| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Я не для всіх, я тільки для одного,
Бо розмінявшись щастя не знайти,
Мені не треба ласки від чужого
ЇЇ навік не можна зберегти.
Я не для всіх, я тільки для одного,
Тільки один для мене головний,
Бо для душі не треба більш нікого
У неї вибір завжди нелегкий.
Я не для всіх, бо так мабуть простіше
Коли любов у жінки є одна,
Для неї можна віддавати більше
Й тоді безмірна є її ціна.
Я не для всіх й навіщо рахувати
Коли у серці місця вже нема,
Я для одного вчилася кохати,
Тільки з одним залишусь не сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Що найцінніше в світі для людини?
І що найбільше можна берегти?
Із перших літ важливо для дитини
Своє родинне в просторі знайти.
Так необхідно просто відчувати
Підтримку друзів, захист від близьких,
Ці цінності нема з чим порівняти,
Вони основа для людей живих.
Тільки для мертвих серцем і душею
Є непотрібні мамині слова,
Їх відтяли валютною межею
Матеріально придбані дива.
Потрібно жити так, щоб пам’ятати,
Де ти родився, хто у тебе є,
Для кого зможеш просто все віддати,
А хто тобі від серця дасть своє.
Цінуйте те, що справді найцінніше,
Що не втече, не зрадить, не піде,
Тих хто завжди знаходиться найближче,
Таких що більш немає вже ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Загублені рядки уквітчані в серцях,
Заповнюють картини пустоти,
І може лиш вони відновлюють в словах,
Частинки пазлів вічної весни.
Вона можливо відчай пройняла,
Бо квітень мій вже зовсім не такий,
Не має сонця й співу солов’я,
І дотик вітру майже неживий.
Не бачу я квітучих пелюсток,
Гілки дерев додолу опустились,
Чому ти весно вбила свій танок,
Можливо люди в чомусь помилились.
Зламали день образами подій,
Чи обірвали струни боротьбою,
Ти лиш пробач й звільни безмежність мрій,
Стань теплою зеленою порою.
Вертайся швидше з запахом роси,
Бо я не можу просто існувати,
Мені потрібні подихи краси,
Щоб із натхненням ранок зустрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Це так важливо-бути не самотнім,
Бо коли з вами, в серці є любов,
Вона живе не бачивши безодні,
А навпаки палає від розмов.
Наш кожен день був справді неповторний,
Багато сміху, радості, тепла,
Навіть в моменти, коли болю повно,
Не тягне утікати в небуття.
Тому для вас так хочеться старатись,
Робити все, щоб вийшов результат,
Тут так приємно навіть помилятись,
І від невдач отримувать азарт.
Мені цього тепер не вистачає,
Постійного, безмежного тепла,
Та добре те, що серце пам'ятає,
Й ви завжди поруч-пластова сім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Поет, художник, лірик, патріот
Людина слова з серцем, що від Бога,
Його ім’я цінує наш народ,
Із ним в майбутнє є для нас дорога.
З таких людей народжується день,
В його віршах купаються жарптиці,
Й великі ріки одових пісень,
Заповнять тишу не в одній столиці.
У тихій римі криється підтекст,
Майстерність думки вигинає хвилі,
Шевченка стиль, як гонору протест
Знаходить сонце в будні ті немилі.
Ти є для нас як води джерела,
Що живлять море в назві Україна,
Твоя любов є вічна та жива,
І у словах залишиться незмінна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
За секунду до посмішки мами
У душі завмирає час,
Заживляючи в серці шрами
Вже давно забутих образ.
За секунду до спалених жаром
Від хвороби веселих слів,
Відчуваємо холод тілом
За дурниці м минулих днів.
За секунду до перемоги
Кров тікає по венах вниз
Підставляючи страху ноги
Дістає свій вагомий приз.
За секунду до поцілунку
В тишину поринає світ
У коханні нема рахунку
Воно вічне як сонця цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Нам здається, що ми дорослі вже,
Що багато вже чого знаємо
Й сірі смуги значущості
В голові у себе шукаємо.
Кожен автор є долі іншої,
Бо свою творити не хочеться,
Лезо пер наточивши тишею,
Написати поему проситься.
