| Сторінки (9/896): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
На море їдеш, стерво, в Крим,
Щоб задницю свою вмочити?
І помагаєш тим самим
Росії хлопців наших вбити!
Байдужим теж не прикидайся вже,
Все розумієш й дуже добре знаєш,
Там де свої макаєш «фаберже»,
То тим ти, падло, співчуваєш!
20.07.1916 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679210
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2016
Щодня скалічені і вбиті,
На нові жертви смерть чатує,
Поля снарядами розриті
Метал російський все шматує.
Російська зброя і солдати,
А поле бою Україна.
Вони прийшли щоби вбивати
І нас поставить на коліна.
Війна гібридна нас вбиває,
Вбивають найманці, військові.
Вбиває той, хто в нас стріляє,
П’янить Росію запах крові.
Вбивають ті, хто співчуває,
Той хто не бачить та не чує,
Той, що мовчить, також вбиває,
Хто в соцмережах галасує.
І з їхніх рук кров українську
Нічим й ніколи вже не змити.
А перемовинам у Мінську
Війну з ордою не спинити.
Цей ворог підлий і жорстокий,
Ще вчора називався братом.
Гарантував нам мир і спокій
Взамін забравши грізний атом.
Орді плювати на закони,
Договори та постулати,
Людську мораль і на кордони,
Їй без війни не існувати.
Росія зрощена війною,
Та в цій війні вона сконає.
І Україна – поле бою,
Орду на ньому поховає!
10.07.2016 p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.07.2016
Одні тікають від війни
Десь за кордон, на заробітки.
Живуть без почуття вини,
Страшних подій далекі свідки.
А інші залишають все,
Достаток, славу, визнання.
Любов на крилах їх несе –
Сини народу їх звання!
Ідуть свідомо на війну
Найкращі з кращих, патріоти!
Найвищу платять там ціну,
Бо смерть не розбирає, - хто ти?
Водій, айтішник чи співак,
Що в опері співав в Парижі,
Василь славетний був козак
І мав талант навдивовижу.
Він не ховався, не тікав,
А повернувся в Україну,
Щоб захистити, бо кохав
Її єдину – Батьківщину.
Слова із Гімну не пусті,
Для нього це життєве кредо
Він був Людиною в житті,
А на війні«Міф» було псевдо.
Він душу й тіло положив,
Земля вкраїнська кров ввібрала,
Заради неї вмер і жив,
Герою вічна пам'ять й слава!
“Міф» буде жити у серцях,
А голос кликати до бою.
Душа у шрамах і рубцях,
Душа обпалена війною…
***
В той час, коли загинув «Міф»,
На фестивалі джазу в Львові,
Еліта довбана, на гріх,
Гульбу влаштовує на крові….
На Донбасі 29 червня в районі Луганського загинув славетний український оперний співак Василь Сліпак, який служив у ДУК "Правий сектор". Він вже 20 рорків проживав в Парижі і 19 років співав в Парижській опері… Вічна пам'ять герою! На жаль в цій війні Україна втрачає найкращих, справжню еліту. А ця «довбана еліта» і далі буде піаритися і пудрити нам мізки.
30. 06. 2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2016
Мамо, не плач! Я з хлопцями в строю
Лечу по небу понад Україною.
Я бачу хату, вулицю свою,
Тебе, рідненька, з чорною хустиною.
Поглянь на небо, погляд твій зловлю
Пекучі сльози бачу, біль і тугу.
Пробач, що рідко так казав, - люблю!
І проявляв так ніжність недолуго…
Ці почуття мабуть усі сини
Теж намагались якось приховати…
Тепер в твої приходитиму сни
Щоб борг любові й ніжності віддати.
Не плач матусю! Так судилось нам,
В Донбасі зайд московських зупинити,
Уклін земний і шана матерям,
Що вчили землю нас святу любити.
Любов синівська, як її ділить,
Між ненькою і між Україною?
Тож ми обох повинні захистить,
Земля розквітне маками, калиною…
Я не один! Нас тут небесна рать,
Плече козацьке відчуваю в лаві.
Ми Вас будемо з неба захищать,
Щоб жили в мирі, Україна в славі!
20.06.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2016
Невже у нас забракло духу?
Погас майданівський порив…
Немає поступу та руху
І гноєм повниться нарив!
Провладне втишилось болото
Повиповзали плазуни,
Здіймає голову сволота –
Перевертні і брехуни.
Одні і ті ж вожді з екрану,
Ведуть по колу до мети,
І фальш словесного туману
Нам шлях мішає віднайти.
Зневіра знову в наших душах
Розчаруванням залягла.
І вкотре вже сказати мушу, –
Байдужість нас перемогла!
Ми після другого Майдану
Всі повторили помилки.
Небесну ждем від влади манну,
В чергові віримо байки.
Тож знову руки опустили,
Гадали щиро, що за нас
У слуг народу рватись жили
Від праці будуть на цей раз.
Та тільки рвуться не від праці –
Від не підйомних хабарів.
Вони давно нас мали в (думці)
Нащадки з роду лихварів.
Усе за що Майдан боровся –
За ці роки хоча би раз
Мільйон Хрещатиком пройшовся,
Щоб влада відчувала нас?
Супроти злиднів і тарифів,
Офшорів, суддів і злодюг,
АТОшних повсякдених міфів,
Жируючих на цім хапуг.
Нам Конституцію міняють,
А нас це зовсім не пече.
Щоденні смерті не лякають
І кров, що річкою тече…
***
Ми за свої права, свободи
Не звикли битися щоденно.
Базар, робота і городи…
Байдужі! Тож живем злиденно.
14.06.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672232
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2016
Ой, Юра-Юра – ніби дежавю!
На цей раз тільки в прокурорське крісло
Персону друзі всунули твою,
А пам’ятаєш , що з ментовським вийшло?
В минулому, коли ти був ментом,
Мав вплив і владу просто велетенську.
Нехай живе у пам’яті фантом,
Як згодом пересів на зону Менську.
Нехай фантом цей в пам’яті сидить
Систему допоможе поламати,
Щоб потім дежавю не говорить
І зону Менську знову не топтати.
29.06.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669192
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 30.05.2016
Роки спресовані в життя,
Життя спресоване у мить.
Нема в минуле вороття,
Прожите пам’яттю болить.
Буває інколи сльоза
Збіжить зрадливо по щоці.
Верби засушена лоза
Уже не пустить корінці…
15. 05. 2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016
Мене сонце припікає,
Мружить очі заставляє.
Світить сильно і яскраво,
Дуже вже мені цікаво, –
Чи воно перегорає,
А згорить, то хто міняє?
І ще хочу дуже знати
Як його там виключати?
Де ж таку драбинку взяти
Щоб до сонечка дістати?
І цікаво ще мені
Де купляють запасні?
Ось прийде з роботи тато
Буду в нього я питати.
Адже лампочку вкрутити
Тато вміє це робити.
Інженера диплом має
І про все на світі знає!
07.04.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657752
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.04.2016
А хто казав, що буде просто
І квітами нам встелять шлях.
Бо Україна, це ж не острів
І рвати треба не по швах.
Не пуповину рвем – кайдани,
Які нам в’їлися в кістки.
Ми сліз та крові океани
Пролили вже за ці віки.
Якщо не можна кляті зняти,
З ноги залізо, чи з руки,
То треба з шкірою здирати,
Рубати тіло і кістки.
І виривати метастази
Прийдеться дуже довго нам.
Так важко збутися зарази,
Але уже відчутний злам.
Прийшло прозріння, хоч криваве,
Але без розпачу в очах.
Сплетіння ланцюгів іржаве
Тріщить і рветься на плечах.
Прозріли врешті, зрозуміли –
Одвічний ворог москалі.
І їх лише через приціли
На нашій стрінемо землі.
Страшна Московії держава
Як в космосі чорна діра.
І над сусідами двоглава
Нависла тінню від Петра.
У цій дірі усе щезає,
Народи із лиця землі.
І рівних в підлості немає
Ординським ханам у Кремлі.
Пастки та міни, вовчі ями
Сусід влаштує вкотре нам.
Історія в нас з москалями –
Не побажаєш ворогам.
Та нас уже не залякати,
Земля ввібрала нашу кров.
Народ нікому не зламати,
Що в собі рабство поборов.
03.04.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2016
У пам’яті усі стежки,
Якими я ходив до школи,
Купатись бігав до ріки,
На пасовисько гнав корови.
Все пам’ятаю до дрібниць,
Де поворот, а де під гору,
І де нападало кислиць,
П’янку черемху біля двору.
По за городи, як собі,
До магазину шлях спростити,
А зі скали, що на горбі,
У воду камінь запустити.
Він із прискоренням страшним
Летить до низу і стрибає.
Хто більші бризки здійме ним,
Коли він у ставок шугає?
Які ростуть де черешні
Та де суничник, де малина.
І зливи, блискавки страшні,
Як ноги ранила стернина.
Бо ціле літо босяком
З самого ранку і до ночі
Гасав засмаглим хлопчаком,
Лиш виділялись сині очі.
Корови пас і вам скажу
То не така проста робота.
Запас на зиму фуражу –
Була також моя турбота.
Для цього з батьком сонця схід
На сіножаті зустрічали,
Бо по росі косити слід,
Як коси перед тим клепали.
Сапав у полі буряки…
Ще скільки було того всього!
Десь звідкілясь взялись роки
І шлях встелили від порогу…
23.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2016
Щоб влада ефективно працювала
Є надзвичайно рішення просте.
Вона потрібно щоб запам’ятала,
Що для народу є завжди святе.
Це та земля, що зветься Україна!
Заради неї ми готові вмерти,
Бо тут зарита наша пуповина,
А влада на такі спроможна жертви?
Тому усі, хто рветься так до влади,
В АТО повинні прослужить півроку.
В окопах, там, де кулі, міни, гради,
Ціну життя пізнати з того боку.
Тоді шеренги зменшаться охочих
Посісти крісло депутатське в Раді.
А той, хто смерті подивився в очі
Не стане вже реформам на заваді.
Отож всі урядовці, депутати
Придбати мають берці, однострої
За свої кошти, а вже автомати
Їм видадуть, гранати та набої.
Бронежилети, каски волонтери –
Родина, друзі мають закупити.
Нехай відчують тендерні афери
В яких хотіли так підзаробити.
Хоч навіть місяць щоб повоювали
І своїй смерті в очі подивились,
А з ними ще – паркетні генерали.
О, як би швидко все тоді змінилось!
За пару днів в окопах депутати
Уже би коаліцію створили.
В голосуванні були б результати,
Окопи швидко б розуму навчили…
***
Я це серйозно, не якийсь там понт, –
Вчепить на двері Ради та Кабміну
Плакат – «Закрито! Всі пішли на фронт,
Від орків захищати Україну!»
21.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653502
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2016
Після нас хоч потоп, хоч трава не рости…,
Свою землю плюндруємо наче чужинці.
Всі провини, гріхи, рідна земле, прости!
Схаменімось нарешті, ми ж бо українці.
Може годі вже жити і вестися так,
Що земля не жива і все зможе стерпіти
Хай сьогодні вторгуєш той клятий п’ятак,
А платити за все будуть внуки і діти.
Виснажують ґрунт соняхом та ріпаком,
Про якісь сівозміни вже навіть не йдеться.
Блиск наживи в очах із олійним смаком
Нам бідою в майбутньому ще відізветься.
Повилазили з нір різномасті ділки
І торгують землею на метри та тонни.
Чорнозем, який кров’ю полили батьки,
Екскаватором риють і грузять в вагони.
Намивають пісок із Славути-Дніпра,
Вигрібають каміння з річок і потоків,
Не одна облисіла в Карпатах гора,
Та на жаль ми не робимо з цього уроків.
Плюндрують Полісся копачі бурштину.
Залишають по собі пустелю, руїну,
А мільйони течуть повз державну казну,
То ж яку ми нащадкам залишим країну?
Всюди купи сміття, огорожі, сітки,
Береги, узбережжя загарбані бидлом,
Там на ці мільйони виростають хатки,
Нам мовчати й дивитись на це остогидло.
Вже вважають себе хазяями життя,
Що за бороду Бога самого вхопили.
Заніміло сумління, нема каяття,
Та у всіх однакові по суті могили.
Ще нічого ніхто на той світ не забрав
Лише тільки душа постає перед Богом.
Він цю землю створив, хто її обікрав,
Той нічого не має святого…
16.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2016
Із павутиння Інтернету
В життя ввірвалася моє…
З екрану дивишся планшету
І смуток в грудях розтає.
Одна світлина, листування
І серце защеміло знов.
Воно отримало послання,
По жилах розігнало кров.
Твоїх очей магічна сила
В душі торкнулася струни,
Ти дарувала мені крила
І кольорові мрії-сни.
Також неспокій, хвилювання,
Фантазій грішну каламуть.
Хвилини щастя і страждання,
Реальності страшної суть.
Ми в різних просторах і часі,
Не перетнутися ніколи.
Лиш віртуальність в іпостасі
Коханню, возвела престоли…
12.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
В зими з весною дивоглядки,
То сніг, то дощ, туман – мороз.
Щодня зими зникають статки,
Та вже стурбована всерйоз.
Вночі буває підморозить,
Калюжі в темноті посклить,
А вдень, під сонцем верболози
Весна вже котики сріблить.
Підбадьорилася синичка,
Лиш кілька нот, а як звучать!
Кіт на осонні миє «личко»
Дерева скоро заклечать.
Весна настирна та нестримна,
П’янкий відчутно подих вітру,
Така цнотлива та інтимна,
Безбарвну змінює палітру.
09.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650377
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2016
Послухай, Петре, щось воно не те,
Слова твої розходяться з ділами.
Я знаю, скажеш, - Діло не просте,
Війну Росія розв’язала з нами.
Тому спад виробництва, ВВП,
Реформ відсутність, дефіцит бюджету.
Та коаліція, де більшість БПП
Готують вже платформу нам для злету.
Але ж війни нема, а лиш АТО,
Хоч армія воює і вмирає?
Скажи, - Чому не відповів ніхто
За те, що України схід палає?
Чому АТО, якщо іде війна,
Для чого ці словесні реверанси?
Тому, що може не для всіх вона
І більшість має відкупитись шанси?
Чому усі, хто кликав ту війну,
Втекли самі ще й статки прихопили,
Чому з регіоналів хоч одну
В тюрму паскуду, ще не посадили?
Натомість патріотів, без проблем,
Десятків кілька дивляться крізь грати.
І судять їх держави іменем,
Якої ради йшли вони вмирати.
А судять і катують ті ж самі,
Що вчора ще майданівців судили.
Хоча їх місце саме у тюрмі,
Але, під час люстрації – простили…
Ті судді наші, прокурорські пси,
Страшніші того ворога на сході.
Помилуй Боже і від них спаси,
Бо на реформи сподіватись годі.
А може це такий договірняк
Із тим кого Ху@лом прозвали фани?
Війни нема і можна позаяк
Продовжити в державі дерибани.
Усюди беззаконня і бардак,
Корупція зашкалює в державі.
І що дивує, що нема ознак,
Бажання лад навести у цій справі.
У владі знову друзі і куми,
По бізнесу патнери- пройдисвіти.
Чомусь ви переконані, що ми,
Цей безлад довго будемо терпіти?
Мовчу про Іловайськ і про Майдан,
Про тисячі скалічених і вбитих.
Невже гадає хтось, що чемодан,
Втікаючи зуміє прихопити?
Чому мовчу? Бо просто вже облом,
Роками про те слідство говорити.
Та й результат відомий нам обом –
Вже нікого в кінці буде судити…
Тарифи будуть ринкові у нас,
А про зарплати, пенсії забули?
Чому це не зробити водночас,
І хочете щоб це ми проковтнули?
А ще побитись можна об заклад –
На мінімалку жити неможливо!
Порожній шлунок – шлях до барикад,
А їх відсутність це вже дійсно диво.
Мене дивує, ви що там сліпі,
Чи влада просто розум відбирає?
Товчете воду два роки в ступі,
А поступу вперед ніяк немає.
