| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
* * *
Зима красується надворі,
Приносить втіху дітлахам,
У білості — немов у морі —
Єднаєсь небо і земля.
Дерева гілля прихилили
Під тягарем блідих снігів,
Вітри танок свій заводили
І ліс під ніс щось гомонів.
Дороги пухом вже обвиті,
Дахи домів у білизні̀
І келихи краси надпиті —
Вона сьогодні для усіх
Свої принади виявляє,
І сміх її — це білий сніг,
Що всі поля без мір вкриває…
Блаженство миті! Щастя міх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
* * *
Я долі напишу листа,
Словам відкрию їх уста.
Прошу, глагольте, не мовчіть!
Пориви серця розкажіть!
Повідайте про самоту,
З якою нині в парі йду,
Про терен вже минулих днів,
Про долі норовистий гнів,
Про силу ще прийдешніх мрій,
Красу зів’ялих тих лілій,
Що не зросли в моїй душі,
Хоча мені так дорогі!
Писатиму я про любов
Своїй незнаній долі знов,
Допоки дні не зацвітуть
Любов’ю, й знаю, оживуть!
Тобі пишу, хоч сам не знаю,
Чи чуєш, доле, ти мене?
Чи зміниш ти життя моє?
А чи тобі все байдуже?
Всиха перо, втомилося…
І сліз моїх напилося…
Залишу крапку поміж слів.
Сказав усе, що так хотів.
Не чути слів… Лиш німота…
Тебе нема? — Тебе нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
* * *
Роса ранкова — світанкові сльози,
Що так бояться подиху морозів.
Вона закохана у сяйво ранку,
Його стрічає у своїх обіймах
І проти сонця виступа у війнах,
Розкинувшись у трав’янім серпанку.
Вона замріялась на торсі квітів,
На травах загарцьованих зенітів…
Не довго їй присуджено ще жити,
Бо найчарівніше — завжди коротке.
У прагненні краси — ми самородки.
Хто ж нею жив, той, певно вмів, любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
* * *
Я заколишу сивий смуток
Своєю піснею утіхи,
Минуле вже не повернути!
Пробігли неупинні ріки…
Роки украли непомітно,
І сліду їм нема… пропали,
Так щезли хутко і безслідно.
Чи ми жили, а чи проспали?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Сумує небо… Похмурніло…
Сховало блиск й кудись украло
Красу, чарівністю маліло.
Зі смутком, стогоном кричало
Про важкість, що ридать навчила,
Дощем, пролитим відчайдушно.
Та краплі горя не зросили —
Лиш світ умили осоружно.
Питавсь я в неба: «Де пропало
Багатство сущої блакиті?» —
Мовчало… Не відповідало…
І сльози проливнем умиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
* * *
І день уже не той, що був колись,
І ніч в собі уже не губить зорі…
Дивлюсь у землю биту, чи у вись,
Та байдуже! У сум’ятті — як в морі —
Нема кінця і краю. Глибина
Шукає, щоб кого на вік влюбити.
Підводна тиша — музика гучна…
Ти все ще у безодні прагнеш жити.
Тебе зотлілим словом не уб’єш,
І криком теж не залякаєш.
Візьми з собою силу і не вмреш,
Візьми з собою правду й не програєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
* * *
Хто небо сивиною вмив?
Хто вкрав його серпневий сміх?
Порою щасною замало дорожив,
А зараз смуток на плече моє поліг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
* * *
О літо, літечко, вернись!
В осінні руки нас не дай!
Пригадую собі колись
Для нас лиш твій відкрився рай…
Зостанься, диво, постривай...
Тепла не забирай від мене,
Від жалю втрати не зігнись,
І лебедя неси до неба....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
* * *
Червоний ліс ховає казку…
Налитий літньою красою,
Знімає зеленисту маску
Своєю сильною рукою,
Змітаючи прикраси осені —
Багряне та пожовкле листя,
Мов непотрібне, зношене,
Яке нікому не згодиться.
Плаксивий дощ вмиває вії
Разом із спомином в душі,
Малює дивовижні мрії,
Але даровані вже не тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
* * *
Загляну пам’яті своїй у вічі —
Пірну в безодню спогадів правічних,
Нехай не тліють життєдайні свічі —
Хвилини втіхи, пройдені в дитинстві.
Життя не завжди медом частувало,
Гіркий полин — мов чисту воду пив,
Воно мене в терпіннях гартувало,
О як же мало я добра зробив!