Та не з власних життєвих записів,
А з шпаргалок чужого горя,
Пропускаючи правду написів
У безодні людського моря.
Це вважається допомогою
Відшукати «потрібне» рішення,
Щоб чиясь проблема тривогою,
Не зазнала суттєвого збільшення.
Але варто, мабуть, задуматись:
« Ми ж нахабно у когось списуєм!»
Не своє творити збираємось,
А чуже руйнуємо відчаєм.
Сіре слово про вартість долі
Розлітається в наших вчинах,
Де для правди не має ролі,
Як в спектаклі тіней на ринках.
То потрібно таки спинитись
Й запитати себе задумавшись:
«Чи кістки будуть далі митись,
Чи писати своє, позбувшись..!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Не комплексуй, живи як хочеш жити
Запам’ятай, що це марнує час,
Натомість краще когось полюбити,
Бо це життя дається тільки раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2013
Хвороба – це для всіх людей біда,
І порятунку наче не існує,
Бо не сховаєш відчай в нікуди,
Коли недуга швидко прогресує.
Ти не заплачеш, болем не всміхнешся
Й не заговориш з відчаєм в думках,
І тільки дзвін, що ниткою плететься.
Задзвонить мертво тишею в вухах.
І тіло просить бігти чимскоріше
Ховатися, губитись від недуг,
Щоб не кричати болі: «Помаліше!»
Й не відчувати жалісливих туг.
Так хочеться почути рідний голос
І загорнутись в теплоту сердець,
Зв’язать хворобу, як пшеничний колос
І видужати швидше на кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2013
Потрібно так чуть-чуть, щоб закохатись,
Літати у думках як вітру свист,
За те, що любиш з гордістю змагатись,
Чекати згоду як надії лист.
Потрібно так чуть-чуть, щоб зрозуміти
Хто є для тебе ворог, а хто друг,
З ким можеш ти по-справжньому радіти,
А хто довіру ломить давши туг.
Потрібно так чуть-чуть, щоб посміхнутись,
Зловити щастя у простих речах,
про все погане у житті забутись,
Знайти родзинку сховану в очах.
Потрібно так чуть-чуть, щоб відтворити
У пам’яті забуті сторінки,
Про ті шалені, божевільні миті,
Що не напишуть правильні книжки.
Потрібно так чуть-чуть, щоб залишитись
Людиною із совісним ім’ям,
Яка не може через біль зломитись,
Порівнюючи правду із життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Наш великий неспізнаний світ,
Що не є ні для кого байдужим,
Де здійснили потужний політ
До висот із якими не тужим.
Це грінченківський символ добра
В інституті, де щиро вітають
З бірюзовим промінням тепла,
Де з усмішкою всіх зустрічають.
Тут так добре неначе у дома,
Тут можливо розкрити себе
Й забувається будь-яка втома
Коли знаєш, що люблять тебе.
Що таланти за просто не змінять,
А увагу розділять на всіх,
Щонайменшу дрібничку в нас цінять,
А проблеми відходять у сміх.
Він для всіх нас є чимось таким,
Що за просто не можна пустити
І за час некороткий, швидкий
Ми зуміли його полюбити.
Наш Грінченко присутній в серцях
Ось чому ми є вічно багаті
Із любов’ю незлічену в днях
З щирим гімном як символом знаті.
Через те, саме цей інститут
Серед інших обрали студенти,
Щоб творити й любити лиш тут
Ми могли не продавшись за центи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Ти був усім для нашої країни
Великим серцем сильного добра,
Що поставало феніксом з руїни
Численним болем дотику пера.
Такої мужньо-сильної людини
Не відшукати на сторінках книг,
Щоб з власних слів заради України
Зреклася мрій по-справжньому ясних.
Повинність, праця, відданість роботі
Були для тебе більш ніж головним
Як прояв долі ввічнений в скорботі,
Де розум залишився вольовим.
Та недаремно, знаєш, недаремно
Уся ця праця стала для людей,
І для дітей яким завжди приємно
Розкрити зміст незвіданих речей.
Словник в чотири томи із душею,
Яку у кожне слово ти поклав,
Не розділив червоною межею
Усе в що вірив, і усе, що знав.
