| Сторінки (1/78): | « | 1 | » |
"Тебе ромашкою я уявляю, знаєш? Що розцвіла на скошеній стерні... Ти кажеш:осінь? Поглянь, он небеса які голубоокі і лик Господній усміхається тобі. Схилило небо голову в поклоні перед ромашкою, що розцвіла на диво! Ну й що, що осінь! А вона милує світ так чисто, ніжно - біло, незрадливо. У цьому світі, що тяжіє до гріха і захлинається від холоду і бід, вона, ота ромашка золота, як досконалість і священний оберіг. Хай всесвіт огорне тебе теплом, в чаші Грааля вічну молодість нестиме , напевне й сонечко світитиме нам доти, допоки ти, ромашечко, цвістимеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Спотикаюсь і падаю. Йду по шляху.
І, здаеться, що й Бог вже за мене забув.
А буря шматує не одіж, а серце,
О, Боже, коли вже закінчиться все це?
На коліна паду я , несила іти,
Горду спину зігнули життєві вітри.
Все. Здаюся. Не можу, не ступлю ні кроку.
Навіщо прирік мене на одинокість?
І доноситься голос крізь вітру порив:
"Я ж вірив у тебе, коли сотворив...
Не зважай на сльозу, що із серця тече,
Легко іти, обіпершись на інше плече."
І ти вистоїш, люба, в життєвій борні,
Дух незламності й сили дарував я тобі.
Ти здолаєш сходинки круті до Небес,
Я ж за тебе помер. Я із мук цих воскрес!
Твоя сила - у слабкості, міць-у мені,
А мед щастя, повір мені :- у полині!
Бо коли коштуватимеш тільки меди-
Не оціниш ні жертви моєї, ані ближнього горя-біди.
А побачиш веселку крізь призму сльози,
З колін піднімайся і до мене іди.
Ти воскресла! Розлилась, мов ладан кадильний...
Я так випробовую сильних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Ота свята Михайлівська гора.
Тут вічність пролітає понад нами.
І молиться душа у стіп розп'ятого Христа
І Небо рзцвітає молитвами.
Тут чути з-під землі ангельський спів,
Вплетімо в нього голос серця свого,
Впізнаймо в голосі навкололишніх лісів
Перестороги Господа живого.
"Любіться, люди, сестри і брати,
Немов волхви, що йшли Христу вклонитись,
Творіть отут разу миру й доброти,
Аби смиренності і святості напитись."
Бо став цей храм яскинею Хлриста,
Монашої молитви дух святий витає..
Знаменно так:Михайлівська гора, наставник Михаїл.
До уст святе Причастя сам Господь вкладає.
Він тут воскрес, у храмі цім воскрес!
Воскрес,.бо в щирім, ніжнім слові
Свої серця ви піднесли до Отчої любові.
Фонтан тут б'є. Господня благодать
Ізцілить рани, душу стомлену омиє...
Цей монастир... Постав він на підвалинах любові
І сяє, мов перлина в Божій скрині.
(ДО 10-ліття відбудови храму,, який був зруйнований в 15 столітті). Тут зараз справжня Божа благодать).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
В моєму серці квітка проросла.
Скажіть, на милість, як вона зуміла?
Крізь холод, біль, конаючу сльозу
До сонечка голівоньку хилила.
Така кволенька, ніженька тонка,
А вгору пнеться, ось розкриє шати!
Вже струменить предивний аромат,
Аж серце в подиві забулось поспішати
Назустріч болю. Звиклося із ним,
Бо стали разом ніби брат з сестрою,
Та, видно, що і в болю є своя межа
І Ангел біль той відведе рукою.
І серце піднесе у човнику долонь :
Оновлене, з жаринкою любові.
Хай квітнуть в серці квіти, а не біль...
Спаситель їх полив своєю кров'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2019
Я на колінах.Тільки я і Бог.
Дивлюсь- моє тримає серце у долонях,
Покрите інеєм від холоду й тривог .
Мій добрий,ніжний,найрідніший Бог.
Я ниць паду ... перед Його лицем ,
І крижана сльозинка стуманила очі.
Його усмішка літеплом укутує мене:
-Ти тільки вір , увесь твій біль мине .
-Ти знаєш, Боже, я така слабка,
Що на ногах і встояти несила .
-Як цілий океан в краплиночці води,
Так я в тобі! На мене обіпрись і йди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816948
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.12.2018
А я сама весну краду у себе :
вчорашнім болем я оперезала небо,
самотньої в житті шукаю стежки,
ліщині почепила траурні сережки .
Та сонце заглядає в потемки душі,
і обціловує її пожухлі комиші .
Так ніжно колихає , мов дитинку
і стелить їй кульбабову перинку .
Розчісує промінням нерадиву долю,
яка ще й досі зойкає від болю.
Зігріта ласкою,душа моя світає !
Весна!Чи Бог мене до себе пригортає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2018
В Болоньї вже мімоза розцвіла .
Зима втекла,запрігши стужу в сани,
Ну а мімоза жовті кучері чесала...
Весна! І день народження Оксани !
Голівоньку схиляла небу на плече,
А вітер розплітав духм"яні коси,
Натрапила стежину,де з Оксаною ходили-
Не гаючись , побігла боса .
У спогад той веселку заплела:
Отут ми разом виглядали весну,
Обнявшись задивлялись в волошкове небо,
Ну як забути мить оту чудесну?
Кружляли спогади у шелесті років...
Мімоза милувалась на свої охайні шати:
"Я б з радістю своє намисто віддала- та ба...
Подруженько,ну що тобі подарувати?"
З квіток своїх вінок тобі сплету ,
Вкладу в них ніжність скрипки-віртуоза,
Аби тобою милувались люди й зорі !
Люблю і згадую тебе . Мімоза .
Друзі з Болоньї вітають дорогу нашу
Оксанку Пронюк з Днем народження !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723368
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.03.2017
Народилося слово на теренах моєї душі...
Тягнулось до сонця,закляклу розправивши спину.
Голівку схиляло,цілунку чекаючи...
А світ одягав лиш корону з тернини .
Хоч терня колюче кололо високе чоло,
ТумАнився світ і пелюсточки кров"ю спливали;
Опадаючи,в небо летіли,
Де Ангели Божі їм сльози крильми витирали.
А слово росло,хоч і маком тернина цвіла.
Перейшло через сльози,і відчай , і муки .
У слові цвіла Україна,
Що в молитві за єдність до неба підносила руки .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720510
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2017
Я для сина молила долю,
А Бог зіслав мені доню ,
Що на диво липневою дниною
Розцвіла під вікном калиною.
Я для сина просила щастя,
А ти з неба зійшла Причастям.
Розстелилась барвінком,м"ятою
Я в любові тебе купатиму .
Я у Бога благала ласки ,
І чекала з Небес підказки
І зійшло благословення оце!
А у нього твоє лице .
Я Всевишньому дяку складаю,
Що зіслав веселочку в маю:
закосичив мій світ перлиною-
Доброю,люблячою дитиною .
Хай тобі ,доню,з роси і води,
Йди вперед,не бійся , іди ,
Бо мережить Бог долю з чудес
Тій , що зійшла із Небес .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680802
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2016
Того пізньо-осіннього дня розгулялася справжня зимова холоднеча,що для погоди в Італії-дивина.Пасажири,очікуючи поїзда на маленькому приміському полустанку,куталися в теплі вовняні шарфи,ходили вперед-назад,щоб хоч трішки зігрітися .І тільки зовсім іще молодий хлопчина сидів на обледенілій бетонній лавці і ,здавалося,зовсім не відчував холоду .Підійшовши ближче я побачила біля нього новеньку пару костилів . А він весь час нахилявся,ніби хотів дотягнутися до них .Я поспішила на допомогу,та в подиві зупинилася:хлопець хотів дотягнутися до...маленького червоного сонечка.Воно завмерло на місці,напевне,від холоду і не рухалося більше.Хлопець з панічним жахом дивився на нерухоме сонечко і шепотів:"Живи,будь-ласка ,живи,не помирай !"
Молода симпатична дівчина,яка тільки-що підійшла,заспокійливо обізвалася: "Не переживай .Досить взяти його в долоні і ,зігріте теплом ,сонечко оживе ."
-Але я не можу цього зробити , моя рука,холодна ,мов лід .
Ми разом глянули на його руки .Блискавична догадка промайнула у моїй голові :у цьому містечку знаходиться єдиний в Італії Центр протезних технологій ,чи може один з найкращих... то може ?Але чому костилі ?
Дівчина ,однак,зрозуміла все швидше за мене .Підійшовши,взяла маленьке сонечко в долоні,подмухала ,і зігріте теплом людської долоні,сонечко ожило.Радості хлопця не було меж,коли сонечко ,нарешті,поклали йому на долоню лівої руки .
-Ви не уявляєте,і сльози виступили йому на очах,що для мене означає отаке створіннячко! Це - поцілунок Бога ! Поцілунок Бога ? Погодьтеся,чути з уст молодого хлопця такі порівняння ми розучилися .На жаль , так.От грубе слово,нецензурщину , ніби і звично .А поцілунок Бога ...
