| Сторінки (4/328): | « | 1 2 3 4 | » |
***
Пишеш банальні вірші:
рима - «коронавірус»…
Вісті витають хижі -
вістря відточиш: «Віруй!»
Сумнів стає на дибки.
Зраджене вірне слово.
Світ заглядає в шибку,
луснув метал підкови…
Древо життя, й на ньому, -
німби, як та омела.
Світ перетравить втому.
Вірші – твої джерела.
березень 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
***
А поміж нами і не сталося нічого,
а поміж нами так нічого й не було…
Життя – це колія за спиною, дорога,
що непомітно пересновує чоло.
Стріпнеться серденько під окрик журавлиний.
Повторить брунька неповторності закон.
Весна розщедриться і пишним квітом кине,
тебе в солодкий забираючи полон.
І путь осмисливши свою і осягнувши
всю тлінність колії, дороги, мов щогли,
увіруєш у те, що нашим грішним душам
того вже досить, - як ми тут перебули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
***
Вглядайся в обличчя знайомі
на відстані ностальгії:
з тобою в одному біномі.
Вглядайся до знака дії.
І на чорно-білому фото
печалі немає, втоми…
Роки розкотивши, мов згорток,
смакуєш свій давній спомин.
І то неістотно, а хто з нас
був номером першим, другим…
Вглядайся в світлину, як в доказ:
була я для тебе другом…
....................................................
*Фото - розм., те, що й фотографія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
***
Тримай мою долоню якнайдовше,
коли я навіть висмикнути зважусь
з твоїх долонь, що човником прикрили.
А навкруги хлюпоче рідне місто,
не до снаги мені його напитись.
Руки твоєї поглядом сягнула.
Стояти б так, спивати безкінечність…
Та нескінченність є насправді миттю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
***
Вулик вокзалу напівпорожній.
Зморено дивишся далі вікон.
Колії, колії… і при кожній –
світло й дорога… коротша з віком.
Душу розкрий і звільни назустріч
космосу ночі свою уяву.
Бач, ліхтарі, - мов з перлинних устриць
матове сяйво спливає мляво.
Чари абстракцій на фоні січня.
Зоряна твердь? Чи морські глибини...
Так і вдивляєшся, – як в обличчя
рідної аж до сльози людини.
січень 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Мовчання, – як лабіринти.
Холоне, холоне свіча...
Цю ожеледь – не зупинити.
На душах – її печать.
Аж в Андах наші музики,
розкришують стомлений лід.
Незнані боги перуанські
під крики пташині, крики,
під музику сольного танцю
дивитимуться услід.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
***
У квартирі нашій
затишно і тепло.
За стіною стогне
збіднена зима.
Добігає грудень
масками, вертепом.
Далі що за рогом?
Коло чи пряма?
Ні зорі, ні сонця:
виглядай – не видно.
Компас-пеленгатор –
душі, мов туман.
Процідився час твій
у калюжу, ринву.
Відповідь шукаєш?
Там її нема.
Рук тепло коханих.
Щастя – у родині.
Ти - за тими, хто
дорогу прорізав.
І стоїть калина:
плине кача, плине…
Дощ іде надворі?
Чи тече сльоза?
30 грудня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
***
Несніжної зими тривка печаль
шибки сріблить дощем цілодобово.
В цій монотонності ламаєш слово,
немов мелодію – розстроєний рояль.
Туга на вітах плавиться сльоза
померлих передчасно снігопадів,
яким були б, напевно, люди раді,
неначе зціленню князівства від хозар.
Ховаєшся за музику зими,
по-своєму скорочуєш і множиш
і ждеш, коли на небі зблисне ножик
з кишені місяця питаннячком німим.
28 грудня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
***
І буде все, і кожному - по вірі.
Ідеш по трупах – світло вимикай.
І кров зітри – на рукаві та шкірі…
Вже й над тобою – з язиками звірі.
Тому до крові – краще не звикай.
Бо буде все, передовсім – по вірі.
І за тобою, ніби тінь, - останній,
кому постійно довіряти звик, -
загострить лезо, і сліди багряні
обрамлять землю на момент заклання...
Заціпеніє на вустах твій крик.
Бо за тобою – той іде, - останній.
Не підсковзнись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858633
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2019
***
Не зважай, не печалься, що осінь пішла,
і в минуле твоє – намальовані двері.
Подивись, як торкнулись віконного скла
у смиреннім падінні сніжинки химерні.
Це вже грудень. І це - лиш початок зими.
Перший сніг – наче в юності перше кохання.
Диво те відчувала. Ти мріяла ним.
Та для когось майнула тендітною ланню.
Той, кому ти зустрілась такою, тебе
пам’ятає, напевно: є мить-фотоспалах.
І спадає сніжинками світло з небес!
І заповнює простір, де часу так мало!
04.12.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
***
Мить – це насправді, як бабине літо.
Сонячний зайчик – надії відбиток.
Погляд сягає до пройми вікна –
осінь гуляє надворі нудна.
Вись провисає сталевим відтінком.
Спазми судинні, таблетка із гінкго…
Осінь приходить завжди в однині.
Жінка п'є каву і думи сумні.
У листопаді – відпущення втоми.
Ставиш крапки, відкидаючи коми.
Пташечка синя зронила перо…
Пауза. Поштовх. Прискорена кров.
10.11.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
***
***
Жовтень приходить у місто просто і непомітно.
Зважений поступ – це вдих, а видих – бабине літо.
П`є наодинці шампанське, темне пиво, сміється.
Потім заварює каву, бідкається на серце…
Може проплакати чи майстерно виткати килим.
Золотом скрасити простір. Жовтим. Інколи – білим.
Місто зростало з тобою ще в минулім столітті.
Так ти й не звикла до нього, наче риба до сіті.
Петлі шовкові, мотузки. Тільки й назви, що зябра.
Тільки й того, що складаєш вірші, стоптуєш Gаbor*.
Тільки спрямовуєш погляд на кармінове листя,
що перебуде цей світ на Богом даному місці.
Зором сягаєш до фантастично-синього неба…
Хто після тебе ітиме тут? Хто - замість тебе?
Жовтень 2019р.
...................................................
* Gаbor – взуття відповідної фірми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
***
Перетнута межа між літом та осінню,
відкриваєш для себе глибші можливості.
Ти проходила вже це небо із просинню,
що з перебігом часу - темне, як жимолость.
От і зараз обабіч погляд вихоплює
чорнобривці класичні: "мати насіяла"...
Незбагненний твій сум, сльозою розтоплений,
розіллється стежками дивно-осінніми.
Гострота сприйняття не буде приглушена.
Запливи. Подолай. Прикрийся туманами.
У єднанні двох тіл – єднання і душами.
І щораз твоя осінь – річка незаймана.
Осінь 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
***
Собак спустили – пронеслося "фас!".
Вогнисті язики литки обвили.
Мине твій профіль. Вигляд же анфас
відбитком стане цвинтарним під пилом.
Наразі добіжи хоча б туди,
де жде тебе у вірності людина.
Окресли коло. І чужі сліди
покриє лист рудий і без провини.
