| Сторінки (4/314): | « | 1 2 3 4 | » |
Намистом розкидались дні
І сон не приходить у гості
Я пливу на чиємусь човні
Чи стою на фальшивім помості
Він хитається,вража дитина
Під моїми слабкими стопами
Опадає сльозами калина
Певне,йду я чужими стежками
Розум сховався в свою комірчину
І злякано звідти нявчить
Де ж знайти в собі таку пружину
Щоб по-новому вчитись жить
Старих друзів замінять телефони
Смс з скупим набором фраз
Між нами пролягатимуть кордони
Із життєвих прикрих фаз
І в будні студентського пекла
Безтямно катуюсь в науки котлі
Надія на краще померла
Несправедливості стріли стирчать у крилі
Дати,події,сумнівні теорії -
Мозаїчною кашею,духовним харчем
Не сховатись тепер від історії
Вона вслід біжить з переможним кличем
© Леся Приліпко,15.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Жовте чорнило світанку
Візерунками по небу розійшлось
Сонце, схоже на гігантську філіжанку,
Днем новим по вінця налилось
Вітер осінь на вальс запросив
Вони по вуличках міста кружляють
Вогонь любові між них пломенів
Так тепер уже не кохають
Поцілунок палкий рай водночас побудує
Сяйвом яскравим щастя їх огорне
Букет багрянолистий він їй подарує
І печаль – заздрісну тітку,навік прожене
А я їх танець, мов фільм споглядаю
І замість екрану - вікно
До поезії фарб добираю
Ароматом осені пахне вино
Обличчя осені ніжно вітер торкнеться
Обійме, як дитину малу
Вона чарівливо йому посміхнеться
І нагадає принцесу казкову із сну
© Леся Приліпко,09.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2014
[i]У співавторстві з Вадимом Руснаком
[/i]
За склянкою чаю удвох ми сиділи
Одне одному в вічі дивившись
Аромат осені чарівний ловили
Її обіймам вкотре відкрившись
Небо периною ніжно вкривало
В наших душах сонце кохання
Мелодію щастя воно вигравало
Сплелись воєдино наші бажання
В бурштинове намисто дерева одяглись
Для осені танцюючи свій вальс
Межу стираючи між «зараз» і «колись»
Ховаючи в років скарбницю час
Яскравими фарбами наша стежина
Майбуття полотно розмалює
Бог подарує нам доньку чи сина
І наш сад життя назавжди заквітує
© Леся Приліпко, 28.09.2014 р.
© Вадим Руснак, 28.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2014
В пітьмі задушливих квартир
Неба синього бракує
І мій душевний монастир
В час без тебе не рятує
Конспектів море на столі
І місяць дивиться на мене прикрим оком
Потішаються науки королі
Над студентським знедоленим народом
Думки про тебе – свіжі хвилі
Обличчя лагідно торкають
Зайві дати,календарні стилі
Тебе від мене забирають
І днів пожовклих аркуші
Пропахли осінню,здавалося, навічно
Навколо всі чужі,чужі
Без тебе, мов без кави – вже не звично
Золотом фальшивим ранок заблищить
І свій тепло збере багаж
В далекий край його карета мчить
І літа скінчено тираж
В віршах тобі пишу листа
І в ніжності перину огортаю
Без тебе знеструмлені вуста
Поступово йдуть до краю
© Леся Приліпко, 19.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2014
Швидкість – справжній наркотик
І двигун так скажено реве
Мовчить ошаліло синоптик
Як азарту блискавка б’є
Дорога злітною смугою
А очі палають вогнем
Мозок весь час під напругою
Коли керуєш залізним конем
Шляхи яскравою стрічкою
Кличуть в незвідану даль
І веде тебе темною нічкою
Зірок золота пектораль
Якби ти потрапив на ралі
Ти головний виграв би приз
Ти ж приручив цього монстра із сталі
І його кожен знаєш каприз
А мені б поруч з тобою сидіти
І промовляти тепле «Кохаю»
Птахою назустріч містам летіти
Та я тебе вдома, коханий, чекаю
© Леся Приліпко,05.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2014
Навіяно піснею Бумбокс «Наодинці»
Наодинці сидиш з телефоном
Втупивши очі в темний екран
Ніч оточила півколом
Твій самотній, холодний диван
Чекаєш дзвінка, мов спасіння
Що світлом в кімнату прийде
А поки рятує паління
І алкоголь час твій краде
Болючими клубочками думки
В коханої звиваються ім’я
Тікають на папір рядки
А перед очима квіточка твоя
І гніву незбагненого сліди
Шкалками встелились по підлозі
Себе питаєш – куди бігти і куди?
На чиїм зігрітися порозі?
Та дзвінок обов’язково пролунає
І ти почуєш омріяне «Алло»
Дивись,он вже в вікні світає
А Вавилон твій нагадає бите скло
© Леся Приліпко, 05.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2014
Оголошую велику вдячність за допомогу у створенні цього вірша Вадиму Руснаку
Забутим містом тіні сновигають
І чорним круком ніч падає згори
Покинуті будинки добре знають
Що за них біди вчепились якори
І нічия нога уже не ступить
У тишу згорьованих квартир
Дитячим сміхом не розбудить
Вічності зів’ялий вир
Покинуте чиєсь лиш піаніно
Виграва мелодію сумну
І схиляє голову реактор винно
Бо ж він почав страшну війну
Прип’яті самотніми бульварами
Танцює вітер свій танок
Під часу невмолимого завалами
Сяйво сховане зірок
Навік застигла тут одна епоха
І герб радянський іржаво майорить
Він, як та стара, дірявая панчоха
Зацвілим духом так смердить..
© Леся Приліпко, 31.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Хмари сонце заступили
А на Сході точиться війна
Скільки душ невинних загубили
Скільки сліз кривавих випила весна
Нас б’ють за те, що любим Україну
Що Батьківщину не хочемо продать
І наслали погані лавину
Щоб український дух зламать
Та не стане українець на коліна
Цього вовік не було, не буде і тепер
І кожна мати молиться за сина
Щоб шал війни його не зжер
Мов в сні страшному - канонади
І скільки слів нових ввійшло у лексикон
Привіт смертельний шлють прокляті «Гради»
І з грузом цинковим додому йде вагон
Коли ж мирним небо стане?
І куль свист затихне назавжди
Хай Бог на нас погляне
І народ наш визволить з біди
© Леся Приліпко, 04.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520333
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.08.2014
[i][/i]Вірш з минулого
Пустеля…Вітер зносить голову з пліч
Пісок набивається до очей на гостину
Сотні щастя змарнованих свіч
І я з брехні знімаю хустину
Волосся, мов зміїний клубок
Розвіялось страшним ореолом
Мов грім, тривоги дзвінок
І біда оточила півколом
Не підходь до мене – не треба
Твої обійми – обійми Іуди
Я через тебе вже, як амеба
І в болю найвищий розгін амплітуди
Я розчавлена, бачиш, розбита
Твоєї гордині дурним багажем
Ти залишивсь біля пустого корита
І мене проштрикнув образи ножем
Слів зайвих не кажи, не виправдовуйсь
Я прощу, Всевишній сам тебе осудить
Від хвороби недовіри виліковуйсь
Бо вона лихий вулкан розбудить
Ти не дав мені води, що коханням називається
І спраглі й пересохлі вже мої вуста
Кого у спину б’ють, той час увесь спіткається
І замість фраз одна лиш німота
Сміх гучний знущанням звучить
І сльози прохані гості
Ріка часу невтомно біжить
І мене чекають на майбутнього мості
А ти прощавай і знищ все минуле
Я в пустелю твою не повернусь
Не шукай кохання заснуле
Я пішла і назад не оглянусь
© Леся Приліпко, 04.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2014
З динаміків знов Квітка Цісик співає
І я, мов в концертній залі сиджу
Квітки голос до душі аж проймає
Переходить заборонну межу
Давно знайомої пісні слова
В її вустах звучать, наче вперше
І п’янко закрутиться голова
Від почутого «Верше, мій верше»
Згодом «Я піду в далекі гори» лунає
І ніжність палка і нестримна
І того, хто до безтями кохає
Вона торкнутись повинна
Таких, як Квітка на естраді не буде
Вона – легенда сторіччя
Покоління прийдешнє її не забуде
Ані чарівного голосу, ані обличчя
© Леся Приліпко, 05.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516642
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2014
Шовковим доторком голубилось літо
Ніч дихала п’яними зорями
Засинало натомлено місто
Заховавшись за стрункими тополями
Твої вуста з моїми зливалися
Душ мелодія лагідно бриніла
Ліхтарі химерами ввижалися
І рука від твого дотику тремтіла
Твої очі кольору моря
І в них шторм такий навіжений
Я з тобою не знатиму горя
А світ кохання новий, незбагненний
Ти обіймаєш мене, мов царівну
І корона з ромашок вінчає волосся
Цю картину ніжну і дивну
Місяцю взнать довелося
Він своїм жовтим нутром
Наші сканує обличчя
Щоб хтось небесним пером
Одружив нас на цілі сторіччя
Гірською річкою кохання нуртує
«Лиш твоя»,- тобі прошепочу
Хай доля нам спільні візерунки малює
Бо інакше і думать не хочу
© Леся Приліпко,04.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2014
Я иду по пыльной дороге
Ветер мне дует в лицо
Осталось прошлое там на пороге
Из слов ненужных свернулось в кольцо
Я счастье за руку веду
Его светом сама наполняюсь
Я с ним испытанье любое пройду
В объятьях его утешаюсь
Рассвет сладким мгновеньем
Мелькнет на сонных моих небесах
И корабль любви с вдохновеньем
Напишет имя его на своих парусах
Наш маленький мир заискрится теплом
Двух сердец, что в нем проживают
Ни бури, ни грозы, что ждут нас потом
Наш крепкий союз не сломают
Поцелуев нежный нектар
От бед нас будет хранить
И страсти пылающий жар
В реке времени не утопить
В Книге Жизни страницу одну на двоих
Раскрасим в радуги цвета
И каждый новый стих
Озарит совместная мечта
© Леся Приліпко, 04.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2014
Тенью ночь ушла из дома
Ты на цыпочках за ней
В сердце сладкая истома
И любовь в тысячу огней
В окно смотрю, в шаль кутаюсь
К твоей чашке губами прикоснусь
Я без тебя так в мыслях путаюсь
И мира без тебя боюсь
Стекло от вальса дождинок дрожит
С ними дождь игриво танцует
А время струйкой сквозь пальцы бежит
И на невидимом фронте воюет
Город скоро проснется
Наполнится шумом привычным
Ему узнать не придется
То, что я зову личным
Он образ твой не разглядит
И смех твой нежный не услышит
Он на души пороге постоит
И походку осени по улицах напишет
Без тебя он пуст и черно-бел
И красота его фальшива
И какие б оды он не пел
Без тебя любая песнь тосклива
Я мига встречи, как спасенья жду
И пусть крутится быстрей планета
Я в ее списках нужный день найду
И ты мне подаришь лучик света
© Леся Приліпко,23.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513083
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2014
Последняя из Могикан
Милая, нежная, верная
Ее ничем не заманишь в ресторан
Она родителей дочка примерная
Она книги Коэльо читает
Его философия ей по нутру
Она на скрипке прекрасно играет
И пьет апельсиновый фреш по утру
Она изыскана и утонченна
И манеры ее безупречны
Она всегда и во всем хладнокровна
Ведь печали моменты не вечны
Романтикой душа переполнена
В мечтах – прогулки под луной
Увы, любви страница запаролена
И мужчинам предстоит неравный бой
Она каблучком острым раздавит
Все сердца, что ей беспечно отдают
Ее Амур стрелами не ранит
И вестникам любви не дан приют
А дождь по окнам рисует узоры
День на день для нее так похож
Ей не нужно Содома, Гоморры
И ощущать предательства нож
© Леся Приліпко,11.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2014
Тихо ручка торкнулася паперу
Шум міста до кімнати увірвавсь
Слова перетворились на химеру
І в рядки сум кішкою прокравсь
Чай давно вже захололий
Я п’ю і перлинки – сльози по щоках
А місяць, мов старий і кволий
Захисту шука в моїх руках
Я тебе так нестримно кохаю
І в морі очей твоїх розчиняюсь
Лиш твоє ім’я промовляю
В обіймах твоїх від проблем заховаюсь
Як же набридло тебе відпускати
І до розлуки рахувати години
Без тебе не повинно світати
Бо не бачу без тебе я днини
Твій голос в душі замість пісні лунає
Закарбувався твій образ в думках
Наш роман ніхто не прочитає
При заздрості запалених свічках
Без тебе постіль така самотня
А ніч, немов хижий звір
Без поцілунків твоїх - безодня
І час – страшний конвоїр
Якби ти знав як зустрічі чекаю
І щосили хочу до тебе пригорнутись
Поки ж намистинки щастя я збираю
Щоб хоч у солодких спогадах забутись
© Леся Приліпко¸06.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2014
Черкну в блокноте пару строчек
Передам привет несбывшимся мечтам
Забреду в памяти тайный уголочек
Прощаясь с прошлым, что бежало по пятам
Не пиши мне больше, не надо
И кольцо на безымянном пальце сверкнет
Я давно не твое Эльдорадо
И в сердце к тебе только лед
Я любима, люблю, ни о чем не жалею
И розой от счастья цвету
Судьба вывела меня на аллею
Где я встретила наконец-то мечту
И не надо фраз громких
В глубину интернета бросать
Все равно на души струнах тонких
Тебе, как раньше, уже не сыграть
Мне не надо твоей псевдорадости
Она фальши ядом меня отравляет
Мне не нужно приторной сладости
Она до дыр сознанье сжигает
Я нарисую большими буквами
« Я НЕВЕСТА ЧУЖАЯ ТЕПЕРЬ»
Мне мир не нужен с былыми разлуками
И со вкусом горьких потерь
© Леся Приліпко,06.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2014
Дощ по вікнах грає джаз
Покривалом ніч на місто впала
Тепер все справжнє, без прикрас
Той прийшов, кого чекала
Я скільки пройшла невірних стежин
За щастя фабулу приймала
Було кохання, мов нікотин
І на струнах душі чужа музика грала
Хтось йшов, повертався
Світанки мої на друзки розбивав
Міраж кохання постійно ввижався
А мене достоту ніхто й не спізнав
В кінці тунелю дійсно світло буває
Я дійшла і на коліна впала безсило
Лиш Бог один знає
Скільки серце моє пережило
Доля янгола мені надіслала
В той вечір холодний, лютневий
В архівах часу минуле сховала
І розфарбувала світ темний
І від губ янгола солодких і палких
Я трояндою розквітла
Як він, тепер нема таких
Він – здійсненна мрія заповітна
Келих щастя по вінця наповнений
Я з насолодою кожен день його п’ю
Смуток навік замурований
Я з коханим,мов у раю
Я наших зустрічей миті ціную
Хвилина з ним – коштовна перлина
І голос як його чую
То радію, немовби дитина
Я міцно його обійму
А дощ хай далі свій джаз виграває
На вустах з посмішкою засну
Бо завжди сонце для мене сяє
© Леся Приліпко, 17.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2014
Ти оселився в моїх віршах
І осяяв їх світлом новим
Звучить тобою кожне слово в рядках
Співає все, що було німим
Розквітла поезія квіткою
Твоїм натхненна теплом
Запалилась яскравою зіркою
І торкнулась до мене крилом
А солодкі твої поцілунки -
Це цілюще моє джерело
На душі кохання тепер візерунки
І те. що боліло вже зажило
Я не хочу тебе ні на мить відпускати,
Бо дні без тебе здаються роками
Мені б життя книгу разом читати
Нашими одними на двох вечорами
Я з тобою сім’ю мрію мати
І сина, і доньку на тебе схожих
Кожну ніч на твоєму плечі засинати
Смак ранків ловити щасливих і гожих
Я дякую вкотре Богу
За те, що тебе мені дарував
Ти розсіяв колишню тривогу
І до життя з пекла мене повертав
Твої обійми – коло чарівне
Вони від бід і проблем захищають
Бережи моє серденько вірне
Хай біль і смуток його не чіпають
© Леся Приліпко, 04.06.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2014
Йду старовинними кварталами
Вдихаю запах втрачених віків
Втікає місто з зупинками й вокзалами
Через світло жовте ліхтарів
Розчиняється сучасність і буденність
В архітектурній грі епох
Балів відчувається богемність
І смак чужих амурних перемог
Тихий історії шепіт
Вона поруч зі мною крокує
І буремних днів клекіт
На нічних вулицях вирує
Тут часу машина вмикається
Цокотять по бруківці карети
Вузлик подій назад розплітається
Помінялись місцями планети
Минулого картини пробігають,
Мов кадри з кіноплівки
Наче альбом, життя чиєсь гортають
Спогадів дарують намистинки
Я все, що бачу жадібно всотую
В котрий раз, що кам’янчанка горджусь
І своєю щирою одою
Я за Кам’янець Богу молюсь
© Леся Приліпко, 20.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500394
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.05.2014
Україно, я твоя донька!
