oleg lytvin

Сторінки (1/99):  « 1»

прокинся ТАРАСЕ….

ПРОКИНЬСЯ  ТАРАСЕ…
ВИСТРЕЛИ  ПОГЛЯДОМ  ГРІЗНО,
ПРОКИНСЬСЯ,  ПОКИ  НЕ  ПІЗНО,
ДВІСТІ  РОКІВ  ПРОЙШЛО
А  МОСКАЛЬ  НІЯК  НЕ  ПІДЕ,
НЕВЖЕ  ЩЕ  НЕ  ДІЙШЛО?
ЩО  СМЕРТЬ  НЕ  ВСЕ  ЗАБЕРЕ?
ПРОКИНСЯ  ТАРАСЕ..
МОЛИТЬ  НАЦІЯ  НАША
ДЛЯ  НАС  У  СВОБОДІ
СОЛОДКОЮ  БУДЕ  І  КАША,
НАШ  ДУХ  НЕ  ЗЛАМАТИ
ЦЕ  Україна,  ..НЕ  «РАША»
ПРОКИНСЯ  ТАРАСЕ…
ВУС  ПОКРУТИ…
ПЕРЕХРЕСТИСЬ,  ВИШИВАНКУ  ВДЯГНИ,
ПРОКИНСЯ  У  КОЖНОМУ  З  НАС
ЩОБ  ТАКІ  РОДИЛИСЬ  ЯК  ТИ,
І  НЕ  ЗАБУВАЛИ  ПРО  НАС.
ПРОКИНСЯ  ТАРАСЕ…
КАСКУ  І  ЩИТ  У  РУКИ  ВІЗЬМИ,
АБО  ОЛІВЕЦЬ  ІЗ  ЗА  ПАЗУХИ  ВИЙМИ,
НАМАЛЮЙ…  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЛЮДЬМИ
ДОСТОЙНИХ  ВПЕРЕД  ПРОВЕДИ.
ПРОКИНСЯ  ТАРАСЕ…
БЛАГОСЛОВИ  НОВУ  УКРАЇНУ
І  ЗАГИБЛИХ  З  СОБОЮ  ВІЗЬМИ,  
ВОНИ  ЯК  І  ТИ  …
БОРОЛИСЬ  ЗА  НАШУ  КРАЇНУ
ДОСТОЙНІ,  -  З  ТОБОЮ  ІТИ….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484142
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.03.2014


ЧЕСТЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАКА

НА  МОРОЗІ  ВІТЕР  ЧУБА  КОЛИХА

СТОЇТЬ  КОЗАК,  ГОЛОВУ  НЕ  ОПУСКА,

У  ВІДВАЗІ  НЕМА  СЛІДУ  КАЙДАНІВ

БО  В  ОЧАХ  ГОРЯТЬ  ВОГНІ  МАЙДАНІВ.

СТОЇТЬ  КОЗАК  МИХАЙЛО  ІЗ  ХОТИНА

БІЛЯ  НЬОГО  В  МАСКАХ,  БИДЛО  І  СКОТИНА,

В  НЬОГО  ЧЕСТІ  БІЛЬШЕ,  НІЖ  НА  ВАШОМУ  МУНДИРІ

БО  ІЗ  БОГОМ,  І    ІЗ  БАТЬКОМ  ВІН  ЖИВЕ  У  МИРІ.

ЗРОЗУМІЙТЕ:  ЗЛАМАТИ  ЇХ  ВАМ  НЕ  ПІД  СИЛУ,

КОЗАК  НА  СМЕРТЬ  ПІДЕ:  

ЗА  УКРАЇНУ,  ЗА  СВОБОДУ  І  ЗА  МИЛУ,

ПІДЕ  ЗА  МАТІР,  БАТЬКА,  Й  ДОЧКУ

ЗА  ЧУБА  СВОГО!  Й  МАМИНУ  ВИШИТУ  СОРОЧКУ….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2014


а все таки пече….

О  пам'ять  моя,  ти  мій  пекучий  біль,
Як  снайпер  потрапляєш,  в  душу,  в  ціль,
Лживі,  чи  правдиві,  боги,  сили  дайте!
Або  ж  на  вічно  смертельно  покарайте,
Щаслива  маска  більше  не  пасує
Хто  ж  ту  колоду  карт  так  тасує?
І  я  вже  більш  не  знаю….
Чи  я  слабак?  чи  сили  забагато  маю?
Коли  ще  так  багато  жити,
Знати..  годі  щось  уже  змінити,
Чи  бездушним  легше  жити?
За  що..  а  хотів  лише  любити…….!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2013


Ти не знаєш…

відпечалі  Ви  думки  мої  звільніть
будьте  благородні,  строго  не  судіть,
цей  хрест  Вам  непосильний  -  мій
у  кожного  демон  виростає  свій

бальзам  на  душу,  чи  поради
Ваші  не  потрібні,
не  за  мене  -  Бога  ради
комусь  Ви  станьте  рідні.

ти  не  знаєш,  що  чекає  за  углом
щастя  міх,  чи  над  головою  лом,
так  і  бути!  цей  непевний  час
памятайте:  демон,  ангел  виростає  з  нас.....    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013


АРКУШ

Кулькова  ручка,  аркуш  паперу
Холодна  кава  і  сигаретний  димок,
слова  лягають  у  свою  манеру
з  голови  вилітають  у  сотні  думок.

Аркуш  як  губка,  як  вірний  слухач
Мовчання  його  цінно  порадить,
І  друг,  і  мовчазний  наглядач,
І  накричить,  і  по  голівці  погладить.

Він  друг,  психолог,  і  навіть  коханка…
Солодкий  як  мед,  і  отруйний  як  ртуть,
Він  не  примус,  і  навіть  не  забаганка
Він  душа,  серце,  і  суть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410660
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2013


МОЯ ЦІНА

Любіть  мене  таким  як  є
Зневажайте,  -  Ваше  право,
Ціна  моя  –  і  мільйон,  або  зо  два  льє
Один  кричить  «ганьба»  а  інший  «браво!»

У  шкуру  мою  лізьте,  критикуйте
Вхід  у  душу  в  мене  вільний,  
А  ні,  так  чай  без  цукру  покуштуйте
Розділіть  цей  смак,  для  Вас  дебільний!

Логіку  у  діях  моїх  не  шукайте
Суть,  Вам  також  не  знайти,
Зустріч  ждіть,  -  а  ні  так  уникайте
Свій  шлях  без  Вас,  зможу  я  пройти!

Не  вчіть  мене  як  жити
По  смерті  ніхто  ще  не  вернувся,
За  гріхи  мої  –  сльози  Вам  не  лити
Порада  зайва,  -  коли  вже  спотикнувся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013


я такий, така і ти!

Свобода  думки,  цей  політ,
Гіркота  падіння,  і  високий  зліт,
Палітра  почуттів,  краса,
Ненависть,  і  душевна  тьма,
В  голові  то  роєм,  табуном,
Образ  велетня,  а  потім  гном,
Сильний  духом,  чемпіон,
Млявість,  і  безбарвний  сон,
Харизма  погляду,  і  шик,
Інстинкт  тварини,  дикий  рик,
Покірність  дій,  осел,
Розумний  хід  думок,  орел….
Суворість  взимку,  і  тепло  весни,
Вчора,  завтра  –  я  такий,  така  і  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2013


СЛОВА

Слова..  хто  дав  Вам  право  так  ранити?
Межа..  як  легко  Вам  її  переступити,
Біль..  що  душу  ріже  як  кинджал,
Крах..  святиню  трощить  як  вандал..

Ви  з  уст  злітаєте  так  просто
Стрілою  ядовитою  влучаєте  у  ціль,
Ви  є  такі,  -  від  Вас  буває  млосно..
Та  більше  Ви,  приносите  все  ж  біль!

Коли  Ви  добрі,  Ви  вмієте  любити
Холодне  серце  підвладні  розтопити,
Які  страшні,  коли  надію  можете  згубити
І  благородні,  -  коли  приреченого  змушуєте  жити….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2013


В кохання істинна проста…

В  кохання  істинна  проста
Мрії  не  високі,  звичайні  і  земні,
Хай  поруч  завжди  буде  та
Усміхнена  і  на  яву,  і  у  в  вісні.

Хай  доля  її  побереже
Подарує  щастя  цілий  міх,
Хай  первинність  свою  збереже
І  в  домі  хай  лунає  сміх.

Подарує  їй  хороших  дочок
Золотоволосих  і  вродливих,
А  там,  -  народиться  синочок
І  не  буде  більш  за  них  щасливих.

Хай  удари  долі  сприйме  сміло
Що  часом  сипляться  як  град,
Хай  незгоди  оминає  вміло
І  з  фортуною,  хай  має  «блат»

Будь  щаслива,  і  щастя  приноси
На  радість  всім  здорова  будь,
До  серця  свого  запроси  –  
Істинну  в  житті  знайди,  і  суть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2012


**************

……….Сигаретний  дим  нехотя  заставляв  очі  сльозитися,  але,  він  і  дальше  курив  в  глибокій  задумці.  Якась  спонтанна  думка  примусила  зануритись  у  роздуми.  Він  думав  про  людей.  Чому  вони  бувають  добрі  і  злі,  відверті  і  загадкові,  і  взагалі,  що  заставляє  їх  бути  такими?  Олег  любив  отак  задумуватись,  підсвідомо  переносячи  себе  у  світ  невідомого,  незвіданого,  його  не  цікавив  прогрес  технологій,  найцікавішим  у  світі  він  вважав  свою  голову,  серце  і  душу.  Пам’ятаючи,  що  людина  не  в  змозі  відкрити  свій  мозок  на  більше,  ніж  на  якість  декілька  відсотків,  Олег  ніби  «зазирав»  собі  у  душу,  голову,  щоб  там  знайти  відповіді  і  істинну  суть.  Так  було  і  цього  разу.  Думаючи  про  те,  чому  люди  роблять  добро,  наштовхнувся,  як  йому  здавалося,  на  дуже  тонку  річ.  Вважаючи,  що  всі  ми,  в  більшій  мірі  егоїсти  і  самолюби,  відбивався  у  своїх  роздумах  саме  від  цього  твердження.  
 Люди  роблять  якісь  вчинки,  допомагають,  підтримують,  тобто  «творять»  добро,  щоб  підтримувати  баланс  у  глибинні  своєї  душі,  тим  самим  протиставляючи  на  вагу  проти          повсякденного  зла  і  не  доброти.  І  саме  в  цьому  цікаво,  вони  роблять  це  підсвідомо,  і  якраз  ті  люди  які  роблять  це    з  «невидимої  просьби»  своєї  душі,  і  є  добряками.  Тут  і  пояснення  слову  «совість»,  бо  якби  не  хотіли  люди  його  описати,  показати,  чи  розказати  про  неї,  -  все  марно.  Це  ота  «невидима  просьба  душі».  Тепер  Олегу  не  важко  здогадатись,  які  люди  злі,  мабуть,  ті  що  не  чують  своєї  душі,  свого  серця.  Його  завжди  переслідувала  думка,  що  він  народився  не  всій  час,  час  прогресу  двадцятого  століття.  Читаючи  книги,  а  він  любив  таку  справу,  уявляв  як  прекрасно  було,  коли  люди  на  вулицях  при  піднімали  з  голів  шляпи,  висловлюючи  свою  повагу,  оце  «прогрес»  який  його  цікавив  завжди.  А  зараз  сусіди  не  всі  між  собою  вітаються,  не  кажучи  вже  про  простих  перехожих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385541
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.12.2012


Я на мить тебе покину…

Коли  кохання  наче  страх
Заставляє  кров  бурлити,
Як  від  бажання  зносить  «дах»
Істину  приносить  слову  «жити»

Як  поцілунок  будить  тіло
Смак  насолоди  на  вустах,
Як  очі  розглядають  сміло
Струм,  що  проходить  по  тілах.

Серце,  кров,  пульсують  в  унісон
Непідвладні  ми  Морфею,
Не  здолає,  безсилий  з  нами  сон
Ми  в  обіймах  під  зорею.

Вона  тінь  небесну  кине
Любов  нашу  осяє,
Душа  у  вись  до  неї  лине
А  тіло  тут  –  стогне  і  палає.

А  коли  підкоримо  вершину
Щоб  поглянуть  в  твої  очі,  
Я  на  мить  тебе  покину
Що  мені  палають  серед  ночі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012


ВЕСНЯНИЙ ЛИСТОПАД

На  дворі  листопад..
А  в  душі  весна  буяє,
Серце  б’ється  не  впопад
І  сонце  в  небі  так  високо  сяє.

В  осінній  час  нас  доля  звела
Наче  пори  року  змінила,
Ти  як  Квітень  –  пахла  й  цвіла
І  для  мене  двері  у  серце  відкрила.

Не  знаю,  чи  осіню  ти  травень  стрічала
Хоч  попереду  в  нас,  люта  зима,
Чи  долю  молила,  чи  може  кричала?
Щоб  в  листопаді  настала  весна….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2012


НІЧНИЙ ПОЛОН

Кожної  ночі  засинаю  з  тобою
Жаль,  що  тільки  думками,
Важко..,  нічого  не  вдію  з  собою
І  цей  потяг  не  згасне  з  роками.

Пригортаю,  відчуваю  запах  волосся
Ніжно  проводжу  рукою,
Так  хочу,  щоб  все  це  збулося
Разом  із  нами,  разом  з  тобою.

Поцілунок  змусить  заплющити  очі
Відчути  смак  карамелі,
Ми  в  полоні  безсонної  ночі
Запускаєм  свої  каруселі.

