  трели,
Да  птиц  тех  вовсе  не  осталось.

Мне  кажется,  мы  раньше  были  проще,  
Нас  не  пугало  сумосбродство.
И  мир  был  чистым,  ярким,  мощным
Без  зависти  в  ее  уродстве.

Ведь  раньше  были  мы  друзьями,
Вдвоем  играли  на  гитаре.
Вы  робко  струны  зажимали,
А  я  по  ним  брела  в  оскале.

Мне  кажется,  нам  стало  это  дико,
Теперь  не  греют  ваши  руки
Тех  струн  шести  стальные  крики
И  барабанной  дроби  стуки.

И  вы  не  тот,  и  я  уж  не  такая.
Нас  нет  таких,  как  мы  бывали  прежде.
Нас  в  этот  рок  силком  кидают,  
Мы  предаемся  лишь  одежде.

Мне  кажется,  что  мы  замаятели,  
Обнежены  тоской  грядущих  будней,
Замерзшие  в  бреду  сырой  метели
Угашенных  людей,  что  вечно  лгут  ей.

Я  вспомнила!  Я  вас  когда-то  знала!
Я  вспомнила  ваш  взгляд  и  плечи,
Я  вас  нашла,  я  вас  искала.
Я  потушила  эти  свечи.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464688
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.12.2013


Никого сильней себя

Сказать  о  всем,  о  всем  солгать:
Увы,  так  строилось  годами...
Хоть  никого  сильней  себя
Мы,  в  общем,  больше  не  обманем.

О  многом  жалость  утая,
Признать  лишь  то  мы  не  хотели,
Что  никого  сильней  себя
Мы  в  жизни  больше  не  жалели.

Любовь  зажжет  сильней  огня,
Когда  за  миг  весь  мир  простили.
Но  никого  сильней  себя
Мы  в  жизни  больше  не  любили.

С  души  откинуть  якоря  –
Как  солнце  в  первый  раз  увидеть,
Ведь  никого  сильней  себя
Никто  не  сможет  ненавидеть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463412
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.12.2013


Я встречала так много прекраснейших глаз

Сколько  чувств  у  людей,  сколько  мыслей  и  фраз  -  
Не  понять,  не  узнать,  что  же  каждому  надо...
Я  встречала  так  много  прекраснейших  глаз,
Не  встречала  за  ними  лишь  взгляда.

Много  жизней  ушло,  много  жизней  пришло,
Много  судеб  утрачено  в  бархатных  кожах.
Все  под  стать  уникальны  -  и  то  хорошо,
Но  во  злости  мы  все  несомненно  похожи.

Вечный  зов  из  глубин  в  голове  замирал
Вечным  звоном  в  тиши  чья-то  суть  утихает.
Тот  по  жизни  узнал,  что  в  тот  час  умирал,
Тот  у  смерти  постиг,  что  в  тот  час  воскресает.

Сколько  чувств  у  людей,  сколько  мыслей  и  фраз  -  
Не  понять,  не  узнать,  что  же  каждому  надо...
Я  встречала  так  много  прекраснейших  глаз,
Не  встречала  за  ними  лишь  взгляда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456160
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2013


Наверно, все в тебе остановилось

Наверно,  все  в  тебе  остановилось:
И  время  -  вспять,
Теченье  -  в  сплошь.
Терзает  страх  тебе  на  милость,
Любовь  -  кровать,
Душа  не  в  грош.

Стоять  больней,  чем  падать  к  низу,
Кричать  -  не  петь,
Больней  молчать.
Кто  нам  двоим  откроет  визу?
Тебе  лететь,
Мне  умирать...

Не  все  в  тебе  остановилось:
И  день  за  днем,
И  я  за  ним
Иду  к  тебе,  на  твою  милость
В  твой  тихий  дом,
К  стенам  твоим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455995
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2013


Я не боюсь вас

Я  не  боюсь  вас,  нет!  Увы!
Вы  так  просты,  но  суть  не  в  том:
Ужасней  вашей  простоты
Звенят  капели  в  ночь  и  в  дом.

И  не  меня  ли,  за  руки  держа,
Вели  за  этой  пустотой?
Там,  как  по  лезвию  ножа
Ступаешь  бОсою  ногой.

Так  вот,  сказать  хочу  о  том,
Что  даже  стоя  на  краю,
Я  все  же  думаю  о  нем,
О  том,  что  заперт  в  том  в  раю.

И  этот  дом,  и  то  окно,
И  этот  стол,  и  та  постель  –
Мне  так  близки,  скажу  одно,
Но  тянут  в  бездны  канитель.

Но,  что  ж,  о  чем  я?  Все  о  нем!
О  том,  что  ненависть  храня,
В  любви  растерзанным  огнем,
К  кому  взывала  и  кляла.