Уже потім ,в поїзді, ми розговорилися . І Едуардо розказав свою незвичайну історію .Що народився він в досить заможній сім"і.І навіть ім"я йому - єдиному сину ,дали те,котре в Італії дають в більшості тільки титулованим особам .Та ні високий соціальний статус, ні фінансова незалежність не сприяли шляхетному вихованню хлопця . Його приваблювала вулиця . Невздовзі появилися і горе-друзі ,які тільки й чекали появи Едуардо з повним портмоне .Достаток грошей робив свою "чорну" справу .Пробували все : алкоголь,наркотики і навіть розбійний напад .Так просто, для гостроти вражень.
Відбувши двохрічне ув"язнення ,20-ти річний Едуардо не застав матері ,вона померла від сердечного приступу ,а батько просто вигнав його з дому ,позбавивши права на будь-яку спадщину. І знову вулиця .З тією тільки різницею,що тепер додалися ще й економічні проблеми.І так до того рокового дня ,коли повертаючись з друзями з дискотеки ,їхній автомобіль на шаленій швидкості врізався в зустрічний .Від удару машину занесло під гігантський рекламний щит.І коли напівпритомний Едуардо спробував вибратися назовні,щит зірвався з петель і придавив його собою.
За життя хлопець боровся довго і ,здавалося,безрезультатно.Перед кожною операцією лікарі вводили його в штучну кому ,бо так була більша,хоч і ризикована, ймовірність вижити .Та після операції по пересадці печінки він пережив уже п"ятихвилинну клінічну смерть.А опісля коматозний вегетативний стан .Довгих три місяці був прикований до ліжка .Така собі вегетативна рослинка:ні рухатися,ні відчувати ,ні говорити.Батько спочатку оплачував медсестру-студентку,яка доглядала його ,та потім махнув на це рукою ,ніби й забув про його існування .
Та пам"ятав про мене тільки Господь ,- продовжував хлопець .
-Прокинувся я від того,що хтось торкається губами моєї щоки ,і якась постать ,вся в білому ,ніби пропливла перед очима і віддаляючись шепотіла :"Живи,живи!"А на обличчя мені падав якийсь гарячий промінь чи то чийсь теплий подих .Це мене турбувало ,я спробував підняти руку, щоб торкнутися тієї постаті в білому ,та рука чомусь не піднімалася .Тоді я ще не знав що її немає...Відкрив очі .Поруч було відчинене вікно,а за вікном буяла молода зелень дерев і сонячне світло застилало все навколо.Світло різало очі і вони самі по собі закрилися ,та враз знову щось торкнулося моєї щоки.Я зібрав всі сили щоб торкнутися незнайомця і...побачив маленьке червоне сонечко ,що лоскотало мою щоку .Сльози котилися з очей ,а сонечко перебралося на руку . Я хотів взяти його в долоні і ...зрозумів що в мене тільки одна рука .
Зараз я живу по-іншому .Це ж треба через терни перейти, щоб зрозуміти просту істину :ми приходимо у цей світ не для власного задоволення ,а для служіння іншому .Я щоденно дякую Богу ,що відкрив мені очі ,не дав загинути у безодні моїх беззмістовних днів .І світ такий прекрасний !Тільки чому треба майже втратити,щоб оцінити?Я стараюся бути корисним . Звичайно,з однією ногою і однією рукою багато не зробиш ,але у мене є хороші протези,що теж з волі Божої мені допомогли придбати прекрасні люди . Від матері мені залишився невеличкий особняк з садочком і там я відкрив лікарню для покалічених і бездомних тварин .Закінчую курси ветеринарної медицини ,а от їздив в Центр протезних технологій ( де придбав протези руки і ноги собі ),може вдасться мені з їхньою допомогою сконструювати візочок для собачки ,у якої перебиті задні ноги і вона зовсім не може ходити .Я знаю,що Бог подарував мені іще одне життя для служіння ближньому .То хіба я можу не виправдати Його довіру ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644441
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
В той день,коли вгамую серця круговерть,
Стриножу вітер долі у долоні ,
То заридає небо грозовим дощем
І Ангела сльоза впаде мені на скроні .
Ті каплі б"ють , стікають до землі.
Лечу за обрій,геть згубивши втому .
Зливаюсь з Вічністю!Господній бачу лик!
І серця стук:- вернулася додому !
Зійдуться в мить одну століття і роки.
Під руку з Істиною йду Батьківським садом.
Таке блаженство! Поруч Бог ...і я ,
Уже й не я ...а гілка винограду .
Зірковий пил притрусить зранені плоди,
Що на Землі градИ побили-ізціляє!
Світає в серці ! Та розлука знов...
І Ангела сльоза на новий путь земний благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2016
Ти народився , маленький,а ми так чекали на тебе ,
І навіть зірочку нову засвітив тобі Бог на небі .
Ти народивсь ,пташенятко ,як осінь скидала шати ,
А нам доля - віщунка принесла щастя до хати .
І хтось постукав в віконце:ми здивувались спочатку,
А там Любов колихала тебе , моє Янголятко !
Співала пісні колискові ,до неба здіймала крила ,
Щоб тебе Матір Небесна своїм амофором покрила .
А Віра, Любов і Надія тобі щастя благали втрьох,
Як ти з неба промінчиком сходив-таємниче всміхався Бог...
Він стелив тобі килим під ноги.Ткали щастя нитки золоті.
Взяв твою ручку Всевишній в свої долоні ,й поведе тебе по житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Та,що світло несе ,йде...
Зеленіє в пустині травою.
Коли навіть буря в лице,
Їй з піднятою йти головою.
Коли навіть буря в лице
І ніде не сховатись,
Нести в серці зорю
І навчитися не спотикатись.
Нести в серці зорю ,
У долю вплітаючи мрію :
-Дай ,Боже,сили світити,молю!
Я вистою . Я зумію .
Боже,дай сили світити,молю!
Хоч на серці криваві стигмати
Я любов"ю цей світ спасу ,
Бо я Донька його і Мати !
Я любов"ю цей світ спасу,
Мов дитинку його спеленаю.
Та,що світло несе , йде-
Бог напише на дверях раю .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Сьогодні бачила ,як наклонилось небо
Перед підсніжником-провісником весни.
Голубило і щічки цілувало ,
І шепотіло ніжно так :"Рости !
Я розумію : хуга й холоди ,
Понад землею чорний смерч несеться,
А ти цвіти! Бо хто,якщо не ти
Серед недолі людям усміхнеться?
Тебе благословлятиму я поглядом щодня,
Янтарним променем зігрію душу й серце,
Тільки живи! Я Ангела зішлю
Непрохану сльозу з щоки утерти ".
Підсніжник мило так голівку нахилив,
Пелюсточки молитвою цвіли...
Вселенським храмом здався Божий світ!
Люби ! Я придивилась , а підсніжник той ...
Оксаночко! Це ж ти !
(на День народження Оксанки Пронюк ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
Вчора ураїнськї заробітчани в італійському місті Болонья знайомилися з творчістю нашої подруги по перу - Наталі Данилюк (на сайті - kulbabka)
Віхола пречудових віршів заполонила серця заробітчан,так спраглих рідного слова . І якого слова ! Слова,яке дивувало,бентежило,молило,благословляло!
Дивотканне мереживо Наталиної поезії вабило до себе ніжністю,щирістю,дивосвітом.Горнуло виграненим словом , грацією ,вишуканістю. Були і сльози , і оплески , і безмірна вдячність в серцях присутніх . А очі ? Їхні очі світилися таким живим вогнем ! Я давно уже не бачила моїх подруг такими щасливими . Дякуємо, Наталочко , за чудо цього перетворення ! У цей нестерпно-важкий для нас , емігрантів, як і для всієї України, час, твої поезії війнули в серце таким до болю знайомим і далеким медовим подихом рідної землі ... подарували кожному з нас краплинку цілющого нектару спогадів,дали змогу торкнутися чогось дивовижного і незрівнянно - високого - твого СЛОВА , Наталю !
Хай винагородить тебе Господь не за нашими людськими-мізерними і недосконалими мірками, а за своїми - Господніми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561983
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Оті троянди,подаровані тобою-
три німфи неземні , срібноволосі;
прибігли вчора, обціловані росою,
в хрустальній чаші мочать ноги босі.
Десь плаче сад за ними у журбі,
ну а вони тут дзвінко так сміються,
що спопелили всі мої жалі -
вони мені в коханні признаються .
Їх ніжність очі тумАнить сльозами
і гоїть стигм кровоточивий карб.
Вклякаю разом з ними перед образами.
Тулю до серця найдорожчий скарб .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
"Це не просто " - під такою назвою представила слухачам у прикарпатському місті Калуші 9 червня свою концертну програму "Любім того,хто поряд є " наша чарівна одноклубниця ,співачка Оксана Винницька .
Сказати представила - не сказати нічого . Це треба було пережити.Не просто слухати,бачити , а ,власне,пережити !
На сцену вийшла сама Юність, сама Весна .І навіть темні окуляри не крали її краси . Ледь помітне хвилювання і настороженість залу тане з першими акордами пісні . Її голос ...такий хвилююче-розкішний і сильний водночас,стелить перед слухачами пісні про кохання . І ми,слухачі, навіть поважного віку ,молодіємо серцями .Бо цей голос неможливо злегковажити.
Він бере в полон твоє серце і наповнює якоюсь незримою ,нестримною жагою жити , любити, кохати !
