Степан Бойчук

Сторінки (1/35):  « 1»

я танцюю

Мене  не  має  з  вами
все  це  тому  що  я  танцюю
без  музики
просто  ступаю  ногами

закон  фізики  
а  не  право  конституційного  хламу
краплі  лірики
все  решта  просто  заповнить  програму

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014


Гряди.

Темна  година  буде  доти,
поки  відчувши  дотик
не  скажеш  гряди.

Можна  кричати  "я  проти".  
Роззявивши  широко  ротик,
попсовим  строєм  іти.

Всім  роздають  джек-поти.
Знаходиш  супер  білетик
і  ведедешся  на  понти.

Тепер  усі  стали  патріоти.
Міліціонер  має  пістолетик,
стріляє  у  всіх  хто  жиди.

Думаєш  що  для  пишнОти
зодягнеш  на  шию  хрестик,
і  це  тебе  зможе  спасти?

Годі  цієї    марної  гидоти.
Їж  свій  круглий  бублик,
спробуй  хоч  раз  цвісти.

А  я,  дочекавшись  суботи
відчуваю  ніжний  дотик.
В  молитві  шепочую  гряди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013


Хіба це осінь?

Хіба  це  осінь?
Коли  навіть  жовтень
милостиню  просить.
І  двірник  мов  блазень
гребе,  і  кожен  листок
уособлення  гріхопадінь.
Отрути  ковток
не  робить  перемін.
Продовжується  ломка  кісток.
Може  вже  час  розпалити  камін?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013


з точки зору чуттєвості

А,  якщо  читати  тексти  з  точки  зору  чуттєвості?
Бути  в  полоні  дотику,  в  емоційному  захвАті.
Як  той,  що  проводить  все  своє  життя  в  палаті,
зодягнений  у  білому  халаті.
На  кого  всім  хочеться  плювати.
Від  нього  вдалося  волю  забрати.
Але  він  має  переваги,  нові  можливості.
Він  може  нарешті  позбутись  облудної  хтивості.
І  дивитись  на  світ  з  точки  зору  чуттєвості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013


мене мусить бути два

мене  мусить  бути  два
одночасно
але  на  мене  чекає  одна  труна
однозначно
ситуація    моя  архискладна
небезпечно
ходити  по  лезу  ножа
співзвучно
співає  мій  шлунок  і  душа
безперечно
не  обмине  жалюгідна  боротьба
ексцентрично
виглядає  моя  життєва  гра  
гречно
говори  мені  живі  слова
клично
інакше  як  зрозумію  котра  права

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2013


Бо ти моє небо!

Володар  степів  і  морів
Він  знову  підносить  мою  душу  до  тебе.
І  навіть  якщо  я  забув  що  хотів,
я  не  забуду  ніколи  про  тебе!

Бо  ти  моє  небо!
Моя  ти  потреба!

Не  дзвонить  мобільний  й  не  бачу  листів
від  тебе  я  чую  одне  лиш:  не  треба.
У  вирій  синицею  з  журавлями  летів,
на  фоні  стояла  моя  постать  ганебно.

А  я  хочу  до  тебе!

Бо  ти  моє  небо!
Моя  ти  потреба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2013


Життєва драма Колобка.

 Очевидно  уже  сьогодні  казка  про  Колобка  зазнала  численних  інтерпретацій  та  філософських  тлумачень.  На  перший  погляд  складні  звичайні  речі  можуть  нести  в  собі  серйозний,  фундаментальний,  життєво  важливий  смисл.  Так  само  і  дитячі  казки,  які  здавалося  б  придумані  для  дітей  і  адресовані  саме  до  дитячого  розуму  з  метою  розважання,  повчання  і  виховання  дитини,  її  моральних  цінностей  і  основ,  мають  сутнісну  цінність.  І  ми  можемо  спостерігати  глибоких  філософський  зміст  простих  сюжеті.    Зрештою  це  пов'язане  напевне  із  тим,  що  творцями  казок  є  дорослі  люди  з  зазначеним  життєвим  досвідом,  і  їхня  рефлексія  підсвідомо  знаходить  місце  в  звичайних  дитячих  казочках.  Немало  важливим  є  той  факт,  що  часто  казки  не  мають  свого  автора,  і  являють  собою  плід  колективної  суспільної  роботи.  Мова  іде  про  народні  казки,  в  яких  вочевидь  відбивається  рефлексія  всієї  народності,  етносу,  і  ми  можемо  спостерігати  якісь  риси,  характер  та  ментальність  народу  аналізуючи  тексти  казок.
 Говорячи  про  казку  про  Колобка  перше  що  я  хочу  підмітити  -  це  та  проблематика  суспільного  стану,  а  саме  бідність.  Дід  і  баба  жили  у  злиднях,  і  саме  в  таких  умовах,  а  в  цій  казці  можна  сказати,  що    в  наслідок  саме  цих  умов  з'являється  наш  головний  персонаж.  В  подальшому  можна  спостерігати  основну  моральну  проблему  яку  піднімає  християнська  етика,  основний  гріх  який  призвів  все  людство  до  занепаду  це  гріх  Адама  і  Єви  -  бунт  проти  Божої  постанови.  Цей  бунт  і  непокора  призводить  до  свавілля,  саме  це  ми  і  спостерігаємо  в  рядках  казки.  Персонаж  не  послухав  Дідуся  із  бабусею(свого  творця)  і  втік.  із  цього  можна  зробити  маленький  висновок,  що  ця  казка  є  творивом  християнської  культури,  і  несе  в  собі  проблематику  людини,  і  її  суспільного  та  духовного  становища.
 В  подальшому  ми  бачимо  гордовите  серце  Колобка  який  твердить,  що  втече  від  кожного  хто  зустрічається  йому  на  шляху.  Дорога  Колобка  символізує  життя  людей  які  тікають  від  Творця,  і  в  подальшому  гордо  біжать  по  дорозі  життя  втікаючи  від  різних  проблем.  Та  кульмінація  казки  має  негативний  характер,  і  закінчується  смертю  персонажу.  Колобок  обдурений,  і  його  з'їдає  лисиця.  
 Мораль  цієї  казки  зводить  нас  до  засадничого  морального  устою  в  християнстві,  а  саме  до  покори  перед  Творцем,  і  показує  нам  наслідки  такої  непокори  і  бунту.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432021
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.06.2013


Риторика.

