Наталя Кушнір

Сторінки (1/39):  « 1»

І  здається,  що  в  горнятку  свіжо  змеленої  кави  може  розчинитися  весь  світ...П'ятнадцять  хвилин  кожного  ранку  відводиться  на  роздуми  про  велике  і  абстрактне...власне  поняття  абстрактності  приваблює  дужче,  ніж  речі,  для  опису  яких  достатньо  мати  очі,  руки,  нюх...І  так  ме́дяно  дотримуватися  цієї  традиції,  зумовленої  потребою  самоідентифікації  серед  атомів  непропорційних  величин.  Після  інтелектуальної  сієсти  приводять  до  тями  звуки,  погляди  і  уривки  жвавих  розмов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595361
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015


Як новий рік…

Свято  жінки  асоціюється  із  новим  роком,  переоцінкою  цінностей,  переглядом  пройденого  і  запланованого.  Для  мене,  8  березня  -  це  не  день  квітів,  презентів  і  відшліфованих  компліментів,  а  день,  коли  кожна  жінка  має  відповісти  на  запитання:  "Чи  почуваю  я  себе  щасливою  жінкою?"  Якщо  так  -  все  чудово,  якщо  ж  ні  -  то  варто  переосмислити  всі  "недо"  і  "пере",  зробити  висновки  і  змінити  себе  чи  оточення,  погляди  чи  думки.  Саме  так.  Щось  дарувати  можна  без  нав'язаної  суспільством  нагоди.  Жінкою  потрібно  відчувати  себе  не  один  раз  в  рік,  а  щодня.  Це  радше  не  свято,  а  точка  відліку  від  того  "я",  яке  є  і  того  "я",  до  якого  потрібно  дійти.  Незрозумілі  думки  приходять  в  голову  після  перегляду  десятків/сотень  фото  дівчат  із  букетами  в  новинах  друзів,  опублікованих  8.03.щороку,  мимовільно  складається  враження,  що  їм  квіти  дарують  раз  в  рік.  Я  не  засуджую  людей,  які  вітають  із  цим  святом  і  святкують,  мені  просто  дуже  хочеться,  щоб  кожна  жінка  почувалася  впевненою  і  щасливою  завжди,  а  не  по  конкретних  датах  в  календарі.  Я  за  квіти  в  душі,  а  не  в  вазі  на  столі.  Я  за  визнання  жінки,  як  ніжної  особистості,  яка  наповнює  життя  чоловіка  любов'ю,  дбайливістю,  спонтанністю,  завдяки  чоловікові  дарує  нові  життя,  яка  має  право  бути  сентиментальною,  щоб  було  кому  заспокоїти,  має  право  бути  нерішучою,  щоб  той,  хто  поруч  міг  захистити  і  прийняти  рішення.  Дякую  чоловікам,  жінки  яких  почуваються  жіночними,  привабливими  і  щасливими,  чоловікам,  які  дарують  тепло  і  радість  без  нагоди,  без  користі,  а  просто  за  те,  що  ми,  жінки,  того  варті!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565031
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2015


Залишу

На  асфальті  зали́шу  мокрий  слід,
щоб  ним  ти  міг  мене  відшукати
пізніше,  коли  знайдеш  підхід,
коли  навчишся  правильно  чекати.
В  конверті  залишу́  тобі  листа,
несказаному  дам  зелене  світло,
поміж  рядків  вона,  наївна  і  проста,
взяла  і  восени  ніжно  розквітла.
І  пам'яті  твоїй  залишу́  усю  себе,
таку,  якою  мене  щоранку  зустрічав,
і  коли  засумуєш,  знай,  що  лиш  тебе
мій  погляд  у  дорогу  проводжав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014


Монолог наївності

     Як  показує  практика,  межа  між  правдою  та  брехнею,  переважаюче  буває  тоншою  за  павутину.  Довіра  -  як  безцінний  подарунок,  для  збереження  якого  потрібно  докладати  багато  зусиль  і  для  втрата  якого  може  відбутися  за  кілька  секунд,  банально.  Матеріальні  цінності,  які  ми  можемо  бачити,  торкатися,  використовувати,  зазвичай  зберігаються  краще,  оскільки  люди  розуміють  перспективу  їхнього  використання,  а  от  духовні  цінності  переміщаються  на  задній  невидимий  план,  банально.  Життя  таки  не  ділиться  на  біле  і  чорне,  події,  речі  і  відчуття  переплітаються  в  косу  чи  то  стають  у  шахматному  порядку,  тому  необхідно  розвивати  у  собі  байдужість,  яка  б  у  відсотковому  співвідношенні  сприйняття  реалій  переважала  б  над  наївністю.  Наївність  -  це  щирість,  яка  дорого  коштує,  проте  є  ті,  кому  що  подешевше  подавай.  І  це  вірно,  оскільки  саме  в  байдужості  є  стабільність  і  закладений  інстинкт  самозбереження.  Доброї  ночі.  Легкості  вам  і  байдужості.  З  найкращими  побажаннями,  повірте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531617
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2014


8 - знак безкінечності?

