Крилата (Любов Пікас)

Правила поведінки при пандемії КОВІД-19

Для  учнів  ЗОШ  

Внесла  свій  штрих  в  навчання,  в  працю
Хвороба  КОВІД-19.
І  правила  поведінко́ві
Змінила,  як  не  прикро,    КОВІД.

Та  як  їх  втілювати  чемно,  
То  час  минатиме  приємно,
Не  доведеться  слабувати,
Із  лікарями  справи  мати.

Що  треба?  Руки  з  милом  мити
Чи  антисептиком  мастити,  
Як  міряв  кроком  видноколи,
Вернувсь  із  магазину,  школи,

Їхав  в  автобусі,  в  автівці,
Корови,  кози  пас  чи  вівці,
Відвідував  бібліотеку,
Театр,  кафе  ,  спортзал,  аптеку.

Маски  потрібно  ще  придбати
І  правильно  їх  одягати,
Носа  і  рота  прикривати,  
За  гумки  чи  зав’язки  брати.

Де  люди  купчаться,    носити,
А  знявши,  у  пакет  вложити.  
Багаторазову  –    попрати,  
А  разову  –  ліквідувати.

Міняти  що  дві-три  години
І  не  торкатись  середини.
Без  масок  можуть  бути  в  класі
Всі  школярі  молодших  класів

І  в  коридор  їх    не  вдягати.
Та  старші  мусять  маску  мати.
Як  чує  хтось  у  тілі  втому,  
Виходити  не  можна  з  дому.

До  пандемії  так  вітались:
Тиснули  руки,  обіймались
І  цілувались  соковито.
Тепер  не  можна  так  робити.  

Бо  вірус    може  жити  в  носі,  
У  роті,    навіть  і  в  очах,
На  одязі  і  на  волоссі,
На  рюкзаку  і    на  руках.

Тому  при  стрічі  усміхнись,
Скажи  «вітаю»  чи  вклонись.
Відстань  в  два  метри  зберігай.
Вона  безпечна,  пам’ятай.

Будь  оптимістом,  добре  це!
Мий  часто  руки  і  лице.
Тіло  тренуй,  в  дворі  гуляй.
У  краще    віру  завжди  май.  

НА  ПОВТОРЕННЯ

Скажи  мені  дитино  мила,  
Чого  боїться  вірус?    (Мила)

Що  на  лице  потрібно  одягати,  
Щоб  КОВІД-19  не  впіймати
У  тому    місці,  де  людей  багато,  
Де  може  кашлянути  хтось  завзято?      (Маску)


Скільки  часу,  може  хтось  сказати,    
Маска  має  здатність  захищати?  (2,  3  години)

Коли  зустрів  ти  у  дорозі  Таю,  
Не  обіймай  її,  кажи:  «….»  .  (Вітаю)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020

ПРАПОРУ

У  ньому  -    неба  чистий  подих.
У  ньому  -      по́віви    хлібів.
Він  бачив  різне:  зраду,  подвиг,
Чув  крик  і  стогін,    тишу  й  спів.

В  бою  горів,  вмивався  кров’ю,
У  славі  йшов  поміж  країн.
Виводив  кулею  й    любов’ю
Свій    край  з  неволі  та  руїн.

Шукав  опори  в  висі  синій,
У  свята  липнув  до  руки.
Йому  співаю  оду  нині.
Живи,  мій  прапоре,  віки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020

ЩЕ ЛІТО

Ще  літо.  Серпень  сонцем  годить.
Голубизною  грає  вись.  
День  проспівав  роботі  оди
І  ліг  на  дереві,  мов  рись.

Царівна  ніч  дорогу  місить.
Бадьоро!  З’їла  калача!
На  голові  у  неї  місяць,
Блискучі  зорі  на  плечах.

Іде  й  виводить  колискові.
Шипить:  «У  сон  усі  мерщій!»
Схиляють  голови  шовкові
Дерева,  трави  і  кущі.

Птахи  у  дрім  заходять  дружно
І  кожна  дихаюча    річ.
Заснули  вогники  довкружно.
Лиш  я  не  сплю.  І  пані  ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020

ЩЕ ХОДИТЬ СЕРПЕНЬ

Здав  на  високі  бали  серпень  тести,  
Теплом  наповнив  нутрощі  буття.
Виводить  соло  птах  під  звук  оркестру,
Що  носить  назву  «Радощі  життя».

Відчуй-но  м’якість    трав’яного  шовку
І  зодягнись  без  ляку    в    день  жаркий.
Ще  трохи  й  осінь  вилізе  зі  сховку,
Остудить  обшир  помахом  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020

МІЙ СЕРПЕНЬ

Я  ще  отут.  У  цьому  світі.
У  цьому  році.  В  цьому  літі.
Зі  серпнем  ходжу  попід  руку
По  лісі,  лузі,  стежці,  бруку.

До  річки  зве  мене  й  озерця,
Купає  в  ласці  свого  серця,
Теплом  частує      до  знемоги
І  квіти  стелить    попід  ноги.

Дивує  буйними  хлібами,  
Годує  медом  і  грибами.
Щодня  кричить  мені:  «Добридень!»
Дарує  дивні  краєвиди.

Пускає  в  душу    щастя  корінь,
Щоби  тоді,  коли    просторінь
Візьме  зима  в  свою  облогу,
Мене  зігрів  про  нього  спогад.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020

ТАКІ РЕАЛІЇ

Той,  хто  не  чинить  комусь  на  догоду,
Кров    час  від  часу  із  рота  випльовує.
Гроші  у  світі  цім  роблять  погоду.
Сценами  світу  брехня  витанцьовує.
Крила  піар  їй  до  льоту  готує,  
Совісті  звуки  в  якому  затерті.
Хто  ж    не  згинається,  рани  бинтує,
Шану  знаходить  лише  після  смерті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020

УКРАЇНСЬКИЙ ЇЖАЧОК

Ходить  до  Христини  їжачок.
Він,  мов  український  козачок,
Любить  пити  молока  із  дзбана,
Їсти  борщ,  хай  навіть  без  сметани.
Дасть  йому,    почне  його  хлебтати  
Так,  що  мордочку  не  відірвати.
Виїсть  юшку,  схрумає  буряк.
Гляне  в  очі  Христі,  скаже:  «Дяк…!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020

ЧЕКАЄ ДЕНЬ

Парує  став,  мов  кава  у  горняті.
У  сіру  мряку  зодягнувся      ліс.
Співає  оду  вітер  сонній    м’яті.
Виводить  ранок    сонце  з-за  куліс.

Небес  високих  синє  полотнище  
Крилатий  гурт    розписує  крильми.
Підносять  гладіолуси,  й    найвище,
Свій  цвіт  з-поміж  квіткової  юрми.

Любуються  малюнками  в  блакиті  
Радіють,  що  зустріли  день  новий.
Виблискують  павучі    срібні  ниті  
На    межах  гостроверхої    трави.

Качки,  що  дикі,  став  перегортають,
Шукають  в  нім  дрібненьких  карасів.
У  піжмурки  з  квітками  бджоли  грають,
Мурахи  миють  ноги  у  росі.

Піднявшись,  люд  у  дні  шукає  рацій  
І  часто  робить  зло  без  каяття.
А  день  чекає  дяки  і  овацій
За  те,  що    вставши,  світло  вніс  в  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020

НАВІЩО?

Якщо  ти  мене  не  любиш,  навіщо  мені  Карпати,
Річки,  що  біжать,  як  лані,  і  зорі,  немов  гранати?
Навіщо  цей  ліс,  де  Мавка  збирає  чарівне  зілля,  
Цей  сад,  де    плоди  зростають  під  осінь,  аж  гнеться  гілля,

Ця  м'ята  і  рута  в  травах,  цей  щебет  птахів  під  ранок,
Ця  музика  в  пінній  каві,  похвали  від    колежанок,  
Міста,  де  постійні  рухи,  місця,  де  подій  афіші?
Якщо  ти  мене  не  любиш,  все  інше...  уже  не  тішить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020

УСЕНЬКИЙ ВЕЧІР

Усенький  вечір  неба  сказ  береться  –  
Гуде,  як  потяг,  і  кричить  "ура!",
Стріляє  громом,    полум’ям  плюється  
І  воду  ллє,  неначе  із  відра.

Усенький  вечір    гостить  землю  ревом.
Лице-  мара,  без  місяця  і  зір.
Трясуться  вікна  і  в  саду  дерева,
Бездомні  пси  налили  ляк  у  зір.

Усенький  вечір  серце  жде  на  тишу.
І  гул  урешті    стулює  свій      рот.
Вікно  сміливо  відчиняю,  дишу
Вологим    киснем  о́після  спекот.
05.07.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020

ЗАХЛИНАЮСЯ

Захлинаюся...,  
як  риба  під  товстим  шаром  льоду.
Не  можу  вільно  розвести  в  сторони  руки.
Довкола  мене  стіни  -  
непробивні,
викладені  з  цегли  заздрості,  
злоби,  фальші  і  хронічної  нелюбові.
Згори,  з  бездонної  бочки,  
прив'язаної  до  невидимої  земної  осі,
сиплеться  каміння
мені  на  голову.  
О,  це  не  діамант,  не  сапфір,  не  рубін
і  навіть  не  бурштин.
Це  каміння  зверхності  та  помсти  -  
велике  й  мале,  тупе  і  гостре.
Воно  лишає  на  моїй  голові  сліди  -  
Ґулі,  гематоми  та  рани.
Очі  не  плачуть.
Вони  залиті  кров'  ю,
що  витікає  з  ран.
Плаче  серце  –  
тихо,  
як  сад  у  жовтні,  
як  в  липні  ніч,  
як  риба,  спіймана  на  гак.
Груди  -  акордеон,
розтягаються  і  стискаються,  
стогнуть  від  того,  
що  вітер  грає  на  їхніх  клавішах  
мелодію  пізньої  осені.
А  десь,  зовсім  поряд,
хтось  регоче  –  
довго,  протяжно,  задиристо.
Йому  мій  біль  -  сніданок,  обід  і  вечеря.
15.07.2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020

ПЕРЕКЛАД вірша Е. Дікінсон

Мій  перклад  (вільний)
Промені  сонця  поволі  згоряють,
В  море  пірнають  крізь  водяну  гладь  –  
Хвилі  із  золотом  десь  поспішають  –  
Таїнство  це  не  можливо  пізнать!  

Море  то  синім  є,  то    червоніє,
В  кучерях  білих  –        віщують  біду.  
Скромне  вітрило  на  шхуні  «Марія»
З  долею  б'ється      у  всіх  на  виду!
03.08.15

Переклад  Андрія  Раффа  з  англійської  на  російську.

Мир  -  упоенный  солнцем  закатным  -
Смотрит  беспечно  в  водную  гладь  -
Желтые  волны  мчатся  куда-то  -
Таинство  это  нельзя  передать!

Море  становится  пурпурно-синим
В  белых  барашках  -  сулящих  беду  -
Крошечный  парус  на  шхуне  "Мария"
Спорит  с  судьбою  у  всех  на  виду!

Оригінал  шукайте  в  Інтернеті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020

ОБПІКАЙ!

Обпікай  своїми  устами  мої,  
обпікай.
У  те,  що  чекає  нас  на  фініші,  
не  вникай.
Виведи  мене  на  орбіту    своїх  
гарячих    чуттів.
Подаруй  мені,  врешті  (чуєш?)  
все,  що  хотів.
Нехай  прийме  душа    моя  
коріння  твоє.
Нехай    міцніє  воно  
кров  мого  серця  п’є.
Щоби  з  нього  виросло  
під  його  стук  
щось  таке,  що  крилам  
дасть  висоту,
що  запалить  в  очах  моїх  
 зорі  ясні.
Скине  з  них  темні    окуляри  -  
захисні,
Віри  й  сили  додасть,  щоб  
долати      путі.
Подаруй  мені  (чуєш?)  усе,  
що  хотів.
Думай  про  те,  що  я  Герда,  
а  ти  мій  Кай.
Обпікай  своїми  устами  мої,  
обпікай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

ДОПОКИ

Допоки  будемо  сваритись  між  собою,  
Л...йно  жбурляти  одне  одному  до  віч,
А  не  ставати  з  тим,  що  душить  нас,  до  бою,
А  не  змітати  бруд  і  нетріб  із  узбіч,

Не  вибивати  ноги  всім  високим  тронам,  
На  яких  всілися  свободи  руйнаки.
Не  класти    підмур  честі,  правді  та  законам,
Не  наставляти    злові    сильні  кулаки.  

Допоки  будем  лити  мед  на  власні  груди,
А  серце  ближнього  купатимем  в  смолі,
Ми  ані  сили,  ані  слави  не  здобудем,
Розсипле  ворог  їх,  як  попіл  по  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020

ДЕРЕВУ

Дереву  треба  довго  рости  –  роки,  
Щоби  зміцніли  руки  його  і  ноги,
Промінь    тулити      сонячний  до  щоки,  
Вітер  тримати  спиною    до  знемоги.

Дереву  треба  випити  пів  ріки,  
Щоби  чолом    торкнутися  небозводу,
Вчути,  як  розмовляють  вночі  зірки
Поміж  собою,  з  місяцем  про  погоду.

Дереву    треба  інших  дерев  довкруж,
Щоби  йому  не  сумно  жилося  в  світі,
Імунітет  здобути    до  бур  і  стуж
І  не  попасти  в  розквіті  сил  у  сіті  –  

Ті,    що  сплели  їх  вбивці:  пила,      вогонь.
Дерево  хоче  чути    птахів  у  леті,  
Бджіл  у  квітках  і  теплих  людських  долонь.
Стати  легенями  згідне  за  це    планеті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020

КОХАТИ БІЛЬШЕ

Кохати  більше,  
ніж  тебе  кохаю  я,  
не  можна,  
бо  це  вірний  крок  до  смерті.
Моє  кохання,  
як  нестримна  течія́,  
несе  мене,  
кидає    в  круговерті.

Воно  шумить  в  мені,  
неначе  водограй.  
Реве,
Або,  немов    дитя,  сміється.
Не  розуміє,  
Чи  це  дійсність,  чи  це  гра,
Із  ґрат  душі
В  твої  обійми  рветься.

