| Сторінки (2/102): | « | 1 2 | » |
Скажи мені, що потрібно зробити, щоб зрозуміти просту цінність людини?
Чи є щось вище за дану цінність і чи ця цінність має якусь свою межу́?
Ти ще не знаєш, о кóтрій годині тебе збудить вчасний осінній будильник,
Але точно знаєш, що ти безцінний в ту мить, коли поруч бачиш мене чужу.
Скажи мені, куди мені іти, що шукати, що втрачати, а що здобути
Щоб навчитись цінувати важливе, відкидати чуже, нікчемне та зайве?
Я знаю точно, що я ніде за жодних умов не зможу невільною бути,
Без права вибирати свою осінь, без мрії світло неосяжно сяяти.
Скажи мені, як правильно обирати, не збивати коліна, не боліти,
Шукати сенси, стирати межі, в довгих пошуках знайти хоч якусь відмінність?
Найкращий Божий дар — це людська свобода, в себе вдома могти вільно мріяти,
І така звичайна істина, що найвище в людській цінності — її безцінність.
13.10.2022 ©️ Оксана Карпевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Ти прийде́ш, можливо, колись, ну як за́вжди, зранку в четвер,
Ми сядемо там, де зати́шно цвітуть матіоли.
Наші теплі обійми, секунда, мить, ми, «тут» і «тепер»,
Тільки втомлений біль жорстоко шепоче «ніколи».
Ти ска́жеш так звично «скучаю», «приїдеш?», «сильно люблю́».
Посміхнуся у відповідь щиро розлого Тобі.
І все як завжди́ : ні крихти розлуки, ні краплі жалю,
Тільки небо чомусь в недосяжній пекучій журбі.
Ти прийде́ш, сядемо вкупі: і все зрозуміло без слів.
Сильний вітер, зима, матіоли чомусь не цвітуть.
Тільки холод і сніг, і постать Твоя десь там, між вогнів:
Всі зорі на небі Тобі щедро освітлюють путь.
Ти прийди, знову, так привично зранку в четвер, як колись.
Поп'ємо́ запашного чаю з суниць із варенням.
І за нас на землі Ти з неба щомиті сильно молись,
Бо зовсім не знаєм, як зможем у світі без Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
А ведь есть такие моменты в жизни, когда приходит день, в котором пустота съедает тебя изнутри. Ты ничего не чувствуешь. Остаёшься в маленькой комнате собственных надежд и тайком мечтаешь о чуде. Понимаешь, что глупо. Но так хочется. Хотя бы немного. Совсем немножко. Так — чуточку тепла и взаимности. И маленькой веры в завтрашний день. Просто, чтобы знать, что там все хорошо.
Земля уходит из-под ног. Душа молчит, слова где-то потерялись, в висках до невыносимости больно, мысли растворяются. Время остановилось. И жизнь стучит в твои истерзанные переживания и упорно, вопреки тебе, просит бороться за себя. Хочется спрятаться и забыться. Но завтра тоже будет больно. И послезавтра. И в следующем месяце. И сколько будешь себя помнить.
Твой ангел-хранитель сидит рядом и плачет. Не знает, что с тобой делать. Он никогда тебя такой не видел, и ты не знаешь, как ему помочь. Обида снова ранит и грусть становится на два шага ближе. Горько. Боишься повторять вслух его имя. Ведь так всё хорошо начиналось. Изо всех сил пытаешься быть сильной. Но, видимо, плохо получается.
За окном приветы шлют дожди. Твои дрожащие руки перебирают фотографии, снова лелеешь боль и не можешь от неё спрятаться. Спрашиваешь себя "почему?" и не знаешь, как найти ответы. Смотришь куда-то далеко, но ничего не видишь. Ком парализует горло, в висках стучит от переизбытка эмоций, ногти впиваются в кожу, мороз пробирает до костей. И ты хочешь верить, что всё пройдет. Хочешь знать, что у тебя тоже всё будет хорошо. Но вместо надежды учишься привыкать к одиночеству. Спешишь куда-то. Знаешь, что надо склеивать разбитую душу. Но судьба напоминает о долге и ты, в который раз, прижимаешь безысходность к своей груди. Затравленная вера в себя куда-то уходит и ты совсем теряешься, не зная, где её искать. Неведомая сила рвёт каждый миллиметр твоей души. Хотеться кричать до срыва, так, чтобы трескались стёкла, но сил почему-то нету.
Больно. Невыносимо. Трудно. Холодное жало иллюзий заставляет ныть истерзанную мечтами душу. Хочется сбежать. Забыться. И ничего не помнить. Но ты не умеешь. Воспоминания снова врезаются в память и просят убежища. Ты не можешь им отказать. Ведь там тебе было так хорошо. Досадно! Ведь за окном продолжается жизнь, но ты её не чувствуешь. Где-то понимаешь, что не можешь оставить его на предыдущей странице. И вновь, память, пришедшая из ниоткуда нечаянно задевает за живое. Да, ты напоминаешь себе, что его высокомерие переворачивает все уголки твоего сердца, заставляя душу встать на колени. Но это не мешает тебе от всей души желать ему счастья.
Предательски трясутся руки. Чернеющая пустота пленит душу. Ты себе не принадлежишь, но со всех сил пытаешься жить. Знаешь наверняка, что рецепта исцеления не существует, но ведь ты со всем справишься. Ты не можешь позволить себе быть несчастливой. Только напомни себе, чтобы ты никогда не менялась. Оставайся такой же открытой и доброй. Не отбирай у себя эту безграничную веру в человека. Ведь так умеешь только ты! И, даже сейчас не предавай себя. Знаешь, что сможешь.
P.S. Любите жизнь! Цените людей, которые рядом. Не предавайте свои мечты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882606
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 12.07.2020
Не викидайте ви людей на призволяще,
Не плюйте в душу, не ламайте серця цвіт.
Бо так багато людських в світі цьому значень
І зовсім мало справжніх, добрих, теплих слів.
Не прокленіть, не сипте втратами і болем,
Не сійте кривдою та злом, не тіштеся упадкам.
Навчіться босими ходити літнім полем
І добру пам'ять залишати в спадок для нащадків.
Не падайте в колюче терня при дорозі,
Не змішуйте палітри гордості й терпких образ.
Не варто гріти свою душу на морозі,
І в заздрощах топити уривки мрій і добрих фраз.
Не засівайте світ ви брудом і камінням,
І руками злобу й осуд не торкайте.
Прощати - це не просто дар, а людське вміння,
Яке нам Бог велів щодня в собі плекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2019
Залистопадь, залистопадь всі мрії, створені для тебе,
до серця пригорни мене тремтячими руками.
Я просто хочу стати щастям серед зоряного неба,
зустріти твій світанок найсолодшим зорепадом.
Я просто хочу бути, знати, що чекаєш теж безтямно,
і марити тобою, чи поєднати свої сни.
Дарма, що для нас завтра сонце може бути надто хмарним,
якщо когось кохаєш- дощі приходять восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Кажуть, що весни не згадують осінь,
не мріють, не бачать краси ідеал.
Мені б забути твої ́ сірі очі,
а потім з тобою вернутись назад.
Говорять, що терпко буває в душі,
а надто тоді, коли й світ весь забув.
Весною цвітуть десь в раю комиші,
а осінь так вперто чекає любов.
Помовчи, бо в тиші не чути лиш слів,
у веснах давно вже звучить листопад.
Проси мене мрією до свої ́х снів,
І я вже ніколи не ве́рнусь назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
А ще кілька століть, і тоді я навчуся чекати.
Ще би сотню весняних світанків в осінніх тонах.
І крізь час назбираю я мрій з золотистих дукатів,
Які ти серед зим заховав десь у літніх садах.
Ще би сотню епох, щоби гордість навчитись прощати.
І пів милі терпіння, що вчора торкнуло мене.
Я не вмію, прости, не навчилась безмежно кохати.
А ти в щасті щомиті знаходиш невпинно сумне.
Ще б епоху прожити, почути безмежне "Кохаю".
Ще би кілька хвилин, ще би митей осінніх таких.
Я навчуся, зумію крізь терни обіймів чекати.
Тільки б знати, як довго... Скільки зболених серцем століть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
Різдво... Це не просто неповторний день, який звучить колядками і пахне ялинкою і в який хочеться чогось теплого і справжнього. Це час, коли ти можеж відкинути епоху безнадії і написати своїми мріями власну незабутню казку. Просто, взявши клаптик свого життя і віддавши його новонародженому Ісусу. Різдво- це не епоха одного дня. Це день, коли ти, навчившись довіряти Богу на 100%, візьмеш ручку і відкривши свій записник знатимеш, що десь там між твоїми планами Господь залишив тобі нотатку: "Так, Я пам'ятаю. До Твоєї мрії так близько". І хай навіть у у вас не має записника, Бог все одно торкається сердець тих, які вірять і вміють чекати.Тому що більш як 2000 років тому, саме Вам була подарована перша надія народитись спочатку. І так щодня... До наступного Різдва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
І знову ця осінь... Заставляє битися моє серце із швидкістю світової хвилі, замріятись, вдихнути її красу, вчить пробачати, закохуватись у життя, жити... А раптом захотілося бути щасливою... Точно! І зовсім не боятися... Так! Просто не питати Неба, що для мене готує доля завтра... Пробачати, молитись, вірити, дарувати усмішку перехожим вулиці, з нетерпінням чекати весну, плекати кожний її подих. І дарма, що я і досі не знаю, як пахне розмарин, іноді спотикаюсь із швидкістю шість разів за дві години, часто боюсь своїх бажань, ніхто мені не може заборонити залишатися собою,- наївним дівчиськом, якому для повного щастя треба так мало- просто бачити усмішки дорогих людей, і тих, кого ще не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2013
Замість тисячі слів- кілька серцю важливих зупинок,
неминучість яких відправляє всі відстані вдаль.