Ведуча читає поезію Оксанки,таку ж як і пісні - сильну, хвилюючу і зболену водночас . А шоу-балет ( чотири чарівні дівчини-львів"яночки) надає концертному дійству то ритмічності ,то трепетної ніжності .
І зал зривається аплодисментами . Оксана виходить у вишитому прекрасному українському строї,немовби несе з собою усю чарівність неньки-України і лине піснею знову ... лине "Ангелом " до глядача .А поряд мене поважний сивоголовий пан витирає сльозу ,і оглядається чи ніхто не бачить .І даремно,бо хвилювання переповнює кожного;наші серця відкриваються назустріч красі ,добру,любові до того ,хто поряд ,бо отой небесної краси Ангел ,своїм голосом ,своєю чарівною шляхетністю узяв їх в полон . Він огортає нас усіх своїми крильми,ніби благословляє на життя і любов .І ми,такі усі різні,стаємо трішки кращими,добрішими ,милосерднішими.
А пісні змінюють одна одну ,летять увись ,летять на здивування людям і небесам . Пісні про Україну ,"Художник" ,"Молитва " ,"Пісня для мами" -такі б здавалося різноманітні і такі єдині,бо освячені талантом ,що даний Богом ,і доповнений клопіткою працею,яка далеко не кожному під силу .
В подяку вдячні слухачі підносять співачці квіти ,в більшості своїй- троянди , а я думаю ;" Хай ніколи жодна життєва колючка не торкнеться твого ніжного серденька ,Оксанко, хай лягає рівна ,чиста і промениста життєва і творча стежина, хай кріпить Тебе на силах Господь , бо бути Ангелом - це не просто " .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430611
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2013
По життєвій стежині іду ,
Мов в дрімучому лісі блукаю.
Серед мряки,розпуки ,незгод
Одне згадую я,інше я забуваю.
У дрімучому лісі іду .
Не злякаюсь ні тигра,ні лева.
Мені сонячний зайчик цілує щоку.
Знаю,ти в мене є, і я - королева!
Не злякаюсь ні тигра,ні лева.Іду.
І нехай в небуття кануть зими і весни,
Мені літо пошле благодать -
Я зустрінусь з тобою й воскресну.
І нехай в небуття кануть зими і весни,іду,
А назустріч зрадлива теплінь березнева.
Мені сонячний зайчик цілує щоку ,
Знаю,ти в мене є ,і я - королева !
А назустріч зрадлива теплінь березнева,іду,
Хоч земля із - під ніг утікає ,
Обіпруся я міцно на руку твою
І недоля мене не зламає .
Хоч земля із - під ніг утікає , іду,
Хоч шумлять моторошно столітні дерева,
Мені сонячний зайчик цілує щоку ,
Знаю,ти в мене є , і я - королева !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Недаром Ти родилась навесні,
Як сон- трава будилася зі сну -
Господь на землю Ангела зіслав,
І він Тебе приніс у сповитку .
Веснянко мила! Котику вербовий!
Де ступиш Ти-там квітне сад чеснот:
ти сієш віру,силу, правду , слово
І зводиш Храм Любові з цих щедрот!
Апостол честі, миру й доброти.
Ми хрещення із рук Твоїх прийняли,
Щоб в душі наші увійшов Христос-
Для цього Ти дорогу готувала .
Ми дякуєм Тобі за все,за все .
І щиро зичим в душу Вознесіння !
В день уродин Твоїх-у серденько тепла,
На все життя - дороги до Спасіння !
До привітань нашій дорогій Оксаночці Пронюк (на сайті- Світанок )
приєднуються друзі з Болоньї і фіренце :
Рая Корженко,Оксана Семотюк,Стефа Ярич ,
Анна Синицька і signor Lino Gualandi !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
У високому небі сніжинок балет .
Чи взялися за руки Ангелики білі?
А може це ми ? Це ми ?
Тут і там ?
Дивись,падає сніг !
Падає сніг !
І сріблясте мереживо тчуть заметілі .
Заметіль! Тобі небо шлюбує любов.
Огорнула світ таїнства біла фата .
А сніжинки летять!
Мов метелик ,летить до вогню.
І падає сніг.
Падає сніг .
Хоче землю спасти від гріха .
На клітинки розділене їхнє єство.
І у кожній із них невідомості щем .
Це і ти! Це і я !
Нас мільйони! Мільйони!
Дивись,падає сніг.
Падає сніг...
Чистим Господнім лицем .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Я бачила сьогодні,як плакав тис зелений .
Гіркі сльозинки-голки на долю нам ронив .
Світ дико реготав , сміявся з мене -
Тебе любити боронив .
-Віддай чуже! - гриміла громовиця ,
Бо ти не маєш права на любов .
Не відала вона,хоч заглядала в лиця,
Що я ім"я твоє шепчу словами молитов.
Украдена любов гіркі ронила сльози,
В поклоні-каятті до тиса нахилилась .
Так щиро лебеділа,каялась в душі ,
І знов молитвою до ніг тобі стелилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Ти подаруй мені троянди білі-
Незайману цнотливість подаруй мені.
Хоч трачу я роки,та не втрачаю мріі ,
Що наяву прийдеш до мене,а не в сні .
І знаю,що здаватись хочеш гордим ти,
Та гордість ту цей жест не потурбує,
Бо віє ароматом квітів від руки ,
Котра ті квіти подарує .
Нехай шедеври творять всі митці ,
Та ,як на мене,кращої картини не буває,
Коли мужчина з квітами в руці
Кохану жінку зустрічає .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
На Вкраїні далекій різдвяний розсипався вечір,
А мороз-чудодійник вікна узором квітчає.
Поміж квітами тими дитяче заплакане личко
Маму з далеких країв виглядає .
А від хати до хати іде коляда .
Заплітає в свій голос гармонію й скрипку.
І в німому чеканні застигло мале Янголя,
Й капають сльози на білу святу одежинку .
Лине погляд його до святої ікони в кутку.
Ніч в заплакані очі йому заглядає.
-Мамо ! Матусю моя , подивись,
Як Матінка Божа синочка свого обіймає...
А Матір Небесна голубить своє немовля
І чуже Янголятко покровом любові вкриває:
-Мама прислала тобі подарунки,не плач.
Дивись,які гарні! Кращих уже не буває.
І дзвенить голосочок,і схлипує скрипка ,
Лине відчай і плач над снігами .
Заглядає синочок у морозом мережану шибку:
-Я не хочу дарунків ...я хочу до мами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
Моє серце - відкрита могила.
Там я власну любов схоронила.
Дев"ять днів вже минуло ,і сорок,
А у серці лиш відчай і морок .
І німує душа.Не німує- кричить ,
А у серці моїм мліє біль-не мовчить.
Поруч мене кружляє життя водевіль
І на рану відкриту...сипле сіль .
Оглядаюсь назад.Не убік, не ліворуч.
Чую сміх , чужий сміх поруч .
Отой сміх і образи,й фальшиві слова
Вбили любов ,і тепер я вдова .
Чую знов похоронний луна передзвін,
Забирає з собою мене він .
І тікає життя.Я спіткнуся на слові:
-Приходіть на поминки моєї любові.
Лиє сльози свіча у могилу відкриту,
Може згасить ту біль несамовиту .
Крижаніє душа .А коли крига скресне,
Може я й оживу ,та ЛЮБОВ не воскресне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
Ніжний шепіт твій,осене,слухаю я.
Вже п"янкий листопад у повітрі кружляє.
Ти на землю килим золотий розіслала
І,здається,нічого дорожчого в світі немає.
Ось листочок зірвався із вітки,дивись !
Хоч життю він прощальний привіт посилає
Й жити йому вже лишилась лиш мить ,
А він золотом щирим на землю лягає .
І політ цей освічує світлом зоря,
Він у гордому леті згоряє,
Не стає на коліна,не благає життя,
А своєю красою доокіль звеселяє.
Я б хотіла в останню хвилину свою
Не слати до неба ридання ,
А подяку піднести за дарований дар-
Дар життя .І...всміхнутися на прощання .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
Тебе зустріла на пшеничнім полі,
Де маки розсипали ніжний сміх .
І стрепенулось серденько:ти поряд!
І я повірила-прийшов із снів моїх .
Душа твоя- віночок волошковий,
Що зітканий із сонця і тепла .
Щоб ніжним соняхом схилився ти до мене-
Я б все на світі віддала .
Молитися стаю ,а поряд ти стоїш.
І вже тобі молюсь,тобі-не Богу.
За віщо мучуся,караюся й ...люблю?
Чому ти іншому комусь не перейшов дорогу?
Ти в"яжеш воєдино все моє буття,
Мов золоте пшеничне перевесло.
Та як же я без тебе? Я ж помру!
Хоч мить побудь.Побудь і я...воскресну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
За друзів всіх ,які живуть по світу,
Котрих любила і котрих люблю,
Теплом яких завжди буда зігріта,
За них я щиро Господа молю .
Зішли їм щастя,сили і здоров"я,
І не покинь їх на гірких стежках,
Благослови і огорни любов"ю,
І усміхом в знедолених очах .
Щоб дім у них був завжди повна чаша,
Нещастя оминали всю рідню,
З роками щоб міцніла дружба наша,
За все я щиро Господа молю !
Нехай вони роз"їхались по світу,
Моя молитва кожного знайде,
З собою першим променем світанку
Благословення Неба принесе.