Скажи  ему,  что  я  жива,
Скажи,  что  помню  его  дом,
Скажи  о  правде  в  тех  словах  –
Скажи,  что  мне  не  нужен  он.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454787
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2013


О твоей смерти

Ты  раскинулся  снегом  на  крыше  -
Я  рукою  сбивала  то  снег.
Отпусти  меня,  выпусти!  Слышишь?!
Каждый  шаг  от  тебя  просто  бег.

Да,  мне  больно  держать  твои  руки,
И  глаза  твои  душу  мне  жгут.
Только  вьются  трусливо  от  скуки
Голоса  твои  в  мыслях  вокруг.

Ты  то  холод,  то  жар  мне  в  затылок
Засыпаешь,  как  море  у  скал.
И  не  хватит  с  вином  мне  бутылок,
Чтоб  залить  твой  игристый  оскал.

Лижет  месяц  холодные  тучи,
Как  бы  тучи  те  с  неба  сорвать?
Мы  увидимся  вновь,  вот  так  случай!
Но  мне  лучше  тебя  не  видать...

За  окном  моим  было  полмира,
А  теперь  лишь  усохшая  мреть.
Мне  в  огне  опьяневших  факиров
Так  и  хочется  вечно  гореть.

Как  закроет  глаза  твои  время,
Я  под  звуки  твоих  панихид
Брошу  к  солнцу  горящие  стрелы,
Чтобы  небо  сильней  накалить.

Пусть  помучатся  грешные  боги,
Пусть  их  светлые  нимбы  сгоря,
Пусть  твои  охладевшие  ноги,
Им  придется  в  раю  целовать.

Я  приду  к  тебе  позже,  но,  все  же,
Ты  тех  ангелов  трогать  не  смей!
Если  наша  судьба  вся  на  коже,
Значит  мы  и  рождаемся  в  ней.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450087
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.09.2013


Песня прохвоста. Подражание

Знаешь,  мать  моя  родная  -  
Степь,березовая  роща!
Сын  твой  стал  глупей  и  проще,
Так  налей  ему  вина!

В  доме  скверно  ходят  песни,  -
Пьем  же  братья!  Пьем  до  дна!
Чтоб  душа  была  пьяна,
Чтоб  ей  в  теле  стало  тесно!

Тучи  мерзнут,  ночь-прохлада,
Дух  мой  резвый  крепко  спит.
Раз  уж  сердце  не  горит,
То  и  тушить  его  не  надо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450079
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.09.2013


О тебе и каких-то сатирах

Тебя  не  видела  давно!
Да,  как  же  грустно,
как  смешно!
А  в  доме  холодно
и  пусто:
Тебя  не  видела  давно  -
Вот  так  смешно
и  так  же  грустно...

Твои  глаза  ищу  в  других,
Там  чьи-то  плечи  -
тень  твоих.
А  там  слова,
знакомы  речи...
Твои  глаза  ищу  в  других,
И  тень  твоя,
там  чьи-то  плечи...

Смотреть,  как  изменился  мир
В  строках  чужих
пустых  сатир,
Не  знать  об  истинах
простых.
Смотреть,  как  изменился  мир
Пустых  сатир
В  строках  чужих...

Тебя  не  видела  давно!
Да,  как  же  грустно,
как  смешно!
И  в  доме  этом
снова  пусто:
Тебя  не  видела  давно!
Вот  как  смешно...
и  очень  грустно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449910
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2013


Вiльне падiння i дияволи

Поруч  з  тобою  відчуваєш  себе  безпорадним  створінням,  
Ловити  твій  видих  -  це  як  відчуття  вільного  падіння.  
В  твоїх  очах  сотні  дияволів  співають  мені  колискові,
Вони  колись  станцюють  на  моїй  могилі,  
Та  тобі  знати  про  це  не  обов'язково.  
Насправді,  і  тобі  колись  стане  тісно,  
І  здаватиметься,  що  кожна  повія  цього  міста
Так  по-дитячому  наївна  і  схожа  на  мене:  
У  однієї  очі  такі  ж  яскраво-зелені,
Друга  постійно  закусує  губи-  
Все  це  тебе  най  повільно  так  губить.
В  той  день,  коли  я  впізнала  твого  янгола,
Він  на  колінах  просив  милості  в  диявола.
А  твої  зірки  лишились  на  моїй  шкірі,
Просто  я  вже  заповнена  до  крайньої  міри.
Як  ще  захочеш  мені  щось  сказати  -
То  вертайся,  вертайся!  Я  буду  чекати!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013


