diesel2012

Сторінки (1/3):  « 1»

еміграція

Еміграція  що  це?  Сллво  чи  спосіб  життя?
Коли  ти  емішруєш  то  залишаютя  самими,
друзі,  жінка,  діти,  сім'я  у  погоні  за  багатством
Ти  все  це  проміняв  заради  банкноти  із  портретом  Франкліна.
І  ти  в  чужій  країні  де  кругом  чужі  слова,
і  кругом  голова,  деж  батьківщина  де  земля  твоя?
Куди  тепер  податись  ти  за  кордоном!
Це  не  твій  край,  це  твоя  чужина,
У  цьому  місці  ні  доруга  ні  ворога  у  тебе  тут  нема,
І  ти  працюєш  там  неначе  нелюдина,
а  роботизований  механізм,
І  у  ночі  у  знятій  малесенькій  кімнаті,
Ти  намагаєшся  знайти  хоча  краплину  оптимізму.
Але  нажаль  неможеш  доброго  нічого  ти  знайти,
і  кожну  ніч  з  таким  настроєм  спати  лягаєш  ти.
І  ось  останній  день  і  ти  немов  у  небі,
ти  їдеш  в  дім  куди  тобі  так  треба,
Ти  зібрав  речі,  паспорт  та  квиток,
і  ось  останній  крок  іти  у  літаку  ти  відчуваєш  потяг  від  якого  крила  твої  виростуть.
Ти  зійшов  із  трапу  і  полетів  до  дому,
де  тебе  довго  ждуть,  ти  відкриєш  двері  і  діти  підбіжуть  скаже  донька  з  сином,
"я  тебе  люблю"  обіймуть  дуже  сильно  і  сльзи  побіжуть,
ти  спитаєш  сина  "де  наша  мама"  а  син  схиливши  голову  "вона  померла  тату"  й  тихесенько  заплакав.
І  лиш  тоді  ти  зрозумів  що  заробивши  гроші  своє  кохання  втратив,
Якщоб  він  був  у  дома  нічого  би  несталось,
одного  вечора  вона  сама  від  друзів  поверталась,
і  тут  їй  на  шляху  компанія  попалась
почали  приставати  і  одному  з  них
вона  ляпас  у  відповідь  дала  
і  тут  у  хлопців  кров  ненажарт  розігралась.
На  ранок  її  знайли  з  проламаною  головою.
Ну  зож  тут  зробити  ми  заковані  судьбою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292483
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 12.11.2011


все тише й тише

Все  тише  и  тише,  гаснет  весь  свет,
при  каждой  просьбе  слышно  лиш  нет,
Что  же  случилось  дайте  ответ,
Куда  делись  улыбки  и  радостный  смех,
мир  стал  королевством
електроных  друзей  и  сообщений,
в  котором  каждый  король  или  гений
и  без  сомнений  жыть  стало  лекче
но  и  у  умирать  тоже  упадеш  на  улице  и  никто  непоможет
и  твои  проблемы  никово  не  тривожат,
ты  розказываеш  все  з  сочуствием  слушают
а  потом  при  моменте  тебя  юзают,
Твои  друзя  ищут  гдеб  на  халяву  нажратся,  а  потом  из  тебя  надругатся,
Розтоптать  вашу  дружбу  как  нивчем  небывало.
И  теперь  пиши  что  все  пропало
Были  друзя  а  теперь  все  волки,
из  криком  умри,  розорвут  на  куски,
И  для  вашей  дружбы  закриты  пути,
Тежыло  мне  смотреть,  может  лучше  уйти,
Из  камнем  на  шее  в  омут  реки,
но  мысль  держыт  на  етой  земле,
что  ненадо  здавать  и  жыть  им  на  зло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292464
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2011


сам

У  цій  тишині  коли  ти  сам  на  самоті  і  в  житі  вже  просвіту  нема  от  тоді  пустота  лише  вона  одна  приютить  тебе  між  стінами  чотирма  і  обертом  іде  моя  вже  голова  одні  слова  у  яких  почуттів  нема  і  більшість  вже  стала  клонами  зірок  і  справжніх  себе  зачинили  на  замок.  Кудиж  котится  світ  всі  ці  великі  міста  і  навіть  незнаю  про  що  ода  моя.  І  лиш  коли  закриваю  очі  свої  я  бачу  минувші  дні  та  нажаль  у  вісні  і  хотівби  вернути  але  потрібно  йти  туди  вперед  у  нові  часи  до  своєї  мити  намагатись  знайти  і  на  дорозі  до  неї  на  окраїні  не  полягти  а  дійшовши  зрадіти  так  сильно  як  можуть  діти.  І  чому  у  цьому  світі  править  беззаконня  чому  карають  невинних  кожного  дня  чому  добрі  люди  перші  ідуть  із  життя  чому  багаті  на  бідних  з  дня  в  день  багатіють  чому  всі  вірять  у  всі  байки  які  їм  навіють  як  багото  чому  а  ле  нема  тому  і  навіщо  я  пишу  цеж  усі  все  знають  але  чому  чому  незважають.  Можливо  я  поет  із  сірих  мас  які  непомітні  для  вас  але  прийде  час  який  згадає  про  нас    згадає  про  нас  і  ви  зрозумієте  що  посправжньому  любити  невмієте  ви  неначе  ті  роботи  однакові  почуття  слова  і  компліменти  склали  мечі  і  звете  це  миром  але  ваша  свобода  припала  пилом.  Я  не  провідую  вбивства  зла  чи  кров  я  хочу  щоб  ви  стали  собою  знов  щоб  у  серцях  забилась  швидше  кров  і  щоб  захотілось  мати  лише  одну  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011