Тобі, Грінченку, дякувати будем
Допоки світло живить темноту
Ми пам’ятаєм те, що не забудем
Й твої слова візьмемо за мету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Ти так майстерно виткала природу
В яскравих барвах теплих кольорів,
Що навіть у захмарену погоду,
Горять пейзажі з подихом вітрів.
Як той листок, що горнеться до сонця,
Отримує від нього жовтий цвіт,
То так людина глянувши з віконця,
Запалює в собі душі політ.
Той аромат тонкий п'янкої кави,
Смакує добре тільки восени,
Під тихий шум цікавої розмови,
Якої муза будеш саме ти.
Така вже є ти осінь особлива,
Неначе жінка виточена з лір,
Твоя краса для кожного чутлива,
Бо у собі тримає велич гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
Я залишила б тобі серце,
та не можу без нього жить.
Я залишила б тобі душу,
та вона мене дуже болить.
Я залишила б тобі совість,
та у мене її нема.
Я залишила тобі гордість –
І тому залишилась одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Уже немає того, що хотіла,
Бо вже і віра у очах збриніла,
І заховались кучеряві мрії.
Хтось скаже, що нема в житті надії.
Усе життя вона отак старалась –
Лише для когось, не для себе лиш,
І ось тепер вона одна зосталась,
Одна-одна і смерті боячись.
Ніхто не скаже: „Та живи для себе,
Люби себе й всміхайся кожну мить!”
Отак залишилась одна із небом,
Вона одна - і сонце не блищить.
Коли вона отямитись хотіла,
Ніхто її ніде не розумів,
То де ж надію би вона зустріла,
Коли шукати вже не було сил?
І вже здаватися в обійми смерті
В такому віці не хотілось їй,
Хотілось заховатися від світу
І тихо плисти в течії своїй.
А ось і думка в голові з’явилась:
„Чому так швидко я вже зупинилась,
Я що не варта бути головною
Й тягнути гору щастя за собою?”
Тепер вона до себе посміхнулась,
Від радості аж повністю здригнулась,
І щастя полилось по всьому тілі -
Тепер багато у житті надії!
Історія щасливо закінчилась,
А жінка ніби знову народилась
І дякувати треба її долі,
Яка знайшла в людині силу волі.
Квітень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Так важко щось почати взагалі -
Та я почну й надіюсь, що приємно,
Бо кожен звук наспіваний в душі
Зринає зараз якось ще непевно.
Від імені усіх випускників
Сказати прагну те, що відчуваєм:
Ви бачите нас зрілими людьми,
А ми себе дітьми ще називаєм.
Ми без підтримки рідних нам людей
В дорослий шлях ногою б не ступили,
Ми ще наївні й віримо словам,
Та зрештою, це ви нас так навчили.
Усіх лякає слово ЗНО,
Але воно не є найважливіше:
Так чи інакше ми здамо його,
Та через страх ми втратимо цінніше.
Наш світ багатий на ясних людей,
Та все ж ровесникам погляньте в лиця.
Можливо, більш ніколи і ніде
Нам не буде можливості зустріться.
Не дозволяйте щонайменшій сварці
Порушить дружбу, що плелась роками,
І не давайте комусь сумувати,
Щоби таке не сталося із вами.
Після шкільного нашого дзвінка
Буде урок, що вічністю триває -
У нім нема початку чи кінця,
Його життям наш розум величає.
Та ми будемо школу пам’ятати
Великим домом, де так пахне світлом,
І де живе частиночка любові,
Якої треба і дорослим діткам.
Ми любим вас усім , що зараз маєм,
Бо саме вам ми можем поклонитись,
За те усе, в що віримо і знаєм,
І що зуміло в серці залишитись.
Тому батькам, рідні, учителям
Ми виголошуєм найкращі побажання,
А вам, моїм близьким випускникам,
Я скажу: «Посміхайтесь!» - на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Як же важко без потрібних слів,
Без уваги, погляду, обіймів,
Без натхненних вільних почуттів,
Що у дні тривоги так потрібні.
Всім на світі хочеться тепла,
Бо без нього щастя помирає.
А яке ж без щастя є життя?
Так, здається, що його й немає.
Кожен має певний свій підхід
І до кожного замка є певний ключик,
Та увага всюди лишить слід,
Бо вона для всі сердець жагуча.
