Леся Приліпко-Руснак

Сторінки (3/283):  « 1 2 3 »

Я НЕ ТА…

Я  не  та,  котрою  для  тебе  здаюся
Мій  характер  на  смак  не  солодкий
Ти  не  розумієш  чому  я  сміюся
І  чому  деколи  погляд  від  болю  холодний

Ти  не  бачив  ніколи  як  я  хворію
Не  готував  для  мене  малиновий  чай
Не  знав  про  що  я  щоденно  мрію
І  як  земний  виглядає  мій  рай

Ти  за  руку  мене  не  тримав
У  найважчі,  хвилюючі  миті
І  відчаю  сльози  не  ти  витирав
І  мене  в  щастя  не  бачив  безхмарній  блакиті

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838873
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2019


МИНУЛЕ


Минуле  має  лишитись  у  минулому
Такий  життям  сформований  закон
Не  зарадиш  вже  човну  втонулому
І  кохання  пусткою  спаплюжений  перон

Старі  спогади  не  варто  зачіпати
Бо  десь  в  душі  обов'язково  защемить
Треба  у  сьогодення  вбратись  лати
І  власноруч  майбутнє  сонячне  творить

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838872
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2019


ПЕКЛО…


А  пекло  завжди  всередині
Не  на  зовні.  Не  на  осуд  людей
Там  тлумляться  спогади  одвічно  нетлінні
Із  минулого  хмара  забутих  тіней

Все  змішалось  в  емоцій  котлі
Гіркою  приправою  -  вчасно  несказане
Від  граблів  старих  знову  слід  на  чолі
І  ледь  зажиле  крило  знову  зламане

Власним  сценарієм  труять  ілюзії
Втілення  того,  що  не  відбулось
Опісля  ведуть  скажені  дискусії
Чому  ж  намріяне  в  житті  не  збулось

©Леся  Приліпко-Руснак,    02.04.2019
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838798
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2019


ПОЛЕТИ ДО МОРЯ ХОЧА БИ ДУМКАМИ


Від  пут  тяжких  звільнись  сьогодення
І  стоси  полиш  незроблених  справ
Бо  втома  тобі  вже  шепоче  знічев'я:
"Друже,  утвори  від  суспільства  анклав"

А  нервів  дроти  електричними  іскрами
Стріляють  у  мозок,  народжують  лють
Що  науці  невідомими  звірами
Твою  зображатиме  суть

Дратують  люди  -  нащадки  Аттіли
Що  вдираються  в  простір  твій  особистий
П'ють  з  твого  кубка  втішено  сили
І  твій  світанок  крадуть  пломенистий...  

Полети  до  моря  хоча  би  думками
Там  ніжні  хвилі,  омріяний  спокій
Там  дій  не  треба  чіткої  програми
Та  емоцій  сфальшованих  копій

©Леся  Приліпко-Руснак,  28.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838797
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2019


А У МЕНЕ ВІХОЛА ЗИМОВА ШАЛЕНІЄ

А  в  когось  весна.  І  квітнуть  трояндами  мрії  
Зчищається  іній  із  настрою  крил
День  кожен  дарує  яскраві  події
І  нема  велетенських  одноманітності  брил

А  в  когось  співають  пташки
І  компліменти  нашіптує  лагідний  вітер
Комусь  хвилі  суму  тепер  невтямки
І  плач  в  гіркоті  розпачливих  літер

А  у  мене  віхола  зимова  шаленіє
І  зневіра  з  втомою  п'ють  на  брудершафт
Добро  від  холоду  навколо  ціпеніє
І  звикати  треба  до  зла  важкезних  лат

Натхнення  крила  лишу  на  полиці
І,  мабуть,  вже  ніколи  не  вдягну
Відтепер  душа  моя  подібна  криці
І  я  ще  в  долі  виграю  війну

©Леся  Приліпко-Руснак,    14.03.2019

*Криця  –  теж  саме  що  й  сталь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838702
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2019


ОБСІЛИ ДУМКИ…


Роєм  бджолиним  обсіли  думки
Сумне  і  радісне  докупи  зійшлося
Чому  все  у  житті  навпаки?  
Ніж    у  мріях  та  книгах  велося

І  казки  нема.  Замість  неї  буденність
Плете  павутину  з  рутинних  подій
На  чільне  місце  виходить  непевність
І  ховає  надії  в  архівний  сувій

І  нема  ідеалу  ні  в  чому
Шаблони  і  плани  -  безсилі
Королеви  не  маскують  під  величчю  втому
Королі  в  самолюбства  замкнулися  стилі

І  навіть  весна  має  настрій  мінливий
То  сонцем  цілує,    то  жбурляє  дощем
То  холод  нацьковує  мстивий
Або  тепла  дарує  зворушливий  щем

©Леся  Приліпко-Руснак,    06.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838701
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2019


ВРАНІШНЄ СОНЦЕ…

Вранішнє  сонце  голубить  промінням
На  вустах  присмак  не  кави  -  весни
Гарним  настрій  стає,  мов  за  чиїмось  велінням
І  все,  наче  кличе:"Мрії  здійсни!"

А  лист  лежить  на  столі  паперовий
Таких  вже  не  пишуть,    здавалось,  давно
У  ньому  слів  ніжних  колір  бузковий
До  амурних  пригод  він-чарівне  вікно

Він  ще  пахне  рідним  парфумом
Від  якого  солодкий  на  серці  щем
Б'є  спогадів  радісних  струмом
Він  -  втілення  почуттів  теорем

І,  мов  скарб,    в  післямові
Лиш  два  слова  :"Кохаю  тебе!  "
Вони  день  прикрасять  у  шати  святкові
І  посмішку  щастя  ніхто  не  зітре

©Леся  Приліпко-Руснак,    27.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838489
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2019


НЕ ЖБУРЛЯЙ У СМІТНИК ПОДАРОВАНІ КВІТИ…

Не  жбурляй  у  смітник  подаровані  квіти
Що  не  потрібні  тобі  -  не  їхня  вина  
Вони  на  підвіконні  твоєму  продовжили  б  жити
А  в  дім  твій  із  ними  прийшла  би  весна

Вони  не  винні,    що  їх  дарував
Той,    що  тобі  чомусь  не  до  вподоби
Він  мрій  нездійсненних  собі  назбирав
І  все  чекав  для  щастя    нагоди

В  тих  квітах  щирість  живе
Почуттів  чистотою  вони  -  найцінніші
Вони  навіщують  щось,  може,  нове
Де  дні  сонця  будуть  яскравіші

©Леся  Приліпко-Руснак,    27.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838488
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.06.2019


УКРАЇНСЬКА ЖІНКА


Троянда  ніжна  -  жінка  українська
Її  краса  -  магічний  дар
Вона  відродить  серце  з  попелиська
Кохання  даруючи  нектар

Її  вдача  -  інкогніта  терра
То  кішка  ласкава,  то  дикий  вулкан
То  осяйного  щастя  прем'єра
А  то  сліз  сумних  океан

Про  її  силу  духу  писати  б  поеми
Вона  тягар  болю  несе  на  плечах
Та  йде  гордо  крізь  біди  й  проблеми
З  янгола  посмішкою  на  вустах

Її  розум  на  золота  вагу
І  безмежна  її  мудрості  скриня
Вона  в  турботах  не  знає  про  нудьгу
Вона  -  працьовита  й  вправна  господиня

©Леся  Приліпко-Руснак,  25.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833737
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.04.2019


СЕРЦЕ ПОКИНУТИХ БУДІВЕЛЬ


Я  серце  бачила  покинутих  будівель
Воно  жорстокістю  розтрощене  ущент
Воно  кричить  від  болю  з  під  покрівель
А  час  для  нього  -  ката  асистент

Його  вікна,  мов  сліпі  очиці
Де  безнадії  світ  і  бите  скло
Де  б'ють  безсилля  блискавиці
Через  плісняве  й  чорне  тло

І  не  почують  його  стіни  сміху
Не  стануть  свідками  людських  переживань
Вже  не  відчують  потрібності  втіху
І  підуть  самотні  за  вічності  грань

©Леся  Приліпко-Руснак,22.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833736
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2019


САЛОНІВ КРАСИ ДЛЯ ДУШІ НЕ ІСНУЄ

Салонів  краси  є  багато
Де  щодень  дива  перевтілень
Де  тілу  влаштовують  свято
Де  знімають  з  обличчя  маску  зневірень

Там  все  в  образі  можна  змінити
І  колір  волосся  і  вій  довжину
Нову  людину  макіяжем  створити
І  дарувать  їй  красу  неземну

Лиш  для  душі  краси  салонів  не  існує
Де  здерти  можна  було  б  чорноту,
У  тих,хто  злістю  навсібіч  цвіркує,
І  вкоренить  їм  людяність  святу

©Леся  Приліпко-Руснак,  18.01.  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822102
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2019


А ХТОСЬ ЧЕКАЄ…

А  хтось  чекає  на  твій  дзвінок
В  самотності  плед  загорнувшись
Шле  сотні  прохань  до  зірок
В  кільце  хвилювання  стиснувшись

А  хтось  боїться  зімкнути  очей
І  телефон  хоч  на  хвильку  відкласти
Щомиті  торкається  твоїх  речей
Щоб  в  твій  аромат,мов  в  обійми  упасти

А  тобі  лінь  слухавку  здійняти
Бо  що  тобі  чужі  переживання?
І  залізні  твого  егоїзму    ґрати
Тебе  не  пустять  до  добра  світання

Життя  коротке!  Схаменись
Не  відкладай  "на  потім"  жодного  дзвінка
Бо  може  й  не  настати  те  "колись"
А  відчаю  сльоза  буде  гірка

©Леся  Приліпко-Руснак,15.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822101
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2019


СПРАВЖНЄ СВЯТО НЕ ЛЮБИТЬ ШУМУ

Не  любить  шуму  справжнє  свято
І  оглядин  в  котрійсь  із  соц.мереж
Йому  не  треба  вподобань  чужих  багато
І  захоплення  людського  хмарочосних  веж

Воно  не  любить  посмішок  фальшивих
Лиш  тих,що  бачить  об’єктив
Сумного  настрою,  розмов  рутинних
І  зневіри    в  існуванні  див

Свято  справжнє  любить  щирість
Без  бутафорних,  надуманих  вистав
Де  коло  рідних  і  панує  ніжність
А  емоцій  гарних,  мов  у  веселки  барв

©Леся  Приліпко-Руснак,  04.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820131
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.01.2019


НАЧАКЛУВАВ ГОДИННИК

Начаклував  годинник  опівніч  казкову
І  сіло  Свинятко  на  трон  символічний
І  знов  місяці  попрямують  по  колу
Бо  закон  часу  -  перебіг  одвічний

Чутно  келихів  дзвін  кришталевий
І  магічний  шурхіт  бажань
Сміх  в  домівках  лунає  веселий
І  ллється  ріка  привітань

А  Паця  прийшло  із  морем  подарунків
В  мішках  його  і  щастя,  і  добро
Новини  гарні  будь-яких  ґатунків
І  може  й  миру  омріяне  руно

©Леся  Приліпко-Руснак,01.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819895
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2019


ПОСПІШАЮТЬ РОКИ…

Поспішають  невпинно  роки
Мов  кадри  в  улюбленім  фільмі
Мов  плин  шалений  гірської  ріки
Мов  коні  якісь  божевільні

І  крикнути  б  їм:  “Схаменіться!
Свій  скажений  політ  зупиніть
На  красу  життя  на  мить  подивіться
І  нектар  юності  хоч  на  трохи  лишіть”

Я  кожну  нотку  його  смакуватиму
І  солодку,  і  навіть  гірку
На  дива,як  дитина  чекатиму
І  мрій  зірки  у  щодення  вплету

©Леся  Приліпко-Руснак,  28.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819894
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2019


ЯК ЖАЛЬ. .

Як  жаль,що  відданість  не  в  моді
І  кожен  знає  тільки  свій  куток
І  при  слушній,оманливій  нагоді
На  слави  спокуситься  шматок

Як  жаль,що  якось  можуть  люди
Своє  серце  навпіл  розітнути
Творити  зради  спотворені  етюди
А  вини  й  на  крихту  не  збагнути

Як  жаль,що  Совість  і  Порядність
В  Червоній  книзі  знаходяться  чеснот
Зате  поширені  амбіції  і  стадність
Їх,  мов  у  віки  Середні,нечистот

©Леся  Приліпко-Руснак,  24.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819176
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2018


БЛЮЗ ВРАЗЛИВОЇ ДУШІ

Блюз  вразливої  душі
Грає  ледь  чутно  і  ніжно
Акордами    вплітається  в  вірші
Від  них  на  серці  солодко  і  втішно

Цей  блюз  таїть  у  собі  Справжність
Мене  таку  як  є  малює,без  прикрас
Зміта  людські  шаблони  і  типажність
І  плітки  чужі,що  лізуть  повсякчас

Покаже  блюз  зворотній  бік  медалі
А  на  ньому  ніжність  з  чулістю  живуть  
Диктує  совість  як  прожити  далі
І  в  невідомість  кораблі  надій  пливуть

Блюз  розкаже  про  мрії  сокровенні-
Про  будиночок  уквітчаний  садами
І  щоб  буревії  життєві  та  злиденні
Його  минали  далекими  шляхами

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.12.2018


ЗИМА…

Зима  приносить  віру  у  дива
І  душі  зцілює  лапатим  снігом
Образи  завірюхою  звіва
І  наступа  на  сум  бліцкригом

Вона  вулички  вбирає  в  білі  шати
Даруючи  їм  магію  краси
І  морозу  доручає  малювати
На  шибках  візерункові  ліси

Приходить  з  нею  мандаринів  аромат
І  пора  чаю,солоденького  та  книг
Епоха  настає  для  казки  й  свят
І  мрій  про  аркушів  життя  нових

©Леся  Приліпко-Руснак,  04.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818954
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 25.12.2018


МІЙ СВІТ – МІЦНА ФОРТЕЦЯ

Я  сильна!  Я  не  здамся  ніколи!
Хоч  життя  моє  –  арена  перешкод
Хай  скаженіють  кляті  лихослови
Від  отрути  їх  я  знаю  антидот

Мені  не  треба  лестощів  і  фальші
Мені  не  треба  жалю  і  порад
Приберіть  свої  спочатку  хащі!
Тоді  до  мене  йдіть  наводить  лад

Бо  мій  світ  –  міцна  фортеця
Його  мури  надійні  і  стійкі
Стріла  образ  там  з  каменем  зіткнеться
У  рові  вчинки  втопляться  гіркі

В  моєму  світі  зайвого  немає
Живуть  вірші  там,книги  і  добро
Живе  лиш  те,що  душу  зігріває
І  яскравим  творить  повсякденне  тло

©Леся  Приліпко-Руснак,  30.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818953
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2018


СПРАВЖНЯ ДРУЖБА

Справжніх  друзів  не  буває  багато
Таких  зазвичай  в  житті  одиниці
Таких,що  поруч  і  в  горе,  і  в  свято
Таких,що  бачать  найменші  дрібниці

Справжня  дружба  –  коштовне  вино
Вона  лиш  міцніє  з  роками
Дарує  підтримки  осяйне  тепло
І  надихає  іти  за  зірками

Дружба  справжня  заздрощів  не  знає
Брехня  й  плітки  -    для  неї  теж  чужі
Вона  тем  болючих  ніколи  не  чіпає
І  підлабузні  не  будує  міражі

©Леся  Приліпко-Руснак,25.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818797
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 24.12.2018


ТАК ЛЕГКО….