         Одного  дня  я  вирішила  прокласифікувати  своїх  чудових  (в  прямому  значенні  цього  слова)  колишніх  за  містами,  тобто  кожен  отримав  місто,  яке  мені  асоціювалося  із  ним.  Їх  небагато,  проте  було  цікаво  описувати)  Так  от,  історія  розкаже  про  восьмиріний  контракт,  який  я  уклала  із  своїм  серцем  зимою,  2006.  Все  почалося  з  сором'язливих  поглядів,  які  ми  незграбно  відводили  вбік,  щоб  якось  розвіяти  своє  зніяковіння.  Люди  навколи  голосно  розмовляли,  метушились,  але  в  певні  моменти  ми  абстрагувалися  і  створювали  свій  підсвідомий  коридор,  по  якому  від  нього  до  мене  і  навзаєм  пробігалися  закохані  одна  в  одну  мрії.  Це  був  той  момент,  коли  час  мчав  так  хутко,  наче  його  доганяла  думка,  а  стан  душі  -  коли  заздриш  сам  собі.  Високий  красень  спортивної  тілобудови  з  глибокими  карими  очима  і  солодкою  посмішкою.  Щастя  тривало  рівно  стільки,  скільки  судилося,  дуже  коротко,  як  на  мене,  однак  безмежна  вдячність  по  сьогодні  за  ті  емоції,  які  я  відчувала  під  час,  саме  під  час,  а  не  після.  І  одного  зимового  вечора  я  залишилась  сама,  боляче  напівусвідомлюючи,  що  світ  одягнувся  в  сіле  холодне  лахміття,  а  в  дзеркалі  я  бачила  тільки  очі,  спухлі  від  сліз  і  повні  відчаю,  з  яким  не  знаєш,  що  робити.  Депресивний  стан  тривав  рік  чи  то  півтора  і  далі  був  контракт  з  обіцянкою,  що  він  пожаліє,  а  я  буду  щасливою.  Як  виявилося  років  п'ять  по  тому,  він  таки  пожалів,  але  світ  був  вже  не  той.  Джинси  і  майка  замінили  лахміття,  була  весна  надворі  і  в  душі.  Прийшов  ще  один  день,  майже  вісім  років  із  першої  зустрічі.  Переписка,  якою  вбивають  час  і  зустріч,  якої  я  боялася  довгих  вісім  років.  Кава  з  корицею  і  панорама  міста,  нашого  міста,  розмова  про  все  і  ні  про  що.  Його  кепка  опинилася  в  моїх  руках,  забрати  він  її  не  робив  спроб.  Вдома  на  мене  наринули  старі  спогади,  хоча  старими  їх  якось  недоречно  називати.  Колись  думала,  ще  будучи  підлітком,  що  нікого  не  полюблю  більше  за  нього.  Той  вечір  закінчився  ніяк,  проте  ношу  його  в  собі  до  сьогодні.  Його  кепка  висить  на  моєму  пухнастові  котові.  Він  мовчить.  В  нього  є  колишня,  як  я  розумію,  яку  він  ще  любить  і  я  знову  поза  грою.  Насправді  хотілося  б  йому  сказати,  щоб  беріг  ту,  яку  любить,  але  я  занадто  тактовна,  щоб  давати  пораду  тому,  хто  не  просив  її  і  занадто  горда,  щоб  напроситися  віддати  йому  його  річ,  щоб  не  муляла  очі,  не  мокрі  від  сліз,  але  сповнені  надії  на  впевнений  крок  від  нього.  Його  асоціюю  з  Римом,  містом  великим  і  гарним,  з  своєю  історією.  Вся  річ  у  тому,  що  хочу  бачити  його  щасливим  поруч  із  тою,  з  якою  він  буде  ділити  свою  безкінечність,  він  того  вартий,  не  всупереч,  а  завдяки.  Бажаю  всім  мати  хоч  одну  таку  історію,  яка  б  мала  фактичний  початок,  але  без  емоційного  фінішу  (  і  бажано  без  кепок,  вони  мають  властивість  нагадувати,  коли  намагаєшся  знову  укласти  контракт  із  душею).  І  більше  любові,  вона  дає  відчуття  життєвого  руху  вперед.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.07.2014


Безглуздя про вчорашнє

Погляд  у  забутий  фільм  із  вчора,
небо  було  прекрасним,  ти  бачив,
хоч  і  з-під  ніг  утекла  кудись  опора,
зали́шилось  те,  що  ти  значив.
Не  варто,  знаю,  ромашки  відцвіли́,
і  стіни  пахнуть  болем  ніжних  сцен,
ми  вже  не  ті,  якими  восени  були́,
і  не  позбутись  з  книги  чужих  імен.
Дві  ложки  цукру,  кава  та  кориця,
розмова  про  пусте,  так  убивають  час,
я  ніжність  не  пущу́  в  твою  в'язницю,
достатньо  з  фільму  видуманих  фраз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2014


Посміхає

Світанок  нас  промінням  лоскотав,
повітря  пахло  фіалко́вим  ароматом,
і  ти,  мабуть,  тоді  ще  навіть  і  не  знав,
що  залишу́ся  назавжди́  твоїм  я  святом,
що  мною  дихати  і  легко  і  приємно,
а  кава  вдвох  солодша,  ніж  наодинці,
щасливі,  бо  любити  -  це  у  нас  взаємно,
ми  сіли  в  поїзд  щастя  на  одній  зупинці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2014


І байдуже)

Ти    крила    нагострив    летіти    в    сонячні    країни,
тихо    зібрав    шкарпетки    і    вийшов    без    звуку.
І    байдуже,    що    за    плечима    із    попелу    руїни,
йти    непоміченим    тобі    завжди    було    на    руку.

На    столі    нескуштований    тобою    кавовий    десерт,
в    спальні    літає    небритий    запах    твого    одеколону.
І    байдуже,    що    дороге    весілля    -    дешевий    концерт,
як    суміш    дощу    і    муки    на    підлозі    пустого    балкону.
     