/переклад з російської / Лидия Фогель " Молитва о тебе "
.
" За всех друзей ,разбросаных по свету,
Кого любила и кого люблю,
Теплом которых так была согрета,
За них ,родимых,Бога я молю .
Пошли им сил, удачи и здоровья
И не покинь их в самый трудный час,
Благослови и одари любовью,
Чтобы улыбка не сходила с глаз .
Чтоб дом был чашей -полной и красивой,
Чтоб тучи обходили стороной,
Чтоб Родина всегда была любимой
И дружба оставалась дорогой .
И пусть друзья разбросаны по свету,
Моя молитва каждого найдет
И в дом войдя ,как первый луч рассвета
Благословенье Неба принесет .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
А я побудувала замок на піску
Й твою любов у ньому поселила,
Тепер одна серед руїн стою,
Навіщо так я нерозважливо вчинила?
З якою втіхою зводила я його!
І думала- стоятиме він вічно.
Та хоч всередині незатишно було,
Іззовні виглядав він гордо і велично.
Там часто бушував морський прибій.
І так минали весни,І минали зими.
Хоч віяв грізний вітер- буревій,
Я там жила, хоч покидали сили.
А вітер віяв, рвав і бушував:
Підняв усі рожеві покривала
І неприкриту дійсність показав мені,
Ту на яку усе життя я очі закривала.
Ось бачу-хвиля пишна підплива...
Причаїлась,усе тверезо оцінила,
Злодійкувато глянула кругом
Й твою любов рукою поманила.
Не описати того , що було :
Сріблястим німбом освітилося чоло,
Твоя любов здригнулась ,ожила
Й швиденько і радо за поріг пішла.
Я кинулась писати вітрові листа:
"Прошу тебе,верни любов мені"!
Озерцями ставали сльози на папері,
А вітер з грюкотом закрив за нею двері.
У вальсі вітер закружляв мене,
Цілунком освіжив уста мої й чоло
І попрощавшись мило та галантно
Він вилетів у відчинене вікно.
Тепер стою й ловлю я подих твій.
Коли ж на мене,вітре,знову ти повієш?
Для мене ти один у світі:друг,коханий,брат,
Бо тільки ти мене отак-з півслова розумієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Я до гробу Господнього трепетно йду .
У німотній скорботі паду на коліна.
І своєю молитвою у терновий вінок
Вплітаю я ніжно-блакитний барвінок.
Серце моє-ти колиска Ісуса,
Багатостраждальний-до тебе молюся.
З твоєі щоки витираю сльозу
І торкаюсь болючоі шостоі рани,
Отче Небесний,ти блудного сина прости,
Того що пішов шляхом зради й обману.
Серце моє-ти колиска Ісуса,
Багатостраждальний-до тебе молюся.
Ти,на хресті розіп"ята любове
Моє каяття запізніле прийми,
І молитву оту,мов вінок барвінковий,
В душу мою увійди і спаси !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
Ми з тобою в вишневу підем заметіль.
Попід шепіт ялин і зажурений клекіт лелеки
Ми підемо туди,де літа зупиняють свій плин,
І повернемось в юність далеку .
Ми полинемо спогадом в юність свою,
В сніжно-білу,яскраво-мальовану казку,
Коли небо стелило під ноги зорю ,
А весь світ дарував тільки ласку .
Я у тому саду поцілую тебе .
Поцілую й розтану в обіймах любові,
А із серця на білу вишневу фату
Сочитися будуть краплиночки крові.
Закружляє в повітрі стрімка заметіль.
Замете і твій слід ,і стежину оту.
,І хоч серце ятритиме відчай і біль
На коси накине самотності білу фату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Привезені із дому гроші танули катастрофічно швидко,а роботи знайти не вдавалося.Марія з жахом заглянула в спорожнілий гаманець:останні тридцять чентезімо осиротіло тулилися в куточку.Як бути?Як жити далі?Одна в чужому місті,-німіла думками Марія.Впала на коліна у маленькій капличці перед образом Богородиці.Горіли,потріскуючи яскравим світлом свічки,поставлені чиєюсь щедрою рукою.Напевне,хтось теж долі чи здоров"я благав у Небесноі Заступниці.
-Матінко Небесна,допоможи мені знайти роботу! Ти знаєш яка у мене вдома скрута ,я скільки грошей назичила,надіючись на цю Італію.Не залиши мене без свого благословення отут,в чужині!Допоможи,благаю,допоможи.Останнє віддам Тобі,на Твою славу віддам.Останнє?А що я маю?Пару монет-дріб"язок якийсь,-шепотіли Марііні уста,а благальний погляд,звернений до Богородиці,мимоволі зупинився на табличці з написом :"Ціна однієі свічки 30 чентезімо"
-Це як знамення мені!-спохватилася Марія.-Я повинна поставити свічку Тобі -Богородице !
Та раптом,ніби змагаючись у спритності з потріскуванням свічок ,голосно забурчав Маріін шлунок,нагадуючи про себе голодними спазмами:уже полудень ,а від учора і рісочки в роті не було.Але в супермаркеті, що майже навпроти каплички за тридцять чентезімо можна купити одну здобну булочку.Зараз піду,на сьогодні це і буде мій обід.Булочка так спокусливо і так явно вимальовувалася перед очима...іду ...
-Але ж я пообіцяла засвітити свічку перед іконою,пообіцяла віддати останнє...
Що робити?-кидалися врізнобіч Марііні думки.
На очі навернулися чи то сльози,чи то туман від двохтижневого недоідання.Тремтячою рукою опустивши гроші в жертовник,Марія засвітила свічку.
-Допоможи мені Матінко Небесна.Я знаю що Ти нікого не залишаєш в біді,і коли я знайду роботу, вже більше ніколи не буду голодною.
Враз такий спокій і з нічим незрівнянна впевненість поселилися у Марііному серці.Кудись поділися і відчай ,і тривога ,і голод.Тільки тиша шелестіла легеньким шепотом:-"По правді кажу вам,ця жінка пожертвувала найбільше,бо інші давали від свого лишку, а вона ж дала зі свого нестатку..."
А спокуса ще блимала розчарованим оком із вітрини шикарного супермаркету,кидаючи темну,мерехтливу тінь на осяяне неземним ,божественним світлом Марііне обличчя.
/ чентезімо - копійка /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327524
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.04.2012
( Переклад з російськоі.Владимир Лермонтов "Дельфания ".)
Я лиця шукаю Господи твого,то ж чому не чуєш голосу мого?
У пташок питав я ,в звірів лісових,у берізок ніжних,в квітів степових,
Часто зупинявся у відчаі німому,лиш один я в мріях шлях шукав додому.
І чому скриваєш ти себе від мене?Хіба ти не знаєш яка доля в мене ?
Скільки стежок треба і доріг пройти,щоб через пустині до тебе прийти.
Скільки треба болю,скільки сліз пролити,аби твоє вухо до мене схилити.
Та мовчало небо і хмари неслись:"Де ти ,Боже?Де ти? Де ти?-Відгукнись!"
І минули роки сніжноі завіі і Господь відкрився ,І збулися мріі !
Він сказав:"Я поруч завжди був з тобою.Літом і зимою йшов я за тобою .
І коли ти падав,мокрий був від сліз-на руках тебе я обережно ніс .
Просто ти не бачив,я зайшов за спину.Йшов я за тобою,дорогий мій сину .
Говорив з тобою щебетанням птиці,лісовою квіткою,спалахом зірниці.
Я,повір,ніколи не скривав себе.Зі мною говорить в світі все живе.
Все живе говорить,ти мені повір.Чую голос Бога навіть дикий звір .
Голос мій лунає співом солов"я,а слово дзюркоче шепотом струмка.
Я говорю вітром,говорю весною,через них розмову я веду з тобою.
Через все,що бачиш я несу себе людям,звірам,птиці через все земне.
Голос мій лунає попід небеса,ні ,мій любий сину ,не скриваюсь я .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Із святом весняним тебе я вітаю,
КОХАНА МОЯ!
Проліски ніжні для тебе збираю.
Хай в твоєму житті завжди сходить зоря,
Я чекаю на тебе , чекаю .
Я розлуку з-під наших вікон проганяю,
КОХАНА МОЯ!
Проганяю іі на ліси,на поля проганяю.
Кожен день мені роком без тебе стає
І тобі в чужині там нелегко,я знаю.
У розлуці з тобою літа своі трачу,
КОХАНА МОЯ!
І в нічній тишині одиноко страждаю,
А на згадку приходить лиш ніжність твоя,
Я розлуку терпіти більше сили не маю .
Я сьогодні крізь сльози сміюся ,
КОХАНА МОЯ !
І в весняний цей день тобі щастя бажаю.
Витри сльози, не плач, усміхнися мені
Я всі сили Небесні на поміч тобі закликаю.
Ця розлука не вічна ,
КОХАНА МОЯ !
І одного чудового дня я візьму тебе,мила,за руку.
Згасне в грудях отой невгасимо-болючий вогонь
Й на двоіх ми розділимо радість і муку .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Твоя нежность ночами мне снится.
Не дает мне с тобою простится.
Прошлой нежностью нынче живу,
Хоть люблю,а простить не могу.
Нет,о прошлом я плакать не буду.
Твою нежность сегодня забуду,
А она...так и сквозит отовсюду-
Не сегодня еще,лучше завтра забуду.