           Коли  говорять  про  риторику,  то  мають  на  увазі  як  правило  дві  речі.  Перше,  це  коли  риторика-  ніби  якесь  пусте  говоріння,  просто  пусті  слова  прикрашені  артистичною  вимовою,  а  друге  уявлення  -  це  те,  що  риторика  якась  застаріла  наука,  або  якась  навичка,  якої  потребувало  людство  яке  не  знало  письма  і  мусило  в  усній  формі  викладати  свої  домисли,  і  когось  переконувати  в  них.  Звісно  ж  ми,  котрі  сьогодні  живемо  в  епоху  раціональності,  в  епоху  писемну  в  риториці  яка  зазначена  вище  ніби  і  не  маємо  потреби.  Але  й  справді,  риторики  виникає  в  Античній  Греції  в  дописемну  епоху.  Спостерігаємо  першу  згадку  про  оратора  саме  у  Гомера,  який  говорить  про  Ахіла  як  про  оратора.  Що  ж  це  означає?  Що  дає  риторика  яка  виникає  в  дописемний  час?  І  чи  потрібна  вона  сьогодні  в  такому  класичному  вигляді?  Ці  питання  постають  наріжним  каменем  в  роздумах  про  риторику,про    мистецтво  говорити  і  переконувати.  
         Від  так  стає  цікавим  такий  факт,  що  для  того  щоб  добре  говорити  потрібно  правильно  мислити.  Саме  із  такою  і  виявляється  завдання  риторики  давніх  грецьких  мислителів.  Таке  прояснення  питання  автоматично  актуалізує  зацікавленість  не  просто  артистів  красномовців,  і  спікерів,  а  саме  філософів  які  являються  генераторами  сучасної  думки  і  ідеї.  А  що  значить  правильно  мислити?  По  перше  -  це  мислити  так,  щоб  це  було  прозоро  і  переконливо  для  тебе  самого,  а  в  другу  чергу  і  для  слухача.
         В  контексті  піднятої  теми  для  людини  яка  поки  що  нічого  не  знає,  актуальним  постає  практика  давніх,  які  запропонували  символічну,  засадничу  базу  риторичного  мистецтва.  Як  нам  відомо  ритор,  або  оратор  -  це  людина  яка  володіє  знанням  яким  вона  ділиться  з  метою  просвітити,  підняти  людину  з  місця,  і  повести.  Цікавим  постає  той  факт,  що  для  того  щоб  вести  сліпого,  яким  в  нашому  випадку  виявляється  слухач  у  якого  відсутні  ті  чи  інші  знання,  поводиреві  потрібно  рукою  взяти  його  за  руку,  і  таким  чином  вести,  вести  до  місця  прозріння.  І  ось  ця  символічна  рука  ритора  якою  він  веде  слухача,  також  складається  із  п'яти  пальців.  Із  п'яти  засадничих  стовпів  мистецтва  риторики,  яким  я  і  хочу  в  подальшому  присвятити  ці  записки.
       Першим  пальцем  ведучої  роки  ритора  є  -  знайти  тему,  відкрити  її  для  себе.  Це  своєрідна  "евріка",  тобто  відкриття  яке  і  стає  основою  промови.  Що  означає  знайти?  Це  -  побачити  предмет  у  всій  його  повноті  і  цінності,  для  того  щоб  можна  було  про  нього  далі  почати  роздумувати.  
       Другий  палець  можна  назвати  "таксі",  це  слово  запозичене  із  грецької  і  має  значення  розпорядку,  порядку.  Або  може  ще  підійти  -  "дизпозиція",  що  також  має  значення  порядку.  Це  значить,  що  в  промові  ритора  має  бути  порядок  побудови  речі,  і  перед  тим  як  почати  щось  говорити  потрібно  знати  чим  ми  закінчимо.
     Третій  палець  в  цій  риторичній  руці  ведучого,  це  підбір  слів  -"елокуція".  Це  дуже  важлива  річ,  і  тут  варто  розглянути  декілька  важливих  суглобів  з  яких  складається  цей  палець.  Це  якщо  можна  так  сказати  логіко-філософський  квадрат  який  являє  собою  правило  підбору  слів  для  промови.  Отже  по  перше  сказане  мусить  бути  сказане  обов'язково  на  хорошій,  якісній  мові.  По  друге  сказане  має  бути  ясним  і  зрозумілим,  недостатньо  говорити  гарно.  Треба  щоб  всім  було  зрозуміло.  Третя  важлива  складова  підбору  слів  -  це  доречність,  для  різної  теми  є  різні  слова,  для  судових  процесів  своя  судова  лексика,  для  проповіді  -  своя  церковна.  І  на  кінець  четвертий  суглоб  -  це  окраса,  прикрашеність.
       І  от  ми  пройшли  уже  перші  три  кроки,  ми  вибрали  тему,  склали  план,  підібрали  слова  і  написали  текст  промови,  і  от  з'являється  четвертий  палець.  Цей  четвертий  складовий  момент  називається  "меморія"-  тобто  пам'ять.  Треба  запам'ятати  те,  що  ми  придумали.  Але  запам'ятати  не  механічно.  Задача  не  в  тому  щоб  визубрити,  бо  в  такому  випадку  можна  взяти  любого  ліпшого  красномовця  і  дати  йому  текст  промови.  Але  задача  в  тому,  щоб  запам'ятати  ці  перші  три  кроки  згадані  вище.  Оратор  має  говорити  зв'язуючи  з  тим  що  він  бачить,  і  при  цьому  включати  свою  пам'ять.
         Останній  засадничий  стовп  на  якому  тримається  споруда  промови,  або  п'ятий  захватний  палець  -  це  палець  "екшин",  тобто  палець  дії,  або  моменту  коли  це  має  подіяти,  виявляється  зовсім  не  важливо  наскільки  гарно  сказана  промова,  як  підібрані  слова,  а  важливо  сказати  її  в  правильний  момент.
     Нарешті  ми  розглянули  запропоновану  нам  давніми  систему  побудови  промови,  і  можливо  щось  повчились.  Але  будь  хто  сьогодні  може  сказати,  що  в  сучасному  світі  є  спеціальні  люди  спікери,  іміджрайтери  і  т.д.  І  для  чого  мені  потрібно  мучити  себе,  працювати  над  собою  і  вчитись  риторики  і  ораторського  мистецтва?    І  тут  ми  приходимо  до  раніше  згаданого  завдання  риторики  навчити  мислити,  і  справді  в  реальності,  навіть  якщо  моя  професія  не  зв'язана  із  публічними  промовами,  система  риторики  допомагає  нам  розвивати  нашу  здатність  мислити  і  роздумувати,  розвиває  вміння  критично  сприймати  інформації  і  добре  орієнтуватись  в  тій  чи  іншій  темі.  Тому  як  висновок  можна  сказати,  що  риторика  постає  досить  актуальною  наукою  і  практикою  в  сучасному,  глобалізованому,  перенасиченому  різної  інформації  світі.  Тому  вчімо  риторику,  щоб  не  бути  обдуреними,  щоб  вміти  дати  відповідь  і  переконати  невірних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432012
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.06.2013


Герой у Якого я навчився!

           