Насправді, тобою можна було отруїтись

Насправді,  тобою  можна  було  отруїтись,
Хоч  для  цього  і  варто  було  народитись.
Ти  лишав  після  себе  гіркий  присмак,
Дещо  дивне  було  в  твоїх  рисах.
Ти,  як  доза  якісного  героїну,
Яку  я  вимолювала  на  колінах.
Головне  -  це  тобою  не  вбитись
І  з  тобою  при  цьому  лишитись.
Ще  б  лишитись  під  кайфом  навічно,
Щоб  ніхто  не  дивився  у  вічі,
Щоб  усі,  хто  приходив  за  мною,
Мої  двері  пройшли  стороною.
Щоб  лиш  ти  в  мою  кров,  в  моє  море,
Щоб  лиш  ти  в  небі  спалював  зорі.
Щоб  ніколи  не  бУло  достатньо,
Щоб  уперше,  та  наче  й  востаннє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013


О лошадях

На  волны  безмятежного  заката
Ступала  лошадь,  задевая  небо.
И  туч  летел  табун  крылатый,
А  солнце  падало  куском  из  меди.

Весь  рай  замкнулся  в  круге  ее  глаза,
Ее  спина  изгибом  тонких  линий
Зияла  цветом  черного  алмаза,
Лишь  на  хвосте  застыл  широкий  иней.

Да,  ей  бежать,  пусть  не  взлетая  в  тучи,
Да,  ей  бы  плыть,  не  задевая  скал.
Ведь,  так  мой  взгляд  неодолимо  мучит
Ее  величие  и  тот  ее  оскал.

Я  вслед  смотрю  и,  провожая  взглядом,
За  ней  бегу,  точнее,  я  лечу.
И  мне  стоять  бы  просто  с  нею  рядом,
И  мне  б  притронуться  к  широкому  плечу.

А  в  это  время  толстый,  неприятный  дядя,
Ремень  спуская  на  огромном  пузе,
Куски  конины  доедая,
Пел  жутко  песню    \"Памяти  Карузо\".

Вот  так  ты  смотришь  на  людей  –
Нас  что-то  вточь  объединяет!
Ведь,  все  мы  любим  лошадей:
Кто  на  обед,  а  кто,  любя,  седлает...



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444656
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.08.2013


Ти, десь на станції метро

Ти,  десь  на  стації  метро,
Де  грав  жебрак  на  саксофоні,
В  своєму  старому  пальто
Мене  побачив  у  вагоні.

Ми  ще  станцюємо  з  тобою,
Коли  ти  знайдеш  у  блокноті
Старі  записки  з  телефону
І  номер  мій  на  розвороті.

Ми  ще  станцюємо  з  тобою,
Як  ти  пробачиш  мою  душу,
Що  не  була  вона  собою  –
Та  ж  я  її  винить  не  мушу.

І  най  земля  буде  між  нами,
Не  відведу  своїх  очей
Від  того  погляду,що  днями
Був  сонцем  і  чекав  ночей.

Нехай  хвилина,  нехай  рік.
Чекати,  знаєш,  так  чекати!
Тебе  чекатиму  весь  вік,
Щоб,  дочекавшись,  знов  тікати.

Якщо  пробачиш  ти  колись  –
Приходь,  візьми  мою  долоню.
Роки  ж  так  швидко  пронеслись:
Ти  знов  в  пальто,  я  знов  в  вагоні...

Я  швидко  кинусь  до  перону,
Комусь  гукну:  "Двері  тримайте!"
Хай  буде  трошки  по-дурному:
Ти  підбіжиш,  спитаєш  як  я.

А  я,  ти  знаєш,  все  чудово,
Тільки  чогось  не  вистачає...
Що,  що?  Кажеш,  дружина  вдома?
Пора    іти,  вона  чекає...

А  що  за  фото?  Твій  синочок?
То  передай  йому  вітання!
До  речі,  в  нього  твої  очі.
Ну  що  ж,  бувай,  та  вже  в  останнє...

Ми  не  станцюємо  з  тобою,
Коли  ти  знайдеш  у  блокноті
Старі  записки  з  телефону
І  номер  мій  на  розвороті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013


Я так любила мертвого поэта

Я  так  любила  мертвого  поэта,
Что  умереть  готова  и  сама.
Лишь  знать  бы,  что  на  краю  света
Нам  жизнь  готовила  судьба...

И  только  б  на  единое  мгновенье
В  глазах  осенних  отшумевших  птиц
Увидеть  легкое  виденье
Средь  тысяч  бледных  и  угрюмых  лиц.

Но  мне,  наверно,  даже  умирая
Не  будет  грустно  от  того,
Что  выше  неба  нету  рая  –
Был  ад  и    рай  в  словах  его.

И  те  слова  я  вспомню  снова  –
Они  во  мне  без  счета  дней,
Ведь  в  этой  жизни  умирать  не  ново,
Но  жить,  конечно,  не  новей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439898
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2013


В глазах моих сливалась синева

В  глазах  моих  сливалась  синева
От  света  солнца,  что  так  резало  по  телу.
Стоять  и  ждать,  когда  придавит  надоело,
Не  от  того  ль  я  вечно  путаю  слова.

