Левчишин Віктор

ПРОКИДАННЯ

Обійми  пелюсток  танцю  тісні,
Блюзова  мелодія  синьо-фіолетова  –
Реальність,  що  існує  уві  сні,
Немов  би  втеча  у  Ніщо  кабріолетова.

 А  вранці  спокійне  прокидання
З  розумінням  неймовірної  цінності  життя  –
Радісне  в  реальність  випадання,
Звільнення  від  кайданів  несамовитості  сна.

08.06.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

ФАРС Свобода Слова 21. 05. 2021

Вчора  дивився  єлейний  фарс  Савіка  Шустера  від  21  травня  2021  року.  Час  від  часу  не  витримував  і  виключав  звук,  але  вирішив  додивитися  цей  фарс  до  кінця.  Було  три  частини,  дві  з  який  повністю  були  присвячені  пану  Кличко.  Як  по  мені,  то  в  цій  виставі  Савік  Шустер    проявив  себе  вельми  двозначно,  бо  з  одного  боку,  він  рядився  традиційно  у  Об’єктивність,  а  з  іншого  –  все  було  організоване  так,  щоб    її  не  було.
Гості.
Усіх  гостей  можна  згрупувати  таким  чином:  Кличко  та  його  соратники,  тра-диційні  вороги  пана  Зеленського  в  різній  упаковці,  нібито  об’єктивні  критики  пана  Зеленського  –  всіх  їх  абсолютна  більшість;  1  чиновник  –  глава  Фіскаль-ної  служби  Вадим  Мельник  і  2  представника  Влади  –  Олена  Шуляк  та  Давид  Арахамія.
Запрошені  представники  громадськості  –  49  киян.  Чому  49?  Навіщо?  По  хо-ду  п’єси  їх  роль  проявилася.
Дійство.
Два  відділення  біля  мікрофону  стояв  недорікуватий  мер  і  багатослівно  роз-казував  про  те,  що  він  гарний,  що  Президент  виконує  політичну  розправи  над  ним,  бо  знищує  таким  чином  конкурента  на  майбутні  президентські  ви-бори,  що  він  не  може  відповідати  за  субпідрядників  і  навіть  за  підрядників,  що  треба  боротися  за  щастя,  за  єдність,  за  порозуміння,  за  щастя  киян,  що  він  саме  це  і  виконує  –  і  все  в  такому  дусі,  немов  з’їдена  платівка.  Навіть  на  абсолютно  конкретне  питання  пана  Арахамія  він  хвилин  10  розказував  таке.  При  цьому  його  слова  весь  час  супроводжувалися  бурхливими  оплесками  запрошених  киян.  І  це  було  перше,  коли  я  зрозумів  для  чого  їх  запросили  і  яких  саме  запросили.
Час  від  часу  Савік  Шустер  показував  цитати  із  зустрічі  Президента  зі  журна-лістами  і  це  немов  давало  натхнення  пану  Кличко  та  всім  іншим  повторювати  одне  і  те  саме  –  про  велич  мера  і  про  ницість  Президента  –  ні,  вони  прямо  не  казали  що  Президент  зрадник  України,  хоча  таке  весь  час  і  звучало  у  кон-тексті  промов,  але  про  це  з  великою  радістю  та  пафосом  говорили  відверті  вороги  Президента  –  політичний  пристосуванець  пан  Гончаренко,  який,  зда-ється,  нарешті  повернувся  до  своєї  альма-матер,  та  споконвічний  правдобо-рець  від  Юлі  пан  Власенко.
Біля  мікрофону  стояло  двоє  –  величезний  та  могутній  пан  мер  у  білій  сорочці  та  маленький,  щуплий  голова  Фіскальної  служби  пан  Вадим  Мельник  в  тра-диційному  строї  чиновника.  Його  доповідь,  пояснення  та  демонстрація  слай-дів  весь  час  накривалася  бурхливими  коментарями  присутніх,  хоча  і  треба  віддати  йому  належне  –  він  тримався  спокійно  і  коректна  вів  себе.
Фарс  правив  бал.
Стверджувалося,  що  пан  Зеленський  заздрить  пану  Кличко,  бо  той  всесвіт-ньо  відома  людина,  тому  і  є  політична  розправа.  Пан  Савік  відмітив,  що  найменше  присутня  аудиторія  у  студії  показала  підтримку  Президента  тоді,  коли  він  сказав,  що  голова  Київської  адміністрації  є  його  вертикаль.  Потім  пан  Савік  провів  опитування  аудиторії  і  вона,  безумовно,  показала,  що  все  це  –  політична  розправа  Президента  над  білим  і  пушистим  паном  Кличко.  Пан  Савік  навіть  із  насолодою  підкреслив,  що  представники  старшого  покоління  із  цих  49  киян  дали  67%  впевненості  в  цьому!  Це  друге,  для  чого  була  потрі-бна  аудиторія  в  49  людини  –  імітація  підтримки  пана  Кличко  киянами.
Слова  двох  представників  Влади  про  кошмарні  негаразди,  які  є  у  Києві,  у  столиці  України,  повністю  тонули  у  Великому  Захисті  видатного  мера  та  йо-го  захисників,  адже  до  того  ж  він  є  ще  і  головою  спілки  мерів  України.  От  як!
Що  ж,  маємо  два  вельми  показові  обставини.  Цікаво  почути,  що  я  помиля-юсь.
1. Ситуація  у  Києві.  
Перераховую  те,  що  лежить  на  поверхні  і  що  всі  знають:
- Відсутність  Генерального  плану  розвитку  Києва.  Але  тепер  викори-стовується  ДПТ-  детальне  планування  території,  що  дає  широкі  ко-рупційні  можливості.
- Саме  тому  у  Києві  знищуються  історичні  малоповерхові  будинки,  на  їх  місці  споруджуються  висотні  потвори  і  при  цьому  нема  нічого  святого  –  навіть  територія  Софії  Київської  є  ласий  шмат,  навіть  центр  Києва,  а  подніпрянський  силует  Києва  зруйнований  цими  пот-ворами  більш  ретельно,  ніж  це  робилося  в  часи  Советікусу.
- Саме  тому  Київ,  який  колись,  але  ще  недавно,  був  найзеленішим  міс-том  Європи,  давно  втратив  цей  статус  –  тепер  кияни  пробують  захи-стити  залишки  зелених  територій  від  хижих  пазурів  забудовників  –  Татарка,  Совські  пруди,  Пуща  Водиця,  Голосієво    та  маса  дрібні-ших  ділянок  битви  за  щастя  киян  жити  в  комфортних  умовах.  Хре-щатик,  який  був  колись  буйством  зелені  та  краси  каштанів,  тепер  та-кий  тільки  на  старих  фотокартках.
- Саме  тому  повітря  Києва  одне  із  найгірших  у  Європі.
- Саме  тому  у  Києві  автомобільні  корки  стали  звичним  явищем.
- Саме  тому  ливні  та  дощі  затоплюють  вулиці  та  житлові  території.
- Саме  тому  досі  будується  знаменитий  міст  через  Дніпро.
- Саме  тому…
Переконаний,  що  кожний  киянин  легко  може  продовжити  перерахування,  яке  я  вище  розпочав  робити.
ЗВЕРТАЮ  УВАГУ:  пан  Віталій  Клично  Є  МЕРОМ  КИЄВА  7  РОКІВ!
2. Чому  обрали  пана  Кличко  мером?  Як  по  мені,  то  причина  проста  (  я  не  голосував  за  нього).
Це  є  одним  із  наслідкі  колоніальної  залежності  України  від  Московії  та  руй-нівні  дії  Советікусу.
Справа  в  тому,  що  для  Російської  імперії  та  і  для  російської  ментальності,  яка  є  фактично  спадковістю  Золотої  Орди,  завжди  був  важливим  Інститут  Ідолів.    Цю  концепцію/ідеологію  Советікус  зробив  довершеною  –  згадаємо  :  Павки  Морозов  та  Корчагін,  Стаханов,  Зоя  Космодем’янська  та  молодогва-рдійці…Але  це  був,  так  би  мовити,  довоєнний  пласт  героїв,  а  після  війни  цей  Інститут  був  удосконалений:  тепер  героями  ставали  спортсмени,  показові  ударники  праці,  космонавти  тощо  і  у  свідомості  громадян  формувалося  пе-реконання,  що  ці  видатні  люди  є  видатними  в  усьому.  А  головне:  такі  люди  самі  були  переконані,  що  це  якраз  так  і  є.  Тому  таких  людей  обирали  депута-тами  на  різних  рівнях,  висували  на  керівні  посади.  І  це  міцно  закріпилося  у  свідомості  пересічних  громадян.
Велич  пана  Віталія  Кличко  в  якості  спортсмена  зіграла  зло  із  киянами  та  і  з  ним  самим,  бо  фактично  час  правління  пана  Кличко  показує,  що  його  адміні-стративні  та  менеджерські  здібності  і  близько  не  наближаються  не  тільки  до  його  спортивної  величчі,  а  і  до  звичайного  стану  нормального  чиновника.
Вчора,  коли  я  дивився  це  дійство,  мені  стало  жаль  пана  Віталія  Кличко.  Він,  холоднокровний  боксер,  талант  всесвітнього  значення,  стояв  перед  мікрофо-ном  і  хвилювався  як  першокласник,  який  нашкодив,  він  недорікувато  бубнив  одне  те  саме,  виправдовувся,  хоча  при  цьому  і  говорив,  що  не  відправдову-ється.  І  я  пригадав,  що  існує  офіційно  визнана  хвороба  «енцефалопатія  бок-сера  (деменція  боксера)»,  яка  обумовлюється  ударами  по  голові  боксера.
Цікаво,  а  що  може  сказати  хтось  із  фахових  психіатрів  про  можливу  хворобу  пана  мера?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914543
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

БІЛА ХАТА Ірини Орєхової

Яка  гарна  біленька  хата!
Які  нарциси  гарні!
А  яблуня  яка  цибата!
І  дні  стоять  безхмарні!
То  де  той  Київ  задимлений?
Де  його  гуркоту  розкати?
В  селі,  якщо  ти  і  втомлений,
Тебе  лікує  біла  хата!

1.05.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

ДЕНЬ КОЖНИЙ

Як  швидко  знецінюється  життя!
Невже  бажання  довго  жити,
Новітній  творчий  спалах  принесе
Минуле,  тільки  щоб  судити?

Там,  бач,  у  минулому  житті,
Бували  творчі  злети  й  падіння,
Карколомні  вчинки  в  розмаїтті
І  жертовність  як  сновидіння.

Там,  що  закріплене  в  минулому,
Є  знецінене  вогнем  страждань,
Тому  здається,  що  в  майбутньому
Схований  ще  біль  серед  бажань.

Як  швидко  знецінилося  геть  все!
Роки  як  швидко  промайнули!
Лягаєш  спати:  «День  ще  принесе
Радісні  та  щасливі  думи?»

Тут,  в  сьогоденні,  кожний  день  життя  –
Дарунок  це  мого  минулого,
В  яке  не  може  бути  вороття
Та  є  наближення  майбутнього.

26.04.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021

85 років

Досягнення,  помилки,  дурості,
Розхристані  бажаннями  дії,
Надбанні  стражданнями  мудрості,
Раптом  здійснені  наївні  мрії,
Надспалахи  творчого  таланту,  
Нещадний  біль  втрат  вогню  кохання,
Карколомний  сміх  життя  талану
І  щастя  дитини  колихання,
І  спомини  власного  дитинства,,
Омана  втрат,  що  втекли  від  правди,
Бо  життя  –  як  фантастичне  дійство
Театральне,  а  може  й  естрадне.
Підсумок:  вистава  одноактна,
Для  глядача  в  якості  актора,
Коротка,  але  невідворотна,
Без  права  в  Реальності  повтору.

16.03.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021

ГІРКОТА ЗНАННЯ

Колись  і  ми  бували  козаками  –
Читали  тридцять  книжок  за  місяць.
На  совісті  не  мали  чорні  плями,
Казали  ніжно:  «Кохана,  киця!»

Колись  і  ми  бували  рисаками  –
Граючи  долали  перемоги,
Не  соромились  бути  диваками,
Здавалось,  що  з  нами  завжди  боги.

Нас  гартувало  життя  поразками,
Й  ми  ставали  кожний  раз  сильніші,
Мріяли  пишатися  нащадками,
Вірили:  вони  за  нас  мудріші.

Виявилось:  були  ми  простаками,
Бо  мудрість  –  старих  людей  надбання,
А  молодь,  як  завжди,  живе  казками,
Йде  до  гіркоти  Мудрості  знання.

02.03.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021

УЧОРАШНІЙ

Як  змінюються  разюче  кумири!
Вчора  –інтелектуальні  гімни  таланту,
Толерантним  культури  був  воротило.
Сьогодні  –  чорні  вже  заздрощів  крила,
Він  ненависть  дарує  чужому  талану,
Бо  відверто  жаба  його  задавила.

03.02.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

ЗНАННЯ

Старій  розуміє  одинокості  колег  –
У  натовпі  і  навіть  дома  в  сім’ї,
І  не  рятують  від  цього  всі  обереги,
І  спроби  шукати  розраду  в  юрмі.

Молодий  ніяк  не  розуміє  щем  діда,
Бо  погляд  його  сардонічно  сумний,
Рухи,  ходу  недбалу,  немов  він  сновида,
Спокій,  вигляд,  який,  є  явно  не  злий.

Молодий  нарочито  живе  безтурботно,  
Немов  не  існує  караючий  грим,
Старий  тільки  дивиться  на  нього  скорботно,
Бо  знає:  молодий  не  буде  старим.

27.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021

ЕКОЛОГІЧНЕ

Трави  –  
Потрави  –
Заграви:
Шати
Крилаті
Зім’яті.

26.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021

ЩАСТЯ ЖИТИ

Яке  це  є  щастя  –  жити!
Навіть  якщо  Біль  та  навіженість  поряд,
І  стягують  із  тебе  ретельно  мито,
І  щедре  дарують  отруєні  кміти.

Гарно  грітися  на  сонці!
Бігти  після  дощу  босоніж  по  травам!
Прокинутися  птахів  під  гомін  вранці.
Зимі  радіти,  снігу,  навіть  морозам.

Яке  це  щастя  є  –  жити!
У  різнобарві  сяйва  людських  стосунків.
І  дарувати  радість,  посмішки,  квіти.
І  втілювати  Життя  у  суть  малюнків.

25.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021

ЗАГРАВА

Я  не  можу  примусити  себе  співати,
Адже  сльози  в  душі  моїй  ще  бринять,
Бо  не  побачу  я  Крим  і  Карпати,
А  вони  малювати  мене  вже  не  повчать.

Прикро,  що  від  Дюка  не  побачу  вже  море,  
Не  почую  ботсаду  шум  у  Бережанах,
І  Воловцю  не  скажу:  «Нас  тут  двоє!  
Ми  –  із  Києва,  в  когорті  бажаних!»

Не  побачать  мене  Скадовськ  й  Белград-Дністровський,
А  Івано-Франківськ  я  не  побачу,
Любарта  вежа  не  запитає:  «Прендзевський?
Тільки  по  мамі?  То  келих  на  вдачу?»

Давно  не  чекають  на  мене  Хуст  і  Рахів.
Що  вже  казати  про  Ромни  й  Полтаву!
Північ  і  Південь,  Схід  України  і  Захід
У  згадках  кажуть    про  життя  заграву.

24.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021

КОЛЕЗІ

Який  чудовий  і  гарний  вірш
Ти  написав  легко,  грайливо!
Та  гонористість  свою  облиш,
Бо  не  тільки  ти  пишеш  мило!

23.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021

НЕЗМІННЕ

На  Той  світ  ніхто  не  забирає  із  собою
Нічого,  навіть  і  пам’ять  про  себе,
Навіть  велич  дивовижного  щастя  покрою,
Навіть  якщо  ти  –  улюблениць  Неба.

22.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021

ЗВЕРНЕННЯ до ДОЛІ

Добрі  справи  не  бувають  не  карані  –
Альтруїстів  завжди  ненавидять,
Хоча  люблять  їх  в  Біблії  та  у  Корані,
А  за  межами  їх  –  завжди  кривдять.
Та  не  заважай  мені  в  моїй  слабкості
Бути  добрим  –  нема  тут  «занадто»!  –
Не  загину  вже  у  заздрощах/капостях,
Адже  жити  всім  треба  крилато.

19.01.2021
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021

ТАКА СУЧАСНІСТЬ?

Народився  і  зразу  в  змагання  –
Хто  першим  скаже  тремтяче  «ма-ма»,
Хто  буде  першим  учнем  у  класі,
А  хто  станцює,  бач,  на  шинквасі.
Хто  в  Знаннях  буде  просто  докою,
А  хто  в  Ортодоксії  доктором,
Хто  славу  захопить  горлянкою,
А  хто  стане  для  таких  докором.
Все  життя  як  змагання  за  першість,
Та  розуміння  враз  на  світанні,
Що  в  житті  схована  інша  вартість  –
Змагання  йшло  «Хто  буде  останній!»
Хто  останній  піде  до  Більшості,
Адже  більшість  згоріла  за  першість,
Не  дожила  навіть  до  старості  …
То  невже  така  наша  сучасність?
Напевне:  така  наша  сучасність.

02.06.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021

ДОРОГА на БИШІВ

Дорога  на  Бишів  
Золотом  осені  дихає,
Манить  лісом  ніби  далеким,
Лісом  чарівним,  явно  грибним
Красою  дерев  вибухає,
І  кличе  нас  до  небокраю,
Вибухом  фарб  заколихує,  
Співами  неба  блакитного,
Теплом  завжди  ненаситного,
Золотом  осені  дихає
Дорога  на  Бишів.

05.11.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020

САМОНАДІЙНЕ

Бач!  Не  усвідомлюю  свій  вік,
Хоча  навколо  мене  пусто,
Бо  друзів  змив  життя  потік
Недбало  в  забуття  намисто.

Вік  не  зменшують  мені  вже
На  десять  чи  п'ятнадцять  років,
Та  Доля  мене  ще  береже,
Бо  багато  ще  є  Уроків.

У  дзеркалі  –  сивий/лисий  хрич,
Без  дзеркала  –  танець  задумів.
Тому,  напевно,  не  чую  клич
Тих,  чий  спів  життя  вже  відгримів.

04.11.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020

ДЕЩО про КОРОНОВІРУС. 1.

25.11.2020*  15:35
Вчора  я  почув  у  Фейсбуці  твердження  одного  авторитета  стосовно  Ко-роновірусу,  яке    звучало  приблизно  так:  «В  усьому  світі  помирає  40%  від  ішемічної  хвороби  серця,  25%  від  інсульту,  15%  від  раку  і  тільки,  таким  чи-ном,  20%  від  усього  іншого,  де  тільки  1%  від  пульмонологічних  захворю-вань,  а  в  межах  їх  смертність  від  Короновірусу  займає  1%,  що  означає,  що  ця  смертність  визначається  у  0,01%  від  усієї  смертності  Людства».  Напевно  мені  слід  було  дослухати  автора  до  кінця,  але  головна  його  думка  була  ясна,  то  я  переключився  на  щось  інше.
Сьогодні  у  ФБ  я  зустрів  вислів,  автора  не  хочу  називати,  який  ствер-джував  таке  (мій  переклад  із  російської):  «Вірус  показав,  що  усім  світом  лег-ко  маніпулювати  через  переляк,  просто  контролюючи  засоби  масової  інфор-мації,  наукові  кола  і  медицину».
З  моєї  точки  зору  це  є  два  приклади  якраз  маніпуляції  інформацією,  хоча  треба  віддати  належне,  достатньо  тонкою  маніпуляцією.
Перше  твердження.
Якщо  подивитися  класифікацію  ВООЗ  (Всесвітня  Організація  Охорони  Здоров’я),  то  ми  побачимо,  що  ішемічна  хвороба  та  інсульт  входять  поряд  з  іншими  хворобами  цього  кола  у  рубрику  «Захворювання  серцево-судинної  системи»  (ЗССС).  Таким  чином,  у  першому  твердженні  будемо  мати,  що  ЗССС  мають  долю  смертності  у  65%.  Але  є  одна  дрібничка:  арифметичне  дійсно  можна    визначити  смертність  по  всій  земній  кулі,  але  чи  є  це  буде    ви-значення  коректним?
 По-перше,  як  говорять  статистичні  показники  ВООЗ,  смертність  є  ко-ректною  в  межах  країн,  тому  що  в  різних  країнах  розподіл  причин  смертно-сті  різний.  Хоча  такий  загальний  показник  і  фіксується  –  у  2016  році  він  до-рівнював  31%.  То  невже  він  за  4  роки  виріс  більше  ніж  у  2  рази?
По-друге,  причини  смертності,  які  враховує  ВООЗ  є,  так  би  мовити,  «постійними»,  бо  вони  існують  як  постійно  діючий  фактор,  в  той  час  як  Ко-роновірус  є  тимчасовим,  пандемічним  явищем.
По-третє:  якщо  продивитися    статистичні  збірники  ВООЗ  за  минуле  століття,  то  достатньо  легко  з’ясовуються  дві  речі:  
1).  висока  доля  смертності  від  ЗССС  є  характерною  для  розвинутих  країн.  Це  означає,  що  для  середнього  показнику  по  палаті  у  65%  для  всього  Людства,  треба  щоб  всі  країни  мали  вилку  показників  від  100%  та  трохи  ни-жче,  що  фізичне  не  є  можливим,  
2).  По  мірі  того,  як  країна  стає  технічно  розвинутою,  доля  смертей  від  ЗССС  підвищується  і  переходить  через  рубіж  у  50%.  Яскравий  приклад  –  Японія,  яка  на  початку  20  століття  мала  смертність  від  ЗССС  в  9%,  а  в  кінці  століття  –  за  межами  50%.
Парадоксальна  ситуація,  чи  не  правда(?):  по  %  смертей  від  ЗССС  мож-на  визначати  технічний  розвиток  країн  і  не  даремно  по  цьому  показнику  США  займають1  місце  у  світі.  Зараз  США  займають  1  місце  і  по  всім  показ-никам  стосовно  Короновірусу,  але  при  цьому  говорити  про  корегування  між  ним  та  ЗССС  не  коректне,  бо  підґрунтя  та  суть  цих  захворювань  різні.  
Напевне,  що  для  того,  щоб  бачити  це  і  розуміти  це,  дійсно  треба  не  бу-ти  медиком  чи  чиновником,  а  треба  мати  здатність  хоча  би  на  мить  вийти  за  межі  системи,  бо  інакше  елемент  системи  не  може  не  упереджене  бачити  сис-тему.  
Друге  твердження.
Вірус  нічого  нового  не  показав,  бо  маніпуляція  свідомістю  широких  мас  населення  країн  і  навіть  угрупувань  країн  виконується  давно  і  вельми  успішно,  а  переляк  не  є  головним  фактором  таких  маніпуляцій.  Згадаємо  одурену  німецьку  націю  клікою  Гітлера.  Те  саме  було  зроблене  більшовика-ми  в  Росії.  При  цьому  німці  мали  високу  інтелектуальну  європейську  культу-ру,  а  СРСР  мав  спадок  раболіпства  Золотої  Орди,  а  результат  був  однако-вий.  

Безумовно,  робити  якісь  аналітичні  висновки  стосовно  суті  та  мети  поя-ви  Короновірусу  сидячі  у  кріслі  перед  екраном  ноутбука  є  мало  продуктив-ною  справою,  тому  що  головний  масив  інформації  не  є  доступним.  Але  на-віть  керуючись  тільки  всім  інформаційним  бедламом,  що  циркулює  в  Інтер-неті  на  цю  тему,  навіть  усвідомлюючи,  що  і  в  цьому  маєш  обмеження  інфор-мації  знанням  тільки  української  та  російської  мов,  можна  зробити  спробу  вийти  за  межі  звичної  системи  світосприймання  і  тоді  виникають  питання:
1. Чому  саме  зараз  з’явилося  це  захворювання?
2. Чому  весь  час  складається  враження,  що  існує  центр  керування  пан-демією?
3. Чому  Короновірус  в  різних  країнах  веде  себе  по-різному?
4. Чому  здається,  що  Короновірус    має  розум?
5. Яка  роль  Короновірусу  в  структурі  Екології  Людини?
6. Які  зміни  у  соціальному,  політичному,  економічному,  технічному  та  етичному  аспектах  Короновірус  вже  обумовив  та  які  висновки  з  цьо-го  вже  слід  зробити?  Адже  вже  зрозуміло,  що  світ  не  буде  таким,  яким  він  був  до  цієї  навали.
7. Як  вся  опупея  із  Короновірусом  ув’язується  із  широким  інформа-ційним  фронтом  інформації,  яка  вільно  циркулює  в  Інтернеті,  що  наша  Цивілізація  не  є  першою,  що  до  нас  існували  інші  Людські  і  навіть  нелюдські  високо  розвинуті  Цивілізації?

Для  початку  треба  знайти  відповіді  хоча  би  на  ці  7  питань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896178
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

МАРЕННЯ

Гарні,  хоча  і  тужливі  слова
Почув  від  вас,  раптом,  про  кохання,
Але  сива  вже  моя  голова
І  я  тяжко  встаю  спозарання.
То  ви  казали  явно  не  мені,
А  хлопу,  що  завмер  на  світлині  –
Він  радів  дощу,  коли  грім  іде,
Який  живе  в  цьому  і  донині.
Але  я  вам  вдячний  за  теплоту
Нездійснених  цілунків  й  обіймів  –
Примусили  вони  згадати  ту,
Яка  втекла  завдяки  причині.
То  як  і  чим  же  примусив  грати,
Закохатися,  таку  панянку?
Хочете  потрапити  за  грати
Душі  моєї?  Зніміть  франку!

Дивне!  Невже  це  був  марення/сон?
Вітають  світло  за  вікном  гілки.
У  сусідів  сварка-  все  в  унісон,
А  в  мене  знову  ниють  гомілки.

14.11.2020
К.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020

ЗВЕРНЕННЯ до ДОЛІ

Я  –  один  і  ти  –  одна,
Угукує  десь  сова,
Десь  щось  мимрить  Аладін  –
Бо  зараз  і  він  один.
Ми  вже  сумуємо  давно
Та  дивимось  в  нічне  вікно,
У  нас  давно  стухлі  очі,
Бо  втекли  любові  ночі.
Та  єдність  наша  непоборна,
Навіть  у  сумі  та  печалі,
Бо  Творчості  горять  ще  горна  –
Мистецтва  поїзд  на  вокзалі
Свисток  Натхнення.  Чуєш?
У  купе  папір  та  фарби.
Геть  сумніви  і  зваби!
То  на  що  ти  ще  чатуєш?
Сьогодні  ти  мене  малюєш!

