| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Сонце гріє, вітерець гуляє,
День чудовий, але настрою немає.
Близькі люди, рідна хата,
Слова теплі, а в душі - загата.
Що ж не так? Звідки ця мука?
Невже це вона? - Це все вона - розлука!
Вже не бачити Їх більше, прокинувшись зранку,
Вже не зможу жартувати з Ними до світанку.
Вже Вона не посміхнеться, не погляне ніжно,
І Її солодке слово вже мене не втішить...
Все життя ми десь тікаєм, ховаємось в маси,
А побути щасливими в нас немає часу.
Але є у Нас надія, не кінець це ж, правда?
Ще повернуться Вони, не сьогодні - завтра!
В тяжку годину Їх побачиш, Вони прийдуть - не зрадять,
Бо справжній щирій дружбі ніщо не завадить!
Закидають тебе сміхом, радістю засіють,
Не дадуть пропасти другу, Вони не посміють.
А Вона радіть не буде, Їй же не до сміху,
Коли в коханої людини вже немає втіхи.
Прилетить, не забариться, без вагань приплине,
Хай говорять - їм "видніше", але я його не кину!
Потече сльоза від щастя, спів відчуєш на душі,
Зрозумієш - помилявся, й не відпустиш більш Її...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012