Ведь  так  случалось  же  не  раз  и  с  вами:
Когда  приходишь  в  дом  родной  душою  отдаленной
Остаться  хочется  холодной  и  спокойной,
Но  сердце  жжет  и  давится  слезами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439897
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2013


Да, все так же здесь солнце заходит

Да,  все  так  же  здесь  солнце  заходит,  
Да,  все  так  же  здесь  стынет  земля.
И  все  те  же  небесные  своды  –
Я  их  вижу  во  сне  из  окна.

Как  вели  на  расстрел    здесь  слепого,
Но  как  солнце  в  его  волосах
Заблудилось,  чтоб  света  иного
Вам  не  видеть  в  горячих  слезах.

Только  выстрел  под  белые  клочья
И  забрызгало  кровью  по  ветру.
За  спиной  уже  кто-то  волочет
Тело  бледное  в  сени  ко  свету.

Ты  стрелял  в  меня  так  же  неробко,
Волочил  по  холодной  земле.
Мне  признаться  во  всем  им  неловко,
От  того  вновь  бегу  я  к  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438396
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.07.2013


В світі безліч причин є для страху

В  світі  безліч  причин  є  для  страху,
І  у  кожного,  певно,  своя...
Хтось  боїться  лишитись  без  даху,
Я  не  знаю,  чого  боюсь  я.

Я  боюсь,  коли  хтось  коло  мене,
Я  боюся  лишитись  сама.
Мені  страшно  злетіти  у  небо,
Мені  страшно  торкатися  дна.

Нам  боятись  чогось  стало  звично,
І  тікати  –  не  вперше  ж  тепер.
Ми  ховаємо  власне  обличчя
Між  долонь,  між  людьми,  між  дерев.

Може  десь  ми  дали  добре  маху,
Може  й  всі  ми  єдина  сім'я...
В  світі  безліч  причин  є  для  страху,
І  у  кожного,  певно,  своя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013


Та ти ж просто не бачив їх очі

Та  ти  ж  просто  не  бачив  їх  очі:
В  тих  очах  більше  світу,  ніж  в  небі!
Вони  більшого  може  й  не  хочуть,
Ніж  би  стати  собою  й  для  себе.

Ти  їх  хочеш  звалить  на  коліна?
Це  дарма,  вони  ж  з  них  піднялись.
Ти  ділив  їх  на  дві  половини  –
Вони  сталью  в  єдине  злились.

Це  вже  їх  непорушна  країна,
Що  в  думках  проростає  зерном.
Навіть  ті  їх  обдерті  коліна
Обільють  переможним  вином.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013


Для мене він був ніким

У  відтінках  моєї  прозорості
Всі  характери  вічної  повісті.
Я  тікаю,  а  може  біжу  за  ним,
Він  був  морем  -  для  мене  ж  він  був  ніким.
Я  закрию  рукою  піввсесвіту
І  побачу  у  цьому  пересвіті
Всі  ілюзії  далі  і  близкості,
Випадковості,  долі,  навмисності.
Говорю  до  небес  напівфразами  –
Моя  сутність  невинно  розмазана.
Я  малюю  обличчя  твоїх  слідів,
Я  шукаю  скарби  із  твоїх  морів.
Мої  крила  навмисно  обірвані,
Я  без  них  полечу  понад  прірвою.
Подивись  в  моє  небо,  що  бачиш  ти?
Всі  ці  рани  на  хмарах  -  мої  сліди.
І  коли  нам  на  скроні  земля  впаде,
Знай,  що  біль,  насолода  -  усе  мине.
Я  тікаю,  а  може  й  біжу  за  ним.
Він  був  світом  -  для  мене  ж  він  був  ніким.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013


На лопасти каленного металла

На  лопасти  каленного  металла,
С  простой  душой  и  легкой  головой,
Неспешной  поступью  усталой
Ступаю  босою  ногой.

Путь  жжет  меня  распаленное  жало,
Пусть  пробирает  болью  до  кости
Мне  даже  этой  боли  мало,
Чтоб  душу  нищую  спасти.

Кто  видел  страх  в  глазах  спокойных  -  
Тот  вряд  ли  сможет  позабыть
Весь  холод  нежных  станов  стройных,
С  кем  в  дали  хочется  уплыть.

Шекспир  сказал,  что  все  мы  здесь  актеры,
Ведь  жизнь  -  театр,  время  -  пьедестал...
И  выше  туч  могущественны  горы,
Как  в  сердце  море  -  вечный  идеал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437305
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.07.2013


Проститутки

Толи  скрутилось  так  небо,  
Толи  аукнулась  гладь:
Мягкие,  мрачный  тени
Вышли  собой  торговать.