А час нестримний ти уже спиниш —
Щодня до вічності він потурає нас.
Чому ж душею ти своєю кривиш?
Свій час ти бережи! Освячуй час!
Сердечним порухом свого нутра,
Ступаючи дорогою любові,
Хай щедрою буде твоя рука!
Відкрий затвори нашій добрій волі!
На обрії ще незабутих днів
Збудую храм святий життя нового.
Холодне серце я зігріть не вмів,
Безсилля знищу попри всю знемогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
На подиху осінньої пори
Злітає золотистий лист додолу,
Ляга не землю, цілувавши крони,
Торкається підніжжя... прагне вгору.
Складе він ґрунту золотому пару,
Зустріне зиму ніжним поцілунком,
"А потім... Так! Я ще устану!"—
Кричав, вмираючи під білим трунком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Надворі день прощається із сонцем,
Вже місяць зігріває синяву в зірках,
А я віч-на-віч заведу розмову з серцем —
Чи є начало добрим всім моїм ділам?
Чи лиш слова пусті — це є моя надія?
Чи ними лиш торую свій єдиний шлях?
Не в обіцянках є заслуга, але в діях,
Угодні вчинки поведуть у небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
* * *
Я зустрінусь з тобою на папері —
На місці нашого знайомства,
Легким порухом, як художник на мольберті,
Трішки схожим до якогось чародійства
Я розповім тобі про все, що заховалось
У закутках душі тривожної моєї,
Ні! Життя для мене ще не обірвалось!
Ще сни приносять, мрії золотії,
Ще серце прагне рахувати кроки,
Які ведуть по вічну нагороду.
Ще сльози ллються від розпуки,
А, значить, я живий! І жити буду!
Я намалюю тобі власний світ,
Наповнений утіхою та горем,
Бо залишила ти незатертий слід,
Що інколи тривожить болем.
Поспіши мені на зустріч, як я завжди хотів,
Вийди, щоб мені не заблукати,
У нетрях неоднорідних почуттів,
Я прагну тебе, своє кохання відшукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
* * *
Спасибі тобі, вітре-брате,
За те, що зігрівав мене теплом…
Думки не спиняться орати…
Ти грієш, а вони печуть серпом.
Спасибі тобі, вітре-брате,
За втіху, що провадить звідусіль.
Ти втік, а чи мені кричати,
Коли слова пекучі ранять —
Коли на рану висипають сіль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
* * *
Непокірна осінь поскидала листя,
Для холоду готуючи дорогу,
В калюжі відбиток сонця заіскриться,
Напівобмерзлі трави голосять про знемогу.
Золота пора, коштовні барви...
До сну природа утіка у мирі,
А з нею мої мрії летять у мандри,
Журавлиною стрілою відліта у вирій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
* * *
На подиху осінньої пори
Зліта пожовклий лист додолу,
Ляга не землю, цілувавши борони кори,
Торкається підніжжя... ще досі прагне вгору.
Він грунту позолоченому складе пару,
Зустріне зиму своїм поцілунком,
"А потім... потім я ще встану!..."-
Лементував, вмираючи під білим трунком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
* * *
Хто не палив своїх віршів —
Не знає їм ціни,
Багатство непрочитаних ще слів
До жалю крає, виклика чуття вини,
Бо не зумів віршу подарувать життя,
Його новонародженого віддав я на поталу
Вогню, який залишить з нього лиш сміття.
Горить вогонь… а з ним твоя душа помалу,
Яка закохана у віршовані рядки,
Не слави прагне, а того натхнення,
Що пожне закоренілі сердечні будяки
І на папері намалює шлях спасення.
З пером в руці ти змінюєш цей світ,
Що манівцями ходить у пітьмі,
Що у немочі не здатен на політ,
А лиш на пошуки прекрасного в золі.
Народжені в душевнім криці,
У стоголосім мітингу твоїх думок,
Заслані з небес, мов диво-птиці,
Твої вірші, що полягали на листок,
Очікують гарячих язиків,
Які навіки згублять їх, зітруть…
Вони вмирають, адже ти досі не зумів
Їм простелити до люблячого серця путь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Довкола плач, безнадійне голосіння —
Лютує смерть, життя людські стина косою,
Тіла холодні розляглися на каміннях,
Не вродливою, мертвою зодягнені красою.