Ховає  тяму,
Наче  шторм    човна  на    дно.  
Чаклує,
Мов  природжена  мольфарка.
Як  довго  гратимеш  у  мо́вчанку,  
воно
мій  дух  зітре,  
Як  в  небі    вітер  хмарку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

В ОДЕСІ ПРОЇЗДОМ

Одесі  слала  шал    овацій,
Лишаючи  на  бруку  слід.
Вона  із  вуличних    акацій
Мені  до  ніг  кидала    цвіт.,

А  в  ньому  –    сонця  поцілунки,
А  в  ньому  –      літа  міх  утіх.
Ішла  –    вагу  втрачали  клунки,
Спиняло  серце  в  грудях  біг,

Крило  вдягалося  у      пір’я.    
У  грудях  пікся    коровай.
У  потяг  сіла  надвечір’ям,
Одесі  кинула:  «Бувай!»
                                                           28.07.20    
           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

ЩЕ ДЕНЬ…

Дарує  щедро    море  щастя.
Ще  день  -  і  попрощаюсь  з  ним,
Із  рук  його      прийму  причастя,
Із  грив  начешу    срібних  рим,
         Метафор  наловлю    із  течій,
Розміщу  у  нових    рядках.
Цілує  море  мені    плечі,
Невтомно  носить  на  руках.
     Натішусь  ним  сьогодні  вволю,
Як  небом  лелька    в  літній  час.
Воно  наллє  добра  у  долю!
Воно  подасть    фортуні  пас!

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

ХОТІЛА Б Я

Хотіла  б  я  зробитись  Мавкою,  
В  обійми  впасти  Лукашу.
В        уста  його  уп’ястись  п’явкою.
Хіба  багато  так  прошу?

В  уста  його  палючі  вп’ястися
І  витягнути  з  них  любов.
Не  сумніватись,  не  боятися,
Вгасити  спрагу  й  пити  знов,

Допоки  трави  довкруж    росяні,  
Допоки  в  серці  –  сонця  жар,
І  листопад  у  кузні  осені
Листкам  не  вигострив  ножа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

КОНІ НА МОРІ

Липень.  Розквітли  соняхи.
Бджоли  між  них  гудуть.
Коней  за  шлеї    конюхи
Пляжем  морським  ведуть.

Коням  чомусь  невесело.
Місять  з  піску  омлет.
Гучно  скрипить  колесами
Спека,  густа,  як  мед.

-  Хто  хоче  стати  вершником?  -  
Конюх  веде  здаля.
Мовчки  виходжу  першою,
Гладжу  коня.
-  Не  я!

Плещуть  в  долоні  соняхи.
Бджоли  у  бубон  б'ють.
Погляд  ховають  конюхи
Коней  в  село  ведуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

МОРСЬКЕ ДИВО

В  морі  купалася,  морем  ходила,
Кидала  морю    привіти  зі  жмень.
В  моря  грайливого  диво  просила
В  долю  пустити  чи  хоч  би  у  день.

Море  обрало  позицію  штилю,
Гладити  думи  взялося,  мов  пса.
План  народило,  підкинуло  хвилю,
Мовило:  «Ну  ж  бо,  поглянь    в  небеса!»

Очі  звела  -  загубила    дар  мови.
Чайок  вгорі      десь  до  сотні,  мабуть  -  
Небо  вигойдують,  грають  у  «Лови»,  
В  стійки  стають,  хороводи  ведуть  –
 
Плавно  уліво  і  вправо,    з  підскоком.
Бачу  це  -  гецаю,  наче  лоша.
Жили  мої  наливаються    соком.
З  тіла  у  космос    виходить  душа.

В  коло  крилаті  беруть  її.  Добрі!
Ледве  на  місце  вертає  вона.
Поклін    зробивши,  птахи  йдуть  за  обрій.
В  серці  ж  ще  довго  живе  дивина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020

Набулось сонце

Набулось  сонце    у  обіймах  дня,  
Тепла  йому    налило  в  білі  груди.
Незримо    вечір  осідлав  коня,
Влив  темряви    у  просторінь  й  остуди.  

Від  клопоту  стомилась    метушня.
Лягла,  втягнувши    чаю  філіжанку.
Заграв  у  жилах  козака  вишняк,  
Козачку  зве.  Любитиме  до  ранку!

Розвісив  сад  зелений  свій  гамак.
Крилатих  друзів  пильно  визирає.  
Пішли  на  небі  зорі  у    гопак.
Їм  на  сопілці  місяць  гучно    грає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020

ЯКБИ МОВА НЕ МАЛА ЗНАЧЕННЯ

Якби  мова  не  мала  значення,
Їй  уста  б  не  зшивали  дротом,
Не  гонили  б  із  телебачення,
Не  чекали  б  за  поворотом
З  каменюкою  чи  гвинтівкою,  
Щоб  пробити  їй  теплі  груди.
Не  платили  б  лжецям    готівкою,  
Щоб  гудили  її  усюди.

Не  сприймали  б,  немов  приблуду,
В  бруді  честь  її    не  місили  б,  
Сотні  раз  у  суді  й  без  суду
Смертний  вирок  не  виносили  б,  
Як  не  мала  би  значення  мова…
Але  має.  За  нею  –  люди,
Кров  козацька  і  гіль  вербова.    
Мова  укрів  була  і  буде!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020

РОЗМОВА З МОРЕМ

Як  нам  добре  було,  море,  вдвох,  пам’ятаєш?  
Ти  вело  мене  в  танці  під  шелест  вітрів,
Ще  учора.  Як  нині    живеш-поживаєш?
Ну,  не  суп  лиш,  прошу  я,  ріднесеньке,  брів.

Зараз  я  підійду.  Лиш    обійми  наставиш,
Кинусь  в  них,  мов  у  воду  за  рибою  скоп.
Знаю,  любиш  мене  і  у  цім  не  лукавиш.
Не  потрібен,  щоб  бачити  це,  мікроскоп.

Ми  зійдемось,  і  чайки  співати  нам  будуть
За  запалений  в  наших  серцях  каганець.
Люди  з  берега  власні  проблеми  забудуть,
Прикують  свої  очі  до  наших  тілець.

Море  тішиться,  смуток  з  легень  викидає.
Обіймає.  А  той,  хто  супокій  мій  п’є,  
Не  прийде,  не    признається  в  тім,  що  кохає,
Хоч  кохання  з  душі  його  гейзером  б’є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020

КРАБИК І МОРЕ

ОПОВІДАННЯ  

Зранку  море  дихало  свіжістю,  було  таким  чистим,  прозорим,  що  видно  було  кожну  піщинку  на  його  дні,  кожну  мушлю.    Я  привіталася  з  моречком,  сказала  йому:  «Доброго  ранку,  друже».  Воно  пустило  мені  зі  своїх  уст  сонячну  усмішку  й  кивнуло  мокрою    кучерявою  гривою,  мовляв,  заходь,  люба,    у  гості,  раде  тебе  бачити.  Зайшла.      Прийняло,  як  годиться  доброму  другові.  Поцілувало  у  щічку,  притулило  до  своїх  широких  м’яких  грудей,    ввімкнуло  музику  на  повну  гучність  і  закрутило  мене  у  своєму    шаленому  морському  танці.  Коли  я  стомилась  і  захотіла  перепочити,  показало  свої    скарби  -  рибок  дрібних,  камінці  й  водорості  в  білих  бусиках-перлах.    Я  подякувала  моречку  за  гостинність,  за  доброту  його  душевну.  І  коли  вже    виходила  на  берег,    звернула  увагу  на  смуглявого  хлопчика  років  дев’яти-десяти,  який  стояв  посеред  води  і  тримав  щось  на  своїй  долоні.  Я  підійшла  ближче  до  дитини  й  побачила    в  його  руці  крабика.  
-  Живий?  -  спитала.
-  Так,  -  відповів.
-  Де  ти  його  взяв?
-  Зловив.
-  Даси  потримати?
-  Не  рекомендую.  Він  клешнями  мені  палець  розпоров,  ось,  подивіться  (показав)    і  вас  може  поранити.
-  Тоді  не  треба.  Гаразд.  Це  перший  краб,    зловлений  тут  тобою?
-  Ні.  Шостий.
-  А  що  ти  з  ними  робиш?
-  Нічого.  Просто  ношу,  любуюся,  а  потім  випускаю.
-  І  скільки  він  може  отак  жити  без  води?
-  Пів  години  може.
Ми  йшли  з  хлопчиком  до  берега,  говорили,    він  час  від  часу  занурював  краба  у  воду.  Коли  до  берега  залишилося  якихось  метрів  три,  хлопчик  мовив:
-  Зараз    відпущу  краба.
-  Давай.  А  я  подивлюся,  що  він  робитиме.
Малий  пустив  краба  у  воду.  Той  спочатку  не  рухався,  і  я  вже,  було,злякалася,  що  він  задихнувся.  Спитала  у  хлопця:
-  Чому  він  не  рухається?
-  Зараз  почне.  Буде  зариватися  в  пісок.
Я  не  зводила  очей  із    краба.  Але  він  і  справді,  як  тільки  упав  на  дно,      зразу  став  пробивати  клешнями  пісок,  зариватися  в  нього.  Ми  постояли  х  хлопцем  над  крабиком,  поки  він  повність  не  зник  з  наших  очей,  тобто,  не  втиснув  у  пісок  своє  тіло,  а  тоді,    усміхнувшись  одне  одному,  розійшлися.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

ЩО Я ЛЮБЛЮ

Люблю,  як  сад  вдягає  білу  льолю,
Як  ранок  дню  запалює  свічу́,
Як  золото  дарує  сонях  полю,  
Як  скаче  гриб  під  музику  дощу,

Як  луг  співає  і  вальсує  гілка,
Добро  в  душі  запалює  вогні,
Як  розгортає    книгу  цвіту    бджілка
І  сенс  буття  свого  шукає  в  ній.

Люблю,  коли  у  гір  широкі    плечі,
Коли  цілує  річка    береги,
Як  зорі  й    місяць🌙  зве  у  гості  вечір,
Як  ніч  🌃  дарує  тиші  пироги,

Як  сміх  гарцює,  наче  дикі  коні,
Коли  у  віри  й  правди  є  цнота.
Лиш  не  люблю,  як  зло  сидить  на  троні,  
Як  балом  править  заздрість,  глупота́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

ЦЕ БУЛО БІЛЯ МОРЯ

Це  було  біля  моря,  де  хвилі  гойдались,  
Де  із  галасом  чайки  неслися  у  лет,
Де,  як  голуби,  думи,  з  руки  годувались,
Де    сам  Бог    брав  охочих  у  свій  кабінет.  

Це  було  в  літню  пору,  як  сонце  палало,  
Як  троянда  пускала  у  шир    аромат.
Коли  небо  в  блакить  височінь  зодягало,
Як  коралі  на  гіллі  розвішував  сад.

Зранку  це  було,  жінка  вздовж  моря  ходила.
Їй  до  ніг  воно  сунуло  синій  батут.
Жінці  моря  турбота  нутро  солодила.
Гіркотою  одне  було:  милий  не  тут.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

НІЧ, ДОЩ

Ніч.  Дощ  не  спить,  у  бубон    б’є.
Співає  голосно  і  слізно.
І  я  не  сплю.  Він  не  дає?
Чи  кави  випила  запізно?  

А,  мо,      вина  ця  і  не  їх,  
Не  сплю  тому,  що  сеї  ночі
Влітає  хтось  до  дум  моїх
На  воронім,  з  мечем  на  боці.

Та  радість  не  несе,  лиш  сум,
Бо  не  багатим  є  на  милість.
ЩО  із  тих  дум?    Їх,  мов  росу,
Сонце  чи  вітер  вранці  виїсть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020

ЯК МИЛО!

Як  мило  з  тобою  ми,  море,  весь  день  розмовляли!
Ти  другом  було  мені,    кругом  моїм  рятівним.  
Довкруж  нас  медузи  у  пачках  балет  танцювали,  
Гойдалися  чайки  на  хвилях,  неначе  човни.

Хмарки  пропливали  вгорі,  як  лебедики  білі.
На    щастя  нам  кидали  пір’я  пухнасте  з  небес.
Мені  виплітало  ти  килим  із  пінистих  лілій.
Хай  скаже  тепер  хтось  «у  світі  немає  чудес».  

Ти  гладило  руки  мені,  цілувало  у  губи,  
Здувало  із  мене  усяку  тривогу  й  печаль.
Так  гарно  з  тобою  ми  день  провели,    моє  любе.
Прийду  і  гості  й    завтра,    як  сонце  спече  калача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020

Ну, ЗДРАСТУЙ!

Ну,  здрастуй,  море!  Здрастуй,  море!  Здра…!
Давненько  я  тебе  не  обіймала,  
Не  випускала  ніжність  із  нутра,  
Не  витягала  радість  із  забрала  

Від  можності  побути  тет-а-тет,
Відчути  твої  теплі  мокрі  губи.
Слова  почути,  що  течуть  ,  як  мед,
Тепер  усе  це  буде.    Все  це  буде!  

Лиш  ти  і  я,  і  сонце  угорі.
Від  заздрощів  хай  луснуть  сум  і  горе.  
Ми  піддамось  звабливій    літній  грі.
Ми  віддамось  коханню.  Правда,  море?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020

ЯК Я ЛЮБИЛА

Я  вас  любила,  як  лелека  лет,
Немов  овечки  влітку  полонину.
Я  вас  пила,  неначе  божоле,
Стелила  вами    в  ніч  собі  стежину.

Вкривалась  вами,  як  пірнала  в  сон,
Уранці  вас  у  коси  заплітала.
Здавала  душу  вам  сама  в  полон.
Та  рідною  усе  ж  для  вас  не  стала.  

Лиш  Бог  читав  до  вас  мої  листи,
В  яких  чуття  пелюстки  розкривало.
Та  осінь  йде  і  мусить  відцвіти
Все,  що  так  буйно  в  серці    квітувало.
                                                                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020

ГАДАЛА

Гадала,  що  попала  в  казку  я.
Роль  вибрала  собі  цілком  охоче.
Із  уст  твоє  не  сходило  ім’я,
Ночам  були    зірками  твої  очі.

Я  тішилась  тобою,  мов  дитя
Забавкою,  яку  подарували.
Покрився  цвітом  лан  мого  життя.
Над  ним  птахи,  метелики  літали.

Гадала,  що  сугестія  це,  гра.
Із  неї  вийти  –  як  помити  руки.
Води  на  серце  влити  із  цебра  –
Не  лишиться  ні  радості,  ні  муки.

Та  лиш  на  дії  зважилась  ці,  в    дріж
Пішла  душа,    і  так  їй  стало  мрячно.
Любов  застрягла  в  ній,  неначе  ніж.  
Болить,  кровить  і  витягнути  лячно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020

СЛОВА

Слова  чомусь  утратили  свій  смак.  
З  них  вигоріла  вся  яскрава  фарба.  
Не  рвуться,  як  зазвичай,  до  атак,  
Скриплять,  немов    стара  облізла  гарба.  

А  ще  недавно  дихали  вогнем,
Теплили  душі  і  довкола  простір,
Ходили  сміло  попід  руку  з  днем,  
До  друзів  набивалися  у  гості.