Ось  уже  пристрасть  у  нас  на  порозі
За  нею  –  насолода  бажання,
Недалеко  –  десь  у  дорозі,
Усіх  кличе  наше  кохання.

Із  ними  пригубим  вина
Ніжного..  як  молоде  твоє  тіло,
Тебе  не  відпущу,  ти  в  мене  одна
«кохаю»  -  промовлю  вже  сміло…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2012


Отруєна Душа.

Ми  творці  своєї  долі
Хочемо  завжди  щасливо  жити,
А  іншим  насипаєм  в  рани  солі
Навіть  не  збираючись,  щось  таки  змінити.

Гордістю  собі  труїмо  душу
В  обличчя  всім  плюєм…
«Бо  я  сильний!  Я  так  мушу!»
Ми  не  сильні..  з  середини  вже  гниєм…

Молоді  мами,дітей  вчать  битись..
А  потім  на  коліна..  перед  образом  молитись,
Але  так  треба..  бо  ми  сильні  і  найкращі
Сильні…  вільні…  і  до  кінця  пропащі.

Виправдовуємось..  «ніхто  не  ідеальний»
Живем  як  стадо..
Байдуже..  що  путь  в  нас  дальній
Головне,  в  шафі  щоб  висіло  «ПРАДО»

Страшно  жити  в  час  такий,
Прикро..  я  такий  самий,
Але  весь  гнів  вкладаю  у  папір..
Я  не  тиран,  не  бузувір…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2012


ЗМІНЮ ЖИТТЯ

З  робити  хочеться  в    Ж  итті  хоч  щось
М  алими  кроками    піт  И,
І    не  потрібно    надія  Тись    -  «авось!»
Не  вже  так  важко    туТ  себе  знайти?
Ю  веліром  долі  бути.    Я  зможу..
                                                                   себе  знайти
                                                                     і  не  забути…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2012


Гарно…

На  дворі  листопад,  і  вітри  холодні,
Та  вони  мене  не  лякають
Тону  в  очей  твоїх  безодні,
Гарно..  як  серця  наші  звикають.

Як  в  єдиному  польоті  б’ються
До  щастя  разом  рвуться,
Як  сумують,  переживають    
Гарно..  як  серця  наші  звикають.

Як  в  натовпі  шукають  рідні  очі
Як  палають  в  передвір`ї  ночі,
Коли  в  лабіринтах  мрій  блукають
Гарно..  як  серця  наші  звикають.

Гарно.  .як  прагнуть  битись  в  унісон
Як  хочуть  бачити  на  двох  єдиний  сон,
Як  від  п’яти  хвилин  розлуки  вже  скучають
Гарно..  як  серця  наші  звикають…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2012


ЧАС

Час,  як  володар  буття
Над  «і»  розставив  крапки,
Як  невід’ємна  частина  мого  життя
Показав  де  вірні  стежки.

Час…  безжально  вбиває  рутину
Так  легко  і  просто  лікує,
З  мужчини  робить  дитину
Коли  серце  того  сумує.

Час..  для  якого  немає  кордонів
Якому  мрії  здійснити  так  легко
Непідвладний  для  наших  законів
Нескоримий  для  інших  канонів.

Час..  перед  тобою  голову  склоню
 Перед  досвідом  неосяжним,
З  тобою  себе,  у  світі  цьому  знайду
З  тобою  відроджусь,  з  тобою  і  вмру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2012


ВСЕ НЕ ВАЖЛИВО…

Може  ти  станеш  тою,  яка  змінить  життя
А  може  і  ні,  і  назад  немає  вже  вороття,
Може  ти  доля,  а  може  просто  зупинка
Та  зараз  я  радий,  що  з  очей  капне  сльозинка..

Може  кохання  інстинкт  продовження  роду
Чи  почуття  незбагнене  ученими  зроду?
Та  це  не  важливо,  коли  читаю  твоє  есемес
Вірю..  ти  мій  ангел..  –  посланець  небес.

Життя  прекрасне  через  свою  незбагненність
Мрія  солодка  –  через  свою  нездійсненність,
Кохання  це  щастя,  через  свою  простоту
Все  не  важливо..  лиш  тебе  одну  я  люблю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2012


Твій Наркотик

Коли  голос  твій  тремтить
І  слова  линуть  щирі,
До  сльози  лишилась  мить
І  розум  з  серцем  в  мирі,
Коли  подушку  обіймаєш  як  мене
Думками  на  грудях  засинаєш,
Амур  на  крилах  в  вись  несе
Так,  ти  таки  кохаєш,
Коли  для  щастя    досить  поцілунку
А  для  втіхи  сам  лиш  дотик,
Ти  в  залежності  мого  дарунку
Я  твоє  кохання,  твій  наркотик.
Тоді  я  усміхаюсь  і  люблю
Тебе  знайшов,  не  відпущу,
В  моєму  серці  ти  одна
Кохання  наше  розділю  сповна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2012


НЕМА КОХАННЯ

Тобі  25,  ти  хочеш  вже  дружиною  бути
В  декрет  піти..
Та  чи  зможеш  мене  ти  забути?
І  кого  в  цьому  житті  ти  хочеш  знайти?

Я  прошу..  ну  зачекай  рік  чи  два
Я  молодий,  дай  на  ноги  встати,
Та  не  розумієш…  ціль  в  тебе  одна
Дай  Бог  тобі  потім  не  ридати.

І  про  яке  кохання  можна  розмовляти?
«  я  не  хочу  ціле  життя  гарувати»
Слова  ранять  більше  ніж  зрада…
Не  помагає..  –  нічия  порада.

А  я  хочу  дружину..  вірну,  надійну
Хочу  щастя,  дитину  енергійну,
І  чи  можу  я  тобі  повірити?
Що  з  другим  не  подумаєш  звірити…

От  таке  кохання  «грошовите»
З  брехні,  мильних  слів  із  вите,
Нема  кохання,  лиш  інстинкт  лишився
Але  я  вірю!  З  дороги  власної  не  збився…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2012


ЗАГАДКА

час  прийшов  з  тобою  розділити  ложе
і  смисл  втрачає  слово  «може»,
сьогодні  ти  моя,  та  лиш  сьогодні
двоє  знаємо:  лиш  раз..  але  обидва  згодні.

Завтра  мовчки,  без  жалю    підеш
Навіть  у  снах,  не  згадаєш,  не  знайдеш,
А  я  вдаватиму  що  сплю..
І  в  голові  слова  «ненавиджу»  чи  «люблю»

Лиш  аромат  парфумів  на  подушці  ніби  згадка
Я  вагатимусь..  чи  ти  проста?  Чи  справді  ти  загадка?
Чи  справді  ти  хотіла,  чи  може  скористала?
А  може  фініш  вже  й  на  старті  знала….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366794
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2012


Амури не туди стріляють…

І  що?  Кохання  це,  чи  тільки  в  очі  пил?
Любов..  чи  одному  бути  вже  не  має  сил,
А  може  лиш  фізичну  жагу  я  годую,
Як  в  гаремі..  -  пусту  любов  купую.

Чи  наші  феромони  зовсім  не  підходять
Подихи  важкі  з  розуму  лиш  зводять,
Красиві  погляди,  слова,  як  передумова
І  не  почути  з  твоїх  вуст  три  ніжних  слова…

Чи  то  Амур  куди  попало  так  стріляє
З  одного  решето,  а  іншого  не  помічає,
Чи  просто  залишити  все  як  є
А  час  покаже  -    де  живе  моє….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2012


ШаЛаВа

Знайомство  в  клубі,  нічого  особливого
Танці,  поцілунки…
Вогники  в  очах..  від  продовження  можливого
і  не  важливі  статуси,  ґатунки.

..  прокинулись  у  нього    в  ліжку..
Така  приємна  втома…
Глянув  на  свою  нічну  «кішку»
Ставити  крапку?  Та  ні,  лиш  кома.
 
Він  ніколи  не  був  брутальним  -  
«кави,  чаю»?
Печивом  пригостив  банальним
А  потім  есемес  «  А  я  скучаю..»

Усміхнувся..,  так  його  не  заманити,
Йому  начхати  чи  його  хочуть,
Головне  сприйняти,    -  полюбити
Він  ще  не  готовий  свої  принципи  змінити.

Час  ішов..  самотність  брала  гору
Все  частіше  не  витримував  отого  мору,
Побільшало  побачень  і  дзвінків
Втікали  двоє..  до  грішних  тих  світів…

Вона  шептала  що  кохає,  любить..
Він  думав  «Вона  мене  погубить»…
Кожен  брав  те  що  йому  потрібно
Лиш  пристрасть  єднає  –  не  одноосібно.

Та  серце  його  не  кам’яне
Знав,  безслідно  це  не  мине,
Почав  придиратись,  ревнувати
Інколи  навіть  щось  забороняти.

наважився…  хоча  і  сумнівався
Ніколи  він  так  ще  не  помилявся,
Влаштував  її  на  роботу
Обмежив  деяку  свободу.

«Ліпив»  під  себе,  людиною  зробив
В  самі  важкі  часи  –  ніколи  не  лишив,
Закохався…  в  те  що  виховати  зумів
Вже  не  сумнівався..  жити  тільки  з  нею  захотів  
 
Вона  цвіла,  і  він  не  сумував
Тепер  це  точно  –  покохав,
До  батьків  приходили,  додому
Планували..  не  обмежувалось  на  цьому.

Він  нею  дорожив,  сильно  довіряв
В  ній  не  сумнівався,  з  дна  її  підняв,
Алмаз  в  ній  чистий  відшукав
як  без  неї  жити?  –  не  уявляв.

Та  щось  у  світі  помінялось
Її  кохання  кудись  сховалось,
А  він  вже  просто  хворий  нею  був
«Вона  мене  погубить»  -  забув.

Цей  день  був  неминучий…
Біль  нестерпний  і  жагучий,
Світ  з  рожевого  чорним  став
Неначе  сонце  хтось  украв…

«то  ти  мене  кидаєш»?  -  
«так..  ти  мене  не  задовольняєш…
до  того…  мало  заробляєш…»

…  затяжний  запій..  апатія..
Проклинав..  що  в  світі  є  симпатія,
Не  розумів,  скільки  сил  потрібно
Щоб  все  це  витримати  гідно.

Час  ішов..  він  боровся  із  собою
Витримав..  не  хворий  вже  тобою,
Тебе  як  маріонетку  зневажає
Як  поганий  сон…  просто  забуває.
 
А  ти  живеш  і  далі  у  світі  свому:

Знайомство  в  клубі,  нічого  особливого
Танці,  поцілунки…
Вогники  в  очах..  від  продовження  можливого
і  не  важливі  статуси,  ґатунки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2012


Чарівність Самоти…

О!  який  цей  стан  знайомий
Ну  просто  дежавю!
Не  одному  він  мені  відомий
На  перехресті  знов  стою.

Те  що  на  душі  лежить
Сміхом  засипаєш,
На  серці  важко  –  
У  своїх  віршах    ховаєш.

Куштуєш  чарівність  самоти..
Чашка  кави,  вірш..  і  тільки  ти,
Собі  і  друг,  і  ворог,  і  митець,
Свого  світу  маленького  творець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012


А ДЛЯ ЩАСТЯ БАГАТОГО НЕ ТРЕБА. .

А  для  щастя  багатого  не  треба
Трохи  затишку,  над  головою  кусок  неба,
Щиру  усмішку,  вогника  в  очах
Кохання  пісню  по  ночах,
Зранку  свіжий  запах  кави
Прожити  можна  без  забави,
Тепло  маминої  руки
Усміхнутись,  і  зламати  всі  суки,
Привітатись  із  природою
Не  обділила  тебе  вродою,
Підняти  жалюзі  з  вікон
Світ  красивий  –  це  не  сон,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


ЗАМИСЛИВСЯ…

Як  інколи  хочеться  бути  черствим  і  німим
Не  чути,  не  бачити,  -  просто  жити  ніким,
Не  вибачатись,    і  не  пробачити
Як  боротись    зі  станом  таким?

Депресія,  чи  настрій  підводить..
А  може  доля  в  лабіринт  новий  заводить..?
Не  завжди  все  гладко  –  розумію,
Та  від  того  не  легше,  -  сивію.

Друзі  –  не  друзі,  рідні  не  розуміють
Кохання  –  булька  мильна,
Слабкі  пройти  достойно,мабуть,  не  зуміють,
Це  ж  яка  повинна  людина  бути  сильна?

Живемо,  борімось,  втрачаєм,  знаходим
Часто  від  принципів  далеко  відходим,
Та  все  ж,  -    живе  у  нас  добро,
Поки  цього  не  забудем  –  з  носом  буде  зло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012


"КУРОРТНИЙ" РОМАН

Ми  познайомились  звичайно
Спільний  друг,  кафе…
Ви  скажете  банально?
Ні..  вона  не  п’є  навіть  і  «лате»

Без  гламуру  і  дорогого  макіяжу
Симпатичною  показалась,
Подумав..  свою  думку  ще  нав’яжу
Щира..  в  собі  не  ховалась…

О!..  а  плани  в  неї..  
Так  розраховано  все    чітко
Не  вірить  у  «амурів»  і  чарам  феї
Не  права  ти  –  мила  квітко.

Гордо  погляди  кидає
На  своєму  до  кінця  стоїть,
Знаю,  вона  це  прочитає
Але  я  нічого  тут  не  хочу  утаїть.

Вона  звичайна  дівчина,  мила
Потрібно  уваги  й  трішки  тепла,
Зрозуміє  –  любов  це  сила
І  колись  про  це  скаже  сама.

Хоче  бути  квіткою  в  чиємусь  саду
Набридло  їй  поле  і  постійні  вітри,
Підожди,  буде  той  хто  скаже  «вкраду»
Ти  тільки  ниточку  втримай..  не  відпусти.