Уж  веселы  и  на  взводе,
Им-то  уже  не  впервой
Видеть,  как  солнце  заходит,
Свет  уводя  за  собой.

Знай,  всему  есть  оправданье,
Знаешь,  всему  есть  цена.
Каждая  боль  и  страданье
Знает  чему  ты  верна.

Те  торговали  лишь  телом  –
Другие  торгуют  душой.
В  общем-то  плёвое  дело,  
Только  эффект  не  такой.

Сколько  б  и  как  не  кричали,
Все  же  мы  с  вами  хоть  раз
Душу  свою  продавали
Корысти  ради  на  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437025
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.07.2013


Я все смотрю, да все не на тебя

Я  все  смотрю,  да  все  не  на  тебя...
Волос  твоих  парящая  усталость
Не  манит  глаз  обманчивую  слабость
И  смотришь  ты,  да  все  не  на  меня.

Мои  стихи,  да  все  не  для  тебя...
И  я  пишу  к  любви  не  голословно,
Но  с  жесткой  поступью  и  хладнокровно
Я  к  ней  с  молитвою  рыдая  и  скорбя.

Паду  у  ног  величества  святынь,
Где  к  черту  ваша  божья  благодать!
И  холод  в  кости,  вам  бы  знать,
Как  режет  холодом  нехоженых    пустынь.

Что  ж  за  стеною  -  тишь  да  гладь.
Устал  душой,  кто  жизнью  на  восходе,
Забытый  нежностью  любви,  свободы,
Уходит  в  гавани  спокойствие  искать.

А  я  смотрю,  да  все  не  на  тебя...
Твои  далекие  свирельи  трели
В  пустынях  душ  невольно  догорели,
И  смотришь  ты,  да  все  не  на  меня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2013


Я смотрю на тебя с презреньем

Я  смотрю  на  тебя  с  презреньем,
Я  черты  не  могу  разобрать:
Толи  кроется  облик  твой  тенью,
Толь  не  мне  его  видеть  и  знать.

Я  с  трудом  вспоминаю  твой  голос,
И  твой  запах  совсем  не  знаком.
Мы  живем  и  умрем  с  тобой  поразнь,
Но  узнаем  друг  друга  потом.

Я,  возможно,  тебя  упрекая,
Собираю  всю  жизнь  по  частям.
Жаль,  что  люди  совсем  не  летают,
Жаль,  что  ставили  нас  по  местам.

Ну  и  что,  что  твое  безразличье
Ранит  душу  и  разум  порой  –
Мне  в  твоем  огрубевшем  обличье
Часто  снишься  не  ты,  а  другой.

Я-то  знаю,  что  тени  от  света,
Я-то  знаю,  что  злость  от  любви,
И  в  твои    ледяные  рассветы
Мои  руки  тепло  обрели.

Кто  не  любит,  тот  жить  не  умеет,
Кто  не  врал,  тому  правды  не  знать.
Все  ж  смотрю  на  тебя  я  с  презреньем
И  черты  не  могу  разобрать.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433058
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2013


А знай, забула я твоє ім'я

А  знай,  забула  я  твоє  ім'я!
Ні,  справді,  я  не  пам'ятаю...
Можливо  й  в  тебе  вже  сім'я,
Це  я  ще  душами  блукаю.

Сиджу  одна,  думки  пусті,
Порожньо  й  холодно  в  кімнаті.
Нерівний  подих,  дим  густий,
Туман  зійшов  кривий  й  кудлатий.

Я  знаю  все:  твій  твердий  стан,
Яких  відтінків  твої  очі.
Я  знаю  кожен  твій  обман
І  як  ти  спиш  в  зимові  ночі...

Я  знаю  все  і  лиш  одне,
Одне  про  тебе  я  забула...
Та  ж  буде  все  і  все  мине  -
Твоє  ім'я,  і  те  минуло.

Вертепи  хмар,  між  ними  я...
Чому  так  стягує  повіки?
Ми  забуваєм  лиш  ім'я,
Людей  же  згадуємо  віки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013


Брате

Тісно  у  власному  тілі?
Брате,  радій,  що  ми  цілі!
Видихай  свою  душу  димом,
Полонений  цього  нікотину.
Що  не  вовк  –  то  вівця  в  хижій  шкірі,
Просто  все  розділили  на  міри.
Це  хвороба  тяжкого  ґатунку  ,
Не  чекай  від  небес  подарунку.
Сім  на  нуль,  брате,  повне  фіаско!
Не  щаслива  у  казки  розв'язка.
Брате,  брате,  програли  ми  битву!
Зачитай-но  прощальну    молитву...
Заломай  ці  лінійні  системи  маршрутів.
В  небі  бачиш  –  то,  брате,  смертельна  отрута.
Ти  закрийся  сильніше  руками,
Нас  врятують,  надія  ще  з  нами.
Віриш,  брате,  не  молитвою  сила  –
Твоя  сила  в  середині  вила.
Бо  ти  син  і  ти  вірь  до  нестями,  як  мати,
Що  ще  довго,ще  довго  так  буде  чекати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2013


А я й не думала про самогубство

А  я  й  не  думала  про  самогубство.
Що  штучна  смерть,  бо  все  дарма?
Не  варта  й  зернятка  труна
Того,  що  проросте  безглуздо.