То чому ж ніхто не змінить світ?
Всі вже звикли до стереотипів,
Але як тоді зламати лід
Тих годин заледенілих типів?
Хто знайде частиночку тепла
І заселить в душі потерпілих,
Щоб надія в серці ожила
І звільнилась від претензій сірих.
Я, наприклад, прагну ще тепла,
Бо моя душа не є камінням,
Я не можу жити без добра,
Бо життя без нього є падінням.
Хто би що для мене не шукав,
Всі ключі мені є недоречні,
Ні один неправильно дібрав,
Бо усі замки є заперечні.
Особливий я в житті замок,
Ті ключі об мене поламались,
Бо один малий невірний крок -
Й механізми рухатись боялись.
Кожен з нас є тим самим замком,
Який важко просто відчинити,
Та з добром, підтримкою, теплом
Буде легше щось таки зробити.
Та усе ж чогось не вистачає,
Щоб відкрити потаємні двері
І ніхто, мабуть, цього не знає,
А все ж просто – вихід не з пустелі.
Треба дати щирої любові
І уміти трохи почекати,
Щоб навчитись бачити казкові
Ті скарби, що треба відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
Вона жила надією простою
І вірила, що втрачено не все.
Просила Бога бути кам’яною,
Щоб не зламалось серце вольове.
Вона втрачала рідну їй людину,
І світ для неї був, мов неживий,
Та в серці мала віри ту краплину,
Що батько ще залишиться живий.
Ніякі друзі не вселяли волю,
Коли дивилась на його лице,
А із очей спадали краплі болю,
І тіло було майже не живе.
А так просила Бога почекати,
Не забирати душу ще його,
Щоби останній раз потанцювати
На випускному балу, як в кіно.
Але не дало небо бути поряд
І розлучило віддані серця,
Зламало те, за що так ревно молять, -
Й вчинилась воля нашого Творця.
Холодний дощ упав на світ грозою,
Сльозами батька, який так тужив,
Страшенною, пекельною журбою
За рідною сім’єю, що лишив.
Та він за ними з неба послідкує
І допоможе у потрібний час,
Він не покине тих, кого шанує,
Бо ще у серці сильно любить вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
Чому так гірко в будні пахне кава?
І щось неначе в просторі болить,
І все таке, чого давно чекали,
В один момент миттєво прогорить.
Бо все, здається, надто нездійсненним -
Поступлення, уроки і книжки, -
Усе це стало більше ніж злиденним
Та треба щось в житті і досягти.
Уже набридло в стресі кожен день
Перебувати, знаючи напевно,
Що за короткий неспокійний час
Ми знову зможем думати приємно.
Ми не оцінюєм реальність своїх сил
І інколи піймаймось на дрібницях, -
Це коштує складанням наших крил,
Та, зрештою, - все сказано на лицях.
Але якщо подумати логічно,
То тих проблем, по суті, і не має:
Всі пам’ятають все чомусь панічно,
А те, що треба, з пам’яті зникає.
Ми хочем бути впевненими в тому,
Що все що боїмося, те минеться,
І результат залишиться утішним,
Та успіх милосердно посміхнеться.
Але гарантії такої в нас немає,
Тому повинні вперто працювати,
Щоб стати тим, ким доля нас чекає,
І ким себе ми можем уявляти.
Наш кожен крок помічений старанням,
Бо той знаходить лиш, хто ще шукає,
Та головне - залишитись гуманним,
Бо злих людей цей світ вже не приймає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Те, що в пам’яті створено часом,
А у серці повито добром,
Що лишається в думці назавжди
Й не минає загубленим сном.
Це малесенький, крихітний світ,
Що з дитинства для всіх Батьківщина,
Й через сотні пересічних літ,
Вона лишиться в серці єдина.
Та домівка, де пахне теплом
І живуть найпривітніші люди,
Де віддячують завжди добром
І чекають з обіймами всюди.
Всі емоції щирих думок
Віддаються в дитячих усмішках
Ну хіба ж не засяє душа
У таких неймовірностях трішки?
Було також багато страждань,
Нас завжди без упину ділили,
Всі уперто ламали наш стан -
Та зламати таки не зуміли.
Був і голод, і розстріл, і страх.