***
Здолати можна все з народом цим,
Та гетьмана ми не того обрали!
І я признаюсь помилився з ним,
Але помилки ми вже виправляли…
01.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2016
Я зробив все що міг, більше просто не дали,
Найдорожче віддав, що у мене було.
Ми змінити життя і країну бажали,
Чи даремно нас тут більше ста полягло?
Я запитую тих, хто залишився жити,
Хто знамено підняв, яке випало з рук,
Що Ви браття змогли за два роки зробити?
Чи даремно ми кров тут пролили на брук?
Я звертаюсь до Вас, побратимів Майдану,
Що мов діти малі повірили владі,–
Ви невже не відчули нового обману,
Як влада реформам стає на заваді?
Чому Україну віддали на поталу?
З'їдає державу корупційна іржа.
Ми проти сваволі, беззаконня повстали,
А у Вас де терпінню проходить межа?
Став іншим народ, влада лишилась старою,
Хвилі Майдану вгору підняли сміття.
Не буде у нас миру, порядку, споко́ю
Поки старе не піде уже в небуття.
Годі чекати, руки складати зарано,
Вам випало жити, тож боріться за нас.
Перемога знеболить кривавії рани,
Небо вже ми буде́мо тримати для Вас.
27.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2016
Запропастився місяць Лютий
Та зовсім в гості не зайшов,
Ним Січень захандрив забутий,
То нагрівався, то холов.
Температури перепади
Назвали примхами зими.
Не були щедрими принади,
Які вподобані дітьми.
Морозу трішки, щіпка снігу,
Ото і вся була зима,
А так, щоб з розмаху, розбігу,
Та й в кучугуру, так нема.
Зима лиш трішки полякала
І поступилася весні,
А та запрошення прийняла –
Не до вподоби це мені!
Прийшла з туманом, мокра, квола,
Без сяйва сонця і тепла.
Поміж беріз блукає гола,
Природа це не сприйняла.
Зима позиції вже здала,
Десь Лютий лють свою згубив.
Але й весна ще не настала,
Забракло просто в неї сил.
14.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.02.2016
Я запитую в себе, вдивляюся в очі людей,
Щоб збагнути, чому нас історія водить по колу?
Є в нас віра, надія і безліч чудових ідей,
Але як згуртуватись і як нам позбутись розколу?
Нам цю землю святу, цей Всевишнім дарований рай
Передали батьки і любов передали у спадок.
Ми життя віддамо, захищаючи зболений край
Від захланних сусідів, їх підлих постійних нападок.
Але в праці важкій, в розбудові державних основ
Ми вже вкотре не тим делегуємо право на владу.
Як розплата за дурість – Майдан, барикади і кров,
Але знов, як на гріх, обираємо шкурницьку Раду.
На Майдан вийти знову, невже це простіше для нас,
Чим на виборах нечисть просіяти добре крізь сито,
Популістів і тих, хто в чергове змінили окрас,
Старожилів, що вкотре тусуються знов за корито?
Теж зневіра, байдужість не роблять щасливими нас,
Голосуєм «ногами» щоб потім товктись головою.
Витрачаємо марно ми нерви, зусилля та час,
Це не робить нас сильними в протистоянні з Москвою.
Як же нам обійтись без повторення цих помилок –
Позбутись байдужості й того, що якось воно буде.
І на довгім шляху нами зроблено перший лиш крок,
Шлях здолає хто йде і хто бореться долю здобуде.
Дай нам Боже терпіння і сили здолати цей шлях,
Укріпи нашу віру, згуртуй нас усіх воєдино.
Хай лунає наш гімн, майорить в піднебессі наш стяг,
Благословенною будь на віки-віків, Україно!
09.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2016
Хочеш пам'ять гарну мати,
Швидко бігати, стрибати,
Рости гарно, не хворіти?
То ж запам’ятайте діти, –
Щоб міцне здоров’я мати –
Треба МОЛОКО вживати!
16.012013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Я теж за статус для Донбасу,
Але лиш тільки спеціальний!
Обнести дротом біомасу
В якої вивих є ментальний.
Без права голосу, натомість,
Їм дати право на лопату,
Щоб відкопали свою совість,
А вбивць на горло всіх скарати.
Там маргінали та садисти,
Ґвалтівники і наркомани,
Убивці, збоченці, рашисти,
Їх закувати у кайдани.
Нехай зариють всі окопи,
І розмінують все довкола.
Це їм наказують «Укропи»,
Які пройшли крізь пекла кола.
Лісопосадки, шахти, шурфи,
Хай риють голими руками
І піднімають звідти трупи,
Які ховали там роками.
Всіх закатованих і вбитих
Нехай звезуть в одну могилу,
Щоб світ здригнувся! Це бандити,
Що поважають тільки силу.
Хай розберуть усі руїни,
Збудують те, що зруйнували,
Прощення просять на колінах,
Що Україну мордували.
Можливо час лікує рани,
Прийде примирення в родини,
Але болять сьогодні шрами
І сморід страшний від пухлини.
Гнійник не можна лікувати
І статус в цім не допоможе.
Його потрібно видаляти,
Дай розуму на це нам, Боже!
28.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2016
У вирву часу скочуються дні,
Пилюка забуття роки вкриває.
Живемо між людьми, але одні
І ця самотність інколи лякає.
Збігають дні та обкрадають нас,
Неначе обриває листя вітер.
Лікує і вбиває водночас
Звичайне слово складене із літер.
А, що тоді казати вже про час
Його ми так сприймаємо нарізно.
Радіємо, – дорослих робить нас,
Що схаменутись вже буває пізно.
Гадаємо, що з часом ми на Ти,
Що в нас його ще скільки заманеться.
А оглянутись, спалені мости,
Ніхто ніколи в юність не вернеться.
Коли наш час вже добіжить кінця
І вже ніщо нікому не змінити,
Збагнеш тоді, перед лицем Творця,
Як час цінив, як мало встиг зробити…
25.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2016
За Януковича вступилися «тітушки*»,
При Порошенкові з’явились «йовбаки**».
Образи прошу винести за дужки –
Який гарант, такі і мудаки!
20.01.2016 р.
* «Тіту́шки» — збірна назва найманців, часто люмпенізованих кримінальних елементів, гопників, молодиків, в тому числі спортсменів, які використовувалися українською владою для застосування фізичної сили і участі в масових сутичках; зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів та для дій проти вуличних протестів: провокацій, підпалів машин, залякування, побиття та розгону демонстрацій. Термін з'явився у травні 2013 року і походить від прізвища спортсмена Вадима Тітушка.(Вікіпедія)
**"Йовбак" — Інтернет-мем, виник після стрілянини в Мукачевому у 2015 році. Він означає збірну назву озброєних найманців, які взаємодіють з українською міліцією під час масових заворушень. Вважається, що мем «йовбак» став еволюцією «тітушки» — основною зовнішньою відмінністю «йовбака» від «тітушки» є наявність вогнепальної зброї: «йовбаки — це озброєні тітушки» . (Вікіпедія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637366
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.01.2016
Скриплять дерева, перестук гілок,
Ген у верхів’ї вітер хазяйнує.
Немов знічев’я в руки взяв ціпок
І з тиші перемерзлої кепкує.
До низу він пробратися не зміг,
А може просто не було бажання?
Рипить зрадливо під ногами сніг,
Лишаючи слідів татуювання.
Безлистий ліс від стиду занімів,
Прикривши сором покривалом білим.
Краса і спокій, що бракує слів,
Застигла вічність часом скрижанілим.
20.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637344
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2016
Днів у тижні рівно сім.
Це давно відомо всім.
Кожний свою назву має,
Один одного міняє.
Споконвіку так ведеться,
Перший – Понеділком зветься!
Кажуть, що цей день важкий!
І чому це він такий?
Другий день – Вівторком звати,
А за ним, потрібно знати
Третій день одразу йде,
Він нам Середу веде.
День четвертий в нас Четвер,
Пам’ятаймо відтепер.
П’ятий – П’ятницею звуть
І її зазвичай ждуть,
Бо попереду чекають
Дні коли відпочивають.
Шостий день у нас Субота,
Та ще хатня є робота.
Тому треба помагати
Батькам в хаті все прибрати,
На городі і в саду
Все привести до ладу.
Сьомий день у нас Неділя.
День святковий, день дозвілля.
Йдуть до церкви і гуляють,
Всі в цей день відпочивають!
***
Тепер, спробуйте малята,
Назви днів самі назвати.
17.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636791
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.01.2016
Ми в цьому світі наче діти,
Такі же добрі та відверті,
Дрібницям вміємо радіти,
Але буваємо і вперті.
Привітні, щирі та гостинні,
Аж інколи собі на шкоду.
Зв’язки цінуємо родинні
І чарівну жіночу вроду.
Боголюбиві, працьовиті,
Батьків шануємо і віру,
Пісні в нас смутком оповиті.
І знаємо в застіллі міру.
Талановиті та завзяті
А праця нам завжди на втіху.
Душею щедрі і багаті,
Дитячому радієм сміху.
Відважні, чуйні і відкриті
Веселі, лагідні, сумлінні,
Розумні і хазяйновиті
І точно, що не маєм ліні.
Нікому ми не завинили,
Не нападали, не вбивали,
Та з лемешів шаблі робили
І свою землю захищали.
Терплячі до пори, до часу,
Та вже коли терпець ввірветься
То ворогам не буде спасу,
Так було й досі так ведеться.
Земля колиска, ми родина,
Добра й щедрот у нас по вінця.
Така в нас матір-Україна!
Такий характер українця!
15.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635996
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2016
Мовчи! Прошу тебе, - Мовчи!
Твої слова вже не сприймаю!
Не плач! Не злися! Не кричи!
І не питай, чи ще кохаю?
Спитай себе, - Чи любиш ти?
Тоді про що нам говорити?
В минуле спалені мости,
Його не треба ворушити.
Не треба сліз! Не дорікай!
Ми не почнемо все з початку.
Казала ж, - Вибач і прощай!
І поцілунок був на згадку.
Я не тримав на тебе зла.
Сліпа любов чи розрахунок?
Полюбиш, кажуть і козла,
Отруйним був той поцілунок.
Ти вбила цю мою любов,
Вона так важко помирала,
Холола і кипіла кров,
Душа у відчаї страждала.
Не вимагай від мене те,
Що вже не можеш вимагати.
Кохання ніжністю цвіте,
Якщо його не затоптати.
В одну ріку нам двічі вже
Ніколи більше не ступити
І хай Всевишній вбереже
Нас помилок не наробити.
13.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Ми не хотіли воювати,
Але повинні це робити
І взяли в руки автомати,
Щоб рідну землю захистити.
Ми не хотіли помирати,
Всі, як один, хотіли жити.
Дітей ростити та плекати,
Коханим бути і любити.
Ми будували та навчали,
Збирали хліб і мали мрію
Та шлях для розвитку обрали,
Що не влаштовував Росію.
Тепер це треба боронити,
Бо вже не нишком, а відкрито,
Орда щоби нас зупинити,
Війну веде несамовито.
В степу Донбасу, в цьому полі
Вже Русь стикалася з Ордою.
В нас досить сили духу, волі,
Перемогти у цім двобої.
Нам так не хочеться вмирати,
Щоб не завдати рідним болю.
Та землю рідну захищати
На нашу вже припало долю .
Щоб «руССкій мір» з оскалом звіра
Не став на рідному порозі.
На нашім боці правда й віра
У неминучій перемозі.
За це боролись і вмирали,
Кров українська тут пролита,
Тож від землі меморіали -
Розквітлі маки в полі жита.
11.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635350
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2016
Білий сніг із сірих, темних хмар
Сиплеться на землю без зупину.
Хвацько шапку вдів собі димар,
А на стріху кинув скатертину.
Та ніхто від хати до воріт
Не протопче стежку вже ніколи.
Вікна з сумом дивляться на світ,
Темні і від болю захололи…
07.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2016
Буває так, що серце затріпоче,
Лише до тебе думкою торкнусь.
Так б’ється ніби, обірватись хоче,
І я на нього та на себе злюсь.
На нього через те , що так страждає,
На себе, що із пам’яті не стер
Про тебе спомин і воно це знає,
Щемить, при згадці, болем дотепер.
06.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016
Не вірю зовсім тим вождям,
Які з трибуни чи з екрану
Українською мовлять нам,
Туман пускають для обману.
Бо з друзями, чи у сім’ї
Лише російською лепечуть.
Та горобці не солов’ї,
Ніколи так не защебечуть.
Занадто різна в них душа,
Тож не паруються ніколи.
А ці, заради пів гроша
Усі порушать протоколи.
Їм не дивуюся, а нам,
Невже заклало очі й вуха?
І до душі весь цей бедлам,
Брехні солодка медовуха?
Це ж євнухи, а не мужі!
Не здатні зовсім будувати.
Вони на цій землі чужі,
Давно їх в шию треба гнати!
03.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2016
На мить зустрілись Старий й Новий рік,
Щоб естафету часу передати.
Дорослий і статечний чоловік
Себе впізнав у постаті хлоп’яти.
Послухай хлопче, - мовив Старий рік,
Мене також з шампанським зустрічали!
Але як дням уже скінчився лік,
Лиш поминальну чарочку підняли.
А зустрічають гучно через те…,
Бажання кожний хоче загадати,
Людське і щире і таке просте, -
Щасливий Новий увійде до хати.
Тож поспішай і пам’ятай про це,
І будь Щасливим, як того бажали,
Щоб усмішка осяяла лице
Та добрим словом потім проводжали.
31.12.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632738
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2015
Метеорити падали, як стріли,
Степ запалав і корчився в вогні.
Розірвані, скалічені горіли
Живі і мертві хлопці на стерні.
А дощ метеоритний без зупину
Вже трохи далі землю молотив.
Це росіянин, з-за кордону, в спину,
Вночі нас сонних «Градами» накрив.
Бандитська підлість «брата-словянина»
В страшному сні приснитись не могла.
Хіба вчинити може так Людина?
А Нелюдь може! Бачите змогла!
Полеглі хлопці цього не збагнули,
Та їхня смерть – пересторога нам,
Що росіяни ворогами були
І будуть завжди! Назавжди затям!
24.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2015
На зламі часу, в новорічну ніч,
Родився хлопчик названий Степаном*.
Напевне зорі знали в чому річ,
Що українським стане він Титаном!
Тож душу Бог послав йому таку,
Що наче світоч все життя горіла,
Дав силу волі й духу юнаку
Любов землі, яка його зростила.
І ця любов, неначе оберіг
Йому давала мужність та наснагу.
В концтаборах і тюрмах він зберіг
Незламну волю і борця відвагу.
Для нього гасло, – Воля або смерть,
Це був не символ, а життєве кредо
І боротьби смертельна круговерть
Дасть волю Україні, вірив твердо.
Його життя, ідеї, боротьба
Ще й досі ворогів його лякають
Ім’ям Бандери названа доба,
Бандерівці, - нас досі називають.
Тому, як шана, по всій країні
Звучить вітання-гасло в наших лавах.
Борцям за волю, - Слава Україні!
В боях полеглим всім, - Героям слава!
22.12.2015 р.
*1 січня 1909 р. народився Степан Бандера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
Мені слова із вічності прийшли,
І в вічність теж перетекли віршами
Про почуття якими ми жили,
Що спалахнуло іскрою між нами.
Хто не кохав, той цього не збагне,
Ці почуття не можна передати.
І слава Богу, що обрав мене
Та дарував це щастя – покохати!
Можливість бути сильним і слабким,
Сміятися і плакати від щастя,
Палким і ніжним, навіть боязким
Сприймати поцілунки як причастя.
Життям впиватись, морем почуттів,
Шаленим, божевільним, феєричним.
І я найбільше в світі би хотів,
Щоб так зі мною це тривало вічно!
21.12. 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
Доросла вже, така як я,
А в голові метелики.
Та в це не вірить ні...(фіга)
Відвідує генделики.
Душа - кохання повний жбан,
і вдіта вся із голочки.
На роги ставить "Андіжан"
Із казначейства Олечка!!!!
23.02.2009 р.