Повітря    повільно    душить    стигло-прокислий    аромат,
пересварились    усі    тобою    списані    листки    блокноту.
І    байдуже,    що    для    душі    своєї    -    ти    найкращий    кат,
що    в    пісні    ніжно    вбитих    почуттів    зіграв    останню    ноту.

Ти    крила    нагострив    летіти    в    сонячні    країни,
відлітай,    бо    після    тебе    прийдуть    нові    зміни,
та    пам"ятай,    нема    таких,    яким    нема    заміни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014


Навчитись відпускати

Її    волосся    завжди    пахло    ментоловими    сигаретами.    Вона    кохалась    у    тиші...так    просто    вилізти    на    дах    десятиповерхівки    і    споглядати    на    прохожих    чоловічків,    які    здавались    з    висоти    крихітними  комахами.    Вона    була    інша,    не    краща    за    них,    не    гірша,    просто    інша.    І    у    неї    було    кохання,    чи    то    захоплення,    чи    то    ще    щось.    Це    було    важко    визначити,    цьому    було    важко    дати    назву.    Вона    просто    її    любила.    Любила    навіть    попри    те,    що    знала,    що    скоро    втратить.    Її    подруга    була    красунею,    такою,    за    якою    обертався    кожен    другий    прохожий,    від    якої    завжди    пахло    солодким    букетом    ароматів,    яка    вміла    викликати    посмішку    навіть    в    найфлегматичнішого    зануди,  вона  завжди  знаходила  чудацькі  метафори.    І    вона    її    любила.    Тонко,    віддано,    жадно.    В    пошуках    себе    -  втратити    всю    підтримку,    але    продовжувати    любити    -    це    була    вона.    Каторги    -    думати,    чому    вона    інша.    Чому    їй    хочеться    торкатися    іншої    дівчини,    пестити    її    кучеряве    волосся,    тримати    її    за    руку.
                 Її    волосся    пахло    ментоловими    сигаретами.    Вона    сиділа    на    даху    десятиповерхівки    і    слухала    тишу.    Що    там    Бетховен    чи    Шопен    проти    тиші...?    Вона    продовжувала    її    любити,    знаючи,    що    скоро    втратить.
                 Її    подруга    померла    від    передози.    Вона    була    неймовірно    гарною.    Вона    навіть    в    останній    момент    таки    солодко    пахла.
                 Вона    сиділа    на    даху    десятиповерхівки    і    сумувала.    Вона    прощалась    знову    і    знову.    Вона    вчилася    відпускати...
11.01.2010.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485970
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2014


Сповзає свита

Сповзає  дірява  свита  з  побитих  раме́н,
сірі  стіни  поранені,  усі  в  аперату́рах,
на  зболілому  серці  шрами  сотень  імен,
які  загубили  життя  в  кровавих  тортурах.

І  ні́чого  пустим  взором  чужу  біду  ба́дати,
на  скронях  всіяна  сивина  не  по  роках,
вже  не  важко  вкотре  на  могилу  падати,
поселились  сльози  на  обпечених  щоках.

Мамі  на  прощання  сів  солдат  писати
кілька  теплих  слів,  щоб  рідна  звеселіла,
вимив  руки  з  крові,  щоб  не  знала  мати,
що  не  так  то  тіло,  як  душа  зчорніла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485969
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.03.2014


Минеться, мине

Закриваєш  дверцята,
складаєш  крильцята,
на  прощання  мовчиш.

Самотність  надворі,
розбите  серце  на  волі,
я  знаю  -  стерпиш.

Спогад  в  смітник,
час  найкращий  двірник  -  
повикидає  усе.

Болі  в  області  скронь,
запах  рідних  долонь,
все  минеться,  мине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2014


Мечты мгновения

Я  помлю,  Вы  тяжело  дышали,
пуская  нежно  сигаретный  дым,
меня  Вы,  будто  бы,  не  замечали,
но  взгляд  ваш  был  неотразим.

Краснея,  прятала  глаза  соблазна,
боясь  касаться  ваших  сильных  рук,
любовь  замкнулась  в  го́роде  маразма,
а  я  лечилась  болью  непринужденных  мук.

Я  помню  все  ваши  паузи  между  слов,
не  понимая,  как  их  понять  значение,
припоминаю  звуки  уверенных  шагов,
но  жаль,  что  Вы  всего  мечты  мгновение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483790
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.03.2014


Земля з-під ніг

Земля  з-під  ніг,
поміж  сотень  доріг
загубилась  одна.

На  бездоріжжі  зустрінь
мою  загублену  тінь,
вона  там  буде  сама.

Кінчиком  пальця  торкнись,
на  коротку  мить  зупинись,
щоб  віддала  тепло.

Зникне  постать  з  очей
у  володіннях  ночей,
зникне  все,  що  було.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014