Мовчать  сьогодні,  мова  в  них  німа.
Набрали  в  груди  вікової  тиші.
Є  сцена.  Глядачі.  А  слів  нема.
Порозбігались,  мов  по  норах  миші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020

ЛИПЕНЬ

Виспиться  липень  вночі  попід  липами,  
Зранку,  як  півень,  хвоста  розпускає,
Ходить  по  вулицях  зі  смолоскипами
І  перехожих  вогнями  лякає.

Голови  квіти  у  трави  засовують.
Соняхам  дійство  лиш  це  на  догоду.
Бусли  заледве  свій  вальс  дотанцьовують,  
Пхають  дзьоби  пересохлі    у  воду.

Губи  у  вишні  зі  спраги  порепались.
Склав  своє  листя  буряк    в  оріґамі.
В  діток,  які  по  м’ячу  в  червні  гепали,
Настрій    тече,  наче  свічі  у  храмі.

Землю  торкає  колінами  й  ліктями
Липа,  у  липня  вимолює  воду.
Хмари  складає  униз  він  суцвіттями  -  
Дощ  посилають  емлі  й  прохолоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020

ДЕНЬ ПРИЙШОВ

Знаків  оклику  в'язку  я  дневі  несу    на  долонях.
Чом  би  й  ні?  В  дім  зайшов  він,  повіки  моі  розтулив.
Каву  в  джезві  запарив,  цілунки  залишив  на  скронях,
Кинув  в  вухо  "люблю",  орхідею  в  вазоні  підлив.

Побажав  мені  успіху,  мило  всміхнувся  і  вибіг.
В  нього  справ  -  не  злічити,  усяких  -  приємних  і  ні:
Напоіти  поля,  промінь  кинути  квітці  і  рибі,
А  комусь  передати  в  конверті  і  вістки  сумні.

Мені  радість  приніс,  п'ю  ковтками  її  я  неспішно.
Після  кожної  порції  коми  в  горлянці  кладу.
Світ  до  серця  тулю  свого,  тямлю,  святий  він  і  грішний,
Та  до  щастя  собі  і  йому  прокладаю  ходу.
14.07.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020

НАСТАНОВИ

Приймати  сонце,  що  до  тебе  йде  крізь  шкіру,  
Тримати  небо,  що  є  хатою  для  зір.  
Торкати  крилами  верхів’я  гір    Паміру.
Любові  подихом  воложити  безмір.

Купати  душу  у  ромашковому  полі.
В'язати  долю  свіжо-зрізаним  снопом.
Знімати  з  голосу  нав’язливі  бемолі.
Стинати  ночі  темінь  місяця  серпом.

Магнітом  впасти  на  залізне  серце  друга.
На  гак  удачі  щастя  виловить  в  путі.
Косити  словом  лан,  де    сум  росте  і  хуга.
Снаги  налити  в  жили  вірі  та  меті.

12.07.2016  (чомусь  тут  цей  вірш  не  був  виставлений)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

СУМ

Взяв  сум  мене  сьогодні  у  ясир.  
Не  через  дощ,  що    вдарив  по  обіді.  
Не  через  вітер,  що  стривожив  шир.  
Не  через  ніч  без  місячної  міді.

Не  через  брак  їди  або  пиття.
Не  через  те,  що  зранив  хтось    родину
Чи  кинув,  зуби  скалячи,  сміття
Мені  в  лице  чи    навздогін  у  спину.  

Не  через  те,  що  заздрості  хробак
У  совісті  людській    шукає  їжу.  
Байдужість  світу  серце  згризла  так,
Немов  голодний  кріль  капусту  свіжу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

ЖИВЕ В МЕНІ

Живе  в  мені  задьористе  дівчисько.  
Глядить  у  душу  й  оком  не  моргне.  
Кажу  йому:  «Мій  фініш  зовсім  близько».  
Воно  ж  мені  у  дулі  пальці  гне.  

Кажу  йому:  «Я  бабця  вже  зі  стажем.  
У  мене  трійко  внуків  на  землі».  
Воно  ж  мені  на  хліб  кохання  маже  
І  з  пристрастей  готує  киселі.  

Кажу  йому:  «Дівча,  ти  геть  здуріло.  
Давно  на  щасті  виставлено  хрест».  
«Яке  мені  до  думань  твоїх  діло?
Чуття,  поглянь,  бере  вже  Еверест".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

О, як би…!

О,  як  би  чуйно  зазвучала    моя  скрипка,  
Коли    смичком  своїм  торкнувся  б  ти  до  неї.  
Плила  б  мелодія,  мов  руслом  річки  рибка,  
Співали  в  серці  б  ямби,  дактилі,  хореї.  

О,  як  би    буйно    розцвіли  в  душі  мімози,
Якби  нутро  моє  зволожив  ти    дощами.
З  очей  від  щастя  поповзли  б  щоками    сльози,  
Кричала  б  втіха  неземними    голосами.  

О,  як  би  легко  дух  крізь  хмари  мій  пробився,
Коли  б  цілунками  йому  розправив    крила,
Бурхливим  морем    в  океан  мій  сплячий  влився
Під  думи  зір  чи  теплі  оплески  Ярила.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Доні в день народження

Ти  народилась,  як  у  полі    соняхи
Казково  зажовтілися    за  містом.
Мою  дорогу  освітила  сонечком,
 Наповнила  незнаним  досі    змістом.  

Росла  нелегко,  та  усе  здолали  ми.
Нам  Бог  поміг,  його  про  це  просили.  
Пішли  проблеми  зі  снігами  талими,  
У    дні  влились  животворящі  сили.

Ти  виросла,  сама  вже  мати,  донечко.
Безмежно  факту  я    цьому  радію.
Сокуй,  мов  зріле  виноградне  гронечко,
Неси  на  крилах    радість  та  надію.

Хай  цілорічно  день  для  тебе    літиться.
Бере  тебе  в  свої  обійми    Небо.
Любов’ю  світ  довкола  тебе  світиться.
Господь  дає  усе,  що  справді  треба.


Літиться  –  буде  літом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020

НА КЛАДОВИЩІ

Кладови́ще.  Тиша  і  могили.
У  рядах  хрести  та  імена.
Всі,  хто  тут,  колись,  як  ми,  ходили,  
І  сміялись,    аж  ішла  луна.  

Скільки    лиць  знайомих  на  світлинах!
Мамине    мені,  як  каганець.
З  нею  нас  єднала  пуповина,
Хліб,  житло  і  порухи  сердець.

Нині  ж  ділить  нас  незримий  простір.
Пам'ять  лиш  про  матір,  як  граніт.
Всі  ми  на  землі  цій  –  тільки  гості.
Час  піймає  нас,  залишим  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020

ТИ

Ти  для  моєї  спраги  –  
лісу  вода  джерельна,
двері,  відкриті  навстіж,  
в  казку  рожевих  мрій.
Чую  тебе  –    і  никне  
мука  моя  пекельна,  
радість  гуде  у  жилах,  
наче  бджолиний  рій.

Ти  для  мого  натхнення  –  
музика  лісу  й  поля,
вулиць  міських  пейзажі,  
вірші  садів  і  клумб.
Бачу  тебе  –  і  з  сили  
падає  в  грудях  воля,
все,  що  нас  ділить  навпіл,  
б’ється,  подібно  склу.

Ти  для  моїх  забігів  –    
фінішна,  безсумнівно.
Темні  вечірній  –  свічка  
в  подувах    орхідей.
Знаю,  що    ти  на  злеті  –  
дихаю  вогко  й  рівно,  
Шлю  пісню  світу,  наче  
гаєві  соловей.  

Темня  –  темрява.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020

ЦЕЙ СИНІЙ ВЕЧІР

Цей  синій    вечір  з  запахом  етруски,
Ці  тихі  схлипи  журного  дощу    
Рвуть  спокій,  що  настоявся,  на  друзки,  
Мов  руки  травника      стебло    хвощу.

Ця  самота  з  очима  білих  лілій,
Цей  лик  серпа  на  небі  за  вікном,
Цей  вітер,  що  заплутався  у  гіллі,  
Цей  крові  сік,  що  став  гірким    вином,

Ці  не  обійми,  що  становлять  вічність,
Ці  шепотіння,  стерті  до  основ,  
У  млосне    літо  йдуть  холодним  січнем,
Кидають  в  сніг    оголену  любов.  

Етруска  -  вид  троянди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020

Проза

Сьогодні    небо  плакало    весь  день.  Без  будь-якої  перерви  на  відпочинок  витискало    й  витискало  сльози-краплини  із  густих  сірих  хмар.    Ті  цівками  текли  додолу,  вливалися  в  горлянки    деревам,  кущам  і  травам,    не  питаючи  навіть  на  це  їхньої  згоди,  заливали  шлунки  рослин  по  саме  не  хочу.    А  ще  мили  будинки,    дороги,    тротуари,  автомобілі  та    все,  що  їм  траплялося  під  руку,  барабанили  по  підвіконнях  –  ритмічно  та  голосно.    Я  слухала  цей  мірний  барабанний  дріб  і  думала:  виходити  мені  з  дому  надвір  чи  ні.    Довго  зважувала  всі  за  і  проти,  але  ввечері,  акурат  о  21:00,  таки  покинула    межі  свого  будинку.  А  що?  Парасоля  в  мене  широка,  нова  (доня  подарувала  на  день  народження).    Кросівки  на  високій  підошві  є.  Та  й  правила  зобов’язують  мене  вийти  надвір.    Я    ж  правила  собі  склала,  які  зобов'язалася    виконувати  кожного  дня.  А  в  них    записано:  прогулянка,  пиття  свіжої  джерельної  води.    Якщо  склала  правила,  записала  їх  на  папері,  то  мушу  ж    виконувати.  Отож  пішла  я.    Дощик  вискакував  по  моїй    парасолі,  як  дурний.  Мабуть,  радів  мої  присутності  надворі.  Бо  ж  місто  було  майже  безлюдним.    Ноги  я  промочила,  звісно.    Дощ  налив  води  скрізь  незміряно,  місцями  стояли  глибокі  калюжі,  місцями  бігли  струмки-потоки.    До  моршинського  джерела  Божої  Матері  підступитися  я  не  змогла.  Дорога  перед  ним  перетворилася  на  річку.  «Не    пускає  Пречиста  людей  до  води.  Провинилися,  мабуть»,  -    подумала.    –  Пробач  нас,  свята  Маріє».  Несподівано  вигулькнув  з-під  мого  плеча  якийсь  чоловік  в  гумових  черевиках.  Я  аж  перелякалася,  він  мало  не  зачепив  мою  руку  своїм  наплічником.  Але  той  чоловік  мене    виручив.  Набрав    джерельної  води    у  пляшки    собі  й  мені.  Я  ґречно  подякувала    тому  чоловікові,  поблагословила  його  (я  це  люблю),  він  усміхнувся  і  пішов.    А  я  почвалала  до  супермаркету  «АТБ».  Ну,  бо  ж  як  це  –  бути  в  Римі  і  не  бачити  Папи  Римського.  Супермаркет  міститься    ж    недалечко  від  джерела,  метрів  100  йти,  ну,  може,  з  гаком.  Пустилась  я  до  нього  не  по  прямій  дорозі,  яка  нагадувала  річечку,  а  в  обхід,  через  парк.    Зайшла  до  магазину  без  проблем.  На  подвір'ї  перед  ним  вода  не  стояла.  Всередині  зустріла  знайому  жінку,  поговорила  з  нею.  Давно  хотіла  її  бачити,  ось  Всесвіт  і  влаштував  нам  зустріч.  Бо  ж,  як  відомо,  нічого  випадкового  у  світі  немає.  Купила  я  в  «АТБ»  все,  що  знайшла  за  потрібне,  більшість  товарів,  звісно,  за  акційними  цінами,  і  вийшла.  І  тут,  о,  чудо!  Дощик  затих.  Весь  день  падав,  а  тепер  перестав.  «То  ти,  небо,  рюмсало  тому,  що  я  не  виходила?    -  пронизала  мозок  думка.  –  Ти  чекало  мого  виходу?  Так?  Довго  ж  я  заставила  тебе  плакати.  Пробач,  дороге».      Поки  йшла  додому,  жодна  краплина  на  мене  не  впала.  Лягала  спати  –  тиша  стояла  за  вікном.  Небо  заспокоїлось,  умиротворилася,    задрімало.  Поснули  й    хмари  на  ньому.  «На  добраніч  вам!  Солодких  снів!»  -  мовила  я.  І  теж  невдовзі  заснула.  Наступні  два  дні  були  погожими.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880796
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020

НЕ БУДЕ ЗАПІЗНО?

Ліс  падає,  вбитий  
смертельним  цілунком.
Джерела  міліють  
у  товщах    підземних.
Повітря    насичене  
пилом    і  трунком,
І  річок  легені  
у  цятинах  темних.
Ще  трохи  і  небо  
не  втримає  втому,  
Завалить  вогненними  
стрілами  сушу.  
Закрутимо  думи  
у  танці  стрімкому.
Відчинимо  двері  
сумлінню  у  душах.
Потугу    вдягнемо  
в  сорочку    залізну.
Змінитись  захочемо.    
Буде  не  пізно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020

ЛІТНІЙ РАНОК

Радість    в    серці    та    в        окрузі    –    
Дощик    вимив    трави    в    лузі,
Цвіт    парфумить,    птах    співає,    
Озерце    хвильками    грає.
Ліс    поважно    люльку    курить.
Небо    сірі    очі    жмурить    –    
Думу    думає    крилату.
Морду    виставив            кудлату
Пес-безхатько  на  стежину.
Сонце  лиже  йому  спину.
Крячки    вийшли    з    очерету    –    
Свіжа    тема    для    сюжету.
Хлопчик  вибіг  із    будинку,
Хліба  їм  несе    скоринку,
Блиском    сяють    оченята.
Підпливають    каченята,
Корм    хапають,    ним    ласують.
А    любов    із    днем    вальсують.
Риба    б’є    у    хвилю-бубон.
Надуває    вітер    губи    
І  кричить  на  всю  горлянку:
-    Доброго  усім  вам  ранку!
22.06.18                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020

ДРУГ ЛІС

До  лісу  йшла  я  не  з  принуки,
Він  друг  мій,  а  не  візаві.  
Зустрілись,  взяв  мене  під  руку,
Гуляти  стежкою  повів.

Удвох  ми  довго  мандрували.
Вбирали  пахощі  у  ніс.
Птахи  пісні  нам  дарували.
Удвох  їх    кликали  на  біс.