Б.О.М присвячено
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630178
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.12.2015
Начальник в віці сорок п’ять,
Ну, що йому ще побажать, -
Грошви, здоров’я пити чарку,
Від вух з ногами секретарку.
24.02.2000 р.
Д.В.О. в день народження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629876
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 19.12.2015
Мсьє Дюк в Одесі символ міста
Сер-дюк в Мінфіні - це епоха!
У ній вмістились сім міністрів,
Що працювали з ним потроху.
А шістдесят, це як сказати,
Це просто інший спосіб жити.
Не треба вдосвіта ставати,
Не треба бігти і спішити.
І календар для тебе інший,
У ньому днів нема робочих.
Збирай опеньки, пиши вірші,
Живи щасливо і досхочу.
10.04.1999 р.
Сердюку Олександру Івановичу з
нагоди ювілею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629873
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 19.12.2015
Сказати хочу не з трибуни,
Це біль душі і серця крик,
Як тим, хто ніс на плечах труни
І йшов по килиму з гвоздик,
Чи як батькам, німим від болю,
Вдові, чи в очі сироті,
Сказати, - Вбивцям дали волю
По депутатській доброті.
Катів і вбивць амністувати
Є намір прийняти закон
І будуть запальні дебати,
Як перейти цей рубікон.
Так ось, панове депутати,
Ви з цим Законом не спішіть,
Перш ніж убивць амністувати
Спочатку мертвих воскресіть!
Закон «Про воскресіння вбитих»
І «Про амністію убивць» –
Одним пакетом це зробити
Вам краще, щоб не впасти ниць!
Тоді це буде справедливість
Та зрозумілим всім Закон –
Одним життя, а іншим милість…,
Щоб не настав армагедон.
18.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2015
Гадали, що змінили владу,
Та лиш змінили прапори.
Невже вчинила влада зраду,
Яку ховає до пори?
Став мером Гепа, вільний Допа,
А патріоти у тюрмі!
Схопили лідера «Укропа»,
Майдану розстріл у пітьмі…
Також взялися за «Свободу»,
«Розкрили» вбивство Бузини…
Невже уклав гарант угоду
З самим слугою сатани?
Народ від Шокіна у шоці,
Від цін,тарифів у лайні,
Корупція на кожнім кроці
І роблять бізнес на війні.
Про Кучму вже не чути згадки,
Що цю систему породив,
Забули про мільярдні статки,
Які із зятем відхватив.
Як і Гонгадзе підле вбивство
Розкрити вкотре не дають.
В судах безкарність і безчинства
І нерви вже в людей здають.
Ханука скоро стане святом,
Червоним днем в календарі.
Люстрація вже з автоматом
В кривавім сниться кошмарі…
15.12.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2015
Слова текли, як карамель,
Такі ж солодкі та липкі
І малювали нам модель
Як зміни провести швидкі.
Життя по-новому? Авжеж,
Усі чекали перемін!
Але нема цинізму меж –
Лунає по надіях дзвін.
Усі хто крав і грабував
Із награбованим втекли,
Ніхто нікого не хапав,
Їм навпаки – ще й помогли.
А ті, хто розв’язав війну
Знову в парламенті сидять!
Назви мені хоча б одну
В тюрмі з регіоналів б….
Не можу віднайти слова
Щоб не нагнути матюків!
Гниє спочатку голова,
Якщо немає в ній мозків?
Немає, зрозуміли всі,
Два роки втрачених надій
І хизування в всій красі
Про хід реформ навперебій.
Отож запитую, себе, -
Навіщо нам нові граблі?
Невже бажаєш щоб тебе
Огріло знову по чолі?
І щоб не було ореолу
Владі треба показати,
Їх посунути з престолу –
Нам не довго запрягати.
14.12.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2015
Вибач рідна, бувало по-всякому,
Всі ми грішні у цьому житті.
Я так рідко тобі було дякував
На подружньому нашім путті.
Пелюстками троянди не встелене,
Шлях не був цей прямий і легкий.
В жорнах часу життя перемелене,
Залишився лиш спогад щемкий.
Стерлись в пам’яті перші побачення,
Закрутило нас в вирі життя.
Рідко в тебе просив я пробачення,
Тож спізніле моє каяття.
Важко так ці слова вимовлялися,
Був не завжди уважний, правий,
Щось дрібним і нікчемним здавалося,
А інколи я був глухий.
Ми прожили і в горі і в радості,
Народили в коханні дітей
І немає межі моїй вдячності,
Як поваги межі від людей.
А провини, образи учинені
Свідомо чи ні - ти пробач.
Це мій біль і гріхи не замолені,
Тож пробач і благаю - не плач!
29.10. 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
Говорили про щось, пили терпке вино,
Про усе взагалі й про нічого…
Присмак прожитих літ ніби мало воно,
А в очах було трішки волого.
Голос твій повідав про минуле життя,
Про роки, що провела без мене.
Піднімалось до горла жалю почуття
І заходило сонце черлене…
День поволі згасав, дотлівав, як вогонь,
Тіні смутку вповзали в світлицю.
Нас обох видавало тремтіння долонь
І сліди були мокрі на лицях.
Ми згубили кохання у вирі часу
Розлетілися з парти шкільної.
Ти навіщо відрізала чудо-косу?
Більш ні в кого не було такої.
Лише очі й душа залишились такі ж,
В них себе юнаком знову бачу,
Бачу, як під дощем, бігли ми босоніж
І не думав, що я тебе втрачу.
Але доля для нас інший вибрала шлях,
Розійшлися дороги життєві.
Лиш з’являлася зрідка у маревах-снах,
Дарувала цілунки чуттєві.
Насправді ніколи тебе не цілував
І тепер це не смію зробити.
Я тебе до нестями тоді покохав,
І … продовжую досі любити.
20.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
У любові до Бога, землі,
До батьківського, рідного краю,
Ми подібні невтомній бджолі,
І нам рівних у світі немає.
Нам далася вона з молоком,
З колисковою піснею мами.
І пов’язує нас рушником
З Україною доля віками.
Тут коріння, тут наша земля
Що просякнута потом і кров’ю.
Ми плекали її, як маля,
Доглядали з душею, з любов’ю.
Ми цю землю на ниві своїй,
Всі грудки перетерли руками.
Не один нас ламав буревій
І її засівали кістками.
Вона в’їлася в шкіру долонь,
Зашкарублих від праці важкої,
Так неначе обпік їх вогонь
Хліборобської долі гіркої.
Руки наших батьків, матерів
І земля де родились , зростали,
В почуттях зрозумілих, без слів,
Нам святими і рідними стали.
Ми цілуємо землю святу,
Перед Богом стаєм на коліна.
Щиро молимось палко Христу
Щоб жила у віках Україна!
15.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2015
Знов вороння збирається у зграї,
Суцільний лемент, обіцянки, крик.
На ті ж граблі вже вкотре наступаєм,
І влада просто змінює ярлик.
Усім відомі, остогидлі морди
Пофарбувались в інші кольори,
Заполонили пресу і білборди
І взяли в руки інші прапори.
Пристосуванці, здирники, хапуги,
Перевертні, закляті вороги,
Безбожники, мерзотники, злодюги,
Лай-но до влади рветься навкруги.
Для них ворота тюрем би відкрити,
Забрати награбоване у нас,
Натомість в депутати йдуть бандити
Минулий хочуть повернути час.
Бо що змінилось? Ціни і тарифи?!
А судді, прокурори ті ж самі!?
Про боротьбу з корупцією міфи
Та жодного злочинця у тюрмі!
Майдану ніби не було ніколи
В болоті влади втишилося все.
Якщо піде історія по колу –
Новий виток Майдан нам принесе.
Але тоді втекти ніхто не зможе,
Невже ця влада цього не збагне?
Дай спокій нам і розуму дай Боже
Обрати тих, хто горе одверне!
12.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612814
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2015
Наша мова розкішна, багата,
Тож учіть її любі малята,
Бо слова щоб доречно вживати,
Розмаїття цих слів треба знати.
Ось, наприклад, заплющую очі,
Коли спати лягаю щоночі.
Як прокинуся – їх не відкриваю,
А розплющую, слово вживаю.
Книжку правильно – я розгортаю,
А квартирку, вікно – відчиняю.
Пляшку з корком я відкорковую,
Та від друзів своїх не приховую,
Що в цих випадках слід говорити
Саме так, замість слова – відкрити.
18.09.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607710
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.09.2015
З вогню Майдану в полум’я війни
Йшли добровольці землю захищати.
Разом із волонтерами вони
Зуміли Україну відстояти.
Це їх життя і їх пролита кров –
Ціна, якою сплачено свободу.
Їх героїзм, жертовність та любов
Назавжди будуть в пам’яті народу.
Життя любили, рідних і дітей,
Та понад все любили Україну.
Вам вічна пам’ять, молитви людей,
Що для нащадків зберегли країну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606254
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2015
«Героям слава» відкричали,
Запал якось поволі згас
І на Донбасі помирати
Послали і … забули нас.
Війна і є, її й немає,
Війна для нас, для всіх АТО.
Війна калічить і вбиває,
Та хто крім нас? Крім нас ніхто!
Ми цю навалу зупинили
Ціною власного життя.
А Ви хоч щось уже змінили?
Чи знову соплі і ниття?
Систему влади поміняли,
Корупцію звели до тла,
Злочинців всіх пересаджали,
Чи далі чути, - Бла, бла, бла…?
Всі про люстрацію забули,
Старі обличчя за кермом
Лиш вишиванки вже напнули,
І стало звичним нам, - Шолом!
Ті ж самі судді, прокурори,
Кругом порука кругова,
Якісь ідуть переговори,
А кожен день нова вдова…
Щодня скалічені і вбиті
І більшає сиріт та вдів,
Від обіцянок всі вже ситі,
Забули як Майдан горів…
Мабуть прийдеться нагадати,
Що дух Майдану ще не згас,
Не заставляйте автомати
На Київ розвернути нас.
Ми не для цього помирали
Щоб все лишилося без змін!
Від тих, кого самі обрали
Рішучих ждемо перемін.
Полеглих душі, кров пролита,
Нам відступити не дадуть.
І неба синь та колір жита
Навіки в вічність увійдуть!
15.06.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2015
Ми бандерівці! Ми і махновці!
Ми петлюрівці! Укри! Хохли!
А кацапи – назавжди ху*ловці,
Ними є! Ними будуть! Й були...
29.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584368
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 29.05.2015
Поет! Поет! Який же я поет?
Буває, що, заповнить душу щем …,
Кохання хвиля чи парад планет…
І все це раптом вихлюпне віршем.
Коли душа ридає чи співа,
Десь там у ній щось діється магічне,
Беруться десь, складаються слова
Щоб почуття ці перенести в вічність.
Лиш те, що зачепило, що болить
Якось неждано проросте віршами.
Це незбагненна і магічна мить …
Коли їх хтось нашіптує словами…
21.05.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2015
Збірку громадянської лірики ГОРНИЛО, яку Ви тримаєте в руках, можна вважати продовженням збірки СПОЛОХ, що побачила світ якраз напередодні Майдану в жовтні 2013 року. В ній теж було «Слово від автора», тож це є продовженням попередньої розмови… І якщо назва попередньої збірки, художнє оформлення обкладинки та і самі вірші в своїй більшості були фактично (а тепер вже можна так говорити) пророцтвом буремних подій, то ця збірка є майже поетичною хронологією подій Майдану та Вітчизняної війни з Московією.
Саме так - війна, а не якесь там АТО! Адже сотні танків та бронетехніки, «Гради», «Смерчі», «Урагани» та «Буки» надані Московією; її солдати, справжня лінія фронту, тисячі загиблих та поранених, це вже ніяка не АТО, це війна! Ця війна зірвала маску з лицемірної, віроломної та підлої Московії і відкрила на це очі багатьом нашим громадянам. Нарешті скінчилася пісенька про дружбу і братній на-
род. Це було лише прикриття, використовуючи яке, Московія віками нищила все українське.
А якою може бути держава, вся історія якої побудована на суцільній брехні та фальсифікаціях. Брехні про колиску, спільне коріння,слов’янську спільноту, «ісконниє землі», третій Рим і сьогодні вже про «РуССкій мір». Пишу це слово саме так, через «СС».
Московія вже давно перетворилася в фашистську державу, виплекавши свою ідеологію – РАШИЗМ. Так було завжди, тільки раніше це хоч трохи приховувалося, а за сьогоднішнього режиму це стало вітриною імперії. Імперії, справжня назва якої Московія, адже такою вона залишилась по своїй суті, незважаючи на привласнення собі чужого імені. Щиро вірю, що наша боротьба призведе до розвалу цієї гидоти і я ще на власні очі побачу її безславний кінець. Але нам треба вже думати, що робити, щоби не завалило Україну уламками.
Та вражає інше! Україна, яку нищили віками, розкрадали та грабували, якій тихою сапою хотіли знов одягнути імперські кайдани, таки відбулася! Вражають зміни в свідомості людей буквально протягом року. Напевне, вже можна говорити, що в нас є НАРОД і є НАЦІЯ.
І, безперечно, в цьому є заслуга Майдану - унікального явища не тільки в нашій історії, але й світу.
Безперечно, попереду нас чекають важкі та страшні випробування. Перш за все тому, що іде війна і на Донбасі щоденно гинуть наші солдати – чиїсь чоловіки, сини, батьки. Війна з відмобілізованою, переозброєною і сильною армією московитів, військовий бюджет якої в цьому році більш як в двадцять разів перевищує наш, а про минулі роки взагалі мовчу. Але ми мусимо вистояти і перемогти. І запорукою цього є згуртованість народу, що виявляється в добровільних батальйонах, волонтерстві та всенародній підтримці. Це дійсно Вітчизняна війна. І ця війна ведеться не тільки на фронті, але і в економіці та в головах людей.
Але ця війна не повинна стати виправданням збереження старої системи, наскрізь прогнилої та корумпованої. Не хочу сприймати як належне, що через рік після Майдану не судили тих, хто давав і тих, хто виконував злочинні накази. Не судили шайку зека, вже не кажучи про їх арешт. Чому всім дали змогу безкарно втекти разом з награбованим; чому досі на посадах всі судді та прокурори? Цю систему неможливо реформувати! ЇЇ можна тільки знищити. Призначення на їх місце вчорашніх випускників вузів було б набагато ефективнішим, чим діяльність існуючих слуг Феміди. А реформи в державі взагалі ще не починалися… принаймі реальні.
Ми не маємо права допустити помилок 2004 року. Влада повинна постійно відчувати голос народу. І якщо вона бездіяльна чи злочинна – її треба змінювати. Ми не можемо чекати закінчення терміну, на який її обрали. Влада не повинна бути місцем для збагачення.
Ці всі теми, роздуми та переживання вилились у поетичній збірці, яку я вирішив назвати ГОРНИЛО. Адже спочатку Майдан, а згодом Вітчизняна війна проти рашизму дійсно стали тим горнилом, в якому переплавилася, загартувалася та повстала у всій величі, гідності і красі українська нація. Світ побачив справжню Україну з її непереборним прагненням до волі та свободи.
Я не міг навіть подумати, що за рік назбирається віршів на нову збірку. Але ці події знаходили такий відгук в душі, що не писати про це було просто неможливо. Хоч необхідно відмітити, що про події Майдану писалося якось набагато
леше, чим про війну. Собі це пояснюю величезною кільістю смертей, горя та болю.
Вірші в збірці розміщені в хронолоічному порядку написання відповідно до подій, за виключенням двох віршів на початку. Написаний раніше вірш «Іду по Києву, огидно…» був пропущений при формуванні збірки СПОЛОХ, тож я його долучив. А відкриває збірку вірш «Гадаєш, ти мене образив…», який став своєрідним символом прожитих подій. Написаний якраз напередодні Майдану, під впливом суцільних образ в соціальних мережах лише за те, що ти українець, як від «вати», так і від п’ятої колони. А це вже було тоді! Ідеологічна війна проти України, як і
справжня, велася і готовилася давно. Пам’ятаєте, як партія реіонів проводила в 2013 році мітинги проти примарного фашизму. Це ж відбувалося і в Московії… Тож,
щоб не сперечатися з кожним, вирішив написати поетичну відповідь всім і на всі випадки. Невдовзі цей вірш в соцмережах набув великої популярності, так як подібний негатив відчували до себе всі, хто був патріотом України. Ще більшої популярності він набув, коли почали зазначати, що його авторові 13 років! В такому вигляді його навіть розмістили на білборді в Полтаві.