Я  бачу  як  ти  усміхнешся  як  будеш  читати,
Не  було  того,  щоб  міг  про  тебе  писати,
І  як  буде  поблизу  амур  пролітати  –  
Зупини  його,  попроси  краще  стріляти……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2012


ДВІ СТИХІЇ

Я  вогонь,  ти  була  тиха  вода
Так  сталося,  що  доля  нас  в  одному  місці  звела,
Згубні  сили  двох  стихій
Але  ми  пішли..  слідами  своїх  мрій.

Я  той  що  міг  зігріти,  але  не  спалити
Ти  –  ніжна,  але  могла  враз  мене  згасити..
Наш  союз  був  міцний,  але  завше  на  грані
Любов,  кохання,  -  ніби  на  екрані..

Неправильний  рух  –  і  сили  вже  не  спинити
Ми  навчилися..  другу  сторону  приручити,
Вже  й  ніхто  не  дивувався  із  нас
Та  тут  третя  сила,  -  втрутився  час…

На  вухо  тобі  нашептав..
І  ось!  Ти  стала  бурхливе  море,
Я  ж,  свою  думку  не  поміняв  –  
«люблю  тебе,  о  найпрекрасніша  зоре!»

А  ти  все  більш  розширяла  береги
І  так  рідко  промовляла  «Ми»
Я  став  той  що  згасає..
Боровся..  залишився  тим  що  кохає.

Твої  вірні  друзі  зачастили  до  нас  в  гості…
Затяжна  негода  і  буреломні  вітри,
Разом  ви  додавали  в  силі,  в  зрості
А  я  лиш  збоку  роздумував  –  не  буде  більше  «Ми»

І  настав  той  день..  необережно  погасила  нас
Нема  вогню..  тепер  лиш  в  очі  дим  пускаю,
По  різні  боки..  між  нами  бігає  лиш  час..
Для  тебе  я  погас,  а  для  іншої  палаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2012


Ранкова романтика

Ранок..  зігріюсь  свіжою    пресою
У  кавових  роздумах  розчинюсь,
Вересневим  повітрям  поласую
Гарно..  просто  так  усміхнусь.

Балкон..  смак  незайманої  сигарети
Сонце  як  величний  митець,
На  небі  малює  свої    незвичні  багети
З  нічними  богами  воно  вічний  борець.

В  очах  здоровий  вогник  палає
На  повні  груди  вдихаю  того  нектару,
на  душі  вже  також  світає
сьогодні  мене…  щось  гарне  спіткає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012


ПУСТІ ЦИТАТИ

Ніч..  клуб…  друзі…  пиво..
П’яний  дим…  пусті  цитати…
Знову..  а  колись  казала  що  я  «диво»
Хто  буде  той  бруд  з  мене  здирати?

Кому  я  важливий  таким  як  є,  і  як  був?
В  душі  вже  не  бруд,  а  багнюка..
Де  всі  вірні?  Може  когось  я  забув…
Думки..  розлука..  і  смертельна  та  скука…

Цікаво..а  згадає  та  з  якої  зробив  я  людину?
Кому  душу  відав,  взамін  нічого  не  взяв,
Дивно..  в  мені  бачить  рогату  скотину..
А  я  навіжений..  просто  так  покохав..

Не  важливо..  забув  ..  розтоптав..
Істину  в  цьому  вже  не  буду  шукати..
Ти  собі  кричи..  я  тихо  промовлю  «кохав»,
І  в  лабіринтах  душі  і  далі  буду  блукати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012


вірить у дива. .

Скільки  б  життя  нас  не  навчало  –  
Серце  вірить  у  дива,
Здається,  краще  би  мовчало
А  воно  вперто  множить  все  на  два.

А  втім,  нехай  множить,  нехай  кохає!
Надія,  як  кажуть,  не  вмирає,
Життя  ще  заграє  всіма  кольорами
А  кохання  оселиться  поряд  із  нами!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2012


У вир вже пустились літа…

У  вир  вже  пустились  літа
Вже  й  сім'я,  дружиною  стала,
Чого  ж  доля  в  неї  сліпа?
Його  не  любила,  його  не  кохала…

Через  образу  з  іншим  пішла
Доказати  хотіла?..  дурна,
А  щасливою  так  і  не  стала…
Сама  для  себе  зосталась  чужа.
 
Свій  обов’язок  гідно  несе
З  нелюбимим  очі  відкрила..
Привикла..  вже  не  пече
пів  ночі  не  спала..  у  Бога  молила…

вже  й  забула  про  ласку  і  втіху
моральну  і  навіть  фізичну,
живе..  заради  дитячого  сміху
життя  малює  картину  вже  звичну.

А  він?  А  він  спився…
В  очах  досі  нерозуміння,
До  самого  низу  скотився
Інший  ідол..  своє  поклоніння.

Вона  хотіла,  хотіла  вернути!
Хотіла  щасливо  з  ним  жити
Ах…чому  ж  молодою  так  важко  збагнути?
Пізно..  скотився..  почав  уже  пити…

Чому  тоді  йому  не  пробачила..
Звичайної  бійки  у  барі  ,
Як  би  ж  свою  долю  побачила
Життя  в  спокуті  і  карі..

А  тепер  розум  із  серцем  у  вічній  війні,
Вдень  живе  розумом  –  серцем  вночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359337
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.08.2012


Не Відпусти. .

спільно  з  Салтан  Николай
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359171



Хоч    юність    ніби    за    плечима,
Але    чомусь    соромлюсь    Вас.
Дивлюсь    квітучими    очима    -
Вогонь    в    душі    моїй    не    згас.

А    я    боюсь    торкнутись  у  вуста,
Хоч    цілував  не    раз  до  Вас,
Ті    очі    -    як  джерела  ласки  і  тепла…
І  так  хочу..  аби  доля  поєднала  Нас.

Боюсь    зізнатись,    що    кохаю,
Хоч    я    кохав    уже…    кохав,
Але    тепер    чомусь    чекаю,
Мов    я    його    не    зустрічав.

А    серце    уже  і  не    граніт,
Душа    не    такая    вже  й    сумна,
Любов  у  ньому  –  відкриває  цілий  світ
Вона  чиста,  чиста  як  сльоза.

Закрию    очі    –    задихаюсь,
Чи    справді  є  на  світі  Ви?    
Я    тут    вагаюсь...    Ви    ж    ...    натомість    -
Віданно  шепочете  «Не  відпусти»….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2012


присвята моїй подрузі

Присвята  моїй  дорогій  подрузі….  Надійці)

Я  просто  так  тобі  одного  разу  написав
Просто  попили  віртуального  чаю,  поїли  торту,
Вражений  був,  таких  ще  не  зустрічав
Не  ділила  ти  статусу,  не  виділяла  сорту.
Легкість  в  спілкуванні..
Спільні  теми..  навіть  в  коханні!
Ти  дуже  хороша  і  мила,
Нехай  тобі  в  житті  усе  вдається,
Бажаю  щоб  в  радості  завжди  ти  жила
Ти  найкраща,  -  я  знаю,  мені  не  здається…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012


За Україну!

У  сю  історію  рідної  землі    
К  расиву  мову  батька  й  нені,
Р  оками  загартовану  в  війні…
А    тим  усім..  суржики  збирайте  в  жмені
Ї    х  ненавидить  буду,  й  зневажати
Н  айкраще  вам,  звідси  би  втікати.
А  на  кінець  скажу  я  Вам:
                       За  Україну  встану  навіть  сам!
                         
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2012


Тебе я знайду

Я  знайду  тебе  серед  чорного  бруду
Вогонь  очей  освітить  мій  шлях,
Свого  кохання  не  зречусь,  не  забуду
Всі  негаразди  відчують  свій  крах.

Я  ніжно  обмию  тебе  від  багнюки
Ти  блиснеш  як  стократний  алмаз,
Смерть  не  загрожує  нам  від  розлуки
Ніхто,  й  ніколи,  не  розлучить  вже  нас.

Ти  будеш  трояндою  в  моєму  саду
Вічно  красива,  пахуча,
Для  ласки,  повір,  я  сили  знайду
Яка  б  ти  не  була  неприступна,  жагуча.

Своє  кохання  у  серці  сховаю
Більш  нікого  туди  не  впущу,
Бо  тільки  тебе  люблю  і  кохаю
З  тобою  відроджусь,  з  тобою  і  вмру!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2012


ти живи, люби, кохай!

Не  зраджуй  тих,  хто  тобі  дорогий
Того,  хто  інший,  хто  не  такий,
Не  зраджуй,  кого  ти  так  кохаєш
Серце  одне,  його  не  поміняєш.
Не  кривди  тих,  хто  тебе  оберігає,
Тих,  хто  від  зла  наче  муром  захищає.
Не  кривди  їх,  цінуй
В  уста  ніжно  поцілуй,
Пригорни,  не  відпускай
Ти  живи,  люби,  кохай!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012


Пошкодуй…

Коли  дні  твої  неначе  почорніють
І  пекуча  в  очах  блисне  сльоза,
Нехай  безтурботні  спогади,  -  душу  зігріють,
Де  сміх  дзвенів,  в  безсонних  ночах..

Де  ти    була  богинею,  чи  навіть  музою,
Легкою..  ніжною  як  весняний  вітерець,
Згадай..  того  що  став  тобі  обузою..
Пошкодуй…  що  з  вуст  зірвалось  «це  кінець»

І  нехай  та  остання  сльоза  капне  для  нього,
Ніби  для  пам’яті..  як  відкритка  на  згадку,
Навіть  земля  немає  тяжіння  такого..
Ти  життя  його  обернула  в  суцільну  загадку.

                                                                   
                                                                                                                                     19.07.2012р.  м.Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012


тренер з КаРаТе

Колись,  у  школі,  ходив  на  карате  я,  на  гурток
Думав,  а  може,  хороший  получу  там  урок,
Біле  кімоно,  і  якісь  китайські  звуки,
Прямий  хребет,  і  навхрест  свої  руки,
Тренер  був  солідний,  за  виворот  часто  піднімав,
Ми  думали  так  треба,  -  хто  ж  тих  китайців  знав.

Одного  разу,  на  танцях  біля  клубу,
Почув  там  лайку    -  досить  таки  грубу.
Підходжу  ближче,  -  тренер  з  карате!
Думаю  -  «все,  пацанів  вже  не  пронесе»
По  всіх  законах  «блатних  питань»
«фас  на  фас»  -  обидвоє  без  вагань.
Тренер  попередив,  мовляв,  з  карате  на  «ти»
Сільський  хлопака  –  «роздівайся,  -  не  тренди!»
Один  тренеру  удар  у  груди..
Світились  п’ятки..  і  китайські  фрази  через  зуби…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012


ЩЕ РАЗ ПОБУВАТИ У РАЮ…

Я  мільйон  разів  говорив  що  більше  не  хочу  кохати,  це,  мовляв  боляче,  так  потім  важко  усе  переживати,  ті  розлуки,  сцени  ревнощів,  біль  втрати…але  чомусь  ніхто  не  згадує  як  було  добре  до  цього,  до  болі,  до  страждання,  усі,  і  я  в  тому  числі,  згадують  лише  завершення,  а  чому  не  згадати  початок..  як  красиво  все  починалося,  ті  перші  поцілунки..  перші  слова  кохання..  і  байдуже  чи  тобі  15,  чи  25,  від  них  все  рівно  рум’янець  з’являвся…  перші,  з  коханою,  чи  коханим,  поїздки,  подорожі,  побачення,  перші  подарунки,  такі  дорогі  і  багатозначні..  перша  ніч..  перша  чашка  кави  в  ліжко,  перший  зроблений  крок  на  зустріч  коханню..  не  знаю,  хоча  потім  і  боляче,  але  зараз  пишу  і  в  мене  викликає  це  задоволення,  спокій  якийсь,  усмішку…  значить  мені  тоді  було  добре,  і  це  найважливіше!!!  я  був    героєм  тої  казки  два  роки,  а  страждав  всього  рік..  значить  девіденти  з  цього  є..  так.  Боляче  що  то  все  потім  розісрали..  значить  винуваті  двоє…  і  нічого  не  вернути,  хоч  якби  цього  хотілось..  
                           а  зараз?  Зараз  я  хочу  знову  того  наркотику,  того  шаленого  відчуття,  того  спокою,  задоволення,  і  байдуже  якщо  воно  знову  принесе  страждання..  я  не  хочу  ціле  життя  сидіти  в  панцирі  і  чекати,  поки  обіджений  на  весь  світ,  на  кохання,  буду  помирати  одиноким  стариком..  та  ні..  нехай  краще  життя  буде  пересипане  щастям  і  горем  і  біллю,  але  саме  ЩАСТЯ    того  варте…варте  того  щоб  жити,  боротись,  бо  тільки  у  любові,  у  коханні,  людина  відчуває  себе  щасливою..  а  як  тепло  на  душі  коли  бачиш  задоволеною  кохану  людину,  як  у  неї  світяться  очі  від  банальної  троянди  за  15  гривень..  той  блиск  в  очах..  це  вище  за  всі  прийдешні  болі,  страждання…
     Я  готовий    все  відати,  аби  лиш  ще  раз  побувати    з  тобою  у  раю…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328673
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.04.2012