Ми не раз різній владі корились,
Бо терплячість жила у серцях
Та й до нині таки залишилась.
І як тяжко не було би нам -
Ми всім серцем шануєм державу,
Працьовитістю віддану дням
Й результатом укладеним в справу.
В нас багато чудових сторін,
Наша мова завжди солов’їна,
І для неї не прагнемо змін,
Бо для нас вона щиро єдина.
І нехай нас кидає життя,
Ми завжди будем всі пам’ятати,
Що такої країни, як ця,
Є за гріх будь-кому віддавати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Залишили частинку раю,
На убогій сирій землі,
Без любові чужого краю
І без затишку у сім’ї.
Ви покинули те, що рідне,
Що є сенсом всього життя,
На тяжке існування бідне
І колюче серцебиття.
За відсутності у підтримці
Та потрібних малих порад,
Почуваються наодинці
І не можуть знайти відрад.
Вони люблять вас чистим серцем
І любов є їхня без меж,
А ви їдете так далеко,
Ніби садите під арешт.
Не для пафосу зайвих гривень,
Ви поїхали за кордон,
А для того, щоб добрий рівень
Вони мали як свій закон.
Але навіть місткі дарунки,
Або гроші в потрібний час,
Не заповнять пусті малюнки,
Й не замінять у серці вас.
Кожен вечір дзвінки з домашніх,
Вивільняють з очей сльозу,
Без щасливих надій вчорашніх,
Що сховалися у пітьму.
Але сильне дитяче серце
Подолає відстань і час,
Щоб гаряче біди озерце,
Спалахнуло, як чадний газ.
І якщо вже кажете: „Знаю!”,
Що без грошей живем в імлі,
Не лишайте частинку раю
На убогій сирій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Мистецтво пензля створює художник -
Він відкриває гаму кольорів.
Щасливу пісню радості простої
Він починає олівцем своїм.
Малює те, що серцю притаманне,
А настрій свій в папері проявля -
Він творить світ художніми очима
І є у нім історія жива.
Художник робить свій малюнок повним,
Насиченим багатством кольорів:
Він є об’ємним й сповненим любові
Жаги до щастя й незабутніх днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Ти хочеш мати своє місце в світі?
Але його потрібно віднайти.
Ти хочеш бути кимось й щось робити,
Щоб згодом всі надії ожили.
Але для цього треба працювати
І навіть змарнувати безліч літ,
Щоб клаптик слави із життя зірвати
І бути кимось ще багато літ.
Але життя буде тебе кидати –
Твої надії й світлі почуття,
І буде лиш реальність панувати
Й міняти точку зору на буття.
Така брутальна, сіра і нестерпна,
Але правдива й сильна у житті -
Вона замінить мрії на проблеми,
А всі надії стануть неживі.
А хто сказав, що буде дуже легко?
Щоби утриматись, потрібно безліч сил,
Потрібно бути впевненим й упертим,
Щоби добратись фінішу самим.
Потрібно тут забути про всі болі
І про велику смугу перешкод,
Яка лишає крок до перемоги,
До світлих планів і ясних зірок.
Зроби це - і ти станеш кимось,
А твої мрії втіляться в життя,
Твої слова розкажуть про важливість,
Важливість волі й вибору буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
ЇЇ життя для нього - не загадка,
Його життя для неї - як туман,
І залишається здогадка
Про те, чи було добре нам? -
Така невизначеність у очах бриніла,
Вона сиділа тиха і сумна.
А може вона вже про щось жаліла,
Бо по щоці котилася сльоза.
Таки нечесно він вчинив із нею,
Бо він не знає цінність її сліз.
Він бачить все веселе і рожеве,
Коли у неї проживає злість.
Бо сказане образливе ним слово
Відновлює пітьму в її очах,
І часто вона діє загадково,
Залишивши не дуже гарний знак.
Які усе ж таки вони є безпорадні
Особи статі протилежної!
Коли проблема ще кінця не знає,
Вони одразу ж никнуть у кущі.
А хочеться хоч інколи сховатись
І все ж таки знайти таке плече,
На яке можна дійсно опиратись,
Яке для тебе буде не чуже.
Вона полишила усі надії
На його зміну і на чесний стан.