А ти мати моя сивочола
Ось тобі моя тепла долонька,
Зоре моя світанкова
Я йду босоніж по росі
Милуюсь аквамариновим небом
Жовто-блакитну стрічку в косі
Я зробила своїм оберегом
Ненько,я дім твій не лишу
В край чужий журавлем не полечу
Я твоя надія, я майбутнє пишу
Твого життя несу свічу
Я твоєю захоплююсь красою
І Карпати, фортеця немов
Ти прокинулась цією весною
Сон відібрала дітей твоїх кров
Лани, поля – твоє тіло
А діти – ніжна душа
В устах від горя все заніміло
Взялась за плечі рука чужа
Одягнеш хустину рясно маками вкриту
В вікні виглядатимеш долю
Вона блукає, сердешна, по світу
І тебе вітер гойда, як тополю
Україно, я в коханні тобі зізнаюсь
Ти – моя найдорожча перлина
І в низькому поклоні схилюсь
Моя дорога і свята Батьківщина
© Леся Приліпко, 17.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499638
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.05.2014
Троянда Поділля на камені
Квітне ось скільки сторіч
Вона подібна до тихої гавані
Де плавно зміняє день ніч
1
Титан покірний - мінарет
До костелу прихилився
І думок духовних лет
У поклоні зупинився
Матір Божа в небо споглядає
В безтурботну, мирну синь
Для народу щастя виглядає
За все слава Богу, Амінь!
2
Ратуші трагічні підземелля
Глибину віків в собі таять
Тяжка, гнітюча стеля
На ній страждань людських печать
Ось кат з’являється в червоному плащі
Йому байдуже – чи жертва винна, чи невинна
Від влади має він ключі
Машина смерті безупинна
3
Фортеці мури грізні
На сторожі спокою стоять
Служать багато літ вони Вітчизні
Їх силу нікому не зламать
Вони – історії скарбниця
Вони таємниці в собі бережуть
Назавжди закарбовані в них лиця
Тих, що в бій першими ідуть
© Леся Приіпко, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499432
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.05.2014
Прости, что так поздно звоню
Не дрожит мой голос, как прежде
Твой образ уже не храню
И запах твой на одежде
Прости, что теперь говорю
То, что раньше сказать и не смела
Тысячу раз повторю
Я тобой, как весной отболела
Прости, что с другим
Встречаю рассветы, закаты
Ты знаешь, мне с ним
Грезятся счастья палаты
В объятьях его растворяюсь
Каждый день мечтою озарен
С ним все время улыбаюсь
Не обжигаясь равнодушия огнем
Прости, надежды я твои не воплотила
Бокал хрустальный доверия разбит
Я любовь свою в конверт сложила
И она навеки замолчит
Прости, но меня не поменять
И характер мой не изменился
Я устала покорную играть
И банк терпенье разорился
Прости, но миг непременно придет
Я свадебное платье надену
Меня другой к алтарю приведет
И не покинет мою жизненную сцену
© Леся Приліпко,12.05.14 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499426
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2014
Місто прокидається зі сну
Маленькі вулички ще шумом не наповнені
Ну ж бо, Кам’янець, стрічай весну
В немов дитячому захопленні
День новий коліщата часу обертає
І все старе пішло кудись у даль
Соловей свою пісню виграває
Мов сніг, розтоплено печаль
І ніжний кави аромат,
Обійми теплі на світанку
Нічиїх не треба вже порад
А лиш одну на двох духмяну філіжанку
Кориці дотик на вустах
Кохання малює візерунки
Ніколи не загубляться в літах
Зі смаком кави поцілунки
© Леся Приліпко, 29.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Прибув потяг на станцію «Прощання»
Я на тебе дивлюсь так спокійно
Своє відбув ти покарання
І я сказати мушу «Вільно»
Не шукай приводу лишитись
Твій шлях ще далі йде
Хай він не буде квітами стелитись
Зате до щастя приведе
Не треба докорів, покарань
Ми книгу нашу прочитали
Ми переступили тонку грань
Й недовіри зібрані корали
Вагон під назвою «Розлука»
Тебе гостинно зустрічає
Амур ховає свого лука
І отрутою кохання не стріляє
Не забудь свої валізи
Там наших спогадів світлини
Я їх випущу без візи
Без почуття найменшого провини
І в останній раз не треба цілувати
Не забирай же присмак нового життя
До віку не клянись кохати
Бо нема в минуле вороття
Охолоне чай забутий
Розлетиться чашка на шматки
Ти в кайдани холоду закутий
Від твоєї не зігрітися руки
© Леся Приліпко,29.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2014
Люблю старі, покинуті будинки. Вони дихають по-інакшому, ніж нові будівлі. Їхні подихи безсилі, уривчасті і ледь чутні серед людського швидкоплинного натовпу.
Такі занедбані будиночки навівають сум, а ще….а ще ностальгію.Вони зруйновані, пошматовані.Вони скалічені і безпомічні. Їх поглинула вирва забуття, з якої вже ніхто не повертається.А якщо підійти до них і придивитись ближче, то можна побачити в їхніх розверзнутих глибинах ДУШУ! За чимало років на ній накопичились мільйони спогадів і вражаючих картин минулого.
Ці нещасні споруди готові поділитись своїми спогадами з кожним, хто захоче їх вислухати, проникнутись їхнім світом.
Неважко уявити, що в їхніх закинутих кімнатках-клітинах вирувало життя. Хтось народжувався, ощасливлюючи світ, хтось помирав, залишаючи за собою лиш сльози і гірку тугу.
Колись тут лунали дитячі голоси, все наповнювалось дзвінким, світлим і безтурботним сміхом. Змінювались один за одним покоління….
А скільки бачили ці багатостраждальні стіни? Вони безмовно споглядали чимало життєвих драм, моментів,коли людські долі розлітались на друзки, або навіть тих самих історій кохання, від яких перехоплювало подих.А ще більше бачили вони пекучих та болючих розставань.
Вже давно може і не бути на світі героїв цього реалістичного фільму, але стіни все ще пам’ятають….
Хочеться доторкнутись до таких стін і з відчаєм спитати: «За що так з вами вчинили люди? За що? Чому не зберегли? Чому залишили помирати та згнивати в сучасному світі? Чому нікому не потрібна ваша багатостраждальна доля?
© Леся Приліпко,15.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494907
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Слова щось не складаються
І вірші не пишуться, на жаль
На шию Музі не кидаються
Поезії втрачено Грааль
Рядки не палають на папері
Не закликають до кохання чи журби
Тиша в творчому етері
Тепер що хоч роби
І до рання вже не чути шепіт рим
Вони десь заховані у скриню
З обличчя знято грим
І світанок ходить попідтинню
Старі записи закинуті
Ніколи діамантами не стануть
Невдалі спроби зім’яті
В руках моїх заклякнуть
Струн Ліри в останнє доторкнусь
В минуле напишу листа
Жити по-інакшому навчусь
Хай поглинуть все літа
Хай ані клаптика не лишуть
Від тієї, що трояндою була
В небесній канцелярії запишуть
Що вона навіки відцвіла
Я на перехресті знов чекаю
Підказок Божих куди йти
Свій шлях я вкотре обираю
Дивлячись в незвідані світи
Та веселка все не хоче майоріти
Очей радісних шукати
Будуть рукописи горіти
І в прірві невідомості зникати
© Леся Приліпко,12.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
[i]
«Душа її стала тонкою, мов решето чи марля.
У ній більше нічого не затримується, крім
камінців…»
Ірен Роздобудько «Дві хвилини правди»
[/i]
А мне не нужно красивых слов
Мне нужны лишь чувства правдивые
Ведь душе сколько оков
Надели штампы противные
Мне не нужно обещаний навечно
Любить, быть со мной
На мир не смотрю я беспечно
Хоть и наивна бываю порой
Я не хочу строить планы
И картины будущего вновь рисовать
Не зажили прежние раны
Их придется еще зашивать
И почему-то боюсь я мечтать
В мир грез не хочу возвращаться
Не идет история вспять
Надо «сейчас» наслаждаться
Я не хочу писать стихов-посвящений
И кем-то опять восхищаться
Я покидаю поле сражений
Мне в кровь надоело стираться
А может, стоит по жизненной дороге
Одиноким путником брести
Мое спасенье в Боге
Не могу сидеть я взаперти
Как хочу я стать бездушной
И холодною, как сталь
Не могу я быть послушной
И нервов сломана педаль
© Леся Приліпко, 03.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490286
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2014
Скажи, навіщо нас доля звела?
Якщо бути не можемо разом
Я з тобою колись розцвіла
А тепер змордована часом
Навіщо весна розкидає тенета?
Від мене тебе забирає
Розлук димом покрилась планета
І на тебе хтось інший чекає
Відчуває лиш дощ мою тугу
Що з серця ллється глибин
Підсилює спогадів току напругу
Та все ж очікує змін
Як сталось, що в кохання морози прокрались?