               Багато  людей  проходять  через  наше  життя,  і  від  кожної  є  чого  вчитись.  Кожна  людина  по  своєму  унікальна,  і  має  якусь  свою  особливість  якої  в  нас  нема.  І  добре  кажуть,  що  мудрий  вчиться  все  життя.  Все  життя  шукає  джерел  натхнення  і  настанови  для  того  як  жити  і  творити  життя.  Ай  справді,  здавалося  б  кожен  в  тій  чи  іншій  мірі  живе.  Тобто  життя  як  пісок  в  пісочному  годиннику  все  падає  й  падає  з  верху  в  низ.  І  те  що  вчора  ще  було  попереду,  сьогодні  уже  позаду  нас.  Але  виникає  питання,  чи  справді  такий  факт  як  плин  часу  може  стати  ознакою  життя?    Можливо  від  того,  що  кожен  з  нас  має  ці  піщинки  в  своєму  годиннику,  можгна  сказати,  що  ми  вміємо  жити?  Та  ні,  думаю  спростовувати  істинність  таких  думок  прийдеться  не  довго.  Адже,  дивлячись  на  рівень  нашого  життя,  тобто  матеріальне,  мало  того  душевне,  а  ще  більше  духовне  життя  треба  визнати,  що  він  далекий  від  довершеності.  З  огляду  на  це  виникає  потреба  визнати,  що  жити  -  треба  вчитись!
 В  кожного  з  нас  є  чимало  людей  від  яких  можна  вчитись.  Що  до  мене,  то  таких  людей  багато,  і  стає  все  більше  і  більше.  Робити  якийсь  список  в  цій  області  думаю  немає  сенсу.  Та  все  ж  з  огляду  на  тему  цього  ессе  я  вирішив  написати  ім'я  Того  від  Кого  я  навчився,  вчусь,  і  бажаю  надалі  вчитись.  Це  міг  би  бути  мій  батько,  або  мати,  або  хтось  зі  шкільних  вчителів,  вісі  ці  люди  багато  навчили  мене.
     Майже  половину  мого  прожитого  життя  я  займаюсь  бойовими  мистецтвами,  тренуюсь  у  залі  і  вчусь.  Я  багато  навчився  від  свого  тренера,  і  зараз  ще  більше  вчусь  від  своїх  учнів.  Цікаво,  що  навіть  назва  федерації  в  якій  я  починав  несе  в  собі  філософію  навчитись  жити,  і  боротись  за  своє  життя.  "Реальна  боротьба"    -  це  боротьба  за  життя,  за  місце  в  суспільстві,  за  місце  на  якійсь  соціальній  ніші  яку  займаєш  в  відведений  час.  Ти  вчишся  бути  сильним  і  перемагати.  І  все  це  мушу  визнати  досить  дієво  в  сучасному  соціумі.  Та  є  один  факт  з  яким  я  по  своїй  природі  не  можу  погодитись  і  вважаю  недостойним.  Навіть  якщо  він  дієвий,  навіть  якщо  призводить  до  якихось  перемог  і  успіху,  просто  по  своїй  природі  я  не  можу  з  ним  погодитись.  Тому,  що  душа  людини  завжди  прагне  до  світлого,  чистого,  теплого,  чесного,  душа  людини  тягнеться  до  любові.Вона  призначена  любити.  Той  факт  якому  противиться  моя  душа  є  основою  всякої  боротьби,  конкуренції  і  змагання,  -  це  насилля  і  ненависть  до  ворогів.    І  зробити  крок  до  любові  в  сучасному  світі  надто  складніше  ніж  виграти  цілу  війну.  
Сделать  шаг  до  любви,
сложней  чем  победить  в  войне
Мир  назови,  мир  назови
Придумай  имя  своей  стране
Если  имя  -  ненависть
Дерись,  ругайся  и  вой!
Если  имя  -  любовь
Тогда  Господь  с  тобой!
                                                                               (Ю.Шевчук).
             Ці  рядки  вказують  на  два  шляхи,  якщо  дивитись  в  контексті  теми,  то  вони  показують  нам  двох  героїв  в  яких  можна  вчитись,  і  обираємо  ми  самі.  
 В  подальшому  я  хочу  писати  уже  безпосередньо  про  Об'єкта  нашої  теми,    це  Чоловік  про  Якого  пишуть  з  великої  букви,  від  Якого  навчились  багато,  і  далі  продовжують  вчитись  кожен,  хто  робить,  або  намагається  зробити  крок  до  любові.  Це  -  Ісус  із  Назарету,  народжений  від  Марії.  Він  є  любов,  Він  -  дорога,  правда  і  життя!  Він-  лев  і  ягня!
           Одним  із  шляхів  знайомства  з  Ісусом  було  прочитання  оповідань  про  Його  народження,  життя  і  смерть,  які  ввійшли  в  канон  Святого  письма  і  названі  Євангелією(доброю  новиною).  Його  спосіб  життя,  реакції  на  різні  ситуації  навчання  і  наставлення,  послужили  і  далі  служать  мені  як  приклади  і  навчання  для  життя.  Не  буду  братись  переписувати  ті  конкретні  речі  які  містять  ці  оповідання,  тому  що  кожен  має  сьогодні  вільний  доступ  до  них,  і  може  рівносильно  як  і  я  ознайомитись  із  Особою  про  яку  я  пишу,  як  Той  в  Кого  я  навчився  і  вчусь  жити.  Та  все  ж  хочу  навести  один  уривок  тексту,  який  лаконічно  і  чітко  виражає  власне  Його  місію  для  світу,  і  конкретно  для  мене.  
                     "І  подали  Йому  книгу  пророка  Ісаї.  Розгорнувши  ж  Він  книгу,  знайшов  місце,  де  було  так  написано:  На  Мені  Дух  Господній,  бо  Мене  Він  помазав,  щоб  Добру  Новину  звіщати  вбогим.  Послав  Він  Мене  проповідувати  полоненим  визволення,  а  незрячим  прозріння,  відпустити  на  волю  помучених,  щоб  проповідувати  рік  Господнього  змилування.  І,  книгу  згорнувши,  віддав  службі  й  сів.  А  очі  всіх  у  синагозі  звернулись  на  Нього.  І  почав  Він  до  них  говорити:  Сьогодні  збулося  Писання,  яке  ви  почули!"
                                                                                                                                                                                             (Від  Луки  4:17-21).          
                 Я  наводжу  саме  ці  рядки,  щоб  охарактеризувати  мого  Героя  в  Його  місії  яку  Він  мав,  і  яку  зробив  у  моєму  житті.  Я  був  полоні  свої  бажань  пожадливостей  і  Він  визволив  мене,  я  не  бачив  правди  і  жив  обмані,  і  сильно  замучився  від  свого  безплідного  життя,  і  Він  дав  мені  вихід.
             Існує  і  інший  шлях  знайомства  з  Ісусом.  Це  знайомство  із  кожним  хто  сьогодні  діє  в  Його  ім'я.  Як  і  апостол  Павло  каже  "уже  не  я  живу,  а  Христос  в  мені".  Тобто  сьогодні  коли  я  бачу  добрих  людей  які  творять  чуда,  роблять  багато  доброго  для  тебе  зовсім  безкорисно.  Які  люблять  тебе,  навіть  тоді  коли  ти  не  заслуговуєш  любові.    Я  розумію,  що  мій  Герой  сьогодні  зі  мною,  і  Він  живий  і  діяльний.
         І  на  кінець,  третій  шлях  знайомства  з  Ісусом,  це  моє  особисте  переживання  Його  присутності  в  моєму  житті.  Ісус  сказав:  "  я  іду,та  коли  Я  піду,  то  пошлю  вам  Духа  свого,  і  Він  буде  з  вами  завжди".  Хочу  засвідчити,  те  як  я  бачу  Ісуса  в  інших  людях,  так  само  бачу  Його  в  собі,  в  своєму  житті.  Після  того  як  я  сказав  Йому  живи  в  мені,  керуй  мною,  веди  і  навчай  мене,  моє  життя  змінилось.  Тепер  я  роблю  крок  до  любові  і  знаю,  що  Господь  зі  мною.  Я  тішусь,  що  йдучи  дорогою  життя,  маю  такого  Наставника  і  Вчителя,  який  завжди  зі  мною  і  який  веде  мене  до  цілої  правди,  і  до  пізнання  тієї  сили  якою  Він  був  досягнув  кожну  людину.  До  сили,  що  є  -  Любов!
         Я  дякую  всім  людям,  батькам,  тренерам,  вчителям,  друзям  від  яких  я  багато  навчився.  Але  найбільше  завдячую  Ісусу  Христу  із  Назарету,  Котрий  будучи  Богом  прийшов  у  тілі  чоловіка  щоб  дати  теперішнє  і  надію  на  ЖИТТЯ!  Який  любить  мене,  і  свою  любов  довів  прийнявши  смерть  якої  не  заслуговував.  Мій  Герой  в  Якого  я  навчився  -  це  Ісус!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428328
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.05.2013


У тебе яка?

Віру  можна  
класифікувати  на  два  типа,
мертва  і  жива.
У  тебе  яка?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013


Що у вас нового?

"Що  у  вас  нового?"  -  Інколи  читаючи  це  запитання  важко  стає  на  душі.  Коли  довший  час  немає  того  нового,  чим  би  хотів  поділитись  стає  уже  якось  байдуже,  а  потім  і  взагалі  не  помічаєш  в  яке  запустіння  попав.  Але  якщо  можна  так  виражатись,  то  скажу,  що  життя  не  дає  нам  поблажок,  життя  приводить  нас  до  усвідомлення.  Часто  усвідомлюєш,  що  щось  не  так,  що  в  житті  є  щось  більше,  щось  якісно  нове.  Але  не  завжди  усвідомлення  твого  безвихідного  стану  є  явним,  буває  так,  що  ми  ховаємось  за  коротко  тривалими  емоціями  радості.  Слава  Богові,  за  те  що  я  сьогодні  можу  відчути,  і  усвідомити  свою  проблемність,  своє  запустіння.  І  добре,  якщо  я  зміг  визнати  це.  Етап  визнання,  який  наступає  після  усвідомлення  має  чимале  значення.  Як  часто  буває  так,  що  гордість  не  дає  тобі  так  просто  схилитись,  так  просто  визнати  часто  свою  катастрофу.  Але  коли  це  катастрофа,  то  приховувати  її  аж  ніяк  не  добре.  Візмімо  до  прикладу  Чорнобельску  катастрофу,  чи  допомогло  у  вирішенні  цієї  екологічної  катастрофи,  те  що  її  приховували  від  усіх,  і  не  визнавали  реальну  дійсність  проблеми?  Логічним  є  те,  що  чим  швидше  ти  визнаєш  свою  слабкість,  тим  швидше  прийдеш  до  здобутків  сили.  Але  мало  визнати,  мало  просто  сказати,  що  я  в  запустінні.  Від  того,  що  я  визнаю  свою  слабкість,  в  мене  не  появиться  сила.  Сила  приходить  тоді,  коли  приймаєш  рішення  щось  робити.  "Нове"  приходить  в  життя,  коли  робиш  вибір  залишити  старе,  і  почати  рух  в  іншому  напрямку.  Рух  в  напрямку  до  чогось  більшого,  до  чогось  нового.  Цей  етап  на  відміну  від  двох  попередніх  етапів  усвідомлення  і  визнання,  етап  зміни,  етап  вибору,  етап  прийняття  рішення,  етап  розкаяння  -  він  набагато  складніший.  Складніший  він,  тому  що  він  фізично  відображається  у  нашому  житті,  буквально.  Коли  ти  робив  щось  не  добре,  то  час  робити  добре.  Коли  грішив  то  час  приймати  рішення,  позбутись  гріха.  І  ось  ти  вже  стоїш  ревно  працюючи  над  собою,  але  важкість  не  проходить,  усвідомлення  немічності  своєї  залишається.  Постає  останній  етап  віри.  Етап  віри  у  те,  що  Бог  прощає.  і  дає  силу.  Віри  у  засвідчення  хресної  жертви  Ісуса,  в  якій  маємо  відкуплення,  спасіння,  силу,  і  НОВЕ  життя.