Может завтра я речкою стану,
Разольюсь на крутом берегу.
Завтра тебя я любить перестану,
А сегодня еще не могу .
Хоть сегодня заноза у сердце сидит.
Сердце стонет и громко кричит.
Отзывается болью в душе:
-сколько еще тосковать о тебе?
Эту боль постоянно ношу я с собой.
Обнялася она с необъятной тоской.
С ней я поздно ложуся и рано встаю-
Я сегодня еще без тебя не могу...
И судьбу я прошу:"Эх кручина-судьба,
Ты не мучай меня,ты не мучай меня,
Унеси эту боль на леса,на поля,
Чтобы она не сломила меня .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317620
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2012
Без тебе я пораненою птахою жила.
Жила фіалкою,яка з-під снігу виглядає.
Перед очима темні небеса ...
Під снігом серце на крижинку замерзає.
Воно не знало ніжності й тепла.
Південний вітерець його не огортає.
На одинокій ніжці я стою,
А вітерець лиш дмухне і...назад вертає.
Лиш ворухнеться поруч ніжності крило,
Теплом торкне заледенілу душу,
І вже навколо знову пустота
І я сміятися крізь сльози мушу.
І я благаю долю й небеса :
-Невже для мене й краплі ніжності немає?
Та раптом чую-доброта твоя прийшла
Й теплом цілющим мою душу зігріває.
На рани моі дмухає теплом,
Веселку в темнім небі поселяє.
Душа наповнюється світлом і добром
І,щасливішоі у світі вже немає!
Устами п"ю твою цілющу доброту.
Я п"ю твоєі ніжності криницю .
І душу зцілює мою іі жива вода,
І підіймає в небеса поранену,заледенілу птицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась,
І так себе скептично оглядала.
Пустунка-доля ій із-за плеча
Повітряні цілунки посилала.
Що за життя?Тут кожен день,як вік .
Що за життя?Вже сивина у косах.
-Не сивина-це цвіт із вишні обліта
Й купається в ранкових росах .
Ще вчора і вродлива й молода,
Тепер же зморшки врізнобіччя .
-Ти не журись,морщинки ті ,
Немов весна на твоєму обличчі.
Раніш і сміх дзвінкий,і впевнена хода.
Тепер життєва втома серце обійняла.
-Неправда це.Кохання келих ще не випито до дна,
А ти ж іще недолюбила,а ти іще недокохала.
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась.
А у душі весна вишневий цвіт кружляла.
-А й правда , я іще красива !
А доля так лукаво усміхалась :
- Як швидко я іі переконала !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Мене розп"яли.
Цвяхами прибили до хреста.
Плювали,реготали ,проклинали.
Коли неправда правду повела-
Мене розп"яли .
Конаю на хресті.
А під хрестом ті людці правлять бал-
Розбійники з великоі дороги.
Але для мене хрест це не ганьба.
Хрест не ганьба,а символ перемоги.
Бо дух живий!
У зраненому тілі дух живий!
На моі рани Господь накладає миро.
Я ближче Бога у стражданнях пізнаю,
Коли уста молитву мовлять щиро.
Я вдячна ім
За вчинену ганьбу .
Тоді,як на хресті я умирала-
Німіло тіло,кровоточила душа-
По-справжньому з хреста Христа пізнала.
Ні,я вінка тернового
У долі не прошу .
Посудина,що складена тобою Господи й розбита,
Мов Фенікс-птах я знову з попелу встаю.
Встаю , і намагаюсь жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Із усмішки твоєі я зроблю собі перинку,
Окутаюся нею, враз тепліше стане .
Я-гнана вітром й долею сніжинка
Й душа моя від холодів чужих відтане .
Скупаюся у ніжності твоій.
Я світлячком від щастя засвічуся.
Отой вогонь спалить мене,спалить!
Хоч грішна ця любов -іі я не зречуся.
А де межа? Чи грішна,чи свята .
Я напівправдою живу ,напівтонами.
Сніжинка,що весняним цвітом розцвіла
Й...помре,розтоптана людського осуду ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Вже вічність,мов на паперті стою-
Лебідка ,загнана у твань,у комиші.
Поранена, розчавлена , німа .
Благаю зцілення для хвороі душі.
Ви не судіть,прошу!Ви не судіть!
Бо я сама себе вже засудила.
З розбитим серцем,з каменем в душі
На дно іду,зложивши крила .
Де той суддя,що судить за любов?
Де той Пилат? Невинну засудили...
Із заздрості.Із заздрості , коли
коханий піднімав мене на крила
Засуджена на вічну самоту .
На чорну одиноку пустку ночі
Себе питаю:"Я іще злечу ?
Обв"язана брехнею поторочі ."
Піднятися б в небесну височінь,
Відчути мить кохання ще єдину!
Коханню гімн -кружля понад життям
Прощальне танго лебедине ....
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Я так истосковалась по твоим рукам.
Как без тебя мне жить?Не представляю .
Лежу одна и плачу по ночам -
Претензии судьбе я предъявляю.
Зову тебя и телом, и душой,
И мысли азбукой Морзе тебе я посылаю:
-Ну почему судьба жестока так со мной?
И счастье прошлое с тоской я вспоминаю.
Вот мы одни.Одни в тиши ночной .
А я на крыльях счастья к небесам взлетаю
И,обессиленная ласками твоими ,
Калачиком свернувшись ,засыпаю.
Но вдруг из глаз спадает пелена,
И медленно остатки сна теряя,я чувствую,
Что рухнул мир чудес и я стремительно
С небес на грешну землю опускаюсь.
Вновь просыпаюся из болью на душе
И слезы катятся щеками лепестками белой вишни
Да,вы по-прежнему одни.Одни в тиши ночной.
А я теперь уже осталась лишней .
Другая в жизнь твою вошла теперь
Уверенными,гордыми шагами.
И в вихре новых чувств и не заметил ты,
Как больно душу растоптал мою
Тяжелыми обмана сапогами .
А я всю жизнь так верила тебе.
За чистоту и гордость я тебя боготворила.
Несла свою любовь и берегла,как хрупкое стекло.
Да вот ... нечаянно разбила .
И от потери этой в снежный ком я превращаюсь.
Застыли чувства все,лиш только разум говорит:
-Зачем же ,Господи,ты заморозил только тело?
Пожалуйста,ты заморозь еще и душу-
Замерзшая душа не так болит ...
Вновь слезы капают и замерзают на ветру.
Ах как мне отблагодарить тебя ,Всевышний?
Смотрюсь у зеркало и вижу я себя
Замерзшею в снегах ,поникшей вишней.
И хоть стою окоченевши телом и душой,
Зато я знаю:больше плакать я и тосковать не буду.
Бесчувственная .Стала сильной я теперь .
Я сильная . И я тебя забуду .
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311463
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012
Закрадаеться знову у душу туман.
Темно-сивими пасмами серце стискае.
Поруч мене він завжди на чатах стоіть,
Взяв в обійми і не відпускає.
З усіх сил вириваюсь з обіймів отих,
І відчаявшись вирватись-плачу.
Така довга туманна ця ніч в чужині.
уже більше як рік я тут сонця не бачу.
Сонце.Сонечко.Всім ти несеш благодать,
Ти з висоти цілий світ оглядаеш ,
На Вкраіні іще ти світило мені ,
А тут своє личко від мене ховаеш.
Усміхнися,прошу, на хвилинку мені,
Загляни крізь тумани у зранену душу.
Щось просити сьогодні я маю тебе.
Не можу насмілитись,але все-таки мушу.
Коли завтра погасиш досвітню зорю,
Може в рідний мій край завітаєш?
Віднайди моіх діток,огорни материнським теплом,
Бо мене отой клятий туман не пускає.Ти знаєш.
Поцілуй ти іх ,сонечко, і пригорни ,
Хоч невмиті вони і замурзані щічки .
Не погордуй, бо лишились без мами вони,
А вони ще такі невеличкі .
Погляд ласкавий ти кинь на сиріток моіх.
Ім голівки цілуй ,і цілуй оченята ,
Росисту ромашку в зеленім садку
І похилену голову мого стареького тата.
Як розсіється тут отой чорний туман,
Я додому полину через бурі і грози .
Тільки зглянься ти,сонце,на муку мою,
Хоч на мить моі висуши сльози .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Я зрадливій любові своій помахаю рукою
І скажу ій услід :-До побаченння!
Серце своє я новим почуттям заспокою:
Мені місяць сьогодні в саду призначає
побаченння.
По росистій траві я до нього піду.
По сріблястій доріжці,що виткав коханий
для мене,
В коси моі заплете він зорю,
А плечі огорне у марево ніжно-зелене.
І від щастя тремтітиму я у обіймах його,
А за зраду свою попрошу я пробачення.
Найчарівніший в світі-близький і далекий
Мені місяць сьогодні в саду призначае
побачення .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Моя любове!
У далекій чужині тебе зустріла.
Назустріч йшла мені
Одна,без провожатих.
Мені в житті співали солов"і
Та я не думала,
Що здатна так кохати.
Моя любове!
Двері відчиняеш ти!
Ти мого серця двері відчиняеш.
А я тебе чекаючи,тремчу і плачу.
В душі моій уже сади цвітуть:
Ще мить,одна лиш мить
І я тебе побачу!