емоції

Говорять  що  недобре  жити  лиш  емоціями..  це  мовляв  дуже  не  стримано,  небезпечно,  а  я  живу  ними,  бо  тільки  емоціями  можна  передати  істинне  відчуття.  Мене  просто  дратують  люди  у  яких  все  розписано,  занотовано,  зацементовано.  Їхня  радість  втілюється  лиш  в  посмішку,  а  я  від  радості  можу  на  руках  ходити..  і  що  тут  поганого??  Коли  в  них  біда  вони  стримано  скрегочуть  скулами,  вони  ж  бо  сильні!  А  я  можу  просто  плакати  як  дитина,  і  мені  байдуже  що  я  чоловік..  Кохання  –  квіти  на  восьме  березня,  і  на  день  народження,  сухе  «  я    тебе  тоже  люблю»  ,  а  я  можу  купити  їх  за  останню  двадцятку,  і  випивший    вночі  кричати  по  місту  «я  тебе  кохаю»  поки  не  заберуть  менти,  і  поки  вони  складають  адмін.  порушення,  я  розказую  їм  яка  в  мене  хороша  дівчина,  і  як  я  її  люблю,  і  що  вона  мене  зараз  чекає  –  капітан  сміється  і  відпускає…Дратують  такі  люди  які  щоранку  пють  перед  сніданком    сире  яйце,  бо  так  корисно,  а  в  душі  так  хочуть  випити  просто  каву  з  сигареткою…а  як  вони  займаються  сексом  я  взагалі  догадуюсь!!!  Одного  разу  чув  як  один  говорив  «  я  по  Четвергах,  бо  в  П’ятницю  на  роботу  на  десяту  а  не  на  восьму!!  Брєд!!!  В  моїй  голові  не  вкладається  як  таке  можливо..  може  в  них  і  там  ліміт  часу  «від»  і  «до»?  а  не  встиг  твої  проблеми…  і  чому  тоді  погано  висловлювати  свої  емоції????  Якщо  жити  по  правилах,  по  розписанню,  ми  ніколи  не  врятуємо  чиєсь  життя  ризикуючи  власним,  ніколи  не  підберемо  бездомного  собаку  до  дому,  а  я  забирав..  бо  мені  стало  шкода,  я  був  в  емоції!!!!!  І  бомжу  кидав  не  15  копійок  як  всі  а  50  гривень  бо  він  так  на  мене  подивився  що  аж  мурахи  пішли,  мені  байдуже  чи  він  їх  пропив,    чи  проїв,  в  мене  були  емоції,  а  потім  я  150  разів  ходив  біля  нього  і  не  кинув  жодної  копійки,  бо  він  вже  так  не  дивився..  
   Я  просто  не  розумію  що  у  цьому  поганого,  я  жив,  і  буду  жити  лиш  емоціями,  бо  тільки  тоді  я  відчуваю  себе  первинного,  себе  справжнього…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328375
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2012


у наших руках…

Наше  життя  як  книга,  пишемо,  добавляємо  нові  сторінки,
Буває  спека,  буває  і  крига,  любимо  іншим  ставить  оцінки..

Хочемо  почати  з  чистого  листа,  та  ми  лиш  аркуш  перегортаєм
Розум  новим  днем  –  сторінкою  тішим,  і  так  вперто  попереднє  стираєм.

Та  суть  у  книзі  закладена,  її  вже  ніяк  не  здолати,
І  так  живемо…  намагаючись  вперто  попереднє  сховати.

У  книзі  бувають  абзаци,  це  наші  намагання  щось  у  світі  змінити,
Ми  грішні,  нещасні,  але  інколи  і  вміємо  когось    полюбити…

Сумно,  що  ідея  закладена  в  першому  аркуші,  на  початках…
Але  пишемо,  радіємо…  вірячи  що  все  у  наших  руках…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012


бувають моменти. .

В  житті  моменти  бувають
Думаєш,  все,  набридло,
І  всі  тебе  забувають,
Боляче  ,  просто  огидно.

Чорний  птах  у  небі  літає
Сонце  єхидно  сміється,
Віра  тебе  забуває
І  це  точно,  тобі  не  здається.

Нікому  діла  немає  до  тебе
Всі  хату  будують  із  краю,
І  ти  нікого  не  впускаєш  до  себе
Ховаєшся..  і  говориш  «втікаю»

А  потім  хтось  всиляє  надію
Віра  знову  у  гості  прийде,
Вже  кричиш  «  я  зумію»
І  щастя  мене  ще  знайде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012


я щасливий

Сили  більшої  народ  ще  не  придумав,
Бог  дивовижно  в  світі  так  задумав
Немає  вищого  нічого  окрім  любові
Блиск  в  очах,  посмішки,  і  дні  всі  кольорові.
Не  проблема  відстань,  чи  роки
Мороз,  дощ,  чи  в  небі  чорному  круки,
Те  що  заставляє  серце  битися
Ціле  життя  іти,  і  не  втомитися,
Бідному  кричати  –  «Я  багатий»
Панку  костюм  вдягнути  той  строкатий,
Каліці  на  ноги  підвестися
Як  здоровий  вперед  так  понестися,
Не  заперечуйте,  нічого  більшого  нема
І  я  таки  щасливий,  в  мені  вона  жива..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012


забути. .

Я  заплутався..  стою  на  роздоріжжі  і  чекаю..
Ні  одна  порада  мені  не  підходить,
Чого  чекаю  вже  і  сам  я  не  знаю
Сонце  чомусь  так  швидко  за  обрій  заходить.

Втікаю  від  світу,  ховаюсь  від  нього,
Дивно..  не  звик  до  такого,
Апатія  до  усього,  і  до  людей..
В  темноті  вже  не  бачу  світла  рідних  очей.

Сильні  теж  плачуть..  мабуть..
За  що  жалію?  Чітко  не  розумію,
Тільки  небо  говорить  «нарешті  забудь!»
але  сумніваюсь..  що  я  це  зумію..

вже  нічого  не  виправлю…  і  з  тим  важко  миритись
інколи  хочеться  десь  перед  поворотом  лишитись
нічого  не  бачити,  нічого  не  чути
не  жаліти,  і  просто  забути…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012


все буде добре.

Я  стану  іншим,  не  зламаюся  під  тиском,
у  чужому  не  шукатиму  великого  зиску,
буду  сильний,  стану  сам  собою
озброюсь  найвищою,  найбільшою  метою.
Я  буду  писати,  курити,  й  любити!
Байдуже  що  про  мене  будуть  говорити,
В  собі  найду  ту  людину,  яка  буде  мати  все  –  
Любов,повагу,  родину,  -  мрія  у  вись  та  несе.
Я  стану  іншим,  нарешті  вилізе  справжнє
На  реальність  заміню    все  то  уявне.
Набридло  жити  у  чиїсь  тіні
Добро  найду  у  твоїй  заміні,
Все  буду  в  мене  добре,  я  знаю  –  
Я  ЛЮДИНА,    і  я  це  відчуваю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012


в образу зіграю. .

Я  просто  більше  не  хочу  любити
Ця  рана  була  майже  смертельна,
Наступний  раз,  -    може  просто  вбити
Не  страшно..  страшна  біль  та  пекельна.

Ти  казала  що  я  слабкий..
Бо  так  усе  сприймаю,
Може..  просто  я  ще  живий..
Але  рани  таки  залатаю..

Я  не  хочу  бачити  тебе  на  колінах..
Повір,  не  тим  я  живу  чи  існую
Я  розчаровуюсь  в  твоїх  замінах.,
Бо  в  снах  твої  руки  одні  я    цілую..

Чи  зараз  люблю?  –  та  ні…
Лиш  спогади  зостались  одні,
Я  з  своїм  серцем  в  образу  зіграю
Я  кажу  не  люблю,  а  воно  –  «кохаю»….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012


я сам не знаю хто я

Дивно.  Вже  не  боляче,  не  рве,  немає  жалю,  напевно  відпустив…  а  що  лишилось?  Пустота,  німота,    безбарвність..  знову  друзі,  п’яні  розмови,  мимольотні  знайомства  з  тупими  малалєтками  які  думають  шо  вони  двіжові..  відчуття  деградації..  заспокоюсь  тим  що  інший  –  напевно.  Що  потрібно  жити  з  минулим,  ну  принаймні  вчитись  з  ним  жити..  це  якись  немов  потік,  ти  пливеш  за  течією,  а  коли  зходиш  на  берег,  вже  ніколи  не  будеш  на  тій  хвилі  що  був..  вона  попливла  без  тебе,  її  не  наздогнати  ніяк..  ти  завжди  будеш  позаду,  і  тільки  будеш  здогадуватись  як  там  «твоя  хвиля»…  
         Все  навкруги  ніби  чуже,  не  твоє,  не  приймає  тебе…  похід  на  ринок  по  нові  джинси,  і  той  вже  не  такий,  немає  з  ким  порадитись..  а  саме  гірше  сам  не  хочеш  ні  з  ким  радитись..  свята  не  мають  святкового  настрою…  дивно…  ніби  поїхав  за  кордон  на  пів  життя..  а  тепер  усе  чуже  і  незрозуміле  на  твої  батьківщині..  повертаєшся  в  бар  де  з  друзями  сидів  перед  дискотекою..  нові  бармени,  офіціанти..  -  ніби…  вже  не  залицяюсь  до  знайомої  дівчини  –  бармена,  просто  сухе  «привіт»..  друзі  запитують  –  «ЯК  завжди»?  –  не  пам’ятаю  що  таке  «як  завжди»..  щоб  вийти  з  стану  меланхолії  намагаєшся  позажигати  до  симпатичної  дівчини..  розумієш  що  вже  не  такий  маєш  «підвішаний»  язик..  а  компліменти,  якись  банальний  дотик  до  волосся  –  просто  видавлюєш..  «ти  симпатична»  -  челюсті  просто  ломить  від  того…  а  секс?  Просто  промовчу..  все  не  твоє,  не  те  до  чого  звик…  з  пів  пачки  сигарет  перейшов  нв  півтора  в  день..  вірші?  Колись  один  на  місяць…  тепер  два  на  день…  і  саме  в  цьому  дивне  те  що  не  МАЄ  ВЖЕ  ЛЮБОВІ  !!!!!  пройшла,  потунала,  спалив,  викинув,  розтоптав,  четвертував,  закопав,  переїхав  і  ще  раз  закопав…  не  скучаю…  вже  не  жалію…  пішла  вона  лісом..  але  я  не  ТОЙ    що  був…  не  тим  хто  був  до  того,  тим  що  тоді…  не  той,  і  світ  не  той..  чужий…  я  сам  собі  чужий…    
         Я  МИЛИЙ,  АЛЕ  НЕ  КРАСУНЧИК,  В  МЕНЕ  БУВАЮТЬ  ПРИЩІ,  -  АЛЕ  Я  НЕ  КВАЗІМОДО…  Я  ОЗЛОБЛЕНИЙ  ,  -  АЛЕ  НЕ  ДИЯВОЛ…  Я  СПІВЧУВАЮ,  АЛЕ  Я  НЕ  АНГЕЛ…
Я  САМ  НЕ  ЗНАЮ  ХТО    Я  ЗАРАЗ……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325766
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2012


так живу…

Заховані  проблеми  знову  рвуться  вгору
Їдять,  печуть,  палають  з  середини,
Вони  бувають,  і  такі  що  не  закриєш  у  комору,
Не  виправити  вже  тої    -  недоброї  години.

Це  не  матеріальне,  це  те  що  вже  не  надолужиш,
І  рану  ту  сердечну  за  розміром  не  звузиш,
Воно  вже  вічно  буде  жити  в  тобі,  егоїст..
Втікаєш..  і  за  собою  спалюєш  той  міст..

Це  те  що  в  голові  сидить  як  голка..
Страшно..  на  грудях  не  помагає  та  наколка..
Це  не  статус  поміняти,  не  відповідь  найти  в  догадках,
Збожеволіти…  від  цього  світу  у  загадках..

Найближчий  друг  і  ворог,    -  серце  з  душею,
То  піднімає..  то  кидає  безжально    в  багно..
Але  надію…  пещу,    її  так  я  лілею,
І  так  живу,  я  так  живу  вже  давно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012


Лагідні мамині очі. .

Лагідні  мамині  очі,  і  ті  руки  що  працюють  роками,
Приходять  до  мене  щоночі,  а  вдень  живими  думками.
Як  багато  не  помічаємо,  просто  ховаємось  в  себе,
І  так  багато  втрачаємо,  не  розуміючи  що  працює  для  тебе.

Вона  давно  вже  не  ставить  високої  мети,  щиро  бажає,
Хочеться  їй  свій  обов’язок  гідно  нести,  просто  скучає,
Прагне  чути  добре  слово,  сином  пишатись,
І  їй  зовсім  не  «кольорово»,  щоранку  там  прокидатись.  

Ніхто  й  ніколи  так  щиро  здоров’я  не  бажає,  так  не  приголубить,
маленьку  перемогу  так  вітає,  щоб  ти  знайшов,  -  вона  сама  загубить.
і  Ви  не  ховайтесь  від  тої  любові  за  важкими  замками,
пам’ятайте:  лагідні  мамині  очі,  і  ті  руки  що  працюють  роками…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012


я знаю що так буде. .

Я  прагну  легкості,  польоту
якогось  феєрверку,  зльоту,
вибуху  емоцій,  щастя  
знаю,  усе  вдасться,
на  все  свій  час
прийде  пора  для  нас,
я  тільки  починаю  жити
негоже  сльози  лити,
нехай  минуле  йде
світле  на  замін  прийде,
я  буду  жити,  усміхатись
від  світу  не  ховатись,
і  прийде  більше  позитиву
розвію  хмару  негативу,
усмішка  буде  не  лиці
чиясь  рука  в  моїй  руці,
я  просто  знаю  що  так  буде
любов  і  щастя  про  мене  не  забуде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012


життя прекрасне - як не крути…

Життя  прекрасне  –  як  не  крути,
Прокинувся,  очі  відкрив,  і  світ  бачиш,
Усміхнись,  від  світу  не  ламай  ти  мости,
Час  мине,  -  і  ворогу  тоже  пробачиш.