Так  легко  чиїсь  крила  обпалити
І  кинути  людину  до  землі
Змусити  навік  її  зніміти
Мрій  її  втопити  кораблі

Так  легко  словом  злим  жбурнути
І  образи  брудом  хлюпнути  в  обличчя
Свої  придумати  канони  і  статути
Чуже  життя  розкласти  на  патиччя

Так  легко  зачепити  за  живе
Бо  в  кожного  є  болю  цвинтарі
Де  паутину  час  свою  не  тне
І  причаїлись  спогади  в  норі

Та  надто  важко  навчити  довіряти
У  власні  сили  вірити  й  талант
З  посмішкою  прикрощі  долати
І  вміти  в  фініші  угледіть  старт

©Леся  Приліпко-Руснак,  23.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818796
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2018


ПОТРІБЕН ДЕКОЛИ ТАЙМ-АУТ….


Потрібен  деколи  тайм-аут
Щоб  лишитися  з  думками  тет-а-тет
Щоб  втому  відправити  в  нокаут
І  дня  на  мить  спинити  лет

На  метушню  міську  дивитись  у  вікно
Смачною  кавою  повільно  смакувати
І  зимове,білосніжне  тло
Красою  душу  буде  милувати

На  цікаву  книгу  знайти  нарешті  час
У  сюжетний  світ  податися  у  мандри
Де  життя  світла  сповнене  прикрас
І    добра  завжди  там  діють  чари…

Себе  потішить  шматочком  шоколаду-
Нехай  дарує  щастя  ендорфін
І  привести  емоції  до  ладу
Щоб  знову  до  нових  іти  вершин

©Леся  Приліпко-Руснак,  21.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818541
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.12.2018


ВСЕ МИНА…

Ще  писало  на  печатці  Соломона:
“І  лихе,і  добре  –  все  мина”
Минає  радість,  і  минає  втома
Згасає  світло,і  зника  пітьма

Нема  нічого  сталого  у  світі
І  планетою  кружляє  вітер  змін
Знаходять  речі  притулок  у  лахмітті
Про  життя  людські  згадає  тільки  дзвін

І  короткі,мов  секунда,щастя  миті
Яскраві  та  швидкі,немов  комета
Зате  війн  чимало  в  кожному  столітті
І  сновигає  болю  й  зла  карета

А  багатство  –  замок  на  піску
Сьогодні  є,  а  завтра  –  пил
І  вже  подають  новому  жебраку
А  він  ховає  слави  рештки  крил

©Леся  Приліпко-Руснак,  11.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818540
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2018


СХОВОК ВІД БУДЕННОСТІ

Не  питай  ні  про  що.  Поцілуй.
Світ  зупини.  Заховай  мене  в  затишку.
Ґав  не  лови.  Від  печалі  вартуй.
Захисти  від  буденності  натиску

Обійми.І  дарма,що  я  знову  без  настрою.
Що  в  грудях  вже  тісно  від  сліз
Що  образи  вдерлись  навалою
В  мою  душу…Для  них  там  –  безвіз

Вибач  за  те,що  мовчатиму
Мені  зараз  тиша  дорожча  за  скарб
Я  поки  сили  докупи  збиратиму
І  шукатиму  радості  фарб

©Леся  Приліпко-Руснак,10.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818321
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2018


КРАМНИЦЯ “ЖИТТЯ”

Життя,мов  крамнична  вітрина
З  безліччю  барв  та  примарних  вогнів
Де  покупцем  є  звичайним  людина
І  вибір  за  нею  життя  берегів

Вона  кине  оком  на  повні  полиці
Гарячково  оближе  пересохлі  вуста
Від  жадоби  розширені  в  неї  зіниці
І  дах  від  можливостей  трішки  зліта

Вона  до  полиць  кинеться  зі  Щастям
Жбурне  у  кошик  декілька  мішків
Потім  в  чергу  стане  за  всевласттям
Або  на  заповнення  розумом  мізків

Їй  може  знадобитись  також  Слава
В  оманливій  обгортці  золотій
А  ще  Кохання  й  Пристрасті  приправа
І  пакунок  лиш  здійсненних  мрій

Еліксир  Здоров’я  теж  буде  не  зайвим
Він  біль  і  старість  не  пустить  на  поріг
Він  тіло  зробить  дужим  й  вправним
Та  відбере  в  хвороби  знищення  батіг

І  ось  людина  наблизиться  до  каси
Прийде  пора  сплатити  за  товар
Віддасть  вона  усі  свої  припаси
А  щось  назад  поверне  в  інвентар

©Леся  Приліпко-Руснак,  14.10.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818320
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2018


ПАНІ ОСІНЬ

 
Пані  Осінь  замріяно  блукала
Міста  старовинними  кварталами
І  захоплено  в  уяві  мандрувала
Міжчасовими  таємничими  порталами

Зжовкле  листя  шаруділо  під  підборами
Холодне  сонце  промінцями  жонглювало
Небо  хмарами  встелилось,немов  гронами
І  портрет  Осені  натхненно  малювало

Вона  завітала  до  найближчої  кав’ярні
Біля  вікна  за  столик  примостилась
Почула  акорди  знайомі  гітарні
І  в  спогадах  приємних  розчинилась…

Поспішав  вітер  до  неї  на  побачення
З  троянд  оберемком  багряних
Готував  подумки  віршоване  присвячення
І  обіцянку  зір  дістати  полум’яних

©Леся  Приліпко-Руснак,13.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817957
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2018


НЕ НАКОПИЧУЙТЕ ОБРАЗ…. .

 
Не  накопичуйте,людоньки,образ
Їх  каменем  на  серці  не  тримайте
Бо  живемо  ми  всього  лиш  раз
Кожна  мить  безцінна  –  пам’ятайте!

І  як  би  часом  в  грудях  не  боліло
Та  не  душила  деколи  сльоза
Треба  відпускати  негатив  уміло
І  не  втрачати  віри  у  дива

Не  бажайте  кривдникам  помститись
Жорстоких  планів  не  будуйте  вперто
Бо  душею  доведеться  забруднитись
А  шлях  назад  буде  навіки  стерто

Зло  бумерангом  все  одно  їм  повернеться
Їх  Бог  зачепить  караючим  мечем
Їхнє  щастя  на  шкалки  розіб’ється
А  мрії  знищені  горітимуть  вогнем

©Леся  Приліпко-Руснак,  27.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817955
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2018


НЕ ЛІЗЬ….

Не  лізь  ніколи  у  чуже  життя
Не  порпайся  в  чужій  брудній  білизні
Не  за  розміром  тобі  чуже  взуття
Бо  чужі  стежини  теж  бувають  різні

І  чужа  сльоза,  що  котиться  щокою
Тобі  лиш  айсбергу  видима  вершина
І  біль,  що  схований  надійно  під  водою
Тобі  людина  відкривати  не  повинна

На  свій  лад  не  вчи  нікого  жити
Коли  одружитись,  коли  бавити  дітей
Невже  можеш  ти  для  всіх  взірцем  служити?
Невже  життя  твоє  –  взірцевості  музей?

Не  лізь  плітками  у  чиюсь  хатину  щастя
Не  міркуй  хто  кому  пара  і  чому
Бо  демон  осуду  мріє  про  всевласття
І  злоязикості  несе  у  світ  чуму

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.09.2018

https://lesyarusnakpoetry.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817767
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2018


МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС ПОЕЗІЇ!

Дорогі  друзі  по  перу!  Щиро  прошу  вашої  підтримки  у  міжнародному  конкурсі  поезії.  Підтримайте,  будь  ласка,  мої  вірші.  Для  цього  вам  всього  лиш  треба  натиснути  на  сердечко  біля  того  мого  конкурсного  вірша,  який  вам  до  вдопоби.  Якщо  маєте  акаунт  у  ФБ,  то  можете  проголосувати  і  звідти.  Мені  дорогий  кожен  ваш  голос!  До  кінця  голосування  залишилось  всього  2  тижні.

Прочитати  про  мене,  ознайомитись  з  моїми  конкурсними  віршами  та  проголосувати  за  них  можна  тут  https://karolinaudace.com/author/lesya-rusnak/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817762
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018


ТОБІ….

Ти  –  моєї  душі  щемні  струни
Ти  –  сонце  мого  горизонту
Ти  –  дарунок  коштовний  Фортуни
Ти  –  ніжні  хвилі  мого  Геллеспонту

Наше  щастя  ховається  в  тиші
Туди  людям  дістатися  зась!
В  нашого  світу  невидимій  ніші
Кохання  ріка  розлилась

І  не  треба  тобі  пишні  оди
Почуття  розумієш  ти  серцем
Тебе  не  лякають  життєві  негоди
І  мій  характер,приправлений  перцем

©Леся  Приліпко-Руснак,28.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817644
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018


ЛІТО ГОТУЄТЬСЯ ДО МАНДРІВ…


Літо  вже  впинилось  на  порозі
Ще  мить  –  і  руку  осені  подасть
Про  здобутки  звітуватиме  у  прозі
І  ключі  від  володінь  своїх  віддасть

Воно  чимдуж  стиска  свою  валізу
Там  спогади  і  сонця  оберіг
Йому  хоча  б  на  день  продовжить  візу
І  під  часу  не  кидатися  батіг

Та  серпневі  ночі  невблаганні
Лютують  холодом  й  дощем
Замерза  роса  в  ранковому  серпанні
Тепла  й  цвітіння  замкнено  Едем....

©Леся  Приліпко-Руснак,  28.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817642
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2018


НЕ ЗВАЖАЙ, МАТУСЮ, НА ЛІТА!!!!

Не  зважай,  матусю,  на  літа
Вони  напрочуд  швидкоплинні
Підйом  швидкий  -  це  їх  мета
Вони  на  часу  бавляться  драбині

І  звичайна  цифра  -  вік
Йому  про  що  немає  вести  мови
Він  глибини  не  зна  життєвих  рік
І  почуттів  чужі  йому  діброви

Що  молодість  минула  -  не  кажи
Цього  душа  і  чути  не  повинна
У  ній  весни  цвітіння  збережи
Вона  від  суму  має  бути  вільна

Хочу  я,  щоб  ти  була  щаслива
І  посмішкою  сяяло  обличчя
Щоб  кожен  день  був  повний  дива
Тепла,  любові  й  доброзиччя

©  Леся  Приліпко-Руснак,  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817536
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 14.12.2018


В ПОЛОНІ КВАРТИРНИХ В’ЯЗНИЦЬ

 
Ми  сховались  в  квартирних  в’язницях
Де  мало  простору,мало  тепла
Де  Справжність  дріма  на  полицях
І  панує  ера  технологій  та  скла

Ми  зовсім  не  бачимо  неба
Його  синіх  чи  сірих  фарб  грозових
У  нас  в  гаджетах  більша  потреба
У  вподобайках,репостах  чужих

Нам  краса  невідома  світанку
І  чомусь  захід  сонця  –  не  дивина
Ми  єднання  з  природою  нищимо  ланку
Урбанізовані  тепер  ми  сповна

Не  дотягтися  нашим  мріям  до  хатинки
Що  принишкла  сумно  у  селі
Там  свобода  дише  від  кожної  стеблинки
І  несе  лелека  спокій  на  крилі

Там  чай  щовечора  пити  б  у  альтанці
Спостерігати  як  неквапно  плине  час
Як  зірки  влаштовують  небесні  танці
І  на  гармонію  отримать  шанс

©Леся  Приліпко-Руснак,01.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817535
рубрика: Вірші, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.12.2018


ЯКЩО КОХАЄШ….

ЯКЩО  КОХАЄШ….

Якщо  кохаєш  –  не  мовчи
Не  жбурляй  зізнань  в  закинуту  шухляду
Від  пані  несміливості  втечи
До  щастям  вквітчаного  саду

Якщо  кохаєш  –  бережи
Від  днів  сумних  і  долі  буревію
Слів  образливих  ніколи  не  кажи
Даруй  тепло,підтримку  і  надію

Якщо  кохаєш  –  не  бреши
Ліпше  правди  гіркий  трунок
В  чужих  обіймах  не  гріши
Бо  сей  не  вибачить  трафунок

Якщо  кохаєш,то  тримай
Вчинками  підкріплюй  почуття
Ниттям  і  злісттю  мозок  не  з’їдай
Не  консервуй  поганих  спогадів  сміття

Якщо  кохаєш  –  пам’ятай
Кожна  мить  в  коханні  неповторна
І  вдруге  в  сей  солодкий  рай
Ніколи  повернутися  не  можна

©Леся  Приліпко-Руснак,01.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817416
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018


ДОЩОВЕ…


Дощові  краплі  стікають  прощенням
Старе  життя  йде  в  небуття
Нове  –  приходить  з  натхненням
І  вітер  змітає  образи  сміття

Шаленіє  злива  щодуху
Блискавка  з  громом  в  свободи  танку
Вони  нищать  минуле  і  тугу
З  калюж  у  брудному  струмку

Ти  напишеш  роман  свій  спочатку
Без  зайвих  осіб  та  дрібниць
Потонеш  в  яскравім,сюжетнім  серпанку
Без  заздрісних,злісних  очиць….

Місто  сховалось.Люди  принишкли
Лиш  ти  радієш  стихії
Такі,як  ти  до  шаблонів  не  звикли
Такі,як  ти  ще  в  полоні  надії

©Леся  Приліпко-Руснак,15.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817415
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.12.2018


НЕ ПИТАЙ МЕНЕ….


Не  питай  мене  чому  сумна
Не  питай  чому  не  посміхаюсь
Не  пропонуй  солодкого  вина
Не  лізь  у  душу!  Я  не  каюсь….