Дивися в ніч, римуй прості слова
зі складнощами сенсів та метафор.
Втечи під плед, прилігши на диван,
у мареві долати свій екватор.
16.09.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
***
«Відірватись від землі…»
( С. Підкаура)
От і все: під крилом літака Бориспіль.
Розтає і Дніпро, й Україна внизу.
І лунає відомої пісні приспів:
«Відірватись…», - лишати тугу борозну.
Не сумуй, що збулось не збулось донині.
Поглинатиме вись ту печаль по тобі -
все життя проживатимеш в Україні,
а щасливим побудеш, де неба глибінь.
Тільки потім, коли відлетиш з Берліна, -
так зрадієш, побачивши небо своє!
Україна, як мати… Вона постійна
у любові до тебе й тебе впізнає.
зима-літо 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Як вона захворіла — поскаржилася дочці…
Тож на ранок її повезли до лікарні.
І спливали хмарки по автівці, мов папірці —
обривалися хроніки епістолярні.
Пригадала дитинство воєнне, день той, коли
прокотивсь Оболонською* розпач євреїв.
І ридали в хатах, і німіли чіпко орли…
Крововилив землі на небесні галери.
Не квасолю тепер перелущувала — роки...
За живих відмолила: щастило б, нівроку.
Висихала сльоза на життєвій карті щоки.
Світ крихкий, вона знала, що смерть — за пів кроку.
І вже вдома потому, надвечір, днів через два,
cлабозряча до неї приходила Катя.
Гомоніли, мовчали… дивились: чахне трава,
наче то їхня пам’ять — на небі багаттям.
30 серпня 2018р.
Фото: Надія Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2019
***
Час надходить писати вірші:
оселяється тиша мертва.
Віддаси добровільно свіжі
почуття: у словах - пожертва.
Це як перші дощі холодні
розписали вікно сміливо;
як останній метелик в жовтні
вірить в сонечко незрадливе.
Щось гаряче, мов ягід гроно,
дозріватиме на папері.
Осінь зайде оксимороном.
Літо кине нарозтіж двері.
26 серпня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
***
Є щось невловиме і тривожне
в пошуках потрібного вагону…
Спішимо за натовпом, де кожен
має свій квиток до Вавилону.
А перон розлігся, мов рушник, ви-
шИваний на всі твої дороги...
До розлуки так ми і не звикли, -
до нової б звикнути епохи!
От і все – вікно мутне, на обрис
рідного чола пантрую. Поїзд
затремтів, і тільки ніжний образ
в пам'яті - мов рятувальний пояс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019
***
Знов зима, ця імпресіоністка,
кидає густі мазки на місто.
Кидає то лагідно, то різко.
Навкруги – і срібно, і злотисто.
У мінливості – своя омана.
Обрисом стоїть ліхтар забутий…
В снігопаді - відчуття нірвани.
А насправді помирає лютий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
***
В Берліні сніг: повільний, невагомий.
Мереживо дерев на тлі пастельнім.
Недільний ранок. Вулиці пустельні.
Лише трамвай працює, і вагони,
що мають колір сонця золотого,
пливуть, як заворожені. І мимо.
Вже й не цікаво, що там далі з ними,
бо ти вростаєш в сніг. І що із того,
що проникаєш поглядом спочилим
у простір сутінковий тротуару,
в густе повітря з присмаком нектару
чужого міста?.. Поведи плечима,
стріпни цей чар із власної задуми:
так тон стіни порушує графіті.
Тут і без тебе повно неофітів.
А в серці… в серці десь чекають Суми.
лютий 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
***
Над містом сани кришталеві
опишуть впевнено дугу…
У Снігової Королеви
достатньо срібла. І тугу
розкине кригу, тільки б Каю,
що дівчинці носив портфель,
нудьга на серце впала раєм!
Цілунок - лід. В'юнка форель
лихої віхоли метнеться
до площини слабкого скла.
А Герда вже несла на серці
троянду й серце обпекла.
січень 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Вже друга зима без тебе.
Кімната твоя порожня.
Вечірнім іду проспектом.
Зі мною йде - подорожній, -
невинний цей сніг, лапатий,
це диво тремке й безмежне…
Йому невідомі втрати.
І світ йому ще належить.
У тимчасовості схожі,
ми тут всього - перехожі.
Навіть кімнати порожні.
грудень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
***
Що в цій печалі грудневій?.. Скоро святА.
За листопадом приходить зима-санітарка.
Хто їй загляне у душу? Кине листа
в скриньку поштову, щоб серцю зробилося жарко?
Спогади - вічний магніт... Немов ластівки
пурхали в руки послання короткі від хлопця.
Ключик, дверцята від пошти, пальці руки
гріє конвертик армійський краплиною сонця.
Боже мій, часу відтоді скільки втекло!
З юності нашої, з пісні, де сурми дзвеніли!
Руку протягнеш до амальгами – то скло.
То на вікні так примружився вранішній іній.
А на подвір'ї лаштує постіль зима…
Їй невтямки до сих пір, що тим хлопцем хворію.
Лист електронний – фантом. Торкнешся - нема.
Пам'ять гортати – побачити в дзеркалі мрію.
Що в цій печалі грудневій? Скоро святА…
грудень 2018
фото авторки вірша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2018
***
Ця легкокрилість з'являється з вереснем:
свіже повітря, невипиті ранки.
Літо туманом пощезло. Воскреснемо:
от і вростаєм у змінені рамки.
Осінь усталеним ритмом оточує.
Є щось первинно-тривке в падолисті.
Він, - мов спокута приходить, і прощею
стане для нас в провінційному місті.
Тільки предтеча стоїть вереснева…
Небо - аж дух зупиняє блаватом!
Бачиш? – вікно: ще зелені дерева…
Чуєш? – то час пробіга циферблатом.
2 жовтня 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2018
***
"Ночь, улица, фонарь, аптека..."
(О.Блок).
Бачиш, знову - ця стара аптека,
вулиця, ліхтар, серпнева ніч.
Місто вичахає. Тане спека.
Водолій схиляє нижче глека,
зорі виливає нам навстріч.
Відшукай очима ту єдину,
неповторну, як прекрасна мить…
Впасти – теж пройти свою стежину.
Все відносно – не кінець – вершина…
А у тебе - серце защемить.
І стоятиме ліхтар, аптека…
Вулиця нічна. І плин ріки.
На пательні неба чебуреком
на догоду милим древнім грекам
місяць пропливе не навпаки.
серпень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2018
***
Лови і звуки, й музику, і вірші
у надвечірній тиші восковій.
На плесі Псла сонцями приколише
неопалимих спогадів сувій.
Зненацька хлюпне щось на водній гладі,
думки зіскочать з рейок вишини.
І зблисне розчерк ночі на леваді,
і тінь моя – іди! Наздожени.
Липень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
***
До осені є час – пірнай в обійми літа.
Лови свої зірки, співай на повні груди.
Ця благодать кругом для радості розлита.
Фіксуй щасливу мить на злеті амплітуди.
А яблуко впаде осіннім обертоном.