03.11.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

ЛІСОПАРК

Щось  сильніше  за  тугу  чи  спомин,
Може  фата-моргана  цілунків,
Привило  мене  в  осінні  гомін,
На  галявину  пізніх  дарунків.  

Листопад,  що  прийшов  передчасно,
Не  чекаючи  дозволу  Місяця,
Шарудів  під  ногами  густо-часто  –
Тут  невдах  побувала  тисяча.

Сумна  береза  вже  скинула  листя,
Віти  мов  сльози  стигла  повислі,
А  на  землі  –  суцільне  намисто
Жовтим  полум’ям,  моє  серце  стисло.

22.10.1977

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

На ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ моєї доньки ЛЕСІ ЛЕВЧИШИНОЇ

Твоя  доброта  тиха,  спокійна,
А  вдача  напрочуд  жертовна,
Хоча  ти  і  відсутня  у  війнах
За  Правду,  бо  нею  Духовна.

Твоя  об’єктивність  і  твій  шарм
Всіх  завжди  чарували/чарують,
На  жаль,  у  тебе  на  серці  є  шрам,
Бо  Зло/Брехня  тебе  таврують.

Твій  яскравий  мистецький  талант
По-жіночому  лагідний,  ніжний,
Тому  не  дивне,  що  твій  Талан
Напрочуд  теплий  і  білосніжний!

28.10.2020
К.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

ВТЕЧА на ПЕНСІЮ

Так,  є  магія  в  моїх  віршах,
Яку  ще  треба  подолати,
Але  таврує  постійно  жах,
Що  схована  вона  за  грати.
Як  гарно  бути  мені  Ніким  –
Звичайно  старим,  навіть  хворим,
Забути  Дії,  і  Світ,  яким
Я  управляв  немов  би  хором.
Вже  не  чути  Розуму  хорал,
Також  у  ньому  моє  соло,
Тим  більше:  і  те,  як  я  страждав,
Влітаючи  в  Таємне  Слово.
Досяг  буденності:  я  –  Ніхто,
Для  втіхи  хоч  Талантом  граюсь,
Адже  Магія  в  моїх  думках
Мовчить,  коли  я  прокидаюсь.

30.09.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

СПОГАДИ

Усміхнений  Місяць  мені  нагадав
Як  ми  в  його  сяйві  кохались,
Радісний  був  тоді  спалах  заграв,
А  під  Сонцем  в  коханні  ми  клялись.

Мені  Місяць  вже  не  посміхається,
Він  полем  жене  хуртовину,
Весною  в  любов  з  іншими  грається,
Кепкує  з  мене  без  упину.

Я  ж  тікаю,  тікаю  до  Сонечка.
Замріяно  ловлю  заграви,  
А  вночі  замість  місяця-свічечки
Є  спогади  про  нас  яскраві.

15.07.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

ПЛАЧ ДОНЬКИ

Батьку!
Пам'ять!
Тендітна  пам'ять  про  тебе
Зім’ята.
І  кинута  у  смітник.
Ганебне.
Мабуть
Отруєні  зерна  твоєї  невдачі,
Спотворені  зерна  твоєї  печалі,
Мабуть,
Впали  на  землю  мов  плачі
І  буйно  зійшли,  мов  відчаї.
Мабуть.
Тому  мої  сестри,
Мов  зграя  фашистська,
Що  пестощі  кидає  тваринам  умилено,
У  серце,
У  очі  пазурі  занурюють  немов  військо,
І  душу  мою  роздирають,
 роздирають
 та  вбивають  повільно.
Батьку!
Пам'ять!
Пам'ять  про  тебе  хочуть  стоптати.
Пам'ять.
Яку  не  змогла  втримати  мати.
Та  вмерла.
Пам'ять…

08.03.1980
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

БУДЕННЕ

Були,  були  колись  у  мене  і  дружини.
Так,  я  навіть  носив  їх  на  руках  –
Розсталися  вони  зі  мною,  а  я  з  ними  –
Любов,  кохання  –  все  пішло  у  прах.

Діти  теж  були,  навіть  досі  є  у  мене  –
Щасливий,  бо  всіх  носив  завзято  на  копах  –
Здавалося,  що  щастя  вічне  і  знаменне,
А  виявилося,  що  наївний  я  хлопак.

Минає  все,  минає  звично  навіть  щастя,
То  недоцільно  засуджувати  Долю,
Бо  кожний  день  -  життя  нашого  є  причастя
До  Земного  Навчання  Душі  у  Школі.

22.09.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

БАНДУРИ

Однакові  ми  у  неоднаковості:
Співаємо  коханню  ми  алілую
І  плачемо,  коли  приходять  капості,
Любові  зрада  -  нам  мужності  бракує.

Але  якщо  почуємо  гру  бандури,
То  миттю  з  Україною  ми  візаві,
І  навіть  не  страшні  нам  тоді  тортури,
І  муки  наші  для  нас  стають  вже  зайві.

12.11.2012
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

ЖИТИ

Яке  це  сяйво  щастя  –  жити!
Навіть  якщо  невпевненість  і  Біль  поряд,
Коли  вони  стягують  мито  –
Зло  у  Добрі  дарує  отруйні  квіти.
Гарно  на  сонці  гріти  тіло
Після  дощу  босоніж  бігти  по  травам
І  розправляти  у  фантазії  крила,
Навіть  дяку  казати  сонця  загравам.

15.10.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

МАРНІ НАДІЇ

Віртуальний  світ  надії
В  гомоні  повсякденних  битв
Навісив  на  шию  брили
В  гірляндах  праведних  молитв.

Кучеряво  спав  у  воду
Закаламучених  надій,
І  зіпсував  Душі  вроду
У  сумнівності  усіх  мрій.

Все  це  –  кредо  всій  дрібноти,
Гімн  манкуртів  та  зрадників,  
Що  так  рвуться  до  Європи,
А  до  Штатів  –  і  поготів.

07.11.1994
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

ВІДМОВА

Голубе  сизий,  візьми  мене  в  політ!
Я  тобі  часто  насінням  частую!
- Не  можу:  ниє  у  мене  живіт,
Бо  давно  вже  на  голубку  чатую.

Синичка,  ти  гарна  пташинка  мала,
Ми  же  в  польоті  співали  хорали!
- А  хіба  взимку  ти  дав  мені  сало?
Я  ж  у  морози  без  нього  хворіла!

Ворона1  І  теж  зуб  маєш  на  мене?
Мені  відмовляєш  стати  на  крила?
- Це  твоя  примха,  яка  скоро  мине,
Це  таврує  тебе  заздрості  сила.

Не  хочуть  птахи  дати  мені  урок.
Раптом  Голос  запитав  іронічно:
- Тобі  мало  польотів  в  Мандри  думок?
Невблаганні  ви,  люди,  споконвічно.


26.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

ОТЧАЯНИЕ

Потеряно  так  много  –  все!
Пеньковый  галстук  медленно  качается
И  тень  бросает  на  лицо.
Коптит  свеча,  слезами  тихо  плавится,
Стремительно  сгорает  стеарин  –
В  глаза  мои  морозом  холод  катится,
Я  в  праздничной  толпе  стою  один.
Один.  Лишь  шаг  –  свеча  погаснет,
Пеньковый  галстук  мягко  ляжет  выше  плеч
И  мир  вмиг  станет  ясный-ясный  –
Я  к  Большинству  смогу  спокойно  леч.
И  я  уйду  от  всех  своих  ошибок,
От  понятых  –  не  понятых  обид.
Огонь  свечи  от  копоти  уж  липок.
Пора,  пора  идти  в  зенит.

30.12.1980
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

ПОГЛЯД на сплячого СИНА

А  може  дійсно  сонце  мені  сяє
Лише  у  сутінку  прожитих
Невдач,  прострілених  до  небокраю
Полум’ям  єдності  у  житті?

15.12.1997

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

ПРОЩАЯСЬ

Обычно  дарят  фотокартки  прощаясь,
И  обычно  пишут  пару  слов  на  память,
О  том,  что  мы  не  уберегли,  играясь,
Былой  уже  любви  угасшее  пламя.

Я  дарю  тебе  себя  не  так  просто  –
Только  как  анти  смысл  шагреневой  кожи,
И  отрываю  с  болью  уголок  фото,
Чтобы  быть  всегда  тебе  отныне  настороже.

27.12.1970
Москва

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

ПРАВИЛО МИТЦЯ

Істина  у  творчості  стара,
Для  всіх  митців  вона  одна:
Думка  іншого  не  владна,  
Навіть  якщо  вона  провладна.

10.10.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

БУДЕННЕ?

Скільки  було/є  людей  розхристаних  у  Долі!
Скільки  було  вже  людей  нереалізованих!
І  здається,  що  шукати  людей  вже  доволі
Жорстким  укладом  життя  ще  не  поневолених.

07.05.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

ЗИМОВЕ

А  я  втомився  від  зими,
Від  холоду  та  від  відлиги,
Коли  Зима  бере  взайми
Тепло,  а  потім  раптом  кидає  сніги.

Я  –  березневий  син  Весни,
Люблю  появу  дубів  листви,
Й  спокій  величної  сосни,
Мене  сонця  ніжність,  і  безтурботні  сни.

Чом  я  втомився  від  зими?
Бо  не  заспіваю  на  лижні?
Не  малюю  тихо  хижі
В  Карпатах,  де  очі  засліплюють  сніги?

То  може  це  вони,  а  не  я  –
Зима  втомилася  від  мене?
Бач!  Цікава  ця  ідея!
Тому  що  вдача  моя  тепер  студена?

7.01.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

МИНУЛИЙ РІК, 2019

Чом  мені  так  тяжко  зараз?
Душа!  Поговори  зі  мною!
"Полегшає  тобі  за  раз?
Потрібна  тобі  для  спокою?
Чом  твій  лемент:  «Душа!  Душа!»
То  чому  ти  забув  про  Духа?
Ниє  серце?  І  голова?
Невже  закриті  зір  і  вуха?"
Вибачте!  То  це  не  боязнь!
Це  відчай  від  Одинокості!
Так.  Визнаю:  зайшов  за  грань
І  здався  на  милість  Гористі.
"Людина  завжди  одиноко
Живе  серед  собі  подібних,
Та  Всесвіт  в  ній  бринить  стоока,
Дух  береже  від  вчинків  хибних."
Дякую!  Поговорили.
Оговтався.  Полегшало.
Попереду  потрібні  сили,
Щоб  вдача  моя  не  вгасала.

03.01.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

ПОХІДНЕ / ГІРКЕ

Моє  життя  –  недбала  хвиля,
Що  злату  рибку  колиха,
Моє  життя  –  бажання  злива,
Та  злата  рибка  вже  мертва.

23.08.1978
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

МАРНОТРАТСТВО

Дорожче  немає  за  життя  нічого,
Та  розуміємо  ми  це  занадто  пізно,
І  враз  побожні  волаємо  до  Бога,
Хоча  до  того  кликали  до  себе  тризну.

07.04.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

МИТЬ ЖИТТЯ

З  роками  шануєш  кожну  мить  життя,  мить  життя,
Адже  знаєш,  що  назад  немає  вже  вороття.

04.05.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

ТІЛЬКИ ГОМІН

Сонце  тихо  сіло  за  обрій,  
Гомін  птахів  затих  в  гаях,
Завмер  день  лагідний,  добрий,
Щоб  продовження  мати  у  снах.
День  як  ніч  –  коливання  півкулі,
У  розхристане  марення  снів,
Ніч  як  день  –  буденність  поснулих,
Гуркотіння  думок  в  жбанах  голів.
Соромлива  думка  про  вічність,  
Падіння  в  польоті  у  вир
Набридлих  подій,  де  величність
Відмовки  створив  богатир.
Під  ранок,  під  оклик  світання,  
Опускаю  браму  на  спомин  –
Знову  буденне  дня  калатання,
Про  ніч  –  тільки  гомін,  тільки  гомін.

05.07.2001
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

ЗРАДНИКИ

Невже  вони  зі  світу  йдуть?
Не  віриться!  У  небуття.
І  їм  належне  віддадуть?
І  не  повірять  в  каяття?
Та  бачу:  на  них  прокляття  –
Нащадки  будуть  як  сміття.

02.05.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

ПОКИДЬКИ

Всі  вони  замарені  зрадою  і  ницістю  –
Весь  так  званий  політичний  істеблішмент,
Вони  Помічені  Долею  КРИСИСТЮ,
Особо  –  «правдолюбець»  прокурор,  колишній  мент.

01.05.  2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

СПОМИН / ОБРІЙ

В  далеких  сполохах  грози
Ховається  спраглий  Київ.
Невже  і  там  ідуть  дощі?
Вони  чешуть  хмарам  гриви?

29.03.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020

РОСІЯ - БАТЬКІЩИНА РОЖЕВИХ СЛОНІВ

06.09.2020*  13:30
Тільки  що  у  Фейсбуці  прослухав  на  російській  мові  розповідь  про  Леонардо  да  Вінчі  –  на  українській  такого  нема,  бо  професійні  патріоти  вищі  за  прості  розповіді  про  Велике  та  великих.  Але  на  самому  початку  розповіді  я  мимоволі  розсміявся,  бо  доповідач  сказав,  що  Ломоносов  є  подібний  до  Леонардо.  Сміх  мій  був  гіркий  та  сардонічний.

Бо  я  пригадав  як  нам  у  школі  вдавлювали  у  мозок  цитату  Ломоносова  про  «великий,  могучий  русский  язык»,  велич  якого  така  ж  як  і  слов’янське  коріння,  бо  основа  його  є  тюркська.  Як  і  генетика  росіян.

Бо  я  пригадав  ретельний  критичний  розгляд  наукових  псевдо  досягнень  Ломоносова,  де  було  гарно  показано,  як  вже  тоді  Росія  формувала  ідолів  свого  «величчя».

Бо  я  пригадав  зміст  книги  росіянина  Олександра  Бушкова  «Россия,  которой  не  было»  та  трилогію  українця  Володимира  Білінського  «Країна  Моксель,  або  Московія».  Два  автора,  явно  не  мали  ніякого  зв’язку  один  з  одним,  стояли  на  різних  ідеологічних  позиціях,  кожний  є  патріот  своєї  батьківщини,  але  показали,  що  Московія  є  дійсним  спадкоємцем  Золотої  Орди,  що  вона  побудована  на  Підступництві,  Брехні,  Агресії  та  Загарбництві,  на  Крадіжках  всього  і  вся  –  від  територій  та  аж  до  мистецтва  та  історії».

Бо  я  пригадав,  як  в  час  мого  юнацтва,  коли  навалом  йшла  пропаганда,  що  геть  в  усіх  галузях  першими  були  росіяни,  адже  вони  блоху  підкували  (!),  як  тоді  сардонічно  говорили  на  кухнях,  що  Росія  –  батьківщина  рожевих  слонів.

Бо  я  пригадав,  що  коли  працював  у  Москві,  то  один  раз  завітав  до  Художнього  салону  і  довго  любувався  взірцями  творів  з  усього  Союзу  –  українськими  ліжниками,  чорною  чеканкою  по  та  із  металу  із  Кавказу,  типовими  виробами  із  бурштину  прибалтів,  національними  виробами  із  соломи  білорусів,  узбецьким  металевим  посудом  із  характерним  орнаментом  тощо.  А  потім  вирішим  подивитися  прізвища  авторів  і  був  приголомшений  –  всі  вони  були  Петрови,  Сидорови,  Николаеви…

У  2018  році  я  розпочав  робити  графічний  цикл  «Стародавні  боги  України».  Зробив  12  аркушів.  Вирішив,  що  на  кожному  аркушу  буде  окрім  символічного  малюнку  напис  імені  бога  на  кирилиці,  глаголиці  та  на  орнаментальній  українській  абетці.  Було  бажання  використати  також  символ  бога  в  рунах.  Відправився  до  Інтернету  у  пошуках  відповідних  рун  і….відмовився  від  цього  наміру.  Бо  зміг  адекватно  використати  тільки  2  руни,  адже  вся  сфера  інформації  про  руни  спаплюжена  байками  росіян  про  їх  величчя,  про  походження  аріїв-слов’ян,  тобто  –  росіян  і  про  руни  як  основу  цього…

Яку  тему  не  візьмеш  –  всюди  КАКАфонія  росіян  про  їх  величчя,  стародавність  їх  походження  аж  від  великої  цивілізації  біля  Північного  полюсу  з  іменем  Вирій.  Вершиною  всього  ж  розповідь  про  сиг.
Пан  Олександр  Кваша  (українське  прізвище,  чи  не  так?)  наводить  цитату  із  твору  Валери  Буторина  «Славяно-Арийские  Веды».  Наводжу  цю  цитату  в  оригіналі,  бо  вона  гарно  показує,  що  Росія  дійсно  є  батьківщиною  рожевих  слонів.
«Одна  из  самых  малых  частиц  времени  у  СЛОВЯНО-АРИЙСКИХ  НАРОДОВ  называлась  «сиг».  Изображалась  она  РУНОЙ  в  виде  молнии.  Наиболее  быстрое  перемещение  с  одного  места  на  другое  определяется  как  1  сиг.  Чему  же  равняется  1  сиг  в  современных  единицах  времени?  Ответ  заставляет  задуматься  любого!    В  1  секунде  содержится  300  244  992  (300млн.  244  тыс.  992)  сига!  А  1  сиг,  примерно,  равен  30  колебаниям  электромагнитной  волны  атома  цезия,  взятого  за  основу  для  СОВРЕМЕННЦЗ  АТОМНЫХ  ЧАСОВ,
Зачем  же  нашим  ПРЕДКАМ  нужны  были  такие  малые  величины?  Ответ  прост  –  для  измерения  используемых  процессов.»

Все,  що  потрібне  для  демонстрації  величі  нащадків  –росіян  у  цитаті  виділене  великим  шрифтом.  А  тепер  подивимось  на  це  безглуздя  критично.

Відомо,  що  швидкість  світла  визначається  як  299792488  м/сек.  Таким  чином,  треба  визначити,  що  1  сиг  має  швидкість  вищу  за  швидкість  світла.  Цікавий  факт,  особливо,  якщо  врахувати,  що  апологети  Скалярної  фізики,  розглядаючи  так  звану  Скалярну  зброю,  визначають,  що  вона  може  діяти  зі  швидкістю  вищу  за  швидкість  світла,  але  уникають  визначення  цієї  швидкості,  розуміючи,  що;  1).  всі  виміри  тримаються  на  домовленості  чисельного  визначення;  2).  Нема  механізму  визначити  цю  швидкість  навіть  по  домовленості.

Процес  самозвеличання  Московії  початий  Іваном  Грозним  із  загарблення  Новгороду  та  захоплення  рукописів  Київської  Русі  ретельно  протягується  через  нищення  спадку  Київської  Русі,  Великого  Польсько-Литовського  князівства  і  перейменування  литвинів  у  білорусів  Катериною  2,  із  нищення  Запорізького  козацтва  та  аж  до  сьогодення,  коли  Путін  на  його  камарилья  вважають  київську  княгиню  своїм  пращуром.
Росія  дійсно  є  батьківщина  рожевих  слонів.
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888050
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020

АРХІВНЕ 2.

СОВЕТІКУС    АРХІЕКТУРНИЙ
30.08.2020*  8:30
Це  був  кінець  1967  року.  Як  грім  серед  ясного  неба  у  мене  зруйнувалася  перша  сім’я,  я  потрапив  до  Психо-неврологічного  диспансеру  із  депресією,  на  карачках  виповз  із  неї.  Моєю  альта-матер  був  Діпроміст,  де  на  мене  мали  вельми  не  погані  надії  як  на  архітектора,  але  мені  так  було  соромно  і  боляче  дивитися  колегам  в  очі,  що  я  вирішив  звільнитися.  Сердобольний  Натан  Зельдес,  один  із  братів-близнюків,  по  сумісництву    відомих  архітекторів,  порадив  піти  у  новостворений  проектний  інститут.  Зараз  це  достатньо  відома  установа,  а  тоді  все  починалося  на  Глибочиці  в  двоповерховому  будиночку.  Коли  я  вперше  потрапив  до  нього,  то  був  приголомшений,  бо  з  часів,  коли  Купрін  описував  Яму  –  сонмище  закладів  повій,  а  це  була  Глибочиця,  явно  ніщо  не  змінилося,  навіть  будинок  був  пофарбований  у  рожевий  колір.

Почав  працювати  і  достатньо  скоро  з’ясувалося,  що  колектив  складається  із  двох  частин.  Перша  –  сталий  командний  гурт,  який  очолює  архітектор-діляга,  постійний  директор  різних  новоявних  проектних  організацій,  який  кочує  від  одного  новоутворення  до  іншого  у  повному  складі.  Друга  частина  –  архітектори  і  конструктори,  які  прийшли  з  надією  робити  цікаву  і  нову  архітектуру.  Достатньо  скоро  між  цими  групами  почалися  конфлікти.  
Першу  групу,  безумовно,  очолював  директор  по  прізвиську  Гангстер.  Могутній  чолов’яго  приблизно  190  см  ростом,  з  обличчям  дивним  чином  схожим  на  обличчя  американських  гангстерів  як  їх  малював  Борис  Єфімов  –  квадратна  щелепа,  густі  брови,  пронизливий  та  колючий  погляд,  голос  немов  у  Левітана,  але  з  окрасам  панування.  Владна  манера  триматися.
Другу  групу  очолював  головний  інженер  організації,  архітектор  за  освітою.  Він  був  трохи  нижче  середнього  росту  і  мав  вдачу  тих  інтелігентів,  які  органічно  не  можуть  брехати,  а  коли  хтось  робить  це  при  них,  то  такі  люди  червоніють,  губляться  і  кидаються  безтямно  захищати  правду.
Тоді  все  в  житті  людей  і  організацій  вирішували  райкоми  Партії  і  настав  день,  коли  Високий  Суд  повинен  був  поставити  все  на  свої  місця,  бо  головний  інженер  накатав  телегу  у  райком  про  всі  неподобства  в  установі.
Виявляється,  що  у  моєму  Архіві  тишком-нишком  лежав  всі  ці  роки  опис  того,  що  було  напередодні  Високого  Суду.
Незважаючи  на  те,  що  це  було  аж  53  роки  тому  назад  (з  глузду  з’їхати  як  це  було  давно!)  і  що,  напевно,  я  єдиний  зараз  живий  із  героїв  тих  днів,  я  по  суто  етичним  міркуванням  змінив  всі  прізвища.  Тільки  прізвисько  Гангстер  є  дійсним.
***
Як  стало  відомо  із  гарно  поінформованих  кіл,  за  дві  години  до  кінця  робочого  дня  Гангстер  викликав  до  себе  Чичмака  і  дав  йому  певні  вказівки.  Через  п’ять  хвилин  Яша  –  небіж  Чичмака,  син  двоюрідної  сестри,  якого  Чичмак  влаштував  на  роботу  до  відділу  планування  в  якості  техніка,  щоб  хлопець  встиг  до  армії  мати  вже  стаж  роботи  і  щоб  не  вельми  згинався  від  роботи  після  десятирічки,  бо  його  ріст  майже  2  метри,  прикро  –  голова  високо,  то  кмітливість  має  так-сяк,  -  так  от,  Яша  з  двома  гібридними  портфель/сумками    відправився  у  невідомому  напрямку.  Перед  цим  він  зазирнув  до  бухгалтерії  та  ще  прийняв  щось  від  Загоруйка  дбайливо  загорнуте  у  папір.
Повернувся  Яша  через  хвилин  сорок  і  дуже  обережно  піднявся  на  другий  поверх,  тримаючи  набряклими  руками  тяжкі  сумкопортфелі.  Не  дивлячись  на  секретарку  Іроньку,  обережно  штовхнув  моднячею  туфлею  –  остання  на  ринку  Києва  голландська  модель  –  двері  до  кабінету  Гангстера  та,  червоніючи,  запитав:
- Можна?
- А  то  як?  –  пирхнув  господар  кабінету.  
Підкоряючись  руху  вказівного  пальця  Гангстера,  Яша  поставив  свою  ношу  у  куточок  біля  дверей  і  вийшов,  обережно  притримуючи  двері.  Зразу  же,  навіть  не  маючи  дзвоника/виклику,  Іронька  прослизнула  до  кабінету,  а  через  різні  інтервали  у  хвилинах  туди  всмокталися  Ганна  Іванівна,  Поліна  і  Юля  Павлівна.  Після  цього  Гангстер  велично  вийшов  із  кабінету  і  недбало  хлопнув  дверима  «передбанника».  На  мить  завмер,  звично  провів  долонею  по  величному  черепу  із  чуприною  американського  кадрового  сержанта,  і  відправився  на  останній  огляд  землі  підвладної.  
Останній?  Скільки  вже  було  раніше  таких  останніх  оглядів?

Дзвоник  про  закінчення  робочого  часу  застав  його  на  дворі.  Він  стояв  на  пагорбі  біля  сараїв  і  спостерігав  як  йдуть  додому  його  підлеглі.

От  продріботів  коротенькими  ногами  його  ворог  номер  Один.  -  головний  інженер  установи  Стасик  Печериця.  Вороги  навіть  не  подивилися  один  на  одного,  але  у  Печериці  за  товстими  окулярами  очі  налилися  кров’ю  як  у  розлюченого  кабана,  а  у  Гангстера  шия  задубіла  і  стала  демонічно  червоною.  Потім  він  плодоїдне  посміхнувся.
От  пройшли,  розмовляючи,  безумовно,  на  теми  архітектури  чи  мистецтва,  (і  що  з  того?)  інтелектуальний  ворог  Гангстера    головний  архітектор  установи  Візник  Їзя  Борисович  та  такий  собі  архітектор  Тигренко  Влад.  Першому  Гангстер  недбало  кивнув  головою,  немов  передаючи  своє  здивування  від  хоробрості  Їзі,  адже  дивно  що  на  такій  посаді  не  комуніст.  Другому  він  послав  зловтішну  посмішку  –  так,  дурна  та  зелена  сошка,  як  то  кажуть,  але  сала  за  шкіру  Гангстеру  залив  виступом  на  тієї  конференції  Спілки  архітекторів.