Не  гай  часу  на  пусті  теревені
Жодна  тема  мені  не  цікава
Ти,як  ординець  у  моїй  оселі
Хай  ліпше  тиша,аніж  вистава

Чуєш?  Я,мов  діючий  вулкан,
Що  спопелить  усе  й  не  пожалкує
Мене  нудить  від  цукрованих  осан
І  тих,хто  біля  ніг  моїх  плазує

Тебе  хвилює  чому  я  не  кохаю?
Чому  твій  Всесвіт  руйную,немов  шкло?
Мені  не  треба  ключі  від  твого  раю
Де  чуже  сонце  мене  б  лиш  обпекло

©Леся  Приліпко-Руснак,  09.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817181
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018


ВСЕ ЗАЛИШИЛОСЬ SUB ROSA

Багряне  листя  стелилося,мов  килим
Старі  будинки  –  казкові  кораблі
Ми  блукали  українським  Римом
Де  колись  кохали  королі

А  осінь  всміхалася  мудро
Й  подалі  ховала  свій  жовтий  букет
Лиш  небо  дивилося  похмуро
На  наш  ілюзійно-замріяний  дует…

Тепер  все  залишилось  sub  rosa*
Розтало  швидко  в  глибині  віків
Твоя  житиме  лиш  витончена  проза,
Мов  каса  в  спогади  квитків

©  Леся  Приліпко-Руснак,  05.02.2018  
 *Sub  rosa  (лат.  під  трояндою)  —  латинський  вислів,  що  означає  під  великою  таємницею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817180
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018


СКРИПАЛЬ

Він  притис  до  себе  міцно  скрипку
Лише  вона  йому  лишилась  у  житті
А  він  на  бідолашну  схожий  рибку
Яку  на  суші  залишили  в  самоті

Колись  він  грав  натхненно
Гримів  від  оплесків  глядацький  зал
І  в  грудях  було  солодко  і  щемно
І  кликав  в  подорож  вокзал

В  далеку  до  коханої  країну
Поспішав,неначе  на  крилах
Він  вже  мріяв  про  спільну  дитину
І  бути  разом  на  майбутнього  схилах

В  пам’ять  закарбувалися  навічно
Ночі  ніжні,  мов  коштовний  кашемір
А  історія  закінчилася  звично  -
Підкрався  зради  підлий  звір

Бо  ж  він  лише  скрипаль  нікчемний
Без  статків,  будинків  і  авто
А  в  душі  пронісся  смерч  вогненний
І  біль  сховався  у  старе  пальто

©  Леся  Приліпко-Руснак,  5.02.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817040
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018


МАНСАРДА МРІЙ!

Їй  до  болю  хочеться  в  мансарду  мрій
Де  помешкання  просякнуте  трояндами
Куди  ніколи  не  вдереться  буревій
І  не  звабить  світ  порожніми  принадами

Там  кидає  сонце  відблиск  полум’яний
На  казкові  портрети  та  пейзажі
Їх  митець  творив,  на  диво,  вправний
Його  оживають  в  надвечір’ї  персонажі

Там  точаться  розмови  неквапливі
За  чаєм  духмяним,  трав’яним
Не  турбує,  що  чекає  в  перспективі
І  умовностей  зникає  грим

А  вночі  у  віконечку  на  стелі
Свій  бал  влаштовують  зірки
І  грають  натхненні  менестрелі
Чиїсь  втаємничені  думки

©  Леся  Приліпко-Руснак,26.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817039
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.12.2018


ІНТЕРВ’Ю З РЕАКТОРОМ

Чого  мовчиш,четвертий  реакторе?
Провісник  чорнобильський  смерті
Майбуття  людського,редакторе!
Як  воно?  Без  життя  круговерті….

Це  ж  тебе  мужньо  гасили  пожежники
А  ти  безжалісно  зжер  їхні  долі
І  радіації  невидимі  вершники
З’явились  в  поліському  полі

Це  тебе  намагались  приручить  ліквідатори
Мов  жахливого,невгамовного  звіра
А  ти  їм  БЕРами  жбурляв  в  респіратори
З  вправністю  майстра-факіра…

Зніміли  села.  Будинки  поховані
Їх  газди  не  торкнеться  ніколи  рука
Згнили  хліби  недбаллям  здивовані
І  згорьовано  квилить  без  риби  ріка

Твоя  доня  –  покинута  Прип’ять
Кліпає  сумно  пустими  очицями
Невтомно  час  її  вулиці  нищить
Лишив  ти  її  наодинці  з  убивцями

©Леся  Приліпко-Руснак,25.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816912
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2018


САМОТНІСТЬ НЕ ЛІКУЮТЬ….



Самотність  не  лікують  телевізором
І  в  кімнатах  ввімкненим  світлом
Розмов  телефонних  мізером
Не  заїдають  солодким  повидлом

Самотність  не  варто  топити  у  пляшці
In  vino  veritas  –  надуманий  міф
Бо  доведеться  вклонитись  поразці
За  деградації  зачепитися  риф

Долі  Богом  усім  передбачені
Просто  треба  навчитись  чекати
Не  згадувать  мрії  на  вогнищах  страчені
Не  малювати  невір’я  плакати

І  з’явиться  той  призначений
На  плечі  з  веселкою  після  дощу
В  таємниці  твої  посвячений
Він  не  допустить  твого  плачу

©Леся  Приліпко-Руснак,11.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816909
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2018


НЕ ЛИШЕ В СВЯТА….

Не  лише  в  свята  згадайте  про  жінок!
А  й  в  дні  безбарвні  і  рутинні
Без  оберемків  змучених  квіток
Вітань  в  чужім  словеснім  павутинні

Заваріть  їм  ліпше  кави  зранку
І  люб’язно  в  постіль  принесіть
Жінка  гляне  на  духмяну  філіжанку
І  всі  образи  розчиняться  у  мить

Робіть  коханим  частіше  компліменти
Вони  ж  нектар  солодкий  і  п’янкий
Бо  ви,  мов  Марсу  приховані  агенти
Де  світ  суворий  й  мовчазний

©  Леся  Приліпко-Руснак,  7.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785542
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.04.2018


ТАЄМНИЦЯ СТАРИХ ЛИСТІВ


Паперові,пожовклі  листи..
В  них  ще  жива  історія  кохання
Вони,мов  гавані  далекої  порти
Де  живуть  на  щастя  сподівання

Мов  наяву  постає  перед  очима
Маскарадний,пишний  бал
І  незнайомець  в  костюмі  пілігрима
В  натовпі  шука  свій  ідеал

Він  за  талію  її  ніжно  обійме
І  невтомно  вальсуватиме  до  рання
Аж  поки  світанок  не  збере
Всі  маски  і  невтілені  бажання

Він  їй  проникливі  писатиме  поеми
І  чекатиме  на  відповідь  роки
В  доведення  кохання  теореми
Її  ім’ям  називатиме  зірки

А  вона  безжалісно  мовчатиме
І  стос  листів  ховатиме  до  скрині
Та  іншого  захоплено  вітатиме
Переможцем  у  життєвій  вікторині

©  Леся  Приліпко-Руснак,05.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776210
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018


Я ЗВИКЛА БУТИ ДУХУ ВЕЛЕТНЕМ МОГУТНІМ…

Говорити,  милий,  не  буду  я  багато
Зберуся  просто  і  піду
А  ти  влаштуй  собі  шалене  свято
Поклич  найліпших  друзів  й  тамаду

В  бак  найближчий  викину  сім-картку
"Абонент  відсутній"  -  відповідь  тобі
І  ти  в  новім  обіцятимеш  світанку
Рай  іншій  підкореній  рабі

А  я  поїду  у  таксі  маршрутнім
І  зовсім  не  важливо  вже  куди
Я  звикла  бути  духу  велетнем  могутнім
І  не  вертатись  у  минулого  льоди

©  Леся  Приліпко-Руснак,31.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775386
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018


РОЗДУМИ ПРО СЛАВУ!


Що  ж  таке  та  ефемерна  слава?
Що  за  неї  душу  радо  продають
Вона  ж,  немов  в  безодню  переправа
Вона  –  брудна  ілюзій  каламуть

Ось  видерся  ти,  друже,  на  вершину
І  твоє  скажений  натовп  викрикує  ім'я
Ти  схожий  на  втішену  дитину
Якій  на  свято  дарували  цуценя

Сьогодні  ти  в  софітнім  сяйві
А  завтра  збиратимеш  пляшки
Кудись  друзі  зникнуть  нещодавні
І  заливатимеш  горілкою  баньки*

Фанати  позривають  з  стін  твої  афіші
І  шукатимуть  ідолів  нових
Ти  розчинишся  в  жахливій  тиші
Підеш  у  світ,  де  вже  немає  лих

Тому  не  варто  піддаватися  спокусі
І  творити  треба  для  душі
Щоб  бути  сильним  у  моральнім  дусі
І  не  куплятись  на  лестощі  чужі

©Леся  Приліпко-Руснак,  29.01.2018

*Баньки  (діалект.)  –  вживається  в  зневажливому  значення,  означає  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774968
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2018


КРИК


Ти  докоряєш  мені  мовчазністю
На  сотню  претензій,  банальних  причин
Мого  погляду  сумною  невиразністю
І  шукаєш  ще  більше  болючих  шпарин

Я  зовні  –  атлант  із  граніту
Всередині  –  палаючий  вулкан
Колись  за  тебе  обійшов  би  півсвіту
А  тепер  ти  мій  приватний  тиран

Раптом  криком  вихлюпнеться  біль
Надірветься  внутрішня  струна
Я  втомився  грати  водевіль
Втікаю,  мила,  з  спільного  човна

Краще  пірну  з  головою  в  океан
Зустрінусь  тет-а-тет  з  акулою-долею
Ніж  повернусь  у  сварок  киплячий  чан
Досхочу  наївся  твоєю  сваволею!


©  Леся  Приліпко-Руснак,  01.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769652
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018


ЇЙ НЕ ТРЕБА ЗМАЛЬОВАНИХ АБСТРАКЦІЙ

Ти  знов  на  її  опинився  шляху
З  очима  побитого  пса
Ти  був  на  чужому  даху
І  осяяв  коханням  чужі  небеса

Струн  забутих  душі  не  торкайся
Тобі  чого,  свободи  раб?
В  своїх  численних  гріхах  не  кайся
Не  церква  тут,  і  не  пропитий  паб

Не  розповідай  банальних,  змучених  історій
Вони  платівкою  крутяться  по  колу
Не  висувай  своїх  «якби»  теорій
Бо  глузд  для  тебе  шукає  метанолу

І  їй  не  треба  змальованих  абстракцій
І  зів’ялих,  сплюндрованих  жоржин
Її  вітер  змін  несе  до  омріяних  локацій
А  тобі  на  згадку  –  спогадів  полин

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765214
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017


А ДЕСЬ РОЗЛУКА ВЛАШТОВУЄ ПРЕМ’ЄРУ

Дощ  тупоче  парасольками  уперто  
Закличним  вогником  блимає  таксі  
Смакує  осінь  солодке  «Амаретто»  
Шепоче  вітру  за  презент:  «Мерсі»  

А  десь  розлука  влаштовує  прем’єру  
Без  сліз,  істерик,  зайвих  нарікань  
Для  знищення  надсилає  в  атмосферу  
Список  невтілених  бажань  

ВІН  дивиться  на  неї,  вже  чужу  
Серце  в  грудях  сполохано  тріпоче  
Краса  розвіялась  кохання  міражу  
А  ворона  з  суму  радісно  регоче  

ВІН  у  пам’ять  змальовує  похапцем  
Її  образ,  кожну  родимку  й  рису  
Туди  часу  не  вдертися  половцем  
Йому  зась  до  спогадів  мису  

ВІН  обійме  її  міцно  востаннє  
Торкнеться  ніжно  вустами  щоки  
Жалібно  скривиться  небо  прадавнє  
Йому  прощання  завжди  невтямки  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  09.11.2017  

https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
https://www.facebook.com/groups/1188223024640790/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759574
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017


МРІЮ ПРО БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВЕЦЬ…


Сумна  симфонія  осінніх  дощів
Хмарами  супиться  стомлене  небо
Двигун  оптимізму  раптово  згорів
Його  не  врятуєш  ефектом  плацебо

Меланхолія  підкралася  кішкою
Кігтявою  лапою  торкнула  плече
Сіла  поруч  за  давньою  звичкою
Вона  знає  чому  у  грудях  пече

Байдужість  розлилась  панацеєю
По  тілу  приємним  теплом
Мозок  не  багатіє  новою  ідеєю
А  Муза  змирилась  з  безсилля  тавром

Мрію  утопічно  про  безлюдний  острівець
Де  тиша  і  полон  книжковий
До  моря  кілька  кроків  навпростець
І  сонця  схід  пейзаж  казковий


©  Леся  Приліпко-Руснак,  25.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757111
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.10.2017


ДОЩОВА ІДИЛІЯ

Дощ  грає  тихо  й  неквапливо
Свій  осінній,  проникливий  концерт
Котяра-час  потягається  ліниво
І  малює  ідилічно-замріяний  портрет

Камін  дарує  лагідне  тепло
Дровенята  потріскують  в  вогні
Жевріє  в  келихах  трояндове  вино
І  щасливих  двоє  в  кохання  царині

Ти  рукою  торкнешся  мого  плеча
Я  всміхнуся  у  відповідь  ніжно
Догорає  дня  забута  свіча
А  в  твоїх  обіймах  солодко  й  втішно

Слова  зайві  замкнемо  в  шухляду
Зачекають  до  завтра  дзвінки  телефонні
В  думках  не  буду  наводити  ладу
Я  сьогодні  в  твоєму  полоні

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753186
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017


І ЗНОВУ ВОКЗАЛ…


І  знову  вокзал,  і  знову  перон  
Кажу:  «Бувай»  на  мить  коротку  
Почуттів  Рим  палю,  мов  Нерон  
І  вдягаю  на  душу  суму  обгортку  

А  потяг…  Його  залізне  нутро  
Наскрізь  пропахло  розлукою  
Місяць  шкірить  гостре  ікло  
За  надій  сховавшись  перукою  

І  звиваються  колії  зміями  
Що  на  світанку  приповзуть  до  столиці  
Життя  спокусить  новими  подіями  
І  хитро  примружить  очиці  

З  натовпом,  в  ритмі  шаленім  
Поспішатимеш  до  місця  призначення  
А  я  чекатиму  в  містечку  маленькім  
На  наше  солодке  побачення  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752068
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017


МОЯ ПЕРША ЗБІРКА ПОЕЗІЇ ТА ПРОЗИ

Нарешті  побачила  світ  моя  перша  ластівочка  -  збірка  поезії  та  прози  "НОВА  ЕРА  ЧЕРВОНОЇ  ТРОЯНДИ".  Вісім  років  свого  творчого  життя  я  мріяла  про  неї...  І  ось  цей  щасливий  день  настав.  
В  збірку  ввійшли  твори  написані  мною  в  різні  роки.  Найбільша  увага  в  книзі  зосереджена  на  ліриці  (що  можна  зрозуміти  за  назвою).  Також  можна  тут  знайти  вірші  на  патріотичну,  філософську  та  ін.  тематики.  Свою  домівку  тут  знайшла  і  проза.  
Якщо  забажаєте  придбати  книжечку  -  пишіть  мені  у  повідомлення.  Вартість  збірки  -  50  гривень.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750223
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017


НЕБАЖАНИЙ ГІСТЬ

Ти  чатуєш  на  моєму  порозі
В  легкім,  осіннім  пальто
Про  почуття  розповідаєш  у  прозі
Вони,  як  нуль  помножений  на  сто
   
Ти  змальовуєш  казкові  перспективи
Нашого  безхмарного  начеб  майбуття
В  твій  план  внести  мушу  корективи
Тут  до  якого  роблю  я  путя?