Обявлення.  21:4-7  "  і  Бог  кожну  сльозу  з  очей  їхніх  зітре,  і  не  буде  вже  смерти.  Ані  смутку,  ані  крику,  ані  болю  вже  не  буде,  бо  перше  минулося!  5  І  сказав  Той,  Хто  сидить  на  престолі:  Ось  нове  все  творю!  І  говорить:  Напиши,  що  слова  ці  правдиві  та  вірні!  6  І  сказав  Він  мені:  Сталося!  Я  Альфа  й  Омега,  Початок  і  Кінець.  Хто  прагне,  тому  дармо  Я  дам  від  джерела  живої  води.  7  Переможець  наслідить  усе,  і  Я  буду  Богом  для  нього,  а  він  Мені  буде  за  сина!  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401771
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.02.2013


Дружба.

Дружба  -  це  коли  ти  любиш.

Це  тоді,  коли  ти  цінуєш,
і  коли  ти  вірний,
тоді,  коли  поважаєш  і  шануєш.
Це,  як  камінь  ювелірний,
який  прикрашає  людину.
І  коли  ти  свою  пиху  погубиш,
тоді  й  осягнеш  істину  єдину.
Дружба  -  це  коли  ти  любиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013


чужа вона.

Засипана  білим  земля
третю  ніч  я  не  сплю
все  шукаю  слова
як  насіння  шукає  ріллю
 
де  вона  де  вона  де  вона

Ти  покличеш  мене  зрання  
ніби  збудиш  зі  сну
замість  слів  лиш  зітхання
я  чекаю  весну

хто  вона  хто  вона  хто  вона

І  ось  знову  ця  ніч  твоя
я  знов  підбираю  слова
може  зможу  відкрити
що  сказала  мені  вона

чужа  мені  чужа  мені  чужа  вона

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013


Спрага.

Спрага.
Це  дивне  відчуття,  яке  не  дає  спокою.
Ти  йдеш  до  ріки,  
щоб  напитись  води.
І  ось  ти  п'єш,  і  сам  уже  став  рікою.






 Найперше,  давайте  просто  згадаємо  жагучі  відчуття  які  приносить  нам  спрага.  Я  хочу,  щоб  ми  зауважили,  як  ми  себе  поводимо  коли  спраглі?  Про  що  ми  думаємо  в  цей  час,  які  ідеї  оволодівають  нашою  головою?  Очевидним  буде  сказати,  що  всі  наші  думки,  і  дії  спрямовані  на  те,  щоб  просто  напитись  води.  Коли  ми  спраглі,  нам  нічого  не  потрібно  окрім  води.  Це  палке  відчуття  спраги  повністю  охоплює  нас,  і  стає  основним  насущним  мотивом.  В  такі  не  легкі  хвилини  наявність  води  стає  для  нас  абсолютним  щастям.  Ти  в  пустелі,  маєш  декілька  кілограмів  золота,  і  жодної  крапельки  води.  З  тобою  іде  ще  один  чоловік  у  якого  фляга  з  водою,  але  золота  у  нього  немає.  Хто  з  вас  щасливіший?  
     Звісно  все  це  залежить  від  ситуації,  але  роздуми  з  якими  бажаю  сьогодні  ділитись,  про  трошки  іншу  спрагу.  Про  ту  спрагу  яка  стосується  кожної  людини  на  планеті.  Хочу  звернути  вашу  увагу  на  одне  місце  з  Біблії,  яке  власне  і  підштовхнуло  мене  на  роздуми.

Амоса  8:11.  “  Ось  дні  настають,  говорить  Господь  Бог,  і  голод  пошлю  Я  на  землю,  не  голод  на  хліб,  і  не  спрагу  на  воду,  але  спрагу  почути  Господні  слова!  “

   Мені  на  спогад  прийшов  мій  старий  друг,  якого  не  бачив  дуже  давно.  І  перше,  що  виникло  у  моєму  серці  -  це  бажання  поспілкуватись  із  ним.  Почути  його  голос,  дізнатись  як  він  живе,  що  переживає.  Я  захотів  відновити  з  ним  зв'язок,  зателефонувати  йому  і  просто  спитати  як  у  нього  справи.  Пізніше  я  зазначив  для  себе,  що  таке  відчуття  також  схоже  на  спрагу.  Ці  спогади  допомогли  мені  зрозуміти,  чому  людина  по  своїй  природі  має  спрагу  до  Бога,  до  Божого  слова.  А  це  власне  тому,  що  Адам  (наш  праотець)  живучи  у  Раю  мав  постійне  спілкування  з  Богом.  Постійний  зв'язок,  який  після  гріхопадіння  був  розірваний.  Але  бажання  бути  з  Богом  залишилось.  Дружба,  яка  була  від  початку  потребує    спілкування  і  зараз.  Паскаль  у  одній  із  своїх  праць  зазначив,  що  у  середині  людини  є  порожнє  місце  у  формі  Бога.  А  й  справді  як  часто  ми  відчуваємо  брак  чогось  в  середині  нас,  брак  гармонії,  відчуваємо  якесь  внутрішнє  спустошення,  ненаситність.    І  поступово  на  протязі  життєвого  шляху  ми  кожен  по  різному  забиваємо  це  місце.  Кар'єра,  гроші,  хобі,  постійний  пошук  відпочинку,  тютюн,  алкоголь,  наркотики,  цей  список  можна  довго  продовжувати.  А  в  кінці  кінців  задоволення  все  ж  таки  немає.  І  все  це  тому,  що  коли  ми  хочемо  пити,  ми  починаємо  заливати  у  себе  будь  що,  але  не  воду,  все  ж  із  надією  втамувати  спрагу  до  води.  
 Ми  часто  не  можемо  зрозуміти,  чого  нам  не  вистачає,  часто  не  знаємо  що  це  відчуття,  це  спрага  за  чимось.  Це  легко  пояснити.  Якщо  б  ми  від  народження  не  пили  води,  ми  б  ніколи  не  змогли  дізнатись  що  таке  хотіти  води.  Ми  б  думали,  що  це  звична  річ,  звичне  відчуття,  і  так  має  бути.  Але  насправді  якщо  ми  маємо  якусь  фізичну  спрагу,  то  в  світі  обов'язково  є  те  що  в  тамує  її.  Та  якщо  ця  спрага  не  з  цього  світу,  то  і  те  що  може  втамувати  її,  не  в  цьому  світі.
   Хочу  сказати,  що  я  також  не  особливий  у  цьому  питанні.  І  я,  також  відчуваю  цю  спрагу.  Мені  також  часто  не  вистачає  чогось  у  середині,  не  вистачає  задоволення  духа,  не  вистачає  гармонії,  не  вистачає  дружби  з  Богом.  Задаючи  собі  запитання  про  те,  чи  це  погано  відчувати  спрагу,  отримав  однозначну  відповідь.  Цю  відповідь  сказав  Христос  під  час  проповіді  на  горі:

Матвія  5:6.“Блаженні  голодні  та  спрагнені      правди,  бо  вони  нагодовані  будуть  .“

 Не  складно  стає  зрозуміти,  що  наявність  спраги  у  наших  серцях,  це  признак  того,  що  не  все  ще  втрачено.  Спрага  -  це  признак  надії,  признак  життя.  Коли  ми  відчуваємо  спрагу  і  при  цьому  ж  таки,  не  обманюємо  себе,  що  її  немає,  коли  не  обманюємо  її  чимось  іншим.  Ми  автоматично  концентруємось  на  тому,  щоб  втамувати  її.        І  ми  шукаємо.  Спрага  призводить  нас  до  активності,  і  тільки  активність  спонукує  нас  робити  перший  крок.  Активність  сама  по  собі,  уже  є  першим  кроком.  Підкріплюючи  цю  тему,  хочу  разом  з  вами  перегорнути  Євангеліє  від  Матвія  на  два  розділи  в  перед,  і  пересвідчитись  про  те  що,  хто  шукає  той  знайде.