Здатність  бачити  чи  відчувати.,
це  вже  щастя,
А  тим  хто  вміє  іншому  співчувати
Обов’язково  усе  вдасться.

Як  серце  щемить  коли  погляд  ловиш..
Тих  очей..  твоїх  рідних  і  близьких,
мамина  сльоза..  коли  гарне  слово  промовиш,
цілей  досягай  високих,  -  не  низьких.

Життя  надто  дороге,  щоб  його  витрачати
На  чвари,  сварки,  і  образи,
Приємно,  коли  за  тобою  є  кому  скучати,
І  старайся  до  них  не  відчувати  відрази.

Бог  дав  нам  дар,  -  любити,
З  якого  починаємо  життя,
Не  дозвольте  почуття  це  вбити,
Бо  назад  не  буде  вороття…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012


Моя кімната - як життя …

Я  вийшов  із  своєї  кімнати  два  роки  тому,
Одягнутий  у  футболку  кохання  і  шорти  радості,
Мені  не  було  холодно,  навіть  добре  було  у  цьому,
Кросівками  довіри  топтав  по  дорозі  всі  гадості.

Кімнату  просто  зачинав,  навіть  не  прибрав,
Просто  пішов,  просто  залишив,
Мене  не  цікавило  що  скажуть,  -  я  ж  кохав,
Мені  було  добре,  -  за  минулим  я  не  тужив.

Я  гуляв  у  тій  одежі  трохи  часу,
Йшов  вперед  з  надією  в  кишені,
Гадостів  потоптав  -  я  цілу  массу,
а  копійки  в  гаманці  -    перетворювались  на  «зелені»

я  перебув  дві  зими  –  не  замерз,  футболка  гріла…
ні  разу  не  шкодував,  -    що  так  легко  вдівся
вона  була  чиста,  білосніжно  біла..
я  тішився…  і  душою  і  тілом  нею  грівся..

та  прийшов  циклон…  змінилася  погода,
холодно  стало..  не  так  як  завжди,
спочатку  був  дощик,  а  потім  взагалі  вже  негода,
я  дивився  на  сонце..  просив  «підожди!»

повернувся  в  кімнату..  прибрав,  помив,
перебрав  гардероб,  легку  одежу  у  шафу  сховав,
із  старих  речей  -  тільки  надійне  лишив,
що  в  мене  стільки  хламу  –  навіть  сам  і  не  знав.

Вроді  сонце  на  дворі,  а  я  ще  в  пальті  ходжу,
Одна  людина  його  із  спогадів  зшила,
Помалу  і  відповідь  в  собі  находжу,  
Це  все  осінь,  це  вона  усе  вбила….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012


спокійні роздуми….

Весна  прийшла  пахощами,  вони  вже  б’ють  в  очі,
Усміхаюсь,  мимохідь  згадую  ті  теплі  ночі,
Для  щастя  нам  хватало  пива,  і  на  двох  сигарки,
слухали  шансон,  і  не  тримали  чужої  марки.

На  весні  хочеться  усміхатись,    і  кохати,
А  те  що  було..  треба  відпускати,
Хоча  й  не  легко  сердечні  рани  лікувати,
А  крапки  над  «І»  ,  доля  сама  буде  розставляти.

Гарна  ця  пора..  приємна  і  красива,
Часом  не  постійна,  але  все  ж  зваблива,
Життя  відроджує,  і  нашу  людську  душу,
Можливо..  і  я  тої  весни  із  місця  зрушу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012


ЗРАДА

Він  стільки  часу  йшов  за  нею,
Шукав  правду  і  плекав  надію,
Називав  її  найкращою  зорею,
Обіцяв,  хмари  чорні  я  розвію.

Він  любив  дивитися  як  вона  засинає
Коли  стомлено  заплющувала  очі,
І  не  бачив  -  як  доля  з  ним  зіграє,
За  ті  щирі,  незабутні  ночі.

В  свята,  якісь  дати,  він  любив  її  дивувати..
Для  нього  було  це  щастям,  було  приємно,
Раніше  прокидався  щоб  сніданок  зготувати,
І  нікому  не  повірив  би,  що  це  все  не  взаємно.

Він  розмовляв  із  нею  про  все  на  світі,
Гладячи  її  волосся,  цілував  в  чоло,
Мріяв,  про  пляжі  на  Гаїті,
Усміхався,  уявляючи  як  би  це  було..

Дрібні  непорозуміння  –  одразу  квіти,
Затикав  їй  рота  поцілунком,
Він  сам  не  бачив  як  починав  мліти,
Вважаючи  її  -    долі  найкращим  подарунком.

Випадково  почув  одну  розмову…
Вона  зраджувала..  знов  і  знову,
Змовчав..  пробачив  …  і  забув…
море  болю  і  розпачу  ковтнув…

В  божевіллі  кидався  по  кімнаті,
А  потім  стомлено  падав  на  диван..
І  сльози  капали  лапаті….
Свідомо  вставши  у  капкан…

Час  пройшов,  але  серце  ще  щемить,
Уже  весілля  спланували,
А  в  голові  клином  та  зрадлива  мить,
Усміхнувся,  «від  мене  ви  такого  не  чекали»!

Гості,  машини  дорогі  і  квіти,
РаГС,  і  ціла  купа  привітань
«напевне,  втечу  я  звідси»!
Без  всяких  лишніх  запитань.

….вона  стояла  в  платті  білому,
В  очах  сльози  і    здивування,
А  він  пішов..  в  костюмі  сірому,
Кинувши  лиш  фразу  на  прощання  –  
«колись  таки,  -    ти  було  моє  кохання…..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012


Неділя у селі. .

Неділя..  ранок,  народ  у  церкву  йде
Старий  малого  ще  й  веде,
Тут  та  якби    нічого    -  
Як  би  не  знати  цього  всього.

Літня  жінка..  вмилась,  волосся  причесала
Біля  дзеркала  покрутилась,  і  помчала.
По  дорозі    -  як  на  зло
Сусідка  Таня    -  ох  і  повезло!

Нова  розмова  про  старе,
«і  з  ким  та  малалєтка  в  церкву  йде?
та  вроді  той  пияк  Петро!  –  
ну,  дурепу  малу  і  занесло  !»

«та  то  тепер  так  є  –  нап’ються  і  в  готель,
йой,  тьху,  -  за  нею  плаче  той  бордель!»
коротка  пауза  –  у  роздумах  моральних,
кілька  поглядів,  зосереджених  –  і  не  банальних!

Та  що  трохи  старша  –  починає  знов  розмову,
Не  про  кури,  господарку  чи  корову,
Не  дає  їй  спокою  ідеє  про  задумку  –  
У  порівнянні  з  «малалєтко»  хто  вищого  ґатунку.

«от  ми  були  молоді  –  такого  не  було,
інакше  було,  -  помаленьку  йшло!»
«Так,  ми  любити  файно  вміли….»
Пауза.  В  голові  згадалось  як  хотіли!

Мовчанка.  Згадалися  гріхи..
В  садку,  на  пасовиську,  на  горищі,  і  на  сіні
І  твердо  було..  і  рани  були  на  коліні…
Мовчать.  І  докори  не  вилазять  у  сумлінні.

В  церкву  вже  зайшли,  ручки  гарно  склали..
Хор  співає.  Слів  не  знають,  жінки  як  риби  румигали.
Та  думка  гріє  про  дорогу  назад  додому  –  
Не  розібралися  усьому,  -  хто  ґатунку  вищого  у  цьому..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012


ВЕСІЛЛЯ

Весілля..  пишна  наречена  і  худенький  молодий,
Ох,  яка  ж  це  парочка,  -  тільки  жий  і  жий,
Гості  з  подивом  самогонку  п’ють,
Лиш  дівчатка  молоденькі  з  молодого  ржуть.
Тесть  на  зятя  поглядає,  вуса  поправляє,
Вигляд  суворий  -  і  очима  розстріляє.
Нареченому  світ  не  милий,  чуть  не  плаче
П’яний  дядько  збоку  –  «не  сумуй  козаче!»
Молода  дружина  все  пакує  і  пакує
Ну  і  де  ж  їй  так  усе  смакує!
Вороття  назад  нема  –  молодий  вже  зрозумів,
«ну  і  як  це  я  дозволив  щоб  тесть  мене  споїв?»
І  так  все  скоро..  і  весілля  ,і  обручки..,
Теща  воркотить    -  «а  я  хочу  внучки!»        
Молодому  все  не  йметься  «як  то    я  попав  у  ті  кліщі?
але  душу  гріють  –  від  машини  ті  ключі..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2012


минулорічні, в’ялі квіти…

Ну  ось  весна..  прийшла  відлига,
І  я  вже  не  такий  як  в  грудні,
З  серце  остання  сходить  крига,
Вірю  в  кольорові    будні.

Словами  про  любов  –  не  кидаюсь
Сміюся  з  улесливих  очей,
Твердо  у  минуле  не  вертаюсь,
Хватає  –  недоспаних  ночей.

Важко  іншу  просто  так  любити
Слова  звучать  не  в  тому  смислі,
І  важко  з  собою  щось  зробити,
Як  слова  не  щирі,  -  а  банально  кислі.

Правду  кажуть  про  звіра  –  
Поранений  сильний  і  лиш  волю  цінує,
Йому  в  поміч  тільки  віра  –  
Справжня,  така  що  всі  мури  руйнує.

Прикро  тільки  що  важко  казати  «люблю»
Звичне  слово,  –  враз  стає  чужим
Прикро,  нічого  із  тим  не  пороблю,
Що  ти  не  моя,  і    для  тебе  я  не  буду  одним…

Кожен  комплімент  видавлюю  із  себе
Та  ні,  причина  не  в  тобі,  ти  молодець,
Я  сам  паркан  поставив  біля  себе
Слово  буде  словом,  воно  як  горобець..

Може  хибний  принцип  –  клин  клином  вибивають,
Напевно  просто  люди  різні,  -  є  такі  що  не  забувають,
І  лиш  паперу  дано  зрозуміти  –  
що  на  дворі  весна,  -  а  на  серці  минулорічні,  в’ялі  квіти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012


"НарДеп"

Поросятка  всі  такі  кругленькі  на  галявині  пасуться
Рила  задоволенні,  хоча  і  брудні,
Хвостики  тоненькі  крутяться  і  в’ються,
Ах,  прийшли  дні  –  красиві  і  не  трудні.
Клан  у  них  обмежений,  зась  чужим,
Лиш  інколи  із  за  клітки  кличуть  нових,
«та  ладно,  я  колись  сидів  із  ним!»
 нормальний  пацан,  нехай  йде,  Бог  із  ним!»
Під  звуки  шансону,  чи  важкого  репу,
Передають  «прівєт»  новому  «нардепу!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317868
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 29.02.2012


Сад (байка)

Прийшла  весна..  на  деревах  у  саду  з’явився  цвіт,
Всіма  пахощами  відродження  наповнявся  світ,
Помалу  набували  форми  яблука,  груші,  ягоди..
Усе  жило  у  царстві  спокою  і  злагоди.

Маленьке  зелене  яблучко  висіло  на  гілочці,
У  сонечку  купалось  вдосталь,  як  на  тарілочці,
Росло  швидко,  наливалось  соком,  червоніло,
Гарним,  соковитим  вирости  хотіло.

Та  недбалий  господар  яблунню  не  доглядав,
Не  обрізав,  не  білив,  червам  на  їжу  відав.  
Яблуння  страждала,  і  фрукти  на  ній  тоже,
Причаїлись,  думали,  не  долізе  черв  може.

Та  хроби  були  все  ближче,  лізли  швидко  вгору,
Паніка  і  страх  переповняли  від  ційого  мору,
Не  помітило  яблуко,  -    вже  червоне,  гарне
Черв  заліз  тихенько,  -  опирання  було  марне.

Оболонка  була  гарна  ще,  -  а  в  середині  вже  точив,
А  господар  –  ледащо,  -  так  нічого  й  не  зробив.
Ходив,  тинявся,  -  байдикував,
І  мухи  із  чола  зганяв.

Пройшло  трохи  часу,  -  яблуко  стало  безсиле,
Ось  –  ось  зірветься  вниз,  -  життя  стало  вже  не  миле,
А  внизу  кропива,  і  трава  висока,  
Жінка  господаря,  -  сліпа  і  косоока.

Хмари  почорніли  і    прийшла  негода,
Впало  яблуко,  -  не  допомогла  немовляча  врода,
Впало  у  траву,  -  стане  їжею  якось  рогатого  скота,
Гарне  було,  соковите,  -  дійсно  шкода….

                                                                                 Сад  –  всесвіт.
                                                                                 Яблуння    -    народ  як  суспільна  єдина  сила.
                                                                                 Черви  –  гріхи,  брудні  засоби  виживання.  
                                                                                 Яблуко  –  кожен  з  нас.
                                                                                 Господар  –  президент.
                                                                                 Сліпа  жінка  –  політики.
                                                                                 Кропива  і  трава  –  найбрудніша  ланка  життя.      
                                                                                 Рогатий  скот  –  олігархи,  багачі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316240
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.02.2012


Серце Матері на чужині…

Хто  запитує  себе,  що  робиться  у  серці  матері  на  чужині?
Нам  тут,  зорі,  близькі,  а  їй  мерещаться  лиш  в  сні,
Діброви,  квітучі  поля,  найрідніша,  така  мила  земля,
І  перед  очима  стоїть.  –  то  син,  то  петля..