Нервовопатоправдолюбно  проскочив  Йося  Земфір.  І  де  євреї  добували  такі  прізвища?  Гангстер  замугикав  улюблену  мелодію,  побачивши  цього  йолопа,  бо  пригадав  подробиці  операції  «Троя»:  він  майстерно  підсунув  Йосі  свою  полюбовницю  Поліну,  стаж  полюбовний  майже  20  років,  а  потім    почав  нещадно  шантажувати  цього  дурня,  тицькаючи  йому  під  ніс  фотокартки,  які  зробив  Вася  Качка  на  жаль  на  низькому  рівні,  бо  Вася  був  звично  під  мухою    коли  фотографував  із  схованки.  Коли  проявляв  та  друкував  фотки  він  вже  був  тверезий,  але  це  не  допомогло.  Та  зменшити  табір  ворога  на  одну  одиницю  вдалося.  Поки  Йося  не  отямиться.

Повільно  проплила  череда  навпіл  ворогів,  але  на  них  Гангстер  навіть  не  дивився  –  він  з  цікавістю  роздивлявся  здичавілі  зарослі  на  схилі  гіркі.

Нарешті  роздався  шанобливий  голос  Поліни:
- Петро!  Пора!
Гангстер  з  огидою  глянув  на  цю  вже  змарнілу  самицю  та  проковтнув  гнів  від  її  фамільярності.

Коли  він  зайшов  до  кабінету,  то  за  столом  нарад  вже  було  все  о’кей.  Він  пройшов  на  своє  постійне  місце  у  торці  столу,  випростався  на  жовтому  тлі  драпері,  за  якою  ховався  вхід  до  комори  та  персонального  туалету.  Уважно  подивився  на  гвардійців  армії  Наполеона.
Так:  усі  тут.
Зліва  тихенько  сидить  вірний  паладин  Микола  Заскоругло  –  начальник  інженерно-технічного  відділу,  член  партбюро,  сусід  по  парадному,  товариш  по  вигулу  собачок,  друг-соратник  по  роботі.  Його  груди  прикрашає  іконостас  з  часів  особової  місії  у  Другій  світової  війни  та  у  Сибіру.  Його  очі  дивляться  непохитно  та  гостро,  а  у  дворі  стоїть  його  сіра  «Победа».
Поряд  з  ним  по  партійному  рангу  і,  до  речі,  по  рангу  стосунків  із  Гангстером  сидять:  Іван  Іванович  Киця  –  парторг;  Едуард  Миколайович  Гуля  –  заступник  парторга;  начальник  відділу  планування  Ігор  Абрамович  Чичмак;  керівник  групи  геолог  Вася  Качка  –  на  нього  Гангстер  має  думи,  адже  треба  вже  зробити  Поліні  доброго  чоловіка,  бо  заслужила,  а  то  вона  із  своїм,  бач,  страждає,  а  для  Гангстера  –  давно  пройдений  етап.
Праворуч  сіла  за  стіл  жіноча  половина  армії.  Першою  –  сердешна  Поліна  –  традиційно  профорг  установи;  потім  головбух    Ганна  Іванівна,  Юлія  Павлівна  –  головспец  по  кошторисам  та  Іронька.  При  погляді  на  Іроньку  Гангстер  мимоволі  позіхнув  –  прикро,  але  треба  було  віддати  її  Чичмаку,  а  у  своєму  колі  він  слово  тримає.  За  Іронькою  сидів  Яша,  небіж  Чичмака,  –  технічне  обслуговування  і  виховання  нових  кадрів.

Закінчивши  огляд,  він  твердою  рукою  підняв  чарку,  дбайливо  налиту  Поліною:
- Друзі!
Пронизлива  тиша.
- Друзі!  Я  хочу  висловити  вам  усім  глибоку  дяку  за  те,  що  ви  разом  зі  мною  прийшли  на  це  неоране  поле  та  допомогли  мені  у  тяжкій  праці  першого  орача!  Я  певен,  що  ми  з  вами,  як  і  бувало  раніше,  і  далі  будемо  нездоланою  силою!  Завтра  там  –  палець  показав  за  спину  –  нас  спробують  зламати.  Але  у  нас  є  сила,  тобто  у  мене  є  сила  і  потрібні  руки.  То  вип’ємо  за  те,  щоб  отак  як  зараз  нас  ніщо  не  роз’єднувало  на  іншому  місці,  якщо  партія  вирішить  що  так  треба  зробити!  Хай  буде  так!
Горілка  бовкнула  в  його  горлянці  і  твердий  солоний  огірок  жалібно  хруснув  в  могутніх  щелепах.  Огірок  встиг  прочитати,  що  один  раз  ці  щелепі  під  час  війни  ледве  не  перекусили  руку,  яка  міцно  тримала  буханець  хліба.  Голод  –  не  тітка!
Не  сідаючи  Гангстер  зразу  налив  другу  чарку:
- За  жінок…моїх  та  ваших…наших!
Нарешті  він  сів  і  почав  їсти  шпроти  із  сиром  на  білому  хліб  із  парниковим  салатом,  тонко  нарізаними  огірком  та  помідором  зверху  –  персональний  традиційний  закусон.
Третю  чарку  він  випив  сам,  без  тосту,  зневажливо  поглядаючи  на  те,  як  товариство  швидко  п’яніє.  Було  прийнято,  що  він  говорить  завжди  2  тости,  а  далі  –  вільна  гулька.
Далі  все  йшло  по  правилам:  тиха  розмова,  голосніша  розмова,  пісні  спочатку  потихенько,  а  потім  майже  у  весь  голос,  бо  давно  вже  відпрацювали  хоровий  спів.  Тільки  Заскоругло  сидів  тихо,  пив  та  їв,  і  з  усмішкою  поглядав  на  Гангстера.    Чичмак  вже  був  біля  Іроньки,  заглядав  їй  у  декольте  та  щось  шепотів  на  вухо.  Вона  із  фарфоровими  очима  тихенько  хіхікала.  Поліна  запитливими  очима  дивилася  на  господаря  і  кішкою  крутилася  біля  Васі  Качки.  А  у  того  немов  наелектризоване  волосся  стояло  дибки,  бо  він  заволодів  пляшкою  горілки  з  перцем  тільки  для  себе.
Нарешті  Гангстер  випростався  на  весь  свій  могутні  зріст  та  владно  опусти  долоню  на  стіл.  Його  голос  легко  перекрив  весь  гармидер  третьої  хвилі  охмеління:
- Діти  мої!
Тиша.  Тільки  Іронька  хіхікає.  А  от  і  вона  замовкла.
- Діти  мої!  Вам  усім  треба  добре  виспатися  перед  завтрашньою  баталією.  Будемо  йти  додому.
Всі  слухняно  встали,  відсунули  стільці  та  потяглися  до  нього  щоб:  гречно  пожати  руку  –  Чичмак,  поцілувати  у  щоку  –  Поліна,  проникливо  заглянути  в  очі  –  Заскоругло,  дурнувате  завзято  виструнчитися  –  Киця,  шанобливо  вклонитися  –  Гуля.  Жінки  залишалися  прибрати  після  сабантуя.

Чичмак  з  поспіхом  ухопив  за  плече  Іроньку:
- Іди  до  машини.
Вона  незрозуміло  дивилася  на  нього  і  тихенько  хіхікала.  Тоді  Чичмак  підізвав  Яшу  та  наказав:
- Відведи  її  до  машини!  Тримай  ключі.

Після  ритуального  колінопадіння  перед  Шефом  Чичмак  почав  тихенько,  по-англійські,  уникаючи  галасу  розмов,  виповзати  із  кабінету.  Стіни  коридору  здавалися  йому  похилими  і  він  почав  собі  нагадувати  навпіл  шепотом:  «Сходи  круті,  круті,  посередині  балка,  треба  нахилитися,  бо  вдарюсь,  вдарюсь..»  Він  так  і  зробив  та  раптом    відчув,  що  щось  заплуталося  в  його  ногах.  Поправив  окуляри.  Нахилився  і  підняв  щось  рожеве.  Розпрямився,  бо  проминув  балку,  і  зрозумів,  що  це  є  жіночі  трусики  із  білим  кружевом  по  контуру.  Почав  хіхікати  –  хто  ж  це  загубив  їх.
І  закляк:  Іронька!
Кинувся  до  вихідних  дверей,  а  його  долоня  охопила  окрім  холодного  металу  ручки  ще  щось.  Підніс  це  щось  до  очей  –  ліфчик.  Рожевий  з  білою  піною  мережи!
Пробиваючи  п’яний  угар  до  голови  шугонула  кров  і  він  вивалився  назовні.  Зупинився.  Обвів  очима  двір  –  пусто.  На  вихилясах  попрямував  до  хвіртки  і  зразу  наступив  на  плаття,  що  валялось  на  землі  –  рожеве,  поцятковане  червоними  квіточками.  Це  було  плаття  Ірочки.  Він  тупо  нахилився  щоб  побачити  її  обличчя-тіло-ноги-руки,  але  було  тільки  плаття.  І  він  стояв  на  ньому.  Різко  випрямився,  похитнувся  від  цього,  ухопився  однією  рукою  за  кущі,  а  іншою  підхопив  окуляри,  що  падали,  і  підняв  голову  уверх  до  ліхтаря.  Світло  ніби  нормальне,  тільки  колір  незвичний.
Раптом  як  вибух  –  все  стало  на  свої  місця  і  Чичмак  кинув  своє  неслухняне  тіло  через  хвіртку.

Дверцята  його  «Запорожця»  були  відкинуті,  на  сидінні  щось  білими  гострими  обрубками  лежало  двома  обрубками  –  однім  на  торпедо,  а  другим  на  спинці  заднього  сидіння,  а  між  ними  щось  темне  ритмічно  колихалось.  При  цьому  якісь  пазурі  ритмічно  скребли  землю.
Чичмак  здавлено  прогарчав  «А-а-а»  та  за  мить  зібрав  свою  волю  воєдино  і  кинувся  до  машини.  Це  були  не  пазурі,  а  носки  моднячих  туфель  Яші.
- Ти  що  робиш,  ***  –  просичав  Чичмак.
Мовчання.  Сопіння.  Тихе  підвивання  немов  дитячим  голосом.
Чичмак  нахилився  до  дверцят,  від  неймовірного  гніву  у  нього  в  очах  потемніло,  а  руки  трусилися  і  він  ніяк  не  міг  засунути  їх  у  машину,  щоб  зупинити  негідника.  Раптом  один  із  пазурів  рвучко  зігнувся  у  коліні,  а  потім  черевик  на  його  кінці  лягнув  Чичмака  у  груди.  Перед  його  очима  вмить  розірвалася  купа  зірок,  вони  закружили  навколо  його  носа  та  впали  темрявою.  Коли  він  прийшов  до  тями,  то  зрозумів,  що  сидить  на  землі  біля  стіни  паркану  без  окулярів,  а  пазурі  все  так  само,  навіть  більш  завзято  дряпають  землю.  Він  встав  на  карачки  та  застогнав  від  гострого  болю  в  грудях.  Почав  лапати  землю  у  пошуках  окулярів.
У  цю  мить  на  трьох  сходинках  перед  хвірткою  почувся  гомін  одновірців.  Чичмак  гарячково  лапнув  землю  ще  декілька  разів  навколо  себе  і  раптом  натрапив  на  окуляри.  Не  розгинаючись  надів  їх  та  повернув  обличчя  до  хвіртки.
На  верхній  сходинці  стояв  Гангстер  та,  поклавши  руки  на  стегна,  дивився  на  Чичмака.  Уся  підлегла  братія  вже  стояла  на  землі  навколо  нього  і  теж  дивилася  на  Чичмака.  Гангстер  м’яко  запитав:
- І  що  тут  трапилось?
Чичмак  відірвав  одну  руку  від  землі  і  простяг  її  до  своєї  машини:
- Мій  небіж…
Всі  подивилися  у  вказаному  напрямку,  потім  повернули  обличчя  до  Гангстера.  Він  іронічно  хмикнув  і  велично  наказав  Киці:
- Припини  це  неподобство!
Киця  щільно  напнув  на  носа  металом  оправлені  окуляри  та  попрямував  до  машини.  Гангстер  ворухнув  пальцем  у  бік  Чичмака:
- А  ти  повзи  сюди!  –  рука  його  звично  поплескала  декілька  разів  по  стегну.
Чичмак    рушив  до  господаря,  та  коли  він  на  чотирьох  дотьопав  до  Гангстера  і  зупинився  біля  нього,  роздався  тваринний  зойк.  Біля  машини  стояв  Іван  Іванович  Киця,  на  лівому  вусі  його  зависли,  як  не  дивно,  цілі  окуляри,  а  їх  господар  з  подивом  дивився  на  свою  правицю  –  великий  палець  чомусь  висив  униз  паралельно  до  піднятої  уверх  руки.
Гангстер  недбало  кинув:
- Щось  цікаве!  І  тут  наш  парторг  не  на  висоті!  Твоя  черга,  заступнику!
Гуля  заскреготав  зубами  і  кинувся  у  бій.
Чичмак,  так  і  не  піднявшись  із  пози  раннього  неандертальця,    утопив  погляд  у  дії  Едика  Гулі,  бо  не  міг  раніше  уявити  його  в  такому  несамовитому  стані.
Гуля  рвучко,  на  стільки  це  дозволяли  зробити  два-три  стакана  отієї  з  перцем,  підскочив  до  дверцят,  ухопився  однією  рукою  за  них,  а  другу  разом  із  головою  засунув  у  середину.  Але  замість  того,  щоб  витягнути  негідника  із  салону  авто,  він  чомусь  дуже  повільно  та  обережно  почав  задкувати  назад.  Коли  він  нарешті  зупинився,  розігнувся  та  повернувся  до  гоп-компанії,  то  Чичмак  почав  солодко  хіхікати,  бо  навіть  у  сутінках  у  світлі  вуличного  ліхтаря  було  видно,  як  половина  обличчя  Гулі,  особливо  навколо  правого  ока  починає  темніти,  наливатися  красивим  сливовим  кольором  і  переходити  у  колір  нічного  неба  через  колір  буряка.
Гангстер  сплюнув:
- Гуля  має  гулю!
Вася  Качка  вирішив,  що  цей  вигук  відноситься  до  нього,  тому  нахилив  голову  і  посунув  у  напрямку  нездоланої  фортеці.
В  цей  час  з  машини  полинуло  жіноче  завивання,  яке  обірвалося  бурхливим  риданням  щастя.    У  машині  щось  хруснуло  і  негідник  Яша  виліз  на  світ  божій.
 Спокійно  так  собі  підтягнув  штани,  заправив  в  них  сорочку,  заправив  ременяку.  В  цей  час  Качка  зупинився  на  півдорозі,  але  коли  Гангстер  гаркнув  «Ну!»,  обов’язок  кинув  його  у  бій.    Він  прикрив  обличчя  кулаками  та,  виробляючи  па  танцю  тореадору,  наблизився  до  Яші.
Між  тим  Яша  спокійно  застібнув  мотні  та  з  цікавістю  спостерігав  за  діями  Васі.  Коли  ж  той  опинився  на  потрібній  дистанції,  він  повільно  зігнув  руку,  а  потім  блискавично  кинув  її  уперед.  Його  кулак  розкидав  руки  Васі  ліво-право  та  врізався  у  підборіддя.  Вася  миттю  зупинився  та  повільно  сів  на  землю.  Тільки  після  цього  він  впав  на  лівий  бік.  Нокаут.  І  все  це  відбувалося  у  мертвій  тиші.
По  Глибочиці  ходили  трамваї  уверх  та  униз,  перехожих  не  було  і  здавалося,  що  це  театральна  вистава  чи  сцена  кіно  таємно  знімається

Яша  підійшов  до  фари  машини  та  помочився  Чичмак  від  цієї  дії  аж  заскулив.  Яша  повернувся  до  всіх:
- Ну!  Твоя  черга,  Гангстеру!    Іди  сюди  –  я  відірву  тобі  мошонку!  Мовчиш?  Вважайте  все  це  моєю  заявою  на  звільнення!  –    і  він  повернувся  та  пішов  вниз  по  Глибочиці  додому.
Раптом  Гангстер  усвідомив,  що  трамваї  ходять,  що  зверху  вулиці  спускається  трамвай,  то  кинув  Заскоругло:
- Збирай  банду  і  швидко  додому.
Чичмак  перевів  своє  нявчання    у  нервове  хі-хі.  Гангстер  підбив  ногою  одну  його  руку:
- Бовдур!  Замовкни!  Забирай  свою  ляльку  та  геть  звідси!
Чичмак  тицьнувся  обличчям  у  землю.  Потім  встав  непевно  на  ноги  та  почвалав  до  машини.  Не  просто  було  перекинути  тіло  Іроньки  на  задні  сидіння,  бо  вона  спала.  Хтось  із  колежанок,  здається  –  досвідчена  Поліна,  тицьнула  йому  її  одяг,  навіть  взуття.  Він  пошпурив  все  це  на  сплячу  дівчину  і  завів  мотор.

Наступного  дня  до  райкому  на  Страшний  Суд  прийшли  Гангстер  та  його  команда  у  такому  складі  та  вигляді.
Заскоругло  Микола  Миколайович  –  член  партбюро.  Мішки  під  очима.  Хоча  вони  у  нього  і  були  завжди.  Просто  колір  став  сірий.
Киця  Іван  Іванович  –  парторг.  Ліва  рука  обмотана  по  лікоть  товстим  шаром  бинта,  бо  травма  виявилася  на  пів  руки.  Підтримується  перев’яззю  через  шию.  Обличчя  м’яте  через  безсоння.
 Гуля  Едуард  Миколайович  –  заступник  парторга.  Синяк  майже  на  пів  обличчя,  око  там  ледве  відкривається.
Вася  Качка  не  з’явився,  бо  у  нього  чомусь  тріснула  щелепа.
Чичмак  Ігор  Абрамович  –  не  член  партбюро,  тому  не  з’явився.
І,  нарешті,  Гангстер  –  Хватський  Петро  Тарасович  –  директор  установи,  член  партбюро.  У  новому  костюмі,  немов  до  отримання  державної  нагороди.    Обличчя  свіже,  бо  він  встиг  зробити  звичні  фізичні  вправи,  зробити  пробіжку  на  2  км,  вигуляти  свого  кімнатного  мініатюрного  песика.  Ретельно  поголений,  від  нього  приємно  тягне  чоловічими  французькими  духами.
Супротивник  –  головний  інженер  установи  Станіслав  Богданович  Печериця  –  звичний  одяг  та  стан  правдолюбця.    Дивився  ошелешено  на  покалічених,  бо  тільки  вчора  їх  бачив  здоровими.
Гангстер  спіймав  погляд  Печериці  і  посміхаючись  вклонився  йому,  навіть  щиро,  бо  у  Стаса  через  все  обличчя  йшли  три  паралельні  подряпани.    Печериця  кинув  розлючений  погляд  на  Гангстера  через  скельця  товстих  окулярів,  тому  погляд  його  був  схожий  на  погляд  свині  і  це  завжди  веселило  Гангстера.  У  Стаса  була  несамовито  ревнива  дружина,  то  вчора  вона  отримала  пікантні  фото  із  своїм  чоловіком.  Куля  досягла  ціль  –  Гангстер  задоволено  відвернувся.  Стасик,  напевно,  кричав  що  це  фотомонтаж,  але  тут  Вася  Качка  був  тверезий  і  проявив  свою  майстерність!

-Товариші!  Вас  чекає  другий  секретар  райкому.  Заходьте.

У  той  день  Гангстеру  було  поставлено  на  вид  за  недбале  керування.
Головний  інженер  Печериця  С.Б.  отримав  сувору  догану  за  сутяжництво  та  поклеп  на  директора  установи,  бо  стверджував,  що    директор  використовував  гроші  державного  замовлення  на  свої  потреби  і  навіть  брав  гроші  у  сумнівних  замовників  за  сумнівні  замовлення.  Всі  ці  звинувачення  не  підтвердилися.  При  цьому  було  відмічене,  що  трудовий  колектив  установи  повністю  підтримує  дії  директора,  що  комуністи  повинні  і  далі  бути  однодумцями  у  підтримці  дії  дирекції,  бо  установа  отримала  відповідальне  замовлення  –  проектування  будинку  відпочинку  для  делегацій  соцкраїн  на  березі  Чорного  моря.
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887461
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020

АРХІВНЕ. 1

25.08.2020*  12:10
Повільно,  потроху  чищу  свій  Архів,  щоб  синам  спростити  роль  душі  прикажчиків,  коли  я  приєднаюсь  до  Більшості.  В  різних  папках  перемішані  мої:  начерки  і  малюнки,  архітектурні  скици  та  креслення,  вірші  та  прозаїчне  щось,  записи  ситуацій  періоду  мого  становлення  в  якості  «просунутого»  -  мої  матеріали  та  моїх  колег  по  Розширенню  Сенсорних  здібностей,  фотокартки  та  фотонегативи,  листи,  які  чудом  збереглися  за  час  мого  карколомного  життя,  які  вчасно  не  знищив,  тощо.  Перебираю  все  це,  чищу  від  пустопорожнього  і  дивуюсь  як  багато  я  забув,  і  дивлюсь  на  це,  читаю  це  немов  не  своїми  очима  і  не  своїм  розумом  сприймаю  це.  І  мені  здалося,  що  є  рація  показати  дещо  своїм  друзям  по  Фейсбуку  та  по  Клубу  поезії  –  а  раптом  я  їх  повеселю.  А  може  буде  навіть  цікаво.  

1.  Відрядження  до  Вінницької  області  –  рецензування  забудови  сіл,  що  виставлялися  на  Всесоюзний  конкурс  забудови  сіл.
Записи  у  блокноті.
15.05.1985
Райцентр  Томашпіль.
Футбольний  матч  на  Кубок  імені  Черняхівського  Томашпільського  району.
Грали:  команда  села  Липівка  та  команда  кооператорів  району.  
Йшов  дрібний  дощик
Перший  тайм.  
Воротар  Липівки  сам  собі  закотив  м’яч  у  ворота,  бо  був  бундючний  як  півень,  але  як  спортсмен  –  слабий-слабий.  Це  було  так  кумедне,  що  глядачі  реготали  з  його  рухів.
Селяни  весь  час  «сиділи»  на  воротах  супротивника,  але  при  цьому  весь  час  театрально  кумедно  падали,  немов  це  було  запрограмоване,  і  були  вже  перемазанні  грязюкою.  Хоча  і  не  забивали  голи.  Рахунок  0/7.  Публіка  від  душі  потішалася.
Другий  тайм.
Селяни  раптом  почали  грати  злагоджено  і  рахунок  став  7/2  не  на  їх  користь.  Суддя  двічі  закривав  ворота  «ковбасників»  і  давав  сюрчок  коли  м’яч  вкочувався  у  ворота.
Публіка  реготала,  свистіла,  вигукувала  пропозиції…
- Безюк!  Звільню  з  роботи!  Безюк!  Зніми  труси!  Безюк!  Бий,  бий,  вище,  вище!  Хто  вище  б’є  –  той  краще  грає!  Безюк!  Не  падай,  там  нема  Марії!
Я  не  витримав  і  пішов,  бо  вже  боліли  щелепи  від  сміху.

17.05.1985
Райцентр  Шаргород.
Кафе.  Вельми  не  погане  як  інтер’єром,  так  і  меню.
За  сусіднім  столиком  двоє  –  батько  і  син.  Батько  –  типовий  селюк  і  типовий  українець.  Чоботи,  «спінджак»,  вуса  як  у  Шевченка,  мозолисті  руки.  Син  –  типовий  єврей  –  витончене  обличчя,  агатові  очі,  але  статура  батька.  Одягнутий  модняче  –  джинси,  курточка  явно  закордонного  пошиву.  Розмовляють  вишуканою  українською  мовою  із  явною  повагою  один  до  одного.
*
Усюди  тільки  українська  мова.  Навіть  у  Львові  такого  не  чув.
*
Та  тут  все  на  парадоксах!
Біля  кафе  стоїть  гарна,  красива,  з  тендітною  фігурою  єврейка  років  25.  Давно  не  бачив  таких  красивих  жінок-єврейок.  У  неї  густе  чорне  волосся,  все  у  дрібних  кучерях.  А  поряд  з  нею  стоїть  дівчинка  років  7  –  точно  таке  обличчя,  точно  таке  волосся,  але  не  чорне,  а  жовто-біле,  як  у  естонок  я  бачив  колись.  І  очі  не  чорні,  а  небесно  голубі.
Я  не  міг  примусити  себе  не  дивитися  на  них  у  захваті.
І  знову  українська  мова.
Сестри?  Чи  мати  і  донька?  Скоріше  за  все  –  саме  так  і  є.
*
Безлюдна  вуличка  старої  єврейської  забудови.  Повільно  пройшов  по  ній  вибираючи  що  буду  малювати.  Все  –  одноповерхова  забудова  приватними  будинками  яким,  напевно,  років  200.  Вибрав  найбільш  оригінальний  і  примастився  напроти  нього  через  вулицю.  Сточи  і  підпираючи  паркан.  Я  встиг  зробити  на  папері  контурний  малюнок  олівцем,  розкрив  коробку  із  пастеллю  «Джокондо»,  витягнув  потрібну  паличку  і  тут  за  моєю  спиною  роздався  жіночий  голос:
- Ну  от,  що  я  казала,  і  нас  будуть  малювати  рано  чи  пізно!
Я  від  несподіванки  ледве  не  підстрибнув.  Ліворуч  від  мене  відкрилася  хвіртка  і  виплила  дорідна  добродушна  єврейка.
- Боже  мій!  То  ви  напевно  із  Києва!  Хто  ще  буде  малювати  нашу  красу?  Ньома!  Виходь  сюди!  Тут  художник  із  Києва  нас  почав  вже  малювати!
Напроти  мене  відкрилася  хвіртка,  вийшов  худющий  Ньома  років  20  і  мовчки  став  ліворуч  від  мене.  Потім  вигукнув  голосом  Левітана:
- Клара!  Тут  малюють!
Через  мить  навколо  мене  вже  був  натовп.  Спочатку  вони  увічливо  питали  чи  дійсно  я  киянин.  А  потім  почали  згадувати  як  інші  кияни  тут  фільм  знімали,  а  потім  з’ясовували  чи  з  їх  вулиці  є  хто  у  Києві,  Там  є  хтось  від  них  художник?  Нема?  Але  аж  двоє  музиканти!  І  коли  приїде  до  мами  Йосиф?  Аврум,  знаєте,  одружився.  Гойка.  Робить  кар’єру.  
Поступово  весь  цей  кагал  забув  про  мене  і  почав  з’ясовувати  різні  обставини  включення  їх  вулиці  к  велике  мистецтво,  а  я  тихенько  вислизнув  із  їх  кола  і  тихо  пішов  собі.  Так  і  нема  у  мене  жодного  начерку  навіть  із  Шаргороду.
На  другий  день  був  у  головного  архітектора  міста,  розказав  йому  про  цю  пригоду  і  він  від  душі  посміявся.  Запитав  у  нього,  чого  ці  халупи  не  знесуть,  адже  новобудова  вже  підпирає  їх.  Відповідь  мене  його  не  здивувала:
- Не  можна.  Там  є  будинки  віком  і  більше  200  років.  А  під  кожним  із  них  є  декілька  поверхів.  Хто  не  приходив  сюди  –  турки,  поляки,  татари,  українці,  росіяни,  білі,  червоні  та  біс  його  знає  які  ще  банди,  то  євреї  завжди  ховалися  у  свої  катакомби.  Там  земля  немов  голландський  сир  вся  у  дірках,  ходах  та  тунелях.  То  яке  там  сучасне  будівництво?

