| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я подарю тебе весь мир,
Его тебе открою тайны,
Дам знать секреты черных дыр,
Закономерностей случайных.
Я научу тебя летать,
Введу в мир знаний и открытий,
В нем сможешь ты счастливой стать,
Познаешь суть простых событий.
Свои ты страхи уберешь,
Забудешь горечь, боль, страданье,
В других сама себя найдешь,
Познаешь сладкое желанье.
Ты не держись и не дрожи,
Лети открыто, гордо, смело,
Всегда свободой ты дыши,
Не наделяй себя уделом.
Тебе тепло я подарю,
И свет нести я в состояньи,
Я - солнце, я тебя люблю,
Но грею я на расстояньи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349473
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2012
Мир ощущений очень мал,
Нельзя познать в нем идеал.
Нет в этом мире нужных слов,
Чтоб описать саму ЛЮБОВЬ.
В ней нет начала и конца,
В ней блеск величия Творца.
В ней вечность жизни переменной,
Дыхание самой Вселенной.
Любовь не может быть несчастной,
Она не может быть опасной.
Она не алчности пожар,
В ней нету долга – это дар.
Когда любовь ты миру даришь,
Собой ее ты наполняешь.
Звезда она в твоей судьбе,
Ты в ней живешь, она в тебе.
Любовь в тебе произрастает,
В ней сердце нежностью оттает.
Не жди любовь, ее дари,
Сама почаще говори:
«Себя люблю, тебя люблю,
И всех за все благодарю.
За нежной сладости глоток,
За горький жизненный урок.
За то, что я познала страсть,
За то, что дали мне упасть.
За свежесть ярких перемен,
За то, что встала я с колен.
Что научилась я летать,
Что я хочу свободной стать,
Что в страсти закипела кровь,
Что в мире я и есть ЛЮБОВЬ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349472
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2012
Меня другим Бог сотворил,
Наполнив радостью созданье
Свой путь он мне определил,
Что б познавал я мирозданье.
Я по другому вижу мир,
Открыто всех я принимаю,
Свободный ветер мой кумир,
Границы разума стираю.
Я много раз не принят был,
Но открывался всегда вольно,
Тихонько я от туда плыл,
Что бы рабу не делать больно.
На оскорбленья не скупясь,
Моя свобода его душит.
Во всем подслушать жизнь стремясь,
Спешит явленье обездушить
Забыв, что если в нем нарушить
Воодушевляющую связь,
То больше нечего и слушать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295475
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2011
Мой добрый, нежный друг Василий,
Не применяя жертв, усилий,
Хочу я знанье подарить,
Как можно ласково любить.
Чтоб не носить в себе тревогу,
Найти себя, найти дорогу,
Не ныть и не искать причину,
В себе открыть творца-мужчину.
Ты перестань всех обвинять,
Терзать, болеть, душой страдать.
Ты наполняй свой мир добром,
Ты будь творцом, не будь рабом.
Рабом не сбывшихся желаний,
Рабом порока и страданий,
Позволь другим себя любить,
Не дай любовь в себе убить.
Цени всегда что ты имеешь,
Иначе жутко пожалеешь.
Что растерял среди дорог,
Прими как жизненный урок.
Лелей свою ты половинку –
Супругу нежную Людмилку,
Все, что тебя в ней раздражает,
Твой мир в нее лишь отражает.
Ты этот мир в себе прими,
Тепло и веру подари.
Твори себя, забудь причину,
Открой ей сильного мужчину.
Любовь твою мы не погубим,
Мы с Леной очень тебя любим.
Я благодарен, друг, тебе,
Что ты возник в моей судьбе.
Скажу открыто я сейчас,
Что рады видеть вас у нас.
Я предлагаю ярче жить,
Давайте семьями дружить.
Спасибо, друг, за поздравленья,
Что подарил в мой День рожденья.
Я отплачу тебе добром,
Всегда, навеки, друг твой – Гром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295474
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2011
Мой друг хочу тебе сказать,
Что снова жизнь ты начинаешь,
Что нужно все как есть принять,
Когда счастливым быть желаешь.
Учись судьбу благодарить,
Все принимать как назиданье,
Учись летать, учись любить
И убери в душе страданье.