Живі трупи ще снують по білім світу,
У немочі безсилі подолати спраглу смерть,
Згасає їх свіча життя, немов без гніту,
Хрестами вкриті мертві села вщерть,
Лиш стукіт чобота ворожого луна,
Який дияволу став рідним братом,
У безсердечності послідній кусень хліба відбира
І для кожної душі стає нещадним катом.
А хіба ж вони у чомусь винні?
Вони лиш жити хочуть, жити не в біді,
Не в гіркоті життєвій, неначе у полині,
А хоча б з шматочком хліба на столі!
Опухлі діти, висохлі, зголоджені старці̀
Чекають смерті у холоднім домі,
Лиш очі чорні жевріють на висохлім лиці,
Прийдешнього життя, напевно, не свідомі.
За них сьогодні вознесім молитву,
За тих, які щасливі вже не на землі,
Які звершили зі смертю жорстоку битву.
До зустрічі, блаженні, у світлім майбутті!
25.11.11 р. Б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011
Ми в думках будуємо майбутнє —
Чим думаємо — тим й живемо,
Реальності в думках ми надаємо сутність
І в світі цім недобудованім умремо.
Вимріюємо не мрійливі мрії,
Хоч їх не хочемо, їх відкидаємо
У повсякденному житті,
Проте їх реалізації чекаємо.
Все добре в нас — шукаємо проблем,
«А що було б, якби…?» Від думок цих
Закрадається в’їдливий щем
Не життя тоді — суцільний акростих,
В якому зверху вниз вишукуєш той зміст,
Який захований у путанині літер,
І знайшовши його безглуздого
Ти не знаєш, куди подіти.
Думки у голові — крик вітру, його свист…
Без вигляду й краси-немов обмерзлі квіти,
Яким цвісти б, а не в чагарниках тліти
Я втомився жити завтрашнім майбутнім,
Нехай воно само собою проживе,
А я буду для нього кимвалом нечутним,
Який піде один та інших поведе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Ще змалку захворів тобою,
Від юних літ мене ти полонила,
Напевно, це назву любов’ю,
Бо ти даруєш мені крила,
Якими ладен я злетіти
Понад світовим життям,
Я готовий лиш творити…
Творити всім своїм буттям.
Ти надихаєш мою душу,
Її даруєш лиш свободу,
Ти викорінюєш в ній гущу,
Вливаєш їй цілющу воду,
Щоб не зотліла думка моя,
Не вкрилася сухою цвіллю,
Не потопилась в безодні гріха,
Не гналась за пустою ціллю.
Я зостанусь вірним лиш тобі,
Бо ти зрадити не вмієш,
З тобою дні в натхненні й глибині,
Тобі дарую серце. Чуєш?
Ти наповняєш сенсом існування
Моє єство, потоплене у мріях,
Мене навчила ти «що ж таке кохання?»
«Чи є краса у зів’ялих ліліях?»
Тепер я знаю, що таке краса,
Я знаю, де живе «прекрасність»,
Мої думки — це ранкова роса,
Це гарячого сонця ясність.
Спасибі за те, що навчила любити,
Бо тлінню моєму настав би кінець.
Я жити буду! І буду творити,
Щоб одягнути переможний вінець.
Я прагну залишитись рабом твоїм,
Нехай світ довкола мене зітреться,
Бо немає правди, істини немає в нім,
Лиш в моїй коханій, що поезією зветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
* * *
Я зустрінусь з тобою на папері —
На місці нашого знайомства,
Легким порухом, як художник на мольберті,
Трішки схожим до якогось чародійства
Я розповім тобі про все, що заховалось
У закутках душі тривожної моєї,
Ні! Життя для мене ще не обірвалось!
Ще сни приносять, мрії золотії,
Ще серце прагне рахувати кроки,
Які ведуть по вічну нагороду.
Ще сльози ллються від розпуки,
А, значить, я живий! І жити буду!
Я намалюю тобі власний світ,
Наповнений утіхою та горем,
Бо залишила ти незатертий слід,
Що інколи тривожить болем.
Поспіши мені на зустріч, як я завжди хотів,
Вийди, щоб мені не заблукати,
У нетрях неоднорідних почуттів,
Я прагну тебе, своє кохання відшукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
* * *
Ніколи не кажи мені «досить»,
Бо не можу любить наполовину,
Коли кохання до небес підносить,
Тоді я піснею до тебе лину.
Піснею, витканою щастям,
Омитою ніжністю твоїх очей,
Яка дзвінкістю кохання заіскриться
І полетить цим світом між людей.