Цікаво,  а  як  тепер  там  через  35  років  після  мого  візиту?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886922
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020

КИЇВ. АБРИС

Київ  Погляд  на  нього  з  Лівобережжя.
Жах  –  силует  знищили  новобудови  –
Хмарочоси  псевдо  –  новоявлене  збіжжя
Засіяли  псевдо  зодчі,  що  безголові.

Патякають  вправно  про  новітню  красу  –
Не  краєвиду,  а  про  фаховий  бізнес,
Будівлі  у  них  мов  атрибути  шинквасу,
Щоб  Київ  тверезо  красою  вже  не  воскрес.

1.08.2020
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020

ПРОЗРІННЯ

Мелодія  хитається  у  строках,
Заплутана  відчаєм  тема  головна,
Затьмарені  співи  еківоками,
Тремтить  в  танці  роздумів  кволо  голова.

Засмучена  душа  самотортурами,
Немов  кличе  совість  вже  на  ешафот,
Раптом  між  самознищення  турами
Хвацьке/радісно  перекреслив  це  гавот.

Веселкою  умився  лик  душевний
І  добрим  спокоєм  серце  огорнуте,
І  світ  величний  наш,  а  не  нікчемний,
І  життя,  як  каже  молодь,  круте.  Круте!

1.01.2011
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

ПРОЗРІННЯ

Мелодія  хитається  у  строках,
Заплутана  відчаєм  тема  головна,
Затьмарені  співи  еківоками,
Тремтить  в  танці  роздумів  кволо  голова.

Засмучена  душа  самотортурами,
Немов  кличе  совість  вже  на  ешафот,
Раптом  між  самознищення  турами
Хвацьке/радісно  перекреслив  це  гавот.

Веселкою  умився  лик  душевний
І  добрим  спокоєм  серце  огорнуте,
І  світ  величний  наш,  а  не  нікчемний,
І  життя,  як  каже  молодь,  круте.  Круте!

1.01.2011
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

ПРОЗРІННЯ

Мелодія  хитається  у  строках,
Заплутана  відчаєм  тема  головна,
Затьмарені  співи  еківоками,
Тремтить  в  танці  роздумів  кволо  голова.

Засмучена  душа  самотортурами,
Немов  кличе  совість  вже  на  ешафот,
Раптом  між  самознищення  турами
Хвацьке/радісно  перекреслив  це  гавот.

Веселкою  умився  лик  душевний
І  добрим  спокоєм  серце  огорнуте,
І  світ  величний  наш,  а  не  нікчемний,
І  життя,  як  каже  молодь,  круте.  Круте!

1.01.2011
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

ДЕЩО про УКРАЇНСЬКИЙ НАРІД

01.01.2020
Не  встигли  набрати  чинність  митті/секунди/хвилини/години  нового  року,  2020,  після  новорічної  промови  президента  України  пана  Зеленського,  як  уся  зграя  порохоботів  і  професійних  патріотів,  таємних  та  явних  агентів  від  Московії,  зомбованих  Рашею  та  просто  примітивних  людей,  у  переплетінні  між  собою  та  під  гаслами  різноманітних  окрасив  НАКИНУЛАСЯ  на  Володимира  Зеленського  із  найрізноманітнішими  звинуваченнями  його  у  зраді  ідеям  України,  українства  та  таке  подібне,  хоча  саме  ВОНИ  є  такими  ЗРАДНИКАМИ.

Чи  вразила  мене  Новорічна  промова  пана  Президента?  Вразила.  Тим,  що    прогнозована  мною  ще  у  січні  2019  року  його  неординарність  продовжує    і  далі  розгортатися.  Але  та  какофонія  (чи  треба  писати  КАКАфонія?)  осуди,  яку  розгорнули  ненависники  Зеленського,  а  фактично  ненависники  України,  примусила  мене  пригадати  інше:  фактичну  праісторичну  суть  українського  народу.

У  Києві  живе    Борис  Леонідович  Єрофалов.  Росіянин  по  батькові  та  українець  по  мамі,  бо  вона  була  українка  із  прізвищем  Пилипчак.  Пан  Борис  архітектор,  який  дивним  чином  закоханий  у  Київ,  є  його  фанатом,  присвятив  йому  30  років  своєї  наполегливої  аналітичної  праці  і  вже  видав  5  фундаментальних  книг  присвячених  Києву,  які  не  вписуються  у  ортодоксальність  кондових  уявлень  про  Київ,  його  вік,  історію  тощо.
На  великому  матеріалі  із  різноманітних  галузей  науки  та  діяльності  людини  Автор  показує,  що  фактично  Київ,  який  ми  знаємо  і  любимо,  є  зараз  завершенням  послідовного  існування  міста  під  різними  іменами,  а  саме:  Данкармстад  –  готи,  Цион  –  хазари,  Азагарій  –  римляни,    Київ  –  слов’яни.  Таким  чином,  Києву  значно  більше,  ніж  2  000  років.

Остання  книжка  пана  Бориса  є  «Римский  Киев  или  Castrum  Azagarium  на  Киево-Подоле».  Книга  написана  російською,  Автор  зараз  готує  матеріал,  щоб  видати  її  українською.    В  цій  книзі  є  розділ  «На  каких  языках  здесь  общались».

Декілька  років  назад  в  Інтернеті  був  матеріал  про  дослідження  різних  написів  та  «графіті»  на  стінах  Софії  Київської,  по  яким  дослідники  з’ясували,  що  основна  маса  населення  Київської  Русі,  включаючи  князів,  говорила  на  слов’янській  мові,  яку  можна  вважати  праукраїнською.  Пан  Єрофалов  же  показує  інше,  він  ілюструє  тезу  про  багато  національність  праукраїнського  народу  часів  Київської  Русі.  Далі  –  мій  переклад  із  книги  Б.Л.  Єрофалова.

«Красномовний  та  переконливий  пам’ятник  етнічної  ситуації  у  Києві,  що  склався  до  Х  ст.  н.е.,  знаходиться  у  Нестеровому  літописі  (1118  р.).  Це  перелік  учасників  посольства  князя  Ігоря,  його  сина  Святослава  та  княгині  Ольги,  які  уклали  у  994  році  договір  між  Руссю  та  Візантією.  Імена  послів  до  того  лінгвоетнічно  різноманітні,  що  їм  присвячені  окремі  етимологічні  вишукання.  Нас    же  у  першу  чергу  цікавить  дійсне  етнонаціональна  різноманітність,  яка  існувала    у  Киві  на  протязі  століть,  а  також  в  епоху  «великої  та  слов’янської  Київської  Русі»  -  та  пізніше,  та  до  наших  днів.  От  цей  дивовижний  список:
- Ми  –  від  роду  руського  посли  та  купці,  Інор,  посол  Ігоря,  великого  князя  руського,  і  спільні  посли:  Вуєфаст  від  Святослава,  сина  Ігоря;  Іскусеви  від  княгині  Ольги;  Слуди  від  Ігоря,  племінник  Ігоря;  Улеб  від  Володислава;  Каніцар    от  Предслави;  Шихберн  Сфандр  от  дружини  Улеба;  Прастен  Тудоров;  Лібіар  Фастов;  Грим  Сфирьков;  Прастен  Акун,  племінник  Ігоря;  Кари  Тудков;  Каршев  Тудоров;  Егрі  Євлисків;  Воїст  Войков;  Істр  Амінодов;  Прастен  Бернов;  Чвтег  Гунарев;  Шибрид  Алдан;  Кол  Клеків;  Стеггі  Етонов;  Сфірка;  Алвад  Гудов;  Фудрі    Туадов;  Мутур  Удин;  купці  Алунь,  Адулб,  Іггівлад,  Улеб,  Фрутан,  Гомол,  Куці,  Емиг,  Туробид,  Фуростен,  Бруни,  Роальд,  Гунастр,  Фрастен,  Ігелд,  Турберн,  Моне,  Руальд,  Свень,  Алдан,  Тилен,  Апубексарь,  Вузлев,  Синко,  Борич,  направлені  від  Ігоря,  великого  князя  руського,  та  від  всякого  князювання,  та  від  всіх  людей  Руської  землі.
Увесь  московське-ізоляціоністський  шовінізм,  дрібнобуржуазне-український  націоналізм,  іудеє-хасидський  снобізм,  праведний  кримське-татарський  реваншизм,  німецький  убер-меншизм  та  інші  різновиди  мононаціонального  світогляду  просто  тануть  перед  поетикою,  зачарованістю  цієї  дивної  гармонії  співзвуччя.  Нібито  навмисно  імена  складені  з  ліричне-епічним  задумом  оспівувати  час,  якого  не  видно  за  товщиною  земляних  валів  і  прахом  періодично  і  постійно  палаючої  дерев’яне-міської  цивілізації  на  Дніпрі/Борисфені.  Прислухайтесь  до  цих  глибинним,  таємним  та  гордим  звукам  нашої  землі  –  от  де  кладень  для  лінгвістичного  розвитку  грядучих  поколінь.»

Отже  є  українська  нація,  титульна  –  як  тепер  кажуть,  але  є  і  український  нарід,  до  складу  якого  входять  усі  національності,  що  існують  на  теренах  Україн.  І  цей  стан  речей  має  глибинний  історичний  характер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859969
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.01.2020

ДЕЩО про СИНХРОНІЧНІСТЬ

19.12.2019*  15:30
Гарний  приклад  того,  як  Синхронічність  немов  «липніть  на  оклик»  (чи  на  «заклик»?).
Я  отримав  пенсію  5.12.2019  і  зразу  почав  витрачати  гроші  –  їжа,  ліки,  кухонні  засоби  тощо,  різні  платежі.
Через  декілька  днів  у  Фейсбуці  я  прочитав  розповідь  якоїсь  пані  про  те,  що    з  грошима  треба  вести  себе  увічливо,  бо  це  є  певний  еквівалент  успішності  життя  людини.  Там  було  декілька  рекомендацій,  які  пані  перевірила  на  собі,  і  одна  із  них  про  «щасливі»  гроші.  Такими  для  людини  є  такі  купюри,  у  яких,  ідеальний  випадок,  останні  4  цифри  є  цифрами  року  народження  людини,  бо  така  купюра  притягує  до  людини  гроші.  Перша  ступінь  «щастя»  -дві  останні  цифри  сходяться,  другий  –  вищий  –  три  цифри  і  ідеал  –  чотири  цифри.  Я  прочитав  це,  посміхнувся  і  забув.  
А    через  деякий  час,  тиждень,  а  може  і  більше,  згадав  про  це  і  по  якомусь  імпульсу  вирішив  перевірити  номери  на  купюрах  залишку  грошей.  Перебрав  купюри  і  серед  них  побачив:
№  ххх136  =  1  гривня;
№  ххх236  =  100  гривен;
№  ххх336  =  500  гривен;
№  ххх436  =  20  гривен.
З  подивом    відклав  ці  гроші  у  шухляду  столу,  бо  виникло  переконання,  що  ці  гроші  дійсно  не  можна  витрачати  (саме  так  казала  авторка  матеріалу  у  ФБ),  адже  це  є  талісман.  Так  то  воно  так,  але  це  ж  у  мене  останні  гроші  до  Нового  року,  якщо  не  рахувати  відкладене  на  оплату  Інтернету    Та  було  якесь  передчуття,  що  все  якось  обійдеться.
А  сьогодні  треба  було  купити  чисту  воду.  По  дорозі  до  кіоску  все  думав  про  цю  ситуацію.  Розплатився  10  гривнами,  отримав  на  здачу  5  гривен,  перевернув  купюру,  подивися  на  номер  і  зовсім  не  здивувався,  коли  побачив  номер  ххх936.  Гроші,  що  «молодші  по  щастю»,  можна  витрачати.

Переконаний,  що  подібні  історії,  а  то  і  покруче,  всі  мають  багато,  але  ми  на  такі  «дрібниці»,  як  правило,  не  звертаємо  увагу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858511
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2019

Дещо про Російську мову.

Київ.  Метро.  
Їду  на  Дачу  –  треба  забрати  деякі  нотатки,  ескізи  і  малюнки.
Сиджу  у  вагоні  на  крайньому  місці.  
Біля  мене  спинами  до  дверей  стоять  троє  –  явно  подружня  пара  і  їх  приятель.  Віком  десь  до  сорока  років.  У  всіх  трьох  стрій  –  варіації  чорного.  Приятель  не  голосно,  але  і  не  тихо,  жваво  російською  розповідає  своє  враження  від  екскурсії  в  якійсь  монастирський  комплекс,  де  знаходяться  аж  чотири  православних  храми.    Його  розповідь  емоційна,  він  переповнений  враженнями,  а  слухачі  мовчки  та  уважно  слухають  його.  
Спочатку  я  не  звертав  увагу  на  його  розповідь  –  просто  хтось  трохи  виділяється  у  загальному  гамі  у  вагоні,  бо  я  був  занурений  у  свої  думки.  Але  щось  мов  колючий  дріт  настирно  дряпало  мою  свідомість.  Став  прислухатися  і  отетерів  –  його  розповідь  про  відвідини  монастиря  та  храмів  в  ньому,  про  святі  місця  була  пересипана  матюками.    При  цьому  улюблене  росіянами  паразитне    слово  «б..дь»  мало  абсолютну  домінанту  –    воно  звучало  майже  через  два-три  слова  в  реченні  і  здавалось,  що  всі  інші  слова  є  тільки  антуражем  у  розповіді.
Через  три  зупинки  його  розповідь  припинилася.  Тоді  заговорив  той,  який  слухав.  Точно  така  ж  висока  російська  мова.
А  жінка  уважно  слухала  їх,  охала  та  інколи  хіхікала.
Нарешті  вони  вийшли  на  зупинці.
А  я?
А  я  пригадав  як  працював  у  Москві  архітектором  і  в  силу  службових  обов’язків  мав  спілкування  із  діячами  культури,  мистецтва  і  адміністрації  високого  рівня,  а  потім  приїздив  в  Апрелівки,  де  мав  квартиру,  і  всюди  чув  ту  саму  високу  російську  мову  насичену  матюками.  Я  тоді  багато  працював  із  наснагою  в  Бібліотеці  ім.  Леніна  і  навіть  там  можна  було  почути  ту  саму  високу  іконну  російську  мову.
А  я  пригадав,  як  на  моїй  пам’яті  станцію  Суково  перед  Москвою  по  Київському  напрямку  залізниці  перейменували  у  Сонцеве.
А  я  пригадав,  що  правдолюбець  Дубинський  смачно  високою  російською  мовою  фактично  паралельно    до  боротьбі  за  ідеї  і  концепції  Зеленського  впроваджує  менталітет  Рашизму,  хоча  в  Раді  він  показує  досконале  володіння  солов’їною  українською.  
А  я  пригадав,  що    в  Інтернеті  циркулює  красивий  опус  «Матюкайтесь  українською».
Холера  ясна,  а  чому  би  тому  ж  Дубинському  не  використовувати,  наприклад,  всеукраїнський  вираз  «А  щоб  тебе  підняло  та  гепнуло!»  чи  його  західноукраїнський  еквівалент  «Шлях  тебе  трафив!»?  Адже  красиво  звучить!

Довго  ще  буде  проявлятися  в  нашому  суспільстві  оце  «Дещо  російське»!
29.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856434
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2019

БУДНІ

Дні  проходять  немов  сни,
Що  ховають  багатозначність,
Як  ти  їх  і  не  крути,
Вони  тримають  в  собі  лячність:  
Раптом  сонце  не  зійде  –
Це  для  тебе,  лише  для  тебе…
То  шукаєш  де-не-де
Життю  віддати  шану/вдячність.

28.10.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2019

ЗГАДКА про ПРИЙДЕШНЄ

Забери  всі  мої  спогади
Як  лютував  недобитий  Звір,
Від  нього  йшли  ненависті  смороди,
А  нарід  волав  надсадно:  «Дайте  мир!»

Забери  всі  гіркі  спогади
Як  нагло  Брехня  правила  бал,
І  як  вона  щезла.  Слава,  Господі!
Мир  її  подолав  і  дійсно  настав.

27.10.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019

БАРИКАДА ?

Колего!
Я  вже  старий,  ви  ж  на  рівні  моїх  синів,
Але  ми  по  різні  боки  барикади:
Я  Бачу/Знаю  Прийдешнє  навіть  у  сні,
А  ви  бачите  «пропало  все»  і  вади.

Мабуть  щастя  України  не  побачу,
Та  заздрості  і  зла  на  душі  не  маю,
То  щиро  зичу  вам  мати  гарну  вдачу  –
Бачити  Щастя  від  краю  і  до  краю!

22.10.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2019

МОВЧАЗНІ

Їжа,  кава  дешева  –  з  АТеБе,
Але  думки  світлі  –  про  Людство.
Мовчазні,  ми  –  не  велике  цабе
Та  наш  інтелект  –  ідей  буйство.

Завжди  немало  нас,  мовчазних.
Ми  вже  старі  і  всім  непотрібні.
Існуємо  немов  отой  жмих,
Але  прагнення  наші  не  хибні.

От,  вже  знову  пішов  один  із  нас
У  Світ,  де  на  нього  чекали…
Та  не  помре  пенсіонерів  клас  –
Тому  й  крокує  Людство  далі,
До  Мети,  у  таємничі  Далі.

20.10.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019

Марафон ЗЕЛЕНСЬКОГО

11.10.2019
Я  один  із  тих,  хто  дивився  і  слухав  марафон/зустріч  Зеленського  повністю,  від  початку  та  до  кінця.  Паралельно  до  своїх  справ  –  малював,  прибирав  у  квартирі,  готував  їжу.  Сьогодні  побіжно  проглянув  реакцію  людей  у  ФБ  і  майже  автоматично  отримав  враження  від  цього  дійства.

Пан  Зеленський.
Для  мене  нічого  нового,  просто  все  вписується  в  те,  що  я  Читав  про  нього  раніше.  Високий  емоційний  та  інтелектуальний  рівень  спілкування,  високі  коефіцієнти  інтелекту  та  емоційності  інтелекту,  щирість  та  відкритість,  рідкісне  терпіння  і  мужність,  бо  фактично  всю  частину  4  марафону  говорив  із  вже  пошкодженими  голосовими  зв’язками  (і  це  майстер  мовного  жанру!).  
Мене  не  здивувала  оригінальність  дійства,  бо  це  є  звичним  для  нього  –  неочикуванність,  але  я  мимоволі  посміхався,  коли  йому  задавали  питання  російською,  він  починав  відповідати  російською,  а  потім  збивався  на  українську  і  говорив  тільки  нею.  Таких  випадків  було  декілька.  
Сподобалась  його  обізнаність  вже  дійсно  на  рівні  Президента.

Панство  Журналісти.
Отут  для  мене  було  багато  нового,  хоча  воно  і  не  є  новим,  просто  масив  одноденного  прояву  300  журналістів  стосовно  одного  адресату  питань  (більше  500  штук)  дав  можливість  проявити  портрет  нашої  Журналістики.  І  він  вельми  сумний.
Журналістів,  які  задавали  гострі  та  розумні  питання  коректно  і  толерантно  можна  було  порахувати  по  пальцям  двох  рук.  А  більшість?
А  більшість  демонструвало  хамство  та  провокаційність,  некоректність  та  примітивізм  мислення,  нікчемність  питань  та  прагнення  нав’язати  дискусію  на  своїх  умовах,  самолюбування  та  вседозволеність.    Я  мимоволі  себе  питав:  «То  всі  вони  мають  вищу  фахову  освіту?  Це  що,  домінування  поганих  студентів  фаху  Журналістика  у  різних  вузах,  які  так-сяк  закінчили  вуз?».  Враження  таке,  що  так  воно  і  є.
Демократія,  яку  сповідає  та  впроваджує  у  життя  пан  Зеленський,  не  означає  вседозволеність,  але  когорта  наших  журналістів  якраз  так  і  сприймає  Демократію.

Публіка.
Два  коротких  епізоди  «прориву  до  тіла  Президенту»  страждаючих  та  аура  навколо  цього  показують  як  глибоко  в  нас  сидить  зараза  Рашизму  –  принцип  «от  приїде  господар  –  господар  нас  розсудить»  та  «впасти  до  ніг  царя-батюшки».  Це  проривалося  і  в  питаннях  журналістів.

Коментатори  та  тощо  в  паузах.
Так,  були  вони  всякі  –  хтось  славно  славив  Зеленського  від  щирого  серця  чи  підхалимські,  хтось  співчував  мужності  Президента,  хтось  коректно  говорив  якісь  зауваження,  але  не  вони  правили  бал  на  шпальтах  хоча  би  Фейсбуку  –  домінували  носії  ненависті,  злості,  ворожнечі  до  героя  цього  дійства.  При  цьому  серед  них  більшість  натягувала  на  себе  стрій  патріота  України,  хоча  дійсним  строєм  у  них  була  Підлість.
Серед  таких  людей  є  солісти.
Це  люди,  яких  російськомовні  автори  називають  ЛОМами  (ЛОМ  –  лидер  общественного  мнения).  Цікавим  є  те,  що  українці  не  використовують  цей  термін,  напевно  тому,  що  абревіатура  ЛСМ  є  немов  шматок  абревіатури  ВЛКСМ.  Але  такі  люди  існують,  вони  «на  слуху»  і,  як  правило,  вважають  себе  великими  цяцями,  які  все  знають  і  які  мають  право  вчити  всіх  як  і  що  робити,  особливо  повчати  пана  Зе.
Таких  людей  вдосталь,  але  я  мимоволі  зупиняюсь  на  трьох:  Кондратюк  (гросмейстер  Кароокі),  Скрипін  (вважає  себе  гросмейстером  Журналістики)  та  Майк  Щур  (шеф-редактор  та  засновник  ТіВі  Торонто).  Кожний  із  них  встиг  в  межах  свого  існування  активно  показати  та  проявити  ненависть  до  пана  Зе.
Це  різні  люди,  явні  патріоти  України,  розумні,  талановиті,  то  чому  у  них  ненависть  до  пана  Зе?  Що  об’єднує  цих  людей  в  цьому?  Марафон  пана  Зе  дав  мені  можливість  зрозуміти  в  чому  справа!
Ці  люди  хворіють  Комплексом  Сальєрі  –  вони  нещадно  заздрять  пану  Зе.
У  своєму  житті  я  мав  нещастя  мати  спілкування  з  тими,  хто  заздрив  мені,  навіть  в  межах  своєї  родини,  і  знаю  яка  це  велика  руйнівна  сила!

У  нас  люблять  Таланти  після  їх  смерті.

От,  панове,  які  я,  стара  людина,  зробив  висновки  після  цього  Марафону.
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851218
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.10.2019

ДЩО про МУЗИКУ

28.09.2019  *  13:30
Дача.
06:00.
Навіть  вкритий  двома  ватними  ковдрами  відчував  холод.
Встав.
Нашвидкуруч  натягнув  на  себе  светр,  теплу  безрукавку,  теплі  шкарпетки  та  черевики,  глянув  через  вікно  на  термометр  –  Ова!  Мінус  5.  Поміряв  тиск,  щоб  знати  що  пити  –  каву,  якщо  тиск  низький,  чи  зелений  чай  із  ліками,  якщо  тиск  високий.  Тиск  був  майже  у  моїй  віковій  нормі.
Надів  теплу  куртку.
Включив  обігрівач  для  ніг.
І  чим  зайнятися?  
Сублімація?  Малювати?  Писати  вірш?  Піти  на  Контакт?  Ніякого  бажання  це  робити  і  тоді,  як  кажуть  мої  молодші  сини,  почав  шарітися  у  Інтернеті.  І  наштовхнувся  на  музику  Дідюлі.

Я  був  причарований  його  творчістю  і  тим,  що  навіть  гадки  не  мав  про  існування  явно  видатного  композитора  та  музиканта.  А  він  ще  у  2011  році  вже  прославився!  Подібне  відчуття  захвату  я  пережив  колись,  коли  вперше  почув  оркестр  Поля  Моруа.  (Як  давно  це  було!).
Більше  години  у  захваті  слухав  його  творчість  і  дивився  записи  різних  років  в  різних  місцях  і  на  різних  концертах.  Та  от  я  наштовхнувся  на  його  виступ  у  Пітербурзі  і  пережив  новий  шок,  але  абсолютно  іншого  ґатунку.
Він  грав  на  гітарі,  яка  співала  в  його  руках,  явно  на  якійсь  приватній  вечірці,  на  якомусь  приватному  збіговиську.  Тому  оператор  ретельно  показував  обличчя  слухачів.  Саме  вираз  їх  обличь  мене  і  шокував:  в  них  було  стільки  презирства  до  музиканта,  зверхності  і  емоційній  байдужості,  немов  царські  особи  дивляться,  як  їх  пробує  чимсь  вразити  скоромох,  блазень.
В  чому  справа?  Тому  що  він  явно  не  росіянин?  Дідюля.  Дідуля.  Скільки  разів  я  це  чув  від  своєї  онуки  Соломії?  То  що,  це  прояв  великодержавного  шовінізму,  прояв  рашизму?