На мою думку хтось при копіюванні цього вірша допустився помилки і
від повної дати написання (28.10.13 р.) залишив тільки13 р. Інші сприйняли це за вік автора, що значно сприяло швидкості його поширення, адже такі слова із
вуст хлопчини … Вийшла мимоволі така піар-акція, що кращої і годі було придумати. Це дійсно той величність ВИПАДОК, а може і сприяння вищих сил. Вірш виявився
дуже затребуваним і знайшов відгук в душах українців далеко за кордоном.
Мені пишуть у соцмережах, що вірші використовують як незаперечний
аргумент в суперечках з українофобами. Це надзвичайна відповідальність, коли посилаються на твою творчість, але це й підтвердження того, що люди відчувають те ж саме, що і я.
У громадянській поезії інколи доводиться вживати рідковживані слова. Але в цьому випадку без них неможливо обійтися, щоб виразно і влучно описати певне явище. Але, як на мене, тут ми не зовсім щирі. Так, наприклад всі ми розуміємо значення запозиченого слова «секс» і вживаємо його не соромлячись у формі іменника, дієслова, прикметника… Вважаємо за комплімент коли нас характеризують сексуальним(ою), сексапільною(им). А якби це сказати українсьою? Звичайно, використання таких слів в ліриці є неприпустимим, а в громадянській поезії інколи доводиться використовувати певні слова, які вважаються рідко вживаними. Та ви самі можете оцінити доречність їх вживання.
Звичайно, що хотілося багато про що сказати і поділитися. Але це складно зробити на відведених сторінках. Тож решта моїх почуттів, переживань та роздумів у віршах. Погодитись з ними, чи ні – Ваше право. Чи буде продовження, чи буде третя збірка? Не знаю. Вже писав, що ця війна спустошує душу. Тож якщо вона буде, то хотілося щоб вона була присвячена нашій ПЕРЕМОЗІ, розбудові Держави, вшануванню Героїв!
Слава Україні!
Мирослав Вересюк,
м.Вінниця
25.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2015
Летіли коні, з-під копит земля …
І я летів вхопивши міцно гриву.
Лице шмагало боляче гілля,
Стрілою мчали по краю обриву.
Пручався вітер, в пазуху влетів
І напнута сорочка лопотіла,
Натужно кінь нахраписто сапів,
А від копит земля аж стугоніла.
Лети буланий, рідний мій, лети,
Неси мене в дитинство босоноге,
Хлоп’ячі, зачаровані світи,
Життя щасливе, хоч таке убоге.
Я розумію, що лечу вві сні
І так боюся сон цей перервати,
Щоби дитинство, наче у вікні,
Побачити і в ньому побувати.
21.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2015
Хто це там пихтить в садочку?
Наполохав навіть квочку!
Хто це може так сопіти,
Хилитати трави, квіти?
Нам цікаво й трішки лячно,
Ми, отож, поїли смачно.
Адже треба силу мати
Щоб домівку захищати.
Звісно, ми гукнули тата
Щоби разом розшукати
Невідому цю істоту,
Тож, пішли ми на охоту….
Довго-довго полювали
І знайшли, те, що шукали!
Цілий виводок їжачий,
Тато перший їх побачив.
Мама й тато їжаки,
А при них ще малюки.
Вони сад облюбували,
Тож ми їм не заважали…
Ми тепер не боїмося
І буває сміємося,
Як почнуть в садку шуміти,
Що ведуть себе як діти!
07.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572753
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2015
Мені байдуже, чи їх Бог простить,
Та я орду ніколи не пробачу,
За Україну, що в вогні горить,
І на колінах за синами плаче!
Я не пробачу, я їх прокляну!
Щоб захлинулись у пролитій крові!
За підлу і приховану війну,
Розв’язану з «братерської любові».
Їх прокляну за сльози, кров і біль
Замучених, скалічених та вбитих,
За те, що в Україну звідусіль
«Бабла» кацапи пруться заробити!
За ці потоки бруду і брехні,
Словесне, нескінченне божевілля,
Горіти вам в пекельному вогні,
Конати від кривавого похмілля!
Це не народ! Це стадо, звірина!
Захланна, хамовита, кровожерна.
Життю там завжди була гріш ціна
Лише у п’янстві й матюках майстерна.
На нашім горі, крові і смертях
Це бидло щастя хоче збудувати!
Куди у них гріху подівся страх?
Чому їм дозволяє Бог вбивати…?
Мені байдуже чи їх Бог простить,
Та я їм цього не прощу ніколи.
І вже прийдеться так довіку жить
З гріхом в душі, а в серці жити з болем…
06.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2015
Ти любиш Україну так як я?!
Душею, серцем, розумом і тілом.
Бувало так, що теж душа твоя
Від болі і від радості щеміла?
Бринить сльоза коли лунає гімн,
Коли знамено вітер розвіває,
Душа й собі, у небо, навздогін,
Від почуттів, окрилена, злітає.
Якщо ти відчуваєш те, що й я,
Любові до землі в тобі по вінця,
То ми родина і одна сім’я
І б’ється в грудях серце УКРАЇНЦЯ!
29.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2015
Дуже зручно рахувати
Якщо пальці загинати!
На руці їх рівно п’ять,
Зможеш сам порахувать?
Вірно! П’ять! Усе в порядку,
Але відгадай загадку, -
Кожна з рук п’ять пальців має,
Разом скільки це складає?
23.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568908
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.03.2015
Ця теж колись закінчиться війна,
Позаростають бліндажі, окопи…
Але натомість виросте стіна,
Відділить тих, хто нас назвав – «Укропи»!
Стіна не на кордоні – в головах,
З імен полеглих складені цеглини,
Їх поминати будуть в молитвах,
Навколішки стрічали домовини…
На крові розчин і сльозах сиріт,
Замішаний на муках, болі, горі.
Від нас назавжди відгородить світ
В якому зомбі і психічно хворі.
Там, за стіною, нечисть, звірина,
Отруєна і збочена бидлота,
Там «руССкій мір» і «братская страна»,
Що рівноцінно значенню гидота!
Це не народ, що ненавидить всіх
Біснується в рашистській істерії.
Вбивати інших – подвиг, а не гріх, -
Обличчя сатанинської Росії.
Прогрес і час не змінять цю орду
Тому потрібно жити без ілюзій, -
Вони одвічно несли нам біду
І там ніколи ми не мали друзів.
Ми зовсім різні – небо і земля
І прірва з часом шириться між нами,
А те, що світить зорями Кремля
На вежу табірну подібне з ліхтарями.
Нехай живуть у смороді своїм,
Нехай конають в п’янім перегарі.
Ми більше їх не впустимо в свій дім,
В світлиці ж бо немає місця тварі.
14.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2015
Після дощику калюжі
Мені зовсім іне байдужі.
І лиш тільки їх побачу,
Бігаю по них і скачу.
Летять бризки врізнобіч
Це ж така чудова річ!
Та недовгим буде свято,
Бо вже скоро мама й тато
Заберуть мене до хати
Щоб сушити і повчати.
Їм перечити не можна,
Знає це дитина кожна!
То ж я слухаюсь й мовчу…,
Лиш до нового дощу!
02.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563741
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2015
В киці мами, кота тата
Народились котенята!
Одне руде, двійко сірих,
І не було зовсім білих.
Але є плямистих двоє,
Ну і ще чорненьких троє.
Тепер бідкається киця, -
Треба добре потрудиться
Щоби їх порахувати,
Та ще й кожного назвати.
То ж можливо хочеш ти
Киці цій допомогти,
Котенят порахувати,
Імена всім підібрати?!
02.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563663
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2015
Стікає кров’ю Україна,
Душа обвуглена від втрат
І зустрічає на колінах
Полеглих у боях солдат.
Чиїсь батьки, онуки , діти,
Чиїсь чоловіки, сини…
Їм би любити та радіти
І роздивлятись мирні сни.
Вони пішли на бій кривавий,
На захист рідної землі…
Великий Боже, Боже правий
Скарай антихриста в Кремлі!
Скарай Московію рашистську,
Тих хто на троні і під ним.
Це не народ, що впав так низько,
Ще стане кісткою їм Крим…
Їм наші сльози віділлються,
Кров українців на руках.
Серця допоки наші б’ються
Ця пам'ять житиме в віках.
Про те, як йшов кацап війною,
Вбивав, палив і руйнував…
До зброї браття і до бою
Бо знов на нас кацап напав!
27.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2015
Про масові страти польських громадян, здійснені органами НКВС СРСР за наказом керівництва СРСР і ВКП(б) у Катинському лісі (Смоленська область), поблизу села Катинь навесні 1940 року відомо всьому світу. Слухаючи численні передачі та читаючи статті в пресі про цю трагедію мій батько весь час запитував, - А чому ніхто не розкаже світові про страшну і трагічну долю українців, вояків Галицької армії, які попали в полон до поляків в 1919 році? Адже ця історія не менш трагічна, як за своєю жорстокістю та нелюдськістю, так і за кількістю смертей. І брався переповідати про те, що почув від свого тата, безпосереднього учасника цих подій…
Це маловідома і трагічна сторінка нашої історії. Слухаючи його розповіді про ці події я завжди запитував себе, - Чому в нашій історії немає навіть згадки про це? Бодай кілька слів? А скільки є ще подібних страшних сторінок в нашій історії? І чому ми не розказуємо про це якщо не всьому світу, то принаймні своїм дітям? Адже це наша історія!
А її потрібно знати, щоб зрозуміти інші трагічні події, адже все в цьому світі пов’язане та щоб не допустити подібного в майбутньому.
В Інтернеті про ці події я знайшов лише кілька згадок, тож вирішив записати розповіді батька, які він чув від мого діда.
Мій дід – Вересюк Федір Семенович народився в 1898 році в селянській родині в селі Ярославичі Зборівського району Тернопільської області. Сама назва села свідчить про давність його історії, що сягає корінням періоду Київської Русі. Хоч сама назва Київська Русь, як на мене є штучною. Адже на той час була лише Русь і ніякої іншої не було, тож не було потреби додавати ще якісь додаткові визначення. Додаткове визначення – Київська, було зроблено «істориками» Московії після перейменування останньої в Росію(Русь) для того щоб штучно показати нібито свою спадкоємність нашої історії – історії Русі. Тому було додано Київська, а якщо була київська, то появилася московська…
Але це окрема історія. Зробивши цей відступ, я хотів показати, що на цих землях здавна жили українці. Різні загарбники приходили, а ми тут жили завжди.
Тож мій дід народився коли ці землі знаходилися під Австро-Угорською імперією. При всій своїй подібності з Російською імперією, становище етнічних українців в Австро –Угорщині мало ряд істотних особливостей. По-перше, в Австро-Угорщині жоден етнос не становив переважної більшості і не міг претендувати на великодержавне становище. По-друге, це була конституційна монархія, яка декларувала низку демократичних свобод і рівність(!) народів. На основі запровадженої у 1861 р. нової австрійської конституції уряд об’єднав українські і польські землі в єдиний коронний край Галичини і Володимирії. Як і інші коронні краї імперії, він отримав автономію з власним сеймом і урядом. Проте вибори до сейму, як і до австрійського парламенту, проводилися за становим принципом, що забезпечувало перевагу польській шляхті на українських землях (1 депутат від 52 землевласників і 1 депутат – від 8764 простих селян). Як результат, в Галицькому сеймі українці мали 49 місць з 150 (в 1861 р.).
Активізація парламентської діяльності українців на початку ХХ ст. привернула пильну увагу цісарського уряду до проблеми польсько-українського протистояння, а воно тривало в різних формах ще з ХV-ХVI і змусила Відень справити суттєвий тиск на польську сторону, яка зрештою пішла на поступки. Українці домоглися гарантування їм 62 мандатів у сеймі (з загальної кількості 228 хоч польська шляхта становила лише 3,4 відсотка, а міщани 10 відсотків від загальної кількості населення ), ряду посад у краєвих установах, отримали згоду на заснування у Львові українського університету. Ряд змін, внесених до Крайового статуту, фактично являв собою кроки до поділу Галичини на окремі польську та українську частини. Але початок Першої світової війни перервав цей процес.
В 1916 році мій дід був мобілізований до австрійської армії і до 1918 року воював на італійському фронті в складі артилерійського дивізіону зв’язківцем. Тож потрібно розуміти, що для забезпечення телефонного зв’язку та подачі і виконання команд дід добре знав австрійську, тобто фактично німецьку мову. Цю мову він опанував не в українській школі, а працюючи в наймах в австрійського поміщика. Два роки війни в
Альпах були нелегкими, але не йшли в ніяке порівняння з тим, що йому довелося пережити згодом.
В зв’язку з розпадом Австро-Угорської імперії Перша світова війна для мого діда, як і для тисяч інших мобілізованих галичан закінчилася. Їх привезли ешелонами з фронту у Львів, вишикували на плацу. Поступила команда, - українці наліво, поляки направо! Ще вчорашні вояки однієї армії не знали, що їм приготовила доля.
Про створення на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття 19 жовтня 1918 року української держави - Західно Украї́нської Наро́дної Респу́бліка та початок 1 листопада 1918 року війни з Польщею, яку підтримували країни Антанти, насамперед Франція, перебіг воєнних дій, викладено в історії.
Тож хочу розказати про ці події з розповідей мого діда. Після шикування по приїзду з італійського фронту з українських вояків були створені військові підрозділи.
Не потрапивши додому йому довелося брати участь в багатьох боях з поляками. Як він розказував, озброєні вони були дуже погано, постійно бракувало боєприпасів, амуніції, харчів та медикаментів. Але незважаючи на це було сильне піднесення і патріотизм, адже воювали за таку вистраждану та омріяну власну державу.
Поляки натомість не відчували проблем з озброєнням та боєприпасами. На їхньому боці була Антанта і особливо підтримувала Польщу Франція. Якраз на території Франції була сформована та озброєна 60-тисячна армія генерала Галлера для війни з більшовиками. Але поляки використали її спершу проти Галицької армії. Маючи відчутну чисельну перевагу та повністю відмобілізована і озброєна польська армія в травні 1919 року розпочала наступ та до кінця травня відтіснила Українську Галицьку Армію в східно-південні райони Тернопільської області. Армія була знекровлена, морально пригнічена, без боєприпасів, але не переможена, про що свідчила і Чортківська операція.
Це була остання наступальна операція Галицької армії в польсько-українській війні. Перейшовши несподівано для поляків в червні 1919 року в наступ, завдали їм відчутних втрат і змусили їх відступити за лінію Броди-Золочів_Перемишляни-Ходорів-Галич. Польський фронт затріщав. На фронт терміново прибув Юзеф Пілсудський, він підтягнув нові сили і організував новий наступ. У середині частина Галицької армії чисельністю до 40 тис. вояків була відкинута за Збруч де вони об’єдналися з армією УНР С. Петлюри. Про подальшу трагічну долю більшої частини цієї армії є набагато більше історичних документів, чим про тих кому не вдалося перейти через Збруч.
Саме серед тих вояків, котрі не перейшли Збруч і опинився мій дід. Внаслідок наступу поляків було втрачено зв'язок з багатьма підрозділами і вони попали в оточення.
Оточені поляками, не маючи боєприпасів, зв’язку з командуванням, вони тримали оборону кілька днів. Дід розповідав, що на вояка було по п’ять патронів. Коли закінчилися набої на них налетіла польська кавалерія. Частину вояків порубали шаблями. А решту зігнали до якоїсь кошари. Поляки в порівнянні з обдертими та змученими вояками були одіті в нові мундири. Амуніція кавалерії, кінська збруя, сідла були нові і аж рипіли. Відносилися вони до полонених з ненавистю, зверхньо, нещадно били канчуками. А на кінцях канчуків були прикріплені важкі свинцеві кулі. Не називали українців інакше як – «кабані», тобто свині.