Так важливо знайти надорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...
Як важливо відчути, що життя усміхнулось на мить,
навіть небо нестримно-осіннє чомусь не таке.
Просто впертий наш світ зрозумів, що потрібно любити,
все безмежне в любові: у ній є найкраще людське.
І чи значить щось більше? Чи "більше" насправді існує?
Чи можливо створити із мрій щось далеке й не те?
Не народжуйте гордість, бо гордість все нищить й руйнує,
А любов- це безмежність, це вічне, нестримне, святе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013
Іноді восени трапляються такі дощові миті, коли світ навколо не тішить своїми барвами. Тоді якось дико і нестерпно на душі. Важко знайти затишок у куточку свого серця, шукаючи себе у безодні думок та людей. Хочеться надії, обіймів, теплих слів, хоча б кілька особливих митей, наділених щастям. І тоді... Якось байдуже і важко... Якось не так... Якийсь неспокій в атмосфері осені... Дива не торкають наше серце, слова не гріють душу, сонце не світить яскравіше після дощу, а мрії забувають про наше існування... Натомість так хочеться безмежності... Хочеться справжньості... Хочеться любові. Хочеться віри в осінню казку, яка творить куточок раю на землі... Хочеться добрих книг і травневого тепла зі смаком лініх волошок. Здається,- світ розівчився пошепки говорити про щастя, люди так і не зуміли тримати небо у долонях, чи знаходити клаптик веселки у своїй кишені. Ми щодня вчимося простих істин, забуваючи про головне: для того, щоб отримати радість,- треба радіти; щоб тішила осінь- потрібно її відчути; щоб здійснювались мрії- їх творити; щоб любити- просто мати серце, на дні якого Бог, молитва, навколишній світ, люди, які наповнюють його своїми мріями та Україна, а все решта... Хіба має значення?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Моя осінь! Моя безмежна терпка осінь! Це у ній заховалися барви весняного літа, які щохвилини торкають справжньою прохолодою вересневого дощу. Хочеться тепла, розмов, посиденьок в компанії чашки чаю, улюбленої книжки та привітного картатого пледу. І тоді мрійливе незвідане вривається у душу, огортає невимовною радістю і особливим відчуттям на дні серця. Здається, осінь- найдивовижніша пора року. Вона вміє зачаровувати, заколисувати мрії, торкнутися повік і просто бути осінню,- такою осінньою, тривкою і нестримною... У такі миті, ти розумієш: щастя є, і не важливо, що там за вікном, скільки століть залишилось до весни, через скільки годин будильник зупинить свої стрілки на позначці "важливе". Як добре, що Бог подарував світу цю неймовірну пору року. Як це гарно, коли щира молитва творить дива та зміни. Як прекрасно знати, що людські мрії мають феноменальну здатність народжувати добро. І у кожного з нас є найкращий дар на цій землі- творити щастя під назвою Любов. Варто спробувати, відчути і ніколи не втрачати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013
Шукати дива у тиші свого серця... Відкривати незвідане між останніми миттєвостями літа... Трішки радості і ще більше хвилювань. Горстка квіткових пахощів у долонях і теплий чай, що пахне сунично- липовими спогадами. Здається, коли світ мовчить, мрії говорять голосніше. Але так тепло, так радісно, так затишно. І дарма, що літні дива добігають кінця, що вересень ще на один день ближчий. Є у цьому всьому надто особливі ноти- незабутність кожного літнього дня, що минув і непередбачливість тих, що попереду. Зупиніться... Вдихніть на повні груди останню жменьку літа і навчіться чути самих себе... Відчувати багатоголосся своїх думок та спогадів. І повірте- світ вміє чекати, якщо Ви навчились дарувати йому свої теплі усмішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2013
Такий дощовий весняний вечір... Така дзвінке мовчання тиші... Така терпка розрада у чашці гарячого чаю. І саме у такі осінні миті так хочеться крихту мрій, горсточку надії, а ще трішечки тепла, яке б пахло присутністю літа і стиглих черешень. Здається мій світ поміщається у моїй кімнаті, де звичний гармидер із книг на столі і час від часу вривається прохолода з напіввідчиненого вікна, щоб розбудити, приспану зимою душу... І десь там,- між письмовим столом, кульковою ручкою і шматочком серця на папері невпинно шукаю себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Так... Я не вмію мріями розпогоджувати небо, не вмію збирати у кошик зорі насвітанку, не вмію добре заварювати каву, танцювати, малювати польові ромашки і прикрашати цими малюнками зболену віршами душу. А ще я не знаю, як пахне розмарин, скільки щастя у жменьці тиші і як упіймати клаптик веселки після осінньої грози. Так мало... І так багато... Дарма, дарма, дарма...Хіба вартісні троянди без колючок? І щоб там не було, я точно знаю, що на відстані молитви знаходиться світ, який називається Життям. І десь там, зліва, на дні мого серця звучать Бог, Весна та Україна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Жити, довіряючи Богу на 100 %... Ця фраза присутня у кожній миті мого життя,- там, де сльози, усмішки, тривоги, радості, нотатки у щоденнику, подих віршів, звук надії, запах жовтневого листя, чи травневі пахощі весняного бузку, вчора, завтра, сьогодні, завжди... Я не з тих людей, які чекають есемески з неба, у якій Господь напише мені, що я Його маленька дівчинка, і, що світ й досі прекрасний... Мені достатньо жити, знаючи, що небо нестримне, безмежне і трішечки неймовірне... Що до осені залишилось 92 дні, а весна згасне за кілька годин... І для того, щоб любити не треба й так багато,- кілька мелодій Вашого серця, які світ називає молитвою.. Так... Я не чекаю див, я не вірю в дива, я просто їх знаю... Дива творяться серцем... Завжди, попри все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
...Ми так поспішаємо жити, і нам вкотре не вистачає доби на день життя. І так все йде мимо, не встигаємо відчути настрій літнього дощу, пахощів квітів на городі, усмішки перехожих на вулиці. Не встигаємо торкнутись чогось доброго, можемо пропустити якийсь особливий Божий знак, який до нас хоче знову щось сказати. Не чуємо внутрішнього голосу, шелесту думок, себе. А так хочеться іноді зупинитись, торкнутись часу на якійсь старенькій лаві, просто відчути Божу Присутність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Яка це ніжність- знати, що Ви є,
Що серце Ваше мо́їм зігріваю.
І наші весни ра́зом прийдуть в сни,
Запросять в осінь,- й мрії оживають.
Яка це вдячність- жити просто так,
Тому що Бог дарує Вам усмі́шку.
Щодня прошу́ за Вас у молитвах,
За Ваше щастя й долю українську.
Яка безмежність, легкість, який біль!
Невпинно в душу осінь заглядає,
Далекий Ви, і гордий... і не мій...
Я Вас у мріях трепетно кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Просто жити... Це ж насправді так багато: махрові тапочки на босу ногу, улюблений чай з лимоном, запах яблук у кімнаті, безкінечний потік книг і така п'янка тиша... Або ж ранкове напівсонне місто: усмішки випадкових перехожих, шум міського трамвая, запах кави з кав'ярень, моя молитва в серці... Чи безкрила ніч, де вуличні ліхтарі, захопившись режисурою, створюють нові стрічки про життя, самотня лавка і вічний шепіт закоханих... А ще весна,- здається вона вже зовсім близько, десь на відстані півкроку, ну, майже поруч... Просто жити... Це ж насправді так багато... Іноді й цілий світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Коли, у душі поміщається цілий світ- тоді найважче шукати себе...
Ми не вміємо блукати тунелями цього дивного світу, шукати куточки, де б на м'якенькій канапі, примостилося Щастя, закутане у теплий плед.
Ми так і не навчилися говорити усі слова любові, які знаємо. Ми бережемо їх на кращий час, для кращих людей, які колись краще навчаться розуміти нас.
Ми не прагнемо боротьби за кожний весняний подих, ми зрадливо впускаємо в душу заметілі, хуртовини, тріскучі морози власної байдужості. Ми чекаємо, коли у серці оселяться грози від невірства, зрад та нелюбові.