Она

Она  проснулась  дождливым  утром  сентября  и  ей  улыбнулось  радостное  лицо  мамы.  Прошло  много  дней,теперь  она  всем  улыбается.Вот  так  всегда.Быть  безразличной  к  своим  мечтам,но  наслаждатся  приятными  ощущениями  от  горделивых  побед  в  борьбе  с  сомнениями.Запоминать  один  ...  или  несколько  дней  в  году,когда  спокойствие  оволодевает  всема  уголками  души...В  отчаяной  исповеди  упоминать  только  одно  имя.Остановить  чудное  мгновение  пустым  взглядом  на  порезаные  стекляные  фигурки.Простить  и  забыть,влюбится  и  забыть,отпустить  и  не  вспомнить,но  поцеловать  с  нежностью  и  преданостью...Потом  улыбнутся,одеть  белый  шарф  в  черную  полоску  и  пойти  дышать  весенним  воздухом  нашего  утра...
     Не  забывать  тех,  кто  на  радость  и  блеск  в  глазах  отвечает  молчанием  и  улыбкой,  которая  согревает  сердце  даже  тогда,  когда  оно  обледенело  от  боли  и  преград,  преград  разного  характера...И  отпускать  тех,  кто  решил  уйти...на  день,  год  или  навсегда...Уважать  чужое  решение  -  мастерство  немногих...
       Иногда,  мы  не  меняемся,  мы  становимся  глубже...внутри,  изнутри...мало  тех,  кто  понимает  меня,  еще  меньше  тех,  от  кого  мне  хотелось  бы  понимания...но  всегда  есть  мама,  моя  мама,  лицо  которой  встретило  меня  после  первого  выхода  в  свет)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482661
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.03.2014


Чекаю на завтра…

                       "Найшвидше  забуваються..  обіцянки,  особливо  ті,  що  на  завтра  чи  назавжди..."
       Я  вже  не  плачу  через  тебе.  Час  таки  творить  чудеса,  хоч  і  тривалість  його  лікування  завжди  довша,  ніж  хочеться  чи  наївно  передбачається.  В  своєму  щоденнику  (ті,  що  я  спалила,  щоб  стерти  своє  минуле  для  тебе  -  занадто  відчайдушний  крок)  вже  не  пишу  про  тебе,  щоб  за  місяць  чи  за  півроку,  перечитуючи  мемуари,  думати,  що  мені  це  далося  легше,  ніж  насправді.  Завжди  собі  уявляла  знайомство  з  твоїми  батьками,  мені  так  хотілося  подякувати  їм  за  сина,  який  зробив  мене  щасливою,  який  навчив  мене  любити  і  дав  відчуття  повноцінності...духовної,  моральної  і  фізичної.  Ти  мене  розумів  і  підтримував,  дбав  про  мене,  леліяв  і  кохав,  як  востаннє.  Саме  тому  я  стала  слабкою,  бо  мене  вдома  завжди  чекало  втішне  слово  з  твоїх  ніжних  вуст,  чекало  міцне  плече-стіна,  яке  ховало  від  жорстокої  частини  світу,  чекав  рідний  погляд,  в  якому  завжди  можна  було  прочитати  фразу  "Я  з  тобою,  бо  ти  моя,  а  я  тільки  твій",  чекали  теплі  обійми,  за  якими  я  неймовірно  скучала  в  дорозі...Моя  слабкість  мене  і  зламала...я  стала  іншою...почала  шукати  себе  в  собі,  бо  здалося,  що  не  усвідомлюю,  як  жити  після,  була  надто  зациклена  на  житті  до.  До  і  після  -  як  біле  і  сіре,  як  сонце  і  дощ.  В  моєму  серці  настали  часті  опади,  рясні  та  холодні,  здавалося,  що  пронизливий  холод  володів  кожною  клітинкою  тіла...чи  то  душі...я  вже  не  розрізняла.  Ми  нічого  не  розбивали,  тому  і  склеювати  не  було  чого.  Ми  намотали  кілометри,  гуляючи  за  руки,  записали  в  нашу  історію  сотні  кілометрів  відвертих  розмов,  в  історію,  яку  зараз  намагаюся  викинути  з  голови,  бо  вона  займає  занадто  багато  мегабайтів  моєї  непослушної  пам"яті.  Я  вже  не  плачу  через  тебе,  бо  тебе  це  б  дратувало,  а  в  мене  нема  сил.  Те,  що  діється  в  країні  настільки  вимотало,  що  твоє  прохання  про  припинення  спілкування  -  не  зробило  мені  більш  боляче.  Я  відпускаю  тебе,  бо  ти  мене  вже  не  любиш.  Я  можу  облити  тебе  брудом  чи  нажалітись,  як  боляче  ти  мені  зробив  -  але  це  теж  не  суттєво,  адже  історію  ми  писали  разом,  навіть  тоді,  коли  я  писала,  а  ти  перекреслював,  я  стирала,  а  ти  дописував.  Я  просто  більше  не  плачу  через  тебе.  моя  мама  ще  досі  говорить,  що  ти  хороший.  Це  вона  хороша.  Всі  мої  сльози  -  шрами  на  її  серці,  але  вона  не  жаліється,  вона  продовжує  мене  любити,  а  тобі  бажати  добра.  Батько...ну  ти  знаєш...батько  в  мене  чудовий,  але  про  тебе  я  мовчу.  Я  бажаю  тобі  любові,  змін  і  цікавих  зустрічей.  Я  бажаю  тобі  ніколи  не  відчувати  самотність.

