| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Це було щось зовсім непомітне
Наче дух цинамону з полички
Порожньої
Наче подих забутий у церкві
У маленькій сільській капличці
Завис десь побіля віконця
Десь так досить близько до неба
Але ще далеко до бога
Пурхає так нерішуче ніби
Боїться дивитись на те
Що десь там на небі існує
Неквапно і повагом кліпає
Промінням з-за хмар
Ледь видніючись
Крізь фарбу облуплених казок
Що їх янголя босоноге
Почуло від діда Матвія,
Воно ще було таке тепле
Як улюблені скроні у жовтні
Як допита на вулиці кава
Що лишилась у кутиках вуст
Повільно малюючи посмішку
На моїх випадкових обличчях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627948
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.12.2015
для справді хорошої людини
в сподіванні, що вона прочитає цей вірш якоїсь чудової днини за філіжанкою доброї кави.
Найменші ролі у снах
Макові зерня у натовпі
Зранку крізь сито свідомості
Зникають нізвідки в нікуди
Ти їм віддала порух вій
На кожному погляд відбився
Натомість їх лиця забуті
Зринають у морі некліпні
Так мало треба для пам\'яті
Так важко часом згадати
Так міцно має вростати
Потужно повнити душу
Легко торкатися серця
Відбиток теплої думки
Обійм і хвиля двох слів
Щоб завжди білою піною
В чиємусь отак океані
Творити спогад незмінний
У буряні й тихі ранки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559643
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.02.2015
Вистигла злита криця
Присипана чорним вугіллям
Блиска до снігу столиці
Сукні чужого весілля
Мережана плетивом кроків
Луною їх бавиться тиша
Ховає лісами на роки
У гіллі на спомин сколише
На білій схололій тканині
Голка соснової глиці
Одна як свобода в синиці
Гостра як цвях в домовині
—
Одна на холодному ліжку
Одна на тій вражій тканині
Як зарубка зроблена нишком
На світлій м'якій деревині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550924
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2015
Із соку розчавлених пелюсток
І пилу кількатонних вантажівок
Народжується тонка матерія
Занадто тонка для об'єктивності
Тонка золотавим спалахом
Миттєвості свого існування
* * *
По старому фарбований наново
Вигинає спину Південний міст
Смугасто щириться пасажирам метро
Пахне емаллю до велосипедів
Тендітну іржу, що вкладалась в долоні
Зносять ліниві й теплі літні хвилі
Дбайливо збирає Дніпро свій скарб
Усе, що гублять, зкидають немиле
У злеті кремових хвильок волосся
(Щокою тулилась до шкіри в запиленім порші)
Вітер поцупив троянду надломлену з гілки
Сорту напевне була Леонардо да Вінчі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.12.2014
Ген тихе, шкляне, ясне плесо
Холодні води розплело
І сяйні, місячні колеса
Із небом котить у село
Довкола ніч, п'янка й липнева;
Де човник мріє на Десні,
Малий Сашко побачив Лева -
Чи то насправді, чи у сні.
Могутній звір, великий, сильний,
Володар на своїй землі.
Коли б в степах у наших вільних
Вони ступали ув імлі...
Коли часи тяжкі й тривожні,
Скрутна година, чорний день,
І так багато слів порожніх,
Фальшивих, співаних пісень;
Коли дивлюся на сталеве
Зерно на стоптаних полях,
Так хочу десь побачить лева
У цих покривджених краях.
І лев прийшов; піднявсь на кручу,
І їх багато, йдуть і йдуть.
Я бачу, як тих левів мучать,
І рик розлючений їх чуть.
На них як хмара налітає
Осатаніла сарана,
Шакалів зграя скрізь чигає,
Тремтячи потайки сама.
Вони з'являються в столиці,
Їх повно по усіх містах;
Хто їм радіє, хто боїться,
А хто вже йде у їх рядах.
Могутній звір, великий, сильний,
Володар на своїй землі.
Звільни свого - ти, друже, вільний,
Як лев, що ходить ув імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537143
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2014
Де слова хмільні і гострі?
Я люблю такі слова!
Щоб одного було вдосталь,
З ніг збивали щоби два;
Склад до складу щоб ладнався -
Як в цілунку кам'янів,
Звук до звука дорівнявся
І в гармонію вгримів.
Хочу чути клекотіння
Ваших внутрішніх морів,
Зустрічати громовинням
Блискавиці почуттів.
Голосніше, дайте блиску
Й вашим жадібним очам,
Розгойдайте мрій колиску -
Крізь повіки дух кричав.
Я візьму розбиту піку,
Ви схопіть іржавий меч:
Будем бавитись довіку
І робити крила з плеч.
Говоріть же, не спиняйтесь,
Хоч горланьте, хоч гарчіть,
Шепотіть, волайте, лайтесь,
Шаленійте - не мовчіть.
Хай слова до крові ранять,
Хай до кістки пропечуть,
Чи зворушать ніжно пам'ять -
Хочу тільки справжнє чуть.
Слово лагідне й могутнє...
Я люблю такі слова.
В них плекаємо майбутнє,
В них жага - щораз нова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014
Каліцтву плоті,
Гниттю чеснот
На висхлім ґноті
Марних турбот
Я маю право
Усмішки стяг
Зірвати, спинивши
Страшний паротяг.
У скреготі сталі,
У виску коліс,
Ненатлому шалі
Засмолених сліз
Я музику чую,
Сичання ідей,
Зіржавлену збрую
Натхнення коней,
У мотлох закинуту
Браком часу-
На попіл струшу
Цю вогненну росу.
У звихнутім часі
Ми маєм лиш мить,
У червів мелясі
Шукайте блакить.
Під саваном грубим
Втону у труні,
І Йорик беззубо
Всміхнеться мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2014
Вікно відкрите; ніч смолою
На підвіконня потекла,
Густою, чорною марою
Мені очниці налила.
Повільно плине темним ліжком,
Готує млосну і липку,
Напівзакриту тишком-нишком
Труну холодну і гидку.
Здригаюсь, тіпаюсь, хапаю
Повітря ротом рятівне.
Судомно двері відчиняю
І вибігаю на глевке
Опіслядощове подвір'я,
Вмиваюсь вітром і дивлюсь
На передросяні нагір'я,
На все, чого вже не боюсь.
Пітьма тут легка і прозора,
Мовчазно мріє навкруги,
У кипарисів віття море
Вливає соки і сніги.
Кулястих зір тремтливе світло
Закручує в сяйні витки;
Жовтаве міниться блакитно,
Пуска вогнисті пелюстки.
Тумани мляво розплелися
І стеляться в яри спочить;
Шепоче колискову місяць,
На нитках світляних бринить.
Усе живе, вбирає очі,
На кришталеві розлилось.
Мабуть, такої саме ночі
Вінсентові теж не спалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458584
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2013
Запитай мене, запитай, запитай,
Чого я на підлозі і слухаю небо.
Не мені, а їм нагадай, нагадай,
Що літати, як схочеш, і можна, і треба.
Металопластик, штори й серпанок,
Пара кактусів і цибулі стріли.
За склом на дроти ворони сіли,
Голуби проміняли дерева на ґанок.
Ні, небо вже зовсім якесь не таке...
Не бачу три чверті і сірий світанок,
Дим, курява, млосний, задушливий ранок.
Я бачу, життя вже якесь не таке.
Як хочеш, то відволікай, не зважай-
Мої вуха глухі до безликого неба.
Справжнє небо душею лиш слухати треба.
А моє у тобі. Просто завжди це знай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330839
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.04.2012