Багно  нам  слало  покривало.
Чинили  води  нам    затор.  
Ніщо  нам  настрій  не  зламало,  
З  сердець  не  вибило  мотор.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020

НЕХАЙ ЩЕ СВІТИТЬ

На  вимикач  уже    хотіла    натиснути
І  перекрити  тік  коханню  у  душі.
Та  в  очі  глянула  твої  –  пахкі  андрути,
Змій  зваби  миттю  випхав  голову  з  кущів.

Згасити  в  собі    твоє    світло  не  посміла.
Допоки  має  силу,  світить  хай  мені.
Гуляє  простором  душі  моєї,  тіла,  
На  флешку  пам'яті    записує        пісні.  

Андрути  -  діалект  галицький,  вафлі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020

МІСТО МАГНОЛІЙ

Стрий  –  місто,  де  борець  живе  й  митець,  
Де  кожен  прагне      успіху  та    волі.
Зросло  тут  з  доброти  людських    сердець  
Багато    дивних  сакур  і  магнолій.  

Їх  стріне    перехожий    –  спинить  крок,
Піддасть  свої  чуття  блаженній      ласці,  
В  очах  поселить      сонмище  зірок
За  нагороду  побувати  в  казці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ?

Люблю  тебе?  Ні.  Це  чергова  казка,
Якій  сама  придумала  сюжет,  
В  кінець  якого  проситься  поразка,
Де  дистанційка,  а  не  тет-а-тет.

Люблю  тебе?  Та  як  тебе  любити?  
Ти  ж  вітер.  Пролетиш,  лиш  загуде.
Позаду  лишиш  тільки  скло  побите
І  квіти  –  ті,  що  лишком,    де-не-де.

Люблю  тебе?  Ні.  Не  люблю.  Не  хочу
На  тебе  витрачати  час  і  шал.
Усе,  що  з  тебе  виросло,    столочу.
Хай  небом  надихається    душа!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020

Зустріч з лісом

Із  лісом  стрічалась  сьогодні.
Обійми  мені  розпростер.
Прибрав  усі  рифи  підводні,
Крилатих  покликав  в  етер.

Співали  так  гучно,  натхненно.
Чуття    розтривожили  вкрай.
Дерева  гойдали    знамена,
Гопак  танцював  водограй.

Я  слухала  спів  стоголосий,    
І  дух  мій  від  щастя  ридав.
Ліс  гладив  мене  по  волоссі
І  кисню  в  кальян  підкидав.  

Всміхнулась,  наснаги  набралась.
Сум    з  вітром  пішов  на  спаце́р.    
Із  лісом  сьогодні  стрічалась.  
Обійми  мені  розпростер!

На  спацер  -  діалет,  на  прогулянку.
Етер  -  ефір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020

ЯКБИ ТИ ЗНАВ…

Якби  ти  знав,  як  я  тебе  люблю,  
якби  ти  знав,  якби  ти  тільки  відав,
ти  б  не  жалів  мені  свого  вогню,  
ти  б  йому  право  підписав  на        freedom.

Якби  ти  міг,  якби  ти  тільки  міг  
думки  в  моєму  мозку  просвітити,  
із  тіла  б  вийшов,      серця  свого  біг  
спинив  би  і  не  зміг  заговорити.

Якби  торкнувся  до  моїх  грудей  
рукою,  вкрив  своїми  мої  плечі,
відчув  би,  як  нутро  моє  гуде  -  
так,  ніби    бджоли  в  вулику  під  вечір.    

Якби  ти  став  метеликом    на  мить,  
сів    на  уста  мої    одного  рання,
без  заборон,  до  денця      міг  би    спить  
нектар  мого  солодкого  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020

А НЕБО РЕВІЛО

Опівдні  так  небо    сопіло,
Так  сипало  іскри  із  віч!
Вдягло  темне  хутро  на  тіло  -  
Придбало  у  бутику  "Ніч".

І  вітер    в  якімсь  божевіллі
Вершив  свій  надземний    політ.
Сховався  горобчик  у  гіллі.
Стулила  півонія    цвіт.

Із  берега  змило  рибалок,  
Жучки  закопались  в  піску.  
А  небо  ревіло.  Змивало
Сльозами  гріховність  людську.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020

ДОТИК ЛІТА

До  твого́  б  діткнутися  плеча,
До  грудей  припасти,  як  востаннє,
І  відчути,  як  в  тобі    ручай  
Виграє    мелодію  кохання,  

Вгледіти,  як  котиться  сльоза
По  твоїй  щоці,  в  душі  зачата,
Так,  немов  по  листику  роса
Вранці  від  обіймів  вітра-брата.

Забувати  хугу,  снігопад.
Співом  грітись,  римою  піїта.  
Розуміти,  що    душа  –  це    сад,
Плід  в  якому  –  дотик  твого  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020

Кого звемо ми другом?

Хто  ві́н,  кого  звемо́  ми  другом?
Той,  хто  не  йде  по  тобі  плугом,
Коли  твій  нерв,  як  глина  тлінна,  
Як  гублять  напрямок    коліна,
Зло  в  очі  плигає  гюрзою,
День  омивається  сльозою.  

Як  бачить,  з  тіла  дух  тече,
Готов  підставити  плече,
Із  фарби,  добрості  та  хисту
Прокласти    райдугу  барвисту.
У  нетрі  вліз  ти    –  б’є  у  дзвін.
Осяяв  день  –    сіяє    він.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020

ПЕСИК ДИМ

Для  малят


Є  у  мене  песик  Дим.
Я  люблю  гуляти  з  ним.

Він  спортивну  вдачу    має,  
У  футбол  зі  мною  грає.

Дам  йому  я  супу  з  м’ясом
З’їсть  його  мій  Димчик  ласо.  

Миску  вилиже  до  дір,  
Сторожити  буде  двір.  

Гавкатиме  пес    завзято.  
Злодія  не  пустить  в  хату.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020

ТИ І Я

Водій  ти  вмілий,  я    –  автомашина.
Підкорювачка  гір  я.  Ти  –  вершина.  
Я    цінна  риба.    Ти  –  глибоке  море.
Я  ніч  п’янка.  Ти  небо  срібно-зоре.

Ти  молоко  парне.  Я  чистий  горщик.
Я  хлібна  нива.  Ти  мій  ґрунт  і  дощик.
Рожевий    лотос  я.  Ти  сонце  літнє.
Я  часу  плин.  Ти  дихання  новітнє.  

Я  тепле  літо.  Ти  мій  сад  плодовий.
Бджола  я  спрагла.  Ти  нектар  медовий.  
Я  ніс  і  очі.  Ти  мій  ліс  і  кисень.
Ти  кут  шарад.  Я  –  промінь    бісектриси.

Я  –  слово,  дума.  Муз  ти  надкосмічний.  
Любові    рух  я.  Їй  –  двигун  ти  вічний.  
Я  парус,    ти  –  натягнуті  вітрила.  
Я  слабкість,  сум.  Ти  –    усміх  мій  і  сила.  

Сопілка  я.  Ти  сопілкар  завзятий.
В  твоїх  руках  я  мрію  побувати.
Хоч  порізно  ми  у  добі  фізично,
Гориш  в  душі  так  палко,  феєрично!

Муз  (ч.  р.)  –  від  слова  муза.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020

ТИ - ХОЛОДНИЙ МІСЯЦЬ

Будь  спокійний,  обшир  
Твій    не  порушу.
Твоя  тиша,  тямлю,  
Це  також  відповідь.
Від  емоцій  зайвих
Очищу  душу.
Кину  їх  на  крила  
Хмільному  вітрові.

Місяць  ти  серпастий  
На  ниві  зоряній.
Багатьом  дорогу
В  пітьмі  освітлюєш.
Та  не  зігріваєш
Їх  душі  зорані.  
Блиском  ніч  осяєш,  
А  вранці  -  звітрюєш.  

Ти  живи,  як  жив  -  
Світи,  співаючи.
Напувай  прихильців  
Сяйва  літрами.
Ну,  а  я  піду.
Куди?  Не  знаю  ще.  
Десь  туди,  де  сонце
Й  день  безвітряний.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020

ТИ

З  думок  своїх  тебе  й  на  день  не  відпускаю.
Ти  оксиген  судинам,  сосни  і  дуби.
Я  кожен  нерв  твій,  кожну  жилку    відчуваю,  
Мої    щоденні  ти  западини  й  горби.  

Душі  з  тобою  всяко  –  радісно  і  смутно.
Без  реєстрації  у  ній  живеш  давно.
Як  ти  попав  туди,  не  знаю  абсолютно,
Але  п’яниш  її  і  грієш,  як  вино.

Усе  це  трюки,  мабуть,    любості-чаклунки.
Пройшла  по  серцю,  мов  вантажений  камаз.
Жадала  я  твого  одного  поцілунку?
Обсип  устами  тіло  (прагну)  сотні  раз!  

Любість  -  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020

В театрі "Ліс"

Як  добре  бувати  в  театрі  під  назвою  «Ліс».
Тут  вхід  завжди  вільний,  квитка  купувати  не  треба.
Земля  замість  сцени    і  зарості  замість  куліс,  
І  даху  немає,  стоїть  диво  се  просто  неба.    

Освітлювач  -  сонце  чи  місяць  в  оточенні  зір.
Дерева,  кущі  і  трава  –  декорації  сцени.
Актори  –  плазун,  земноводник,  комаха  і  звір.
В  режимі  нон-стоп  йдуть  вистави  в  межі  ойкумени.

В  театрі  під  назвою  «Ліс»  є  чудовий  оркестр,
Птахи  різновиді    у  ньому  солісти  й  хористи.
За  регента  -  вітер.  В  цій  справі  він  best  of  the  best.
Травинки,  листки,  квіточки  і  дощі  –    танцюристи.

А  кожна  пора,  що  у    році,      митець-костюмер.
Струмки,  комарі,  дятли,    верби  сухі  –    музиканти.
На  них  задивляються    білки  й  сороки  з  галер,  
Зникаючі  рисі,  орли  і  хмарки-емігранти.  

І  оплески  шлють  "Лісу"  вдячні  його  глядачі
За  працю  й    талант,  за  видовище  дивне  і  мову.
Уміє  він  радість  засіяти  в  кожній  душі.
Лише  б  не  знесла  зла  людина  його  установу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020

НЕ СОТВОРИ

Не  сотвори  собі  кумира,  
І  розчарований  не  будеш  -  
Не  розрубає  день  сокира,
Не  пошматує  стогін    груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020

БУВА…

Бува,  відволічусь,  тебе  забуду,
Буденності  складаючи  в  коші.  
А  потім  знову  щось  залізе  в    груди,
Усе  переверне  в  моїй  душі.

І  так  тоді  тебе  почути  хочу,  
Така  туга  у  серці,  хоч  кричи.
Ім’я  твоє,  мов  «Отче  наш»,    шепочу,  
Про  нашу  стрічу    думи  снуючи.

Не  впишешся  у  долі  візерунок.  
На  мить  лише    наш  перетнувся  шлях.
Але  хоча  б    один  твій  поцілунок
Хотіла  б  я  відчути  на    устах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020

Коли ти мовчиш

Коли  ти  мовчиш,  плаче  дощ  за  вікном,
Від  вітру  здригається  шиба.
Вкривається  озеро  темним  сукном.  
У  судорозі    мечеться  риба.

Коли  ти  мовчиш,  плечі  втягує  сад.
І  ліс  очі  хилить    додолу.
Птахи  не  співають  весні    серенад.  
Кульбаби    стрижуться  наголо.

Коли  ти  мовчиш,  гасне  в  печі  вогень,
І  холод  проказує:  «Welcome!»
Але  коли    сходить  твій  голос,  як  день,
На  серце  лягає  веселка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

Моршин під час пандемії коронавірусу

Сумують  леви  під  «Мармуровим».
Покрився  в  риськи  іржею  лик.
Бювет  у  тузі,  нахмурив  брови,
Вчащав  тут  людець,  а  нині  зник.

Безхатьки-псюри    й  коти  в  розгубі  -  
Оті,  що  їли  дієту  з  рук.
Тримають  рідко  горіха  в  зубі
Руденька  білка  і  чорний  крук.

Пустують  лави.  Готелі  плачуть.
Заждалась  «Крапля»    дитячих  ніг.
Виною  -    Ковід  лихої  вдачі,
Під  кроки  многим    вемедем  ліг.  

Курорт  чекає  на  люд  охоче  
Доріжки  тужать  без  підошов.
Вода  джерельна    до  рота  хоче.  
І  кисень  радо  б  до  крові  йшов.

Земля  придбала  зелену  постіль.
Вздовж    тротуару  –  квіток  парад.
Жде  Моршин.  Просить  до  себе  в  гості.
Усе,  що  має,  віддати  б  рад.


"Крапля"  -  дит.  майданчик  у  міському  парку.  "Мармуровий"  -  санаторій.  Риська  -  металева  скульптура  у  парку.  Дієта  -  дієтичне  харчування.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

ТРАВЕНЬ МІНЛИВИЙ

Травень,  як  березень  став,  вередливий,    мінливий.
То  теплим  подихом  шиї  торкнеться  і  уст,
То  закошлатить  все  небо  і  випустить    зливи,  
Вітру  дасть  рупор  –    рече,  як  Іван  Златоуст.

Вчора  краплинам  холодним  він  був  охоронцем.
Била  з  них  кожна  копитцем  о  брук,  мов  лошак.
Нині  із  хмарного  сховища  випустив  сонце.
Вміло  на  вулицях  міста  танцює    гопак.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020

Не відаю, де ти …

Не  відаю,  де  ти    –  і  небо  у  купчастих  хмарах,
І  вітер  тривожно  бринить  на  деревах-кіфарах.
Ховається    птах  у  густому  садовому  вітті.
І  квіти  зникають    п’ятипелюсткові  в  суцвітті  

Бузку,  що  недавно  ще  серце  тенетив  красою.
І  смуток  весь  день  наді  мною    літає  осою.  
І  голову  думи  стискають  важкі,  наче  брили.
І  сохнуть  у  тілі,  мов  трави  покошені,  сили.  

А  тільки  почую  твій  голос,  душа  стрепенеться.
І  крила  напне,  і    у  небо,  мов  птаха,  знесеться.  
Кружляє  там  довго  і  радо  –  до  зір,    до  знемоги.
За  менти  такі  щиросердно  я  дякую    Богу.

 Тенетив  –  брав  у  тенета,  в  полон

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020

ЧОГО Ж ТИ, ТРАВНЮ!

Ще  вчора  сонце  промінням  грало,
Акордеона  в  руках  тримало.
І  танцювали  квітки  і  трави
Без  знань  всіляких  позицій,  правил.

А  нині  хмари  над  дахом    міста.
Виводить  вітер  сонату  Ліста.
Біжать,  мов  коні,  ставкові  хвилі.  
Тепло  маліє  у  рості  й    силі.  