Втік  я  із  Дачі.  
Все  –  існування  в  гарних  екологічних  умовах  в  цьому  році  закінчилося.  А  думки  про  Дідюлю,  його  музику  і  про  те,  що  я  побачив  та  відчув  у  запису  про  його  концерт  у  Пітері,  не  проходило.  Невже  оті  слухачі  зрозуміли  що  означає  прізвище  музиканта?  Але  росіяни  в  більшості  своїй  не  здатні  розуміти  слов’янське  коріння  навіть  певних  своїх  прізвищ!  Пам’ятаю,  як  ми  з  друзями  сміялися,  коли  з’явився  видатний  російський  фігурист  Шахрай!
Треба  з’ясувати  хто  ж  це  такий  Дідюля!  Вікіпедія:  Дзідзюля  Валерій  Михайлович,  24.01.1969,  білорус.  От  і  стало  все  на  свої  місця.

Його  «Дорога  додому»  весь  час  звучить  в  мені  на  якомусь  ще  не  проявленому  рівні  мислення.

Подумав:  «А  чи  є  щось  подібне  у  нас,  в  Україні?»  І  вийшов  на  творчість  бандуриста  Ярослава  Джусь.  Та  зрозумів,  що  я  так  багато  ще  не  знаю,  так  багато  разів  ще  не  переживав  захвату  від  торкання  до  Талантів!  Але  це  у  мене  ще  попереду,  тому  і  радію  з  цього!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849668
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.09.2019

СОН

По  європейським  нормам  я  давно  вже  star,
Хоч  на  Сході  –  вік  просто  поштивній,
Тілом  плаваю  серед  хворих  хмар
І  я  буваю  розумно  наївним.

Живу,  творю  немов  я  безсмертний,
Немов  попереду  ще  сотні  років,
Немов  цей  світ  дійсно  благодатний,
Мов  я  переможець  звитяжних  боїв.
Бо  кожна  ніч  наповнена  ними,
У  снах  я  переповнений  Силою.
Прокидаюсь  –  Одинокості  днини,
А  Там  мав  танець  із  Сивілею.

16.09.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848418
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.09.2019

БІЛЬ

Падаю.  Неухильно  падаю  в  Біль.
Десь  позаду  чую  тихе:  «Тримайся!»
У  сусідів  гомін,  сміх,  пахощі  –  гриль  –
Все  немов  картинка  щастя  із  прайся.

Напитися  трунку?  Огидно.  Бридко.
Втекти  у  поле  де  сонце  сідає?
І  там  забити  Одинокості  хвіртку?
А  хіба  мене  тільки  у  Біль  кидає?

Схопив  спомин  щастя  у  минулому,
Пливу  на  ньому  –  камок  біля  горла.
Розумію:  слабкий  аж  до  сорому,
От  і  не  рятує  спомин  Говерла.

06.09.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848212
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.09.2019

КОХАННЯ

Яка  навіжена,  страшна  штука  кохання,
Не  секс  –  це  примітивне,  якщо  без  кохання.
Безглуздо,  безтямно  серце  віддав  на  заклання,
Мазохістські    щасливий  від  його  калатання.

Який  все  долаючи  біль  є  втрата  кохання!
Найстрашніше,  що  нема  вікових  перепон.
Втрата  кохання  –  від  Бога  є  покарання,
І  дія  оця  для  людей  –  невблаганний  закон.  
2.09.2019
Дача    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019

МОЛОДЕ / СТАРЕ

В  житті  руйнується  все  –
Адже  Час  невблаганний,
Молодь  тільки  на  це  не  зважає.
А  старість  каже:  «Бігме!»  -
Часу  знає  омани,
Тому  Життя  кожну  мить  кохає.

02.09.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2019

КАРА

Холера  ясна!  Ти  знову  не  прийшла  у  сон!
А  перед  тим  погрожувала,  назад  днів  десять,
Що  заради  твоєї  зради  мене  повісять.
У  сні  попереджала  з  ганьбою  в  унісон,
Бо  я  колись  навмисно  здався  тобі  в  полон.

Якого  біса  біля  мене  ти  –  примара?
Адже  я  забув  вже  твій  образ  і  образи!
І  що,  тому  що  на  мені  клеймо  мольфара?
Між  нами  вирва,  а  в  ній  вся  наша  відраза.
То  чом,  Владико,  на  мені  досі  оця  Кара?

Бо  ви  зганьбили:  від  Мене  була  ваша  пара.  

23.08.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2019

31 ЛИПНЯ

День  останній  другого  місяця  літа  –
Проминули  страшенна  жара,  а  потім  зливи,
Духота  нещадно  миттєво  вже  змита
І  в  пекло  втекли  дні,  які  були  жарогриві.

Все  минає.  Швидко  минає.  Нестримно!
Час  несеться,  а  на  ньому  сидить  Нездоланність.
Але  я  все  ще  співаю  Добру  гімни,
Хоча  Одинокість  давно  моя  превелебність.

31.07.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2019

ЩАСТЯ БАТЬКІВСТВА

Кожний  день  на  вишні  щасливі  птахи
Цвірінькають  із  пташенятами  –
Голосно  батько,  тихенько  мати….
А  я  такого  не  можу  вже  мати.

03.07.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2019

СУМНІВИ

Я  у  сумнівах  лягаю  спати
І  у  сумнівах  я  прокидаюсь,
Вдень  примушую  себе  працювати  –
Живу  надіями,  я  ними  граюсь.

Мета  загублена  у  роках  життя,
Що  завжди  дихало  надіями,
Але    знає  моє  серцебиття:
Не  можна  упиватися  мріями!

Сумніви  –  є  моя  рушійна  сила,
Долання  саме  їх  є  запорука,
Що  навіть  найнавіженіша  мрія
Для  мене  завжди  життєва  наука.

02.07.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841141
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 07.07.2019

МИНУЧЕ

Коли  я  думкою  лину  в  Небуття,
То  розумію  марність  сподівання,
Мати  свідоме  особисте  вороття
У  моє  сучасне  людське  існування.

Я  бачив  попередні  втілення  Душі  –
Їх  Показали  коли  мене  Навчали,
То  образи  були  ,  а  не  їх  думки,
Вони  –  примарі,  справне  що  мовчали.

29.06.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2019

ПЕРЕД ДОЩЕМ

Невже  пекуче  сонце,  бач,  вже  сховалось?
І  марево  повисле  вже  перед  дощем.
Невже  жара  з  нами  дійсно  вже  награлась?
Невже  нарешті  зніміть  за  дощем  з  нас  щем?

27.06.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840765
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2019

СУМНО

Від  жінки,  яку  колись  я  любив,
Залишилась  тільки  оболонка  –
Вона  кохає  давно  чужих  богів
І  в  цьому  дуже  вправна,  навіть  ловка.

20.06.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019

ДО ОБРІЮ

Сонце  сповзає  за  обрій.
Крила  мої  вкрила  короста,
Та  я  все  ще  веду  двобій  –
Мене  подолати  не  просто.

Сонце  немов  рух  припинило,
Немовби  чекає  на  мене.
Лікує  воно  мої  крила?
От  чому  воно  незбагнене!

Лечу  до  Сонця  на  обрій  –
Піді  мною  Пуща-Водиця.
От  і  став  я  нагло  хоробрим!
Щоб  Там  Сонцем  напитися.

04.06.2019
Пуща-Водиця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840497
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2019

Добробрат Василій

13.06.2019

Після  сніданку  я  зібрав  швидко  комп  та  фотоапарат  у  портфель,  спустився  ліфтом  з  11-го  поверху  на  3-й,  поседів  10  хвилин  на  процедурі  прогрівання  бішофіту  в  кісті  моїх  рук,  спустився  на  1-поверх,  вийшов  із  будівля  шпиталю  і  вже  звичною  дорогою    повільно  почвалав  у    чудовий  парк  «Пуща-Водиця».  Зранку,  як  завжди,  у  мене  був  високий  тиск,  то  я  ще  не  міг  оговтатися.  Прийшов  до  озера  на  майданчик  відпочинку  –  на  дивно  на  лавах  було  пусто,  трохи  пізніше  підходили  люди,  годували  крихтами  булок  качок  і  йшли.  Я  дочекався  коли  припливли  каченята,  згодував  їм  скибку  батону  від  сніданку,  але  від  цього  мені  не  ставало  краще.  Працювати  на  компі  не  міг.  І  я  вирішив  повертатися  до  шпиталю.
Жара.  Йти  тяжко,  але  мимоволі  любувався  красою  гарно  оздобленого  парку  і  це  немов  мене  тримало  в  тонусі.  Нарешті    додибав  до  задрипаного  продуктового  магазину    на  повороті  трамвайних  рельс  до  зупинки  «Шоста  лінія»,  купив  пакет  молока  і  обережно  пішов  до  тильного  входу  до  шпиталю.
Коли  зайшов  на  територію,  то  побачив,  що  декілька  альтанок  вільні.  Вибрав  найближчу  і  з  полегшенням  всівся  за  столик  на  лаву.
Спокій.  Легкий  вітерець.  Лагідний.  Плямиста  гра  тіні  від  могутніх  дерев.  І  мене  почало  відпускати.  Думки  байдуже  і  звично  кружляли  навколо  одного  і  того  ж:  що  треба  писати  далі  про  Закон  Синхронічності;  цікаво  як  моя  донька  Оксана  прийме  мою  аналітику  про  цей  Закон;  а  синам  я  вже  не  потрібний  –  навіть  і  не  згадують  про  мене;  чому  тут  в  шпиталі  так  багато  старих  жінок?  старих  і  тупих;  та  ще  нахабних;  а  дійсних  ветеранів  Другої  світової  бачив  тут  тільки  трьох  чи  п’ятьох?  АТОшники  всі  молоді,  адже  сорокарічні  вже  є  такими  стосовно  мене,  а  що  там  говорити  про  тих,  кому  до  тридцяти…  Одним  словом  –  потік  свідомості  в  усій  банальності.

Раптом  я  побачив,  як  по  стежці  від  будівлі  іде  похитуючись  чоловік.  Мене  трохи  здивувало  його  похитування,  бо  це  явно  не  п’яна  людина,  хоча  і  відчувається,  що  він  старається  іти  прямо.  Автоматично  з’явилося  переконання,  що  він  хоче  сісти  в  моїй  альтанці,  то  я  почав  його  роздивлятися.  Витончено  стрункий.  Простий  сірий  одяг,  щось  схоже  на  піжаму,  але  це  явно  не  піжама.  Маленького  росту,  але  явно  сильна  фізично  людина,  хоча  м’язів  і  нема  випуклих,  типова  двожильна  людина,  як  казала  наша  бабця  Зіна.  Голова  витягнута,  очі  сидять  глибоко  у  черепі,  погляд  пильний,  їх  колір  не  можу  побачити,  але  темні.  Шкіра  сірувата,  є  зморшки.  Вік  явно  далеко  за  сорок.  І  якась  мені  незрозуміла  харизма.

- Ви  дозволите?  –  запитав  він  і  я  здивувався  чистоті  його  голосу,
 спокою  та  гарній  українській  за  вимовою.
- Так.  Безумовно!
Він  обережно  сів  на  іншу  лаву  ліворуч  від  мене,  зробив  маленький  ковток  кави  із  картонного  стаканчика.
- Вам  кава  допомагає?  –  запитав  я,  адже  для  мене  кава  єдине  спасіння
коли  падає  тиск.
- Так.  Мені  робили  операцію  на  мозку.  Зараз  добре,  я  можу  ходити  у
вузькому  просторі  –  показує  долонями  –  а  тепер  краще…
- То  у  вас  порушений  вестибулярний  апарат!
- Напевно.  Один  гарний  лікар  сказав,  щоб  я  попробував  каву  пити.
- І  що,  допомагає?
- Так.  Дві  чашечки  на  день  і  я  можу  майже  нормально  рухатися.  Ви  ж  
бачили.
- Контузія?  –  Я  знав,  що  це  контузія  –  як  не  блокую  свою  здатність  
Діагностувати,  а  вона  інколи  проривається.
- І  не  тільки.  Мені  повезло.  На  відстані  метрів  п’яти-шести  впала  
міна.  Не  звичайна,  а  та,  що  вгризається  у  землю  перед  вибухом.  Проти  бліндажів.  Коли  вибухає,  то  утворюється  вирва  діаметру  метрів  десять.  Так  і  відбулося.  Мене  підкинуло  у  повітря,  двічі  там  зробив  сальто-мортале,  а  потім  гепнувся  на  землю.  Добре,  що  паралельне  до  вибуху,  а  інакше  би  половини  тулубу  не  було  би.  Ми  би  і  не  говорили  з  вами.
- Коли  це  сталося?
- У  2018.  За  два  дні  до  мого  дня  народження.  Мені  зараз  57  років.
- То  ви  атошник.
- Військовий.  Спочатку  був  добробат.  З  2014  року.  Зразу  як  почалося.
- Я  –  угорські  події  1956  року.
- Зрозуміло.  Я  пішов  воювати  не  за  гроші,  не  за  звання,  не  за
нагороди,  а  щоб  ця  наволоч  пішла  від  нас,  заради  дітей  і  онуків.  –  Сказавши  останнє  він  позіхнув  сумно.
- У  вас  двоє?
- Двоє.  Син  і  донька,  прийомна.  Залишилася  сиротою,  то  ми  і  взяли  її  
до  себе.  Та  дітей  нема  у  мене  –  сказали,  що  я  український  фашист  і  що  я  вбиваю  росіян,  то  і  поїхали  до  Росії?
- А  звідки  ви?
- Із  під  Житомиру.  А  ви?
- Киянин.  Корений.
- Донька  як  поїхала,  так  там  десь  і  існує.  Хоча  я  про  неї  нічого  і  не  
знаю.  Син  повернувся,  бачилися  нещодавно.  Чужа  людина.  А  я  їх  сам  виховував  більш  десяти  років.
Я  мимоволі  насторожився:  «Що,  паралельна  доля?  Синхронічність  підсовує  мені  схожість  з  виховною  метою?»
- А  що  дружина?
- Блядовати  почала.  Я  сам  і  тягнув  дітей.  Ото  зустрілись  із  сином  –  він  
тепер  до  Польщі  їхав  працювати.  Стоїть  і  їсть  морозиво.  Недбало  питає  «Ну  як  ти?».  А  я  ще  не  оговтався.  Хитає.  Думаю:  «У  мене  гроші  є,  але  ти  хоча  би  заради  поваги  запитай  чи  пригостити  мене  морозивом.  Адже  жара.»  А  він  надряпав  на  папірці  свій  номер  телефону:  «Може  якось  подзвониш»  і  дає  мені  папірець.  А  мій  номер  і  не  питає.  Десь  у  мене  досі  валяється  його  цей  папірець.  А  я  жив  тільки  заради  них  –  робота  та  діти.  І  все.  Радів,  що  виростив,  поставив  на  ноги.  І  не  маю  дітей.  Така  дяка.  Я  для  них  бандеровець.  Бо  захищав  батьківщину.
- А  що  дружина?
- Гуляла  по  чорному.  Я  часто  мотався  в  інші  місця,  щоб  заробити  
гроші,  а  вона,  як  виявилось,  в  цей  час  оброблювала  дітей  на  свою  користь.  От  і  обробила.  Один  раз  повернувся  із  Дніпропетровська,  а  мене  в  суд  кличуть  на  розлучення.  Прийшов.  Читаю  позов:  виявляється,  що  я  її  бив,  що  я  п’яниця  і  гулящий.  І  дати  стоять.  Саме  ті,  коли  я  був  на  заробітку  в  Дніпрі.  Сидить  вона,  а  біля  неї  наступний  хахаль,  адвокат.  Я  вже  знав  його  по  її  походенькам.  Суддя  почала  кричати  на  мене,  звинувачувати.  Я  і  вз’ярився.  Розклав  на  столі  свої  папірці  –  квитки  приїзду-від’їзду,  довідки  та  ще  щось  і  кажу:  «То  ви  вірите  цій  брехусі?  Як  я  міг  все  це  коїти  тут,  коли  був  у  Дніпрі?  Та  вона  18  років  гуляла  як  остання  тварюка!.  А  я  дітей  виховував.  А  біля  неї  зараз  сидить  ваш  колега,  її  останній  коханець.  Так  от  що,  ви  за  24  години  дасте  розлучення  чи  я  вашому  колезі  добробут  відірву.»  –  «Я  так  не  можу!»  –  «Зможете!.  Він  попросить  вас  це  зробити!»
- І  що?
- Змогла.  Він  дійсно  просив.  Розлучила.  Але  дітей  я  втратив.
Слухав  його  і  мимоволі  прокручував  подумки  своє  життя,  адже  я  дітей  
теж  втратив.  Молодших  майже  при  таких  самих  обставинах.
- То  ви  з  якого  поверху?
- Дванадцятий.  А  ви?
- Одинадцятий.
- Реанімація.  Ми  в  одній  обоймі.
- У  вас  інвалідність?.  Можливо  навіть  дадуть  першу.
- Зразу  дали  третю  групу,  а  зараз  проходжу  переатестацію.  Може  
навіть  дадуть  першу.
- А  чому  не  у  Центральному  шпиталі?
- Що?  Та  то  ж  клопівник  корупції!  Там  біс  кого  тільки  нема!  Якісь  
сракаті  баби  різного  віку  лікуються.  Койка  коштує  350  гривень  за  добу!  За  все  треба  платити!  Якщо  притягають  хлопців  в  тяжкому  стані  із  передової,  то  ще  більш-менш  терпимо  відносяться,  а  взагалі  –  жах!  Була  там  у  мене  пригода.
- То  там  гірше  ніж  тут?
- Не  те  слово.  Тут  спокійно,  до  тебе  відносяться  з  повагою,  ніяких
поборів,  якщо  нема  ліків,  то  треба  купити,  але  це  ж  звичне  явище  зараз  по  країні.  Для  мене  нема  значення  які  погони  носить  людина,  та  хоч  генерал!  Головне  –  людяне  відношення,  повага.  Ми  не  бидло.  І  тут  ми  дійсно  люди!
Я  уважно  слухав  його  спокійний  та  врівноважений  голос,  вже  припинив  дивуватися,  що  мова  його  ясна,  без  матюків,  тільки  іноді  бринить  прихований  душевний  біль,  але  це  ж  природно  з  такою  долею.
- Продовжував  воювати.  Я  кулеметник.  Піхота.  Тягаєш  на  плечі  
зброю.  Та  от  почав  помічати,  що  бронік    тяжко  почав  надівати.  Біль.  А  як  покладу  ще  на  плече  кулемет,  так  біль  стає  нестерпний.  До  того  ж  явно  почав  втрачати  спритність  у  грі  із  снайпером.  
- Снайпер  грався?
- Ще  б  пак!
- І  як  це  було?
- Вже  після  Донецького  аеропорту.
«Кіборг!  –  подумав  я.  –  Але  себе  так  не  називає.  Ніякого  тобі  пафосу  і  
гонору.  Дивовижно  рівно  спокійний.  Немов  трохи  відморожений»
- Так:  це  було  потім.  Відчув,  що  треба  поміняти  позицію.  Тільки  те  
зробив  –  зразу  куля  на  те  місце  де  був  раніше.  Знову  поміняв  –  знову  куля  на  покинуте  мною  місце.  Знову  поміняв  –  знову  те  саме.  Поки  не  знайшов  місце  де  він  мене  не  бачить.  Стріляти  у  відповідь?  Марна  справа,  бо  він  знаходиться  біс  його  знає  як  далеко.  Може  кілометр.  Така  гра.  А  один  раз  лежу  і  розглядаю  камінець  перед  носом.  Висотою  сантиметрів  п’ять  –  сім.  Раптом  куля  бах  в  нього  і  пішла  рикошетом  уверх.  Майстер.  Йому  вбивати  вже  не  цікаво.  А  мого  напарника  куля  торкнула  по  шолому,  так  він  годину  був  без  свідомості.  Відтягнув  і  почав  вовтузитися  з  ним.  Ледве  привів  його  до  тями.  Війна.
- То  що  із  броніком?
- У  мене  ж  у  лівій  ключиці  стояла  металева  шпилька.  Явно  почала  
рухатися.  Подзвонив  нашій  волонтерці,  вона  приїхала,  ми  порадилися  і  вирішили,  що  треба  їхати  до  Києва  у  Центральний  шпиталь  Збройних  Сил  України.  Посадила  вона  мене  в  авто  і  ми  поїхали.
Приїхали.  Передав  документи  і  чекаю  на  прийом.  Приймає  мене  хірург,  аж  у  званні  полковника.  Сиджу  напроти  нього,  він  крутить  мої  документи.  Недбало  слухає  мене.    Потім  каже:  «Я  розмовляю  з  тобою  тільки  тому,  що  у  тебе  іконостас  українських  нагород!»  -  «При  чому  тут  нагороди?»  -  «Бо  я  не  маю  права  навіть  розглядати  питання  операції  по  витягуванню,  як  ти  кажеш,  шпильки»  -  «  І  чому  ж?»  -  «Бо  ти  із  Житомиру,  воював  від  Дніпропетровську,  Операцію  тобі  робили  там  же,  то  якого  біса  ти  приперся  сюди?»  -  «Бо  це  Центральний  шпиталь!»  –  «Ти  мені  тут  не  п***і,  не  розказуй  мені  всяку  х***ю,  я  ж  кажу,  що  тільки  твої  нагороди…»  -  «Чому  ви  зі  мною  так  розмовляєте?  –а  сам  вже  розумію:  вимагає  хабаря.  «Я  вирішую  як  і  що  говорити,  а  ти  тут  сиди  і  слухай,  н  п***і  чи,  краще  в******с  звідси.»  -  Це  мене  вже  дістало.  Кажу:  «Я  зараз  зателефоную  кому  треба,  то…»  -  «  А  пішов  ти  –  суцільний  мат  –  дзвони  кому  хочеш,  я  йому  те  саме  скажу!»  Витягую  мобілу,  набираю  номер  одного  з  часів  аеропорту    і  кажу:  «Привіт,  тезка!  Я  у  Києві.  В  Центральному  шпиталі.  Так,  вже  не  витримую  –  треба  позбутися  шпильки.  А  мене  тут  неадекватно  зустрічають.  Не  знаю,  але  має  звання  полковника.  Зараз  передам  йому»  і  протягую  мобілу  господарю  кабінету.  А  той  продовжує  розмовляти  з  моїм  товаришем,  навіть  не  поцікавившись  хто  це  такий,  точно  так  же  матом,  з  посиланням  на  х**  і  так  далі.  Припинив  розмовляти,  кинув  мені  мобілу  і  зорав:  «Пішов  на  х**!»
Вийшов  я  із  кабінету,  сів  на  щось  і  починаю  приходити  до  тями.  Раптом,  і  п’яти  хвилин  не  пройшло,  як  до  кабінету  заходять  двоє  кремезних  хлопців  і  виводять  із  нього  цього  полковника  в  наручниках.  Він  подивися  на  мене  із  лютою  ненавистю.
Прийняли  мене,  поклали,  почали  готувати  до  операції,  але  через  день,  коли  я  гуляв  на  дворі,  до  мене  підійшли  титушки,  щось  вкололи,  я  став  як  ватний.  Вони  мене  кинули  у  авто  і  завезли  на  якийсь  будівельний  майданчик.  І  почали  бити.  Побили  майже  до  смерті,  потім  проткнули  на  правій  руці  вену  і  кинули  стикати  кров’ю.  Врятував  мене  якийсь  пацан,  що  прийшов  на  цей  майданчик  похезати.  І  місяць  мене  в  лікарні  витягували  із  цього  побиття.  Коли  очухався,  то  подзвонив  товаришу,  а  він  каже;  «Довго  ж  ти  приходив  в  себе!  Не  турбуйся:  всіх  ми  взяли.  Це  було  страшне  угруповання,  розгалужене  і  велике.  Ти  –  просто  була  остання  крапля.  Трибунал.  Довічне.  То  де  будеш  знімати  шпильку?  Центральний  шпиталь  гарантую  гарне..  Добре.  Нехай  буде  Житомир».  Так  я  опинився  в  Житомирі  і  там  все  гарно  зробили,  але,  бачите,  тепер  вирішують  яку  групу  інвалідності  мені  дати.  Товариш?  Служба  безпеки.  Генштаб.  Колись  поряд  лежали  проти  ворога.  Так,  були  напарниками.
Замовк.  Погляд  в  себе.  Явно  опустився  в  ті  події.  Я  вирішив  вирвати  його  з  цього.  М’яко.
- То  що,  цей  шпиталь  гарний?
Він  немов  прокинувся  –  глянув  на  мене.  Огледів  все  навколо  альтанки,  
потім  позіхнув  і  сказав:
- Так,  краще.  Тут  все  безкоштовне,  відношення  лікарів  і  всього  
персоналу  поважне,  увічливе.  Спокійно  тут.  Природа  яка  гарна.  Лікування  так  собі,  але  гарне  обладнання,  а  якщо  треба,  то  кажуть  які  ліки  треба  купити,  купуєш  і  тебе  дійсно  лікують.  Там  –  суцільна  корупція.  На  крові,  на  житті.  Безумовно  і  тут  є  багато  примазаних.  Он  подивись  на  тих  жінок  –  хто  вони?  Для  дітей  війни  –  молоді,  для  чорнобильців  –  вельми  жваві,  про  участь  у  війні  –  так  я  навіть  не  заїкаюсь.  Було  таке  у  мене:  прийшов  на  прийом  до  лікаря  після  операції,  по  всім  правилам  маю  право  без  черги  іти,  та  по  мені  це  і  видно,  сказав  про  це,  всі  погодились,  то  сиджу  чекаю  коли  хворий  вийде  із  кабінету.  Раптом  підскакує  краля  –  дебела,  ***  така,  що  я  не  обхопив  би,  голос  сильний,  нахабний,  трохи  верескливий  і  кричить:  «Зараз  я  іду,  бо  я  ветеран  війни!»  Не  витримав  я,  вскочив  і  кажу;  «Де  ж  це  ви  воювали?  А  ну  покажіть  свою  книжку  ветерана  війни!  Моя  –  от»  і  показую  посвідчення.  Вона  з  презирством  подивилася  на  мене  і  вимовила:  «Буду  я  таскати  із  собою  такий  цінний  документ!»  Я  остаточно  збісився,  але  спокійно  кажу;  «Он  там  кінець  черги.  То  прилаштовуйтесь  там!»  Вона  спробувала  піти  на  мене,  але  я  вже  встав  у  стійку  і  насмішкувато  почав  чекати  атаки.  Психологічна  атака  =-  фиркнула  і  щезла.  Черга  загомоніла,  а  до  того  сиділи  мов  миші.  Виглянула  на  шум  медсестра  і  скала  мені:  «От  добре,  хоч  хтось  дав  відсіч  цій  тварі.  Бач,  у  неї  рука  в  Міністерстві»  Тут  багато  таких,  але  значно  менше,  ніж  у  Центральному.
У  мене  з’явилося  переконання,  що  треба  закінчувати  нашу  розмову.  І,  звично:  я    не  помилився  –  він  встав,  встав  і  я,  ми  вийшли  з  альтанки  і  почали  повільно  іти  до  корпусу.  Він  витягнув  цигарки  і  закурив.
- То  ви  курите!  -  сказав  я  із  здивуванням.
- Тільки  коли  треба  заспокоїтись,  батя.  Вибачте,  що  я  назвав  вас  так,  у  мене  ніколи  не  було  баті,  а  тут  я  немов  зустрівся  з  ним.  Вибачте.
- Та  нічого.  Я  дійсно  є  батя,  бо  маю  багато  дітей  і  все  так  само  з  ними
як  у  вас.
Він  мовчки  дивися  на  мене,  а  в  очах  був  такий  біль!
- Як  вас  звати?  –  запитав  я.
- Василь.  Мене  звати  Василь,  батя.  –  сказав  він  і,  ховаючи  очі,  почав  
моститися  на  лаву,  біля  якої  ми  зупинилися.  
- Хай  щастить,  Василю!  –  сказав  я,  повернувся  і  пішов  до  корпусу,  бо  
знав,  що  у  нього  на  очах  сльози.  П’ятдесят  сім  років  і  вісімдесят  три  –  зустрілися  дві  одинокості.  «То  у  мене  донька  на  рік  старша  за  нього!»  -  промайнуло  в  моїх  думках.
.
16.06.2019  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838989
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2019

СОЛОВЕЙ

Дача.  Тьохкає  приємно  соловей!
Натхненно  п’є  він  прохолоду  ночі!
Далеко  десь  какофонить  ще  «сабвей»,
Та  співи  солов’я  він  не  порочить.