На  галявині  німої  самоти,
хай  краще  буду  я,  але  не  ти,
на  перехресті  холодних  вітрів,
щоб  в  тобі  вогник  тепла  горів.
На  галявині  пустої  самоти,
хай  поки  буду  я,  але  не  ти,
обіцянки  любити  завжди  відпущу,
хай  не  буде  ніколи  в  серці  твоїм  дощу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482207
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2014


Гірко

Брат  на  брата  дивиться  ізвисока
і  руку  підіймає  рішуче  та  завзято,
в  душі  не  зосталось  ні  променю  тепла,
бо  смерть  людини  не  печаль,  а  свято.
Палає  славний  Київ,  димом  горить,
кров  і  сльози  -  вже  давно  одна  ріка,
і  в  змученому  серці  кожен  нерв  щемить,
а  свобода  на  смак  гірка,  дико  гірка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014


Крила

У  перший  день  кохання  крила  ще  слабкі,
попереду  у  них  манлива  невідомість
і  хоч  цілунки  такі  солодкі  та  палкі,
їм  на  зміну  приходять  паузи  натомість.
Весь  перший  місяць  крила  впевнено  ростуть,
не  забуваючи  тягнутись  вище  та  вперед,
оскільки  в  вічність  їх  зове  висока  суть,
оскільки  цукор  можна  замінити  лиш  на  мед.
Наступні  роки  крила  гордовито  мужні
і  кожнісінький  політ  -  то  щастя  подарунок,
і  на  вечерю  розмови  теплі  та  дружні  -
на  полотні  життя  найкращий  візерунок.
Кохайте,  крилам  даючи  і  силу  й  волю,
хай  кожен  політ  залишиться  на  довгі  ро́ки,
хай  в  грудях  серце  б'ється  од  щастя  до  болю,
хай  щодня  гріють  душу  коханих  рідні  кроки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014


Не сховаєш)

Дощу  від  мене  не  сховаєш,  ні  тіні  сонця,
сиві  хмари  не  розгониш  своїми  руками,
промені  не  зупиниш  на  порозі  віконця
і  ніжні  спогади  днів  не  зітруться  роками.
Посмішки  не  приховаєш,  ні  сонного  болю,
і  цінний  слід  залишить  по  собі  кожен  крок,
відкрию  душу  і  серце,  наче  нерв,  оголю,
чи  заніміє,  чи  розтане  -  вирішить  курок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014


Нехай би!

Впадуть  ще  сотні  тисяч  барикад,
замовкнуть  України  люті  вороги
на  ранені  коліна  впаде  кожний  кат,
якому  Ненька-мати  не  дорога.
Бо  як  вже  серце  кров'ю  заспівало
і  сили  то  відходять,  то  приходять  знов,
нехай  би  все  погане  вже  не  настало,
нехай  би  кожен  йшов  на  серця  зов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014


Скажи ему)

Ночь,  скажи  ему,  что  пропасть  поглотила  всю  печаль,
судьба,  скажи,  что  ветер  перепутал  все  провода
и  сообщений  ждать  не  стоит,  плечи  укрыла  туаль,
а  на  душе  постепенно  теплеют  холода.
Дочь,  скажи  ему,  что  боль  ушла  и  страха  больше  нет
и  что  нельзя  любить  от  сердца,  но  не  отпуская,
а  после  наших  теплых  чудных  лет,  улыбка  -  мой  ответ,
пусть  будет  счастлив,  угрызений  совести  не  зная.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472340
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2014


Будто…

За  окном  будто  снег,  будто  дождь,
сонные  мысли  ищут  уютный  приют,
улицами  бродит  изгнанный  вождь,
птицы  печально  молчат,  не  поют.
И  будто  осень,  будто  зима,
уж  слишком  много  боли  в  земле,
только  знаешь,  зима,  ты  не  одна,
много  теней  тоскуют  в  мгле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472335
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 13.01.2014


Красуні-зорі відбивались у баюрі…

Красуні-зорі  відбивались  у  баюрі,
північний  вітер  доносив  зізнання,
і  знову  мертвий  спокій  після  бурі
настав,  як  після  сліз  пора  прощання.
Забуті  спогади  ожили  на  світли́нах,
і  хоча  на  скронях  легка́  сивина́,
душа  зосталась  в  квітах  і  перлинах,
а  в  очах  таїться  все  ж  та  глибина.
Малинового  чаю  кілька  філіжанок
і  начебто  нічого  не  змінилось,
бо  сонце  загляда  з-поміж  фіранок
і  добре  серце  б'ється,  як  і  билось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2014


Мозаика записок зрелости

-  Делала  шаги  первой?
-  Да.
-  И  что?
-  Устала.

-  Ты  не  в  настроении,  потому  что  любимый  человек  не  отвечает  тебе  взаимностью?
-  Если  человек  не  отвечает  мне  взаимностью  -  он  уже  не  может  быть  любимым.

"Если  изменил  муж  -  причина  в  жене,  но  его  вина  в  том,  что  он  не  обсудил  эту  причину  прежде  чем  изменять.  И  наоборот.  Если  изменила  жена  -  причина  кроется  в  муже,  но  она  тоже  виновата.  Если  высказать  все  недовольства  и  сделать  попытку/-ки  сохранить  отношения  -  можно  прожить  всю  жизнь  без  измен,  если  вовремя  открывать  рот...не  пошире,  а  как  можно  искренее.  А  можно  и  разойтись  с  осознанием,  что  отношения  строились  на  открытости  и  доверии,  тогда  новые  отношения  не  будут  изменой  или  предательством.  Все  дело  в  языке  и  рте,  как  бы  не  звучало  банально."

-  Еще  любишь?
-  Да.  И  всегда  буду.  Я  ведь  отдала  частицу  души...это  мой  лучший  ему  подарок,  а  подарки  не  забирают  обратно.
-  И  что  теперь?
-  У  меня  большая  и  светлая  душа,  ее  частиц  хватит  на  всех,  кто  разбудит  во  мне  и  заслужит  моей  любви...

 -  Ревнуешь?
-  До  безумия.
-  Тебе  больно  из-за  этого?
 -  Да.  Но  в  приступах  боли  чувствую,  что  жива,  боль  уходит,  а  любовь  остается.