Подивись  у  дзеркало.  Ти  не  Челентано
Твої  жарти  зовсім  не  смішні
Із  звабленням,  до  речі,  теж  усе  погано
Жінки  не  люблять  манекенів  без  душі

Не  кривися  і  чола  не  хмур
В  твоєму  келиху  правди  полин
Тобі  не  личить  королівський  пурпур
Ти  боягузтва  й  брехні  рідний  син

Я  негайно  вкажу  тобі  на  вихід
Стримаю  емоцій  палаючий  вулкан
Не  шукай,  будь  ласка,  більше  привід
До  зустрічей  і  схиблених  оман


©  Леся  Приліпко-Руснак,  01.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748878
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017


ОСІНЬ БУДУЄ ХМАРОЧОСИ

Осінь  гігантські  будує  хмарочоси
І  паркани  зводить  нові
У  трави  жбурляє  холодні  роси
Геть,  останні  серпневі  дні!

Осінь,  мов  вправна  газдиня
У  своїй  порядкує  господі
Плете  дбайливо  золоте  павутиння
Їй  подібних  немає  у  вроді

Вона  поринути  може  в  задуму
Коли  лагідно  дощ  торкається  скла
Вона  не  любить  зайвого  шуму
Їй  магія  близька  тепла

Вона  не  вдягає  суконь  яскравих
Не  малює  червоним  вуста
Не  пам'ятає  романів  невдалих
Бо  знає  яка  солодка  на  смак  самота

©  Леся  Приліпко-Руснак,  11.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745687
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2017


В ПОЛОНІ ТАНГО

 Світло  розбурханих  зіниць
Слова  застрягли  напівкроку
Упав  світ  перед  тобою  долілиць
А  ніч  складати  вчиться  хоку

Ми  у  танговім  полоні
І  пристрасть  –  Везувій  вулкан
Міцно  стискаю  твої  гарячі  долоні
А  в  думках  підкорення  план

І  що  може  іще  існувати?
Крім  двох  і  магії  танцю
Хай  завтра  проблеми  влаштують  дебати
А  сьогодні  щастя  почесному  бранцю

©  Леся  Приліпко-Руснак,  01.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744511
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017


МІЙ РОМАН ПРОЧИТАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО…

Мереживом  розкиданих  літер
Пломенів  сором'язливий  папір
Ближчим  здавався  Юпітер
І  чувся  дзенькіт  затятий  рапір

Розум  пані  затьмарювала  вродою
Її  серце  здобуть  –  чоловічий  каприз
Вони  –  мисливці  полювали  за  нагодою
І  за  неї  змагались,  як  за  приз

Небезпечні  дуелі,  суперечки  палкі
Інтриги,  ходи  підкомірні
Поразки,  мов  цикорій  гіркі
І  на  смітник  плани  невірні

Чиєсь  кохання  –  купальське  багаття
Знищить    фабулу  й  непотріб
З  відчайдушним  запалом,  завзяттям
Жбурне  минуле  у  в'язницю-погріб…

Ти  мій  роман  прочитай  обов'язково!
Не  промини  сторінки  чи  абзацу
Запам'ятай  для  себе  покроково
Як  до  почуттів  дібратися  палацу

©  Леся  Приліпко-Руснак,  01.08.2017

https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744393
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017


ПОЗА МІСТОМ. У СТАНІ ГАРМОНІЇ!


Завари  філіжанку  чаю
З  карпатських  духмяних  трав
Подаруй  шматочок  безхмарного  раю
Без  нав'язливих  суму  заграв

Я  дивитимусь  замріяно  на  горизонт
Річка  шепотітиме  свої  таємниці
Я  на  хвилі  пейзажних  частот
Мене  міста  не  ваблять  дрібниці

Смакуватиму  чаєм  в  обіймах  твоїх
Після  дощу  в  атмосфері  казковій
Поспішатиме  сонце  в  самотній  барліг
І  з'явиться  зірка  у  сукні  бузковій

Я  віддам  всі  думки  у  руки  Морфею
Хай  трохи  побавить  –  мені  не  до  них
Від  минулого  нитку  обіцяла  Тесею
Хай  сам  блукає  в  лабіринтах  старих

©  Леся  Приліпко-Руснак,  22.07.2017

https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743324
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017


НЕВАЖКО ОБРАЗИТИ ПОЕТА


Неважко  образити  поета
Камінням  слів  жбурнувши    у  спину
Хиткого  віри  зруйнувавши  намета
Спопеливши  поезій  квітучу  долину

Забагне  кожному  зачепити  поета
Запхавшись  в  душу  черевиком  брудним
Спалахне  не  на  жарт  вендета
Бо  митець  ніжно  торкнувся  до  рим

Він  пише,  не  зважає  на  втому
Все,  що  болить  –  на  папір
Йому  не  треба  корони  і  трону
А  захист  Музи  від  болю  й  зневір

І  не  треба  кричати  з  своєї  дзвіниці
Шукати  місце  йому  у  багні
Розклади  ліпше  СВОЄ  на  полиці
І  за  ладом  дивися  в  СВОЄМУ  човні
                                                                       

©  Леся  Приліпко-Руснак,  22.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743102
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.07.2017


ВТРАЧЕНА МРІЯ

Чарівна  мелодія  скрипки  полонить  весь  простір.  Хвилюючі  мелодійні  переливи,  що  нагадали  стрімку  гірську  річку,  змушують  серце  калатати  все  швидше  і  швидше…
«Гроза»  Вівальді  переносить  слухачів  у  інший  вимір,  де  є  лише  вони  наодинці  з  природою,  потужною,  бурхливою  зливою,  що,  мов  окремий  механізм,  велично  й  гіпнотично  грає  свою  роль.
Мелодія  доходить  свого  логічного  фіналу.  Молодий  скрипаль,  щасливий  та  натхненний,  вклоняється  своїй  вишуканій  і  вибагливій  публіці.  Звучить  грім  аплодисментів,  хтось  кричить:  «Браво»,  а  хтось:  –  «На  біс!».
Багатоманітне  море  з  квітів  опиняється  біля  його  ніг.  Він  стомлено  посміхається,  а  задоволення  розтікається  приємним  теплом  по  клітинах  його  тіла…
Віктор  розплющив  очі,  озирнувся  навколо  і  побачив  вогкі,  чорні  стіни,  загратоване,  маленьке  віконце,  що  сталевими  канатами  припнуло  та  відгородило  його  від  реального  світу.  Маленька,  тісна  камера  та  нари  –  ось  все,  що  він  мав  наразі  в  своєму  житті.  А  ще…  марево,  що  солодким,  нездійсненним  міражем  приходить  до  Віктора  під  час  коротких  хвилин  забуття.
Хлопець  поглянув  догори,  ковтаючи  гіркий  клубок  сліз  за  втраченою  мрією.  Вона  ж-бо  була  так  близько…  Він  сам  не  міг  достоту  зрозуміти  як  опинився  в  глибокій  безодні.  Все  відбулось  занадто  швидко  та  непередбачувано.
Віктор  знов  поринув  у  спогади,  намагаючись  покроково,  поденно  прослідкувати  свій  шлях,  зрозуміти,  де  він  знайшов  ту  кляту,  зарослу  будяками  невідомості  і  відчаю  стежку.
Йому  пощастило  народитись  в  доволі  інтелегентній  сім'ї.  Мати  працювала  бібліотекаркою,  непогано  розумілася  на  мистецтві,  обожнювала  літературу  і  привчила  сина  змалечку  до  своїх  захоплень.
Батько  був  бухгалтером,  але  незважаючи  на  математичний  склад  розуму,  в  вільний  від  роботи  час  він  полюбляв  грати  на  гітарі  та  навіть  створював  власні  пісні,  які  далі  сімейного  кола  не  виходили.
Бабуся  Віктора  працювала  в  редакції  місцевої  газети  журналістом.  Писала  вельми  непогані  статті,  що  завжди  привертали  читачів  майстерно  написаним  текстом  та  розкриттям  будь-якої  теми  до  деталей,  до  дрібничок.
Ніколи  в  їхній  сім'ї  не  можна  було  почути,  щоб  хтось  підвищував  голос  на  іншого,  або  ж  нецензурно  висловлювався.  Віктор  зростав  в  гармонії,  любові  та  спокої.
Коли  батьки  помітили,  що  малий    впевнено  тягнеться  до  татової  гітари  і  навіть  намагається  на  ній  щось  грати,  то  одноголосно  вирішили  на  сімейній  раді  віддати  сина  до  музичної  школи.
А  ось  там  його  вірним  другом  на  довгі  роки  стала  скрипка.  Його  не  втомлювали  ані  виснажливі  повторення  вивчених  мелодій,  не  засмучувала  відсутність  можливості  бути  як  його  однолітки  і    безтурботно    грати  з  хлопцями  в  футбола.  Йому  подобалось  опинятись  у  царстві  музики,  відчувати  на  дотик  кожну  ноту,  проживати  її  всіма  фібрами  своєї  юної  душі.
З  часом  Віктор  почав  створювати  маленькі,  зате  свої  музичні  твори.  Його  вчителі  не  могли  натішитись  і  пророчили  хлопцю  феєричне,  безхмарне  майбутнє.  І  може  воно  таким  і  було  б,  якби  ….  не  ВОНА.
Звали  її  Ангеліною.  Вона  навчалася  з  ним  в  одній  школі  і  здавалась  йому  неземним  створінням.  Висока  зростом,  тендітна  білявка,  з  ніжно  блакитними  очима  позбавляла  його  тями.
Хлопець  довго  і  марно  намагався  привернути  до  себе  увагу  Ліни.    Але,  на  превеликий  жаль,  він  був  для  неї  всього  лише  «скрипальком»  (так  зневажливо  вона  називала  його  поза  очі).
Часи,  в  які  розгорталася  ця  драматична  історія,  були  непростими.  На  дворі  панувала  епоха  руйнівних  90-х.  Мистецтво,  музика  та  бідний  скрипаль  не  були  у  фаворі.  Дівчати,  тай  Ангеліна  не  виняток,  мали  смак  до  іншого  типу  хлопців.  Це  були  виховані  вулицею  хлопи,  які  не  вміли  без  нецензурщини  зв'язати  докупи  два  слова.  Зате  вони  мали  великий  запас  агресії,  дужі  кулаки,  що  в  будь-який  момент  були  готові  застосувати  для  отримання  легкої  наживи.  Вони  швидко  здобували  все:  недешеві  авто  й  гарних  дівчат.
Ангеліна  приятелювала  саме  з  такими.  Віктор  часто  бачив  як  її  зі  школи  забирали  на  диковинці  того  часу  –  чорному,  великому  мерседесі.  Хлопець  тоді  безсило  стискав  кулаки  і  відчував  як  серце  стискається  від  болю  та  злості.
Одного  дня  він  все  ж  не  витримав  і  коли  повертався  додому,  підійшов  до  компанії  дівчини,  і  відкликав  Ліну,  щоб  поговорити.  Вона,  як  не  дивно,  погодилась.
Віктор,    тамуючи  прокляте  хвилювання,  все  ж  розповів  їй  про  свої  почуття.  Вона  вислухала  його,  подивилась  загадковим  поглядом  і  посміхнулась.    До  цих  пір  в  пам'яті  хлопця  закарбувалася  фраза,  яку  Ліна  промовила  далі:  «Якщо  ти  мене  справді  любиш,  ти  маєш  покуштувати  ось  це!».
Вона  дістала  зі  своєї  сумочки  маленький,  прозорий  пакетик  з  білосніжними  крупинками,  дуже  схожими  на  цукрову  пудру,  якою  Вітіна  мама  на  свята  вкривала  домашню  випічку.  Тому  він,  не  відчувши  в  цій  пропозиції  жодного  підступу,  потягнув  руку  за  пакетом.  Він  навіть  не  вагався,  адже  йому  було  так  важливо  довести  Ліні  серйозність  своїх  почуттів.  Йому  раптом  подумалося,  що  може  це  останній  бар'єр,  який  треба  подолати  аби  завоювати  дівчину.
Чомусь  Віті  здалося,  що  цю  речовину  як  і  пудру,  теж  можна  їсти.  Та  Ангеліна,  помітивши  його  невмілі  рухи,  засміялась  та  скорегувала  його  дії:  «Ти  що,  дурненький,  робиш?  Це  треба  НЮ-ХА-ТИ,  а  не  їсти».  Після  цього  вона  на  власному  прикладі  показала  як  варто  споживати  цей  невідомий  продукт.
Віктор  вдихнув  і  через  якусь  мить  йому  привиділося,  що  небо,  дерева,  лавки,  тай  сама  Ліна  з  компанією  злилися  в  одному  скаженому  танку.  Хлопцю  стало  незвично  весело,  вільно.  Йому  постійно  хотілось  посміхатись,  стрибати  та  робити  інші  безглузді  вчинки….
Це  був  перший  раз,  коли  Вітя  спробував  героїн.  Після  того  він  мало,  що  міг  згадати.  Йому  вже  була  непотрібною  гра  на  скрипці.  Зайвою  в  його  житті  стала  й  Ангеліна.  В  запаленому  мозку  товклася  лише  одна  думка  –  де  дістати  гроші?  Його  нові  «друзі»  спочатку  давали  наркотики  в  борг,  потім  їм  набридло  займатись  «благодійністю»,  як  вони  це  називали,  і  вони  змусили  платити  Віктора  за  рахунками.
Спершу  Вітя  брав  тайкома  гроші  з  батьківської  схованки,  здебільшого  малі  суми,  втрата  яких  була  менш  помітна,  з  часом  більші,  коли  батьки  вже  почала  помічати  їхню  відсутність.  Але  на  сина  вони  подумати,  звісно,  не  могли.  Та  все  ж  згодом  до  такого  висновку  прийти  довелося.  Просвітлення  сталося  тоді,  коли  з  квартири  почали  зникати  меблі,  мамині  та  бабчині  дорогоцінності  та  побутова  техніка.
Батько,  не  витримавши  такого  тягара,  пішов  з  сім'ї.  Мати  замкнулася  в  собі,  в  свої  40  перетворилась  на  цілковито  сиву  жінку,  її  звільнили  з  роботи,  а  бабуся  зійшла  з  глузду,  та  лише  Віктору  було  все  БАЙДУЖЕ!  Його  єдиним  сенсом  життя  стали  наркотики.
Згодом  він  сам  навчився  варити  наркотичну  отруту  і  вправно  це  робив  на  власній,  давно  занедбаній,  захаращеній  всіляким  непотребом,  кухні.  Мати  на  такі  дії  сина  не  зважала.  Вона  часто  могла  не  виходити  тижнями  зі  своєї  кімнати,  лежати  у  ліжку  і  дивитись  в  стелю.
До  Віті  приходили  так  звані  «клієнти»  за  дозою,  ледь  не  влаштовуючи  в  під'їзді  черги.  Це  було  страшне  видовище,  Вони  вже  не  нагадували  й  близько  людей,  а  були  схожі  на  зазомбованих  істот,  які  рухались  лише  за  встановленою  програмою.
Котрийсь  з  чергових  «клієнтів»  виявився  підставним,  і  при  передачі  «ширки»  Віктора  було  заарештовано  і  взято  під  варту.  Потім  був  суд  і,  мов  грім  з  неба  вирок  судді:  «П'ять  років  позбавлення  волі».
В  перший  місяць  перебування  у  в'язниці  Віктору  було  страшенно  важко.  Без  дози  ламало  тіло,  і  Вітя  вив  від  пекельного  болю  скаліченим  вовченям.  Потім  все  якось  минуло  і  жах  скоєного  щоденно  почав  миготіти  перед  його  очима.  А  найбільше  вбивало  марево  –  нездійсненна,  втрачена  мрія,  яка  так  і  залишилась  загубленим  квитком  до  світлого  майбуття….