Облетить шпилясті гори,
Піднесеться понад хмар,
Вмиється солоним морем —
Хай усі спізнають її диво-чар.
Я не в змозі її зупинити,
Не маю сил, безсилий,
Завдяки їй я навчусь любити,
Стану тоді по-справжньому щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Чому ще досі ти мене тривожиш?
Хіба не бачиш — я помер для тебе!
Я зник назавжди, а ти смуток множиш,
Обпікаєш душу гострим лезом.
Знаю, ти б хотіла час вернути,
Зберегти зів’ялі квіти щастя.
Дозволь мені без тебе ночі темної заснути,
Наодинці із собою, коли місяць не сміється.
А завтра я прокинусь…. Оживу,
Про тебе навіть не згадаю,
У свої мрії — холодну чужину
Полину, бо лиш вони ще досі тебе кохають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
* * *
Не чую твого голосу…
Слова твої втішають не мене,
В пустелю смутку твій спомин мене жене,
Де трави висохлі твою замінять чар-красу.
Я віддам кохання морю,
Хай захоронить його в своїх водах,
Я втомився мучитись у зрадах,
Проте не стану братом горю.
Я житиму без тебе, проживу,
Зранений в твоїх словах,
Я пронесу терпіння на своїх плечах,
Я покохаю… покохаю, але вже не ту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
* * *
Золотава осінь вмилася дощами,
Немов журбу свою змива сльозами,
Заснули в холоді ранкові квіти,
Вже не зриватимуть їх щасливі діти,
Не бігтимуть з букетом в тінь дерев —
З них листя позривав осінній рев,
Сіре небо заховало в собі сонце,
Що завжди радісно всміхалося в віконце,
Не огорне нас своїм воно теплом —
Крокує вперто осінь тихим своїм сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2011
Чому живеш ти в моїх мріях?—
Супроти тебе немічні вони.
Твій запах чую у нічних леліях,
Боюсь слізного смутку, самоти.
Покинь мене, кохана, залиши,
Ти полум’я для мене незгориме,
З нецілованих губ моїх до тебе пісня лине,
Люблю тебе! Люблю до гіркоти.
Пробач, моя лебідко, за слова,
Що їх тобі несу з любовного Престолу,
Нас розділяє нелюбові сивина,
В журбі тебе залишу, мрію барвінкову.
Прийми, Всевишній, моє каяття,
Що цілопально полюбити не зумів я,
Лиш тобі, голубко, віддам своє життя,
Засіявши взаємної любові зерна.
Вже молодість сховалась у роках,
Тужливою рікою відплива,
Тебе цілую досі в своїх снах,
Твій образ ангельський мене не покида.
До тебе не повернусь — не той час,
Чужі обійми гріють твою душу,
Лиш у молитві я благатиму за нас,
Тебе у своїх снах ласкаво заколишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011
Ти замешкала у моїх мріях,
Без моєї згоди їх ти полонила
Так самовільно, проте зростила в мені крила,
Буття нового посадила сім’я.
Тебе я не чекав, боявся,
Наші зустрічі в думках я відкидав,
З болем це робив, але, напевно, знав,
Що на крок від Едему залишався.
Мов блискавиця, несподівано явилась ти,
Мене наповнила блаженним відчуттям,
Вкрила трепетом, як осінь трави листям,
Але запізно… В душі моїй було багато пустоти.
Забракло місця в моїм серці,
В життя своє тебе я не впустив,
До моєї долі двері зачинив.
Боже, пробач за сум, що його носять інші лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011
Осінній подув оголив дерева,
Сірістю блакитне небо полонив,
Приніс у душі мрійливі марева,
І кожного у своїх мріях потопив.
Ступаючи по золотому листі,
На зустріч вийду я своєму щастю.
Воно заховане в осінньому намисті,
Яке мене чарує.. Щоранку ним я марю…
Розбитий світ моїх турбот
Я залишу прохолодній осені,
До неї я втечу від усіх клопот,
Заховаюсь у її безціннім золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Загублений в пожовклім листі слід,
Що його ти залишила, мов на згадку,
Серце зболене перемінює на лід,
Де ділась радість кожного світанку?
В зів’ялих травах спить моя любов,
Її стоптав байдужості кулак.
Чи оживуть ці квіти влітку знов,
Чи нашої недолі це є знак?
Наші спогади украв буремний вітер,
Гілля роздягнених дерев ним обагрив,
Наші мрії, — неначе діти,
Біля дверей «забуття» він залишив.