Тихим, неквапливим кроком
А ми почуттями все грались
І били щастя своє ненароком
Я не народжу ні сина, ні доньки
Як мріяли, пам’ятаєш, колись
І рідні, теплі долоньки
Життя не крутитимуть вісь
Ось смутку свіча догорає
І я в Бога за тебе молю
Хай ніколи тебе не лишає
І запалить удачі зорю
© Леся Приліпко, 26.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2014
Пробач, що не пишу тобі віршів
Пробач, що в потік образ я поринаю
Бо від байдужості холодної дощів
Я душею, як поет вмираю
Пробач, що стримуючи біль
Усієї правди не кажу
Я пережила сотні божевіль
А любов твоя складалась з міражу
Пробач, що досі ще кохаю
І вірність, мов лебідка бережу
На фото кожен вечір споглядаю
І страждань шукаю я межу
Я в кайдани тебе не схопила
Ти вільний, коханий, як птах
Це в мене щастя розірвана жила
А доля від помсти сховалась в горах
Я піду, коли твій вітер свободи
Мене на шлях новий приведе
Гордості забери нагороди
Бо їх час незабаром вкраде
Пляшку вина відкоркуй
На радощах пісню співай
Нову картину життя намалюй
І фарб яскравих додай
Ти Галатею з мене ліпив
Та не Пігмаліон ти, шкода
А скільки вкладено сил
Знає лиш днів почорніла вода
Пройдуть роки і ти мене згадаєш
Бо в пам’яті «Delete» не натиснуть
Серце мукою розкраєш
Та розумні двічі в одну ріку не ідуть…
© Леся Приліпко,10.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2014
Посміхнися, посміхнись
Подивись на синє небо
Не журися, не журись
Бо ж жити якось треба
Не ходи по тих стежках,
Де біда тебе чатує
Білет у доленьки в руках
Хай тобі щастя подарує
Не забувай про отчий дім
І на поріг батьківський повертайсь
Не довіряй місцям чужим
І там душею не лишайсь
Свою Україну ти люби!
Як синочок любить неньку
Не одягай хустину їй журби
І не дай їй горя навіть жменьку
Не дай ступить сюди слугам війни
І знищить юний цвіт
Та молись,щоб подихи весни
Принесли нам миру сотні літ
А як доведеться воювати
То Батьківщини не зрадь, хлопче
Ворогів примусь тікати
І ніхто нападати вже не схоче
© Леся Приліпко, 08.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2014
В пам’ять про загиблу «небесну сотню»
Мамо, я вже на Майдані
Пробач, що не сказавши, поїхав
Нічого доброго немає в прощанні
Мене серця дзвін на барикади покликав
Не міг я спокійно дивитись
Як нищать мою Україну
Я не раб, щоб диктату коритись
Я краще вільним загину
Ой, мамо, знову стріляють
Моїх побратимів вбивають
Ой, мамо, катів не карають
Їх навпаки захищають
Ой, мамо, ти знаєш як важко?
Боротись за щастя і волю
Не плач, сивочолая пташка
Мені не поможеш журбою
Мамо, ми в наступ ідемо
За мене, рідненька, молися
Ми чорну мару відженемо
Хай тікають туди, де взялися
Ой, мамо, а що це червоне і липке?
Невже смерть прокралася в тіло?
Невже життя несправедливе таке?
І я не завершу правеє діло
Мамо. я ж іще не встиг покохати!
І літ прожив небагато
Та ось час настав помирати
А з народу ярмо ще не знято
Та я вірю, що сонце взійде
Над моїм знедоленим краєм
Дим згарищ навіки піде
І пісня свободи заграє
© Леся Приліпко, 23.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481300
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.02.2014
Мова ведеться від імені ліричної героїні
Нове місто ворота відкриває
У свій незвіданий світ
Теплий промінь в душу зазирає,
Її запросивши в політ
Життя чужими тінями вирує
Нові вулиці збережені на плівці
Доля імена нові малює
На часу старій візитівці
Листя клаптики жовті,
Мов схеми поразок старих
Потонуть в в’язкому болоті
На варті минулого охоронців німих
Я з натовпом змішаюсь
Просякнусь кавою наскрізь
Перемін мелодію почути намагаюсь
Какофоніє настирлива, не лізь
А в ночі пороззявляють леви свої пащі
Стародавні розповідатимуть казки
Пам’ятати скажуть: камінь летить з пращі
Не від ворожої, а лиш від коханої руки
І на ранок безмовними скульптурами
Вони на перехожих споглядатимуть
А я залишу всю печаль за мурами
І на нервах музиканти зла не гратимуть
З нового аркуша історію напишу
Старі викину книжки
Новими повістями втішу
Нові вивчатиму стежки
© Леся Приліпко, 06.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
(мова ведеться від імені хлопця)
Ось ми нарешті зустрілись
І лиш мені твій погляд належить
До проблем двері закрились
І з тобою ніщо мене не бентежить
Ти витончена і вродлива,
Мов кішка граційна
Твоя посмішка кокетливо-грайлива
І пристрасть твоя нестримна
Шкіра твоя, немов лілія
Біла й ніжна, як шовк
Із мрій кораблів флотилія
Без тебе не зробить крок
Ти неземна, незвичайна
Таких, як ти більше нема
Твоя душа, мов море безкрайна
Її навіть горе не спустошить до дна
Ми удвох будемо пити вино
Платівки викинем з сумними піснями
Ти – моє золоте руно
Яке шукать довелось роками
Мов шоколад, солодка
Ти танеш в моїх руках
Шкода, що ніч така коротка
І зранку зникнеш,як синій птах
© Леся Приліпко,22.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2014
Мои стихи бездарны
Пора признать – я графоман
Во мне таланта нет ни граммы
Для меня погас поэзии экран
И то, что я копила много лет
Не сокровище, а хлам ненужный
Для него в тупик один билет
Там стихам моим прием радушный
Мне пора сойти со сцены
И настоящим профи уступить
Оставить лишние проблемы
Начав, как все спокойно жить
От новых строк не просыпаться ночью
Не чертить их наспех в темноте
Привет от Музы порвать в клочья,
Не поддавшись фальшивой ее красоте
Переводить бумагу зря не стоит
Пусть и говорят – она все стерпит
Она под моими строфами воет
И луч волшебства не светит
Я с яичницей дар Божий перепутала
Сколько раз себя пыталась обмануть
Надежду все крепче и теплее кутала
С небес на землю боялась вернуть
За глупые рифмы простите!
И никому ненужную суть
Истинных поэтов любите!
А я искать продолжу свой путь
© Леся Приліпко, 11.01.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471812
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2014
Червоне плаття, мов жар променить
Цокотять по бруківці підбори
Вона – жінка троянда, вона – жінка мить
Їй слова невідомі покори
В житті нова ера настала
Новий відлік часу пішов
Не помітила як дорослою стала
І хтось в ній свою половинку знайшов
Вона розквітла, мов квітка
Лиш йому дарувала свій цвіт, аромат
Наче вірна лебідка
Чекала його, не смакуючи яблуко зрад
Для неї рідний поезії світ
Вона часто Музу кличе на чай
Вже скільки майнуло літ
А сил нема, щоб віршам сказати:«Прощай»
Вона вперто йде до мети
І здолає хоч проблем Еверест
Корабель мрій завжди знайде порти
І колись таки скажуть: «You are the best»
© Леся Приліпко, 31.12.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
Мова ведеться від імені ліричної героїні
Ти мій постфактум (моя післямова)
Минулого нещасні, обірвані дроти
Нанівець зійшла розмова
Лишається встати й піти
На вустах зими присмак
А скільки снігу в душі намело?
По шкалі чорних рисок
Донизу кохання пішло
Нових потягів станції чекають
Лиш час без зупинки спішить
Закоханих розлукою карають
Солодкого щастя відбирають мить
Здіймаю погляд свій до неба
З проханням: «Терпіння й сили,Боже, дай
Хай буде так, як треба
Та наперед мені долю не читай»
Десь там, на льодяних скрижалях
Весь записаний мій шлях
Лиш би не вдарити по гальмах
Коли все вимірюєш в нулях
Містом нічним постріли - кроки
Це я рішуче йду в день новий
Всі біди свої і пороки
Ночі лишаю – відьмі старій
А зранку сонце загляне
В сумних моїх дум вікно
І нова казка постане
По-новому зніму кіно
Дам шанс тим героям
Що серце моє в змозі зігріть
Знайдуть відгадку моїм паролям
Схочуть справжню мене полюбить
© Леся Приліпко, 28.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2013
(мова ведеться від імені хлопця)
Посміхнись, не треба істерик
Я йду.Та це ж не привід журбі
Ще сотні маленьких Америк
Хтось намалює тобі на стіні
Вечори осінні, солодкі тобі даруватиме
І троянди любові багряні
Через тебе ночами не спатиме
З сценарію викреслить фрази банальні
Не дивись мені в очі
Не треба благать
Ти,мов науки неточні
Прагнеш в оману мене увігнать
Мила, шляху нам далі немає
Це все.Епілог, апогей
Хай скрипка прощання ридає
Лиш, щоб не схибив розлук корифей
Промов не треба зворушливих
На порозі не стій! Не проводжай
Вирватись з рамок задушливих
Ковток повітря нового дай
© Леся Приліпко.26.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2013
Блюз осінній грає за вікном
Його мелодія повільна, некваплива
Огортає оманливим теплом
Красуня – осінь пустотлива
Іскриться сяйво золотаве, мов вино
І в царство льодяних фігур веде стежина
Знайшлося щастя омріяне руно
І намисто розкида своє калина
Шепіт листя чути
Про спогади чужі воно співає
І чиїсь улюблені маршрути
Як скарб, в своїх глибинах зберігає
Вітер з небом стиха гомонить
Про щось своє, давно вже наболіле
Лиш одна йому блаженна мить-
Втихомирить місто гамірливе
Старовинний Кам' янець осінь зустрічає
В жовті шати одягнувшись
Остання пташка в вирій відлітає
На землю рідну з жалем оглянувшись
Ароматом кави вулиці наповнені
І смак кориці на вустах п’янить
Нею рани всі знеболені
І багаття смутку більше не горить
© Леся Приліпко,25.11.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
Боротись і шукати,знайти і не здаватись!
В.Каверін «Два капітана»
За соломинку хапаєшся свободи
Йдеш до вірної мети
Не чекаєш слушної нагоди
Твій девіз – сказав,зроби!
Коли поразки біль туманить очі
Не смій здаватись, плакати не смій
Згадай собі слова пророчі
Переможе той, хто фортуну викличе на бій
Обминай лихі стежини
В зради сіті не вплітайсь
Надії не губи зернини
І назад ніколи не вертайсь
Бо в минулому вогнів не запалити
Там образ, гірких помилок тінь
Не дай майбутнє спогадами вбити
Не грай по правилам видінь
Не купуйсь на слова солодко-зефірні
З яких вороги діфарамби складатимуть
Або ж друзі – Іуди невірні
Ключ до серця твого підбиратимуть
Не люби людину за обгортку гарну
Дивись на душу, що сяйвом променить
Не давай надію марну
Тому, кого не зможеш полюбить
Звертайсь частіше ти до Бога
Прийди у храм і щиро помолись
Тобі Всевишнім життя дарована дорога
Не зійди зі шляху, лиш не оступись
© Леся Приліпко,11.11.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013
Яке ж співуче українське слово
Яке ж барвисте й гарне ти
Як дзвениш чудово
Аж в піснях тепліють ноти
Краса твоя в материнській колисковій
Твій цвіт – в коханні перших зізнаннях
Ти зігрієш в віхолі зимовій
Засяєш сонцем у похмурих днях
З тобою в бій ішли сміливо
За землю рідну боролись до останку
Ти вершило диво
Час наближаючи до мирного світанку
Чарівна і могутня твоя сила
Тебе нікому не здолати
Ти – скарб народу, наші крила
Навік клянемсь тебе оберігати!
© Леся Приліпко,08.11.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459284
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2013
Творчі люди – це яскраві, сильні духом,магнетичні особистості, які вражають нас своїми здібностями, дають можливість побачити життя в іншому вимірі, осягнути всі його грані, відчути смак чужих почуттів, переживань та мрій.
Поняття «творча людина» таке маленьке та ввібрало в себе чимало різнобічних талантів: це і поети, і письменники,художники, актори, музиканти та багато інших, хто має потяг до творчості.
Звісно, є й інша сторона медалі. Не так вже легко жити творчій людині в сучасному суспільстві, як здається на перший погляд. Є низка перешкод, які не дають їй розвиватися, йти далі до нових звершень.
Першою проблемою є нерозуміння з боку оточуючих. Більшість не сприймає тебе (письменника, поета, художника) серйозно, називає твою улюблену справу захопленням, не усвідомлюючи, що для тебе це – життя, твій кисень, без ковтка якого ти не існуватимеш як особистість. Бажання творити є вже невід’ємним атрибутом твого «Я».
Деякі просто роблять вигляд, що вражені твоєю творчістю і принагідно не забувають попросити написати про них, намалювати портрет або ж привітати за допомогою своїх творчих здібностей їхнього шефа, друзів та коханих. Неможливо пояснити таким людям, що вірші не пишуться, а картини не малюються просто так і в одну мить. Для цього потрібно мати відповідний настрій, натхнення і хоч трохи знати ту людину, якій передбачається подарунок. На замовлення писати набагато важче, аніж для себе. Це потребує ще більшої затрати сил і ще більш кропіткої праці.
Лише одиниці захоплено читають твої вірші, дивляться картини та чекають нових творчих звершень.
Саме цей фактор досить суттєво впливає на творчу людину, адже коли немає підтримки, відповідно немає й стимулу продовжувати свою діяльність та вдосконалюватись.
Другим каменем на шляху є вкрай обмежена можливість публікування власних творів.
Коли тільки починаєш творчу діяльність, довіряєш її результати лише найближчим людям (зазвичай рідним або друзям). Але в один момент набридає «писати в шухляду», хочеться поділитися своїми творчими здобутками з іншими,отримати якісь коментарі, відгуки та пропозиції щодо вдосконалення написання.