Багато  діб  вже  щасливий  соловей
Тьохкає  рулади  для  солов’їхи,
А  попереду  достатньо  ще  ночей,
Коли  в  їх  щасті  я  ховаю  лихо.

14.05.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836223
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.05.2019

ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 2019 ЗОМБУВАННЯ ЛЮДЕЙ

Довго  не  наважувався  показати  цей  текст.  Та  не  думаю,  що  зараз,  коли  чекаємо  20.05.2019,  актуальність  його  не  щезла.
1.  СТАН  РЕЧЕЙ
09.05.2019*  11:05

Здається,  що  все  –  нервування  та  провокації,  фейки  та  відверта  брехня,  підкуп  виборців  та  непідкупність  виборців,  фонтанування  Старого  лайна  та  неочікувані  гейзери  принципово  Нового  формування  агітації  –  все  це  відійшло  у  минуле,  бо  Президент  В.О.  Зеленський  переміг  з  розгромним  рахунком  для  свого  суперника  В.О.  Порошенка,  бо  як  ще  можна  сприймати  співвідношення  73,22%  до  24,45%  чи    1,00:0,33.  Але  виявилося,  що  не  все  так  просто,  що  це  у  цивілізованих  країнах  після  такого  результату  суспільство  заспокоюється  і  починає  жити  далі,  прагнучі  виправити  помилки  і  досягти  успіху  у  подальшому  житті.  Тільки  не  в  Україні.
Оговтавшись  Старе  пішло  у  наступ  в  прагненні  звести  нанівець  досягнення  Нового,  будь  за  що  утриматися  при  владі  і  для  цього  використовуються  найпідліші  засоби  та  прийоми.  Одним  із  них  стало  те,  що  меншість  виборців,  яка  отримала  поразку,  округлила  свій  показник  до  25%  і  заявило,  що  саме  воно  є  квінт-есенція  суспільства,  є  носієм  прогресу,  адже  саме  меншість  завжди  права.
Я  не  хочу  і  не  можу  розглядати  всі  аспекти  того,  що  зараз  відбувається  в  Україні,  тим  більше,  що  є  вдосталь  вельми  компетентних  людей,  які  займаються  аналізом  цього.  Я  хочу  поговорити  про  цифри  і  про  те  сховане,  яке  зараз  кричить  про  своє  існування,  а  його  мало  хто  бачить/чує.

Отже,  розподіл  голосів  громадян  України  у  другому  турі  вибору  Президента  України  серед  тих,  хто  голосував,  був  у  %  такий:
- Зеленський  В.О.  =  73,22  ;
- Порошенко  П.О.  =  24,45;
- Зіпсовано  бюлетенів  =  2,33.
Але  при  цьому  кількість  тих,  хто  голосував,  було  62,09%  від  тих,  хто  має  право  голосу.  В  такому  випадку  із  урахування  всього  населення  із  правом  голосу  розподіл  голосів  має  такий  вигляд  у  %:
- Зеленський  В.О.  =  45,46  ;
- Порошенко  П.О.  =  15,18;
- Зіпсовано  бюлетенів  =  1,45;
- Не  голосували  =  37,91.
Це  означає,  що  за  принципові  зміни  в  країні  виступає  45,  46%  населення,  фактично  проти  цього  15,18+1,45=16,63%  і  37,91%  тих,  для  кого  байдуже  (вата)  що  буд  в  країні  та  взагалі  чи  буде  існувати  Україна,  якщо  врахувати  сьогодення  фактичної  війни  із  Московією.
Кожна  із  цих  цифр  виходить  за  межі  статистичного  очікування  і  тому  по  кожній  із  них  слід  говорити  окремо.

Зеленський  В.О.  =  45,46%.
Якщо  розглядати  Вид  Хомо  Сапієнс  сапієнс  як  Носія  Життя/Розуму  на  Землі,  то  діючий  зараз  Цикл  його  існування  має  Програму  Розвитку  і  в  межах  її  діють  неявні  регуляторні  закони,  які  час  від  часу  проявляються  в  реальному  житті  Людства  і  в  Історії  Людства.  Деякі  із  них  вже  стали  відомими  –  наприклад:  Закон  Синхронічності  і  Закон  15%,    деякі  відомі  вельми  вузькому  колу  людей,  які  мають  Здібності  і,  головне,  Дозвіл  Читати  їх.  В  якості  останнього  слід  назвати  Закон  Обумовленості,  про  який  мої  колеги  в  різні  часи  говорили  стосовно  майбутнього  України.  Саме  тому,  як  тільки  пан  Зеленський  офіційно  об’явив  про  свою  участь  у  змаганнях  за  посаду  Президента  України,  я,  починаючи  із  січня  2019  року,  розмістив  у  ФБ  свій  аналіз  «Хвала  Зеленському»,  до  якого  навіть  зараз,  коли  пан  Зеленський  переміг,  я  можу  тільки  повторити,  що  в  даному  випадку  на  місці  Зеленського  могла  бути  інша  людина,  але  сам  процес  був  викликаний  Обумовленістю  майбутньої  ролі  України  у  розвитку  Людства.
Таким  чином,  цифра  45,46%  логічна,  хоча  очікувалася  і  більша.

Порошенко  П.О.  =  15,18%.
Переконаний,  що  в  майбутньому  ще  буде  написана  дисертація  про  цю  людину  як  взірець  ницості  політичної  формації  становлення  України.
Здається,  що  Закон  15%  в  даному  випадку  спрацював  –  нагадую:  вважається  що  кожна  нація  чи  нарід  (як  єдність  націй  на  одній  території  існування),  має  статистично  15%    людей  авангарду  і  15%  людей  ар’єргарду,  останні  є  дисидентами  чи  навіть  коллаборантами.  Але  тут  є  одне  АЛЕ!
По-перше,  відомо,  що  пан  Порошенко  П.О.  певним  чином  збільшив  долю  свої  голосів  за  рахунок  різних  засобів  адмінресурсу.  По  різним  оцінкам  у  нього  не  повинно  було  бути  більш  10%  стосовно  пана  Зеленського,  що  у  перерахунку  стосовно  всієї  України  дає  6,21%.  Ця  цифра  навіть  менша,  ніж  показник  долі  глибинного  суспільства  України  по  С.  Дацюку  в  10%.
По-друге,  кидається  в  очі  неочікувана  підтримка  його  з  боку  достатніх  верств  інтелігенції,  що  вельми  не  характерне  в  подібних  ситуаціях.  Особливо,  якщо  врахувати,  що  в  ряді  випадків  активними  його  прибічниками  ставали  відомі  діячі  культури  і  мистецтва,  які  до  нещодавно  активно  виступали  «за  правду».
Саме  останнє,  а  також    величина  фіксованої  долі  прибічників,  плюс  неймовірна  нахабність  та  вседозволеність  порохоботів  примушує  почати  шукати  пояснення  всьому  цьому.

Не  голосувавши  =  37,  91%.  
Це  більш  ніж  у  2  рази  по  відношенню  до  статистичне  очікуваних  15%.
Посилка  на  те,  що  це  менше,  ніж  бувало  раніше,  не  проходить,  бо  все,  що
більш  за  статистично  очікуване,  повинне  бути  пояснене,  воно  повинне  бути  мотивоване,  обґрунтоване.

2.  ЗОМБУВАННЯ.  Теорія
11.05.2019*  12:00

Я  переконаний,  що  традиційні  аналітики  знайдуть  суто  реальні  пояснення  всіх  цих  цифр  та  дадуть  обґрунтування  логічності  того,  що  є  нібито  очевидним.  Але  слід  врахувати,  що  в  даному  випадку  Україна  знаходиться  у  фактичному  стані  війни  із  Московією,  яка  застосовує  вельми  широкий  спектр  боротьби  окрім  традиційних  методів  «гарячої»  війни.  Те  що  називають  «гібридною  війною»  включає  у  свій  арсенал,  безумовно,  і  нетрадиційні  засоби  та  нетрадиційну  зброю.  По  цьому  питанню  є  багато  вже  досліджень,  літератури  та  навіть  концепцій,  я  ж  хочу  зупинитися  тільки  на  аспекті  ЗОМБУВАННЯ  МАС  ЛЮДЕЙ.
Зомбування  людини  може  бути  абсолютним  і  частковим.  Абсолютне  зомбування  –  це  повна  заміна  чи  навіть  знищення  свідомості  людини  і  таким  чином  перетворення  людини  у  біоробота.  При  частковому  зомбуванні  людина  отримує  певну  програму  на  виконання  певних  дій,  в  певний  час  чи  при  певних  обставинах,  чи  певні  ідеологеми,  які  по  переконанню  людини  є  природними  для  неї  і  навіть  абсолютними.
Зомбування  широких  верств  населення  є  одним  із  засобів  Інформаційної  війни  і  воно  має  два  класи,  відповідним  чином  поділяючи  Інформаційну  війну  теж  на  два  класи,  а  саме:
1  клас  –  Традиційна,  Вербальна  Інформаційна  війна;
2  клас  –  Нетрадиційна,  Віртуальна  війна.
Треба  підкреслити,  що  вся  Інформаційна  війна  в  обох  її  різновидах,  які  інколи  навіть  переплітаються,  зацікавлена  тільки  у  частковому  зомбуванні  людини,  бо  це  дає  можливість  використовувати  найбільш  ефеективно  таке  програмування.

Традиційна  (Вербальна)  Інформаційна  війна  повністю  будується  на  формування  певних  моделей  і  мотивацій  людини,  на  зомбуванні  людини  Словом  і  вона  має  адресатом  Свідомість  людини.  Класичним  описом  її  можна  вважати  книги  киянина  Г.Г.  Почепцова  «Информационные  войны»  (2000  рік)  і  «Психологические  войны»  (2003  рік),  які  є  у  вільному  доступі  в  Інтернеті,  точно  так,  як  і  декілька  сотень  книг  на  цю  тему  на  російській  та  англійській  мовах.
Якщо  зробити  проекцію  перепитій  сучасної  президентської  гонки  в  Україні  на  все  те,  що  описує  суть  Вербальної  Інформаційної  війни,  то  слід  новацією  вважати:  нестримну  наглість  та  при  цьому  повну  відсутність  морально-етичних  правил  у  порохоботів;  появу  «матрьошок»  -  коли  фейк  ховається  у  фейку;  активне  формування  та  постійна  дія  «фабрик  тролів».  При  цьому  відрізнити  хто  з  них  є  зброєю  московітів,  хто  є  доморощений  українській,  хто  під  кого  рядиться  було  дуже  тяжко.
Новацією  була  і  рішуча  роль  журналістів  на  телебаченні.
  При  всіх  можливостях  Вербальності,  «воєнні»  дії  Вербальної  Інформаційної  війни  охоплювали  тільки  певні  верстви  населення,  мали  певні  локалізації.  Віртуальна  же  Інформаційна  війна  по  своїй  суті  зразу  має  адресатом  все  населення  країни  чи  певну  популяційну  і  навіть  інтелектуальну  групу  людей  і  вона  оперує  із  ПідСвідомістю  людини.

Нетрадиційна  (Вербальна)  Інформаційна  війна  адресатом  має  ПідСвідомість  людини,  через  яку  потрібним  чином  корегується  Свідомість  людини,  а  головне  –  може  виконуватися  програмування  та  перепрограмування  великих  популяційних  одиниць  Людства.  Зупинимося  на  деяких,  як  по  мені,  то  головних,  які  були  задіяні,  явно  та  неявно,  під  час  президентської  гонки  в  Україні  з  боку  приспішників  діючого  президента  пана  Порошенка.

1.  Ефект  25  кадра.
Старий  засіб,  напевно  вже  скоро  буде  йому  100  років.  
От  що  говорить  Вікіпедія:    «25-й  кадр  —  зображення  або  ж  текстове  повідомлення,  що  подається  через  засоби  масової  інформації  з  метою  досягти  цілі  через  задіяння  підсвідомості.  Більшістю  вчених  25  кадр  вважається  фікцією,  а  сам  автор  публічно  зізнався  в  підробці  результатів».  
Тільки  є  одна  дрібниця:  «більшість  вчених»  не  визнають  існування  Підсвідомості,  бо  вони  сповідають  Матеріалістичну  парадигму;  з  іншого  боку  «ефект  25  кадра»  є  тільки  умовна  марка  самої  дії.  Легко  можна  уявити,  що  під  час  телевізійної  передачі  певного,  навіть  нейтрального  змісту,  паралельно  на  грані  звукового  сприйняття  передається  у  запису  сповільненого  чи  навпаки  прискореного  темпу  агітація  за  пана  Порошенка.  Така  передача  не  подіє  на  всіх  слухачів,  але  певне  коло  захопить  у  свої  лабети.
Коли  у  мене  відбувалося  Розкриття  і  були  різні  Іспити,  то  один  раз  мене  Привели  на  сеанс  сильного  гіпнотизера  і  один  раз  на  сеанс  сильного  сугестолога.  На  обох  сеансах  на  мене  зусилля  авторів  дії  не  мали  ніякого  впливу  і  в  залі  в  обох  випадках  я  не  був  одиноким  в  такій  якості.  Тому  переконаний,  що  ефект  25  кадру  не  діє  на  всіх,  але  якщо,  наприклад,  кожний  день  на  протязі  довго  часу  та  ще  в  один  і  той  же  час  іде  така  передача,  то  ефект  від  неї  неминучий.
Та  у  цього  методу  є  недолік:  він  не  може  охопити  велику  популяційну  групу.

2.  Психотронні  генератори.
Традиційно  спочатку  подивимось  що  говорять  про  це  в  Інтернеті.  Дві  типові  думки  –  дві  цитати
Вікіпедія  рішуче  каже:    «Психотронна  зброя  —  вигадана  зброя,  яка  за  допомогою  «біологічної  енергії»  впливає  на  мозок,  що  може  викликати  фізичний  дискомфорт,  розлад  психіки  або  смерть.»  З  точки  зору  Вікіпедії  це  є  «вигадана  зброя»,  тобто  неіснуюча.  Але  трохи  далі  у  іншого  джерела  читаємо  інше:
«Психотронна  зброя  –  це  вид  зброї  масового  ураження,  в  основі  дії  якої  лежить  вплив  на  людину  електромагнітними  полями  чи  акустичними  хвилями,  які  викликають  зміну  поведінки,  зміну  розумової  діяльності,  реакцій  на  події  та  ситуації,  призводить  до  порушень  в  роботі  функціональних  систем  організму  і  змін  тканин  в  клітинах.  Ці  всі  зміни  відбувається  з  певною  метою:  формування  сприятливих  психо-фізіологічних  умов  для  здійснення  управління  людиною  поза  її  контролем  над  власним  розумом  і  тілом.  Метою  управління  є  формування  наперед  заданих  суб’єктом  управління  смислів,  меседжів  і  формування  атмосфери  до  сприйняття  певних  наративів  з  подальшим  їх  засвоєнням  на  ментальному  рівні  в  якості  «власно  вироблених».
У  свій  час  (1996-98  рр.)  в  межах  моїх  службових  обов’язків  я  тричі  виконував  аналіз  ситуацій  застосування  так  званих  психотронних  генераторів,  які  і  є  типовими  представниками  Психотронної  зброї.  Знаю,  що  у  1990-91  роках  за  допомогою  такого  генератора  колектив  під  керівництвом  академіка  РАН  Акімова  оброблював  територію  Криму.  Нема  потреби  розглядати  інші  випадки  моїх  аналізів.  Простіше  навести  основні  висновки:
А).  Психотронні  генератори  не  працюють  на  основі  електромагнітних  чи  акустичних  хвиль;  конструювання  цих  генераторів  має  різний  вигляд,  але  фактично  вони  діють  на  основі  «енергії  форм»  (умовна  назва),  коли  відбувається  задана  локальна  (різного  масштабу)  деформація  Реальності  за  рахунок  активного  проникнення  в  неї  інших  Агрегатностей;
Б).  В  силу  того,  що  кожна  людина  окрім  Реального  Тіла  має  ще  і  Тонкі  Тіла,  то  практично  всі  люди,  які  так  чи  інакше  виконували  операції  по  конструюванню  та  застосуванню  Психотронних  генераторів,  вимарювалися  із  життя.  Фактично  мова  іде  про  тотальну  Заборону  на  ці  Знання.  Принаймні  зараз.
В).  Застосування  Психотронних  генераторів  є  видом  самогубства,  тому  що  на  відміну  від  артилерії  чи  ракетної  техніки,  де  враження  цілі  знаходиться  далеко  від  місця  її  застосування,  ці  генератори  обумовлюють  еліпсоподібне  «поле  враження»,  яке  від  точки  його  запуска  має  зону  враження  як  уперед,  так  і  назад  та  по  бокам.
Г).  Застосування  Психотронних  генераторів  проти  великих  територій  завжди  провокує  «ефект  бумерангу»  для  того,  хто  їх  запускає.  Так,  наприклад,  череда  немотивованих  катастроф  різного  ґатунку  в  Росії  може  бути  доказом  того,  що  її  компетентні  органи  оперують  Психотронною  зброєю  проти  України  та  інших  країн.
Чесно  кажучи,  мені  тяжко  уявити,  що  Росія  застосовує  Психотронну  зброю,  тому  що  це  зброя  самогубця,  але,  враховуючи  що  Глибинне  суспільство  Росії  складає  86%  (по  С.  Дацюку),  таку  можливість  нема  рації  виключати.  Особливо,  якщо,  наприклад,  враховувати,  що  є  певна  кількість  людей  в  Росії  і  навіть  у  нас,  на  яких  не  діє  ніяка  страшна  правда  про  злочини  та  звірство  можновладців.

3.  Нейролінгвістичне  програмування  (НЛП).
Слово  має  Вікіпедія:  «Нейролінгвістичне  програмування,  кодування  психіки  (НЛП)  (англ.  Neuro-linguistic  programming  (NLP))  —  псевдонауковий  напрям  у  психотерапії  та  практичній  психології,  що  вивчає  закономірності  суб'єктивного  досвіду  людей  через  розкриття  механізмів  і  способів  моделювання  поведінки  і  передачі  виявлених  моделей  іншим  людям.  Ефективність  спростована.»
В  цьому  визначенні  мені  подобається  два  моменти:  «псевдонауковий  
напрям»  і  «Ефективність  спростована».  Так  і  несе  вітерець  Ортодоксальність!  
Я  зробив  просту  річ:  поклав  біля  себе  Довідник  по  НЛП  та  включив  передачу  телевізійного  каналу  «Прямий»  із  метром  Ганопольський,  а  потім  мимоволі  почав  сміятися.  Не  знаю  чи  проходив  цей  телевізійний  журналіст  і  ведучій    спеціальну  підготовку,  але  вся  його  жестикуляція,  манера  говорити  і  триматися,  концептуальність    тощо  були  прямою  ілюстрацією  до  положень  цього  Довідника.  
Взагалі,  історія  із  НЛП  вельми  показова,  тому  що  багато  зараз  є  такого,  що  Ортодоксальна  наука  не  приймає  бо  воно  не  вписується  в  Прокрустове  ложе  Матеріалістичної  парадигми,  і  в  той  ж  час  це,  що  не  приймається  наукою,  гарно  працює  на  практиці.
Доказів  того,  що  НЛП  у  повному  обсязі  чи  частково  використовувалося  під  час  президентських  перегонів  більше  ніж  достатньо,  але  воно  в  даному  випадку  обмежувалося  телебаченням  та  соціальними  мережами.  Та  при  цьому  зомбування  цим  методом  було  вельми  успішним,  тому  що  сам  цей  метод  дає  можливість  будувати  вплив  на  певну  аудиторію,  на  певний  адресат.

4.  Ефект  Махаріші.
13.05.2019*  13;15
В  Інтернеті  тільки  на  українській  та  російській  мовах  майже  62  000
документів  на  цю  тему.  Найчастіше  використовується  визначення,  що  це  є  парапсихологічний  феномен,  ефект  якого  основується  на  трансцендентальній  медитації  (ТМ)  по  системі  Махаріші,  в  якому  кількість  людей,  які  одноразово  виконують  цю  операцію,  можуть  корегувати  якість  життя  людей  в  певному  регіоні.  Докази  достовірності  цієї  дії  в  реальності  мають  незаперечний  статистичний  характер.
Суть  Ефекту  Махаріші  достатньо  гарно  показана  в  Інтернеті,  то  нема  рації    мені  переказувати  її  тут.  Але  я  хочу  розказати  про  те,  що  явно  не  показане  в  ньому,  принаймні  я  не  знайшов.
Як  я  вже  говорив,  у  1996-98  роках  я  офіційно  працював  в  якості  наукового  співробітника  і  займався  Сенсорною  аналітикою.  Один  раз  мені  було  доручено  виконати  аналіз  «Білої  статті»,  яка  була  отримана  із  Німеччини  по  лінії  обміну  інформацією  з  НАТО.  Це  був  робочий  проект  експериментально  апробованої  системи  створення    принципово  нового  роду  військ  Бундесверу.  Так  я  вперше  познайомився  із  Ефектом  Махаріші.
Суть.
Передбачалося  створення  чотирьох  (по  напрямкам  світу  Північ-Схід-Південь-Захід)  крил  військових  підрозділів,  куди  підбиралися  по  спеціальній  програмі  вояки  із  розширеними    від  народження  здібностями,  а  з  них  готувалися  так  звані  «летючі  йоги».  Операція,  яку  виконував  підрозділ  мала  такий  вигляд.
Великий  спортзал.  По  периметру  сидять  воїни-йоги  в  позі  лотоса.  Вони  входять  в  стан  медитації,  але  перед  цим  даються  дві  установки.  
Перша  –  на  відрив  від  підлоги  (звичним  фіксувалося  в  50  см,  окремі  особи  досягали  висоти  у  150  см.  Як  тільки  воїн  досягав  цього,  так  він  зразу  включався  у  Об’єднану  Свідомість  всіх  присутніх  в  залі.  По  суті  це  і  був/є  Ефект  Махаріші.
Як  тільки  всі  присутні  утворювали  цю  Об’єднану  Свідомість,  так  зразу  включалася  друга  установка:  починалася  Ментальна  обробка  певної  території  із  певною  метою.  В  «Білій  статті»  мова  йшла  про  території  країн  Європи,  а  метою  було  обумовлення  доброзичливого  відношення  населення  цих  країн  до  Німеччини.  Лозунгом  було:  «Виграти  війну  не  починаючи  її!».
Я  тоді  дав  схвальну  оцінку  цій  роботі,  тому  що:
- Був  напрацьований  переконливий  матеріал  по  зменшенню  правопорушень  при  застосуванні  Ефекту  Махаріші  у  деяких  великих  містах  США;
- Матеріал  у  «Білій  статті»  був  викладений  з  гарними  доказами;
- На  той  час  я  вже  мав  власний  досвід  використання  Ментальної  дії  на  людину,  хоча  і  без  використання  йоги.
Нашу  Організацію  скоро  після  цього  розформували  і  я  не  займався  вже  Нетрадиційними  війнами,  алл  зараз,  подумки  проглядаючи  певні  події  навколо  Німеччини  по  деяким  другорядним  ознакам  можу  погодитися,  що  проект  «Біла  стаття»  в  Німеччині  реалізований.
АЛЕ!  Як  все  це  в’яжеться  з  темою  вибору  президента  України  зараз.  Спробую  пояснити.

3.  ЗОМБУВАННЯ.  Практика.
14.05.2019*  12:45
Отже,  за  станом  на  цей  момент    ми  фактично  маємо  Громадянську  Ментальну  (назву  так,  м’яко)  війну,  в  якій  беруть  участь  такі  сили:
Сили  Олігархату  на  чолі  із  президентом  Порошенко  П.О.,  який  програв  змагання  за  право  посісти  президентство  у  другому  терміні.  Фактичним  лозунгом  правління  його  кліки  було:  «Мародерство.  Корупція.  Особисте  збагачення  можновладців  за  рахунок  розкрадання  всього  і  вся.  Фарисейство.  Брехня.  Узурпація  влади  Олігархатом.  Тотальне  бідність  широких  мас  людей.  Війна  як  засіб  отримання  надприбутків.».
Підтримка  15,18%  населення  України.

Сили  Народовладдя  на  чолі  із  президентом  Зеленським  В.О.,  який  виграв  змагання  із  Порошенко  П.О.  за  президентське  крісло.  Головний  лозунг:  «Знищити  всі  прояви  і  реалізації  лозунгів  Порошенко  П.О.»
Підтримка  45,46%  населення  України.