Пізніше кілька сотень полонених вишикували в колону і погнали на станцію Бучач. Це було десь кілометрів за 40 від їхніх позицій. Стояла сильна липнева спека, води не давали. Охороняли колону кілька десятків озброєних кавалеристів. Хто відставав, чи намагався втекти, доганяли і рубали шаблями. Вояків в колоні заради розваги шмагали канчуками і не одному вибили очі та зуби, хизуючись при цьому результатами свого удару.
В Бучачі їх через кілька днів погрузили в товарні вагони і повезли в Брест, де на території фортеці та військових складів поляки облаштували табір для військовополонених. Так так, на території тієї Брестської фортеці про оборону якої в 1941 році знають всі! Та ніхто не знає, що на території цієї фортеці в липні 1919 року пляки облаштували для полонених вояків жахливий табір смерті. Вони обгородили колючим дротом ділянку землі, кроків так зо двісті на сто пятьдесят, на березі річки Буг. на цій ділянці було кілька будівель у вигляді бараків, які слугували складами якоїсь військової амуніції в бувшій Австрійській імперії. Ці будівлі називали шопами. Всього їх було три. Дві більші і одна менша. Дві більші були для утримання простих вояків, а меньша шопа була розділена на дві половини, одна була для старшини, а в другій половині був так званий шпиталь. В цих шопах не було ні вікон, ні дверей, ні ніякої підлоги, тільки стіни і дах. За розповіддю діда поляки звезли в цей табір до 10-ти тисяч полонених та інших осіб. Тож тиснява була така, що люди сиділи буквально один в одного на голові.
А якщо ще добавити до цього, що поляки облаштували туалет для полонених на березі річки і ці всі відходи стікали просто в воду, а цю воду, просто з Бугу, вони вимушені були вживати для пиття. Сморід від немитих тисяч тіл, від випорожнень стояв нестерпний.
Ніхто їх не годував і не давав води ні в Бучачі ні в дорозі. Не дали води і в перший день по прибуттю в табір. Люди божеволіли від спраги. Не дуже покращилося становище полонених і в послідуючі дні. Їх майже не годували. Зранку полоненим давали напій, який називали кавою. Але це була лише назва. Це була насправді злегка забарвлена вода, швидше всього з суміші обжареного жолуддя, ячменю і ще Бог знає чого. А вдень давали ріденьку горохову зупу, якої вистарчало по пів миски ледве половині полонених. Щасливцем вважався той, кому вдавалося кинути в рот з десяток горошин. Коли їх привезли в табір, а це було десь на початку третьої декади липня,то там ще була трава і листя на деревах. Буквально через кілька днів голодні люди обїли все листя і повищипували всю траву. Передавати продукти в табір було заборонено. Дід розповідав, що полонених водили до якогось скотомогильника, де ті викопували дохлих коней, везли цей сморід в табір, варили та їли. Від знущань, голоду і хвороб люди божеволіли і почали вмирати, але адміністрація табору не звертала на це ніякої уваги. Їм весь час говорили, що це покарання за те, що взяли в руки зброю і воювали за свою державу. Це було пекло!
Десь вже восени з перевіркою в цей табір прибула військова місія країн Антанти. Вищі офіцери з полонених, що володіли французькою та англійською, пожалілися на жахливі, нелюдські умови утримання. Ті вислухали і пообіцяли, що умови покращаться і поїхали… А на другий день одного з тих полонених офіцерів, що спілкувалися з комісією збили так, що той лежав в калюжі крові, а потім скинули його у рів, де той і сконав.
Після візиту цієї комісії полоненим дали гнилих оселедців. Голодні накинулися на цю рибу не підозрюючи які знущання їм приготовили поляки. Їм після цієї «їжі» кілька днів не давали води… Полонені почали хворіти на червінку (дизентерію). Від антисанітарних умов завелися воші. Адже полонених не мили і не давали ніяких медикаментів та дезінфікуючих і санітарно-гігієнічних засобів. Дід повідав, що воші були такі, що всунувши руку за пазуху витягували їх по цілій жмені. Люди з божевільним виглядом облич сиділ купами, обірвані і обсипані вошами, які на них аж кишіли. А поміж них ходили польські жандарми і нещадно били їх наліво і направо нагаями.
Полонених тримали у величезних бараках в неймовірній тисняві. Спали на голій землі. Ніяких нар не було, не було навіть і оберемка соломи. Нелюдські умови утримання, голод, червінка і тиф косили людей десятками. Хворі полонені на інфекційні хвороби та здорові лежали вперемішку і благали лише смерті. Двоє фельдшерів, з числа полонених, зносили найважчих хворих до так званого шпиталю. Там їм ніхто ніякої допомоги не надавав і вони поволі вмирали. Люди не витримували цих жахіть та божеволіли і вкорочували собі віку.
За словами діда після ночі хтось із полонених гукав,
- Хто живий, підніміть руки!
І серед лежачих нерухомих тіл лише де-не-де ще ледь живі піднімали руки … За його словами до року їх в живих залишилося не більше пів тисячі. Від голоду і хвороб дід втратив зір. Тож враховуючи безпомічний стан табірне начальство дало команду його та ще кількох таких бідолах вивести за територію фортеці і відпустили. Що сталося з тими, що залишилися в фортеці йому невідомо.
Дід цілих три місяці сліпий йшов з Бреста, через Волинь і Львівщину до свого села і лише дякуючи християнській милостині та допомозі людей, він на початку липня 1920 року зміг добратися додому. А вдома на діда чекали вже нові порядки, встановлені поляками. Їм в залежності чину та заслуг під час україно-польської війни наділяли по 20, 40, 60 моргів поля (приблизно 0,56 га).
Дякуючи Богу і травникам до діда повернувся зір. Але дивлячись на життя під новими окупантами, яке по своїй скруті та жорстокості не можна було навіть порівняти з часами Австро-Угорщини, дід не раз говорив, - Краще б я цього всього не бачив. І можна було тільки здогадуватись, що він мав на увазі – чи щоб він залишився сліпим, чи щоб згинув в таборі в Бресті. Пережите далося взнаки. Він помер у віці 54 роки, за три роки до мого народження.
Ось така трагічна і нікому не відома сторінка історії нашого народу. Немає ні сліду, ні могил, ні хреста, чи бодай якогось знака на місці тисяч замучених і закатованих українців. В Інтернеті про табір полонених вояків Галицької армії теж обмаль інформації. Підтвердження розповідей діда натрапив в статті Б.П. Савчук і Г. Б. Гаврилюк « Мемуари, як історичне джерело з вивчення долі вояків Української Галицької Армії після її остаточної ліквідації» де зокрема зазначено: «В Брест-Литовському таборі, який сама польська преса назвала “гиддю і ганьбою Польської держави“, опинилося близько 6 тис. полонених. Його також охрестили “табором трупів“, оскільки звідси щодня виносили по 50-100 мерців. У таборах полонених та інтернованих у Домб’ю, Вадовіцах, Перемишлі, Пикуличах, Стшалкові перебувало по 360—1200 колишніх галицьких вояків, а в Тухолі — понад 2 тис. Жахливі умови побутування, напівотруйна їжа, система гострих покарань і вишуканих знущань, інфекційні хвороби та інші численні негаразди швидко перетворювали людей на калік і божевільних. Вони вмирали тисячами. Ця ганебна табірна система в Польщі ліквідовувалася протягом 1921-1923».
Отже це табір був найбільшим табором, але не єдиним! Не маю сумнів, що у вказаних містах теж немає жодних могил, хрестів чи пам’ятників. І про пережиті страхіття та тисячі замучених і закатованих українців дещо відомо лише з мемуарів тих, кому вдалося вижити. Тому сам себе запитую, - Чому про знищення поляків під Смоленськом знає весь світ, а про не менш трагічну долю замордованих тисяч українців не відомо нікому? І чи ми зможемо відновити пам'ять про них? Адже дійсно, що народ який не пам’ятає своєї історії, не має майбутнього.
Вінниця.
15.02. 2015 р.
* на світлині Польська делегація оглядає в'язнів табору для військовополонених у Берестю (Бресті). 1919 р. Взято з інтернету.
*У Польщі табори військовополонених для вояків УГА, але також для інтернованих цивільних осіб і для невеликого числа вояків Армії УНР були в Бересті, Вадовицях, Домбю, Пикуличах, Стшалково, а менші у Віснічу, Дембліні, Ланцуті, Модліні, Перемишлі (Засяння), Язлівці; фактично це були концентраційні табори. Напередодні зими 1919—1920 у цих таборах військовополонених тримали 70 — 100 000 українців (15 000 з них померло в наслідок голоду, антисанітарних умов і знущань); здебільша їх звільнено 1920. Вікіпедія Табір військовополонених.
З метою відновлення і вшанування памяті про знищених українців в польських концтаборах я сформував електронну петицію з пропозицієї на державному рівні провести відповідну роботу та відшукати місця поховань закатованих українців та встановити памятні меморіальні знаки. В першу чергу такий знак мав би бути встановлений в Брестській фортеці, де діяв найбільший і нажахливіший концтабір і де було знищено до 10 тис. українців.
Цю петицію я вже двічі викладав на офіційному інтернет-представництві Президента України. Але на жаль її не оприлюднюють. Вивчають чи бояться? Ця маловідома сторінка нашої історії не повинна бути забута. І не треба оглядатися на поляків. Вони по це теж повинні знати. І їм є теж за що вибачатись перед українцями.
09.03.2017 р.
Моя петиція у вигляді поданому нижче таки була розміщена на сайті Президента. Та на жаль її підтримало лише 98 душ. Ось так ми бережемо память і ставимось до тих хто боровся за свою державу! Дуже красномовно! Гірко і боляче!
30.09.2017 р.
№22/034923-еп
Вшанувати память закатованих українців в польському концтаборі на території Брестської фортеці де загинуло до 10 тис. українців, Встановити меморіальні знаки, відшукати місця поховань на місці інших концтаборів.
Автор (ініціатор): Вересюк Мирослав Петрович
Дата оприлюднення: 15 березня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2015
За зіпунами* йдуть кацапи знову,
Прокинувшись з страшного бодуна.
Стіни замало, мало буде рову,
Щоби відгородитись від гівна!!!
Свою духовність – сморід перегару,
Прокислих щі і засцяних портків,
Блатний жаргон та рідні серцю нари,
Нам «РуССкій мір» принести захотів.
Ця алкашня, це здичавіле плем’я,
Обпившись бражки замість молока
На танках захищає православ’я,
І молиться на свого мудака.
Озброївшись в ростовськім гастрономі
Мочити пруться укрів і хохлів.
Засрали все що можна в себе в домі,
Тепер в Донбас, що зовсім зкацапів.
Чому Донбас колони, танки, гради
Тепер не робить спроби зупинити?
Ікони в руки, на коліна гади,
Задарма, суки, вчіться це робити.
Пролетарі – раби і боягузи,
Забилися по норах як щурі.
Не стукають щось касками лакузи,
І не бунтують грізні шахтарі.
Біду не звуть , вона сама приходить.
Юрба ж кричала, - «Путін, памагі»!
Вважали решта, їх це не обходить,
Безмозгі зовсім, чи такі благі?
Спостерігають мовчки цю руїну,
Кацап прийшов, як люмпен ваш велів!
Він вас навчить любити Україну,
Хохлів навчить і навіть москалів!
* Заробок в Московії здобутий набігами і грабежами.
28.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2015
Мене на ліжку половина…,
Немає ніг, але болять.
Ледь сльози стримує дружина,
Тут всі скалічені лежать…
Лежать безногі і безрукі,
Тіла обпечені вогнем.
Пройшли крізь пекло, біль і муки,
Але живуть прийдешнім днем.
Всміхається, ховає сльози, -
Нам головне, що ти живий, -
Життю уже нема загрози,
Ти сильний духом, молодий…
В дітей, на їхньому весіллі,
Станцюємо на заздрість всім!
Із саду яблука доспілі
Внесеш в просторий, світлий дім.
Онуки босими ногами
Сліди залишать на ріллі.
За це ти бився з ворогами,
Ні п’яді не віддав землі.
І щоби «руССкий мир» ніколи
В оселі наші не прийшов,
Не вдерся, як колись моголи,
Та щоб не пив двоглавий кров.
Ти захистив наш мир і спокій,
Московську зупинив орду…
Найважчі зробиш знову кроки,
Разом здолаємо біду.
Ти все зробив для перемоги
Здолати біль теж буде сила.
Пошле Господь легкі пологи
Для щастя подарує крила.
26.012015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2015
Багато хто з нас в юності пробував писати вірші. Це захоплення не минуло і мене. Зараз, перечитуючи свої поетичні твори, дивуюся з одного боку наївності та щирості, а з іншого – які вони дорослі та серйозні.
Звичайно, темами віршів було кохання, дружба, буденна краса рідного краю. Своєю творчість не спішив ділитися і тому більшість з друзів навіть і не здогадувалися про мої віршовані спроби. Хоча кілька раз намагався їх опублікувати в районній Зборівській газеті, яка тоді виходила під назвою «Радянське село». Та в редакції пояснили сільському хлопчині, що теми його віршів не актуальні, а писати треба про партію та колгоспне життя…
Ці настанови надовго остудили бажання публікувати вірші, хоч і продовжував їх інколи писати – в армії, інституті та після його закінчення. Писав часто навіть російською і це досить непогано в мене виходило. Бувало, що роками не брався за перо, заїдала буденність. Сьогодні пишу виключно українською і кажу, що російською є кому писати. А хто ж буде писати українською для українців? Великий російський вчений В. Даль, який упорядкував великий тлумачний словник російської мови, дав визначення: «Людина належить до тієї національності, на мові якої думає». Поставте собі це запитання і отримаєте відповідь, а вона багатьох вразить і здивує! Але це сьогоднішня реальність. Тому і чиниться несамовитий спротив у відродженні та поширені української мови. Адже без мови не буде держави.
…Одного разу, наводячи порядок в ящиках стола, потрапили в руки пожовклі зошити з юнацькими віршами та окремі аркуші, з написаними пізніше. Перечитуючи їх, згадалося, що багато з них втрачені, ці теж можуть розгубитися і ніхто ніколи не дізнається про пережиті почуття, моє сприйняття світу. Тому стало їх по-людськи шкода. Зібравши все, що можна було відшукати, в 2008 році видав першу поетичну збірку «Слова народжені в душі».
Схвальні відгуки про це видання додали впевненості та наснаги. Тож почав частіше братися за перо і занотовувати віршовані рядки. І досі не можу збагнути, звідки в мене взялися дитячі вірші. Та вони буквально посипались так, що в 2010 році вийшла збірка «Вірші хвацькі, чудернацькі», а в 2011 році «Хто? Коли? Чому? Навіщо?» Те, що вони припали до душі малечі та батькам, свідчить неодноразове їх перевидання на загальний тираж 16 тис. примірників. Зважаючи, що їх видання та реалізація здійснювались власними силами та коштом, погодьтесь, що це немало. Як я зрозумів – написати та надрукувати, це пів-справи. Найважче – донести написане до читача. До речі, ці збірки в 2013 році були в номінації на премію ім. Л. Українки, але… прочитавши мої роздуми та поезії зі збірки «Сполох», ви самі все зрозумієте!
Сьогодні вже готова до друку віршована «Абетка», про яку вже знають та чекають на неї читачі. Затримка пов’язана не так з фінансовими проблемами, як з художнім оформленням, але надіюсь, що до кінця 2013 року вона таки побачить світ. Здається, що ці дитячі вірші послані мені зверху, як розуміння того, що виховувати дітей справжніми українцями треба з пелюшок, а гарні, зрозумілі та повчальні вірші українською мовою займають в цьому процесі не останнє місце.