Чи ще хоч щось залишилось у мене
Попри зубожілу мою душу?
Вернись, благаю, любове-нене,
З тобою обвінчатися я мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Загублений у вирі почуттів,
Окрилений небесним віянням,
Скривавлений журбою, її терням,
Чекаю душевних твоїх листів,
Бо полюбить тебе я не зумів.
Так! Я немічний в любові,
Її не висловлю у тихім слові,
Немає правди в моїй мові…
Тебе кохати я хотів!
Не повернути миті, часу не вернути,
Поплив він плином невблаганним,
Зодягнувся летом журавлиним,
А тебе не можу я забути…
О, жалю! Полиш мене! Вже досить
Ятрити до знемоги серце горде,
Іди від мене, печалі лорде,
Душа моя прощення просить…
Не вчуєш крику духа мого,
Вже розділяє нас дорога,
Інший на своїх руках тебе возносить.
Щодня надією живу, згораю,
У мріях тільки ти живеш одна.
Твій образ і твоя краса
Нехай мене зустрінуть в дверях раю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Безмовність серця душу роздирає,
Німота словесна досі не щезає,
Розчавлює безжально сподівання, мрії,
Все те, що з нею разом ти леліяв,
Пристрасний вогонь погас, немов свіча,
Жадоба твого аромату стала нічев’ям,
Не прагну насолоди губ твоїх п’янких,
Зараз мені уже не милих, а колись мало не святих.
Чому душа моя закрилась
Для тієї, до якої мало не молилась?
До знемоги прагнеш їй ти відчинитись,
Та сил достатньо, щоб ще більше зачинитись.
Ненависним став день, та він цього не знає,
Як жорстоко нашу єдність він ламає.
Осінній вітер забере цей жаль з собою,
Його він злучить з холодною зимою…
О, смутку сірий, любий брате,
Чому тебе я мушу знати?
Хто у житті моєму зерно твоє засіяв?
Та я ж любити прагнув, про вічну любов я мріяв…
Невже так важко полюбити?
Цього хотів я, але не встиг звершити,
Кудись утік від мене ворог-час,
Не дозволив він навіки поєднати нас.
Сльозами зрошую майбутні наші дні,
Яких не буде… а будуть інші, вже не ті…
Я вийду в поле голе з тужливою блакиттю,
Боже, куди ж мені подітись цією миттю?
Здавалось, небо промовляло,
До мене прагнуло достукатись…кричало,
Але розумів я тільки пустий гул,
Твого Слова, Боже, не почув…
Пробач, кохана, за моє зрадливе серце!
Цієї хвилі воно з думкою про тебе б’ється.
Не знаю, чи це злощасна доля,
Та знаю лиш одне — нехай Твоя, мій Боже, буде воля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2011
Мереживо барвистих почуттів в душі розквітло,
Сплива нектар приємних спогадів про нас,
Не ворогом, а любим братом став для мене час,
Рум’яніє моє єство, яке ще недавно блідло.
Гіркий полин зів’яв під окликом любові,
Жоржини почуттів пообтрушували гостре терня,
На струдженій землі ми посадили нові, родючі зерна,
Плекаймо плід кохання в кожнім теплім слові!
Я боюсь зійти на життєву мілину духовну,
Боюсь віддатись вітру, в його холодні, сильні руки,
Щоб знову бути понесеним в країну темної розпуки,
Печаль бажаю знати лиш одну — любовну.
Тобі, Всевишній, я складу животворящую молитву:
«Злучи нас, Боже, назавжди душі наші поєднай,
На світі цім ми відшукати прагнемо той рай,
Де подолаємо байдужості та нелюбові битву!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Звітріле поле наших почуттів
Заснуло під холодним снігом,
Аромат терпкий щоденних снів,
Пробуджений твоїм байдужим словом,
У небуття кида життя моє —
Колись пусте, ожиле, а тепер сліпе
Без жодної над цим застанови,
Без сенсу в твоїх вчинках,
Немов обмерзлі квіти — висохли розмови,
Спочили в смертних трунках.
Куди ми прогнали кохання?
Чому його не приручили?
Ми зверхність віддали бажанням,
Пустим, безнадійним сподіванням
Слугами жалю себе вчинили.
Нелюбові морем попливли
У пошуках сердечного спокою,
Палили розпачу мости,
До втіхи дерлися горою.
Здавалося зустрів оазу раю,
Проте миру мені не віднайти,
Не зустріти тихого спокою,
Допоки не зі мною будеш Ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2011