Вона забула вже про свої мрії
Дівоче щастя й гармонійний жанр.
І ось тепер він в неї закохався,
Але вже пізно було щось змінить,
І плаче серце в молодого хлопця,
Бо хоче він усе це зупинить.
Ось так руйнує почуття дитячі
Страшна брехня, яка біжить у слід
А найстрашніше – сльози, що не плачуть,
Які лишають прохолодний лід.
Березень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
Не кохай так, щоб серце тліло,
Хай горить, як сухий папір,
Не для того воно диміло,
Щоб полишити мокрих злив.
Ти доросла і добре знаєш,
Що закриті на ключ слова,
Але вперто замок шукаєш,
Бо кохаєш на все життя.
І багато вже чого сталось:
Ти подобалась багатьом,
Та взаємність уся зламалась,
Бо не була ні з ким разом.
Він не вартий того страждання,
Яким доля твоя ішла,
Бо без цього його кохання,
У сльози навіть слів нема.
Ти казала, що краще - мрія,
Ніж реальність нещасних днів,
Але в серці ще є надія,
Що рахує правдивість снів.
Ти так хочеш його кохати,
І взаємністю спати в сні,
Щоб ніколи-ніколи не знати,
Про страждання оті голосні.
Але знаєш, не так вже й пізно
Повернути усе назад,
Щоб дивитись на світ залізно,
І не слухати злих порад.
Він відчує твоє кохання,
І не стане більше образ,
Він зламає ключі чекання,
Бо дається життя лиш раз!
Ти так довго цього чекала.
Щоби мрія не була сном,
Щоб коханням вона буяла,
А стосунки не пахли злом.
Ти вартуєш його кохання,
І тепер він цілком є твій,
Без німої туги прощання,
Що ламає слова, як вій.
І нехай тобі заздрять люди,
Понаводять плітки гучні,
Як є зараз - ще краще буде,
А от гірше - вже точно ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Я хочу почуття свої відкрити
І показати глибину душі,
Та дівчині не слід цього робити,
Бо осміють її злі язики.
Не знаю я сама чи це кохання,
Якщо уподобання - то мине.
Та кожне загадкове побажання
Іде туди, де серце попливе.
Обманювати голову я можу,
Та серце я не зможу обмануть
Воно калічить совість так як може,
А із душі витягує всю суть.
Та годі вже, і що це із очима?
Чому із них тече вода, як лід?
А я хотіла щастя, мов дитина,
Яка лишає в серці сміху жмут.
Чому болить і мучить так шалено,
Чому мовчить не скаже слова й пів?
А тільки ранить душу, ранить вену
І вузол в ній зав’яже неміцний.
Та вже нічого - я вже не кохаю,
Любов живе насправді тільки мить:
Вона панує в всесвіті без краю,
В моєму серці - вже напевно спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Велике серце, що горить любов’ю
Для тих маленьких щирих оченят,
Які не творять шани гострослів’ю
І не дають оманливих порад.
У педагога, що росте із сонцем,
В якого стіни мають свій етюд,
Від краю неба крізь думок віконце
До малюків доносить вищу суть.
Це так не просто завжди віддавати
Частинку серця для малих дітей,
Бо тут не можна помилки зазнати
Потрібно добре знати суть речей.
Тай вчителів залишених без слова
Не покидає без своїх порад
Із Сухомлинським лине їхня мова,
Цвіте і пахне як вишневий сад.
Усю майстерність, досвід із роками
В своїх казках народу передав,
Зв’язавши все духовності нитками,
У світлих душах істину заклав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452806
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.10.2013
Те,чим дихали,вірили,йшли,
Те,що з пам*яті витерти важко,
Через,що ми не вперше пройшли,
І пройдемо,хоч як буде важко.
Ми у пласті зробили стрибок,
До секрету скобиної мрії,
І для себе пізнали урок,
Що не зможем в житті без надії.
Нам не треба шикарних умов,
щоб знайти у людині хороше,
І без всіх непотрібних розмов,
Ми будуємо щастя без грошей.
Це наш рідний малесенький світ,
Як частинка незнаного раю,
Де навчилися жити без бід,
Й цінувати красу свого краю.
Ми писали листи з побажанням,
Ми читали дитячі усмішки,
Витирали і сльози прощання,
Та були все ж суворими трішки.