Ми самі руйнуємо себе зсередини, самі наносимо собі нові удари і шрами у найінтимніше місце, там- зліва, де серце. Ми йдемо у небуття, а потім десь спіткнемось об обійми життя, чекаючи, шо нас, як і в дитинстві, добрий Хтось візьме на руки, пригорне до себе, поцілує рану, і скаже: "Все буде добре, я з Тобою".
Ми забуваємо себе самих, шукаючи розради поміж світу. Ми не вміємо плакати просто тому, що життя прекрасне. І як багато при цьому втрачаємо...
Ми не усміхаємоссь випадковому перехожому просто тому, що у серці радість, що дощ створює осінь поміж барвами літа.
Ми не вміємо всіх тих дивних речей, які знають, як творити веселку у душі. Ми давно вже не ми, не ті, а нові, чужі, віддалені.
Як важко, коли в душі протяг...
А в цьому тунелі таке непримітне Щастя кутається у теплий плед, п'є чай з лимоном, шелестить обгорткою з цукерки і усміхається Тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
Завтра... Ще не сьогодні, завтра... Чистий аркуш, нова ручка, нове життя з нової сторінки. Завтра... Моя усмішка пригортатиме світ, а всі розчарування залишаться у спогадах. Завтра... Просто новий день. Сонце вкотре зійде, але точно світитиме яскравіше. Завтра сни стануть кольоровішими, а мрії теплішими. Завтра я покладу в кишеню всі барви веселки, у сумочку- упаковку кольорових олівців, а в життя- шматочки радості, переплетені мереживом щастя. Завтра я навчуся довіряти Богові на 100 %, віддам Йому у руки всю себе, зумію розпогоджувати небо свого серця від бурхливих гроз у душі. Завтра... Непереможна, відчайдушна, свіжа, спонтанна, несамовита, хай і не схожа на героїню творів кращих письменників світу. Завтра я буду щаслива і хай зненацька трішки інша,однак завжди така, як є. Завтра... А сьогодні я чекаю завтра....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
А мені все байду́же... Тільки терпко яко́сь на душі,
І черствіють думки,- ненароджені вісники щастя.
Я так довго іду. А всі мрії біжать в комиші,
І ховають від долі все те, що життя називає "найкращим".
І дарма, що весна на порозі, що терпіння ще є,
Що живу, намагаючись зорі із неба збирати.
Я б до щастя ішла, тільки б знати правдиві стежки,
Не згубитись,- торкнутись, відчути і світ біля серця не втратити.
Заболіло... Пече... Дико змушує долю коритись,
І самотність зустріла скалічене втомою серце,
Стільки мрій навесні, і в кожній з них слово "любити".
Не здавайся. Ніколи... Зупинися...Помрій... Бо життя- перехрестя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Один з тих віршів, які пишуться на одному диханні, не думаючи про ритм, рими і зміст,- безмістовне, неритмічне, багатьом незрозуміле, однак таке святе і рідне... І тільки своє...
Ти приходи, приходь у мо́ю осінь.
Вона ж блаженна, серцем обійма.
А я її в Твоє життя запро́шу,-
І в світі щастя більшого нема.
Не зрозумів? Це просто ві ́ршів рими.
А осінь промовчить на кінчику пера.
Колись , як будем сивими й старими-
Затріпотить душа між зболених октав.
Ти приходи, залистопадь цю осінь,
Весну посій на аркуші в вірша ́х.
І хай там що, мене кохаєш й досі,
Бо я Твоя, Твоя Весняна Осінь
у кожнім дотику пера...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Знаєш... Люблю і тривожусь...
Знаєш... Лелію й живу...
Іншу любити не зможу,
мрію тобою і сню.
Віриш?.. Що сяєш зорею.
Віриш?.. З'являєшся в снах.
Мріяв, що будеш моєю,
тільки приходиш в думках.
Чуєш...Калинові дзвони.
Чуєш... У небі гримить...
Рани любов не загоять,
тільки розлука щемить
Мрієш... Засяє веселка...
Мрієш... Зупиниться дощ...
Знаєш що ти моє небо?
Віриш? Будемо разом.
14. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
І вирвані листки... Незрозумілі фрази...
Несказані слова у строках телеграм.
Нам не судилось, певно, більше бути разом...
Кричить душа рядком, який не дописав.
Слова всі між рядків... На жаль, не так читались...
Назавжди замовчить мобільний телефон...
не скажемо тепер, навіщо закохались...
Розходимося ми, полишивши цей сон.
Не думай... Не читай... Спинились на трьох крапках...
Продовження десь там втекло за горизонт...
давай повіримо, що раптом так, - зненацька,
розквітне всесвіт... З ним - наша любов.
08. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Ти не приходь, бо осінь стала ближча,-
Вона ж мене найкраще розуміє:
Розмай збирає з горстки попелища,
Із мрій шукає часточку надії.
І так далеко - близько, наче ве ́сни,
Тремтіння кине вдаль, а Ти зустрінеш.
На відстань в мрію був зі мною чесним,
На крок від щастя бачив лише тіні.
І не кажи, що небо просто плаче,
Що ми не ті, "сьогодні" не судилось.
Я не шукаю жодних в світі значень.
Твоє "люблю" в мені відговорило... ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Іще два тижні- і Ти зустрінеш...
І серце щастям мене приго́рне.
До Тебе весни приходять в мрії,
Ти в них шукаєш щось неповторне.
Іще два тижні, і світ торнеться...
І зорі стануть для мене нижчі
Я просто буду у Твому серці,-
У мріях Ти на два тижні ближчий...
́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Хай розквітнуть в саду ромашки,
у волоссі затихне день.
Заспіваєш мені, мов пташка
свій віночок сумних пісень...
Нам засяє колись веселка
і засипле вишневий цвіт.
Як захочеш відчути серцем-
пригорнися до мрій моїх...
12. 05. 2011р. (вірш написаний у співавторстві)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Втікаю з осені в останньому вагоні,
у поїздах заклинило печаль
вчорашні спогади полишу на пероні,
залишивши на згадку "прощавай"'.
Не даруватиму букети ніжних квітів,
пожовклим листям рельси застелю
Вчорашнім вітром ти, торкаючи повіки
чужих очей сльозами не заллю.
Гудки вокзалів... Тиша... Відблиск семафорів,
тобі всі розставання я прощу.
Вчорашні мрії знов зеленим світлофором
Тебе кохаю, більше ніж люблю...
26. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Ці мрії йдуть, щоб більше не прийти. Летять ...
Хотіла б я спинити мить (чи зможу!?)
Усе кохання в нас поділене на п'ять:
Життя і гордість, мрії, сон, тривоги...
А сни вертають частку небуття. Ідуть...
Я прагну осінь цю зустріти (пізно!!!)
А згодом в щасті й долі сивій каламуть
Втопити світ... й Тебе кохати слізно...
Життя таке безмежне. Зовсім не мовчить...
Малює сни веселкою (по морю),
На два поділить вічність, завтра закричить,
Та тільки гордість мріям не поможе.
(07. 06. 2010 р)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Весняна зажура вривається в серце дощем,
мечем гострим ріжуть самотності дикої крики.
Ти знаєш, для тебе як зАвжди підставлю плече,
і навіть, коли загублЮсь у старих манускриптах.
Травнева гроза мелодійно торкає душі,
у вічності дощ божевіллям палає у серці.
Чи вірила ти, що буває таке у житті?
Тут щастя... Любов... Потім болю страшні круговерті.
Я втомлений вічністю маю бажання одне -
збагнути з тобою всі барви життєві веселки.
Бо що ти накажеш? Невже розлюбити тебе?
Діждешся ти цьОго, напевно, лише після смерті.
22. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві від чоловічого імені)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
"Ми зустрілись вперше: вперше і востаннє
довелось прожить нам ледь єдину мить.
Хто із двох нас скаже, скаже на прощання,
що за хвилю щастя варто в світі жить?"
Мирослав Кушнір
Наша перша зупинка нестримно вкарбована в пам’яті,
Кольорові трамваї повезли всі мрії у даль,
Кожну мить дощову похвилинно у спогадах згадую,
На прощання- цілунок, в думках- хаотичний вокзал.
Знов минають секунди й зникають вагони у безвісті,
Небокрай запалила остання щаслива зоря.
На пероні прощались герої забутої повісті,
Дописали новелу, а завтра допишуть роман
15. 05. 2011 р. (вірш написаний у співавторстві)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
А за вікнами згустки вчорашньої тиші,
Невимовність несказаних слів завмирає.
У кімнаті п'ють каву осіннії вірші,
І такою мене Ти ніколи не взнаєш.
Неприборканий світ на папері і ручка,
А в душі якось сіро, не просто і тихо,
Хіба весни у серце приходять так рвучко,
Залишаючи в мріях пекучую втіху?
Календар не розкаже про сонячні весни,
Тільки те, що шукати потрібно лиш осінь.
Пригортай кожну мить мої втомлені плечі,
І не знай, що у душу приходять і грози...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Вони зустрілись - рідні і такі чужі:
Далекі зовсім, тільки спогади не в'януть.
Одна коштовна мить руйнує міражі,
Один палкий цілунок подихом дурманить.
Її обличчя- повне смутку і печалі,
В очах- і сива вічність, і розлука.