Матвія  7:7.  “Просіть  і  буде  вам  дано,  шукайте  і  знайдете,  стукайте  і  відчинять  вам;”

Справа  лише  в  тому,  де  ми  шукаємо  і  які  методи  використовуємо  для  того,  щоб  знайти  шукане.  Шукаємо  задоволення  в  тому,  що  руйнує.  Вірності  -  у  тому,  що  не  постійне.  Любові  -    у  тому,  що  може  принести  лише  страждання.  А  Христос  Ісус  каже:

Івана  7:37.“...Коли  прагне  хто  з  вас  нехай  прийде  до  Мене  та  й  п'є!”

 Питання  спраги  на  мою  думку  сьогодні  важливе.  Але  важливе  лише  у  тому  випадку  коли  ми  відчуваючи  спрагу  і  будучи  чесними  перед  собою,  приймаємо  рішення  шукати  втамування,  а  не  обманюємо  самі  себе.  Актуальне  тоді,  коли  ми  не  згоджуємося  з  тим,  що  все  нормально.  Не  згоджуємося  з  тим,  що  ми  все  життя  так  живемо  і  давно  звикли.  Але  тоді  актуальне,  коли  ми  шукаємо  Джерело,  і  знайшовши  п'ємо  з  Нього.

 Добре  відчувати  спрагу,  добре  шукати  правди.  Спрага  дає  нам  рух,  дає  нам  поштовх  до  життя.  Ця  тема  сильно  розгорілась  у  моєму  серці,  і  для  кращого  розуміння,  я  задався  питанням.  Які  синоніми  можна  підібрати  до  слова  -  “спрага”?  Першим,  і  в  моєму  випадку  останнім  на  думку  мені  спало  слово  -  “тяга”.  Останнім  воно  стало  тому,  що  це  слово  спричинило  в  мені  масу  роздумів  і  асоціацій.  
 Надалі  мене  найкраще  зрозуміють  ті,  хто  дома  мають  її.  Або  ті,  хто  хоча  б  раз  мали  справу  з  нею,  або  ті  хто  добре  знають  фізику.  Про  що  ж  я  глаголю?  Про  звичайну  пічку,  яка  опалюється  дровами.  Ви  запитаєте  мене:  Про  що  ти  говориш?  До  чого  тут  пічка?  Відповіді  на  ці  запитання  я  надіюсь  ви  зараз  самі  і  знайдете.  А  тепер  все  ж  давайте  повернемось  до  нашої  пічки,  і  подумаємо:  що  потрібно,  щоб  ця  пічка  добре  функціонувала?  Тобто,  що  потрібно  щоб  в  ній  добре  горів  вогонь,  адже  це  її  основна  функція?  Логічно  буде  сказати,  що  найперше  -  це  потрібно,  щоб  піч  була  зроблена  за  всіма  правилами.  Звісно  я  не  пічник  (майстер  по  виготовленню  печей),  але  якесь  загальне  розуміння  маю.  Отже,  в  пічці  обов'язково  має  бути  відповідно  високий  димохід,  відповідної  товщини  канали  без  перешкод,  для  проходження  диму.  Також  в  самому  відділі  де  горить  вогонь,  має  бути  достатньо  місця.  І  ще  для  зручного  користування,  пічка  має  бути  обладнана  спеціальним  відділенням  для  збирання  відходів  після  згорання(попелу).  Все  ніби  перераховано.(  ну  звісно  не  забути,  про  сухі  дрова).  Ми  згадали  про  обов'язкові  речі  при  будуванні  печі,  але  чи  не  цікаво  чому  вони  важливі?  Чому  не  можна  цим  знехтувати?  А  це  все  тому,  що  для  горіння  потрібен  кисень.  І  власне,  для  того  щоб  в  пічці  горів  вогонь,  вона  має  бути  збудованою  так,  щоб  до  вогню  був  добрий  доступ  повітря.  Простими  словами  це  і  звучатиме  так:  у  пічці  має  бути  тяга  (повітряна).  Всі  ці  вище  перераховані,  обов'язкові  положення  при  будуванні  пічки,  власне  і  забезпечують  їй  потік  повітря.  Висновок  тут  простий,  без  тяги  не  буде  вогню.  А  для  тяги  потрібно  дотриматись  елементарних  речей,  які  обумовлені  фізичними  законами  природи.  Все  це  можливо  корисно  знати  кожному,  навіть  можливо  комусь  і  цікаво,  але  ж  яке  це  має  відношення  до  нашої,  як  не  як  духовної  теми?  А  відношення  є.  Я  б  хотів,  щоб  ми  прирівняли  наше  серце  до  вище  згаданої  печі.  І  пороздумували  про  ці  всі  процеси  в  контексті  нашого  нутра  і  відносин  з  Богом.  Як  і  в  печі,  у  нашому  серці  горить  вогонь,  що  символізує  нашу  енергію,  радість,  наявність  ідеї,  любов,  щастя.  І  як  не  дивно  горіння  нашого  внутрішнього  вогню  також  залежить  від  якихось  процесів.  Коли  ми  говорили  про  піч,  то  згадали,  що  всі  ті  елементарні  речі  які  потрібні  для  тяги,  обумовлені  фізичними  законами  природи.  Як  не  дивно,  але  створюючи  нас,  Бог  також  установив  якісь  закономірності,  не  тільки  на  фізичному,  але  і  на  духовному  рівні.  Отож  як  тільки  димохід  нашого  серця  піднімається  вверх,  як  тільки  ми  дивимось  на  щось  більше  у  нашому  серці  з'являється  тяга.  Як  тільки  канал  нашої  печі  без  жодних  перепон,  тяга  набирає  сили.  Як  тільки  місце  де  горить  вогонь  розширюється,  як  тільки  ми  розширюємо  своє  серце  для  сприйняття,  для  почуттів,  для  рішень,  одразу  тяга  зростає.  Коли  двері  до  печі  відкриваються,  то  залишається  тільки  вкинути  туди  дрова  і  запалити  їх.  І  коли  ми  відкриваємо  серце  Бог  поміщає  в  наше  серце  слово,  і  запалює  його  суттю.    І  ось  вогонь  горить,  то  для  того  щоб  він  не  згас,  для  того  щоб  тяга  не  пропала,  залишається  тільки  відкривати  дверцята  для  того  щоб  була  змога  вкинути  дров.  Залишається  доглядати  за  пічкою,  постійно  очищати  її  канал,  і  постійно  виймати  накопичений  попіл.
 І  ось  ти  сьогодні  підняв  своє  серце  до  Бога,  збудував  канал  відносин  з  Ним,  відкрився,  і  Бог  помістив  у  твоє  серце  Своє  слово,  помістив  у  твоє  серце  любов.  Пильнуй  про  те,  щоб  твоє  серце  залишалось  цілим,  канал  чистим,  і  пильнуй,  щоб  ті  речі  які  у  відносинах  з  Богом  починають  бути  звичкою,  ті  слова  які  стали  завченими,  мертвими,  які  перегоріли,  краще  щоб  вони  були  забрані  як  попіл  із  печі.
Як  висновок,  я  думаю  багато  говорити  не  треба.  Треба  робити.  І  радіти  за  ту  спрагу  яку  маємо,  і  не  старатись  її  згасити,  але  навпаки  сказати  у  молитві:

Господи  нехай  буде  Воля  Твоя.  
Нехай  в  серці  моєму  буде  життя.
Хай  палає  у  ньому  Твій  вогонь,
хочу  пити  сьогодні  з  Твоїх  долонь.
Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396353
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.01.2013


Та хто я такий, щоб закохатись

Світ  доволі  тісний,  
можна  дізнатись
про  силу  божків.  
Та  хто  я  такий,
щоб  закохатись.
Я  би  хотів...  
Мій  шлях  не  простий,  
треба  старатись.
У  вирі  світів
я  надто  малий  
з  тобою  змагатись.  
Я  не  посмів
серце  віддати.
Пробач
не  зумів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013


я чи ти

Три  світи.
Тільки  ти  не  мовчи
напиши
подзвони
Дозволь  мені  прийти
Дай  зрозуміти
хто  з  нас  правду  не  говорить
я  чи  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013


хочу сказати

Мовчання  поглинуло  нас,
не  видно,  що  попереду  у  дорозі.
Може  підемо  в  перший  клас?
Де  вчитимуть  нас  на  морозі
танцювати  голими  вальс.

Вони  мають  для  нас  навчання,
програми,  підручники,  виховні  уроки.
Всі  бігом  на  незалежне  тестування!
Треба  встигнути  у  визначені  строки  
адаптуватись  до  системи  існування.

Набираємо  бали,  додаємо  плюси,
дістаємо  автоматом  і  пишаємось  атестатом.
Навіть  якщо  ти  сьогодні  не  вдягнула  труси,
Я  буду  естетом!  Буду  поетом!  І  цим  памфлетом,
хочу  сказати,  що  не  бачу  у  цьому  усьому  краси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013


Святися.

Але  ж,  бачиш,  дороги  у  нас  різні.
Тому,  що  у  мене  мода  своя,
виглядає  тобі,  як  догмати  залізні.
Хоча,  знаєш  природа  одна.

Я  не  сплю,  і  мені  нічого  не  сниться,
і  тому  все,  що  з  нами  мені  буде  за  сон.
Але  ж  так,  не  дожити  й  до  тридцять.  
Заспіваю  краще  ноту  під  новий  камертон.

Святися.
З  твого  серця  походить  життя.
Відкривайся.
З  нього  б'є  джерельна  вода.
Час  вже  близько,  
ти  дивись  на  верх,  в  небеса.
І  хоч  буде  важко,
вкаже  шлях,  нам  перша  зоря.
Христос  Народився!

І  коли  статистика  каже:  "провал".
Бо  насправді  в  нас  різні  світи.
Дружба  наша,  як  парповоз,  і  вокзал.
Один  їде,  другий  на  місці  завжди.

Я  чекаю,  п'ятдесятирічної    весни
Для  твого  бажання  не  жити  прийде  облом.
Знову  до  тебе  зможу  в  гості  зайти,
І  під  новий  камертон,  заспіваємо  ми  псалом.

Святися!
Христос  Народився!
́́́́́́́́́́́́́́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012


церква і люди.

Моя  церква  це  -  люди,  в  яких  в  серці  живе  Бог!
                                                   (дивіться  зображення,  простіть  за  погану  якість)

1Петр.2:5  І  самі,  немов  те  
каміння  живе,  будуйтеся  в  дім  
духовий,  на  священство  святе,  
щоб  приносити  жертви  духовні,  
приємні  для  Бога  через  Ісуса  
Христа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387502
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 24.12.2012


Я намалюю тебе словами

Я  намалюю  тебе  словами,
і  ти  будеш  дивитись  на  мене.
Мотиви  залишаться  між  рядками.  
І  хоч  в  пам'яті  все  уже  темне,
бачу  очі  твої  відкриті,
собі  згадую  та  й  радію.
Губи  твої  молодістю  налиті,
а  час  іде,  і  я  замолоду  старію.

Я  намалюю  тебе  баладами,  
ти  будеш  мелодією  для  мене.
Пам'ятатиму  твої  слова  акордами,
гітара  нагадуватиме  про  тебе.
Струни  життям  натягнені,
нехай  тремтять  від  спогадів.
Слова  твоїм  голосом  сказані,
кричіть  з  усіх  репродукторів.

Я  намалюю  тебе  думками,
котрі  не  зодягнути  у  слова.
Ми  пішли  різними  стежками,
і  на  зад  вже  дороги  нема.
Бажаю  я  лиш  одного,
намалювати  тебе  щасливою.
Сьогодні  пишу  усе  це  для  того,
щоб  наші  спогади  були  красивими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012


Блюз

Цей  блюз
як  молитва.
Тисячі  муз
не  можуть  розкрити  її  шрифти.

Мій  друг
вигравай  битву.
Включай  фуз,
співай,  грай  і  тримайся  ритму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012


незнайомій у ВК.

Історія  нашого  листування  пуста.
А  ми  знайомі?
вважаємо  так,  після  цього  листа.
Соціальні  ролі-
це  наша  з  тобою  нескінченна  ігра.
Ти  напевно  все  ж  таки  не  свята,
але  мушу  сказати  дуже  красива.
Це  може  виглядати  як  якась  дурня,
та  нехай  буде  просто  -  моя  ініціатива.
Напиши  мені  трошки  курсивом,
назвемо  це  нашим  лайтмотивом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012


Завтра святкування!

Сьогодні  також  запишу  свою,  криву  думку.
Можливо  знову  релігійну,  містичну,  тотальну.
Шкода,  що  із  того  нема  толку  для  шлунку,
як  би  з'їв,  то  зміг  би  донести  хоча  б  у  сральню.
Але  з  того  всього  мушу  залишити  тут  у  спальні,
приспати,  й  самому  заснути  під  співи  моралі.
Ні  ні,тільки  не  подумайте  про  якесь  повчання,
просто  знову  пригадав  собі  про  ті  святі  скрижалі.
Хочеться  любити  бомжа,  що  живе  на  вокзалі.
Маю  надію,  може  знову  відбудеться  єднання.
Я  нарешті  забуду  про  свою  розумову  ломку,
закінчу  думку  і  піду  спати.  Завтра  святкування!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012


Я хочу смерті!

Я  хочу  смерті!
Але  при  цьому  важливо
щоб  ви  знали,  
що  я  вірю  у  воскресіння.

   Перевертні.
Може  це  звучить  жахливо,
та  люди  перестали
йти  по  шляху  до  спасіння.
   
   Одежі  роздерті.
В  муках  почуваюсь  щасливо,
бо  бачу  кристали
яким  не  грозить  зотління.