Моя любове!
Завжди поруч у моіх думках.
Тобі дарую місяць й вранішню зорю.
Тобі звіряю біль своіх невдач.
Тобою марю і тебе люблю.
Люблю тебе ,здаеться,більш ніж Бога.
Пробач мені ,о Господи, пробач.
Моя любове!
Знаю ,що не зрозуміеш ти мене.
Насправді інший ти -далекий і чужий.
Несеш мені лиш сльози і страждання .
Небесні сили! Захистіть мене !
Додайте витримки ,щоб винести цей біль:
Цю муку .Відчай.Нерозділене кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2012
Ні ,не можна убити любов...
Я старалась.
Цілий день я її проклинала,
І від страху вночі прокидалась,
Цілувала її .Цілувала.
Навшпиньках утікала вона
Тихим ранком
І зникала в обіймах чужих,
А я присягала світанкам
Й гіркі сльози топила у них.
Височить ешафот.
Кат сокиру заніс
Понад ангельським ликом любові.
Хай помре!Я її прокляла!
Хай помре ...я спіткнулась на слові .
Увесь світ сполотнів.
Розкололась душа.
Дві нерівні крихкі половини.
Одна просить- прости !
І квилить - порятуй !
Я невинна,невинна,невинна.
А слабкий голосок
У закутку душі ;
Нерозумна , зуміеш простити ?
Знову фальш у коханих очах ожива.
Бачу це -та не можу його не любити!
Завтра -море страждань
І гірка самота,
А сьогогдні їй ліжко розстелюю знов;
Зневажаю себе.Зневажаю.
Я не вмію вбивати любов !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
У ніжно-вечоровій гамі кольорів
Заходить сонце .День мій відгорів.
Весняним леготом й цнотливо-
Білим запахом снігів .
Сумує вже осіннім листом сад,
Дорогу стелить у сріблястий листопад,
А я літа,позичені в зозулі,трачу
І їм немае вороття назад .
Ще вечір так закохано зітхае.
Зорю-кохану місяць обіймае.
А я одна на полюсі життя.
Дорога вниз.Угору вже немае.
Одягнуся в любиму вишиванку.
Хмаринкою розтану на світанку.
Життєвий потяг погуркоче вдаль,
А я у вічності зійду на полустанку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Ти мій ! Ти мій !
І кожна ніч твоя мені належить,
І кожна думка і невимовлене слово.
На перехресті спалених надій
Життя мені всміхнулось веселково.
Ти мій ! Ти мій!
І кожна ніч твоя мені належить,
І кожен день й ранковий позір неба.
Тільки чому під серцем так болить
Молитва вечорова , мовлена
До тебе .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012
Село моє! Для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі! Тужу і сумую, залишаючи тебе. Щоночі бреду росяною стежиною до рідного порогу, б’юсь ластівкою у вікно рідного гніздечка, синьооким барвінком стелюсь там, де ходять найдорожчі мені люди.
Село моє! Люблю тебе! Люблю тебе розхристаним і не причесаним, коли пробуджуєшся із зимового сну, ранньою весною. Обожнюю тебе, одягненим у ніжно-рожеве шумовиння весняного цвіту. Усміхаєшся ти мені, заквітчане щедрим літечком, коли іду серед половіючих пшениць, а звідусіль обціловують мене червоні вуста розквітлого маку і синьоокі волошки кличуть із собою як за небокрай. Затамувавши подих, вслухаюся у сумовиту музику осіннього дощу і зачаровано вдивляюся в цнотливо-білу фантазію зими.
І я поруч з тобою завжди. І тоді, коли ти змахуєш сльозинку зі щоки, проводжаючи в останню путь, дорогих тобі людей.
І тоді, коли гуляєш весілля і золотою пшеницею обсипаєш молодят.
І тоді, коли взявши за руки маленьких діточок, ведеш їх до Першого Причастя, вкладаючи у їхні серденька скромність, чесність і любов до ближнього.
Село моє! Люблю твою лагідність і простоту! Люблю твої спрацьовані руки і вічну непосидющість. Мудрість твою люблю. Маленька цяточка на нашій багатостраждальній планеті, та для мене ти цілий світ.
І я ладна признаватися тобі у любові щоднини, щогодини, щомиті.
6.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306632
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.01.2012
В італійській столиці бачу жінка іде.
Серед натовпу видно – вона особлива.
Мила усмішка, добре відкрите лице,
Чарівна і красива.
Чарівна і красива.
Їй здивованим поглядом дивляться вслід
Хто вона? Така гарна ця жінка.
Звідки краса ота? Ця доброта
Та вона – українка.
Та вона – українка.
І хоч в серці несе вона біль і тугу,
Жаль і смуток вп’ялися у нього голками,
Попри всі негаразди вдома і в чужині
Залишаймось жінками.
Залишаймось жінками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Переплелись у моєму серці
гріх і каяття
Переплелися гріх й бажання
не грішити
Спокусою у зачарованому колі
я живу
Чому не можу судженого долею
полюбити?
Спокусою у зачарованому колі
я живу
Боюся я гріха... і так його
бажаю,
Так мало вірності у серці
маю я
Й плотське оте бажання
проклинаю.
Так мало вірності у серці
маю я
І я гріха прошу, прошу його
й благаю
Щоночі, мов молитву, я шепчу
твоє ім’я
Але тебе любити права
я не маю.
Щоночі, мов молитву я шепчу
твоє ім’я
Від всіх ховаю цю любов
гріховну тайну
Не пам’ятай мені гріха, о Боже,
і благослови
Любов оту правдиву – першу
і останню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
Не маю я права
Ні на зойк, ні на плач,
Бо позаді мене
Доля – палач.
Ходить назирці
А впадеш – то доб’ю,
Сильною будь
Рівняй стежку свою.
Кров’ю стікаю
Горя тенети,
Світла благаю
Боже мій, де ти?
Болонья, лютий, 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Навішо я у світ прийшла оцей?
Себе я інколи теперішню питаю.
Як я живу? І що надбала я?
І що у спадок дітям залишаю?
Залишу дітям я любові заповіт
Навчу їх друга й ворога любити,
З великої любові Бог створив нам світ
І ми не маєм права в ненависті жити.
То ж як віддячу я Небесному Отцеві за любов
Закінчивши добра і кривди вічну боротьбу
За мене Сина він послав на муки,
Послав на муки, смерть і на ганьбу.
Образи й снів далеким горизонтам посилаю
Біблійні істини сповідую, за ними вчуся жити
Любити друга – просто і нескладно,
Але попробуй ворога любити.
Ми на оцій землі лише пришельці
І живемо у вічності лиш мить.
В житті не місце заздрості і злобі
Годинник тікає і час летить…
Валданіо, 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Уже світанок в мареві розтанув,
Досвітні зорі випили росу,
Шепоче ніч мені: „З тобою я прощаюсь”,
А я у сні живу, не наяву.
За руку день веде понурі тіні
Як я його без тебе проживу?
Благаю забуття! У серці сипле іній.
Коханий, де ти? Лиш тебе зову.
Так, я раба. Раба цієї муки –
Банальні, хоч і болем мовлені слова.
Я намалюю день з любові і розлуки,
А ніч свої творитиме дива.
Так буде краще – більше не прокинусь.
Блаженствує усе єство моє...
Я заколишу сон, немов дитину,
Той сон, в якому ти ще в мене є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2012
Я у долі просила добра й талану,
І ще крапельку щастя благала, молила,
А доля очима сумними дивилась здаля,
І під ноги мені лиш терновий вінок постелила.
Знаю, доле, бракує у тебе для всіх доброти,
Але чим я так тяжко тебе образила?
Під ноги ти іншим пухнасті стелиш килими,
А для мене ти шлях, вкритий терням, лишила.
І пробачить прошу я провину мою,
Бо надіюсь нам разом ще жити і жити,
То ж давай поговорим без кривд і образ
Й обіцяю в останній вже раз я наважуся.
Щастя у тебе просити.
Подаруй мені, доле, пізнє щастя моє!
Все життя з нетерпінням його виглядаю,
Вірю й знаю: ти, доле, іще раз всміхнешся мені
І на усмішку цю я чекаю, чекаю, чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012
Сьогодні торжествує небо і земля,
І ми радіймо й не сумуймо нині
До неба лине пісня – коляда
Різдво Христове славлять в нас, на Україні.
Дівчата милі, любі дорогі!
Усіх з Різдвом Христовим щиро я вітаю
Нехай Ісус маленький з рідної землі
В далекому краю вас охороняє.
Хай простягає рученята вам свої,
А поцілунком ваші сльози витирає,
Хай буде завжди поруч в чужині
І ващу працю нелегку благословляє.
Вітаю усю писемницьку родину з Христовим Різдвом! Світла Вашим душам і Вашим оселям! Христос ся Рождає!
Ольга Струтинська з Болоньї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Оцей вибілений літами чи зимовою стужею чоловік не відчуває, як на колючому зимовому вітрі посиніли його покалічені руки.
А так красиво і чисто падає сніг, рівняючи лінії понівеченої, розтерзаної долі, що розстелилася на холодному кам’яному плацу під ноги молодим, сильним, імущим. Скрижаніла німа сльозинка капає на зболені пальці, добирається до стомленого серця, залишаючи в ньому глибокий, кровавий слід. Нахиляюся до тієї сльозинки. Зігріваю своїм теплом, як Вищу Справедливість, бо віддаючи – набуваю.