А ще колись цвіла Любов на п'єдесталі,
І світ із щастя вперто в серце стукав.
Ось так вони зустрілись- десь у шістдесят:
Букет із айстр, холодні руки, і обійми.
І падав дощ, цілуючи старий асфальт:
Вона і він...Ці айстри... Тиша... Спогад... Мрії...
(10.06.2011р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
А у снах десь звучить заворожена мріями осінь.
Це вона натще серця співає про весни пісні.
А я просто щодня виглядаю Її поміж сосен.
І щоб там не було: грає пісню на кращій струні.
І ніхто не зумів відвернути правдиво цю зраду:
Щоб тремтіння осіннє звучало палкіше весни.
Ну скажіть, хіба весни приходять у гості до саду,
Розсипають щедроти- солодкі для серця плоди?
І ця осінь терпка незбагненна така таємниця
В неї горсточка мрій: краса з запахом яблук та груш
Це вона -не підкорена у часі Імператриця,
А я просто- Весна, що чекає її поміж руж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Ще сотні чекань і пів світу натомлених ві ́ршів,
Клаптик неба, що чахне грозою у Тво ́їх очах...
А мені б тільки мить, в якій був би Ти щасливішим,
А все інше - це, Богом даровані, відстань і час.
Ще півмилі тремтінь, так мало зосталось зупинок,
Крихта болю під серцем і терни в мінливій душі...
А мені би надію, в якій не знала б я спину.
А мені б тільки щастя, що серцем не знає дощів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Я Вас люблю. Люблю щодня сильніше
І ця любов у серці небом розквітає.
Нема очей у світі найрідніших
І тільки Ваші щастям ніжно так світають.
Я Вас люблю. Тривожу часом хмари,
І часто так собою весни затуляю.
Не має в світі ближчих Богу чарів,
Як ті, в яких Любов життя благословляє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Коли за вікном розцвітає розкішна весна,
Троянди стискають шипами думки десь у серці.
Тоді хочу мчати у край, де блукає вона-
Пекуча надія, відбита в сумному люстерку.
Коли ніжне літо вдягне неймовірну красу,
А душу зима заморозить жорстока й нестерпна,
Я квітами спокою щастя тендітно торкнусь,
Згубивши надію - налякано, втомлено, вперше.
Коли закружляє у вальсі осіння гроза,
А в мріях романси заграють мелодії тихі.
Тоді я піду. Ти "кохаю" своє не сказав...
А біль кароокий ця осінь у даль відпустила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Ну, ось... Не знаю, з чого почати... Як давно я не брала до рук звичайний аркуш паперу просто щоб писати, пережити, вилити якусь невеличку частину свого серця, запросити погостювати у свою душу, просто, щоб відчути... Я зовсім розівчилася писати... Не знаю, де шукати всі слова, як їх складати у довжелезні речення, а все основне- залишати між рядками... Я навіть не пам'ятаю, як це: говорити і мовчати водночас...
А може я просто не знаю...що там, на дні мого серця? Чи ще живе воно, чи дихає, чи ще вміє дарувати людям розраду і усмішку, чи вчиться творити світ з нуля, чи б'ється?.. Боюсь знати... Бо є сотні запитань із словом “чому” і жодної відповіді, яка б не поміщала у собі три крапки...
Ну, ось... Знову не знаю що писати... Чи то в думках, чи то в почуттях загубилася зовсім. Раптом захотілося послухати ніжну музику, відчинити вікно, запросити на чашечку чаю лютневу Хурделицю, пригорнути до серця, поцілувати у холодне чоло, втішити, розказати, що життя- прекрасне, що десь там, за одинадцять з половиною днів прийде Весна... Хоча, вона мене не зрозуміє, знову затужить, вирвиться із моїх обіймів, крізь відчинене вікно і більше не прийде... Її життя,- то холод і заметілі...
...Лунає музика, дивні мелодії, переплетені із моїм серцем... У кімнаті і досі відчинене вікно, а я знову шукаю слова... А може запросити на танець Вітер, дарма, що я зовсім не вмію танцювати, він візьме мене за руку, ледь відчутний ритм, запах зимових володінь, незрівнянна музика Шопена, кусочок неймовірності на дні серця, і щось таке невеличке, але дуже важливе... Хоча, Він не відчує мою душу, відпустить мою руку, втече і знову полетить підслуховувати вічний шепіт закоханих над нічним містом... Його життя,- то блукання у шелесті стомленого віття дерев...
І знову ця мелодія... Так, вона... Заставляє битися моє серце із швидкістю світової хвилі, замріятись, вдихнути Весну, вчить пробачати, закохуватись у життя, жити... А раптом захотілося бути щасливою... Точно! І зовсім не боятися... Так! Просто не питати Неба, що для мене готує доля завтра... Пробачати, молитись, вірити, дарувати усмішку перехожим вулиці, з нетерпінням чекати весну, плекати кожний її подих. І дарма, що я і досі не знаю, як пахне розмарин, іноді спотикаюсь із швидкістю шість разів за дві години, часто боюсь своїх бажань, ніхто мені не може заборонити залишатися собою,- наївним дівчиськом, якому для повного щастя треба так мало- просто бачити усмішки дорогих людей, і тих, кого ще не знаю...
Просто відчувати... Просто любити... Просто жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Меланхолійна ця осінь, невже не помітив?
Неймовірна, багряна і трішки вразлива:
На берегах вишиває серпанки із квітів,
І торкається снів, де з Тобою щасливі.
Цей листопад так п'яніє від запаху літа,
Який залишився в спогадах сонця весни.
Ти не спитаєш: для чого судилось зустрітись?
Не відповім: щоб серцями торкатись зими.
Просто ця осінь,- так просто останньо- осіння,
Неймовірна, шовкова, і трішки вразлива,
Просто ця осінь- не просто торкається тіней
Просто для Тебе, просто, щоб був Ти щасливим...
P.S. Тобі дарую осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Боролась... Погляд від очей Твоїх ховала,
Шукала мрії між подихом ранкової роси.
А серце палко і нестримно закохалось
Й не знає в світі такої незрівнянної краси.
Втікала... Кроки ті невпинно рахувала,
Молилась серцем, щоб і Ти мене зумів відчути.
Я так себе від Тебе в мріях рятувала,
А Ти в життя моє прийшов, та так, що не забути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
(Мій перший прозовий твір романтично-ліричного характеру,написаний у віці 16 років, до цього були- вірші, записи у щоденник, нотатки, списані аркуші, але ще не лірична проза, (2006р))
І вкотре на письмовому столі ледь миготить настільна лампа. За вікном невблаганно світять зорі, у пошуках леткої миттєвості зимової ночі. В кімнаті пахне мандаринками, увіковічнюючи спогади і навіюючи ностальгію...
А чи знаєш Ти, що за вікном зима малює казку? Що та казка так щиро вривається в мої думки, віддзеркалює душу, даруючи клаптик незимових почуттів... І щоднини шукаю ту казку по неозорих степах, білосніжних долинах, неосяжних лісах... І жити я не можу без цієї казки, і дихати не можу без холодних поцілунків вітру...
А чи знаєш Ти, що живу отим подихом віддаленого відлуння осені, що ще недавно шемрала під ногами, а зараз заховалася за ослінням суворої зими?..
А чи знаєш Ти, які смарагдові мрії має нічний небосхил? Про що розповідають зорі на темній палітрі нічного неба?..
А чи знаєш Ти?..
Як багато хотіла б я Тобі розповісти, поділитися зимовою прохолодою темних ночей, подарувати отой запах мандаринок у моїй кімнаті, усі мрії зліпити в сніжку і поцілити у Твою таку дитячу і наївну душу...
...Ще не пише вітер засніжених освідчень у коханні, і нічний туман ще не ствоює свою, зрозумілу тільки йому, поезію. Ледь чутно підкрадається сон, а думки так і линуть, немов незакінчені мелодії нічної тиші. І чистий аркуш паперу, наче пломеніючий напій розради, дає нові сили відчайдушно писати мій незаадресований лист...
Ні! Не ревнуй мене до них! Це лише мій маленький світ в океані фантазії, що солоною сльозою зривається з моєї щоки. Ти не думай, що я плачу, просто це наївне дівоче серце шукає крихту щастя у цьому листі, таку потрібну, щоб загоїти рани.
Пробачай мені оті вірші, листи, за смуток, що не повинен прорости болем, за нестримну ніжність, яка не повинна Тобі заважати...цілувати іншу. За відвертість, наче білий сніг, що так тане від нестримного бажання. Пробачай мою силу і стриманість, бо боюсь, що колись ці почуття розіб’ються об скелю неясності та незрозумілості...
А ще... Пробачай мені, коли від хвилювання опускаю очі при нашій зустрічі. Коли червонію від ненаситного страху роздумів, а від перехопленого погляду ховаюсь у свій світ... Це душа моя скаладає свій тяжкий іспит, залишаючи на моєму обличчі бурю емоцій і шквал почуттів. Ти просто посміхнись, і я, хоч із тривогою у серці, посміхнусь Тобі у відповідь. Просто зазирни у мої темно-карі очі, і вони скажуть Тобі без слів так багато...