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.07.17

https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742976
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017


ОДНА НІЧ З ЖИТТЯ ТВОРЧОЇ ЛЮДИНИ


Важко  жити  під  одним  дахом  з  творчою  людиною…  Цього  висновку  я  дійшла  однієї  суботньої  ночі,  коли  знов  без  запрошення  до  мене  приперлася  Муза.
Де  її  тлумило  до  цього  моменту  залишалось  невідомим,  та  весь  її  вигляд,  розбурханий,  з  яскраво  палаючими  очима,  говорив  мені,  що  її  відпочинок  значно  багатоманітніший  за  мій.
Вона  рухом  вправного  фокусника  дістала  з  книжкового  й  паперового  Монблану  (мого  столу,  що  завжди  у  творчому  хаосі)  записника  для  віршів  та  «трофейну»  ручку  (мені  її  на  літературнику  подарувала  сама  Леді  Бо),  і  дала  наказ:  «Пиши!»
Я  тицьнула  Музі  в  руки  свій  мобільний  і  промовисто  вказала  на  годинник.  Вона  поглянула,  байдуже  звела  плечима  і  промовила:  «І  що,  що  вже  5-та  ранку?  Мене  те  не  обходить!  Я  ж  можу  більше  й  не  прийти….Або  записуєш,  що  кажу,  або  вже  йду!»
Я  важко  зітхнула,  взяла  записник  і  слухняно  почала  виводити  потрібні  літери.  А  Муза,  мов  наглядач,  стояла  наді  мною  і  задоволено  контролювала  весь  творчий  процес.
Хоча  за  вікном  і  відкривав  свої  ще  сонні  оченята  світанок,  та  мені  все  ж  бракувало  нормального  освітлення,  тому  літери  ставали  гігантськими,  таємничими  звірятками,  яким  був  затісний  кліткований  рядок…
Мій  коханий  чоловік  міг  би  мирно  та  спокійно  спати  у  ліжечку,  якби  не…..його  навіжена  дружина,  яка  в  пошуках  світла  згадала  про  давно  не  використовувану  настільну  лампу,  що  встигла  добряче  припасти  пилом.  Лампа  знайшлася  напрочуд  швидко,  а  ось  провід  неї…  Організована  заради  нього  пошукова  експедиція  могла  змусити  прокинутись  більшу  половину  будинку,  а  не  лише  людину,  що  спала  на  відстані  руки.
Врешті-решт  я  ввімкнула  лампу,  дописала  вірша,  і  здавалось  на  цьому  можна  було  б  покласти  крапку.  Та  не  все  було  так  просто.
Я  вже  відклала  в  бік  записник,  вимкнула  світло  і  лягла  назад  у  ліжечко,  сподіваючись  хоч  трохи  подрімати.  Та  раптом  я  помітила,  що  Муза  так  нікуди  і  не  вшилася.  Більш  того,  вона  дивилась  на  мене  чомусь  з  німим  докором.  І  тут  мене  сліпучою  зіркою  осяяла  думку,  що  Муза  хоче  внести  зміни  до  щойно  написаного  вірша.  Я  була  змушена  виконати  її  прохання.
 Так  вона  підводила  мене  з  ліжка  ще  з  кільканадцять  разів,  аж  поки  не  зафіксувала  все  бажане  на  папері.  Тоді  нарешті  ця  пані  пішла,  на  прощання  радісно  гримнувши  дверима.  І  я  побачила,  як  після  цього  феєричного  жесту  в  мого  чоловіка  ввісні  нервово  засіпалось  око….

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742681
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017


ЖИТТЯ ДАРУЄ ПРИЄМНІ СЮРПРИЗИ…

 Життя  дарує  приємні  сюрпризи
Коли  жити  всього  лише  днем
І  гучні  не  кричати  девізи
Не  складати  планів  –  мудрованих  схем

Для  щастя,  насправді,  не  треба  багато
Людина  кохана.  Прагнення  до  чогось  нового
Можна  самим  собі  влаштувати  свято
Воно  ж-бо  з  дрібниць,  воно  ж  із  простого

І  більшої  немає  насолоди
Як  мандрувати  вдвох  руїнами  замку
Відчути  смак  безмежжя  та  свободи
І  всміхнутися  розчулено  світанку

Я  пам’ятатиму  завжди  однині
Мов  спалах  сонця,  мов  мить  неземну
Той  поцілунок  на  вежі  вершині
Що  знищив  в  мені  пані  сумну


©  Леся  Приліпко-Руснак,  08.07.2017

https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741320
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017


ТЕАТР ПОЧУТТІВ

Важка  театральна  завіса
Очам  демонструє  геніальну  виставу
Моїм  нервам  вже  не  потрібна  меліса
А  ланіти  схожі  на  розжарену  лаву

Ти  декламуєш  впевнено  свій  монолог
Розкладаючи  чітко  все  на  полиці
Подивляєшся  грізно,  мов  древній  Сварог
 Рахуєш  на  пальцях  давно  забуті  дрібниці

І  коли  ти,  змучений  сумною  роллю
Зітхнеш  стомлено  й  пануватиме  тиша
Я  на  одну  репліку  матиму  волю
На  сцену  вийду  –  від  тебе  чим  гірша?

Не  роби  мене,  прошу,  ванільним  ідеалом
В  своїх  мріях  знищ,  із  пам’яті  зітри
В  минуле  не  хочу  бути  я  порталом
І  йти,  куди  несуть  твої  вітри

Слів  не  говори  мені  любові
Вони,  наче  квітки  зів’ялі  пелюстки
Настрої  залиш  при  собі  гонорові
І  зіпсовані  самотністю  роки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741033
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017


ЖІНКИ ПАМ’ЯТАЮТЬ….

Жінки  пам’ятають  не  лише  не  даровані  квіти  
А  ще  чимало  болючих  дрібниць  
Що  роками  в  душі  можуть  тліти  
Без  давності  строків  і  архівних  таблиць  

Жінки  пам’ятають  усі  несказані  слова  
Що  полином  їм  роз’їдають  думки  
Як  були  в  чиємусь  списку  номер  два  
І  втрапляли  в  зрадою  тавровані  сітки  

Жінки  пам’ятають  зустрічі  не  втілені  
Їх  сценарії  різні  ховають  у  шафі  
Складають  фото  докупи  розірвані  
І  парфум  рідний  шукають  в  забутому  шарфі  

Жінки  пам’ятають  байдужі  цілунки  
І  холодні  доторки  вже  чужої  руки  
На  шкірі  ніжності  спотворені  малюнки  
І  крижаний  погляд,  що  кидався  навтьоки  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.06.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739730
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017


ОСВІДЧЕННЯ

Вечір  на  Ейфеля  вежу  вдягне  бузкову  вуаль
Перед  нею  схилиться  в  низькім  реверансі
Ніжним  доторком  змахне  печаль
Розповість  про  себе  в  проникливім  романсі

А  я  на  тебе,  хвилюючись,  чекатиму
І  подумки  гортатиму  слова
Як  закоханий  школяр,  я  нервуватиму
І  буду  вірити  захоплено  в  дива

Вже  з  мене  насміхається  годинник
Повільно  відраховує  хвилини
Немов  почесний  я  його  невільник
Що  відпрацювати  має  всі  провини
                                                                     
І  ось  ти,  моя  чарівна,  заходиш  до  кімнати
І  я  дивлюсь  на  тебе,  наче  вперше
Чи  міг  собі  колись  я  уявляти?
Що  долю  Бог  таку  мені  наверше
   
Наллю  у  келихи  твоє  улюблене  вино
Дістану  червону  коробчину
І  скажу,  неначе  у  кіно:
«Чи  станеш  ти  мені,  кохана,  за  дружину?»

Твоє:  «Так»,  мов  вибухом  комет
Здійме  радості  гігантську  хвилю
Обіцяю  -  ми  щастя  досягнемо  планет
І  наша  гавань  завжди  буде  місцем  штилю


©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739177
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017


МРІЯ В СТИЛІ РЕТРО

Офісні  будні.  Повсякденна  рутина
Літнє  пекло  нависло  над  містом
Нудьгою  просякнута  кожна  хвилина
І  в  голові,  наче  плеєр  з  Ференцем  Лістом

Тобі  б  з  бетонних  стін  вирватись  полону
Зненацька  опинитись  у  країні  мрій
Де  дзвінків  нема,  немає  телефону
І  подій  щасливих  завжди  рій
                                                                             
І  ось  ти  –  італійська  кінозірка
Сідаєш  в  свій  кабріолет
Твоя  подорож,  мов  нірка
Від  проблем  рятує  серпантинний  силует

Із  моди  60-х  великі,  чорні  окуляри
Що  ховають  справжні  почуття
Ролей  невдалих  не  видніються  примари
І  яскравим  сонцем  сяє  майбуття…
   
Та  вже  час  вертатись  у  реальність
Тебе  чекає  ще  квартальний  звіт
З  небес  в  безодню  впала  ідеальність
І  уявний  раптом  зруйнувався  світ


©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2017


ІЗАБЕЛЬ

Ніч  милується  морем  із  зірок  
Літо  прохолоди  п’є  коктейль  
А  я  обіймаю  найкращу  із  жінок  
Її  ім’я  шепочу  ніжно:  «Ізабель»  

Я  зустрів  її,  здавалось,  випадково  
Коли  гроза  в  шалений  пустилася  танок  
Жонглювала  блискавицями  казково  
І  ще  клубками  доль  зі  сплутаних  ниток  

Вона  була  таким  беззахисним  створінням  
Що  я  з  обійм  своїх  їй  збудував  фортецю  
І  сонце  під  небесним  усміхнулося  склепінням  
Пристрасті  додавши,  наче  щіпку  перцю  

І  зараз  я,  немов  на  небі  сьомім  
Коли  вуст  її  торкаюся  п’янких  
Я  з  нею,  мов  у  раю  невідомім  
Де  немає  місця  для  чужих  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.06.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737818
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017


ЕМІГРАНТ

Присвячую  подіям  першої  половини  20  століття

Вокзал.  Останні  обійми.
Прошу  руку  мою  відпусти
Якби  не  революція  клята  і  війни
Ти  б  не  мусила  в  безвість  писати  листи

Я  не  плачу.  Чоловік  ніколи  не  зронить  сльози
Лиш  клубок  болю  у  серці  застрягне  навіки
Зіпсувались  життя  мого  терези
І  доля  встромила  у  тіло  моє  гострі  піки

Везе  мене  потяг  в  країну
Де  тиша  і  не  чутний  грім  канонад
Де  схожі  пейзажі  гірські  на  казкову  світлину
І  слів  іноземних  шумить  водопад

Я  емігрант  –  змучена  істота
З  очима  постійно  сумними
Це  не  гіпербола,  панове,  а  літота
А  як  інакше?  Коли  весь  час  поміж  чужими
   
У  снах  біжу  пшеничним  полем
І  рідне  сонце  цілує  у  волосся
Переносить  пам’ять  за  журби  паролем
У  те,  що  мріялось  і  прикро  не  збулося

Я  ще,  може,  повернуся  додому  колись
Припаду  до  землі  української  вустами
За  свого  сина,  ненько,  помолись
Поки  він  блукатиме  світами

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.06.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737815
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2017


ЛИСТ В ТУМАННИЙ АЛЬБІОН!