Сучасному маловідомому, або ж ще краще, взагалі невідомому письменнику чи поету практично немає можливості розкрити, донести свої твори до масового читача. В Україні наразі мало видань та видавництв, які б на власний ризик взялися публікувати такі твори, хай навіть вони й будуть 100 % шедевральні. Всім потрібні люди з ім’ям, на творчість яких читач звертав би першочергову увагу та розкуповував книги. Але десь це ж ім’я потрібно здобути?
Я не думаю, що комусь приносить задоволення писати, творити у невідомість. Твори живуть тоді, коли їх читають, звертають на них увагу. А так – це нікому не потрібні, окрім автора звичайно, рукописи.
Звісно, є і альтернатива. Можна заплатити кошти і видати самотужки в видавництві книжку своєї мрії. Та постає питання – серед кого її розповсюджувати. Список читачів знову ж таки обмежиться тими ж рідними, друзями і знайомими.
Особлива тема, коли доводиться свої вірші друкувати за гроші в певних виданнях, які видаються лише за допомогою грошових внесків авторів. Нерідко запитують «А навіщо ти це робиш, що ти від цього отримуєш?». На жаль, їм не зрозуміти, що є щось вище за гроші і ту моральну насолоду, коли бачиш власні надруковані вірші, ні з чим не зрівняти.
Варто також зауважити, що обдарованій людині важче знайти споріднену душу. Мало хто дійсно може зрозуміти, якими важливими є для тебе ці образи, метафори, порівняння, епітети, рими, безсонні ночі, проведені в очікуванні Музи та в процесі створення чогось нового. Погодьтесь,досить потрібною є підтримка під час творчих невдач і віра в твій талант до останнього.
До вище наведеного ще слід додати, що творчі люди переважно мають непростий характер, який не під силу витримати абикому.
Але попри все, мені здається, що саме на творчих людях та їх потенціалі тримається наше суспільство, адже вони несуть красу, відкривають перед нами незвідані світи, що дають можливість відірватися від буденних турбот. Вони – це наша культура, література,мистецтво, кіно, музика. Якщо не буде їх – не існуватиме й суспільства.
Цінуймо ж і поважаймо творчих особистостей! За ними наше майбутнє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452814
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Сонечко рідне, матусю,
Трояндо найгарніша весняна
Я низько до землі тобі вклонюся
Твоя дорога повна болю і колючого терна
Ти, моя нене, скільки пережила
Лиш Богу єдиному відомо
Та ти ніколи не складала крила
За своє щастя боролася невтомно
Твій шлях для мене, як взірець
Сили, мужності і волі
Відчайдушний ти гравець
Правило твоє – не підкорятись долі
Надзвичайний і глибокий розум твій
З тобою нікому не зрівнятись
З тобою не варто йти нездарам в бій
Їм знань не досить, щоб змагатись
Я твої руки, мамо, цілую
За недоспані ночі й терпіння
Як найдорожчий скарб тебе ціную
Ти – моя богиня
Нехай життя твоє цвіте, мов сад
Нехай любов, мов чай гарячий зігріває
Хай у всьому буде мир і лад
І біль ніякий серденька не крає
© Леся Приліпко, 29.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452636
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2013
Безсмертя – це жадана і недосяжна річ для багатьох поколінь людства незалежно від національності, релігії та раси. Чимало науковців намагалися знайти та нарешті відкрити рецепт безсмертя. Яскравим прикладом цього є алхіміки з містичним філософським каменем.
На сучасному етапі, в ХХІ столітті – столітті технічного та наукового прогресу таємницю безсмертя так і не відкрито. Звісно, створюються різноманітні ліки, косметичні засоби, набувають поширення пластичні операції, але все це дає ілюзійний, оманливий ефект продовження життя та збереження швидко в’янучої молодості.
Мене завжди цікавило питання – а от щоб було, якби ми всі стали безсмертними.
Можливо, наше життя стало зовсім інакшим. Ніхто б нікуди не поспішав,можна було б встигнути зробити все, що планувалося, втілити всі свої, хай навіть безглузді мрії. (Чи то скочити з парашутом, чи то видертись на Ейфелеву вежу).
Цінним моментом було б також те, що ми могли б спостерігати як ростуть наші праправнуки. Мали б змогу слідкувати за зміною епох, куштуючи радощі й прикрощі кожної.
Ми мали б шанс по – справжньому стати щасливими, адже ми більше не втрачали б людей, які нам близькі і дорогі. Відійшли б у минуле сльози і туга.
Та з іншої точки зору, в сучасних умовах життя вічно жити неможливо і це досить швидко набридло б. Постійне безгрошів’я, економічна розруха і кожний ранок прокидаєшся лишень з одною думкою: «Де б взяти грошей?».
В наш час достойно і зі смаком жити можуть лише одиниці. І саме вони керують світом.
Наше життя мені чимось нагадує закордонний фільм «Час». Відповідно до нього суспільство ділиться на два стани: на багатих та бідних.
Багаті мають необмежений запас часу, який ніколи не вичерпається. Це дає їм можливість жити «на широку ногу» і просто насолоджуються життям. Бідні ж отримують певний ліміт часу, який з кожною дією, з кожним придбанням потрібних речей, тане, і коли всі хвилини і години перетворюються на суцільний нуль, приходить невблаганний фінал. Тому бідні живуть швидко, не гаючи даремно ані моменту, обмежуючи себе у всіх можливих радощах життя. До того ж вони, мов бджілки невтомно працюють.
Останні мені дуже схожі на нас з вами. Кожен з нас проживає життя не так як хоче, а як виходить. Не всі можуть досягти намічених цілей, реалізувати себе саме в тій професії, яка є ближчою до душі. На перешкоді стають відсутність грошей та зв’язків, які є дуже важливими у наш час.
Окрема тема – це тяжкохворі. Неважко уявити, що їх чекає при настанні безсмертя. Життя для них в такому разі стане невимовною мукою.
Безсмертя, ніби заборонений плід. Через те ось уже скільки років чимало людей хочуть його скуштувати. Та чи потрібно воно взагалі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452625
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.10.2013
А все, как и раньше
Беспросветно, хмуро и серо
Любовь, скажи своей арестантше
Что дело ее давно уж сотлело
Сгорело в огне равнодушия
В словах песочно – пустых
Для смиренья не надо оружия
Голос души и так навечно затих
Открой настежь двери тюремные
Скажи: «На выход пора»
И пусть сны тобой когда- то пленные
Уведут ее в свободные мира
Хватит небо разглядывать в клеточку
Из-за красоты обманчивой чьей-то
Ей прислать даже некому весточку
Ее одиночество измерить по шкале Фаренгейта
В робе затертой, арестантской
Из ненужной верности собачьей
Смотрит нас всех она с опаской
Но надо научиться жить иначе!
Который год она ест покорно баланду
Где даже капли правды нет
Почему не сгинул тот в аду?
Кто в страну вранья дает билет
За проволкой колючей
Что ты ей успешно создала
Ее больше ты не мучай
Отпустив на волю, дай ей два крыла…
© Леся Приліпко,29.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2013
Порцелянова лялька стоїть на каміні
Та її життя – холод, пітьма
Вона подібна зів’ялій жоржині
На почуття сил катма
В неї посмішка наклеїна, фальшива
Від правди й розуму очищені думки
Її погляд, мов кропива
Змушує кидатись навтьоки
Не знайтись тому герою
Що зміг би її оживить
І гітарною струною
Її душа ніколи вже не задзвенить
Вона не піде вранці по стежині
На повні груди свіжого повітря не вдихне
І в чиїйсь старезній скрині
Переживання й таємниці всі замкне
А тому, хто вкрав колись її зорі
І небо на друзки розтрощив
Хай життя грає пісню в мінорі
Хай руйнується все, що він коли-небудь створив
Вона не відчує кохання парфумів солодких
І вуст від пристрасті спраглих
В ночах зимових коротких
Притулку не знайде в обіймах жаданих
І що ж на останок їй залишилось?
Ляльку й надалі грати?
Обличчя навічно маскою вкрилось
І нікому її не зірвати
© Леся Приліпко, 18.09.2013 р.
*Хлопцям на замітку.Якщо дівчина розчаровується в коханні, вона стає такою собі порцеляновою лялькою….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
Дождь танцует чечетку
Неба не видно, лишь серой сцены кусок
Ветер ведет бесперырвную сьемку
И с нетерпеньем эфира ждет
Как бы согреться уставшей душе?
Чем допьяна ее напоить?
Она ведь похожа на папье-маше
Ее легко, как картонку сложить
Как мед, сладки чьи-то грезы
На губах тают огнем
Где-то шумят заговорщицки березы:
«На света край давай уйдем»
Только бы счастье не было мнимым
Без мишуры и ярких оберток ложных
Нет веры словам ограненно красивым
И на коленях стоящим Иудам подножным
Свет зажечь бы в комнатке темной
В окно с дождем спектакль смотреть
Поцелуям поддаваться неуемным
И от прикосновения робеть
Но как далека к любимому дорога
На месте время не стоит
Мое сердце ему в качестве залога
Против каменных разлуки плит
© Леся Приліпко, 31.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2013
Уже 4 года
Пишу рифмованой строкой
И из вдохновения комода
Бриллианты извлекаю я порой
Поэзия, как робота ювелира
Тонка, многогранна и сложна
Черновиками переполнена квартира
Но где-то есть и смысла семена
Вот уж сколько лет
Я с музой стараюсь подружиться
Она мне жизни возвращает цвет
Она - моих стихов столица
Мой юный ум окреп довольно
Чтобы о многом написать
И мне становится спокойно
Когда на бумагу начинаю душу изливать
На своем веку я много сцен видала
Было немало горестей, страстей
Равнодушия короной сама себя венчала
На свет бежала неизведаных путей
Разлуку пережить смогла,
Себя в куклу превративши
Старая дорога сожжена
И никто не выпьет чай остывший
Я рассвет с словом поэтическим встречала
Любовалась красотой Карпат
Стояла у юности причала
Корабль мой, увы, не поплывет назад
Сотрудничать с Пегасом
И далее надеюсь
Пусть подарит рифм с запасом
И от творчества огня я как – нибудь согреюсь
© Леся Приліпко,31.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Я ровно в восемь к тебе позвонила
Усталый голос услышала твой
Что ж за неведомая сила?
Не дает мне стать твоей судьбой
Послушай, трубку не бросай
Мне нужно сказать тебе о многом
Я так люблю тебя, ты знай
Клянусь в своих чувствах перед Богом
Не кричи, не надо громкой речи
Разве в том я виновата?
Что не мои ты обнимаешь плечи
Не в мою честь звучит серенада
Ты говоришь, сердцем другая владеет
И поздним вечером ждет
Но искра надежды все еще тлеет
А вдруг растопится лед
А знаешь, как больно
Видеть в снах тебя каждую ночь
Быть с тобой непроизвольно
Уходить с рассветом прочь
Ну что ж - пока
Моих мечтаний несбывшихся герой
Выбрана тропа мной нелегка
Но я буду ждать тебя, родной
© Леся Приліпко, 21.08.2013 р.
*Намагалася зрозуміти почуття дівчини, яка безнадійно закохана в мого хлопця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2013
А помнишь,мы с тобой гуляли
И пахло осенью вино
Томик Пушкина читали
Смотрели о любви кино
Ты портрет мой рисовал
Красок не жалея
Вдохновенье с уст моих черпал
И приговаривал: "Моя ты Галатея"
А наш первый день зимы
Мы,как дети снежками играли
Пока осколочек луны
Не мелькнул на звездной пекторали
А помнишь,как прощались
На небо просился весенний рассвет
С криками вороны отовсюду слетались
И ты подарил на память мне коралловый браслет
© Леся Приліпко,18.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2013
Я иду к тебе на встречу
Зачем – сама не знаю
На любовь твою я не отвечу
Я – не твоя дорога к раю
Ты стоишь и нервно куришь
На часы смотришь искоса
Барабан фортуны крутишь
Ждешь счастливого числа
И не знать тебе покоя
Пока видишь в снах мои уста
Я для тебя, как для спартанцев Троя
Война со мною непроста
В мое море тебе не окунуться
На берег выбросит волной
К моей душе не прикоснуться
На ее пороге так и стой
И стих тебе когда-то посвященный
Сожги, в нем правды нет
И пусть мозг твой воспаленный
Не ищет в нем надежды свет
Прошлое расстаяло с рассветом
Тенью проскользнуло в памяти архив
Твоя измена, как удар кастетом
С небес мое падение в обрыв
«Прощай»,- вот все, что я могу сказать
Цветов не нужно мне - они мертвы
На них вранья печать
И мыслей твоих комнаты черны
© Леся Приліпко, 16.08.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2013
Скорей на переправу
Пора менять лошадей
Хватит пить грусти отраву
Душе довольно маленьких смертей
Письмо ему отправить стоит
Пусть прочитает и поймет
Что не о том он Бога молит
Не о том в песнях своих поет
Предрассветной прикрыть бы мглою
Мыслей своих наготу
Жизнь перешить тонкой иглою
На всех парах ворваться в мечту
Только б ямщик не сбился с дороги
Прямо к цели привез
Обминая преграды, пороги
Озера отчаянья слез
Не опустились лишь бы руки
В неравной, тяжелой борьбе
И глоток пьянящей самбуки
Как вызов наглой судьбе
Белый флаг вскидывать поздно
Назад отступать – нет желанья
Пересмотрено сколько поступков серьезно
И минуты горьки осознанья
Стерты, будто ластиком люди
Что когда-то тобой дорожили
Ладно, совесть, ддавай не будем
Счастья схему уже начертили
© Леся Приліпко, 04.08.2013 р.