Розтане враз габа: навіки все минає.
І сад відшелестить у воскресінні втоми.
І підеш в листопад, як той кріпак у найми.
липень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2018
***
А хто тобі, власне, винен,
що йдеш по своїх дорогах?
Що не прогинаєш спину?
Що очі несуть вологу
по вінця доволі часто,
мов сніг забиває шибку
вікна, із якого впасти -
вдихнути спочатку глибоко?
А ніч розливає вина
фіалки нічної, липи…
А хто тобі, власне, винен,
що тиша в душі до хрипу?
І скрикує глухо фенікс.
Насправді - воркує гуля.
Чигає Залізний Фелікс.
Чатує остання куля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018
***
Мені закрито небо, мій коханий.
Притих вогонь – тече життєва проза.
Дзвенить весна Та ніби й сніг не танув.
Тендітна ніч – офіра першим грозам.
Шумить, шумить…потоком пружно-свіжим,
і в струменях дощу – печаль незрима.
Невже й на небі словом серце ріжуть?
То як же ТУТ переживати зими?
Квітень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2018
***
І теплий промінь легко по щоці
ковзне навспак cухим сльозам одчаю.
Не вір тій тиші: знай - душа кричала,
як сонце танцювало на лиці.
Зануритися у твоє плече
до забуття, неначе до спасіння.
Моя весна…це почуття осіннє...
Нехай печаль за мить перетече.
квітень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
***
Тихше, тихше, мій коханий спить.
Місто спить, і спить вся Україна.
Тільки місяченьку ніч плисти,
неба плюскіт - це доволі мирно.
Я на "вахті": сна нема чомусь...
Тиша й морок. Думка сновигає...
На якому гені Давня Русь
стала Україною, мов крайня?
Що тепер? Тепер така біда,
що живем, неначе поторочі.
Хтось і сина власного віддав,
а кому зав*язано і очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2018
***
Зима пропливає корабликом білим,
і ти поспішаєш ( а варто?) за ним.
Куди ти? За вікнами свіжості килим
перлиною манить – прощання зими.
В долонях твоїх – ще окрайчиком літо.
Ніколи не пізно топити сніги.
Аби не линяла емоцій палітра
і тих почуттів, що осонням лягли.
Відкинути посаг свого міжсезоння
і квітку жоржини в собі вберегти…
За шибами вікон ще сонечко сонне,
та не для зимових картин.
Зима пропливає корабликом білим…
2 березня 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2018
***
Можеш мені не писати листи.
Зима відключила зумер…
Що залишається? Тільки плисти!
Життя - це запливи в сумі.
Січень розсипався, мов конфетті.
Холодні горять Стожари.
Вже не важливо, а що хто хотів…
Хто сонцем був, хто Ікаром.
Слово між нами на вітрі хрустить
старезним шматком церати.
Знаєш, не варто писати листи.
Мелодію не програти.
2 лютого 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
***
В місті, як ти, сумному
хто тебе радий зустріти?
Місто маскує втому,
стишено, невагомо
в кронах дерев, між софітів.
Ти розгубила рими
на перехресті всіх течій.
Люди навстріч - без гриму.
Як би пройти між ними,
не підгинаючи плечі?
Літо холодним буде.
Вірші твої - пілігрими -
знов носії застуди.
Вірші - ті ж самі люди
із почуттями тонкими.
Літо 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018
***
На третю добу - а надворі вже грудень -
великим потопом і Суми накрило.
Можливо, нарешті, мене він розбудить,
в собі розібратись, напнути вітрила…
Та я і не сплю. О четвертій п'ю каву:
півночі строфу шліфувала у вірші.
І тихо. І тепло. І, власне, з роками
найбільше ціную гармонію тиші.
Наразі - уявна розмова з тобою…
Мені б ще лучину, і точно Татьяна*,
забувши про час, напуваю любов'ю
свій аркуш паперу - словами кохання…
Дощі у нас тут. І світає запізно.
Пишу: "Захопилася, знаєш, Грабовським"**.
Це , мабуть, і є полюбити Вітчизну:
і мову її – не російську, не польську.
..........................................................
*Татьяна – авторка має на увазі Татьяну Ларіну, героїню роману «Євгеній Онєгін» О.С.Пушкіна.
**Грабовським - мова йде про письменника Павла Грабовського.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2017
Все відносно: душе, відвикай -
у житті немає ідеалу.
Похитнувсь. Тобі ж бо не сказали,
що сильніша Герда, а не Кай.
І, можливо, хтось на цілий вік
запізнився, геть пройшовши мимо…
Лицарю придуманий! Так зимно,
що й цілунком не зігріти щік.
грудень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
***
Коли звисає тиша між двома,
немов пошкоджений електропровід -
пронизливо відчутно: йде зима.
Вологі вечори - суцільна сповідь.
Дивися у вікно, хоч не дивись -
а листопад минає швидкоплинно.
Це постулат - вщухає падолист.
Лиш душу гріють грона горобини.
Холодна сталь доріг та річки Псла,
і тиша Сум смирення викликають....
Напевно, це і є ота краса,
коли мовчать, як на порозі раю.
дистопад 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2017
***
Осінь, осінь, а далі ... пора замерзати
і фореллю душі залягати на дно.
Я у сутінках жовтня з відтінком брунатним
по собі залишаю у віршах мінор.
Золоте почуття, в передзим’ї аж мідне,
я доп’ю, як спивала б від холоду грог…
Листопадом останнім ця осінь відійде…
і жага від мовчання, мовчання на двох.
жовтень-листопад 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
***
У нас тут осінь –
в моді жовта шаль.
А десь на іншому
кінці планети
не час відчути
всю тривку печаль,
аби
проримувати сентименти.
Як божий дар -
це світло восени...
висить повітрям,
у душі плюскоче.
І найсвітліший час -
коли у сни
приходиш сонцем,
щоб зігріти ночі.
Властивістю відносин
є кути:
мій загостривсь
до рідкісної туги.
Надпий цю млість
легесенько...
й прости -
життя, як мить,
не повторити вдруге.
жовтень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017
***
Бабине літо зіллє тепло.
Жінка…Але не баба!
Серце – не лід, не холодне скло.
Серце жіноче - зваба.
Тремко чекаю на поклик твій
у запізнілім літі.
Я вже проходжу його. Дозрій
піснею на блакиті.
Небо синіє. Мовчить: німе.
Нашому суголоссю
як не судилося. Час мине
інеєм по волоссю.
Може, це просто печаль п'янка?
Власне, у Беґбедера *
рівно три роки живе ріка
в серці. Пульсує нервом.
………………………………………………………………………………..
*У Беґбедера – авторка має на увазі роман французького письменника Фредеріка Беґбедера «Кохання живе три роки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
***
Мою печаль, прошу, не переплинь:
у відстані є скритий шарм і тайна*…
Все буде у минулому, все – тлін,
як листопад з мелодією Гайдна.
І музика осінньої листви
зірветься враз і нас не заколише.
А ми й надалі будемо на «Ви»:
словесна гойдалка на фоні тиші.