Пишу лише про те, що мене зачепило і що прийшло на душу. Писати на замовлення мені не вдається, та це, мабуть, і на краще. Саме такі вірші ввійшли в збірку «Любов в трьох вимірах», яка побачила світ в 2010 році. Вимірами я назвав розділи цієї книжки . Перший вимір – це любов, кохання до жінки, другий – любов до рідної природи, землі і третій – до України. Чудово розумів, що теми громадянської лірики, включеної до третього розділу, можуть не сподобатись і що можливі покарання, адже працював першим заступником начальника управління держказначейства у Вінницькій області. Хоч як на мене, ніякого радикалізму в цих віршах не було, вони лише чітко окреслювали мою громадянську позицію. Зваживши всі за і проти, все ж таки вирішив їх надрукувати. Як і передбачав, це стало причиною звільнення, рішення про яке було прийнято на найвищому рівні системи, в якій працював. Мабуть, добряче таки зачепили ці вірші їх гниле антиукраїнське нутро. Адже коли писав лірику чи дитячі вірші, це сприймалося нормально і навіть відводились для них сторінки у відомчому журналі «Казна».
Як показав час, крок, зроблений мною, був вірний! Я зараз відчував би себе морально набагато гірше, якби піддався страху і відмовився від їх публікації. А всі ці перипетії зі звільненням, судами лише підтвердили нікчемність цієї влади, її нетерпимість до вільнодумства, відсутність навіть видимості демократії, в тому числі і свободи слова, що стало причиною для написання нових віршів. Але щось таки змінюється в цій країні. Хоч і дуже повільно. Адже раніше за вірші вбивали, пізніше висилали з країни, а зараз лише звільняють з роботи…
Як я вже згадував, найважче це донести написане до читача. І тут є безліч проблем, як, наприклад, відсутність цивілізованої системи книжкової оптової торгівлі, так глобальніших. Перш за все відсутність будь-якої розумної підтримки держави в підтримці української книжки, швидше навпаки. Підтвердженням чого є прийняті законодавчі акти про мови та навіть і, здавалось би, «турботливе» рішення Міністерства освіти вивчати другу іноземну мову. Насправді це замаскований проект подальшого нищення української, адже навіть в містах важко знайти викладачів другої іноземної, вже мовчу про село. Тому яку другу іноземну мову будуть вивчати діти? Тоді який статус має ця мова – іноземний чи регіональний?
І таких прикладів діянь державних мужів настільки багато, що ми просто не реагуємо на невиконання та порушення Конституції та законів, суцільну корупцію, злочинну діяльність правоохоронних органів, відсутність правосуддя, тобто відсутність демократії і свобод.
Завжди кажу, що наш найстрашніший ворог – це наша байдужість! Ми закриваємо очі на свавілля та беззаконня, навіть на злочини! Тому і нав’язують нам двомовність, зводять пам’ятники Катерині та Сталіну, заполонили телеефір подвигами московських та пітерських ментів та гебістів, а останні безкарно розстрілюють та топлять в Азовському морі наших рибалок… Переконаний, якби на вулиці на захист мови або з останнього приводу вийшли сотні тисяч людей, а не одиниці, цього закону б не було, як і багатьох запроданців при владі та ганебних явищ в нашому житі. Але страх, який загнали в наші гени Голодомор та репресії, і досі живе в наших душах.
Багато хто запитує: А що я можу змінити? МОЖЕШ!!! Для цього треба дуже мало – відчути себе українцем та не бути байдужим. В США чоловік вийшов із коми і заговорив шведською, хоч до цього її не знав. А ми ж українську знаємо! Уявляєте, якби ми всі вийшли з коми і стали спілкуватися українською! Україна за добу стала би невпізнаною! Влада веде себе так, як ми їй дозволяємо. Не повинен наш талановитий і працьовитий народ, який віками прагнув мати власну державу, бути безправним та злиденним на своїй благодатній землі!
Готуючи цю книжку до друку, я звертався до місцевих літераторів, щоб хтось написав передмову. Так наче годиться. Отримавши чемні відмови, зрозумів, що одні не напишуть через страх , а інші через комплекс власної неповноцінності. В зв’язку з цим пригадалася наївна спроба в 2011 році вступити до Спілки письменників. Тоді мені обласний очільник сказав, що треба знайти три рядових члени спілки, які б дали рекомендації. А рядові члени сказали, що можуть написати рекомендації лише при умові вказівки очільника. Коло замкнулося! Більше таких спроб в мене не було. Тепер я розумію, що спілчанський білет не є ознакою наявності таланту. Тому замість хвалебних відгуків, які зазвичай пишуть в передмові я вирішив сам звернутися до читача, щоб поділитися своїми думками про прожите та наболіле. А оцінку моїй збірці, змісту та формі творів ВИ можете дати самі.
Не називаю себе поетом, хоч вже починаю потрохи звикати до цього звання. Так мене часто називають при спілкуванні читачі і друзі в Інтернеті або під час зустрічей з учнями та студентами, на які мене інколи запрошують як поета. І коли бачиш, як молоді люди, затамувавши подих, слухають твої вірші, приходить розуміння, що мабуть вони чогось варті.
Не маючи змоги донести до читачів друковане слово, створив в Однокласниках власну групу «Вірші. Українська авторська поезія», учасниками якої є 5000 учасників та цілий ряд самобутніх авторів. Відкрив кілька власних сторінок на різних сайтах, їх легко знайти пошуковими системами. Працюю над створенням власного сайту, бо це найкоротший шлях до спілкування з читачами. Тому якщо ВАС після прочитання цієї збірки зацікавлять інтимна, філософська, пейзажна лірика чи дитяча поезія, ласкаво прошу до Інтернету.
Багато про що ще хотілося сказати – занадто багато проблем та болючих тем є в нашому житті, але, на жаль, цей формат не дозволяє це зробити. Тому продовження цих думок знайдете у віршах, які написані під впливом різних подій та вражень.
Тож дякую за знайомство з цією збіркою і особливо за ті почуття та тривоги, які ВИ відчули після її прочитання і допомогли ВАМ зрозуміти моє прагнення її написати. Розумію, що не всіма ця громадянська лірика буде сприйнята, але це моє світосприйняття, моя позиція. І що її поділяє переважна більшість читачів, мені вже відомо.
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
24.09.2013 р.
24.01.15 р. Якщо Ви через пошукові системи знайшли цю передмову (слово від автора) до збірки СПОЛОХ, то щоб почитати вірші з цієї збірки - задайте в пошуку Вересюк Клуб поезії. На цій сторінці в другому розділі "Сполох" зібрані вірші збірки, правда в довільному порядку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.01.2015
Доторкнутись до тебе навіть не смів,
І глянути ввічі було не під силу.
Палало єство, червонів і горів,
Хто тебе сотворив, чарівно-красиву?
Ледь подихом ніжно торкався плеча,
Вдихав аромат незбагненого трунку.
Цвіла біло-пінно п’янка алича,
Уява буяла в гріху поцілунку.
Груди звабливо в такт гойдались ході,
Напинали мов парус, рвали кофтину.
Куди було погляд відвести тоді,
Знайти доторкнутись до тебе причину.
Дівалися десь, застрявали слова,
Перчило у горлі, палало у грудях.
Від дотику обертом йшла голова,
Ледь трішки смілішав з тобою на людях.
Мою нерішучість, несмілість пробач,
Нічого з собою не можу зробити.
Лякається серце любовних невдач,
Насмілилось вперше в житті полюбити…
11.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2015
Первісток в Михайла та Ганни народився наприкінці голодної весни 1933 року. Ніхто не запам’ятав точної дати народження, було якось не до того. Якщо по правді, то мало хто надіявся, що Миколка виживе, тому і не зробили помітку про цей день. В сільській Раді теж особливо не морочилися з народженням дитини. Тут давно вже не вели лік не тільки кільком новонародженим за зиму та весну, але і десяткам померлих. Та і навіщо їх записувати, якщо все одно помруть. А звати пізніше стали Миколкою, бо народився десь напередодні дня святого Миколая, якого в народі звуть літнім.
Один раз на кілька днів Григор Кавка на своїй гнідій клячі, яку своїми руками рік тому відвів до колгоспу, взимку саньми, а тепер вже возом, об’їжджав всі вулиці села, заходив в кожну хату і збирав померлих та відвозив на цвинтар до ями. Коли яма заповнювалася трупами доверху її загортали і копали нову. Сьогодні яму викопати не важко, - казав Григор, - от зимою було копати, хоч плач...
В якійсь довжелезній, грубій опанчі з гостроверхим каптуром на голові, він наче був посланником з того світу. Отупілий від кількості покійників, з божевільними на викоті очима, неговіркий по природі, Григор наводив жах на всіх, хто ще клигав на цьому світі. А неслухняних дітей в селі ще до цього часу лякають не якимось міфічним, казковим персонажем, а Григором… Ось не будеш слухатися, прийде Григор і забере тебе на воза, чи сані. І це набагато дієвіше за якогось Бабая, Ягу чи іншу нечисть.
Люди здригалися від страху, коли чули за воротами стукіт копит і скрип коліс. Накинувши на тин віжки він заходив у двір, стукав руків’ям батога в шибку. Потім брався за клямку дверей, лунало клацання схоже на постріл. Не закриваючи вхідні двері, щоби в сінях навпомацки не шукати засов кімнатних дверей, заходив без дозволу до світлиці.
Він вже знав в якій хаті його буде чекати покійник сьогодні, а в якій завтра чи через тиждень. Не вітаючись і не звертаючи увагу на ще живих, мовчки прямував до тапчана на якому лежав мрець і не питаючи дозволу брав його попід пахи та волік його до дверей. Босі ноги покійника волочилися по долівці, немов хотіли зачепитись за рідний поріг, а потім залишали останню борозну на подвір’ї. Вбита горем та задурманена голодом родина мовчки та байдуже спостерігала за цим дійством.
Найважчим було перекинути покійника через полудрабок. Тому, щоб легше було вантажити на воза мерців, Григор замість правого полудрабка приладнав неширокого обапола. Хоч вони були схожі на скелети і важили не більше кози, та вантажити їх на воза самому було доволі важко. Інша справа зимою на сані чи малих дітей…
Садибу Михайла та Ганни Григор обминав давно. Ще взимку вивіз на цвинтар Теклю, матір Михайла. А дітей в них не було, тож не було потреби зайвий раз навідуватися, адже обоє ще виглядали доволі міцними.
Стара сама затялася їсти, та і їсти не було то що. Вже перед смертю призналася, що не захотіла бути зайвим їдоком через те, що Ганна чекала довгоочікуваного первістка. Тому придумало собі болячку, яка начебто не давала їй змоги ковтати.
Після цього випадку Михайло особливо турботливо опікувався дружиною і коли вона сказала, що напевно почалися перейми, як міг швидко покликав сільську повитуху, бабу Горпину.
Повитуха, неначе мара, десь через півгодини беззвучно появилася в дверях. Суха, як тріска, вся в чорному, здавалося що це сама смерть прийшла за кимось до хати. Жалісливо, навіть здалося осудливо подивилася на обох, ніби хотіла сказати що недобрий час вони вибрали для народження маляти. Але потім поглядом собі і відповіла, дивлячись на образи, - Що на все воля Божа.
Перехрестившись та прочитавши молитву і ще якісь, тільки їй відомі закляття, веліла Михайлові подати полотно та теплої води. Полотно Михайло дістав із скрині, вже все було давно приготовлено і зв’язано у вузол. А воду, дощівку нагріту на сонці, зачерпнув відром в кадубі та налив у ночви. Потім ще приніс відро води та поставив на лавку. Гріти воду в печі не було змоги, так як не було вогню. Останній раз піч горіла десь тиждень тому, коли вдалося піймати в сільце куріпку. Її запечену тушку, завбільшки з кулак, Ганна з’їла геть із кісточками, розтягнувши майже до сьогоднішнього дня.
Народження дитини Михайлу довелося довгенько почекати на подвір’ї і про це сповістив крик, який почувсе через вікно. Забігши в хату і ледве дочекавшись коли Горпина обрізала та зав’язала пуповину, прийняв в пелену мокрого та якогось збабченого малюка на руки. Син! - показував його змученій та геть змарнілій Ганні. Маля якось хрипло не то плакало, не то кричало і затихло лише тоді коли Ганна притулила його до грудей.
Горпина, обтерла піт з чола породіллі, дала поради, як доглядати та годувати малого, та раптом змовкла і довго щось шамотіла беззубим ротом. Чи то молилася, чи то знову читала якесь закляття, а потім махнула рукою, ніби відганяла лихі думки. Опісля зібрала в макітру місце, яке відійшло з народженням малого і щезла так само беззвучно, прихопивши з собою важку макітру…
Ганна після родів перетворилася на тінь. До родів живіт приховував її змарнілий стан. Залишалося тільки дивуватися, як вона змогла виносити та народити такого доволі величенького хлопчика. Але якщо в утробі дитина розвивалася за рахунок організму матері, то після народження це стало неможливим.
Тепер матері треба було прогодувати себе і малого. Якийсь мізер харчів, якщо це можна було назвати харчами, які Михайло старався роздобути, не вистарчало навіть для одного. Тож невдовзі молоко в Ганни щезло зовсім. Її груди, які після весілля не вміщалися у великій Михайловій долоні і які він так любив пестити та цілувати, тепер стали схожі на зморщені шкіряні мішечки.
Малий хотів їсти і постійно кричав та плакав. Ганна прикладала його до висохлих грудей. На якусь мить він затихав і брався несамовито ссати. Ганні здавалося, що він з неї витягує всі жили. Та за мить він вже знову кричав та плакав. Від цього можна було збожеволіти.
Через пару тижнів малий вже не кричав, а лише хрипів. Ганна поїла його якимось незрозумілим узваром з гнилих минулорічних яблук та змочувала водою порепані губи. Дитина змарніла настільки, що на неї неможливо було дивитися. Лише великі сині очі, затягнуті поволокою, благали їсти, а потім і їх хлопчик перестав відкривати.
Коли вже не стало сили дивитися на ці муки, Ганна одного разу сказала Михайлові, - Благаю не віддавай нашого сина Григору!
На другий день, щоб не бачити як помирає їх син, Григорій взяв худеньке тільце, закутав його в якусь ряднину і відніс в ліс, що був у них за городом. Дитина майже не подавала ознак життя. Поклавши малого під кущем ліщини на густий мох, помолився і повернувся до хати.
Проплакавши в обіймах одне одного цілий вечір, на другий день Михайло взяв лопату і ледве почвалав до лісу хоронити первістка. Малий лежав так як і поклав його Михайло та не подавав ознак життя. Мабуть вже помер, - подумав Михайло. Але коли взяв згорток на руки відчув, що той дихає . Ще живий, - подумав. Малий вроді як міцно спав чи був без свідомості. Ну що ж, мабуть ще не прийшов його час.
Поклавши малого на місце, взяв лопату та побрів назад. На погляд Ганни хитнув головою, - Ще не помер! Сльозам, які беззвучно текли з очей дружини, він не міг нічим зарадити.
Щоб не краяти серце, Михайло пішов хоронити сина через день. Адже більше протягнути на цьому світі той вже не міг. Та на його подив малий був живий і Михайло вже був переконаний, що той спить. Адже явно чулося рівномірне посапування та і здавалося, що змінився колір шкіри на обличчі, з землистого на світлий. Не розуміючи, що відбувається, Михайло помолився над сином і все ж залишив його в лісі.
Вдома він поділився побаченим з дружиною. Ганна не мала сили піднятися з ліжка. Але ця новина ніби пробудила в ній жагу до життя і подарувала надію.
Наступного разу Михайло пішов в ліс без лопати. Щось йому підказувало, що малий буде жити. І справді побачене вразило його! Малий лежав розкутаний та мотуляв ногами і руками. Найбільше здивувало, що він випорожнився. Хто ж його міг нагодувати в лісі і чим? Але хлопчик виглядав жвавим, хоч і дуже худеньким. Це виглядало настільки неправдоподібним, що Михайло відмовлявся вірити побаченому, але обтерши малого зірваним листям та зіллям вирішив все ж таки залишити його на цьому ж місці.