 
Привіт,  Енн!  Незнайомко  дивна  і  прекрасна
Пишу  листа  тобі  в  Туманний  Альбіон
Не  знаю,  чи  звістка  моя  вчасна
Чи,  мов  даремно  втрачений  патрон

Твоє  життя,  мабуть,  суцільна  казка
Мрія  з  давно  прочитаних  книжок
Ввічливість  –  твоя  постійна  маска
Та  емоції  зібрані  в  клубок

Твій  будиночок,  немовби  іграшковий
У  квітковім  морі  ошатний  корабель
І  присмак  що  життя  йому  солоний?
Коли  він  –  то  неприступна  цитадель

У  вітальню  сонце  приходить  на  гостину
Усміхнене  з  тобою  каву  п’є
І,  мов  левенятко,  кіт  вигинає  гордо  спину
Королівським  кроком  кімнатами  снує

Ти  полюбляєш  Крісті  детективи
Захоплено  мандруєш  в  світ  пригод
Чиїсь  злочинні  вражають  офензиви
І  відплати  час  та  нагород

Де  ж  тобі,  красуню,  знати
Що  в  гірській  карпатській  далині
Буде  юнак  листа  тобі  писати
І  на  відповідь  чекатиме  у  сорому  вогні

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.05.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735562
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017


ПРИСВЯТА КАМ’ЯНЦЮ

О,  Кам’янцю,  величний,  старовинний
Від  краси  твоєї  я  тамую  подих
Ти,  мов  господар  привітний  і  гостинний
Все  в  турботах  плідних  і  невтомних

Твої  вулички  чарують  колоритом
Середньовічної  минулої  доби
І  бруківка  твоя  була  свідком
Подій  щасливих  і  сторінок  боротьби

Демонструє  гордо  ратуша  годинник
Що  лік  життя  твого  століттями  веде
Її  вежа,  мов  втомлений  самітник
Що  котрий  рік  до  раю  вже  бреде

А  костел  від  турків  має  згадку
Височезний  і  химерний  мінарет
І  його  верхів’я  в  золотистому  серпанку
Марії  Діви  обіймає  силует

Фортеця,  наче  лицар  кам’яний
Завжди  на  спокою  твого  сторожі
Хай  начувається  загарбанець  чужий
Йому  притулок  буде  у  смертельнім  ложі


©  Леся  Приліпко-Руснак,13.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734188
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017


ПОВЕРНЕННЯ МАНДРІВНОГО ПОЕТА

Час  зупини.  Залишися  на  трошки  
Відішли  ніч  на  парад  подивитись  планет  
Принеси  польові,  ніжні  волошки  
Мій  мандрівний,  забутий  поет  

Розкажи  про  далекі  країни  
Ти  ж  бачив  пустелі  й  красу  пірамід  
Величні  Колізею  руїни  
І  Антарктиди  сяючий  лід  

Я  приготую  нам  кави  міцної  
І  твої  руки  замерзлі  зігріє  горня  
Ти  спогадів  розгорнеш  яскравих  сувої  
Даруватимеш  мрій  тендітне  зерня  

Струн  торкнешся  гітари-чарівниці  
Мені  щемний  співатимеш  романс  
Безлад  вчиниш  в  почуттів  моїх  столиці  
А  на  тебе  вранці  вже  чекатиме  Прованс  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.05.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732752
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017


І ХОЧ ЖИТТЯ ПОДІБНЕ ДО ТЕАТРУ…

Крилате  небо  падало  навколішки  
Від  образи  сонце  скотилося  униз  
Йому  набридли  почуттів  огидні  домішки  
З  акторських  надуманих  реприз  

І  хоч  життя  подібне  до  театру  
Таки  мав  рацію  Шекспір  
Ти  захисну  читаєш  мантру  
Щоб  не  вчепив  тебе  брехні  й  облуди  звір  

Твоя  душа,  немов  покинутий  будинок  
Без  вікон  вже,  а,  може  й  без  дверей  
А  навколо  галасливий  ринок  
Де  створіння  ниці  оцінюють  людей  

В  полон  здаватись  їм  не  варто  
Уяви,  що  ти  метелик  і  лети  
Вони  за  тобою  полюватимуть  завзято  
А  ти  граційно  й  гордо  наближайся  до  мети  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  18.04.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729390
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2017


ПОБАЧЕННЯ


Запроси  мене  на  побачення  
Уявімо,  що  це  ще  початок  
Роки  ще  не  мають  вагомого  значення  
І  на  майбутнє  немає  нотаток  

Подаруй  троянду  яскраво-багряну  
Як  почуттів  символ  палких  
Дай  відчути  неспокій  твого  океану  
Глянь  на  світ  з  моїх  скель  занадто  стрімких  

Гратиме  знов  хвилюючий  джаз  
Моєї  душі  маневруючи  струнами  
Не  існує  для  мене  країни  образ  
Де  товклися  слова  здичавілими  гунами  

Весна  –  офіціант,  принесе  нам  вина  
Воно  солодке  й  водночас  терпке  
Наше  щастя,  мов  знахідка  золотого  руна  
І  байдуже,  що  явище  «світ»  нетривке  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.03.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725745
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017


З МОРЕМ НА САМОТІ

Сонце  поспішало  до  горизонтного  бунгало
Теплий  вітер  шовком  мостився  на  плечі
Збирав  день  свої  речі  недбало
Готувався  сміливо  до  втечі

Скелі  одвічні,  звично  похмурі
Розповідали  морю  свої  таємниці
Шукали  в  бузковій  небесній  глазурі
Своїх  спогадів  примарні  столиці

Лоскотали  ніжки  хвилі  оксамитні
Дівча,  мов  Афродіти,  краси  неземної
Її  б  на  бал  запросили  у  Відні
Про  неї  одами  списані  цілі  сувої

Її  шкіра  виблискує  золотом
Її  стан  стрункий,  неначе  тополя
Від  неї  не  віє  манекенності  холодом
До  кохання  байдужість  –  не  її  парасоля

Вона  наодинці  з  своїми  думками
В  них,  мов  в  кімнаті  наводить  лад
І  те,  що  бентежить  серце  роками
На  порядку  денному  власних  нарад

©  Леся  Приліпко-Руснак,  13.03.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723294
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2017


ВЕСНО, ДЕ Ж ТИ ЗАБАРИЛАСЬ?


Крилате  сонце,  сполохане  вітрами  
У  небесній  сховалося  фортеці  
Куди  подітись  від  сумної  панорами?  
Коли  дощі  зайшлися  в  дикім  герці  

Весно,  де  ж  ти  забарилась?  
В  чиїх  маєтках  розкошуєш,  п’ючи  мед?  
На  чиїй  перині  теплій  примостилась?  
Нащо  тобі  мудрість  старовинних  Вед?  

Замість  істин  філософських  краще  йшла  б  в  поля  й  міста  
Несла  їм  зелені  і  квітучі  чари  
Та  виглядаєш  з-за  лінощів  щита  
Ти  ж-бо,  дівко,  не  боїшся  кари  

Одягни  сукню  ошатну  хутчіше  
З  польових  квітів  не  забудь  діадему  
В  атаку,  у  бій  кидайсь  сміливіше  
Краси  доведи  палку  теорему  

Зима  принижено  плазує  по  болоті  
Ось-ось  капітуляцію  підпише  
І  в  марші  переможному  у  кожній  ноті  
Нове  життя  вже  щастям  дише  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  26.02.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720504
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.02.2017


ТРОЯНДОЮ РОЖЕВОЮ СВІТАНОК

[i][/i]Трояндою  рожевою  світанок  
Розквітнув  на  зимовім  небосхилі  
Ніжні  хмарки  подібні  до  панянок  
В  білосніжнім,  вишуканім  стилі  

Новий  день  дістає  свою  палітру  
Шукає  пензлик  і  мольберт  
На  полотні  чистім  хвиля  вітру  
Непересічний  творитиме  сюжет  

Кава  стигне  в  глинянім  горнятку  
Сонце  дивиться  на  неї  ласим  оком  
Воно  одягне  вбрання  найкраще  і  краватку  
І  до  вікна  піде  рішучим  кроком  

І  чаруватимуть  красою  жіночі  плечі  
На  них  ще  відбиток  солодкого  сну  
Вони  варті  з  реальності  наглої*  втечі  
Вони  втілюють  в  собі  вогонь  і  весну  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  03.02.2017  р.  

*наглої  -  тут,  в  значенні  раптової  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2017


МІСТО В ЗИМОВИХ ОБЛАДУНКАХ

 [i][/i]
Коли  місто  спить  в  зимових  обладунках  
Приходить  тиша  на  гостину  
Приносить  в  зоряних  пакунках  
Сну  солодкого  перину  

А  ти  в  вікно  все  визираєш,  мов  маленька  
Візерунки  дивні  розглядаєш,  наче  вперше  
То  виноградна  китичка  малюється  гарненька  
То  панна,  що  гребінцем  волосся  чеше  

Білий  килим  простягся  вуличками  
Така  чиста  й  недоторкана  його  краса  
І  снігом  сиплять,  мов  велетенськими  снопами  
Зі  всіх  комірок  щедрі  небеса  

І  як  в  цю  мить  не  вірити  у  казку  
Коли  примарою  стає  буденний  світ  
Жалі  й  турботи  визнають  свою  поразку  
Та  налякано  втікають  до  безвиході  боліт  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  13.01.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712214
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.01.2017


ЧИМАЛО СЦЕН БАЧИВ СВІТ БАНАЛЬНИХ

[i]Чимало  сцен  бачив  світ  банальних  
Що  за  одним  сценарієм  ішли  
І  слів  радісних,  і  формулу  прощальних  
В  його  лексиконі  століття  зберегли  

Тримають  небо  на  своїх  плечах  атланти  
Таке  ж  похмуре,  мовчазне,  як  і  колись  
А  під  ним  люди  –  долі  арештанти  
Сюжет  ліпити  свій,  наївні,  узялись  

І  я,  мабуть,  не  виняток  з  загалу  
Бо  я  тебе  зустрів  і  палко  покохав  
Ти  прийшла  в  життя  моє  подібне  до  вокзалу  
Де  потяг  ніколи  й  ні  на  кого  не  чекав  

Мені  б  тебе,  тендітна  квітко  
Берегти  від  холоду  й  вітрів  
І  в  свої  обійми  заховати  швидко  
Від  розлуки  грізних,  безжалісних  полків  

Та  я  хто?  Я  Всесвіту  піщинка  
Я  не  герой,  я  зовсім  не  герой  
Я  відпустив  тебе  –  ось  моя  помилка  
Тепер  завжди  зі  мною  трагедії  конвой  

А  ти  на  іншому  березі  ріки  
Твоя  історія,  то  справжня  лебедина  казка  
Лиш  мені,  дурню,  якось  невтямки  
Мені  робити  що  скажи,  будь  ласка  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  28.12.2016[/i]

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709031
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016


КАВА ХОЛОДНА…. ЯК ПОЧУТТЯ

[i]Розпушив  вечір  павлином  пір’я  
Пішов  місяць  на  шахи  до  ліхтарів  
Шаленіло  зимове  всесилля  
В  царстві  підступних  вітрів  

І  в  дикій  безодні  міста  
Стукіт  підборів,  наче  набат  
В  голові  крутилось:  «Baby  astalavista»  
Як  невдалий  вчорашній  жарт  

Маленьке  кафе  –  тепле  кубельце  
Перед  очима  давній  неспокій  
Немов  з  машини  минулого  вкрадено  скельце  
Зі  світом  своїх  церемоній  

Як  почуття,  моя  кава  холодна  
Дарма,  що  солодка  і  схожа  на  мед  
Твоє  обличчя  –  маска  підробна  
А  від  погляду  хочу  сховатись  у  плед  

Я  мовчу.  Що  ж  іще  сказати?  
Між  нами  товща  непройдених  років  
Які  слова,  мов  ягоди  до  жмені  назбирати  
Щоб  ти  усе,  одразу  зрозумів!  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.12.2016  р.  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705265
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016


В ОЧІКУВАННІ РАНДЕВУ

 
В  мереживі  тоненьких  рукавичок  
Сховалася  краса  тендітної  руки  
І  зорі,  мов  сотні  запальничок  
Зігрівали  втаємничені  думки  

Душа  співала  давно  закинуті  романси  
Перипетіями  кохання  йшла,  немов  по  битім  склу  
Осінь  чемні  робила  реверанси  
І  золотою  фарбою  малювала  по  чолу  

Молоде  дівча,  граціозніше  за  лань  
Походжало  в  очікуванні  бруком  
Серед  зустрічі  солодких  побажань  
Ім’я  священне  звучало  ніжним  перегуком  

Він  на  побачення  прийде  обов’язково  
І  подарує  гілочку  пахучого  бузку  
Зімкнеться  обіймів  чарівне  коло  
І  кружлятиме  їх  вітер  у  вальсовім  танку  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  31.10.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700367
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016


НЕ ХОЧУ СПІВАТИ ТВОЇ ПІСНІ


Я  не  хочу  співати  твої  пісні  
Вони  сумні  і  аж  надто  якісь  філософські  
Вони,  мов  розпачу  сльози  рясні  
Або  ж  як  злющі  трактати  відьомські  

Не  дивись,  не  благай  –  то  все  марно  
І  моєї  гітари  ручиськами  ти  не  чіпай  
Ти  лиш  вибачатися  вмієш  незграбно  
І  тицяти  під  носа  захололий  чай  

Мене  не  вабить  твоє  зелене  світло  
Я  ще  колись  ввімкнула  стоп-кран  
І  не  говори  мені  змучено  й  хрипло  
Що  десь  загубив  свій  талан  

В  мою  скриньку  не  кидай  поштову  
Свої  геніальні  неначебто  ноти  
Вони  байдужості  несуть  прохолоду  зимову  
І  вічної  гордості  мерзлоти  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.10.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698735
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016


ДЛЯ ЩАСТЯ БАГАТО НЕ ТРЕБА

Людині  для  щастя  багато  не  треба
Людина  –  істота  проста
Її  в  коханні  найбільша  потреба
Бути  потрібним  –  її  найвища  мета

Та  життя  –  суміш  жорстоких  законів
І  безлічі  порогів  стрімких
Комусь  марних  зізнань  і  поклонів
Ідеалів  напрочуд  крихких

Людина,  мов  дурнувата  сорока
Тягне  в  гніздо  все,  що  блищить
Атрибутів  безглуздих  коробка
Від  навантажень  затятих  тріщить

Не  в  багатстві  оманливім  сила
А  в  обіймах  коханих  й  близьких
І  щоб  заздрість  на  вушко  не  шепотіла
Вони  дорожчі  від  будь-яких  примх


©  Леся  Приліпко-Руснак,    11.10.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696096
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2016


ОСІННЄ ПОЛЕ РОЗЛУКИ

На  осінньому  полі  розлуки  
Вітер  танцює  гопак  
Пересохли  кохання  усі  акведуки  
І  став  чужим  замріяний  дивак  

До  ранкових  літніх  снів  уже  байдуже  
І  до  ромашок  пахучого  букету  
Дощ,  зіграй-но  пісню,  друже  
Привіт  надішли  старому  корвету*  

Там  з  спогадами  пляшка  і  вином  
Шоколадка  з  відбитком  рожевої  помади  
І  спостерігає  самотній  астроном  
Далекі  зіркові  принади  

Жовта  сукня  падає  до  ніг  
На  прощання  і  на  прикру  згадку  
Остання  репліка  –  банальності  батіг  
На  чолі  залишить  зморшку-крапку  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.10.  2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

*  вжито  в  значенні  марки  авто  Jet  Corvette  (1978  р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694036
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016


ЛУКАВИЙ ЛЕГІНЬ

Вбраний  легінь  за  останньою  модою  
На  всі  тридцять  два  всміхався  безлико  
Хизувався  манекенною  вродою  
Немов  казав:  «Ну  що  попалася,  рибко»

А  вона,  дівча  наївне,  молоденьке  
Дивилося  на  нього  й  боялось  навіть  кліпнути  
Воно,  мов  лілія  ніжне  й  тоненьке  
Йому  таку  за  щастя  скривдити

Бо  він  не  принц,  а  чисто  кінь  троянський  
Що  його  доля  підкинула  нещира  
Йому  не  потрібен  дух  повстанський  
Йому  близька  сліпа,  безглузда  віра

Вона  натхненно  слухала  
Його  наперед  складені  казки  
Про  майбутнє  спільне  думала  
І  що  це  гра  їй  було  невтямки

І  ось  він  веде  її  в  свої  тенета  
Мов  полюванням  задоволений  павук  
Він  не  відає,  що  за  брехню  його  колись  чека  вендета  
А  поки  Амур  поспішно  свій  ховає  лук

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691818
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016


ПАНІ З МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ

Вона  –  пані  у  чорнім  капелюшку  
Зі  стримано-звабливим  водночас  декольте  
Зачепився  кучерик  на  ніжнім  вушку  
І  дише  вродою  личко  молоде  