Тобі негоже бути жебраком.
Мені - не уподобати байдужість.
У тебе - крапка. В мене більше ком…
І серце, що за двох тихенько тужить.
вересень 2017
...................................................
*Тайна(розм.) - те саме, що таємниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
***
Все минає, і образ твій
розтає у димах осінніх.
Я печаль бережу – не cпий!-
ця отрута лишає іній.
У буденності – свій падеграс…
В цьому танці є щастя крихта.
Я повірити хочу в нас:
там, де промінь, – вмирає крига.
Я у віршах печаль несу.
Ти читай. Не питай : «А що се?..»
Меланхолія - дивний сум:
тихо містом гуляє осінь...
жовтень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017
***
Запізнився мій лицар Ізольдою снити…
Шарудітиме листя під колесом світу.
Помирати жагуча уява не хоче.
Забувай же мене з листопадом пророчим.
Буде зимно. Так зимно! Сталева завіса.
Наші спогади важчі за добру валізу.
Наші спомини просто - це фото від Canon...
То не я промайнула - то осінь черлена.
24 вересня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
***
Цей день як день.
А липа
відцвіла…
Нас вулиця
зловила розпашіла.
Чому ж мені
не вистача тепла,
якщо хлюпоче сонце
небосхилом?
Іще
не опадає жовтий лист,
а квінтесенція
думок тривожних -
на глибині
між потім і колись.
Перебіг часу -
плин ріки.
І схоже,
та ностальгія вже
крізь нас тече,
мов проза
від Харукі Муракамі*.
Торкнись мене –
відчуй
таємний щем! –
і обніми
гарячими руками.
.......................................................
*Харукі Муракамі - японський письменник і перекладач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2017
***
Напливають осінні мотиви,
як звуки перону...
Догоратимуть квіти
нервово,нестримно,
шалено.
Горобина дозріє
холодною цнотою в гронах.
Що залишиться нам?
Кровообіг повільний по венах.
Погортай календар –
насолоджуйся влітку ночами.
Розливається млосно тепло,
ніби гуща від кави.
Передсердя штовхне
потаємні бажання і чари
до твоїх берегів –
легковаж! -
дозволяє лукавий.
Це не літо, - а розпач!
Минає. Минає. Минає...
І не втримати часу -
карбує сліди на обличчі…
Припадаю в обіймах до тебе,
як листя багряне,
через осінь пройшовши,
тремтить
біля гілочки в січні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744011
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.07.2017
***
І тоді, коли обриватиме
він стосунки з тобою, більше -
телефонні розмови, - варто не
сподіватись на нього в тиші.
Всі планети припинять рухи –
лиш думкам шкутильгать по колу.
Серце буде надривно й глухо
кров прокачувати солону.
Пройде час, полиняє титром
есемеска* в благенькій Nоkіа,
та, остання від нього, - витреш,
не сповільнивши навіть кроків
перед рейсом Бориспіль-Хітроу.
*Есемеска (просторіччя) – СМС-повідомлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
***
О, не мовчи, дорогий мій, коханий!
Хай твоє слово злітає шафранно.
Хай пробивається світлом джерельним
до капілярів моїх, до артерій.
Легко цілунком впаде переспілим...
Слово тримає, немов сухожилля
стримує тремор мого хвилювання.
Душу тобі віддала на заклання.
Я не відкрила нічого нового -
чим є життя? Це дорога до Бога,
сповнена шлюзів, границь і контрастів,
і теплоти твоїх вуст на зап`ястях.
червень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2017
На прозорій тарелі неба
білопінно хмарки лежать.
Ми з тобою - зелені стебла,
нам з тобою тут доживать.
Хоч дивись, не дивися вгору, -
тільки й віри, що там - любов,
там гаптують від сонця штори…
Тут земля приготує схов.
І на цьому відрізку часу
зеленій, зеленій, немов
ми з тобою - трава на трасі,
а насправді ми є любов.
травень 2017
Фото від Надії Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2017
***
Зима й по тебе прийде, щоб колись
ти інтеграл взяла останнім віршем...
За все подякуй Богу. Навіть більше —
радій комашці, сонцю! І молись.
Твою зневіру радощі зітруть,
душа твоя — валіза , повна втоми.
Весна буяє — панувать живому!
Думки тягучі — небезпечна ртуть.
Шукаєш мовчки милиці для мрій
і вносиш їх до списку преференцій...
І сонце сходить у твоєму серці,
бо цей травневий день, — як супокій.
травень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733744
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2017
***
Очі твої печальні,
брови твої тонкі,
вірші cентиментальні,
та почуття гінкі.
Словом ідеш достоту
так, як ніхто не йшов.
Слово втрачає цноту.
Слово рубцює шов.
Дівчино, де твій лебідь?
З ким твоя висота?
Ти не шукай у небі,
ти на земне постав.
О, твоя ніжність, люба,
стане кому вінцем?
Місяць золотозубий
серцю сяйне про це.
квітень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017
***
Все. Не окликнути:"Ма!".
В мене тепер зима:
протяги та заметілі...
Я без вітрил, керма.
Сум розлила сурма.
Сльози гарячі, спілі.
Буде так холодно ще!
Літо стече дощем,
докори задекорує...
Думи мої плющем
в*ються. Пече. Ключем
в серці стиха...нуртує.
І не сказати про те,
як я люблю тебе.
Тут снігопад розкосий.
І оглядаюся: "Де?
Де ти?" А сніг мете...
білим від абрикоси.
26 квітня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730793
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.04.2017
Цей квітень за вікном...палата у лікарні.
Тополя розлилася на ситці веснянім.
Розложисте гілля аж тягнеться в захмарні,
у дивовижні далі божественних ланів.
Небесний простір їй дарує сонця злото,
бруньками обважніла, розродиться от-от,
з тополею беру і я свої висоти:
о, скільки ж пережито і доброго, й негод!
Переплелись гілки в прекраснім візерунку,
і крона кучерява— хоч вітрові голуб!!
Тополя із вікна для мене, як чарунка
тонких асоціацій, в яких немає згуб.
Свій погляд проведи на дах, що голубіє:
стара архітектура терас, балконів, лиштв...
на те, що бережем і зберегти не вмієм,
а те, що уявляєш, — хоч в пам`яті залиш.
квітень 2017р.
Фото від Надії Позняк : "Фрагмент парку І.Асмолова"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728799
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.04.2017
***
Як день пощезнув — біла органза, —
глухе безсоння повнить альвеоли,
аж в серці біль, то замира, то коле —
спустошення в душі, аби хто знав!
І тиша ніби дивиться пістолем,
і вже стріляє — котиться сльоза.
І вже стріляє, котиться сльоза,
і ніч стоїть і не планує втечі.
Живи собі: життю не заперечиш.
Залізне серце має адресат,
що світ придумав. Чи не словом “кречет”
буття означиш, от якби пізнав
ціну його, а саме серцевину?..
Але не я, бо я сльозою гину.
Радій життю, як матері та сину!
Радій життю, повір, я тільки — “за”.