Веселым будь и будь свободным,
Все с легкостью ты отпускай,
Старайся Богу быть угодным,
Зла не копи, людей прощай.
Ты создавай свое пространство
И наполняй его добром,
Забыть обиду, злобу, чванство,
Рекомендует друг твой- Гром.
Ты не тяни груз за собою,
И не кляни судьбы злой рок,
Не крах надежд перед тобою,
Всего лишь жизненный урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295241
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2011
Любов чарівну силу має,
На волю душу відпускає.
Лікує всі страшні страждання,
Новим наповнює бажання,
Розвіє болю гіркий дим
І все стає таким легким.
Але любові не буває,
Коли людина в ній страждає,
Коли створила в ній межу,
То не любов я вам скажу,
То те, що буде душу рвати,
Воно заваде їй літати,
В нім полум’я буде палать,
Не гріти буде, а вбивать.
Там тільки є сліпе блукання,
Там різний погляд на бажання,
Від болю закіпає кров,
Убий його спаси любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Здравствуй сын мой, друг мой милый,
Ты прости меня сынок,
Что, собравшись в путь свой длинный,
Я обнять тебя не смог.
В дне шестнадцатом апреля
Я представить и не мог,
Обвиняя и не веря,
Кинули меня в острог.
Был пленен я супостатом,
Тот, который сеет зло,
Не схотел я быть солдатом
Подлых замыслов его.
Не по собственной мне воле
От тебя пришлось уйти,
Сердце корчится от боли,
Хочет мир в душе найти.
Оторвали злые силы
От меня родную кровь,
Растоптали, раздавили
И хотят убить любовь.
Но не ведают злодеи,
Что моя любовь сильней,
Я не верю в их идеи,
Верю я в простых людей.
Я не стану на колени,
Не предам в душе огня,
Если сгину я в пучине,
Помолись ты за меня.
И не верь, сынок, рассказам,
Что поймался им подлец,
Честь, любовь, добро и радость
Почитает твой отец.
Не гневись ты понапрасну,
Не держи на сердце зла,
Посмотри как жизнь прекрасна,
Сколько света в ней, тепла.
Ты живи среди свободных,
Счастьем, радостью делись,
Слабых защищай, голодных,
Драться нужно – так дерись.
Ты иди по жизни смело,
Твердо, гордо и умело.
Всех людей вокруг прими,
Знай, что разные они.
По-другому хотят делать,
Не пытайсь их переделать.
Ведь свободу ты, губя,
Потеряешь сам себя.
Помни, милый мой Сережа,
Что на свете всех дороже,
Всех прекрасней и сильней –
Жить в любви среди людей.
Я тебя благословляю,
Счастья, радости желаю,
Буду сердцем я любить,
От невзгод тебя хранить.
Путь свой выбирай свободно,
Как душе твоей угодно,
Радуясь и не скорбя,
Знай, что я люблю тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294942
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2011
З в’язниці я пишу листа,
Жорстока дійсність, не проста.
Розповісти я хочу людям
Про українське правосуддя.
Я мріяв світ добра створити,
Хотів я жити і творити.
Розкрити істину ганьби,
Ми – люди всі, а не раби.
Коли я в «Плесо» працював,
Брехати й красти не давав.
Нестерпні я створив умови
Для зради, підлості і змови.
Я «нужним» людям заважав,
Як кістка в горлі їм стояв.
Їх ціль була лише одна,
Землі хапнуть, вкрасти майна.
Зробити із людей рабів,
Щоб ніхто й пікнуть не посмів.
Щасливих змусити страждати,
Щоб кров і сльози з них сосати.
Для «сильних» світу людське горе –
Розваги, радість, грошей море.
Коли людина гола й боса,
Вона як знахідка для BOSSa.
Вона завжди йому повинна,
Вона в усьому в нього винна.
І майже може вже не спати,
Аби йому в пригоді стати.
Хотіли так і в нас зробити,
Щоб підприємство розорити.
Щоб все це потім мер продав,
Вони хотіли – я не дав.
Не втіливши свого бажання,
Вони відкрили полювання.
І почали провокувати,
Щоб на гарячому спіймати.