 -  Он  черствый  человек.
 -  Таких  не  бывает.  Просто  кому-то  надо  всю  жизнь  ждать,  чтоб  встретить  такого  человека,  не  ради  которого,  а  благодаря  которому  человек  стает  самим  собой,  с  душой  вместо  стен.  Все  дело  в  случае  или  судьбоносном  случае...

 -  Разве  внутри  тебя  нет  души?
 -  Моя  душа  повсюду.  В  облаке,  которое  я  вижу  первым  с  утра,  в  улыбке  племянницы,  в  глубоком  цвете  травы,  в  слезах  моей  мамы...моя  душа  не  только  внутри,  она  во  всем,  что  вокруг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468874
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.12.2013


Таких, як ти.

Таких,  як  ти  -  не  перевіряють,  а  не  довіряють  зразу  і  не  надають  цьому  великого  значення.
Таких,  як  ти  -  не  чекають,  а  дають  можливість  самим  зробити  перший  несподіваний  крок.
Таких,  як  ти  -  не  цілують  першими,  щоб  не  дати  можливості  відчути  прив'язаність.
Таким,  як  ти  -  розповідають  історії  уламками,  щоб  енний  раз  переконатись,  що  мозаїка  таки  буде  складена  завдяки  наявності  інтелекту.
Таким,  як  ти  -  не  показують  емоції  сповна,  щоб  залишити  простір  для  здогадок.
Про  таких,  як  ти  -  не  говорять  підвищеним  тоном,  про  таких,  як  ти  -  загадково  посміхаються.
Таким,  як  ти  -  не  дарують  подарунків,  оскільки  увага  -  єдиний  неоподаткований  стабільний  подарунок,  який  стоїть  вище  всіх  установлених  похвал.
В  таких,  як  ти  -  не  закохуються,  таких,  як  ти  -  уявляють  іншими...

Oxana,  thnx  for  inspiration,  everything's  gonna  be  ok.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467854
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.12.2013


Фатальна аплікація

 Мені  б  тільки  узяти  у  кредит  ще  кілька  сонних  артерій,
 мою  ж  занадто  сильно  перетиснуло  мотузкою  болю,
 ця  дивна  драма  розписана  на  десяток  банальних  серій,
 з  яких  утекти  б,  вдихнути  в  легені  оживляючу  волю.
 Мені  б  перед  сном  вколоти  у  вену  кілька  кубиків  щастя,
щоб  по  холодній  крові  розтеклась  забутих  мелодій  ніжність,
 і,  не  спішучи,  до  тебе  йду  з  молитвами  як  до  причастя,
 щоб  заселити  свої  наївні  почуття  в  ймовірну  вічність.
Мені  б  із  тобою  зустрічати  теплий  новорічний  ранок
 у  зі́м"ятій  постелі  в  кімнаті  з  ле́гким  запахом  акацій,
щоб  сонце  лоскотало  душу  з  напіврозсунутих  фіранок,
моє  уявлення  про  тебе  -  одна  з  фатальних  аплікацій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013


Она ведь кто-то!

Весь  год  Тобой  болела,  тобой  лечилась,
тобой  дышала  и  от  тебя  же  задыхалась,
нежная  любовь  с  тоскою  обручилась,
но  безответность  над  нею  посмеялась.
И  не  было  бы  крыльев  за  испуганной  спиной,
скромная  улыбка  бы  не  пряталась  в  глазах,
и  утром  осушил  бы  чувства  дикий  зной,
но  счастья  не  найти  в  потерянных  слезах.
Она  не  одинока,  а  лишь  свободна,
не  греют  душу  былые  воспоминанья,
она  ведь  кто-то,  а  не  кто  угодно,
уже  другие  мысли  в  стенах  подсознанья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459530
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2013


Моє зі мною

Я  на  мить  дозволила  собі  подумати,  що  можу  закохатися  в  тебе...хоча  тверезо  і  чітко  усвідомлюю,  що  в  таких,  як  ти  не  закохуються  через  дві  банальні  причини...ти  не  любиш  і  ти  ніколи  не  будеш  моїм.  Складається  враження,  що  ти  щиро  уявив  собі,  наче  в  мене  черга  відданих  залицяльників,  які  щодня  розписані  на  неймовірні  побачення  за  графіком...а  насправді,  я  надто  сентиментальна  і  вірна,  як  би  це  старомодно  не  виглядало  для  чужих  байдужих  очей.  Наша  передостання  зустріч  залишила  багато  сумнівних  спогадів,  які  я  то  ховала,  то  витягала  із  скриньки  "Пережито  і  пройдено.  Не  одноразово".  Як  би  я  хотіла  вірити  кожному  твоєму  слову,  розслабитись  морально  і  почати  нарешті  вірити,  не  відволікаючись    ні  на  секунду  на  гнітючі  сумніви,  проте  ти,  як  безвиграшна  лотерея,  грай  -  не  грай,  а  результат  один  -  беззаперечне  фіаско.  Мені  не  соромно,  що  я  наївна  і  щира,  бо  якщо  почати  соромитися  щирості  і  цілковитої  відданості  своїм  почуттям,  то  що  тоді?  Вдаваність  і  невиносиме  почуття  нереалізованої  внутрішньої  сили?  Просто  прийшов  момент,  коли  захотілося  поділитися  з  тобою  ніжністю,  яка  переливається  в  мені  за  край,  прийшов  момент,  коли  мені  гірко,  але  я  не  злюся.  Ти  не  викликаєш  в  мене  злості,  ти,  як  завжди,  викликаєш  тремтіння  під  колінками.  В  таких,  як  ти,  не  закохуються,  таких  як  ти,  уявляють  іншими.  В  думках  все  можливо  і  ця  можливість  на  певний  час  зближує  нас,  хоч  ти  і  поруч  з  іншою/ими.  Я  гримнула  дверцятами  твого  авто,  хотілося  б  гримнути  дверцятами,  за  якими  живуть  мої  почуття.  Я  холерик,  ти  сангвінік.  Я  нервуюсь,  ти  любиш  життя.  З  часом  сніги  заметуть  дорогу  до  мене,  з  часом  дощі  змиють  знаки  долі.  В  тебе  є  чудо,  ти  мусиш  його  берегти.  З  невитраченою  ніжністю...тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458799
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2013