кінець березня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726646
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2017
***
Не плач, не витікай даремно, душе,
слізьми: відомо, що Москва не вірить.
І де ж твоя, для тебе тільки, суша?
Вготована, і ким, для тебе прірва?
І не врятує навіть огорожа:
коти свій камінь — зводь її довіку.
Від світу не втечеш. Не допоможе.
Мовчи і задихайся аж до крику.
Погоджуйся, що річку не прискориш
і часу не спинить, як бистрі води...
Моя душа ні фальші, ні покори
не терпить в стані власної свободи.
лютий 2017
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
***
В моїх вагонах оселилася печаль...
Ступає тихо, зосереджено блукає
між невідомістю і між оцих “прочан”,
які у пошуках незвіданого раю
снують країною, де в кожного свій Рим.
Тут ніч у вікнах — зашифрований Малевич...
Тут сум — печаттю на обличчях, поза тим,
в моїх вагонах засина любові велич.
Та де ж той сон, адже колеса не мовчать!
Чи сповідаються, а чи заводять пісню...
Моя любове, і шпигне така печаль,
що враз не вистачить без тебе просто кисню!
листопад 2016- лютий 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2017
А чорно-білі клавіші
зима
перебирає пристрасно,
натхненно...
Не вір її багатим килимам
і музиці не вір,
яка на вени
лягає сивиною вечорів.
Забутим тіням теж, повір,
нелегко.
Адже дерева марять, хто б зігрів
зображення від них
в морозну спеку,
котрі ― немов стежки до хати, де
ніхто давно не мешкає,
а отже,
хіба що подорожній забреде
за краплею тепла ―
й сахнеться : “Боже...”
Аж виє порожнеча. Ні душі.
Життя відсутнє. Сніг ―
це попіл, попіл...
А ти стоїш в кімнатіі ― на межі
минулого й того,
що буде потім,
опісля пісні
дикої зими,
опісля повені,
яка снігами
бурхливо простяглася.
Тільки ми
ще залишаємось,
і те, ―
що є між нами.
січень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2017
***
“Забуваються лінії, запахи, барви і звуки ...” ( Н.Білоцерківець)
Не ходи у заручниках мрії, рабом,
не плекай... не очікуй на диво даремно.
Не писати тобі ні про міст Мірабо,
а ні про філософію мертвої Сени.
Не дізнаєшся ти, як закоханих двох
проводжатиме річка очима сумними.
А вона перебачила стільки епох,
що її береги замуровані ними!
Не твоїми слізьми буде плакати та,
що вдихатиме кисень і звуки Монмартра,
бо тобі залишається вся німота
провінційного міста, сьогодні...і завтра.
Не писатимеш вірша про тихий готель,
про легку повноту аромату Парижа...
А про те, ― як німіє околиці день,
і росте, і не гріє самотності тиша.
грудень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
А стомлена стрілка годинника тисне педаль
у просторі часу, мені відчиняючи двері
у завтрашній день, що холодний, крихкий, мов кришталь,
де зимно лягатимуть вірші мої на папері.
А друзів старих затіняє сліди заметіль,
нових ― ледь окреслену щирість, як сонце навколо...
Моє усвідомлення, що є горіння і тлінь,
загострює тишу для пісні зимової, соло.
І саме цей грудень з його чередою проблем,
із невідчуттям, що казкові свята на порозі,
лікує серця небайдужі магічним вогнем,
аби ті щодалі зігріли б когось на морозі.
І хай побивається містом нічним сніговій,
годинник минуле вицокує в нашій квартирі...
тримаю за руку тебе на життєвій кривій,
аби якнайдовше тобі не летіти у вирій.
грудень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2016
***
Віддай тепло розбурханій зимі, —
у серці в когось похитнеться крига.
Сніги не встоять. Присмаком відлиги
вітри наповнять вулиці німі.
Цигарку не палитиме димар
так інтенсивно, як тепер у грудні...
Ланцюг послабне із тривожних буднів,
мов стишує молитву паламар.
А відчуття реальності речей
опишеш віршем, наче дивовижу...
Та ця зима — сердита, гостра, хижа —
вбере тепло усіх твоїх ночей.
Грудень 2016
Фото: Надія Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
***
Якщо падає сніг, це не значить — зима.
Це у місті поранені мерзнуть дороги.
Обривається осінь і те, що ти мав, —
обривається вальсом Євгенія Доги.
Передчасне забілення вулиць блідих —
це просте ушляхетнення, надто зневіри.
І зшиватимеш душу, свій центр парадигм,
щоб розкроїти знову на світле і сіре.
Але порція снігу, що сріблом згори
переплутує карти природі напрочуд,
ще нічого не значить у розпал пори:
тільки б стежку любові ніхто не зурочив.
листопад 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2016
***
Cвої рядки хоч золоти, хоч ні —
тобі не розтопити зовні кригу,
що вулиці бронює. Скаженів
цей жовтень, розкрутивши власну дзиґу.
А ти спішила: вирішила вмить
помити вікна, догодивши вітру.
Тепер термометр мовчки не лежить:
працює ртуть — шукає риску вірну.
Твої хвороби, сповнені тепла,
чаїв гарячих та гірких пігулок...
Думки снують, і не одна знайшла
в цих медитаціях дорогу і притулок.
На противагу хмарі, що повзе
і розростається до розміру, мов пекло...
у тебе час є думати про все,
просити сонця, щоб воно не змеркло.
листопад 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2016
***
А перший сніг ще невимовно юний.
На швидкоплинне схожий почуття.
Летить, летить...лягаючи на струни
доріг, стежок у пісні про життя.
А ніч повисла чорна, як маслина;
як пам`ять заримовує: “Торез”...
А сніг іде, іде важким курсивом
виписуючи основну із тез,
що “все на світі треба пережити”*.
І буде сніг, а отже ― врожаї...
Душа людська ― гнучке небесне сито:
гарячий сніг пропустить і жалі.
Та відпускаючи цей сніг у міжсезонні,
почуємо, як грає клавесин.
Мій лицарю! Ти сон мій і безсоння,
ти охоронець від смертельних зим.
листопад 2016
.................................................
* слова Ліни Костенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2016
***
Про цей багрянець на дерев долонях,
повір мені, хто тільки не писав!
Та знову осінь. Дві декади жовтня...
а ти і вірша першого не склав.
Не подивився в небо....О, птахи вже
із місяць, мабуть, в Африці живуть.
А ти помрій, хоча би до Парижу
добратися, щоб не померти тут.
І на високих не збіжиш підборах:
не пурхати, як "років сто" тому...
Я півстоліття прожила, та вчора
збагнула осінь: важко одному.
Й тоді, коли , як безпорадна птаха,
листок останній зірветься з дерев,
нестиме душу в безвість, мов на плаху, —
побачу враз обпалений свій нерв.
жовтень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2016
***
А осінь з мого вікна
проста,
еклектична - красива.
І зовсім вона не сумна,
та в чомусь таки
вразлива.
Збагнути б мені той слід,
який
залишає буденно
у вигляді знаків, міт
ця осінь моя
блаженна.