Дорослі  й  діти  сидять  у  хатах.
Стулили    дзьоби  птахи    крилаті.  
Набрали  в  очі  бузки  зажури.
 Покрили    тіні  штрихами  мури.

Чого  ж  ти,  травню,  такий  мінливий?  
Рудий  учора  ,  сьогодні  –  сивий.
Пусти  ж  бо  сонце,  зробись  привітним.
Дай  тілу  волі,  тепла  і  світла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020

В САДУ ЄВРОПИ (в Нідерландах)

В  Саду  Європи  гарно  навесні:
Між  сакурами    –  килими  тюльпанів,
Птахи  пісні  співають  голосні,
Ставки  дзвенять  від  лестощів    фонтанів.  

Синіють  гіацинти.  На  свічки
Із  вогниками  їх  голівки  схожі.
А  форма    клумб  нагадує    річки,
В  яких  свій  зір  купають  перехожі.  

Десятки  барв  і  пахощів  в  зелі!
Цей  сад  об  душі  треться    теплим  лобом.
Хтось  вміє  рай  створити  на    землі!
А  хтось  і  пекло  зводить  хижим  дзьобом…

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020

НЕБИЛИЦІ

Спить  кабанчик  на  горісі.
Ослик  звив  гніздечко  в  лісі.

Корова  в  чорних    мокасинах
Стрибала  в  небі  по  хмаринах.

Миша  котика  зловила.
Сіно  взяло  в  руки  вила
І  давай  людей  складати,  
На  горище  викидати.

В  морі  плаває  ведмідь,
Лин  на  нього  має  хіть.
Буде  ним  він  ласувати,  
Як  зима  прийде  до  хати.

М’ята  чай  пила  із  чашки.
Хобот  виріс  у  мурашки.

Сонце  сипле  дощ  зі  жмень  –
Для  засмаги  гарний    день.  

Біг  тюльпан  по  тротуарі.
Вітер  їхав  на  «Феррарі».
А  ведмідь  на  комарі
Покатався  у  дворі.

Їсть  троянда  галушки.
Родить  яблука  й  грушки.

В  чистім  небі  ліс  висів.
Крокодил  на  квітку  сів.

Їде  річка  на  коні.
Риба  виросла  на  пні.

Скрутилась  хата  у  клубок.
Скотилась,  наче  колобок.

Має  крила  бегемот.
В  морі  плаває  єнот.

На  хмарині  виріс  ліс.
У  гніздо  літак  заліз.
П’ять  яєць  за  добу  зніс.
Посинів  у  нього  ніс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020

ЛІС І ПАНДЕМІЯ

Співав    мені  сумної  нині  ліс:
«Так  рідко  вас,  людей,  сьогодні  бачу.
А  я    на  таці  –  кисень  вам  під  ніс.
І  ґрунт  ваш  сторожу  ще    на  додачу».

Кажу  йому:  «О,  лісе!  Не  журись!
Ще  трохи  і  прийдуть  до  тебе  люди.
Ти  поки  що  в  зелене    зодягнись
І  розучи  з  крилатими  етюди.

Пустив  сльозу.  «Не  треба.  Що  ж  ти  так?»
До  губ  його  поморщених  припала.
Всміхнувся.  Плечі  випрямив.  Козак!
Зоря  у  його  позирку  заграла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020

У МОРШИНСЬКОМУ ПАРКУ

До  парку  прийшла  міського
Лиш  дощ  заховав  сопілку.
Не  стріла  з  людей      нікого,
Зате  побачила  білку  –  
         В  траві,  під  дубком  тінистим.
Дала  їй  горіх  –  зраділа,
Взялася  завзято  гризти,
Увесь,    до  граминки,  з’їла.
             А  поряд  росли      тюльпани.
Набрали  у  стебла  соку!
В  барвисті    вдяглись  жупани  –
У  конкурсі  «Квітка  року»,
Мабуть,  хочуть  участь  брати.
Вальсують  під  тубу  вітру.
Читають  якісь  цитати.
Парфумлять  навкіл    повітря.
             Стою  під  дашів’ям  неба,
Пейзажі  ловлю  чудові.
Щаслива!  Як  мало  треба    
Для  цього  -  краси  й  любові!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020

КАРАНТИННЕ

Весна.  І  дні  такі,  як  і  торік:
То  сонце  сяє,  то  дощі  стукочуть,
То  небо  в  хмарах  і  гуркоче  грім,  
То  синь  пречиста,  коники  сюркочуть,  
І  длубаються  в  деревній  корі
Трудяги-дятли  са́дові    на  втіху,
Лише  народу  менше  надворі,
Свободи  менше,  гамору  та  сміху.  
Виходять  люди  в  масках  із  квартир
Лише,  щоби  собаку  прогуляти.
Бузок  цвіте  і  фіолетить  шир  –  
Не  бачать,  хліб  купили  –  і  до  хати.
Бо  карантин.  Бо  світ  поглинув  страх,  
Коронавірус  вийшов  із  підпілля.
Сумують    квіти  й  лави  у  дворах.  
І  плаче  цвітом  черешневе  гілля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020

ВІТЕР

Була  у  полі.  Вітра  там  зустріла.
Співав  він  квітам  про  свою  любов.
Почула  пісню,  на  травичку  сіла,
В  театрі  почувалася  немов.

По  полю  бігав  Вітер,  як  по  сцені.
Квітки  гляділи,  мліли  від  чуттів,
Здіймали  вгору  листячка  зелені.
І  танцював  у  полі,  хто  хотів.

Птахи  кружляли  довкруж  Вітра  вміло.
Метелики  звивались  залюбки.
А  я  до  Вітра    підійти  не  сміла.
Він  сам  підбіг,  торкнувся  до  щоки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2020

ЯКБИ ТИ ЗНАВ…

Якби  ти  знав,  як  я  тебе  люблю.
Лила  на  серце  воду,  ти  не  змився.
Віддалася  б,  як  скрипка  скрипалю,
Тобі,  лише  б    до  мене  дотулився.  

Якби  ти  знав,  як  подих  мій  тремтить,  
Коли  тебе  для  себе    відкриваю.
Чуття  моє  метеликом  летить,  
До  цвіту,  що  уста  твої  вкриває.

Якби  ти  знав…  Не  знатимеш,  мабуть.
Не  розірву  перед  тобою  груди.
Іди!  Твори!  Люби!  І  просто  будь.
А  я?...  Колись  таки  тебе  забуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020

БУЛА У ЛІСІ

Була  у  лісі  (вирвалась  з  Ютюба).
А  там  дерев  –  незлічені  полки.
Зустріла  крука  у  обіймах  дуба,
Йому  мережку  ткали    павуки.  
 
Була  у  лісі.  Там  повітря  гоже  –  
Легке,  мов  пух,  і  чисте,  як    сльоза.
Пташиний  хор  виводив  месу.  Боже!
Яка  ж  умілість  і    яка  краса!

Була  у  лісі.  Там  медунка  квітла,
І  вітряниця  свій  розкрила  цвіт.
Налило  сонце  і  тепла,  і  світла,
Лишило  скрізь  цілунок  свій  і  слід.

Була  у  лісі.  Вірите?  Почула,
Як  на  цимбалах    грало    джерело.
Зачудувалась.  І  ураз  відчула,  
Що  варто  жити,  вірити  в  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2020

ГАРНИЙ ДЕНЬ

Такий  сьогодні  гарний  день!
Кажу  я  правду,  справді  гарний!
Стрибає  хмара,  мов  олень.
А  сонце…,  наче  хліб  з  пекарні.

Вітрисько  човником  пливе,
Повітря  веслами  лоскоче.
І  сум  узад,  як  рак,  повзе.
І  серце    йти  до  танцю    хоче.

На    стежці,  в  лузі,  на  даху
Сидять  промінчики,  мов  гості.  
Як  спраглі  вівці  до  води,
Біжать  мої    думки  у  простір.
11.04.15                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872985
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2020

Чого журитись

Чого  журитись?  Хмари  розповзлися,
Втекли,  мов  миші  в  нірчасті  рука́ва.
На  ноги  сонця  промені  звелися
І  нумо  бігать  по  будинках,  травах.

Закаркали  ворони  біля  хати.  
Шпаки  крильми  забили  по  цимбалах.
Посипалися  звуки,  мов  карати.
Запінилися  в  сонячних  бокалах.

Всміхнулись  квіти.  Сад  на  небо  глянув.
Вітрисько  польку  станцював  на  гіллі.
І  сірий  сум  кудись  у  безвідь  канув.
Бо    довкіл  рух  такий,  як  на  весіллі.

А  кіт  лежав,  втягав  у  вуха  звуки.
Коли  затихли,  став  аплодувати.
Де  й  взявся  вечір,  витяг  з  торби  лука,
Став  чорні  стріли  навсібіч  пускати.
20.04.15

На  Фейсбуку  був  цей  вірш,  а  тут  його,  як  виявилось,  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020