При  цьому  37,91%  населення  України  є  спостерігачами  за  битвою,  для  них  подальша  доля  їх  самих  та  держави  Україна  не  має  значення.  Таку  позицію  можна  розглядати  як  колективний  інфальтизм,  а  його  якраз  достатньо  легко  можна  поставити  за  допомогою  Ефекту  Махаріші.

Аналізувати  Сили  Народовладдя  нема  рації,  тому  що  вони  за  весь  період  президентських  змагань  жодного  разу  не  використовували  проти  своїх  супротивників,  а  у  другому  турі  –  проти  супротивника  те,  що  можна  назвати  узагальнено  «Чорний  піар».  А  от  стосовно  Сили  Олігархату  можна  сказати  деякі  міркування.
Здається,  що  15%  населення,  що  підтримує  ці  Сили,  відповідає  статистичне  очікуваним  15%    дисидентів/коллаборантів,  тим  більше,  що  фактичні  дії  влади,  що  програла  вибори,  були  направлені  на  руйнацію  України.  Фактів  про  те,  що  це  так  більш  ніж  треба  і  всі  дії,  які  стара  влада  робить  заради  того,  щоб  пан  Зеленський  мав  Піррову  перемогу,  тільки  підкреслюють  це  твердження.  Але,  доля  глибинного  суспільства  в  Україні  (по  С.  Дацюку)  дорівнює  10%.  Глибинне  суспільство  зацікавлене  в  тому,  щоб  зберігався  статус-кво  і  щоб  ніякі  покращення  не  відбувалися,  тому  що  вони  руйнують  глибинне  суспільство.  Іншими  словами:  Порошенко  і  вся  його  камарилья  якраз  і  вписуються  в  ці  10%.  А  що  маємо  із  5,18%?  
В  соціальних  мережах  можна  зустріти  поділ  прибічників  Сили  Олігархату,  прибічників  Порошенка  на  «вату»,  корупціонерів  і  на  «ідіотів».  Це  вельми  примітивний  розподіл.  Тим  більш,  що  ідіотів  там  якраз  нема.  Адже  ніяк  не  можна  віднести  до  ідіотів  значну  частину  діячів  культури  і  мистецтва,  які  виступили  проти  пана  Зеленського,  чим  автоматично  поставили  себе  на  бік  пана  Порошенко.  Там  є  багато  навіть  видатних  людей.  І,  не  зважаючи  на  те,  що  фактів  Великої  Змову  та  Великої  Зради  кліки  Порошенка  вже  більш  ніж  достатньо,  не  зважаючи  на  те,  що  Порошенко  зараз  всіма  силами  та  засобами  прагне  хоча  би  якось  залишитися  при  владі  і  заради  цього  іде  на  підлі  дії  та  вчинки,  не  зважаючи  на  вже  ясну  доказовість  всього  цього,  ці  люди  продовжують  із  піною  у  роті  волати  про  «велич»  томосоносця  і  головкома.  Чому  так?  Чому  у  цих  людей  так  затьмарення?
Я  бачу  одне  пояснення:  це  наслідок  комплексного  часткового  зомбування.
  В  такому  випадку  виникає  декілька  питань:
1).  Хто  це  зробив?
2).  Як  це  зроблене?
3).  Чому  жертвами  такої  дії  стали  певні  прошарки  людей,  а  не  окремі  особистості.

1).  На  перше  питання  простіше  за  все  дати  відповідь  пославшись  на  нашого  ворога  Московію.  Я  не  виключаю  це.  Тим  більше,  що  Московія  автоматично  проковтнула  всі  наробки  СРСР,  а  там  вельми  ретельно  опрацьовували  питання  управління  масами.  Але  я  не  виключаю  і  роботу  наших  доморощених  «чорних  Кулібіних»,  бо  не  так  вже  і  давно  в  Інтернеті  промайнула  інформація,  що  деякі  депутати  потрапляли  до  Верховної  зРади  при  допомозі  екстрасенсів  з  гонораром  для  останніх  в  100  тисяч  долярів.
2).  Як  це  можна  зробити  я  описав  вище,  алл  окрім  мого  опису  існує  достатня  кількість  інших  засобів  та  прийомів.
3).  Зомбування  окремої  людини,  здається,  ясно  можна  уявити.  А  як  бути  із  певним  колективом?  Теж  достатньо  просто:  треба  ретельно  описати  типову  параметризацію  адресату  дії,  а  потім  відповідним  чином  провести  «операцію».

На  останок  хочу  сказати,  що  всі  ті  люди,  які  за  гроші  чи  за  інші  блага  виконують  зомбування  чи  інші  якісь  віртуальні  дії  подібного  типу,  завжди  Караються.  І  я  на  своєму  віку  бачив  достатньо  доказів  цьому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835930
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2019

ОСКАЛ ПРИ ВИБОРАХ ПРЕЗИДЕНТА

Інсинуації,  із  мухи  величезний  слон
Брехня,  провокації,  наглі  нестримні  фейки,
Перекручений,  нахабно  кинутий  в  багно  закон,
Ворожість,  руйнування  глузду,  брутальні  лайки  –
Все  це,  як  від  України  Щастя  було  в  заслон.

Яка  отрута  рабства  в  нас  впорснута  Рашізмом!
Московією,  Сов’єтами  і  дуполізами!
Історія  країни  переповнена  трагізмом,
Героями  забутими  і  горлорізами,
Звитягою  народу,  ура-патріотизмом.

23.04.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2019

НАРЕШТІ

Зіскучився  за  звабливим  ку-ку  зозулі,
За  далеким  у  лісі  ку-ку  зозулі,
За  тишиною  неба  і  поля,  повітря
Чистого,  мов  погляд  дитини,  повітря.
День,  вечір,  сусіди  явно  ще  не  поснули  –
Гомонять.  На  мене  чекають  сни-посули.

30.04.2019
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

У ХРАМІ ЛЮБОВІ

Замріяне,  сумирне  і  покірне,
Очі  заривши,  стою  у  Храмі  Любові  –
Оточують  мене  згадки  офірні
І  дні  у  сяйві  щастя  кохання  казкові.

Зрідка  я  тікаю  в  минуле  життя,
У  відкарбовані  у  серці  митті  щастя,
В  єдність  і  радість  на  двох  серцебиття  –
Сурми  Храму  Любові  дарують  причастя.

Офіра  любові,  щастя  любові  –
Вони  похвально  чекають  в  згадках  на  мене,
Тільки  я  соромлюсь  з  ними  в  розмові
Визнати,  що  для  мене  все  це  вже  неземне.

17.04.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2019

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА. Епізод 1.

Друзі!
Думаю,  що  те,  що  я  розповім  нижче,  може  торкнутися  кожного  з  вас  безпосередньо.

Вчора,  15.04.2019,  в  18:00  мені  на  мобільний  телефон  прийшла  СМС  про  те,  що  мій  рахунок  заблокований.  Здивувався:  мобілу  я  використовую  тільки  для  того,  щоб  говорити  із  дітьми  та  очікувати  від  них  дзвоник  –  а  раптом!  Мені  83  роки  і  із  кола  моїх  армійських  однослуживців  та  однокласників  в  живих  вже  нема  нікого,  а  із  інститутських  однокурсників  залишилося  тільки  декілька.  Рахунок  поповнюю  регулярно,  в  ігри  не  граю,  СМС  не  пишу,  хоча  час  від  часу  їх  отримую  –  різні  дурацькі  пропозиції  та  з  Нової  Пошти  про  надходження  ліків.
Прокинувся  як  завжди  з  високим  тиском  і  забув,  що  сьогодні  є  підвищена  сонячна  активність,  то  по  дорозі  до  відповідного  сервісного  центру  тиск  почав  падати  особливо  швидко  –  ледве  дочапав  до  кав’ярні,  бо  в  таких  випадках  мене  рятує  кава.
У  сервісному  центрі  сказали,  що  мене  заблокували  через  шахрайство.  Посміялись  –  який  з  мене  шахрай  та  ще  в  якості  примітивного  користувача?  Сказали,  що  тут,  на  Троєщині,  я  –  перша  ластівка,  а  у  центрі  Києва  це  часте  явище.  Подали  заявку  на  розблокування  і  через  4  дні  це  відбудеться.
Зразу  виникло  2  питання:
1.  Чому  так  сталося?
2.  Як  це  зроблене?
Відповіді  отримав  майже  миттєво,  навіть  не  користуючись  своєю  здатністю  отримувати  їх  невербальне.
1.  Я  веду  активне  життя  в  Інтернеті  і  особливо  у  Фейсбуці.  При  цьому  я  не  тільки  є  прибічником  пана  Зеленського,  а  і  розміщую  час  від  часу  там  свою  аналітику  з  цього  питання  і  з  питання  Обумовленості  зламу  Старого  та  укорінення  Нового/Молодого.  Таким  чином,  в  межах  Фейсбуку  я  входжу  в  когорту  ворогів  діючої  влади  на  чолі  з  нашим  Херантом.
2.  Таких  як  я  легко  можна  зібрати  в  одну  купу,  хоча  би  використовуючи  ключові  слова  (у  свій  час,  коли  я  працював  в  якості  науковця/»просунутого»,  то  ми  вже  знали  як  це  робиться,  а  це  були  1996-98  роки).  Далі  все  елементарне:  аналізується  весь  пакет  активності  в  Інтернеті,  в  Емейлу,  в  інших  соціальних  мережах    і  отримується  номер  мобільного  телефону  певної  особи.  А  далі  –  справа  техніки.
Це  є  банальна  та  на  сьогодення  примітивна  операція.  Принцип  дрібної  пакості.  Хоча  для  мене  вона  і  могла  закінчитися  погано,  бо  якби  я  не  додибав  до  кав’ярні,  то  міг  би  врізати  дуба,  адже  я  був  у  стані,  що  якби  моя  мобіла  і  працювала  би,  то  не  був  здатний  викликати  швидку  допомогу.
Друзі!
Цікаво:  у  вас  щось  подібне  було?  Розкажіть,  будь  ласка,  якщо  було.
16.04.2019.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832949
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2019

ДО БРАТІЇ У ФЕЙСБУЦІ

Відійдемо  від  кошечек  та  політичних  чвар!
Полинемо  в  музеї  та  до  бібліотек,
Царюють  де  Лятошинський,  Шекспір  та  Ель  Грек,
Шевченко  де  співає,  сміється  де  Латрек,
Де  є  Карузо,  Дон  Кіхот  і  Веселий  Джек,
Де  Санта  Клаус  не  має  всяких  небезпек,
Приносяться  де  всі  діти  зграями  лелек,
Над  златом  де  трясеться  сучасний  наш  Гобсек,
Поштиво  де  стоять  Либідь,  Кій,  Хорив  і  Щек,
А  повз  них  крокує  із  Величністю  ацтек…
То  скинемо  нам  злостиво  нав’язаний  тягар!

04.04.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2019

КОЛЛАБОРАНТИ д-факто із ЛЬВОВА

ПАНІ  та  ПАНОВ!
Ці  вибори  президента  дали  багато  несподіванок  -  більшість  із  них  вам  всім  відома,  друзі!  Але  окрім  феномену  пана  Зе  та  феномену  нестримного  нищення  його  з  боку  існуючої  влади  я  бачу  ще  один  феномен,  а  саме:  "Феномен  Львівських  коллаборантів",
В  моїй  уяві  завжди  було  переконання,  що  Львів  в  сучасній  Україні  став  поступово  столицею  гарного  українського  націоналізму,  українізму,  української  культури  та  саме  європейського  напрямку  розвитку  України.  Але  ці  вибори  раптом  розкрили  львів'ян  зовсім  із  несподіваного  боку,
Вся  Україна  чекала,  що  пан  Вакарчук  стане  саме  тією  людиною,  яка  кине  виклик  діючій  владі  Мародера,  Він  навіть  вчився  в  США  бути  президентом  (так  всі  вважали).  Але  цього  не  сталося.  Він  довго  та  багатозначно  про  щось  велично  розмовляв,  а  потім  просто  злиняв,  показав  себе  боягузом.  І  от,  замість  того,  щоб  навколо  такої  колоритної  фігури  зібралися  всі  львівські  сили,  ми  отримали  пшик,  але  аж  5  львів’ян  ринулися  у  президентську  гонку.  Демократи?  Адже  було  зрозумілим,  що  вони  тільки  марно  викинуть  гроші.  Всі  перепиті  цієї  клоунади  ви  знаєте.
Але  на  цьому  прояві  дійсного  обличчя  львів'ян  справа  не  закінчилася.  Коли  стало  ясно,  що  пан  Зе  в  одній  особі  повстав  проти  Влади  і  що  його  підтримує  нарід,  львів'ян  почала  давити  жаба.  І  от  Вакарчук  фактично  стає  на  бік  Компрадора  і  Мародера,  а  тепер  до  нього  приєднується  Руслана.  Але  вона  ід  далі  у  своїй  підтримці  діючого  Херанта:  вони  обіцяє  себе  спалити  на  Майдані,  якщо  нарід  обере  президентом  Зеленського.  А  нарід  це  зробить.  То  мимоволі  ми  всі,  а  більшість  у  ФБ  саме  це  каже,  чекає  на  таку  ритуальну  та  дуполізну  Зрадникам  дію.
Тут  можна  говорити  про  багатьох  представників  української  інтелігенції,  які  тупо  так  і  не  зрозуміли,  що  боротьба  іде  не  між  євреєм  Зеленським  проти  навпіл  єврея  Порошенка,  а  боротьба  іде  Молодого  проти  Старого,  боротьба  іде  за  існування  України  в  якості  моцної  держави  проти  існування  України  як  джерела  бідності  і  нещадного  грабунку  її  Можновладцями,  боротьба  Європейства  проти  Рашизму,
боротьба  принципів  21  століття  проти  принципів  скалок  20  століття.  І  дуже  прикро,  сумно,  що  носії  "чисто  українського"  виявилися  коллаборантами.
13.04.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832564
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.04.2019

ЗАКОН 15%

Дорогі  друзі!
Після  того,  як  були  проголошені  результати  першого  туру  виборів  президента  України,  де  наш  діючий  поки  що  президент  Порошенко  П.А.  набрав  15%  з  хвостиком  голосів  виборців,  мені  весь  час  не  давали  спокою  саме  ці  15%.  Напевно  вже  дає  знати  мій  вік  (як  ні  як,  а  83  роки  це  вже  зона  старості  по  новим  європейським  стандартам),  бо  я  тільки  декілька  днів  назад  зрозумів  в  чому  справа.  Прийшлось  зануритися  у  свій  архів,  проглянути  свої  старі  системні  аналітики,  а  потім  повільно  обмірковувати  як  коротко  розказати  вам  те,  що,  скоріше  за  все,  ви  не  знаєте.

Ми  з  вами  живемо  у  детермінованому  світі.  Грубо  кажучи,  в  нашому  світі  все  нібито  обумовлене  подіями,  які  були  раніше,  а  наступні  події  обумовлюються  подіями,  що  відбуваються  зараз.  Але,  цей  детермінізм  має  статистичну  достовірність.  При  цьому  є  пакет  схованих  від  людського  загалу  Законів,  які  певним  чином  обумовлюють  сталість  Програми  Розвитку  Людства.  Одним  із  цих  Законів  є  так  званий  Закон  Синхронічності.  Автором,  а  точніше  –  першовідкривачем  його  є  Карл  Густав  Юнг.  В  його  інтерпретації  цей  Закон  означає,  що  існує  зівпадіння  подій,  які  розрізнені  часом  чи  простором,  чи  тим  і  тим  одноразово.
Майже  100  років  пройшло  як  К.Г.  Юнг  визначив  цей  Закон,  за  цей  час  накопичилось  багато  фактів,  які  говорять,  що  цей  Закон  має  найрізноманітніший  прояв  не  тільки  в  житті  Людства,  а  і,  як  мінімум,  в  Людській  Реальності  (сфера  Реальності  в  межах  сприйняття  її  Людиною).  Одним  із  проявів  Закону  Синхронічності  і  є  Закон  15%.
Що  це  таке?

Якщо  керуватися  Законом  великих  чисел,  то  виявляється,  що  статистично  дуже  багато  явищ  мають  визначення  в  15%.  Для  прикладу  перерахую  деякі:
- зменшення  навантаження  на  працівників  на  15%  дає  високий  ефект  в  результативності  праці;
- збільшення  маси  грошей  за  місяць  на  15%  протягом  двох-трьох  років  неминуче  викличе  інфляційне  знецінення  грошей;
- насадження  модрини  мають  мінімальну  здатність  затримувати  опади  –  всього  15%;
- чоловіки,  які  працювали  переважно  у  жіночому  колективі,  розлучалися  на  15%  частіше  за  чоловіків,  які  працювали  з  чоловіками;
- рівень  смертності  в  групі  любительок  кави  виявився  на  15%  нижчим;
- для  ефективності  управлінської  роботи  EQ  (Емоційність  Інтелекту)    має  вирішальне  значення  -  її  успіх  на  85%  визначається  цим  коефіцієнтом  і  тільки  на  15%  -  IQ  (Коефіцієнт  Інтелекту);
- в  межах  кожного  народу  є  15%  коллаборантів.
Останній  пункт  явно  перегукується  із  результатом  у  пана  Порошенка  П.А.  До  цього  слід  додати  ще,  що  в  Україні  у  цих  виборах  людей  старших  віком  за  60  років  було  на  15%  більше,  ніж  у  попередніх  виборах.  Безумовно,  в  таких  випадках  говорять,  що  все  це  слід  ретельно  дослідити,  але,  як  по  мені,  саме  цим  можна  пояснити  чому  є  когорта  порохоботів,  які  навіть  при  абсолютній  доказовості  злочинів  можновладців  під  керівництвом  Порошенко  П.А.  відстоюють  і  будуть  відстоювати  цю  владу.

Отже,  ар’єргард  ми  визначили  в  15%  від  загалу.  А  що  там  із  авангардом?
 
Людство  все  більше  і  більше  включається  в  Інтернет.  Дивлюсь  в  Worldmeters,  де  в  реальному  часі  дається  загальна  інформація  про  Людство,  беру  кількість  людей  на  цей  момент  і  кількість  користувачів  Інтернетом  і  бачу,  що  зараз  вони  складають  54,53%  від  усього  Людства.  
Виникає  питання:  «А  хіба  долучення  людей  до  Інтернету,  входження  їх  у  Глобальну  Інформаційну  мережу  не  додає  їм  розуму?».  І  тут  зразу  згадується  Ефект  Флінна,  який  представляється  Вікіпедією  таким  чином:  
«Ефект  Флінна  –  статистичний  феномен,  що  виражається  в  поступовому  підвищенні  показнику    коефіцієнта  інтелекту  (IQ)  з  плином  років  як  в  окремих  країнах,  так  і  в  цілому  світі.  Ефект  названий  на  честь  американського  вченого-політолога  Джеймса  Флінна,  який  у  1984  опублікував  статтю  The  mean  IQ  of  Americans:  Massive  gains  1932  to  1978  в  журналі  Psychological  Bulletin.  Ефект  Флінна  представляється  парадоксальним  —  зростання  спостерігалося  в  рамках  десятиліть,  тому  важко  пояснити  його  еволюційно-генетичними  факторами  як  буквальне  «порозумніння»  людського  роду.»
Тільки  тепер  стосовно  цього  Ефекту  Флінна  з’ясувалася  цікава  особливість:  фактично  паралельно  до  зростання  втягування  Людства  у  Глобальну  Мережу  цей  Ефект  почав  зменшуватися.  Складається  враження,  що  на  рівні  окремо  взятої  людини  Ефект  Флінна  працює,  але  на  рівні  популяційних  одиниць  він  не  працює  чи  працює  у  зворотний  бік.
В  такому  випадку  виникає  наступне  питання:  «А  який  відсоток  складають  дійсно  розумні  люди,  з  високим  АйК’ю  в  межах  Людства?».
Відповідь  на  це  питання,  яка  б  хоча  би  орієнтовно  наближалася  до  істини,  отримати  тяжко.  Нам  залишається  тільки  взяти  на  озброєння  Закон  15%  і  сказати,  що  авангард  Людства  складає  теж  15%  від  загалу  і  що  в  Україні  це  теж  так.  
Але!
Треба  мати  на  увазі,  що:
- кожна  країна  в  різні  періоди  свого  існування  має  явні  відхилення  від  цього  загального  Закону  15%;
- відповідно  до  Ефекту  Флінна  в  кожній  країні  поступово  формується  когорта  так  званих  «мовчазних  геніїв».
Але  все  це  за  межами  розгляду  виборів  президента  України  зараз,  де  можна  сказати,  що  15%  авангарду  б’ється  із  15%  ар’єргарду  за  залучення  70%  населення  до  прогресу.
09.04.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832218
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2019

ВЕСНА-2019

Форзиція  –  вибух  лимонно-жовтої  радощі,
Абрикоса  –  танцює  у  весільному  платі,
Бузок  –  завмер,  кличе  до  себе  весняні  дощі,
А  дні  зненацька  стали  сонячне-щедра  крилаті!

10.04.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832215
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2019

КРИЛА ІЗ ДУПИ

Буває:  крила  ростуть  із  дупи,
Навіть  коли  руки  ростуть  із  плеч,
Їх  власник  ніколи  не  збере  до  купи
М’язи,  щоб  вправно  вихопити  меч,
Кинутися  в  битву  задля    Добра,
За  сяйво  сонця  Щастя  над  нами,
Бо  крила  в  нього  –  підступне  щеплення  Зла,
У  полоні  всі  дії  в  омані.

30.09.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831205
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 31.03.2019

РАПТОМ СНІГ

В  березні,  а  кінці,  раптом  випав  сніг  –
Зима  нагадує  явно  нам  що  існує:
Сміється  і  рукою  щиро  робить  бедлам
І  по  крокусам  недбало  крокує.

28.03.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2019

БРАВАДА

Бравада  зустрічі  зі  смертю
Для  кожного  немов  потрібна,
Себе  щоб  затвердити  в  житті,
Та  ми  хіба  собі  відверті,
Коли  уява  наша  хибна
Про  невблаганне  «Прийти  –  Піти»  ?

27.01.2001
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2019

ВТОМИВСЯ

Втомився  я  від  зради  –
Дійсної  та  уявної,
Сімейної  та  державної.
Від  брехні  я  втомився  –
Дітей  та  всіх  держслужбовців,
Влади  та  тих,  хто  на  їх  боці.
Втомився  і  від  злиднів  –
Від  пенсії  до  пенсії,
Від  всевладної  агресії.
Втомився  від  тупості  –
Советікус-спадковості,
Де  в  Фейки  правда  ходить  в  гості.
Втомився  від  параду
Пересічності  всесилля  –
Стале  з  бездарою  весілля.
Втомився?  Вередую
Може,  бо  став  тепер  старий?
Й  маю  купу  втрачених  надій?
Втомився.  Бо  є  старий.
Та  живе  в  мені  надія,
Що  Молодість  –  Злу  протидія.

18.03.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019

ТЕЖ ЧОЛОВІЧЕ

Не  кажи,  що  чоловіки  не  плачуть,
Бо  ти  бачила,  бачила  сльози  мої,
І  не  від  болю,  а  тому  що  вдача
Примушує  часто  мати  безглузді  бої.

Таке  вже  було  до  мене  на  світі
І  буде,  знаю,  після  мене  на  світі  теж,
Бо  любить  Доля  кидати  нам  квіти,
Коли  тіло  наше  тягне  сумний  кортеж.

Так,  буває,  що  ми  гірко  плачемо,
Одиноко  у  відчаї  виємо  вовком,
Потім  встаємо  знов  ловити  вдачу,
Щоб  до  неї  іти  розміреним  кроком.

Не  питай  чому  я  в  одинокості  плачу,
Але  звично  не  приймаю  поразку,
І,  звісно,  не  падаю  ниць  тим  паче,
Бо  я  приймаю  життя  як  гарну  казку.

16.03.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2019

ОДИНОКОСТІ

Зустрілися  дві  одинокості  –
Старої  людини  і  молодої,
Прийшли  один  до  одного  в  гості,
І  цим  одинокість  кожний  подвоїв.
Дивним  був  збіг  їх  життєвих  оцінок,
Бо  Старий  не  вірив  що  він  молодий,
А  Молодий  давно  став  сталий  цинік,
Та  розумінь  разом  писали  сувій.
Старий  впізнав  одинокість  колеги  –
Сам  був  таким  в  юрмі,  навіть  і  в  сім’ї,
Не  рятують  коли  і  обереги
Творіння.  Сублімація  –  шлях  пітьми.
Молодий  –  Старий  його  віддзеркалля,
Немов  стерта  прірва  між  ними  в  роках  –
Сутті  висять  на  однакових  палях
І  однаковий  біль  гнітить  у  думках.
Довго  вони  говорили  про  себе,
Рівнозначне  було  їх  спілкування,
Тільки  їх  зустрічі  суть  знало  Небо  –
Розмови  обом  і  є  лікування.
Десь  палають  для  обох  Сонця  Щастя:
Старому  –  ближче  вже  у  Потойбіччя,
Молодому  –  тут  грітися  ще  вдасться…
Хоч  тут  вони  схожі  мають  обличчя.

11.03.2019                  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019

СТАРІСТЬ. Стандартний день

Ранок.  Звичне:  тиск  високий  та  одинокість.
Тяжко  з  ліжка  вставати,  але  треба.
Не  здам,  не  віддам  себе  хворобам  на  милість,
Адже  я  маю  підтримку  від  Неба.

Склянка  води.  Теплої.  Спеціальні  вправи.
Фізичні.  І  лікування  без  ліків.
Рослинами.  Вже  тиск  впав.  Філіжанка  кави.
День  обіцяє  не  бути  безликим.

Мовчать  телефони  –  дітям  вже  не  потрібний.
Прибрав  у  квартирі.  Поїв.  Малюю.
Аркушів  три.  Адже  задум  потрійний.    –
Сублімація:  біль  із  себе  вичавлюю.

Фейсбук:  звичні  політичні  страсті-мордасті.
Спілкування.  Віртуальне  –  я  трохи  не  сам.
Диверсанти/боти  в  Інфо  різної  масті.
Думки  патріотів  як  потала  владопсам.

Прогулянка  млява  по  дворовому  колу.
Згадки  образів  друзів,  що  вже  пішли.
Нітрогліцерин,  а  не  брехня  валідолу.
Клубочаться  у  думках  нові  вірші.