Подивіться уважніше, люди! Це - старець, що просить милостиню. Він не просить. Він дає вам право бути милосердними. Сьогодні отут милосердя роздають задарма.
Так красиво і чисто падає сніг, а в чергу за Милосердям шикуються тільки сніжинки, обціловуючи терпкими цілунками покалічені цурпалки пальців, що задубіли в очікуванні дива – того дива, коли з твоїх очей вихлюпнуться не байдужість і холодні осколки зневаги, а співчуття і щире людське тепло. А поки що німує безголосим птахом крик на закутих печаттю приниження устах і схлипує самотнє зранене серце серед холодної, холодної зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.01.2012
Я мрію полинуть в бездонну оту височінь,
Де птиця небесна літає,
Там немає кордонів, немає ніяких табу,
Золотих там кайданів немає.
Ці кайдани зв'язали мене по руках і ногах.
Оті самі кайдани, що раби у віках проклинали
Зімкнулись на ніжних жіночих руках.
Ми себе добровільно у них закували.
Не спадають вони ані вдень, ні вночі
І так тяжко шматують не тіло а душу
В чорну пропасть від них закотились ключі,
Доки біль цей нестерпний терпіти я мушу.
І лиш поглядом лину в небесну глибінь,
Легкокрилою пташкою я себе уявляю.
Боже, завтра неділя свята,
Я на мить у неділю кайдани скидаю.
Цілий тиждень чекаю хвилинку оту,
Хоч душа у порізах і ранах квилить,
І я мить оту молю, благаю й прошу
Поспіши якнайшвидше, поспіши чудо – мить!
Та нездатна та мить поселити в душі благодать,
А можливо, то доля мені ставить пересторогу.
За усе, що я маю, навіть за кайдани
Я повинна навчитися дякувать Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
І знову огортає сум мене -
Невже навік ми подружилися з тобою?
В отій чужій, далекій стороні
Живу з похиленою головою.
Погляну: осторонь життя іде,
І хоч би усмішку одну його зловити
Чужа серед чужих. Чужа серед своїх
Ну скільки можна в хмарах смутку жити?
Навколо гляну – писана краса!
Але чому німує серце, мов крижинка,
І плаче, й стогне зранена душа,
І не знаходить супочинку.
У невагомому я просторі живу,
Дивлюсь на цю красу й її не відчуваю,
Моє минуле – розіп’яте на хресті
Ну а майбутнє? Та його також немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2012
Знову ніч – чарівниця розкриває вуаль
І на коси мої накидає,
Посилає у серце болючу струну
Й знов самотність мені обіцяє.
І шепоче на вухо спокусливо так
Так чуттєво, так ніжно зітхає...
Будить в мені заснулу жіночність мою
Й знов самотність мені обіцяє.
Розкриває назустріч обійми мені
І в політ до зірок посилає.
Ця розпутниця грішна вп’ялась в тіло моє
Й знов самотність мені обіцяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011
Різдво. Різдво Христове я зустрічаю у чужому краю. Таке радісне, таке величне це свято! Але чому душа моя не прибрана святково? Чому так сумно? Сумно і буденно у цьому багатому домі і ніщо не приносить мені радості. Я не хочу бачити цієї довколишньої розкоші. З відчаю чи розпачу закриваю очі…
А серце мало не виривається з грудей. Ще мить, ще мить і я побуваю удома!
Ось іду серед заметів. Довкола іскряться сніги, мої щоки цілує мороз, а місяць кинув срібну мережку на стежку, що веде до мого дому. І ноги самі несуть мене. Така легкість і невагомість у всьому тілі. Святковий різдвяний вечір огортає мене синьою пеленою, моргає золотом далеких зірок, вітає гілкою яскраво-прибраної ялинки, що вибилася із-за фіранки на вікні, відлунює срібним дзвіночком далекої коляди, що наповнює душу радістю і відчуттям свята.
Я відкриваю двері. І відразу огортає мене ні з чим незрівнянний запах – запах рідної домівки: віє свіжістю від зеленої красуні – ялинки, на столі дванадцять страв святої вечері, у макітрі парує Кутя.
А поряд горить яскрава свят вечірня свічка і її сяйво заглядає у всі куточки зраненої душі, виганяє звідти морок і смуток, наповнює всю мене неземним блаженством, якому я ще не можу дати назви, адже душа моя іще не може призвичаїтись до тієї чудо-хвилини - хвилини щастя у рідному домі.
Застиг від несподіванки посеред кімнати чоловік і гукає до синів: - Хлопці, мама приїхала! Мама приїхала!
А мама… повертається і іде геть. Повертається до жорстокої дійсності. І от я знову у чужому світі, де нікого не цікавить, що у тебе на душі. Ти заробляєш гроші і для цього жертвуєш своїм здоров’ям, своїми почуттями і своїм сімейним щастям.
І я благаю: «О. наймилосердніший Ісусе! Візьми у свої маленькі рученята мою долю, моє майбутнє. Дай сили вижити серед мороку безнадії і чорних хвиль смутку. Допоможи мені сьогодні, а завтра… завтра я піду за тією звіз дою, що звіщає про твоє народження, народження Сина Божого, котрий спасе світ і нікого не залишить у біді. Просіть і дасться вам, тільки з вірою просіть. І ми просимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302857
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Я не одна. Нас дві, нас дві...
Удвох іпостасях, в двох лицях.
Тендітна і закохана одна,
А друга в масці і тверда, мов криця.
Дві протилежності в одній душі,
Мов день і ніч в одному тіл,
Із серця рвуться, просяться слова, –
Вуста під маскою чужі і онімілі.
Терези совісті! Які вони важкі.
Хоч той тягар носитиме не кожна,
Шепоче ніч спокусливо: – Люби"
А день наказує: – Не можна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Зустрічаю землячку свою у чужій стороні,
Така горда вона й переконана в тому,
Що їй краще живеться отут, в чужині
Й не бажає вертатись до рідного дому.
Я питаю себе, чи змінилась і я?
Серед звичок чужих я у смутку німому,
Тут для мене життя зупинило свій плин
І лиш думка пульсує: скоріше додому!
Там бурхливії ріки течуть і круті береги!
Оту їхню красу я всім серцем вбираю,
А отут не майбутнім – минулим живу
І щоночі по росяних травах блукаю.
І приходить у сон рідний дім і поріг0
Кличе, манить до себе заквітчана вишня.
Повертаюсь додому, а серце щемить...
Я вже інша. Не та. Не колишня.
Зачерствіла душею. Пропало кудись співчуття,
А у пустці душі тільки вітер гуляє,
Не позбав мене земле святого свого джерела,
Яке кожну людину на світі тримає.
Мов засохла травинка, живу я отут.
Чого, земле моя, ти мене не плекаєш?
А у відповідь чую: подумала ти,
Що надбала? І що ти втрачаєш?
Валданіо, квітень 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Серед рутинних буднів
І скупих окрайців свят,
Коли самотність серце оповила пеленою
Твій голос пролунав у суєті міській:
– Будем сьогодні разом будемо з тобою.
Постав переді мною чудо-принц
Що напівбогом ходить по землі...
А в серці квітнув зоряний розмай –
Він руку простягав свою мені.
І до руки цієї, на яку оперлась я,
Схиляюсь з найніжнішим поцілунком.
Вона самотність замережила мою
Новим, незнаним досі візерунком.
Назвала б щастям, чи омана це,
Противитись очаруванню - сил немає!
Мій чудо-принц, як ідеш ти по землі
Навіть вона закохано зітхає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Осанна вам, берегині
Українки мої! Берегині святі!
Скільки сил, прославлятиму відданість вашу.
На поминках любові в отій чужині
П́єм розлуки неспитую чашу.
На поминках любові, на руїнах сім’ї,
На руїнах сім’ї – попелищі
Тавруємо зраду, шукаєм вини,
А чиєї? Урагану, що лютує і свище?
Отого урагану, що морозить серця
І притрушує інеєм коси?
Отого урагану, що тут наші життя
Поклав у прив’ялі покоси?
Молитвами своїми сповили ви світ,
У зруйнованім храмі свічу засвітили
І п’янке, стигле літо свого життя
Заради дітей на вівтар самоти положили.
Вам «Осанна» співатиму я у віках,
І хай спів мій до неба полине і вище.
Українки мої! Берегині святі!
Що зуміли ви вижити на попелищі.
Болонья, січень, 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
В цей день Богинею ішла я по землі!
В очікуванні дива світ причаївшись мовчав,
Це трапилось уперше у житті –
Мені мужчина руки цілував!
Той поцілунок серце брав в полон
І зорі з неба сипались в долоні,
Перед галантністю, що жінку перетворює в Богиню
Я голову схиляю у поклоні.
В той день Богинею ішла по землі!
Благословляла зустрічі й прощання!
Мов німфа легкокрила я витала в небесах.
Це було вперше. Мабуть і востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
У глибині твоїх очей я тану,
Сніжинкою лечу на твій поріг.
Ти не хвилюйсь, коханий, я впаду і встану,
Коли розтане цей сріблясто-білий сніг.
Сніжинкою кружляю у повітрі я
І з ніжним трепетом твої цілую скроні.