   Руки  розпростерті.
Молюсь,  і  очікую  на  диво.
Хочу  у  серце  устави
любові,  які  не  для  розуміння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012


Сьогодні я вирішив, що любити обов'язково

Сьогодні  я  вирішив,  що  любити  обов'язково.
Мені  здається.  що  спати  немає  потреби.
По  всьому  видно,  що  все  це  закінчиться  скоро,
і  я  уже  зможу  подзвонити  і  говорити  до  тебе.
В  мені  відсутній  будь  який  запас  слів,
Моя  філософія  починає  ставати  простим  мовчанням.
На  протязі  останніх  ...уже  багатьох  днів,
веду  дискусії,  в  яких  не  згадую  про  кохання.
Комусь  це  здається  таким  надприроднім,
але  я  вірю  у  те  ,  що  лікують  слова.
Багато  таких,  хто  ніколи  не  були  голодні,
вони  не  знають  як  горять  сирі  дрова.
А  я  хочу  в  Індію
тому,  що  там  багато  жовтого.
хочу  сім'ю
тому,  що  хочу  справжнього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012


тут багато букв "я" тому, що це про моє життя

Я  з  дитинства  знав,  що  Бог  існує.    Навіть  більше  того,  я  ніколи  не  піддавав  сумніву  Йогу  сущність.  Думаю,  що  все  це  завдяки  тому,  що  мене  так  виховували.  Пригадую  своє  дитинство  у  домі  бабусі  і  дідуся,  весь  час  життя  там  —  це  кожного  ранку  і  вечора  молитви  на  колінах.  Спішу  сказати,  що  все  це  незабутньо  добре  вплинуло  на  мене.  Я  радію  з  того,  що  мене  так  виховали,  і  за  це  щиро  дякую  своїм  батькам.
 Коли  я  почав  жити  самостійним  життям  я  помітив  парадоксальну  річ.  Я  знав,  що  треба  молотись  тому,  що  близькі  мені  люди,  мама,  тренер  завжди  говорили  мені  про  це,  але  я  не  молився.  Я  відвідував  храми  не  як  місwя  де  живе  Бог,  а  як  музеї,  як  гарні  будівлі.  Я  мав  на  своєму  столі  Біблію,  котру  взагалі  не  відкривав.  Але  якщо  я  скажу  що  я  не  відчував  потреби  в  молитві,  то  це  буде  брехнею.  Десь  в  глибині  свого  серця  я  розумів,  що  хочу  іншого,  прагну    чогось  більшого.  З  часом  все  більше  і  більше  в  моє  життя  приходило  розуміння,  що  те  як  я  зараз  живу,  не  є  тим  життям  якого  мені  хочеться.  Не  можу  сказати,  що  я  був  затятим  грішником,  але  по  трохи  почав  усвідомлювати,  що  гріхів  у  моєму  житті  вдосталь.  Думаю,  що  саме  це  усвідомлення  спонукало  мене  молитись,  але  я  не  скажу,  що  я  почав  свідомо  молитись  тому,  що  розумів  свою  гріховність.  Це  швидше  був  якийсь  внутрішній  поштовх.  Я  почав  молитись.  Завжди  їдучи  в  маршрутці,  ідучи  по  дорозі,  я  молився.  Я  почав  не  просто  говорити  молитву,  але  роздумувати  над  кожним  сказаним  словом.  Прокручуючи  в  голові  молитву  “Отче  наш”  я  часто  не  договорював  її  до  кінця,  і  мої  думки  ішли  в  роздуми  на  рахунок  тих  слів,  які  я  говорив  у  думці.  Я  почав  задаватись  питаннями:  чому  я    до  Бога  звертаюсь    -  “Отче”?  Як  це,  і  на  небі.  І  на  землі?  Чи  дійсно  я  хочу  що  б  святилось  Його  ім'я?    Пізніше,  я  вирішив  піти  в  піст.  Це  було  весною,  якраз  перед  святом  Пасхи.  Я  на  сорок  днів  відмовився  від  м'яса,  молока,  я'єць  та  алкоголю.  Саме  на  протязі  цих  сорока  днів  відбулось  чудо,  я  зовсім  випадково  (хоча  я  вірю,  що  випадковостей  не  існує),  познайомився  із  молодими  людьми,  які  щиро  вірили  Богу.  Вони  були  дуже  прості  у  своїх  звичках,  відкриті  любов'ю  і  не  виглядали  для  мене  релігійними  людьми.  Я  зрозумів,  що  хочу  бути  таким  як  вони.  Ці  люди  запалювали  в  мені  віру  і  піднімали  інтерес  жити.
 Я  почав  читати  Біблію,  вникати  в  слова  які  мені  хоче  сказати  Бог  і  більше  бути  у  спілкуванні  із  віруючими  людьми.  Я  зрозумів,  що  Бог  не  живе  в  рукотворних  будівлях,  а  в  людях.  В  Біблії  (1Кор.  3:16),  я  прочитав,  що  я  є  Божим  храмом.  Я  зрозумів,  що  Бог  сильно  любить  мене,  що  Він  не  хоче,  щоб  я  грішив,  не  хоче  щоб  я  загинув.  Я  й  сам  не  хотів,  але  гріхи  переслідували  мене.  Дуже  дивний  парадокс  напевно,  але  я  не  знав  для  чого  Христос  прийшов  на  землю.  Я  зараз  дивуюсь  тому,  як  я  міг  вважати  себе  християнином,  не  осознаючи  який  мій  Бог,  не  розуміючи  того,  що  Бог  прийшов  на  землю  і  помер  ради  того,  щоб  очистити  мене  від  гріхів,  щоб  дати  мені  вічне  життя  (Ів.  3:16).
 Я  вирішив  кардинально  міняти  своє  життя.  Вирішив  стати  іншим,  посвятити  своє  життя  Богові.  Я  вірою  прийняв  Христа  своїм  спасителем,  прийняв  його  жертву  за  мої  гріхи.  Я  помер  для  себе  старого,  розіп'яв  себе,  для  того  щоб  воскреснути  із  новим  життям.  Звісно  вам  краще  судити  який  я  тепер.  Не  скажу,  що  я  досконалий  (таких  не  буває),  але  я  задоволений,  я  радий  що  живу  саме  так  як  зараз.  Мене  більше  не  турбують  якісь  внутрішні  непорозуміння,  я  набув  сенс  життя.  Я  зрозумів,  що  з  Богом  жити  набагато  краще.  Тепер  я  знаю,  що  царство  Боже  ,  це  праведність,  мир,  і  радість.  І  до  речі  так  само  в  Біблії  пише  (Рим.  14:17).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375335
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.11.2012


Час святкувати Пасху!

Якщо  ти  не  отримуєш,  то  що  тоді  можеш  дати?  Що  ти  даси,  коли  нічого  не  маєш?  Ти  кажеш,  що  ти  віддаєш.так  воно  і  є,  давай  подумаємо  що  ти  віддаєш?  а  потім  спробуємо  відповісти  на  питання  звідки  це?  Чи  може  людина  щось  продукувати,  не  отримуючи,  чи  може  митець  творити  без  натхнення,чи  можеш  казати  мудру  річ  не  набувши  знання,  досвіду,  та  практики.  ми  в  постійному  стані  отримування.  Якщо  не  отримуєш  -  не  живеш.  Враження,відчуття,досвід...ти  отримуєш.  Можливо,  є  щось  чого  ти  не  отримуєш,від  чого  ти  закрита?  Так  ми  часто  закриваємось.  Людина  долає  страх  шляхом  уникнення  збудника.Але  якщо  розібратись,  то  страх  від  цього  не  зникає.  просто  менше  відчувається.  Я  думаю,  що  ми  часто  чогось  не  отримуємо,  чогось  уникаємо,  від  чогось  тікаємо  тому,  що  боїмося  змін,  маємо  страх,  що  це  змінить  нас(  а  воно  так  і  зробить).  Я  вважаю.  що  це  найголовніша  проблема  кожного,  людина  просто  не  може  покинути  свою  зону  комфорту.Коли  Ісус  кликав  учнів  більшість  із  них  були  рибалками.  Їм  потрібно  було  покинути  свої  сіті,  покинути  своє.  ми  часто  стараємось  іти  до  чогось  нового  із  старим.  Дуже  незручно  (м"ягко  кажучи)рибалці  іти  за  Ісусом  із  човном  на  якому  кожен  день  він  плавав.  Човен  прийдеться  нести  на  спині.  або  приробити  колеса,  але  дорога  вузька  і  терниста.  Ісус  часто  виходив  на  гору,  куди  з  лодкою  аж  ніяк  не  вилізти.  Коли  відчуваєш,  що  щось  не  так.  коли  відчуваєш  що  ти  призначений  жити  по  іншому,  обов"язково  потрібне  обновлення.  Потрібно  забути  старе,  розрушити  всі  твердині  збудовані  раніше.  це  дуже  важко,  це  дуже  болить,  але  чим  дальше  тим  важче,  це  як  обновлення  Віндовс,  або  Касперський,  чим  довше  це  не  робиш  тим  гірше  стає  працювати,  а  коли  нарешті  вирішуєш  обновити,  як  же  ж  воно  довго  тоді  робиться.  Я  хочу  щоб  ти  помолилась  сьогодні,  і  я  помолюсь  за  тебе  якщо  дозволиш.  Вірю  що  все  не  просто  так  трапляється,  і  на  все  є  свій  вихід.  Нам  потрібен  вихід,  із  рабства  самих  себе,  своїх  амбіцій,  гордості.  Потрібно  бути  “Мойсеєм”  свого  життя.  Час  святкувати  Пасху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374223
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.10.2012


суші.