ПАНДЕМІЯ ТА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

 Якщо  хтось  хоче  дізнатися  якомога  більше  про  таку  країну  як  США,  то  має  найперше    відвідати  Нью-Йорк.  Це  найбільше  місто  у  Штатах  із  найбільшим  у  світі  метро,  яким  щодня  користується  близько  5  млн.  людей.  Саме  в  цьому  місті  стоїть  славнозвісна  статуя  Свободи,  яку  йому  подарувала  Франція  (висота  46  метрів,  354  сходинки),    саме  тут  є  найбільше  хмарочосів,  один  з  яких,    висотою  167,5  метрів,  є  особливим  тим,  що  не  містить  на  своїх  зовнішніх  стінах  жодного  вікна.  У  Нью-Йорку    є  гарні  парки  та  сквери.  Центральний  парк,  наприклад,  славиться  тим,  що  сюди  прилітає  чверть  найрізноманітніших  птахів,  які  мешкають  в  Америці.  А  зоопарк    Бронкса  тим,  що  в  ньому  можна  побачити  понад  650  видів  тварин,  а  всього  в  ньому  проживає  близько  4000  особин.    Таймс-сквер    цікавий  своєю  назвою,  яку  йому  дали    на  честь  всесвітньовідомої  газети  «Нью-Йорк  таймс».  Редакція  цієї  газети  міститься  в  цьому  сквері  зь1904      року.  Таймс-сквер  заворожує  погляд  своїм  виглядом  –  різноликими  висотками,  неоновими  рекламними    вивісками  і  людьми,  які  безперестанно  снують  туди-сюди,  мов  мурашки  в  мурашнику.  Нью-Йорк  славиться  тим,  що  довгий  час    входив  у  трійку  найбільш  фінансових  центрів  світу.  А  віднедавна,    випередивши  Лондон,  став  лідером  серед  них.    Кожен  двадцятий  корінний  мешканець  Нью-Йорка  є  міліонером.  Найбільше  ж  супербагатіїв  проживає  в  районі  Манхеттен.    Нью-Йорк  –  одна  зі  світових  столиць  імміграції,  місто,  в  якому  життя  не  зупиняється  навіть  вночі.  Його  мешканці  допізна  засиджуються  в  барах,  ресторанах  та  інших  місцях  розваг.  Вони  рідко  готують  вдома.  Тому  попит  на  готову  їжу  шалений,  і  вибір  її  в  місті  великий  –      на  будь-який  смак  та  гаманець.  До  Нью-Йорку,  що  приваблює  своїм  демократизмом,  своїм  постійно  зростаючим  економічним  розвитком,  багато  хто  навідувався  і  не  тільки  для  того,  щоб  побачити  це  місто,  а  й  для  того,  щоб  оселитися  в  ньому.  Тому  воно  є  густо  заселеним.  Саме  цей  факт  у  березні  2020  року  зробив  мешканців  міста  заложниками  великої    біди,  що  прийшла  у  світ  зі  спалахом  нового  коронавірусу  в  Китаї.  Вірус  викликає  симптоми,  схожі  на  застуду,  але  швидко  вражає  легені  й  інші  органи.  Патоген  належить  до  великої  родини  коронавірусів.  У  світі  мало  залишилося  таких  країн,  де    б  цей  вірус  не  був  виявлений.  Всесвітня  організація  охорони  здоров'я  дала  офіційну  назву  коронавірусній  хворобі  з  Китаю  -  COVID-19.  У  ВООЗ  розповіли,  що  перша  вакцина  від  цього  типу  коронавірусу  з'явиться  не  раніше,  ніж  через  півтора  року.  А  поки  що…  Поки  що  світ  бореться  з  пандемією,  як  може.  
Станом  на  13    квітня  2010  року  вже  понад  1,8  млн.  людей  у  світі  заразилися  коронавірусом.  Новим  центром  світової  пандемії  стали  Сполучені  Штати,  найбільше  людей  захворіло  саме  в  Нью-Йорку.  Зібрані  шокуючі  дані  про  лихо,  яке  спричинила  нова  хвороба  у  цьому  місті.    
За  інформацією  Служби  екстреної  медичної  допомоги,  тільки  у  вівторок,  7  квітня,  256-х  жителів  Нью-Йорка  знайшли  мертвими  у  своїх  квартирах.  А  все  тому,  що  медики  на  перших  порах  радили  за  «легких»  симптомів  залишатися  вдома  і  не  звертатися  за  медичною  допомогою.  Це,  як  виявилось,  було  неправильно.
Саме    те,  що  Нью-Йорк  є  «містом,  яке  ніколи  не  спить»,  на  думку  фахівців,  і  стало  головною  причиною  стрімкого  поширення  епідемії.
За  офіційними  даними,  в  Нью-Йорку  живе  понад  8,4  млн.  людей,  але  якщо  до  цієї  кількості  додати  людей,  що  заселяють  найближчі  передмістя  й  деякі  райони  сусідніх  штатів  і  їздять  до  «Великого  Яблука»  щодня  на  роботу,  то  їх  буде  понад  23,6  млн.  
Точну  кількість  нелегальних  жителів  Нью-Йорка  не  знає  ніхто,  та,  за  підрахунками  декількох  дослідницьких  центрів,  в  місті  постійно  проживає  понад  500  тисяч  вихідців  з  інших  країн,  які  не  мають  жодних  офіційних  документів.  За  статистикою,  на  площі  в  одну  квадратну  милю  в  Нью-Йорку  проживає  27  000  людей.  У  цілодобово  працюючому  і  відкритому  місті  дотримуватися  «соціальної  дистанції»  і  справді  виявилося  майже  неможливо.
Як  вважають  фахівці,  основним  переносником  вірусу  стали  пластикові  сидіння  та  металеві  поручні  в  громадському  транспорті,  де  вірус  міг  зберігатися  до  72  годин.
Вірус,  який  проник  у  Нью-Йорк,  став  ним  ширитися  з  неймовірною  швидкістю.  
7  березня  губернатор  Куомо  запровадив  у  штаті  режим  надзвичайного  стану,  а  ще  через  п'ять  днів  заборонив  проведення  будь-яких  заходів,  де  могли  б  зібратися  понад  500  людей.  
Мерія  рекомендувала  припинити  роботу  ресторанам,  музеям  і  театрам.  Та  більшість  закладів  громадського  харчування  та  барів  продовжили  роботу,  захистившись  оголошеннями  з  вимогою  до  відвідувачів  дотримуватися  необхідної  «соціальної  дистанції».
         Незабаром  з'ясувалося,  що  вжиті  владою  заходи  не  можуть  зупинити  епідемію.  15  березня  губернатор  оголосив  про  припинення  занять  у  всіх  школах,  а  ще  за  тиждень  підписав  розпорядження  про  обов'язкове  закриття  будь-якого  бізнесу,  що  не  має  відношення  до  життєзабезпечення  громадян.  Такими  були  визнані  продовольчі,  тютюнові  та  винні  магазини,  громадський  транспорт,  автозаправки,  автосервіси,  медичні  офіси  і  ЗМІ.  До  вечора  21  березня  місто  подолало  позначку  в  10  000  інфікованих.
За  оцінками  влади,  ці  безпрецедентні  заходи  можуть  обійтися  економіці  штату  у  15  мільярдів  доларів  доходів  ще  до  кінця  року.  Але,  як  заявляв  сам  губернатор  Ендрю  Куомо,  іншого  виходу  у  нього  просто  не  було:  за  підрахунками  фахівців,  вже  в  найближчі  місяці  носіями  вірусу  можуть  стати  від  40  до  80%  жителів  штату.
Тим  часом,  попри  нові  заборони  влади,  кількість  заражених  у  місті  продовжувала  зростати.  Серед  хворих  тільки  на  початку  квітня  було  1  400  працівників  поліції  Нью-Йорка,  282  пожежників,  580  працівників  громадського  транспорту.  Про  симптоми  захворювання  також  повідомили  майже  20%  співробітників  служби  «швидкої  допомоги»  міста.
До  початку  квітня,  за  офіційними  даними,  більшість  заможних  жителів  Нью-Йорка  залишили  місто.    Епіцентрами  захворювань  стали  два  округи,  розташованих  за  межами  Манхеттена:  не  надто  благополучний  район  Корона  в  Квінсі,  здебільшого  населений  бідними  вихідцями  з  країн  Латинської  Америки,  і  Боро-парк  в  Брукліні,  де  десятиліттями  селилися  представники  ультрарелігійної  хасидської  єврейської  громади.
«І  там,  і  там  в  одному  будинку  або  квартирі  могло  жити  10  і  більше  людей,  -  пояснив  ВВС  лікар  з  лікарні  Elmhurst  в  районі  Квінс,  який  попросив  не  називати  його  імені.  -  Жителі  Корони  часто  не  мають  медичної  страховки,  вони  не  розмовляють  англійською  і  просто  не  звертаються  за  допомогою.  Хасиди,  своєю  чергою,  не  роблять  цього  з  релігійних  міркувань,  продовжують  вести  звичайний  спосіб  життя:  досі  проводять  велелюдні  служби  в  синагогах  і  відмовляються  закривати  школи».
За  словами  медсестри  Наді  Грінберг,  яка  працює  в  лікарні  Нью-Йоркського  університету  NYU  Medical  Center,  пацієнти  з  симптомами  коронавірусної  хвороби  з'являються  в  госпіталі  «кожні  три-п'ять  хвилин».
«Вони  приходять  самі,  деяких  привозять  бригади  «швидкої  допомоги»,  так  що  нашим  лікарям  доводиться  працювати  по  16-18  годин  на  добу»,  -  заявила  вона  ВВС.
За  словами  директора  департаменту  екстреної  допомоги  лікарні  Mount  Sinai  в  районі  Квінс  Джоліона  МакГріві,  сплеск  смертності  від  вірусу  в  Нью-Йорку  пояснюється  ще  й  тим,  що  велика  кількість  жителів  не  звертається  за  лікарською  допомогою  аж  до  останнього  моменту,  намагаючись  впоратися  з  симптомами  захворювання  вдома.
«В  результаті  вони  потрапляють  до  нас  уже  із  зупинкою  дихання,  і  допомогти  їм  просто  неможливо»,  -  говорить  він.
         Лікарям  в  Нью-Йорку  не  вистачає  не  тільки  необхідної  апаратури.  Дефіцит  масок,  захисних  засобів  і  рукавичок  вже  призвів  до  появи  громадських  ініціатив,  таких  як  рух  GetUsPPE,  активісти  якого  збирають  гроші  і  захисні  засоби  для  медиків  в  соціальних  мережах.
         12  квітня  президент  США  ввів  режим  стихійного  лиха  у  всіх  50  штатах,  вперше  за  всю  історію  країни.  Станом  на  суботу,  13  квітня,  в  країні  було  19  560  заражених,  22  тисячі  людей,  заражених  коронавірусом,    померли,  з  них  понад    7  тисяч    у  місті  Нью-Йорку.
Та  попри  всі  ці  жахіття  в  місті  Нью-Йорку  були  і  приємні  новини  –  розцвітали  квіти  і  дерева,  хтось  народжувався,  хтось  ставав  вперше  мамою  чи  татом,  бабусею  чи  дідусем,  хтось  одужував,  хтось  створював  сім’ю,  хтось  завершував  писати  роман,  хтось  домальовавув  картину.    
       А  хлопчик    Вільям  Вейд  14  квітня  святкував  свій  десятий  день  народження.  Коли  він  зранку  прокинувся  у  своїй  кімнаті  і  пішов  до  вітальні,  то  побачив,  що  мама  сидить  на  кріслі  і  дивиться  телевізор.  
-    Добридень,  мам!  –  мовив.  –  Що  там  у  світі?
-    Нічого  втішного,  дитино.
-  Зараження  людей  коронавірусом,  як  повідомляє  університет  Джонса  Гопкінса,  продовжується.  Найбільше  хворих  на  даний  час,  -  говорив  диктор  ТБ,  -    у    Сполучених  Штатах,  епіцентром  епідемії  залишається  Нью-Йорк.  Засумував  Вільям.  
-  Мамо,  а  як  же  моє  день  народження?  Я  так  чекав  його!    Ти  казала,  будемо  святкувати  у  кафе.  Запросимо  багато  гостей.
-  Інколи  обставини,  синку,    бувають  сильнішими  за  нас.
-  То  до  мене  сьогодні  ніхто  не  прийде  –  ні  бабця,  ні  дідусь,  ні  тітка,  ні  дядько,  ні  мої  кузени,  ні  друзі?  Мене  ніхто  мене  не  обійме,    не  вручить  подарунка?
-  Ми  з  татком  тебе  обіймемо.    А    подарунок  –  той,  що  ти  хотів,    новий  велосипед,  виберемо  і  купимо  тобі  тоді,  коли  умови  карантину  дозволять  це  зробити.  Зараз  усі  магазини  зачинені.  Працюють  тільки  продуктові  та  аптеки.  Та  й  їздити  на  ньому  ти  б  на  даний  час  не  міг.  Заборонено  ж.  Але  святковий  торт  ми  тобі  замовили,  піцу  велику  і  ще  деякі  смаколики.    До  полудня    все  це  нам  повинні  доставити.
-  Але  мені  все  ж  сумно,  мамо.  Всі  мої  друзі  гарно  відсвяткували    свої  дні  народження  –  з  кульками,  іграми,  танцями,  жартами,  безліччю  різних  подарунків.  А  ми  не  маємо  змоги  влаштувати  таке  свято.  Мені  10,  це  мій  перший  в  житті  ювілей.  Чому  ця  біда  приперлася  саме  тепер,  мамо?
-  Хто  його  знає?  Мабуть,  чаша  Божого  терпіння  переповнилась.  В  останні  десятиліття  люди  надто  зациклились  на    собі,  на  своїх  матеріальних  статках.  Навчання,  робота,  гроші,  розваги  –  ось  що  було  головним.  Люди  мало  приділяли  уваги  духовному  розвитку.  Вони  перестали  ходити  до  церкви,  дякувати  Богові  за  все.  І  ми  –  не  виключення.
-  А  давайте,  -  запропонував  хлопець,  -  коли  закінчиться  карантин,  всією  сім’єю  підемо  до  церкви,  і  щотижня  в  неділю  ходитимемо,  як  бабця  Мері.
-  Я  теж  думала  над  цим.  Так.  Підемо.  І  будемо  ходити  щонеділі  й  у  свята.  Тільки  б  нам  пережити  цю  всесвітню  біду,  -  мовила  мама.
-  А  поки  не  маємо  змоги    піти  до  церкви,    можемо  вдома  відмовляти  спільно  молитву  «Отче  наш»,  -  продовжив  бесіду  Вільям.
-    Гарна  ідея,  -    сказала  мама.  –  Правда,  Джо?
-    Так.  
-  Будемо  щодня  зранку  молитися,  просити  в  Бога  пробачення  за  наші  недобрі  думки  та  справи.
-  Шкода,  що  бабці  Мері  та  діда  Джека  з  нами  немає.  Саме  бабця  Мері  навчила  мене  молитви  «Отче  наш»,  коли  я  ще  був  маленьким.  Я  це  пам'ятаю.
-  Так.  І  вона  наполягла  на  тому,  щоб  я  тебе  записала  до  української  недільної  школи.  Бабця  ніколи  не  забувала  того,  що  її  батьки  –    твої  прабабуся  Марта  та  прадід  Василь,  походять  з  України
-  Мамо,  тату,  я  так  мрію  навідатись  до  України,  побачити  її  вишневі  садки,  квітучі  луги,  рычку  Дніпро  і  гори  Карпати.
-  Колись  поїдемо,  синку.  Обов’язково  поїдемо.  Тільки  б  ця  коронавірусна  пандемія  закінчилась  і  не  почалось  якесь  інше  лихо.  А  зараз  –  до  молитви.    
Мама,  тато  та  Вільям    стали  на  коліна  і  відмовили  молитву  «Отче  наш».  А  тоді  мама  сказала:  «Дякую  тобі,  Боже,  за  те,  що    дав  нам  із  Джо  гарного    сина,  що  він  і  ми  на  даний  час  живі  та  здорові.  Охороняй  нас  і  надалі  від  усякого  лиха,  від  хвороб,  що  ширяться  світом,  і  пробач  нам  усе,  чим  ми  завинили  перед  тобою,  людьми».
Коли  всі  піднялися  з  колін,  мама  обійняла  Вільяма  і  привітала  його  з  днем  народження,    те  саме  зробив  і  тато.
 –  Дякую  вам,  любі  батьки.  І  Богові  дякую  за    те,  що  дав  мені  вас.
Тато  пішов  до  своєї  кімнати.  Він  мав  написати  звіт  про  роботу,  яку  проводив  дистанційно.  Мама  подалася  на  кухню  готувати  сніданок  –  чай,  каву  та  канапки.
Вільям  витягнув  свій  планшет,  зайшов  в  Інтернет.  В  ігри  грати  йому  чомусь    не  хотілося,  зайшов  на  Фейсбук.  Минув  рік  з  того  часу,  як  він  зареєструвався  у  цій  мережі.  Деякі  фейсбучні  друзі  привітали  його  з  днем  народження.  Подякував  їм.    Тоді  почитав  кілька  дописів  про  пандемію  коронавірусу  –  лячно  зробилося.  Вимкнув  планшет,  знову  засумував,  навіть  впустив  дві  сльозини.    Мама  побачила,  якраз  прийшла  кликати    сина  на  сніданок.  Обійняла,  поцілувала.  «Все  буде  гаразд,  дитино.  Лихо,  яке  спіткало  сьогодні  людство,  не  навічно.  Воно  мине.    Вчені  винайдуть  ліки  від  COVID-19,  а  згодом  і  вакцину».  Тата,  який  надійшов,  занепокоїв  стан  сина.  Він  поплескав  Вільяма  по  плечу,  мовив  «все  буде  гаразд»,  вийшов  на  балкон,  причинив  за  собою  двері  і,  вдивляючись  в  сірі  обриси  безлюдного  міста,  став  думати  над  тим,  як  розвеселити  сина.  Раптом  йому  прийшла  ідея.  Треба  зателефонувати  до  поліційного  відділку!  Батько  Вільяма  швидко  набрав  потрібний  номер.  
-  Добрий  день  вам!  –  мовив,  коли  слухавку  підняв  черговий  полісмен.  -    Я  Джо  Вейд  із  Манхеттена.  У  нашого  сина  Вільяма  сьогодні  день  народження.  Йому  виповнилося  10  років.  Він  дуже  сумує  через  те,  що  друзі  і  рідні  не  зможуть  прийти  до  нього  і  привітати  його  зі  святом.  Що  нам  робити?
-  Гм…  Ми  не  знаємо  відповіді  на  ваше  питання.  Зазвичай,  нам  телефонують,  коли  хтось  чинить  якийсь  злочин.  Але  ми  подумаємо  над  вашим  питанням.  Продиктуйте  свою    адресу.  
Батько  Вільяма  продиктував  її.  Через  годину  йому  задзвонили  з  поліції  і  сказали,  що  невдовзі  під  їхній  будинок  приїдуть  полісмени,  щоби  привітати  його  сина  з  днем  народження.  Через  10  хвилин    чотири  поліцейські  автівки  вже  стояли  на  дорозі  під  будинком  Вільяма.  Вони  гучно  засигналили  клаксонами.    Тато  сказав:
-  Ліз,  Вільяме,  давайте  вийдемо  на  балкон,  глянемо,  що  там  таке.
Всі  вишли.  Тато  махнув  рукою  полісмену,  що  стояв  біля  автомобіля  й  дивився  в  їхню  сторону.  Той  крикнув:  «Хлопці!  Виходьте!»  Сім  полісменів    у  масках  одночасно  вишли  з  автівок,  стали  на  відстані  2  метрів  один  від  одного      і  разом  заспівали:  «Happy  Birthday  to  You!  Happy  Birthday  to  You!  Happy  Birthday,  Happy  Birthday,  Happy  Birthday,  William!».  А  тоді  один  з  чоловіків  у  формі    витягнув  з  машини  10  надутих  повітрям  і    зв’язаних  бантом  кульок  і  випустив  їх  у  небо.  В  очах  Вільяма  заграло  сяйво,  на  обличчі  з’явилася  усмішка.  Він  заплескав  в  долоні.  Люди,  які  повиходили  на  свої    балкони  й  побачили,  як  полісмени  вітають  хлопчика,  теж  гучно  зааплодували.  Зліва  і  справа    прокотилося  хвилею:  «Happy  Birthday,  William!»  Хлопець  не  тямив  себе  від  щастя.  
         Коли  полісмени  поїхали,  Вільям  і  його  батьки  повернулися  до  кімнати,  у  вхідні  двері  хтось  пустив  дзвінок.  Це  був  посильний.  Він    приніс  замовлення  з  ресторану.  Тато  Джо  прийняв  його.  Невдовзі  мама  стала  заставляти  наїдками  та  напитками  стіл.  Син  допомагав    їй  в  цьому.  Він    носив  тарілки  й  горнята,  виделки  й  ножі.  Коли  стіл  був  накритий,  тато  відкоркував  шампанське,  налив  його  собі  й  мамі,  а  синові  –  сік,  малий  він  ще  для  того,  щоб    спиртне  вживати.    Сиділи  за  столом  утрьох,  їли,  пили,  згадували  смішні  історії  зі  свого  життя.  Рідні  та  друзі  телефонували  Вільяму,  присилали    есемески,  вітали  його  з  днем  народження.    Бабці  Мері    хлопець  розповів  про  те,  що  мама,  тато  і  він  прийняли  рішення  ходити  до  храму  в  неділі    та  свята  після  карантину.  "Це  чудово!"-  радісним  голосом  сказала  бабця.  -  Подарунок  я  давно  тобі  придбала,  занесу,  як  тільки  можна  буде".  "А  що  це,  бабцю?"  "Не  скажу!  Секрет!"  "Ну,  гаразд.  Так  навіть  цікавіше  буде.  Дякую,  що  привітала!Бережи  себе!"  "Ти  теж".
       Ввечері,  перед  тим,  як  лягати  в  ліжко,  Вільям  обійняв  маму,  тата  і  сказав  їм:  «Я  думав,  що  сьогодні  матиму  найгірший    із  тих  днів  народження,  які  мав.  Але  це  був  мій  найкращий  день  народження!  Ніколи  його  не  забуду!  Спасибі  вам».  А  тоді  підійшов  до  серванту,  в  якому  був  образок  Ісуса,  що  його  йому  колись  бабця  Мері  подарувала,    й  мовив:  «І  тобі,  Боже,  дякую  за  ласку  твою!  Бережи  Америку  та  Україну!»  «І  весь  світ!»  -  додала  мама.  «І  весь  світ»,  -  погодився  тато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872018
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.04.2020