Ще навчилися більше прощати,
Не вдягати дволикої маски,
Найпростіше в житті цінувати,
Й виправляти минулі поразки.
Тож нехай у серцях ще палає,
Та іскра таборова-не гасне,
а пластунське окрилине С.К.О.Б,
залишає у душах прекрасне.))))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2012
Непотрібна- не та яку просиш,
Алкогольна-не та,що хотів,
але запах її волосся,
заставляє забути гнів.
Не вона є героєм п*єси,
тої п*єси в яку б зіграв,
й через шелест жовтої преси,
ти б ніколи її не віддав!
Особивий вид героїну,
незначне замикання частот-
є для тебе вона як мрія,
нерозгаданих світу думок.
І не має у ній нічого,
і здається вона проста,
але дотик відчаю твого-
відкриває саме вона.
Це не так,щоб ілюзія думки-
це реальна істрорія дня,
навіть подих жувальної гумки
затамує омани вбрання.
Але справжнє питання в тому:
"Чи кохає вона тебе?"
бо без віри в житті людському-
сенс кохання безвільно вмре.
Але як же можна кохати,
без потрібних людині слів,
з тим мовчанням можна забрати-
все оте,що було твоїм!
Зрозуміти її потрібно,
бо вона є для тебе одна,
не мовчати й вдихати гнівно,
а казати важливі слова!
Нестраждаючи вмій кохати,
не старайся її змінить,
й не рубай завчасно канати,
бо життя наче попіл згорить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Зневірилась,залишилась самотня.
Одна на лезу довгого життя,
Ключі від серця викинула в море-
В реалію суворого життя.
Вона не знала,що її чекає,
Ішла-не так,немовби на війну,
Шукати те,чого давно не має,
Того,що заховалось в таїну.
Вона шукала нитку дружби в полі,
Не тої фальші,що завжди була
І не хотіла існування болі,
А щоб мелодія її жила.
Без дружби важко,і вона це знала,
Але зреклась усіх хто дорогий,
Хто був таким-тепер уже зів'ялий,
бо коли важко було-відступив.
За дружбу вона повністю розбилась,
І серце в неї каменем болить,
А дружба та-вся фальшю продимілась,
і в плині часу швидко догорить.
Немає совісті у тих за кого плаче,
У них є горда видута пиха,
Яка вбиває серце те гаряче,
І залишаються пусті слова.
Вона не може просто існувати,
Вона шукає компроміс життя,
Вона ще вірить:"Дружба того варта!"
І йде на все,щоб мрія ожила. ІіЇїє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2012
Якби можна було вибирати,
чи кохати нам їх чи ні,
ми б могли щасливо зітхати,
і літати немовби в сні.
Не були би уже залежні-
від простого того-"привіт",
і від погляду у безмежність,
що так легко руйнує лід.
Не страждали б тоді ночами,
за відсутність вхідних дзвінків,
і не думали вже серцями,
а включали би розум свій.
Ми вже втратили глузд здоровий,
разом з ним і спокійний сон,
ми не є виліковно хворі-
бо хвороби ім*я-любов!
Так, ще маєм надію в думці,
що повернемось до життя,
але це не парфуми в сумці,
які можна змінить щодня.
І без сварок немає слова,
наші нерви кричать за нас,
а банальністю пахне мова,
зупиняє прохання-час!
І для вас ми стаємо кращі,
Викорінюєм з себе зло
,тільки так, щоби ви,ледащі,
повернули до нас добро.
І яка нам за це подяка,
лиш сухе,як вино,"люблю",
це все фальші брудна ознака,
що заховує біль в пітьму.
Та нажаль ще до цього часу,
не знайшлося ліків таких,
що лікують залежну масу,
від кохання і сліз гірких.
А, можливо, тих ліків не треба,
Бо воно вартує того,
Щоб за нього кидались в небо
Й почуттями шукали свого.
Бо життя без кохання як цей
Прожитковий нещасний мінімум,
Ми без нього як пил речей
Перетворимось в сірий соціум.
То таки не потрібен вибір
І навіяні злі догадки
Ми кохаєм, щоб люди не вимерли,
Щоб в коханні росли нащадки!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012