Той  сум  міряний  не  днями,  а  вже  цілими  роками!
Ті  сльози  на  очах…  в  аеропорті  із  сумками…
Примушені  міняти  свою  вільну  волю..
Нічого  не  вдієш..  за  них  обрали  їхню  долю..

«будь  чемним!»    -  маленького  сина  просить,
А  серце  кров’ю  заливається,
Тепер  дзвонить,  -  а  він  вже  сіно  косить..
«я  ненадовго»  -  отак  це  називається..

Донька,  -  юнка,  красуня..  струнка…
Вже  рік  як  мамою  стала  сама…
Може  хочете  Ви  Їх  у  чомусь  звинуватити?
А  ви  спробуйте  їм  хоч  щось  порадити…

Без  мови,  соціального  статусу,  прав..
Вимивають  чиєсь  харкотиння  на  підлозі,
Хто  ж  їм  ту  долю  обрав?
Коли  дітям  сниться  –  що  мама  стоїть  на  порозі..

Не  дай  Боже  нікому  відчувати  того  болю,  
Ні  матері  на  чужині,  ні  дітям  на  своїй  землі,
Нехай  за  Вас  ніхто  не  обирає  долю,
Бо  це  те  саме,  -    як  живцем  горіти  у  вогні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012


НЕ ЦІНУЄМО. .

Як  цікаво  влаштований  наш  світ,
Кругом,  усюди,  -  незвідане,  догадки
Небува,  спершу  ягоди,  а  потім  цвіт,
І  не  знайти  відповідь  на  ці  загадки.

Чому  цінуєм  щось  вже  після  втрати,
Чому  ненавидимо,  і  вміємо  кохати,
 Відчуваєм  радість  простого  після  горя,
Мабуть,  така  вже  наша  людська  доля.

А  може  просто  не  помічаємо,
Те,  що  ось-ось  втрачаємо,
Дороге  і  цінне  стає  таким  простим,
Немов  би,  в  очі  хто  напустив  дим.

Чому  до  матері  в  обійми  йдем
Коли  не  бачили  роки,
Чому  не  в  кухні,  коли  зранку  каву  ждем,
Як  часто  на  гладкому  створюєм  суки.

Цінуємо  чийсь  щирий  сміх,
Коли  вже  бачимо  оскал,
Самі  штовхаємо  на  гріх,
Переповняючи  той  невидимий  бокал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012


ОЖИВУТЬ СТАЛЕВІ. .

Минуле  розчиниться  в  тумані  прийдешнього,
Кольорові  дні  наповнять  майбутнє,
Найкраще  з  собою  залишу  з  тутешнього
Те  що  дороге,  і  те  що  незабутнє.

Всі  тривоги  і  невдачі  задушу  сміхом,
А  їхні  починання  мечем  рубати  буду,
І  не  буде  це  ніяким  гріхом,
Що  звільнитись  хочу  я  від  бруду.

Принципи  оживуть  сталеві,
Без  поклонів  королю  чи  королеві,
Жити  буду,  боротись,  і  тримати  віру,
Променем  освічу  -  ауру  цю  сіру.

З  душі  і  серця  витрушу  той  песимізм,
Там  вічно  жити  буде  лиш  добро,      
В  поміч  –  світлий  оптимізм,
і  зась  до  мене  -    в  кого  живе  зло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012


окриляє. .

Кохання  окриляє,  вчить  без  крил  літати,
Дай  Боже  кожному  хто  зуміє  відшукати
Відчути  і  відати,  зберегти,
Освітити  шлях  до  мрії,  до  мети,
Щоб  разом,  завжди,  назавжди,
Вперед  із  вогником  в  очах  іти,
Повагу,  вірність,  через  роки  пронести,
Душевний  спокій,  щастя  віднайти,
Переживати,  цінувати  і  кохати
Не  відчувати  печалі  від  утрати,
Не  зважати  ні  на  що,  -  любити,
Любов  немов  нектар  пригубити,
Не  дозволити  ніжність  розгубити
Скарби  оці,  ніде  не  потопити,
Як  будете  лиш  одне  для  одного  ви  жити
Треба  тільки,  усміхнутись  і  на  все  життя  любити..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012


ми ЛЮДИ

Важко  встояти  проти  тиску  світу  цього,
коліна  розігнути  не  мала  проблема,
хотілось  би  звільнитись  від  усього
це  не  легко,  велика  ця  дилема.

В  світі  повному  лиш  вигоди  і  статку
Зберегти  душу  немовляти…
Та  ні,  у  нас  не  все  в  порядку,
Не  закривати  очі,  потрібно  пам’ятати.

Не  забуваймо  що  ми  люди
Одинакові  і  рівні  всюди,
Чи  «пахар»,  чи  «авторітєт»
Не  важливо  що  в  одного  
В  руках  лопата...  а  в  другого  «кастєт»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012


нікуди не дінусь

Перші  промені    сонця  заглядають,  лоскотають  
На  серці  легко,  в  душі  штиль,  чи  вільний  політ,
Амурчики  маленькі  потрошки  дверці  відкривають
Авось  підстрелять  когось  мимохідь.

Ні,  це  ще  не  весна,  аромат  ще  не  відчувається
Ще  нічого  не  буяє,  не  цвіте,
Хоча  мороз,  помалу  так,  вже  забувається
Із  снігом  талим,  в  минуле  десь  тече.

Примхливий  той  час  коли  все  оживає
Рання  ця  пора,  їй  притаманні  і  плюс,  і  мінус
Інколи,  цвіт  вже  гарний  просто  так  замерзає,
Почекаю  до  травня,  нікуди  від  нього  не  дінусь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


Будяк

В  одному  болоті  виросла  троянда,
Її  оточували  лиш  лобода  і  будяки,
Вона,  інколи  вела  себе  немов  лаванда,
Поглядом  стріляла  гордо,  як  з  гори.

Собою  милувалась,  тішилась,  цвіла,
Критикувала  всіх  в  болоті,
Мовляв,  тут  тільки  я  одна  така,
Маю  бути  і  в  повазі,  і  в  турботі.

Прийшло  спекотне  літо,  сонце  жарить,
Усі  спокійно  ждуть  дощу,
Тільки  троянда  лихом  марить,
«  що  ж  буде,  я  не  будяк,  я  ж  помру»!

Заспокоюють  троянду,  «все  добре  буде»,
«та  що  ти  говориш?ти  що    дурак»?
Тут  із  під  пенька  вилазить  рак  –
«заспокойся  ти..  ти  ж  звичайнісінький  будяк»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312439
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 09.02.2012


ВОНА І Є ТА СИЛА

Все  таки  любов  найбільша  сила:
вона  не  дає  ночами  спати,
упавшому  помагає  з  колін  встати,
інколи..  заставляє  і  ридати..
але  вона  різна,  всяка,  часом  фанатична,
та  мету    несе  одну  завжди  
бува  болюча,  а  бува  і  романтична
не  проганяй  її,  трішки  ти  зажди.
що  примушує  стояти  на  морозі?
що  в  серці  матері  на  чужині?
що  в  обійми  кидає  на  порозі,
коли  когось  побачиш  у  вікні.
Вона  і  є,  та  рушійна  сила
під  неї  попадають  всі,
часом  несправедлива,  але  мила,
до  всіх  приходить,  і  на  яву,  і  у  вісні.
Могутній  наркотик,  що  примушує  жити,
боротись,  вставати,  і  йти,
її  не  треба  боятись,  чи  просто  тужити,
щасливий  той,  хто  її  зможе  знати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012


не для печалі. .

Зітру  з  лиця  нудну  міміку,  відкрию  очі
Погляну  у  вікно,  подумаю,  аналізую,
Прийдуть  нарешті  спокійні,  тихі  ночі,
Так,  я  вже  посміхаюсь,  я  вже  не  сумую.

За  чашкою  кави,  пролетить  в  думках  усе,
Дитинство,  голодний  гуртожиток,  перша  робота,
Приємно,  що  спогади  на  собі  усмішка  несе,
Перша  близькість,  ніжність  ,  турбота.

Перші  життєві  негаразди,  проблеми
Тепер  смішно.  Як  міняється  погляд  з  роками,
Тоді  це  були  такі  непереборні  делеми,
І  батьків  тривожили    дурними  дзвінками.

І  розумію..  зараз  це  така  ж  проблема  як  тоді
Здається  що  світ  зупинився,
Та  відповідь  проста,  її  находжу  в  собі,
Не  для  печалі  чи  суму  я  народився…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012


ЩИТ

Пройшло  пів  року..  як  ми  не  разом..
Змінився  я,  проти  болю  набув  імунітет,
Думки  ридали  то  шансоном,  то  співали  джазом,
Тепер  я  проти  болі,  і  на  руці  одягнутий  кастет.
Програв  битву..  не  тобі,  а  своїй  долі,
Та  війна  попереду,  не  здамся  я  без  бою
По  її  сценарію  не  зіграю  сумної    ролі,
Зараз  полежу,  відпочину,  рани  загою,
А  потім  в  бій,  з  головою,  на  пролом,
Проти  неї  встану  сам,  в  повний  ріст,
Щит  попереду,  охрещений  моїм  єством
Із  проблем  і  невдач  збудую  міст,
Меч  в  руках  із  віри  і  надії  
Буде  вірним  до  кінця,  до  перемоги,
В  небі  допоможуть  мрії,
Не  дадуть  зійти  із  переможної  дороги,
Назад  не  повернуся,  мене  нічого  не  тримає
Навпаки  програна  битва,  вперед  штовхає,
Мечем  от  тим,  довжиною  в  роки,
Розб`ю  тебе  на  кусочки,  на  прах,
Вперед  ведуть  переможні  думки,
Обов’язково  побачу  падіння,  твій  крах.
А  потім  побачу  твої…  сльози..
                               і  мій  блиск  на  очах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012


хочеться чистого….

Мені  набрид  той  спокій,  тишина,
Мороз  скував  усе…  німота,
Гарної  б  любові,  солодкого  вина,
Щоб  серце  грілось  і  душа.

Гарний  фільм,  цікава  співрозмовниця,
Спільні  теми,  роздуми,  думки…
Ну  не  будь  така  вже  скромниця!
Байдуже,  що  на  серцях  висять  замки.

Хочеться  чогось  щиро,  без  бруду,
Фальші  тої,  розбити  величезну  груду,
Хочеться  поглядів  випадкових,
Чарівних,  і  до  цікавості  загадкових…

Щоб  випадковий  дотик  будоражив  кров,
щоб  як  колись,  з’являвся  рум’янець  на  щоках,
щоб  бажання  було  зійтися  поглядом  –  знову  і  знов,
для  того  аби  бачити  вогонь  і  блиск  в  твоїх  очах…

Хочу  справжнього,  чистого  як  сльоза,
Хочу  щоб  такою  була  вона,
За  кого  відав  би  ціле  життя,
Лиш  би  зі  мною  тою  дорогою  йшла..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012


Зустріч

Морозяний  ранок  не  передбачав  нічого  особливого,
просто  зупинка,  просто  чекання,
нічого  грандіозного,  чи  неможливого,
і  тут  на  слух  впіймав,  знайоме  до  болі  вітання..
В  горлі  комок,  тримаюся  впевнено,  спокійно,
ледь  обернувши  голову,  бачу  її,
емоції  в  кулаці,  не  випускаю..  тримаю  надійно,
вона  в  крузі…….  вже  майже  моєї  сім`ї..
боявся  от  таких  зустрічей,  це  гірше  безсонних  ночей,
цей  біль  у  кулаці,  і    цей  вогонь  от  тих  рідних  очей…
кивком  голови  вітаюсь  з  її  батьками,
в  їхньому  погляді  бачу  розпач  і  роздуми,
я  проклинаю  той  ранок  всіма  матюками,
слава  Богу,  шо  не  називав  ще  їх  я  батьками…
рука  шукає  сигарети,  та  курити  не  хочу,
просто..  погляд,  увагу      відводжу..
хвилина  йде  за  годину,  в  тому  пекельному  чеканні,
мороз  тріщить  чиїмись  черевиками,  а  в  мені  спека,
апатія  до  світу  відчувається  в  моєму  зітханні,
погляди  дірявлять  спину  зблизька,  вже  не  здалека…
сотні  думок  в  голові,  літають  так  хаотично,
не  вдається  затримати  навіть  одну,
стан  дуже  знайомий,  для  мене  це  вже  привично,
прокидаюся  в  поті,  -  після  дурнуватого  сну…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012


Наша могутьня…

Наша  велика  держава,  наші  чорноземи,
А  там  і  макарони  кращі,  і  косметичні  креми,
Сидять  пузаті  дяді,  і  говорять  що  працюють
А  матері  наші  там  –  як  прокляті  гарують.
Лишають  немовля  обмите  власними  слізьми
Ходять  від  брами  до  брами..  –  просять  «візьми»..
А  в  нас  все  ок,  Україна  прямує  в  Європу,
Есесівські  лозунги,  гасла,
А  матір  на  квартирку  заробляє  до  гробу,
І  в  бога  молить  щоб  витримала,  не  згасла.
Заспокоюють  травмовану  душу,  висилаючи  гріш,
діти  ображаються,  тим  пхаючи  в  спину  ніж.
Самі  створили  систему,  самі  в  ролі  жертви,
Дітям  треба  любові,  а  не  мобільний,
Потім  плачете,  знову  молите  аби  не  вмерти
Ви  не  вині,  світ  наш  такий  дебільний…
Пузаті  дяді  як  шакали  нападають  купками,
На  Ваші  кровно  здобуті  гроші,
Дивляться  на  валюту,  клацають  зубками,
А  бабця  в  селі  латає  гумові  калоші…
Не  легка  Ваша  доля,  на  чужині  страждати,
Як  слова  ріжуть  душу,коли  говорять
Тільки  щоб  на  Україні  помирати…  
Вертайтесь  до  дому,  тут  не  легко,  
   ………………але  голодом  поки  не  морять…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012


Сповідь

Я  тебе  згадую  інколи,  твоє  ще  не  фарбоване  волосся,
Та  вже  не  так  як  раніше,  те  що  задумали  –  не  збулося..
Все  таки,  ми  одне  одного  багато  навчили
Була  любов  така,  що  і  батьки  не  розлучили…
Я  вкрав  тебе  із  під  вінця…  і  так  само  сталося  зі  мною!
Ну  просто  дежавю..!  а  думав  в  день  один  помремо  ми  з  тобою…
Ти  не  подумай  що  зла  тобі  бажаю…  Ні…
Просто  сповідь  така….  в  кінці…
Я  твого  спокою  не  порушу…
Та  тільки  спогади  роздирають  душу.
Як  влітку  в  озері  купались  ми  голі..
Послане  одне  одному..  –  дякували  долі.
Як  ранком  вдягала  мою  сорочку
І  сварилась,  за  носок  у  куточку..
А  я  поцілунком  затикав  тобі  рот,
А  тепер…..  до  серця  змінила  ти  код…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012


Совість

Отруїти  можна  все,  і  рослину  і  людину,
Тільки  совість  не  піддасться  яду,
Вона  та  зернина  що  всередині  є,
Її  не  здолати,  навіть  якщо  мертвим  впаду.