Обійми коханих рук.
Насичений миг
почуттями
читається, мов першодрук, -
читається
до нестями...
Дерева розгублять сміх,
опустять
яскраві знамена...
Вкриватиме
вулицю сніг
і ближчатиме
до мене.
жовтень 2016
Автор фото Надія Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2016
***
Думай про все хороше,
пиши позитивні вірші,
це порятунок, може,
в холодній кімнатній тиші.
А невловиме его,
занурення в себе мовчки,
плавиться в дивний легіт
прощання живих листочків.
Як непідробно плаче
жоржини слаба пелюстка!..
Осінь тремтить гаряча,
призахідне сонце гусне.
Вечір гірчить ковточком
печальних відтінків чаю.
Пишеш о третій ночі
про те, що в собі втрачаєм.
вересень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2016
***
Обрубуй минуле, скидаючи шкіру,
завважиш: те мертве тобі ні до чого.
Твій вибір — це простір: свій базис і вимір.
Не згадуй про вчинки, як рвану панчоху.
Твої дискомфорти однак не потрібні
тому, хто життя перетворює в мушлю.
А ти в ній ростеш, і вважаєш за рідне
все те, що пригнічує, — зрештою, душить.
Спустошення в серці: останні ацтеки
долину покинули — тільки жертовник
відшукує вічність у зорянім глеку,
і вже не важливо: розлив хто, наповнив...
вересень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2016
***
Це тільки здається, що дощ заспокоює душу.
Насправді, душа заспокоює часом дощі,
як от і сьогодні: думки оббивав, наче груші,
щоб ті розсипалися далі в траву і кущі.
Реально з дощем у природи стосунки складніші:
не спалось йому, і не спалось на пару й мені,
і от він заплакав , заплакав не просто, а віршем,
і лицарем смутку заплив на небеснім човні.
І погляди наші зустрілися не випадково,
бо зрадив ліхтар усю гаму його почуттів...
І світла печаль абстрагується зараз у слові:
так дощ говорив, і слова ті були непрості.
Поспішне прощання... А тиша — писалися б вірші!
Ні звуку, ні срібла небесного вже не лилось.
Лиш обриси тіней, неначе з-під пензля Куінджі,
та умиротворення, мов сповідАвся тут хтось.
серпень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2016
***
Тільки та, що покине землю!..
Не тривожитиме і звуком...
Після неї залишиться слово —
пропікатиме сторінки.
Ніби крапля, — а зірве греблю!
І прокотиться сила бруком.
Стугонітиме колискова —
біль розбурханої ріки.
серпень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2016
***
Запилена трава,
зануджені паркани —
це липень догора —
в провінції моїй.
Несказані слова,
як невідкриті рани,
болітимуть щораз
безсонням із-під вій.
Це липень догора.
І не його провина
у тім, що не збулось,
а час — такий лихвар:
німіє, мов пора
холодна біло-синя,
щоб віршами у стос
лягти моїм словам.
Це липень догора
реальністю ясирів.
Зелених кольорів
зачовгані кліше...
І тільки Instagram,
знівелювавши сіре,
покаже, як горів
наш липень міражем.
липень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2016
***
Ця музика дозрілого дощу
по розпашілому, як тен, асфальту,
відтворює твій шепіт: “Не пущу...”, —
зірвавшись, ніби танець Есмеральди.
А струмені несуть жагу прощань,
розкреслюючи місто до вокзалу,
який таїть в собі мою печаль,
маскуючись за подорожнім шалом.
Залишить поїзд після себе хвіст,
новий відрощуючи з рейок через
усю країну, де на повний зріст
ідуть дощі, немов лосось на нерест.
І тільки ти стоятимеш сумним,
не подаси нікому навіть виду,
мов той вокзал, а отже разом з ним
вбереш вологу із небес пролиту.
липень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016
***
Яблука падають, падають яблука знову...
Осінь давно підкрутила годинника хід.
Ритми сердечні сповільнює холод ранковий...
Час не стоїть: поглинає удари глухі.
Хочеш-не хочеш, а змушений спостерігати,
як від опалого листя тривога росте...
Станеш в уяві пірнати шляхами пернатих,
нервом блукаючим прийдеш до Баха в костел... .
Серце мужніє — дай сили останнє втрачати!
Недогаптована радість моя — не журба.
Яблука падають. Падають в тишу нещадно,
наче у душу рушає осіння гарба.
липень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
***
Сонце цілує плечі:
Господи, як пече!
В небі — вогняний глечик
(чи золотий ковчег?..).
Сиплеться жар в повітрі,
губиться у траві.
Літо поволі гіркне.
Дякуй, що ми живі.
Дякуй за полуденне
сонце з душею Че*.
Дякуй, що в наших венах
кров не стоїть — тече.
липень 2014
..........................................
*Че - Ернесто Че Гевара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2016
***
І коли відгуляють вітри,
листопадом зітлівши, і всюди
подарунки різдвяні з вітрин
заглядатимуть в очі, мов люди, —
на містечко сніги опадуть,
і мороз проскрипить у чоботях
мимо ґанку в старому саду...
і вікно розчахнеться, і протяг
приведе у навколишній рух
всю статичність моєї квартири:
я відчую прихований вимір,
ніби хто доторкнувся до рук.
І стоятиме все, як стоїть.
І думки пропливатимуть в`яло,
що нічого, нічого не сталось! —
тільки віра зміцніла на мить.
липень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2016
***
А хмари стікатимуть за видноколо,
і ти запримітиш одну.
Проллюся дощем, не холодним — шовковим,
подумаю: ти пригорнув.
Бо я відійду по тунелю гортаннім,
для когось останнім дзвінком...
І те, що між нами назвалось коханням,
ніколи не щезне,
ніко...
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
***
Дрожит мой май невольно, сиротливо
последней каплей прыткого дождя.
Ах, облака! На синеве ленивой
свой санный след оставили, блуждав...
Куда плывёте? На каком причале
вам швартоваться кромочкой в раю?
Вы днём не спите, и со мной — ночами
на вахте в поэтическом строю.
А, что вдруг, если не плывёте вовсе —
планета ускользает из-под ног?!
И не весна сейчас — седая осень?..
И май скулит: промок весь и продрог.
май 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672143
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.06.2016
***
Крокує червень бадьорим хлопцем:
півоній видих душі студеній.
О...розкошує земля під сонцем...
і тисне літа потужний геній.
А щойно травень дощив - нездужав:
здалось безвольним і кволим тіло.
Та десь глибинно розквітне ружа,
мов крововилив під снігом білим.
червень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2016
***
Дощі сплітають всі мої думки
(так туго коси заплітала мама),
ідуть-бредуть, неначе жебраки,
прошкують, мов дорогою до храму.
І я туди, віддам свої борги...
а злива, наче дзвін прадавньовічний.
Дощі, дощі! Он, бачте, як горить
намолена за Україну свічка?
І кругообіг цей не зупинить,
як не спинить і те, що буде сонце -
завмерли хмари, визира блакить...
мінлива тиша у небесній тронці.