Ночь притихла…

Ночь  притихла,  не  играют  фанфары,
одинокий  листопад  кружит  за  окном,
мир  не  видел  более  красивой  пары,
глубокая  нежность  там,  за  стеклом.
И  мой  крепкий  кофе  слаще,  чем  всегда,
судьбою  стертые  люди  -  не  потеря,
лишь  одно  счастье,  скажу  вам,  господа,
жизнь  одна  и  люблю,  в  святое  веря.
Утром  на  завтрак  красивая  сказка,
уже  хватит  сломанных  мостов,  научило,
что  иногда  больно  жизнь  бьет  указкой,
просто  не  стоит  вспоминать,  что  было.
Ночь  притихла,  не  играют  пластинки,
и  небо  на  счастье  звезды  бросает,
нет  роднее  на  свете  половинки,
чем  та,  что  душу  нежно  согревает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457229
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2013


Ми)

Коли  приходить  момент  перегорнути  списану  до  дір  сторінку  -  заходять  в  гості  сумніви  і  упускається  важлива  ідея  -  відбувається  застій,  оскільки  сумніви  не  дають  рухатись  вперед.  Чи  потрібно  боротись,  протистояти?  Однозначно,  не  варто,  бо  у  будь-якій  боротьбі  (  навіть  на  благо  чогось  вищого)  присутній  гіркуватий  присмак.  Зачинивши  за  собою  двері,  закривши  їх  на  замок  не  слід  спрагло  шукати  ногово  джерела  натхнення,  все  найкраще  неодмінно  буде,  коли  душа  і  думки  будуть  чистими,  а  не  вимотаними  очікуванням,  яке  саме  по  собі  має  властивість  засіювати  ті  ж  сумніви.  Власне,  одна  тільки  впевненість  може  все  змінити,  адже  Дж  (Джин)))  може  втілити  лиш  ту  мрію,  яка  чітко  сформюльована,  ту,  в  якої  є  запах,  колір,  смак,  звук.  Ми  надто  мало  приділяємо  уваги  тому,  як  ми  впливаємо  своїми  думками  на  майбутнє...почати  все  зранку...прокинувшись,  подякувати  (  Богу,  батькам,  світу,  Дж,  (в  кого  хто/що  в  приорітеті))  за  все  те,  що  зробило  сильнішими  і  за  те,  що  зробило  щасливими,  попросити  гарного  дня  для  себе  і  всього  в  світі  (  гармонія  -  річ  унікально  необхідна)  і  жити  у  повному  розумінні  цього  слова...Вкладайте  максимум  пунктів  і  визначень  у  термін  "жити",  розвивайте  можливості,  розширяйте  простори  бажань,  вмінь  і  перспектив...Посмішка  має  здатність  повертатись,  зігрівати  і  давати  надію.  Зробіть  світ  яскравішим  спонтанною  посмішкою,  теплим  поглядом,  словом  "спасибі"  Вам/тобі...Все  найкраще  ми  творимо  самі...)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454174
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.10.2013


Крила

Де  ж  твої  чудові  крила?
В  них  же  воля  твоя  й  сила!
Вгору  полети,  де  зорі,  
покружляй  над  тихим  морем...
Де  ж  твої  прекрасні  крила?
Ними  б  ти  усе  скорила!
Лиш  дозволь  собі  взлетіти
і  захочеш  знову  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013


Ти там…

Ти  там,  де  небо  засіває  землю  срібними  зірками,
там,  де  вітер  співає  колискові  низьким  баритоном,
ти  там,  де  сонце  плекає  волошки  проміння-руками,
ти  там,  де  щедра  земля  береже  все  живе  своїм  лоном,
де  цілющі  джерела  гоять  застиглі  від  часу  рани,
ти  там,  де  теплі  дощі  змивають  весь  попіл  фальші  й  брехні,
там  наліво  -  оазис,  а  направо  -  прекрасна  Гавана,
ти  там,  де  дива  не  тільки  вгорі,  а  й  на  глибокому  дні.
Ти  там,  де  на  сніданки  сонце,  суниці  і  спогад  серпневих  ночей,
ти  там,  де  на  ланч  ізюм,  подих  неба  та  перші  кроки  малечі,
я  там,  де  в  дзеркалах  ховаються  тіні-сліди  твоїх  карих  очей,
я  там,  де  моя  мрія  схожа  на  те,  де  ти,  це  так,  просто  до  речі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013


Навіяне

З  тобою  світ  ділю  безмежний,
ти  тільки  промовчи,  залежна,
і  жменька  слів  шопотом  вслух,
від  руху  вуст  перебиває  дух.

І  мрія  на  двох  -  ніжна,  обережна,
від  неї  я,  мабуть,  також  залежна,
мій  -  твоя,  не  надто,  а  доволі,
бо  разом  в  посмішці  та  болі.