Вона,  немов  з  минулого  століття  
Де  диктує  моду  ще  Коко  Шанель  
Вона  квітка  романтичного  суцвіття  
Янгол  із  книжкових,  затишних  осель  

Схожа  на  скрипку  її  фігура  
І  напрочуд  горда  у  неї  хода  
Її  світу  чітка  партитура  
Від  сторонніх  ховає,  наче  льода  

Їй  на  принца  чекати  марно  
Бо  юнакам  бракує  інтелігентності  й  манер  
Їм  в  голові  або  pick-up,  або  «динамо»  
І  огидний  часто  адюльтер  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  04.08.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688327
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016


ЕЛЬЗА

Весняні  терпкі  пахощі  полонили  собою  все  навкруги.  Їхня  краса  приємно  лоскотала  нюх  найвибагливіших  поціновувачів  аромату.  І  лише  одне  створіння  на  всьому  білому  світі  не  відчувало  і  не  могло  належно  оцінити  переваги  й  недоліки  заворожуючого  запаху.  
Ельза  дивилась  у  вікно.  Поза  його  межами  прямою  ходою  йшла  воля.  Вона  дражнила  дівча  своїм  впертим  та  незалежним  кроком.  Вона,  немов  спеціально  кружляла  пташкою  великим  зеленим  лугом.  Там  безтурботно  грали  в  футбол  хлопчаки.  Вони  з  дитячим  азартом  та  запалом  бігали  за  м’ячем,  а  дівчатка,  їхні  знайомі,  стояли  на  стежці  поряд  з  лугом  і  активно  вболівали  за  юних  гравців.  Було  чути  веселий  дівочий  сміх,  що  дратував  Ельзу  ще  більше.  Ельзі  так  хотілося  опинитися  поруч  з  ними,  ось  так  задоволено  всміхатись,  щиро  тішитись  кожній  перемозі  і  гірко  сприймати  невдачу.  
Ще  одна  обставина  надзвичайно  погіршувала  Ельзин  стан.  Вона  вперше  закохалася  і  це  почуття  було,  на  жаль,  невзаємним  та  напрочуд  даремним.  Воно  її  шматувало  та  не  давало  ніякого  спокою.  
Її  героєм  став  хлопчина  з  того  футбольного  гурту,  що  постійно  товкся  під  їхніми  вікнами.  Через  нього  Ельза  була  змушена  кожного  дня  дивитись  цю  футбольну  виставу.  Вона  не  пропустила  жодної  гри,  де  був  ВІН.  Його  пишне,  руде  волосся  було  для  неї  одночасно  і  прапором  відчаю,  і  прапором  надії.  
Ельза  в  думках  завжди  будувала  їхнє  знайомство,  їхній  перший  поцілунок,  а  далі  руйнувала  сама  ж  цей  тільки-но  створений  будинок  з  піску  з  дивною  насолодою,  що  мала  прикрий,  гіркий  смак  реалізму.  Вона  відчайдушно  повторювала  собі,  що  їхнє  знайомство  –  це  така  ж  неймовірна  річ,  як  існування  життя  на  пекельному  Марсі.  
Ельза  з  огидою  поглянула  донизу.  Її  погляд  спинився  на  ненависних  поручнях  інвалідного  візка,  що,  мов  кайданки  тримав  її  у  своїх  залізних  лещатах.  Її  стрункі,  маленькі  ноженята  тепер  здавались  їй  безглуздими,  великими  дерев’яними  колодами,  що,  мов  на  зло  нічого  не  хотіли  відчувати.  
Ельзі  не  подобалась  її  немічність,  вона  доводила  її  до  злих,  обурених  сліз.  Ельза  дивилась  ображено  кудись  вдалину,  а  сльози  стіною  рясно  затуляли  очі.  
Заспокоївшись,  вона  помітила  тінь,  що  промайнула  в  неї  під  вікном.  За  спиною  почулися  чиїсь  кроки.  Коли  Ельза  обернулася,  вона  не  могла  від  здивування  промовити  ані  слова.  На  порозі  її  дому  височів  той  рудокосий  хлопчисько.  Він  стояв  від  Ельзи  на  відстані  витягнутої  руки  і  тому  Ельзі  здавалось,  що  вона  спить  і  снить  неймовірно  ніжним  сном.  
А  хлопчина,  привітно  всміхнувшись,  промовив:  

-  Привіт!  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686855
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.08.2016


ЛІТНЯ НІЧ

Літньої  ночі  тиша  блаженна  
І  чорнильного  неба  краса  
Моя  душа,  як  ніколи,  сьогодні  натхненна  
І  чомусь  вірить  ще  в  чудеса  

Може  вона,  як  маленьке  дівчисько?  
Вважає,  що  все  не  насправді,  а  гра  
Що  до  зірок,  мов  до  м’ячика  близько  
А  камінь  маленький  зі  скарбами  гора  

Їй  багато  здається  страшним  і  великим  
Хоч  не  побачити  те  й  під  лупою  
І  світ  гарчить  на  неї  звіром  диким  
Невпинно  кличе  до  двобою  

І  серпень  вечором  недільним  
Постає  в  уяві  прикрим  фактом  
Бачить  літо  себе  ще  вільним  
А  в  думках  мчить  до  осені  трактом  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  04.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686329
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.08.2016


ТИ МУДРА ЖІНКА, УКРАЇНО!


Ти  мудра  жінка,  Україно!  
Хоч  тобі  всього  і  двадцять  п’ять  
В  тебе  скроні  сиві,  то  й  не  дивно  
Тебе  всі  мріють,  мов  гілку  поламать  

Ти  святкова  вбрана,  в  вишиванці  
Стоїш  у  полі  жовтогарячої  пшениці  
Вітер  кружляє  волосся  в  дикім  танці  
А  на  горизонті  б’ють  скажені  блискавиці  

Ти  чекаєш  синів  своїх  додому  
І  час  від  часу  поглядаєш  на  безлюдний  шлях  
Чекаєш  вперто,  пересилюючи  втому  
І  ховаючи  подалі  материнський  страх  

А  вони  лиш  шлють  тобі  листи  із  фронту  
І  в  них  із  трепетом  цілують  твої  руки  
Тримати  просять  в  настрої  мажорну  ноту  
І  перемоги  їхні  –  тобі  безцінні  подарунки  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685666
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 25.08.2016


ГІРКИЙ ВІДГУК З МИНУЛОГО


Ольга  знов  прокинулася  серед  ночі.  Її  збудив  чийсь  холодний,  нелюдський  доторк.  Хтось,  мов  льодяною  лінією  провів  по  її  оголеній  спині.  Хоч  для  Ольги  це  явище  було  не  вперше,  проте  все  одно  жахливо  неприємне.
Історія  цього  фільму  жахів  розпочалася  тоді,  коли  Ольга  назбиравши  грошенят,  придбала  собі  окрему  від  батьків  квартиру.  Нове  помешкання  мало  старовинний  антураж  і  абсолютно  несучасний  дух.  Квартира  продавалася  за  доволі  низькою  ціною,  проте  Олю  це  не  налякало,  а,  навпаки,  втішило.  Вона  давно  мріяла  про  незвичайне,  цікаве  житло.
Минулий  власник  навіть  відмовився  забирати  меблі,  що  ще  більше  сподобалось  Ользі,  адже  меблі  зі  старовинними  ліпленнями,  ручками,  тисненнями  здавались  їй  невід’ємними  атрибутами  нового  затишного  гніздечка.  Без  них  помешкання  втрачало  свій  лоск    та  самобутню  красу.
В  першу  ж  ніч  в  новій  квартирі  Ольга  відчула  присутність  ще  когось.  Ця  сутність  час  від  часу  торкалась  спини  та  рук  Ольги.  Від  цих  доторків  в  неї  німіло  тіло,  а  прокидалася  вона  з  скаженим  головним  болем.
Оля  знесилено  піднялася  з  ліжка  і  попрямувала  на  кухню.  Весь  час  їй  здавалось,  що  за  нею  хтось  йде,  просто  дихає  морозним  подихом  в  потилицю.  Вона  поволі  відкрила  кран  з  холодною  водою,  набрала  в  чашку  трохи  рідини  здалека  схожої  на  воду  і  підняла  до  своїх  вуст.  Раптом  хтось  здушив  її  горло,  неначе  залізним  обручом.  Ольга  відчула  брак  повітря  та  зрозуміла,  що  небезпечна  межа  між  життям  та  смертю  вже  горить  під  її  ногами.  В  цю  ж  мить  її  вухо  встигло  вловити  ледь  чутне  виття.  Воно  було  схоже  на  вовче,  але  хрипами  нагадувало  людське.
Обруч  на  Олиній  шиї  послабився  зненацька.  Зір  повернувся,  розум  почав  трохи  яснішати.  Ольга  гайнула  геть  з  квартири,  навіть  не  встигла  перевдягтись.  Вона  тарабанила  у  всі  підряд  сусідські  двері.  Їй  якось  байдуже  було,  що  на  годиннику  третя  ночі.  Їй  хотілось  поділитися  з  кимось  пережитим,  заховатись  в  теплому,  надійному  місці.
П’яті  по  рахунку  двері  під  її  настирливим  гупотом  не  встояли.  На  поріг  вийшла  старенька  бабуся,  що  єхидно  всміхнулася  Ользі  та  промовила:
-                  О,  дівко,  я  тебе  давно  чекала.  Маю,  що  тобі  сказати  та  знаю  від  чого  ти  втекла.
В  Ольги  не  було  сил  запитати  звідки  і  чого,  а  тому  вона  просто  пішла  вслід  за  сухенькою  старушенцією.  Чому  вона  їй  довірилася  після  всіх  жахіть,  вона  й  сама  не  розуміла.
Бабуся  закип’ятила  залізний  чайничок,  що  гордо  виблискував  своїми  начищеними  боками,  вкинула  в  маленькі  філіжаночки  з  квітковим  візерунком    кілька  щіпок  заварки,  залляла  кип’ятком,  і  втулила  перед  Ольгою  домашнє  звабливе,  з  цукровою  пудрою,  пахуче  печиво.
-                  Їж,  дитинко,  пий,  -  мовила  вона,  -  а  я  розповідатиму.
Стара  поправила  і  так  гарно  вчеплену  хустину  та  продовжила:
-    Квартира  твоя  проклята.  Ніхто  до  тебе  так  довго  в  ній  не  протримався.  Всі  тікали  світ  за  очі  після  кількох  тижнів  життя  в  ній.  А  я  знала,  що  маю  право  розповісти  правду  лише  одній,  тій,  яка  витримає  найдовше.
В  далекому  1942  році  це  житло  належало  досить  відомому  на  той  час  лікарю.  Він  вмів  пристосовуватись  до  будь-якої  влади,  а  тому  й  при  німцях  йому  жилося  непогано.
В  який  момент  в  його  голові  щось  дзенькнуло  і  повернулося  не  в  той  бік  –  невідомо,  але  він  перетворився  в  некерованого,  винахідливого  звіра.  Може,  збили  його  з  пантелику  великі  гроші,  які  він  хотів  отримати  та  не  хотів  для  цього  нічого  робити.  А  може,  в  нього  вселилась  якась  нечисть.  Хто  зна..
Там,  де  зараз  твоя  спальня,  був  колись  його  кабінет.  Він  запрошував  туди  потенційних  пацієнтів,  або  ж  євреїв,  яким  обіцяв  допомогти  врятуватися  від  німців,  і,  звісно,  ж  брав  за  допомогу  наперед  гроші,  а  потім  залишав  їх  самих  на  хвильку  у  кімнаті,  щільно  зачиняв  двері  і  якимось  єдино  відомим  йому  чином,  впускав  до  кімнати  отруйного,  задушливого  газу  Люди  труїлись,  помирали,  а  це  паскудство  поверталось  у  своє  лігво,  відчиняло  люк,  що  знаходився  під  килимом,  і  скидало  їх  туди  в  негашене  вапно.
Довго  ніхто  не  знав  про  його  злочини.  Аж  після  перемоги,  коли  встановився  хоч  якийсь  лад,  в  лікаря  був  проведений  обшук  і  знайдено  той  зловісний  люк,  а  в  ньому,  як  ти  вже  здогадалась,  залишки  кісток  невинних  жертв.  Лікар  швидко  зізнався  у  всьому,  навіть  вказав  скільки  вбивств  він  вчинив  –  63.  Його  було  засуджено  до  розстрілу.
Стара  закінчила  розповідь,  з  полегшенням  видихнула  і  ковтнула  вже  охололий  чай.  Ольга  вперше  подала  голос:
-    А  якщо  все  завершилось,  до  чого  ті  всі  жахи,  що  відбуваються  в  квартирі?
Бабуся  здивовано  поглянула  на  Ольгу  і  промовила:
-    Дух  того  проклятого  виродка  мандрує  по  своїй  барлозі.  То  його  помешкання  і  йому  невтямки  якого  біса  крутяться  там  якісь  чужі.  А  жертви  пекельного  лікаря,  вірніше  їхні  душі  не  можуть  нікуди  подітися.  Після  обшуку  люк  був  замурований  з  рештками  нещасних  людей.  Наступні  господарі  квартири  навіть  не  здогадувалися  про  такий  «приємний»  сюрприз.
-                  І  що  мені,  бабусю,  робити?  Тікати  звідти  чи  що?
-    Ні,  так  це  коло  ніколи  не  розімкнеться.  Поклич  будівельників,  нехай  розберуть  підлогу  та  знайдуть  те  сумне  місце.  Забери  звідти  ті  рештки,  поховай  по-християнськи.  І  не  забудь  покликати  священика,  щоб  освятив  все  житло.
-                  Дякую  Вам  за  пораду,  -  стиха  промовила  Ольга.
В  її  голові  вже  склався  чіткий  план  дій.  На  наступний  день  вона  почала  втілювати  його  в  життя:  найняла  будівельників,  влаштувала  ремонт.  Вони  дійсно  дістали  купу  кістяків,  які  згодом  Ольга  поховала  за    всіма  традиціями  і  на  свої  ж  кошти  встановила  надгробок.
Після  освячення  житла  Ольга  відчула  як  житлом  розлилось  приємне  тепло.  Ніч  тепер  не  нагадувала  їй  сюжети  романів  Стівена  Кінга.  Оля  вирішила  подякувати  бабці  за  своєчасну  пораду  і  попрямувала  до  старої  на  гостину,  попередньо  придбавши  в  крамниці  смачного  тортика.
Але  на  великий  подив  Ольги  двері  в  старої  ніхто  не  відчиняв.  Більше  того,  від  них  віяло  запахом  самотнього,  покинутого  приміщення.  Раптом  відчинились  двері  поряд.  Розпатлана  сусідка  Валя,  в  старому,  вицвілому  халаті,  гаркнула  до  Олі:
-                  Ти  чого  товчеш  туди,  дурне?  Там  давно  ніхто  вже  не  живе.
-                  Аякже  бабуся?  –  прошепотіла  Ольга.
-                  Ну  жила  стара  якась,  але  десь  років  з  тридцять  тому.  Вона  давно  до  предків  пішла.