Знаєш, я й не помітила, як годинник пробив за північ.Так безжально поспішає час, спалюючи бездимною пожежею усі слова та вчинки... Мабуть, Ти спиш, усміхнений й щасливий... А я тихенько навшпиньках думками підійду до тебе, дотиком долонь торкнусь Твоїх повік, подихом губ поцілую Твоє чоло і...зникну. Не шукай моїх слідів чи запаху моїх парфумів,- не знайдеш. Не шукай доказів моєї любові,- їх занадто багато, щоб Ти їх усіх позбирав. Будь щасливим, а я просто буду жити серцем. Ти також живи і цінуй кожну неповторну мить твоєї юності. А коли одного дня Тобі буде сумно- згадай мою ямку на правій щоці. А коли буде холодно- зігрійся моїми посмішками, які завжди присвячені Тобі.
Знаю, тобі нелегко. Отож, я не буду набридати моїми надокучливими листами, не залишатиму непояснених запитань під Твоїм вікном. Просто ця зимова казка не про нас з Тобою.
Не вривайся вітром в мої думки, не приходь мені в снах, не залишай нерозгаданих таємниць в моїх мріях, не даруй мені жодної надії в моїх бажаннях і не запалюй своїм поглядом свічку любові в моєму серці. Відпусти мене. Я полечу сполоханою пташиною у теплі краї, про Тебе не згадуватиму, лише зрідка писатиму свої незаадресовані листи...
P.S. Так багато слів написано пером, а так мало світу, так моло вічності, щоб просто сказати Тобі три слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Ця зима, що торкалася подихом літа
Загубила всі барви казково-пророчі.
Поцілунком любов не можливо зігріти,
Залишаю весну, а думками - я в осінь.
Там зима чарувала весняним повітрям,
І Твій подих мене зігрівав на прощання.
Не можливо зі снігом поринути в літо,
А ця осінь пекуча, напевно, остання.
І зимові сюжети у спогадах в'януть.
Не весною зустрілись з Тобою, не літом.
Тож не можна ту осінь без болю чекати,
Бо кохання не вміло зиму цю зігріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Усім, хто знає, що життя прекрасне, хто вірить у земне майбуття , хто надіється, що неодмінно прийде вірний Хтось з усмішкою закоханого Бірюзового Неба і просто Тобі присвячую...
У цей сірий весняний вечір, дивлячись у мерехтливе зоряне небо, так несподівано й неждано, серед вічних просторів мрій, з'явився таємничий силует Когось. Наче випадково заворожуючий погляд, змусив зупинити на мить Її Весну, заставив забути про камінці у тремтливих теплих долонях, зачарував буденність. У мрійливих думках захотілося покликати Його, зрозуміти бездонність цих блакитних очей, тепло п'янкого повітря у Його присутності, шквал шалених емоцій із запахом кавових зерен і просту неймовірність щасливої миті. Вона не розуміла цих дивних почуттів, аромату весняного вечора, щось шукала у блакиті невідомих очей,- чи то відповіді не непояснені запитання, чи якийсь подив, чи шматочок бірюзового неба, а може- кусочок власного серця?..
Несподівано увірвавшись у Її світ, цей Хтось показав напрямок мрій, відкрив вікно чогось незбагненного і зовсім нового, запалив вогники щирих почуттів, збудував фундамент для незвіданого й вічного,- ось так спонтанно й надто просто...
Тепер щовечора приходить у Її спогади, залишає заквітчане волошками небо, вкладаючи в них майже літній вітерець щастя, рожеве почуття Любові. Дихати без Нього Вона не може- не бачить зір, думати без Нього не може- не розуміє, був Він чи ні? Може то вітер заплутався у Її довгому світлому волоссі, а Вона подумала, що то його пестить Її Ніхто. Може то серце втекло у безвість, а Вона й досі шукає Весну... Може... Але душа божевільно поривається сказати, що Когось недаремно виглядає щовечора, що надії таки зуміють дістатися того туманного силуету, що Він зрозуміє усі Її примхи, відчує синь неозорих сподівань, справжність істини буття, і разом з Нею дочекається весняну осінь під липневим дощем, котра так щиро покаже глибину душевних почуттів...
...Шукати, знаходити, кохати до останнього подиху... Для цього треба так мало- просто жити серцем... Не треба боятись шукати невідоме, відкривати нові таємниці своєї душі. А щоб не сталося- чекати, і незадовго Хтось з добрими очима кольору Неба постукає у шибку Її мрії, тримаючи в руках Весну...
P. S. Усі ті хто знає де перебуває її Хтось, прошу повідомити за адресою: Бірюзове Небо, вулиця Сонячна, будинок Великого Серця. Або телефоном : усмішка- смайлик з ромашками- усмішка- усмішка- усмішка- ромашка- усмішка. Питати Настю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Ти знову між римами вкотре шукаєш пояснень,
А може не варто торкатись незнаних причин?
Я- та що була ́, коли зорі у небі погасли,
Щоб Ти зрозумів, що я краща із всіх величин.
Недавно Ти десь прочитав між моїми рядками,
Що знову страждаю від ненароджених ві ́ршів.
Ти просто відчуй- кожну риму і відстань між нами
І зрозумій, в цьому світі Ти є найцінніший.
А може не варто читати усю "писанину",
Не треба Тобі шукати між веснами осінь?..
Заховай десь під серцем (у снах) колючу тернину,-
Я Тобою живу, в мріях- Твої сірі очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Усім тим, хто щомиті шукає прекрасне, хто вірить у казку останніх осінніх ночей, хто хоч колись тримав у долонях клаптик неба, і просто своїм читачам присвячую...
Десь за вікном, у гамірній суєті львівських вулиць, осінь цілує заспані калюжі перших розтанувших сніжинок. Леткий подих вітру ледь помітно стукає у шибку, тим самим, ніби нагадуючи про щось дуже важливе. Чи то спонтанний трамвай далеких думок вривається у душу, чи то несамовито швидкий потяг віддалених емоцій мчить зі швидкістю світлової хвилі, чи пустий перон безнадійних надій... А може я просто заплуталась у власних почуттях і десь на дні свого серця шукаю відповіді на вічні запитання...
Саме зараз, Тобі не вистачає доби на день життя, просторої небесної блакиті над головою, якоїсь невеличкої радості... А може... Насправді хочеться прохолодного вітру, райдужних безкрилих мрій, одягнути махрові тапочки на босу ногу, вимкнути комп'ютер, сісти за письмовий стіл, ввімкнути настільну лампу,- і тоді — нові записи в щоденник, запах яблук у кімнаті, ледь прочинене вікно, чашка гарячого чаю з лимоном і ... І там, у напівтемній кімнаті , притулившись в унісон до Твого серця, вирують думки... Такі різні і такі схожі... Вони ніби дивляться у Твою душу, пронизують буття і разом із зорями на нічному небосхилі сторожують світ...
А так хочеться втекти крізь те відчинене вікно, зловити тонкий аромат осінніх пахощів, подарувати свою усмішку випадковому перехожому, поцілувати осінь в чоло і відчути як надсадно пульсує життя невідомого завтра. Ви відчуваєте цей запах- щось дивне, осіннє, але таке заворожуюче...і так схоже на мій внутрішній світ... Я б обов'язково Вам його подарувала... Але комп'ютери ще не навчились передавати запахів і не має такого сайту, який б зміг це зробити... А жаль... Бо внутрішній світ можна виразити лише тихим мовчанням у шелесті думок, його не можна помістити на долоні життя, внутрішній світ людини- це найбільша частина її душі...І в світі не має маленьких слів, маленького почуття чи маленької Любові. Бо не можна кохати випадково, чи відчувати у пів серця...
Людина завжди шукає себе і той куточок, у якому може погостювати її тендітне серце... А шлях до щастя зовсім поруч...
P. S. У шибку мого вікна вже стукає вечір,вуличні ліхтарі захопилися режисурою, створюючи оскароносні стрічки світового кохання, кругом така сонна тиша, лише там, зліва, де серце, вирує свій світ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Ти колись наслідив (пам'ятаєш?) у мо ́їй душі.
Ти колись цілий всесвіт залишив мені в подарунок.
Де тепер ці ліси і моря?.. Там сьогодні дощі...
Куди зникли уста, що у снах залишили цілунок?
Ти колись відчував (чи забув?) стукіт серця (чи ні?).
Ти колись цілу вічність на мить лиш умів зупиняти.
Що навчився кохати колись, не переч ти мені.
Бо цей дощ проливний не захоче тепер промовчати.
Ти колись (...пригадай...) дарував квітів цілі поля.
Ти колись і вінки із сузір'я вмів плести руками...
А для чого тепер ти на дощ мене знов проміняв?
Адже краплі дощу не говорять людськими словами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Я душу Вашу небом зігрівала,-
Для мене щастя в світі більшого нема.
Молилась Богу, серцем чарувала,
А Ви торкались ніжно кінчика пера.