Чи  хто  згадає,  як  ти  жив  раніше?
Ніхто  не  знатиме,  як  вмреш!
І  вибір  твій  -  трава  чи  хеш,
А  подих  з  часом  повільніше  .

Я  краще  проживу  ще  трошки  довше.
Так,  всім  на  зло  я  буду  тут!
Хай  гне  мене  життя,  як  прут,
А  я  стаю  твердіше  й  тонше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013


Ненавиджу й люблю

І  жодна  людина  в  очах  твоїх  милих
Так  сильно  ненависть  до  тебе  не  крила.
Ти  ж  янгол  у  пеклі  небесного  дому,
Ти  падаєш  в  хмари  й  злітаєш  додолу.
І  жоден  диявол  з  пекельних  кругів
Так  сильно  і  жадно  тебе  не  любив.
 Тікати  не  можу  від  тебе  й  до  тебе...
Врятує  лиш  море,  зігріє  лиш  небо.
Ти  дав  мені  волю  й  зламав  мої  крила  -
Отруєний  погляд,  яка  ж  в  нього  сила!
Я  хочу  померти  за  тебе,  кохання!
Тебе  хочу  вбити  за  сильне  страждання.
Ти  страх,  ти  бажання,
Ти  перший,  останній  .
Ти  біль,  насолода,
Ти  клітка  й  свобода!

....................................................
Ти  перший  вдих,  останній  видих,
Осіннє  сонце,  літня  злива.
Я  так  живу  чи  не  живу  -
Я  так  ненавиджу  й  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013


Душ обезумевших пристань

За  истоптанным  бледным  порогом,
За  обманной  святою  землей
Ходят  люди,  забытые  богом,
Будто  твари  в  презренный  покой.

Этих  лиц  не  касается  солнце,
Эти  руки  не  знают  тепла.
В  них  то  дьявол,  то  ангел  плюется,
И  смеётся  над  ними  страна.

Среди  них  взгляд  внимает  старуха,
У  неё  голубые  глаза.
Что-то  прячет  под  серую  руку,  
Постоянно  в  солёных  слезах.

Кто  ей  дал  эту  черную  долю,
Для  кого  в  ней  душа  умерла?
И  за  что  ее  вечное  горе
Называют  болезнью  ума?

Здесь  рассудок  лишается  мысли:
Толи  жизнь,  толи  смерть  –  ни  по  чём.
Это  душ  обезумевших  пристань,
Это  место  прошито  огнём.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431472
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2013


Тихий ранок, багряний і дивний

Тихий  ранок,  багряний  і  дивний,
Тільки  в  вікна  тікає  туман.
Ніби  сон  уві  сні  божевільний:
Тільки  скажеш:  "О,  Боже,  я  вільний!",
Виявляється  -  Бога  нема.

Не  клонись  до  небес  на  коліна,
Не  ставай  на  обвалений  край.
В  тебе  в  серці  єдина  провина,
Що  для  когось  мовчати  повинна:
Не  клонись,  не  мовчи,  не  тікай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431471
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.06.2013


Плачь славянской богони

Синих  птиц  след  над  белою  крышей
Уповает  лучом  на  стекле.
Здесь  никто  твоих  песен  не  слышал,
Здесь  твой  взор  не  ловили  во  мгле.

У  тебя  золотые  ресницы,
Твои  волосы  пахнут  весной.
Чтобы  больше  тебе  не  приснится,
Я  навеки  останусь  с  тобой.

Нежным  шелком  расшиты  запястья,
Только  пальцы  склоняются  в  лед.
Тот,  кто  ищет  в  глазах  твоих  счастье,
Тот  и  вовсе  его  не  найдет.

Хоть  с  закатом  выходишь  из  дома
И  взлетаешь  в  небесный  покров,
Но,  как  раньше,  ты  снова  и  снова
Трепишь  милость  славянских  богов.

Так  проснись  же  в  слащавом  дурмане
И  верни  свои  крылья  земле.
Но,  как  спрячешься  в  сером  тумане,
Я  забуду  твой  блеск  в  темноте.

