| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Танці рук
Звук
Доторк
Серцебиття
Змутніння
Свідомості
На хвилі
Торкання
Бажання
Торкатись
Вічно
Розбите об
Реальність
Нашого
Буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404620
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2013
Ліхтарі потухли, але автівка все ще продовжувала рух, пробираючись крізь затуманені яблуні. Під колесами тихенько тріщало листя, гілля, кинуті неввічливими людьми пляшки. Машина зупинилась, і з неї вийшло двоє. Двері ледь чутно зачинились, й вони мовчки пішли у бік болота, яке мов би кликало їх своїм нутром. Двоє розійшлись по різні боки, й почали йти на самоті. Один з рушницею, інший з ліхтарем. Кожен шукав щось своє, у сивім тумані, що йшов з нутра дивного болота. Вони йшли й по різні боки дослухались то ледь чутного шепоту містичної істоти, що пролягла між ними, дослухались до шелесту комишу, насторожувались від кожного різкого шуму, завмирали, дослухались так, що навіть чули удари серця, чули пульс, а потім знову йшли далі, йшли щоб не відстати одне від одного, і йти на рівні, тримаючись лише ментальним зв’язком. Вони обоє дослухались до хрусту в очереті і сторожко направили туди хто ліхтар, хто рушницю, а то всього лише містична істота бавилась із ними, й кликала до руху далі. Вони й самі, без заклику йшли далі, й далі. Тоді болото випустило чорних воронів, що злетіти ледь не б’ючи крилами по обличчях, злетіли, й розпорювали туман своїми гострими крилами, розпорювали повітря, яке тихо вижжало, й додавало ще більшої містичності болотному створінню, яке тихесенько посміювалось десь у нутрі. Двоє вгледілись в ту зграйку, що кружляла над головами й пішли далі. Пішли туди, де попереду чекала вода, й де вони мали зустрітися, так і не зрозумівши, чому болото їх кликало. Йшли, ледь чутно хлюпочучи водою, пробираючись крізь рідкий низький очерет. За горизонтом починало швидко світати, й зі світанком містичне болото ховалось глибше в нутрі, залишаючи на поверхні лише тиху глядь води. Двоє зустрівшись, й кивнувши пішли в зворотній бік, але вже поряд, зрідка переговорюючись, і беззмістовним поглядом вглядаючись у болото, що їх кликало. Автівка знову блимнула ліхтарями, і тихо покотилась, а містичне створіння на прощання торкнулось їх своєю туманною рукою, проникло в їх легені, кров, і разом з ними покотилось дорогою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404619
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Вона стояла на морозі
Із саксофоном у руках
Здаватися могло що босі
Ті ніжки сховані в снігах
Душу рвав собі і людям
Металевий інструмент
Давала волю ніжним грудям
Та що жила в один момент
Та різко музика змовчала
Морозом горло обпекло
Лише хвилину постояла
І далі знову загуло
05.08.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Ти сиділа за столом
А на столі розлила каву
Що до віршів моїх
Стікала
Була повільна й
Некваплива
А ти така собі
Ігрива
А ти така собі
Лукава
Допоки кава
Розмивала
Рядки що муза
Написала
03.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Дощі спускались з гір
Заходили у стомлене місто
Чай виливався із берегів
В чашці йому було тісно
Ми ловили відзвуки джазу
На вулицях майже пустих
Додому не бігли відразу
Хмар не злякавшись густих
Вдома чай виливався із чашки
Вдома кава тікала під стіл
На підвіконні стояли ромашки
Та дощі спускалися з гір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Ми стоятимемо обійнявшись на пероні вокзалу
У вкритому туманом місті що ніколи не існувало
Наші губи наближатимуться до повного зближення
А думки шаленітимуть від міцного напруження
Далеко за межами голосно щебетатимуть птахи
Що не існують так само як і ми і це місто
І щойно ми звернемо увагу на красивий спів
Як вони розчиняться в повітрі котре тут не свіже
Варто нам захотіти і горизонт намалює гори
На уявному пероні метушитимуться люди
В очікуванні потягу що ніколи сюди не приїде
Бо його як і нас і пташок і міста не існує
Ми не намагатимемося зрозуміти де ми і що ми