Я Ваші очі грозами вмивала,-
І десь між росами стелила я всі сни
Хіба не Доля небом згордувала?
Вона ж хотіла з Вами в мріях до весни.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
Що осінь за ́вжди залишає нам сліди...
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий Хтось?.. Та це чомусь не Ви... ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Не має сліз- вони росою висохли на віях,
А разом з ними десь померла і закохана весна.
Так мало тоді щастя було в приспаних надіях
І стільки осені у зболених між вІршами рядках.
На згадку долі- півхвилини у найбільших стратах,
І мій щоденник, що кричить тривогами услід весні.
Я так і не зуміла найдорожчою Вам стати,
А Ви й не сміли, не хотіли заперечити мені...
Ще пару тривог, але тих, які втомлюють вії,
Незбагненність тортурів із знедолених світом зіниць,
Одна мить, що окрилює серце- завтра німіє...
Не бажали Ви знати мого серця усіх таємниць...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
А може ми зустрінемось,- колись...
Тоді як зорі стануть серцю ближчі...
Бо мрії спільні нам не відбулись,
А наше "ми" ще тліє в попелищі...
А може варто вірити в Любов,
І кілька митей ще перечекати.
Твоїх очей торкатись між розмов,
А завтра знову в Тебе закохатись...
А може й нам зовсІм не варто так...
Хіба збудуєш на руїнах храми?..
І хай би скільки мрій було б в світах,
Та в серці мому- рани, рани, рани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Ти питаєш мене, чи колись трепет рук ще згадаю,
Чи торкнуся устами Твоїх найрідніших зіниць.
А мені б тільки щастя, що творить кохання між нами,
А все інше- не варте незнаних отих таємниць.
Ти не знаєш, як довго я вітром вриватимусь в серце,
І ще скільки чекань відболить, а несказаних слів...
Мої мрії весняні для Тебе із мертвих воскресли,
Щоби ра́зом сьогодні весну запросити до снів.
І ніхто так не вміє руками торкатися неба,
І крім тебе не має кому розпогодити дощ.
Мені в світі нікого крім Тебе одного не треба.
Ти у світі один, це Тебе дарував мені Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Ти ж не навмисне... Просто так в життя моє прийшов,
Посіяв в вІршах зерна справжньої любові,
І кілька слів, в душі привітних, мов тендітний шовк
Життя мені створили в мріях кольорове.
Ти ж не нароком... Просто так до неба притулив,
На руки взяв, торкнувся теплими губами.
І горстку щастя в серці мому ніжно розстелив,
І весни всі щасливі стали разом з нами.
Ти ж випадково... Чи Бог велів ось так відбутись?
Із неба окрилено в життя моє прийшов,
Як добре в мріях до рук Твоїх щодня горнутись,
І просто знати, що Господь Тебе
мені знайшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
"Я знайду Тебе. Байдуже, скільки мине часу і як буде далеко, але я знайду Тебе "
НАТАНІЄЛ ДО КОРИ В “ОСТАННЬОМУ З МОГІКАН"
Місто, закохане у кришталь пекучого весняного сонця, закутала нерозгадана таємниця весняної магії. Ніжні промінчики пробираються крізь фіранку почуттів, наповнюють серце новими і новими думками. Спонанні чи спокійні, дивні чи звичні, романтичні чи буденні,- ніяк не можу розібратися. Якісь з них дарують прекрасне, якісь нагадують про біль, а деякі кричать, волають, підштовхують і знову стихають. Вони лише мої і світ про них ніколи не дізнається...
Та й сама я боюся дозволити докорам сумління, згубним поглядам перехожих виставити почуття, як нікому не потрібний аукціонний лот, як розбиту дитиною порцелянову ляльку, в застиглих очах якої завжди видніється покора, неіснуюче серце котрої ніколи не напише високих шедеврів світового кохання...
Ну й нехай, а я , десь там, між мріями і буденністю, відчайдушно шукатиму щось надзвичайно дороге і важливе. Ні, це зовсім не коштовність із глибин океану, не таємнича скарбничка звуків, що линуть у небесну безвість, не шматочок дитинства, оповите запахом матусиних рук, це щось інше- таке, що заставить спонтанно, прискорено битись серце, забути своє ім'я, усміхнутись, відчути(!!!), збагнути і ніколи уже не відпустити...
Там, де мрії сходяться з життєвою стежиною, де аромат весняних щедрот переплітається із зимовою казкою, де осінь і літо будуть пахнути яблуками і грушами, я зустріну Тебе. Ти ще про це не знаєш, не здогадуєшся, зовсім не підозрюєш, мабуть, не чекаєш, але обов'язково відчуєш. Твої очі, неважливо які вони будуть: карі, неначе відблиск янтаря, чи зелені, що випромінюватимуть вічний шепіт лісів, а може кольору літніх волошок, або сірі, як хмаринки у безкраїх просторах вічного неба... У них ще здалеку виднітиметься усмішка закоханого листопада, випромінюватиметься щирість і щастя. Подумки, захочу Тебе покликати, зрозуміти як за секунду життя можна викликати шквал неймовірності, збудити приспану зимою душу, зачарувати буденність. Ти покажеж мені напрямок долі, допоможеж побачити всесвіт з іншого боку, надасть нетактовним порухам моєї душі поліфонію і запалиш вогник дивних для усвідомлення почуттів.
Не бійся! Я звичайна дівчинка, на дні серця якої завжди вирує свій світ. Час від часу соромлюся і опускаю очі, то плачу, то сміюся, дихаю і живу Весною, велика мрійниця, іноді так багато говорю, що рот не закривається, а іноді просто мовчу і слухаю тишу. Ти вмієш слухати багатоголосся тишини? Якщо ні, то я обов'язково Тебе навчу. Вона чарівна, у її душі звучать свої мелодії, я час від часу запрошую її погостювати у моєму світі, де завжди затишно і красиво. Ми навіть трішки схожі: всі знають яка вона, та проте ніяк не можуть розгадати її таємницю. Хоча, думаю, ти сам колись все дізнаєшся.
Приходи, я навчу Тебе дивитись у засіяне небо зірок, спиняти на мить час, битися Твоє серце із швидкістю польоту світової хвилі. Ти подивишся у мої темно-карі очі і побачиш своє відображення. Я навчу Тебе відкривати незвідане, тримати в руках вічність, жити для Бога і бути щасливим. А ще просто дарувати казку перехожим вулиці, носити в кишені веселку, бігати по вкритому тонким льодом, асфальті, здійснювати свої бажання, любити, пробачати і ще стільки всього... Я подарую Тобі мрії, що загублять холод і дадуть крила- омріяні, віддані, ласкаві, справжні...
Чекаю Тебе від зими до зими, від подиху до подиху, щомиті, завжди. І десь там, зараз, завтра, чи через століття, серед бурхливого натовпу людей чи меланхолійної тишини, обов'язково знайду Тебе... (березень 2011р.)
P. S. Ти є... У Тебе очі кольору грози... Залишається Тебе зберегти і пронести крізь життя... Не відпускай мене... Ти- надія, яка творть дива у серці... Я знаю, що Ти є... (травень 2012р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Безжально печуть слова
і терням стискають груди.
У вІршах я ще жива,
та в очі не дивлюсь людям.
Не прагну нових висот,
шукаю промінчик щастя.
У мріях цвіте осот
і шрам на моїм зап'ясті.
Не знаю, чи варто так
і часто гублЮся в римах.
В душі зацвіте ще мак,
і весни в холодних зимах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Ви не любіть мене, і весен не чекайте,
Вони самі прийдуть, постукають у душу.
Якщо зумієте- то палко покохайте,
А не любіть, бо я ж терпіти осінь мушу...
Ви не відчуєте, як плачуть в віршах рани,
І рим ніколи Вам чомусь не зрозуміти.
Простіть, втечу від вас із літніми вітрами,
А Ви мене не прагніть знову полюбити.
Ви не любіть мене, не смієте й не треба.
І всі надії в снах мені не розкидайте.
Я ж Вам дорожча буду, ближчою ніж небо.
А Ви мене в обіймах сильних пригортайте...
P. S. Ви не любіть мене, Ви жийте мною, просто так... Кохайте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Я не хотіла в Тебе закохатись,
Кажу ж Тобі, я зовсім не хотіла.
Хіба світанків спраглих дочекатись
І губ Твоїх торкатися несміло.
Я просто була другом найдорожчим
І на віки ставала незамінна.
В той час, як щастя ось таке жіночне
В руках Твоїх творилось неодмінним.
Я так боролась, падала, втікала,
А Ти мене відроджував спочатку.
Чомусь душа у Тебе закохалась,
Чомусь тремчу, Тебе боюсь втрачати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Ти знаєш, не придумали у світі ближчих вІршів,
Як ті, що трепетом торкають серце до небес.
Бо цілий світ на мить зуміє стати щасливішим,
А ми щодня між римами шукаємо чудес...
І ти відчуєш ніжний дотик, що гортає душу.
Напоєш серце краплею мовчання під рядком.
