| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
И открыл я глаза и увидел правду которую я видел всегда, но надеялся что это ложь, и боль ворвалась в мое сердце, и страдания наполнили мою душу, тьма поселилась там, а свет перестал для меня существовать. Упал я духом и ничего мне хотелось, мне было все ровно, я не жил а просто существовал, только наблюдал как проходят дни в которых нет смысла. Лишь боль в сердце и раны в душе напоминали мне о себе, мой внутренний мир обрушился, все сорвалось в пропасть, небо затянуло темными тучам и все время идет проливной дождь... Когда ты в таком состоянии то смотришь нам мир другими глазами и начинаешь осознавать то что ты должен это пережить, как сталь закаляется в огне так и ты закаляешься, все эти препятствия вся эта боль делает тебя только сильнее. Конечно шрамы в душе останутся но даже они могут исчезнуть, ведь все в наших руках, это борьба и ты говоришь себе "не смей сдаваться". Многие бояться одиночества, бояться что они навсегда останутся одни, но когда ты проходишь через боль и страдания, ты многое понимаешь, осознаешь, ты не боишься, ты обретаешь внутренний покой и живешь дальше. Живи, радуйся жизни на зло тем кто причинил тебе боль, верь в себя даже если рядом нет того кто может тебя поддержать, благодаря этому мы знаем что нужно ценить в этой жизни. Покажи что ты сильнее всего этого ведь как говориться "Что не убивает нас то делает нас сильнее" и это правда. Совершенствуйся, доверяй интуиции, становись сильнее и никогда не сдавайся, а главное как к тебе относятся люди так и ты к ним относись, многие не заслуживают прощения, пусть это прозвучало жестоко но это правда жизни, кто тебя ценить тот всегда будет ценить тебя не притворяясь и если будет не прав признает свои ошибки, к сожалению таких людей мало...
[i]Не бойтесь потерять тех, кто не побоялся потерять вас.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446885
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 02.09.2013
Все моє життя мов сталь,
Загартовується воно постійно,
Але кується воно на жаль,
Не так як мені потрібно.
Мої бажання, мої надії,
Все що я хочу досягти,
Тільки не здійснені мрії,
Лишень я можу бачити.
Але немов сталь я став міцним,
Став таким яким хотів я стати,
І мене не зламати більш нічим,
Я почав сам своє життя кувати.
Як сталь стало моє життя гнучким,
І водночас твердим міг я бути,
Розпеченим і холодним я став таким,
Своє щастя я хочу понад усе здобути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
Душа не на місці
Холодний вітер за вікном
Ти далеко.
Самотність...
По вікну біжит сльоза,
Смуток неба зі мною.
Не мокнуть ті душі
Що під зонтом
Байдужість.
Блискавка і грім.
Як легко дихати після
Сильного дощу.
Холодно вночі.
Лише порожнеча
Вкрила мене ковдрою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437576
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.07.2013
Я буду весь час боротись,
І ніколи, ніколи не здамся,
Долі я не буду коритись,
Мій характер не зламався,
В мене є мета в житті,
З'явився сенс існувати,
Хоч в мене діра в серці,
Я не збираюсь відступати,
Свої почуття я приховував,
Не наважувався тобі сказати,
Весь час сильний біль відчував,
Бо не зміг про тебе подбати,
Злився на себе, що не зміг,
Раніше в почуттях зізнатись,
Біль в кінці кінців мене переміг,
Сил не було з ним змагатись,
Я сказав що до тебе відчував,
Не зміг біль весь час відчувати,
Жалів, що раніше тобі не сказав,
Свої почуття не зміг приховати,
І зараз я не можу добре римувати,
Вірш ніякий, можеш мені не казати,
Але я тебе кохаю, ти маєш це знати,
Вибач, що раніше не зміг це показати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013
В моей душе настоящий ад,
И сердце от этого страдает,
В груди огромная, чёрная дыра,
Жаль что этого никто не замечает,
Ты живёшь, всем улыбаешься,
Маску счастья носишь, стараешься,
А тебя с нутрии боль разъедает,
И всё тебе дорогое она пожирает,
В сердце мрак и боль, душа умирает,
Последний луч света уже угасает,
Кроме боли ничего не ощущаешь,
Ты смотришь в зеркало и понимаешь,
Что на лице лишь печаль и боль,
Ты это чувствуешь вновь и вновь,
Других чувств ты уже не знаешь,
И не чем эту рану не залечишь,
Людей ты видишь на сквозь,
Их боль побороть им помогаешь,
А о себе по чему то забываешь,
Боль пронзает меня на сквозь,
Эмоции меня переполняют,
Ты их сдерживаешь, прячешь,
Но скоро ты всё понимаешь,
Сил больше нет, ты это знаешь,
От боли мне хочется кричать,
Сил не осталось боль сдержать,
Порой мне хочеться убежать,
Но куда, от этого нельзя сбежать,
Я подошёл к своему пределу,
Брешь в моем сердце велика,
И не чем заполнить её нельзя,
Жаль что этот стих, моя правда.