Вона  не  підкоряється  навколишньому  світу
Її  господар  тільки  серце  твоє
Не  вплинуть  ані  сонце,  ані  вітер
Байдуже  що  час  іде,  вона  пригадає  своє.  

Вона  це  стержень  твій,  твоє  «Я»
Не  буде  її  в  тебе    -  не  пізнаєш  ти  добра,
Це  ниточка,  яка  виводить  з  забуття,
Вірна  супутниця,  до  кінця  твого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012


Забуваємо.

Людське  життя    як  гарна  книга
То  ясне  сонце,  то  холодна  крига

Бувають  часом    злети  і  падіння,
Хвилини  радості,  і  докори  сумління.  

Інколи,  так  хочеться  усе  вернути
Буває  що  прагнемо  забути,

Та  не  буває  однакових  подій
Живемо,  біжимо  до  своїх  мрій,

Долю  творимо,  її  і  проклинаємо
Часто  так,  добра  не  помічаємо,

Все  більше  на  зло  відповідаєм  злом
А  дітям  світ  з  яким  залишим  тлом?

Принципи  людські  міняєм  як  серветки
З  нервів,  пізніше,  ковтаєм  таблетки

Гроші  давно  вже  всім  правлять
І  здоровому,  й  каліці  на  голову  давлять.

Не  вміємо  вже,  так  просто  любити
Хоч  би  із  чортом,  -  та  в  достатку  прожити.

Давайте  трошки  світ  робити  кращим
Бо  майбутнє  дітей  –  буде  дуже  нещасним…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012


ТВОЯ ЧИСТА СЛЬОЗА…

коли  одного  разу  підеш  ти  під  вінець
згадай  того  що  так  тебе  любив,
для  тебе  це  початок,  а  для  нього  вже  кінець,
його  надію,  от  той  інший  просто  вбив..
в  словах  проклинаю  день  коли  зустрів
а  в  молитвах  благаю  все  вернути
хотів  я  бути  тим  хто  під  вінець  би  вів,
а  що  між  нами  сталося?  мені  вже  не  збагнути..
я  не  забув,  і  тебе  не  хочу  забувати..
ці  фото  наші,..  в  горах,  на  природі
чого  хотів?  а  хотів  я  лиш  кохати...
краще  в  полоні  з  тобою,  ніж  самому  на  свободі..
я  розумію  що  нічого  не  вернути,
ти  інша,  і  для  іншого  будеш  кохана
та  з  серцем  важче..  його  не  обманути
скільки  би  не  шукав,  це  не  ти,  це  оманна..
найкращим  прощальним  словом  буде,
твоя  чиста  сльоза,  яка  зараз  капне  з  очей
хай  в  твоєму  житі  радість  і  любов  буде
і  дай  Боже  тобі  не  знати  скільки  провів
безсонних  ночей..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012


вся правда про любов……

коли  тебе  зустрів,  повірив  в  байку,  що  любов,  мовляв,  існує
така  щира  і  взаємна,  вона  є  -  але  така  що  життя  руйнує,
така  що  заставляє  ночами  не  спати,  вечорами  страждати
а  впевненого,  сильного  мужчину  примушує  на  коліна  вставати...

один  сидить  і  вірші  пише  без  зупинну,  щось  кричить  так  тихо..
а  другий  навіть  не  шукає  причину,  для  нього  це  щастя,  а  не  лихо..
коли  ти  починаєш  розуміти,  що  світ  страшно  чорний,  злий,
сидиш  тоді  і  думаєш,  пам'ять  тривожиш,  і  сльози  лий  не  лий...

переконуєш  себе,  ну  нічого,  напевно  не  моє,  забуду  і  знайду
того  хто  дійсно  мій,  а  пам'ять  як  на  "флешці"  просто  стру...  
і  кожен  раз  як  хочеш  стерти,  серце  так  пече,  ніби  зараз  вмру..
і  як  тут  бути..  коли  голову  піднімаєш  і  кажеш  "  Я  її  люблю......"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2012


ЛЮБИ СЕБЕ І ТИХ ХТО ПОРЯД

люби  себе,  і  тих  хто    поряд
батьків,  що  вечорами  в  Бога  молять,
тих  кому  ти  не  байдужий,  дорогий
люби  ти  їх,  для  них  і  жий.
цінуй  усіх  хто  тобі  добра  бажає
хто  в  біді  приходить,  хто  не  залишає,
цінуй  усіх  хто  тебе  НЕ  забуває,
і  того  що  не  любить,..  і  того  що  кохає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012


ОДНА СУМНА ІСТОРІЯ…

вони  учились  в  одній  школі,  в  одному  класі
спочатку  були  друзі,  потім  зустрічались
нічим  таким  не  виділялись  в  сірій  масі
друзі  поважали,  мовляв  -  ну  закохались..

час  ішов,  вони  росли,вона  вступили  до  вузу
він  пішов  працювати,  він  хотів  оберігати  свою  музу,
разом  зняли  квартиру,любилися  і    жили,
кохання  як  нектар  разом  віддавали,  разом  його  пили

Він  старався,працював,  чим  міг  тим  помагав
її  любив  як  квітку,  пестив,  цінував
вона  як  вміла  так  і  підтримувала  цей  вогонь
а  він  казав  що  не  знайде  рідніших  долонь..

так  тривало  трохи  часу,  коли  одного  разу
його  звільнили,  без  слів,  отак  одразу
п'яний  вечір,  розпач,  біль..
вона  кричала...  а  він  просив  не  сип  на  рани  сіль..

він  у  пошуках  роботи..  вона  на  навчанні,
йому  прикро,  так  хоче  вилізти  із  шкури
все  більше  раз,  проводить  вечори  у  самоті
вона  приходить,  але  не  така...  вже  будує  мури..

він  все  розуміє,  говорить  -  хочеш,  йди
хоча  в  душі  благає  -  надію  залиши,
вона  говорить  що  кохає,  але  більше  так  не  може
"всього  тобі  найкращого"  -  він  -    "тобі  тоже..."

пуста  квартира,  тимчасові  заробітки
п'яні  вечори,  вчорашні  недоїдки
серце  розколене  на  шмаття,
він  так  хотів  побачити  весільне  плаття..

вони  не  бачаться,  не  дзвонять
лиш  спогади  нагадують  про  себе,
і  руки  його  опущенні  до  низу  клонять
 в  снах  благає  -  "вернись  до  мене"...

вже  пройде  трохи  часу,  він  знайде  роботу
життя  налагодиться,  потроху  вигрібає,
правда,  нема  кому  відати  свою  турботу
і  з  сигареткою  в  зубах,  інколи  її  згадає...

минає  з  десяток  років,  він  уже  мужчина
кар'єра,  міська  квартира  і  машина,
випадково  дізнавшись  про  одну  біду
по  розмові  впізнає...  її        ....одну

в  її  сина  хвороба,  потрібне  лікування
він  продає  усе,  квартиру,  і  машину
не  витримав  дивитися  на  її  страждання
повертається  в  село,  в  свою  родину.

тихим  вечором  сидить  і  згадує
спогадами  викликає  усмішку,  серце  радує
і  таки  визнає,  що  напевно  страждає
бо  серце  гаряче,  ще  напевно  кохає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012


. . ЧЕКАЮ…

отак  живу,  борюся,    чогось  чекаю..
чомусь  радості  вже  не  відчуваю,
якесь  все  сіре  і  буденне,
мабуть,  до  болі  вже  звикаю.

а  хочеться  тепла,  якогось  затишку
просто  десь  причаїтись  й  усміхатись
сховатись  у  якомусь  кутику
жити,  радіти,  й  не  висуватись..

ностальгія  наче  струм...  огортає,
нічого  не  болить,  все  спокійно
а  душа  чогось  спогадами  ридає
хоча  і  вхід  до  неї  закритий  -  надійно.

може  це  затишшя  перед  бурею  
і  фонтан  емоцій  уже  близько..
поки  що  чекаю,  перекурюю
може  моя  зірка  не  високо,
   ......може  від  мене  вона  низько......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012


ДРУГ

Коли  тобі  враз  стане  одиноко
і  весь  світ  ніби  проти  тебе,
той  біль,  що  в'ївся  так  глибоко
і  ті  слова,  важко  витягнути  з  себе.

Коли  подумаєш  що  все  у  цьому  світі
лиш  фальш,  користь  і  обман,
коли  все  брудно,  -  як  в  річному  звіті
руки  ти  опустиш,  сказавши  "не  закан"

Хоча  далеко,  але  він  є  і  тут
єдиний  твій,  найкращий  друг,
він  не  дозволить  тебе  загнати  в  кут
в  житі  він  зробить  більше  білих  смуг.

Хоча  такий  він  як  і  ти
нічим  не  виділяється
сила  його,  коли  говорить  "МИ"
скаже  "до  зустрічі"  -    він  ніколи  не  прощається...

Р.S.  присвячується  найкращому  другу  з  дитинства,
           який  колись  врятував  мені  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2012


А Я ТУТ БУДУ МОВЧАТИ…

перший  ранок  не  в  твоєму  полоні
і  навіть  безсніжна  вулиця  радує,
кава,  якось  особливо  гріє  долоні
і  серце  спокійне,  не  болить  і  не  згадує.

красиве  відчуття  чогось  нового
так  легко  п'янить,  і  заманює,
не  хочу  згадати  всього  старого
не  хочу  коли  серце  розум  обманює.

ти  там  кричи,  а  я  тут  буду  мовчати
багато  говорить  той,  кому  нема  що  сказати..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012


нарешті крапка.

як  мені  набрид  твій  образ  перед  собою
постійні  думки  і  надії,
досить  уже.  наївся  тобою
тепер  я  впевнено  піду  до  мрії.

всюди  спогади  з  твою  любов'ю
мерзенні,  болючі,  
я  іншу  долю  замовлю
де  квіти  гарні,  і  не  колючі.

як  дурень  малював  рожеві  світанки
під  серцем  грів  я  надію
а  ти  з  другим  кохалась,  затуляла  фіранки
та  я  не  такий...  я  так  не  вмію.

важко  було,  боляче,  не  спорю
і  ночі  безсонні,  сигарети  до  ранку
та  я  лиш  одне  в  Бога  молю
щоб  зі  сльозою  згадала...  першу  ніч
нашу  до  ранку....

я  хочу  щоб  тобі  було  стидно    і  погано
щоб  душу  розривало  на  куски,
щоб  пожаліла,  коли  розійшлися  ми  рано
як  будеш  збирати  чужі  по  домі  носки.

а  я  на  зло  тобі,  буду  щасливий
дім,  робота,  вірна  дружина,
для  неї  буду  -  я  особливий
"Ти  найкращий"  -  скаже  рідна  дитина.

ти  просто  зупинка  на  моєму  шляху
просто  досвід..  чи  лівій  поворот,
ти  не  змогла  зупинити  мою  ходу
а  світ  круглий,  і  він  може  зробити
все  на-оборот...

мій  гріх  лиш  в  тому,  що  кохав
пестив,  цінував,
із  змією  на  грудях  ночами  засинав
а  зранку  знову  обіймав  і  цілував...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012


бо я боротись мушу…

Рожеві  мрії  замінили  сірі  дні
а  хочеться  тепла...
найти  би  скарб,на  самому  дні
по  морді  дати  і  печалі,  й  пустоті...
щоб  блиск  з'явився  у  очах
щоб  радість  наповняла  душу,
щоб  сни  майбутнього  приходили  в  ночах
щоб  з  колін  встати,  бо  я  боротись  мушу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011


"Фільм, диван, і пляшка рому…"

Комок  із  смаком  гіркоти
так  легко  відчувається...
а  спогади  з  ароматом  самоти
так  важко  забуваються..

Мені  вже  хочеться  іншу  запросити
до  себе,  до  свого  дому..
А  може?...  а  може  вдасться  полюбити,
поговорити,  запропонувати  рому...

У  квартирі  куди  не  гляну  -
повсюди  спогади,  усюди  ти,
блін,  ну  просто  в'яну
тут  де  були..  де  щасливі  були  ми...

І  фото  ці..з  обличчям  радості
посміхаються  так  гарно...
знаєш,  інколи  хочеться  сказати  гадості...
але  що  поможе...  марно....