*Написано під час поїздки в Подільському експресі
(Кам’янець-Подільський – Київ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2013
Я уезжаю сегодня в ночь
Ты проводить не приедешь, да и я не надеюсь
Дороги назад мне все обесточь
Я в твоей жизни пеплом развеюсь
Хмурое здание вокзала
На прощанье дождь меня целует
Я упала с любимой пьедестала
И боль твоя меня больше не волнует
Еще чуть - чуть и поезд тронется
Растают привокзальные огни
Сердце наконец-то успокоится
И теперь хоть вспоминай, а хоть кляни!
Я уже не буду прежней
На «до» и «после» моя жизнь разделена
Я буду более прилежней
Воспоминанья выкидывать с памяти окна
Я вытравлю в себе любви остатки
Ведь приз – свобода на кону
Мне не страшны твои нападки
Я из равнодушия построила стену
© Леся Приліпко, 28.07.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
Тобі би вирости з проклятих штампів
Мене обійняти і іти
З досвіду пройдених етапів
Будувати навчитися мости
Розтікається образа пастою чорнильною
На серці аж гірчить
Та я не хочу бути вільною
Хай прапор твій надалі майорить
Любий, наш човен в що перетворився?
Любові крихти його ледь тримають на плаву
Навіщо ти в своєму світі зачинився ?
Навіщо весь час оголошуєш війну?
Не треба зайвих душі трепанацій
Не треба осклизлих, болючих слів
Давно опав цвіт акацій
І твій банк почуттів збанкрутів
Жаль, я для тебе більше не квітка
А ти – не мій садівник*
Спільних мрій замкнена клітка
Наші дні йдуть на лік
Давай без фальшивого сміху
Перед бурею тишу не варто чіпать
Нам Бог послав щастя на втіху
А нам через гордість його не пізнать
© Леся Приліпко, 28.07.2013 р.
* Вважається, що Жінка — це Квітка. А чоловік — Садівник. Садівник доглядає і ростить Квітку. Квітка в свою чергу дякує йому, даруючи свою ніжність і красу. У найкращого і найдбайливішого садівника найпрекрасніша Квітка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2013
Гіркий полин моїх віршів
Мене саму отруює достоту
Мій світ раптово почорнів
Від кохання не існує антидоту
Та охолонуть почуття, мов в чашці кава
Ось і все. Не буде вороття
Я нашу гру програла
А розплата – зламане життя
Я йти нікуди не збираюсь
Розірвані нитки не варт сплітати
В чому винна була - каюсь
Плівку часу вже не відмотати
Вчинків твоїх меч
В моє щастя втрапив
Однією з своїх втеч
Ти мене морально стратив
Я, мов фенікс з попелу постану
В веселку осінь розмалюю
Для когось перетворюсь на жадану
Благань твоїх більше не почую
А зараз морок увіп’явся
В мою безкрилу душу
Добре, хоч він мені зостався
І знов, і знов терпіти мушу
© Леся Приліпко, 13.07.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
О таких, как ты мечтают
За таких, как ты рвутся в бой
Все драгоценное теряют
Время, силы и покой
В таких, как ты счастья не находят
Лишь муку, адскую любовь
Таких не забывая, помнят
В сравнение с тобой другие - моль
Таких, как ты сложно перестроить
Характер твой – нержавеющая сталь
Бесполезно ссориться и спорить
Ты никого не слышишь …жаль
Таких, как ты сами не бросают
Ты,как король чужой распоряжаешься судьбой
Лишь падают с тобой, а не взлетают
И пополняют твой гаремный строй
У тебя свои понятия о чести
Твои желания - закон
Слова не выкинешь из песни
Ты сам в себя влюблен
© Леся Приліпко, 29.06.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
А собственно ничего и не случилось
Просто внутри что-то умерло
Просто на миг Земля остановилась
Сломалось ведущее крыло
Просто ты остался у порога
Не решаясь в жизнь мою войти
И бесспричинная тревога
Меня держит взаперти
Мне писать стихи не хочеться
Впервые за несколько лет
Пусть уход твой отстрочиться
Пусть позже наступит рассвет
Хочешь склоню я голову?
Низко пред тобой
Хочешь печали поделим поровну?
Одной поплывем рекой
Из губ твоих дай напиться
Приторно – сладкой любви
Не дай мне оступиться
Старуху – разлуку еще не зови
Плеча легонько коснись
Не обещай, что любить будешь вечно
Ведь сколько сейчас не клянись
А жизни игра бесконечна
Мы, как карты в колоде ее
Нас смешает и рассмеется
Недаром зловещее воронье
Над головой нашей вьется
Иди, пока могу тебя отпустить
Флакон чувств оставшихся забери
И не надо, милый мальчик, грустить
Сыграешь с другой свое попурри*
© Леся Приліпко, 22.06.2013
*попурри — музыкальная инструментальная пьеса, составленная из популярных мотивов других сочинений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2013
Давай по щастя поверхах
На вершину взійдемо
І в наших на землю листах
Сумнівів завершимо дилему
Давай небо на двох ділити
Разом куштувати світанки, смерканки
Спільну долю з мармуру ліпити
Ароматом кохання насолоджуватись з філіжанки
Давай дивитись в одне вікно
Милуватись літа принадами
Своє створювати кіно
З улюбленими цитатами
Давай книги Дашвар* читати
Проблеми героїнь обговорювати
Свою історію писати
І теплом сумісним наповнювати
Давай рахувати зірки
Дарувати одне одному планети
Нехай натхнення бджілки
Надиктовують в мозок сонети
Давай гранули щирого сміху
Придбаємо назавжди
Поселимо в себе солодку втіху
Довіри вип’ємо чистої води
Давай відречемось від усього земного
Хоч на трохи втечемо за небокрай
Щоб я і ти….і більше нікого
Давай….
© Леся Приліпко, 22.06.2013
*Дашвар - українська письменниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2013
(пісня)
Охололи почуття
Мов в чашці кава
Ось і все. Немає вороття.
Я нашу гру програла
Я йти нікуди не збираюсь
Назад нитки сплітати
В чому винна була – каюсь
Плівку часу вже не відмотати
Я, мов фенікс з попелу постану
В веселку осінь розмалюю
Для когось перетворюсь на жадану
Твоїх благань більше не почую
А зараз морок увіп’явся
В мою безкрилу душу
Добре, хоч він мені зостався
І знов, знов терпіти мушу
© Леся Приліпко, 21.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013
В ритме бешеной гонки
День проходит за днем
На дне пустой котомки
Мы сил не найдем
Жизненный груз на плечи закинут
Воспоминанья, боль, утраты
Желаемый результат не достигнут
Счастье в состоянии блокады
Будто тока разрядом
Чьи-то слова прозвучали
Ну и пусть он больше не рядом
Сплетней слуги наконец замолчали
На берегу стою изрытом
Смогу ли переплыть?
Я, как летчик в самолете сбитом
Чем больше падаю, тем меньше хочется любить
Для меня закрыты все аэропорты
На взлетной полосе ничьей не сесть
Кому интересны мои падения и взлеты
Если у них свои проблемы есть
Как много черной зависти
По чужим венам расплылось
И горошины усталости
Мне в кулак собрать пришлось
И от резкого звонка телефонного
Я вздрагиваю в который раз
В плену царства унылого, бессонного
Не сомкну ни на минуту глаз
© Леся Приліпко, 09.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Посвящается Ларисе Смолинской
Подруга моя, моя радость
Ты свыше в награду дана
С тобой ощутима дней сладость
Не страшна препятствий стена
Я знаю, что ты не предашь
И сплетней вихрь тебя не закрутит
Прошу тебя, только не плачь
У нас с тобой все еще будет
Незаметно 3 года пролетели
Ты стала мне сестры родней
Мы разочарований тонну съели
Но не забыть мне наших дней
Ценный клад – твои советы
Ты зло в мешки не собираешь
И зависти билеты
Никогда не покупаешь
Любви нектар пьянящий
Тебе желаю поскорей испить
Пусть спутник жизни настоящий
Одиночество поможет утопить
© Леся Приліпко, 29.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Як же хочеться спалити
Всі печалі та незгоди
Навік в бетон залити
Сталеві перешкоди
Як же хочеться піднятись
З колін, і в небо глянуть
Нестримно, щиро засміятись
Нехай проблеми тануть
Ніжно когось обійняти
Наперед знати – це назавжди
По очам думки навчитись читати
Вміти не коханим сказати «Не жди»
Як же хочеться восени
По старовинним вуличках пройтись
Щоб не існувало розлуки стіни
І запах долі не вадив чийсь
Як же хочеться з коханим одним цілим бути
А не розбитої чаші частинами
Віз образ на собі не тягнути
Не обмінюватись болючими кпинами
© Леся Приліпко, 24.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2013
Отгремел последний бой
Воцарился мир на родной земле
Начали солдаты возвращаться домой
С отпечатком войны на челе
Старенькая мать у окошка сидит
Высматривая сына вдалеке
Материнское сердце болит
Оно не подвластно времени реке
Кажется вот-вот за поворотом
Его родная тень мелькнет
Он станет, как прежде, у ворот
И мать свою тихонько позовет
Обнимет, улыбнется
В волосы поцелует поседевшие
Былая боль без слов прочтется
Глаза посмотрят постаревшие
Но тут почтальон принес похоронку
В ней лишь три слова: «Погиб смертью храбрых»
Пронзил небеса крик по ребенку
Будто и она уже среди павших
© Леся Приліпко, 14.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425165
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.05.2013
Ночь июньскую, тихую
Пополам разорвала война
И жизнь миллионам разбитую
Принесла на черных крыльях она
Будто коршун падала бомбами
Заревом беды города освещая
В Германию увозила вагонами
Цвет нации уничтожая
Реки с крови собирала
У Родины отбирая сыновей
Им в спину пулями плевала
Дух убить хотела в стенах лагерей
И вот Победы пришел день
Война растоптана и в порох стерта
Но останется навеки ее призрачная тень
И напоминаньем – деда гимнастерка
© Леся Приліпко, 09.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424686
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.05.2013
[color="#ff0000"]Моє кохання приречене на страту
На життя злиденне у пітьмі
Воно зійшло з дистанції до старту
Воно пливло на зламанім човні
[/color]
[color="#f00000"]Я не можу Купідона покарати
За невлучний постріл у мішень
І нема чого мені тепер віддати
Окрім душі пустих кишень
Для любові ешафот збудований
Не вистачає помаху катівської руки
В уяві сюжет вже намальований
Кидатись пізно навтьоки
Терпіння чаша переповнена по вінця
Ще трохи й переллється через край
Люди, на виставу подивіться!
А ти, музико, щемне* щось заграй
[/color]
[color="#f00000"]Ще хвилина. І рубікон перейдено назавжди
Я всі нитки з коханням обірву
Згубної позбудусь влади
І сестру - свободу міцно обійму[/color]
© Леся Приліпко, 06.05.13
*щемне – хвилююче, жалісливе
[color="#f00000"][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
[color="#ff00ff"] Ніч…Відчуваю себе вовчицею
Хочеться на місяць завити
Слова присипані корицею
Щоб пігулку правди було легше вжити
[/color]
[color="#ff00ff"] В руках стискаю фото
Вихід з коридорів пам’яті шукаю
Любов, мерзенна ти сволото
На всі чотири боки тебе я відпускаю [/color]
[color="#ff00ff"] Іди, збирай попіл моєї зневіри
Склади докупи марно прожиті дні
Сховайся в пустім сейфі довіри
Скупайся в сварок багні
[/color]
[color="#ff00ff"] Минулого потяг пішов у країну
Де сонячний нектар ллється з небес
Де біда не прихилить тебе до тину
І щастя образ воскрес [/color]
[color="#ff00ff"]
Перон спогадів потроху зникає з очей
Аромат парфумів долинає здалека
Чимало колись близьких людей
Проковтнула життєва чернетка
А весна знов струнами душі перебирає[/color]
[color="#ff00ff"]Душа, мов скрипка тихо плаче
І в спектаклі стомлено кулісу опускає
Та Ви нічого не збагнете, кам’яний юначе
[/color]
[color="#ff00ff"] © Леся Приліпко, 22.04.2013[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Вимкнути мозок, мов комп’ютер з мережі
Аби не чути слів, не бачити нікого і не знати
На чітко встановленій межі
З гнітючих дум себе почати визволяти
В програмах корзину негайно знайти
Сміття вкинути давно накопичене
Від минулого від’єднати дроти
Антивірусом лікувати кохання скалічене
Змінити фотошопом в пам’яті світлини
Когось стерти, когось домалювати
І знову з запалом дитини
В гру «Життя» продовжувати грати
Я права не маю « Game over» сказати
Мене ж десь чекає щаслива весна
Не варт на збій системи реагувати
Поки пляшка оптимізму є запасна
Немає сил дивитись на чужі презентації
Чиїсь аж надто дешеві понти
Відправити б їх в режим переадресації
Хай надсилають у космос листи
Ярлики суспільством навішані
Прикривають мою душу оголену
В них бруд з плітками змішані
Та дорогу не видно сльозами посолену
Гіркої кави вип’ю філіжанку
Щоб ніч від себе відігнати
І вперто аж до ранку
Проблеми на деталі буду розбирати
© Леся Приліпко, 29.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Де взяти сили?