Чи ми є чи ми вигадка чиєїсь дурної фантазії
Ми віддаватимемося одне одному все палкіше
Бо раптом ми існуємо і це було в останнє
Ми знову сховаємось у межах фантастичної мрії
Що мов гіркий туман поглинає нашу свідомість
І більше не бачимо і не чуємо нічого що навколо
Бо у нас є лише ми і цей світ Боги створили нам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Чуєш, як грає
Мелодія сліз
Чуєш, співає
Зачарований ліс
Заглядає у вікна
Спантеличений сон
Його відштовха
Дзвінкіт вікон
Ще ранок усюди
Прокидатися рано
Від нічної напруги
Звільнитися рада
Під ковдрою книга
Самашедшої Ліни
На серці туга
Бо немає довіри
Грає вітерець
З курчавим волоссям
Мов сивий старець
З золотистим колоссям
Уявляєш як в полі
Серед степів
За покликом долі
Тебе він зустрів
Розбігається ніжність
По венах теплом
Вранішня свіжість
Застала за сном
28.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2012
Пишеш листи мені
Помадою на склі
Читаю регулярно
Але мабуть марно
У світі пустому
Холодному скляному
Безнадійно згубились
Ледь не зламались
У твоєму минулому
Давно потонулому
Є я і є ти
Є вони і є ми
Буде що далі
Ніхто не знає
І у печалі
Серце згорає
26.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2012
Якщо немає тебе, то як можу бути я?
Якби ж однина. Однак двоїна...
Й ми знову залишаємось десь там... На краю світу, де немає більше нікого й нічого окрім нас. Ти як і раніше створена не для мене, я створений не для тебе... Але за своєю природою нам потрібно постійно протирічити. Лише через те ми разом. Не через почуття... Через протиріччя. Від моєї душі нічого не залишилося. На її місці шрами й сполучна тканина. Від твого серця мені не залишилось нічого, тільки заплямовані у кров руки. Ми не дивимось одне на одного, а дивимось, як там унизу у скелях копирсається море. Якби я міг, я б заплакав. Ти вже виплакала всі сльози. Відчуття реальності вщент розбилось. Чи я існую в твоїй фантазії, чи ти в моїй... Ми не розуміємо, й не здатні розуміти. Можливо ми лише витвір уяви якогось письменника, котрий не полінився записати нас пером на папір? А може все ж витвір уяви якоїсь дівчинки, яка за хвилину забуде, й ми зникнемо. Перестанемо існувати так само просто, як почали. Я хочу шаленіти з любови, напиватися тобою... Та й ти була б рада, щоб я був для тебе всім, а не нічим. Не тим хто тут поряд. А тим, хто в тобі. Але ми не маємо права на те... Ми не маємо права бути разом... Як не маємо права на життя... Ти не створена для мене, я не створений для тебе... Цей світ не створений для нас... А ми не створені для нього... Запахло їжею... Ти залишила її готуватися на плиті, допоки сиділа тут зі мною... Отак безмовно.. Певно ми лише удвох із тобою можемо говорити мовчки... Розуміти мовчки... Чи може й справді Бог уклав все правильно... Й наша мука, яку ми терпимо так не посильно, то є його благодать... То є те, чим ми маємо тішитись. Та й так... Що ще є у нас? В мене є ти, не створена для мене, в тебе є я, не створений для тебе.... А в нас лише оце море, що постійно копирсається у скелях.... Скелі, в яких копирсається море... й цей будиночок на краю світу, на якому немає більше нічого й нікого окрім нас.... Створеного не для нас....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299369
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 11.12.2011
Я так злетіти хотів
А мені відрізали крила
Не понесе вітрів
Нестримная сила
Й буду лежати
Мов гусак убитий до столу
Буду вмирати
Бо відібрали свободу
Якби ж мої крила
Зуміли ізнов відрости
Узріли би що є сила
Птаху вільним небом нести
Та не бути тому
Бо не виростуть ізнова крила
Потонулому кораблю
Більш не здійняти вітрила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
Відчуй мій біль
Що серце розриває
На шматки і сіль
На рани насипає
Знищує все те
Що було святим
І мене гризе
Я живу між тим
Відчуй мій біль
Що сльози виливає
Втікаю я звідсіль
Моя душа вмирає
Немає більш надій
Що жити зможу я
І по щоці твоїй
Гірка сльоза стікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011