БАБЦЯ ОЛЕНА ТА ПАНДЕМІЯ

Бабця  Олена  живе  у  селі  Волохів,  що  на  Рівненщині.  Пів  року  тому  вона  відсвяткувала  своїх  90.  Її  привітали  діти,  онуки,  правнуки,  родичі,  сусіди  і  навіть  сам  голова  сільради  Пилип  Іванович  Томащук  привітав.  Прийшов  до  неї  з  квітами  та  цукерками,  вручив,  уклонився.  Про  бабцю  Олену  була  навіть  написана  велика  стаття  в  районній  газеті,  до  якої  ще  й  світлини  додали.    Журналістка  пані  Вікторія  Пилипчак  спеціально  приїжджала  до  старожитниці,  щоб  взяти  в  неї  інтерв’ю,  і  не  з  порожніми  руками  прибула,  а  з  подарунком  від  редакції  –  з    торбиною  заморських  фруктів.    Усе  їй  розповіла  бабця  Олена  –  і  про  життя  в  часи  другої  світової  війни,  і  про  довоєнний  час,  і  про  післявоєнний.  Згадувала  все  і  то  сміялася,  то  плакала.  Чоловік  її,  Іван  Трохимович,  помер  10  років  тому,  від  серцевого  нападу.  «Працьовитий  був  дуже  і  чуйним,  -    розповідала.  –  Людям  допомагав.  Мав  коней,  віз  і  плуг.  Свої  й  чужі  городи  орав.  Із  хворих  і  багатодітних    грошей  не  брав».  Бабця  Олена  ж  все  життя  швачкою  пропрацювала,  в  ательє  і  вдома  шила.  Навіть  з  інших  сіл  приїжджали  люди  до  неї,  в  чергу  записувались,  особливо,  перед  святами.  То  зараз  все,  що  бажаєш,  коли  гроші  маєш,    можна  купити.  А  тоді,  як  вона  була  молода  та  душа,  так  не  було.  Зараз  бабця  не  шиє,  погано  бачить  зблизька,  навіть  в  окулярах.  Але  сама  ще  ходить  і  навіть  город,  як  чується  добре,  порає.  Дещо  іноді,  правда,  забуває  із  сьогодення.  Але  те,  що  було  в  її  житті  колись,  добре  пам’ятає.  Бабця  Олена  народила  двох  доньок  –  Ольгу  та  Степанію,  які  вже  самі  стали  бабусями.  Живе  з    ними  обома  в  новій  хаті.  Починав  будувати  її  ще  Іван  Трохимович,  а  закінчували  зяті.  Зробили  собі    два  входи,  і  наче  дві  хати  стало  з  однієї.    Народилося  у  бабці  п’ятеро  онучат  –  Олеся,  Ігор,  Ромко  –  діти  Ольги,  Василь  та  Ніна  -  Степанії.  І  правнуків  старенька  діждалася.  Восьмеро  їх.  І  праправнуки  є  –  двоє  поки  що.  У  домі  з  бабцею  живуть  дві  доньки  зі  зятями,    двоє  внуків  із  своїми  половинами  і  троє  правнуків.  Бабцю  Олену  всі  люблять.  Зі  своєї  пенсії  вона  кожному  щось  вділяє,  хоч  і  про  себе  не  забуває.  Любить  пристойно  виглядати.  Шити  одяг  сама  вже  не  може,  то  щось  собі  час  від  часу  купує,  на  базарі,  до  свят,  як  правило.  Бабця  завжди  охайна,  вмита  й  причесана.  На  вигляд  маленька,    щупленька,  і  трішки  згорблена.  Весь  день  вона  крутиться,  як  бджілка.  Всюди  залізе,  все  хоче  знати,  бачити,  чути.  Та  по  обіді  спить,  годину.  Це    в  неї  давня  звичка.    Діти  та  внуки  бережуть  свою  бабцю,  ось  вже  як  місяць  нікуди  не  пускають,  бо  ж  у  країні  карантин  оголосили,  пандемія  коронавірусу  шириться.    Людям,  старшим  за  60  ,  не  можна  виходити  за  подвір’я  дому,  вони  –    в  зоні  найвищого  ризику.  Таких  багато  вже  померло  в  різних  країнах  світу  –    в  Китаї,  Італії,  Іспанії,  Франції,  Великобританії,  США.    А  бабці  так  хочеться  вийти  –  на  Богослужіння  до  церкви  піти,  на  город  навідатися,  що  за  селом,  до  міста  поїхати.  Але  ніт!  Не  пускає  родина.  «І  де  вона  він  узявся,  той  коронавірус?  –  бідкається  бабця.  –  Та  хіба  ж  він  мені  страшний?  Я  голод  пережила  і  купу  всіляких  грипів,  не  скосив  мене    жоден.  Місяць  чемно  слухала  рідних,    не  покидала  свого  двору,    а  більше  не  можу.  Завтра  ж  раненько,  поки  всі  спатимуть,  вилізу  через  вікно  зі  своєї  кімнатки  і  поїду  до  міста.  Великдень  надходить,  а  в  мене  нижня  білизна  вся  зіпрана,  мешти  потерлись  в  деяких  місцях,  неякісні  купила  минулого  року».  Як  задумала,  так  і  зробила.  Вилізла  о  шостій  ранку,  пішла  на  перший  автобус.  На  зупинці  прочитала  оголошення  «Всі  автобуси  зняті  з  рейсу  до  закінчення  карантину».  «Що  ж  робити?  –  подумала  бабця.  –  Піду  пішки.  Не  так  уже  й  далеко  до  міста  тьопати,  5  кілометрів.  Колись    я  і    більші  відстані  долала».    За  дві  години  бабця  вже  була  на  базарі.  Вибрала  собі  мешти,  білизну,  колготки  нові  купила.  Тільки  вийшла  за  ворота  базару  –  а  тут  двоє  полісменів,  як  з-під  землі  виросли.  
-  Доброго  ранку,  бабцю!
-  Доброго  і  вам,  синочки!
-  Чого  не  дотримуєтесь  правил  карантину?
-  Хотіла  маску  купити,  шановні,  та  немає  їх  в  базарній  аптеці.  А  ось  обновки  до  Пасхи  купила  собі.
-  Що  ж  ви  купили?
-  Мешти,  колготки  і  ще  дещо,  соромно  казати.
Розсміялися  полісмени.  
-  Де  живете?  
-  В  селі  Волохів.
-  Хто  вас  привіз  до  міста?
-  Сама  дійшла.  
-  Та  це  ж  більше,  як  5  км.
-  Так.  Але  що  мала  робити?  Автобуси  не  ходять,  у  внука    є  автівка,  але  він  сказав,  що  не  повезе  мене  до  міста,  бо  не  хоче,  щоб  я  заразилася  корона  вірусом  і  вмерла.
-  А  про  штраф  казав?
-  Який  штраф?
-  За  порушення  правил  виписують  штраф  –  17  тисяч.
-  Йой!  Хлопчики!  Не  лякайте  мене,  бо  і  справді  помру.  Я  не  маю  таких  грошей.
-  Не  бійтеся,  бабцю.  Ми  вас  не  оштрафуємо.  Дамо  вам  маску  і  завеземо  додому.
-  Ви  будете  такі  добрі?
-  Так.  Але  більше  не  йдіть  до  міста.  Добре?
-  Не  піду.  
Відвезли  полісмени  бабцю.  А  діти  і  внуки  вже  по  селі  ходять,  шукають  пропалу.    Побачили  поліцейську  машину,  злякалися.  Бабця  (у  масці)  вилізла  з  неї,  полісмен  їй  подав  руку.  «Дякую»,  -    сказала  вона  чоловікам  у  формі  й  попрямувала  до  дверей.  Повибігали  сусіди  з  будинків.  Всі  дивляться,  чекають,  що  буде  далі.
Донька  підійшла  до  машини.
-  Ми  не  знали,  що  бабця  пішла.  Вона  втекла  через  вікно,  поки  ми  спали.  Будете  штраф  виписувати?
-  На  перший  раз  ні.  Ми  з  бабцею    провели  профілактичну  бесіду.  Але  ви  краще  дивіться  за  нею,    будь  ласка.
-  Гаразд.  Будемо.  Дякуємо  вам.
Бабця  усміхнулася  полісменам,  помахала  їм  рукою  і  сховалася  за  дверима  хати.  
-  Є  добрі  люди  на  світі.  Підвезли  безкоштовно,  маску  дали  і  штраф  не  виписали,  -  подумала  і  пішла  приміряти  обновки.  


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871777
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.04.2020

ПАНДЕМІЯ. СМІШНЕ І СУМНЕ

Є  ще  люди,  і  їх  чимало,  які  відносяться  до  пандемії  коронавірусу,  як  до  чогось  надуманого,  до  чогось  такого,  що  не  заслуговує  на  велику  увагу.  Що  там,  мовляв,  панікувати,  це  звичайний  грип.  Але  практика  показує,  що  не  такий  уже  він  і  звичайний.  Підступність  коронавірусу  полягає  в  тому,  що  іноді  він  протікає  абсолютно  без  симптомів.  Проте  наслідки  бувають  важкі!  Ось  вам  конкретний  приклад.
Один  чоловік,  що  вважав  хворобу  COVID-19  серйозною  і  небезпечною  для  життя,    вирішив  покинути  місто  з  його  чханнями,  шмарклями  і  кашлями,  з  його  псами  на  повідках,  які  вигулюють  своїх  власників  тричі  на  день,  з  його  мешканцями,  що  безперервно  шастають  до  аптек  та  магазинів  з  масками  на  писках  і  без  них,  і  податись  на  дачу,  щоб,  так  сказати,  самоізолюватись  на  час  карантину.  
Закупив  собі  перед  тим  n-ну  кількість  продуктів,  таких,  що  швидко  не  псуються,  миючих  засобів,  сів  у  свій  старий  жигуль  і  поїхав.  Коли  прибув  на  місце,  навів  лад  у  будові,    біля  неї,  поклав  продукти  до  шафи,  а  тоді  приступив  до  боротьби  з  вірусами  старим  перевіреним  способом  -  став  очищати  свій    організм  спиртовмісною  рідиною.  Хай  собі  мешканці  сіл  і  міст,  країн  та  континентів  планети  Земля  хвилюються.  Він,  так  сказати,  збоку  за  ними  поспостерігає,  за  допомогою  телевізора.  Мережа  Інтернету,  на  жаль  (чи  на  щастя?)  не  покриває  його  ділянку  з  дачею  у  прилісному  масиві.  Та  телевізор,  хай    не  плазмовий,  але  на  дачі  є,  й  антена  є,  яка  здатна  телевізійні  сигнали      ловити.    Ввімкнув  телевізор.  А  тут  халепа,  за  час  простою,  а  це  майже  5  місяців,    щось  трапилося  з  антеною,  що  була  закріплена  на  даху  хати.  Чи  птахи  крилами  зрушили,  чи  вітер  постарався,  хто  його  знає.    Взяв  чоловік  драбину  і  поліз  на  дах.    Але  так  як  був  під  шафе,  то  не  втримав  рівновагу,  злетів  із  даху  і  впав    на  подвір’я,  перед  тим  проїхавшись  спиною  по  масивні  лаві,  що  стояла  під  хатою.  В  результаті  падіння  з  висоти  отримав  легкий  струс  мозку,  забій  спини  і  закритий  перелом  ліктьової  кістки  лівої  руки.  Чи  ці  травми    не  є  прямим  наслідком  коронавірусу?
При  цьому,  зауважте,  ніякі  явні  симптоми  хвороби  не  виявлялися.  Не  було  ні  температури,  ні  кашлю,  ні  нежитю.  З  цього  випливає,  що  не  можна  легковажно  ставитися  до  проблеми,    що  виникла  в  зв'язку  з    пандемією  коронавірусу.  Одним  миттям  рук  від  біди  не  вбережешся.  Небезпека  може  підстерігати  тебе  будь-де    і  в  найбільш  непередбачувані  формі.  А  щодо  того  чоловіка,  то  добре,  що  він  мав  легкий  забій  мозку  і  не  переламав  собі  кінцівки  чи  хребет.    Через  кілька  хвилин    травмований  прийшов  до  тями.  Помахав  ногами  -  не  зламані.  Підніс  голову  -  крутиться,  але  ціла.  Рука  болить  ліва,  дуже!  Але  права  не  ушкоджена.  Полежав  чоловік  якийсь  час,    пойойкав.  А  тоді    піднявся  із  землі,  приклавши  до  цього  чимало  зусиль,  бо  ж  рука  та  спина  боліли.    Зачинив  хату  (ключ  був  у  дверях),  сів    до  машини  і  повернувся  до  міста.  Можливість  підхопити  там  коронавірус  його  вже  більше  не  лякала.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871259
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.04.2020

ПОЗИКА

Було  це  ще  до  пандемії,
Як  віруси  не  мали        царства,  
Взяв    гроші  в  банку    чималі  я  –  
Мільйон  –  на  розвиток  свинарства.