Стан малого поволі покращувався день за днем. Він набирав вагу і єдиною неприємність можна було вважати укуси комарів. Тож Михайло вирішив взнати, хто підгодовує їхнього сина і одного разу влаштував засідку. Яким же було його здивування коли на світанку він побачив тінь, яка промайнула біля куща. Він не вірив своїм очам. Погодувати їхнього сина прийшла вовчиця! Вона вляглася біля нього, а він звично заходився її ссати. Нагодувавши малого вовчиця піднялася, подивилася в сторону Михайла і щезла. Мабуть вона відчувала що за нею спостерігають!
Побачене настільки вразило Михайла, а з його розповіді і Ганну, що вони вирішили нікому про це не розповідати і сина залишити в лісі. Адже годувати його вдома все рівно було нічим...
Через кілька тижнів вже появилися перші ягоди та овочі. Примара голоду відступала. Ганна повністю встала на ноги і вони вирішили забрати хлопчика з лісу до хати. Малюк за цей час добряче зміцнів і виглядав цілком здоровим, а в Ганни знову появилося молоко…
Пройшли роки і з цього малюка виріс міцний козарлюга. Сильний і спритний. І лише одно видавало його неймовірну історію. Коли він підходив до села, собаки в селі починали завивати мов навіжені. А в його присутності всі собаки ховалися до конури.
========
Цей випадок мав місце в с. Красне́ Тиврівського р-ну Вінницької обл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549852
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.01.2015
Прикраси ялинкові, запах глиці,
Шампанське, мандарини, олів’є…
Але душа бунтує, повстає
Від марнотратства, розкоші столиці.
Святкуємо здобуту перемогу,
Чи вже забули що іде війна?
Щоб не така страшна була ціна
Свою бійцям надаймо допомогу.
Вони наш мир і спокій захищають
В окопах мерзнуть в новорічну ніч,
Там кулі і снаряди замість свіч
І феєрверком «гради» вибухають!
Тому не гоже гучно святкувати,
Полеглих поминімо за столом…
Живим на «броннік» скиньмося, шолом,
Теплом сердець будемо захищати.
Їм треба знати,що про них щомиті
Не забувають, моляться і ждуть
Героям Слава, що у бій ідуть…
Ще буде свято й келихи налиті!
02.01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2015
Давай, кохана, ми помовчимо,
Вже забагато й так наговорили.
Навіщо один одного вчимо,
І врешті-решт нічого не навчили.
Раніше ми обходились без слів…
Щоби про все на світі розказати
Я погляд твій ловив і розумів,
Ти так очима вміла промовляти…
Не дотик слів, а думки, по очах,
Я бачив світ, сприймав його крізь тебе,
Адже лише не тільки по ночах
Для спілкування слів було не треба.
Що сталося і що змінило нас,
Невже буденність нас так полонила?
А може врешті вже настав той час,
Що треба просто розпростати крила.
Давай, кохана, станем на крило,
Ми ще не розучилися літати.
Прожити треба так щоб не було
Нам ні про що з тобою жалкувати.
21.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2014
Сніг лапатий, настільки лапатий,
На себе вже зовсім не схожий!
Весь у жмутиках дивної вати
Пірнає в пітьму перехожий.
Мов бешкетник, заліплює очі,
Шаленіє у променях фар.
Снігу шабаш грудневої ночі,
Чи зими божевільний піар!
16.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544557
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2014
Україно моя! Ти нарешті вже скресла,
Позбулася сну та порвала кайдани.
Жага правди і волі, що ті перевесла,
З’єднала народ, привела на Майдани.
Україно моя! В твоїй єдності сила,
Твоя мова прадавня – колиска душі.
Рідну землю ти потом і кров’ю кропила,
Тож блищать однаково мечі й лемеші.
Україно моя! Вже така твоя доля,
У донецьких степах зупиняти біду.
Саме тут, на краю половецького поля,
Цього разу ти знищити мусиш Орду!
Україно моя! Будь готова до бою!
В спокої тебе не залишить ординці.
Знову підло війна розпочата Москвою,
Беруться за зброю брати-українці!
Україно моя! На війну Вітчизняну,
За волю, за землю, за нашу свободу,
Добровольці до бою йдуть прямо з Майдану,
Вражає відвага й жертовність народу.
Україно моя! Пам’ятай всіх героїв,
Найдорожче, що мали, віддали тобі.
Щоби душі їх були на небі в спокої
Ти приречена встояти в цій боротьбі.
Україно моя! Всенародна це битва,
Священна війна, піднімайся країно!
З нами правда і Бог, наша віра й молитва,
Ми з тобою – ти в серці, моя Україно!
06.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541977
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2014
Гуляє темінь по кімнаті
І нишпорить по закутках.
Дрова сичать, шиплять в багатті,
Склепіння печі в відблисках.
Вогонь облизує поліна,
На них щось піниться, шипить,
Сухе галуззя до коліна
Ламається і аж тріщить.
Вже рветься полум’я із печі,
Черінь поволі розпіка
І відблиск кидає на речі,
На стіни, вікна, сволока.
Ослін і стіл без скатертини,
Світлини в рамці на стіні,
На сволоку пучок калини,
Фіранки білі на вікні.
Вогонь посунув кочергою
У самий дальній кут печі.
Скрутилось полум’я дугою,
Тут хліб пекли і калачі…
Тепер ця піч осиротіла,
Закрита хата на замок.
Колись кормила всіх і гріла,
Тут пах домівкою димок.
Скриплять тихенько половиці,
Мов щось нашіптують мені.
Так стало затишно в світлиці,
В домашнім гріюсь пломені...
19.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538087
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.11.2014
Дай Боже нам сили, відвага в нас є,
І мудрості дай, щоб Тебе не гнівити.
Бо люта ненависть у серці встає,
За сиріт дітей і за страх овдовіти.
Ми встали до бою на захист землі,
Яку дуже щедро вже кров’ю полили,
Крізь пекло пройшли в Іловайськім котлі
І душі ятрять безіменні могили…
Бійців, що життя віддали за Донбас
Ховає, оплакує вся Україна.
Це справжні герої, найкращі із нас
Лише перед ними стає на коліна.
Нащадки тих славних героїв вони,
Що Крути, Батурин колись боронили.
Молися Вкраїно, це твої сини,
Навалу Росії життям зупинили!
Хай буде їм пухом вкраїнська земля,
А зброю вже інші із рук підхопили.
Країна не буде васалом Кремля,
Відвага в нас є! Дай, Боже, нам сили!
17.11.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2014
Жовтневий сніг укрив зелений лист,
Померзло, закоцюбло огудиння.
Чорнильні плями вороння весь міст
Заляпали у чорне ластовиння.
Червонобокі яблука в снігу,
Нагадують прикраси ялинкові,
Прикуті на сріблястім ланцюгу,
Обледенілі, наче іграшкові.
Проміння сонця зваблює кришталь,
Вперемішку з калиновим намистом,
Коштовна і магічна пектораль,
Обвішана холодним аметистом.
Така холодна, неземна краса,
Перед якою всі заціпеніли.
Аквамарину барви небеса
На землю перенести закортіли.
03.11.3014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534726
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2014
Душа заціпеніла від утрати,
Як головешка, чорна від біди.
Свою кровинку, доню поховати…
Благаю Боже, – Біль мій остуди!
Молюся щиро за свою дитину,
Пробач, благаю, всі її гріхи,
Прости і нашу батьківську провину,
Даруй надію, віджени страхи.
Прости, помилуй, Боже милосердний,
Відвертим, щирим було каяття,
Була для неї сповідь життєствердна,
Жила в надії з вірою в життя.
Життя і смерть, усе у Твоїй волі,
Ти дарував нам, Ти її забрав.
Позбавив смертю мук, страждання, болі,
А що натомість їй приготував?
Душа її любила і страждала,
За всіх боліла, повна співчуття,
На боці правди та добра стояла,
Яким же світлим було це дитя!
Молюся, Боже, царство їй небесне
Зроби, благаю, прихистком твоїм.
Прости гріхи, душа від смутку скресне
І увійде очищена в Твій дім!
25.10.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532702
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.10.2014
Здушило горло, серце, груди,
Заслала очі пелена.
Вінки, свічки, в скорботі люди,
Дорога в квітах, встелена…
Останній раз осіннє сонце
До вуст торкнулося твоїх,
У домовині, як в віконці…
Цілунок цей – останній гріх.
Тобі б ще жити і кохати,
Та народити діточок,
Тепло і ласку дарувати…
Все згасло в полум’ї свічок…
Сумління мучить і картає, -
Чому так сталося, чому,
Чому Бог кращих забирає?
Йому відомо одному...
Уважна, лагідна і щира,
Із серцем повним співчуття.
В тобі жила надія, віра,
Жага нестримна до життя.
Ми теж хотіли біля тебе
На старості дожити вік.
Та була інша воля неба…,
Біль втрати вже наскрізь пропік.
Він серце пропалив і груди,
Ятрить, пече і спопеляє…
Про тебе пам'ять жити буде,
І віра, що нас Бог з’єднає…
09.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528757
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2014
Нашу пташечку, зіроньку, сонечко
Вберегти не змогли від біди.
Ми молитися будемо донечко
Та земні цілувати сліди.
Неможливо змиритися з втратою,
За скорботу і сльози прости.
І з душею, від болю розп’ятою,
Нам цей хрест вже довіку нести.
28.09.2014 р.
Донька Валя померла 24.09.2014 р. у віці 33 роки.Згоріла за два тижні....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526562
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.09.2014
Рожеве, ніжне ріжемо сальце
Та кришимо велику цибулину,
І на пательні смажимо все це…,
Соломкою поріжем картоплину.
Коли хрусткими стануть вже шкварки,
Цибульку треба ледь пасерувати.
Натхненно потім , можна в дві руки,
Картоплю на пательню висипати.
На невеликім смажимо вогні…,
В гуртожитку студентськім течуть слинки!
Нагадує про молодість мені
Засмажена картопля до скоринки.
21.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524923
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.09.2014
Двадцять перше сторіччя. Вітчизняна війна.
Вітчизняна війна України.
З наших лав щонайкращих вириває вона,
Та лишає по собі руїни.
Від смертей та страхіть вже нарешті прозріли,
Що Росія наш ворог одвічний!
Дуже пізно, на жаль, ми про це зрозуміли,
Він підступний, жорстокий, цинічний.
Нашу землю випалюють «Смерчі» та «Гради»,
Ще й хизуються цим в Інтернеті.
Їм не буде прощення, не буде пощади,
Це розсадник війни на планеті.
Дуже підла, підступна сучасна Росія,
З-за кордону нам в спину стріляють,
Але вилізе боком її ця затія,
Вантаж «двісті» уже зустрічають.
Україна в вогні! Україна палає!
Наша кров степ Донбасу залила!
Європа стурбована лише співчуває…,
Але силу зупинить лиш сила!
Ми на своїй землі і нас смерть не лякає,
Ми нащадки козацького роду.
Наш народ згуртувався, це всіх окриляє,
Свою землю боронить, свободу.
Бо ніхто, окрім нас, не відстоїть державу,
Незалежність, соборність і волю.
Вітчизняну війну, святу, праведну справу,
Ми ведемо за щастя і долю!
Піднімайся народе! З нами правда свята,
На криваву, та праведну битву!
Слова гімну так палко шепочуть уста,
Що Господь їх сприйняв за молитву.
Ми життя віддаємо нашій рідній землі,
Бо клялися її захищати.
Кров героїв пролита в Іловайськім котлі
Зве до бою і зве до відплати!
11.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2014
Ти листком капустяним воду з річки не пив,
По сріблястій росі босоногим не бігав.
І в молочнім тумані теж траву не косив,
Та на рух поплавця на світанку не чигав.
І також спозаранку сонця схід не стрічав,
Як перше проміння обціловує землю…
Мед бурштиновий з рамок ще в житті не качав,
Без усіх цих моментів себе я не тямлю.
Мозолі не долонях, піт солоний в очах,
Часом ввечері сон за вечерю миліший.
Коли голос зривають солов’ї по ночах,
Розумієш тоді, що ти найщасливіший!
03.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2014
Репортажі дивлюся із АТО...,
І на частину біженців з Донбасу...,
А може ми щось робимо не то,
Приймаючи цю люмпен-біомасу?
Не українці! Ними й не були!
Хоча вже тут родилися, зростали.
Нащадки бидла, що сюди звезли,
Злодюг і зеків, що в Донбас заслали.
Як довго же, цей визрівав чиряк,
Що так набрався смороду і гною!
Не обійтися без ножа ніяк,
Щоби назавжди збутись геморою.
Всіх тих, хто призивав за «Лугандон»,
Кричав «Расєя», тріпав триколором –
Лишити громадянства цих персон,
І за «парєбрік» їх відправить хором.
Ці не прозріють, бо нема в душі
До Батьківщини й крапельки любові!
Сини їх взяли в руки калаші
І вже втопили Україну в крові.
Їм смерті українців не болять,
Від співу Гімну не сльозяться очі…
Чому ж в «Расєю» не тікають бля..,
А в Україні проживати хочуть?
Тому за сльози матерів та вдів
Потрібно смертну кару відновити.
Не Божий суд чекати для катів,
А українським нелюдів судити!
Мені, можливо, хтось ще дорікне,
Що це жорстоко, різко, не гуманно!
Винити в цьому треба не мене,
Не тим, хто зад не відірве з дивана!
20.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2014
Степан Хмара її недаремно прокляв,
І я теж до його приєднаюсь прокльонів.
За продажність, брехню тебе люд би розп’яв,
Ти сконаєш таки, від прокляття мільйонів!
Тебе Бог вже карав, та нема каяття,
У продажній душі не буває сумління,
Бо обманом, брехнею прожила життя,
В тебе чорна душа і таке ж піднебіння!
Чому Бог на землі держить цих слизняків?
Ім’я з Галі на Ганну навіщо змінила?
Так, це сором, ганьба для її земляків
І цієї землі, що її народила.
Як же хочеться плюнути смачно в екран,
Від її нудних слів – аж мене вивертає.
Так пакуй же, паскудо, чимдуж чемодан,
Твій пахан за кордоном тебе вже чекає!
Я не хочу назвати її повне ім’я,
І нехай Анна Герман нам всім вибачає!
Прокляла двійника, її, кожна сімя,
Та й без цього, цю курву, усяк упізнає!
03.08.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515303
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.08.2014
«Парєбрік» нас навіки розділив
І вже ніхто ніколи не з’єднає!
Він не межу, безодню утворив,
За нею друзів і рідні – немає!
Страшна брехня відкрилася очам,
Захланні та цинічні ці сусіди,
Дивись народе, назавжди затям
Від кого наші всі страждання й біди!
Улеслива, як мед, лилась брехня,
В обіймах задихалися віками.
Чомусь ординці стали нам рідня,
В Русі колиску влізли постолами.
Нема різниці хто біля керма,
Царі, більшовики чи федерали,
Це не міняло тягарю ярма,
Всі Україну навпіл роздирали.
Впродовж століть нас нищили дотла
Під гаслами братерства і любові.
Та Україна вкотре ожила,
Але втопити знову хочуть в крові.
Їх шовінізм імперський отруїв,
Стремління волі їм не осягнути,
Покора рабська, доля холуїв,
На троні цар, диктатор, медвепути…
Залиште нас вже в спокої, «брати»,
Ми інший шлях собі обрали й долю.
Народ нікому не перемогти,
Що за свободу бореться і волю!
31.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514737
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2014
Від Розпутіна і до Путіна
Сто років в Росії пройшло!
Кадебістська при владі паскудина,
Тож недарма прозвали Ху-ло!
27.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514202
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 29.07.2014
Злетіло літо, не було тепла.
Пригріло сонце, але не відчула.
Жила на світі, але чи жила?
Життя, як сон, який уже забула.
Жіноча доля, що воно таке?
Безсонні ночі, полохливі ранки,
Примхливе щастя, лячне і ламке,
Кого, чи що приховують фіранки?
Окраса вікон, чи щоб хтось бува
Не зазирнув зненацька до оселі?
Чи я за них, неначе за слова,
Життя й думки ховаю невеселі?