Рассыпай  же  опавшие  перья.
Ты  не  англел,  ты  дьявол  в  раю!
Твои  звонкие,  чудные  трели
От  себя  и  от  всех  утаю.

Но,  когда  ты  ослепнешь  от  света,
Когда  душу  забудешь  свою,
Я  под  звоны  минувшего  лета
Твое  тело  в  снегу  схороню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413572
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2013


Я из мая в декабрь цветы принесу

Я  из  мая  в  декабрь  цветы  принесу,
Их  поставлю  в  прозрачную  вазу,
И  зима  принесет  в  мои  двери  весну,  
Не  закончив  последние  фразы.

Я  любила  старинные  ночи  в  снегу,
Эти  нежные  белые  клочья,
Что  рассыпались  в  небе  моем  поутру
В  безрассудные  бедные  строчки.  

И  шептал  мне  декабрь  о  скудной  красе,
Тихо-тихо  скрипели  полозья.
Оставались  снежинки  в  небрежной  косе
Мелких  туч  с  виноградные  гроздья.

Так  послушаешь  мир  на  закате  луны  -
Тихо  прячешься  в  синие  стёкла.
И  мороз  пробежит  с  головы  до  ноги,
Застелив  белой  копотью  окна.

Не  уснуть  в  эту  ночь  мне  в  седой  пелене,  
Что  на  улице  плещет  туманом.
Лишь  часы  уже  спят  на  холодной  стене
И  теперь  говорят  мне  обманом.

Я  из  мая  в  декабрь  цветы  принесу,
Их  поставлю  в  прозрачную  вазу...
Не  дождусь  я  сегодня  у  окон  весну
И  закончу  последние  фразы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2013


Чем грозит нам пустая квартира?

Чем  грозит  нам  пустая  квартира?
Или  наш  непостроенный  дом?
Мы  б  с  тобой  захватили  полмира
И  себя  захватили  б  потом.

Не  бросала  в  тебя  я  посуду,
Перед  носом  не  заперла  дверь,
Только  слышу  теперь  я  повсюду
Скользкий  шепот  забытых  потерь.

В  общем,  вижу  тебя  я  впервые
И  уж  вряд  ли  увижу  потом:
Чем  грозит  нам  пустая  квартира?
Или  наш  непостроенный  дом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391658
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2013


Падшие

Я  иду  в  темноте  и  клоню  головой
Перед  страхом  безликого  сумрака.
Завернулась  в  конвульсиях  передо  мной
Эта  тихая,  мрачная  улица.

Я  не  буду  смотреть,  проходить  у  окна
Их  пустые,  холодные  сущности.
Я  сегодня  безумна  и  очень  больна  -
Это  только  нелепые  трудности.

Я  иду,  ни  единой  не  вижу  души
Перед  серыми,  смутными  лицами.
Кто-то  шепчет  на  ухо,  что  надо  спешить...
Вновь  теряюсь  я  между  границами.

Я  сливаюсь  с  росой  на  дороге  пустой
И  рисую  собой  эти  падшие:
Я  отдам  их  чертям  предпоследней  весной
И  свою  заодно,  уж  не  страшно  мне.

Постою,  подожду,  пусть  я  робкой  душой,
Ожидая  ее  истязания.
Я  хочу  извиниться  лишь  перед  собой,
Что  оставлю  себя  без  названия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385648
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2012


Це повітря заповнене димом

Це  повітря  заповнене  димом
Від  обпалених  полум'ям  рук.
І  все  те,  що  здавалося  дивом,
Вже  для  нас  стало  схожим  на  стук.

І  цей  стук  проникає  крізь  стелю,
Що  застелить  по  краю  стола,
Розбиваючи  душу  об  скелю,
Роздягнувши  її  догола.

Та  за  криком  не  чутно  ні  кроку  -
За  тобою  ніхто  не  прийшов...
Ти  чекаеш  на  них  стільки  років,
Що  здається  б  і  щастя  знайшов.

Лиш  залізне  чуття  самогубства,
Що  не  вбивством  манило  тебе...
Хоч  всередині  ніби  й  не  пусто,
Тільки  холодом  ззовні  несе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012


Как это важно помнить

Рожденно  светом  полотно
Оставит  луч,  бросив  в  окно.
И  вспомнит    годы  всякий,  кто
Оставил  небо  слив  на  дно.

И  бес  глядел  в  стекло  веков,
Запутаный  в  число  оков.
Из  королей  творил  рабов,
Всех  отдалив  от  берегов

Забыть  нам  может  суждено,
Лишь  память  выдает  одно...
И  вечно  это  слово  «но»,
Ведь  помнить  свыше  нам  дано.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379257
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2012


Дешевка-жизнь

Дешовка-жизнь,  да  чем  красива?
Но  я  люблю  ее  за  все!
Я  за  нее  богам  молила,
Она  мне  волю  подарила.