Ти вимовляєш так моє ім’я,
Мов заколісуєш сніжинку на долоні.
Із ніжним трепетом цілую я твої сліди,
Немов перед святинею схиляюсь у поклоні,
Хоч впала я – мене ти підведи,
Несила жити у блаженному полоні.
Немов перед святинею схиляюсь я,
В твої бездонні очі я дивлюся.
Все витерплю, все витримаю я,
Тільки байдужість в них побачити боюся.
Промінчик сонця кинь мені услід,
Хоч погляд той і вкоротить мені життя.
Летить сніжинка у останній свій політ,
З якого вже немає вороття.
Валдініо, лютий 2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Цей день я іменем твоїм зову:
Любове, преблагословенна і пречиста,
З’явилась ти розп’яттям на снігу,
Прийшла осіннім пізнім падолистом.
Сльозою заіскрилась у душі,
А в серці - веселковим водограєм,
Зимою лютою в квітучому вінку
Серед пустелі ти здавалась раєм.
Цей день я іменем твоїм зову,
І в вічності я буду пам’ятати
Цілунок твій і твій прощальний крик,
Любове, ненароджена й розп’ята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Тут бачу я печаль – заплакану, сумну,
Самотність серед натовпу стрічаю.
Це той Едем? Святий і грішний рай,
Якого прагнула? Який я проклинаю?
Розтерзана, знівечена душа.
Полинути у небо сил немає.
Тремтливою свічею день згаса,
Та не мене - він іншу обіймає.
А ностальгія давить і пече,
Благословляю ті священні миті,
Коли промінчик сяде на плече
Промінчик сонця, сльозами умитий.
А десь отам, в моїм черемховім краю,
Цілують землю сивії дощі.
Там справжній рай! У небі журавлі.
А цей заплаканий Едем
Синицю держить у руці.
Валданіо, 20.01.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Він страждав на хресті.
Леденіла земля.
На крижинку замерзла невинна сльоза.
А на небі від болю вмлівала зоря,
Як благав Божий Син співчуття.
Знемагав на хресті.
І ридала земля.
Дробила каміння молитва німа.
Десь, на втіху батькам, засміялось дитя,
Божий Син дарував нам життя.
Він помер на хресті.
Овдовіла земля.
Знівечене тіло, безсмертна душа
Чорним болем у вічі мені загляда.
Співчуття. Співчуття. Співчуття.
Болонья, 17.07.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011
Я вічність плакала на самоті,
А Бог казав: – Терпи! Терпи, терпи,
Бо ти покликана
Щоб хрест мені допомогти нести.
На попелищі спалених надій
Життя моє чомусь не оживало –
Летіло мимо, гуркотіло і пливло,
Я ж нерішуче на обочині стояла.
Сміялись з мене друзі й вороги:
– Невдаха!
До хреста гвіздками прибивали
Не уявляєте, що я пережила:
Шмагали словом і в лице плювали.
Уже котилась відчаю сльоза.
За віщо так терпіти мушу?
А Бог сказав: - То не сльоза,
Бальзам вливається у душу.
Навіть якщо ти плачеш в самоті,
На долю не посмієш нарікати,
Наділюю я кожного хрестом –
Тобі припав – уміти помирати.
І я вмирала тяжко, кожен день
Приниження й образа убивала,
Та болем розіп’ята на хресті
Вже інша до життя я воскресала!
Хоч хрест іще давив мені на груди,
Співало серце: – Я люблю вас, люди!
Вночі над старцем хворим я стояла,
А вранці милосердям розцвітала.
Зі спраги у пустині пташка умирала,
Я їй джерельце срібне дарувала.
А чи весна у подиві німіла -
Я своїм подихом підсніжник гріла.
І хоч вінком терновим мене доля віншувала,
Та чи завжди цвіте життя зелен–розмаєм?
Я за страждання і розп’яття вдячна Богу,
Бо маю те тепер, чого багато хто не має.
Бузковий кущ у закутку в саду.
Захований у скрині клаптик дощового неба,
І ту стежину, що мене веде
Веде мене, О Господи, до Тебе.
У смерті – воскресіння. В тілі – дух
То що добрішими в житті ставати
І чистими вернутись до Творця,
Не біймося частіше умирати.
Болонья, 17.07.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
Життєвими заметами іду,
Гріхами втомлена, ступаю,
Для себе Бога я повітрям уявляю,
Що ним наповнено усе:
Дерева, квіти, люди.
Тільки чому вдихаю я його
В півподиху, а не на повні груди?
Благословення жду і жду чудес
Але коли до Тебе, Господи, молюся,
Чомусь завжди покаятись барюся,
Найперше просьби висловлю свої
Й благання.
А каяття в гріхах?
Невже це річ остання?
Життєвими заметами бреду,
Іду і падаю, ніяк не підведуся,
Покаюся й на твоє зранене плече,
Святий Ісусе, обіпруся.
Бо тільки ти один
З колін нас можеш підвести.
Прошу, благаю:
– Господи прости!
Болонья, 18.04.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Чого ти, Господи, мене на перехресті залишив?
Щоб кожен, хто іде топтав ногами?
Врятуй мене! Немає більше сил
Боротися із долі вітряками.
Я знаю, Боже! Грішна, грішна я,
І у гріхах своїх я щиро каюсь,
З тобою говорить негідна я,
А я ще милості твоєї сподіваюсь.
На перехресті долі грішниця стоїть,
До неба руки у благанні підіймає.
Людська байдужість огорта її –
Що заслужила, те і має.
Проходять мимо всі, зарозумілі і чужі,
І кожен в серце їй стрілу болючу посилає.
О, схаменіться люди! Руку простягніть!
Хай кине камінь той, хто сам гріха не має.
Немов билинка, я на всіх вітрах стою.
Благання шлю – я жити хочу, жити!
Врятуй мене, о Боже! І допоможи,
Бо більше нікого мені просити.
Валдініо, 11.11.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Не треба сліз і каяття не треба,
Коли на землю вже упало небо,
Не треба сліз…
Коли на землю вже упало небо,
Вмліваючи спішу, лечу до тебе.
Упало небо…
Вмліваючи спішу і схлипую журбою:
Не залишай одну! Візьми з собою!
Вмліваючи прошу…
Не залишай одну у чужині вдовою,
Бо серце по краплині скапує сльозою.
Візьми з собою…
28.09.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
Шматує серце біль, мов здобич круки,
Сльоза паде з очей тобі на руки.
Вони і пестили мене, і обнімали,
Були стіною, і завжди оберігали.
Терзає тіло біль, ламає руки,
Я не готова ще до вічної розлуки.
27.09.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
Це так страшно,
Як жінка у тобі вмирає,
І самотність у очі
Весь час заглядає.
Так чекаю цілунку
Прийдешньої днини,
А цілунок терпкий,
І гірчить він полином.
Вже не бачу, що поряд
Весна розцвітає,
Бо погляд у царстві
Півтіней блукає.
І вже серце моє –
Мов колюча ожина –
Притупила чуття усі
Ота клітка–чужина.
В мені жінка кричить,
Верещить через грати:
– Порятуй мене, доле,
Я не хочу вмирати…
Болонья, 15.05.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
В цій жорстокій розлуці забула я смак поцілунку.
День за днем я викреслюю з свого життя,
І черствіє душа без любовного трунку,
І ніхто не говорить – ти у мене, кохана, одна.
І вже срібна в волосся вплелась павутина,
Про любов говорити немов не з руки,
А я, як раніше, жадаю почути – ти у мене єдина!
Не підвладні коханню роки.
Аби діти мої у достатку жили,
Я розлуці жорстокій себе посвятила
Але чи оцінить хтось – хто і коли
Чи вартують ті гроші ціни, яку я заплатила?
Заплатила сльозами гіркими в нічній тишині,
А в волосся нова все плелась павутина,
Через роки розлуки ледве чутно лунає здаля:
– Ти у мене єдина...
Валданіо, 11.05.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
Я сьогодні думками лечу крізь світи
Поспішаю додому, до твого тепла.
Перелітною птахою б’юсь у вікно:
– Відчини мені, чуєш? То я!
Ось стою на поріг, серце млосно щемить,
Обіймаю тебе і дітей обіймаю,
Обіймаю і плачу, бо знає лиш Бог,
Як я за вами скучаю.
І тут згадую я, що як гостя прийшла –
Думка має такий привілей –
Я вернулась додому не просто отак.
Я вернулась на твій ювілей.
Ще одна тільки мить – й ти побачиш мене,
Ти відчуєш: це я. І на це сподіваюсь.
А ти поглядом дивним кидаєш в вікно
Я, ніким не побачена, знов повертаюсь.
Так не хочеться йти, і душа так болить,
Ох, як тяжко мені. Може, тут залишуся?
Та нічого, нічого, я зараз піду,
Зараз піду я – завтра знов повернуся.
Валданіо, 03.01.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
У чужому високому небі
Журавлині ключі.
Залишилася я –
Одинока журавка без тебе
У самотній ночі′.
Я зову тебе, кличу, благаю,
А у небі журливе «курли»
– Ти прилинь, мій журавлику,
З рідного краю
І додому мене забери.
Знову поглядом я
Журавлині ключі проводжаю,
А тебе все нема і нема
Поруч тебе сади розцвітають,
А у мене… зима.
Болонья, 18.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011