Почав  я  ферму  будувати.
Будівлю  звів,  вклав  вікна,  двері.  
Хотів  уже  свиней  придбати  –
Породистих,  та  в  атмосфері  

Вірусів  вдосталь    розвелося.
Їм  паніка  додала  сили.
Свиней  купити  не  вдалося,
Бо  ж  карантин  оголосили.

Пів  місяця  сиджу,  як  в  танку.
Нудьга    мене  уже  стомила.
Надзвонюють  мені  із  банку:
-  У  вас  удосталь  в  хаті  мила?

Є  антисептики  та  маски?
Імбир,  лимони,  авокадо?  
Ви  правду  говоріть,  будь  ласка.
Немає?  Привезем  їх      радо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020

ПАНДЕМІЯ

             Маски  кожен  із  нас  купував  чи  шив,  певно,  
Протирав  в  хаті  дерево,  скло  і  пластмасу.
Милом  руки  й  обличчя  намилював  ревно,  
Як  приходив  зі  двору  і  так  час  від  часу.

Одяг  в  пралку  кидав  –    здезінфектиться,  вірив,  
І  взуття  вичищав,  лиш  додому  добрався,  
Рідиною  зволожував  горло      без  міри,
Щоби  вірус  «корона»  в  легені  не  впхався.

Перед  сном  ніжив  тіло  у  ванні  під  душем.  
Чисту  постіль  стелив,    як  збирався  лягати.
А  чи  встиг,  чи  спромігся  очистити  душу,  
Богу  й  тому,  хто  скривджений,  «вибач»  сказати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020

А ТИ…

А  я  тебе  кохала,  так  кохала,  
як  навесні  квітки  луги  й    поля.  
А  я  тебе  чекала,  так  чекала,  
мов  дощ  у  спеку  висохла  земля.  
А  я  тебе  у  ранок  свій  пускала,  
з  тобою  вдень  ходила  пліч-о-пліч.
А  я  тобою  вечір  замикала,  
а  я  з  тобою  зустрічала  ніч.  
Я  сіяла  зірки  в  твоїм  волоссі,  
здувала  з  твого  тіла  пил  і    сніг.
А  ти...  Ти  в  мені  бачив  тільки  осінь,
Відкрив  обійми    дівчині-весні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2020

ВЕСНА ПРИЙШЛА

Весна  прийшла.  Птахи  співають  вранці.
Зривають  сон  березі  та  бджолі.
Дощі  снаги  набрали,  водять  танці,
Сліди  від  ніг  лишають  на  землі.

Хоч  небо  в  сірих  і  у  чорних  латках,    
І  на  лугу,  як  ржа,  трава  лежить,
У  грудях  радість  плигає  зайчатком,  
Щось  дивне  (чує)  простором  біжить.

Незміряне  таке  щось,  надкосмічне,  
Таке,  якому  не  поставить    меж,  
Таке,  що  вже  було  і    буде  –  вічне,
Відрода  світу  і  любові  теж.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020

ГОТОВИЙ?

Коли  ти  прийдеш  у  мій  дім    і  промовиш:  «Ну,  ось  він  я,
Ну,  ось  він  я,  той,  хто  візьме  всі  турботи  на  себе?"
Коли  я  почую  зі  словом  «кохаю»  своє    ім’я,
І  тепле  таке  щось,  як  котик,  залізе  до  ребер?

Коли  ти  мене  понесеш  у  далеку  незвіданість
На  крилах  міцних  і  гарячих  без  ваг  і  боязні,
І  будуть  всі  страхи  мої  екзекуції  піддані,
І  вийдуть  на  волю,  немов  амністовані  в’язні,
Надія  і  віра?  

Готовий  ділитися  скарбами,
Позбутись  умовностей  всіх,  себелюбства,  кордонів?
Тоді    розмалюймо    наш  день  фантастичними    фарбами,  
А  ніч    розігріймо  вогнями  сердець  і  гормонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020

ВІДПУСТИ

Скільки  ти  ще    будеш  тримати  це  чуття  у  своїй  душі?
Скільки  будеш  живити  його  своїми  дурними  мріями  та  надіями?
Він  не  кохає  тебе.  
Він  ніколи  тебе  не  кохав  і  не  буде  кохати.
Ти  для  нього,  як  гілка  каштана,  
що  заглядає  до  його  автівки,  коли  він  їде  гостинцем  свого  міста,  
як  синиця,  що  сидить  на  цій  гілці,
як  листок,  що  тріпоче  на  ній,  
як  хмара,  що  прогулюється  небом  над  його  головою.
Побачив  це  "диво"  –  і  забув  навіки  вічні.
Навіть,  якщо  лежатимеш  на  його  шляху,
він  спокійно  пройдеться  своїми  черевиками  слави  по  тобі
і  навіть  не  скривиться,  
бо  не  відчує  твого  болю,
не  помітить  твоєї  сльози.  
Він  не  помітить    твого  тіла.
Купи  собі,  нарешті,  повітряну  кульку  -
таку  велику  міцну  повітряну  кульку.
Видуй  у  неї  все,  що  спікає  твою  середину,
і  відпусти  її  у  вільну  подорож,  
бажано  вітряного  дня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020

У ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ

-  Твій  щось  тобі  приніс  у  день  закоханих?
-  Букет  і  шоколад  смачний  до  ла́те.
-  А  мій  прийшов  увесь  такий  забрьоханий  -  
Ходив  до  лісу  проліски  шукати.
-  Знайшов?  
-  Якби  ж  то.  Став  мені  тлумачити,
Що  вирвали  їх  зайчики  вухаті.
Сказала,  що  не  хочу  його  [b]бачити[/b].
-  Пішов?  
-  Ні,  [b]світло  вимкнув[/b]  у  кімнаті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Я  люблю  тебе.  Чуєш?  Люблю,
Наче  шахта  вагон  і    вугілля.
Я  без  тебе  всі  сенси  гублю.  
Я  без  тебе,  мов  липа  без  гілля,

Мов  синиця  без  пісні  та  крил,  
Як  будинок  🏠  без  даху,  без  шиби,
Наче  космос  без  дір  і    світил,
Глиби  моря  без  солі  та  риби.

Я  без  тебе  і  ночі  не  сплю.
В  дні  мені  ти  -  вогнем  матіоли.
Я  люблю  тебе.  Чуєш?  Люблю!
Так  люблю,  як  ніхто  і  ніколи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2020

Я ВАС ЛЮБИЛА

Я  вас  любила.  Я  любила  вас.
А  ви  все  віддалялися  від  мене,
Гасили  моє  дихання  шалене
Байдужістю  своєю  повсякчас.

Я  вас  любила,  й  віддано  колись,
Як  любить  море  чайка  срібнокрила,  
Земля  після  морозу    дух  Ярила,
Пташина  по  дощі  безхмарну  вись.

Я  вас  носила,  як  яйце-райце,
На  королівський  трон  вас  підносила.
А  ви…    нещадно  рвали  мої    крила.
Хіба  ж  ви  знали,  як  боліло  це?

Любила  вас,  як  моречко      Дунай.
Пливла  до  вас,  та  ви  були  бездійні.
І  стихли  пісні  звуки  мелодійні  
Любові  обірвалася  струна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020

І все ж…

Все  в  мене  o'kay.  Їм  усмак,  каву  п’ю,  
Розрулюю  справи    і  біди.    
Ніхто  не  обмежує  волю  мою,  
Не  просить  варити  обіди.

Що  хочу,  те  їм,  куди  хочу,  іду.
Встаю,  коли  хочу,  й  лягаю.
Планиди  своєї  кобилу  гніду
До  руху  сама  запрягаю.

Роблю  те,  що  вмію,  що  радість  несе.
Бича  не  терплю  над  собою.
І  все  ж…  часом  серце  Амур  потрясе.
І  хочеться  з  волею    бою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Омар Хайям (про чорноту)

(мій  вільний  переклад)

Часом,  доля    меле  тебе  в  дріб.
В  цілому  ж,  життя  –  хороша    штука.
І  не  страшно,  коли  чорний  хліб,
Страшно,  як  душа  чорніш  за    крука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.01.2020

Омар Хайям (про образи)

́́ОМАР  ХАЙЯМ  (мій  переклад)

Жбурни  об  стінку  склянку.  Що?  Розбилась?
Ну,  то  промов    їй  кілька  теплих    фраз.
Звершилось  чудо?  Цілою  зробилась?
Ось  так  людей  ламає  від  образ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020

ІНКОЛИ ВАРТО

Інколи  варто,  щоб  хтось  тобі  дав  ляпас,  
Добрий  такий,  щоб  у  грудях  аж  дух  спинило,
Щоб  з  голови  твоєї  злетіла  шляпа,  
Щоб  твоє  море  спокою    заштормило,
Впало,  мов  Троя,  царство  твоїх    ілюзій  
І  не  могло  більше  голову  вверх  підняти.
Інколи  варто  дурість  втопити      в  блюзі
І  не  казкову  казці  кінцівку  дати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2020

ТИ МОЖЕШ

Ти  можеш  бути  з  ким  завгодно,  
Кидати  жарти  без  угаву,
Сидіти  в  кнайпі    супермодній
І  їсти  вишукану  страву,
Ділити  з  тими  час,  хто  в  берцях,
Увагою  фанатів  грітись,
Але  тобі  із  мого  серця
Уже  нікуди  не  подітись.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020

ПТАШЕЧКА

Я  пташечка,  пташина,  пташка.
Люблю  я  неба  синій  диск.
І  як  в  житті  було  б  не  важко,
Триматиму  у  серці  блиск.  
Пісні  у  простір    буду  лити
І  відкривати  очі  млі,
Любити  світ  і  просто  жити,
Радіти  небу  і  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

УКРАЇНІ

Я    в  Україні  народилась  
і  зросла.
З  її  долонь  я  їла  хліб  –  
пахучий,  житній.
Вона  мене  за  руку  брала  
і    вела
В  далекі  мандри  
обшири  блакитні.

Вона  мені  
відкрила  музику  дощів,  
Навчила  мову  
лугу  й  лісу  розуміти,  
Іти  в  політ  
у  час  нічний,  немов    хрущі,
І  малювати  на  снігах  
гаряче  літо.

 Я  її  радість  
в  скриньки  кидаю  усім,
А  біль  її    
промінням  серця  розбиваю.
Її    майбутнє    
бачу  в  славі  та  красі.
І    славень  гучно  їй  
і  впевнено  співаю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019

КОЛИ?

Коли  наш  сусід  зі  сходу
Полюбить  чужу  свободу,
Чинитиме  на  догоду
Вимозі  землі  й  небес?
Зважатиме  на  угоду,
Не  литиме  муть  у    воду,  
Співатиме  честі  оду,
Поставить  брехню    під  прес?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2019

ТРЕНАЖЕРИ

Велети  нової  ери  –    невгамовні  ненажери,
Металеві  тренажери,  все  їдять:  ТБ  етери,  
Соцмережі,  книг  папери,  ковбасу,  сирок,  еклери.
П’ють  налиті  у  фужери  різні  вина  і  лікери.
Хоч  втягають  до  холери,  кажуть,  гарні  в  них  манери,
Бо  людині    рух  пантери    пропонують  без  афери.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019

ХАЙ ТАК

Люблю  тебе  так  щиро-тепло-ніжно,
Немов  ґаздиня  з  ягодами  грядку,
Неначе    мама-киця    кошенятко,  
Як  малюки  узимку    гірку  сніжну.

Люблю  тебе,  як  сонце  ранню  осінь,
Як  маки  жито,  як  птахи  дерева,
Немов  гінкі  туристи  місто  Лева,  
Мов  листя  клена  й  горобини  лосі.

Люблю  тебе,  як  ранок  після  ночі,
Як  каву,  що  вже  стала  атрибутом,
Тобою  смакувала  я  б,  як  брютом,
Якби  звела  нас  доля  очі  в    очі.

Тебе  б  носила  на  своїх  зап’ястях,
Якби    ти  іншу  не  гойдав  на  серці.
Не  в  змозі  з  нею  я  зійтись  у  герці.
Прощай  і  знай,  тобі      бажаю  щастя.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019

ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯТИ (2)

21.  Нена́висний  мені  цей  крик.
До  спокою  з  дитинства  звик.

22.  Люблю  улітку  я  годить
Черешнями  сестричці,
Купатись  в  річці  і  ходить
Босо́ніж  по  травичці.

23.  Боро́́давку  ти  не  чіпай.
Це  небезпечно,  так  і  знай.

24.  Вира́зно  вмію  я  читати.
Мене  хвалила  моя  мати.

25.  Татусь  виши́вану  сорочку
Вдягнув  і  сів  у  холодочку.

26.  Дід  граблі́  нові  приніс  до  хати,
Буде  ними  листя  загрібати.

26.  Ма́буть,  почитаю.
Бо  охоту  маю.

27.  Пави́ч  хвоста  свого  показував
Тим,  хто  глядів,  неодноразово.

28.  Ота́ман    зі  старих  віків
Водив  в  походи  козаків.
29.  Пере́ляк  був  у  тітки  Рузі,
Вона  гадюку  стріла  в  лузі  .  
 
30.  Щоб  по́милок  не  допускати,
Потрібно  правила  вивчати.

31.  В  піце́рії  здійняв  я  вчора  гамір.
«Помо́вч!»  -    мені  моя  сказала  мама.

32.  Тризу́б  і  гімн,  і  прапор  ,  знай  рідненький,
Є  символами  України-Неньки.

33.  Чорно́зем  є  на  півдні  мого  краю.
Чорно́слив  я  до  крему  добавляю.

34.  Шовко́ву  сукню  Оля  має.
Її  на  свята  одягає.

35.  Припиніть  цей  бе́шкет,  люди,
Бо  поліція  прибуде.

37.  Добу́ток  –  множення  це  дія.
Запам’ятай  собі,  Надіє.

38.  Щоб  в  житті  не  натворив,  
За́вжди  правду  говори.

39.  Фо́рзац  –  це  папір,  
Що  єднає  обкладинку  
І  книжну  серединку.

40.  Без  плаща  і  шпа́ги
Стану  я  на  ва́ги.
В  річку    гли́боко  пірну.
В  ластах  я  пройдусь  по  дну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019