І хай би що, в душі ніколи більш не буде пусто,
Бо я і Ти на аркуші повінчані пером...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
На Ви із Вами серцем говорили...
І тихо плакали думками в унісон.
Як щиро Ви мене чужу любили,
А я до Вас сама приходила крізь сон...
На Ви торкались мріями до вІршів,
І рими між рядками заплітались.
Для Вас у серці Вашому розцвівши,
Я буду осінню, що веснами
світає..
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
Я щаслива, безмежно з Тобою щаслива,
Пригортаю до неба всі втомлені мрії.
І хоч знову у весни вплітається злива,
Ти цілунком у снах доторкаєшся вії.
А Ти знаєш, без Тебе осінь зовсім не та,
Не звучить під ногами весняним мінором.
Чуєш?.. Така незбагненна усім простота...
Я в обіймах Твоїх неповторно щаслива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Я святкую життя, яке пахне Твоїми руками,
Твоїм зболеним, змученим, щирим, привітним обличчям.
Хай би відстані всі відболіли далеко між нами,
А я кожного дня одягала б з цілунків намисто.
Я святкую життя, яке терпне Твоїми думками,
А між ними ростуть десь закохані в осінь тюльпани.
І дарма, що весною вмиваються тихо сльоза ́ми,
Я крізь грози пройду і для Тебе назвуся Кохана.
Я святкую життя, а ти знову у снах десь втікаєш.
Може іншій несеш хуртовиння із айстр білосніжних.
Скільки часу пройде́- не збагнеш і ніколи не взнаєш,
А Костенко напише ще сотні близьких мені ві ́ршів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
А я й не хочу знати Вас, ні бачити, ні чути,
І мрій на склі для Вас у снах не малювати.
Я просто хочу одну вічність Вашою побути,
А в іншій- з Вами серцем вчитися мовчати.
А я й не прагну Вас щодня тримати біля себе,
Ні мить, ні вічність, й навіть жодную хвилину.
Ви просто незбагненними побудете для мене,
І з Вами в мріях щастя пригублю краплину.
А я й не знала, що в життя назавжди увійдете,
Що Ви- це я в вірша ́х на аркуші паперу.
Тепер боюсь, що в мріях Ви для іншої живете,
А я дарма відкрила серця сво ́го двері... ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
А може краще бу́ло нам з Тобою не зустрітись?..
Не бачитись, не відчувати серця днину?..
Не пам'ятала б ніжність рук, не прагнула б зігрітись
І Ти б у світі жив, не знаючи провини.
А може ще не пізно втратити для нас останнє?..
Забути мрії, у осінь кинути весну?..
Ти пам'ятай про зустрічі на Львівському вокзалі,
А цю холодну втечу крізь сни свої забудь.
А Ти прости, колись все з часом може й зрозумієш...
Не я народжена долоні зігрівати.
Бо відстані між тернами в розлуках не замрієш...
Прости мені... Тебе навчилась відпускати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Ваші очі... Очі кольору грози...
Ви бачили сумніший в світі погляд?
Не бачу у ́смішок... Й серце в Вас сльозить,
А я наївно вірю, що Ви поряд...
Ваші губи... В них нема мені життя...
Холодні, спраглі і такі далекі.
З Вами я стаю, немов мале дитя.
Простіть мені, бо знаю що не легко...
Ваші ві ́рші... Дарма, що не для мене...
Вони мені дорожчі, ніж всі весни.
Торкнусь до них, хоч знаю, що студенні,-
Між ними десь життя моє воскресне...
Ваші руки... Ви... рідний і далекий...
З холодним серцем, із трепетом в душі.
Як з Вами в світі боляче і легко...
Розквітну в мріях, а в спогадах- дощі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Коли на землю зрОниться сльоза,
Коли вже висохнуть усі надії.
Ти кілька митей в снах своїх згадай,
А я До тебе бігтиму крізь мрії...
Коли тривожно стане на душі,
І раптом в серці- свіжі спілі рани.
Ти не дивись, що в'януть спориші,
Це через сни біжу до Вас з вітрами.
Коли не сила, падаєш, тремтиш
І серце вже не стукає щосили.
Прости цю осінь, веснам теж простиш.
Бо я Тобі життя своє відкрила
І ти на відстані між снів... летиш
І я гукаю сонну й вічну тишу.
Не ті слова, не тим мені щемиш...
(Не знаю чим) і віршів не напИшу...
І знову важко стане на душі,
І знову "Ви" холодне й леденіле
Так рідко в'януть в росах спориші,-
Це серце Ваше щось нагомоніло...
́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Чи відстані не знають, що тривожно?
Що плаче щастя, боляче так плаче...
Про нас укотре вірші пишуть грози,
А я між ними знов шукаю значень...
Душа болить, тривожить і не вірить,
Що кожен день даватиме надію.
Хай що буде, хай скільки недовіри,
А серце лиш з Тобою молодіє...
Мене болить, повір, безмежно страшно
Втрачати мить, що в серці найцінніша.
І вже здаюсь... І страх чомусь невчасний...
Та Ти мені у світі найрідніший...
І хай би скільки ран було у серці,
Гірких оском у зболених рядках...
Прощай мені, хоч, знаєш, недоречно...
Бо в осінь знов ввірвалася весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
Прошу́, давай обі́йдемось без сліз,
Хоча струмком з очей летять додолу.
Усі « прощай» повторимо на біс,
За мить Тобі вже стану я чужою.
Благаю, жодних зайвих слів чи мрій,
Дарма, що сни залишаться між нами.
А сльози- просто подих чорних вій,
Останній раз торкаєшся устами.
Не треба сліз, достатньо наковталась,
Прости, що я була́ Тобі не Тою,
Так необачно в мрію закохалась ,
Сьогодні… Вже стаю Тобі чужою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Розівчилась я слухати тишу,
Вже не вміє весна зігрівати,
Кілька спогадів вітер колише,
За вікном, поміж цвіту акацій.
Перестала всі мрії чекати,
Зупинила на мить все минуле,
А в долонях- цей запах акацій,
Який вічність з Тобою забула.
Загубила між хмарами щастя,
Присягала Тебе не зустріти ,
Тільки запах невтомних акацій
Нагадав про любов не зігріту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Не звинувачуй ве́сни в зболених думках.
Вони ж не винні в тому, що болить.
І хоч закохані в весняний листопад,
Це їх душа між струнами дощить.
Й вчорашню осінь Ти за холод не вини,
Вона ж мені півнеба заміняє.
Устами й серцем доторкнутися б весни...
А душу грудень знову обіймає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Ти ж все одно піде́ш...Піде́ш... не заперечуй!
А я зостануся із болем й самотою.
І як багато в світі зайвих блудних речень
І трішки тих, які вмиваються грозою.
Вщухає вітер й знову відстані тривожить,
І дощ звучить для нас крізь сни у ля-мінорі.
Як довго Ти мені казатимеш: "Не зможу"...
Як мало я Тобі всміхатимусь без болю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Коли болить,- то що тоді до світу.
І скільки крику в серці, там де зліва.
Кричить душа моя несамовито,
А я відчути так і не зуміла...
Коли затерпло все, й закам'яніло,
І тільки мить до пристані отрути.
О, скільки крику, болю в серці скільки...
І зрад терпких без сонної покути...
Коли болить, то що тоді до віршів?
Вони мене народжують спочатку.
А якби я не жи́ла ними більше?
Хіба б зуміли рими промовчати?
Коли болить, то вірші, мов розрада,
Хай плаче світ, і я із ним заплачу.
Хіба буває все й ось так відразу?
Прощаю все, та віршів не пробачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Зазвучали в повітрі весняні октави.
Мерехтінням повни́ться квітнева душа.
Тільки світу цього́ буде в серці замало,-
Там Любові бракує осінніх забарв.
І чи станеш колись дорікати за осінь?
Чи збагнеш незбагненних для долі речей?
Не запрошуй у сни випадковую гостю,
А зі мною знайди у надії розмай.
І десь небо для Тебе звучить молитва́ми,
Й навіть вітер із болем вступає в відносини.
Трішки холод я знову відчула між нами.
І весна... І весна напарфумилась осінню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Не докорю́ Тобі за відстані далекі,-
У них не має зим й не бу́де протиріч.
Хіба ж буває в цьому світі надто легко?
Одна любов живе на сотні із сторіч.
Не дорікну, ти чуєш, просто знову зда́мся,
І терпко так, до болю стане на душі...
Ти десь не знаєш, що журбі у снах віддамся.
Не докорю... А Ти мені не збайдужі́й...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
А за вікнами сніг доторкає весняні долоні,
І щемить десь під серцем пекучо-солодка нудьга.
Ми, здається, щасливі буде́мо разо́м із Тобою,
Але часто в душі не хватає палкого тепла.
І чи винні у тому розлуки і відстань холодна?
Чи це квітень замріяв печаллю сувору зиму́ ?
Хай би сни повертались в омріяну зболену осінь,
А я хочу з Тобою у грудях відчути весну.
І нас ма́нить Любов у життя терпкими щедротами.
Знову квітень летить крізь відстань до Тебе далеку.