Щоб піднятись і іти
Закопать минуле у могили
Безжально знищити мости
Розпач холодною рукою
До волосся незримо доторкнувся
У ночах не знайти мені спокою
Світ в шати безвиході вдягнувся
Здається, я у стежці помилилась
Збивсь мій компас по життю
Я сама у пастці зачинилась
Давши волю почуттю
А віра в краще… Де ж їй взятись?
Коли в пітьму огорнена душа
Мушу по камінню підніматись
І в думках відлунює: «Чужа»
Любов моя не долі подарунок
То насмішка, пародія, фабула
То забутий Пандорою пакунок
Синя птаха, що далеко в небі промайнула
Спогади, немов моя в’язниця
Дні пусті – міцнії кайдани
Стає проблемою дрібниця
Я від життя отримую голи
Скільки ж можна програвати?
З везінням вести бій
Вірші з надією писати
На здійснення даремних мрій
В гору йти я намагаюсь
Та щось тягне мене вниз
Все рідше й рідше посміхаюсь
Для щастя не запалюється хмиз
© Леся Приліпко, 17.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Я знову надягаю маску
Граю в гру придуману
Чи з’їсть суспільство казку?
Яку йому навію з туману
Хай повірять, що нема любові
Що вона зів’яла, мов троянда у мороз
Зате я вирвусь з пліткарської неволі
І в темах щодо мене розвинеться некроз
Як же хочеться мені ковтка свободи
Від цих людей-суспільних дикарів
Слова їх повантажить на підводи
У глибинах помсти заховати гнів
Пліткарів завжди цікавить наболіле
Та рана, що кровить не зажива
Їхні душі, мов яблуко червиве
Зовні гарне, а користі нема
В них фальшиві правила, закони
І світ у них стоїть на голові
Мюнхаузена діти - брехливії барони
Для них життя – це порпатись в лайні
© Леся Приліпко, 05.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Фото на столе пожелтевшее
Лица расплылись, как в воде
И годы куда-то улетевшие
Печатью стали на судьбе
Весна с болью просыпается
Память возвращается опять
Любимый кто-то с фото улыбается
Его улыбку у сердца не отнять
Где же ты, юность окаянная
Какими дорогами ушла?
И чья-то ошибочка нечайная
Сколько мне горя принесла
Запах сирени одурманивал
Вечер окутывал нас
О будущем он все поговаривал
А я ловила блеск счастливых глаз
Нить пополам не разрывается
В Лету канули слова
То, что было больше не считается
И мама была таки права.
© Леся Приліпко, 21.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Холодний чай. Зимовий стомлений вечір
Мов ніж вп’явся в нутро
Подруга - муза не обійме за плечі
І не торкнеться паперу віршами перо
Світло навмисно я не вмикаю
Хай хоч тіні по стінах танцюють
Допомоги ні від кого я не чекаю
Вороги ж мене не почують
Днем я щасливу правдиво граю
Посміхаюсь і сліз не впущу ні грами
Знесилено ввечері маску знімаю
У безвість пишу телеграми
Заметіль парадом керує
Аж в душу снігом забива
Мов танком вітром по мені маневрує
Та досить вже! Я ледь жива.
Перед коханням не буду плазувати
Не має сенсу від нього чекати змін
В очах його правди не прочитати
Не подолать силу впертості стін
Я знищити хочу до пилу
Спогади, емоції, почуття
Його ім’я геть з мозку, мов намистину
Якій до нитки нема вороття
Відлунюють кроки у пустій кімнаті
Думки панічно кинулись урозтіч
Самотність влаштовує паті
Мене запросивши у поміч
Ми джаз тиші слухаємо
Плескаєм захоплено в долоні
На вогонь печалі дмухаємо
В його опиняючись полоні
Вип’ємо келішок гордості до дна
Не зронимо ні краплі з вуст
Ще візьмемо совісті терпкого вина
Щоб не звільнитись із взаємних пут
• келішок – келих.
© Леся Приліпко, 08.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2013
Еще один бесцельно прожитый день
Пары, зубреж без конца
Ко мне подбирается матушка-лень
Усталость достает из ларца
Зима – королева новые правила диктует
И утро чем-то похоже на ночь
Она от победы надо мной ликует
Она – холода беспощадная дочь
Мои эмоции замерзли в сугробах
Совесть во льду расстворилась
Держится терпенье на хлипких скобах
Я оптимисткой быть разучилась
«Учеба»,- назойливой мухой бьется в мозгу
Вместо снов перед глазами конспекты
И сбежать я от этого не могу
Ведь скоро экзамены, снова билеты
Третий год без остановки
Иду к вершине я, как робот
Мне сна достаются лишь осколки
И мечт убегающих топот
Раньше была гордость (я же будущий юрист)
А теперь во мне ни капли силы
Я, как будто чистый лист
Стою у надежд своих могилы
Я опять на раздорожье
Куда же мне идти?
Внутри ноет тупо безнадежье
А судьба тихонько шепчет мне: « Прости»
© Леся Приліпко, 23.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
18 лет вот-вот в двери постучатся
Ступят на жизненный порог
Придется с детством мне расстаться
Истек его законный срок
Наивности чаша еще не испита
Иллюзией наполнены мечты
Тень прошлого убита
И средь зимы счастья расцвели цветы
Мне не надо за здоровье тостов громких
И до ста лет пожеланий прожить
Мне лишь надо друзей верных и четких
И навсегда взаимно, без фальши любить
Родителям спасибо за жизнь хочу сказать
За любовь ко мне, терпенье низко поклониться
Моих чувств глубоких к ним не передать
Как же я люблю родные эти, близкие мне лица
Они – мои ангелы-хранители
Мои наставники в жизненном пути
В горечах, обидах утешители
Вдохновляют дальше, не склоняя голову идти
Я хочу весь мир им подарить
Хочу, чтоб здоровы были всегда
И спешу судьбу попросить
Чтоб к ним не стучалась беда
© Леся Приліпко, 16.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Наушники в ушах
Музыка боль заглушает
Засыпает нелепый страх
А сердце секунды считает
Все громче и громче звук
Любви борьба не слышна
Ее жалобный стук
Я ко вниманью принять не должна
Каждое слово бритвой вонзается
Хочется петь, а лучше кричать
Ниточка с прошлым, увы, не теряется
И память новую мне не создать
Песни - отношений с тобой отраженье
Вижу, как в зеркале наши дни
Судьбы-злодейки хитросплетенье
Вот во что превратились они
Всегда со мной музыка рядом
Она как ты меня не предаст
Не сожжет ненавидящим взглядом
Не сбросит по пути, как балласт
В ее мелодиях многогранных, красивых
Притаился мой маленький мир
Там никто не играет любимых
Там чести и правды заслуженный пир
Я до утра теперь не усну
Я музыкой раны буду лечить
Смысла нет надеяться на весну
Я уже никогда не смогу полюбить
© Леся Приліпко, 06.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383852
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Наш фільм – суцільна мелодрама
Мої сльози, твої балачки
Всіх почуттів яскрава гамма
І замість змісту одні лиш крапочки
Сценарій наш заплутаний
Сюжетних ліній безліч має
В кохання біль закутаний
Не раз про себе нагадає
Для тебе слово «вибач» невимовне
Воно, немов гора залізна
У впертості в майбутнє віра тоне
В наступ йде розлука грізна
Скільки серій нам дано?
Канцелярією небесною
Чи завершимо кіно?
Любов’ю безкінечною
Що краще - я уже не знаю
Чи буть с тобою, чи просто відпустить?
Все ближче підходжу я до краю
Від безодні відділяє мить
Телефонні ввечері розмови
Дедалі більше в них істерик, сліз
Від обвинувальної я вражена промови
Та, мабуть, не попрошу тебе на біс
Я не боюсь самотньою лишитись
Мені не вперше. не звикать
Мені лиш боляче дивитись
На палац любові - його вже не зібрать
І серце квилить, стогне, помирає
І сон не заглядає у мій дім
Воно наївне чуда ще чекає
А здалека чутно розставання грім
© Леся Приліпко, 06.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
Его друзья - мои друзья
Его враги - мои враги
И понять чужым нельзя
Как слова его мне дороги
Он солнца луч, моя отрада
Он - крепкое вино
Другого рядом мне не надо
В моем сердце давно все решено
Я попала в его сети
Как доверчивая рыбка
Но Амур знает, в кого метит
Мне золота ценней его улыбка
Пусть старше он на много лет
Пусть во многом мы и не похожи
Но я готова дать любви обет
Лишь помоги нам в жизни, Боже!
Дурные разговоры за спиной
Я научилась в пыль стирать
Я каждый день иду, как в бой
Ведь ничего толпе не доказать
Я жизнь хочу с ним разделить
Он тот, кого я долго так искала
Хочу свою судьбу в его сложить
И чтоб беда дороги к нам не знала
Моей любви силу не измерить
Ей неведомы границы
Я хочу лишь в будущее верить
И листать с ним времени страницы
© Леся Приліпко, 04.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2012
Стихи о тебе
Хочу уничтожить
Отдать их судьбе
На куски распотрошить
Сжигать на огне
Все. что было любовью
Писать на стене
Клятвы кровью
Встретить рассвет
В мыслях с тобой попрощаться
В прошлое билет
Выкинуть, со стихами расстаться
Ты недостоин ни слова, ни строчки
Ни моих драгоценных слез
Твоих обид горьких цветочки
Втоптали в землю мир моих грез
Плевать тебе на боль
Что сердце мое крошит
Я в жизни твоей ноль
Это изменить никто не сможет
Я в тебе растворялась до дна
В тебе искала спасенье
Теперь я снова одна
Стереть бы знакомства мгновенье
И меня, и себя нещадно ты мучишь
А любви не играет пластинка
Ее ты уже не включишь
В твоем спектакле случилась заминка
Огонь бумагу глотает
В пепел слова превращая
Счастья иллюзия умирает
Надежды птиц улетает стая
Опять на пороге зима
В лицо холодом веет
И лимоннокислая луна
Ночью вряд ли согреет
© Леся Приліпко, 22. 11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Талант мой не загнать в какие-либо рамки
Пишу стихи я как умею
Может они и требуют огранки
Поклоненья ямбу и хорею
Но что мне стихотворные размеры
Я душой своей пишу
Любовь или печаль без меры
Своей Музе отношу
Каждая строчка - моя жизнь
О счастье, боли мой рассказ
Как я к любви взлетала ввысь
Тонула в омуте зеленых глаз
На поэта пьедестал
Я себя не воздвигаю
Мир стихов родным мне стал
Без них как жить - не знаю
Как поэтов много сейчас есть
Они пишут низко, жаждут славы
Их подруга - лесть
Играют им бездарности литавры
На каждом шагу о себе они кричат
Талантливым пробиться не давая
Стихам их ценность ноль карат
Вам скажу я, даже не читая
С поэзией жизнь свою переплету
Мне не нужно никаких наград
Ценить буду ее я красоту
Ни на шаг не отступлю назад
© Леся Приліпко, 17.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2012
Солодкі, вишневі рядки
Я на папір виливаю
Слів химерних нитки
В історію кохання сплітаю
Строф мелодія чудесна
Звучить, неначе ліра
Муза - натхненниця небесна
Міцніє у майбутнє віра
Сад поезії квітучий
Дурманить, вабить, окриляє
Біль в ньому розчиняється пекучий
І троянда щастя підростає
Вірші-цілющі ліки
Від пустих, буденних днів
Це казкові ріки
З нездійсненних колись снів
Я з ними забуваю про проблеми
Про сценарії життєві
На потім залишаю всі дилеми
І примхи настрою жовтневі
Вже ніч в моїй оселі опинилась
Морфея слуг від себе геть жену
Я слів грою захопилась
І в морі рим тону
© Леся Приліпко, 11.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
Ведеться монолог від імені хлопця, котрий не взаємно закоханий в дівчину.
Нервово палю
Попіл спересердя додолу летить
Проводжаю вечірню зорю
Чекаю на зустрічі мить
Уста тремтять від нетерпіння
Холод пробирається в думки
Мозок стомився від паління
Божевільні створює рядки
Цигарка за цигаркою
Нервів напружений канат
Граю з долею - завзятою картяркою
Через міцних закоханості грат
Ось по сходинах кроки твої чую
І серце збирається в політ
Твій образ в пам’яті малюю
І тане невпевненості лід
Ми з тобою рубікон переступили
Назад немає вороття
Навіщо любові скриньку ми відкрили?
Перцем приправили життя
Мене ти ріжеш без ножа
Коли в очі зухвало смієшся
Пройдена байдужості тобою межа
Вб’єш словами – не оглянешся
Твої лукаві обійми
Поцілунки - укуси змії
Твої чуттєві, награні фільми
Про фальшивої любові краї
Від тебе крок не можу я зробити
Полон твій гірший за війну
Якби ж так було просто розлюбити
І болю подолать стіну
Чашу ревнощів гірку
Випив я сповна
Одну й ту саму ріку
Вивчив я до дна
Я спустошений до краю
Ти випила почуттів усіх нектар
Що буде далі - я не знаю
Бо я живу у світі для примар
© Леся Приліпко, 28.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2012
О, муза, ты пришла
Ну что ж, родная, заходи
В гости я давно тебя ждала
Не стой в дверях, ко мне иди
Чаю выпьешь
Или что-нибудь покрепче?