останній день травня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2016
***
Ще не насичена моя душа
настояним жасминовим коханням,
здається,й потяг навіть не рушав
до амплітуди в кращих пориваннях.
І зорі ще не злічені палкі,
і роси ждуть на світанкових луках,
цілунки від коханого жаркі
не спиті ще, хоча вже осінь стука.
Ще травень - недоспіваний обруч,
проходить коло до своїх вазонів.
Чому ж у серці журавлиний ключ
тривожить вересневі горизонти?
Тремчу листком, та доки ще земля
тримає наші порухи і спрагу,
розправлю крила, не для журавля -
в житті літати, знаєш, теж відвага!
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016
***
І знову сніг мете, сніг тополиний.
І замітає відстані й стежки.
Стікає травень буйно, швидкоплинно!
Звисає в часі кетягом тяжким.
Налитий соком, силою, дощами,
як передвісник щастя й перемог,
в моїх очах пелюсткою причалив
півонії червоної на двох.
Та серце слід відшукує осінній.
І я побачила березовий листок,
який лежав, неначе на картині,
малесенький, на сірому -- пожовк.
І ця дрібниця вразила чуттєво,
немов на порцеляні пастораль...
І здався той листок таким суттєвим,
що пух з тополі замітав печаль.
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669099
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016
***
Кроків не чути, де босі
стали на гострі мечі.
Чуєш, полями голосить
пісня степних орачів?
Призупинись на дорозі,
снігом останнім стечи.
Квіти - вінком на волоссі,
торба лляна на плечі -
це вже весна мчить патлата
на вороному коні.
Господи, де ж та розрада?
Скрапують свічкою дні...
Так і життя пролітає -
голубом сизим. А світ
вкотре заплаче: то Каїн
брата позбувся навік.
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016
***
Я частинка життя неповторного рідного міста,
де тополі - це вежі, будинки - старі хмарочоси;
де польоти фантазій, мов клятва найперша врочиста;
де ночами це місто у віршах моїх стоголосе,
у якому й тролейбусам навіть (неначе мурашкам,
котрі знають всі виходи) - як в піраміді Хеопса.
Лабіринти словесні...стискають, що й дихати важко.
І слова мої глушаться так, наче я безголоса.
І коли в післявіршах топитимуть віддано відьом,
знов кричатиме люд, і завиють надсадно сирени,
в летаргічному сні я Парижем блукатиму, Віднем...
залишаючи місто останньою краплею з вени.
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2016
***
Немов Бермудський трикутник, місто:
пливеш, а потім - зникай прозоро!
Куди подівся? Упав тернисто.
Але щоночі летиш, мов Зорро.
А по-англійськи піти - у вічність,
гострити слово, шукати риму...
Коротка смуга моя - зустрічна:
минаю пам`ять, мов листя, димом.
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016
***
В той день у Києві дощило.
У Сумах залишився сум.
І вірячи у сонце щиро,
передчуваючи тріумф -
непереможно і травнево -
душа в простреленій броні
пішла веселкою край неба.
Ішла... А плакалось - мені.
травень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
***
Ця весна, мов дитина, така хвороблива,
їй би в гості до мене, на вулицю - зась!
Пити чай із малиною (хай собі зливи)...
і загострені смисли вписати у джаз.
Із коробки дістану стареньку платівку,
голка спритно ковзне на свої сорок п`ять.
Самота полетить на цю музику дивну,
не збагнувши за мить, хто її розіп`яв.
А Сінатра співатиме плавно про river,
про дорогу на двох ув освітленні moon.
Тільки сіті небесні у пошуках риби
упіймають одну із обірваних струн.
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2016
***
О, цей весняний дощ в моєму місті!
Не грозовий, холодний, пружний, і
шумить вода. Співа: Hasta la vista!
Автівки з нею, спритні боржники,
адже забрали рівновагу часу,
і я у пошуках краплини сухопуть
бреду, як хлющ, уздовж Іллінська-штрассе,
нервова, наче градусника ртуть.
Куди летиш?! - кричу машині вітром.
Водій не чує. Я дивлюся вслід.
З автосалону склом на мене хитро
сухий, мов піч, примружується кіт.
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2016
Наші погляди різні: по лінії фронту.
Тільки, знаєш, це погляди і не більше,
як в дитинстві вдивлялися тихо в "Джоконду", —
та щоразу усмішку ловили іншу...
Пригадай: нам тоді вистачало і парти,
і вітрилом життя, і ні скель, ні стриму...
Ти частенько шумів на уроках і жарти
розсипав, а я вчила про Рим та римлян.
І коли ти надумав ставати військовим
("Сподіваюсь, півсвіту, — казав, — побачить."),
за тобою не плакав ні Пушкін, ні Горький,
тільки — небо рідненьке та місяць-окрайчик.
Як ти там, за Уралом? Бо тут, в інтернеті,
виявляється, ні про що й говорити...
Розмоталось минуле на вістрі багнетів —
муліне від утрачених колоритів.
Смерть курсує між нашими так берегами,
що вже кров`ю відхаркує і планета.
Дев`ять грамів — і все, дев`ять грамів...
Й по хресту — і солдату, й поету.
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662800
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.04.2016
* * *
[i] Поколінню мого сина присвячую[/i]
Вже не юні чорнобильські діти!
Що ви бачили? Вірили в що?
Не дали вам і змоги злетіти,
дочекалися кулі в чоло.
Всі зморилися. Тіло, мов соти.
А чужий – забирає ваш мед.
Без десятків не буде і сотень,
бо який зорепад без комет?
Та вже бачу: обличчя і каски...
Промінь, пломінь, обірваний гімн!
Так Чорнобильська станція гасла,
і зоря опускалась на німб.
Вам злітати, чорнобильські діти!
Рідні, славні мої, золоті!
Вас обрав Бог і навіть помітив,
бо він крила вам дати хотів!
[i] весна 2014[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2016
***
Одинокий птах день у день сидить на гіллі.
Що ти бачиш, пташе, що хвилює тебе?
Розглядаєш вікна у ранковій імлі?
Медитуєш в тиші, див чекаєш з небес?
Ти так дивишся... поглядом Сальвадора Далі,
наче я — рибина: рухи плавні, води — малі...
Бачиш, пташе, я розливаю чай. Чоловік
за столом читає. Ранок здався блідим:
чоловік новини вивчає, схожі на крик.
Я кохаю його, я вдихаю...дихаю ним,
як люблю я весну за цю легкість ходи,
і за те, що вона — рік у рік, рік у рік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2016
***
Коли згасає вуличний ліхтар,
оливу доливає - жовте світло,
а ранок свіжий вибрався на старт,-
свої ховаю я відьмацькі мітли.
Я ними бавилася всю коротку ніч:
літала понад містом ошаліло.
Мітла - це річ, а не якийсь там кітч,
а жінка на мітлі - граційна тілом!
Летиш собі і думаєш про все.
Про те, що скоро літо і відпустка.
Що час летить. Летить! А не повзе.
І поспіх цей вимотує до пустки.
А ще я заглядалася на птиць.
Я їх не бачила, та вгадувала гнізда.