До  нестерпного  болю  холодно,
різкий  перепад  температури.
Мені  часом  так  соромно,
за,  життям    намальовані  карикатури.

Я  немов  би  пляма  туші.
Навкруги  величні  фігури
в  яких  також  є  душі,
всі  заперті  в  тілесні  мури.

Вони  немов  шматочки  суші,
та  не  ті,  що  в  японських  ресторанах.
Чисті,  незаймані  душі  -  
ті,  що  купаються  в  океанах.

Острови  на  яких  не  живуть  люди.
де  немає  світла  і  газу,
там  немає  битої  посуди.
Не  підчепиш  ніяку  заразу.

Але  там  ґрунти  родючі.
Клімат  помірний.
Сонце  зовсім  не  палюче,
і  час  іде  повільно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012


хочу Господи до Тебе.

Я  іду  по  дорозі,
на  верху  простори,  небо.
В  руках  зжатих  в'януть  рози,
хліба  нам  уже  не  треба.
Кажуть  по  ящику,  будуть  морози,
я  лікуюсь  вином  і  медом.
Для  світу  ядерна  бомба  -  загроза,
хочу  Господи  до  Тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012


про труси.

Ранок.
А  вони  знову  сьогодні  в  трусах.
Я  волів  би  ходити  як  сліпий  жебрак.

Все  постає  тихе,  застигле,  німе.
Так  ніби  нас  покинуло  сонце,
і  лиш  спогад  про  нього  світить  нам.

Смак,  запах,  слух,  все  проти  того  щоб  дивитись.
Я  хочу  дивитись,а  вони  знову  сьогодні    в  трусах.
Добре  мені,  що  в  трамваї  я  зміг  забитись  в  куток,
і  їхати.Спокійніше  коли  їдеш.

 Я  роздумую.

Чому  вони  в  трусах?  Адже  так  холодно.
Уже  по  осінньому  сиро  і  холодно.

Це  дуже  неприємний  запах  і  смак,
неприємний  звук,  це  неприємна  інтуїція.
Приємно  бачити,  бачити  крізь  повіки.
Адже  я  закрив  їх.
Зімкнув  так  сильно,  що  з'явились  зморшки.

Мені  це  не  завадило  бачити.
Навіть  крізь  плоть  видно  труси.
То  хіба  крізь  труси  не  вздріти  плоть?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012


… а ти маєш друзів?

Мав  я  у  своїй  голові  таке  павутиння.  Та  от  тільки  на  нім  не  павуки,  а  таракани  жили.(Хоча  закінчення  "или"  не  правдиве.  це  так  просто  щоб  виглядало  як  історія.  Живуть  досі.)Смердить  з  рота,  але  тільки  тоді  коли  ти  дістаєш  у  себе  між  зубів  знак  запитання.  Він  стояв  у  кінці  зїдженого  тобою  :  "Що  таке  дружба,  для  чого  вона,  що  є  причиною  виникнення  такого  явища,  і  для  чого  воно  мені  треба  "?".  Ото  вже  гребе  після  того,  так  ніби  з"їв  мухоморика.  Але  їсти  було  смачно,  це  ж  пошук  істини,  поклик  філософського  чогось  там.  Відчуваєш  відповідальність.  Уже  майже  знаєш  ,  що  ти  обраний  щоб  принести  у  світ  "мега  визначення".  Підборіддя  вище,  руку  до  лоба,  призакриваєш  очі  ніби  вдивляєшся  вдаль  і  вже  давно  не  вдихаєш  свіжого.Це  хвилююча  мить,  це  ніби  як  перед  о...далі  не  буду.  Але  тут  ,  раз  і  "грьоб"  проходить.  Нічого  не  трапляється.  Навіть  не  вивалив  ні  одного  звучку  із  гітари  яка  живе  у  горлі.  Я  німий?  звучить  у  голові  запитання  від  свого  альтерГего.  Голос  з  гори:  Ти  тупий!  Після  чого  нестримна  паніка.  І  добре  якщо  вспів  покаятись  і  піти  обняти  свого  друга  чи  подругу.  Сказати  їм,  що  любиш.А  любиш  тому,  що...а  чому?  Ей,  чуть  не  забув,  тому,  що  так  захотілося!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367194
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 28.09.2012


як є.

Бо  вже  немає  назад  дороги.
Просинаєшся,  а  сонце  уже  є,
ти  віддаєшся  без  застороги.
Від  Нього  тінь  твоя  постає,
вже  не  лякають  людскі  пороги.
Ти  маєш  час,  щоб  від  Нього  втікати,
та  в  цей  час  ти  самотня.  Лягаєш  спати.
Ти  бачила  як  квіти  розцвіли,це  гарні  сни.
Кожна  розцвітає,  від  доторку  Його  руки.
Григорій  писав:  "траво-травице  будь  зеленою,
най  буде  все  як  є".І  я  пишу  -  будь  шаленою!
Він  -  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


Міст

Мій  будівничий  побудував  для  мене  міст.
Це  міст,  який  лежить  із  мого  міста  в  її  зміст.
І  день  у  день  по  ньому  ходили  люди-слова.
Чисельність  кілометрів  —  це  під  ним  текла  вода.


Коли  вітер  приносив  сухе,  осіннє  листя,
Я  слухав  тихий  шелест  —  то  була  нова  пісня.
Птахи  високо  кружляючи,  рано  вранці
Давали  нам  волю  рухів,  ми  танцювали  сміливі  танці.


Вночі  над  мостом  яскраво  світили  зірки,
Освітлювали  долини  серця.В  цей  час  комусь  хотілось  піти
Розкрити  міст,  щоб  пропливли  кораблі.
Кораблі  як  чужі  розмови,  примушували  бути  на  самоті.


На  свята  міст  прикрашали  кольорові  стрічки.
В  цей  час  ми  себе  відчували  малими  дітьми.
Веселу  музику  грав  на  мості  музикант.
Безкінечна  радість  —  це  був  його  талант.


Ранкове,  блакитне  небо,  і  пастельний  тон.
Вони  нагадали  мені,  про  давно  забутий  сон.
В  якому  я  тоді  побачив  її  справжнє,  не  випрямлене  волосся.
Все  чого  мені  хотілося,  у  тому  сні  збулося.


Я  хотів,  щоб  там  на  мості  завжди  цвіли  квіти.
Хотів,  щоб  всі  люди  були  прості  і  щирі  як  діти.
Найбільше  хотів,  щоб  міст  не  приніс  нам  страждання.
Вона  його  назвала  -  мрії  міст,  і  сподівання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


Шукаю небо

Інколи  я  можу  шукати  небо.
Інколи  спішу  туди,  куди  не  треба.
Часом  я  на  шляху  зупиняюсь.
Роблю  щось,  але  не  стараюсь.
Мені  краще  було  б  померти,
Та  я..,  я  просто  хочу  бути  відвертим.
Сильно  хочу  щоб  знали  люди...
Хоча  ні,  це  можливо  прояв  простуди.
Інколи  хочеться  жити  в  пустелі,
Так,щоб  ніхто  мене  не  кликав  на  свої  каруселі.
Ще  хотів  би  щоб  вона  просто  торкалась  до  мене,
Але,якщо  це  невчасно,  краще  не  треба.

Шукаю  небо.
Так  хочеться  жити  для  Тебе.
Любові  потреба.
Уже  пора  вийти  із  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012


Кава

Напитись  кави,
закинути  справи.
І  вирушити  у  вічний  політ.
Біжать  невпинно  години,
спокутати  б  провини.
Відновити  любові  завіт.
ти  можеш  не  знати,
можеш  мовчати.
І  навіть  якщо  не  тісний  світ.
Я  буду  чекати,
буду  кричати.
Бо  це  мій  вибір,серця  мого  слід.́́́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012