Не говори, я знаю
От водки на душе не станет легче
Рассказывай, где долго так была
Что видела, что нового узнала
Пока я беспокойным сном спала
И чувства в серых буднях растеряла
Не хочу я жить
Как карта ляжет
Мне бы искренне любить
Того, с кем судьба мне узы вяжет
Ты не смейся
На меня искоса так не смотри
Стихами по странице развейся
Чудо со мной сотвори
Просидим на кухне до утра
Я поделюсь с тобою наболевшим
Сегодня будет проще, чем вчера
Взгляд мой станет осмелевшим
А ты опять уйдешь
Куда-то в неизвестность
К себе дорогу заметешь
Включишь неприметность
О тебе напомнят
Ручка на столе и смятая бумага
Ночь в висках бессонная утонет
Уснет поэт уставший, бедолага
© Леся Прилипко, 07.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2012
Присвячується Миколі Дембовському
Пусті сторінки. Нема що писати
І болю нема. Я начеб щаслива
Та долю боюсь про майбутнє питати
Вона часом добра, частіше злостива
Я знову кохаю, палко кохана
І світ чорно-білим буть перестав
Моя прірва зневіри була нездоланна
А він ніжністю швидко її подолав
Я вдячна йому за щирість і ласку
За те, що крокує зі мною день в день
За те, що не носить фальшивості маску
Не розводить пустих теревень
До плеча його прихилюся
Прошепочу подяку Богу
За нас до небес помолюся
Щоб разом бути мали змогу
Мов вогонь, сильні мої почуття
Троянди в душі розквітають
Прекрасним сном здається життя
І пам’ять спогади більше не крають
Для всіх інших я недосяжна планета
Гру без правил закінчено, баста
Мене зради не захоплять тенета
І оманливі гори багатства
Мені коштовних дарунків не треба
Лиш коханого посмішку і обійми міцні
Він – моя частинка неба
І найдорожча перлина Землі
© Леся Приліпко, 16.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2012
Присвячується Миколі Дембовському
Чи можна від щастя сп’яніти?
Може й ні, та я сп’яніла
Чи можна до нестями любити?
Щоб в жилах, неначе текіла
Серце б’ється шалено
Коли ім’я твоє промовляю
Я думаю про тебе щоденно
Зустрічі з нетерпінням чекаю
Я кохаю тебе, я п’янію
Від погляду очей твоїх звабливих
Кожній миті з тобою радію
Торкаюсь вуст – черешень спілих
Я хочу бути з тобою навіки
Розділити і радість, і смуток
Щоб не зміліли з роками кохання ріки
Кожен день був, мов долі дарунок
© Леся Приліпко, 16.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2012
Стало солнце очень холодным
Звезды потеряли свой цвет
Повеяло ветром свободным
И затхлым воздухом вечности лет
Пожелтевшие листья-страницы
Истории ушедшей в никуда
И родные, близкие мне лица
Годов немилосердных уносят поезда
Осень топчется по ранах
Еще неуспевшим зажить
В моих наполеоновских планах
Любви зачеркнута нить
Холодные осени руки
Прикоснутся к моим плечам
Они цвета былой разлуки
Они – темница моим мечтам
Я в сказки больше не верю
И в принца на белом коне
Что в будущего скрыто за дверью
Неинтересно знать мне
Я пройду по улицам знакомым
Увижу твой когда-то близкий силуэт
В нашей игре ты был ведомым
И дарил мне яркий свет
Мы теперь чужые навсегда
И осень между нами
Не осталось ни следа
От части жизни усыпанной цветами
Роз твоих увядших лепестки
У меня осень отняла
У меня нервы к ней кротки
Я все без слов ей отдала
Мне ли больно?
Хочешь ты узнать
Нет, разговоров обо мне довольно
Я научилась боль свою скрывать
© Леся Приліпко, 07.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2012
Мысли – осенней депрессии дети
Импульсом возникают в мозгу
Как же сложно жить на этом свете
Все делать через «не могу»
Без смысла утром просыпаться
Без мечты о предстоящем дне
Друзьям натужно улыбаться
И гореть в бесполезности огне
От любви остались лишь слова
И музы нет нигде в помине
На таланте выросла трава
Стихи теперь на карантине
Я потеряла нить повествованья
Мне не о чем писать
После боли расставанья
На вкус чувства стала забывать
Меня толпа не понимает
У нее свои законы
Она до крови душу раздирает
И сыплет соли тонны
Я спрятаться хочу
Куда-нибудь, где нет людей
О своих страданьях промолчу
Без них и так достаточно страстей
Ах как хочу я быть любимой
Парить, как птица в небесах
Но удача оказалась мнимой
На смену ей приходит страх
Я себя пешкой ощущаю
В игре искусной чьей-то
Дорогих людей теряю
Обретаю новых я зачем-то
© Леся Приліпко, 03.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369087
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.10.2012
Пляшка шампанського на столі
Тихі акорди гітари
Наші рахунки зведені на нулі
Ми минулого дві примари
Душі розплавленої стогін
Ми тепер затяті брехуни
Змінили на сторінці долі логін
Подарували щастю стусани
Неначе день, кілька літ промайнуло
Опало листя з дерева кохання
Почуття в печерах часу заснуло
В пил змелено всі сподівання
Прохолода нічна, мов свободи ковток
Невпинно ввірвалась в кімнату
Нехай зіб’є на уявних кайданах замок
Хоч на хвилину відстрочить страту
Недоречне апельсинове світло
Думки просвічує, неначе рентген
Те, що відвикла від тебе - помітно
Давай без прощальних сцен
Криштальний келих розіб’ю до землі
На щастя, яке раптом відвідає дім
Мої шанси на нього малі
Та я не розчарована втім
Хай тінь твою назавжди ніч вкраде
Заковтне у чорну, бездонну пащу
І на ранок слідів ніхто не знайде
Я не впущу сльози, не заплачу
©Copyright: Леся Приліпко, 2. 09. 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2012
Йдеш по життєвих дорогах
Не знаєш, що чекає вкінці
Весь шлях проходиш в тривогах
Людина і доля - знатні гравці
Падаєш, ноги збиваєш до крові
Піднімаєшся, знову ідеш
Де ж скільки взяти тієї любові
Щоб життя прожити, як хочеш, без меж
Приблудні пси - люди-Іуди
Тягнуть у бездну тебе за рукав
З ними спокою навіки не буде
Ти ж їх добре ніколи не знав
По невідомим маршрутам мандруєш
Збиваєшся з курсу, все летить шкереберть
Ностальгічно за минулим жалкуєш
І втягує тебе майбутнього круговерть
Сивиною пил дорожній осідає
Вже ноги слів розуму не чують
Прощальна мелодія душу крає
Є ще надія, що тебе не забудуть
Може, нащадки твої збережуть
Скарб, що за шлях увесь ти зібрав
Може, по твоїх стежках підуть
Натраплять на те, що колись ти шукав
©Copyright: Леся Приліпко, 2.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2012
Весна - девчонка озорная
Вбежала в город мой
И, как бабочка порхая
Над городскою суетой
Ее красота, как солнце манит,
Как ручей ее глаза
Запах трав дурманит
И небо чище, чем слеза
Она улыбнется вдруг строптиво
И снег растает, уплывет
Нежно и красиво
С под земли подснежничек мелькнет
Ее теплое дыханье
Все ближе чувствуется мне
Ее лучистое сиянье
Не потеряется во мгле
Она рукой махнет играя
Все однажды оживет
И тропинка узкая, лесная
В ее царство приведет
Где в травах буйных и душистых
Рождается цветок
И в озерах светлых, чистых
Играет солнца огонёк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357664
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.08.2012
На Поділлі ось вже скільки сторіч чарує собою незрівнянна, неперевершено гарна та незламна квітка на камені – місто Кам’янець-Подільський.
Історія Кам’янця багатогранна, цікава, тисячолітня. Місто, що пережило багато руйнувань завжди, неначе фенікс з попелу відроджувалось і продовжувало наперекір усім перешкодам жити далі. На його теренах свій слід залишило чимало націй: це і поляки, і литовці та навіть турки. Від останніх на згадку лишився мінарет, прилаштований на даху кафедрального костелу. Яких тільки загарбників не доводилось терпіти багатостраждальній кам’янецькій землі.
Кам’янецька фортеця весь час стояла на сторожі спокою міста. Своїми міцними мурами вона затуляла Кам’янець від можливих небезпек. Хоробрі воїни в її стінах до останнього боролися за свою Батьківщину. Під час однієї із марних спроб турків здобути неприступну цитадель султан запитав своїх помічників: «Хто збудував цю фортецю?», а ті, не знаючи, що відповісти, сказали: «Мабуть, сам Аллах». На що султан промовив: « Якщо Аллах її збудував, то нехай її і здобуває».
Ці слова дають нам змогу уявити наскільки міцною та нескореною була фортеця, якщо досить могутній на той час султан розписувався перед нею у власному безсиллі.
Про панування поляків в Кам’янці нагадує ратуша. Колись саме в цій будівлі розміщувався магістрат, проводилися засідання, на підземних поверхах утримувались в’язні та відбувалися катування мирного люду. А годинник ратуші і дотепер невпинно відраховує час.
Ще однією архітектурною пам’яткою є кафедральний костел. Колись за влади турків він був перетворений у мечеть, але згодом турків з Поділля вигнали і костел майже повернули до первинного вигляду. З чотирьох мінаретів залишили лише один і встановили на його верхівці статую Діви Марії. Це унікальне явище, адже ніде в Україні та й, можливо, і в світі такого сполучення двох символів абсолютно різних релігій не знайти….
Коли мандруєш вузькими вуличками Старого міста, встелених бруківкою, здається, що ніби потрапляєш у машину часу, адже аж надто відчутно подих середньовіччя. Завдяки цьому можна прослідкувати життя цілої епохи власними очима, а не з сторінок підручника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357652
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Висока, струнка жінка стояла біля вікна. По її щоках котились непрохані сльози.
З гуркотом відкрились хатні двері і до кімнати увійшов нетверезою ходою чоловік. Його погляд через велику порцію випитого ледве зміг сфокусувати на постаті жінки. Він викрикнув в її адресу кілька нецензурних слів, намагався вдарити, але втратив рівновагу, звалився додолу і заснув.
Жінка, переступивши чоловіка, сіла за стіл, обхопивши голову руками і закрила очі. Пожовклі сторінки пам’яті повільно горталися, і неначе в кіно з’являлись картинки подій.
Алла народилась в доволі забезпеченій родині. Батько був головою колгоспу, а мати - головою сільської Ради. Дівчинка мала все: спочатку дорогі й дефіцитні іграшки, а подорослішавши-закордонний одяг та косметику на заздрість ровесницям. Батьки для єдиної доньки не жалкували нічого, а тому Алла звикла, що може отримувати все їй необхідне по першій вимозі.
Майже всі хлопці з села впадали за Аллою. Краси вона була незрівнянної. Висока, струнка, як тополя, очі блакитні та такі яскраві, мов небо, а вуста вишневі, мов намальовані. Та дівоче серце мовчало, не подавало ані знаку. Алла байдуже ставилась до своїх залицяльників, і більше часу проводила за книжками, адже не дивлячись на те, що була вродливою та ще й розумом Господь не образив.
Одного разу подруга Марися попросила Аллу піти з нею на танці до клубу. Дівчина погодилась, навіть не здогадуючись який дарунок , а може й прокляття долі її там чекає.
Саме в той вечір до клубу завітали хлопці з міста, що проходили практику у колгоспі. Серед них Алла побачила стрункого, широкоплечого та смуглявого парубка. Зустрівшись з ним поглядом, вона відчула, що її немовби струмом вдарило. Здавалось, що карі очі юнака бачать її душу наскрізь. Та парубок не квапився подарувати свою увагу Аллі. Він вправно танцював, загравав з сільськими дівчатами, за що на нього не добре дивились тутешні парубки. Аллу він просто не помічав, ніби вона була ледве помітною тінню.
Від того вечора Алла не могла знайти спокою, аж надто сильно запав їй у серце Олександр ( так звали цього юнака). Вона не могла навіть точно сказати чи вона його дійсно кохає, а чи просто хоче задовольнити власні амбіції.
Вона ще неодноразово намагалась звернути на себе Сашкову увагу, але всі спроби виявились марними.
В кінці кінців Алла знайшла досить оригінальний вихід з ситуації. Коли залишився лише день до кінця Сашкової практики, і він ось - ось мав від’їхати до міста, Алла наважилась піти до баби Синичихи. Баба Синичиха була відомою в селі знахаркою, але якщо аж надто було потрібно могла й ворожити.
Алла зайшла до бабиної низенької хатинки-мазанки, привіталась і виклала свою біду. Синичиха наморщила старечого лоба, і подумавши, відповіла:
- Добре, дочко! Зроблю все, як ти просиш, але пам’ятай, що то буде діяти аж до самої смерті. Покинути він тебе не зможе, а ось якщо ти його покинеш – він помре.
Алла не надто вслухалась в бабині слова, вона була згодна на все лиш би бути поряд з Сашком.
На наступний день Сашко поїхав до міста, не сказавши їй ні слова на прощання. Алла вже думала йти знову до Синичихи, але аж раптом Сашко з’явився в селі, і попростував до Аллиної хати. Його погляд горів якимось несамовитим, хворобливим вогнем. Сашко щось почав шепотіти, що не може без неї жити і хоче, щоб саме вона стала його дружиною. Аллі було тільки того й треба.