Валя  гримнула  дверима,  а  Оля  залишилась  з  перелякано-здивованим  обличчям.  Вона  так  і  не  могла  зрозуміти  –  хто  ж  їй  допоміг?

©  Леся  Приліпко-Руснак,    14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684528
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016


НІЧ… І ЗНОВУ НІЧ

Ніч.  І  знову  ніч
Печаттю  чорною,  лихим  прокльоном
Я  знетямлено  торкаюсь  твоїх  пліч
А  в  голові  думки  у  марші  батальйоном

Хто  ти?  Скажи  мені,  дівко?
Мавка,  а,  може  відьма
Де  зілля  ховаєш  своє,  чорнобривко?
І  за  глузд  мій  монета  платиться  срібна?

І  що  тобі,  юній  особі  за  радість
Жити  від  дати  до  дати
Це  Купідона  прикра  лукавість?
Чи  за  справу  взялись  його  кати?

Скульптор  натхненний  ліпив  твоє  тіло
З  мармуру  найкращих  порід
Ланіти  і  перса  так  створені  вміло
Що  й  в  Антарктиді  розтанув  би  лід

Мені  хочеться  шматувати  на  тобі  одежу
І  щось  бездумно  кричати  в  напіввідкриті  вуста
Здається,  я  сам  собі  не  належу
А  ти  мовчиш,  неначе  свята

І  ось  повільно  впала  пристрасті  завіса
О,  Боже,  що  ж  я  наробив
Я  зрозумів  нарешті  –  ти  актриса
А  я  себе  у  зради  дикім  терені  згубив

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.07.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683720
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016


ЖИТТЯ ЛЮДСЬКЕ ЗВИВАЄТЬСЯ ЗМІЄЮ

Життя  людське  звивається  змією
Серед  річкових  порогів  і  гірських  стежин
Давно  людство  шукає  панацею
Від  швидкоплинності  оманливих  хвилин

Часто  штовхають  з  пантелику
Слова,  що  все  на  світі  цім  мина
І  коли  печаль  зустрінеш  ти  велику
І  коли  кубок  щастя  питимеш  до  дна

В  часу  на  рівному  рахунку
Й  бідняки  нещасні,  й  пишномовні  королі
Від  неминучості  немає  порятунку
Куди  ж  ти  плистимеш  на  зламанім  веслі?

В  божих  створінь  така  природа
Прийти  й  лишити  слід
І  не  скасують  ані  гроші,  ані  врода
Останній  у  вічність  самотній  похід
                                                                     

©  Леся  Приліпко-Руснак,  18.07.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682927
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2016


ДЕСЬ В ЗАБУТОМУ ДОМІ


Десь  в  забутому  домі
Грало  сумне  піаніно
Пустка  й  самотність  сиділи  на  троні
Привіт  заблукале,  бамбіно!

Чого  шукаєш  і  куди  зазомбовано  пнешся?
Невже  тобі  захотілось  пригод?
По  чиємусь  минулому  капцем  товчешся
Де  повно  фото  старих  і  пожовклих  банкнот

Вікна  пустими,  сліпими  очицями
Дивились  байдуже  крізь  морок
Лиш  часом  небо  злими  блискавицями
Зі  спокою  зривало  корок

А  ти,  немов  Тесей  у  лабіринті
По  коридорах  блудило  брудних  й  необжитих
І  лякали  гнізда  пташині  під  стелею  звиті
І  на  мольберті  незавершений  запилений  триптих


©  Леся  Приліпко-Руснак,  15.06.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681839
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.08.2016


ПЕРОН. ГЛУХА Й ТРЕМТЛИВА НІЧ

Перон.  Глуха  й  тремтлива  ніч
Що  тягне  комір  аж  під  шию
Він  повертає  її,  мов  позичену  річ
Наче  в  когось  вкрадену  мрію

Він  говорить  відсторонено  й  байдуже
«Забудь,  мала!  Когось  собі  знайдеш»
І,  як  завше,  смалить  сигари  і  лукаво  очі  мруже
І  його  думки  нагадують  сливовий  фреш

А  вона  розгублена  й  сердита
В  руках  нервово  стискує  білет
Її  потяг  має  вигляд  розбитого  корита
І  яке  знущання  цей  прощальний  тет-а-тет

Знову  в  неї  статус  «мандрівниця»
Через  поля  безкрайні  до  нових  зірок
Доля  –  велика  чарівниця
Що  десь  намисто  їй  збирає  з  щастя  пелюсток


©  Леся  Приліпко-Руснак,  28.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680792
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016


ХРИПЛИМ ГОЛОСОМ СПІВАЄ ГРАМОФОН

Хриплим  голосом  співає  грамофон
Життя  чиєсь  змальовує  у  нотах
Де  світ  повний  солодких  заборон
І  живе  кохання  на  стрімких  висотах

По  колу  крутиться  дзиґою  платівка
Плавно  торкаючись  кожної  із  віх
І  як  спогад,  напарфумлена  хустинка
Від  райських  залишилася  втіх

Гратиме  фокстрот  давно  забутий
І  шепотітимуть  на  вушко  чиїсь  палкі  вуста
«Я  Вашою  красою,  пані,  скутий
Прихильність  Ваша  –  ось  моя  мета

Жаль,  що  дуелі  вже  не  в  моді
Я  б  за  Вас  змагався,  наче  лев
Я  хоробрий  воїн  по  своїй  природі
А  Ви  найяскравіша  з  усього  жіноцтва  королев»

Прийде  світанок  і  розвіються  туманом
І  музика,  й  видіння  романтичне
І  сучасність  диким  доберманом
В  реальності  поверне  коло  звичне

©  Леся  Приліпко-Руснак,  27.07.2016


http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680641
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016


Мій творчий вечір "На крилах поетичного слова"

10  липня  2016  року  в  Центральній  міській  бібліотеці  імені  Костя  Солухи  відбувся  мій  творчий  вечір  під  назвою  «На  крилах  поетичного  слова».  На  цьому  заході  були  присутні  мої  родичі,  знайомі,  друзі,  а  також  учасники  поетичного  клубу  «Ліра»,  до  якого  я  належу.
Перед  глядачами  я  мала  змогу  відкрити  завісу  до  свого  поетичного  світу.  На  початку  творчого  вечора  я  зосередила  увагу  аудиторії  на  віршах  про  страшні,  буремні  події,  що  змінювали  і  продовжують  змінювати  нашу  країну  (Євромайдан,  загибель  Небесної  сотні,  війна  на  Сході).
Не  могла  я  не  звернути  увагу  і  на  красу  нашої  неньки-України.  Цьому  був  присвячений  вірш  «Моя  Україно!»,  що  був  продекламований  учасницею  поетичного  клубу  «Ліра»  Тетяною  Дорошенко.
Далі  я  поетичними  рядками  розповіла  про  історію  та  сучасне  життя  Кам’янця-Подільського.  Допомогла  мені  у  цьому  учасниця  поетичного  клубу  «Ліра»  Юлія  Ковальчук,  продекламувавши  мій  вірш  «Троянда  Поділля  на  камені».
Наступним  етапом  творчого  вечора  була  моя  розповідь  про  почуття,  які  я  відчуваю,  коли  пишу  вірші,  про  ставлення  до  Музи,  до  книг  як  джерела  натхнення,  а  часом  і  порад  та  підтримки.
Жанна  Мадич  –  учасниця  поетичного  клубу  «Ліра»  зачитала  мій  вірш  «Не  дивись  на  тіло».  Головним  покликанням  цієї  поезії  було  показати  як  важко  творчим  людям  пристосуватись  до  соціуму.  Дуже  часто  суспільство  звертає  увагу  не  на  творчість,  не  на  якісь  позитивні  особисті  якості,  а  більше  на  вади,  зовнішню  оболонку.
Наступний  блок  поезій  присвячений  темі  кохання,  як  всеосяжного,  глибокого  та  пануючого  почуття,  що  здавна  керує  світом.  В  своїх  віршах  я  намагалася  розглянути  це  почуття  як  з  жіночого,  так  і  чоловічого  боку.
Один  з  віршів  –  «Я  уезжаю»  був  продекламований  Світланою  Кремінською  Мною  була  прочитана  поезія  –  своєрідна  ода  жінці,  в  якій  йде  мова  про  жінку  як  про  неземне,  а  часом  і  не  логічне  створіння.  А  також  прочитаний  жартівливий  віршик  «Сьогодні  душа  танцює  танго»,  який  створив  гарний  настрій  для  присутніх.
Наостанок  мною  була  розкрита  тема  батьків,  батьківського  дому,  дому  моїх  дідів  та  прадідів.
Протягом  усього  творчого  вечора  лунали  прекрасні  пісні  у  виконанні  Жанни  Мадич.
Дякую  всім,  хто  завітав  на  мій  творчий  вечір  і  щиро  дякую  за  допомогу  в  його  проведенні  Ліщинській  Нелі  Миколаївні,  Тетяні  Дорошенко,  Юлії  Ковальчук,  Світлані  Кремінській,  Жанні  Мадич  та  колективу  Центральної  міської  бібліотеки  імені  Костя  Солухи.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677425
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2016


ЛЕГШЕ З КНИГАМИ БУВАЄ ГОВОРИТИ…


Легше  з  книгами  буває  говорити
Аніж,  здавалося  б,  з  розумними  людьми
Від  книг  образи  не  терпіти
І  в  них  нема  зарозумілості  стіни

Книги  ні  за  що  не  докоряють
Для  них  не  треба  виправдань  шукати
Питань  болючих  не  чіпають
Не  поспішають  в  кут  глухий  загнати

Книги  не  насміхаються  ніколи
Ні  з  вад  твоїх,  ані  з  дивацтв
Тебе  не  кидають,  мов  голку  до  стодоли
І  від  тебе  не  чекатимуть  багатств

Книги  не  часто  розчаровують
І  на  тебе  мають  завжди  час
Таємниць  ніяких  не  приховують
І  слова  їм  невідомі  «Вогник  згас»

©  Леся  Приліпко-Руснак,26.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674430
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016


ВІН ПИСАВ….


Розбираючи  мотлох  старий
Я  знайшла  лист  зі  шрифтом  друкарським
І  раптом  побачила  погляд  чийсь  молодий
І  дух  до  долі  відчула  бунтарський

Він  писав,  що  кохає  так  ніжно,  як  вітер
Що  обережно  торкається  березових  віт
Через  пітьму  типових  і  закутих  літер
Розкрився  мені  його  замріяний  світ

Він  писав,  що  чекатиме  на  неї  в  альтанці
З  букетом  її  улюблених  багряних  троянд
І  що  принесе  гітару  обов’язково  у  ранці
І  буде  героєм  з  сумних,  романтичних  балад

Він,  мабуть,  по  життю  був  письменником
Бо  слова  його  –  це  полум’я  краси
І  лист  сторінкою  болючою,  щоденником
Недарма  зберігся  нащадкам  на  часи
                                                                 
©  Леся  Приліпко-Руснак,16.05.2016    

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673131
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016


Я ПРОСТО ХОЧУ БУТИ ПОРУЧ

Я  просто  хочу  бути  поруч
Без  всіляких  там  «але»
Творити  нашу  реальність  власноруч
Зігріти  тоді,  коли  зле

Коли  сумуватимеш,  я  не  спатиму
Тебе  вислухаю  і  зроблю  нам  чаю  з  м’ятою
Про  дурниці  тебе  не  питатиму
Я  в  долі  твоїй  хочу  бути  персоною  гратою

Читатимеш?  Не  заважатиму
Проживемо  разом  лінії  сюжетні
З  любов’ю  за  обличчям  твоїм  спостерігатиму
Твої  ж  риси  чарівно-портретні

І  коли  йтимеш,  милий,  до  вершини
Я  тебе  за  руку  триматиму  міцно
Я  пам’ятатиму  кожної  хвилини
Що  кохання  –  це  все  таки  навічно
                                                                           

©  Леся  Приліпко-Руснак,  09.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673128
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016


ВТЕЧА З ПОЛОНУ


Розтрощила  телефон  об  асфальтну  покрівлю
Потягнулась  рука  до  авто-керма
Життя  нагадало  чомусь  божевільню
Нема  з  якої  рятувального  човна

Швидкості  стрілка  в  червоній  зоні
А  ти  оскаженіло  тиснеш  на  гальма
Ніби  минуле  за  тобою  в  погоні
Що  б  не  купила  навіть  задарма

Спинишся  посеред  поля
Закричиш  про  свій  біль  що  є  сили
Може  почує  зрадниця-доля
І  змінить  на  краще  свої  директиви

Дощ  періщить  по  плечах,  мов  батогом
І  вперше  зайвою  є  парасолька
По  щоках  розлилися  сльози  Дніпром
І  кісткою  в  горлі  –  брехні  патока  солодка

©  Леся  Приліпко-Руснак,07.05.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670101
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016


Я НЕ ЛЮБЛЮ ДОВГИХ ПРОЩАНЬ


Я  не  люблю  довгих  збирань  і  прощань
І  на  пероні  обіймів  нашвидкоруч
Після  них  чимало  запитань
До  яких  не  відшукати  ключ

Не  люблю  дивитись  з  потягу  в  вікно
Де  ти  застиг,  немов  скульптура  в  сподіванні
В  думках  панує  принцип  доміно
І  сум  нахабно  виграє  в  атакуванні

Завжди  чомусь  тяжка  дорога
Що  веде  від  дому  в  далечінь
Скаче  звірятком  сполоханим  тривога
І  можливих  змін  кульгава  тінь

До  душі  мені  додому  повертатись
І  розуміти  як  люблю  свій  Кам'янець  нічний
Від  зустрічі  з  тобою  радісно  всміхатись
Рецепт  щастя  –  він  такий  простий

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668714
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016


ЗІГРАЙ МЕНІ НА ГІТАРІ

Зіграй  мені  на  гітарі
Пісню  якусь  монотонно-сумну
І  щоб  я  в  твоєму  музичному  дарі
Відчула  почуттів  новизну

Хай  підтанцьовує  багаття  вихором  яскравим
А  ти  перебирай  зачаровано  за  струною  струну
Заспівай  голосом  ніжним  і  ласкавим
І  я  в  очах  твоїх  синіх  потону

Одягну  ромашкове  намисто
І  питиму  духмяний  чай
Десь  за  межею  залишилося  місто
І  для  душі  моєї  тут  духовний  рай

Твоя  пісня  проникає  до  глибин
Мого  зачерствілого  й  зневіреного  світу
І  зникає  спогадів  гіркий  полин
Серед  весняного  п’янкого  цвіту

©  Леся  Приліпко-Руснак,  07.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667211
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016