Ми не бу́демо в мріях чи снах дотла одинокими,
Бо за вікнами- сніг, а в небі курличуть лелеки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
А я не та, повір мені, не та,-
Не схожа серцем на минуле,
Не загадкова леді, не свята...
В житті Твоїм весною буду.
А я не та, я знаю, що не та...
І не кажи, що помиляюсь.
В Твоїй душі- закохана зима,
А я у осінь повертаюсь.
Не загадкова, не свята,
Не здатна мрії осліпити.
Ти зрозумів, що я не та...
Чому продовжуєш любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Впівголоса звучиш мені на відстані,
Півшепотом думками шелестиш.
Для нас весна з любов'ю в мріях вінчані,
А Ти зимі відлигу не простиш.
Хай серце до мого́ торкнеться в унісон,
А подих Твій долає світ і час,
Ти вчора знову завітав до мене в сон
І запросив на цей весняний вальс.
І десь мелодії віднесли в забуття
І погляд Твій торкає ніжністю.
Звучи мені, звучи усе моє життя
І просто будь його чарі́вністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Прости мені,- не ту чекав зустріти,
А я непрохано ввірвалась у життя...
Весна дарує серцю ніжні квіти,
Зима і досі ще не знає каяття...
Прости мені, бо знаю, що не схожі,
І важко так, в душі чомусь- гроза.
Бо десь Любов для Тебе є ворожа,
І, мабуть, я стаю Тобі чужа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
А я піду́, піду́, коли ще не болить,
І ти не смій мене спиняти й на хвилину,
Бо десь у спогадах- п'янка солодка мить,
Що ще не збу́лася у мріях швидкоплинних.
Десь світ пече, а сон вже хмарами шумить
І весни́ щастя в серці знову позичають,
Була б світанком, що у небі майорить,
А ти... А ти мене чомусь не помічаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Не запитуй Любов про неписані ві́рші
І Весну не питай про засніжені болі.
Може я, може ти, може ми стали інші...
Ще зустрінеш колись, ту що буде Тобою.
Ти ще є, десь торкаєшся подихом неба
І чаруєш словами всі відстані й мрії.
Зрозумій, мені інших цілунків не треба,
Лиш Твої доторкають усмі́шкою вії...
Не питай, не заходь у зачинені двері,-
Там всі сумніви прагнуть любов розлучити.
Просто глянь,- в мому серці- обійми для тебе,
Просто будь, а я буду крізь терни любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Не питайся мене, куди очі ховаю,
І чому я так часто у трубку мовчу.
Просто світ, що зоветься загубленим раєм
Загубився у краплях сумного дощу...
Не питайся мене, чи Тебе відчуваю,
І чи весни навчились чекати Любов.
Коли зими і холод Тобі пробачаю
Тоді серце моє знову прагне розмов...
P. S. Коли мовчу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
І не кажи, що весни плачуть мріями,
Що це зима у всьому винувата.
Якби любив і я була надією,
Хіба б хотів на мить утратити?
І не кажи, що відстань все ламає,
І не шукай терпких мені причин.
Хай літній сніг за вікнами кружляє,
А весни плачуть тільки восени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
В моїй душі ще досі квітнуть квіти,
Що веснами мороз терпкий засіяв,
Якби він вмів всі спогади подіти,
І падолистом осінню замріяв.
Якби забути сон цей на хвилину,
І ще секунду спогадом кричати,
На мить відчути погляду перлину,
І знов два кроки з серцем помовчати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Прости мені, молю Тебе, пробач,
Що я сьогодні зранку не молилась.
І десь відчула серцем трепет й плач,
Що я Твоя загублена дитина...
Прости мені, не вірю я в дива.
Не ті надії зранку воскресають,
Та кожен день і кожну мить жива,
Бо тільки Ти укотре пробачаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Дозвольте, ще хвилину будемо на "Ви":
Тремтіння рук, цілунки, кава , мить і спогад...
Якби вітри всі в полі знову відгули,
Чи Ви б відчули цей палкий вчорашній погляд?
Дозвольте, ще секундою напитися:
Терпкі долоні, квіти, сон і вальс Шопена...
Якби зуміли б мрії зупинитися
Любов б не знала снів, (що в серці є здійсне́нні) ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
До Тебе б доторкнутися крізь сни,
Щоб подихом на волі зазвучати.
Я Осінню побуду до Весни,
А Ти навчись минулому прощати.
До Тебе б долетіти до зірок,
І падати,і тишу пробачати.
Десь ближчою ставатиму на крок,
Щоб літом у душі Твоїй лишатись.
До Тебе б переплисти океан,
І відстані усі відревнувати.
До Тебе бігти б через сни й туман
Щоб ві́ршами на аркуші звучати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Долетіти до Те́бе, торкаючись мрії,
І хай вітер хвилину попестить волосся...
Може й бу́ла пекуча сльозина на віях,
Ну, а може, Тобі все це просто здало́ся.
До зіниць доторкнутись очима Любові,
Пригубити тепло, що Тебе зігріває...
Хай би що! Хай би ця надокучлива Осінь
Розповіла Тобі, як безмежно кохає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Не дивуйся, не в снах не могла не любити,
І не ти не цілуєш не заспані очі.
Не з Тобою учора не вчилася жити,
Не в обіймах Твоїх не стрічала всі ночі
Не надійся, не треба казати всім правду,
Не заснеш не під сонні осінні октави.
Не від вчора не Ти не торкаєшся спрагло,
Не сьогодні, не завтра, не ли́шусь назавжди...
P.S. Не відпускай мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Вже шостий день за вікнами- негода,
І десь тремтять слова на відстані Твої,
Ще не навчилась без Твоєї згоди
Любити сни, в яких тривоги і дощі.
Вже шостий день грозою небо плаче,
І щось стискає груди холодом й слізьми,
Бо так багато в світі цьому значень,
І лиш одне: "Тебе ніколи не любив"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя,
Пригубила тепло, що окрилює мить найніжнішим.
Кілька слів для життя бережу як Святеє Причастя,
Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
В Тобі мої вірші́ відговорили.
Забула вічність втомлені слова.
А доля десь ножі свої гострила
І замітала сни чужі зима.
В Тобі моє терпіння вже загасло.
Летять у даль неписані листи.
А щастя те постукало невчасно
І ми не вміли мрії зберегти.
В Тобі любов остання догоряє,
Чи може ще не вспіла розцвісти.
А за вікном десь сніг собі кружляє
(Й летять назустріч срібні пелюстки)́
В Тобі мої вірші́ відговорили,
А ти все поруч залишаєшся.
Ще мрії ми не всі свої здійснили,
Ще все в житті і в снах прощається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Не кажи, що наївна ще досі, я знаю...
Так тривожно чомусь в цю зимову хвилину.
Погляд мій зупинився на чашечці чаю,
А кімнату наповнює запах цитрини...
Кілька радісних слів перед сном на прощання,
І осінні розмови крізь шепіт і тишу.
Ти не чув ще такого палкого мовчання,
Я ж не знала очей, ось таких, нарідніших.
Зачекалась на Тебе, хай і світ зачекає...
Щоб відчути на мить подих серця Твого́.
Чистий аркуш...Цитрина... І чашечка чаю...
Кілька довгих весняних тривожних розмов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Не приходь, не торкайся очима повік,
Не запитуй : " Як справи?", "Життя?", "Чи скучала?"
Я і так вже закохано мрію про світ,
Де розмови, цілунки і чашечка чаю.
Не дзвони, не пиши есемесок вночі,
Не плекай всі надії нестримні і вперті,
Я не знаю у світі такої душі,
Як Твоя, що моєї торкаєсь відверто.
Не нагадуй про себе в щоденних листах,
Не даруй неосяжні моря й океани.
Може хтось і про нас ще згадає в книжках,
Та це потім... А зараз... Я просто кохана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
Я давно не народжую втомлених ві́ршів,
Тих блаженних відтінків людської душі.
Бо цей світ вже сьогодні стає щасливішим,
Бо у ньому життя десь торкається мрій.
І ті мрії так пахнуть для мене грозою,
Що десь там заховалась у Тво́їх очах,
Розкажи Ти мені, як впиватись Тобою,
Щоб цей вогник ніколи уже не зачах.
А в зіницях Твої́х- цілий світ оживає,
І дарма, що на відстані сотень доріг,
Ну скажи, хіба так у житті не буває?..
Щоб очима торкнутись очей, та тільки...
навік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
Я і досі не знаю, хто Ти для мене,
Бо зустріла тоді, коли серце цього не чекало,
Бачу сон, а крізь сни й дорогу до Тебе,
Що світанком у вчорашній розмові звучала.
Ти смієшся на відстані сотень доріг,
І даруєш тепло, оповите серпанком туману.
Так байдУже стає, що за вікнами- сніг,
Коли поруч з Тобою всі мрії весняні.
Знаєш, зовсім не знаю, ким є Ти мені,
І дзвінки телефонні чому так невпинно чекаю?
Десь мелодії вальсу звучать в тишині,
Що дорожчу за мене Ти тАкож не знаєш.́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2011