І  погляд  в  унісон,  і  очі  в  небо,
а  залежність  -  це  також  потреба!
Чому  від  тебе  пристрасно  залежна?
Бо  лиш  твоя.  Твоя  Безмежно.




*
навіяне  серіалом,  дивно  якось,  але  я  за  них  рада)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013


Чтобы дышать…

Застряли  мысли  на  предыдущей  странице
и  между  строк  вместо  смысла  -  бардак,
в  голове  суматоха,  как  на  улицах  столицы,
взять,  да  выбросить  сомненья  на  чердак.

Белым  мелом  не  дорисовать  крылья
тем  гнетущим  черным  теням,  увы...
Мечты  засыпало  несвежей  пылью,
а  кто  виноват...да  все,  только  не  мы.

Смелости  нет  строить  заново  замки,
прощения  молить  и  боль  всем  прощать,
душу,  как  прежде,  открывать  наизнанку,
чтобы  снова  жизнь  полюбить  и  ею  дышать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2013


Раби системи

Вони  -  німі  раби  в  ускладненій  системі,
де  вчинку  результат  малює  чорний  круг,
і  право  голосу  записано  у  папку  "Не  по  темі",
а  кожен  ворог  носить  титул  "Вірний  друг".

Вони  наївно  й  сліпо  шукають,  де  ж  тут  вхід
на  вищий  рівень  для  новообраних  персон,
та  замість  сонця  руки  швидко  обморозив  лід,
вчорашні  сподівання  під  файлом  "Просто  сон".

Продали  юні  крила  за  пару  вкрадених  коліс,
які  новий  закон  забрав  уже  на  конфіскацію,
а  там  де  обіцяли  простір  -  зараз  темний  ліс,
їх  засудили  бідувати  без  прав  на  апеляцію.

Вони  -  обмануті  раби  жорстокої  політсистеми,
в  яку  красивий  вхід  без  виходу  -  це  по  закону,
тепер  перед  ображеним  лицем  лише  одна  дилема  -
чи  вирватись,  чи  бути  мертвим  заживо  до  скону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2012


Твоя Остання…

Холодний  вітер  грайливо  підіймав  моє  волосся,
посмішка  із  краплею  болю  та  суму,  та  знаєш,
все,  що  навіть  не  снилось  -  несподівано  збулося,
бо  збуваються  сподівання,  коли  вже  не  чекаєш...

За  чашкою  чаю  з  малини,  кориці  та  м"яти,
небайдужі  погляди  малювали  сотні  картин,
дочекалось  щастя  свого  дня,  бо  вміло  чекати.
На  фоні  сірих  днів  черга  наших  яскравих  хвилин.

Кілька  коротких  побачень,  десятки  пізніх  дзвінків,
варто  -  не  варто  -  вчорашнє  недоречне  запитання,
осінній  теплий  ранок  сьогодні  нас  щасливими  зустрів
з  надією,  що  ти  лиш  мій,  а  я  твоя,  твоя  остання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2012


Нова книга

Вчорашній  недопалок  буденної  розмови
розмок  під  холодним  проливним  дощем,
моє  щастя  пішло  шукати  новішої  підкови
і  від  зливи  не  зігрітись  протертим  плащем...

Всю  ніжність  трансформують  телефони,
замість  твоїх  обіймів  -  банальні  смайли,
у  зебру  вишикувались  всі  за  та  заборони,
недо-  і  пере-  заповнили  сімейні  файли.

Я  загубила  спокій  там,  де  ти  його  знайшов,
печаль  зустріла  в  місці,  де  ти  ще  не  бував,
ниткою  спогадів  зшивала  дні,  зірвало  шов...
Я  стала  книгою,  яку  ти  ще  ніколи  не  читав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012


Morrow I'll miss you more in any way

It's  like  a  new  drama,  big  drama,
new  pages,  new  life,  another  way,
you've  told  me  to  stop,  but  mama,
I  don't  care  whether  really  care  they.

It's  like  a  new  exciting  kind  of  game,
to  be  honest  everytime  -  is  the  only  rule,
forget  your  ambitions,  tastes  and  name
and  try  to  give  yourself  up  to  me  in  full.

I  love  the  way  I  am,  the  way  you  love,
I'm  happy  not  to  care  whether  care  they,
you  are  my  only  one,  I  really  miss  you  now,
but  tomorrow  I'll  miss  you  more  in  any  way.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2012


Три слова)

Сьома  п'ятниця  холодної  весни
лоскотала  ніжним  спогадом  руки,
тінь  в  холодній  спальні  чекала  війни,
щоб  відчути  ще  хоч  раз  вічні  муки.

Срібні  голоси  сіро-блакитних  зим
котилися  по  склу  дрібним  намистом,
серед  сотень  тисяч  романтичних  рим
одна  була,  як  слід,  одна  навмисне.

У  гарячій  крові  розтеклась  любов
і  змінила  пори  року  теплим  літом,
на  фоні  вдесяте  пройдених  розмов
лиш  три  слова  цвітуть  весняним  цвітом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012


Прощай

Прощай,  обрізала  всі  струни  гострим  ножем,
пробач.  Образи  не  тануть  із  цукром  у  каві,
болючий  спогад  став  непереможним  вождем.

Колишні  почуття  нагадують  опалий  хмиз,
перед  пустими  очима  сіра  картина  із  снів,
а  наші  світлі  мрії  котяться  синхронно  вниз.

В  поштову  скриньку  -  аплікація  із  пелюсток,
можливо,  вона  розкаже  більше  за  усі  слова,
рукою  стерто  все.  Попереду  -  новий  листок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012