Трудно описать что я чувствую,
Каждый день, каждый час,
Жаль луч света уже почти угас,
И чудо для меня уже не случиться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
Ни раем, ни адом
меня уже не смутить,
и в лунном сиянье
стою непоколебим —
ни облачка на душе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433266
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 24.06.2013
Я вмію палко і щиро кохати,
Може боявся це показати,
Я давно тебе покохав, але не казав,
І від цього весь час я тільки страждав,
Почуття свої, приховати не міг,
Але ж все таки сказати не зміг,
Я кохаю тільки тебе, ти прекрасна,
В тебе прекрасне серце, чудова душа,
Я закохався, я ніколи так не кохав,
Я тримав її за руку і не відпускав,
Моє серце кричить, несамовито калатає,
Я кохаю тебе, тільки тебе, моє серце це знає,
Я знаю, в мене не найкращі вірші,
Мені важко все це у вірші описати,
Я кохаю не так, як інші люди,
Я кохаю одну і це назавжди,
Вибач, що не міг тобі цього раніше сказати,
Вибач, що довелося почути це зараз, а не тоді,
Навіть через сто років, я буду тебе кохати,
І забути не зможу, бо в серці моєму тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013
В душі буває пронизуючий біль,
І лише деякі можуть зрозуміти,
Побачити, пізнати, пережити,
А потім пізнати печаль,
І той хто біль цей пізнав,
Відчує в своєму серці,
Не мов тисячі ран,
Що кровоточать одночасно,
Він розуміє, він один,
Сам з болем на одинці,
І нікому йому допомогти,
Лише він сам, в темноті,
Не мов в лісі дрімучім,
Якому нема кінця,
І кожен промінь сонця,
Це надія на спасіння,
Коли з тобою дорогі люди,
Рідні, близькі та твої друзі,
Цей промінь стає сонцем,
І твій душевний біль втихає.
( Я знаю що це марно, але я не здамся і не важливо, скільки разів я оступлюся! ) Мої улюблені слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
"Не можна оцінити всю красу лісу, оцінюючи лише одне дерево", колись я почув ці слова то не міг зрозуміти їх значення, але усвідомив головне, не можна поспішати з висновками. Тепер я знаю, людина не мов ліс, в якому дерева це його вчинки і якщо оцінити один вчинок, то не можна сказати напевно яка ця людина насправді. Кажуть вчинки людини говорять за неї, але так це? Перш ніж судити про когось, треба самому по бути на місці цієї людини, по бути в її шкурі. Але не всі це можуть, деяким достатньо того що вони бачуть зовні, але не те що всередені, в душі тієї людини, в її серці. Ми вважаємо якщо людина часто сміється і вона весела, то в неї все гаразд, але це не так, інколи ми вдягаємо маски, щоб інші не бачили що в нас відбувається в душі, і тому чим більше людина сміється тим більша в неї рана в серці. Людина намагається цю рану загоїти, забути про неї, але коли вона залишається на одинці, рана починає про себе нагадувати. Доки людина не поставить себе на місце іншої людини, доки не побачить світ з її сторони, її очима, вона не зрозуміє її вчинків та самої людини. Як що ти це робиш, то починаєш розуміти людину без слів. Кажуть "що нас не вбиває то робить нас сильнішими", так, ми стаємо сильнішими, але наше серце стає грубішим і хоч рани затяглись, шрами залишились. Гріх судити людину за її переповнені емоції. Хто пізнав біль самотності, той ніколи його не забуде, і як би сильно ти його не ховав, не намагався його позбутися, він залишається. Скажу чесно, я сам відчував цей біль, здається що в твоєму серці з'явилася діра, яка росте і пропалює тебе з середені, ти постійно відчуваєш холод в душі і здається, що тебе поглинає темрява, від цього болю хочеться кричати, тебе не мов розриває на шматки. Так, звучить це моторошно, але це правда, і хто це усвідомить, той ніколи не побажає такого, навіть ворогу. Я люблю читати японскі вірші хокку і танка, особливо мені запам'ятались вірші японського поета Ісікави Такубоку, в своїх віршах він писав про своє життя, і дуже багато було написано про його самотність і як він з нею боровся. Про самотність важко говорити, тому що згадуєш ті відчуття, і намагаєшся за допомогою творів до нести до читачя. А я хочу сказати головне, цінуйте тих, кому ви не байдужі, хто вас у всьому підтримує, для кого ви дорога людина, не мов рідна. Вони вірять в вас. Не забувайте їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369024
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Зараз в моєму серці,
Не мов темрява нічна,
Прийшла вона несподівано,
З нею постраждала душа,
Всередені не мов порожнеча,
Світла в ній більше нема,
Серце заполонила самотність,
А в душі холодна зима,
Інколи в душі буває злива,
І відчуття часу від неї зника,
Вона немов бескінечна,
Наповнюється нею душа,
В інші моменти це пустеля,
Безкрая, де нема життя,
В ній вогонь бескінечний,
Спопелить все, до тла,
Страшнішого за смотність,
Нічого в світі нема,
Пізнавши її біль і страждання,
Той не забуде цього відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012