Заходжу  в  ванну,  пінка  для  бриття..
Ти  її  купувала...
і  тут  би  яду...  і  з  головою  в  забуття
щоб  душа  твоя  мерзенна,  хоч  разок  згадала...

у  кімнаті  в  мене,  маленьке  таке  сердечко...
це  був  день  Валентина..
Я  знаю  що  в  унітаз  пішло  моє  колечко
люблю  тебе...  але  ти  ск..тина.

Не  навчився  жити  ще  без  тебе,
Фільм,  диван,  і  пляшка  рому..
Ти  знаєш..  а  ніхто  не  винен    в  цьому...
що  я  ставлю  крапку,  а  серце  моє  кому......!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011


"і квіти жбурляю в підвал…"

за  вікном  літає  сніг,  і  думками  я  літаю..
печаль  збиває  з  ніг..  так..  і  я  скучаю..
я  думав  час  рани  полікує,  все  минає,
розум  бореться,  а  серце  не  забуває..

не  в  змозі  то  забути  чим  жило,  
чого  прагнуло,  до  чого  йшло,
мільйон  разів  казав,  ну  все,  забув!
день  пройшов,  і  в  спогади  знов  стрибнув.

були  моменти,  коли  надія  грала  свою  роль,
повторяв  собі  що  з  долею  посперечаюсь,
відкрив  шафу....  костюм  знайшов....  
який  чуть  не  поїла  моль...

зібрався  із  думками,  квіти  купив
погляд  далекий,  рішучий,
я  йду  туди,  де  жив  би  і  жив...
а  в  грудях  вогонь,  нестерпний,  пекучий.

я  знаю,  що  йду  сюди  в  останній  раз...
і  знаю  відповідь  вперед,
біля  будинку,  знайомий  "ВАЗ"
і  дядько,  що  носить  берет..

підіймаюсь  по  сходах,  руки  тремтять..
ось  вже  і  двері,  зараз  буде  фінал..
в  голові  тисячі  думок,  літають,  гудять..
збігаю  до  низу....  і  квіти  жбурляю  в  підвал...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011


"тебе нема"

легкий  аромат  насолоди...твоє  напівоголене  тіло,
вуста  шукають  тепла,  рука  пестить,ніжить  не  сміло,

за  вікном  холод,  дощ,  мряка..вітер  свистить  закутками..
сьогодні  ти  будеш  всіляка,і  гарячим  тілом,  й  брудними  думками.

жаданні  обійми,  чуть  прижмурені  очі..легкі  дотики,  поцілунки,
ми  двоє  в  залежності  ночі,крадемо  від  неї  грішні  дарунки.

нам  не  будуть  заважати  слова..  тільки  важкий  подих  рве  тишину,
я  один,  і  ти  одна..  і  бажання  відносить  нас  в  далину...

хочеться  що  ніч  була  вічно..  на  столі  догоряє  свіча..
будильник  задзвонить...розумію,  тебе  не  було  й  нема...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011


"щоб радість була, сміх. . "

встати  би  з  колін,  обтрусити  бруд
забути  все,  з  нуля  почати
з  шиї  синьої,  би  зняти  джгут
і  ніколи  більше  не  мовчати!
не  мовчати  про  те,  що  наболіло
про  те,  щоб  серце  вже  не  мліло,
щоб  радість  була,  сміх..
щоб  ні  одна  людина  не  творила
гріх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011


"просто правда"

Субота,  вечір,  друзі..свідомість  труїш  коньяком,
збоку  "малалєтки"  курять  "пятку"  в  лісосмузі,
випиваю,я  пливу,  сьогодні  хочу  бути  за  буйком.
сценарій  вечора  написаний  роками,
на  "діски"  ...  трохи  помахати  кулаками..
зустріти  однокласника  колишнього,
поговорити,  випити  -  вже  лишнього..
залишитись  одному  в  барі,з  пивом  у  руках,
з  сигаретним  димом  потонути  у  своїх  думках
хочу  зрозуміти,  від  того  бруду  роздягнутись
ковтнути  пива,  сигаретою  затягнутись...
відкрити  очі,  якого  чорта  я  тут  роблю?
опустити  голову..здався..  нічого  вже  не  зроблю..
час  назад  не  повернути,  і  ЇЇ  нічого  не  тримає..
без  сліз  заплакати..  бо  серце  ще  кохає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2011


"своїми руками"

Скільки  можна  собі  брехати
мовляв,  уже  пройшло..
важко  тебе  забувати,
кохання  задалеко  зайшло.

ніби  вже  не  згадую,
але  не  стерте  повідомлення,
і  враз  минулим  себе  радую
щастя,  радості  відновлення

вертає  розум  в  ті  часи,
коли  любили,  коли  могли
коли  з  під  ніг  земля  пливла,
коли  у  серці  віра,  надія  жила,

як  хотілось  нам  в  обіймах  засинати
відчувати  поряд  найріднішу  душу,
подумати  тільки,  що  прийдеться  усе  забувати
з  сигаретою  в  роті  повторяти  собі  "Я  мушу"
мушу  сам,  своїми  руками,  у  серці  любов  убивати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011


до інших світів. .

на  душі  так  гадко  і  погано
ніби  весь  світ  почорнів
і  здаватись  ще  тоже  зарано,
втікати  би,      до  інших  світів.  

де  нема  нічого...
де  просто  тихо  і  гарно,
де  розговорив  би  німого
де  жити    було  би  не  марно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011


А пішло воно, от те буття!

Чому  серце  любить  згадувати
про  ті  часи  коли  було  так  боляче,
чому  не  хоче  нові  мрії  загадати,
а  живе  одним,  що  я  забути  хочу  молячи.

Спогади  лиш  збуджують  кров
заставляють  скроні  набухати,
а  розум  у  реальність  повертає
знов,  і  знов..
він  не  розділяє  те  що  серце  хоче  загадати.

І  так  ціле  життя..
розум  з  серцем  у  бою,
перший  -  б'ється,  за  буття
а  серце  за  політ,  за  мрію.

А  пішло  воно,  от  те  буття!
набридло  що  нікого  я  не  грію,
воно  ж  таке  коротке  -  це  життя..
А  я  за  серце,  за  любов,  за  мрію!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2011


"Петля"

ледь  помітний  силует,
сидить  на  лавочці  у  парку,
збоку,  пачка  сигарет
не  хоче  він  тримати  чиюсь  марку.
тут  прилетить  недоречне  есемес
"  ти  де  коханий?  я  скучаю"
а  йому  так  кортить  сісти  в  "Мерседес"
і  прокричати  "Все,я  втікаю"
сховатись  у  нічній  імлі,
побродити  по  німому  полю,
знайти  найтихіше  місце  на  землі,
встати  на  коліна,  і  проклинути  долю.
знайти  душевний  спокій,щасливим  бути
просто  усміхатись,
та  гріх  важкий  не  дає  себе  забути..
але  він  втомився,  і  не  буде  більше  відвертатись
не  під  силу  йому  пережити  цю  провину.
занадто  вона  болюча
колись  він  залишив  свою  дитину
і  біль  уже  не  стерпна,і  така  пекуча..
останній  аргумент,скинути  свого  ремня
остання  сигарета,і  він  пішов  туди  де  темнота,
тремтячою  рукою  робить  він  петлю,
із  сльозами  на  очах  кричить  "Сину  я  тебе  люблю"
і  враз  сталевий  блиск  в  очах  стає
холодний  піт  заливає  скроні,
"там  ж  дитя,  воно  моє!"
і  фото  появляється  в  долоні
Тут  з  колін  він  підіймається,
на  обличчі  посмішка  з'являється,
сідає  у  машину,і  їде  до  її  дому
"ні  я  не  дозволю  бути  цьому"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011


щоб завжди так було. .

тиха  ніч  в  пустій  кімнаті,
так  чарує  німотою,
байдуже,  що  ми  ще  не  жонаті,
і  час  пливе  як  за  водою..

випадковий  дотик  до  волосся,
і  обернеться  сонне  твоє  тіло,
ти  відкриєш  очі,  усміхнешся,  
і  пригорнешся  так  не  сміло.

Не  сказавши  ні  одного  слова
поцілуєш  у  чоло,
тут  не  допоможе  жодна  мова..
і  мовчки  ми  попросим  Бога,
щоб  завжди  отак  було..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011


"колись я був такий…"

я  більше  не  буду  згадувати  про  нас
Все,  я  тобою  ситий,
рани,як  говорять,  полікує  час
своїм  коханням  сам  же  і  битий.
Битий  зрадою,  правда  не  прямою,
досить  з  опущеною  ходити  головою
досить  картати  себе  "а  може?"
досить.  З  тобою  не  розділю  я  більше  ложе.
ти  перевела  все  у  матеріальне,
гроші,  твоє  головне  у  світі,
а  я  дивлюся  на  фото  банальне
там  стоїш  щаслива  у  вишневому  цвіті.
Ти  думаєш  я  не  любив?
я  був  готовий  зірку  зняти  з  неба
за  твій  спокій  я,  напевно,  би  вбив,
а  потім  почув  "  Олег,  вже  не  треба"....
де  пропала  любов  і  кохання?
де  безсонні  ночі  в  поцілунках  до  рання?
де  просте  слово  "  Я  скучаю"
а  тепер  .."  не  дзвони,  я  не  страждаю"..
згадай  ранкову  каву..
без  цукру,  але  з  поцілунком..
як  з  усмішкою  згадували  нічну  ми  забаву..
а  я  вірив  що  ти  від  богів  була  подарунком...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011


"Собі я, і друг і ворог"

Одна  біда  відходить
а  тут  вже  інша  на  порозі,
отак  життя  проходить
надія  є,  що  щастя  вже  в  дорозі.
Тону  я  в  цьому  океані
іду  повільно  так  на  дно,
сиджу,  і  тихо  плачу  на  дивані
і  погляд  пустий,  спрямований  в  вікно.
Помилятися  не  так  вже  страшно
все  проходить  і  міняється
страшніше  не  визнавати  помилки  
і  бачити  як  життя  зі  злом  зливається.
Як  важко  розібратися  в  собі
я  для  себе  найкращий  друг  і  ворог,
і  до  кінця  життя  буду  нести  це  в  собі
бо  себе  я  ненавиджу,  і  собі  я  сам  і  дорог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011


"Життя"

Так  страшно  не  було  ще  ніколи,
Життя  пусте,  німе,  і  зрозуміле,
Ах,  вернутись  би  до  школи..
і  забути  те  що  за  роки  вже  наболіле.
Душа  пече,  і  серце    швидко  б'ється
в  житті  не  так  вже  легко  щось  дається,
проблеми  не  перескакую,  ледве  перелажу,
і  мрію  свою  невідступну,  наче  по  голівці  гладжу.
Виношую  під  серцем,  великим  оптимізмом  пещу
що  все  ще  буде,  це  тільки  початки
а  потім  головою  б'юся  в  закутки..
Що  я  говорю,  сам  собі  і  лещу..
Кожен  день,  як  під  копірку
ні  краплі  радості  чи  сміху,
колись  говорив,  готовий  зняти  зірку,
А  тепер  би  пістолет..  і  в  голові  зробити  дірку...
Та  ні,  я  ще  поживу,  поборюсь!
Хоча  я  лиш  існую..
повністю,  з  головою  ще  занурюсь
у  те  що  люблю  і  поки  що  ціную!
Ціную  дружбу  і  кохання,
хоча  і  тут  сама  лиш  зрада  і  страждання,
цінував  би  вірність..
та  це  лиш  другому,  низький  уклін,  покірність..
В  житті  потрібно  бути  сильним,  впертим
щоб  проламатись  через  всі  незгоди..
А  резон..?  все  одно  прийдеться  впасти  мертвим,
і  характер  наш  не  робить  ніякої  погоди.
Навіщо  жити  і  когось  любити?
щоб  потім  сумувати...
за  тим  що  прийдеться  матір  хоронити,
і  пізніше  з  міцним  сном  її  ж  і  забувати.
Люди  нещасні  істоти
в  житті  яких,  лиш  проблеми  й  скорботи
в  яких  тільки  одна  мета..
дізнатись..  Життя  -  яка  твоя  ціна?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2011


"Канава"

Проходять  ночі,  проходять  дні
Такі  пусті  вони,  такі  сумні,
і  наче  переляканий  птах  -  
так  хочеться  залишитись  в  тіні.
Боюсь  я  світла,  світу
як  цвіт  боїться  вітру
як  дитя  боїться  грому
і  перелякана  мати  -  
що  виходить  з  дому.
Стежка  моя  іде  на  підйом,
а  мені  страшно.  Боюсь  життя  піде  на  розлом,
боюсь  я  продовжувати  жити,
і  душа  пече..  
що  приходиться  серед  своїх  вовком  вити.
Ну  де  ж  ця  радість?  де  це  щастя?
що  так  потрібно  нам  усім,
і  розумієш..  щов  житті  нічого  легко  так  не  дасться,
що  все  що  маємо,  -  здобудемо  горбом  своїм.
Чи  то  ми  такі  люди?  чи  така  держава?
що  в  нас  плюють..!
наче  на  карті  не  "Україна"  а  "Канава"
як  страшно  жити..
коли  в  двадцять  років  знаєш  все  вперед,
і  не  допоможе  головою  стіни  бити,
і  що,  йти  красти,  чи  може  когось  вбити?
А  що  вдієш..  як  не  дають  чесно  заробити..
в  Європі  усі  працюють  і  мають  за  що  жити,
це  тільки  в  нас..
українську  матір  привозять..
з  Італії  до  дому  хоронити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295610
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.11.2011