Я так за них боялася, щоб ниць
вони не впали на шляхи, де їздять.
Та ось і прокидаються птахи,
запурхали мелодії весняно...
Ховаю мітли, як свої страхи.
Вмикаю чайник: все іде за планом.
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2016
Коли я задивляюся в дивні твої,
наче море Егейське, очі,
то до скронь прибиваються пізні рої
cтраху, сумніву й жала точать.
Нам і жайвори ще не співали пісень...
А доріг не бува задосить.
Ми вдихали полин і пили наш абсент,
і це він ув очах - не осінь.
Подивись: наші зошити списані вщент-
чи під силу вони нащадкам?..
Хтось один у дорозі був точно блажен
і не бачив кінця й початку.
Ми пили з джерела. Нам коштовне - з піщин.
Бо вивчали дорогу пильно.
Розлюбити мене в тебе десять причин.
Тільки в нас навіть Місяць спільний.
березень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
***
А з неба сніг летів - холодний(!),
до теплої землі летів.
Спускався з темної безодні
у лоно сяйва ліхтарів.
Хтось переплутав ніч весняну
і новорічну в небесах.
А вранці у вікно погляну
та скрикну: "О...яка краса!"
Насправді сніг цей не сприймала
до змін готова вже земля.
Так почуття недосконале
приймає значення нуля.
А сніг летів, летів крохмалем -
була це радість чи напасть?..
Земля на нього не чекала...
Ліхтар завії посміхавсь.
28 березня 2016
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
***
Весняні дні — дощем, дощем...
Залий цю воду хоч за очі.
А в серці порожньо й пече,
і тільки чутно: дощ хлюпоче.
Вгамуй печаль: мою, свою...
Хай рознесе її вітрами.
Весна прийшла. Чому ж стою,
неначе душу відібрали?
Ця крапля дощова - у дім...
Весна із натяком на осінь.
Поговори зі мною. Втім,
тебе про це ніхто й не просить.
початок березня 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016
***
Мов пір`їнкою торкнулося крило
до щоки — так подихом весняним
свіже небо розігнало кров,
ніби залишилося востаннє
зустрічати березень мені,
у травневій ніжитись купелі,
а липневі ночі запашні
ввірити мотивам Ботічеллі.
Прийде осінь. Спалахи жоржин —
відчуття довершеної втрати.
І незчуєшся: сніжить, сніжить...
Господи, не хочеться втрачати!
лютий 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2016
***
Коли пишуться вірші, і сам на сам
виливаєш натхнення у лійку ночі,
як не тепло в квартирі — але зима,
що відлигою в лютому нас морочить.
Напустила туману, здалося щоб
тут не місце і місту — пуста еклектика!
Воно мирно стоїть без вітрил і щогл
і цим самим відшукує цінну метрику.
Вся поезія Сум — незбагненний сум,
він прижився давно між рядків історії
(хоч його приховай, хоч бери на глум);
це як спомин дитинства ... про світлі штори
у кімнаті батьків, де тепло від стін
зігрівало ще ліпше, ніж сонце Криму;
це як пишеш, здається, неначе Грін —
про Ассоль, а фактично — про цю от зиму.
І тому, коли згасне лице зорі,
решта ночі втрачатиме хист і риму,
моє місто зриватиме якорі,
а вітрила багряні зігріють зиму.
лютий 2016р.
Автор малюнка Олександр Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2016
***
Зима освіжає пам`ять
і стеле нові дороги.
Морози шалено палять,
а січень — невтомний блогер
нам статуси пише, постить
про те, що весна десь — гостем;
що перламутр півоній, —
всього лиш на склі віконнім
Радію, радію сонцю,
немов подобрішав соціум.
Капіж від бурульок — ноти,
все пурхають: "Де ти? Хто ти?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
***
Розхристана, в сорочці білій-білій,
здригаючись, заламуючи руки,
шаленим кроком та нервовим рухом
зима терзала душу власну в тілі.
Немов кістки відьмацькі, торохтіли:
шибки, гілля, паркани, — як до згуби!
Зима сміялась! Вишкір білозубий
здававсь безумним, здався навіть хтивим!
Потворна дійсність нагло б'є по ребрах
(несамовито) — о середньовіччя!
Штовхала в спину, рвалась до обличчя —
зима не відпускала йти до тебе.
січень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641271
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.02.2016
***
Мій давній друг - ліхтар... Ти за вікном.
Негоду терпиш. В будь-яку погоду
знервованим натурам перед сном
даєш надію, спокій на догоду.
Та хто ж ТОБІ, ліхтарику, співа,
коли ця завірюха повна люті?
Ти світиш? Світиш! Отже, ще жива
твоя душа у сніжній каламуті.
І бачиш, як снігами замело
шляхи, подвір`я, всі стежки до хати...
Та це, мій друже, не найбільше зло!
Страшить бездушність, мов суцільний кратер.
А ти не спи. Дивись: я каву п`ю.
І підбиваю підсумки та втрати.
Слова римую. Вічні, як: "Нelp you?"
Мете у душах — на координати.
19 січня 2016,ніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2016
***
Ішли сніги, а ти — до мене йшов,
у сяйві зимному із келихом любові.
Я дякую тобі за щемний зов,
за поклик твій у затінки тернові.
Ішли сніги, немов травневий цвіт,
що огортав нас коконом чуттєвим,
і в опаданні тому буйно плід
в`язався для гріхопадіння Єви.
Лягли сніги — божественне сукно!
На мить планета перестала дихать.
Хитався місяць, і пилось вино
зі смаком терну, що п`янило дивно.
січень2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
***
По великих містах роз`їжджаються діти,
а в маленьких містах — тільки контури їхніх слідів.
О, дорого! Заманюєш золотом в кліті,
а насправді — то просто осінні листочки руді.
Так влаштовано світ, і по стежці від батька
син, як птаха злітає в широкий, та власний політ.
Він повернеться. Соколом ясним зненацька
і впізнає причілок, і вікна холодні, мов лід.
І віконце задихає росами тиші.
Цокне кухоль знайомо, і клямка, і скрипне поріг...
А дорога зорітиме далі і вище...
А над хатою місяць уперто триматиме ріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2016
***
Красиве місто. І ми тут — гістьми.
Нам часу обмаль, наш потяг стигне.
Я місто знаю це років двісті.
Воно, як серце, воно, як стигми.
По Саксаганського спішим угору.
Тут сніжні зерна, і хмара висне.
Це місто вічне, як звичне "вчора".
І вічна пам`ять, черлено-чиста.
Хто я для нього? Всього лиш дрібка.
Для цього міста і небо зріле.
Не день сьогодні — холодна шибка.
Дніпро під кригу ховає тіло.
Таксі у простір шукає вихід
і оминає ряди плямисті...
Я звуки струнних почула тихі.
То плаче кобза? Чи бандуристи?
На площі протяг. Слова, як шерех.
Пориви вітру, мов кінські гриви...
Стою і плачу, де Правий Берег...
Плачу історії, де Берег Лівий.
листопад 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627234
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.12.2015