Вже  вечір.  Контакт.  Сенсорний  аналіз  подій.
Нові  Знання.  Загалу  вони  не  потрібні.
Фантастика  –  серіал.  Як  новий  лиходій,
Герой,  привчає,  що  люди  богоподібні.

Все.  І  треба  вже  спати.  Трохи  Мандри  Думок.
Без  фіксації.  Просто  за  звичкою.
Лагідний  сон.  Навіть  у  снах  відсутній  амок.
З  пророчою  буває  личиною.

03.03.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827563
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.03.2019

ЗАСНУВ

Дивно:  вже  снігу  немає,
А  холод  ховає  душу  у  смуток,
Журба  серце  біллю  крає,
Вітром  споминів  жене  у  закуток.

Парус  надії  зірваний,
Зламана  щогла  життєвої  чайки.
Та  бачить  сяйво  надії  зір,  владний
Співати:  «Це  тільки  байки!».

Байки  про  жах  неминучий,  
Бо  до  обрію  ясний  сонячний  день!
Ха!  Та  це  ж  Київські  Кручі!
А  я  на  травиці  заснув,  телепень.

24.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826722
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.02.2019

ОСІНЬ/ВЕЧІР

Вечір  жовтневий
Із  димом  і  сумом,
Сіро-бузковий  колір  Дніпра,
В  чистому  небі
Із  сонячним  гуком
Блідо-рожевий  слід  літака.
Сонце  сміється,
Мов  серце  жіноче
Адже  все  вже  пізнало  воно  –
Світить  то  світить,
Та  гріти  не  хоче,
Бо  давно  розгубило  тепло.

30.10.1977
Українка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019

СПОТКАННЯ

В  минулому  хіба  ми  зустрічались?
Коли?  І  де?  Коли  був  я  молодим?
Ви  впевнені?  І  навіть  ми  кохались?
Руки!  Це  моє  обличчя,  а  не  грим!
Ні!  Я  із  вами  не  бував  в  Парижі!
І  в  Жмеринці  навіть  сам,  без  вас,  не  був!
Чом  на  мені  погляди  ваші  хижі?
Якби  було  таке,  вас  би  не  забув!
Панянко!  Спокійно!  Ви  вже  не  перша,
Що  стверджує  якісь  права  на  мене.
Вам  скільки  років?  А  на  вигляд  більше.
Купити  каву?  Омана,  бач,  мине!
Нічого.  Пробачив.  З  ким  не  буває.
Я  старий?  Так.  Та  мій  розум  о-го-го!
То  молодість  моя  в  мені  співає,
І  мені  від  вас  не  треба  нічого.
У  іншому  житті?  Ми  зустрічались?
На  дуелі  бився  через  вас?  Шпажист?
Якби  ж  то  спомини  так  повертались!
Так.  Я  до  дуелі  маю  гарний  хист.
Послухайте,  пані!  Це  вже  цікаве!
То  може  поговоримо  у  тіні?
Згода?  Що  взяти?  Вино?  Львівська  кава.
Вам  подобається  бузок  в  цвітінні?

17.02.2018                  
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826110
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.02.2019

ВЖЕ ЗВИЧНЕ

Мені  крила  давно  обламали
Люди  –  близькі,  далекі,  мабуть  і  я.
Що  крила!  Пробиті  навіть  забрала.
Зброю  забрали  –  вона  не  моя.

Скорботи,  марні  посули,  журба
Оточують  мов  нещадні  примарі,
Давно  проти  мене  була  ворожба,
І  таврують  тому  досі  чари.

Хитаюсь,  навіть  вже  падав  не  раз,
Та  досі  сил  вистачає  вставати,
Бо  сонячне  сяйво  –  мій  дороговказ,
Не  маю  права  ніяк  програти.

09.02.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825585
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 15.02.2019

ЗАХИСТ

Сум/журба  сміються  знову  нагло,
Немов  би  знають,  що  втекти  від  них  не  можна,
Коли  роками/віком  застряв  в  житті,
Коли  здається,  що  все  остогидле
Нависле  глибою,  яка  непереможна,
Тоді  знаходиш  захист  в  доброті
Життя  і  в  його  коловороті,
В  стрімких  ідеях  і  в  їх  польоті,
У  віршах  недбалих  у  блокноті.

25.01.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019

СЛАБАК

Дивно.  Як  дивно!  Бач,  невже  я  змінився?
Читати/писати  про  горе  кохання?
Про  для  «Покращення»  сердець  закладання?
Про  марні  надії  до  Зла  покарання?
Про  заради  Бариг  героїв  вмирання?
Про  нагле  манкуртів  цинічне  зітхання?
Про…
А  може  нікчемою  просто  наснився?
І,  ти  бач,  уві  сні  разюче  змінився?
І  сльозами  у  сумі  з  горя  умився?
І,  не  дай  Боже,  із  «все  пропало»  звикся?
І  оптимізм  у  песимізмі  втопився?
Стій!
Пливу,  слабак,  в  собі  до  Царства  Благання.

16.01.2019
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019

УПОРЯДКОВУЮ

Упорядковую  свої  вірші,  
Які  писав  заради  себе,
Завжди  вони  до  мене  ішли,
Коли  ламались  Земля  і  небо,
Коли  кружляв  я  в  ейфорії,
Потім  падав  у  відчай  і  тугу,
Коли  мене,  мене  любили,
Трансформуючи  любов  в  наругу.

18.06.2012
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019

ХВАЛА ЗЕЛЕНСЬКОМУ - 7.

ПІДСУМОК
Все,  що  я  писав  до  цього  моменту,  гуртувалося  виключно  на  матеріалі,  який  циркулює  у  Фейсбуці  та  який  можна  побачити/почути  по  телебаченню.  Із  самого  початку  я  прагнув  бути  максимально  безпристрасним,  хоча,  прямо  скажу,  бути  таким  стосовно  правлячої  кліки,  я  так  сприймаю  сучасну  нашу  Владу,  мені  не  вдається.  Та,  маю  надію,  стосовно  пана  Зеленського  мені  це  вдалося.
Якщо  подивитися  в  цілому  на  ситуацію,  яка  має  місце  на  цей  момент,  а  вона  повинна  динамічне  мінятися,  то  вона  мені  бачиться  таким  чином.

Пан  Зеленський  стоїть  на  принципово  нових  засадах  пошуку  та  отримання  підтримки  своєї  кандидатури  на  посаду  президента  країни  стосовно  всього  пулу  інших  кандидатів  незалежно  від  їх  ідеологічних  переконань  (якщо  вони  є)  та  засобів  агітації  за  себе.  При  цьому  поки  що  немає  значення  хто  вже  зареєструвався  у  ЦВК,  а  хто  тільки  збирається.
«Старі  кадри»,  під  цим  терміном  я  розумію  всіх  тих,  хто  фактично  так  чи  інакше  давно  існує  в  політиці,  використовують  накатані  політтехнологами  схеми  –  бігборди  з  гаслами  та  обіцянками  (у  більшості  ідіотські  як  по  змісту  так  і  по  подачі),  різноманітні  засоби  підкупу  громадян  (від  примітивної  гречки  та  до  витончених  ролей  раптом  релігійно  віруючих  та  правовірних,  які  спонсорують  Церков,  навіть  із  вкрадених  у  народу  грошей),  широкий  спектр  адмінресурсу,  хуцка  (нагла,  цинічна  і  відверта  брехня).  При  цьому  вже  зараз  можна  сказати,  що  старе  правило  «два  українця  –  три  гетьмана»  працює  повністю,  бо  навіть    «народні»  опозиціонери  із  Західної  України  виявилися  нездатними  об’єднатися  та  висунути  одного  кандидата,  тому  ідуть  троє:  Садовий,  Кошулинський  та  Коханівський.  Судячи  з  того,  що  вже  троє  з  цієї  когорти  (Садовий,  Наливайченко  та  Каплин)  отримали  звинувачення  у  порушені  Законодавство  про  агітацію,  нас  попереду  очікують  вельми  брудні  та  гучні  скандали  навколо  всіх  кандидатів.  Я  вже  не  кажу  про  нестримну  безпардонність  нашого  Херанта  та  його  улюбленого  ворога  пані  Юлі.
Пан  Зе  грає  по  своїм  правилам,  які  ніяк  не  вписуються  в  освячені  27-річною  Владою.  Тому  нічого  дивного  нема  в  тому,  що  фактично  він  один  протистоїть  політикам  та  їх  політтехнологам  усіх  мастей  –  від  демократів  і  націоналістів  та  до    олігархів  і  великого  кодла  їх  підтримки.

Очікувалося,  що  пан  Зе  не  буде  одиноким  у  цьому  протистоянні.  Воно  не  залежить  від  того,  як  ви  відноситесь  до  пана  Зе,  тому  що  воно  обумовлене  не  вами.  Воно  закономірне.  Якби  Вакарчук  наважився  приєднатися  до  пана  Зе,  то  ми  би  мали  цікаве  змагання  між  ними,  тому  що  вся  стара  команда  політиків  так  остогидла  людям,  що  тільки  сама  поява  молодих  і  амбітних  людей  в  цій  пекельній  гонці  відкинула  би  старперів  на  обочину.  Поки  що  цього  не  сталося.  

Тільки  що  прочитав,  що  Порошенко  агітує  Вакарчука  підтримати  його  у  прагненні  обняти  другий  строк.  Невже  таке  можливе?  Але  яка  би  була  нездолана  сила  молодих  якби  об’єдналися  Вакарчук  і  Зеленський!

Я  завжди  люблю  слухати  Гордона.  Він  вельми  розумна  і  достатньо  об’єктивна  людина,  але  мені  подобається  не  тільки  це,  а  і  те,  що  він  на  протязі  довгого  часу  робив  дрібні  нібито  обмовки,  що  часто  можна  за  його  словами  чути  схований  текст  і  що  він  є  обізнаною  людиною  і  вельми  делікатно  та  навіть  обережно  проявляє  позицію  певних  Сил,  скажу  так,  які  зараз  ведуть  таємну  частину  Третьої  Світової  війни  проти  Росії  (  я  вже  казав  раніше,  що  фактично  іде  війна  між  Демократією  та  Автократією)  на  теренах  України.    Від  того,  що  ми  проти  цього,  ніщо  не  змінюється.  Вибори  президента  України  є  воєнна  операція.
Вся  стара  гвардія  претендентів  на  посаду  президента  є  фактично  силою  Авторитаризму  і  щоб  вони  не  говорили,  які  б  ура-патріотичні  та  ура-націоналістичні  гасла  не  піднімали  на  своїх  прапорах,  вони  є  провідниками  інтересів  Московії,  тому  що  головний  стрижень  у  них  «ГІПЕРТРОФОВАНЕ  Я».  Якби  це  було  би  не  так,  то  не  було  би  цієї  шаленої  кількості  претендентів.
У  протистоянні  ним  знаходяться:  
- Саакашвілі  (у  вигнанні  і  до  того  ж  вже  декілька  разів  зраджений  своїми  прибічниками);  
- Вакарчук,  який  не  наважується  вступити  у  цю  пекельну  боротьбу;
- Зеленський,  який  наважився  і  зараз  один  протистоїть  всім  і  вся.

Нема  ніякого  зиску  агітувати  за  нього,  я  просто  спостерігаю  цю  битву  з  цікавістю  старої  людини,  яка  фізично  вже  знаходиться  за  межами  цього  пекла.  Враховуючи  систему  того,  що  пан  Зе  вже  запустив  у  дію,  я  орієнтовно  знаю,  що  він  ще  запустить.  Але  переконаний,  що  у  нього  ще  достатньо  козирів  у  рукаві.

І  на  завершення  моїх  виступів  на  цю  тему  три  ремарки.

ІДОЛИ
Концепція  необхідності  ідолів  для  пересічних  людей  існувала  завжди.  В  Радянському  Союзі  їх  майстерно  штучно  створювали:  Павлік  Морозов,  Зоя  Косомодемьянська,  молодогвардійці.  Від  США  пішли  герої  коміксів.  Але  паралельно  достатньо  звичним  є  коли  якась  видатна  людина  в  чомусь  стає  героєм  і  її  починають  розглядати  як  ідола.  А  далі  її  видатні  досягнення/здібності  в  чомусь  переносяться  автоматично  на  весь  спектр  життя  і  боксери  починають  бути  політиками  та  суддями  у  конкурсах  танців,  а  герої  війни  ідуть  в  політику.  В  різних  країнах  це  проявляється  по-різному,  але  проявляється.  При  цьому  політики  прагнуть  зробити  із  себе  касту  недоторканих.  В  нашій  країні  це  має  особливо  карикатурний  характер.
Якщо  враховувати,  що  шлях  розвитку  Людства  (сучасна  Цивілізація)  певним  чином  Обумовлюється  і  що  вже  є  прояви  початку  руйнування  існуючих  систем  управління,  широка  поява  непрофесіоналів  у  політиці  є  закономірним  явищем.

КЛОУНИ
Те,  що  останнім  часом  в  різних  країнах  на  різних  посадах  в  якості  Офіційного  лідера  з’являються  коміки  та  клоуни  і  вельми  успішно  виконують  свої  обов’язки,  є  тільки  одним  із  прояві  вищесказаного.

ПРЯМА  ДЕМОКРАТІЯ
Є  багато  ознак  та  проявів  її  народження.  Довга  розмова.  А  коротко  –  таке.
В  моїй  бібліотеці  фантастики  десь  є  оповідання,  написане  років  60  назад  ще  радянським  письменником  про  те,  як  космонавт  після  довгої  відсутності  повертається  додому  і  застає  зовсім  іншу  країну  та  іншу  організацію  життя.  Він  зустрічає  людину,  яка  є  президентом  країни.  Більше  ніяких  управлінців  нема.  Влада  президента  необмежена  –  все,  що  виконується  в  крані,  робиться  по  його  наказу.  Він  в  пошані  і  носить  на  грудях  відзнаку  президента,  яка  може  бути  знята  з  його  тіла  тільки  при  умові,  що  якась  інша  людина  одіне  її  і  стане  президентом.  Є  одна  дрібничка:  по  всій  країні  стоять  стовпчики,  на  яких  будь-який  мешканець  ставить  свою  оцінку  діям  президента:  плюс  чи  мінус.  Якщо  мінусів  набирається  більше  ніж  плюсів,  то  ознака  президента  вибухає  і  тоді  починається  пошук  кандидата  на  цей  пост.
Цікаво:  а  серед  наших  кандидатів  хтось  погодився  би  стати  на  цих  умовах  президентом?
10.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821235
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2019

ХВАЛА ЗЕЛЕНСЬКОМУ - 6. 3.

3.  Єврей  чи  жид.
У  спадок  від  часів  Царату  та  Советікусу  до  нас  прийшли  лайливі  визначення  різних  національностей  на  грані  матюків  –  кацап,  хохол,  чучмек,  людина  кавказької  зовнішності  і,  безумовно,  жид.  Ці  слова  є  атрибутикою  пересічних,  неосвічених  і  примітивних  людей,  але  при  потребі  їх  використовують  і  вельми  освічені  люди.  Тому  нічого  нема  дивного,  що  коли  пан  Зеленський  увірвався  із  своїми  новаціями  у  болото  українського  політикуму,  то  у  шквалі  істеричних  нечистот,  які  почали  падати  на  пана  Зе,  почало  використовуватися  і  слово  «жид».
Але  чи  є  пан  Зеленський  жидом?

Від  євреїв  у  нашу  мову  прийшло  багато  вельми  об’ємних  термінів.  Так,  наприклад,  ХУЦКА  означає  нахабну,  цинічну  і  відверту  брехню,  якою,  до  речі,  майстерно  володіють  українець  по  мамі  Порошенко  і  українка  по  чоловіку  Тимошенко.  Термін  ЖИД  теж  входить  у  блок  таких  слів,  але  він  є  стародавнім,  хоча  ужиток  його  принципово  і  змінився.  

У  2007  році  росіянин  Юрій  Мухін    (видатний  дослідник  історії,  автор  більше  80  книг)  видав  історичне  дослідження  «Убийство  Сталина  и  Берия».  В  цій  книзі  є  Глава  9.  Третій  клас.  Автор  висунув  теорію,  що  Людство  окрім  традиційних  поділок  по  расам,  націям,  державам  тощо,  у  соціально-етичному  відношенні  ділиться  на  три  класи,  а  саме:
1  клас  =  Люди:
2  клас  =  Обивателі;
3  клас  =  Жиди.
Автор  ретельно  обґрунтовує  своє  твердження:  [i]«жид  -  это  не  национальность,  а  человек  особых  моральных  устоев».[/i]
Нема  ніякої  рації  переказувати  зміст  книги  та  авторської  позиції,  адже  з  його  книгою  легко  ознайомитися  в  Мережі,  але  слід  підкреслити,  що  автор  побудував  своє  дослідження  на  колосальному  інформаційному  масиві  фактів  як  у  часовому  лазі  (від  царя  Гороха  та  майже  до  дати  виходу  книги),  так  і  у  практично  всіх  сферах  життя  та  діяльності  людини.  Книга  адресована  росіянам,  але  питання,  які  в  ній  проявленні,  повністю  відносяться  до  України,  особливо  до  сьогодення  України.
Для  того,  щоб  всі  зрозуміли  суть  справи,  я  наведу  тільки  основні,  на  мій  погляд,  цитати  із  цієї  книги  що  відносяться  до  порушеної  мною  Теми    (через  повагу  до  автора  вони  наводяться  на  мові  оригіналу):
[i]«Сами  жиды,  причем  любых  национальностей,  пытаются  внушить  остальным  мысль,  что  термин  «жид»  является  презрительной  кличкой  любого  еврея  и  только  еврея.  Причем  жиды  иных  национальностей  таким  утверждением  отводят  обвинение  в  жидовстве  от  себя.  А  жиды  еврейской  национальности  этим  утверждением  прячут  свое  жидовство  за  якобы  общей  нелюбовью  «некультурных  людей»  к  евреям.»
«…люди  третьего  класса  не  знают  меры  в  получении  удовольствий  от  удовлетворения  инстинктов:  они  совокупляются,  но  не  имеют  детей,  т.е.  совокупляются  только  ради  совокупления;  они  ради  спасения  собственной  жизни  или  даже  ради  удовлетворения  естественных  надобностей  готовы
убить  кого  угодно;  для  удовлетворения  последнего  инстинкта  они  гребут  под  себя  больше,  чем  могут  усвоить,  даже  если  другие  вокруг  умирают.  Инстинкт  лени  у  них  гипертрофирован:  они  ненавидят  работу  в  принципе  и  стараются  жить  за  счет  других  людей.    …сегодня  на  экране  правят  бал  организмы  именно  третьего  класса.»
[/i]
Таким    чином,  автор  показує,  що  ЖИД  є  гіпертрофованим  і  багатоаспектним  паразитом  без  прив’язки  до  будь-якої  національності.  Не  можу  не  привести  останню  цитату  автора,  якою  закінчується  у  нього  гл.9,:
[i]«Но  сегодня  мы  видим,  как  в  республиках  повыползали  жиды  «коренных  национальностей»  с  алчным  стремлением  паразитировать  на  чем  угодно  -  на  своем  народе,  на  ресурсах,  на  своей  продажности.  Причем  кое-где,  скажем,  в  Латвии,  они  довольно  запросто  давят  и  еврейских  жидов,  не  говоря  уже  об  остальных  евреях.  Жид  -  это  не  нация,  жид  -  это  мораль  и  это  надо  всегда  помнить.»[/i]
Це  автор  говорив,  нагадую,  у  2007  році.  Щось  змінилося  з  того  часу?  В  Україні  –  ні,  тільки  все  стало  ще  страшніше:  практично  вся  Влада,  від  депутатського  корпусу  та  до  самого  Президента  є  представниками  Третього  класу  абсолютно  незалежно  від  національності.

Якщо  тепер  цю  концепцію  Трьох  класів  примірити  до  пана  Зеленського,  то  слід  визнати,  що  він  явно  відноситься  до  1-го  класу  і  ніяк  не  може  бути  жидом.  Особливо  якщо  подивитися  як  його  мочать  на  ТіВі  жиди  єврейської  національності.
Історія  Людства  знає  багато  прикладів,  коли  в  становленні  певної  нації  чи  народу,  у  розвитку  певної  культури  видатну  роль  грали  представники  іншої  національності.  На  думку  зразу  приходить  приклад  сліпого  українця  Василя  Єрошенка,  який  став  класиком  японської  поезії  та  єврея  Пінхаса  Весклера,  який  в  якості  Діда  Панаса  був  багато  десятиліть  українським  казкарем  на  радіо  –  чудово  говорив  тільки  українською,  російську  мову  не  знав  (його  голос  і  зараз  бринить  у  моїй  пам’яті).
Чи  зможе  пан  Зеленський  поповнити  список  цих  видатних  людей?  Не  знаю.  Це  залежить  виключно  від  нього.  Хоча  надії  на  це  він  і  почав  давати,  але  поки  що  це  тільки  надії.  (До  речі:  ви  звернули  увагу  на  те,  що  Квартал  поступово,  повільно  і  невимушене  став  частіше  використовувати  українську  мову?).
Я  фактично  закінчив  свій  аналіз  феномену  пана  Зеленського.  Залишається  зробити  підсумок.  Зроблю  це.
09.01.2019.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821050
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.01.2019

ХВАЛА ЗЕЛЕНСЬКОМУ - 6. 2

2.  Змазана  національність
Все  почалося,  безумовно  тоді,  коли  Брежнєв  та  його  камарилья  вирішили,  що  вони  побудували  розвинутий  соціалізм  і  тому  треба  визначення  та  фіксацію  національності  знищити  –  для  цього  бажали  увести  термін  «советский»  («радянський»  на  українській  мові).  Мотивація  зрозуміла:  в  СРСР  всі  мали  історично  і  ясно  визначену  національність  як  іменник  (українець,  білорус,  грузин,  монгол  і  так  далі)  і  тільки  люди  всілякої  фактичної  національності,  які  проживали  в  межах  (поки  що)    певних  територія,  мали  визначення  національності  через  прикметник  «руські».  То  нехай  всі  мають  таке  визначення!
Не  прокотило  і,  здавалось  би,    ця  ідея  разом  із  Советікусом  почила  в  Бозі.  Та  не  так  швидко!  Тому  що  почався  період  боротьби  Рашизму  заради  самозбереження  проти  всіх  і  вся,  особливо  проти  України  заради  загарблення  її,  і  був  впроваджений  в  дію  інший  механізм  –  ігнорування  національності.  В  Україні.
Вона  нібито  для  всіх  існує,  але  офіційно  її  нема.
Відкрийте  паспорт.  Що  там  написане?  Громадянин  України.  А  національності  як  такої  нема.
В  анкетних  даних  депутатів  Верховної  Ради  1  та  2  скликань  була  графа  «національність»,  а  далі  вона  щезла  і  відсутня  донині.  
Кому  це  вигідне?  Якщо  пригадати:
- інформацію  про  перепис  населення  України  за  2001  рік;
- зменшення  чисельності  долі  українців  у  Верховній  Раді  2  скликання  стосовно  1  скликання;
- особливо  важливе  (!):  масовий  виїзд  українців  за  кордон,
то  стає  зрозумілим,  що  це  вигідно  тільки  двом  націям  –  росіянам  та  євреям,  тому  що  їх  доля  і  таким  чином  значимість  у  існуванні  українського  народу  підвищується.
Треба  звернути  увагу  на  те,  що  євреї,  як  всяка  нація,  не  може  бути  поголовно  погана  чи  добра.  Всім  відоме,  що  євреї  проявили  себе  як  видатні  люди  в  багатьох  сферах  і  в  багатьох  країнах.  Особливо  в  Україні.  При  цьому  майже  однаково  як  її  патріоти  і  як  її  кати.  Як  це  не  парадоксально,  але  зараз  можна  сказати,  що  євреї  в  цих  непростих  умовах  боротьби  України  за  свою  самостійність  та  державність,  ясно  окреслюються  в  певні  спрощенні  угрупування  (що  не  скажеш  про  українців):
- щирі  патріоти  (наприклад  Димитрий  Гордон,  Коморовський,  Ходос);
- сяючі  імітатори  патріотизму  (наприклад  Ганопольський);
- можновладці,  які  прикривають  свою  належність  до  євреїв  (навіщо?)  (наприклад  Порошенко,  Тимошенко,  тощо);
- олігархи  (наприклад  Порошенко,  Фірташ  тощо);
- сховані  вороги  України  (наприклад  дорогий  Рабинович);  
- явні  вороги  (наприклад  Медведчук).
Яке  це  має  відношення  до  пана  Зеленського?
Просте:  в  яку  групу  він  вписується?  А  тут  неможливо,  як  кажуть  в  Одесі,  бути  трошечки  вагітною.  Треба  уважно  це  відслідковувати,  хоча  це  і  не  просто  робити,  бо  всі  представники  перерахованих  мною  груп  принципово,  за  рідким  виключенням,  розмовляють  російською,  інколи  українською  як  службовою,  в  тому  числі  і  пан  Зе.

Сучасний  світ  характеризується  бурхливим  процесом  інтеграції.  Змішуються  Горизонтальні  раси  і  тому  поява  дітей  у  подружньої  пари  різних  національностей  є  звичним  явищем.    Традиційно  споконвіку  національність  визначалася  по  батьку,  але  євреї  тут  мають  принципову  превагу  перед  іншими  націями.  Справа  у  тому,  що  у  них  національність  визначається  по  мамі.  Це  означає,  що  в  умовах  реального  життя  подружня  пара  визначає  національність  та  прізвище  своєї  дитини  так,  як  вигідно.  Простий  приклад  –  те,  як  пан  Порошенко  став  щирим  українцем.
Про  те,  що  визначення  національності    може  бути  підступною  зброєю  розказав  Ліон  Фейтхтвангер  в  романі  «Іспанська  балада»  -  історія  палкого  кохання  кастильського  короля  Альфонса  і  неймовірної  красуні  єврейки  Рабекі,  яку  підсунули    королю  заради  того,  щоб  мати  нащадка  трону  єврея  (по  мамі,  по  мамі!).  

Здається,  що  в  цьому  відношенні  пан  Зе  щирий,  бо  він  ніде  і  ніколи  не  приховував,  що  в  його  жилах  єврейська  кров  і  демонстрував  толерантне  відношення  до  інших  національностей,  але  в  такому  випадку  виникає  питання  іншого  ґатунку:  він  єврей  чи  жид?
Спробую  і  це  проаналізувати.
08.01.2019.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821000
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2019