Мой  месяц-друг  в  окно  мне  светит,
А  я  влучах  его  тону.
В  дурмане  туч  он  томно  бредит,
Гвоздями  звезды  к  небу  крепит

Блаженный  звук  -  ночной  оркестр,
В  симфонии  его  струны
Я  слышу  дали  его  песен
И  мир  широк,  пусть  даже  тесен.

Оторва-жизнь,  как  проститутка
На  полном  праве  предает.
Дурманит  жизнь  легко  и  жутко,
Вночи  уснет,  проснетя  утром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379255
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2012


Девушка-пыльца

В  ее  словах  огнем  нетленным
Сжималась  вечность  на  висках.
Сдавались  крики  постепенно,
Горело  время  в  вечных  снах.

В  изгибах  рук,  сквозь  вены  крови,
Минуты-призраки  в  пыльце
Смотрели  вглубь,  нахмурив  брови,
Сидели  сжавшись  на  крыльце.

Наградой  страх,  сжимая  сердце,
Ломая  кости  в  попыхах,
Открыл  в  иные  страны  дверцу,
Следы  оставив  на  руках.

У  изголовья  вся  убита
Стояла  вечность,  а  потом
Упала  на  пол  и  молитву
Себе  читала  перед  сном.

Она  все  шла  и  на  колени
Пред  ней  ставали  короли.
Их  жизни  медленные  тлели,
Не  зная  истинной  любви.

Она  дарила  им  надежду
И  забирала  души  их,
Ходила  в  золотых  одеждах
И  цветом  глаз,  как  эбонит.

И  обезглавленная  сила
В  оттенках  образов  ее
Под  ноги  снег  ей  вдоль  стелила
И  отдавала  все  свое.

Невеличавым  взором  девы
Все  восхищались,  как  могли.
Над  лбом  ее,  как  звезды,  белым
Горели  нимбы,  как  огни.

Казалась  им  она  прекрасней
Брильянтов  в  золоте  кольца,
Но  твари  не  было  ужасней,  
Чем  эта  девушка-пыльца.

Немногословна  и  труслива,
С  руками-крыльями  черней
Ночной  тени  меж  веток  ивы
И  самых  черных  лошадей.

Она  себе  воспела  оду
О  вечной  неземной  тоске.
На  мир  глядела,  словно  в  воду
И  предавалась  красоте.

Ее  неистовым  пороком
Был  страшный  взор  змеиных  глаз.
И  за  родным  своим  порогом
Она  ирала  в  игры  фраз.

Бросая  стрелы  свои  мимо
И  воздвигая  руки  вверх,
Она  кричала  и  молила,
И  призывала  к  себе  смерть.

Она,  как  волк,  днями  скулила,
А  ночью  выла  на  луну,
Скорый  конец  себе  сулила
И  все  бросалась  в  темноту.

И  на  листах  писала  кровью
Из  синих  истощенных  вен,
Терзая  душу  острой  болью,
В  тиши  закрыла  себя  в  плен.

Лишь  после  оглушенной  муки
На  веки  обрела  покой,
Сложив  на  сердце  свои  руки,
Моя  ты  сила,  мой  герой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2012


Маскарад

Мне  чудный  сон  в  ночи  явился:  
Мелькают  маски  тут  и  там.  
В  глазах  огонь  синий  искрится.  
Мне  это  снится.  
Шум  и  гам...  

О,  логово  бесовской  черни  
И  скрытых  лиц  ночной  парад.  
За  масками  людскими  черви,  
Все  твари,  черти  -  
Каждый  рад.  

Громко  хохочет  кот  на  троне,  
Собака  съела  пол-луны,  
В  любви  поет  лебедь  вороне  
И  под  короной  
вьются  псы.  

Мелькают  чьи-то  выраженья,  
Не  бросил  тени  силуэт.  
Русалок  крик  до  раздраженья...  
Мое  презренье  
В  их  дуэт.  

Но  вот  в  какое-то  мгновенье  
Все  превратились  в  черных  крыс.  
Лишь  кот,  как  будто  привиденье  
Аж  до  костей  их  перегрыз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374142
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2012


***

Откройте  двери,  я  войду
В  темницу  эту,  я  смогу.
Лишь  наказаньем  в  темноте
Убью  я  боль  в  самой  себе.

Там,  где  не  виден  свет  на  тле
В  этой  глубокой  серой  мгле
Живет  единое  творенье,  
Что  мной  достойно  уваженья.

Черноволосое  созданье
Все  эти  годы  ожиданья
Сьедало  изнутри  меня
И  убивало,  боль  тая.

Стихами  вам  не  передать
И  прозой  нечего  сказать.
Такое  странное  созданье,
Чье  одиночество  названье.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374140
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2012