Чого вони не витворяли,
Своїх сексотів підсилали.
Давали гроші, ніби в дар,
Хотіли всунути хабар.
Зусилля марні в них були,
До зради й підлості вели.
Забули, що я світ добра будую,
І совістю я не торгую.
Не вплутавши мою персону,
Щоб наказати «по закону»,
Рішили більш не мудрувати,
А просто щось сфабрикувати.
Прийшли до мене в кабінет,
І, показавши пістолет,
Мені сказали, що є бар,
Там хтось для мене взяв хабар.
Ганьби такої не чекав,
«Чому так сталось?» - запитав.
Почув, що я носій ідей,
І «нужних» я не чув людей.
Я думав, що живу в державі,
Що розберуться в брудній справі.
Спаде брехні тяжке облуддя,
Тоді ще вірив в правосуддя.
Це слідство вів сам прокурор,
Було не слідство, а позор.
Там правди в справі не шукали,
Свою вину мені внушали.
В них не було законних дій,
Якщо ти сів, то вже злодій.
В тобі не бачать вже людину,
Лише раба, сміття, скотину.
Ніяких прав в тебе нема,
Для тебе створена тюрма.
Щоб ти хворів і настраждався,
В їх звинуваченнях зізнався.
Що вже робити я не знав,
На суд високий я чекав.
Щоб закінчилося безглуздя,
Я все ще вірив в правосуддя.
Стрижеус в мене був суддя,
Тяжке його було життя.
Його, напевно, ображали,
Гнобили, ляпасів давали.
Коли, нарешті, він підріс,
Скажену лють у світ приніс.
Образу й зло в собі носив,
За біль свою всім людям мстив.
Не відчував людської болі,
Був руйнівник чужої долі.
Тепло в душі він розгубив,
І тільки гроші він любив.
Пухкий, тендітний колобочок,
Візьме у руки молоточок,
Чорненьке платтячко вдягне,
До залу він судить іде.
Чека на нього прокурор,
Почати щоб брехні терор.
Вони удвох закон і сила,
Феміда чесність їхню вбила,
І право їм дала судити,
Простити можуть, можуть вбити.
Людина в них – козяча дійка,
Для них вона жива копійка.
Якщо людина гроші має,
Закон м’який він захищає.
Якщо грошей в неї нема,
То бідолаху жде тюрма.
Суддя в процесі цар і бог,
Нема там правди, сором здох.
Відсутні чуйність й співчуття,
Спаплюжене людське життя.
Стрижеус місце береже,
Бо він капусту там стриже.
Потрусить трішечки абрека,
Бо дуже хоче «Таурека».
І хоче все на світі мати,
Жирком солодким запливати.
Не знає смутку та журби,
Для нього люди всі – раби.
Він батько зла, жорстокий спрут,
Зневіра він в високий суд.
На біль людську йому насрати,
Він брав, бере і буде брати.
Не буде Толик жартувать,
«Людей високих» підставлять.
Їм буде треба, він зариє,
Бо знає, рука руку миє.
Вся справа буде зшита з дирок,
Обвинувальний буде вирок.
Коли ти до в’язниці втрапиш,
То звільнишся, коли заплатиш.
Все це я з мужністю пройшов,
Поки що правди не знайшов.
Поки в душі моїй зима,
Мій дім – Лук’янівська тюрма.
Але в мені живе любов,
Вона зігріє мою кров.
Я не піддамся злому звіру,
Люблю я світ і людям вірю.
Я вірю в те, що правда є,
Вона колись себе знайде.
І в совісті мине сонливість,
Я все ще вірю в справедливість.
Я вірю, що високий суд,
Здійснить людина, а не плут.
В якої є талант судити,
Карати вміє і простити.
Яка лиш правдою живе,
Законність свято береже.
В цій вірі все життя моє,
Я знаю, люди такі є.
Не буду більше говорити,
Стомився. Ляжу, щоб спочити.
Вже скоро день новий настане,
В тюрмі ранкове сонце стане.
Прокинусь. Я відкрию вії,
Повернуться, думки, надії.
І сподівань сумна пора,
Бажаю людям всім добра.
(Сергій Громов 20.03.2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294940
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2011