Згодом Алла стала жителькою міста, вступила до інституту і раділа сімейному життю з Сашком.
Через деякий час щастя перетворилось на жахіття. Спочатку Сашко почав страшенно пити, потім дуже схуднув, на обличчі змарнів. Друзі не впізнавали в ньому колись веселого та кмітливого парубка. Отриману після інституту роботу через пиятику Олександр втратив, на нову влаштовуватись не збирався, а Алла змушена була працювати за двох. Чоловік не раз, знаходячись у п’яному стані, лупцював дружину аж до крові. Часто в свою адресу Алла чула від нього звинувачення, що саме через неї він так живе, і що якби не вона….
Вона й сама розуміла,що без неї його життя склалось би інакше, та і її, мабуть….
Десять років постійного жаху знесилили жінку. Піти вона не могла, бо зразу на згадувались слова старої ворожки. Не дивлячись ні на що, Алла ще кохала Сашка, хоч і знала, що за скоєний гріх їй не буде щастя до віку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357420
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Какое счастье тебя не любить
И по утрам без тебя просыпаться
В небесах птицей свободной парить
На Землю не боясь возвращаться
Средь толпы лицо твое не увидеть
И даже в снах с тобою не видаться
Какое счастье тебя ненавидеть
И в глаза твои просящие смеяться
Какое счастье на нервах твоих поиграть
То бросать тебя, то появляться
На исправленье шанса не дать
А лишь снисходительно улыбаться
Ты ранил когда-то меня нелюбовью
И я стала одинокой волчицей
Ты питался моими слезами и кровью
А теперь стал забытой страницей
За ночи, слезами умытые
Я с лихвой тебе отомстила
И в двери сердца открытые
Я тебя на порог не пустила
Ты на коленях еще приползешь
О прощенье молить меня будешь
Но сначала историю, увы ,не начнешь
И любовь за вранье ты не купишь
Да я безжалостна. я бессердечна
Но ТЫ такой меня сотворил
Боль, как и время - она быстротечна
И для тебя час расплаты пробил
А мне без тебя прекрасно живется
Я, как цветок в весеннем саду
Я, как дерево, что не согнется
На себе почуяв беду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2012
В окопах ховаємось часу
Минулого цураємось свого
Перетворившись в сіру масу
В 21-ому столітті живемо
Пусті слова звеличуєм в піснях
Кохання по дорозі загубивши
На чужих кудись прямуємо конях
Свого раю так і не відкривши
Де ж душа та чиста,не сплюндрована ?
Де ж молодість,що пахне чебрецем?
Де воля сталью загартована?
І українці від праці спаленим лицем ?
Чому ми,неначе миші
Шукаємо притулку у норі?
Нам аби бути ситими, і в тиші
Нас не цікавить,що вгорі
І корабель,що зветься Україна
В бурхливім морі ледь пливе
Ніхто не знає скільки ця країна
На світі проживе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2012
Сидим на скамейке
Взгляд в землю потупив
Как объяснить судьбе-злодейке
Что мы друг друга любим
Мчатся года неумолимо
У меня давно есть семья
Наше препятствие неодолимо
И от тебя отказаться нельзя
Ты - привет с далекой юности
Ты - вкус девичьих грез
Ты - запах безрассудности
И след от отчаянья слез
Терзают меня совести муки
Когда на супруга спящего смотрю
Его не касались нежно мои руки
И тепло свое ему я не дарю
Он со Снежной Королевой жить привык
Он мне многое прощает
Он понимает – это все, тупик
Но любить, как раньше продолжает
А с тобой я в костер превращаюсь
Сгорая дотла, всю себя отдаю
Проходит время, я домой возвращаюсь
Оказываюсь снова в неравном бою
По улочкам темным надоело мне прятаться
Видеться с тобой строго по часам
Твоей любимой значиться
Ножом яви резать по сердцам
Сейчас лишнее поцелуи твои
Они расставанья скрасить не могут
Жаль не долог век нашей любви
И плечи от рыданий лишь вздрогнут
Я не могу тебя отпустить
Но разум: «Надо», - шепчет
Я молю прошлое забыть
Оно ведь раны не излечит
Намагалась подивитись на життя очима давно заміжньої жінки,котра через багато років знайшла своє кохання. Чи вийшло – судити вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349340
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2012
Присвячується Миколі Дембовському
Серед проблем, буденного життя
Рутини днів і сподівань
Народились нові почуття
Після довгих років чекань
Вечір квітневий дихав весною
Супились хмари, поспішала гроза
В цей час я зустрілась з тобою
І в долі від щастя скотилась сльоза
Саме тебе я так довго шукала
І ім’ям невідомим марила в снах
Хоч тебе я до цього не знала
Та мріяла тонути лиш в твоїх очах
Голос твій мене причарував
Торкнувся ніжно струн душі
Ти для мене рідним став
І вже тобі присвячую вірші
Ти - радість моя, ти - мій рай
Від небес мені подарунок
Я люблю тебе, милий, знай
Ти щастя для мене трунок
Для мене відстані тепер не існує
Ти поруч завжди у думках
Розмова ввечері серце хвилює
І воно тріпотить, мов поранений птах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2012
Дождь стучит по крыше
И сон совсем пропал
Тот, кто решает свыше
С нами что-то просчитал
Я пытаюсь идти своей дорогой
На глаза тебе не попадаясь
Сберечь крохи любви своей убогой
В городской толпе теряясь
Мы друг другу бывшие
По сути мы никто
Счастья корабли уплывшие
Одно на двоих забытое пальто
Ты зачем-то ищешь встречи
Поцелуев, старых ласк
Но пойми, что время лечит
И мы теперь без маск
Окончен бал. Погасли свечи
Завтра будет новый день
С памяти сотрутся твои речи
От тебя останется лишь тень
Дождь стучится, будто птица
Словно хочет мне сказать:
«Вокруг тебя чужие лица
Смысла нет родных искать»
Ведь ты давно мне не родной
И стерлась близости черта
Мне все равно кто там с тобой
Коробка чувств опять пуста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346298
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2012
Я не кукла, я живой человек
Я любить хочу до беспамятства
А не прожить в одиночестве век
Не познавши венчального таинства
Каждая встреча с тобой - это бой
Где на пораженье огонь открывается
Нет прогулок у нас под луной
Ведь тебе это не нравится
Ты к романтике, увы, равнодушен
Тебе подвигов во имя любви не понять
Наш роман, как замок воздушный
Легко разрушить, но трудно собрать
Я устала в кошки-мышки играть
Надоело уходить-возвращаться
Я тебя устала терять
От твоих обид защищаться
Наш бокал не наполнен любовью
Наш корабль опустил паруса
Закат бордовою кровью
Заливает мои небеса
Я рассвета жду, как спасенья
Я бегу от тонны вранья
И тебе за твои представленья
Пусть Бог будет судья
Я уйду навсегда, не попрощавшись
Голос твой позабуду, слова
В пучине годов затерявшись
Там, где живет постоянно гроза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2012
Вона сидить на підвіконні
П’є чай гіркої самоти
Для неї всі давно сторонні
В минуле спалені мости
Немає в серці більше болю
Лиш пустоти віддзвін іде
І життя здається роллю
Що почуття усі краде
Вона колись тебе любила
Ходила боса під дощем
І тільки мріяла, хотіла
Щоб ти вкрив її плащем
Вона дитини очима дивилась
І посмішка не сходила з лиця
Вона за тебе кожну ніч молилась
За твою долю благала у Творця
А ти приймав байдуже поцілунки
Робив вигляд, що любив
Ти не цінував її дарунки
Ти вміло душу їй травив
В одну ніч ти розчинився
І зник в безодні днів
Її шлях шкалками встелився
А світ душі помалу зачерствів
Вона давно не бачила троянд
Що своїм багрянцем сліплять очі
Забуте слово «променад»
І не для неї літні ночі
Вже юність за порогом
До старості далеко
Закінчилось кохання епілогом
Де відшукать героя так нелегко
© Copyright: Леся Приліпко, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2012
Я не вру… Я просто взрослею
Я такой, как вы становлюсь
И что-что без совести жить не умею
Ничего, не беда, научусь
Вы живете в лжи паутине
Все крепче и дальше в ней прячась
В дней грозных, серых рутине
От веселых и ярких пятясь
Для вас честь цены не имеет
Вы ногами ее затоптали
В вашем царстве рассвет не алеет
Ночи черные на стражу здесь встали
Куда ж подеваться мне с чистой душой?
Приходится идти к вам, кланяться низко
Мне хочется убить вас порой
Когда в сокровенное лезете, подходите близко
На помощь первыми вы не прийдете
Бедным, голодным не дадите ни крохи
Говорите, что отцов своих чтете
Но отовсюду слышны стариковские вздохи
На вашем лице постоянная маска
Вы носите всю жизнь, ее не снимая
В ваших устах слова - это сказка
Без конца, без начала, без края
Вы сами любить не умеете
И не даете покоя другим
Вы себя все время лелеете
И никогда не быть вам вторым
Вы лезете на чужой пьедестал
Уютно там взгромоздившись
И то, о чем кто-то мечтал
Вы получаете и не смутившись
Люди! Оглянитесь! Проснитесь!
Как же можно так жить?
Хоть раз жизни вы улыбнитесь
И попробуйте хоть кого-то любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344856
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2012
Йшов дощ. Набридливий, огидний дощ. А вона, лежачи під теплим пледом на дивані, писала ЙОМУ листа. Як завжди у безвість. Писала про те, що наболіло. Писала про біль, душевний біль, який скував її в свої тяжкі лещата, про кохання і ненависть водночас до НЬОГО, одного, єдиного.
Але вона знала ще й те, що ВІН навіть не прочитає цього листа. Погляне на знайому адресу, на мить замислиться, а потім вкине до шухляди і не згадає…. Не згадає, так як і її. Вона лише перегорнена сторінка, про яку він воліє забути. Не потрібна йому й та смужечка часу їх сумісного щастя…Тепер ВОНА для нього просто тінь минулого.
Вона знає від подруг - у НЬОГО є інша. Стрункіша, привабливіша, та що й казати,вродливіша. Він кохає цю іншу. А, може, кохають лише його очі, адже чоловіки люблять очима…Він щасливий! Ладен літати на крилах, якби це було можливо…. Для нього вже не важлива та, яка пише йому цього злощасного листа. Їй відведена роль колишньої…. Їй нічого не лишилось, окрім пам’яті, а ще….а ще залишився дощ.
Вона дивилась у вікно. По щоках текли сльози, а на колінах лежав списаний листок паперу. Та сльози все текли, мов дощові краплини по склу. Раптом вона розірвала аркуш на шматки. За мить все те, що було втіленням її страждань, переживань і почуттів, перетворилось на дрібні клаптики. Такі, як її душа. Пошматована з уривками спогадів і даремних мрій. Мабуть, її, цю нещасну душу, вже ні за що не склеїш.
Вона відчула себе пораненим птахом з перебитим крилом,що випадково потрапив у сіті оманливого і безжалісного кохання, яке спочатку обіцяло насолоду, щастя, а згодом забрало в жорстокий полон з безсонних ночей, чекань, сподівань, надій і гірких розчарувань.
Дівчина з кожним днем дарма намагалась вирватись на волю з цієї пастки, і ковток свіжого повітря свободи для неї був, як недосяжна вершина.
Вона поволі піднялась з канапи, відчинила вікно і свіжий вихор увірвався без дозволу до кімнати…. Мимовільна усмішка торкнула її вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344814
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Слышишь меня, одиночество
Сколько можешь меня ты терзать?
Мне наплевать на глупые пророчества
Моя любовь не хочет умирать
Я в твои объятья не просилась
И новый путь мне незачем искать
Перед Богом в чем я провинилась
Что он тебя ко мне был вынужден послать
Я не прошу твоей пощады
И оков ослабить не прошу
Ты убила свет моей отрады
И тот мир, что уже не воскрешу
Ты в глаза мне смотришь преданно
Никак не хочешь отпускать
А мне, увы, неведомо
Как твои узы разорвать
Холод твой мне не заменит
Тепло любимых рук
И никто страданий не оценит
Ведь слезы просто пустой звук
Я не могу приучить себя никак
По утрам с тобою просыпаться
Душе больно, горько так….
Что в прошлом хочется остаться
©Copyright: Леся Приліпко, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343078
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2012
В мое сердце осень постучалась
Из листьев подарила мне букет
Моя душа с твоею повстречалась
И в конце тоннеля появился свет
Мы были счастливы, как дети
Любовались красками заката
А судьба заманивала в сети
Нас впереди ждала расплата
Но мы тонули беззаботно
В море нежности, любви…
Те дни ушли бесповоротно
И наш корабль на мели
Мы сейчас на раздорожье
Выбор трудный на кону
В мире нашем поселилось безнадежье
И пора любовь ложить в труну
Мне обещай ее без церемоний
В путь последний проводить
Ведь теплом твоих ладоней
Все равно ,ее не оживить
Ты женой своей назвать меня не сможешь
И тебе детишек никогда не подарю
Зачем ты сердце мое крошишь?
Я ведь и так тебя за все благодарю
За любовь твою и ласку
За поддержку, доброту
За дней неповторимых сказку
И отношений чистоту
Тебя всегда я буду помнить
И образ твой пронесу через года
Но сейчас я не могу тебя неволить
Мне ведь жалость не чужда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342212
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2012