| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Кругом є ті, що не живуть, а просто марять…
Замикаються у замках, вбивають свою совість.
Здають в хімчистки пальта,
Бродять із запльованою людьми спиною.
Закривають очі на чужу біду,
Вони шукають щастя у грошовому смердючому мішку,
Носять золото, хутро й брильянти,
Придивитись краще, заблукали зовсім голі…
Кожний баче себе царем,
А по правді він жебрак убогий…
Начепили ордени й медалі, собі самі шепочуть слава!
Гноблять пам'ять про справжніх героїв,
Вони обрані народом,із власної волі.
Прокидаєтеся ви ж із сну цього міцного,
Допоможіть хворому й бездольному, хоча б одному…
І напийтеся холодної, свяченої водиці,
Захистіть сиріт і нещасну вдовицю.
Ненароком завітайте у душу свою,
Я знаю, ви там знайдете лише пустоту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Ви пам’ятайте тих кого кохали, й кого вважали ворогами
Ви пам’ятайте тих із ким палали, тліли й згасали
Ви пам’ятайте тих із ким раділи і заливалися сльозами
Ви пам’ятайте їх, та дорожіть лиш тими, хто залишався завжди поруч з вами...
І не забудьте тих,кому слова ви щирі промовляли
І не забудьте тих,кого в дорогу довгу проводжали
І не забудьте тих,кого прощали й за руку міцно ви тримали,
Ви пам"ятайте їх та не забудьте тих, кого нема вже більше з нами...
RIP
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011
Я є, але мене немає
Я літаю, але ніхто не знає
Я чекаю, але терпець втрачаю...
Кохання швидко пройде,
А хто мене згадає?
За вікном настала осінь…
Природа засинає
І світить спокійно сонце, вже не зігріває
Так, людське серденько, враз і зупинилось
І вже не стало битись…
Ось і все. Життя вже пролетіло,
Десь птахи співають,
Хтось вже не кохає..
А я ангел, я маю крила
О Боже, так я полетіла!
І знов проклята осінь, серце зупинила
Та я вже не боюся,
Я ангел, я щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
У нас сьогодні радісне й тривожне свято
Тобі улюблені ромашки я поспішаю дарувати
Знай, що сорок шоста осінь це не дата
Маєш внуків й правнуків ще дочекати.
Я згадую, як ми були малі,
З тобою нам морози і сніги
Ніколи не були страшні
Своїм теплом ти холод перетворювала в спеку,
Темну ніч в яскравий день,
Від нас ти гнала небезпеку
Й вчила жить на цій землі.
І хоч імениниця у нас сьогодні ти
Та головний дарунок отримуємо я із братом
Адже Богом дозволено нам вимовляти
Таке чудове й ніжне слово МАТИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011