Фіранками закрила собі світ,
Хоч скільки того світу у віконці?
Мабуть душа ще здатна на кульбіт,
Але не хочу обпектись на сонці.
Мені не сонця треба, а тепла,
Яке в твоїх обіймах відчувала.
На цьому світі я лише була,
Допоки в нім тебе не пострічала.
Я і тепер існую, не живу,
Тобі нічим не дорікну ніколи.
І струни серця скручу в тятиву…,
Це було божевілля матіоли!
24.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2014
Помер так само як і жив!
Згорів у сенсі цього слова.
Тебе кацапський «Град» спалив,
Згоріла плоть неначе дрова!
Привезли попіл у труні…,
Слізьми тебе не воскресити!
Померкнув світ в моїм вікні,
Як страшно сина хоронити!
Онуки не збагнули ще,
Що тата більше не побачать…,
Тебе вже не вгощу борщем.
Душа від болю рветься, плаче.
Невістка, з горя, чорна теж,
Ведуть на цвинтар попід руки,
Нема людському морю меж,
Притихли, як пташки, онуки.
Немає сили далі йти,
Як рана яма виглядає.
Сама готова в ній лягти,
В цю землю, що тебе приймає.
Ти так її любив, свій край,
Мені був сином й Україні.
Благаю, Боже, покарай,
Хто в цій війні проклятій винні!
Сприйняти важко смерть твою,
Від рук Росії на Донбасі,
Ти землю боронив свою
Від тих, хто так на неї ласі.
Я знаю, що ти з неба теж,
Усіх нас будеш захищати,
І в сни мої не раз прийдеш,
Щоб я могла тебе обняти…
17.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511883
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2014
Вмирають українці на Донбасі,
Найкращі з кращих серед усіх нас!
Війну малюють дітки в першім класі,
За це, тебе,ненавиджу Донбас!
У чаді наркотичного сп’яніння
Із люмпендна спливло усе лай-но*,
Що за часів бандитського правління
Завжди було із ними заодно.
До України в злобі озвіріли,
Хоч серцем в ній ніколи не жили.
Москвою зазомбовані дебіли
Кацапське бидло в поміч привели.
Війну гібридну почали сусіди,
Спочатку Крим, тепер уже Донбас.
Від них усі проблеми наші й біди,
Як зброю навіть використали газ!
Іде війна. Щоденно гинуть люди,
Вмирають українці за Донбас.
Він був і завжди українським буде,
Бо з нами правда, Бог також за нас!
11.07.2014 р.
* Слово написане через "-", так як дебільними правилами сайту воно заборонене до вживання. Не можна вживати слово "по-гань", "дідь-ко," "вилу-пок" і ще багато інших українських слів! А ось обзивати українців фашистами і нацистами правилами сайту не заборонено! Для цього українофобам немає ніяких заборон і перешкод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2014
Україну Путін путає путами,
Відродити Союз намагається.
Що поєднує нас з медве-путами?
В дурку дурень лише повертається!
06.07.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509722
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 06.07.2014
Молюся синочку за тебе,
Щоб кулі, осколки минали.
До Бога звертаюсь і неба,
Щоби від біди захищали.
Коли я тебе народила,
Пишним цвітом буяла земля.
І матір Ісуса просила
Захистити від лиха маля.
Як матір, вона відчуває,
Теж краяла серце тривога,
Бо більшого горя немає,
Як втратити сина від Бога.
Нам доля тебе дарувала,
Надію мою і кровинку.
Не думала я, не гадала,
Чекати з війни тебе синку.
Я розумом все розумію,
Та серце не хоче сприйняти.
Перечити хочу, не смію,
Що вирішив йти воювати.
Тебе я такого зростила
На щастя коханій дівчині.
Честь, гідність у тобі і сила,
Поклявся життям Україні!
26.06.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507613
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2014
Останні події в Україні викликали сплеск громадянської, патріотичної поезії. Разом з тим цілий ряд авторів, яких і раніше не помічали в любові до України. викладають на сайті відверто ворожі, українофобські твори, пропагують насилля, ненависть до України та всього українського, відкрито пропагують фашистську ідеологію та сепаратизм.
Учасниками сайту стають автори інших держав, які не мають нічого спільного з Україною і не мають в своїй творчості жодного вірша написаного українською. Зрозуміло, що їх творчість і зусилля спрямовані виключно на боротьбу проти України.
Розумію,що така ситуація є неприпустимою і хотів би почути думку учасників сайту з цього приводу. Дивує мовчання і відсутність не те що відповідної реакції від керівництва Сайту, а навіть відсутність їхньої позиції з цього приводу. Хоч ще пів року тому така позиція була, але вона була направлена якраз проти тих, хто боровся проти злочинного режиму.
24.07.2014 р. Я прийняв рішення не відповідати на коментарі. Нехай це буде просто виклад Ваших думок і Вашої позиції
15.11.2016 р. За два з лишнім роки, що пройшли після останнього допису ситуація тільки погіршилася. Кількість українофобів тільки зросла, а адміністрація сайту вдає, що такого явища не існує. Мабуть,що це не просто відсутність громадянської позиції, а наявність іншої, антиукраїнської позиції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504495
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Послу Росії в Раді нацбезбеки
Нема потреби прізвисько давати.
Натомість досить виразно, здалеку
Його уголос прізвище назвати!
Це неймовірно щоби так співпало
Кремля обличчя з прізвищем посла!
Бо справді, Чуркін, це вже поганяло,
Якщо призначив Ху.лостан осла!
04.06.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503303
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 05.06.2014
Воюють в Слов’янську слов’яни,
Чи найманці, вбивці, садисти?
Слов’яни хіба росіяни?
Та ні, це звичайні фашисти!
Де ділася дружба, братерство,
Та клятви в любові, повазі?
Підлість, цинізм, фарисейство –
Спливли у фашистськім екстазі.
Це справжнє обличчя Росії!
Відкрилися риси звірині
І їй, як тій п’яній повії,
Здається, що ми ще щось винні.
Якісь осетини, чеченці
В моїй Україні стріляють.
Бандити – тепер ополченці
Катують людей і вбивають.
У люті своїй озвіріли,
Від запаху крові сп’янілі
Нас бачать лише крізь приціли.
Для них ми тепер просто цілі.
Розпухла від злоби Росія
Шле найманців нові загони.
Відкинута маска Месії,
Потоптані Божі закони.
Настало нарешті прозріння,
Що брата немає на Сході.
Що путами було коріння,
І жили в московськім смороді.
Нас вже не вернути в минуле,
Не станемо вже на коліна!
Дух волі, свободи відчули….
Змінилися ми…, й Україна!
01.06.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502644
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014
Майдан для України – це горнило,
В якому доля плавиться народу!
Історія не пишеться чорнилом,
Ми кров’ю здобували цю свободу!
Ще в сиву давнину скликали Віче,
А згодом звали козаків на Раду.
І навіть в двадцять першому сторіччі
Майдан народний дійсно має владу!
Завжди відкрито обирали долю
Та гетьманів шмагали батогами.
Найбільш за все ми цінували волю
І землю, що дарована Богами!
Народу серце б’ється на Майдані,
Душа живе у пісні і молитві,
А сила наша в Вірі та єднанні,
Звитягу ми покажемо у битві!
Майдан для України – це горнило,
В якому доля плавиться народу!
Історія не пишеться чорнилом,
Ми кров’ю здобували цю свободу!
21.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500438
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2014
Майдан боровся за свободу!
За що ти, збурився Донбас?
Та за яку винагороду
Шматуєш, розділяєш нас?
Тобі ввижаються фашисти?
А те, що в селах і містах
Відкрито діють терористи,
Людей вбивають, сіють страх?
За гроші найманці воюють,
Що вкрадені у шахтарів.
Сценарій кримський копіюють
З Москви відомих лялькарів.
Ти цього бачити не хочеш?
Ворожим прапором трясеш
І людям голови морочиш,
Що референдум проведеш.
Фашизм в тобі дрімав до часу,
А зараз це спливло ла-йно.
Бандитську терпиш біомасу
І інше бидло заодно.
Ці покидьки людей катують,
Вбивають, ріжуть і крадуть!
А ти кричиш, - Донбас не чують!
До нас бандерівці ідуть!
Отямся в решт! Межа маразму
Проходить вже людським життям!
В цій вакханалії оргазму
Немає виправдань смертям!
Немає виправдань мовчанню
І боягузтву вже чортма,
Бо перейдеш межу останню,
Повернень звідки вже нема.
12.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2014
Убити «Білого» Сашка
В ментів сміливості хватило!
А ось московського «Стрілка»,
Прибрати досі не щастило.
Був своєрідний чоловік,
Але ж не вбивця, не садист.
Собі сам стрельнув в лівий бік…,
А тут, живий і досі глист.
Цей диверсант і терорист,
Обличчя навіть не ховає
І на екранах, як артист,
В новинах місяць вже мелькає.
Про нього все відомо нам,
Звання, ім’я, де проживає.
То, що ж тоді його ментам
Також прибрати заважає?
Якийсь, ну просто, супермен.
Чи влада то така беззуба?
АТО* – військовий феномен,
Що вже питати треба руба!
Коли вже буде результат
І будуть знищені бандити?
Щоб зберегти життя солдат,
Цю банду може розбомбити?
Питань багато в мене є –
Чому ця влада недолуга?
І довго соплі так жує,
Коли вже перти треба плуга!
Проспали Крим, тепер Донбас,
Вже теж так можемо про.. ати**.
Дістала бездіяльність нас,
Що треба всіх їх поміняти.
Народ змінився, а в верхах
Провели тільки рокіровку.
Якщо їх не пошлемо нах***,
Не буде в Україні толку!
07.05.2013 р.
*АТО – антитерористична операція.
**про..ати – слово римується на вибір читача.
***нах – це подалі, дуже далеко від влади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2014
Купити хочу автомат,
Дістала влада, терористи!
І ще би парочку гранат,
Бо в хату пхаються рашисти.
Ця влада, ніби імпотент,
Активність тільки імітує.
Бандиту – сила аргумент,
На інше він не реагує.
Сусід купив би калаша
І кум озброїтись бажає.
Ми всім би дали одкоша,
Хто жити мирно заважає!
Навіщо армія ментів,
І інші силові структури?
Без галасу і без понтів
Всі проведемо процедури.
Отож, придбаю автомат,
Патронів, відер п’ять в додачу.
Хто відгукнеться, буду рад!
Гранати теж візьму на здачу.
04.05.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496926
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2014
Донбас не чують! – лине навкруги,
Але чому ж раніше Ви мовчали?
Невже Ви Україні вороги,
Що цей процес руйнації почали?
Це ж Ви нам зека звели на престол!
Почути кожного, - він пообіцяв!
У цій брехні найбільший був прикол,
Але Донбас промовчав і … засцяв!
Коли Майдан топили у крові,
Коли країну зек поставив раком,
Хто слухав Вас, славетні трударі?
Та Вам було це, вибачте, до сраки!
Невже хтось слухав Захід, Південь, Центр?
Та їм було на всіх нас наплювати!
Чому тоді хоча б один процент,
Хоч хтось почав із Вас протестувати?
Прокинулись?! Не чує влада вас?!
На мітинги дивитися огидно!
Бандитський шабаш полонив Донбас,
Країну ділить промосковське бидло.
Кацапський чобіт топче вже наш дім,
Людей катують, ріжуть і вбивають!
Невже Ви вже змирилися з цим всім,
Що долю Вашу у Москві рішають?
Донбас не чують?! Але Ви самі,
Коли Ви чули решту України?
Шукати винних, живучи в ярмі,
Простіше, чим здобути переміни!
28.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2014
Чого ти пнешся? Що ти варт без нас?
Це ж ми твою імперію створили!
Відкрили космос, добуваєм газ
І кров слов’янську у ординську влили.
Дітей твоїх виводили з пітьми,
Принесли християнство в ваші душі.
Це наша кров і нашими кістьми
Здобуто все на морі і на суші.
Творили мову, навіть сам народ,
Хоч важко суміш цю народом звати.
З пітьми підняли до таких висот..!!!
Але тобі на все це наплювати!
Ці постаті, також всі «из хохлов» -
Вернадський і Прокоф’єв та Чайковський,
Малевич, Репін, Чехов , Корольов,
Нахімов, Гоголь, Мечніков, Чуковський,
У цьому списку тисячі імен,
Що славу світову Орді здобули.
Вони її звели на постамент,
А їх походження, одразу і забули.
В своїй гордині ти уже осліп!
Звірина суть не зміниться з роками
Це не сім'я, в якій гірчить так хліб
І де ми завжди були батраками.
«Отдай!» - Одвічне, - «Вы ещё должны!»
Тюрма народів, символ тиранії,
Вам не живеться в світі без війни,
Бо це обличчя справжньої Росії!
І вже узріли, що без нас гаплик,
Вам кров потрібна, наші землі, діти.
Вампір імперський жити так привик,
Чим годувати, легше його вбити.
19.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2014
Строкатість колорадського жука
Не просто випадково співпадає
Із стрічкою, що в формі павука,
Юрба собі на лацкани чіпляє!
В обох такі їдучі кольори,
Цим Бог неначе всіх попереджає, –
Це шкідники і наші вороги!
Окрас їх і зажерливість лякає.
Людці з стрічками гірші за комах,
Жуки лише картоплю поїдають.
А ці живуть з рашизмом в головах,
Звірину сутність навіть не ховають.
З жуками ми ведемо боротьбу,
Також потрібно знищити рашистів.
Вокзал, і з чемоданом чи в гробу…
Стрічай Москва своїх неофашистів!
14.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492579
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2014
Я пам’ятаю голос Анни Герман,
Чарівно і божественно співала!
Про зорі, небо та життєві терни,
Лише вона так душу розкривала.
Тому Господь забрав її до себе,
Був вражений чеснотами отими.
Співати мелодійно так, на небі,
Не вміють навіть вірні херувими.
Лунає голос цей в садах Едему,
Сопрано незвичайне і прозоре!
Високе і пронизливе до щему,
Ввібрало в себе біль чужу і горе!
Співала Анна Герман неповторно
Настільки задушевно, мелодійно,
На форте світло так звучить валторна,
Зі смутком! Урочисто! Чудодійно!
18.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492108
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.04.2014
Мене мучить питання, не зовсім просте,
Яким чином з’явились мутанти в родині?
Як на ниві, де колос добірний росте,
Проростає кукіль? Звідки риси звірині?
Що сталося з нами? Як же сталося так,
Що цураємось роду і свого коріння?
Сучі діти, як зграя скажених собак,
Україну цькують без докорів сумління.
Найзапекліші в світі її вороги,
Ті, у кого в роду українське коріння.
Так багато таких яничар навкруги,
Як проріс цей кукіль? Де взялося насіння?
І чому лише там, на російській землі
В українських родинах ростуть яничари?
Чим отруюють душі нащадків в Кремлі,
Що з’являється лють, нетерпимість і чвари.
Та чому, лиш коли, роздвоївши язик,
Починають кусати, впускати отруту,
Та готові вхопити рідню за кадик,
Замість слів матюки, несуть злобу і смуту?!
Ще міняють закінчення прізвищ на «ов»?
Мімікрія – ознака тваринного світу!
Слабке виправдання, «что живя средь волков»
Всі повинні у зграї по вовчому вити.
Не знаходжу пояснень і виправдань теж,
Україну не можна і рід зневажати!
Немає різниці де і з ким ти живеш,
Бо Родина – святе, Батьківщина і Мати!
10.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491652
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2014
Обірвалося літо холодним дощем,
Загубилося сонце у мокрому листі.
І туман оповив кущ калини плащем,
Діаманти блищать на червонім намисті.
Велетенський гарбуз заховався в траві,
Наче сонце гаряче звалилось з орбіти.
Небом хмари так низько пливуть дощові,
Що верхів’я дерев в них вибілюють віти.
Стільки смутку у душу вужем заповзло
І дощів цих дрібних нескінченно пролито.
Ностальгія і тиша сповили село,
Ниє спомин про тепле і сонячне літо.
08.04.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491465
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2014